Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука Андрія Сергійовича та його представника – адвоката Іщенко Ганни Михайлівни, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

27 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № І-5380/0/7-25, № 3948/0/6-25) надійшли скарги судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 27 жовтня 2025 року вказані скарги передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.

Скарги судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М., подано з дотриманням вимог і строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки вказаних скарг член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. дійшов висновку про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 про притягнення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності, виклавши мотивувальну частину в редакції цього рішення.

Суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., його представника – адвоката Іщенко Г.М., скаржника – голову Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. повідомлено про дату, час і місце розгляду скарг. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

На засідання Вищої ради правосуддя 26 травня 2026 року прибули суддя Поліщук А.С., його представник – адвокат Іщенко Г.М., скаржник – голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги судді Поліщука А.С., його представника – адвоката Іщенко Г.М., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддю Поліщука А.С., його представника – адвоката Іщенко Г.М., скаржника – голову Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., установила таке.

 

Відомості про суддю

Поліщук Андрій Сергійович Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 призначений на посаду судді Миронівського районного суду Київської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 17 жовтня 2019 року № 760/2019 призначений на посаду судді цього суду.

На офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та в матеріалах суддівського досьє відсутня інформація щодо притягнення судді Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги з доповненнями до неї. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

26 березня 2024 року (вх. № 4126/0/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. на дії / бездіяльність судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С.

У дисциплінарній скарзі голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. зазначила, що за результатами аналізу справ, що перебували у провадженні Миронівського районного суду Київської області, у яких учасники справи заявляли відводи суддям, та справ за заявами про відвід, що перебували у провадженні судді Поліщука А.С., встановлено факти усунення суддів від розгляду судових справ не через неможливість ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі, тобто за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості, а з інших мотивів, зокрема шляхом створення штучних підстав для відводу.

Голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. наголосила, що виявлені факти вказували на порушення правил відводу / самовідводу судді та свідчили про зловживання не лише учасниками судових справ правом на заявлення відводу з метою усунення суддів від розгляду судових справ, а й судом під час наведення мотивів відводу в судових рішеннях, зокрема безпідставної констатації фактів упередженості інших суддів.

Крім того, встановлено факти ухвалення судових рішень за наявності позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу.

Зокрема, суддя Поліщук А.С. має «особливе ставлення» та постійно підтримує позапроцесуальне спілкування зі ОСОБА1, який був його однокласником. Зазначений факт відомий усім у маленькому місті, зокрема працівникам поліції, перед якими ОСОБА1 хизується дружбою із суддею. Цього факту не приховує суддя Поліщук А.С., який відкрито спілкується зі ОСОБА1, зокрема у приміщенні та на території суду, що неодноразово спостерігали працівники Служби судової охорони, працівники суду.

Скаржник зазначила, що суддя Поліщук А.С., незважаючи на тривалі дружні стосунки та фактичне постійне спілкування зі ОСОБА1, упродовж тривалого часу ухвалює судові рішення про відвід інших суддів у справах, у яких ОСОБА1 мав статус підозрюваного / обвинуваченого, особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ухвалював рішення по суті в таких справах, тобто здійснював правосуддя в умовах конфлікту інтересів; інформації про конфлікт інтересів учасникам судових справ не розкривав.

Скаржник також наголосила, що суддя Поліщук А.С. заявляв самовідвід від розгляду справи № 371/217/20 за клопотанням слідчого про привід ОСОБА1 У заяві про самовідвід від 26 лютого 2020 року суддя Поліщук А.С. вказував, що перебував (перебуває) із підозрюваним, колишнім однокласником ОСОБА1, у дружніх стосунках. Водночас Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 5 березня 2020 року відмовив у задоволенні заяви Поліщука А.С. про самовідвід з тих підстав, що заява не була «конкретизованою». У цей самий період у провадженні судді Поліщука А.С. перебувала справа № 371/1481/19, в якій він ухвалював рішення та не заявляв самовідводу від її розгляду з метою недопущення сумнівів у його безсторонності.

Із дисциплінарної скарги також убачається, що у провадженні судді Капшук Л.О. перебувала справа № 371/190/21 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 Кримінального кодексу України (далі – КК України), в якій 7 червня 2022 року ОСОБА1 заявив головуючому судді відвід. Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 серпня 2022 року задовольнив заяву про відвід судді Капшук Л.О. та відвів її від розгляду кримінального провадження з підстав наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. В ухвалі від 10 серпня 2022 року суддя Поліщук А.С. посилався на те, що суддя Капшук Л.О. не надала пояснень на спростування доводів ОСОБА1 щодо наявності позапроцесуальних відносин; з огляду на те, що суддя Капшук Л.О. не надала такого спростування, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку на підставі «мовчазної згоди» судді Капшук Л.О. про наявність таких позапроцесуальних відносин; зазначив, що існування позапроцесуальних відносин, при яких суддя висловлювала погрози особі абсолютно об’єктивно, викликало у такої особи побоювання втілення цих погроз під час розгляду цим суддею будь-яких справ незалежно від того, чи існують на цей момент у судді неприязні стосунки із цією особою; проявом побоювання втілення цих погроз були доводи ОСОБА1 щодо дій судді Капшук Л.О. під час обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема незазначення в ухвалі від 28 березня 2022 року (справа № 371/204/22), як того вимагає підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мотивів неприйняття аргументів захисту, які є доволі істотними та змістовними. На переконання скаржника, в основу рішення про відведення судді покладено не фактичні обставини щодо поведінки судді, які доведені заявником та вказували на її упередженість, а той факт, що суддя не виявила бажання надати пояснення щодо наявності позапроцесуальних відносин із заявником, за яких висловлювала йому погрози, не спростувала доводів заявника.

Зі змісту дисциплінарної скарги також убачається, що у провадженні судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. (відряджена до Миронівського районного суду Київської області) перебувала справа № 371/462/22 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163 КК України. 3 квітня 2023 року обвинувачений заявив судді Кириленко М.О. відвід від розгляду цієї справи. Надалі заява ОСОБА1 про відвід судді Кириленко М.О. перебувала у провадженні судді Поліщука А.С., який ухвалою від 14 червня 2023 року відвів суддю від розгляду справи та констатував низку порушень, які, на його думку, суддя Кириленко М.О. допустила під час розгляду справи. У цій ухвалі суддя Поліщук А.С. надав оцінку діям судді під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу та розгляду справи як суд апеляційної інстанції, навів аргументи упередженості судді в контексті порушення принципу презумпції невинуватості та, зокрема, спростував ризик переховування, навів аргументи на користь обвинуваченого у вже вирішеному суддею Кириленко М.О. питанні щодо обрання запобіжного заходу. Після задоволення заяви про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22 кримінальне провадження щодо ОСОБА1 надійшло до провадження судді Поліщука А.С. Скаржник зауважила, що суддя Поліщук А.С. уперше призначив підготовче судове засідання у цій справі через 4 місяці, а згодом призначав судові засідання із значними проміжками часу. На переконання скаржника, мотиви, з яких відведено суддю Кириленко М.О. від розгляду цієї справи, призначення двох засідань за 8 місяців перебування справи у провадженні, невчинення жодних процесуальних дій, крім зняття справи з розгляду, вказують на зацікавленість та упередженість судді Поліщука А.С. у розгляді справи щодо свого однокласника та товариша ОСОБА1

На переконання скаржника, суддя Поліщук А.С., розуміючи, що наведені ОСОБА1 обставини у заявах про відвід суддів свідчать про незгоду ОСОБА1 із процесуальними рішеннями цих суддів, задовольняв такі заяви з тією метою, щоб у подальшому зазначені справи були розподілені йому та прийняті ним до провадження без урегулювання питання щодо наявності конфлікту інтересів.

Скаржник наголосила, що під час розгляду наведених судових справ суддя Поліщук А.С. допустив безпідставне затягування, не вживав заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, порушив правила відводу та самовідводу, діяв в інтересах учасника справ ОСОБА1, з яким підтримує позапроцесуальне спілкування, та ухвалював усі рішення на користь цієї особи. Така поведінка судді Поліщука А.С. порушує стандарти неупередженості суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

15 квітня 2024 року (вх. № 4126/1/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. до зазначеної дисциплінарної скарги, у яких вона повідомила, що 29 березня 2024 року до провадження судді Кириленко М.О. надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Під час підготовки справи до розгляду суддя Кириленко М.О. на підставі статті 278 КУпАП дослідила відеозапис із бодикамер працівників поліції, з якого вбачалося, що ОСОБА1 під час спілкування з працівниками поліції здійснив телефонний дзвінок судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С., від якого отримував консультації стосовно того, як себе поводити з працівниками поліції, та, вочевидь, як уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. З відеозапису також убачалося, що ОСОБА1 увімкнув на своєму телефоні гучний зв’язок, щоб поради та вимоги судді Поліщука А.С. могли чути працівники поліції, які виконували свої посадові обов’язки, та в подальшому чітко дотримувався вказаних порад та вимог судді під час складання щодо нього адміністративного протоколу.

Суддя Кириленко М.О. дійшла висновку про наявність зацікавленості судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справи та 1 квітня 2024 року заявила самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже як колега судді Поліщука А.С., яка працює з ним в одному суді, повністю усвідомлювала, що зазначені обставини, на думку стороннього, незацікавленого спостерігача, абсолютно обґрунтовано могли викликати сумнів у її неупередженості та безсторонності будь-якого судді Миронівського районного суду Київської області у цій справі. Із твердженнями судді Кириленко М.О. щодо обставин позапроцесуального спілкування особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та судді Поліщука А.С. погодився суддя Гаврищук А.В., який згодом задовольнив самовідвід судді Кириленко М.О.

На переконання скаржника, дії судді Поліщука А.С., зокрема надання юридичних консультацій ОСОБА1 як особі, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, спілкування із цією особою телефоном упродовж усього часу встановлення обставин адміністративного правопорушення працівниками поліції, вказують на зацікавленість судді в результатах адміністративного провадження, порушують стандарти безсторонності суду, порочать звання судді.

1 травня 2024 року (вх. № 4126/2/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. до дисциплінарної скарги, у яких вона зазначила, що суддя Поліщук А.С. підтримує постійне спілкування з юристом ОСОБА2, дає йому поради та надає консультації, відкрито спілкується з ним у своєму робочому кабінеті.

Незважаючи на факт постійного спілкування із ОСОБА2, суддя Поліщук А.С. упродовж тривалого часу ухвалює судові рішення про відвід суддів у справах, у яких ОСОБА2 є стороною, або ж надає правничу допомогу особам, які є учасниками судових справ, ухвалює рішення по суті справи в наведених у доповненнях справах, тобто здійснює правосуддя в умовах конфлікту інтересів; інформації про конфлікт інтересів учасникам судових справ не розкриває.

Зокрема, 16 лютого 2022 року суддя Поліщук А.С. із порушенням правил предметної підсудності розглянув адміністративну справу № 371/892/21 за позовом ОСОБА2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, зобов’язання повернути незаконно вилучений транспортний засіб.

Крім того, у справах №№ 371/228/22, 371/323/22, 371/1178/22, 371/1317/23, 371/1318/23, 371/131/23, 371/1303/23, 371/1465/23, 371/273/24, у яких ОСОБА2 надавав юридичну допомогу як фахівець у галузі права, суддя Поліщук А.С. закривав провадження у справі з підстав недоведеності в діях водія складу адміністративного правопорушення.

Скаржник зауважила, що фактичні обставини розгляду наведених справ та мотиви рішень про закриття провадження у них вказували на те, що суддя Поліщук А.С. не виконав належним чином покладених на нього обов’язків судді, не забезпечив належної підготовки справ до судового розгляду, під час ухвалення рішень про закриття провадження у справах не надавав належної оцінки зібраним працівниками поліції доказам, надавав перевагу мотивам осіб, які притягалися до відповідальності, та доказам, які були суперечливими та потребували належної оцінки, оцінював наявні в матеріалах справи докази на користь осіб, щодо яких складено протокол, надаючи перевагу позиції ОСОБА2, не зазначав у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення зібраних у матеріалах доказів.

Для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, в якій брав участь ОСОБА2, суддя Поліщук А.С. відшукував одну незначну помилку в матеріалах адміністративної справи або ж надавав оцінку єдиному доказу, який, на його думку, був переважним та достатнім для ухвалення відповідного рішення, не відхиляючи належності та достовірності інших зібраних у справі працівниками поліції доказів. Крім того, суддя Поліщук А.С. закривав провадження з підстави, яка не встановлена нормами КУпАП, оскільки статтею 247 КУпАП такої підстави для закриття провадження у справі, як недоведеність наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не визначено. Такі дії судді Поліщука А.С. мали наслідком уникнення особами, щодо яких складався протокол про адміністративне правопорушення, відповідальності.

Із доповнення до дисциплінарної скарги також убачається, що в усіх справах, у яких брав участь ОСОБА2, заявлено відводи всім суддям Миронівського районного суду Київської області, крім судді Поліщука А.С. У разі, якщо заяви про відвід інших суддів цього суду перебували у провадженні судді Поліщука А.С., інші судді усувалися від розгляду судових справ шляхом створення штучних підстав для відводу. Зокрема, такі обставини встановлені у справах №№ 371/981/21 (провадження № 1-кс/371/269/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/328/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/314/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/330/21).

Відводи суддям Миронівського районного суду Київської області заявлено в усіх справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП з підстав незгоди особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, з рішеннями чи діями судді, які полягали у відмові залучити до участі у справі ОСОБА2 як фахівця в галузі права, або ж наведення ОСОБА2 обставин щодо упередженості суддів, яких не було та які не підтверджені належними доказами. Зокрема, такі обставини встановлено у справах №№ 371/1006/23, 371/1174/22, 371/386/23, у яких суддя Поліщук А.С. ухвалив на користь особи, з якою підтримує позапроцесуальні відносини, рішення про відвід судді від розгляду справи. Наведені ОСОБА2 в заявах аргументи щодо упередженості суддів та констатування суддею Поліщуком А.С. цих фактів як таких, що відбувалися, у рішеннях про відвід суддів Капшук Л.О. та Кириленко М.О. вказували на те, що такі його дії у справах за участю ОСОБА2 є умисними, він свідомо усував суддів від розгляду судових справ.

Скаржник також наголосила, що суддя Поліщук А.С. вирішував питання за заявою ОСОБА2 про відвід судді Гаврищука А.В. від розгляду справи № 371/469/24 та ухвалою від 18 квітня 2024 року відвів цього суддю. В ухвалі від 18 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. надав оцінку мотивам постановленої суддею Гаврищуком А.В. ухвали, якою ОСОБА2 надано строк для усунення недоліків адміністративного позову.

В ухвалі суддя Поліщук А.С. також зазначив, що суддя Гаврищук А.В. на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи, наперед визначився, що в позові не вказано жодної норми матеріального права, яку, на думку позивача, було порушено відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови; наперед сформулював та висловив свою думку щодо суті справи, що саме по собі неминуче порушувало право особи на розгляд його справи неупередженим та об’єктивним судом.

Ухвалюючи рішення про відвід судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи, суддя Поліщук А.С. зауважив, що не бере до уваги доводи ОСОБА2 стосовно відсутності особистої упередженості судді Гаврищука А.В. до позивача, оскільки порушення суддею Гаврищуком А.В. правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, самі по собі вказували на протилежне.

Суддя Поліщук А.С. також зазначив, що його висновок ґрунтується на змісті «пояснення на заяву про відвід головуючому судді по справі» від 22 березня 2023 року, яка, хоч і не є документом у цій справі, проте очевидно вказувала на порушення вимог щодо тактовності й аргументованості як наслідок упередженості. Суддя Поліщук А.С. у мотивувальній частині ухвали про відвід наголосив кілька разів про факти порушення суддею Гаврищуком А.В. культури мовлення та правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості. Після задоволення відводу справа № 371/469/24 надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

Скаржник також наголосила, що у випадках, коли справу за заявою про відвід було передано іншому судді Миронівського районного суду Київської області, заяви про відвід ОСОБА2 та особи, яким він надає юридичну допомогу, подавали неодноразово, судді констатували факти зловживання правом на відвід (справи №№ 371/963/22, 371/580/22).

У доповненнях до дисциплінарної скарги скаржник також зауважила, що факт позапроцесуального спілкування ОСОБА2 та судді Поліщука А.С. був зафіксований ОСОБА2.

Зокрема, у судовому засіданні у справі № 371/1555/23 ОСОБА2 здійснював відеофіксацію засідання на власний телефон, відеозапис засідання виклав у соціальній мережі. Із відеозапису, який був у загальному доступі, вбачається, що ОСОБА2, здійснюючи відеозапис судового засідання, зафіксував факт його переписки з Поліщуком А.С. через месенджер Viber, установлений на ноутбуці. На екрані ноутбука зафіксовано, що темою переписки між суддею Поліщуком А.С. та ОСОБА2 були правила заявлення відводів. Тобто переписка стосувалася питання, яке було вкрай актуальним для ОСОБА2 під час судового засідання, оскільки під час розгляду зазначеної справи він неодноразово заявляв відвід судді Кириленко М.О., зокрема в засіданні, запис якого він здійснював особисто. ОСОБА2 та Поліщук А.С. неодноразово були помічені під час зустрічей у різних нелюдних місцях міста. Скаржник зауважила, що позапроцесуальні відносини судді Поліщука А.С. із ОСОБА2 свідчать про порушення суддею принципу безсторонності.

Дії судді Поліщука А.С. щодо усунення суддів від розгляду справ, у яких ОСОБА2 брав участь чи бажав брати участь як фахівець у галузі права, та ухвалення судових рішень на користь ОСОБА2 мають умисний та цілеспрямований характер.

Такі дії Поліщука А.С. у розсудливого спостерігача викликають упевненість у його зацікавленості у розгляді судових справ у власних інтересах та/або в інтересах третіх осіб. Його поведінка щодо втручання у здійснення правосуддя іншими суддями шляхом їх відведення від розгляду справ та використання статусу судді в інтересах третіх осіб порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя загалом.

За наведених обставин голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. просила притягнути суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 4 грудня 2024 року № 3526/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. з підстав можливої наявності в його діях ознак складу дисциплінарних проступків:

під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 − за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), оскільки суддя не вживав жодних заходів щодо усунення сумнівів у його безсторонності та неупередженості під час розгляду зазначених справ, адже він фактично перебував у позапроцесуальних відносинах зі ОСОБА1 та ОСОБА2;

під час вирішення справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 − у частині вирішення питання про відвід суддів, у провадженні яких перебували ці справи, а також з огляду на зміст листування судді із представником у месенджері Viber під час розгляду іншим суддею цього суду справи № 371/1555/23 − за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями);

під час вирішення справ №№ 371/190/21, 371/981/21, 371/1179/21, 371/462/22 − за підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), оскільки суддя вдався до переоцінки процесуальних дій та рішень інших суддів під час застосування запобіжного заходу, розгляду скарги на бездіяльність слідчого та фактично перейняв на себе повноваження суду апеляційної інстанції й вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час вирішення питання про відвід;

під час вирішення справи № 371/981/21 − за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), оскільки суддя фактично визнав винною суддю у вчиненні адміністративного правопорушення без дотримання встановленої законом правової процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, чим порушив презумпцію невинуватості;

під час вирішення справи № 371/190/21 − за пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), оскільки суддя перейняв на себе повноваження Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження;

під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 − за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом розумного строку);

під час розгляду справи № 371/386/23 − за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР));

під час розгляду справи № 371/469/24 − за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів), оскільки суддя поставив під сумнів та критично оцінив рівень володіння іншим суддею державною мовою, що принижує його честь і гідність, свідчить про прояв неповаги до іншого судді.

 

Фактичні обставини, установлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

 

Справи №№ 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/67/20), 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/153/20), 371/190/21 (провадження № 1-кс/371/111/22)

26 лютого 2020 року до провадження слідчого судді Поліщука А.С. надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі – СВ Миронівського ВП ГУ НП в Київській області) Хорошун Л.М. про здійснення приводу підозрюваного ОСОБА1 у кримінальному провадженні № ____, внесеному 16 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України (справа № 371/217/20, провадження № 1-кс/371/67/20).

Цього самого дня слідчий суддя Поліщук А.С. заявив самовідвід від розгляду зазначеного клопотання, оскільки підозрюваний у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА1 був його однокласником, з яким він перебував (перебуває) у дружніх стосунках, що, на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, могло викликати сумнів у його неупередженості під час розгляду клопотання про його привід.

Згодом заява судді Поліщука А.С. про самовідвід надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О.

Суддя Капшук Л.О. ухвалою від 5 березня 2020 року відмовила в задоволенні заяви судді Поліщука А.С. від 26 лютого 2020 року про самовідвід.

Відмовляючи в задоволенні заяви про самовідвід, суддя Капшук Л.О. в ухвалі від 5 березня 2020 року зазначила, що той факт, що суддя був однокласником підозрюваного та перебував із ним у дружніх стосунках, за відсутності інших будь-яких фактів, які свідчили б про заінтересованість слідчого судді Поліщука А.С. у результатах розгляду клопотання про привід підозрюваного, не є підставою наявності обґрунтованих сумнівів щодо можливої упередженості або необ’єктивності судді. Суддя Капшук Л.О. зауважила, що про факт наявності дружніх стосунків із підозрюваним суддя Поліщук А.С. у заяві про самовідвід зазначив у дужках, що не вказує на існування таких стосунків на момент заявлення самовідводу.

В ухвалі від 5 березня 2020 року також зауважено, що суддя Поліщук А.С. розглядав справу № 371/1116/15-п щодо ОСОБА1 та не заявляв самовідводу від розгляду справи про адміністративне правопорушення; суд не мав відомостей про те, що учасники судової справи висловлювали обґрунтовані сумніви в безсторонності судді з підстав, наведених Поліщуком А.С. у заяві про самовідвід; заява не містила належних та підтверджених даних, які свідчили б про наявність підстав для відводу, що передбачені нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі − КПК України), а суд не встановив обставини, які викликали б сумнів у неупередженості слідчого судді Поліщука А.С. і унеможливлювали б ухвалення ним об’єктивного рішення під час розгляду клопотання.

6 березня 2020 року слідчий суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання слідчого про привід ОСОБА1, оскільки на виклики слідчого підозрюваний не з’являвся з поважних причин, тобто підстави, визначені частиною третьою статті 142 КПК України, для застосування приводу були відсутні.

25 травня 2020 року до провадження слідчого судді Поліщука А.С. надійшло клопотання слідчого СВ Миронівського ВП ГУ НП в Київській області Хорошун Л.М. про встановлення підозрюваному ОСОБА1 строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № ____ (справа № 371/217/20, провадження № 1-кс/371/153/20).

Слідчий суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 червня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання слідчого, оскільки дійшов висновку, що ОСОБА1 не був належним чином повідомлений про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, а тому висновки слідчого, що підозрюваний зволікав із ознайомленням з матеріалами досудового розслідування, до яких йому надано доступ, не були підтверджені під час розгляду цього клопотання.

Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстави, передбаченої частиною десятою статті 290 КПК України, за якою слідчий суддя зобов’язаний встановити підозрюваному строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, після спливу якого він вважатиметься таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження.

25 лютого 2021 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____, відомості про яке внесено до ЄРДР 16 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України (справа № 371/190/21).

7 червня 2022 року (майже через 1 рік 3 місяці від дня надходження до провадження судді Капшук Л.О. вказаного вище обвинувального акта) ОСОБА1 подав до Миронівського районного суду Київської області заяву про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від розгляду зазначеного кримінального провадження.

У заяві ОСОБА1 вказав, що суддя Капшук Л.О., розглядаючи справу № 371/1481/19 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, намагалася нав’язати йому послуги адвоката ОСОБА3, з яким вона перебуває в цивільному шлюбі, згодом через його відмову та намір звернутися до Вищої ради правосуддя зі скаргою висловлювала на його адресу погрози. Крім того, 28 березня 2022 року суддя Капшук Л.О. застосувала до ОСОБА1 запобіжний захід у виді домашнього арешту у межах кримінального провадження, в якому він підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України. ОСОБА1 зазначив, що суддя Капшук Л.О. дійшла висновку про обґрунтованість його підозри у зв’язку з тим, що він придбав без передбаченого законом дозволу зброю і боєприпаси та не мав наміру повідомляти орган поліції про їх наявність, зберігав їх за місцем свого проживання.

ОСОБА1 також вказував, що суддя Капшук Л.О. повністю проігнорувала той факт, що «відсутній» закон, який передбачає необхідність отримання дозволу на зброю, а також те, що у зв’язку із війною в Україні громадяни України (у тому числі ОСОБА1) отримали вогнепальну зброю; проігнорувала ту обставину, що відповідно до частини третьої статті 263 КК України не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої; в ухвалі суду про застосування до нього запобіжного заходу зазначила, що 27 березня 2022 року під час проведення обшуку будинку він видав працівникам поліції набої, що належать до боєприпасів вогнепальної нарізної зброї, два магазини до автомата Калашникова та автомат АКС-74У калібру 5,45 мм, що вказувало на її обізнаність та свідоме ігнорування обставини про виконання ОСОБА1 вимоги працівників поліції, зокрема добровільної видачі ним зброї та боєприпасів, що виключало кримінальну караність за дії, передбачені статтею 263 КК України; проігнорувала обставину, що слідчий провів обшук житлового будинку підозрюваного до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; проігнорувала обставини, які свідчили про необґрунтованість підозри та про допущення порушень під час обшуку.

Такі дії судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., на думку ОСОБА1, вказували на наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, що виключали можливість розгляду кримінального провадження, оскільки викликали у нього стійкий сумнів у неупередженості судді щодо його особи.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 серпня 2022 року заяву ОСОБА1 від 7 червня 2022 року про відвід судді Капшук Л.О. задовольнив, відвів суддю Капшук Л.О. від розгляду справи № 371/190/21 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України.

Зі змісту ухвали судді Поліщука А.С. від 10 серпня 2022 року вбачається, що суддя Поліщук А.С., задовольняючи заяву про відвід судді Капшук Л.О., зауважив, що вона, незважаючи на тривалий час розгляду заяви про відвід, будучи належним чином повідомленою про час та місце судових засідань, не виявила бажання ні надати свої пояснення в судовому засіданні, ні направити письмове спростування доводів ОСОБА1 щодо наявності у них позапроцесуальних відносин, хоча таке спростування «було б логічним, у тому випадку, коли б їх не було».

