Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу Чижик Тетяни Віталіївни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Юрія Володимировича до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

11 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Чижик Т.В. (вх. № Ч-72/11/7-26) на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із зазначеним рішенням суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала скаржнику дозвіл на оскарження цього рішення.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 12 березня 2026 року вказану скаргу Чижик Т.В. для підготовки до розгляду Вищою радою правосуддя передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу (далі – дисциплінарний інспектор) Любарець О.С.

Частинами першою, другою статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) установлено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя має бути подана не пізніше десяти днів із дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Чижик Т.В. подала скаргу з дотриманням порядку та строку, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Кабанячий Ю.В. скаргу на зазначене рішення до Вищої ради правосуддя не подав, його висновків не оскаржив.

За результатами підготовки до розгляду скарги Чижик Т.В. дисциплінарний інспектор Любарець О.С. 2 квітня 2026 року внесла на розгляд Вищої ради правосуддя висновок (вх. № 1790/0/24-26) із пропозицією скасувати частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення; застосувати до судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2026 року для розгляду зазначеного висновку дисциплінарного інспектора Любарець О.С. визначено члена Вищої ради правосуддя Спірідонову Т.В.

Питання про розгляд скарги Чижик Т.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності включено до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 19 травня 2026 року.

Згідно із частиною дев’ятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Чижик Т.В. та суддя Кабанячий Ю.В. у встановлений законом строк повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги шляхом надсилання відповідних повідомлень на зазначену у скарзі електронну адресу скаржниці та офіційну електронну адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області, а також шляхом розміщення інформації про розгляд скарги на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

8 травня 2026 року до Вищої ради правосуддя від судді Кабанячого Ю.В. надійшла заява (вх. № 1365/0/6-26), у якій суддя повідомив, що не має можливості взяти участь у розгляді скарги Чижик Т.В., оскільки з 15 травня до 20 червня 2026 року перебуватиме в «нарадчій кімнаті в складі колегії суддів у зв’язку з ухваленням вироку по особливо тяжкому злочину». З огляду на наведене суддя Кабанячий Ю.В. просив Вищу раду правосуддя розглядати скаргу Чижик Т.В. без його участі, ураховуючи, що він надавав свої пояснення як письмово, так і усно під час розгляду дисциплінарної справи. Суддя Кабанячий Ю.В. також просив відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності без змін.

Скаржниця Чижик Т.В. на засідання Вищої ради правосуддя не прибула, про причини своєї неявки Вищу раду правосуддя не повідомила, заяв / клопотань щодо розгляду своєї скарги не подала.

Згідно із частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

З огляду на наведені обставини та належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду скарги Чижик Т.В. Вища рада правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду скарги без участі судді та скаржниці.

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши дисциплінарного інспектора Любарець О.С. та члена Вищої ради правосуддя Спірідонову Т.В., не погодилася із пропозицією дисциплінарного інспектора в частині застосування до судді Кабанячого Ю.В. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 та ухвалення нового рішення про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, з огляду на таке.

Відомості про суддю

Кабанячий Юрій Володимирович Указом Президента України від 12 травня 2010 року № 601/2010 призначений на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області строком на п’ять років. Після закінчення зазначеного строку повноважень Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначений на посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Стислий зміст дисциплінарної скарги, підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді

17 лютого 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. (вх. № Ч-444/9/7-25) стосовно неналежної поведінки судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В., яка містить ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У дисциплінарній скарзі скаржниця зазначала, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували справи про адміністративні правопорушення №№ 359/8683/24, 359/6784/24, 359/8648/24, 359/10330/24, 359/9453/24, 359/6779/24, 359/8693/24, 359/7253/24, 359/6734/24, 359/6762/24, № 359/6171/24 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За результатами розгляду вказаних судових справ суддя Кабанячий Ю.В. виніс постанови, згідно з якими визнав осіб, що притягалися до адміністративної відповідальності, винними у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосував до них стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас, як наголошувала скаржниця, санкція частини першої статті 130 КУпАП встановлює безальтернативне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до доводів дисциплінарної скарги під час розгляду вказаних судових справ суддя Кабанячий Ю.В. зважав на перебування правопорушників на військовій службі, а також на те, що позбавлення права керування транспортними засобами не дасть їм можливості виконувати функціональні обов’язки в умовах воєнного стану, та з урахуванням аналогії закону застосовував положення статті 69 Кримінального кодексу України (далі – КК України) і призначав менше стягнення, ніж передбачено санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Як зазначала скаржниця, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. «проігнорував пряму норму закону та вирішив, що таке стягнення все ж може бути альтернативним, внаслідок чого порушники, щодо яких були складені протоколи за керування у стані сп’яніння, обмежилися лише штрафами».

Скаржниця наголошувала, що «загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення – у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто ця функція за своєю природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність».

Скаржниця зауважувала, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, «є грубим порушенням Правил дорожнього руху, потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров’ю». Зазначала, що «з точки зору стороннього спостерігача, порушники усвідомлювали, що сідали п’яними за кермо транспортного засобу, але через свою легковажність не зважали, що можуть завдати шкоди іншим учасникам дорожнього руху чи стороннім предметам. Застосоване суддею стягнення не можна вважати достатнім для досягнення визначеної статтею 23 КУпАП мети та пропорційним вчиненому правопорушенню». Водночас «у своїх постановах суддя належно не обґрунтував, чому до таких осіб не слід застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на безальтернативність санкції статті. Звільняючи від покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, що становить високу суспільну небезпеку, суддя мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були впевнені у справедливості судового розгляду». Скаржниця наголошувала, що «судові рішення у справах про керування транспортним засобом у стані сп’яніння мають значний суспільний резонанс. Недостатньо обґрунтовані рішення більше сприяють такому суспільному резонансу та негативно впливають на авторитет судової влади. Суспільство очікує від суддів не лише формального застосування права, а й ухвалення рішень, що сприяють підтриманню справедливості».

Крім того, у дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. зазначала, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. 11 травня 2023 року виніс постанову у справі № 359/2850/23, якою визнав ОСОБА1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосував до нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Однак 19 червня 2023 року суддя Кабанячий Ю.В. виніс у цій справі постанову про виправлення описки, якою фактично змінив мотивувальну та резолютивну частини постанови від 11 травня 2023 року.

Згідно з резолютивною частиною постанови від 19 червня 2023 року у справі № 359/2850/23 суддя зазначив: «Виправити описку, допущену в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року у справі № 359/2850/23, провадження № 3/359/1596/2023. Вважати вірним зазначення у тексті постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2023 року – у судове засідання ОСОБА1 з’явився та надав документи, що підтверджують його інвалідність, перебування на його утриманні матері похилого віку та те, що працює на посаді водія у ТОВ “Бориспільський хлібопродукт”, просив не позбавляти права керування транспортним засобом.

Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, матеріали справи, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами».

Скаржниця наголошувала, що «виправлення було занадто значним як по суті, так і по обсягу, щоб вважати достатньою єдину аргументацію, що це була помилка. З такого обґрунтування цієї постанови випливає, що суд може назвати будь-яке твердження в рішенні “опискою” та змінити його на протилежне з єдиним поясненням, що це була помилка». Водночас відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 9901/87/19, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між дисциплінарними інспекторами від 17 лютого 2025 року дисциплінарну скаргу Чижик Т.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Любарець О.С.

