Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Недибалюк В.Д. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик Ольги Михайлівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 11 листопада 2025 року за вхідним № Ч-444/35/7-25 надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано інспектору Недибалюк В.Д. для проведення попередньої перевірки.

 

Узагальнений виклад змісту дисциплінарної скарги

У скарзі Чижик Т.В. зазначає, що 31 жовтня 2025 року близько 19:00 суддя Лелик О.М., керуючи особистим автомобілем «Lexus UX250-H», рухаючись автодорогою державного значення Н-09 «Мукачево–Львів» у напрямку міста Львова, не зменшила швидкість руху та не зупинилась перед нерегульованим пішохідним переходом (знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» зі світлодіодним підсвічуванням), попри попередній дорожній знак 1.33 «Діти», та здійснила наїзд на двох пішоходів – ОСОБА1 та ОСОБА2, які перетинали проїзну частину. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) пішохід ОСОБА2 загинув на місці події, пішохід ОСОБА1 отримав тяжкі тілесні ушкодження (забійні рани голови та ніг).

Обставини події, на думку скаржниці, підтверджуються такими фактами:

– на місці ДТП були відсутні сліди гальмування;

– автомобіль зупинився лише через спрацювання подушок безпеки приблизно за 30 метрів від переходу;

– тіло загиблого ОСОБА2 знаходилось на відстані 5 – 7 метрів від пішохідного переходу;

– двоє свідків-пасажирок та водій автобуса незалежно один від одного підтвердили, що автомобіль рухався на великій швидкості і не гальмував;

– суддя Лелик О.М. особисто підтвердила, що побачила пішоходів лише в момент зіткнення.

Після вчинення ДТП суддя Лелик О.М., відповідно до показань двох очевидців, неодноразово просила їх не викликати поліцію на місце події.

2 листопада 2025 року ОСОБА3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України; порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та травмування іншої особи).

Того ж дня, 2 листопада 2025 року, Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2292/0/15-25 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М.». Під час засідання, на якому розглядалось це питання, прокурор Офісу Генерального прокурора Попатюк В.О. виклав обставини ДТП, зокрема зазначив, що пригода сталась на освітленому пішохідному переході у межах населеного пункту, автомобіль рухався з перевищенням допустимої швидкості та не гальмував перед переходом, а після ДТП суддя просила очевидців не викликати поліцію. Сама суддя Лелик О.М. була присутня на засіданні, не заперечила факту керування автомобілем, однак заперечила перевищення швидкості та прохання не викликати поліцію. При цьому вона не змогла пояснити суперечності між своїми показаннями та свідченнями очевидців, зокрема щодо відсутності слідів гальмування та відсутності інших транспортних засобів на дорозі в момент події. Також на засіданні було озвучено, що заставу в установленому розмірі внесли друзі судді.

3 листопада 2025 року Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу у справі № 344/19597/25, якою застосував до ОСОБА3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 1 002 268 гривень. Тримання під вартою визначено здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Крім того, ухвалою від 6 листопада 2025 року у справі № 344/19754/25 на автомобіль Lexus UX250-H, що є власністю судді ОСОБА3, накладено арешт із забороною на користування, відчуження та розпорядження ним.

Того ж дня, 6 листопада 2025 року, Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2344/0/15-25 про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Лелик О.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Скаржниця зазначає, що суддя Лелик О.М., будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зобов’язана дотримуватись закону не лише при здійсненні правосуддя, а й у повсякденному житті. Порушення Правил дорожнього руху, що призвело до загибелі людини, у поєднанні з подальшою поведінкою судді на місці події (прохання не викликати поліцію), свідчить про нехтування базовими правовими та моральними принципами, несумісне зі статусом носія судової влади. Зазначені дії отримали широкий суспільний резонанс та завдали істотної шкоди суспільній довірі до судової влади.

Скаржниця також зауважує, що дисциплінарний орган має право та зобов’язаний самостійно оцінювати наявність дисциплінарного проступку незалежно від результатів кримінального провадження, оскільки дисциплінарна та кримінальна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності та не виключають одна одну.

У зв’язку з викладеним скаржниця Чижик Т.В. просить притягнути суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М. до дисциплінарної відповідальності, оскільки в її діях наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Обставини та факти, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

Указом Президента України від 4 липня 2024 року № 416/2024 Лелик Ольга Михайлівна призначена на посаду судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416/2024#Text).

3 листопада 2025 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у справі № 344/19597/25 постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА3 у межах кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____ від 31 жовтня 2025 року. Застосував до підозрюваної ОСОБА3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів у межах строку досудового розслідування – до 30 грудня 2025 року включно. Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА3 визначив здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)». Визначив заставу у розмірі 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131504917).

Зі змісту клопотання слідчого, погодженого прокурором, що було предметом розгляду 3 листопада 2025 року у справі № 344/19597/25, вбачаються такі обставини ДТП за участю судді ОСОБА3.

31 жовтня 2025 року близько 19:00 ОСОБА3, керуючи автомобілем марки «LEXUS UX250-H», реєстраційний номер ____, будучи обізнаною з вимогами статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких водій зобов’язаний не допускати порушень вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року (далі – ПДР), а саме: пунктів 1.33, 1.5, 1.10 – в частині значення термінів «небезпека для руху» та «пішохідний перехід», 2.3, 4.16, 5.38.1, 12.3, 12.4, 18.1, зухвало проігнорувала їх, безвідповідально віднеслась до можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, усвідомлюючи небезпечні властивості автомобільного транспорту як джерела підвищеної небезпеки, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наразивши тим самим на небезпеку інших учасників дорожнього руху, маючи об’єктивну змогу спостерігати за дорожньою обстановкою та її зміною, не забезпечила безпеку дорожнього руху, внаслідок чого скоїла ДТП за таких обставин.

