Акт ВРП

Вища рада правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Тегляєву Олену Євгеніївну, розглянувши у відкритому засіданні скаргу судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Наталії Іванівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 27 листопада 2025 року (вх. № 4304/0/6-25) надійшла скарга судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

12 грудня 2025 року надійшли доповнення до скарги (вх. № 4304/1/6-25).

На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя зазначену скаргу з доповненнями до неї передано Тегляєвій О.Є. для проведення перевірки.

За результатами підготовки до розгляду Вищою радою правосуддя скарги судді дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. склала висновок від 17 грудня 2025 року № 6395/0/24-25 із пропозицією залишити без змін оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2025 року вказаний висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя передано члену Вищої ради правосуддя Ковбій О.В.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. своєчасно та в належний спосіб повідомила суддю Крючко Н.І. та скаржника – Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ), про час засідання, призначеного на 7 квітня 2026 року, шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Розгляд скарги призначався на 27 січня, 10 лютого, 17 березня 2026 року, проте у звязку із відсутністю кворуму на засіданні Вищої ради правосуддя розгдяд скарги було знято з порядку денного засідання Вищої ради правосуддя у вказані дати.

У засідання Вищої ради правосуддя 7 квітня 2026 року суддя Крючко Н.І. не з’явилась, надіслала до Вищої ради правосуддя клопотання про відкладення розгляду її скарги у звязку з тимчасовою непрацездатністю.

Наступна дата засідання Вищою радою правосуддя була визначена – 5 травня 2026 року.

5 травня 2026 року у зв’зку із відсутністю кворуму на засіданні Вищої ради правосуддя розгдяд скарги було знято з порядку денного засідання Вищої ради правосуддя.

Наступна дата засідання Вищою радою правосуддя була визначена – 2 червня 2026 року.

У засіданні Вищої ради правосуддя 2 червня 2026 року взяла участь суддя Крючко Н.І., яка підтримала подану скаргу з доповненнями та просила повністю скасувати оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Представник НАБУ – Чуприна О.О., взяв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференцзв’язку.

 

Інформація стосовно судді

Крючко Наталія Іванівна Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 11 червня 2009 року № 1513-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25 квітня 2025 року, Ленінський районний суд міста Полтави перейменовано на Подільський районний суд міста Полтави. Цим Законом визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

У дисциплінарній скарзі НАБУ зазначило, що Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 28 липня 2022 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України; ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що адвокат ОСОБА3 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА4, повідомивши йому, що грошові кошти призначаються для судді ОСОБА5 – голови Полтавського апеляційного суду за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справа № 552/2083/22).

У квітні 2023 року обвинувальний акт щодо зазначених осіб скеровано до Вищого антикорупційного суду.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року встановлено факти неналежної поведінки судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І., яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Зокрема, 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, під час якої вказані особи обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) ОСОБА7, у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА8 – ОСОБА9, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, із метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА9 до адміністративної відповідальності.

Крім того, у дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що на розгляді судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. перебувала цивільна справа № 553/5903/22 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пет-Плюс» (далі – ТОВ «Пет-Плюс») та ОСОБА11 про встановлення меж користування земельною ділянкою.

16 листопада 2022 року суддя Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. задовольнила заяву ОСОБА10 про забезпечення позову, заборонивши відповідачам ТОВ «Пет-Плюс» та ОСОБА11 вчиняти будь-які дії щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів із метою обмеження користування спільною земельною ділянкою.

У дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що судове рішення ухвалено за домовленістю між суддею Крючко Н.І., адвокатом ОСОБА1, адвокатом ОСОБА12, що підтверджується протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), а саме аудіо-, відеоконтролю особи.

Автор дисциплінарної скарги вважає, що наведені відомості та встановлені факти неналежної поведінки судді Крючко Н.І. можуть свідчити про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, а отже, висловлює прохання притягнути суддю Крючко Н.І. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України НАБУ надало Вищій раді правосуддя дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування в зазначених у дисциплінарній скарзі кримінальних провадженнях (наданої інформації та всіх копій документів) у межах дисциплінарного провадження щодо судді Крючко Н.І.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів із дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII визначено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначила днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 7 січня 2025 року дисциплінарну скаргу НАБУ передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Тегляєвій О.Є. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги НАБУ дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. надіслала до Вищої ради правосуддя висновок від 28 січня 2025 року (вх. № 258/0/24-25), дисциплінарну скаргу та матеріали, зібрані під час попередньої перевірки, із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 лютого 2025 року № 256/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок).

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач, зокрема, здійснює підготовку справи до розгляду та готує висновок, який передає для розгляду Дисциплінарною палатою.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. 8 квітня 2025 року підготувала проєкт висновку за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, у якому запропонувала притягнути суддю Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 встановила, що в діях судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. наявні склади дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя).

Зазначеним рішенням суддю Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22

28 вересня 2022 року до провадження судді Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) надійшли матеріали про притягнення ОСОБА9 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22).

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення 24 вересня 2022 року о 21:45 у місті Полтаві на вулиці Олександра Бідного, будинок 2, водій ОСОБА9 керував транспортним засобом BMW Х5, державний номерний знак ____, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджувалося висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп’яніння № 441, проведеного цього самого дня лікарем Комунального підприємства «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради».

Суддя Москаленко В.В. постановою від 27 березня 2023 року визнала ОСОБА9 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. До ОСОБА9 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою від 27 березня 2023 року, адвокат ОСОБА13 в інтересах ОСОБА9 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

7 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Однак постановами Полтавського апеляційного суду від 20 квітня, від 5, 9, 18, 22, 24, 26 травня, від 1, 12, 14 червня, від 12, 28 липня, від 2 серпня 2023 року суддів відведено від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П., а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є його сином.

Суддя Томилко В.П. постановою від 4 серпня 2023 року задовольнив самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА9 є його сином.

Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2023 року задовольнив подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 скерував до Харківського апеляційного суду.

Харківський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА9 – адвоката ОСОБА13, задовольнив частково. Постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року скасував. Ухвалив нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення повернув до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.

Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Високих М.С. постановою від 21 березня 2024 року закрила провадження у справі про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 за відсутністю в діях ОСОБА9 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА8 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, під час якої вони обговорювали втручання у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА7 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 про притягнення сина ОСОБА8 – ОСОБА9, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зокрема, з копії протоколу проведення НСРД від 3 лютого 2023 року, що здійснювалося на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу), убачається, що в кабінеті судді ОСОБА5 16 листопада 2022 року відбулася розмова такого змісту (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися перші літери прізвищ суддів):

«<...>

Г. – Слишиш, ти мені скажи, по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?

Т. – Нє.

Г. – А на коли воно?

Т. – Ну ми отложилі його. На 27 грудня.

Г. – Ааа, це ж вона буде, ця ж командірована, да?

Т. – Да. З Луганська чи откуда вона.

Г. – Ну вона комунікабельна чи ні?

Т. – [Ненормативна лексика] його знає, я пішов з ОСОБА14 общаться, воно, знаєш, неудобно вродє би счас, я пішов до ОСОБА15. ОСОБА15 каже: “Вони всі одінакові”.

Г. – А ОСОБА6?

Т. – З ОСОБА6 я не розмовляв.

Г. – Ну, ОСОБА6, я так поняв, вона з ними там шось з ними в контакті, давай...

<...>

Г. – Алло, ОСОБА6, добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись, под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше, добро. Угу, давай, угу (ОСОБА5 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо ОСОБА6 вона ж <...>».

Відповідно до протоколів проведення НСРД від 3 лютого 2023 року судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА8 та суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 обговорювали матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА9 та суддю ОСОБА7 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використано перші літери прізвищ суддів):

«<...>

Г. – ОСОБА6, присажуйся.

К. – Ага.

Г. – Слишиш...

К. – Да.

Г. – Дивись, єсть у вас там дєвушка одна з фамілієй ОСОБА7.

К. – Ой, єсть, ОСОБА7.

Г. – Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?

К. – Та, вот еті такі ж якісь інтєрєсні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р’яні вони. Ото ж.

Г. – Ну дивись, суть заключається в чому. У ОСОБА8 в малого там сто тридцята. Ну, сто тридцята.

К. – Ну, як всігда, да?

Г. – Шось ето самоє, немає там ні стєпєні, ні проміллє.

Т. – І в протоколі ознак нема. І чого зупинили, не зрозуміло. Ну, казали, що поступив тєлєфонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...

К. – Tiпa випивав?

Т. – Да.

К. – Ну це як всігда, стукачі.

Т. – Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп’яніння...

К. – (перебиває) Ну, я попробую. Я попробую.

Г. – Угу. Ну, і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж...

К. – А вона його призначила?

Т. – Вона його перепризначила на 27 аж грудня.

К. – Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. 27 грудня – день рождєнія мого малого. Ну, в общем, тоді я їй скажу.

Т. – А в мого зятя тоже 27.

К. – Ну ото ж, бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.

Г. – Ну да...

К. – Нічого как би щось там такого політичного.

Г. – По большому счоту ти ж знаєш: ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.

К. – Да, да. Та нє, я думаю, шо...

Г. – Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і...

К. – Та ну о чєм ви говоріте? Мені об’яснять вообще не надо.

Г. – ОСОБА6, ну я ж знаю, шо тобі, так сказать. Я ж почему і говорю, шо просто шо…

К. – В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там...

Т. – Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп’яніння, проміллє не вказано.

Г. – Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...

К. – Ну конечно.

Г. – ...їхали додому, раз і всьо.

К. – І побачили.

Т. – Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...

К. – (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?

Т. – Да.

К. – Ваша ж фамілія?

Т. – Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...

К. – І началось, да?

Т. – І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п’ятнадцяти десять вже було...

К. – (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж, забігайловках.

Т. – Каже, я тільки виїхав. Возлє третьой поліклініки були вони там. Каже: “Я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять”.

К. – Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?

Т. – Там ніяких пояснень нема.

К. – Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...

Г. – Там же ОСОБА1 занімається цим вопросом.

К. – А, ОСОБА1?

Г. – Да.

К. – Я поняла. Хорошо.

Г. – Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?

К. – Нє, нормально, нормально. Нє, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну, то єсть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки – це саме основне. Єслі не було направлення, вообще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє – це тоже ж грубєйшеє нарушеніє. Ну, а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вообще ж відео: чи був за кермом, чи не був.

Т. – Каже, я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну, каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну, не переживайте, я <...>».

Отже, згідно із протоколами проведення НСРД судді обговорювали не лише перебіг справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, а й особистісні характеристики судді ОСОБА7, у провадженні якої перебувала ця справа (чи вона комунікабельна, чи якась інша особа має до неї підхід).

У поясненнях щодо дисциплінарної скарги суддя Крючко Н.І. не заперечувала, що зафіксована розмова між нею та суддями Полтавського апеляційного суду дійсно відбулася, проте зазначила, що така розмова мала разовий характер та була ініційована саме суддями Полтавського апеляційного суду для досягнення ними власних інтересів, а не її особистих. Крім того, проведення такої розмови в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду свідчить про примусовий характер таких дій із боку суддів цього суду стосовно неї. Суддя Крючко Н.І. стверджувала, що під час вказаної розмови вона зрозуміла, що її будуть тримати в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду, допоки вона не погодиться допомогти, тому вона відповіла: «Я попробую. Я попробую», щоб у суддів склалося враження, що вона погодилася на їхню пропозицію.

Суддя Крючко Н.І. вважає, що роздруківка їхнього діалогу не може належно передати його ситуативно-композиційної форми, яка мала своє відображення у структурі цього акту мовлення. Стверджувала, що голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 свідомо приховав справжню мету розмови, на яку її було запрошено, а також наявність іншого співрозмовника, оскільки був упевнений, що, знаючи про це, вона ніколи не погодилась би. Вона вдавано пристала на пропозицію і спонукання суддів апеляційної інстанції та обіцяла допомогти їм у вирішенні цього питання шляхом впливу на суддю Москаленко В.В., чого насправді не мала наміру робити.

Суддя Крючко Н.І. детально навела всі обставини зазначеної вище розмови, яка відбулася між нею та суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8, надавши власну оцінку цій розмові.

Суддя Крючко Н.І. зауважила, що в її діях відсутні будь-які ознаки допущення порушення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Запевнила, що жодних дій щодо втручання в діяльність судді Москаленко В.В. після того, як вона вийшла з кабінету голови Полтавського апеляційного суду, не вчиняла й не могла вчинити. Із суддею Москаленко В.В. щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 не спілкувалася, що підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року, якою ОСОБА9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Крючко Н.І. просила врахувати, що не мала позапроцесуального спілкування із суддею Москаленко В.В. щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, незважаючи на її розмову у службовому кабінеті голови Полтавського апеляційного суду із суддями цього суду та активне спонукання її до цього, що свідчить про відсутність у її поведінці наслідків підриву авторитету судової влади, а відповідно, й ознак дисциплінарного проступку.

У додаткових поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Крючко Н.І. зазначила таке.

До кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року вона ніяк не причетна, жодних протиправних дій не вчиняла.

Звернула також увагу, що в дисциплінарній скарзі НАБУ вказано, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року встановлено факти неналежної поведінки судді Крючко Н.І., що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, проте ні в дисциплінарній скарзі НАБУ, ні в тексті ухвали Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2024 року не наведено, що це за кримінальне провадження, стосовно кого воно відкрито та на якій стадії перебуває. Наголосила, що ні фігурантом, ні свідком у цій справі вона не була.

Суддя Крючко Н.І. зауважила, що ініціатором та активним учасником розмови, яка відбулася між нею і суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8, був саме голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5. На цю розмову її викликали в «приказному порядку», а не запросили, як стверджував ОСОБА5. Наголосила, що про предмет розмови не була обізнана і не здогадувалася, була налякана та перебувала в дуже напруженому психоемоційному стані. Суддя ОСОБА5, який викликав її в примусовому порядку, свідомо та умисно спонукав її до розмови та вжиття неправомірних дій стосовно судді Москаленко В.В. Водночас, попри примусове перебування у вимушених і непереборних обставинах, вона добровільно відмовилася від виконання незаконних вимог голови Полтавського апеляційного суду та не мала наміру їх виконувати.

Суддя Крючко Н.І. наголосила, що її викликали до службового кабінету голови Полтавського апеляційного суду, а не запросили, тему розмови їй нав’язали, не повідомили, що в кабінеті перебуває ще й інший суддя, на неї чинився тиск шляхом умовлянь і спонукань із метою примусити її вплинути на іншу суддю та в незаконний спосіб ознайомитися з матеріалами справи.

Суддя також звернула увагу, що діалог між нею, головою Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та суддею цього суду ОСОБА8 у тексті дисциплінарної скарги НАБУ відсутній, що, на її переконання, є неприпустимим і свідчить, що дисциплінарна скарга не містить посилань на фактичні дані, що є підставою для залишення її без розгляду.

Крім того, суддя Крючко Н.І. зазначила, що метою її виклику до службового кабінету голови Полтавського апеляційного суду було не лише здійснення впливу на суддю Москаленко В.В. під час здійснення нею правосуддя, а й огляд диска та матеріалів справи про адміністративні правопорушення, що, як стверджує суддя, для неї було очевидним із самого початку діалогу, а тому, щоб у суддів ОСОБА5 та ОСОБА8 склалося хибне враження, вона погодилася на це, оскільки іншого виходу, ураховуючи, що вони перебували в стані алкогольного сп’яніння, у неї взагалі не було, оскільки, на переконання судді, вони не випустили б її з кабінету доти, доки вона не погодилася б це зробити. Суддя стверджує, що деякі фрази діалогу її налякали, оскільки могли свідчити про намагання вчинити стосовно неї «харасмент».

Суддя вказала, що під час діалогу не обговорювала особистісних характеристик судді Москаленко В.В., а лише була змушена відповідати на конкретні запитання голови Полтавського апеляційного суду.

Суддя також зауважила, що дисциплінарний орган в ухвалі про відкриття провадження стосовно неї не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, а саме розпивання суддями Полтавського апеляційного суду на робочому місці алкогольних напоїв.

Суддя Крючко Н.І. не заперечувала, що наведена вище розмова між нею та суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8 мала місце, проте стверджувала, що така розмова мала разовий характер, у вказаній розмові вона не була зацікавлена, розмова мала примусовий і захисний характер з її боку, що своєю чергою виключає наявність у її діях ознак будь-яких дисциплінарних проступків як підстави для дисциплінарної відповідальності.

У поясненнях суддя Крючко Н.І. детально описала діалог із суддями Полтавського апеляційного суду, надала власну оцінку кожному епізоду розмови, наголосила на примусовому характері її участі в цій розмові, заперечила будь-який вплив на суддю Москаленко В.В. та запевнила, що не обговорювала з нею справу, зазначаючи, що всю розмову спланував суддя ОСОБА5. Зауважила також, що кримінальної справи стосовно неї порушено не було.

 

Щодо цивільної справи № 553/5903/22

У листопаді 2022 року ОСОБА10 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання його позовної заяви до ТОВ «Пет-Плюс» та ОСОБА11 про встановлення меж користування земельною ділянкою шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів із метою обмеження користування спільною земельною ділянкою, а також заборони ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА11, їхнім співробітникам, орендарям і користувачам спірної земельної ділянки чинити позивачу перешкоди в користуванні загальним проходом і проїздом автомобільним транспортом до спірної земельної ділянки.

10 листопада 2022 року до адвоката ОСОБА1 під час особистої зустрічі звернулась адвокат ОСОБА12 із проханням посприяти у вжитті заходів забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22. Зокрема, адвокат ОСОБА12 зазначила, що «это дело полностью просят под ключ», «це ж по ОСОБА6», «отут полтори», «це забезпечення». ОСОБА12 також називала прізвище заявника у справі – ОСОБА10. Адвокат ОСОБА1 телефонував судді ОСОБА6 з метою домовитися про зустріч та говорив ОСОБА12, що «може, за штуку договорюсь». Співрозмовники також домовилися, що подаватимуть документи до суду доти, доки автоматизована система документообігу суду не визначить суддею в цивільній справі № 553/5903/22 ОСОБА6.

11 листопада 2022 року о 09:28 ОСОБА1 зустрівся із суддею ОСОБА6 у дворі біля місця проживання судді ОСОБА6.

Згідно із протоколом проведення НСРД від 8 грудня 2022 року, що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 29 вересня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу), суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 обговорювали питання щодо накладення арешту на майно в цивільній справі № 553/5903/22 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися літери

К. – ОСОБА1, Ж. – ОСОБА6) (фрагмент розмови від 11 листопада

2022 року з 23-ї хв):

«<...>

К. – Оце арешт майна, там написано, тільки один голий арешт.

Ж. – Він в мене?

К. – Да, Харковське воно.

Ж. – Да? Ага.

К. – Да. Но вони будуть питаться до вас попасти, там дуже хароше дєло, там таке харошеньке. Вони ж будуть, це ж не обізатєльно арешт, якщо ми напишем, тільки один голий арешт.

Ж. – Ні, підождіть, так ми снімаєм?

К. – Накладаєм.

Ж. – А, ми накладаєм.

К. – Накладаємо.

Ж. – Да? Ааа, ви ж хоть уточніть.

К. – Воно зайшло клопотання про арешт.

Ж. – Ага.

К. – Під нього буде позовна заява, і вони будуть питаться попасти, ну я їх орієнтував, щоб воно попало до вас.

Ж. – Ага.

К. – Я сказав, що, ну, можна побалакати, дама конєшно дуже солідна і дуже серйозна. Вони кажуть: ми, це тільки один голий арешт. Ну ми, єслі вона солідна і серйозна, ми будем подавати - подавати, поки їй не попаде.

Ж. – Сміється.

К. – Ні, ну, там нормально.

Ж. – Чьотко.

К. – Там нормально. Це тут, тут таке на бєнзін і все остальне. Ну там тоже хороший.

<...>

К. – Я їм казав, що подавайте до потєрі пульса.

Ж. – А коли вони будуть? Я вам можу сказать, коли подавать.

К. – Всьо. Всьо, вони готові.

Ж. – Фамілія єсть тут?

К. – Ні, там тільки номер справи.

Ж. – Сміється. Всьо, я тоді поняла.

К. – Там номер, яка зайшла. У них ще не сплачений судовий збір, ну вони готові в любий момент.

Ж. – Ну, нічого.

К. – А ви мені кажете, коли фас.

Ж. – Да.

К. – Коли фас.

Ж. – Да».

Після розмови із суддею ОСОБА6 адвокат ОСОБА1 телефонував адвокату ОСОБА12 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використано перші літери прізвищ адвокатів) (фрагмент розмови від 11 листопада 2022 року із 34-ї хв):

«Ч. – Да, ОСОБА16.

К. – Значит, той ти мені номер прислала, той що в неї воно, да? Під цим номером зайшло?

Ч. – Да, да, да.

К. – Всьо, все буде зроблено там, де був збір, і скажуть, коли подавати основний позов, щоб попало, щоб попало до...

Ч. – Підожди-підожди. А судовий збір сьогодні завозить?

К. – Та як хочете, ну всьо буде зроблено те, шо надо. Можете не спішити, все те, що ви попросили, зроблене буде. А ще скажуть за то, щоб попало туди, щоб воно туди попало, ще скажуть, коли подавать.

Ч. – Все, дякую. Я потом тебя еще в понедельник наберу, там у меня еще дело. Все, давай.

К. – Добро, давай. Пока».

14 листопада 2022 року о 17:02 відбулася розмова ОСОБА1 із суддею ОСОБА6 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використано скорочення К. – ОСОБА1, Ж. – ОСОБА6):

«<...>

Ж. – Да. Все, давайте ухвалу винесем, тоді все основне… понимать.

К. – Да, питань нема.

Ж. – Да, все. Добре».

14 листопада 2022 року о 17:07 відбулася телефонна розмова адвоката ОСОБА1 з адвокатом ОСОБА12, під час якої він запевняє, що рішення буде ухвалено на користь заявника (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використано перші літери прізвищ адвокатів):

«Ч. – Да. ОСОБА15.

К. – Значить, дивися, яка ситуація. Завтра виносять оце, що вам нужно.

Ч. – Ага.

К. – А потом, тільки воно буде в реєстрі, ви подаєте основний.

Ч. – Все, спасибо, завтра я вас найду. Спасибо <...>».

Зазначені розмови знайшли своє підтвердження під час прослуховування звукозаписів (аудіоконтроль ОСОБА1 від 14 листопада 2022 року), що містяться на карті пам’яті, яку НАБУ долучило до дисциплінарної скарги.

Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. ухвалою від 16 листопада 2022 року задовольнила заяву ОСОБА10 про забезпечення позову. Заборонила вчиняти будь-які дії відповідачам ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА11 щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів із метою обмеження користування земельною ділянкою, що розташована за адесою: АДРЕСА1.

Заборонила ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА11, їхнім співробітникам, орендарям та користувачам спірної земельної ділянки чинити позивачеві перешкоди в користуванні загальним проходом і проїздом автомобільним транспортом до земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА1, а саме головним входом із боку АДРЕСА1.

У поясненнях щодо дисциплінарної скарги суддя Крючко Н.І. зазначила, що в її провадженні перебувала цивільна справа № 553/5903/22 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Цю ухвалу оскаржено не було, вона є чинною.

Суддя наголосила, що з адвокатом ОСОБА12 вона не знайома, адвокат ОСОБА12 жодного разу не брала участі у справах, які перебували в її провадженні.

У дисциплінарній скарзі НАБУ не наведено, у чиїх інтересах адвокат ОСОБА12 зверталася до адвоката ОСОБА1, оскільки посилання на прізвище «ОСОБА10» та згадка про «це забезпечення позову» не надають повної картини щодо усвідомлення та конкретизації справи, у межах якої між ними відбувалася домовленість, а також змісту рішення, яке, за їхньою домовленістю, мало б бути ухвалено суддею внаслідок здійснення впливу.

Суддя Крючко Н.І. також зауважила, що в дисциплінарній скарзі НАБУ вказано, що адвокат ОСОБА1 під час розмови з адвокатом ОСОБА12 телефонував судді ОСОБА6, щоб «за штуку домовитись», проте ні результатів цієї розмови із суддею ОСОБА6, ні фактичних відомостей стосовно того, чи справді існував цей телефонний дзвінок від «абонента ОСОБА1» до «абонента ОСОБА6» з підтвердженням належності зазначеним абонентам відповідних мобільних номерів, а також того, що ОСОБА1 телефонував саме «абоненту ОСОБА6», а не іншому абоненту, імітуючи перед своєю співрозмовницею наявність у нього позапроцесуального спілкування із суддею ОСОБА6, дисциплінарна скарга та долучені до неї документи не містять.

Суддя Крючко Н.І. стверджувала, що 11 листопада 2022 року о 09:28 не зустрічалася з ОСОБА1 з метою обговорення цивільної справи № 553/5903/22, оскільки на цей день у неї було призначено 26 справ і матеріалів, розгляд яких розпочинався з 09:00, та не мала такого наміру, як і не мала будь-якого позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1 в межах розгляду цивільної справи № 553/5903/22.

Крім того, суддя Крючко Н.І. зауважила, що зазначена розмова не містить даних і щодо самостійного визначення мовцями своїх співрозмовників. Якщо ОСОБА1 був ідентифікований за допомогою НСРД, то іншого співрозмовника належними й допустимими доказами ідентифіковано не було, тому не зрозуміло, на підставі яких фактичних даних та належних і допустимих доказів НАБУ дійшло висновку, що ця розмова відбулася саме між суддею ОСОБА6 та адвокатом ОСОБА1

Щодо репліки «Да. Все, давайте ухвалу винесем, тоді все основне…» (тобто суддя Крючко Н.І. наявність цього діалогу визнала) суддя вказала, що вона стосувалася розгляду кримінального провадження № 531/1838/21 і йшлося про те, що спочатку в судовому засіданні буде постановлено ухвалу, а потім буде вирішено всі основні питання щодо порядку дослідження доказів.

Суддя Крючко Н.І. вважає дисциплінарну скаргу НАБУ необґрунтованою, безпідставною, а її доводи надуманими, суперечливими й такими, що не відповідають справжнім обставинам справи.

У поясненнях, які суддя Крючко Н.І. надала після відкриття дисциплінарної справи, вона наголосила, що з адвокатом ОСОБА1 11 листопада 2022 року біля місця свого проживання не зустрічалася, матеріалів цивільної справи не обговорювала, ніякого позапроцесуального спілкування із цією особою не мала, оскільки в зазначений у протоколі НСРД час перебувала на робочому місці та брала участь у судових засіданнях.

Наголосила також, що жодних фото жінки, зовні схожої на неї, матеріали кримінального провадження не містять, що свідчить про неспроможність і недійсність тверджень НАБУ в дисциплінарній скарзі.

На переконання судді Крючко Н.І., у тексті дисциплінарної скарги НАБУ умисно не вказало детального опису зовнішності невідомої жінки, з якою зустрічався ОСОБА1 11 листопада 2022 року, з метою штучного створення підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а також з метою свідомого формування перед представниками Вищої ради правосуддя негативного враження про районного суддю, нібито причетного до дій, пов’язаних із адвокатом ОСОБА1 та суддями Полтавського апеляційного суду, зокрема головою цього суду.

Крючко Н.І. також зазначила, що в ухвалі Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відображено діалог, текст якого відсутній у протоколі НСРД. Водночас в ухвалі дисциплінарний орган не вказав, у який спосіб та на підставі чого він дійшов висновку, що така розмова відбулася саме між ОСОБА1 та суддею Крючко Н.І. Наголосила, що дисциплінарний орган самостійно дослідив шляхом прослуховування звукозаписи, що містяться на карті пам’яті, яку НАБУ долучило до дисциплінарної скарги, проте ні дисциплінарний інспектор, ні члени Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не є суб’єктами, уповноваженими на самостійне встановлення обставин кримінального провадження та складання процесуальних документів.

Крючко Н.І. не заперечувала, що відбулася розмова з адвокатом ОСОБА1, проте стверджувала, що вона стосувалася зовсім іншої справи.

Крючко Н.І. переконана, що відомості, отримані в результаті проведення НСРД, мають відображатися виключно в описовій частині протоколу, а не в його додатку – на карті пам’яті, а тому не можуть вважатися доказами в межах як кримінального, так і дисциплінарного провадження.

У додаткових поясненнях суддя Крючко Н.І. надала детальну інформацію щодо цивільної справи № 553/5903/22 та її учасників, а також щодо руху справи; надала оцінку діалогу, який відбувся між адвокатом ОСОБА12 та ОСОБА1

Суддя Крючко Н.І. також зауважила, що ототожнити всі вказані розмови між різними співрозмовниками й абонентами за їхнім єдиним змістом неможливо, оскільки фрагменти фраз і реплік, зазначені в тексті дисциплінарної скарги НАБУ, не дають повного, комплексного, чіткого та послідовного їх сприйняття сторонньою особою.

Матеріали дисциплінарної скарги не містять також і достатніх даних про те, що всі вказані розмови поєднані між собою одним і тим самим предметом та стосуються спільного питання щодо втручання у здійснення правосуддя судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. під час розгляду цивільної справи № 553/5903/22, а також ухвалення суддею Крючко Н.І. рішення в цій справі саме за результатами позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1

Суддя Крючко Н.І. стверджувала, що адвокат ОСОБА1 свідомо та демонстративно вчинив низку дій, які вважав необхідними й достатніми для введення своїх співрозмовників в оману, створивши в них хибне враження про нібито спілкування із суддею Крючко Н.І. та вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22 за заявою ОСОБА10 про забезпечення позову на користь осіб, які до нього звернулися.

Суддя Крючко Н.І. наголосила, що з адвокатом ОСОБА1 щодо цивільної справи № 553/5903/22 вона взагалі не спілкувалася і не мала намірів спілкуватися, оскільки вважала такі дії неприпустимими у своїй професійній діяльності. Стверджувала також про відсутність будь-якого втручання з боку адвоката ОСОБА1 у процес здійснення нею правосуддя з метою ухвалення позитивного рішення на користь ОСОБА10, що своєю чергою повністю виключає можливість того, що судове рішення від 16 листопада 2022 року в цій справі було ухвалено внаслідок її позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1

Отже, суддя Крючко Н.І. зауважила, що вона не мала правових підстав для повідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в її діяльність як судді, оскільки такого втручання не було.

Суддя Крючко Н.І. також звернула увагу, що всі зазначені докази співробітники правоохоронних органів отримали в межах кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року, яке стосувалося певних осіб, вона до нього ніяк не була причетна і не була фігурантом у цьому провадженні. Суддя наголосила, що її присутність 16 листопада 2022 року в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, а також розмова 14 листопада 2022 року з адвокатом ОСОБА1 не були встановлені НАБУ в межах зазначеного кримінального провадження в передбаченому законом порядку, оскільки вона не мала до нього стосунку.

Суддя Крючко Н.І. наголосила, що факт визнання розмов із суддями Полтавського апеляційного суду і адвокатом ОСОБА1 не може свідчити про наявність законних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки належних, допустимих, чітких і переконливих доказів стосовно неї НАБУ не здобуло, а отже, всі твердження й доводи скаржника із цього приводу є нічим іншим як припущенням, а тому дисциплінарний орган має ухвалити законне і справедливе рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення

Проаналізувавши та дослідивши додатки, долучені до дисциплінарної скарги НАБУ, а саме: протоколи за результатами проведення НСРД від 3 лютого 2023 року № 19/1241 та від 8 грудня 2022 року № 19/7694; протокол за результатами проведення спостереження за річчю від 11 листопада 2022 року № 90/5602 з додатками; карту пам’яті з наявними копіями матеріалів НСРД, врахувавши усні та письмові пояснення судді Крючко Н.І. та долучені до них документи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя).

Із зафіксованого НАБУ позапроцесуального спілкування судді ОСОБА6 із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8, а також спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 убачається, що суддя Крючко Н.І. не дотримала норм, визначених Законом № 1402-VIII, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 200 року № 200/23 щодо: підтримання високих стандартів поведінки судді, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Крючко Н.І. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості, і на думку розсудливого спостерігача, викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами – суддями, адвокатами.

Дружні стосунки із суддями чи тривале знайомство з адвокатом, надання їм порад, консультацій, рекомендацій, з’ясування інформації в їхніх інтересах, згода вивчати матеріали справи, безумовно, можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді, що суперечить основним засадам судочинства.

На підставі встановлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що контекст розмов суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА8, судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І., зокрема з’ясування питань щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно сина судді ОСОБА8 – ОСОБА9, особливостей поведінки та характеру судді Москаленко В.В., можливостей знайти спільну мову з нею, вказує, що такі розмови суддів не мають характеру лише приватних розмов, а є такими, що для звичайної розсудливої людини свідчать про зацікавленість суддів в ухваленні відповідного рішення у справі про адміністративне правопорушення № 553/4670/22.

Суддя Крючко Н.І., спілкуючись із суддями Полтавського апеляційного суду, запропонувала переглянути справу про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 стосовно сина судді ОСОБА8 – ОСОБА9, яка перебувала у провадженні іншого судді, що не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що оцінку діям судді Крючко Н.І. (під час обговорення справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22) вже надала Велика Палата Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24) за результатами розгляду скарги ОСОБА5 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24, зауважила таке:

«Зазначені порушення, про що йшлося вище, полягали у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА5: 20 жовтня та 11 листопада 2022 року – з адвокатом ОСОБА1 щодо справи № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА4; 16 листопада 2022 року – з суддями Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. та Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА9» (пункт 135);

«Не викликають сумніву у Великої Палати і висновки ВРП щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА5 16 листопада 2022 року з суддями Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. та Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА9» (пункт 156);

«Аналіз розмови між суддями ОСОБА5, ОСОБА8 та ОСОБА6 свідчить про те, що ця розмова виходить за межі особистого спілкування, вона стосувалася огляду матеріалів справи особами, які не є її учасниками. Суддя ОСОБА6 пообіцяла ОСОБА5, що на його прохання перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, а ОСОБА5 просив йому зателефонувати після цього» (пункт 163);

«Як зазначила ВРП, з висновком якої погоджується і Велика Палата, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею ОСОБА5 матеріалів справи № 552/2083/22 з адвокатом ОСОБА1 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА8, Крючко Н.І. і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII» (пункт 180).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що спілкування судді Крючко Н.І. з адвокатом ОСОБА1 щодо вирішення питання про забезпечення позову до подання позовної заяви у цивільній справі № 553/5903/22 свідчить про втручання адвоката в діяльність судді, що зобов’язувало суддю Крючко Н.І. звернутися до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із заявою про втручання в її діяльність. Однак відомості про звернення судді Крючко Н.І. до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із заявою про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя відсутні. Відсутність такого звернення підтверджує також суддя Крючко Н.І.

Зміст розмови, яка відбулася між суддею Крючко Н.І. та адвокатом ОСОБА1, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчить про те, що суддя Крючко Н.І. погодилася задовольнити заяву про забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22, а також про її позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА1, який не є представником сторони в цій справі.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що зміст розмов судді Крючко Н.І. як із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8, так і з адвокатом ОСОБА1 свідчить, що вона діяла свідомо, упереджено та умисно, оскільки не могла не розуміти неправомірності своїх дій і того, що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що установлені під час розгляду справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею Крючко Н.І. матеріалів цивільної справи № 553/5903/22 з адвокатом ОСОБА1 та справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 й ОСОБА8, і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя та свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

 

Узагальнені доводи скарги судді Крючко Н.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25

У скарзі Крючко Н.І. вчергове зауважила, що вона не заперечує факту своєї присутності в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду та спілкування із суддями цього суду ОСОБА5 та ОСОБА8, водночас стверджує, що контекст їхньої розмови Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя сприйняла неправильно. Наголосила, що в кабінет голови суду її не запрошували, а викликали; вказана розмова була ініційована в незаконний спосіб; голова суду ОСОБА5 свідомо приховав від неї дійсну мету виклику, як і присутність у його кабінеті іншого судді, що спростовує висновки дисциплінарного органу, що її поведінка була добровільною та свідомою. Зауважила також, що під час розмови із суддями вона не порушила жодних етичних норм, не обговорювала ні особистісних характеристик судді Москаленко В.В., ні матеріалів адміністративної справи стосовно сина ОСОБА8.

Крючко Н.І. стверджує, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала її пояснень, у яких вона зазначала, що, перебуваючи в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду, вона відчувала себе вразливою, відчувала стосовно себе як гендерну, так і кількісну перевагу співрозмовників – двох чоловіків, які були збуджені та перебували у стані алкогольного сп’яніння, не врахувала, що судді ОСОБА5 та ОСОБА8 чинили на неї тиск для того, щоб вмовити і примусити на вжиття протиправних дій.

Крючко Н.І. також зазначила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила поза увагою її твердження, що вона була вимушена ввести ОСОБА5 та ОСОБА8 в оману та викликати в них хибне враження, що вона пристала на їхні тривалі під тиском вмовляння та спонукання аби припинити цю вкрай неприємну для неї розмову. Суддя Крючко Н.І. наголосила, що в ішому випадку, якщо вона не погодилася б на їхню пропозицію, судді змінили б засоби і методи впливу на неї, «так як це було звичним і прийнятними для них методами їх роботи».

Крючко Н.І. також зауважила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала, що під час розгляду Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи стосовно Томилка В.П. її допитали як свідка та вона повідомляла, що під тиском надала хибні обіцянки допомогти суддям ОСОБА5 та ОСОБА8. Суддя наголосила, що була попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а отже, надані не. пояснення як свідка є правдивими та перевіреними і підлягають обов’язковому врахуванню під час розгляду цієї дисциплінарної справи.

Крім того, на переконання Крючко Н.І., вона не може одночасно перебувати у двох статусах – свідка та судді, щодо якої подано дисциплінарну скаргу.

У скарзі Крючко Н.І. також звернула увагу, що протокол за результатами НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, у якому 16 листопада 2022 року зафіксовано розмову у службовому кабінеті голови суду ОСОБА5, є доказом саме у кримінальному провадженні № ____ від 28 липня 2022 року виключно стосовно судді ОСОБА5, а тому зазначення співробітниками НАБУ судді ОСОБА6 в цьому протоколі та інших, долучених до дисциплінарної скарги, здійснено без законних підстав.

Суддя також повідомила, що під час досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № ____ від 28 липня 2022 року, № ____ від 7 грудня 20222 року її не допитували, жодного процесуального статусу у вказаних провадженнях вона не має.

У скарзі Крючко Н.І. зазначила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема рішення у справі «Карабейоглу проти Турції», у якому ЄСПЛ наголосив на неможливості використання матеріалів досудового розслідування під час дисциплінарного провадження.

На думку Крючко Н.І., посилання в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради на практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості застосування матеріалів НСРД у дисциплінарній практиці є необґрунтованим.

Крючко Н.І. вказала, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також не взяла до уваги її твердження, що рішення Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990CGC/16/24 стосується виключно оцінки дій судді ОСОБА5 та має індивідуальний характер. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно поклала висновки рішення Великої Палати Верховного Суду в основу рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, на переконання Крючко Н.І., не врахувала також її тверджень щодо відсутності позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1 у справі № 553/5903/22 та відсутності обставин для повідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в її діяльність.

У скарзі Крючко Н.І. детально виклала обставини щодо справи № 553/5903/22 та надала оцінку протоколу за результатами проведення спостереження за річчю від 11 листопада 2022 року. Вища рада правосуддя зазначає, що суддя Крючко Н.І. вже надавала аналогічного змісту пояснення, які наявні в матеріалах дисциплінарної справи.

Крючко Н.І. вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги покази свідка адвоката ОСОБА1, який стверджував, що він не зустрічався з нею та не знає, де вона проживає, що свідчить про відсутність позапроцесуального спілкування з ним.

Серед іншого, у скарзі Крючко Н.І. надає оцінку матеріалам НСРД, зокрема вказує, що використання під час дисциплінарного провадження матеріалів НСРД є незаконним, оскільки суд не досліджував таких матеріалів на предмет їх належності, допустимості, достатності і достовірності, а отже, може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), статей 55, 63 Конституції України, оскільки такі докази не можуть бути перевірені.

На думку судді, дисциплінарний орган порушив вимоги законів № 1402-VIII та № 1798-VIII, оскільки її не повідомили, що стосовно неї проводилися НСРД.

Суддя Крючко Н.І. вважає, що в її діях відсутні ознаки будь-якого дисциплінарного проступку, а тому дисциплінарне провадження підлягає закриттю.

На переконання судді Крючко Н.І., у дисциплінарній справі стосовно неї наявні ознаки дискримінації порівняно з іншими дисциплінарними провадженнями, які були предметом розгляду Вищої ради правосуддя.

Зокрема, суддя Крючко Н.І. зазначила, що рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 до судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, було застосоване дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу навчання з питань застосування норм КУпАП і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Згодом він був звільнений у відставку. Натомість, розглядаючи дисциплінарну справу щодо неї, Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обрала виключно обвинувальний ухил під час вирішення долі судді та не розглянула можливості застосування іншого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення з посади судді.

Крючко Н.І. також зауважила, що її дії не носили умисного характеру і від її дій не настало жодного негативного наслідку як для сторін у справі, так і для будь-яких інших осіб. Орган досудового розслідування підтвердив факт відсутності в її діях відсутній складу будь-якого кримінального правопорушення, оскільки жодного процесуального статусу в будь-якому кримінальному провадженні вона не мала і не має, що не врахувала Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя.

У доповненнях до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року суддя Крючко Н.І. більш детально викладла обставини, які мали місце під час її спілкування із суддями апеляційного суду та з адвокатом ОСОБА1, зокрема заперечила спілкування з адвокатом ОСОБА1 11 листопада 2022 року поблизу будинку № 22 пна вулиці Котляревського в місті Полтаві; викладла детально обставини щодо розгляду нею справи № 553/5903/22; зазначила про неможливість використання дисциплінарним органом протоколів НСРД; вказала про незаконність використання дисциплінарним органом інформації, яка міститься в додатку до дисциплінарної скарги, – карти пам’яті.

 

Щодо основних доводів скарги судді Крючко Н.І.

Посилання судді Крючко Н.І. на те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала її доводів, що під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Томилка В.П. її допитували як свідка, а отже надані нею пояснення є правдивими, перевіреними та підлягають обов’язковому врахуванню під час розгляду цієї дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Сам по собі факт допиту особи в статусі свідка в іншому дисциплінарному провадженні не надає її поясненням заздалегідь установленої доказової сили та не звільняє дисциплінарний орган від обов’язку самостійно, повно й об’єктивно оцінити докази в кожній конкретній справі.

Пояснення, надані суддею Крючко Н.І. в межах іншого дисциплінарного провадження, можуть бути враховані лише як одне із джерел інформації та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зібраними під час розгляду відповідної дисциплінарної справи.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядала питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності саме судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., а не судді Крючко Н.І., у зв’язку із чим установлені в тому провадженні обставини стосуються іншого суб’єкта та іншого предмета дисциплінарної відповідальності й не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи.

Таким чином, у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були відсутні підстави й обов’язок автоматично враховувати пояснення судді Крючко Н.І. як достовірні та перевірені, оскільки дисциплінарний орган здійснив розгляд дисциплінарної справи з урахуванням усієї сукупності зібраних доказів, зокрема пояснень судді, та надав їм належну правову оцінку.

Вища рада правосуддя також вважає помилковим посилання судді Крючко Н.І. на те, що в дисциплінарному провадженні стосовно судді Томилка В.П. її допитали як свідка, а отже, вона не може бути суб’єктом дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.

Статус особи як свідка в межах одного дисциплінарного провадження не визначає та не змінює її процесуального статусу в іншому дисциплінарному провадженні та не виключає можливості притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності в разі встановлення в її діях ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарна відповідальність судді є індивідуальною та настає виключно за власні дії або бездіяльність судді, незалежно від процесуальної ролі, яку він виконував у межах іншої справи.

Отже, сам по собі факт допиту судді Крючко Н.І. як свідка в дисциплінарному провадженні стосовно судді Томилка В.П. не є правовою підставою для звільнення її від дисциплінарної відповідальності та не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи стосовно неї за наявності відповідних підстав.

Щодо доводів судді Крючко Н.І. про неможливість використання протоколів НСРД Вища рада правосуддя зазначає таке.

Під час розгляду дисциплінарної справи та оцінки фактів, установлених на підставі матеріалів кримінальних проваджень № ____ від 28 липня 2022 року, № ____ від 7 грудня 2022 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала сталу дисциплінарну практику та правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15 20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (справа № 990SCGC/3/24), від 4 липня 2024 року (провадження № 11-201сап23), відповідно до яких: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження; під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно, незалежно від результатів кримінального провадження, надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, зокрема тим, що здобуті під час кримінального провадження, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що під час дисциплінарного провадження надає оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Згідно із практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Навіть більше, того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначену гарантію не може бути поширено на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії затвердила Висновок № 880/2017 Amicus curiae brief для Конституційного суду Республіки Молдова щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «кримінальна та дисциплінарна відповідальності не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного порушення, саме через різний характер двох типів відповідальності».

Венеційська комісія також зазначила, що «якою б важливою не була свобода суддів при здійсненні своїх суддівських функцій, це не означає, що судді не підзвітні. Необхідно забезпечити рівновагу між недоторканністю як засобом захисту судді від неналежного тиску та зловживань з боку органів влади або окремих осіб (функціональною недоторканністю), з однієї сторони, та тим фактом, що судді не повинні бути вищі за закон (підзвітністю).

Якщо неналежна поведінка судді може підірвати впевненість громадськості в судовій владі, держава має бути зацікавлена у відкритті дисциплінарного провадження проти цього судді».

Наведене свідчить, що факти, встановлені під час розслідування у кримінальному провадженні, можуть і навіть повинні використовуватися для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), що спростовує твердження судді Крючко Н.І. щодо неможливості використання протоколів НСРД у межах дисциплінарного провадження.

Щодо доводів судді Крючко Н.І. про відсутність окремого судового рішення про проведення стосовно ОСОБА6 НСРД, Вища рада правосуддя зазначає таке.

У контексті наведеного необхідно враховувати практику Верховного Суду, зокрема постанову від 11 жовтня 2021 року у справі № 554/5163/17, якою залишено в силі вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2020 року в зазначеній справі, у якому суд дійшов висновку, що коли сторона обвинувачення з дозволу суду проводить НСРД та здійснює втручання у спілкування конкретних осіб, визначених в ухвалі суду, то фіксування всіх бесід, які проводятт такі особи, є санкціонованими. Під час здійснення таких дій неможливо передбачити коло всіх учасників розмов і вчасно отримати дозвіл слідчого судді. Таким чином, наведені захистом обставини не є підставою для визнання протоколів НСРД і додатків до них недопустимими доказами.

Вища рада правосуддя вважає за доцільне також зауважити, що Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у адміністративній справі № 640/7008/20, у постанові від 9 лютого 2023 року, оцінюючи близькі за змістом правовідносини (дисциплінарна відповідальність прокурора під час вчинення дисциплінарного проступку), наголосив, що оскаржуване рішення комісії про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято з використанням відомостей з матеріалів кримінального провадження, порушеного не стосовно позивачки, однак воно ґрунтується на самостійних правових підставах. Комісія не вирішувала питань в межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки прокурора, відносно якого здійснюється дисциплінарне провадження, вимогам Закону України «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики, а тому немає підстав вважати, що вказані матеріали використані комісією у спосіб, не передбачений законом (пункт 143).

ЄСПЛ наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункти 50, 51).

ЄСПЛ акцентує, що не можна, у принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

При вирішенні питання чи можна застосовувати до доказів вимоги, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством треба керуватися «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (Енгель та інші проти Нідерландів, 8 червня 1976 року, § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – сама природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади, вочевидь, не є кримінальним. До такого ж висновку дійшов і ЄСПЛ (рішення у справі CAVCA проти Республіки Молдова від 9 січня 2025 року, пункти 31 – 36). Тому немає підстав оцінювати докази з позиції їх допустимості та належності у кримінально-правовому аспекті.

Крім того, практика ЄСПЛ свідчить, що навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції при зборі доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумніви щодо їх надійності та точності, а особі було забезпечено право на захист і надана можливість оскаржити достовірність доказів і заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачарік проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52–58).

Вища рада правосуддя зауважує, що в цій дисциплінарній справі судді надано можливість реалізувати своє право на захист, а спосіб отримання і представлення доказів відповідає національному законодавству і є справедливим у розумінні статті 6 Конвенції. З огляду на це докази, отримані з матеріалів кримінального провадження та перевірені під час дисциплінарного провадження, можуть бути використані у процесі доказування.

Отже, матеріали НСРД, у яких зафіксовано комунікацію судді із фігурантом кримінального провадження, за умови законності їх отримання, можуть бути належним і допустимим джерелом відомостей у дисциплінарному провадженні, незалежно від того, що суддя не був безпосереднім об’єктом прослуховування. Протилежний підхід фактично створював би необґрунтований імунітет для суддів від будь-якої дисциплінарної оцінки їхньої поведінки, зафіксованої під час законних правоохоронних заходів, що суперечить принципам підзвітності суддів, довіри суспільства до правосуддя та стандартам суддівської етики.

Вища рада правосуддя вважає безпідставними й доводи судді Крючко Н.І. про те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в основу рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності поклала висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 12 грудня 2024 року у справі № 990CGC/16/24, оскільки вони стосуються виключно оцінки дій судді ОСОБА5 та мають індивідуальний характер.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійсно врахувала правові висновки, викладені у вказаному рішенні Великої Палати Верховного Суду, однак їх не було покладено в основу оскаржуваного рішення. Рішення дисциплінарного органу ґрунтується на самостійному, всебічному та об’єктивному дослідженні обставин дисциплінарної справи, а також на оцінці сукупності доказів, зібраних у межах цього провадження, з урахуванням конкретних дій судді Крючко Н.І.

Таким чином, посилання судді Крючко Н.І. на використання дисциплінарним органом висновків Великої Палати Верховного Суду як визначальної підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності не відповідає фактичним обставинам справи та не спростовує правомірності ухваленого дисциплінарного рішення.

Вища рада правосуддя дійшла висновку про безпідставність доводів судді Крючко Н.І. про наявність у діях дисциплінарного органу ознак дискримінації стосовно неї, оскільки є рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про застосування до судді іншого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення судді з посади, за порушення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII з огляду на таке.

Сам по собі факт ухвалення в інших справах рішень про застосування більш м’якого дисциплінарного стягнення за аналогічною правовою кваліфікацією не може розцінюватися як дискримінація, оскільки відповідно до вимог статей 106, 109 Закону № 1402-VIII вид і міра дисциплінарного стягнення визначаються з урахуванням конкретних обставин дисциплінарного проступку, характеру допущених порушень, їх наслідків, ступеня вини судді, наявності обтяжуючих або пом’якшуючих обставин, а також даних про особу судді.

Таким чином, дисциплінарний орган у кожному конкретному випадку здійснює індивідуальну оцінку поведінки судді, що відповідає принципам справедливості, пропорційності та індивідуалізації юридичної відповідальності. Відмінність у застосованих дисциплінарних стягненнях за однаковою нормою закону не є свідченням дискримінації, якщо така відмінність обґрунтована сукупністю фактичних обставин справи та мотивована в рішенні дисциплінарного органу.

Крім того, суддя Крючко Н.І. не навела жодних доказів того, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя упереджено ставтлася до неї за ознаками, визначеними законодавством про запобігання та протидію дискримінації, або що до неї було застосовано менш сприятливе поводження за відсутності об’єктивного та розумного обґрунтування.

Отже, доводи судді Крючко Н.І. про наявність у діях дисциплінарного органу ознак дискримінації є безпідставними, не підтвердженими матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому тлумаченні принципу рівності перед законом, у зв’язку із чим не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним чи для його скасування.

Є помилковим також посилання судді Крючко Н.І. на те, що її не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, оскільки орган досудового розслідування не встановив у її діях жодного кримінального правопорушення, що підтверджується відсутністю щодо неї кримінального провадження, а також посилання на те, що у вказаних вище кримінальних провадження вона не має жодного процесуального статусу з огляду на таке.

Закон № 1402-VIII не пов’язує можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з наявністю щодо нього кримінального провадження, повідомлення про підозру чи будь-якого процесуального статусу в межах досудового розслідування. Підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, визначеного статтею 106 цього Закону, а не встановлення складу кримінального правопорушення.

Отже, сам факт того, що орган досудового розслідування не інкримінував судді кримінального правопорушення або не надав їй процесуального статусу, жодним чином не спростовує можливість дисциплінарної оцінки її поведінки.

Кримінальна відповідальність можлива лише за умови доведення вини особи поза розумним сумнівом, тоді як дисциплінарна відповідальність ґрунтується на оцінці того, чи порушив суддя вимоги закону, присяги або правила суддівської етики, а також чи підірвала його поведінка авторитет правосуддя.

Таким чином, поведінка судді може й не містити складу кримінального правопорушення, але водночас бути несумісною зі статусом судді та становити дисциплінарний проступок.

Вища рада правосуддя вище зазначала, що дисциплінарне провадження є самостійною юридичною процедурою, яка не залежить від результатів досудового розслідування.

Процесуальний статус у кримінальному провадженні визначається виключно цілями кримінального переслідування і не є критерієм для дисциплінарної відповідальності. Особа може не бути підозрюваною, обвинуваченою чи свідком, але її дії, зафіксовані в матеріалах кримінального провадження, можуть бути предметом оцінки в іншому правовому режимі, зокрема дисциплінарному.

Інше тлумачення фактично означало б, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише після ініціювання щодо нього кримінального переслідування, що не передбачено законом і суперечить самій меті дисциплінарної відповідальності – забезпеченню доброчесності та довіри до судової влади.

Отже, доводи судді Крючко Н.І. про неможливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав відсутності кримінального провадження або процесуального статусу є юридично неспроможними. Відсутність ознак кримінального правопорушення не виключає наявності дисциплінарного проступку, а дисциплінарне провадження не залежить від рішень органів досудового розслідування та здійснюється на автономних правових підставах.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги судді Крючко Н.І. на оскаржуване рішення

Перевіривши доводи скарги, доповнення до скарги, зміст оскаржуваного рішення, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано дійшла висновку, що посилання судді Крючко Н.І. на те, що голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 у «приказному порядку» викликав її до себе, спростовується звукозаписом телефонної розмови між вказаними особами (протокол проведення НСРД від 3 лютого 2023 року), зокрема: «Алло, ОСОБА6, добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись, под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше, добро. Угу, давай, угу».

Наведена розмова, яка за текстом є більш побутовою формою спілкування, ніж офіційною, спростовує твердження судді Крючко Н.І. про те, що суддя ОСОБА5 змусив її приїхати до Полтавського апеляційного суду.

Посилання судді Крючко Н.І. на те, що на неї чинився тиск шляхом умовлянь і спонукань, спростовується таким діалогом суддів ОСОБА8, ОСОБА5, ОСОБА6:

«Т. – Каже, я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну, каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи наведений діалог, дійшла обґрунтованого висновку, що суддя Крючко Н.І. сама запропонувала подивитися матеріали справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, ще й наголосила на тому, що «мені і діска не нада». Такі висловлювання спростовують доводи Крючко Н.І. про її спонукання з боку суддів Полтавського апеляційного суду до необхідності дослідити зазначені матеріали та про те, що вона відмовилася від незаконних вимог судді ОСОБА5, оскільки ініціатором «подивитись справу», яка перебувала у провадженні судді ОСОБА7, була саме суддя Крючко Н.І.

Твердження судді Крючко Н.І., що вона погодилася переглянути матеріали адміністративної справи (хоча ініціатором цього була саме вона) лише для того, щоб створити в суддів ОСОБА5 та ОСОБА8, які перебували у стані алкогольного сп’яніння, хибне враження, оскільки іншого виходу не було, а також її переконання, що вони могли вчинити щодо неї харасмент, є спробою уникнути відповідальності за власні дії.

Посилання Крючко Н.І. на те, що, незалежно від її відповідей, суть розмови у службовому кабінеті ОСОБА5 була би зведена до її примусу й тиску для надання згоди на допомогу, в іншому разі розмова розтягнулася б у часі, а її ініціатори змінили засоби і методи впливу на неї, «так як це було звичними і прийнятними для них методами їх роботи», є гіпотетичними припущеннями, які не підтверджено жодними об’єктивними фактами. Такі міркування ґрунтуються виключно на власному сприйнятті суддею подій та її оцінних судженнях щодо намірів інших осіб.

У дисциплінарному провадженні правове значення мають фактичні обставини, а не припущення про можливий альтернативний розвиток подій. Посилання на уявний або прогнозований тиск не може виправдовувати або нейтралізувати фактично вчинені суддею дії та її реальну поведінку під час розмови.

Крім того, матеріали дисциплінарної справи не містять жодних відомостей про звернення судді Крючко Н.І. до правоохоронних органів, Вищої ради правосуддя чи інших компетентних органів із заявами про незаконний вплив, погрози або примус, що не заперечує і сама Крючко Н.І.

Аналіз змісту розмови у службовому кабінеті ОСОБА5 не підтверджує наявності ситуації, у якій суддя була позбавлена можливості вільного волевиявлення або діяла під якимось тиском. Навпаки, зафіксована розмова свідчить про її активну участь у ній, відсутність будь-якої відмови від будь-яких неправомірних пропозицій, а також про підтримання бесіди із суддями Полтавського апеляційного суду та про запропоновану нею ж допомогу.

З огляду на зазначене твердження Крючко Н.І., що будь-яка її відповідь неминуче призвела б до посилення тиску, не узгоджується з фактичними обставинам справи та підтверджує спробу уникнути відповідальності за власні дії.

Прийняття аргументації судді Крючко Н.І. означало б фактичне визнання допустимості пасивної або лояльної поведінки судді в ситуації можливого незаконного впливу без будь-якого реагування з її боку. Такий підхід суперечить принципам суддівської незалежності та підзвітності, а також підриває довіру до судової влади.

Суддя не може посилатися на «звичні методи роботи» інших осіб як на підставу для невжиття жодних заходів правового захисту чи для виправдання власної поведінки, яка об’єктивно створює враження толерування або прийняття неправомірного впливу, що суперечить принципам незалежності судді, вимогам професійної доброчесності та підриває довіру суспільства до судової влади.

Дивним також є посилання судді Крючко Н.І. на те, що вона не могла повідомити ОСОБА5 та ОСОБА8, що не має наміру вчиняти жодних дій, до яких вони її спонукали, оскільки боялася настання негативних наслідків перегляду ними в апеляційному порядку рішень ухвалених під її головуванням.

Вища рада правосуддя наголошує, що апеляційний перегляд судових рішень здійснюється виключно з підстав і в порядку, визначених процесуальним законом, і не може використовуватися як інструмент тиску чи помсти за особисту позицію судді без наявності правових підстав.

Побоювання можливого негативного перегляду судових рішень в апеляційному порядку не може вважатися об’єктивно виправданою підставою для відмови судді від чіткого і недвозначного повідомлення про свою незгоду з будь-якими неправомірними пропозиціями, при тому, що ініціатором «подивитись справу» була саме суддя Крючко Н.І., про що йшлося вище.

Таким чином, посилання судді Крючко Н.І. на власні побоювання щодо апеляційного перегляду її рішень не лише не виправдовує її поведінку, а навпаки, підтверджує відсутність належної професійної реакції на ситуацію, яка вимагала чіткої, однозначної та професійно коректної відмови від будь-якого неправомірного втручання.

Щодо твердження судді Крючко Н.І. про неправомірність дослідження Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя карти пам’яті, яка є додатком до дисциплінарної скарги НАБУ, та аналізу розмов, про які безпосередньо не зазначено у протоколі проведення НСРД, що, на думку судді, є незаконним, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої рада правосуддя, що дисциплінарний орган досліджує не лише доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, а й докази, які до неї долучено, і це не може свідчити про незаконність дій дисциплінарного органу, а навпаки, вказує на повне та всебічне дослідження як дисциплінарної скарги, так і доказів, які до неї долучено.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повною мірою дослідила файли, які містяться на карті пам’яті: аудіоконтроль ОСОБА5 від 16 листопада 2022 року; аудіоконтроль ОСОБА1 від 10 листопада 2022 року; аудіоконтроль ОСОБА1 від 11 листопада 2022 року; аудіоконтроль ОСОБА1 від 14 листопада 2022 року; аудіоконтроль ОСОБА1 від 16 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА5 від 16 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 10 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 11 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 16 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА12 від 14 листопада 2022 року; телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА12 від 16 листопада 2022 року.

Отже, посилання судді Крючко Н.І. на те, що дисциплінарний орган самостійно встановив діалог між нею та адвокатом ОСОБА1, є безпідставним. Крім того, такий доказ не міг залишитися поза увагою дисциплінарного органу.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також правомірно врахувала постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24) за результатами розгляду скарги ОСОБА5 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24.

Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що зазначену постанову не було покладено в основу рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя як самостійну та визначальну підставу, а використано виключно як один із орієнтирів під час оцінки сукупності доказів, зібраних у межах відповідного дисциплінарного провадження.

Такий підхід відповідає принципам самостійності дисциплінарного органу та свободи оцінки доказів, оскільки рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ґрунтується на власному, всебічному та об’єктивному дослідженні фактичних обставин дисциплінарної справи, а не на механічному відтворенні правових висновків, зроблених у межах іншого провадження.

Тобто врахування постанови Великої Палати Верховного Суду мало допоміжний, аналітичний характер, що не вплинуло на самостійність ухваленого рішення та не порушило вимог законності, об’єктивності й неупередженості дисциплінарного провадження.

Вища рада правосуддя зауважує, що зміст розмов судді Крючко Н.І. як із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА8, так і з адвокатом ОСОБА1 свідчить, що вона діяла свідомо, упереджено й умисно, оскільки не могла не розуміти неправомірності своїх дій і того, що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зазначила, що спілкування судді Крючко Н.І. з адвокатом ОСОБА1 щодо вирішення питання про забезпечення позову до подання позовної заяви в цивільній справі № 553/5903/22 свідчить про втручання адвоката в діяльність судді, що зобов’язувало суддю Крючко Н.І. звернутися до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із заявою про втручання в її діяльність. Однак відомості про звернення судді Крючко Н.І. до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із такою заявою відсутні. Відсутність такого звернення підтверджує також суддя Крючко Н.І.

Встановлені обставини, зокрема зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД від 8 грудня 2022 року, згідно з яким суддя Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. з адвокатом ОСОБА1 обговорювали питання забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22, свідчать про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя).

Інформація, зафіксована у протоколі за результатами проведення НСРД, спростовує заперечення судді Крючко Н.І. щодо відсутності позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1 11 листопада 2022 року щодо справи № 553/5903/22.

Інформація, зазначена вище, є об’єктивним джерелом відомостей про фактичні обставини цієї комунікації, за своїм змістом підтверджує наявність такого спілкування, не залежить від подальших пояснень учасників подій і має самостійне доказове значення, оскільки відображає реальний перебіг зафіксованої комунікації.

Вища рада правосуддя також зауважує, що суддя Крючко Н.І. під час допиту адвоката ОСОБА1 як свідка на засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя акцентувала, що ОСОБА1 повідомляв про відсутність будь-яких зустрічей із суддею Крючко Н.І. поблизу місця її проживання та зазначав, що йому взагалі не відоме місце проживання судді.

Тобто з одного боку суддя посилається на показання адвоката про його необізнаність щодо місця її проживання, а з іншого – під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 листопада 2025 року суддя Крючко Н.І. прямо зазначала, що всім відомо, зокрема «і ОСОБА17 і ОСОБА1, де я мешкаю». Такі взаємовиключні твердження ставлять під сумнів переконливість позиції судді та достовірність її заперечень.

Отже, Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 про притягнення судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. до дисциплінарної відповідальності дійшла висновку, що доводи судді Крючко Н.І. не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Крючко Н.І. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя).

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статей 2, 3 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 Кодексу суддівської етики).

Статтею 6 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Згідно з Кодексом суддівської етики, затвердженим XX черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року (в чинній редакції), суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя (стаття 1). Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14).

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

У пункті 12 Висновку № 1 (2001) Консультативна рада європейських суддів наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю та об’єктивною неупередженістю.

Під час здійснення правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов’язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протиправні посягання на правосуддя.

За наявності підстав уважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, у тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб (пункти 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).

Міжнародні стандарти визначають, що незалежність суду є однією з основоположних ознак демократичного суспільства.

Отже, Вища рада правосуддя, за результатами розгляду скарги судді Крючко Н.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вважає, що встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, зокрема, обговорення судді Крючко Н.І. матеріалів цивільної справи № 553/5903/22 з адвокатом ОСОБА1 та справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 й ОСОБА8, така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи врахувала позитивну характеристику судді Крючко Н.І., відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, проте зазначені обставини не змінюють характеру допущених нею дисциплінарних проступків, які є істотними.

Зважаючи на викладене, дії судді Крючко Н.І. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку, а тому згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пунктом 1 частини восьмої статті 109 та статтею 115 Закону № 1402-VIII з урахуванням принципу пропорційності виправданим є застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що зібрані матеріали дисциплінарної справи, оцінені з достатньою повнотою, підтверджують вчинення суддею Крючко Н.І. дисциплінарного проступку, а наведені у скарзі та доповненнях до скарги доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 про притягнення судді Крючко Н.І. до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для скасування цього рішення.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VІІІ визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 листопада 2025 року № 2463/1дп/15-25 про притягнення судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Наталії Іванівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

В.о. Голови Вищої ради правосуддя

 

 

 Члени Вищої ради правосуддя