За результатом проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Любарець О.С. 17 червня 2025 року склала висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. за дисциплінарною скаргою Чижик Т.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 2 липня 2025 року № 1401/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме «умисне або внаслідок грубої недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків».

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Любарець О.С. 4 лютого 2026 року склала висновок із пропозицією притягнути суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

 

Фактичні обставини, які Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила під час розгляду дисциплінарної справи

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема №№ 359/8683/24, 359/6784/24, 359/8648/24, 359/10330/24, 359/9453/24, 359/6779/24, 359/8693/24, 359/7253/24, 359/6734/24, 359/6762/24, 359/6171/24, 359/2850/23.

Під час проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Любарець О.С. витребувала в Бориспільського міськрайонного суду Київської області електронні копії вказаних судових справ.

Під час дослідження матеріалів цих судових справ установлено таке.

1. Справа № 359/8683/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124824498)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, відповідно до яких 6 серпня 2024 року о 22:56 у місті Борисполі Київської області на вулиці Київський шлях, 4, водій ОСОБА2 керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer» з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі ОСОБА2 відмовився, отже, порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 15 січня 2025 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА2 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем та йому запропоновано посаду водія. Позбавлення прав унеможливить виконання ним завдань, поставлених керівництвом.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що матеріали справи містять відомості про проходження ОСОБА2 курсу психосоціальної підтримки, а також лист Військової частини 3018 Національної гвардії України від 27 листопада 2024 року, адресований начальникові Печерського районного у місті Києві ТЦК та СП, із проханням направити ОСОБА2 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до зазначеної військової частини. Відповідно до вказаного листа ОСОБА2 самостійно звернувся до командування військової частини із проханням щодо проходження військової служби, яке командування підтримало, у зв’язку із чим ОСОБА2 було запропоновано посаду водія.

На день прийняття постанови в цій справі матеріали справи не містили доказів на підтвердження того, що ОСОБА2 дійсно було призвано та зараховано до вказаної військової частини на запропоновану посаду.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що згідно з постановою Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року у справі № 753/21400/24 ОСОБА2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 124, 130 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративних стягнень у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідні правопорушення (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, іншого майна, та відмова від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан сп’яніння) були вчинені ОСОБА2 під час перебування у провадженні судді Кабанячого Ю.В. справи № 359/8683/24. На день винесення суддею Кабанячим Ю.В. постанови в цій справі ОСОБА2 був позбавлений права керування транспортними засобами.

2. Справа № 359/6784/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123352965)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 20 червня 2024 року о 16:37 у місті Борисполі на вулиці Європейській, 5, водій ОСОБА3 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 у стані наркотичного сп’яніння, що підтверджується висновком лікаря № 159, отже, порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 19 листопада 2024 року ОСОБА3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА3 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем та обіймає посаду водія. Позбавлення права керування унеможливить виконання ним завдань, поставлених керівництвом.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в матеріалах цієї судової справи наявні копії сторінок 1, 4 та 5 військового квитка ОСОБА3, останній запис у якому вчинено у 1998 році. У матеріалах справи міститься також копія посвідчення ОСОБА3, виданого 21 листопада 1997 року, відповідно до якого механік-водій багатовісного спеціального колісного шасі (тягача) має право на керування відповідним транспортним засобом. Водночас матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА3 на час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього проходить військову службу, як це зазначив суддя Кабанячий Ю.В. у вказаній постанові.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 1 жовтня 2025 року у справі № 359/7900/25 ОСОБА3 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП (на підставі двох протоколів про адміністративне правопорушення), та згідно зі статтею 36 КУпАП остаточно до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131074705).

Відповідно до зазначеної постанови 26 червня 2025 року о 20:53 та 9 серпня 2025 року о 09:28 ОСОБА3 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп’яніння; від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі відмовився. У цій постанові відсутні відомості про те, що ОСОБА3 є військовослужбовцем.

Установлено також, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 вересня 2025 року, який набрав законної сили 20 жовтня 2025 року (справа № 359/10479/25), ОСОБА3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України (незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту), і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік. На підставі статті 75 КК України ОСОБА3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130201510). У цьому вироку щодо місця роботи ОСОБА3 зазначено «непрацюючий».

3. Справа № 359/8648/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122544999)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 4 серпня 2024 року об 11:00 на 25 км автодороги М03, село Проліски Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА4 не впорався з керуванням транспортним засобом «Daewoo Sens» та скоїв наїзд на металевий «полосовідбійник», чим порушив підпункт «б» пункту 2.3, пункт 12.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП, а також керував транспортним засобом марки «Daewoo Sens» з ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі ОСОБА4 відмовився, отже, порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 24 жовтня 2024 року ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього стягнення за статтею 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та за частиною першою статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що «в судове засідання ОСОБА4 не з’явився, так як є військовослужбовцем та направив військовий квиток».

4. Справа № 359/10330/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122545003)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 16 вересня 2024 року об 11:56 у місті Борисполі, на вулиці Бежівка, 71, водій ОСОБА5 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter» у стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проводився у встановленому законом порядку. Результат огляду – 2,57 проміле. Своїми діями ОСОБА5 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 23 жовтня 2024 року ОСОБА5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА5 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його прав керування, оскільки він є військовослужбовцем та обіймає посаду водія. Позбавлення прав унеможливить виконання ним бойових завдань.

5. Справа № 359/9453/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121931047)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 30 серпня 2024 року о 22:53 на 33 км автодороги М03 Київ – Харків водій ОСОБА6 керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати автомобіль і безпечно керувати ним, здійснив наїзд на перешкоду, тим самим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП, а також керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан сп’яніння – 1,90 проміле, отже, водій порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 26 вересня 2024 року ОСОБА6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього стягнення за статтею 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та за частиною першою статті 130 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА6 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив суд суворо не карати та не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем, бере участь у бойових діях із захисту держави та для виконання бойових завдань йому необхідне водійське посвідчення.

6. Справа № 359/6779/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121931048)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 18 червня 2024 року о 03:36 у місті Борисполі, на вулиці Яцютівка, 53, водій ОСОБА7 керував транспортним засобом «Mitsubishi L200» з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 17 вересня 2024 року ОСОБА7 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА7 не з’явився. До початку розгляду справи подав заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності, оскільки перебуває в зоні бойових дій, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем і для виконання бойових завдань йому необхідне водійське посвідчення.

7. Справа № 359/8693/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121761496)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 10 серпня 2024 року о 19:10 у місті Борисполі, на вулиці Котляревського, 98, водій ОСОБА8 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан алкогольного сп’яніння – 1,31 проміле. Своїми діями ОСОБА8 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 11 вересня 2024 року ОСОБА8 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА8 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся.

8. Справа № 359/7253/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121337694)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 7 липня 2024 року о 00:42 у місті Борисполі, у провулку Нижній Вал, 13, водій ОСОБА9 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан сп’яніння становив 2,25 проміле. Своїми діями ОСОБА9 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 27 серпня 2024 року ОСОБА9 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА9 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем, займає посаду водія, позбавлення права керування транспортними засобами унеможливить виконання ним функціональних обов’язків в умовах воєнного стану.

9. Справа № 359/6734/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121220042)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, відповідно до яких 23 червня 2024 року о 20:00 у місті Борисполі, на вулиці Соцмістечко водій ОСОБА10 керував транспортним засобом «Nissan X-Trail» у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан алкогольного сп’яніння становив 1,62 проміле. Своїми діями ОСОБА10 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 20 серпня 2024 року ОСОБА10 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА10 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування, оскільки він є військовослужбовцем та займає посаду водія.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 5 липня 2024 року у справі № 359/6735/24 ОСОБА10 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120532991).

Із вказаної постанови вбачається, що 23 червня 2024 року о 20:00 у місті Борисполі на вулиці Соцмістечко, 276, водій ОСОБА10, керуючи транспортним засобом «Nissan X-Trail», не обрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, інтервалу, не врахував погодних умов та здійснив наїзд на світлофор. Своїми діями ОСОБА10 порушив вимоги пунктів 10.1, 12.1, підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху. У цій постанові відсутні відомості про те, що ОСОБА10 є військовослужбовцем.

10. Справа № 359/6762/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121220040)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 23 червня 2024 року о 20:18 у місті Борисполі, на вулиці Соцмістечко, 184, водій ОСОБА11 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander» у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан алкогольного сп’яніння становив 2,28 проміле. Своїми діями ОСОБА11 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії було кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 13 серпня 2024 року ОСОБА11 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА11 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є військовослужбовцем на посаді водія.

11. Справа № 359/6171/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120599944)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 3 червня 2024 року о 23:40 у місті Борисполі, на вулиці Старокиївській, 66, водій ОСОБА12 керував транспортним засобом марки «Nissan» у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан алкогольного сп’яніння становив 2,08 проміле. Своїми діями ОСОБА12 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії були кваліфіковані за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 11 червня 2024 року ОСОБА12 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові зазначено, що в судове засідання ОСОБА12 з’явився, вину визнав та щиро розкаявся. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є військовослужбовцем і це унеможливить виконання ним бойових завдань.

У зазначених вище справах про адміністративні правопорушення суддя Кабанячий Ю.В. із посиланням на норми чинного законодавства України, зокрема Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, постанову Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух», статті 23, 24, 130 КУпАП, статтю 69 КК України, рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, а також практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «О’Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства», «Надточій проти України», «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії», «Маліге проти Франції», «Скоппола проти Італії», «Трегубенко проти України», дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення з урахуванням аналогії закону та застосував положення статті 69 КК України для призначення покарання, що є меншим, ніж передбачено санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Зокрема, суддя Кабанячий Ю.В. у постановах зазначав: «Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим». Призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобом, за висновками судді, було «необхідним і достатнім для досягнення визначеної статті 23 КУпАП мети – виховного впливу та запобіганню вчинення особою нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню».

12. Справа № 359/2850/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111176909)

У провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. перебували матеріали про адміністративне правопорушення, згідно з якими 22 березня 2023 року о 23:43 в місті Борисполі, на вулиці Великопромінська, 24, водій ОСОБА1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121 у стані алкогольного сп’яніння. Результат огляду на стан алкогольного сп’яніння становив 1,18 проміле. Своїми діями ОСОБА1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, у зв’язку із чим його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (суддя Кабанячий Ю.В.) від 11 травня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Водночас в описовій частині постанови зазначено: «У судове засідання ОСОБА1 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який вказаний в протоколі, та розміщення оголошення на офіційному сайті суду: “https://bpm.ko.court.gov.ua”. Про причини своєї неявки ОСОБА1 суд не повідомив, від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення слухання справи».

Як убачається з постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року у справі № 359/2850/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111615704), 19 червня 2023 року суддя Кабанячий Ю.В. встановив наявність описки в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року в цій справі, у зв’язку із чим із власної ініціативи поставив «питання про її виправлення, оскільки у тексті постанови суду та у першому абзаці резолютивної частини невірно зазначено стягнення, яке суд вирішив застосувати за вчинення адміністративного правопорушення».

Згідно з резолютивною частиною вказаної постанови від 19 червня 2023 року виправлено описку, допущену в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року у справі № 359/2850/23, а саме постановлено:

«Вважати вірним зазначення у тексті постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2023 року: У судове засідання ОСОБА1 з’явився та надав документи, що підтверджують його інвалідність, перебування на його утриманні матері похилого віку та те, що працює на посаді водія у ТОВ “Бориспільський хлібопродукт”, просив не позбавляти права керування транспортним засобом.

Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, матеріали справи, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

Викласти перший абзац резолютивної частини постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2023 року в такій редакції: Визнати винним ОСОБА1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м. Київ / 21081300; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA488999980313030149000010001; код класифікації доходів бюджету 21081300), без позбавлення права керування транспортними засобами.

В іншій частині постанову залишити без змін».

Відповідно до установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин у справах №№ 359/10330/24, 359/9453/24, 359/8693/24, 359/7253/24, 359/6734/24, 359/6762/24, 359/6171/24, 359/2850/23 протоколи про адміністративне правопорушення працівники патрульної поліції склали у зв’язку з керуванням водіями транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння (у справі № 359/6784/24 – у зв’язку з керуванням водієм транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння). Стан алкогольного сп’яніння водіїв за результатами проведених оглядів визначався в діапазоні від 1,18 до 2,57 проміле (норма – до 0,2 проміле). У справах №№ 359/8683/24, 359/8648/24, 359/6779/24 протоколи про адміністративне правопорушення працівники патрульної поліції склали у зв’язку з відмовою водіїв від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Згідно з матеріалами дисциплінарної справи постанови, які суддя Кабанячий Ю.В. виніс у наведених вище судових справах, не було переглянуто в апеляційному порядку, оскільки особи, притягнуті до адміністративної відповідальності (їхні представники), не подавали апеляційних скарг на них до суду апеляційної інстанції.

 

Стислий зміст пояснень судді Кабанячого Ю.В.

Суддя Кабанячий Ю.В. у письмових поясненнях, які він надав під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, зазначив, що під час ухвалення судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв транспортних засобів «були дотримані встановлені КУпАП правила щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення». Судові рішення, які він ухвалив, «не мають жодних негативних наслідків ні для завдань та мети КУпАП, а також судочинства в даній категорії справ, як і для держави Україна в цілому, оскільки саме такі рішення свідчать про виконання завдань КУпАП щодо виховання осіб, які вчинили такі правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Зазначені рішення свідчать про наявність у судді дискреційних повноважень щодо здійснення правосуддя та прийняття відповідного рішення».

На переконання судді Кабанячого Ю.В., у цьому випадку рішення про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП без застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами «узгоджуються та відповідають положенням статей 1, 2, 9, 10, 23, 24, 25, 30, 33, 36 КУпАП».

Суддя зауважив, що «одночасно вжити всіх заходів, передбачених завданням цього Кодексу, є неможливим, зважаючи на особливості правовідносин, що він врегульовує. Тому завданням та обов’язком суду в цьому зв’язку <…> є вжиття вичерпних заходів, пов’язаних із застосуванням законодавства України, з урахуванням всіх обставин кожної конкретної справи про адміністративне правопорушення. Неможливо і, безумовно, суперечить принципу індивідуалізації покарання застосовування однакового стягнення для осіб, які визнали свою винуватість та виявили каяття, і до осіб, які умисно проігнорували вимоги закону взагалі».

Щодо застосування положень частини другої статті 33 КУпАП під час розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП суддя зазначив, що «не згоден з тим, що не мав права при призначенні адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, брати до уваги особу правопорушника, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Вважає, що «це і є дискреційні повноваження судді при розгляді судової справи, <…> зобов’язаний був їх врахувати при прийнятті відповідних рішень», оскільки положення частини другої статті 33 КУпАП, на переконання судді, «стосуються лише випадків порушень правил дорожнього руху в сфері його безпеки, що зафіксовані в автоматичному режимі, так як судовий розгляд по даним категоріям правопорушення не проводиться, а лише під час оскарження постанов працівників поліції в порядку КАС України».

Суддя Кабанячий Ю.В. погодився, що «санкція частини першої статті 130 КУпАП у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, дійсно, є безальтернативною». Водночас зазначив, що «частина друга статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер». Зауважив, що «Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа “Надточій проти України” від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер КУпАП. <…> ЄСПЛ у рішенні “Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії” від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення “кримінального обвинувачення”. Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається ЄСПЛ кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності” (рішення ЄСПЛ у справі “Маліге проти Франції” від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ у рішенні “Скоппола проти Італії” від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. “Справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе “індивідуальний надмірний тягар” (рішення у справі “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року)».

Суддя Кабанячий Ю.В. зауважив, що «з урахуванням рішень ЄСПЛ та Конституційного Суду України можна дійти висновку, що під час розгляду кожної справи необхідно розглядати всі докази, враховувати обставини, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність, і в сукупності притягувати осіб до відповідальності з можливістю дискреційного підходу в межах чинного законодавства».

Суддя також зазначив, що під час ухвалення цих рішень він враховував, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який введено в дію Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, в Україні введено воєнний стан, який наразі не припинено.

Суддя Кабанячий Ю.В. вказав, що, «врахувавши вказані вище правові позиції, в обґрунтування своїх рішень щодо визнання винними, накладення стягнення у вигляді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами вказаних осіб», він керувався тим, що «всі вищеперераховані особи є військовослужбовцями та мають посади водіїв. Дані обставини підтверджуються поданими ними документами, а саме: службовим посвідченням та копіями військових квитків. Позбавлення прав керування транспортними засобами позбавить їх можливості виконувати функціональні обов’язки в умовах воєнного стану та бойові завдання». Для досягнення визначеної у статті 23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами), з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, наявності пом’якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин, майнового стану кожної з осіб, їх ставлення до скоєного, виконання ними обов’язків військовослужбовців на посадах водіїв під час військового стану в зонах бойових дій «було прийнято рішення, що необхідним і достатнім буде накладення більш м’якого стягнення, ніж передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, виключно до військовослужбовців, які виконують бойові завдання на посаді водіїв». З огляду на це, суддя пояснив, що «вважав за необхідне застосувати адміністративне стягнення з урахуванням аналогії закону та застосувати положення статті 69 КК України для призначення покарання, що є меншим, ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність».

Щодо справи № 359/8693/24 про притягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП суддя Кабанячий Ю.В. зазначив, що взяв до уваги, що правопорушник сів за кермо у стані сп’яніння через крайню необхідність, щоб терміново відвезти сестру з травмою носа до лікарні. Урахувавши пояснення порушника, свідка, письмові докази й відеозаписи, а також аналогію закону, вирішив застосувати положення статті 69 КК України та призначити покарання, яке є меншим, ніж передбачено санкцією статті 130 КУпАП, а саме без позбавлення права керування транспортними засобами.

Щодо справи № 359/2850/23 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП суддя Кабанячий Ю.В. повідомив, що ОСОБА1 дійсно не був присутній у судовому засіданні у визначений час (11 травня 2023 року о 08:55), тому він віддав справу помічнику для підготовки рішення про визнання особи винною за частиною першою статті 130 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. Суддя пояснив, що ОСОБА1 з’явився до суду в цей самий день «після вказаного часу засідання, передав документи, що підтверджують його інвалідність, перебування на його утриманні матері похилого віку та те, що він працює на посаді водія у ТОВ “Бориспільський хлібопродукт”, просив не позбавляти права керування транспортним засобом».

Суддя Кабанячий Ю.В. зазначив, що з огляду на давність подій може лише припустити, що «сказав помічнику притягнути до відповідальності ОСОБА1, так як він не з’явився, не маючи на той час документів, які ОСОБА1 приніс згодом, але не у визначений час судового розгляду. Потім вказані документи були вкладені у справу». Зі слів судді Кабанячого Ю.В., «після того, як помічником було набрано постанову по даній справі», він її роздрукував та підписав. Коли ОСОБА1 «забирав рішення», звернув увагу, що суддя «повідомив його, що в рішенні буде вказано і він не буде позбавлений права керування транспортними засобами». Можливо, як зазначив суддя, «це послужило причиною винесення постанови про виправлення описки, де в резолютивній частині замість позбавлення права керування змінено на без позбавлення права керування». Суддя Кабанячий Ю.В. визнав, що «не звернув на це належної уваги, так як під час роздрукування текстів постанов він не передивляється матеріали справи повторно».

Суддя також пояснив, що «з урахуванням особи винного, вмотивувавши своє рішення, призначив основне стягнення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини першої статті 130 КУпАП, зважаючи на індивідуальний підхід до розгляду кожної справи». Зокрема, він урахував, що ОСОБА1 «повністю визнав себе винним, надав документи, які його характеризують, та просив суд не позбавляти його права керування, так як він працює водієм, що є його єдиним заробітком, є інвалідом довічно та доглядає за мамою похилого віку». Наведені обставини враховано «як такі, що не завдали значної шкоди та значно знижують вину ОСОБА1». Водночас суддя Кабанячий Ю.В. запевнив, що «в подальшому зобов’язується більш ретельно перевіряти матеріали справ та тексти постанов».