У зазначений час ОСОБА3, керуючи автомобілем «LEXUS UX250-H», порушуючи вищевказані вимоги ПДР, рухаючись по автодорозі державного значення Н-09 сполученням «Мукачево-Львів» у напрямку до міста Львова, при проїзді її ділянки неподалік будинку № 31 по вулиці Центральній у селі Фрага Івано-Франківського району Івано-Франківської області, проявила неуважність та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно, не реагувала на її зміну, своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху після проїзду дорожнього знаку 1.33 «Діти» та під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» зі світлодіодним підсвіченням, не зменшила швидкість і не зупинилася, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА1 та ОСОБА2, які переходили проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті порушення водієм ОСОБА3 вищевказаних правил дорожнього руху відбулася ДТП – наїзд на пішоходів ОСОБА1 та ОСОБА2 Потерпілий ОСОБА1 отримав тілесні ушкодження і був доставлений до КНМП «Рогатинська ЦРЛ», а пішохід ОСОБА2 від отриманих травм загинув на місці пригоди.

2 листопада 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2292/0/15-25, яким задовольнила подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. та надала згоду на утримання під вартою судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М. (https://hcj.gov.ua/doc/doc/55310).

Зі змісту рішення вбачається, що підставою задоволення подання прокурора стало встановлення обґрунтованої підозри у вчиненні суддею ОСОБА3 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, що підтверджується протоколами огляду місця події, затримання, освідування та допитів потерпілого і свідків, а також наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість санкції та наявність закордонного паспорта; незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів з огляду на посадове становище судді та широке коло зв’язків серед представників судової влади і правоохоронних органів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином через можливість використання службових зв’язків для впливу на слідчих, прокурорів та слідчих суддів, – за умови, що жоден більш м’який запобіжний захід не міг би забезпечити досягнення мети кримінального провадження.

6 листопада 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2344/0/15-25, яким частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. та тимчасово, до 1 січня 2026 року, відсторонила суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (https://hcj.gov.ua/doc/doc/55478).

18 травня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 917/0/15-26, яким задовольнила клопотання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни та тимчасово відсторонила суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик О.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № ____ (https://hcj.gov.ua/doc/doc/58993).

4 лютого 2026 року дисциплінарний інспектор у порядку статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» отримав від П’ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі – П’ятий СВ ТУ ДБР у місті Львові), копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 31 жовтня 2025 року за підозрою ОСОБА3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Також отримано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, в частині, необхідній для розгляду скарги Чижик Т.В.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчими органами було проведено допити учасників та очевидців ДТП від 31 жовтня 2025 року, зокрема:

1) допит потерпілого ОСОБА1: ОСОБА1 зазначив, що 31 жовтня 2025 року близько 19:05 він приїхав до села Фрага на рейсовому автобусі з міста Львів. Разом із ОСОБА1 з автобуса на зупинці вийшли ОСОБА2 (потерпілий) та інші особи, після чого вони направились до пішохідного переходу, який знаходиться навпроти автобусної зупинки.

ОСОБА1 вказав, що він та ОСОБА2 йшли спокійною ходою. Будь-яких автомобілів з обох сторін дороги не було. У момент, коли ОСОБА1 та ОСОБА2 майже закінчили перехід дороги, ОСОБА1 відчув удар у праву ногу, від якого його відкинуло вперед на асфальт. За свідченням ОСОБА1, автомобіль з’явився раптово, їхав на великій швидкості у зв’язку із чим була відсутня можливість вчасно зреагувати на його появу. Унаслідок зіткнення автомобіля та ОСОБА2 останній помер.

ОСОБА1 також повідомив, що в місці, де знаходиться пішохідний перехід, є освітлення з обох сторін.

2) допит та пояснення свідка ОСОБА4 (неповнолітній): ОСОБА4 зазначив, що близько 18:40 31 жовтня 2025 року він та його товариш ОСОБА5 перебували на подвір’ї Фразької гімназії.

О 19:00 на зупинку поруч зі школою прибув автобус, який рухався зі Львова до міста Рогатина. Після висадки пасажирів автобус почав рух, а пасажири почали переходити дорогу на пішохідному переході. Першими почали рух по пішохідному переходу двоє чоловіків, які йшли поруч один за одним. На середині пішохідного переходу одного із пішоходів збив автомобіль, який їхав на великій швидкості. Після удару автомобіль продовжив рух у напрямку міста Львова, з’їхав у кювет, де зупинився, збивши металевий стовп із дорожнім знаком. Це був автомобіль марки Lexus.

ОСОБА4 зауважив, що він та його товариш ОСОБА5 повідомили швидку про ДТП. Підійшовши до автомобіля марки Lexus, ОСОБА4 побачив за кермом автомобіля жінку. На запитання, чи з нею все гаразд, вона відповіла, що так. Після цього він повідомив жінці за кермом, що має намір викликати поліцію, на що вона зауважила, що цього робити не потрібно.

Щодо наявності вуличного освітлення ОСОБА4 повідомив, що в момент ДТП вуличне освітлення працювало, оскільки воно вже було увімкнено, коли він прийшов на територію гімназії. На вулиці була хороша погода, опадів також не було, асфальтне покриття було сухе.

Щодо того, чи гальмував автомобіль, ОСОБА4 зазначив, що автомобіль Lexus перед самим зіткненням та в його момент їхав досить швидко та не гальмував. Крім того в момент ДТП жодних інших автомобілів на дорозі не було.