З огляду на те, що суддя Капшук Л.О. не спростувала доводів ОСОБА1 щодо наявності між ними зазначених вище позапроцесуальних відносин, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку про їх існування та зауважив в ухвалі, що до такого висновку він дійшов не лише «на підставі мовчазної згоди судді Капшук Л.О.», а й зважаючи на надані ОСОБА1 докази, зокрема:

відеозапис (M2U00628.MPG), датований 16 березня 2020 року, з якого вбачалося, що ОСОБА1, перебуваючи у службовому кабінеті судді Капшук Л.О., повідомляє, що він її не зрозумів та хоче, щоб справу було закрито «за закінченням строку». Суддя Капшук Л.О., побачивши увімкнену відеокамеру, повідомляє його, що не потрібно її знімати, оскільки вони не в судовому засіданні, після чого звертається до свого помічника із вказівкою призначити справу до розгляду;

ухвала Миронівського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року у справі № 371/1481/19 (провадження № 3-зв/371/7/20), з якої вбачалося, що 16 березня 2020 року під час проведення вказаного відеозапису мало бути судове засідання, проте з невідомих причин не відбулося;

ухвала Миронівського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року у справі № 371/1481/19 (провадження № 3-зв/371/7/20), з якої вбачалося, що ОСОБА1 звертався до судді Капшук Л.О. із заявою, в якій просив призначити йому «безкоштовного» адвоката для захисту його прав у суді, яку, як зауважив у цій ухвалі суддя Поліщук А.С., вона не розглянула відповідно до вимог закону;

довідка керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року, з якої вбачалося, що суддя Капшук Л.О. надавала пояснення Вищій раді правосуддя у справі № 371/1481/19, що доводить правдивість доводів ОСОБА1 щодо його звернення зі скаргою про притягнення судді Капшук Л.О. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 10 серпня 2022 року також зауважив, що, «незважаючи на передбачений пунктом статті 247 КУпАП обов’язок суду закрити провадження по справі в зв’язку із закінчення строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, наявність клопотання ОСОБА1 про це, суддя Капшук Л.О. продовжила розглядати цю справу перебравши на себе функцію збирання доказів (виклик свідків із власної ініціативи)».

На переконання судді Поліщука А.С., існування позапроцесуальних відносин, за яких суддя висловлював погрози особі, абсолютно об’єктивно викликає в такої особи побоювання їх втілення під час розгляду цим суддею будь-яких справ, незалежно від того, чи існують на цей момент у судді неприязні стосунки із цією особою. Саме проявом побоювання втілення цих погроз і є доводи ОСОБА1 щодо дій судді Капшук Л.О. під час обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема, як зазначив суддя Поліщук А.С., «незазначення в ухвалі від 28 березня 2022 року (справа № 371/204/22, провадження 1-кс/371/66/22), як того вимагає підпункт б п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мотивів неприйняття аргументів захисту, які є досить істотними та змістовними».

В ухвалі від 10 серпня 2022 року також зауважено, що у ОСОБА1 з об’єктивних підстав сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Капшук Л.О., яку вона, на його думку, буде проявляти в подальшому під час розгляду справи, що свідчить про відсутність внутрішнього сприйняття будь-якого рішення судді Капшук Л.О. у цій справі як із процесуальних питань, так і по суті справи.

На переконання судді Поліщука А.С., суд не в змозі переконати учасника справи у власній неупередженості, тому навіть мінімальні сумніви, висловлені учасником справи щодо суб’єктивної поведінки судді, та його побоювання, що певний суддя є небезстороннім, є підставою для його відсторонення. Таке рішення було доцільним для: забезпечення умов та гарантій, за яких у обвинуваченого не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб’єктивних підстав для сумніву учасників у неупередженості суду.

Згодом справа № 371/190/21 перебувала у провадженні іншого судді Миронівського районного суду Київської області, ухвалою суду від 20 грудня 2022 року кримінальне провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА1 до кримінальної відповідальності.

 

Справа № 371/462/22

17 червня 2022 року до Миронівського районного суду Київської області надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 27 березня 2022 року за № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього самого дня вказана справа надійшла до провадження судді Кириленко М.О.

3 квітня 2023 року обвинувачений ОСОБА1 подав до суду заяву про відвід судді Кириленко М.О. ОСОБА1 вказав, що суддя Кириленко М.О. 3 серпня 2022 року в підготовчому судовому засіданні розглядала клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту та зобов’язана була роз’яснити йому права обвинуваченого, зокрема мати захисника, знати суть і підстави підозри або обвинувачення, знати підстави його затримання, відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення, давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою, досліджувати речові докази, показання, на які посилається прокуратура, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора, заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

ОСОБА1 вказував у заяві, що суддя Кириленко М.О. у підготовчому судовому засіданні не роз’яснила йому прав під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, позбавивши його можливості надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора.

Такі дії судді Кириленко М.О., на переконання ОСОБА1, у сукупності викликали в нього стійке та обґрунтоване побоювання, що вона не є безсторонньою і ухвалить упереджене рішення у кримінальному провадженні, тому на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України заявив їй відвід.

Цього самого дня заява ОСОБА1 надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 14 червня 2023 року заяву ОСОБА1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. задовольнив. Суддю Кириленко М.О. відведено від участі в розгляді кримінального провадження (справа № 371/462/22).

Зі змісту ухвали суду від 14 червня 2023 року вбачається, що в обґрунтування заявленого відводу суддя Поліщук А.С. поклав обставини, які зазначив у заяві ОСОБА1 Водночас суддя Поліщук А.С. також послався на обставини, про які обвинувачений не вказував у заяві від 3 квітня 2023 року.

Зокрема, суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 14 червня 2023 року вказав: «Під час обрання ОСОБА1 запобіжного заходу суддя Кириленко М.О. порушила його право надавати докази на спростування доводів прокурора, зокрема в судовому засіданні вона повідомила, що не може розглядати докази на стадії підготовчого судового засідання, що прямо порушує його право, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 193 КПК України, яке звучить так “…надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора”.

Проте норми глави 18 КПК України не містять обмежень часу подачі підозрюваним чи обвинуваченим доказів на спростування доводів прокурора щодо обрання запобіжного заходу, тому це право може бути реалізоване зокрема і під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже суддя Кириленко М.О. під час обрання ОСОБА1 запобіжного заходу також порушила загальні засади кримінального провадження, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Крім того, суддя Кириленко М.О. під час підготовчого судового засідання продемонструвала не рівне ставлення до сторін, зокрема вона надала прокурору на його клопотання майже місячний строк для ознайомлення із клопотанням ОСОБА1 про закриття кримінального провадження та підготовку заперечень проте коли він надав свої заперечення, а захисник заявив таке ж клопотання про надання часу на ознайомлення із цими запереченнями для підготовки своїх контраргументів, вона надала лише пів години.

Суддя Кириленко М.О. замість того щоб бути безсторонньою та слухати позиції сторін, сперечалася із захисником, нав’язувала йому свою думку про неможливість подачі і розгляду в судовому засідання доказів.

Тобто вона фактично підмінила прокурора формулюючи замість нього заперечення щодо можливості подавати клопотання і докази під час обрання запобіжного заходу, у зв’язку із чим ОСОБА1 не зміг надати докази перебування на стаціонарному лікуванні у м. Києві в період коли він був оголошений у розшук.

Цей доказ на думку ОСОБА1 спростовував доводи прокурора щодо наявності ризику переховування від суду, які в своїй ухвалі суддя Кириленко М.О. визнала доведеними.

Суддя Кириленко М.О. під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відмовила захиснику обвинуваченого у дослідженні відеозапису проведення обшуку, мотивуючи це тим, що цей доказ не може бути досліджений на цій стадії, проте вона досліджувала протокол цього обшуку, наданий прокурором, невід’ємною частиною якого є відеозапис проведення цього обшуку, без якого ця слідча дія у відповідності до ч. 6 ст. 107 КПК України є недійсною.

Крім того в порушенням норм ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 194, ч. ч. 2 і 4 ст. 194 КПК України та вимог щодо обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, суддя Кириленко М.О. під час обрання запобіжного заходу 03 серпня 2022 року взагалі не розглядала питання щодо доведеності того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним ризику або ризикам, підтвердженням чому є її ухвала, у якій відсутнє обґрунтування цього.

Також суддя Кириленко М.О. під час підготовчого судового засідання та обрання запобіжного заходу порушила презумпцію невинуватості, передбачену ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також ст. 17 КПК України, зважаючи на наступне.

В описовій частині своєї ухвали про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу та призначення кримінального провадження до розгляду від 03 серпня 2022 року, суддя Кириленко М.О. зазначила, що він “…. вчинив злочин в умовах воєнного стану”.

Тобто, суддя Кириленко М.О. до того як вину ОСОБА1 було доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у судовому рішенні наперед відобразила свою думку про його винуватість у скоєнні злочину по цьому кримінальному провадженні, що у відповідності до вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини є порушенням презумпції невинуватості».

Задовольняючи заяву ОСОБА1 про відвід судді Кириленко М.О., суддя Поліщук А.С. дійшов висновку, що твердження обвинуваченого не були безпідставними, оскільки матеріали справи не містили доказів роз’яснення йому прав, передбачених частиною другою статті 193 КПК України, що є обов’язком суду.

Крім того, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень ОСОБА1 про порушення принципу змагальності сторін, оскільки в судовому засіданні 3 серпня 2022 року суддя Кириленко М.О. повідомила сторону захисту, що не може розглядати докази на стадії підготовчого судового засідання, що, на його переконання, прямо суперечило вимогам як пункту 6 частини другої, частини четвертої статті 193 КПК України, так і частин першої, другої, четвертої статті 194 КПК України.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі також зазначив, що з технічної фіксації підготовчого судового засідання вбачалося, що суддя Кириленко М.О. 3 серпня 2022 року досліджувала докази, надані прокурором. Зокрема, вона досліджувала докази, зібрані під час досудового розслідування, серед яких: протокол обшуку від 3 березня 2022 року; відео, яке просив дослідити захисник обвинуваченого, проте йому фактично було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА1.

Суддя Поліщук А.С. також установив, що суддя Кириленко М.О. не розглянула питання щодо доведеності того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведенням ризику або ризикам, обов’язковість розгляду якого передбачена частиною третьою статті 176, пунктом 3 частини першої статті 194, частиною другою статті 331 КПК України.

В ухвалі суду від 14 серпня 2023 року суддя Поліщук А.С. також наголосив, що під час розгляду заяви про відвід були підтверджені доводи обвинуваченого щодо порушення суддею Кириленко М.О. презумпції невинуватості, зокрема суддя Кириленко М.О. у вісімнадцятому абзаці описової частини ухвали від 3 серпня 2022 року про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу та призначення кримінального провадження до розгляду зазначила, що він «…вчинив злочин в умовах воєнного стану». Тобто надала оцінку діям обвинуваченого, які йому ставились у вину у цьому кримінальному провадженні, і ця оцінка надана до того, як його вину було доведено відповідно до закону.

Ураховуючи зазначені обставини, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку, що у ОСОБА1 з об’єктивних причин, небезпідставно сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Кириленко М.О., яку вона, на його думку, буде проявляти в подальшому під час розгляду справи.

На переконання судді Поліщука А.С., суд не в змозі переконати учасника справи у власній неупередженості, тому навіть мінімальні сумніви, висловлені учасником справи щодо суб’єктивної поведінки судді, та його побоювання, що певний суддя є небезстороннім, є підставою для його відсторонення. Таке рішення було доцільним для: забезпечення умов та гарантій, за яких у обвинуваченого не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб’єктивних підстав для сумніву учасників у неупередженості суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року справа № 371/462/22 надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

Ухвалою від 19 червня 2023 року суддя прийняв кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 24 жовтня 2023 року.

Із пояснень судді Поліщука А.С. вбачається, що з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року він перебував у відпустці на підставі наказу від 28 квітня 2023 року № 8-в.

24 жовтня 2023 року на адресу Миронівського районного суду Київської області надійшов лист Обухівської окружної прокуратури, у якому було висловлено прохання відкласти судовий розгляд цього кримінального провадження у зв’язку із зайнятістю прокурорів, які входили до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, в розгляді інших проваджень, що перебували на розгляді в Богуславському районному суді Київської області.

Підготовче судове засідання у цій справі призначено на 22 лютого 2024 року. Відповідно до довідки секретаря судового засідання справу знято з розгляду у зв’язку тимчасовою непрацездатністю судді Поліщука А.С. із 16 лютого 2024 року до 22 лютого 2024 року. Підготовче судове засідання призначено на 14 травня 2024 року.

13 травня 2024 року прокурор Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із заявою про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1

У заяві про відвід судді Поліщука А.С. прокурор вказав, що під час підтримання обвинувачення виявлено обставини, які вказували на наявність зацікавленості судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справ, учасником яких є ОСОБА1 Ці обставини обґрунтовано викликали сумнів у неупередженості та безсторонності цього судді у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Зокрема, стороні обвинувачення стало відомо, що 2 квітня 2024 року суддя Миронівського районного суду Київської області Гаврищук А.В. розглянув справу за заявою судді Кириленко М.О. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 за частиною другою статті 130 КУпАП (справа № 371/430/24, провадження № 3/371/303/24).

Зі змісту рішення суду вбачалося, що суддя Кириленко М.О. під час ознайомлення з відеозаписами, доданими до матеріалів працівниками поліції, з’ясувала, що ОСОБА1 на місці вчинення правопорушення у присутності працівників поліції телефонував судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С. та спілкувався з ним під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суддя Гаврищук А.В. задовольнив заяву судді Кириленко М.О. про самовідвід, суддю Кириленко М.О. відведено від розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 за частиною другою статті 130 КУпАП. Крім того, за результатами розгляду заяви про самовідвід підтверджено факт надання суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. консультацій ОСОБА1 на місці вчинення правопорушення під час складання працівниками поліції щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП, а обставини, які встановлені під час розгляду справи за заявою про самовідвід судді Кириленко М.О., вказують на те, що суддя Поліщук А.С. особисто зацікавлений у результатах розгляду судових справ за участю ОСОБА1

У заяві прокурор зазначив, що суддя Поліщук А.С. не заявляв самовідводу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 під час перебування справи в його провадженні. Прокурор наголосив у заяві, що суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, тому просив відвести суддю Поліщука А.С. від розгляду кримінального провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року зазначена заява про відвід судді Поліщука А.С. надійшла до провадження судді Кириленко М.О., яка 15 травня 2024 року заявила самовідвід від її розгляду, оскільки вона заявляла самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 371/430/24 щодо ОСОБА1, ознайомлювалася з відеозаписами з бодикамер працівників поліції, з яких встановила, що водій ОСОБА1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення телефонував судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С., отримував від нього консультації та згодом суддя Миронівського районного суду Київської області Гаврищук А.В. ухвалою від 2 квітня 2024 року також констатував, що підстави, які були зазначені в заяві судді Кириленко М.О. про самовідвід, підтверджувалися об’єктивними доказами, які зафіксовано на відеозаписах із бодикамер працівників поліції. Ухвалюючи таке рішення, суд погодився з тим, що наведені Кириленко М.О. обставини, на думку стороннього незацікавленого спостерігача, обґрунтовано могли викликати сумнів у неупередженості та безсторонності будь-якого судді Миронівського районного суду Київської області в цій справі.

Суддя Кириленко М.О. в ухвалі також вказала, що оскільки саме вона виявила факт неоднозначної поведінки судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1, тому вона вже сформувала думку про те, що вони є близькими особами, із чим погодився неупереджений суддя, постановивши відповідне процесуальне рішення під час розгляду її заяви про самовідвід. Суддя зазначила, що не могла бути неупередженою під час розгляду заяви прокурора про відвід головуючого судді Поліщука А.С. у справі № 371/462/22 (провадження № 1-кп/371/51/24).

15 травня 2024 року заява судді Кириленко М.О. про самовідвід від розгляду заяви прокурора про відвід судді Поліщука А.С. надійшла до провадження судді Капшук Л.О.

Суддя Капшук Л.О. ухвалою від 3 червня 2024 року задовольнила самовідвід судді Кириленко М.О. від розгляду заяви прокурора про відвід судді Поліщука А.С.

Суддя Капшук Л.О., до провадження якої надійшла заява прокурора про відвід судді Поліщука А.С., ухвалою від 17 червня 2024 року задовольнила заяву прокурора, суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. відвела від розгляду кримінального провадження № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Зі змісту ухвали від 17 червня 2024 року вбачається, що в суддів Миронівського районного суду Київської області не виникло сумніву в тому, що під час складання протоколу щодо ОСОБА1 саме ОСОБА1 спілкувався із суддею Поліщуком А.С. Крім того, судовим рішенням у справі № 371/430/24 встановлено факт спілкування судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. з обвинуваченим ОСОБА1 під час складання щодо ОСОБА1 матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, надання йому порад та консультацій. Дії судді Поліщука А.С., який надавав юридичні консультації ОСОБА1 як особі, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення та проводиться адміністративне розслідування, спілкувався з ним телефоном упродовж всього часу встановлення обставин правопорушення, починаючи з моменту повідомлення водію про наявність у нього ознак наркотичного сп’яніння, вказували на зацікавленість судді в результатах цього провадження. Такі дії порушували стандарти безсторонності суду.

Суддя Капшук Л.О. в ухвалі від 17 червня 2024 року зауважила, що обставини, встановлені під час розгляду справи за заявою судді Кириленко М.О. про самовідвід, вказували на зацікавленість судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА1 за частиною другою статті 130 КУпАП та обґрунтовано викликали сумнів у неупередженості та безсторонності судді Поліщука А.С. під час розгляду будь-якої судової справи, учасником якої є ОСОБА1.

В ухвалі від 17 червня 2024 року зазначено, що суд установив очевидні факти, що можуть поставити під сумнів безсторонність судді Поліщука А.С. під час розгляду кримінального провадження, в якому ОСОБА1 має статус обвинуваченого, зважаючи на наявність позапроцесуальних відносин судді із вказаною особою.

З ухвали суду вбачається, що суддя Поліщук А.С., отримавши до свого провадження заяву про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА1, а згодом і кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1, не врегулював наявного конфлікту інтересів у передбачений процесуальним законом спосіб, заяву про самовідвід у кримінальному провадженні не подав.

Водночас обставини, вказані стороною обвинувачення в заяві як підстави для відводу, були такими, що могли викликати сумнів в об’єктивності судді Поліщука А.С., були обґрунтованими та достатніми для задоволення заяви про його відвід від розгляду кримінального провадження.

Суд зауважив, що суддя Поліщук А.С. не забезпечив достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності в цьому кримінальному провадженні, а прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що цей суддя не був безстороннім.

Київський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2024 року задовольнив подання голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. щодо вирішення питання про передачу кримінального провадження з одного суду до іншого на підставі частини другої статті 34 КПК України та зазначене кримінальне провадження скерував на розгляд до Кагарлицького районного суду Київської області.

 

Справа № 371/273/24

23 лютого 2024 року до провадження судді Поліщука А.С. надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, щодо ОСОБА4.

Із копії протоколу про адміністративне правопорушення, який суддя Капшук Л.О. долучила до матеріалів доповнень до дисциплінарної скарги, убачається, що 21 лютого 2024 року о 22:50 у місті Миронівці на вулиці Соборності, 135, водій ОСОБА4 керував автомобілем ВАЗ 21011, д. н. з. ____. Від проходження «освідування» на стан алкогольного сп’яніння відмовився. Водночас у цьому самому протоколі зазначено, що водій погодився пройти огляд.

Зі змісту протоколу не зрозуміло, який запис згодом вніс до протоколу працівник поліції, оскільки рукописний текст у цьому протоколі накладається на друкований бланк протоколу про адміністративне правопорушення, що спотворює зміст протоколу.

У протоколі також зазначено, що якась подія чи явище підтверджується висновком лікаря-нарколога від 21 лютого 2024 року № 34, чим водій порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що вперше справа призначалася до розгляду на 14 березня 2024 року, про що ОСОБА4 повідомлено під розписку.

14 березня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання фахівця у галузі права ОСОБА2 про закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не було роз’яснено її право на захист. До зазначеного клопотання не було долучено жодних документів, які вказували б на те, що ОСОБА2 мав право на надання правничої допомоги ОСОБА4

Суд постановою від 14 березня 2024 року витребував із медичного закладу: копію свідоцтва (сертифікат) про проходження лікарів тематичного удосконалення за відповідною програмою про право проведення огляду на стан сп’яніння водіїв; документи, що підтверджували внесення медичного закладу до переліку медичних закладів, які мають право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння; копію свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА4

Суддя Поліщук А.С. постановою від 12 квітня 2024 року закрив провадження у справі щодо ОСОБА4 у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суддя Поліщук А.С. у постанові зауважив, що поліцейський усупереч вимогам статті 256 КУпАП та пункту 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 року за № 1496/27941, не зазначив у протоколі об’єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення з тих, що передбачені частиною першою статті 130 КУпАП.

У постанові від 12 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. вказав, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА4 не обвинувачується ні в тому, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, ні в тому, що відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, адже він його пройшов.

У цій постанові суддя Поліщук А.С. також зазначив, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій пред’явлено звинувачення, і лише в межах пред’явленого відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення звинувачення, а тому він був позбавлений можливості визнати ОСОБА4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

 

Справа № 371/981/21

4 жовтня 2021 року до провадження слідчого судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя Капшук Л.О. ухвалою від 11 жовтня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА2 та призначила її до розгляду на 13 жовтня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА2 телефоном неодноразово було повідомлено про призначені судові засідання на 13, 22 та 28 жовтня 2021 року, про що секретар судового засідання склав довідку. 28 жовтня 2021 року ОСОБА2 надіслано смс-повідомлення про розгляд справи 28 жовтня 2021 року.

28 жовтня 2021 року в судовому засіданні ОСОБА2 заявив відвід секретарю судового засідання.

Слідчий суддя Капшук Л.О. задовольнила заяву ОСОБА2 про відвід секретаря судового засідання Миронівського районного суду Київської області Сахненко О.М. та відвела секретаря судового засідання від участі в розгляді скарги з огляду на наявність сумнівів у неупередженості секретаря судового засідання, оскільки повною мірою не було дотримано вимог щодо належного повідомлення скаржника як учасника справи про розгляд його скарги.

У засіданні 28 жовтня 2021 року ОСОБА2 вимагав від судді Капшук Л.О. пред’явити посвідчення судді, називав її «людиною в мантії», намагався вказувати судді, які процесуальні дії вона має вчинити, а згодом заявив їй відвід. На прохання судді Капшук Л.О. повідомити підстави відводу – відмовився їх повідомляти.

28 жовтня 2021 року в судовому засіданні суддя Капшук Л.О. наголосила, що така поведінка ОСОБА2 свідчить про неповагу до суду, та оголосила перерву в розгляді його скарги з метою надання йому часу для підготовки письмової заяви про відвід.

29 жовтня 2021 року ОСОБА2 подав до суду письмову заяву про відвід судді Капшук Л.О. від розгляду справи, у якій, зокрема, вказав, що «особа жіночої статі в мантії судді Капшук Л.О., відмовила мені у можливості ознайомлення із документом який підтверджує повноваження судді (посвідчення), натомість повідомила, що таке моє ознайомлення є неповагою до суду». У заяві він також вказав, що сприймає таку відповідь судді Капшук Л.О. як погрозу притягнення його до відповідальності за неповагу до суду. ОСОБА2 також зауважив, що слідчий суддя Капшук Л.О. штучно затягувала строки розгляду скарги на бездіяльність слідчого, чим виявила зацікавленість у результатах досудового розслідування.

Указана заява про відвід слідчого судді Капшук Л.О. 29 жовтня 2021 року надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

4 листопада 2021 року суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА2 про відвід секретаря судового засідання Семерей Л.М. від участі в розгляді справи № 371/981/21.

Іншою ухвалою від 4 листопада 2021 року суддя Поліщук А.С. задовольнив заяву ОСОБА2 та відвів слідчого суддю Капшук Л.О. від участі в розгляді справи № 371/981/21.

Зі змісту ухвали від 4 листопада 2021 року, якою відведено суддю Капшук Л.О. від розгляду справи, вбачається, що, задовольняючи заяву ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О., суддя Поліщук А.С. керувався тим, що суддя Капшук Л.О. не дотрималася розумності строку розгляду скарги ОСОБА2 на бездіяльність слідчого та не здійснювала виклику скаржника в судові засідання з дотриманням вимог КПК України, не надіслала скаржнику копії ухвали про відкриття провадження за скаргою, не оголосила повного тексту ухвали про відвід секретаря судового засідання, не залучила в судове засідання секретаря судового засідання для фіксації обставин постановлення нею 29 жовтня 2021 року ухвали, яку її помічник надіслала скаржнику 2 листопада 2021 року, не виготовила та не додала до матеріалів справи оригіналу ухвали від 29 жовтня 2021 року. На переконання судді Поліщука А.С., слідчий суддя Капшук Л.О. не забезпечила умов, за яких неможливо сумніватися в її безсторонності.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 4 листопада 2021 року також вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» рішення Вищої ради правосуддя від 1 квітня 2021 року № 763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину», наказу голови Миронівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2020 року № 68/А «…до учасників судових засідань ставляться вимоги обов’язкового перебування у захисних масках, за відсутності яких співробітники судової охорони не допускають учасників судових засідань до приміщення суду, тому з огляду на ст. 1 Кодексу суддівської етики, згідно з якою суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону (тим більше голова суду), слідчий суддя Капшук Л.О. (яка ще й займає адміністративну посаду голови суду) зобов’язана своїм прикладом демонструвати дотримання законодавства України, щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та на рівні із учасниками судових засідань перебувати в залі судових засідань у захисній масці, оскільки ігнорування цього обов’язку, не лише не є демонстрацією високих стандартів поведінки, а й містить в собі ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44³ КУпАП».

З технічного запису судового засідання 4 листопада 2021 року та зі змісту заяви ОСОБА2 про відвід не вбачається, що заявник висловлював різні сумніви щодо безсторонності та неупередженості слідчого судді Капшук Л.О. саме з підстав недотримання суддею обмежувальних вимог, пов’язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 29 листопада 2021 року для розгляду скарги ОСОБА2 обрано Поліщука А.С.

Слідчий суддя Поліщук А.С. ухвалою від 29 листопада 2021 року прийняв до провадження скаргу ОСОБА2 та призначив її до розгляду на 3 грудня 2021 року.

3 грудня 2021 року слідчий суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою частково задовольнив скаргу ОСОБА2: визнав протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб Відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі − ГУНП в Київській області) щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА2 від 1 жовтня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованою 1 жовтня 2021 року за № 3869 у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення; зобов’язав слідчий відділ відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області не пізніше 24 годин із часу надходження копії ухвали до відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України за заявою ОСОБА2 від 1 жовтня 2021 року та відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 216 КПК України передати ці матеріали за підслідністю до відповідного територіального підрозділу Державного бюро розслідувань для проведення досудового розслідування.

 

Справа № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21 та № 1-кс/371/328/21)

1 грудня 2021 року до провадження слідчого судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА2 на бездіяльність прокурора, яка полягає в нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № ____ (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/313/21).

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 3 грудня 2021 року відкрив провадження за скаргою ОСОБА2 та призначив скаргу до розгляду на 7 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА2 із покликанням на статтю 75 КПК України усно заявив відвід слідчому судді Капшук Л.О., у зв’язку із чим розгляд скарги припинено для передання справи до канцелярії суду.

8 грудня 2021 року ОСОБА2 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід слідчого судді Капшук Л.О.; зазначена заява надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/328/21).

У заяві ОСОБА2 вказав, що не довіряє слідчому судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., оскільки вона 27 грудня 2019 року в провадженні № 3/371/174/19 за його відсутності винесла постанову, у якій зазначила, що він під час розгляду справи не заперечував щодо закриття справи про адміністративне правопорушення. Отже суддя зазначила в постанові суду відомості, які не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА2 не був присутній під час розгляду справи.

Крім того, ОСОБА2 мотивував відвід тим, що суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. під час розгляду справи № 371/892/21 перебирала на себе функції збирання доказів, що порушувало принцип змагальності сторін, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС України), та суперечило обов’язку відповідача як суб’єкта владних повноважень надавати докази правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, передбаченому частиною другою статті 77 КАС України. Заявник наголосив, що в інших аналогічних справах суддя жодного разу цього не робила.

У заяві ОСОБА2 також висловлював побоювання, що суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. мала бажання помститися за попередні заявлені їй відводи та подані ним до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги щодо її дій.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 14 грудня 2021 року заяву ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. задовольнив – суддю Капшук Л.О. відведено від участі в розгляді справи № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21).

Суддя Поліщук А.С., дослідивши зміст заяви ОСОБА2, встановив, що у скаржника внаслідок дій судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. в інших судових справах сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Капшук Л.О. Вказав, що, на думку скаржника, суддя Капшук Л.О. буде виявляти упередженість стосовно ОСОБА2 згодом під час розгляду скарги, що свідчить про відсутність внутрішнього сприйняття будь-якого рішення судді Капшук Л.О. у цій справі як із процесуальних питань, так і по суті справи.

Суддя Поліщук А.С. вважав небезпідставними побоювання ОСОБА2 щодо упередженості судді Капшук Л.О., оскільки з ЄДРСР убачалося, що суддя Капшук Л.О. протягом 2020−2021 років розглянула 7 адміністративних справ, у яких усупереч вимогам статті 77 КАС України витребовувала докази із власної ініціативи, перебравши на себе в такий спосіб функцію збирання доказів, про що свідчить ухвала від 30 листопада 2021 року у справі № 371/892/21.

Суддя Поліщук А.С. встановив, що дії судді Капшук Л.О. щодо розгляду скарги ОСОБА2 на бездіяльність слідчого, описані в ухвалі Миронівського районного суду Київської області від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21 (скарга ОСОБА2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення), також об’єктивно могли сформувати в нього небезпідставні побоювання щодо неупередженості судді Капшук Л.О. до його особи.

На переконання судді Поліщука А.С., підставою для відводу не обов’язково має бути доведений факт необ’єктивності чи заінтересованості судді (суб’єктивний критерій), участь судді в розгляді справи унеможливлюється і за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об’єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості. Зокрема, ОСОБА2 в поданих до Миронівського районного суду Київської області заявах неодноразово висловлював власну стійку позицію про можливу упередженість судді Капшук Л.О. під час розгляду справи у зв’язку з поданою до Вищої ради правосуддя дисциплінарною скаргою та відсутність у зв’язку з цим довіри до судді.

Зазначене свідчило про наявність обставин, що викликали «неспокій» ОСОБА2, його невпевненість у неупередженості суду, суб’єктивну недовіру до судді Капшук Л.О. та внутрішнє переконання про відсутність безсторонності та неупередженості цієї судді під час розгляду справи.

 

Справи № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/314/21 та № 1-кс/371/330/21)

1 грудня 2021 року до провадження слідчого судді Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА2 на бездіяльність прокурора, яка полягає в нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № ____ (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/314/21).

Цього самого дня справа надійшла до провадження слідчого судді Капшук Л.О. Суд ухвалою від 3 грудня 2021 року відкрив провадження в цій справі та призначив її до розгляду на 7 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА2 заявив відвід секретарю судового засідання Марусич А.Ю. у зв’язку із тим, що вона, повідомляючи судді Капшук Л.О. про явку учасників судового процесу, неправильно вказала його прізвище.

Суд ухвалою від 7 грудня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА2 про відвід секретаря судового засідання Миронівського районного суду Київської області Марусич А.Ю.

Згодом у судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА2 усно заявив відвід слідчому судді Капшук Л.О., посилаючись на наявність обставин, передбачених статтею 75 КПК України; суд припинив розгляд скарги для передачі справи до канцелярії суду.

9 грудня 2021 року ОСОБА2 звернувся до суду з письмовою заявою про відвід слідчого судді Капшук Л.О. та цього самого дня зазначена заява надійшла до провадження судді Поліщука А.С. (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/330/21, після перереєстрації − провадження № 1-кс/371/8/22).

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 28 січня 2022 року задовольнив заяву про відвід слідчого судді Капшук Л.О. та відвів слідчу суддю Капшук Л.О. від розгляду скарги ОСОБА2 Мотиви відводу слідчого судді Капшук Л.О. були аналогічні тим, які суддя Поліщук А.С. вказав в ухвалі від 14 грудня 2021 року у справі № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/328/21.

 

Справа № 371/1006/23

12 липня 2023 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА5.

9 серпня 2023 року в судовому засіданні ОСОБА5 усно заявив судді Капшук Л.О. відвід, оскільки не довіряв їй, що вбачається із протоколу від 9 серпня 2023 року № 1794698.

10 серпня 2023 року помічник судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. – І. Шупик, передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області вказаний протокол для розгляду заяви про відвід судді Капшук Л.О.

Цього самого дня зазначений протокол було розподілено судді Каневському В.О. в частині розгляду заяви ОСОБА5 про відвід судді Капшук Л.О.

З матеріалів справи встановлено, що 15 серпня 2023 року помічник судді Каневського В.О. повідомила суддю Капшук Л.О., що розгляд заяви про її відвід відбудеться 19 вересня 2023 року.

16 серпня 2023 року на адресу суду надійшла письмова заява ОСОБА5 про «недовіру слухати справу та відвід судді Капшук Л.О.», у якій він повідомляв, що із суддею Капшук Л.О. в нього неприязні стосунки, та про наявний конфлікт судді Капшук Л.О. з його захисником − ОСОБА2.

19 вересня 2023 року від ОСОБА5 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про відвід у зв’язку з перебуванням його захисника, фахівця у галузі права, ОСОБА2 в іншому судовому засіданні.

19 вересня 2023 року у зв’язку зі звільненням судді Каневського В.О. у відставку відповідно до розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду Київської області та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

До матеріалів справи долучено повістку про виклик ОСОБА5, із якої вбачалося, що розгляд заяви про відвід призначено на 9 жовтня 2023 року, проте судді Капшук Л.О. повідомлено про іншу дату розгляду справи − 9 вересня 2023 року.

9 жовтня 2023 року розгляд заяви про відвід не відбувся у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщука А.С. З довідки секретаря судового засідання встановлено, що справу знято з розгляду та призначено на 11 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року ОСОБА5 повторно звернувся до суду з письмовою заявою про відвід судді Капшук Л.О.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 11 грудня 2023 року заяву ОСОБА5 про відвід судді Капшук Л.О. задовольнив.

В ухвалі від 11 грудня 2023 року суддя Поліщук А.С. посилався на те, що суддя Капшук Л.О., надавши відповідну вказівку секретарю судового засідання, без постановлення будь-якого процесуального рішення не допустила захисника ОСОБА5 – ОСОБА2, до участі в розгляді справи. Таке процесуальне рішення судді Капшук Л.О. також було відсутнє в ЄДРСР. Зазначені обставини неможливо спростувати, оскільки всупереч абзацу третьому пункту 16.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Миронівського районного суду Київської області від 28 лютого 2020 року № 3, суддя Капшук Л.О. для розгляду заяви передала лише протокол, а не матеріали справи.

Суддя Поліщук А.С. також вказав, що фахівець у галузі права може захищати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому він дійшов висновку про наявність у ОСОБА5 небезпідставного сумніву в об’єктивності судді Капшук Л.О. під час розгляду справи.

Після вирішення питання про відвід судді Капшук Л.О. справа надійшла до провадження судді Гаврищука А.В., якому на стадії закінчення розгляду справи, після вирішення всіх клопотань особи, яка притягається до відповідальності, надання нею пояснень щодо обставин адміністративного правопорушення, в судовому засіданні 28 лютого 2024 року заявлено відвід.

Справу за заявою про відвід судді Гаврищука А.В. згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2024 року передано для розгляду судді Поліщуку А.С.

5 березня 2024 року суддя Гаврищук А.В. надіслав судді Поліщуку А.С. лист із проханням повідомити про результати розгляду заяви про відвід.

У листі від 7 березня 2024 року суддя Поліщук А.С. вказав, що про час розгляду заяви про відвід суддя Гаврищук А.В. буде повідомлений після передання йому заяви про відвід. Така відповідь надана, незважаючи на ті обставини, що справа за заявою про відвід перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. із 28 лютого 2024 року.

Судові засідання у справі призначалися на 16, 28 березня, 25 квітня 2024 року. Справа була неодноразово знята з розгляду.

1 травня 2024 року суддя Поліщук А.С. прийняв постанову, якою залишив без задоволення заяву про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В.

Згодом справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА5, після відрядження судді Гаврищука А.В. до Голосіївського районного суду міста Києва, в порядку повторного автоматизованого розподілу надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

15 липня 2024 року суддя Поліщук А.С. прийняв постанову, якою закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА5 складу адміністративного правопорушення.

 

Справа № 371/386/23

29 березня 2023 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА6 за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зазначена справа призначалася до розгляду 30 березня 2023 року (ОСОБА6 заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи), 7 квітня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА6 через необхідність пошуку фахівця в галузі права для здійснення його захисту), 17 квітня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА6 про необхідність надання йому часу для пошуку адвоката), 17 травня 2023 року (відкладено за клопотанням особи, яка притягається до відповідальності про відкладення розгляду справи через перебування на добовому чергуванні), 15 червня 2023 року (знято з розгляду через перебування судді в нарадчій кімнаті), 16 червня 2023 року (оголошено перерву у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги), 11 липня 2023 року (знято з розгляду у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги), 12 липня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА6 про відкладення розгляду на іншу дату через неможливість явки свідка).

7 вересня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА6 про реалізацію права на захист, у якому він просив залучити до участі у справі як його захисника фахівця в галузі права ОСОБА2 До клопотання також долучено ухвалу судді Поліщука А.С. від 30 червня 2023 року про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення у зв’язку з незалученням до участі у справі як захисника ОСОБА2 Цього самого дня ОСОБА6 також подав до суду клопотання про призначення експертизи відеозаписів та закриття провадження у справі у зв’язку з відсутню в його діях складу адміністративного правопорушення.

Із журналу судового засідання 7 вересня 2023 року вбачається, що після прийняття суддею Кириленко М.О. постанови про відмову в задоволенні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про залучення під час розгляду вказаної справи захисника − фахівця в галузі права ОСОБА2, ОСОБА6 усно заявив судді Кириленко М.О. відвід від розгляду цієї справи та «судове засідання зупинено» у зв’язку із заявленим відводом.

Цього самого дня помічник судді Кириленко М.О. – А. Марусич передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області копію протоколу судового засідання від 7 вересня 2023 року для розгляду заяви про відвід судді Кириленко М.О.

7 вересня 2023 року зазначену заяву про відвід не було розподілено з підстав відсутності потрібної кількості суддів для розподілу справи.

12 вересня 2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями заяву ОСОБА6 про відвід судді Кириленко М.О. розподілено судді Поліщуку А.С.

13 вересня 2023 року через канцелярію суду надійшла письмова заява ОСОБА6 про відвід судді Кириленко М.О.

Уперше заяву про відвід судді Кириленко М.О. було призначено до розгляду 22 вересня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Овчаренко В.С. від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА6 знято з розгляду та призначено на 16 січня 2024 року, тобто з інтервалом у 3 місяці 4 дні від дня призначення першого судового засідання.

15 січня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА6 про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням його захисника в іншому судовому засіданні.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 16 січня 2024 року, заяву ОСОБА6 про відвід судді Кириленко М.О. знято з розгляду та призначена на 9 лютого 2024 року через перебування судді Поліщука А.С. в нарадчій кімнаті у справі за клопотанням органу пробації Обухівського районного сектора № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про скасування звільнення від покарання щодо ОСОБА7.

Водночас до матеріалів справи долучено звернення судді Поліщука А.С., адресоване керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області Тимошенку І.А. (вх. № 13/24 від 13 січня 2024 року), в якому суддя просив повідомити його, чи передала суддя Кириленко М.О. матеріали справи про адміністративне правопорушення (справа № 371/386/23) до канцелярії суду в порядку, передбаченому абзацом третім пункту 16.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Миронівського районного суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів Миронівського районного суду Київської області від 28 лютого 2020 року № 3.

22 січня 2024 року помічник судді Кириленко М.О. − А. Марусич, передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, які керівник апарату суду цього самого дня передав судді Поліщуку А.С.

8 лютого 2024 року ОСОБА6 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду його заяви про відвід на іншу дату у зв’язку з перебуванням його захисника ОСОБА2 в іншому судовому засіданні.

З довідки секретаря судового засідання Овчаренко В.С. від 15 лютого 2024 року вбачається, що справу було знято з розгляду через хворобу судді Поліщука А.С. та призначено до розгляду на 19 березня 2024 року.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 19 березня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА6 про відвід судді Кириленко М.О. від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Цього самого дня суддя Поліщук А.С. супровідним листом повернув судді Кириленко М.О. матеріали справи про адміністративне правопорушення № 371/386/23 та долучив копію вступної та резолютивної частин ухвали суду від 19 березня 2024 року.

З матеріалів справи № 371/386/23 (провадження № 3-в/371/21/24) встановлено, що суддя Кириленко М.О. постановою від 21 березня 2024 року визнала ОСОБА6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосувала до нього адміністративне стягнення.

На день звернення скаржника до Вищої ради правосуддя з доповненнями до дисциплінарної скарги повного тексту ухвали Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року виготовлено не було, у зв’язку із чим мотиви відмови в задоволенні заяви ОСОБА6 не були зрозумілі та відомі.

Згідно з повним текстом ухвали судді Поліщука А.С. від 19 березня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118755022), надісланим судом до ЄДРСР 1 травня 2024 року, суддя Поліщук А.С. не вбачав підстав для відводу судді Кириленко М.О. від розгляду справи, оскільки ні матеріали заяви про відвід, ні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містили довіреності, з якої можна встановити повноваження ОСОБА2 Зважаючи на ці обставини, суд був позбавлений можливості дійти висновку, що суддя Кириленко М.О. перешкоджала ОСОБА6 реалізувати його право на захист через фахівця у галузі права ОСОБА2.

З матеріалів справи за заявою ОСОБА6 про відвід судді Кириленко М.О. (справа № 371/386/23, провадження № 3-зв/371/1/24) встановлено, що лише 2 травня 2024 року копію ухвали суду від 19 березня 2024 року надіслано заявнику ОСОБА6 та судді Кириленко М.О.

 

Справа № 371/469/24

2 квітня 2024 року ОСОБА2 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовною заявою до Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Цього самого дня справу розподілено судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищуку А.В.

5 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив позивачу п’ятиденний строк із дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

В ухвалі суддя Гаврищук А.В. посилався на невиконання позивачем вимог статті 160 КАС України.

Зокрема, позивач до матеріалів позовної заяви не долучив власного письмового підтвердження про те, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) із тим самим предметом та з тих самих підстав; у позовній заяві не навів обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю своїх прав, свобод, інтересів; не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких долучено до заяви, та не зазначив про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не вказав відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не вказав телефонних номерів засобів зв’язку, натомість у заяві на отримання електронних повісток виклав прохання про надсилання судових викликів позивачу на власний мобільний номер телефону; неправильно вказав назву суду, до якого звертається.

Суддя Гаврищук А.В. в ухвалі також зазначив, що всупереч вимогам пунктів 4, 5 частини п’ятої статті 106 КАС України «у позовній заяві, з абзацу 3 на сторінці 2 до абзацу 1 на сторінці 3, викладено ефемерні обставини нібито зацікавленості трьох з чотирьох суддів Миронівського районного суду Київської області у результатах розгляду цієї справи. Вказаний текст викладено замість належного обґрунтування саме позовних вимог. Разом із тим, у позовній заяві не вказано жодної норми матеріального права, яку, на думку позивача, було порушено відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Також, на сторінці 4 абзац 4 замість зазначення доказів зроблено посилання на положення ч. 2 ст. 77 КАС України».

16 квітня 2024 року ОСОБА2 подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив позовну заяву в новій редакції.

Цього самого дня ОСОБА2 також звернувся до суду із заявою про відвід судді Гаврищука А.В. від розгляду цієї справи.

Ухвалою від 16 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА2 про відвід та передав заяву про відвід до канцелярії суду в порядку, визначеному частиною четвертою статті 40 КАС України.

В ухвалі від 16 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. зауважив, що заявник не зазначив та не довів будь-яких обставин, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді під час вирішення справи. На переконання судді Гаврищука А.В., доводи заявника щодо упередженості та необ’єктивності головуючого судді під час здійснення процесуальних дій були необґрунтованими, оскільки не підтверджувалися об’єктивними даними і по суті ґрунтувалися на незгоді заявника із процесуальними діями та рішенням судді.

Справа за заявою ОСОБА2 про відвід судді Гаврищука А.В. розподілена судді Поліщуку А.С.

18 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. за результатами розгляду заяви ОСОБА2 постановив ухвалу, згідно з якою відвів суддю Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.С. від розгляду адміністративної справи.

Відповідно до супровідного листа від 26 квітня 2024 року № 371/469/24/5452/2024 (а. с. 41) зазначена ухвала суду від 18 квітня 2024 року була надіслана заявнику, судді Гаврищуку А.С. та передана до канцелярії суду лише 26 квітня 2024 року.

В ухвалі суддя Поліщук А.С. надав оцінку процесуальним діям судді Гаврищука А.С. щодо вирішення питання про залишення позовної заяви ОСОБА2 без руху, надав оцінку змісту ухвали суду від 16 квітня 2024 року (а. с. 44).

Крім того, ухвала суду від 18 квітня 2024 року містить висновки судді Поліщука А.С. про те, що суддя Гаврищук А.В. на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи; наперед визначився, що в позові не зазначено жодної норми матеріального права, яку, на думку позивача, було порушено відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови; сформулював та висловив власну думку щодо суті справи, що «само по собі неминуче порушувало право особи на розгляд справи неупередженим та об’єктивним судом (подальший розгляд справи таким судом втрачав сенс), що відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України є підставою для відведення головуючого судді».

Суддя Поліщук А.С., постановляючи ухвалу від 18 квітня 2024 року про відвід судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи, зазначив, що він не бере до уваги доводи судді Гаврищука А.В. щодо відсутності особистої упередженості до позивача, оскільки порушення ним «[…] правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, які самі по собі вказують на протилежне».

30 квітня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 371/469/24 передано судді Поліщуку А.С.

Ухвалою суду від 3 травня 2024 року суддя Поліщук А.С. відкрив спрощене провадження у цій справі.

23 травня 2024 року до суду (вх. № 3637/24) надійшла заява відповідача – Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за підписом начальника ОСОБА8, про відвід головуючого судді Поліщука А.С.

У зазначеній заяві представник відповідача, з-поміж іншого, вказував, що загальновідомим є факт підтримання суддею Поліщуком А.С. дружнього спілкування з позивачем ОСОБА2 поза межами суду та судових справ. Резонансу набув відеозапис судового засідання, розміщений ОСОБА2 в мережі YouTube, з якого вбачається, що він самостійно на телефон знімав хід засідання та екран ноутбука, на якому можна розгледіти переписку ОСОБА2 із суддею Поліщуком А.С., отримання консультацій у судді щодо поведінки в судовому засіданні. У заяві представник Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки також наголошував, що після розголосу ОСОБА2 видалив це відео, проте такий факт мав місце. У заяві також зауважено, що ОСОБА2 та Поліщук А.С. були неодноразово помічені «за спілкуванням сам на сам поза межами суду на вулицях міста Миронівки». На переконання представника відповідача, такі факти та обставини свідчили про наявність між ОСОБА2 та суддею Поліщуком А.С. невипадкових, цілеспрямованих обставин, тісних позапроцесуальних стосунків, що викликало у відповідача побоювання щодо відсутності у судді безсторонності та вказувало на наявність об’єктивних критеріїв поведінки головуючого судді, які породжують обґрунтовані сумніви в його безсторонності.

Водночас суддя Поліщук А.С. 8 липня 2024 року постановив ухвалу, якою повернув вказану заяву про відвід відповідачу, оскільки, на його переконання, вона була подана з порушенням вимог частини другої статті 166 КАС України, тобто не через електронний кабінет.

Згодом, 19 серпня 2024 року суддя Поліщук А.С. ухвалив рішення у цій справі, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА2

 

Справа № 371/1555/23

18 жовтня 2023 року до провадження судді Кириленко М.О. надійшла справа за позовною заявою ОСОБА9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення з роботи.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 26 жовтня 2023 року позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у спрощеному позовному провадженні. Судове засідання в цій справі призначено на 6 грудня 2023 року.

З матеріалів судової справи встановлено, що ОСОБА2 в інтересах ОСОБА9 на підставі довіреності вступив у справу як представник позивача 6 грудня 2023 року та безпосередньо брав участь в її розгляді. У судовому засіданні 6 грудня 2023 року суддя Кириленко М.О. в порядку, передбаченому статтею 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі − ЦПК України), перевірила повноваження ОСОБА2 на представництво інтересів позивача в цій справі та з’ясувала думку учасників справи щодо наявності / відсутності відводу складу суду.

З технічного запису судового засідання 6 грудня 2023 року встановлено, що ОСОБА2 сперечався із суддею Кириленко М.О. щодо заявленого клопотання про виклик свідків, яке, на переконання судді, не відповідало вимогам ЦПК України, на зауваження судді не реагував, постійно підвищував голос.

Після роз’яснення суддею Кириленко М.О. процесуальних обов’язків, визначених статтею 43 ЦПК України, ОСОБА2 заявив їй відвід (мітка часу 0:19:36). На прохання обґрунтувати заявлений відвід зазначив, що він буде «заявлений у письмовому порядку». Суддя оголосила перерву в судовому засіданні до 13 грудня 2023 року.

З матеріалів цивільної справи не вбачається, що ОСОБА2 чи його довірителька зверталися з письмовою заявою про відвід судді Кириленко М.О.

Натомість у судовому засіданні 13 грудня 2023 року ОСОБА2 зазначив, що заява про відвід не подана з технічних причин, просив суд надати додатковий час для її підготовки. З технічного запису судового засідання 13 грудня 2023 року також убачається, що ОСОБА2 не реагував на зауваження судді Кириленко М.О., не відповідав на її запитання, постійно її перебивав, не дотримувався порядку в судовому засіданні, намагався перебрати на себе повноваження суду, надаючи судді вказівки щодо порядку вирішення процесуальних питань. Суд оголосив перерву до 21 грудня 2023 року для надання додаткового часу для підготовки заяви про відвід.

21 грудня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА9 «про відвід та недовіру слухати справу суддею Кириленко М.О.».

З технічного запису судового засідання 21 грудня 2023 року (файл e5ac19d1445b2a7aa379f3ebe7b8864e_bbd735a5-a9a7-4bb2-b413-bdbd41827b42) убачається, що ОСОБА2 постійно здійснював відеозапис судового процесу на власний мобільний телефон, користувався ноутбуком, відхиляв дзвінки, які надходили йому на месенджер Viber. Протягом усього часу розгляду справи ОСОБА2 не дотримувався порядку в судовому засіданні, перебивав суддю та надавав їй вказівки щодо черговості вирішення процесуальних питань, на запитання головуючого не відповідав, кривословив, указуючи судді: «[…] я думав Ви умієте читати […]», тощо.

Із долученого до матеріалів доповнення до дисциплінарної скарги відеозапису судового засідання 21 грудня 2023 року в цивільній справі № 371/1555/23, який був оприлюднений на відеохостингу YouTube та в мережі Facebook, який здійснював ОСОБА2 на мобільний телефон (мітка часу 0:20:42), встановлено, що ОСОБА2, перебуваючи в судовому засіданні за допомогою месенджера Viber, встановленого на ноутбуці, переписувався з абонентом «Поліщук Андрій Сергійович (+3806____)».

Абонент «Поліщук Андрій Сергійович» надіслав йому кілька повідомлень, зокрема «Дає можливість заявити відвід протягом 2 днів з моменту коли стало відомо», «Логічно що обґрунтування повинно бути якраз протягом цих днів а не 10 минут». У цей час ОСОБА2 (вбачається з відеозапису) висловлює головуючій судді Кириленко М.О. сумніви щодо можливості підготовки ним заяви про відвід у скорочені строки, тобто послідовно дотримується вказівок судді Поліщука А.С.

Аналогічні обставини послідовності вчинених дій встановлено з технічного запису судового засідання від 21 грудня 2023 року (файл 0c15f2504b8671ae00e91fb6ad3f24ad_870065f7-2d72-4d3d-986f-7d271d427db2, мітка часу з 0:01:28), наданого Миронівським районним судом Київської області. Зокрема, за узгодженою із суддею Поліщуком А.С. позицією ОСОБА2 наголошує судді Кириленко М.О. на необхідності надання йому часу для складання заяви про відвід (там само, мітка часу 0:03:40).

З досліджених матеріалів суддівського досьє судді Поліщука А.С. встановлено, що в усіх документах, адресованих Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, як контактний номер мобільного телефону суддя зазначав саме номер мобільного «+38067____».

Суддя Кириленко М.О. ухвалою від 21 грудня 2023 року відмовила в задоволенні заяви позивача про відвід.

 

Пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., надані до відкриття дисциплінарної справи, які стосуються обставин, що стали підставою для її відкриття стосовно нього

10 квітня 2024 року (вх. № 1528/0/6-24) надійшли пояснення судді Поліщука А.С., в яких він наголошував, що ОСОБА1 дійсно «був його однокласником, із яким я перебував (перебуваю) в дружніх відносинах (я з ним не сварився)». Суддя вказував, що обставини щодо порушення ним правил відводу (самовідводу) вже були предметом розгляду Вищої ради правосуддя та щодо них дисциплінарним органом відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Аналогічні обставини суддя Поліщук А.С. зазначав у поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 23 квітня 2024 року (вх. № 1528/1/6-24). Суддя також наголошував, що ухвалою суду від 5 березня 2020 року відмовлено у задоволенні його заяви про самовідвід від розгляду справи з тих підстав, що обвинувачений був його однокласником. Підстави для задоволення заяв ОСОБА1 та постановлення ухвал про відведення скаржника від розгляду справи були об’єктивними.

У поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 30 квітня 2024 року (вх. № 1528/2/6-24), суддя Поліщук А.С. вказав, що дійсно його знає, як і він його, «із ним не підтримую стосунків, проте я дійсно вітаюся із ним в суд коли його бачу, аналогічно як і з іншими кого я знаю […], це звичайне правило етики». Висловив позицію, що має розкрити сторонам кримінального провадження інформацію про те, що ОСОБА1 був його однокласником, він цього не приховує, проте станом на 26 квітня 2024 року жодна зі сторін не висловила сумніву в його неупередженості під час розгляду цієї справи.

7 травня 2024 року (вх. № 1528/3/6-24) до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення, в яких суддя зауважив, що «не надавав будь-яких консультацій ОСОБА1 про які йдеться у доповненні до дисциплінарної скарги Капшук Л.О. Я стверджую, що ОСОБА1 жодного разу не телефонував мені, і з ним, окрім як в суді я не спілкувався. Я не чув голос особи, яка надавала консультації ОСОБА1, про який ідеться в доповненні до дисциплінарної скарги Капшук Л.О., проте для його ідентифікації, як мінімум потрібно було з’ясувати в ОСОБА1 хто його автор, для чого провести судове засідання по розгляду справи, оскільки в іншому випадку для його ідентифікації необхідні спеціальні знання […]». Суддя Поліщук А.С. також наголошував, що фактично судді Капшук Л.О., Гаврищук А.В. та Кириленко М.О. допускали порушення вимог процесуального права та правил суддівської етики. Як приклад, суддя Поліщук А.С. наводить обставини, за яких суддя Кириленко М.О. не заявляла самовідводу від розгляду справи № 371/462/22 з тієї підстави, що її помічник Рибальченко В.П. орендував квартиру в місті Миронівці, яка належала обвинуваченому ОСОБА1, хоча знала про це, як і знала про те, що він був його однокласником.

17 червня 2024 року (вх. № 1528/5/6-24) надійшли пояснення, у яких суддя Поліщук А.С. навів свою позицію щодо розгляду справ, у яких брав участь ОСОБА2

Пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., надані після відкриття дисциплінарної справи

25 серпня 2025 року (вх. № 1791/3/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Поліщука А.С., в яких він зазначив, що з 2017 року перебуває в неприязних стосунках зі скаржником, оскільки він не погодився підтримати її кандидатуру на посаду голови суду, а згодом, будучи обраним головою суду, – не погодився продовжувати працювати з її сином (був його помічником) та не погодив призначення її невістки на посаду заступника керівника апарату суду, у зв’язку із чим скаржник, на його переконання, постійно створює конфліктні ситуації. Суддя Поліщук А.С. також вважає, що скаржник сприяла поданню стосовно нього скарг до Вищої ради правосуддя, у яких детально наведено інформацію про ОСОБА1; не погоджує йому відпустки, що порушує нормальну організацію роботи та її планування; умисно не виконала обов’язку щодо внесення його даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Незважаючи на його бажання бути відрядженим до іншого суду з метою вирішення конфліктної ситуації, скаржник заперечувала щодо відрядження, оскільки воно призвело б до значного збільшення навантаження на інших суддів цього суду.

На переконання судді Поліщука А.С., скаржник, звертаючись до Вищої ради правосуддя, у дисциплінарній скарзі фактично використала свої повноваження для перегляду його процесуальних рішень у неправовий спосіб, застосувала маніпуляції, залучаючи родинні зв’язки, та намагається використати дисциплінарний орган для притягнення його до відповідальності.

Стверджуючи про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Поліщук А.С. вказував, що дружні стосунки чи особисте знайомство не підлягають правовому регулюванню. Закон України «Про запобігання корупції» прямо не називає у переліку осіб, стосунки з якими впливають на наявність конфлікту інтересу, осіб, пов’язаних із суддями дружніми стосунками, сусідськими відносинами, осіб, які разом із суддями навчалися в освітніх закладах, були колегами протягом певного періоду, або іншим чином проводили тривалий час разом. «Дружба» судді в соціальній мережі зі стороною у справі (адвокатом, свідком тощо) під час розгляду справи за участю такої особи не створює конфлікту інтересів. Спілкування з адвокатом / представником через соціальні мережі або месенджери свідчить лише про знайомство, а не про перебування у дружніх чи позапроцесуальних стосунках.

Суддя Поліщук А.С. зазначив, що зі ОСОБА1 та ОСОБА2 він знайомий (так само, як і з багатьма мешканцями міста Миронівка), «не є друзями, жодної майнової та не майнової залежності, а також будь-яких взаємних зобов’язань не маємо. Сім’ями не товаришуємо, в гості не ходимо, спільно час не проводимо, спільних інтересів (хобі, спорт, гуртки тощо) не маємо». Наголошував на відсутності сукупності чотирьох ознак, які вказують на наявність у нього реального конфлікту інтересів під час розгляду справ.

Розглядаючи заяви про відвід суддів, він не мав визначених чинним законодавством правових підстав та обов’язку заявляти самовідвід, оскільки, як орієнтував Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку якого поділяє Вища рада правосуддя, заявлення відводів (у цьому випадку самовідводу) судді, який розглядає відвід судді, а отже, не здійснює повноваження суду в цьому кримінальному (адміністративному) провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, КПК України та КУпАП не передбачено.

Відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових, на переконання судді Поліщука А.С., унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів. Вища рада правосуддя в ухвалі про відкриття дисциплінарного провадження погодилась із тим, що питання про можливість заявлення самовідводу під час розгляду заяви про відвід не врегульовано ні КУпАП, ні КПК України.

Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. також наголошував, що заявлення самовідводу може розцінюватися як зловживання правом на відвід (самовідвід), посилався на справи, в яких скаржник не заявляла самовідвід від розгляду заяви про його відвід, поданої клієнтом адвоката ОСОБА3 (член її родини).

Суддя Поліщук А.С. вважає, що не вчиняв дій, які можна кваліфікувати як порушення правил відводу чи самовідводу, та поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Суддя Поліщук А.С. зауважив, що за статтею 75 КПК України підстави для відводу / самовідводу поділяються на дві категорії – безумовні та оціночні. Безумовні підстави: якщо суддя є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо суддя брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо суддя особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Саме за порушення цих підстав для самовідводу суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки вони зумовлюють безсумнівний обов’язок заявити самовідвід та не перебувають у межах суддівського розсуду.

Оскільки Поліщук А.С. лише знайомий зі ОСОБА1 та ОСОБА2, питання про наявність підстави для «відводу» лежить в оціночній площині судового розсуду, а отже, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на те, що норми КУпАП, КПК України, КАС України не містять положень щодо можливості заявлення самовідводу у справах із розгляду заяв про відвід, а практика орієнтує суддів на необхідність розгляду заяв про відвід, навіть за умов можливої наявності у них підстав для відведення саме від участі в розгляді справи по суті, а не розгляду заяви про відвід, суддя Поліщук А.С. вважає, що в його діях під час розгляду заяв про відвід у справах № 371/190/21, № 371/981/21, № 371/1179/21 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

У поясненнях суддя Поліщук А.С. також наголошує, що в його діях під час участі в розгляді судових справ № 371/462/22, № 371/190/21, № 371/273/24, № 371/1006/23, № 371/386/23, № 371/469/24, № 371/981/21, № 371/1179/21, № 371/462/22 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки не конкретизовано, в чому полягають негативні наслідки його дій, чи ставиться йому у вину умисне грубе порушення закону, чи недбалість.

Щодо обставин розгляду справ № 371/190/21, № 371/217/20, окрім обставин, які він вказував у раніше поданих поясненнях, суддя Поліщук А.С. також зазначив, що матеріали дисциплінарної скарги не містять нових обставин та доказів, які засвідчують будь-яку зміну його відносин зі ОСОБА1 у період часу з 5 березня 2020 року (дата заявлення самовідводу) до 20 грудня 2022 року (дата розгляду Миронівським районним судом справи № 371/190/21). Відеозаписи з бодикамер поліцейських датовані березнем 2024 року, тобто не можуть бути доказами можливої зміни його відносин зі ОСОБА1 до березня 2024 року. На відсутність можливості існування будь-яких позапроцесуальних відносин зі ОСОБА1 також вказує лист Державної прикордонної служби України про тривалу відсутність ОСОБА1 на території України. Матеріали дисциплінарної справи не містять доказів вчинення суддею Поліщуком А.С. під час розгляду цих справ дисциплінарних проступків, передбачених статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відсутні будь-які докази його спілкування зі ОСОБА1 до березня 2024 року. Поліщук А.С. також зауважив, що не провів жодного судового засідання та не ухвалив жодного процесуального рішення з березня 2024 року, а повторному розкриттю цієї інформації завадили об’єктивні обставини, а саме неявка на перше судове засідання прокурора та його хвороба.

Підставою відведення судді Капшук Л.О. у справі № 371/190/21 були не її процесуальні рішення, а саме її поведінка, зокрема неприязні позапроцесуальні відносини зі ОСОБА1, пов’язані з її погрозами на його адресу, які були наслідком відмови ОСОБА1 скористатися платними послугами адвоката ОСОБА3, який є членом родини Капшук Л.О., та зверненням зі скаргою до Вищої ради правосуддя на такі дії Капшук Л.О. Зокрема, із відеозапису (M2U00628.MPG), датованого 16 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА1, перебуваючи у службовому кабінеті судді Капшук Л.О., повідомляє, що він її не зрозумів та хоче, щоб справу було закрито за закінченням строку. Суддя Капшук Л.О., побачивши увімкнення відеокамери, повідомляє його, що не потрібно її знімати, оскільки вони не в судовому засіданні, після чого звертається до свого помічника із вказівкою призначити справу до розгляду.

Інших підстав для задоволення відводу ухвала у справі не містить. В ухвалі від 10 серпня 2022 року суддя Поліщук А.С. не робив висновків ні щодо невмотивованості ухвали Капшук Л.О. від 28 березня 2022 року про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу, ні щодо самого рішення про обрання йому запобіжного заходу. Він також не вказував на вчинення чи не вчинення нею дисциплінарного проступку, а лише наголосив, що вона передбачає обов’язок суду навести в судовому рішенні мотиви неприйняття аргументів сторони по справі, оскільки відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» обґрунтованість рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

За таких обставин суддя Поліщук А.С. вважав, що в його діях під час розгляду заяви ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О. від участі в розгляді справи № 371/190/21 відсутній склад дисциплінарних правопорушень, передбачених пунктами 2, 3, 4, 8, частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Поліщук А.С. заперечував факт надання ОСОБА1 будь-яких консультацій. Він також мав намір, проте не мав процесуальної можливості розкрити сторонам справи № 371/462/22 інформацію про конфлікт інтересів, оскільки зазначене питання міг вирішити лише в підготовчому судовому засіданні, яке не відбувалося з не залежних від нього причин. Зокрема, ухвалою від 19 червня 2023 року він прийняв справу до розгляду та призначив підготовче судове засідання на 24 жовтня 2023 року, адже з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року він перебував у заздалегідь запланованій відпустці. Його дії свідчать, що він чітко дотримувався норм статей 80, 314, 344 КПК України та рішення Ради суддів України від 4 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів».

Суддя Поліщук А.С. також наголошував, що у справі № 371/462/22 не мав правових підстав для вчинення аналогічних дій, як у справі № 371/217/20, а також діяв, зважаючи на постановлення Вищою радою правосуддя ухвал, якими відмовлено у відкритті дисциплінарних проваджень, у яких надано правову оцінку його відносинам зі ОСОБА1 та участі в кримінальному провадженні щодо нього, адже Вища рада правосуддя зазначила, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

Суддя вказував, що, розглядаючи заяву про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22, «розглядав заяву про відвід, а не кримінальне провадження, а отже не здійснював повноваження із правосуддя».

Щодо тривалості розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА1 суддя наголосив, що це пов’язано з об’єктивними обставинами, зокрема його навантаженням, що враховано Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду іншої дисциплінарної скарги.

У поясненнях суддя Поліщук А.С. зауважував, що згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, для визначення об’єктивності підлягає оцінці зміст судового рішення, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Задовольняючи відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22, він не оцінював законність чи протиправність дій судді Кириленко М.О. під час розгляду питання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу, а лише дійшов висновку, що це твердження обвинуваченого є небезпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів роз’яснення прав обвинуваченого, передбачених частиною другою статті 193 КПК України, що є обов’язком суду.

Щодо тривалості розгляду заяви про відвід судді Кириленко М.О. суддя Поліщук А.С. вказував, що перше судове засідання з розгляду заяви про відвід, з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін, було призначено на 19 квітня 2023 року. Зазначене судове засідання не відбулося у зв’язку з його хворобою. Друге судове засідання з розгляду заяви про відвід, з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін, було призначено на 16 травня 2023 року, проте було відкладено у зв’язку з неявкою захисника обвинуваченого, який брав участь в іншому кримінальному провадженні, що перешкоджало проведенню судового засідання. Третє судове засідання з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін було призначено на 12 червня 2023 року. 12 червня 2023 року він розглянув заяву про відвід. Отже, під час розгляду заяви ОСОБА1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. він не затягував розгляд цієї заяви, перше та друге судові засідання не відбулися з причин, що не залежали від його волі.

Суддя Поліщук А.С. також наголошував, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже Вища рада правосуддя рішенням від 1 жовтня 2024 року № 2874/0/15-24 затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (вх. № 14/0/6-24 від 1 січня 2024 року), тобто Вища рада правосуддя констатувала факт відсутності втручання у здійснення правосуддя в цивільній справі № 371/1555/23.

Крім того, суддя Поліщук А.С. вказував, що скаржником без дозволу автора надано відеозаписи, на яких зафіксовано особисте листування ОСОБА2 в застосунку Viber, що не узгоджується з вимогами статті 306 Цивільного кодексу України; дозвіл на розповсюдження такого відео надано не було; відеозапис та надані скаржником скріншоти містять ознаки монтажу, не є автентичними. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його спілкування із ОСОБА2 під час перебування судової справи № 371/1555/23 в Миронівському районному суді Київської області, зокрема в частині обговорення правових та процесуальних дій у справі судді Кириленко М.О.

Щодо обставин розгляду заяви про відвід судді Гаврищука А.В. у справі № 371/469/24 суддя Поліщук А.С. наголошував, що суддя Гаврищук А.В. до розгляду справи по суті фактично надав оцінку неналежності обґрунтування позову, відсутності норми матеріального права, яку було порушено відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, що відповідно до частини першої статті 244 КАС України мало оцінюватися судом лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи. Крім того, суддя Гаврищук А.В. перевищив надані йому частинами третьою, четвертою статті 40 КАС України повноваження, 16 квітня 2024 року постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заявленого йому ОСОБА2 відводу, після чого передав фактично вирішений ним відвід на розгляд іншому судді (у цьому випадку йому). У своїй ухвалі він не ставив під сумнів та критично не оцінював рівень володіння суддею Гаврищуком А.В. державною мовою, він лише вказав на порушення ним правил ділової української мови та етики спілкування, визначаючи доводи ОСОБА2 «ефемерними».

Суддя Поліщук А.С. зауважував, що безпідставний, вибірковий недопуск до участі у справі про адміністративне правопорушення конкретної особи як фахівця в галузі права, якщо такий недопуск оформлено процесуальним рішенням чи діями судді без такого рішення, може бути об’єктом надання оцінки під час розгляду заяви про відвід головуючого судді та задоволення заяви про відвід. Тобто саме поведінка скаржника вказує на її необ’єктивність та упередженість стосовно ОСОБА2, що зумовлювало наявність підстав для її відводу від розгляду справ про адміністративні правопорушення, про які йдеться у скарзі Капшук Л.О. Суддя переконаний, що, задовольняючи відводи, діяв у межах наданих йому процесуальним законом повноважень.

Суддя Поліщук А.С. зазначив, що не порушував вимог частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», адже 19 березня 2024 року він проголосив лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, повний текст її виготовив 1 травня 2025 року, цього самого дня надав копію ухвали до ЄДРСР.

Крім того, він не визнавав суддю Капшук Л.О. винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44³ КУпАП. Намагався звернути увагу скаржника на недотримання нею карантинних заходів, оскільки вона ігнорувала вимоги законодавства, зокрема перебувала у залі засідань без маски.

14 жовтня 2025 року (вх. № 1791/7/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Поліщука А.С., в яких він вказав, що необхідність встановлення відеоспостереження пов’язана з відсутністю у приміщенні суду охорони, для запобігання можливим проявам порушення громадського порядку в приміщенні суду, блокування залів судових засідань, проникнення у неробочий час сторонніх осіб до приміщення суду.

Суддя Поліщук А.С. вкотре наголосив на недопустимості наданих скаржником відеозапису та фото щодо його листування у месенджері Viber, оскільки таке листування відповідно до статті 306 Цивільного кодексу України може використовуватися лише за згодою особи, яка направила їх, та їх адресата, чого матеріали не містять. Суддя також вказує на неприпустимості відеозапису, на якому зафіксовано рух його автомобіля, адже скаржник не розкриває джерело походження такого доказу.

Крім того, суддя зауважив, що його поведінка під час розгляду справи № 371/217/20 вже була предметом перевірки та щодо неї ухвалами дисциплінарного органу відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Щодо тривалості розгляду та інтервалів між засіданнями суддя Поліщук А.С. наголосив, що вони зумовлені об’єктивними обставинами, зокрема його завантаженістю, що також підтверджується ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 2248/1дп/15-24, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою адвоката Терновенко О.В. у кримінальному провадженні № 371/1441/23, у якому засідання призначалися з інтервалами 3–4 місяці. Як зауважує суддя Поліщук А.С., значного часу потребувало вивчення численної і суперечливої практики щодо можливості залучення юриста, а не адвоката, захисником у справах про адміністративні правопорушення.

У доповнення до попередніх пояснень суддя Поліщук А.С. вказав, що позиція щодо неможливості заявлення відводів під час розгляду заяв про відвід підтримується й скаржником, адже вона розглядала заяву про його відвід за заявою її цивільного чоловіка та не заявила самовідводу; заяву про самовідвід судді Гаврищука А.В. від розгляду справи, учасником якої була її колишня помічниця, а отже, на його переконання, скаржник не самоусувалася від розгляду справ у таких випадках, що пояснюється «лише одним правилом недопустимості заявлення відводу та самовідводу під час розгляду заяви про відвід іншого судді», а за дотримання ним цього правила він має бути покараний. Крім того, суддя Капшук Л.О. не заявляла самовідводу від розгляду справи № 371/430/24 з аналогічних підстав, що було заявлено суддями Кириленко М.О. та Гаврищуком А.В., тобто його розмова зі ОСОБА1 не оцінювалася нею як така, що може викликати сумніви в його неупередженості та безсторонності.

На переконання судді Поліщука А.С., стаття 15 Кодексу суддівської етики не зобов’язує його заявляти самовідвід. Про можливість об’єктивного ухвалення ним судових рішень і свідчить ухвала про відкриття дисциплінарної справи щодо нього, в якій констатовано, що його рішення у справах, де брав участь ОСОБА2, є достатньо обґрунтованими та мотивованими. Суддя Поліщук А.С. також наголошує, що не у всіх справах, в яких брав участь ОСОБА2, він ухвалював рішення на його користь.

У поясненнях суддя зауважив, що підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути застосування чи незастосування суддею тієї чи іншої норми, і вкотре наголосив на використанні скаржником адміністративного ресурсу.

 

Пояснення представника судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. – адвоката Іщенко Г.М.

Адвокат Іщенко Г.М. наголосила, що подання скаржником дисциплінарної скарги фактично свідчить про легалізацію адміністративного ресурсу, оскільки в такий спосіб голова суду шляхом подання скарги до Вищої ради правосуддя може впливати на суддів. Дії судді Поліщука А.С. під час розгляду справ ґрунтувалися на нормах процесуального законодавства, він не допустив жодного порушення, яке призвело б до порушення норм суддівської етики. На підтвердження вказаних обставин не було долучено, зокрема, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій чи інших доказів, які б свідчили про існування підстав для звільнення судді з посади. На переконання адвоката, розгляд скарг стосовно судді Капшук Л.О. мав би відбуватися одночасно з розглядом дисциплінарної справи щодо її довірителя, адже скаржник допускала таку ж саму поведінку, що й суддя Поліщук А.С., що свідчить про існування практики в цьому суді. Суддя Поліщук А.С. не допускав недоброчесної поведінки, діяв неупереджено та безсторонньо. Матеріали дисциплінарної справи не вказують на його «умисну грубу недбалість». На переконання адвоката Іщенко Г.М., джерело переписки з месенджера Viber невідоме. На аналізі цих даних і будує свою позицію скаржник. Як скаржник, так і суддя Поліщук А.С. фактично скаржаться один на одного, що вказує на наявність конфлікту в цьому суді.

У додаткових поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 13 жовтня 2025 року (вх. № І-4466/1/7-25), адвокат Іщенко Г.М. підтримала письмові пояснення судді Поліщука А.С., вкотре наголосила на існуванні конфліктних відносин між скаржником та суддею. Просила визнати неприпустимими листування в месенджері Viber, фото та відеозапис автомобіля.

Адвокат Іщенко Г.М. зауважила, що її довіритель знайомий зі ОСОБА1 та ОСОБА2, оскільки вони всі мешканці невеликого міста, Поліщук А.С. був головою суду, його всі знають. Між ним та цими особами відсутня майнова / немайнова залежність, спільні інтереси, вони разом не проводять час.

Особисте знайомство не створює реального конфлікту інтересів, але може викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості, що є підставою для відводу / самовідводу, а не безумовною обставиною, яка виключає участь судді у справі. Процесуальне законодавство вимагає від судді лише розкрити цю інформацію сторонам, а не обов’язково заявляти самовідвід.

Отже, дії судді Поліщука А.С. щодо розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, 371/981/21, 371/1179/21, 371/386/23 не можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Її довіритель не зміг у справі № 371/462/22 розкрити цю інформацію з об’єктивних причин, адже жодне судове засідання у цій справі не відбулося. Розкрити інформацію під час розгляду заяви про відвід він не міг, оскільки процесуальні норми не передбачають можливості заявляти відвід / самовідвід під час розгляду заяв про відвід інших суддів. Під час розгляду заяв про відвід суддя діяв на підставі та в межах повноважень, наданих статтями 75, 82 КПК України та статтями 36, 41 КАС України.

Оцінка змісту процесуальних рішень та поведінки суддів відбувалася виключно з точки зору їх об’єктивності та неупередженості, як того вимагають Бангалорські принципи поведінки суддів. Ця оцінка є невід’ємною частиною процесу розгляду заяв про відвід і полягала в ухваленні процесуального рішення.

Позиція довірителя щодо права фахівця в галузі права (який не є адвокатом) виступати захисником є сталою та відповідає позиції Конституційного Суду України, проте скаржник допускала вибірковість тлумачення цієї позиції.

Суддя Поліщук А.С. не допускав порушення частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та не визнавав суддю Капшук Л.О. винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, метою було лише нагадати про обов’язок судді демонструвати неухильне дотримання закону (особливо для голови суду), що відповідає стандартам етики.

Звинувачення у виході за межі повноважень під час оцінки мотивування ухвали судді Капшук Л.О. (справа № 371/190/21), на переконання адвоката Іщенко Г.М., є необґрунтованим. Її довіритель не встановлював винності в дисциплінарному проступку, а лише посилався на норму статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наприклад, обов’язку судді мотивувати свої рішення. Оцінка відбувалася виключно в межах розгляду заяви про відвід.

Крім того, суддя Поліщук А.С. не ставив під сумнів володіння мовою, а лише вказав на порушення правил ділової української мови та застосування незрозумілих термінів («ефемерними»), що не сприяє ясності судового рішення. Такий розсуд повністю відповідає Бангалорським принципам поведінки суддів, які вимагають, щоб судові рішення були чіткими і зрозумілими.

У поясненнях адвокат Іщенко Г.М. також вказує на високу якість роботи судді Поліщука А.С., відсутність системних і грубих порушень, які б могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 притягнуто суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася таким.

Суддя Поліщук А.С. у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року наголосив, що він знайомий зі ОСОБА1, як і з багатьма іншими мешканцями міста. У 2020 році він заявив самовідвід, оскільки розгляд клопотання відбувався без участі сторін, тобто «не було кому розкривати інтерес». На час розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА1 у нього «на руках» була ухвала Миронівського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року № 371/217/20, якою було надано оцінку тим обставинам, що ОСОБА1 був його однокласником. Оскільки цим обставинам вже було надано правову оцінку в ухвалі, він не заявляв самовідвід.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінила такі пояснення судді Поліщука А.С. у частині відсутності необхідності вирішення питання про врегулювання конфлікту інтересів з огляду на постановлення судом ухвали в межах однієї конкретної справи.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 5 березня 2020 року у справі № 371/217/20 відмовив Поліщуку А.С. у задоволенні заяви про самовідвід, у якій він вказував, що ОСОБА1 є його однокласником, однак зі змісту ухвали суду вбачається, що підставою відмови у задоволенні заяви судді було те, що його самовідвід був невмотивований та заява не була «конкретизована». Зокрема, «факт наявності дружніх відносин з підозрюваним суддя у заяві про самовідвід зазначив у дужках, що не може вказувати на існування таких відносин на момент заявлення самовідводу».

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року суддя Поліщук А.С. визнав, що та, обставина, що ОСОБА1 був його однокласником, може бути підставою для самовідводу і необхідно враховувати ступінь спілкування, ступінь відносин між ним та однокласником. Він його не бачив 20 років та не спілкувався з ним.

Із досліджених відеозаписів бодикамер поліцейських, долучених до матеріалів справи № 371/430/24 (№ 2222222_00000020240322172252_0013 та № 2222222_00000020240322173926_0015), які узгоджуються з поясненнями суддів Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., Гаврищука А.В., судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 22 березня 2024 року суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. спілкувався зі ОСОБА1 під час складання працівниками поліції щодо ОСОБА1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Зазначені обставини підтвердив і суддя Поліщук А.С., відповідаючи на питання членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у засіданні 1 жовтня 2025 року.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що під час дисциплінарного провадження суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не був щирим, чесним, надавав непослідовні пояснення, зокрема щодо факту відсутності спілкування зі ОСОБА1, а отже, намагався ввести в оману дисциплінарний орган.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що з відеозаписів бодикамер убачається, що суддя Поліщук А.С. надавав консультації ОСОБА1 під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини чітко прослідковуються на відеозаписах, адже ОСОБА1 (зокрема, відеозапис № 2222222_00000020240322172252_0013, мітка часу з 0:02:02) увімкнув на телефоні гучномовець, вказівки судді Поліщука А.С. чули працівники поліції. Згодом ОСОБА1 послідовно виконував вказівки, які надавав суддя Поліщук А.С., пізніше вимкнув на телефоні гучномовець, проте продовжив спілкуватись із суддею.

Із відеозаписів бодикамер поліцейських також установлено, що працівники поліції не чинили жодних перешкод ОСОБА1 в отриманні правової допомоги.

Натомість добровільне, невимушене спілкування судді Поліщука А.С. зі ОСОБА1, на переконання дисциплінарного органу, безумовно вказує на тривалі, міцні та стійкі довірливі стосунки між ними, постійне спілкування, адже суддя Поліщук А.С., незважаючи на обставини, з якими була пов’язана подія, зокрема складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за фактом перебування особи в стані наркотичного сп’яніння, та, що КУпАП чітко врегульовує процедуру залучення адвоката, іншого фахівця в галузі права (позицію щодо його залучення поділяє й суддя Поліщук А.С., про що свідчать ухвалені ним судові рішення та неодноразово надані ним пояснення) для надання правової допомоги особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не самоусунувся від такого спілкування.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що суддя Поліщук А.С. явно був зацікавлений у позитивному вирішенні питання на користь ОСОБА1, а отже, був небезстороннім та упередженим, адже не припиняв розмови з ним протягом тривалого часу.

Твердження представника судді Поліщука А.С. – адвоката Іщенко Г.М., що ОСОБА1 спілкувався зі своїм захисником «Поліщуком», судді Поліщука А.С., що він не був ознайомлений з відеозаписом з бодикамер поліцейських на момент викладу ним пояснень, які надійшли до Вищої ради правосуддя 7 травня 2024 року, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінила критично, адже вони є непослідовними, а отже, свідчать про намір судді ухилитися від об’єктивного дослідження та з’ясування дисциплінарним органом обставин дисциплінарної справи.

Про стійкість взаємовідносин судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. зі ОСОБА1 свідчать послідовні показання судді Кириленко К.О. та Рибальченка В.П. щодо обставин, на яких суддя Поліщук А.С. ґрунтував свої пояснення, що надійшли до Вищої ради правосуддя 7 травня 2024 року, та які, на його переконання, свідчили про упередженість саме судді Кириленко М.О.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Кириленко К.О. вказала, що її помічник Рибальченко В.П. дійсно орендував квартиру влітку 2022 року у матері ОСОБА1, проте про цей факт вона дізналася не одразу, і саме суддя Поліщук А.С. на її прохання щодо пошуку житла у місті Миронівка для її помічника надав їй номери телефонів власників квартир для оренди. Суддя з помічником оглядали ці квартири, в одній із них був чоловік із жінкою. Про те, що це був ОСОБА1, вона дізналася вже під час розгляду кримінального провадження. У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Рибальченко В.П. також повідомив, що номери телефонів дійсно дав суддя Поліщук А.С.; на час огляду квартири, яку він орендував, йому не було відомо, що це був ОСОБА1, адже фактично власником квартири була жінка. Згодом він побачив ОСОБА1 в коридорі суду та повідомив про це суддю. На її прохання він одразу почав шукати інше житло, адже в її провадженні було кримінальне провадження щодо ОСОБА1

Пояснення судді Поліщука А.С., що пошук відповідних контактів орендодавців здійснював його помічник, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінила критично, адже саме він, а не його помічник, передавав зазначені контактні дані судді Кириленко М.О.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що факт спілкування Поліщука А.С. зі ОСОБА1 мав місце у період 2022–2024 років, тобто під час перебування у його провадженні справи № 371/462/22 (кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України), що згодом стало підставою для висловлення сумніву в його безсторонності та неупередженості стороною обвинувачення.

Тобто суддя Поліщук А.С. надавав консультації обвинуваченому, з яким перебував у стійких, міцних (дружніх) стосунках протягом тривалого часу, у справі, яка перебувала в його провадженні, у частині процесуальної поведінки цієї особи в межах процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таке спілкування ставить під сумнів неупередженість і безсторонність судді Поліщука А.С. під час розгляду кримінального провадження, адже він не створив умов і гарантій, за яких в іншої сторони кримінального провадження чи у стороннього спостерігача не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом, і допустив позапроцесуальне спілкування з підсудним, що очевидно не узгоджується з Бангалорськими принципами поведінки суддів, на які посилається суддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що суддя Поліщук А.С. не вжив жодних можливих заходів, визначених кримінальним процесуальним законодавством, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», щодо усунення сумнівів у його безсторонності під час розгляду справи № 371/462/22.

Пояснення судді Поліщука А.С., що він дотримується рекомендацій Ради суддів України та рекомендацій, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з посиланням на ухвалу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 липня 2024 року № 2353/2дп/15-24, а також, що він не мав можливості розкрити сторонам інформації про конфлікт інтересів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги, адже, як убачається з матеріалів судової справи № 371/462/22, у межах зазначеного кримінального провадження суддя Поліщук А.С. 14 червня 2023 року розглядав заяву ОСОБА1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. від розгляду цього кримінального провадження.

Як зазначено у вступній частині ухвали, у судовому засіданні 14 червня 2023 року були присутні прокурор, обвинувачений та його захисник, а тому суддя Поліщук А.С. не був позбавлений можливості розкрити сторонам інформацію щодо спільного навчання зі ОСОБА1, проте зазначених дій не вчинив. Згодом суддя Поліщук А.С. ухвалою від 19 червня 2023 року прийняв справу щодо ОСОБА1 до свого провадження та жодних заходів, визначених законом щодо усунення сумнівів у його безсторонності та неупередженості, надалі не вчиняв, аж до часу, коли така справа вибула з його провадження за результатами розгляду заяви прокурора про відвід 17 червня 2024 року.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що процедура розкриття сторонам інформації про конфлікт інтересів не пов’язана із конкретними стадіями розгляду кримінального провадження. Підстав, за яких суддя Поліщук А.С. був позбавлений можливості вжити таких заходів, не встановлено.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені обставини свідчать, що між Поліщуком А.С. та ОСОБА1 були постійні, міцні соціальні зв’язки, а отже, суддя свідомо не вчиняв будь-яких дій, визначених статтею 75 КПК України, та не дотримувався ні рекомендацій Ради суддів України щодо вжиття альтернативних способів урегулювання конфлікту інтересів, ні вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Невирішення суддею Поліщуком А.С. питання про самовідвід від розгляду справ № 371/190/21, № 371/462/22 та неврегулювання конфлікту інтересів іншими альтернативними способами свідчить про порушення ним вимог статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 15, 19 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час розгляду суддею Поліщуком А.С. цих справ).

Крім того, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не спростовує обставин позапроцесуального спілкування із ОСОБА2

Аналізуючи поведінку ОСОБА2 під час розгляду суддею Кириленко М.О. цивільної справи № 371/1555/23, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ОСОБА2 послідовно вчиняв дії, які свідчили про затягування розгляду цивільної справи, його намагання відвести від розгляду цієї справи саме суддю Кириленко М.О., адже він не дотримувався порядку в судовому засіданні, перебивав суддю, надавав їй вказівки щодо черговості вирішення процесуальних питань, на поставлені головуючим у судовому засіданні запитання не відповідав, кривословив, що вказує на явну та очевидну недобросовісність його поведінки.

У судовому засіданні ОСОБА2 також зазначав, що його особа посвідчується посвідченням помічника адвоката, а отже, йому достеменно було відомо, що його поведінка не узгоджувалась із Правилами адвокатської етики, затвердженими звітно-виборним з’їздом адвокатів України 9 червня 2017 року. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що Вища рада правосуддя в рішенні від 14 березня 2023 року № 210/0/15-23 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/39415) уже надавала оцінку поведінці ОСОБА2 як такій, що свідчила про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. У контексті обставин цієї дисциплінарної справи зазначені факти вказують на систематичність недобросовісної поведінки ОСОБА2, що не могло не бути відомо судді Поліщуку А.С. з огляду на встановлений під час розгляду цієї дисциплінарної справи факт їхніх дружніх стосунків.

З матеріалів досліджених судових справ, у яких брав безпосередню участь ОСОБА2 як представник та/або як учасник справи, встановлено, що він систематично заявляв відводи іншим суддям Миронівського районного суду Київської області − Капшук Л.О., Гаврищуку А.В. та відрядженій до цього суду судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. від розгляд справи до аж доки справа не надходила до провадження саме судді Поліщука А.С.

У більшості випадків заявлені ОСОБА2 відводи, незважаючи на відповідне нормативно-правове їх обґрунтування, мали на меті усунути від розгляду справ інших суддів, крім судді Поліщука А.С., адже з технічних записів судових засідань убачається, що ОСОБА2 уже після відкриття провадження у справі / прийняття до свого провадження суддею справи та / або у першому судовому засіданні, заявляв їм усно відводи без посилання на відповідні підстави відводу, а лише згодом надавав письмові заяви про відвід.

Зміст таких заяв свідчить, що обставини, на які посилався ОСОБА2 у заявах про відвід, були йому заздалегідь відомі, тобто ще до початку розгляду справи конкретно визначеним суддею Миронівського районного суду Київської області.

Про умисність дій ОСОБА2 свідчить і той факт, що до деяких процесуальних документів учасники справ, яким він надав послуги, заздалегідь долучали ухвали, постановлені суддею Поліщуком А.С., якими цих суддів відведено від розгляду справ у яких брав участь ОСОБА2 (зокрема у справі № 371/386/23).

У засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 та 15 жовтня 2025 року суддя Поліщук А.С. вказував, що він знайомий особисто із ОСОБА2, проте факт спілкування у месенджері не може свідчити про його дружні стосунки, просив визнати надані скаржником докази, з яких вбачається його переписка із ОСОБА2, недопустимими. Згодом суддя підтвердив, що ОСОБА2 переписувався з ним, але припустив, що це було раніше, а не в засіданні у справі, яка перебувала у провадженні судді Кириленко М.О.

З матеріалів дисциплінарної справи, зокрема, із доповнень до дисциплінарної скарги, заяви про відвід, яка наявна в матеріалах судової справи № 371/469/24, технічного запису судового засідання у справі № 371/1555/23, який був досліджений у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя убачається, що ОСОБА2 здійснював відеозапис судового засідання та екрана ноутбука (на якому була переписка з месенджера Viber, встановленому на ноутбук, саме з абонентом «Поліщук Андрій Сергійович (+380672253536)») на свій мобільний телефон. Тобто він не був обмежений судом у відеозйомці судового засідання, що узгоджується із принципами гласності та відкритості судового процесу. З огляду на фактичну узгодженість подій, зафіксованих на офіційному записі судового засідання та відеозаписі, наданому скаржником, у Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були відсутні сумніви щодо достовірності обставин спілкування ОСОБА2 та судді Поліщука А.С., а отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що з високим ступенем вірогідності факт переписки між суддею Поліщуком А.С. та ОСОБА2 мав місце. При цьому суддя Поліщук А.С. не заперечував у судовому засіданні, що на екрані ноутбука, в листуванні наявний номер його мобільного телефону.

Згодом зазначений відеозапис був оприлюднений на відеохостингу YouTube та видалений самим же ОСОБА2 через розголос. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що запис, наданий скаржником та який досліджувався дисциплінарним органом, був оприлюднений самим автором, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не оспорював неправомірність розміщення ОСОБА2 такого відеозапису на відеохостингу YouTube. Про факт обізнаності судді з наявністю такого відео безумовно свідчать процесуальні документи, долучені до матеріалів справи № 371/469/24, в яких учасник справи посилається на наявність цього відеозапису. Натомість на обґрунтування власної позиції щодо порушення прав людини під час отримання цього відеозапису ні суддя, ні його представник не надали жодних доказів, які б поставили під сумнів правдивість інформації, зафіксованої на відеозаписі. Неузгодженості щодо вигляду месенджера Viber відхиляються, адже з відеозапису вбачається, що ОСОБА2 використовувалася версія не мобільного застосунку, а для ноутбука.

Зафіксована безпосередньо ОСОБА2 переписка із суддею Поліщуком А.С. беззаперечно вказує на їх постійне спілкування, а тому поведінка судді не відповідала міжнародним стандартам щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, адже надання ним консультацій «фахівцю у галузі права» щодо процедури заявлення відводу іншому судді цього самого суду в сукупності з недобросовісною поведінкою такої особи вказує, що суддя Поліщук А.С. сприяв представнику позивача в досягненні його мети − відведенні судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/386/23. Посилання судді Поліщука А.С. на виключно «професійне» спілкування із ОСОБА2 як юристом дисциплінарний орган оцінив критично, адже така поведінка судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. очевидно не узгоджується з вимогами статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1, 2, 3, 14, 15 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час допущення ним вищевказаної поведінки), Бангалорськими принципами поведінки суддів (пункт 4.12).

З матеріалів судових справ №№ 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, які перебували у провадженні судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що він вживав будь-яких заходів щодо недопущення сумнівів у його безсторонності та неупередженості з огляду на факт його спілкування із ОСОБА2, що безумовно свідчить про порушення ним правил самовідводу.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що суддя Поліщук А.С. вживав усіх заходів для відведення інших суддів Миронівського районного суду Київської області від розгляду справ, у яких учасниками були ОСОБА1 та ОСОБА2, що підтверджується фактами їх позапроцесуального спілкування під час перебування справ у провадженні інших суддів Миронівського районного суду, розглядом суддею Поліщуком А.С. заяв зазначених осіб про відвід суддів, за результатами розгляду яких справи згодом надходили до його провадження. Пояснення Поліщука А.С. також не спростовують обґрунтованих сумнівів у його здатності здійснювати правосуддя, оскільки він не лише систематично нехтував вимогами закону, а й фактично вчиняв дії в інтересах третіх осіб, що не викликає довіру до суду, суперечить високому статусу судді та порочить звання судді.

З огляду на зазначене вище Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що невжиття суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. заходів урегулювання конфлікту інтересів, зокрема шляхом заявлення самовідводу від розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 та його позапроцесуальне спілкування зі ОСОБА1 та ОСОБА2 вказує на допущення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо самовідводу; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що суддя Поліщук А.С. проігнорував вимоги законодавства щодо інстанційної юрисдикції, визначеної КПК України, а також процедуру реалізації конституційного права на апеляційний перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення, певних юридичних гарантій, процесуальних строків та юридичних наслідки такого перегляду, визначених КУпАП.

Під час розгляду справ № 371/190/21 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.), № 371/462/22 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Кириленко М.О.), він, постановляючи ухвали, якими задовольняв заяви ОСОБА1 та ОСОБА2 про відвід суддів Капшук Л.О. та Кириленко М.О. від розгляду цих справ, фактично вдався до переоцінки їх процесуальних дій та рішень, які мали та могли бути оскаржені заявниками у встановленому законом порядку до суду апеляційної інстанції та скарги щодо яких могли бути подані під час розгляду судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, в ухвалі від 10 серпня 2022 року у справі № 371/190/21 (провадження № 1-кс/371/41/22) суддя Поліщук А.С. дійшов висновку про порушення суддею Капшук Л.О. обов’язку закрити провадження у справі № 371/1481/19 у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, з посиланням на прийняту ним ухвалу суду від 12 червня 2020 року в цій справі. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що встановлення наявності / відсутності обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 252 КУпАП здійснюється суддею за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, що є складовою частиною дискреції судді, у провадженні якого перебуває така справа. А отже, встановлення суддею Поліщуком А.С. обставин невиконання іншим суддею обов’язку безпосередньо пов’язаного з оцінкою фактичних обставин у конкретній справі про адміністративне правопорушення, не узгоджувалося з вимогами КУпАП та не належало до його повноважень як судді під час розгляду заяви про відвід в іншому провадженні, яке розглядалося в порядку кримінального судочинства.

Крім того, суддя Поліщук А.С., вирішуючи заяву ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. у справі № 371/981/21, установив порушення норм кримінального процесуального закону, оцінку мав би надати суд апеляційної інстанції та вже надав оцінку суд під час розгляду заяви ОСОБА2 про відвід секретаря судового засідання.

Під час розгляду справи № 371/1179/21 за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. від розгляду його скарг, поданих у порядку статті 303 КПК України, суддя Поліщук А.С. фактично відвів суддю від розгляду цих скарг із урахуванням обставин, на які не посилався заявник ОСОБА2 у своїх заявах, зокрема, з посиланням на обставини, встановлені в постановленій ним ухвалі від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21.

У справі № 371/462/22 (провадження № 1-кс/371/105/23) суддя Поліщук А.С. фактично вдався до оцінки процесуальних дій судді Кириленко М.О. під час вирішення нею питання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу, у тому числі щодо досліджених нею доказів у судовому засіданні, безпосередньо наданої нею оцінки наявності чи відсутності обставин співмірності застосування нею запобіжного заходу, що охоплюється дискрецією суду, у провадженні якого перебувала така справа.

Отже, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. перейняв на себе повноваження суду апеляційної інстанції та суду, у провадженні якого перебувала відповідна справа, та фактично вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час вирішення питання про відвід, адже під час розгляду питання про відвід суд надає оцінку обставинам, на які посилається сторона провадження у заяві, лише з точки зору існування фактів, які могли б вказувати на наявність об’єктивного та суб’єктивного критеріїв безсторонності, а не з підстав дотримання / недотримання судом норм матеріального чи процесуального законодавства.

Натомість перевірка дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, повноти та об’єктивності дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення належить до виключних повноважень суду апеляційної інстанції, а процесуальним рішенням та діям слідчого судді може бути надано оцінку судом під час розгляду кримінального провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінила посилання судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М. про те, що оцінка змісту процесуальних рішень та поведінки суддів узгоджувалася із Бангалорськими принципами поведінки суддів з огляду на те, що процесуальне законодавство з достатньою чіткістю визначає межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень суду в залежності від виду судочинства та інстанційності з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві, тому надання суддею Поліщуком А.С. оцінки змісту процесуальних рішень та поведінки інших суддів виходить за межі допустимого суддівського розсуду, зокрема й не узгоджується із статтями 19, 129¹ Конституції України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала недобросовісним закладений суддею Поліщуком А.С. підхід до тлумачення норм процесуального права, за якого під час вирішення питання про відвід він вдався до переоцінки процесуальних дій/рішень інших суддів, адже в такий спосіб досягався прихований «апеляційний перегляд» таких дій/рішень та згодом справи надходили до його провадження, що не узгоджується із вимогами законності, «суд, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а отже, свідчить про допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на «суд, встановлений законом»).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що ухвалою від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21, якою задоволено заяву ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О. від розгляду скарги на бездіяльність слідчого, суддя Поліщук А.С. за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою особою, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, без проведення розгляду справи в порядку, встановленому КУпАП, констатував у діях судді ОСОБА10 склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44³ КУпАП, що вказує на порушення ним гарантій, визначених статтею 6 Конвенції, адже без дотримання встановленої законом правової процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності він фактично визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, чим порушив презумпцію невинуватості.

Надані суддею Поліщуком А.С. пояснення (з огляду на стаж його роботи на посаді судді − понад 13 років) вказують, що він не міг не розуміти правової процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності та наслідки порушення принципу презумпції невинуватості.

Нехтуючи гарантіями, визначеними статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою в порушення визначеної законом процедури, яка передбачена КУпАП, визнав особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що явно не узгоджується із принципом верховенства права, а отже, свідчить про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а саме порушення принципу презумпції невинуватості).

Посилання судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. на те, що у такий спосіб він хотів нагадати судді Капшук Л.О. про необхідність дотримуватися вимог закону Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює критично.

Такі порушення не охоплювалися сумнівами заявника щодо неупередженості судді Капшук Л.О., на яких він наголошував їй у засіданні, та вказують на грубе нехтування суддею Поліщуком А.С. етичними стандартами, пов’язаними зі статусом судді, адже судове рішення як процесуальний документ є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити реалізацію завдань судочинства, відновити порушені права, свободи чи інтереси осіб, надати оцінку обставинам справи.

Судове рішення ухвалюється задля забезпечення верховенства права та в інтересах тих осіб, які прагнуть та очікують правосуддя, а не задля власних інтересів судді, зокрема з тих міркувань, які оголошував суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С., адже він вважав за необхідне у такий спосіб доводити свою думку до інших суддів в умовах конфліктної ситуації, що явно та очевидно виходить за межі завдань судочинства.

Суддя Поліщук А.С. під час вирішення питання про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від розгляду справи № 371/190/21 фактично вдався до оцінки ступеня мотивування цією суддею ухвали про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та погодився із твердженнями обвинуваченого про те, що її дії не відповідають вимогам підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час здійснення правосуддя.

Установлюючи обставини невідповідності дій судді Капшук Л.О. вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які визначають підстави дисциплінарної відповідальності суддів, суддя Поліщук А.С. фактично перейняв на себе повноваження конституційного органу – Вищої ради правосуддя, що ставить під сумнів дотримання ним принципу законності, створює уявлення у сторін кримінального провадження та стороннього спостерігача про те, що суд в непередбачені законом спосіб та формі безперешкодно може втрутитися у діяльність органу суддівського врядування та, використовуючи визначені у законі підстави дисциплінарної відповідальності, усунути іншого суддю від розгляду судової справи. Підстави, визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не можуть використовуватися як засіб усунення судді від розгляду справи.

Очевидне ігнорування досвідченим суддею вимог статті 19 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема посилання судді в судовому рішенні як на підстави для відводу іншого судді на визначені законом підстави для дисциплінарної відповідальності суддів, кваліфікація поведінки іншого судді з таких підстав, не відповідає принципу законності, а також вказує на те, що мета застосування інституту відводу у справі № 371/190/21 не відповідала інтересам правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що таку поведінку судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. необхідно кваліфікувати лише за підпунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), адже він усупереч вимогам статті 19 Конституції України застосовував невластиві та не передбачені законом інструменти, процедури для усунення іншого судді від розгляду справи, що свідчить про пряме втручання у здійснення іншим суддею правосуддя у відповідній справі. Посилання судді в судовому рішенні на встановлення в діях іншого судді складу дисциплінарного проступку за відсутності проведеної уповноваженим органом відповідної процедури негативно впливає на авторитет правосуддя та створює уявлення у стороннього спостерігача, що суд може діяти не в межах повноважень, у не передбачений законом спосіб та формі безперешкодно може перебирати на себе повноваження органу суддівського врядування.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги твердження судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М., про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 сформулювала висновок, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

У пункті 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях встановлено порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, за приписами частини першої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Як убачається із матеріалів справи № 371/462/22, з 17 червня 2022 року до 19 червня 2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА1 перебувало у провадженні судді Кириленко М.О., яка вчиняла дії в підготовчому провадженні.

Тобто дії / бездіяльність судді Поліщука А.С. під час здійснення ним судочинства у справі № 371/462/22 не можуть оцінюватися з точки зору порушення ним строку, передбаченого частиною першою статті 314 КПК України, для призначення підготовчого судового засідання, адже обвинувальний акт надійшов до його провадження через 1 рік із моменту його надходження до суду.

Однак дії / бездіяльність судді Поліщука А.С. під час розгляду справи № 371/462/22 оцінюються у частині дотримання ним строку, визначеного статтею 28 КПК України, оскільки дії суду та інших органів влади є чи не основним критерієм оцінки розумності строків розгляду справи, гарантованих статтею 6 Конвенції. ЄСПЛ також встановлював випадки, коли дії та бездіяльність суду може сприяти надмірній тривалості розгляду справи, зокрема й у випадках призначення значної кількості судових засідань у справі або призначень засідань із значними інтервалами у часі (рішення ЄСПЛ у справах «Бухгольц проти Німеччини», § 60, § 63; «Бок проти Німеччини», § 42; «Сантіллі проти Італії», § 20).