З урахуванням наведеного суддя Кабанячий Ю.В. у поясненнях зазначив про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), оскільки він не допустив грубого чи іншого порушення закону, а також недбалості, що могло б призвести до негативних наслідків під час здійснення правосуддя у справах, про які йдеться в дисциплінарній скарзі.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя на засіданні 4 березня 2026 року під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. не підтримала пропозиції дисциплінарного інспектора Любарець О.С. про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Зокрема, член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. висунула пропозицію притягнути суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження, яку підтримала більшість членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що брали участь у цьому засіданні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 притягнула суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Відповідно до мотивувальної частини цього рішення Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалась тим, що санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Водночас стаття 33 КУпАП містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Кабанячий Ю.В. за результатами розгляду зазначених 12 справ про адміністративні правопорушення не застосував вимоги статті 33 КУпАП, а також пом’якшив безальтернативну санкцію, передбачену статтею 130 КУпАП, унаслідок чого особи, визнані винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли встановленого законом обов’язкового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суддя в поясненнях зазначив, що під час ухвалення відповідних рішень він ураховував особи правопорушників, а саме, що вони є військовослужбовцями та обіймають посади водіїв, а позбавлення їх права керування транспортними засобами унеможливить захист держави під час військової агресії російської федерації.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що КУпАП не робить винятків щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, зокрема і для військовослужбовців. Вказала, що підхід, який допускав би вибірковість щодо незастосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, не сприятиме довірі до судової влади, суперечитиме принципу рівності громадян перед законом та судом. У Збройних Силах України також наявна велика кількість військово-облікових спеціальностей, крім посади водія, і це, навіть за умови позбавлення порушників права керування транспортними засобами, допускало б можливість виконання ними інших обов’язків під час проходження військової служби. Крім того, у справах № 359/2850/23 та № 359/8693/24 особи, які притягалися до адміністративної відповідальності, не були військовослужбовцями.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду наведених справ суддя Кабанячий Ю.В. грубо порушив вимоги статей 1, 7, 23, 33, 130, 245 КУпАП, пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які зобов’язують суддів вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що грубе порушення суддею Кабанячим Ю.В. вимог закону призвело до істотних негативних наслідків, а саме формування відчуття несправедливості, вибірковості правосуддя та зниження довіри до судової системи; особи, визнані винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли в повному обсязі покарання, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а були безпідставно звільнені від частини адміністративної відповідальності за порушення, яке карається накладенням адміністративних стягнень у виді штрафу та позбавлення спеціального права. Безпідставне пом’якшення покарання свідчить про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, а також щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення в майбутньому.

Стосовно суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку, з урахуванням пояснень судді, який, усвідомлюючи існування прямої заборони, посилався на практику ЄСПЛ, щоб виправдати своє рішення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що такі дії є свідомими та умисними. Суддя обрав позицію, яка суперечить закону, хоча вона не може застосовуватись усупереч чітким і однозначним приписам національного законодавства.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що встановлені фактичні обставини, а саме безпідставне звільнення від обов’язкового покарання за статтею 130 КУпАП, свідчать про наявність у поведінці судді Кабанячого Ю.В. під час розгляду справ про адміністративні правопорушення складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Ураховуючи встановлені обставини, позитивну характеристику судді Кабанячого Ю.В., відсутність відомостей щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, водночас беручи до уваги характер і ступінь вини допущеного суддею проступку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Кабанячого Ю.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідатиме вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Узагальнені доводи скарги Чижик Т.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26, Чижик Т.В. 11 березня 2026 року звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою (вх. № Ч-72/11/7-26), у якій просила змінити вказане рішення в частині виду дисциплінарного стягнення та застосувати до судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді строком на три місяці.

На переконання скаржниці, застосування до судді Кабанячого Ю.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження не відповідає характеру, кількості та тяжкості встановлених під час дисциплінарного провадження порушень.

Скаржниця зазначила, що «під час дисциплінарного провадження встановлено низку обставин, які свідчать про системний характер допущених суддею порушень, зокрема, незастосування у низці судових справ обов’язкового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП, а також випадок зміни змісту вже ухваленого судового рішення шляхом постановлення ухвали про виправлення описки».

Чижик Т.В. зауважила, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у 12 справах про адміністративні правопорушення, які стали підставою для звернення з дисциплінарною скаргою, суддя Кабанячий Ю.В. не застосував вимог статті 33 КУпАП та пом’якшив безальтернативну санкцію, передбачену статтею 130 КУпАП, внаслідок чого особи, визнані винними у вчиненні адміністративних правопорушень, не понесли обов’язкового покарання, встановленого законом, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, у цій дисциплінарній справі Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя не просто неправильно вирішив кілька справ, а фактично «сформував сталий спосіб відступу від прямої норми закону у справах про одне з найбільш суспільно небезпечних адміністративних правопорушень». За таких обставин, на переконання скаржниці, «системність допущених порушень мала бути однією з визначальних підстав для обрання більш суворого дисциплінарного стягнення. Однак, попри встановлення 12 епізодів однакового відступу від імперативної санкції закону, до судді було застосовано найм’якший вид дисциплінарного стягнення – попередження».

Скаржниця зазначила, що матеріали дисциплінарної справи, а також обставини, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, свідчать, що «відступ від вимог санкції частини першої статті 130 КУпАП у розглянутих суддею Кабанячим Ю.В. справах не був помилкою або наслідком неправильного застосування закону в окремій справі». Із тексту постанов у справах, які були предметом дисциплінарного провадження, вбачається, що суддя «усвідомлював зміст правової норми, яка передбачає безальтернативну санкцію у виді одночасного застосування штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, однак свідомо виходив з можливості відступу від цієї норми шляхом застосування аналогії закону». Під час розгляду дисциплінарної справи суддя Кабанячий Ю.В. підтвердив, що керувався саме таким підходом під час винесення постанов. Відповідаючи на запитання членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Кабанячий Ю.В. зазначив, що усвідомлював безальтернативний характер санкції частини першої статті 130 КУпАП, однак вважав за можливе застосувати інший підхід, керуючись принципом індивідуалізації покарання та необхідності врахування конкретних обставин справ.

Скаржниця наголосила, що «статус військовослужбовця розглядався суддею як підстава для відступу від імперативної санкції закону. Водночас частина перша статті 130 КУпАП не містить жодних винятків щодо застосування встановленої нею санкції залежно від статусу особи, яка вчинила правопорушення». На переконання скаржниці, «сам по собі статус військовослужбовця не може розглядатися як підстава для пом’якшення відповідальності за правопорушення, пов’язані з керуванням транспортними засобами у стані сп’яніння». Такий підхід суперечить конституційному принципу рівності всіх перед законом і судом.

Чижик Т.В. зауважила, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала врахувати такі обставини під час визначення виду дисциплінарного стягнення, оскільки «вони свідчать не лише про неправильне застосування норм матеріального права, а й про формування суддею практики, яка фактично призводить до вибіркового застосування закону залежно від статусу особи, притягнутої до відповідальності».

У скарзі також зазначено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради встановила, що в частині справ, які стали предметом дисциплінарного провадження, особи, притягнуті до адміністративної відповідальності, взагалі не були військовослужбовцями, що, на думку скаржниці, свідчить про те, що «аргумент щодо проходження військової служби використовувався суддею як одна з підстав для відступу від санкції закону, але водночас не пояснює незастосування обов’язкового позбавлення права керування транспортними засобами у всіх інших випадках».

Крім того, Чижик Т.В. вказала, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила факт винесення суддею Кабанячим Ю.В. у справі № 359/2850/23 постанови про виправлення описки, якою було фактично змінено зміст раніше ухваленого судового рішення в цій справі. Зокрема, суддя виклав у новій редакції як мотивувальну, так і резолютивну частини постанови, що призвело до зміни виду застосованого адміністративного стягнення. Під час розгляду дисциплінарної справи члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя звернули увагу на цей епізод і поставили судді відповідні запитання щодо підстав внесення таких змін до судового рішення. Відповідаючи на ці запитання, суддя Кабанячий Ю.В. фактично визнав неправомірність своїх дій, зазначивши, що не мав повноважень змінювати резолютивну частину постанови в такий спосіб. Отже, із пояснень судді вбачається, що зміст судового рішення було змінено поза межами передбачених законом процедур.

Скаржниця зауважила, що зазначене порушення істотно відрізняється від інших порушень, установлених у цій дисциплінарній справі, і за своїм характером є більш серйозним, ніж «звичайне» неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з доводами скаржниці втручання судді у зміст ухваленого ним судового рішення шляхом винесення постанови про виправлення описки «істотно підвищує тяжкість дисциплінарного проступку», отже, зазначені обставини мали бути враховані під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Водночас у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не наведено переконливих мотивів відхилення висновків дисциплінарного інспектора та застосування до судді Кабанячого Ю.В. «найм’якшого» виду дисциплінарного стягнення, ураховуючи, що встановлені обставини свідчили про «системний характер порушень та наявність окремого епізоду втручання в зміст судового рішення».

За наведених обставин Чижик Т.В. вважає, що застосоване до судді Кабанячого Ю.В. дисциплінарне стягнення у виді попередження «не узгоджується із підходами, сформованими у дисциплінарній практиці Вищої ради правосуддя, та не відповідає характеру та тяжкості встановлених порушень».

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги Чижик Т.В., зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування (пункт 23 розділу V).

Щодо порушень, пов’язаних із застосуванням санкції, визначеної частиною першою статті 130 КУпАП

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із частинами першою – третьою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів із дня винесення постанови. Після закінчення строку подання апеляційної скарги постанова судді набирає законної сили.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).

Пунктами 1, 5 частини першої статті 24 КУпАП визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення, як штраф та позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Згідно із частиною першою статті 25 КУпАП адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення, а адміністративне стягнення у виді штрафу – лише як основне.

Відповідно до частини другої статті 25 КУпАП за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Згідно зі статтею 27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Частинами другою, третьою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, законодавець чітко визначив, що у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування засобами транспорту застосовується навіть до осіб, які користуються цими засобами у зв’язку з інвалідністю.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, санкція частини першої статті 130 КУпАП встановлює, зокрема, адміністративну відповідальність для водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у виді застосування до них одночасно основного адміністративного стягнення у виді штрафу і додаткового адміністративного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.

Така санкція, визначена законодавцем, є надзвичайно суворою, що, вочевидь, зумовлено високою суспільною небезпекою діянь, за вчинення яких її встановлено. Безальтернативність санкції, визначеної частиною першою статті 130 КУпАП, означає, що суд (суддя) не може обирати якесь одне із двох обов’язкових адміністративних стягнень, яке слід застосувати до особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного правопорушення за цією нормою, незалежно від будь-яких обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану тощо. Таке законодавче формулювання санкції частини першої статті 130 КУпАП, ураховуючи приписи статей 7, 245 цього Кодексу щодо застосування заходів адміністративного впливу та вирішення справ про адміністративне правопорушення у точній відповідності із законом, виключає будь-яку дискрецію судді під час обрання міри адміністративної відповідальності для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи за результатами розгляду 12 справ про адміністративні правопорушення (№№ 359/8683/24, 359/6784/24, 359/8648/24, 359/10330/24, 359/9453/24, 359/6779/24, 359/8693/24, 359/7253/24, 359/6734/24, 359/6762/24, 359/6171/24, 359/2850/23) суддя Кабанячий Ю.В., визнаючи осіб, які керували транспортними засобами, винними у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлена частиною першою статті 130 КУпАП, застосував до них лише основне адміністративне стягнення у виді штрафу, тобто всупереч статтям 7, 245 КУпАП не діяв у точній відповідності із законом та не керувався імперативною санкцією вказаної законодавчої норми, яка передбачає одночасне накладення на водіїв штрафу у встановленому розмірі та позбавлення їх права керування транспортними засобами, тобто безальтернативне застосування основного та додаткового адміністративних стягнень. Унаслідок таких дій судді особи, визнані винними у вчиненні адміністративних правопорушень згідно із частиною першою статті 130 КУпАП, не понесли встановленої законом міри відповідальності за вчинені ними адміністративні правопорушення, уникнули обов’язкового додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, необхідність застосування якого прямо визначена законом.

Таке порушення суддею чіткої та зрозумілої норми закону Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно визнала грубим і таким, що створює в суспільстві небезпечну ілюзію безкарності, сприяє повторному вчиненню особами подібних правопорушень, нівелює мету адміністративної відповідальності – виховання громадян у дусі дотримання законів, запобігання правопорушенням і забезпечення поваги до правопорядку.

Відхиляючи доводи пояснень судді Кабанячого Ю.В. на обґрунтування правомірності його поведінки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя слушно зауважила, серед іншого, що КУпАП не містить винятків щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, зокрема для військовослужбовців; інший підхід не сприятиме довірі до судової влади, суперечитиме принципу рівності громадян перед законом і судом.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в ухваленому за результатами розгляду дисциплінарної справи рішенні також зазначила, що у справах № 359/2850/23 та № 359/8693/24 особи, які притягалися до відповідальності, не були військовослужбовцями (у справі № 359/6784/24 відповідний статус водія документально не підтверджено). Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано зауважила, що у Збройних Силах України наявна велика кількість військово-облікових спеціальностей, крім посади водія, що в разі позбавлення військовослужбовців права керування транспортними засобами допускало б можливість виконання ними інших обов’язків під час проходження військової служби.

Згідно з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя такими діями суддя Кабанячий Ю.В. порушив вимоги статей 1, 7, 23, 130, 245 КУпАП, пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які зобов’язують суддів вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Умисне грубе порушення суддею вимог закону призвело до істотних негативних наслідків: особи, визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли повної відповідальності, передбаченої санкцією частини першої статті 130 КУпАП, були безпідставно звільнені від застосування обов’язкового додаткового стягнення у виді позбавлення спеціального права; невиконання завдань КУпАП щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України; формування у громадян відчуття безкарності та можливості уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп’яніння, відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння; зниження довіри до судової системи внаслідок формування відчуття несправедливості, вибірковості правосуддя.

Отже, безпідставне незастосування суддею Кабанячим Ю.В. до осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності, обов’язкового додаткового адміністративного стягнення, встановленого частиною першою статті 130 КУпАП (позбавлення права керування транспортними засобами), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала як дисциплінарний проступок, визначений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

 

Щодо порушення, пов’язаного з виправленням описки у справі № 359/2850/23

Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи у справі № 359/2850/23, обставини якої наведено вище, суддя Кабанячий Ю.В. шляхом винесення постанови від 19 червня 2023 року про виправлення описки з власної ініціативи змінив описову та резолютивну частини постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року, виклавши певні їх абзаци в нових редакціях. Отже, зміст і суть ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, було істотно змінено, зокрема і в частині застосованого до ОСОБА1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, у вчиненні якого його було визнано винним. Зміна описової частини цієї постанови стосувалася обставин розгляду протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 в судовому засіданні.

КУпАП не містить окремої норми, яка регламентувала б процедуру виправлення описок чи арифметичних помилок у постановах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Водночас відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалах від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, описки – це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23).

Інститут виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні має важливе значення у будь-якому виді судочинства та покликаний забезпечити усунення неточностей судового рішення, які впливають на можливість його реалізації. Водночас жоден процесуальний закон не надає суду права змінити суть ухваленого рішення шляхом виправлення описок у ньому. Зміна у такий спосіб суті судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу правової визначеності. Виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду.

Очевидно, що суддя Кабанячий Ю.В. розумів, які саме помилки чи неточності, допущені в тексті судового рішення, можуть бути усунуті шляхом виправлення описки, оскільки в постанові від 19 червня 2023 року зазначив: «Суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника провадження про адміністративне правопорушення виправити допущені в судовому рішенні описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, чи набрало судове рішення законної сили чи ні».

Отже, суддя Кабанячий Ю.В. шляхом винесення постанови від 19 червня 2023 року у справі № 359/2850/23 не усунув описки, допущеної ним в постанові від 11 травня 2023 року в цій справі, а за відсутності законної підстави змінив зміст і суть ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема змінив раніше установлені судом обставини щодо явки в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її пояснення, правову оцінку обставин справи та мотиви ухвалення судового рішення, а також застосоване адміністративне стягнення (з резолютивної частини постанови було виключено положення про застосування / накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами). Змінити судове рішення на законних підставах може лише суд вищої інстанції у встановленому законом порядку.

Крім того, в постанові від 19 червня 2023 року, мотивуючи необхідність виправлення описки в постанові від 11 травня 2023 року у справі № 359/2850/23, суддя Кабанячий Ю.В. зазначив таке:

«Ознайомившись з матеріалами справи, суддя вважає за необхідне виправити описку, допущену в постанові суду <…>, оскільки такі обставини дійсно мають місце.

Так, у тексті постанови суду та у першому абзаці резолютивної частини зазначено: “У судове засідання ОСОБА1 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який вказаний в протоколі та розміщення оголошення на офіційному сайті суду: “https://bpm.ko.court.gov.ua”. Про причини своєї неявки суд не повідомив, від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення слухання справи”. Проте, дане твердження не відповідає дійсності, так як ОСОБА1 був в судовому засіданні, повністю визнав себе винним, надав документи які його характеризують та просив суд не позбавляти його права керування, так як він працює водієм, що є його єдиним заробітком, є інвалідом довічно та доглядає за мамою похилого віку».

У письмових поясненнях суддя Кабанячий Ю.В. зазначив, що «дійсно, ОСОБА1 не був в судовому засіданні на визначений час о 08:55 год. 11.05.2023, <…> ОСОБА1 з’явився до суду у цей же день після вказаного часу засідання, передав документи, що підтверджують його інвалідність, перебуванні на його утриманні матері похилого віку та те, що працює на посаді водія у ТОВ “Бориспільський хлібопродукт”, просив не позбавляти права керування транспортним засобом».

Фактично суддя Кабанячий Ю.В. підтвердив, що ОСОБА1 не був присутній у судовому засіданні 11 травня 2023 року, у якому було винесено постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, та не визнавав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Водночас згідно з резолютивною частиною постанови від 19 червня 2023 року суддя Кабанячий Ю.В. постановив: «Вважати вірним зазначення у тексті постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2023 року: У судове засідання ОСОБА1 з’явився та надав документи, що підтверджують його інвалідність, перебування на його утриманні матері похилого віку та те, що працює на посаді водія у ТОВ “Бориспільський хлібопродукт”, просив не позбавляти права керування транспортним засобом».

У резолютивній частині постанови також зазначено: «Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, матеріали справи, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами».

Із наведеного вбачається, що внесення у текст постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області відомостей про явку ОСОБА1 в судове засідання 11 травня 2023 року, визнання ним своєї вини повністю, подання документів, які його характеризують, прохання не позбавляти права керування транспортними засобами у зв’язку з роботою на посаді водія, наявністю інвалідності та перебуванням на його утриманні матері похилого віку, не відповідало фактичним обставинам, проте було необхідним для обґрунтування рішення судді щодо незастосування до ОСОБА1 обов’язкового додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Зазначення суддею в описовій частині постанови від 19 червня 2023 року відомостей, які не відповідали дійсності, слугувало підставою для зміни резолютивної частини постанови від 11 травня 2023 року.

У мотивувальній частині постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року суддя Кабанячий Ю.В. також навів мотиви, які не стосувалися підстав виправлення ним допущеної судом «описки» та таких підстав жодним чином не обґрунтовували, а пояснювали можливість незастосування до ОСОБА1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що свідчить на користь висновку, що винесення зазначеної постанови не мало задекларованої легітимної мети – виправити описки в ухваленому судовому рішенні.

Зокрема, суддя Кабанячий Ю.В. навів висновки ЄСПЛ в рішеннях у справах «Надточій проти України», «Шмауцер проти Австрії», «Маліге проти Франції» на обґрунтування суті адміністративного стягнення у виді позбавлення права на керування транспортними засобами як кримінально-правової санкції, у справах «Скоппола проти Італії», «Трегубенко проти України» – на обґрунтування необхідності застосування пропорційного покарання без «надмірного тягаря», положення частини другої статті 61 Конституції України – на обґрунтування індивідуального характеру юридичної відповідальності, а також зазначив про можливість застосування за аналогією права норми КК України щодо призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та про право «призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини першої статті 130 КУпАП».

Подібне мотивування суддя Кабанячий Ю.В. систематично використовував під час розгляду інших справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема у тих справах, які стали предметом дослідження в дисциплінарній справі, як щодо тих осіб, які проходили військову службу на посаді водія, так і щодо тих, які такої посади не обіймали, чи взагалі не проходили військової служби, ігноруючи навіть такі факти, як завдання шкоди (майнова, немайнова) внаслідок порушення правил дорожнього руху, наявність судового рішення щодо позбавлення водія права керування транспортними засобами на момент вчинення нового адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.

На переконання Вищої ради правосуддя, обсяг і характер змін, яких зазнало судове рішення від 11 травня 2023 року у зв’язку з винесенням суддею Кабанячим Ю.В. постанови від 19 червня 2023 року, виключають можливість їх внесення суддею випадково чи внаслідок недбалості та свідчать про умисність його дій. Фактично, надаючи пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 березня 2026 року, суддя Кабанячий Ю.В. погодився, що в цьому випадку діяв з грубим порушенням закону, та не зміг обґрунтувати правомірності такої своєї поведінки.

Зазначена поведінка судді Кабанячого Ю.В. очевидно не відповідає вимогам статей 1, 7, 23, 130, 245 КУпАП щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 червня 2021 року (провадження № 11-121сап21) зазначила, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для суду за відповідних обставин, тобто коли за обставин судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою та недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

Свідоме використання суддею процесуального інституту виправлення описки як інструменту для перегляду по суті ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, на думку Вищої ради правосуддя, суперечить принципу правової визначеності, завданням здійснення судочинства та є умисним грубим порушенням закону. Як наслідок така поведінка судді знижує довіру суспільства до судової влади, послаблює віру в законне, об’єктивне та справедливе правосуддя, очевидно не сприяє запобіганню правопорушенням, вихованню громадян у дусі додержання законів, зміцненню законності, що є завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

На переконання Вищої ради правосуддя, обставини, встановлені в цій дисциплінарній справі, підтверджені чіткими та переконливими доказами, дають підстави для обґрунтованого висновку, що наведена поведінка судді Кабанячого Ю.В., пов’язана із внесенням змін до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року шляхом винесення постанови від 19 червня 2023 року про виправлення описки, становить склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо виду дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до судді у зв’язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності

Згідно із частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:

1) попередження;

2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Аналогічні положення щодо обрання виду дисциплінарного стягнення містить частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Законодавчі приписи щодо необхідності врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідають конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці її застосування ЄСПЛ.

Ураховуючи приписи частин третьої, четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за вчинення дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 цього Закону, до судді місцевого суду може бути застосоване будь-яке дисциплінарне стягнення, визначене частиною першою статті 109 вказаного Закону, за винятком подання про переведення судді до суду нижчого рівня.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна. Оскільки дисциплінарні проступки, допущені суддею Кабанячим Ю.В., не визнано істотними або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді (і вони не пов’язані з невиконанням обов’язку щодо підтвердження законності джерел походження майна), відсутні підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згідно із частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення. Оскільки суддя Кабанячий Ю.В. не має непогашених дисциплінарних стягнень, то підстави для застосування до нього більш суворого стягнення відсутні.

Застосування принципу пропорційності під час визначення дисциплінарного стягнення вимагає зіставлення характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, даних, які характеризують особу судді, ступінь його вини тощо, з видом дисциплінарного стягнення, необхідного (без невиправданого тиску) для забезпечення досягнення цілей дисциплінарної відповідальності суддів, серед яких підтримання суспільної довіри до суду, утвердження невідворотності відповідальності суддів за грубе порушення закону чи поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків як суддею, до якого застосовується дисциплінарне стягнення, так і іншими суддями.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 27 (2024) зазначила, що дисциплінарна відповідальність суддів – «це засіб, за допомогою якого суспільство може гарантувати, що судова влада виконує свої функції належним чином, тим самим зміцнюючи довіру громадськості до правосуддя» (пункт 2 розділу І «Вступ»). Дисциплінарна відповідальність суддів має важливе значення для забезпечення належного здійснення правосуддя відповідно до принципу верховенства права та необхідна для підтримки довіри до судової влади (пункт 3 розділу VIII «Рекомендації»). Відповідно до пунктів 40–42 розділу VII «Дисциплінарні санкції щодо суддів» цього Висновку про дисциплінарну відповідальність суддів принцип пропорційності, яким необхідно керуватися під час прийняття рішення, «вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого. Усі пом’якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний “охолоджуючий ефект”, який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів».

Відповідно до характеристики, наданої головою Бориспільського міськрайонного суду Київської області, за період роботи на посаді судді Кабанячий Ю.В. зарекомендував себе принциповим, сумлінним, вимогливим працівником, який має глибокі знання чинного законодавства та судової практики, постійно вдосконалює свій професійний рівень, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків, у роботі проявляє терпіння, тактовність і ввічливість у ставленні до учасників судового процесу та інших осіб. Постійно підвищує свій професійний рівень, орієнтується в чинному законодавстві, вміло застосовує на практиці його норми. Регулярно знайомиться з новою юридичною літературою та судовою практикою у різних категоріях справ. Суддя Кабанячий Ю.В. розглядає справи та матеріали кримінального судочинства та справи про адміністративні правопорушення. Зокрема, у 2022 році суддя Кабанячий Ю.В. розглянув 467 кримінальних проваджень і матеріалів, 1053 справи про адміністративні правопорушення. У 2023 році – 350 кримінальних проваджень і матеріалів, 1186 справ про адміністративні правопорушення. У 2024 році суддя розглянув 360 кримінальних проваджень і матеріалів, 1413 справ про адміністративні правопорушення. За період роботи судді Кабанячого Ю.В. до суду надходили скарги стосовно нього, зокрема до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які за результатами розгляду було визнано безпідставними.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, урахувавши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді Кабанячого Ю.В., відсутність відомостей про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, взявши до уваги характер допущеного суддею проступку та ступінь вини, дійшла висновку, що застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Із застосуванням до судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. такого виду дисциплінарного стягнення, яке є найменш суворим з усіх можливих, Вища рада правосуддя не погоджується з огляду на таке.

Під час розгляду скарги Чижик Т.В. Вища рада правосуддя встановила, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, обираючи вид дисциплінарного стягнення, яке з огляду на принцип пропорційності необхідно застосувати до судді Кабанячого Ю.В., врахувала лише порушення, пов’язані з незастосуванням суддею до осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлено частиною першою статті 130 КУпАП, обов’язкового додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та кваліфікувала відповідну поведінку судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Доведення чіткими та переконливими доказами наявності в поведінці судді Кабанячого Ю.В. складу зазначеного дисциплінарного проступку (умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) у зв’язку з такими порушеннями у Вищої ради правосуддя сумніву не викликає.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала належної оцінки допущеному суддею Кабанячим Ю.В. порушенню, пов’язаному із внесенням змін до змісту і суті судового рішення, яке набрало законної сили, шляхом винесення за відсутності для цього правових підстав постанови про виправлення описки, хоча й встановлювала обставини, пов’язані із цим порушенням, як під час відкриття дисциплінарної справи стосовно судді, так і під час її розгляду по суті, зокрема у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 4 березня 2026 року за участю судді. Відповідно, під час обрання виду дисциплінарного стягнення, яке має бути застосовано до судді Кабанячого Ю.В. у зв’язку із притягненням його до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала характеру цього порушення, яке є дисциплінарним проступком, його наслідки, а також умисність дій судді.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, перевіривши доводи скарги Чижик Т.В., маючи відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повну юрисдикцію щодо виправлення помилок, допущених Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарних справ стосовно суддів, кваліфікувала зазначену поведінку судді Кабанячого Ю.В. за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З огляду на положення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», взявши до уваги, що внесення змін до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2023 року суддя Кабанячий Ю.В. здійснив 19 червня 2023 року, а дисциплінарна скарга Чижик Т.В. надійшла до Вищої ради правосуддя 17 лютого 2025 року, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що строк застосування до судді дисциплінарного стягнення за зазначене порушення не закінчився.

Ураховуючи характер усіх вказаних порушень, кваліфікованих за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», спричинені ними істотні негативні наслідки, вину судді у формі умислу, водночас його позитивну характеристику, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, а також визнання суддею виявлених фактів допущення порушень закону, його запевнення не допускати подібного у подальшій практиці, беручи до уваги принцип пропорційності, Вища рада правосуддя вважає обґрунтованим застосування до судді Кабанячого Ю.В. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. На думку Вищої ради правосуддя, дисциплінарне стягнення у виді догани відповідатиме як превентивній, так і виховній функціям дисциплінарної відповідальності суддів.

Пунктом 2 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

Отже, за результатами розгляду скарги Чижик Т.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів скаржника щодо непропорційності застосованого до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження та необхідність часткового скасування вказаного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та ухвалення нового рішення про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Ю.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

скасувати частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 334/2дп/15-26 про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Юрія Володимировича до дисциплінарної відповідальності, ухвалити нове рішення про притягнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячого Юрія Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення на підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя виготовила член Вищої ради правосуддя Спірідонова Т.В.