3) допит та пояснення свідка ОСОБА5 (неповнолітній): ОСОБА5 зазначив, що ДТП відбулось близько 19:00 31 жовтня 2025 року у селі Фрага. На зупинку біля Фразької гімназії під’їхав автобус, з якого вийшли пасажири. Указані пасажири попрямували до пішохідного переходу, попереду один за одним помірним темпом йшли двоє чоловіків. У певний момент ОСОБА5 побачив, що автомобіль, який рухався на великій швидкості зі сторони міста Рогатин, збив чоловіка, який рухався другим по пішохідному переходу, від чого той відлетів у напрямку міста Львова. Після удару автомобіль продовжив рух у напрямку міста Львова, вильнув спочатку трошки вліво, тоді – вправо, після чого з’їхав у кювет, де зупинився, збивши металевий стовп із дорожнім знаком, і врізався у бетон. Указаний автомобіль був червоного кольору марки Lexus.

ОСОБА5 зауважив, що він та його друг ОСОБА4 підбігли до чоловіка, який лежав на землі та був живий, після чого ОСОБА4 зі свого мобільного телефону викликав швидку допомогу. У подальшому вони підбігли до автомобіля Lexus. За кермом була жінка. ОСОБА5 запитав, чи все з нею добре, на що вона відповіла – так та сказала не викликати поліцію. Проте ОСОБА4 все одно зателефонував за номером 102 та повідомив поліцію про ДТП. Водій автомобіля Lexus відкрила двері, підійшла до потерпілого, глянула на нього і відійшла.

Щодо наявності вуличного освітлення ОСОБА5 повідомив, що в момент ДТП вуличне освітлення працювало, оскільки воно вже було ввімкнене, коли він прийшов на зустріч до ОСОБА4 На вулиці була хороша погода, опадів не було, асфальтне покриття було сухе.

Щодо того, чи гальмував автомобіль, ОСОБА5 зауважив, що він не чув звуку гальм.

Щодо наявності інших транспортних засобів, які б рухались в попутному або зустрічному напрямку, ОСОБА5 свідчив, що в момент наїзду на пішоходів не було інших транспортних засобів, які рухались зі сторони міста Рогатина чи зі сторони міста Львова. Перший автомобіль з’явився через 30 секунд після того, як він та ОСОБА4 підійшли до автомобіля Lexus.

4) допит свідка ОСОБА6 (водій автобуса): ОСОБА6 зазначив, що на вимогу пасажирів він здійснив зупинку в селі Фрага на зупинці громадського транспорту. Із автобуса вийшли близько 10 осіб, після чого він продовжив рух.

ОСОБА6 також повідомив, що коли він стояв на зупинці, повз нього в попутному напрямку автомобілі не їхали. Також не було автомобілів, які рухались у зустрічному напрямку. Перший автомобіль, який їхав у зустрічному напрямку, ОСОБА6 побачив у кінці села. Моменту наїзду на пішоходів він не бачив.

Щодо погодних умов на вулиці, ОСОБА6 вказав, що опадів на вулиці не було, дорожнє покриття було сухе.

Щодо того, чи працювало вуличне освітлення, ОСОБА6 повідомив, що освітлення працювало.

5) допит свідка ОСОБА7 (пасажир автобуса): ОСОБА7 зазначила, що близько 19:00 автобус прибув у село Фрага. Вона разом з іншими пасажирами вийшла з автобуса та пішла до пішохідного переходу. Попереду рухались ОСОБА2 та ОСОБА1 Стоячи на початку пішохідного переходу, ОСОБА7 побачила автомобіль червоного кольору, який рухався на великій швидкості та збив ОСОБА2 і ОСОБА1, після чого автомобіль проїхав ще приблизно 10-15 метрів у напрямку міста Львова та з’їхав у кювет, врізавшись у стовп. Підійшовши до ОСОБА2, вона почула важке дихання та хрип. Після цього вона та її дочка ОСОБА8 підійшли до ОСОБА1 та допомогли йому піднятись.

Щодо погодних умов на вулиці ОСОБА7 зазначила, що опадів не було, дорожнє покриття було сухе, на вулиці було темно, проте працювало вуличне освітлення.

Щодо того, чи рухались в момент ДТП в попутному та зустрічному напрямку інші транспортні засоби, ОСОБА7 зазначила, що їх не було. Автомобіль, який збив ОСОБА2 та ОСОБА1, з’явився раптово та їхав із великою швидкістю.

6) допит свідка ОСОБА8 (пасажир автобуса): ОСОБА8 зазначила, що близько 19:00 автобус прибув у село Фрага та здійснив зупинку. Після зупинки вона та інші пасажири, серед яких були ОСОБА2 та ОСОБА1, вийшли з автобуса. Стоячи на початку пішохідного переходу, ОСОБА8 побачила автомобіль червоного кольору, який збив ОСОБА1 та ОСОБА2, після чого автомобіль проїхав ще, приблизно, 15 метрів у напрямку міста Львова та з’їхав у кювет і врізався в стовп. Підійшовши до ОСОБА2, вона почула важке дихання та хрип. Після цього вона та її мати ОСОБА7 підійшли до ОСОБА1 та допомогли йому піднятись.

Щодо погодних умов на вулиці, ОСОБА8 зазначила, що опадів не було, дорожнє покриття було сухе, на вулиці було темно, проте працювало вуличне освітлення.

Щодо того, чи рухались в момент ДТП в попутному та зустрічному напрямку інші транспортні засоби, ОСОБА8 зазначила, що таких не було. Автомобіль, який збив ОСОБА2 та ОСОБА1, з’явився раптово та їхав із великою швидкістю.

7) свідок ОСОБА9 (прокурор): ОСОБА9 під час допиту повідомив, що о 19:30 на його мобільний телефон зателефонував виконувач обов’язків керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області Палів Р.І. та повідомив, що у селі Фрага за участю судді відбулось ДТП і йому необхідно виїхати на місце для доповіді щодо обставин події.