Після отримання (червень 2023 року) матеріалів справи та прийняття їх до провадження суддя Поліщук А.С. уперше призначив підготовче судове засідання у цій справі на 24 жовтня 2023 року, тобто через 4 місяці 5 днів.

Такий інтервал у часі свідчить про недотримання ним розумних строків, адже у відпустці він перебував лише з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року, що не свідчить про неможливість вжити заходів для підготовки справи та її розгляду у період із 19 червня 2023 року до 10 липня 2023 року чи після 18 серпня 2023 року, що не порушувало б вимог розумності строку та свідчило про вжиті заходи щодо розгляду справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що матеріали справи № 371/462/22 містили всі відомості, необхідні для виклику сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого (жителя міста Миронівки), який отримував поштову кореспонденцію від суду у стислі строки, що вказує на швидке доставлення засобами поштового зв’язку листів по місту, та повідомлявся про виклик до суду телефоном, про що свідчать телефонограми, складені секретарем судового засідання.

У день засідання (24 жовтня 2023 року) до провадження судді Поліщука А.С. надійшло клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи через неможливість явки прокурорів у засідання, підготовче судове засідання було призначено на 22 лютого 2024 року, тобто через 3 місяці 28 днів (майже через 8 місяців від дня надходження справи до його провадження).

22 лютого 2024 року підготовче судове засідання не відбулося через тимчасову непрацездатність судді Поліщука А.С. у період з 16 до 22 лютого 2024 року, згодом призначено на 14 травня 2024 року, тобто через 2 місяці 22 дні. Однак нетривала тимчасова непрацездатність судді Поліщука А.С. не виправдовує такої тривалої перерви між судовими засіданнями.

Призначення суддею Поліщуком А.С. судових засідань у справі № 371/462/22 зі значними інтервалами, на переконання дисциплінарного органу, свідчить про недотримання ним вимог статті 28 КПК України у частині розумності строку розгляду кримінального провадження, що вказує на невжиття ним заходів щодо розгляду справи № 371/462/22 протягом розумного строку та неналежну організацію здійснення ним судочинства у цій справі, ураховуючи незначний рівень його навантаження.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя щодо посилання на схожість обставин цієї дисциплінарної справи з обставинами, за яких ухвалено рішення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за скаргою адвоката Терновенко О.В., зауважує, що у випадку зі справою № 371/462/22 тривалість провадження зумовлена не лише навантаженням, адже Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено факт підтримання позапроцесуальних відносин судді Поліщука А.С. з обвинуваченим ОСОБА1 При цьому факт призначення суддею судових засідань у цій справі, проставляння ним резолюцій на процесуальних документах, долучених до матеріалів справи № 371/462/22, свідчить, що суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. вчинялися процесуальні дії, адже лише суддя, а не секретар судового засідання, призначає дати судових засідань у межах строку розгляду справи та відповідає за належну організацію здійснення судочинства.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що кримінальним процесуальним законом не встановлено граничних строків розгляду заяв про відвід судді. Проте частиною шостою статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 7 КПК України до загальних засад, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, належить розумність строків.

Ураховуючи, що вказана категорія справ (розгляд заяви про відвід) не є складною, призначення суддею Поліщуком А.С. до розгляду заяви про відвід судді Капшук Л.О. у справі № 371/190/21 вперше через 2 місяці 3 дні від дня її надходження до його провадження свідчить про недотримання ним розумності строків розгляду кримінального провадження.

Крім того, за змістом статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Тобто законодавцем визначено присічний строк накладення адміністративного стягнення, що значно покращує становище особи, проте КУпАП не визначає процесуальної можливості для продовження такого строку, справа має бути розглянута навіть у разі його порушення, а у випадку його закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) навіть за умов встановлення судом у діях особи складу правопорушення, що істотно нівелює завдання КУпАП.

Оцінюючи обставини щодо тривалості розгляду суддею Поліщуком А.С. заяв про відвід суддів Капшук Л.О. та Гаврищука А.В. у справі № 371/1006/23, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний вживати дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника в дусі точного й неухильного додержання Конституції України і законів України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що справа № 371/1006/23 за заявленим судді Капшук Л.О. відводом перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. із 19 вересня 2023 року до 11 грудня 2023 року, тобто 2 місяці 22 дні.

Після заявлення судді Гаврищуку А.В. відводу справа № 371/1006/23 перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 28 лютого 2024 року до 1 травня 2024 року – 2 місяці 3 дні.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (а. с. 105) встановлено, що суддя Гаврищук А.В. звертався до судді Поліщука А.С. із запитом про надання інформації про результати розгляду заяви ОСОБА5 про його відвід. 7 березня 2024 року суддя Поліщук А.С. у відповідь на заяву судді Гаврищука А.В. вказав, що повідомить про час розгляду заяви про відвід після фактичного передання йому цієї заяви.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (провадження № 3-зв/371/4/24) вбачається, що матеріали судової справи № 371/1006/23 були передані судді Поліщуку А.С. керівником апарату 18 березня 2024 року. Наступного дня суддя Поліщук А.С. призначив заяву про відвід до розгляду на 28 березня 2024 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 8 квітня 2024 року з 27 березня 2024 року до 7 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. був тимчасово непрацездатним. Розгляд заяви відкладено на 16 квітня 2024 року.

Вища рада правосуддя рішенням від 16 квітня 2024 року № 1125/0/15-24 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/45002) відрядила суддю Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. до Голосіївського районного суду міста Києва для здійснення правосуддя строком на 1 рік із 29 квітня 2024 року.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (провадження № 3-зв/371/4/24) вбачається, що 16 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. звернувся до судді Гаврищука А.В. із запитом щодо надання відеозапису, на який Гаврищук А.В. покликався у власних поясненнях по суті заявленого відводу.

17 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. вказав, що технічний запис судового засідання зберігається в централізованому файловому сховищі, що використовуються підсистемою відеоконферецзв’язку із зазначенням посилань на відповідне сховище.

19 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. звернувся до судді Гаврищука А.В. із листом, в якому повідомив про відсутність у нього права доступу до ресурсів «ВКЗ» та повторно просив надати запис судового засідання.

Матеріали справи містять повістку від 22 квітня 2024 року, з якої вбачається, що згодом суддя Поліщук А.С. призначив заяву про відвід до розгляду на 25 квітня 2024 року о 17:00. 25 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 1 травня 2024 року через оголошення повітряної тривоги.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою суду від 1 травня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА5 про відвід судді Гаврищука А.С. від розгляду справи № 371/1006/23.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що зі змісту ухвали не вбачається, що суддя Поліщук А.С. досліджував технічний запис судового засідання, у якому було заявлено відвід, що вказує на відсутність об’єктивної потреби в його дослідженні.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що призначення суддею Поліщуком А.С. судових засідань 25 квітня 2024 року, 1 травня 2024 року з огляду на ту обставину, що суддя Гаврищук А.С. відряджався до іншого суду з 29 квітня 2024 року, вказує на свідоме затягування ним часу розгляду заяви про відвід цього судді, адже після його відрядження справа мала бути повторно розподілена іншому складу суду, про що й зауважив суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 1 травня 2024 року.

Хоча КУпАП не урегульовує строків розгляду заяви про відвід, однак Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» регламентує, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади.

Фактично заява про відвід судді Гаврищука А.С. перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. 2 місяці 3 дні, що свідчить про порушення розумного строку розгляду заяви про відвід з огляду на загальні строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 277 КУпАП, якою встановлено п’ятнадцятиденний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, справа № 371/386/23 за заявою про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 12 вересня 2023 року до 19 березня 2024 року, тобто 6 місяців 7 днів.

З матеріалів справи № 371/386/23 встановлено, що суддя Поліщук А.С. призначав судові засідання зі значними інтервалами у часі, зокрема з 22 вересня 2023 року судове засідання відкладено на 16 січня 2024 року (3 місяці 4 дні), з 16 січня 2024 року судове засідання відкладено на 9 лютого 2024 року (23 дні), а згодом справу призначено до розгляду на 19 березня 2024 року. Тобто справу він призначив фактично за 3 дні до закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183417 подія відбулася 22 березня 2023 року).

Отже, суддя Поліщук А.С. не дотримався вимог статей 38, 277 КУпАП у частині своєчасного розгляду справи № 371/386/23 за заявою про відвід судді Кириленко М.О.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Частина третя статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлює, що суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Пунктом 1 розділу II, пунктом 1 розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, установлено, що електронний примірник судового рішення виготовляється судом в автоматизованій системі документообігу суду (далі – АСДС) у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується електронним цифровим підписом судді та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку електронний примірник судового рішення оприлюднюється шляхом надсилання до ЄДРСР у день його виготовлення засобами АСДС. Обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що строк, в який суддя зобов’язаний надати копію судового рішення для внесення до ЄДРСР, встановлений Законом України «Про доступ до судових рішень», а не Порядком, який є підзаконним актом. У зв’язку із цим суддя зобов’язаний внести (надіслати) копію судового рішення для внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання його електронного примірника КЕП в АСДС не пізніше наступного дня після ухвалення (виготовлення повного тексту) судового рішення. В іншому випадку буде мати місце несвоєчасність як ознака об’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку (постанова від 21 липня 2025 року у справі № 990SСGС/7/25).

КУпАП не визначає строків виготовлення процесуального рішення у формі ухвали суду та відповідно складення повної ухвали суду, адже за змістом статті 284 КУпАП за результатами розгляду справи суд виносить постанову. Водночас за змістом статті 287 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а отже, зазначена постанова б мала бути проголошена саме 19 березня 2024 року. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює форму процесуального вирішення суддею Поліщуком А.С. цього питання, однак з огляду на те, що строки розгляду, визначені статтею 277 КУпАП, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Поліщук А.С. не дотримався вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» у частині строку надання електронного примірника судового рішення до ЄДРСР, адже копію ухвали Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року у справі № 371/386/23 суддя Поліщук А.С. надав до ЄДРСР лише 1 травня 2024 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що навантаження судді Поліщука А.С. у 2023–2024 роках не було значним, а отже, він не докладав усіх можливих зусиль для виконання своїх обов’язків, що свідчить про неефективне правосуддя, яке не було спрямоване на досягнення завдань судочинства. Кількість призначених судових засідань у цих справах, зокрема значні інтервали між судовими засіданнями, не вказують на дієве правосуддя.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. неефективно, несвоєчасно використовував надані йому законом повноваження, у зв’язку з чим допустив безпідставне затягування розгляду цих справ та не вжив своєчасних заходів для дотримання встановленого законом строку їх розгляду, що утворює склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Надані суддею Поліщуком А.С. та його представником – адвокатом Іщенко Г.М., пояснення щодо несвоєчасності надіслання чи зволікання з надісланням до ЄДРСР електронного примірника судового рішення у справі № 371/386/23 є необґрунтованими. Ураховуючи, що процедура надіслання копії судового рішення до ЄДРСР є нескладною, нетривалою, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що навантаження у цьому випадку не буде абсолютним виправданням неналежного виконання суддею своїх обов’язків.

Така бездіяльність судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що, вирішуючи питання про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. від розгляду справи № 371/469/24, суддя Поліщук А.С., окрім критики ухвали судді Гаврищука А.В. від 16 квітня 2024 року, як на підставу для відводу в ухвалі також вказав, що: «Приймаючи рішення про необхідність відведення судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи, не беруться до уваги його доводи щодо відсутності особистої упередженості до позивача, оскільки порушення ним правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, самі по собі вказують на протилежне».

Отже, ухвала суду від 18 квітня 2024 року, постановлена суддею Поліщуком А.С., містить його твердження, якими він фактично поставив під сумнів та критично оцінив рівень володіння суддею Миронівського районного суду Київської області Гаврищуком А.В. державною мовою, що вказує на критику іншого судді, надання негативної оцінки його особі та дій, у тому числі у зв’язку із ухваленим ним судовим рішенням (ухвалою судді Гаврищука А.С. від 16 квітня 2024 року), що явно спрямовано на дискредитацію та приниження честі та гідності судді Гаврищука А.В. в очах учасників справи, а не на досягнення завдань судочинства.

Твердження, наведені суддею Поліщуком А.С. у процесуальному рішенні, безпосередньо не стосувалися судової справи, зазначення їх у судовому рішенні є неприйнятним, адже свідчать про його упередженість щодо іншого судді цього суду, прояв неповаги до цього судді, що не узгоджується із пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 10 Кодексу суддівської етики.

Пояснення судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М., у цій частині Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги, адже високий статус судді також зобов’язував суддю Поліщука А.С. бути розважливим, нейтральним, безстороннім під час виконання професійних обов’язків, зокрема під час ухвалення судового рішення та викладення його тексту, оскільки суддя зобов’язаний уникати будь-яких проявів антипатії як до учасників процесу, так і до інших суддів (колег).

Натомість використання інституту відводу для висловлення негативної оцінки та приниження честі і гідності іншого судді є несумісним із високим статусом судді, порочить звання судді та не утверджує авторитет правосуддя, тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

Крім того, зафіксовані на відео факти позапроцесуального спілкування судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. із підсудним ОСОБА1 та ОСОБА2, надання їм консультацій, вказують на те, що процесуальна поведінка Поліщука А.С. як судді, зокрема свідоме невжиття ним заходів урегулювання конфлікту інтересів шляхом заявлення самовідводу, нерозкриття ним інформації учасникам процесу про стосунки зі ОСОБА1 та ОСОБА2, затягування розгляду заяв про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області від розгляду справ, у яких ці особи були учасниками, переоцінка ним процесуальних рішень і дій інших суддів, використання наданих ним законом повноважень усупереч вимогам Конституції України, в тому числі встановлення ним вини іншого судді у вчиненні адміністративного правопорушення, встановлення складу дисциплінарного проступку в діях іншого судді у невстановлений законом спосіб, приниження честі та гідності іншого судді, прояв неповаги до нього шляхом використання інституту відводу, свідчить, що вирішення питання про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області у справах №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 мало на меті усунення цих суддів від розгляду справ, у яких учасниками були ОСОБА1 та ОСОБА2 Зміст листування судді Поліщука А.С. у месенджері Viber з ОСОБА2, зафіксований ОСОБА2 безпосередньо на відео, зокрема узгодження суддею Поліщуком А.С. дій ОСОБА2 щодо заявлення відводу судді Кириленко М.О., свідчить про втручання суддею Поліщуком А.С. у процес здійснення правосуддя іншим суддею.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Поліщука А.С. під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 у частині вирішення питання про відвід суддів, у провадженні яких перебували ці справи, а також зміст листування судді із ОСОБА2 в месенджері Viber під час розгляду іншим суддею цього суду справи № 371/1555/23 свідчить на наявність у діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи поведінку судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., наголосила, що встановлені за результатами розгляду обставини вказують, що розгляд суддею заяв про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області не відповідав засадам справедливого судового розгляду, адже він свідомо ігнорував вимоги закону щодо необхідності урегулювання конфлікту інтересів у процесуальному порядку, не вживав заходів щодо усунення у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів у його об’єктивності та неупередженості під час вирішення таких заяв з огляду на очевидні факти товариських стосунків зі ОСОБА1 та ОСОБА2.

З огляду на фаховий рівень та професійний досвід, з урахуванням наданих ним пояснень у засіданнях дисциплінарного органу, суддя Поліщук А.С. також не міг не розуміти та не усвідомлювати наслідків порушення ним вимог закону щодо неможливості позапроцесуального перегляду та оцінки рішень інших суддів чи їх дій/бездіяльності, порушення принципів презумпції невинуватості, законності, а надані ним пояснення вказують, що застосоване ним тлумачення норм права не зумовлено добросовісним суддівським розсудом. Вияв неповаги до іншого судді, приниження його честі та гідності у процесуальному документі, безпосереднє втручання у процес здійснення іншими суддями правосуддя явно не узгоджується із високими стандартами поведінки, які визначені для судді.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, встановлені обставини, надані суддею Поліщуком А.С. пояснення у сукупності свідчать, що поведінка судді Поліщука А.С. була усвідомленою, зумовленою не лише його негативним ставленням до колег, конфліктною ситуацією, що склалася в суді, що вбачається з його пояснень, у яких він продовжує критикувати їхню поведінку, а й його товариськими стосунками зі ОСОБА1 та ОСОБА2.

Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. цілком розумів та усвідомлював характер своїх дій, наслідки таких дій, адже допускав за можливе застосовувати процесуальне законодавство не в цілях забезпечення завдань судочинства; не визнавав, що його поведінка не відповідала вимогам закону чи не узгоджувалася із правилами суддівської етики, а заперечення очевидної протиправності його поведінки свідчить про відсутність будь-якого засудження з його боку власної поведінки, усвідомленості неможливості допущення та повторення такої поведінки, що безумовно вказує на умисел та виключає будь-яку добросовісність його дій

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя урахувала, що у Миронівському районному суді Київської області виникла конфліктна ситуація, однак вона не може виправдовувати поведінку досвідченого судді, який через брак стриманості та конструктивного підходу до вирішення конфліктних ситуацій допускає порушення норм процесуального законодавства, не дотримується етичних норм та, зокрема не демонструє високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. умисно вчинив дисциплінарні проступки, наслідком яких є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3, 4, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже він:

порушив під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 правила щодо самовідводу, не вживав інших заходів щодо урегулювання конфлікту інтересів та допустив позапроцесуальне спілкування, консультування учасників справи, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

допустив під час розгляду справ № 371/190/21 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.), № 371/462/22 порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на «суд, встановлений законом»;

допустив під час розгляду справи № 371/981/21 порушення прав людини і основоположних свобод, а саме порушив принцип презумпції невинуватості;

допустив під час розгляду справи № 371/190/21 інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;

безпідставно затягував та не вживав заходів щодо розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 протягом строку, встановленого законом;

несвоєчасно надав копію судового рішення у справі № 371/386/23 для її внесення до ЄДРСР;

під час розгляду справи № 371/469/24 допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, виявив неповагу до іншого судді;

втрутився у процес здійснення правосуддя іншими суддями, зокрема у справах №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24, № 371/1555/23.

Крім того, голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. листом від 16 грудня 2024 року повідомила Вищу раду правосуддя, що 13 грудня 2024 року відбулися збори суддів Миронівського районного суду Київської області, у яких взяли участь голова суду Капшук Л.О., судді Кириленко М.О., Гуренко М.О. та Геліч Т.В. Суддя Поліщук А.С. взяти участь у зборах бажання не виявив. З метою усунення у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості під час затвердження характеристики голова суду усунулась від вирішення цього питання, оскільки є скаржником у дисциплінарній справі, порушеній стосовно судді Поліщука А.С. (була уповноважена зборами суддів на її написання та подання до дисциплінарного органу), аналогічну позицію зайняла і суддя Кириленко М.О., оскільки під час зборів суддів ухвалювала рішення про звернення зі дисциплінарною скаргою; судді Гуренко М.О. та Геліч Т.В. жодного разу не спілкувалися з суддею Поліщуком А.С., оскільки він уникає спілкування з ними. У листі від 16 грудня 2024 року голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. також зауважила, що будь-яке спілкування судді Поліщука А.С. із суддями Миронівського районного суду Київської області припинено з його ініціативи з 2019 року. З 2020 року суддя Поліщук А.С. не бере участі в суддівському самоврядуванні незалежно від того, що склад суддів змінюється, зокрема до суду були відряджені судді Каневський В.О., Кириленко М.О. та Гуренко М.О., а згодом призначено суддю Геліч Т.В. Судді намагалися вжити усіх заходів для підтримання нормальних взаємовідносин з колегою, проти уникнути конфлікту не вдалося, жодного питання внутрішньої діяльності суду вирішити з суддею Поліщуком А.С. неможливо. Будь-яка комунікація з суддею Поліщуком А.С. відсутня, своє ставлення до суддів він демонструє в рішеннях про їх відвід від розгляду справ. З метою уникнення сумнівів порушення принципів об’єктивності та неупередженості суддів збори суддів Миронівського районного суду Київської області дійшли висновку про неможливість надання характеристики судді Поліщука А.С.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що відомості, зазначені у цьому листі, не можуть самостійно свідчити про негативну поведінку судді Поліщука А.С. з огляду на те, що голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. була уповноважена зборами суддів Миронівського районного суду Київської області на звернення із відповідною дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя, проте з огляду на значний життєвий та суддівський досвід (на день розгляду дисциплінарної справи становить понад 13 років) така поведінка судді є неприпустимою, оскільки він свідомо застосовував визначені законом процедури (заявлення відводу) та нехтував правилами самовідводу не для виконання завдань судочинства, зокрема забезпечення справедливого судового розгляду, а для створення перешкод іншим суддям у здійсненні правосуддя у справах щодо осіб, з якими він перебував у тісних товариських стосунках.

З огляду на характер допущених суддею Поліщуком А.С. дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, умисність дій, яка зумовлена, зокрема, його особистими стосунками (позапроцесуальними відносинами) з учасниками процесу, незважаючи на відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що єдино необхідним є застосування до судді Поліщука А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади, яке пропорційне вчиненим дисциплінарним проступкам та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Жодне інше більше м’яке дисциплінарне стягнення не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, не усуне шкоди, завданої поведінкою судді Поліщука А.С. авторитету правосуддя.

 

Узагальнені доводи скарг судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М.

Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25, суддя Поліщук А.С. та його представник – адвокат Іщенко Г.М., звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргами, у яких просили скасувати зазначене рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Суддя Поліщук А.С. також просив закрити дисциплінарне провадження, а у випадку повного або часткового погодження з доводами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо вчинення ним дисциплінарних проступків, про які йдеться в оскаржуваному рішенні, просив застосувати принцип пропорційності та змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

У поданій скарзі суддя Поліщук А.С. зазначив таке.

Щодо вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Поліщук А.С. повідомив, що зі ОСОБА1 та ОСОБА2 він знайомий (так само як і з багатьма мешканцями міста Миронівка). Вони не є друзями, жодної майнової та немайнової залежності, а також будь-яких взаємних зобов’язань не мають. Сім’ями не товаришують, у гості один до одного не ходять, спільно час не проводять, спільних інтересів (хобі, спорт, гуртки тощо) не мають.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» (від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17) при встановленні факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів необхідно встановити наявність обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений (а не уявний); 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.

На думку судді Поліщука А.С., «оскаржуване рішення не містить описання наявності цих чотирьох ознак в сукупності по жодній зі справ, в межах яких йому висунуто звинувачення». За таких обставин вважає, що висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність в його діях конфлікту інтересів виходить за межі наданих Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя повноважень.

Суддя Поліщук А.С. зауважив, що підхід, закладений до тлумачення норм антикорупційного законодавства та тверджень про його порушення, може вказувати на порушення вимог «суд, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції, зокрема перейняття на себе повноваження іншого органу що ставить під сумнів дотримання принципу законності.

За таких обставин суддя Поліщук А.С. вважає, що оскаржуване рішення в частині визнання наявності в його діях конфлікту інтересів під час розгляду судових справ № 371/462/22, № 371/190/21, № 371/273/24. № 371/1006/23. № 371/386/23, № 371/469/24, № 371/981/21, № 371/1179/21, № 371/462/22, є помилковим та не узгоджується із вимогами статті 19 Конституції України, статей 1, 3 Кодексу суддівської етики.

Щодо вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу) суддя Поліщук А.С. вкотре наголосив на відсутності будь-яких зв’язків, відносин та зобов’язань зі ОСОБА1 та ОСОБА2 Як наслідок, питання про наявність підстави для відводу / самовідводу лежить в оціночній площині судового розсуду, а отже, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на викладене, а також, що норми КУпАП, КПК України, КАС України не містять положень щодо можливості заявлення самовідводу в справах з розгляду заяв про відвід, а практика орієнтує суддів на необхідність розгляду заяв про відвід, навіть за умов можливої наявності у них підстав для відведення саме від участі в розгляді справи по суті, а не розгляду заяви про відвід, суддя Поліщук А.С. вважає, що в його діях під час розгляду заяв про відвід у справах № 371/190/21 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.) відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Щодо вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Поліщук А.С. вказав, що в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не конкретизовано, в чому саме полягають істотні негативні наслідки його дій, лише констатовано про їх наявність, що фактично вказує на їх відсутність.

Суддя Поліщук А.С. зазначив, що в ухвалі від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21 не визнавав суддю ОСОБА10 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 44³КУпАП.

Суддя Поліщук А.С. зауважив, що твердження Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про перейняття на себе повноважень Вищої ради правосуддя, зокрема з’ясування факту нібито його посилання в ухвалі у справі № 371/204/22 на встановлення у діях іншого судді складу дисциплінарного проступку за відсутності проведеної уповноваженим органом відповідної процедури, не відповідає дійсності, оскільки в ухвалі про задоволення відводу він такого факту не встановлював.

За таких обставин суддя Поліщук А.С. вважає, що в його діях, під час участі в розгляді судових справ № 371/462/22, № 371/190/21, № 371/273/24. № 371/1006/23, № 371/386/23, № 371/469/24, № 371/981/21, № 371/1179/21, № 371/462/22 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відсутні істотні негативні наслідки.

Щодо справ № 371/217/20, № 371/190/21 суддя Поліщук А.С. зазначив, що це одна і та сама кримінальна справа щодо обвинувачення ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 та частиною першою статті 162 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР за № ____. Номери судових справ відрізняються у зв’язку зі зміною стадії кримінального провадження із досудового слідства (присвоєно № 371/217/20) на судове провадження (присвоєно № 371/190/21).

Суддя Поліщук А.С. звертав увагу, що в ухвалі про відкриття цього дисциплінарного провадження від 4 грудня 2024 року № 3526/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що, оцінюючи обставини, на які посилається скаржник щодо поведінки судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. під час розгляду справи № 371/217/20, факти неналежної поведінки судді Поліщука А.С., що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи ухвалами Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2020 року № 3628/1дп/15-20 та Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2021 року № 375/3дп/15-21.

Матеріали дисциплінарної скарги не містять нових обставин та доказів, які засвідчують будь-яку зміну його відносин зі ОСОБА1 у період часу із 5 березня 2020 року (дати заявлення самовідводу) до 20 грудня 2022 року, (дати розгляду Миронівським районним судом судової справи 371/190/21), справа 371/190/21 та справа № 371/190/21 це одна і та ж справа, номера змінилися у зв’язку зі зміною стадії провадження із досудового слідства на судовий розгляд.

Суддя Поліщук А.С. зауважив, що в оскаржуваному рішенні дисциплінарної палати стверджується про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями), зокрема під час розгляду цивільної справи № 371/1555/23.

Разом із цим, Вища рада правосуддя рішенням від 1 жовтня 2024 року № 2874/0/15-24 затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (вх. № 14/0/6-24 від 1 січня 2024 року).

Тобто, Вища рада правосуддя констатувала факт відсутності втручання у здійснення правосуддя у цивільній справі № 371/1555/23.

Оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ґрунтується на скріншотах та відеозаписі, наданому суддею Капшук Л.О., які зроблені з особистого листування ОСОБА2 в застосунку Viber.

Суддя Поліщук А.С. вважає, що ці докази є недопустимими, та не можуть братися до уваги, оскільки розголошують відомості, які становлять таємницю, порушують право на приватне життя. В дисциплінарній справі дозволи на розповсюдження такої інформації відсутні. Отже, надані скаржником відео- та фото-матеріали є недопустимими та такими, на яких не може ґрунтуватися звинувачення у вчиненні дисциплінарного правопорушення.

Щодо тривалості розгляду справ та тривалості інтервалів між судовими засіданнями суддя Поліщук А.С. пояснив, що такі обставини обумовлені об’єктивними причинами, зокрема його навантаженням, хворобою, процесуальною поведінкою сторін.

Щодо несвоєчасного надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР у справі № 371/386/23 суддя Поліщук А.С. пояснив, що 19 березня 2024 року у справі № 371/386/23 він прийняв ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА6 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. від участі в розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

19 березня 2024 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини цієї ухвали. При цьому із електронної системи документообігу Миронівського районного суду Київської області «Д-3», вбачається, що копія вступної і резолютивної частини цієї ухвали була внесена до електронної системи документообігу суду 19 березня 2024 року о 13:07.

Це вказує на дотримання вимоги частини 3 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», щодо обов’язку не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення внести його до ЄДРСР (внесено в день її ухвалення).

Повний текст цієї ухвали був виготовлений 1 травня 2025 року, та як вбачається з електронної системи документообігу Миронівського районного суду Київської області «Д-3», був внесений до ЄДРСР цього ж дня о 16:34.

Це вказує на дотримання вимоги частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», щодо обов’язку не пізніше наступного дня після виготовлення повного тексту судового рішення внести його до ЄДРСР (внесено в день виготовлення повного тексту ухвали).

Зважаючи на викладене, суддя Поліщук А.С. вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Поліщук А.С. зауважив, що в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що він виявив неповагу до іншого судді, принизивши його честь та гідність у судовому рішенні, що в сукупності викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді Поліщука А.С. безсторонньо виконувати свої функції.

Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки матеріали дисциплінарної справи станом на 15 жовтня 2025 року (дата ухвалення оскаржуваного рішення) не містять жодного доказу, що будь-який суддя Миронівського районного суду, в тому числі і скаржник Капшук Л.О. визначав його дії чи рішення як такі, що «принижують їх честь та гідність».

Суддя Поліщук А.С. звертав увагу на неприпустимість зазначення у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя як матеріалів, що характеризують його особу, листа скаржника Капшук Л.О. від 16 грудня 2024 року, оскільки як правильно в ньому зазначено, вона є скаржником, а отже не може об’єктивно та безсторонньо давати йому характеристику, на що також вказує її самоусунення від надання йому характеристики на зборах суддів 13 грудня 2024 року. Характеристика має надаватися об’єктивною та безсторонньою особою, якою у цьому випадку Капшук Л.О. не є.

Щодо виду покарання, застосованого Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, суддя Поліщук А.С. вказав, що вона є найтяжчою.

Зауважив, що він жодного разу за всю свою кар’єру не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Таке покарання застосовується до суддів які отримували неправомірну вигоду чи вчинили інший злочин, керували транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння і цей факт став предметом розголосу в медіа чи соціальних мережах, є громадянами російської федерації, вчинили корупційні правопорушення. Усього цього в його випадку не було.

З огляду на викладене, зважаючи на спірність та неврегульованість обставин щодо можливості заявлення самовідводу під час розгляду заяв про відвід, дискусійності можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення як захисника не адвоката, конфліктних відносин у суді, ініціатором яких він не був, суддя Поліщук А.С. вважає, що застосування до нього найтяжчого виду дисциплінарного покарання не відповідає принципу пропорційності та такій меті покарання, як можливість виправлення особи, яка вперше вчинила дисциплінарний проступок.

У поданій скарзі адвокат Іщенко Г.М. зазначила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неправомірно кваліфікувала дії судді Поліщука А.С. щодо відводів як умисне порушення, ігноруючи, що ці дії відбувалися в межах оціночної категорії процесуального закону – «інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості».

Неправомірною також є кваліфікація «втручання» та розкриття інформації – звинувачення у позапроцесуальному спілкуванні (узгодження відводів) та втручанні (критика колег) не враховують особливості застосування шостої групи обставин та інституту розкриття інформації.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню або зміні в частині застосованого стягнення. Не доведено умислу в діях судді Поліщука А.С. Його проступки є результатом суддівської помилки та недостатньої етичної стриманості в умовах складності застосування оціночних категорій, що не може бути підставою для звільнення з посади.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала обставин конфлікту та факторів мобінгу – в рішенні неправомірно оцінено дії судді Поліщука А.С. як єдине джерело конфліктів, проігноровано зовнішній тиск та конфліктне середовище в суді.

Адвокат Іщенко Г.М. також наголосила на недопустимості доказів, використаних у цьому дисциплінарному провадженні.

Адвокат Іщенко Г.М. зауважила, що між ОСОБА1, ОСОБА2 та суддею Поліщуком А.С. відсутні майнова / немайнова залежність, спільні інтереси чи спільне проведення часу. Особисте знайомство не створює реального конфлікту інтересів, але може викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості, що є підставою для відводу / самовідводу, а не безумовною обставиною, яка виключає участь судді у справі.

Процесуальне законодавство вимагає від судді лише розкрити цю інформацію сторонам, а не обов’язково заявляти самовідвід.

Отже, дії судді Поліщука А.С. щодо розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, 371/981/21, 371/1179/21, 371/386/23 не є достатніми підставами для дисциплінарної відповідальності.

Адвокат Іщенко Г.М. вказала, що суддю Поліщука А.С. звинувачують у відсутності наміру відкрити сторонам інформацію про знайомство зі ОСОБА1 у справі № 371/462/22. Суддя Поліщук А.С. не зміг розкрити цієї інформації з об’єктивних причин: жодне судове засідання у цій справі не відбулося (відкладено через неявку прокурора та хворобу судді).

Звинувачення у відсутності наміру було б справедливим, лише якби суддя провів судове засідання і приховав цю інформацію. Твердження про можливість розкриття інформації під час розгляду заяви про відвід судді Кириленко М.О. є процесуально помилковим. На стадії розгляду заяви про відвід суддя Поліщук А.С. вирішував лише питання про об’єктивність іншого судді, а не розглядав кримінальне провадження. Процесуальні норми не передбачають можливості заявлення відводу / самовідводу під час розгляду заяв про відвід інших суддів.

Поведінка судді Поліщука А.С. відповідала усталеній судовій практиці. Оцінка змісту процесуальних рішень та поведінки суддів відбувалася виключно з точки зору їх об’єктивності та неупередженості, як того вимагають Бангалорські принципи поведінки суддів. Ця оцінка є невід’ємною частиною процесу розгляду заяв про відвід і виразилася в ухваленні процесуального рішення.

Щодо судового розсуду та участі фахівця як захисника.

Позиція судді щодо права фахівця в галузі права (який не є адвокатом) виступати захисником є сталою та відповідає позиції Конституційного Суду України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Інші судді Миронівського районного суду Київської області також підтримували цю позицію у своїх постановах (справи №№ 371/322/25, 371/323/25 тощо). Отже, вибірковість правової позиції Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, на переконання адвоката Іщенко Г.М., свідчить про необ’єктивність ухваленого рішення.

Порушення презумпції невинуватості.

Твердження, що суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 4 листопада 2021 року (справа № 371/981/21) визнав суддю ОСОБА10 винною у вчиненні адміністративного правопорушення (стаття 44³КУпАП), є помилковим. В ухвалі суддя використав термін «ознаки вчинення адміністративного правопорушення», а не «визнаю винуватою». Метою було лише нагадати про обов’язок судді демонструвати неухильне дотримання закону (особливо для голови суду), що відповідає стандартам етики.

У межах розгляду дисциплінарної справи також проігноровано статистику розглянутих справ суддею Поліщуком А.С. Ця статистика свідчить про високу якість роботи судді та відсутність системних чи грубих порушень, які б могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарг на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарг судді Поліщука А.С., його представника – адвоката Іщенко Г.М., зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо вчинення суддею Поліщуком А.С. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 правил щодо самовідводу, допущення позапроцесуального спілкування, консультування учасників справи, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів зауважено, що незалежність судової влади передбачає повну неупередженість із боку суддів. При розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути неупередженими, тобто вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи необ’єктивності, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді здійснювати судочинство незалежно. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, а й з боку суспільства загалом. Суддя повинен не тільки бути насправді вільним від будь-якого неналежного зв’язку, упередження або впливу, але він чи вона також повинні бути вільними від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32; «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення ЄСПЛ у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47; «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Принцип безсторонності суду буде безумовно порушено у випадку наявності приватного інтересу судді у вирішенні справи (рішення ЄСПЛ у справах «Ланборгер проти Швеції», § 35; «Готрен та інші проти Франції», § 59).

Професійні, фінансові чи особисті відносини між суддею та учасником справи, представником учасника справи можуть викликати сумніви у безсторонності суду (рішення ЄСПЛ у справах «Пескадор Валеро проти Іспанії», § 27; «Токано та професорія Прометешті проти Молдови», § 31; «Мікаллеф проти Бельгії», § 102; «Ветштайн проти Швейцарії», § 47).

Відповідно до пункту 4.12 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя не має права займатися юридичною практикою під час перебування на посаді судді.

У Коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що термін «юридична практика» стосується юридичної діяльності, яка ведеться поза межами суду і не має безпосереднього відношення до судових розглядів. Зокрема, йдеться про складання актів передачі прав власності на нерухомість, надання юридичних консультацій із різноманітних питань, складання і оформлення юридичних документів, які охоплюють широкий діапазон ділових і довірчих взаємин, а також інші функції. Суддя не має надавати юридичні консультації (пункти 172, 174 Коментаря).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою зміцнення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункти 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У дисциплінарному провадженні обставини дисциплінарного проступку мають бути підтверджені достатньою сукупністю чітких і переконливих доказів, які у взаємозв’язку дають підстави для висновку про наявність або відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку.

Водночас оцінка доказів у дисциплінарному провадженні не зводиться до ізольованого аналізу кожного окремого доказу без урахування його зв’язку з іншими матеріалами справи. Вирішальне значення має те, чи підтверджується певна обставина всією сукупністю доказів: судовими рішеннями, хронологією надходження та розподілу справ, змістом заяв про відвід, поведінкою учасників проваджень, поясненнями судді, матеріалами електронної системи документообігу суду, відеозаписами, фотоматеріалами та іншими даними.

Саме у такому взаємозв’язку Вища рада правосуддя оцінює доводи скарг судді Поліщука А.С. та його представника про недоведеність обставин дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. був знайомий та мав позапроцесуальне спілкування з підсудним ОСОБА1 та ОСОБА2, надавав їм консультації. Факти позапроцесуального спілкування судді Поліщука А.С. із вказаними особами були ретельно перевірені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи (зокрема відеозаписами бодикамер поліцейських, на яких зафіксовано спілкування ОСОБА1 та судді Поліщука А.С. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА1; поясненнями суддів Поліщука А.С., Кириленко К.О., Рибальченко В.П.; відеозаписом судового засідання у справі № 371/1555/23 за участю ОСОБА2).

Вища рада правосуддя відкидає позицію Поліщука А.С., що відносини зі ОСОБА1 та ОСОБА2 обмежуються простим знайомством, «як з багатьма мешканцями міста Миронівка», яке не впливає на його неупередженість та не створює підстав для сумніву в його неупередженості. Зважаючи на системність, спосіб і характер спілкування судді із цими особами, що підтверджується матеріалами справи, Вища рада правосуддя вважає, що йдеться не про звичайне знайомство, а про відносини, які, з погляду звичайної розсудливої людини, свідчать про сприяння судді в розгляді справ і впливають на його об’єктивність.

Доводи судді Поліщука А.С. та його представника, що відео- та фотоматеріали, які містять зображення листування ОСОБА2 із суддею Поліщуком А.С. у месенджері Viber, не можуть бути враховані в дисциплінарному провадженні, Вища рада правосуддя оцінює критично.

Зазначені матеріали не були отримані Вищою радою правосуддя шляхом проведення прихованого спостереження або іншого втручання органу державної влади у приватне спілкування особи. Згідно з матеріалами дисциплінарної справи відповідні зображення було зафіксовано під час відеозапису судового засідання, який здійснював сам учасник судового провадження, а надалі цей відеозапис був доступний для публічно перегляду.

Водночас Вища рада правосуддя бере до уваги, що такі матеріали містять інформацію про комунікацію приватного характеру. Тому вони не можуть оцінюватися ізольовано та бути єдиною й самостійною підставою для висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку.

У цій справі відповідні відео- та фотоматеріали Вища рада правосуддя оцінює лише сукупно з іншими доказами: змістом судових рішень судді Поліщука А.С. у справах за участю або в інтересах ОСОБА2, повторюваністю заявлення відводів іншим суддям, подальшим надходженням справ до провадження судді Поліщука А.С., встановленою хронологією таких подій, а також іншими матеріалами дисциплінарної справи.

За таких обставин сам лише факт, що окремі докази містять інформацію про спілкування в месенджері, не є безумовною підставою для їх повного ігнорування в дисциплінарному провадженні. Однак їх доказове значення полягає не у встановленні змісту приватного життя особи, а в підтвердженні або спростуванні обставин, які мають значення для оцінки безсторонності судді, наявності позапроцесуального зв’язку з учасником судових проваджень та можливого використання процесуальних повноважень не з метою правосуддя.

Надання суддею консультацій, порад, рекомендацій знайомим, які є учасниками судових справ, що перебувають на розгляді в суді, де здійснює правосуддя такий суддя, особливо спрямованих на усунення інших суддів від розгляду справ чи уникнення від відповідальності, може викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді та суперечить основним засадам судочинства. Така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що така поведінка судді не відповідала принципам безсторонності та неупередженості, і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні суддею розгляду вказаних вище справ і підриває авторитет правосуддя, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями, а отже, суперечить високим стандартам поведінки, які ставляться до суддів.

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя доходить висновку, що такі дії судді Поліщука А.С. свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Відповідно до роз’яснень Ради суддів України, викладених у рішенні від 4 лютого 2016 року № 2 «Про Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів», при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

У разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією (рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів»).

Рада суддів України в рішенні від 4 листопада 2016 року № 75 роз’яснила, якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено – конфлікт інтересів вважається врегульованим.

Процесуальним законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів судді під час здійснення правосуддя у кримінальному судочинстві, є КПК України. Статтями 36, 37, 39‒41 КАС України визначено процесуальні правила відводу / самовідводу.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України). Аналогічні за суттю норми передбачено КАС України.

Водночас відсутність у КУпАП нормативно-правового регулювання інституту відводу (самовідводу) у справах про адміністративні правопорушення не позбавляє суддю обов’язку врегульовувати конфлікт інтересів під час розгляду відповідної справи з урахуванням засад судочинства, передбачених Конституцією України, міжнародних стандартів щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства та в порядку, передбаченому в рішеннях Ради суддів України.

Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи, в провадженні судді Поліщука А.С. перебували такі справи:

№ 371/462/22 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України. Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 17 червня 2024 року задоволено заяву прокурора та відведено суддю Поліщука А.С. від розгляду цієї справи (справа перебувала в провадженні судді Поліщука А.С. з 19 червня 2023 року до 17 червня 2024 року);

№ 371/273/24 стосовно ОСОБА4 за частиною першою статті 130 КУпАП (представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА2). Постановою від 12 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. закрив провадження у справі стосовно ОСОБА4 у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення;

№ 371/1006/23 стосовно ОСОБА5 за частиною першою статті 130 КУпАП (представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА2). Постановою від 15 липня 2024 року суддя Поліщук А.С. закрив провадження у справі стосовно ОСОБА5 у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

№ 371/469/24 за позовом ОСОБА2 до Обухівського РТЦК та СП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням від 19 серпня 2024 року суддя Поліщук А.С. задовольнив позовні вимоги ОСОБА2.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, суддя Поліщук А.С. не вживав будь-яких заходів щодо недопущення сумнівів у його безсторонності та неупередженості з огляду на факт його спілкування зі ОСОБА1 та ОСОБА2 Оскільки Поліщуку А.С. було відомо про характер їхніх відносин, який впливав на об’єктивність судді, Вища рада правосуддя погоджується з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про виникнення у судді обов’язку заявити самовідвід, чого не було зроблено.

Водночас Вища рада правосуддя відхиляє аргумент судді, що він керувався позицією суду, висловленою в ухвалі від 5 березня 2020 року № 371/217/20 про відмову в задоволенні заяви Поліщука А.С. про самовідвід від розгляду клопотання слідчого про здійснення приводу у кримінальному провадженні № ____ щодо ОСОБА1 Цю ухвалу обґрунтовано тим, що в заяві про самовідвід були відсутні посилання на засоби доказування вказаних фактів; докази, якими підтверджуються наведені обставини, що свідчать про юридичні підстави для самовідводу, до заяви не долучено, незважаючи на те, що судове доказування має на меті переконати суд в існуванні певних фактів. Самовідвід був невмотивованим, заява – неконкретизована. Той факт, що суддя був однокласником підозрюваного та перебував із ним у дружніх відносинах, за відсутності будь-яких інших фактів, які б свідчили про заінтересованість слідчого судді в результатах розгляду клопотання про привід підозрюваного, не є підставою наявності обґрунтованих сумнівів щодо його можливої упередженості або необ’єктивності.

Тобто йшлося про недостатню вмотивованість заяви і про відсутність фактів (крім знайомства), які б свідчили про заінтересованість судді. Натомість під час розгляду дисциплінарного провадження такі факти були встановлені (системна комунікація зі ОСОБА1 та ОСОБА2, спосіб, характер і спрямування такої комунікації) і вони були відомі Поліщуку А.С., тому він не міг опиратися на ухвалу у справі № 371/217/20 як на підставу для незаявлення самовідводів.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про вчинення суддею Поліщуком А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/273/24, 371/1006/23, 371/469/24 правил щодо самовідводу).

Водночас Вища рада правосуддя вважає слушними доводи скарг та не погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Поліщука А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час розгляду заяв про відвід суддів від розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 з огляду на таке.

Чинне законодавство України не передбачає процесуальної можливості для судді заявити самовідвід від розгляду заяви про відвід іншого судді від розгляду справи. Навіть більше, судова практика свідчить, що заявлення відводів судді, який розглядає заяву про відвід, можна розцінювати як зловживання правом на відвід із метою затягування кримінального провадження та, відповідно, залишати такі заяви без розгляду.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя доходить висновку, що під час розгляду заяв про відвід суддів від розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 суддя Поліщук А.С. не вчинив дисциплінарний проступок, передбачених підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно, оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в цій частині підлягає скасуванню.

Водночас зазначене не означає, що суддя, розглядаючи заяву про відвід іншого судді, звільняється від обов’язку діяти безсторонньо, добросовісно, у межах предмета відповідного процесуального питання та з дотриманням стандартів суддівської етики. Розгляд заяви про відвід не може використовуватися як інструмент необґрунтованої дискредитації іншого судді, фактичної переоцінки його процесуальних рішень поза передбаченою законом процедурою апеляційного чи касаційного перегляду або як спосіб впливу на подальший розподіл справи.

З огляду на це обставини розгляду суддею Поліщуком А.С. заяв про відвід інших суддів підлягають оцінці не як самостійне порушення правил самовідводу в кожному такому випадку, а як складова ширшої моделі поведінки, що свідчить про недотримання стандартів безсторонності, суддівської етики та поваги до інших суддів.

Щодо вчинення суддею Поліщуком А.С. дисциплінарних проступків, передбачених:

пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення під час розгляду справ № 371/190/21 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.), № 371/462/22 порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на «суд, встановлений законом»);

пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення під час розгляду справи № 371/981/21 (за заявою ОСОБА2 про відвід судді Капшук Л.О.) порушення прав людини і основоположних свобод, а саме порушено принцип презумпції невинуватості);

пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення під час розгляду справи № 371/190/21 (за заявою ОСОБА1 про відвід судді Капшук Л.О.) іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій) визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтями 6, 10 вказаного Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Аналогічні за суттю вимоги до поведінки судді закріплені в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, за змістом яких суддя зобов’язаний демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1). Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1).

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, якщо суддя під час здійснення правосуддя зневажливо ставиться до іншого судді, це призводить до виникнення сумнівів щодо рівності професійних суддів як у учасників судового засідання, так і в колективі суду; з’являється упередженість між секретарями та помічниками суддів, що також негативно впливає на роботу цілісного механізму під назвою «судова система» та авторитет і незалежність судової влади в цілому.

Вища рада правосуддя наголошує, що дисциплінарний орган не оцінює законність і обґрунтованість судових рішень судді Поліщука А.С. у спосіб, властивий суду апеляційної чи касаційної інстанції. Встановлення того, чи правильно суддя застосував норму матеріального або процесуального права в конкретній справі, не є самостійним предметом цього дисциплінарного провадження.

Водночас судові рішення можуть бути предметом оцінки дисциплінарного органу тоді, коли їх зміст, спосіб мотивування, повторюваність, зв’язок із позапроцесуальними обставинами та наслідки свідчать не про звичайну суддівську помилку, а про поведінку, несумісну зі статусом судді.

У цій справі Вища рада правосуддя оцінює не окремі рішення судді Поліщука А.С. як такі, а їх сукупність, хронологію та контекст: системне ухвалення рішень у справах, пов’язаних зі ОСОБА1 та ОСОБА2; нерозкриття обставин, які могли викликати об’єктивний сумнів у безсторонності судді; задоволення заяв про відвід інших суддів із мотивів, які виходили за межі предмета розгляду відповідної заяви; а також подальше надходження окремих справ до провадження судді Поліщука А.С.

Саме така сукупність обставин дає підстави для дисциплінарної оцінки поведінки судді, незалежно від того, чи були його окремі судові рішення оскаржені, скасовані або змінені в передбаченому процесуальним законом порядку.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, в ухвалі від 10 серпня 2022 року у справі № 371/190/21 (провадження № 1-кс/371/41/22), вирішуючи питання про відвід судді Капшук Л.О., суддя Поліщук А.С. дійшов висновку про порушення суддею Капшук Л.О. обов’язку закрити провадження у справі № 371/1481/19 у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, з посиланням на постановлену ним ухвалу суду від 12 червня 2020 року в цій справі.

Вирішуючи заяву ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. у справі № 371/981/21, суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 4 листопада 2021 року встановив порушення норм кримінального процесуального закону.

У цій ухвалі суддя Поліщук А.С. також зазначив, що в діях судді ОСОБА10 наявні ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44³КУпАП, хоча питання перебування судді Капшук Л.О. в масці не було предметом заявленого відводу.

Відповідаючи на запитання під час засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя повідомив, що таким чином він спілкується з Капшук Л.О. і хотів наголосити на необхідності дотримуватися карантинних правил, бо звичайного спілкування між ними немає. Тобто суддя усвідомлював, що це питання не стосується відводу, і використовував ухвалу про відвід як спосіб «дорікнути» колезі начебто за невиконання нею норм законодавства.

Під час розгляду справи № 371/1179/21 за заявами ОСОБА2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. від розгляду його скарг, поданих у порядку статті 303 КПК України, суддя Поліщук А.С. фактично відвів суддю від розгляду цих скарг з урахуванням обставин, на які не посилався заявник ОСОБА2 у своїх заявах, зокрема з посиланням на обставини, встановлені в постановленій ним ухвалі від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21.

Під час розгляду заяви ОСОБА1 про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22 суддя Поліщук А.С. фактично вдався до оцінки процесуальних дій судді Кириленко М.О. під час вирішення нею питання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу, зокрема щодо досліджених нею доказів у судовому засіданні, безпосередньо наданої нею оцінки наявності чи відсутності обставин співмірності застосування нею запобіжного заходу.

Як вбачається зі змісту ухвали Миронівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року у справі № 371/469/24, задовольняючи заяву ОСОБА2 про відвід судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА2 до Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суддя Поліщук А.С. обґрунтував своє рішення, у тому числі, начебто порушенням ним правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості.

Аналізуючи дії судді Поліщука А.С. під час розгляду заяв про відвід та мотивування ухвал про їх задоволення в сукупності, зважаючи на письмові та усні пояснення, які надав суддя під час розгляду дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя доходить висновку, що він діяв під впливом неприязних і конфліктних відносин зі своїми колегами і під час здійснення правосуддя використовував судові рішення для надання оцінки їх процесуальним та іншим діям у спосіб, що суперечить завданням правосуддя. На переконання Вищої ради правосуддя, однією з визначальних причин таких дій судді було не бажання в належний спосіб та об’єктивно встановити наявність підстав для відводу суддів і забезпечити неупередженість процесу, а бажання наголосити на неправомірності дій колег та їх дискредитація.

Інститут відводу судді є процесуальною гарантією неупередженості суду та спрямований виключно на забезпечення права учасників процесу на справедливий судовий розгляд. Інститут відводу судді не може застосовуватися як інструмент для вираження незгоди з процесуальними діями чи рішеннями судді або для суб’єктивного оцінювання професійної діяльності судді. Відвід є юридичним механізмом, а не засобом персональної критики, тиску або створення негативного образу іншого судді.

Дії судді, які мають на меті приниження честі, гідності чи професійної репутації іншого судді, несумісні з високим статусом носія судової влади. Суддя зобов’язаний утримуватися від будь-яких проявів неповаги до колег і не допускати поведінки, яка може підірвати довіру суспільства до судової влади. Використання заяви про відвід як засобу дискредитації іншого судді, підміни юридичної аргументації оціночними судженнями або поширенням негативних характеристик щодо його особистих чи професійних якостей порушує норми професійної етики.

Отже, використання інституту відводу для «спілкування з колегами», висловлення негативної, емоційно забарвленої, принизливої або дискредитуючої оцінки судді є неприпустимим. Така поведінка несумісна зі статусом судді, порушує професійні стандарти поведінки, суперечить меті та природі інституту відводу.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, ухвали судді Поліщука А.С. про задоволення заяв про відвід суддів у справах №№ 371/190/21, 371/981/21, 371/1179/21, 371/462/22 містили оцінку процесуальних дій суддів під час здійснення правосуддя, оцінку ухвалених ними процесуальних документів, а також виклад обставин, які не мали жодного стосунку до вирішення заяв про відвід суддів із метою усунення будь-яких сумнівів учасників судового процесу в їх необ’єктивності та неупередженості.

Така оцінка та виклад обставин явно виходять за межі розгляду заяви про відвід судді. Наведене дає підстави для висновку, що такі дії судді Поліщука А.С. були спрямовані на дискредитацію суддів, а не на досягнення завдань судочинства. Такі дії є порушенням саме етичної складової поведінки судді, зокрема в частині недопущення поведінки, яка підриває авторитет правосуддя, суперечить нормам суддівської етики, виявляє неповагу до інших суддів.

Вища рада правосуддя не погоджується з доводами судді Поліщука А.С., що відсутність заяв інших суддів про приниження їхньої честі та гідності виключає можливість дисциплінарної оцінки відповідних висловлювань.

Дисциплінарна відповідальність судді за поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, не залежить виключно від того, чи звернувся інший суддя із заявою про захист честі, гідності або ділової репутації. Вирішальним є те, як така поведінка сприймається об’єктивним стороннім спостерігачем та чи здатна вона підірвати довіру до суду, створити враження внутрішньої упередженості, особистого протистояння або використання процесуального документа для дискредитації колеги.

Суддя має право мотивувати ухвалу про відвід іншого судді, однак таке мотивування повинно залишатися в межах предмета відповідної заяви, бути стриманим, коректним, юридично релевантним і не перетворюватися на оцінку професійних чи особистих якостей іншого судді поза межами необхідного для вирішення процесуального питання.

У цьому випадку характер і тон окремих формулювань судді Поліщука А.С., а також їх поєднання з іншими встановленими обставинами дисциплінарної справи обґрунтовано оцінені як такі, що не відповідають стандартам суддівської етики та поваги до інших суддів.

Водночас Вища рада правосуддя вважає, що такі дії не є порушенням презумпції невинуватості чи права на «суд, встановлений законом». Посилання в тексті ухвали про відвід на ознаки дисциплінарного проступку також не свідчить, що суддя перейняв на себе повноваження Вищої ради правосуддя.

З огляду на це Вища рада правосуддя доходить висновку, що дії судді Поліщука А.С. під час розгляду та задоволення заяв про відвід суддів у справах №№ 371/190/21, 371/981/21, 371/1179/21, 371/462/22 не містять складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однак вказані вище дії судді Поліщука А.С. утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

Тому Вища рада правосуддя вважає, що оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вчинення суддею Поліщуком А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 протягом строку, встановленого законом; несвоєчасне надання копії судового рішення у справі № 371/386/23 для її внесення до ЄДРСР).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що призначення суддею Поліщуком А.С. судових засідань у справі № 371/462/22 зі значними інтервалами свідчить про недотримання ним вимог статті 28 КПК України в частині розумності строку розгляду кримінального провадження, що вказує на невжиття ним заходів щодо розгляду справи № 371/462/22 протягом розумного строку та неналежну організацію здійснення ним судочинства у цій справі, ураховуючи незначний рівень його навантаження.

Це свідчить про недотримання ним розумності строків розгляду кримінального провадження.

Ні КПК України, ні КУпАП не встановлюють граничних строків розгляду заяв про відвід судді. Проте вказана категорія справ не є складною.

Як встановила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя та підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, суддя Поліщук А.С. призначив до розгляду заяву про відвід судді Капшук Л.О. у справі № 371/190/21 вперше через 2 місяці 3 дні від дня її надходження до його провадження.

Справа № 371/1006/23 за заявленим судді Капшук Л.О. відводом перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. із 19 вересня 2023 року до 11 грудня 2023 року, тобто 2 місяці 22 дні.

Після заявлення судді Гаврищуку А.В. відводу справа № 371/1006/23 перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. зі 28 лютого 2024 року до 1 травня 2024 року – 2 місяці 3 дні.

Крім того, справа № 371/386/23 за заявою про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. із 12 вересня 2023 року до 19 березня 2024 року, тобто 6 місяців 7 днів. Справу призначено до розгляду на 19 березня 2024 року, тобто за 3 дні до закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183417 подія відбулася 22 березня 2023 року).

Доводи скарги судді Поліщука А.С., що тривалість розгляду справ і значні інтервали між судовими засіданнями зумовлені, зокрема, його навантаженням, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як встановила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, навантаження судді Поліщука А.С. у 2023–2024 роках не було надмірним.

Водночас Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими доводи скарги судді Поліщука А.С. про дотримання строку надання до ЄДРСР копії ухвали від 19 березня 2024 року у справі № 371/386/23 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА6 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. від участі в розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

19 березня 2024 року у справі № 371/386/23 суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА6 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. від участі в розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

19 березня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали. Із електронної системи документообігу Миронівського районного суду Київської області «Д-3», вбачається, що копія вступної і резолютивної частини цієї ухвали була внесена до електронної системи документообігу суду та надіслана до ЄДРСР 19 березня 2024 року о 13:07, що підтверджується скріншотом із системи «Д-3» (долучено до пояснень судді Поліщука А.С., вх. № 1791/3/6-25 від 25 серпня 2025 року).

Наведене вказує на дотримання суддею Поліщуком А.С. вимоги частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» щодо обов’язку не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення внести його до ЄДРСР (внесено в день її ухвалення).

Повний текст цієї ухвали був виготовлений 1 травня 2025 року, та як вбачається зі скріншоту з електронної системи документообігу Миронівського районного суду Київської області «Д-3», був внесений до ЄДРСР цього ж дня о 16:34.

Отже суддею Поліщуком А.С. було дотримано вимоги частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» щодо обов’язку не пізніше наступного дня після виготовлення повного тексту судового рішення внести його до ЄДРСР (внесено в день виготовлення повного тексту ухвали).

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя доходить висновку про відсутність в діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: несвоєчасне надання копії судового рішення у справі № 371/386/23 для її внесення до ЄДРСР.

З огляду на викладене оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вчинення суддею Поліщуком А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями, зокрема у справах №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24, № 371/1555/23).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінивши в сукупності встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та докази, дійшла висновку, що поведінка судді Поліщука А.С. під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 в частині вирішення питання про відвід суддів, у провадженні яких перебували ці справи, а також зміст листування судді із ОСОБА2 в месенджері Viber під час розгляду іншим суддею цього суду справи № 371/1555/23 свідчить на наявність у діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Вища рада правосуддя вважає обґрунтованим висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Конституційна гарантія незалежності судді означає не лише заборону прямого зовнішнього тиску на суддю, а й неприпустимість будь-яких дій, які фактично перешкоджають судді здійснювати правосуддя в конкретній справі або створюють умови для його усунення від розгляду справи поза належними процесуальними підставами. Конституційний Суд України наголошував, що Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів, забороняє вплив на них у будь-який спосіб, а судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Водночас втручання у здійснення правосуддя може проявлятися не лише у формі прямої вимоги до судді ухвалити певне рішення. Таке втручання може полягати і в діях, спрямованих на позбавлення конкретного судді можливості надалі здійснювати правосуддя у справі, зокрема шляхом створення або підтримання штучних підстав для його відводу. Особливо небезпечним таке втручання є тоді, коли воно вчиняється іншим суддею, який, використовуючи власні процесуальні повноваження, фактично впливає на склад суду та подальший рух справи.

У цій дисциплінарній справі встановлено не один випадок задоволення заяви про відвід, а повторювану модель поведінки, за якої суддя Поліщук А.С. вирішував заяви про відвід інших суддів у справах, пов’язаних з особами, з якими він мав особисті або позапроцесуальні відносини, – ОСОБА1 та ОСОБА2 У матеріалах справи зазначено, що Поліщук А.С. підтримував тривале спілкування зі ОСОБА1, який був його колишнім однокласником, а також із ОСОБА2, водночас суддя ухвалював рішення про відвід інших суддів у справах, у яких ці особи брали участь або мали процесуальний інтерес.

Такі дії не можуть бути оцінені лише як реалізація суддею Поліщуком А.С. процесуального повноваження щодо вирішення заяв про відвід. Вирішальним є не сам факт розгляду таких заяв, а сукупність обставин: особистий зв’язок судді з відповідними учасниками, повторюваність заяв про відвід, характер мотивування ухвал, фактичне усунення інших суддів від розгляду справ, а також подальше надходження частини таких справ до провадження самого судді Поліщука А.С.

Зокрема, у справі № 371/190/21 за заявою ОСОБА1 суддя Поліщук А.С. відвів суддю Капшук Л.О. від розгляду кримінального провадження, поклавши в основу висновку не доведені фактичні обставини упередженості судді, а, зокрема, відсутність пояснень судді Капшук Л.О. на спростування доводів заявника. Такий підхід фактично створив для судді Капшук Л.О. негативний процесуальний наслідок – усунення від здійснення правосуддя – не через належно встановлену її упередженість, а через прийняття суддею Поліщуком А.С. доводів особи, з якою він мав позапроцесуальний зв’язок.

Аналогічно у справі № 371/462/22 за обвинуваченням ОСОБА1 суддя Поліщук А.С., розглядаючи заяву про відвід судді Кириленко М.О., фактично вийшов за межі предмета вирішення питання про відвід, оцінив процесуальні дії іншої судді, навів аргументи на користь обвинуваченого, після задоволення заяви про відвід справа надійшла до провадження самого судді Поліщука А.С. Ця обставина є істотною, оскільки свідчить, що рішення про відвід мало не лише процесуальний наслідок у вигляді усунення іншого судді, а й фактично змінило подальший рух справи на користь судді, який мав особистий зв’язок з обвинуваченим.

Подібна модель поведінки простежується й у справах, пов’язаних із ОСОБА2 У матеріалах дисциплінарної справи зазначено, що у справах, у яких ОСОБА2 брав участь або надавав правничу допомогу, відводи заявлялися всім суддям Миронівського районного суду Київської області, крім судді Поліщука А.С., а у разі перебування таких заяв у провадженні судді Поліщука А.С. інші судді усувалися від розгляду справ. Крім того, справа № 371/469/24 після задоволення суддею Поліщуком А.С. заяви ОСОБА2 про відвід від її розгляду судді Гаврищука А.В. надійшла до провадження самого судді Поліщука А.С.

Отже, у цій справі втручання судді Поліщука А.С. у здійснення правосуддя іншими суддями полягало не в одному лише ухваленні рішень про відвід, а в тому, що зазначені рішення були ухвалені в умовах очевидного позапроцесуального контексту, стосувалися справ осіб, із якими суддя мав особисті або сталі комунікативні зв’язки, призводили до усунення інших суддів від здійснення правосуддя та в низці випадків створювали умови для подальшого надходження справ до провадження самого судді Поліщука А.С.

Таке використання процедури відводу об’єктивно спотворює її призначення. Інститут відводу існує для забезпечення безсторонності суду, а не для формування бажаного складу суду, усунення конкретних суддів або створення процесуальних переваг для осіб, пов’язаних із суддею, який вирішує заяву про відвід. Коли суддя, маючи особисті чи позапроцесуальні відносини з учасником або заінтересованою особою, послідовно усуває від розгляду справ інших суддів, а відповідні справи надалі потрапляють до нього, – це виходить за межі звичайного процесуального розсуду.

За таких обставин дії судді Поліщука А.С. не можуть бути виправдані посиланням на те, що він формально діяв у межах процедури розгляду заяв про відвід. Формальна наявність процесуального повноваження не виключає дисциплінарної відповідальності, якщо це повноваження використовується не для досягнення мети процесуального інституту, а як інструмент впливу на склад суду та подальший розгляд конкретних справ.

Вища рада правосуддя також ураховує, що незалежність суддів повинна забезпечуватися не лише від зовнішнього впливу, а й усередині самого суду. Пленум Верховного Суду України в постанові «Про незалежність судової влади» зазначав, що незалежність суддів при розгляді конкретних справ має забезпечуватися і в самому суді, а непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів є неприпустимим.

У цьому контексті дії судді Поліщука А.С. створювали для інших суддів Миронівського районного суду Київської області не лише процесуальні, а й інституційні наслідки: вони усувалися від розгляду справ на підставі висновків, сформульованих іншим суддею у справах, пов’язаних з особами, з якими цей суддя мав особисті або позапроцесуальні відносини. Така поведінка об’єктивно могла формувати у суддів враження залежності їхньої можливості здійснювати правосуддя від позиції судді Поліщука А.С. та пов’язаних із ним учасників процесу.

Саме тому встановлені обставини свідчать не про помилкове застосування норм процесуального права в кількох окремих справах, а про втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями. Його сутність полягала у використанні суддею Поліщуком А.С. процесуального механізму відводу для усунення інших суддів від розгляду справ в інтересах осіб, з якими він мав особисті або позапроцесуальні відносини, із подальшим створенням умов для надходження таких справ до його провадження.

Доводи скарги судді Поліщука А.С. про відсутність в його діях складу вказаного дисциплінарного проступку, оскільки Вища рада правосуддя рішенням від 1 жовтня 2024 року № 2874/0/15-24 затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (вх. № 14/0/6-24 від 1 січня 2024 року), тобто констатувала факт відсутності втручання у здійснення правосуддя в цивільній справі № 371/1555/23, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту повідомленням судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (вх. № 14/0/6-24 від 1 січня 2024 року), вона звернулася до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя у справах № 371/1555/23, 371/963/22, 371/1006/23 таких осіб, як ОСОБА2, ОСОБА9, ОСОБА5, ОСОБА11.

Розгляд відповідного повідомлення здійснювався в іншому процедурному порядку, він мав інший предмет перевірки та не був спрямований на встановлення наявності або відсутності в діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку. Крім того, у межах цього дисциплінарного провадження оцінюється не лише окремий епізод у справі № 371/1555/23, а сукупність обставин, встановлених за результатами розгляду дисциплінарної скарги та доповнень до неї: характер позапроцесуальних контактів, повторюваність заяв про відвід, мотивування ухвал судді Поліщука А.С., подальший рух справ, а також поведінка судді у справах, пов’язаних зі ОСОБА1 та ОСОБА2.

Отже, попереднє рішення Вищої ради правосуддя щодо повідомлення про втручання не має преюдиційного значення для цієї дисциплінарної справи та не позбавляє Дисциплінарну палату і Вищу раду правосуддя повноважень оцінити поведінку судді Поліщука А.С. у межах дисциплінарної процедури.

Доводи скарги судді Поліщука А.С., що справи № 371/217/20 та № 371/190/21 – це одна й та сама кримінальна справа щодо ОСОБА1, і що факти неналежної поведінки судді Поліщука А.С. під час розгляду справи № 371/217/20 вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи ухвалами Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2020 року № 3628/1дп/15-20, Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2021 року № 375/3дп/15-21, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Справа № 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/67/20) та справа № 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/153/20) стосувалися розгляду клопотань слідчого на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, внесеному 16 грудня 2019 року до ЄРДР за ознаками вчинення ОСОБА1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України.

Справа № 371/190/21 стосується розгляду по суті в суді обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України, тобто це зовсім інша судова справа, обставини якої дисциплінарним органом не досліджувалися, оцінка їм не надавалась, зокрема не було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя проаналізувала доводи судді щодо ознак відеомонтажу та нетиповості вигляду месенджера Viber на відео. Твердження про те, що використання InShot свідчить про ознаки монтажу, спростовується тим, що вказана програма має також інші функції, зокрема функцію стоп-кадру. З відео вбачається, що її використано саме для того, щоб зафіксувати момент спілкування. Незвичність, як стверджує суддя, інтерфейсу Viber свідчить лише про особливості відображення або фіксації екрана, але не про внесення змін у відео. Отже, жодних ознак монтування виявлено не було.

Під час засідання Вищої ради правосуддя 26 травня 2026 року судді було поставлено пряме запитання, чи обставини, що зафіксовані на вказаному відеозаписі, відповідають дійсності. У відповідь суддя зазначив, що не може повідомити, відповідають вони дійсності чи ні. Отже, у судді відсутні будь-які дані, які б свідчили про недостовірність запису, а твердження про його неналежність є голослівними. Не встановила таких обставин і Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя на підставі аналізу самого відео та матеріалів дисциплінарного провадження доходить висновку, що зафіксовані на відео обставини узгоджуються з іншими встановленими обставинами, даних, які свідчать про його недостовірність немає, його отримано з публічного джерела й опубліковано воно самим учасником справи, а отже, цей запис може бути використано як доказ.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Наявні в матеріалах цієї дисциплінарної справи докази є чіткими та переконливими, а також такими, які, з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Ключовим для кваліфікації дій судді Поліщука А.С. як втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями є те, що процедура відводу використовувалася ним не нейтрально, а в умовах особистого та позапроцесуального зв’язку з особами, заінтересованими в розгляді відповідних справ. Наслідком таких дій було усунення інших суддів від здійснення правосуддя, а в низці випадків – подальше надходження цих справ до провадження судді Поліщука А.С. Така сукупність обставин об’єктивно свідчить про вплив на склад суду та подальший рух справ, тобто про втручання у здійснення правосуддя іншими суддями.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Поліщука А.С. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів скарги судді Поліщука А.С. про недопустимість посилання в оскаржуваному рішенні на лист скаржника Капшук Л.О. від 16 грудня 2024 року як на матеріал, який характеризує особу судді Поліщука А.С., Вища рада правосуддя зазначає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 вказала, що «відомості, зазначені у цьому листі, не можуть самостійно свідчити про негативну поведінку судді Поліщука А.С. з огляду на те, що голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. була уповноважена зборами суддів Миронівського районного суду Київської області на звернення із відповідною дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя». Тобто Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, як і Вища рада правосуддя, не ставить ці дані в основу свого рішення.

Щодо форми вини

Під час вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу, недбалості або неправомірного впливу.

Помилка є добросовісною, якщо суддя, діючи незалежно, безсторонньо та сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків та дотриманням прав учасників справи, встановив та врахував усі вагомі для справи фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, належно оцінив докази, правильно визначив та тлумачив закон, що підлягає застосуванню у спосіб, що очевидно не суперечить матеріалам справи і сталій судовій практиці, переконливо мотивував свої висновки, але припустився помилки, яка не була кричущою, очевидною й однозначною для кваліфікованого судді або вочевидь зумовлена дією об’єктивних обставин у конкретній ситуації (обставини непереборної сили, надмірне навантаження, стан здоров’я, значні обмеження в часі, технічний збій тощо).

Важливими також є подальші дії судді, спрямовані на усунення чи недопущення такої помилки в майбутньому, визнання такої помилки, відсутність намагань її приховати, надання вичерпних, несуперечливих і логічних пояснень, що базуються на дійсних обставинах справи без маніпуляцій та викривлень законодавства і фактів, які виключають інші (недобросовісні) причини помилки

Оцінюючи форму вини судді Поліщука А.С., Вища рада правосуддя керується тим, що встановлені в цьому рішенні порушення не були наслідком добросовісної суддівської помилки, неправильного, але добросовісного тлумачення процесуального закону чи одноразового недбалого виконання службових обов’язків.

Матеріали дисциплінарної справи свідчать про повторювану, послідовну та усвідомлену модель поведінки судді Поліщука А.С., яка полягала в розгляді справ і процесуальних питань, пов’язаних з особами, з якими він мав особисті або позапроцесуальні відносини; нерозкритті обставин, що могли викликати об’єктивний сумнів у його безсторонності; використанні процедури відводу інших суддів у спосіб, що призводив до їх усунення від здійснення правосуддя; подальшому надходженні частини таких справ до його провадження; а також у тривалому невчиненні необхідних процесуальних дій у відповідних провадженнях.

Суддя Поліщук А.С., маючи статус професійного судді та значний досвід здійснення правосуддя, не міг не усвідомлювати значення стандартів безсторонності суду, обов’язку уникати не лише реального конфлікту інтересів, а й ситуацій, які можуть створювати об’єктивний сумнів у неупередженості судді, а також неприпустимості використання процесуальних повноважень у спосіб, який може впливати на склад суду та подальший рух справ в інтересах осіб, з якими суддя має особисті або позапроцесуальні зв’язки.

Водночас обставини справи свідчать, що суддя Поліщук А.С. не лише мав об’єктивну можливість усвідомити неправомірність своєї поведінки, а й фактично усвідомлював відповідні ризики. Про це, зокрема, свідчить те, що в минулому він сам заявляв самовідвід від розгляду справи, пов’язаної зі ОСОБА1, посилаючись на наявність дружніх стосунків із ним. Отже, суддя Поліщук А.С. розумів, що такі відносини можуть мати значення для оцінки його безсторонності, однак надалі не вжив належних заходів для уникнення обґрунтованих сумнівів у своїй неупередженості.

Вища рада правосуддя також бере до уваги, що встановлені порушення мали не поодинокий, а системний характер, повторювалися в різних провадженнях, стосувалися одних і тих самих осіб або пов’язаних із ними справ та супроводжувалися процесуальними наслідками у вигляді усунення інших суддів від розгляду справ і подальшого надходження частини таких справ до провадження судді Поліщука А.С. Така повторюваність і спрямованість поведінки виключають висновок про її необережний або випадковий характер.

За таких обставин Вища рада правосуддя доходить висновку, що всі встановлені в цьому рішенні дисциплінарні порушення суддя Поліщук А.С. вчинив умисно. Він усвідомлював фактичні обставини, які зумовлювали обов’язок діяти особливо обережно, утриматися від розгляду відповідних справ або щонайменше розкрити учасникам провадження обставини, що могли викликати сумнів у його безсторонності, однак свідомо цього не зробив. Так само суддя усвідомлював, що задоволення заяв про відвід інших суддів у справах, пов’язаних з особами, з якими він мав особисті або позапроцесуальні відносини, призводить до усунення цих суддів від здійснення правосуддя та може вплинути на подальший рух справ.

Отже, поведінка судді Поліщука А.С. не може бути оцінена як проста процесуальна помилка чи недбалість. Вона свідчить про свідоме і послідовне використання суддею свого статусу та процесуальних повноважень у спосіб, несумісний із вимогами безсторонності, доброчесності, поваги до інших суддів та авторитету правосуддя.

Щодо застосованого дисциплінарного стягнення

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Поліщука А.С. як істотний дисциплінарний проступок з огляду на положення пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на характер допущених суддею Поліщуком А.С. дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, умисність дій, яка зумовлена, зокрема, його особистими стосунками (позапроцесуальними відносинами) з учасниками процесу, незважаючи на відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що єдиним можливим стягненням є застосування до судді Поліщука А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади, яке пропорційне вчиненим дисциплінарним проступкам та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Жодне інше, більше м’яке, дисциплінарне стягнення не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, не усуне шкоди, завданої поведінкою судді Поліщука А.С. авторитету правосуддя.

Вирішуючи питання про пропорційність застосованого до судді Поліщука А.С. дисциплінарного стягнення, Вища рада правосуддя враховує, що частина висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню. Зокрема, Вища рада правосуддя не погоджується із кваліфікацією дій судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також із висновком про несвоєчасне надання копії судового рішення для внесення до ЄДРСР у справі № 371/386/23.

Водночас скасування зазначених епізодів не змінює загальної дисциплінарної оцінки поведінки судді Поліщука А.С., оскільки доведеними залишаються інші істотні обставини, які в сукупності свідчать про системний характер порушень.

Вища рада правосуддя бере до уваги, що йдеться не про одну суддівську помилку, не про поодиноке невдале формулювання в судовому рішенні та не про ізольований випадок процесуального порушення. Матеріали дисциплінарної справи свідчать про повторювану модель поведінки, яка охоплювала: наявність позапроцесуального контексту у відносинах із особами, справи яких або пов’язані з якими розглядав суддя; нерозкриття обставин, що могли викликати об’єктивний сумнів у його безсторонності; використання процедури відводу у спосіб, що виходив за межі нейтрального вирішення процесуального питання; негативну оцінку дій інших суддів поза межами необхідного для вирішення заяви про відвід; а також тривале невчинення процесуальних дій у низці справ.

Така поведінка судді створювала у стороннього, неупередженого спостерігача обґрунтований сумнів у здатності судді Поліщука А.С. здійснювати правосуддя безсторонньо, незалежно від позапроцесуальних зв’язків та особистого ставлення до учасників проваджень або інших суддів.

Особливої ваги цим обставинам надає те, що вони мали місце в невеликому суді, де повторюваність заяв про відвід, усунення окремих суддів від розгляду справ та подальший рух справ до провадження судді Поліщука А.С. об’єктивно могли формувати в суспільстві враження керованості процесуального механізму відводу та залежності результату розгляду справи від позапроцесуальних чинників.

Вища рада правосуддя враховує відсутність відомостей про попереднє притягнення судді Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності. Водночас характер установлених порушень, їх повторюваність, тривалість, зв’язок із фундаментальними вимогами безсторонності судді та авторитету правосуддя, а також відсутність переконливих пояснень, які б спростували встановлену сукупність обставин, свідчать, що застосування менш суворого дисциплінарного стягнення не забезпечило б досягнення мети дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що застосоване Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним установленому дисциплінарному проступку та необхідним для підтримання суспільної довіри до суду.

Відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Підсумовуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що необхідно скасувати частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 про притягнення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності, ухваливши нове рішення з викладенням мотивувальної частини в редакції цього рішення; залишити без змін дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

скасувати частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 про притягнення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука Андрія Сергійовича до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення, а в іншій частині рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2119/3дп/15-25 залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя