Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольги Ігорівни – адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольги Ігорівни до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 11 червня 2025 року надійшла скарга представника судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. – адвоката Кравця Р.Ю. (вх. № К-3090/0/7-25), на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності із клопотанням про поновлення строку на оскарження цього рішення.

Вища рада правосуддя ухвалою від 23 вересня 2025 року № 2004/0/15-25 задовольнила клопотання адвоката Кравця Р.Ю. та поновила строк на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25.

За результатами підготовки скарги до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя (далі – дисциплінарний інспектор) Череп В.Ю. виклав у своєму висновку пропозицію про залишення рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 без змін.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 8 жовтня 2025 року висновок дисциплінарного інспектора Черепа В.Ю. від 7 жовтня 2025 року передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О.

Суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І., представника судді – адвоката Кравця Р.Ю., та скаржника повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 16 грудня 2025 року, суддя Дацюк О.І., її представник – адвокат Кравець Р.Ю., а також скаржник – Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області – не з’явилися. Листом від 11 грудня 2025 року № 57-101-8003-ВИХ-25 Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя повідомила Вищу раду правосуддя про неможливість забезпечити участь свого представника в засіданні. Суддя Дацюк О.І. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. у клопотаннях від 11 та 12 грудня 2025 року просили відкласти розгляд скарги на іншу дату, посилаючись на перебування судді в нарадчій кімнаті, а представника – на участь в іншому судовому засіданні.

За результатами розгляду клопотань судді Дацюк О.І. та її представника – адвоката ОСОБА2 Вища рада правосуддя 16 грудня 2025 року дійшла висновку про наявність підстав для відкладення розгляду скарги представника судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. – адвоката Кравця Р.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності та ухвалила відкласти її розгляд.

Питання щодо розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 було включено до проєкту порядку денного засідання Вищої ради правосуддя 11 червня 2026 року.

Учасників дисциплінарного провадження у встановленому Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» та Регламентом Вищої ради правосуддя порядку повідомлено про час і місце розгляду зазначеного питання та про можливість участі в засіданні Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 11 червня 2026 року прибув дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Череп В.Ю., представник судді Дацюк О.І. – адвокат Кравець Р.Ю., у режимі відеоконференції взяла участь суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І.

Суддя Дацюк О.І. та її представник – адвокат Кравець Р.Ю. під час засідання Вищої ради правосуддя підтримали скаргу та просили скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до відповідальності та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Відомості про суддю

Дацюк Ольга Ігорівна Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 3 березня 2011 року № 3087-VI обрана суддею цього суду безстроково.

У характеристиці судді Дацюк О.І., наданій головою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Галущенко Ю.А., зазначено, що суддя зарекомендувала себе грамотним спеціалістом, який сумлінно ставиться до роботи, що забезпечує якісний розгляд справ. Суддя постійно працює над підвищенням професійного рівня, вивчає судову практику, зміни в законодавстві, має добру фахову підготовку, визначається принциповістю під час розгляду конкретних справ, вимоглива до себе та підлеглих, до роботи ставиться відповідально, бере участь у громадському житті колективу, користується повагою в колег, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 15 червня 2022 року (вх. № 120/0/13-22) надійшла дисциплінарна скарга Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області за підписом її керівника Рубана В.В. на дії судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. під час розгляду судової справи № 336/1861/22.

У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що до провадження судді Дацюк О.І. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 2 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Прокурор неодноразово ініціював продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, який був застосований на стадії досудового розслідування, однак до моменту закінчення строку запобіжного заходу суд не розглянув відповідних клопотань, у зв’язку із чим ОСОБА1 було звільнено з-під варти.

З огляду на викладене, скаржник висловлював прохання притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 19 лютого 2025 року № 282/3дп/15-25 за вказаною дисциплінарною скаргою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. з підстав наявності в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Фактичні обставини, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Скаржник звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. під час перебування в її провадженні справи № 336/1861/22.

Установлено, що 20 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 2 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 115 КК України (справа № 336/1861/22).

Головуючим у цій справі визначено суддю Дацюк О.І.

На стадії досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 травня 2022 року.

23 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя із клопотанням (вх. № 7543/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датованим 20 травня 2022 року, з вимогою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 на час проведення досудового розслідування.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 23 травня 2022 року призначив підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 22 червня 2022 року.

25 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні повторно подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вх. № 7617/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 20 травня 2022 року, з вимогою обрати обвинуваченому ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

27 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вих. № 57- 7777, вих22), у якому просив вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчувався 30 травня 2022 року; вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а також призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

30 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні повторно подав до суду клопотання (вих. № 57-4443, вих22) із проханням вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчувався 30 травня 2022 року, вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а також призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

30 травня 2022 року Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» звільнила ОСОБА1 з-під варти у зв’язку із закінченням строку дії ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 1 квітня 2022 року.

Згодом Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 11 серпня 2022 року оголосив обвинуваченого ОСОБА1 в розшук у зв’язку з його систематичною неявкою в судові засідання.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 29 серпня 2022 року поновив провадження у справі у зв’язку з доставленням обвинуваченого до суду.

Згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 січня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України, та призначено покарання із застосуванням статтей 70 – 72 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок суду повернув особі, яка її подала, отже вирок суду набрав законної сили та надалі не оскаржувався.

Стислий зміст пояснень судді Дацюк О.І.

До Вищої ради правосуддя 22 січня 2025 року надійшли пояснення судді Дацюк О.І. стосовно обставин, викладених у скарзі.

У поясненнях суддя Дацюк О.І. зазначила, що 20 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 23 травня 2022 року, тобто в установлений статтею 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) строк, призначив підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА1 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2022 року.

Суддя повідомила, що всупереч положенням чинного законодавства прокурор до 20 травня 2022 року жодних клопотань про продовження строку запобіжного заходу не подавав.

23 травня 2022 року прокурор Побейвовк В.О. подала клопотання про «обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час проведення досудового розслідування».

З посиланням на норми частини третьої статті 331 КПК України суддя зауважила, що у будь-якому випадку питання продовження строку запобіжного заходу може бути розглянуто судом виключно за клопотанням прокурора, яке подано в установленому КПК України порядку та відповідає вимогам КПК України. Ці вимоги КПК України корелюють зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до якої кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Суддя зазначила, що всупереч вимогам статті 184 КПК України, жодного підтвердження, що обвинуваченому надано копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, до клопотання долучено не було. Водночас клопотання не відповідало вимогам чинного законодавства, адже прокурор просила продовжити строк запобіжного заходу на час проведення досудового розслідування.

Суддя вважала, що вказане клопотання могло бути розглянуто виключно в разі грубого нехтування правами обвинуваченого на захист.

25 травня 2022 року прокурор Побейвовк В.О. подала нове клопотання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та строк дії ухвали суду, який завершувався лише 30 травня 2022 року, то питання про обрання запобіжного заходу могло бути вирішено після завершення строку дії попередньої ухвали суду.

Суддя Дацюк О.І. стверджувала, що жодних клопотань про продовження обвинуваченому ОСОБА1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на адресу суду станом на 30 травня 2022 року не надходило.

З посиланням на норми статті 315 КПК України суддя зауважила, що під час проведення підготовчого судового засідання, після вирішення питань, передбачених статтею 314 КПК України, у разі прийняття рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду суд міг розглянути клопотання прокурора про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку судді, в цьому кримінальному провадженні прокурор проігнорувала вимоги чинного законодавства щодо строків подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, а подані клопотання суперечили вимогам КПК України, їх не було вручено обвинуваченому, що створювало неможливість для обвинуваченого в належний спосіб та ефективно здійснювати своє право на захист.

Суддя зазначила, що метою судового розгляду є саме розгляд кримінального провадження та ухвалення остаточного рішення у справі, а не тримання особи під вартою без відповідних законних підстав із нехтуванням її законних прав на здійснення захисту.

Суддя Дацюк О.І. вважала, що поданням подібних скарг керівник прокуратури намагався перекласти відповідальність за неналежне виконання підлеглими прокурорами своїх прямих обов’язків на суд, а також здійснювати протиправний тиск на суд із метою спонукання до розгляду кримінальних проваджень у той спосіб, який він вважає за потрібне.

Суддя Дацюк О.І. просила врахувати, що згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 січня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України, та призначено покарання із застосуванням статтей 70 – 72 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок суду повернув особі, яка її подала отже, вирок суду набрав законної сили та надалі не оскаржувався.

Крім того, у додаткових письмових поясненнях суддя Дацюк О.І. зауважила, що листом від 30 травня 2022 року вона надіслала на адресу Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області докладні роз’яснення із приводу причин нерозгляду клопотання прокурора.

Зупинення провадження у зв’язку з розшуком обвинуваченого тривало з 11 до 29 серпня 2022 року, коли провадження було поновлено у зв’язку з явкою ОСОБА1 до суду.

Копію клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА1 прокурор вручив перед судовим засіданням 30 серпня 2022 року, адже прокурор до того моменту так і не виконав вимог статті 184 КПК України щодо вручення обвинуваченому копії клопотання.

Суддя також зазначила, що в цьому судовому засіданні 30 серпня 2022 року ОСОБА1 заявив клопотання про розгляд справи колегією суддів, після чого справу було передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу справи з метою залучення до справи ще двох суддів. Того самого дня о 13 годині 53 хвилини колегія суддів провела підготовче судове засідання, під час якого розглянула клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.

Суддя Дацюк О.І. просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинити.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 притягнула суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарної справи та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Дисциплінарний орган установив, що у провадженні судді перебувало кримінальне провадження стосовно особи, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115 та частиною другою статті 185 КК України. Попри неодноразові клопотання прокурора щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя Дацюк О.І. не розглянула їх до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, унаслідок чого обвинуваченого було звільнено з-під варти 30 травня 2022 року.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у судді Дацюк О.І. на момент надходження клопотання прокурора були відсутні підстави для надання оцінки обґрунтованості клопотання без проведення відповідного судового засідання за участю сторін кримінального провадження. Зазначені вище дії судді Дацюк О.І. призвели до неможливості реалізації прокурором його процесуального права на продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, ініційованого його клопотанням до моменту закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що умисна поведінка судді призвела до істотних негативних наслідків – звільнення обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину з-під варти, ухилення обвинуваченого від суду, зупинення провадження у зв’язку з розшуком обвинуваченого.

У рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Дацюк О.І. під час розгляду справи № 336/1861/22 необхідно кваліфікувати як умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також як умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Зазначені дії судді утворюють склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Ураховуючи характер і наслідки дисциплінарних проступків судді Дацюк О.І., ступінь її вини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила, що за результатами розгляду дисциплінарної справи необхідно застосувати до судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Узагальнені доводи скарги представника судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У скарзі представник судді Дацюк О.І. – адвокат ОСОБА2 просить скасувати рішення дисциплінарного органу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат ОСОБА2 навів перелік порушень, допущених, на його переконання, під час розгляду дисциплінарної справи, та зазначив, що вони є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На переконання скаржника, дисциплінарний орган неправильно оцінив обставини кримінального провадження та фактично поклав на суддю відповідальність за процесуальні помилки сторони обвинувачення. На його думку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя помилково ототожнила поняття «обрання запобіжного заходу» та «продовження строку тримання під вартою», хоча КПК України чітко розмежовує ці процесуальні інститути.

У скарзі наголошено, що прокурор двічі звертався до суду саме з клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не про продовження вже чинного запобіжного заходу. Представник судді Дацюк О.І. – адвокат ОСОБА2, аналізуючи положення статей 184, 199 та 331 КПК України, стверджує, що клопотання про обрання та про продовження запобіжного заходу мають різну правову природу, різні вимоги до змісту та різний порядок розгляду. Вказує, що продовження запобіжного заходу можливе лише на підставі належного клопотання про продовження, якого сторона обвинувачення фактично не подала.

Представник судді акцентує, що в первинному клопотанні прокурор навіть просив обрати запобіжний захід «на час досудового розслідування», хоча обвинувальний акт уже було передано до суду, а отже, стадія досудового розслідування завершилася. На його думку, це свідчить про процесуальну некоректність і внутрішню суперечливість поданих клопотань.

Адвокат ОСОБА2 також зазначає, що суд не мав права фактично «виправляти» помилки сторони обвинувачення або змінювати зміст поданих прокурором клопотань. На його думку, твердження дисциплінарного органу, що суддя повинна була самостійно трактувати клопотання про обрання як клопотання про продовження строку тримання під вартою, суперечить принципу змагальності сторін і виходить за межі повноважень суду.

У скарзі також наголошено на тому, що розгляд клопотання про тримання під вартою без участі обвинуваченого був неможливим. Представник судді Дацюк О.І. – адвокат ОСОБА2 посилаючись на частину шосту статті 193 КПК України вказує, що КПК України допускає розгляд такого питання за відсутності особи лише у випадках міжнародного розшуку або перебування на окупованій території. Натомість у цій справі обвинувачений після звільнення перестав з’являтися до суду, був оголошений у розшук, а тому до встановлення його місцезнаходження суд об’єктивно не мав можливості розглянути питання про тримання під вартою.

Представник судді зауважує, що після встановлення місцезнаходження обвинуваченого провадження було оперативно поновлено, а вже 30 серпня 2022 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Це, на переконання представника судді, підтверджує відсутність будь-якого умислу затягувати розгляд питання про обрання запобіжного заходу.

Крім того, адвокат ОСОБА2 вважає, що саме Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області порушила вимоги процесуального закону щодо строків подання клопотань. Посилаючись на пункт 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України представник судді Дацюк О.І. зазначає, що в період карантину існувала вимога подавати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за десять днів до завершення попереднього строку. Натомість прокурор звернувся до суду лише за сім та три дні до закінчення строку тримання під вартою.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказано, що сторона обвинувачення не вручила обвинуваченому копії клопотань і матеріалів, якими їх обґрунтовано, що прямо суперечить вимогам статей 184 та 199 КПК України. На думку адвоката ОСОБА2, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно поклала на суд обов’язок забезпечити виконання процесуальних дій, які закон прямо відносить до обов’язків прокурора.

Щодо складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», представник судді Дацюк О.І. – адвокат ОСОБА2, стверджує, що Дисциплінарна палата неправильно тлумачить цю норму. Він наголошує, що зазначений склад дисциплінарного проступку стосується саме порушення прав людини і основоположних свобод, а не процесуальних інтересів держави чи прокуратури, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17 лютого 2022 року № 11-97сап21.

Адвокат ОСОБА2 акцентує, що у справі не встановлено порушення прав конкретної особи внаслідок ухвалення судового рішення. Навпаки, на його думку, розгляд клопотань без належних процесуальних підстав або без участі обвинуваченого міг би сам по собі призвести до порушення прав особи на свободу та справедливий суд.

У скарзі також зазначено, що дисциплінарна палата фактично двічі притягнула суддю до відповідальності за одні й ті самі дії – одночасно за підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Представник судді вважає, що така подвійна кваліфікація суперечить статті 61 Конституції України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/27/24 від 17 квітня 2025 року.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Щодо наявності в діях судді Дацюк О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

За змістом пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Отже, зазначена норма визначає кілька самостійних складів дисциплінарних проступків. У цій справі підставою для притягнення судді Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності є такий склад дисциплінарного проступку: «умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків».

Об’єктивна сторона складу дисциплінарного проступку, що ставиться у провину судді Дацюк О.І., охоплює грубе порушення суддею закону, поєднане з настанням істотних негативних наслідків. Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила в діях судді Дацюк О.І. склад дисциплінарно проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на таке.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою статті 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом частин першої та другої статті 314 КПК України (у редакції від 20 травня 2022 року) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342–345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їхню думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 315 КПК України (у редакції від 20 травня 2022 року) під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 20 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____від 2 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 115 КК України (справа № 336/1861/22).

Головуючим у цій справі визначено суддю Дацюк О.І.

Під час досудового розслідування слідчий суддя того ж суду Боєв Є.С. продовжив строк тримання ОСОБА1 під вартою на 60 діб – до 30 травня 2022 року. Отже, саме 30 травня 2022 року був останнім днем, до якого діяла попередня ухвала суду про обрання зазначеного запобіжного заходу.

23 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вх. № 7543/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 20 травня 2022 року, із проханням обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 на час проведення досудового розслідування.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 23 травня 2022 року, тобто не пізніше п’яти днів із дня надходження обвинувального акта, стосовно ОСОБА1 призначив підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 22 червня 2022 року, що відповідало вимогам частини першої статті 314 КПК України.

25 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні повторно подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вх. № 7617/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 20 травня 2022 року, із проханням обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 строком на 60 діб.

27 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вих. № 57-7777, вих22), у якому просив вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчується 30 травня 2022 року; вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб; призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

30 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до суду клопотання (вих. № 57-4443, вих22) із проханням вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчується 30 травня 2022 року, вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а також призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

Частиною п’ятою статті 202 КПК України (у редакції від 20 травня 2022 року) визначено, що у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, в якому він перебуває під вартою, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

30 травня 2022 року Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» звільнила ОСОБА1 з-під варти у зв’язку із закінченням строку дії ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 1 квітня 2022 року.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 14 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» судді зобов’язані належним чином організовувати здійснення судового провадження та не допускати випадків порушення розумних строків розгляду з причин неналежної організації роботи. Крім того, зважаючи на вимогу частини четвертої статті 28 КПК України, судам слід враховувати, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Частина четверта статті 28 КПК України містить імперативну вимогу: кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Незважаючи на це, суддя Дацюк О.І. ухвалою від 23 травня 2022 року призначила підготовче судове засідання на 22 червня 2022 року – тобто майже на місяць пізніше від дати спливу строку дії запобіжного заходу.

Отже, суддя Дацюк О.І. усупереч частині четвертій статті 28 КПК України не лише не забезпечила першочергового розгляду кримінального провадження щодо особи, яка тримається під вартою, а й призначила підготовче судове засідання у строк, що унеможливлював вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Зважаючи на те, що строк дії ухвали про тримання ОСОБА1 під вартою закінчувався 30 травня 2022 року, а підготовче судове засідання призначено на 22 червня 2022 року, суддя Дацюк О.І. була зобов’язана розглянути клопотання прокурора щодо тримання під вартою ОСОБА1 не пізніше 30 травня 2022 року.

У постанові від 1 вересня 2022 року у справі № 290/278/21 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду наголосив, що у разі своєчасного звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням обов’язок щодо його належного та своєчасного розгляду покладається виключно на суд.

Отже, після надходження клопотання прокурора саме суд мав забезпечити його розгляд у межах процесуальних строків, визначених КПК України. Нерозгляд такого клопотання до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою є порушенням вимог кримінального процесуального закону, наслідком чого стало незаконне звільнення ОСОБА1 з-під варти.

Частиною другою статті 369 КПК України визначено, що судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Суддя Дацюк О.І. не лише утрималася від першочергового призначення засідання, а й здійснила позапроцесуальне оцінювання клопотання, надіславши листа з обґрунтуванням своєї позиції, що свідчить про її обізнаність із суттю клопотання та свідомий відступ від передбаченого законом порядку реагування.

Крім того, у той самий період – із 23 до 30 травня 2022 року – суддя Дацюк О.І. постановила 34 судових рішення в інших справах, що виключає версію про об’єктивну неможливість провести засідання у кримінальній справі № 336/1861/22.

Такий спосіб реагування на клопотання сторони унеможливлює апеляційне оскарження та підмінює судову ухвалу неформальним листуванням із прокуратурою.

Зазначена поведінка судді Дацюк О.І. є грубим порушенням вимог статей 2, 28, 183, 199, 315 КПК України.

Згідно зі статтями 7–9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Ризик ухилення особи від суду є одним із ризиків, для запобігання яким відповідно до положень КПК України може застосовуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому своєчасне вирішення судом питання про подальше застосування такого запобіжного заходу мало істотне значення для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Невирішення цього питання до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою фактично усувало процесуальні механізми запобігання зазначеному ризику та створювало реальну загрозу настання саме тих наслідків, для відвернення яких цей запобіжний захід був застосований.

Бездіяльність судді Дацюк О.І. спричинила такі істотні негативні наслідки: 30 травня 2022 року обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину ОСОБА1 було звільнено з-під варти у зв’язку із закінченням строку дії ухвали; обвинувачений ухилявся від явки до суду, у зв’язку із чим ухвалою від 11 серпня 2022 року суд оголосив його в розшук і зупинив провадження; лише 29 серпня 2022 року провадження було поновлено у зв’язку з доставленням ОСОБА1 до суду. Держава була змушена задіяти значні організаційні та матеріальні ресурси для його розшуку та доставлення до суду. Зазначені наслідки стосуються не лише інтересів держави в особі прокуратури, а й суспільних інтересів у частині належного здійснення правосуддя та дотримання принципу невідворотності покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Наведені негативні наслідки перебувають у прямому причиново-наслідковому зв’язку з бездіяльністю судді Дацюк О.І. і не можуть бути результатом неналежних дій прокурора, оскільки сторона обвинувачення вчинила всі необхідні й доступні їй процесуальні дії в межах, визначених законом.

У діях судді Дацюк О.І. встановлено непрямий умисел. Ознака умислу зумовлена тим, що суддя була поінформована про всі юридично значущі обставини ситуації: вона знала кінцевий строк дії ухвали про тримання під вартою; отримала та ознайомилася зі змістом клопотань прокурора, у яких детально викладено ризики, визначені статтею 177 КПК України, зокрема ризик ухилення обвинуваченого від суду; усвідомлювала наслідки спливу строку дії ухвали – негайне звільнення обвинуваченого з-під варти (стаття 202 КПК України); та про обов’язок суду зупинити провадження і оголосити обвинуваченого в розшук у разі його ухилення від явки (стаття 335 КПК України). Ознакою непрямого умислу є те, що суддя, маючи можливість призначити засідання (про що свідчать 34 судових рішення, постановлені нею в інших справах у той самий період), не вжила жодних заходів для запобігання настанню очевидних негативних наслідків, обравши натомість позапроцесуальний спосіб реагування на клопотання прокурора. Така поведінка свідчить про байдужість судді щодо наслідків власної бездіяльності.

Твердження представника судді Дацюк О.І. – адвоката ОСОБА2 щодо недоведеності вини судді є безпідставними. Суддя Дацюк О.І. не могла не усвідомлювати, що ухилення від розгляду клопотань сторони обвинувачення до моменту закінчення строку дії попередньої ухвали матиме своїм неминучим наслідком звільнення обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину з-під варти, що в подальшому створить ризики для належного перебігу судового провадження.

Щодо суб’єктивної сторони вчиненого діяння Вища рада правосуддя керується таким. Велика Палата Верховного Суду в пункті 80 постанови від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24 роз’яснила, що за умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що таке порушення є пов’язаним з негативними наслідками, проте ігнорує цю обставину. Непрямий умисел характеризується тим, що суддя усвідомлює настання несприятливих наслідків і допускає таку можливість через байдуже ставлення до них. У рішеннях Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних палат послідовно відстоюється позиція, згідно з якою, якщо суддя розуміє характер своїх дій і байдуже ставиться до їх наслідків, то йдеться про непрямий умисел.

Щодо посилання представника судді Дацюк О.І. – адвоката ОСОБА2, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року (справа № 11-97сап21) Вища рада правосуддя зауважує, що в цій постанові предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду був склад дисциплінарного проступку, що полягає в «допущенні суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод». Натомість у дисциплінарній справі стосовно судді Дацюк О.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала інший склад – «умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків». Отже, правові висновки, наведені в зазначеній постанові, не є застосовними до обставин цієї дисциплінарної справи.

Щодо доводів представника судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя – адвоката ОСОБА2 про те, що Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області звернулася з клопотанням про обрання, а не про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА1, Вища рада правосуддя зазначає, що такі доводи є безпідставними. Терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» за правовим значенням використовуються як синонімічні, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 990SCGC/2/23 (провадження № 11-194сап23), зокрема в пункті 63 цієї постанови.

Щодо посилань представника судді Дацюк О.І. – адвоката ОСОБА2, на пункт 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вища рада правосуддя надала цим доводам належну оцінку. Прокурор об’єктивно не мав можливості дотриматися вимоги щодо звернення до суду не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку дії запобіжного заходу, оскільки обвинувальний акт надійшов до провадження судді Дацюк О.І. лише 20 травня 2022 року, тоді як строк тримання обвинуваченого під вартою спливав 30 травня 2022 року. За таких обставин звернення прокурора до суду за десять днів до закінчення строку дії запобіжного заходу було фактично неможливим, адже на той момент обвинувальний акт ще не перебував у провадженні суду.

Вища рада правосуддя зауважує, що КПК України не визначає жодних правових наслідків для клопотань, які надходять до суду з порушенням строків, передбачених пунктом 20⁵ розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України чи статтею 199 КПК України.

Вказані норми існують виключно для організації судового процесу, а не для ухилення від його здійснення із цих підстав.

Щодо доводів адвоката ОСОБА2 про те, що сторона захисту не надала ОСОБА1 для ознайомлення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та долучені до нього матеріали, необхідно зазначити таке.

Частиною другою статті 184 КПК України визначено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Із положень частини другої статті 184 КПК України випливає, що закон пов’язує обов’язок вручення обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, не з моментом подання такого клопотання до суду, а з моментом його безпосереднього розгляду, встановлюючи лише мінімальний строк для ознайомлення – не пізніше ніж за три години до початку судового засідання.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що невручення ОСОБА1 копії клопотання на момент його надходження до суду перешкоджало судді Дацюк О.І. призначити судове засідання для розгляду відповідного клопотання прокуратури.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя встановила, що висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині встановлення в діях судді Дацюк О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, є правомірними й обґрунтованими.

Щодо відсутності в діях судді Дацюк О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає дисциплінарну відповідальність судді, зокрема, за умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Принципово важливим для цілей кваліфікації є встановлення того, яке саме суб’єктивне процесуальне право учасника провадження було порушено та чи справді його порушення стало наслідком дій або бездіяльності судді.

У цій справі прокурор Побейвовк В.О. діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України та КПК України. Зокрема, прокурор у найкоротші можливі строки – наступного робочого дня (23 травня 2022 року) після передання кримінального провадження до суду – звернулася до суду із клопотаннями щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА1 Саме так прокурор реалізувала власні процесуальні права у спосіб і порядок, що передбачені кримінальним процесуальним законом. Надалі прокурор неодноразово – 25, 27 та 30 травня 2022 року – зверталася до суду з письмовими клопотаннями щодо необхідності розгляду питання про обрання запобіжного заходу до спливу строку дії попередньої ухвали. Жодна із цих дій не виходила за межі процесуальних прав прокурора.

Диспозиція підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за своєю конструкцією є спеціальним складом, зорієнтованим на захист суб’єктивних процесуальних прав учасників провадження. Аналіз норм статей 183, 196, 197, 199, 315 КПК України (у редакції від 20 травня 2022 року) свідчить, що жодна з них не закріплює за прокурором суб’єктивного процесуального права вимагати від суду розгляду клопотання в конкретний строк. Зазначені норми регулюють порядок організації судового процесу та встановлюють процесуальні обов’язки суду. Право прокурора звернутися із клопотанням було реалізовано в повному обсязі. А от подальше забезпечення розгляду цих клопотань належало до сфери процесуального обов’язку суду.

Ключова відмінність між порушенням процесуального права учасника й невиконанням суддею процесуального обов’язку полягає в такому. Підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» охоплює ситуації, коли суддя позбавив сторону самої можливості реалізувати її процесуальне право. У цій справі прокурор ужив усіх передбачених законом процесуальних заходів для реалізації своїх повноважень, однак із незалежних від нього причин не зміг реалізувати право на розгляд поданих клопотань. Унеможливлення реального розгляду клопотань є наслідком не порушення права прокурора на звернення до суду, а невиконання суддею процесуального обов’язку – призначити судове засідання першочергово та розглянути клопотання до спливу строку дії ухвали про тримання під вартою. Ці явища не є тотожними за своєю правовою природою.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що в діях судді Дацюк О.І. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки кваліфікація дисциплінарного проступку за цим складом виключається, питання «подвійного притягнення» до відповідальності за одне і те саме діяння в розумінні статті 61 Конституції України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 990SСGС/27/24 не виникає: поведінка судді Дацюк О.І. кваліфікується за єдиним складом дисциплінарного проступку.

Отже, Вища рада правосуддя доходить висновку, що в діях судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Відповідно до пункту 2 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

За результатами розгляду скарги представника судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. – адвоката ОСОБА2, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Дацюк О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Однак, зважаючи на помилковий висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо кваліфікації дій судді Дацюк О.І. під час здійснення правосуддя у справі № 336/1861/22 за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності необхідно скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

Ураховуючи, що Вища рада правосуддя не встановила підстав для застосування до судді Дацюк О.І. іншого, більш м’якого, виду дисциплінарного стягнення, рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 у частині застосованого до судді Дацюк О.І. виду дисциплінарного стягнення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя,

вирішила:

скасувати частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольги Ігорівни до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

В іншій частині рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 травня 2025 року № 1138/3дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольги Ігорівни до дисциплінарної відповідальності залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя 

Рішення на підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя виготовила член  Вищої ради правосуддя Кваша О.О.