На місце події ОСОБА9 прибув о 19:50 та побачив тіло загиблого, яке знаходилось посередині смуги руху автомобілів у напрямку міста Львова на відстані приблизно 20-25 метрів від пішохідного переходу, а далі у напрямку руху в кюветі на відстані 10 метрів від тіла знаходився автомобіль марки «LEXUS UX250-H».

Він запитав у ОСОБА3 про обставини ДТП, на що остання повідомила, що рухалась із незначною швидкістю, людей на пішохідному переході не бачила, оскільки навпроти неї рухався великий автомобіль, який її засліпив, однак конкретно вказати, чи це був великий автобус чи автопоїзд вона не змогла.

8) потерпіла ОСОБА10 (дочка ОСОБА2): ОСОБА10 зазначила, що 31 жовтня 2025 року близько 20:00 їй стало відомо про те, що ОСОБА2 в центрі села Фрага отримав тілесні ушкодження, які не сумісні із життям. Унаслідок травм, отриманих після ДТП, ОСОБА2 помер.

Крім цього ОСОБА10 зазначила, що 1 листопада 2025 року на її особистий номер телефону відбувся дзвінок подруги водія автомобіля Lexus, який збив ОСОБА2 Під час розмови особа, що телефонувала, висловила співчуття ОСОБА10 та повідомила, що хотіла б зустрітись з нею в селі Фрага, оскільки в момент дзвінка перебувала там. ОСОБА10 відмовилась від зустрічі та зазначила, що не бажає спілкуватись.

9) свідок ОСОБА11 (староста Фразького старостинського округу Рогатинської територіальної громади): ОСОБА11 повідомила, що увімкнення та вимкнення вуличного освітлення у селі Фрага, у тому числі і на вулиці Львівській вздовж автодороги Н-09, відбувається автоматично згідно з розкладом, який запрограмований на обладнанні, що встановлено на трансформаторній підстанції на вулиці Миру у селі Фрага. Станом на 31 жовтня 2025 року обладнання було запрограмоване особисто ОСОБА11 таким чином, що увімкнення вуличного освітлення у вечірній час здійснювалось о 18:30, а вимкнення відбувалось о 23:00. Графік увімкнення-вимкнення освітлення є однаковим для всіх днів тижня.

1 листопада 2025 року складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, відповідно до якого затримано ОСОБА3. Допит підозрюваної ОСОБА3 відбувся 28 листопада 2025 року. Відповідно до протоколу допиту суддя ОСОБА3 повідомила, що 31 жовтня 2025 року вона рухалась через село Фрага до міста Львова. Мінімум 2 рази на тиждень суддя ОСОБА3 їздить маршрутом від міста Підгайці Тернопільської області до міста Львова. Указаний маршрут завжди проходить через населені пункти Рогатин-Фрага-Львів та у зворотному напрямку. Дорогою ОСОБА3 рухалась із увімкненим ближнім світлом фар.

Після ДТП першим, кого повідомила ОСОБА3 про ДТП, був її чоловік ОСОБА12, а наступним, кого ОСОБА3 повідомила про ДТП, був голова Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О.

Щодо швидкості руху автомобіля, яким керувала ОСОБА3, суддя зазначила, що не може вказати точну швидкість, водночас зазначила, що на вказаній ділянці не могла їхати швидко, оскільки дорога із правим крутим поворотом та підйомом.

Щодо наявності інших транспортних засобів під час руху на дорозі Черче-Підкамінь-Фрага ОСОБА3 зазначила, що не пригадує такої інформації. Водночас зазначила, що у селі Фрага та неподалік від місця ДТП є крутий поворот. Після проїзду вказаного повороту ОСОБА3 розминулась із зустрічним великогабаритним автомобілем, імовірно автобусом, у якому було ввімкнене яскраве світло фар.

Щодо погодних умов 31 жовтня 2025 року суддя ОСОБА3 зазначила, що асфальтне покриття було сухе, опади відсутні, навколо було темно, без туману.

Щодо вуличного освітлення ОСОБА3 зазначила, що на момент вчинення ДТП вуличне освітлення було вимкнене. Через деякий час після ДТП освітлення увімкнулось, проте через який саме проміжок часу, ОСОБА3 не змогла зазначити.

Щодо дорожніх знаків, які наближені до місця ДТП, серед яких знак «Діти» та знак «Пішохідний перехід», ОСОБА3 зазначила, що про наявність знаків їй відомо, оскільки вона знала, що там знаходяться дорожні переходи.

Також суддя ОСОБА3 зазначила, що після того як розминулась із зустрічним транспортним засобом суддя побачила два силуети людського зросту. Задля уникнення наїзду на пішоходів суддя ОСОБА3 вжила такі заходи – різке гальмування та після наїзду на один із силуетів – поворот керма праворуч, після чого автомобіль, яким керувала ОСОБА3, збив знак та потрапив у кювет.

Після ДТП до ОСОБА3 підійшов молодий чоловік, якому суддя повідомила про необхідність викликати швидку медичну допомогу та поліцію. Також зазначила, що вона є суддею та на місце ДТП необхідно викликати працівників ДБР. Після ДТП люди почали бігти до чоловіка, який знаходився на асфальтовому покритті у лежачому положенні, він ще був живий.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 31 жовтня 2025 року, на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення алкогольного сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 8, складеному 31 жовтня 2025 року о 22:58, у ОСОБА3 не було виявлено ознак сп’яніння.

Відповідно до висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Івано-Франківське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1333 в крові ОСОБА3 не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та ізомерів. Також не виявлено похідних барбітуратової кислоти (барбіталу, фенобарбіталу, етаміналу-натрію, барбамілу), похідних 1,4 бензодіазепінів та їх сетаболітів, діамінобензофенону (ДАБ), амінобромпіридину (АБП), аміназину, папаверину, амідопірину, ніфедепіну, лідокаїну, трамадолу, ефедрину, ефедрону, кодеїну, морфіну, промедолу, продуктів гідролізу піразолонів та їх метаболітів і кофеїну.

11 листопада 2025 року Івано-Франківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр сформував висновок за результатами інженерно-транспортної експертизи шляхом зчитування інформації, зафіксованої модулем керування системою безпеки. Відповідно до цього висновку проаналізовано параметри руху автомобіля Lexus за 4,50 с до моменту первинного контакту (наїзду на пішоходів), в його момент та після нього.

У таблиці 2 висновку наведено наступні дані:

 

Час у секундах до моменту первинного контакту (наїзду на пішоходів), в його момент та після нього	Швидкість транспортного засобу км/год	Гальмо, вимк./увімк.
-4,70	81	вимк.
-3,20	82	вимк.
-2,20	83	вимк.
-1,70	83	вимк.
-1,20	77	увімк.
-0,70…-0,20 (наїзд на пішоходів)	66…57	увімк.
0,0 (тригер запису)	50	увімк.

 

З наведених даних вбачається, що за 4,70 секунди до моменту наїзду на пішоходів швидкість автомобіля судді ОСОБА3 становила 81 км/год, за 3,20 секунди – 82 км/год, за 2,20 та 1,70 секунди – 83 км/год.

Тобто за 1,70 секунди до наїзду гальма автомобіля були повністю вимкнені, а швидкість не лише не знижувалась, а й незначно зростала. Гальмування розпочалось лише за 1,20 секунди до наїзду, коли швидкість становила 77 км/год, проте зупинити автомобіль до місця зіткнення було вже технічно неможливо. У момент наїзду на пішоходів швидкість автомобіля становила від 66 до 57 км/год.

25 листопада 2025 року Івано-Франківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр сформував висновок за наслідком інженерно-транспортної експертизи шляхом встановлення відстані, на якій міг перебувати автомобіль Lexus за час до місця наїзду на пішохода рухаючись із гальмуванням.

За результатом розрахунків відстані, на якій міг перебувати автомобіль Lexus (його передня частина) за час 0-5 секунд до місця наїзду на пішохода, з градацією 0,5 секунд, встановлено наступне:

 

Час в секундах	Відстань в метрах (при умові, що наїзд відбувся за час 0,7 с)		Час в секундах	Відстань в метрах (при умові, що наїзд відбувся за час 0,2 с)
0 (0,7)	0		0 (0,2)	0
0,5 (1,2)	9,9		0,5 (0,7)	8,5
1 (1,7)	21,1		1 (1,2)	18,4
1,5 (2,2)	32,6		1,5 (1,7)	29,6
2 (2,7)	44,0		2 (2,2)	41,1
2,5 (3,2)	55,4		2,5 (2,7)	52,5
3 (3,7)	66,7		3 (3,2)	63,9
3,5 (4,2)	78,0		3,5 (3,7)	75,2
4,0 (4,7)	89,3		4,0 (4,2)	86,5
4,5			4,5 (4,7)	97,8

 

За результатом отриманих даних, можна зробити висновок, що за 4 – 4,5 секунди до моменту ДТП автомобіль судді ОСОБА3 перебував на відстані 97,8 – 89,3 метрів до пішохідного переходу.

За умови, що наїзд відбувся за час 0,7 секунди, за 3 секунди до моменту зіткнення автомобіль знаходився на відстані 66,7 метра від місця наїзду, за 4 секунди – на відстані 89,3 метра.

За умови, що наїзд відбувся за час 0,2 секунди, відповідні показники становлять 63,9 та 86,5 метра.

 

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Частиною першою та другою статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (в редакції від 18 вересня 2024 року; далі – Кодекс), передбачено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Частиною другою статті 3 Кодексу визначено, що суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Щодо використання матеріалів кримінального провадження при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть використовуватись у контексті з’ясування наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

З огляду на наведене, Третя Дисциплінарна палата вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ для встановлення обставин вчинення суддею Лелик О.М. дисциплінарного проступку.

Під час здійснення дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини судді Лелик О.М. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді.

«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для виконання завдань такого провадження та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

 

Застосовне законодавство

Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.5 розділу 1 ПДР визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов’язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

ПДР визначають безпечну швидкість, як швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Відповідно до ПДР дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Оглядовість – об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.

Обмежена оглядовість – видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами.

Відповідно до підпунктів «б», «д» пункту 2.3 розділу 2 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

– бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

– не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 2.10 розділу 2 визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров’я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред’явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди.

Пунктом 4.16 ПДР визначено права пішоходів, серед яких перевага під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Відповідно до пунктів 12.2, 12.3 та 12.4 розділу 12 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Пунктом 18.1 розділу 18 ПДР визначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Підпунктами «а» та «ґ» пункту 8.4 розділу 8 ПДР визначено такі групи дорожніх знаків:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об’єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР містить опис усіх дорожніх знаків, які використовуються для регулювання дорожнього руху, серед них:

– попереджувальні знаки: знак 1.33 «Діти» – ділянка дороги, на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, заклад загальної середньої освіти, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги.

Попереджувальні знаки установлюються у населених пунктах на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки. Знак 1.33, встановлений в населеному пункті, повторюється та встановлюється на відстані щонайменше 50 м до початку небезпечної ділянки.

– інформаційно-вказівні знаки: знак 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід» – знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу.

 

Щодо швидкості автомобіля, яким керувала суддя ОСОБА3.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги встановлено, що суддя ОСОБА3 31 жовтня 2025 року близько 19:00 рухалась по селу Фрага у напрямку міста Львова.

У селі Фрага відбулась ДТП, внаслідок якої ОСОБА2 від отриманих травм помер на місці, а ОСОБА1 зазнав тілесних ушкоджень.

З копій матеріалів кримінального провадження № ____, а саме з протоколу допиту судді ОСОБА3 встановлено, що вона неодноразово їздила дорогою через село Фрага у напрямку міста Львова, була обізнана про наявність дорожніх знаків 1.33 та 5.38.1, а також про геометричні параметри дороги – крутий поворот праворуч. Суддя ОСОБА3 зазначила, що 31 жовтня 2025 року, проїжджаючи через село Фрага, вона рухалась зі швидкістю у межах дозволеної ПДР.

Водночас, свідчення судді ОСОБА3 суперечать показанням свідків ДТП. Потерпілий ОСОБА1 та свідки ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7 та ОСОБА8 зазначили, що автомобіль з’явився раптово, їхав на великій швидкості, у зв’язку з чим не було можливості вчасно зреагувати на нього, звуків гальмування чути не було. Вже після ДТП свідки побачили, що автомобіль, який став учасником ДТП, був червоного кольору та марки Lexus.

З висновку інженерно-транспортної експертизи від 11 листопада 2025 року встановлено, що автомобіль судді ОСОБА3 марки Lexus рухався по дорозі у селі Фрага зі швидкістю не менше 77 км/год. За 4,7 секунд до місця ДТП швидкість автомобіля становила 81 км/год, за 1,2 секунди до місця ДТП суддя ОСОБА3 почала гальмування та знизила швидкість до 77 км/год. У момент наїзду на ОСОБА2 та ОСОБА1 швидкість автомобіля судді ОСОБА3 становила не менше 66 км/год.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що суддя Лелик О.М., порушуючи вимоги пункту 12.4 ПДР, здійснювала рух у селі Фрага зі швидкістю більшою за 50 км/год (дозволену максимальну швидкість у населеному пункті).

Крім того, суддя Лелик О.М. не виконала вимоги пункту 12.2 ПДР – не зменшила швидкість руху за умови недостатньої видимості на дорозі (крутий поворот праворуч), не виконала вимоги пункту 18.1 ПДР – не зменшила швидкість перед проїздом нерегульованого пішохідного переходу, а також проігнорувала попереджувальний дорожній знак 1.33 та знак 5.38.1, не вжила заходів для безпечного проїзду ділянки дороги, внаслідок чого відбувся наїзд на ОСОБА2 та ОСОБА1.

Зі змісту висновків інженерно-транспортної експертизи, проведеної Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром від 11 листопада 2025 та 25 листопада 2025 року, встановлено наступне.

Суддя ОСОБА3 розпочала гальмування лише за 1,20 секунди до моменту наїзду.

За 3-4 секунди до зіткнення автомобіль перебував на відстані від 63 до 89 метрів від місця наїзду.

Відповідно до ПДР дорожній знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» розташований безпосередньо на початку переходу, а попереджувальний знак 1.33 «Діти» – на відстані щонайменше 50 метрів до початку небезпечної ділянки.

Отже, суддя Лелик О.М. мала об’єктивну можливість своєчасно виявити пішохідний перехід та пішоходів на ньому і вжити заходів для зниження швидкості значно раніше, однак цього не зробила.

Висновки обох експертиз у сукупності підтверджують, що суддя ОСОБА3 могла запобігти ДТП за умови дотримання вимог ПДР щодо швидкісного режиму та обов’язку зменшити швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом.

Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, а їх недбале використання створює серйозну загрозу для життя та здоров’я як водія, так і інших осіб, насамперед пішоходів.

Суддя Лелик О.М., будучи достовірно обізнаною про наявність на ділянці дороги, де трапилась ДТП, пішохідного переходу та попереджувальних знаків 1.33 «Діти», 5.38.1 «Пішохідний перехід», оскільки регулярно їздила цим маршрутом, здійснювала рух зі швидкістю 81 – 83 км/год при допустимих 50 км / год та не вжила жодних заходів для зниження швидкості. Зазначені дії є наслідком свідомого нехтування відомими їй вимогами щодо безпеки дорожнього руху, що суперечить нормам суддівської етики в частині дотримання суддею високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності, у тому числі поза межами здійснення правосуддя.

Нехтування суддею Лелик О.М. ПДР мало грубий характер з огляду на те, що суддя проїжджала навчальний заклад, а тому могла і повинна була усвідомлювати, що учасниками дорожнього руху можуть бути діти, поведінка яких є непередбачуваною. Життя і здоров’я людини, відповідно до приписів статті 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю, якою суддя знехтувала, адже усвідомлювала, яку небезпеку для життя та здоров’я як дорослих, так і дітей несе використання нею транспортного засобу всупереч установленим нормам.

Закон покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, а й людиною з високими стандартами поведінки у будь-якій діяльності. Високі стандарти поведінки вимагають від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що вона представляє судову владу держави, і як на роботі, так і поза її межами має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ній еталон моральності, порядності та справедливості.

 

Щодо вуличного освітлення у селі Фрага

Суддя ОСОБА3 під час допиту зазначила, що в момент вчинення ДТП вуличне освітлення на місці події було вимкнене та ввімкнулось лише через деякий час після події.

Однак, з протоколів допитів потерпілого ОСОБА1 та свідків ОСОБА4, ОСОБА6, ОСОБА7 і ОСОБА8 вбачається, що в момент ДТП вуличне освітлення було ввімкнено.

Наведене додатково підтверджується свідченнями старости Фразького старостинського округу Рогатинської територіальної громади ОСОБА11, а також інформаційним листом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 3 листопада 2025 року.

На фотознімках, зроблених представниками поліції під час огляду місця ДТП, також зафіксовано увімкнене вуличне освітлення.

Водночас, свідки ОСОБА13 та ОСОБА14, які близько 19:00 проїжджали через село Фрага, дали показання, що на ділянці дороги, де відбулось ДТП, вуличне освітлення було відсутнє.

З огляду на викладене, показання судді ОСОБА3 щодо відсутності вуличного освітлення в момент ДТП спростовуються сукупністю показань потерпілого, п’яти свідків, свідченнями старости, інформаційним листом органу місцевого самоврядування та фотофіксацією місця події. Водночас зазначена обставина не є визначальною для кваліфікації дій судді ОСОБА3, оскільки навіть за умови відсутності освітлення суддя була зобов’язана відповідно до пунктів 12.2–12.4 ПДР обрати таку швидкість, за якої мала б змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Натомість суддя рухалась зі швидкістю, яка перевищує дозволену, що у темну пору доби є особливо грубим порушенням вимог безпеки та свідчить про поведінку, несумісну зі стандартами суддівської етики в розумінні пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Щодо засліплення судді ОСОБА3 зустрічним транспортним засобом

Під час допиту суддя ОСОБА3 зазначила, що після проїзду повороту у селі Фрага вона розминулась із зустрічним великогабаритним автомобілем, імовірно з автобусом, у якому було ввімкнене яскраве світло фар, що засліпили її.

Відповідно до пункту 19.3 розділу 19 ПДР у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення – зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

З протоколів допиту свідків ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА7 та ОСОБА8 встановлено, що в момент ДТП в попутному та зустрічному напрямку транспортні засоби не їхали. ОСОБА5 додатково повідомив, що перший автомобіль з’явився через 30 секунд після того, як він та його товариш підійшли до автомобіля марки Lexus.

ОСОБА6, який є водієм автобусу, повідомив, що висадив ОСОБА2 та ОСОБА1 на зупинці у селі Фрага, під час допиту зазначив, що стоячи на зупинці ні в попутному напрямку, ні в зустрічному автомобілі не їхали. Перший автомобіль, який їхав у зустрічному напрямку, ОСОБА6 побачив в кінці села Фрага.

Водночас наявність чи відсутність зустрічного транспорту не спростовує факту порушення суддею ОСОБА3 ПДР, оскільки навіть за умови її засліплення світлом фар іншого автомобіля суддя була зобов’язана виконати вимоги пункту 19.3 ПДР та зупинитися, не змінюючи смуги руху, і відновити рух лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Натомість встановлено, що швидкість, з якою їхала суддя ОСОБА3, була суттєво вищою за максимально дозволену в межах населеного пункту, суддя не знижувала швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом (знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» зі світлодіодним підсвічуванням), після попереднього дорожнього знаку 1.33 «Діти», а після засліплення, якщо таке мало місце, суддя не зупинилась та продовжила рух з перевищенням швидкості. Саме недотримання безпечного швидкісного режиму та невиконання обов’язку щодо зупинки транспортного засобу в умовах погіршення видимості призвели до ДТП.

Керування джерелом підвищеної небезпеки з перевищенням швидкості в умовах обмеженої видимості та невиконання обов’язку зупинитись є проявом грубої зневаги до цінності людського життя, що суперечить моральним засадам, на яких ґрунтується статус судді.

 

Щодо неповідомлення поліції про ДТП

Порушуючи вимоги підпунктів «д» та «г» пункту 2.10 розділу 2 ПДР, суддя ОСОБА3 не повідомила орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про ДТП.

З протоколу допиту судді ОСОБА3 встановлено, що першим, кого повідомила суддя про ДТП, був її чоловік – ОСОБА12. Наступним, кого повідомила суддя ОСОБА3 про ДТП, був голова Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О.

Зі змісту протоколів допитів свідків ОСОБА4 та ОСОБА5 убачається, що після вчинення ДТП суддя ОСОБА3, дізнавшись про намір свідків викликати поліцію, звернулась до них із проханням цього не робити.

Під час допиту суддя ОСОБА3 зазначила, що після ДТП до неї підійшов молодий чоловік, якому вона сказала, що потрібно викликати швидку медичну допомогу та поліцію. Крім цього, суддя зазначила, що вона є суддею та на місце ДТП необхідно викликати працівників Державного бюро розслідувань (далі – ДБР). Почувши це, вказаний молодий чоловік повідомив, що він є працівником ДБР та повідомить про цей випадок, а працівники поліції та швидкої вже були викликані.

У матеріалах кримінального провадження є протокол допиту прокурора Рогатинського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА9, відповідно до якого 31 жовтня 2025 року близько 19:30 на його мобільний телефон зателефонував виконувач обов’язків керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області Палів Р.І. та повідомив, що у селі Фрага відбулось ДТП за участю судді.

На місце ДТП у селі Фрага ОСОБА9 прибув о 19:50 та підійшов до чоловіка в окулярах та жінки. Указаний чоловік в окулярах повідомив, що він є другом жінки, яка стояла поруч, і саме вона є учасником ДТП.

Також ОСОБА9 повідомив, що у подальшому на місце ДТП прибули працівники ДБР та прокуратури області для огляду місця події.

Отже, показання судді ОСОБА3 про те, що вона звернулась до присутнього на місці події чоловіка, нібито працівника ДБР, з проханням викликати поліцію, швидку медичну допомогу, не узгоджується з іншими матеріалами провадження. Одразу після ДТП на місці перебували лише свідки. Жодних працівників поліції, ДБР чи екстреної медичної допомоги на місці події ще не було – їх викликали свідки ОСОБА4 та ОСОБА5 Суддя Лелик О.М. не виконала обов’язок з повідомлення правоохоронних органів про вчинене нею ДТП.

Прокурор ОСОБА9 прибув на місце ДТП о 19:50, тобто через 50 хв після ДТП, встановив, що поруч із суддею перебував її друг, який з’явився вже після події, тоді як працівники поліції вже були присутні на місці без будь-якого сприяння з боку судді.

Водночас посилання судді Лелик О.М. на те, що вона вказала невідомому чоловіку на необхідність виклику поліції та швидкої допомоги, свідки, які були на місці ДТП, не підтвердили, а, навпаки, зазначили, що суддя ОСОБА3 просила не викликати поліцію.

ПДР покладають обов’язок щодо виклику відповідних служб безпосередньо на водія – учасника ДТП, а не на третіх осіб. При цьому суддя не була позбавлена можливості самостійно зателефонувати до поліції, а вже під час такого виклику повідомити про свій статус судді та необхідність залучення працівників ДБР. Однак жодних дій, спрямованих на сприяння у фіксації вчиненого нею ДТП, суддя Лелик О.М. не вчинила, що порушує не лише вимоги ПДР, але й норми пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 1 і 3 Кодексу суддівської етики, які зобов’язують суддю дотримуватись високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності та бути прикладом законослухняності незалежно від того, чи пов’язані її дії зі здійсненням правосуддя.

 

Щодо невиклику швидкої допомоги на місце ДТП та невжиття заходів для надання домедичної допомоги потерпілим

Зі свідчень свідків ОСОБА5, ОСОБА7 та ОСОБА8 встановлено, що після ДТП пішохід ОСОБА2 ще протягом певного часу виявляв ознаки життя – свідки спостерігали у нього важке хрипле дихання. ОСОБА5 додатково вказав, що суддя ОСОБА3 після ДТП підійшла до потерпілого, подивилась на нього та відійшла в сторону, не вчинивши жодних дій.

Підпункт «г» пункту 2.10 розділу 2 ПДР передбачає три рівні обов’язку, які мають виконуватись послідовно залежно від фактичних можливостей водія: по-перше, безпосереднє надання домедичної допомоги; по-друге, виклик екстреної медичної допомоги; по-третє, залучення до допомоги присутніх осіб або самостійне відвезення потерпілого до лікарні. Жодного з цих обов’язків суддя Лелик О.М. не виконала.

Зокрема, встановлено, що суддя Лелик О.М. не надала потерпілому ОСОБА2 домедичної допомоги, хоча була фізично присутня поряд та підходила до нього. Виклик екстреної медичної допомоги суддя також не здійснила – відповідний дзвінок за номером 103 здійснив свідок ОСОБА4 До присутніх осіб із проханням надати допомогу потерпілому суддя не звернулась, натомість, за свідченнями ОСОБА4 та ОСОБА5, зверталась до них із проханням не викликати поліцію.

Посилання судді на те, що вона повідомила невідомого чоловіка про необхідність виклику швидкої допомоги, не може слугувати виправданням її бездіяльності, оскільки підпункт «г» пункту 2.10 ПДР покладає відповідний обов’язок безпосередньо на водія – учасника ДТП, а не на третіх осіб.

Бездіяльність судді Лелик О.М. щодо надання домедичної допомоги потерпілому ОСОБА2, який після ДТП ще виявляв ознаки життя, у поєднанні з повною відсутністю будь-якого пояснення такої поведінки у показаннях судді та встановленим фактом того, що суддя фізично підходила до потерпілого та мала об’єктивну можливість оцінити його стан, свідчить про грубе нехтування базовими моральними принципами та правовими нормами. Така поведінка є несумісною зі статусом судді, яка відповідно до Кодексу суддівської етики зобов’язана демонструвати високі стандарти поведінки не лише у професійній діяльності, а й у повсякденному житті, та є проявом поведінки, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя в розумінні пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Повідомлення голови суду як другої особи (після чоловіка) про ДТП свідчить про те, що суддя Лелик О.М. усвідомлювала можливі наслідки події для свого професійного статусу та вжила заходів для їх мінімізації в першочерговому порядку – раніше, ніж виконала обов’язки, встановлені ПДР. Така поведінка демонструє пріоритет особистих та корпоративних інтересів над правовими обов’язками та інтересами потерпілих.

Зазначені дії судді Лелик О.М. є самостійною ознакою поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в розумінні пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя, яка відповідно до Кодексу суддівської етики зобов’язана бути взірцем законослухняності та демонструвати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності, у критичній ситуації, що виникла внаслідок її власних дій, діяла всупереч вимогам закону, керуючись особистими та корпоративними інтересами, а не правовим обов’язком. Така поведінка є несумісною з тим рівнем відповідальності та правосвідомості, якого суспільство обґрунтовано очікує від носія судової влади, та є самостійною підставою для висновку про наявність у діях судді Лелик О.М. ознак дисциплінарного проступку незалежно від інших встановлених обставин.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в їх особистому житті, бути відповідальними за свою поведінку згідно з вимогами загальноприйнятих норм.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у випадку допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Наведені у дисциплінарній скарзі відомості та встановлені під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги обставини у своїй сукупності та взаємозв’язку можуть свідчити про наявність у діях судді Лелик О.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також такі дії судді Лелик О.М. містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій статус суддів».

У постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об'єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає, зокрема, попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Недибалюк В.Д. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини є доказом наявності в діях судді Лелик О.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевірка та дослідження наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.20 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області Лелик Ольги Михайлівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя