Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю. – доповідача за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кудрика Сергія Миколайовича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Львова Ковальчука Олега Ігоревича,

встановила:

І. ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ

1. 26 травня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Кудрика С.М. (вх. № К-1861/0/7-23) на дії судді Шевченківського районного суду міста Львова Ковальчука О.І.
2. 24 грудня 2024 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Плескач В.Ю. надіслав судді запит з пропозицією надати пояснення щодо змісту дисциплінарної скарги, а також запит до Шевченківського районного суду міста Львова для отримання відомостей про судове навантаження, перебування судді Ковальчука О.І. у відпустках та тимчасовій непрацездатності. Відповіді на запити надійшли 3 січня 2025 року.
3. 30 грудня 2024 року, 6 січня 2025 року, 7 січня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Плескач В.Ю. надіслав запити до Шевченківського районного суду міста Львова, Дарницького районного суду міста Києва, Львівського апеляційного суду щодо отримання копії матеріалів судової справи № 466/4415/22. Відповіді на запити надійшли 10-20 січня 2025 року.

ІІ. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ І ВСТАНОВЛЕНІ ФАКТИ

4. 20 жовтня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА1 до ОСОБА2 (ОСОБА2), третя особа Служба у справах дітей та сім’ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з дитиною.
5. У позовній заяві зазначалося, що дитина позивачки і відповідача проживала з батьком, ОСОБА2. Однак, з березня 2020 року відповідач без відома позивачки та Управління у справах дітей міста Львова самовільно змінив місце проживання дитини та переїхав з міста Львова до міста Києва. З того часу відповідач відключив відомі позивачці номери телефонів, уникає будь-якого контакту не лише з позивачкою, але і з службами у справах дітей, до яких позивачка звертається з проханням допомогти вплинути на батька, щоб він дозволив матері спілкуватися з дитиною.
6. Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 22 листопада 2021 року справу передав за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Львова.
7. З матеріалів справи вбачається, що фактично матеріали справи надійшли до Шевченківського районного суду міста Львова 29 червня 2022 року.
8. Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 4 липня 2022 року у справі № 466/4415/22 (суддя Ковальчук О. І.) відкрив провадження в справі.
9. У дисциплінарній скарзі скаржник зазначає, що з липня 2022 року і станом на день подання скарги справа судом не розглянута, рішення судом не ухвалено. Тобто, як інформує скаржник, майже один рік, як вказана справа перебуває в провадженні вказаного суду, підготовче провадження у визначений строк не закрито, розгляд справи по суті не розпочато та не завершено, рішення суду не ухвалено.
10. Також скаржник зазначає про порушення частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в частині процедури проведення підготовчого судового засідання з новим учасником. 23 травня 2023 року скаржник вперше прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку і суддя Ковальчук О.І. не запитав скаржника чи довіряє він складу суду, чи є у нього відводи, не з’ясував повністю його особу і взагалі поверхнево поставився до своїх процесуальних обов’язків.
11. Скаржник стверджує, що 23 травня 2023 року суд постановив нічим не обґрунтовану протокольну ухвалу про його обов’язкову явку в судове засідання з міста Києва до міста Львова для участі судовому засіданні.
12. За твердженням скаржника суд чітко висловився 23 травня 2023 року про позбавлення його права на відеоконференцію, зазначивши, що його клопотання про відеоконференцію буде відхилене, та якщо він не прибуде фізично у засідання йому буде відмовлено у задоволенні клопотань про призначення у цій справі психологічної та психіатричної експертиз наперед без будь якого обговорення.
13. Крім цього, скаржник зазначає, що суддя Ковальчук О.І. допускає вільного слухача, яка заявлена позивачкою як свідок Шушняк Г.І. до участі в судовому засіданні, при тому, що Рада суддів України надала рекомендації щодо заборони допуску вільних слухачів до участі в судових засіданнях. Окрім того, як стверджує скаржник, якщо суд допускає Шушняк Г.І. як вільного слухача, то її вже суд не має права допитувати як свідка, про якого заявила позивачка у цій справі.
14. Скаржник також зазначає про фактичну відмову судді Ковальчука О.І. в ознайомленні з наданими ним суду матеріалами та про тривалий нерозгляд його клопотань у цій справі, а саме клопотань про залучення у справу належної третьої особи Голосіївського органу опіки та піклування міста Києва, про призначення у цій справі психіатричної та психологічної експертиз тощо.
15. Також суддя безпідставно проігнорував зауваження скаржника, що позивач всупереч статті 131 ЦПК України не надіслала сторонам судового процесу нові докази, надати які її зобов’язав суд.

Позиція судді Ковальчука О.І.

16. Суддя в поясненнях, поданих до Вищої ради правосуддя, інформує, що справа призначалась систематично до судового розгляду, однак у зв’язку з надходження апеляційної скарги ОСОБА2 та скерування справи в апеляційну інстанцію, підготовчий розгляд справи відкладено до розгляду справи Львівським апеляційним судом.
17. Крім того, відповідач ОСОБА2 з 14 лютого 2023 року заявляв клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які були задоволені та судом постановлені ухвали про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду для відповідача ОСОБА2 з використанням сервісу відеозв’язку «easycon.com.ua». Проте, через неякісний інтернет-зв’язок відповідача ОСОБА2, неможливість учасників процесу задавати питання, вислухати думку щодо заявлених клопотань, судом визнана обов’язкова явка відповідача. Вищевказане також позбавляло суд завершити підготовче засідання у передбачені законом строки.
18. Суддя звертає увагу також на те, що в строки, на які посилається у скарзі заявник, не зміг закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду з поважних причин, оскільки на своєчасність розгляду та призначення зазначеної цивільної справи також впливали наявні у нього в провадженні інші справи, зокрема: на розгляді перебували кримінальні колегіальні справи, де обвинувачені утримуються під вартою та де він був і є головуючим суддею, а також справи, де він був і є одним із членів колегіального розгляду.
19. З урахуванням обставин справи, учасників судового розгляду, їх процесуальної поведінки, навантаження судді, людського фактору та потреб (хвороба, відпустка судді), суддя вважає твердження заявника Кудрика С.М. безпідставними.

ІІІ. ВИСНОВКИ ТРЕТЬОЇ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПАЛАТИ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ

20. Дисциплінарна скарга, серед іншого, стосуються стверджуваних процесуальних порушень з боку судді Ковальчука О.І. під час розгляду судової справи № 466/4415/22, зокрема щодо неналежного надіслання скаржнику, як відповідачу у справі, доказів поданих позивачкою, розгляду його процесуальних клопотань щодо призначення експертиз тощо.
21. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Ковальчук О.І. ухвалою від 29 травня 2023 року задовольнив самовідвід від розгляду цієї справи. Наслідком задоволення такого самовідводу є розгляд справи спочатку іншим суддею, тому відповідні стверджувані процесуальні недоліки можуть бути компенсовані та усунені під час розгляду справи спочатку іншим суддею.
22. З урахуванням вищенаведеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в цій частині дисциплінарна скарга не містить ознак дисциплінарного проступку судді.
23. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначав, що обґрунтованість тривалості судових проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору. Крім цього, за практикою ЄСПЛ окремі категорії справ можуть потребувати більш оперативного вирішення судом за інші (Посібник зі статті 6, п.279-283, 303. URL: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_6_civil_ukr).
24. Справи про опікунство над дітьми, а також інші справи щодо прав батьків на участь у вихованні дитини та спілкування з дітьми, є однією з тих категорій справ, що потребують пріоритетного вирішення («Hokkanen v. Finland», § 72; «Niederboster v. Germany», § 39). Таку пріоритетність і особливо високі вимоги до оперативності розгляду цієї категорії справ цей Суд пояснює тим, що в силу динамічного процесу зростання і формування психіки, особистісних характеристики дитини тривале розлучення її з одним з батьків або недостатні періоди спілкування одного з батьків з дитиною можуть призводити до «незворотних обставин у стосунках батьків-дітей» («Tsikakis y. Germany», §§ 64 і 68).
25. ЄСПЛ також вже неодноразово визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у взаємозв’язку з її статтею 8 у разі невиправданих затримок у розгляді справ про опікунство над дітьми, справ пов’язаних із встановленням порядку контактів одного з батьків з дитиною.
26. Так, наприклад, в рішенні від 30 листопада 2010 року у справі «Z. v. Slovenia» (№ 43155/05) порушення було встановлено внаслідок розгляду протягом півтора року справи про встановлення порядку і графіку спілкування одного з батьків з дитиною. З іншої сторони, у рішенні від 20 вересня 2016 року в справі «Zdravković v. Serbia» (№ 28181/11) було визнано відсутність порушення статей 6 і 8 Конвенції внаслідок розгляду справи такої категорії протягом двох років і 8 місяців з огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про встановлення тимчасових заходів (забезпечення позову), які були негайно виконані і перешкоджали непоправним наслідкам від тривалості провадження.
27. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що бажання батьків брати участь у вихованні своїх дітей, що є важливою складовою особистого життя і самих батьків, і їх дітей, не травмувати психіку дитини тривалими судовими провадженнями пов’язаними із встановленням порядку спілкування з нею обох з батьків, є зрозумілою обставиною, виходячи з якої від судді можна розумно очікувати та вимагати пріоритетного вирішення судової справи такої категорії.
28. Під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено, що рух судової справи № 466/4415/22 у провадженні судді Ковальчука О.І. був таким:

29. Позивач у справі № 466/4415/22 дворазово подавала заяви про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування неповнолітньої дитини з матір’ю до ухвалення судом рішення. Суд відмовив у задоволенні цих заяв ухвалами від 4 липня 2022 року та від 23 лютого 2023 року.
30. 26 травня 2023 року скаржник подав заяву про відвід судді Ковальчука О.І. покликаючись на те, що головуючий упереджено та необ’єктивно відноситься до розгляду справи, а саме не розглянув клопотань відповідача, визнав явку відповідача в судове засідання обов’язковою, а тому існують обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді у розгляді даної справи.
31. Зі змісту ухвали від 29 травня 2023 року вбачається, що вказані підстави для відводу суддя визнав необґрунтованими і у задоволенні заяви відмовив. Попри це, суддя задовольнив заявлений собі самовідвід з огляду на подання скаржником щодо нього дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя. Задовольняючи цей самовідвід суддя зазначає, що: «… з метою забезпечення об’єктивного розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості судді у результатах її розгляду, його упередженості чи необ’єктивності, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вважаю, що заява про самовідвід судді Шевченківського районного суду міста Львова Ковальчука О.І. підлягає задоволенню».
32. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що скаржник інших скарг щодо дій судді Ковальчука О.І. у справі № 466/4415/22 до Вищої ради правосуддя не подавав. В матеріалах справи № 466/4415/22 наявна копія дисциплінарної скарги № К‑1861/0/7-23 від 26 травня 2023 року.
33. У період з 4 липня 2022 року до 29 травня 2023 року суддя Ковальчук О.І. перебував загалом 8 днів на лікарняному, 13 днів у відпустці та 4 дні у відрядженні.
34. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) з 4 липня 2022 року до 29 травня 2023 року суддя Ковальчук О.І. направив 1479 судових рішень до ЄДРСР, з них вироків – 19, постанов в порядку КУпАП – 322, рішень суду – 201.
35. У своїх поясненнях суддя Ковальчук О.І. зазначає, що з 4 листопада 2022 року до 28 листопада 2022 року справа перебувала у Львівському апеляційному суді з огляду на подання апеляційної скарги відповідачем. В наданій копії матеріалів справи міститься апеляційна скарга відповідача від 26 жовтня 2022 року на ухвалу про відкриття провадження в справі. Справа передана до апеляційного суду 4 листопада 2022 року. Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2022 року вказану апеляційну скаргу повернув. Фактично матеріали справи до Шевченківського районного суду міста Львова повернулися 28 грудня 2022 року.
36. Справа № 466/4415/22 перебувала у провадженні судді Ковальчука О.І. з 29 червня 2022 року (дата автоматизованого розподілу справи) до 29 травня 2023 року (дата ухвали судді про задоволення заяви про самовідвід), тобто майже рік. Після задоволення заяви судді про самовідвід від розгляду справи, та була передана іншому судді, що відповідно до положень ЦПК України має наслідком початок розгляду справи спочатку.
37. Протягом цього періоду часу суддя, як відзначалося, двічі відмовляв у задоволенні заяв про забезпечення позову. З огляду на правову позицію ЄСПЛ, про яку зазначалося раніше, від судді можна розумно очікувати і вимагати, аби прийняття суддею рішення про відмову у забезпеченні позову в справі цієї категорії супроводжувалося особливою оперативністю його розгляду по суті задля уникнення тих негативних наслідків, про які йшлося у цих правових позиціях. Зокрема враховуючи практику ЄСПЛ який зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову може бути фактором, за якого тривале провадження в цій категорії справ не буде настільки сильно порушувати конвенційні права особи.
38. З наданих суддею пояснень і довідки про рух справи вбачається, що значна частина судових засідань відкладалася за клопотаннями учасників справи. Затримці сприяла також подекуди неявка відповідача, який є скаржником за дисциплінарною скаргою.
39. Разом з цим, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що декілька засідань були відкладені «з інших підстав» і ні у витребуваних матеріалах, ні з пояснень судді не вдалося достеменно встановити всі ці «інші підстави». Суддя не зв’язаний позицією і клопотаннями сторін щодо відкладення розгляду справи, тобто в принципі їх подача не обов’язково перешкоджала судді продовжувати розгляд справи. До того ж передання матеріалів справи до Львівського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги скаржника зайняло лише трохи більше одного місяця.
40. При цьому з аналізу протоколів судових засідань у справі встановлено, що протягом майже року перебування справи у провадженні судді Ковальчука О.І., реальний час судових засідань, які дійсно відбулися у справі, склав близько 81 хвилину.
41. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що із отриманих за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги матеріалів і їх аналізу неможливо однозначно встановити, що тривалість розгляду цієї справи в часовому проміжку перебування її в провадженні судді Ковальчука О.І. обумовлена об’єктивними факторами і не обумовлена незабезпеченням суддею розгляду справи в розумні строки.
42. Висновок про можливе невжиття суддею Ковальчуком О.І. заходів зі своєчасного розгляду спірної справи може обумовлюватися подальшим самовідводом судді від розгляду справи лише з підстав подання щодо нього дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.
43. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Пунктом 2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.
44. Положення статей 15 Кодексу суддівської етики і пункту 2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів обумовлені зокрема тим, що розгляд судових справ суддею і здійснення ним правосуддя є не лише його повноваженням, але і обов’язком.
45. Вища рада правосуддя і її дисциплінарні органи вже неодноразово раніше зазначали, що безпідставний самовідвід судді може мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2024 року № 2161/0/15-24, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2020 року № 3337/1дп/15-20, рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 квітня 2021 року № 908/3дп/15-21 та від 25 червня 2025 року № 1357/3дп/15-25).
46. Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішеннях від 12 листопада 2025 року № 2416/3дп/15-25, від 26 листопада 2025 року № 2544/3дп/15-25 зауважувала, що подання дисциплінарної скарги щодо судді до Вищої ради правосуддя саме по собі не є ні підставою для його відводу, ні формує у нього обов’язку для самовідводу від розгляду справи.
47. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що перелічених фактів достатньо для попереднього висновку про те, що загальний період перебування судової справи № 466/4415/22 в провадженні судді Ковальчука О.І. зважаючи на предмет спору міг бути надмірним, а подальший можливо безпідставний самовідвід судді міг призвести до ще більшого порушення строків розгляду справи.
48. Таким чином, розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Ковальчука О.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо самовідводу; безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).
49. Перевірка та дослідження наведених обставин будуть здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.
50. Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Львова Ковальчука Олега Ігоревича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя