Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. за результатами попередньої перевірки скарги Жученка Миколи Михайловича на дії судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова Віталія Юрійовича,
встановила:
17 березня 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Ж-1771/0/7-20 надійшла дисциплінарна скарга Жученка М.М. на дії судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. під час здійснення правосуддя у справі № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Босфора Агро» (далі – ТОВ «Босфора Агро»), ОСОБА2 про стягнення боргу.
Автор скарги зазначає, що під час відкриття провадження у справі, призначення та проведення підготовчого судового засідання суддя Колядов В.Ю. порушив норми процесуального права, не виконав завдання підготовчого засідання, встановлені статтею 189 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а саме не з’ясував заперечень проти позовних вимог, не визначив обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, не визначив порядку розгляду справи та не вчинив інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. На думку скаржника, суддя Колядов В.Ю. фактично позбавив ТОВ «Босфора Агро» прав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 49, статтею 83 ЦПК України. Крім того, суддя Колядов В.Ю. постановив ухвали від 2, 3, 18 вересня 2019 року про забезпечення позову, у яких не зазначив мотивів їх прийняття та не навів відповідних обґрунтувань. Суддя Колядов В.Ю., не розглянувши заяви ОСОБА3 про залучення її до участі у справі як третьої особи та про відвід головуючого судді, ухвалою від 27 січня 2020 року залишив позов без розгляду.
З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. з огляду на таке.
14 серпня 2019 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу в сумі 131000 гривень.
Позивач просив стягнути солідарно з ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 на його користь борг за договором позики у розмірі 50000 гривень. Стягнути з ТОВ «Босфора Агро» на його користь 10000 грн – сума винагороди за використання позики, 50000 грн – 100 % штрафу від суми заборгованості станом на 1 серпня 2019 року, 21000 грн – 3 % пені за кожен день прострочення від суми заборгованості, всього – 81000 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2019 року вказаній справі присвоєно № 431/4804/19 та передано до провадження судді Колядова В.Ю.
Суддя Старобільського районного суду Луганської області Колядов В.Ю. ухвалою від 19 серпня 2019 року прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу. Призначив підготовче засідання у справі на 2 вересня 2019 року.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2019 року.
2 вересня 2019 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА1 про забезпечення позову, обґрунтована тим, що відповідачі намагаються внести зміни до статуту ТОВ «Босфора Агро» з метою подальшого продажу часток статутного капіталу, у зв’язку із чим наявна потреба у накладенні заборони щодо вчинення дій стосовно корпоративних прав.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 2 вересня 2019 року вказану заяву передано на розгляд судді Колядову В.Ю. (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/13/19).
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року задоволено заяву ОСОБА1 про забезпечення позову. Заборонено державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», та будь-яким іншим посадовим особам і нотаріусам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», щодо ТОВ «Босфора Агро», в тому числі, але не виключно, реєстрацію внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться у вказаному Реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу та часток учасників товариства, розмірів статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, яка уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження юридичної особи в межах заявлених позовних вимог до відповідача Стрельцової Ю.В. у розмірі 30000 гривень.
Як вбачається із вказаної ухвали, суд вважав, що невжиття саме такого виду забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав позивача у разі задоволення зазначених позовних вимог. За таких обставин заборона вчиняти певні дії є обґрунтованою та співмірною із заявленими позовними вимогами. З огляду на наведене, беручи до уваги наявність позову про стягнення боргу, враховуючи, що невжиття такого заходу може ускладнити виконання судового рішення, суд вважав заяву про забезпечення позову такою, що підлягала задоволенню.
Постановою Луганського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА4 задоволено. Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову.
Апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням Господарського суду Луганської області від 1 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року, задоволено позов ОСОБА4 до ОСОБА2 про витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства. Суд витребував від ОСОБА2 на користь Жученка М.М. 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Босфора Агро», вартість якої становить 174 930,00 гривень.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 1 серпня 2019 року встановлено, що Жученко М.М. був власником 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Босфора Агро» (Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лугань» (далі – СТОВ «Агрофірма Лугань»)), яка на підставі сфальсифікованого акта вибула з його володіння поза його волею та переоформлена на Горпінченка В.В.
Станом на 28 березня 2019 року (дата вчинення реєстраційного запису № _________________ про зміну складу засновників) Горпінченко В.В. не продавав та не передавав за актом свою частку. Право власності Жученка М.М. на частку у статутному капіталі СТОВ «Агрофірма Лугань» (змінена назва – ТОВ «Босфора Агро») не припинялося, у зв’язку із чим спірна частка у статутному капіталі підлягає витребуванню у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь позивача.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваною ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року порушуються права скаржника.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з’ясував співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а послався лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
Крім того, позивач не додав до заяви про забезпечення позову доказів, які б свідчили, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тоді як відповідно до вимог чинного законодавства обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення.
Матеріали справи також не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що відповідачі на час звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову мають намір внести зміни до статуту ТОВ «Босфора Агро» чи здійснюють будь-які дії з продажу часток статутного капіталу. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів наявності підстав, передбачених статтею 149 ЦПК України, та обгрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Апеляційний суд вважав, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.
3 вересня 2019 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, у тому числі, але не виключно, на рухоме та нерухоме майно, врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках, на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Босфора Агро», в межах суми стягнення, яка становить 131000 грн, а також шляхом заборони використання такого майна та передання на відповідальне зберігання ОСОБА1.
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 3 вересня 2019 року вказану заяву передано на розгляд судді Колядову В.Ю. (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/14/19).
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року заяву ОСОБА1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, у тому числі на рухоме та нерухоме, врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках (культури, ділянки), на грошові кошти на рахунках банківських установ, грошові кошти, що знаходяться в касі ТОВ «Босфора Агро», в межах суми стягнення, яка становить 131000 грн, заборонено використання такого майна та передано врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках на відповідальне зберігання шляхом зібрання ОСОБА1. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено через їх необґрунтованість.
Як вбачається із вказаної ухвали, суд вважав, що невжиття саме такого виду забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав позивача у разі задоволення зазначених позовних вимог. За таких обставин накладення арешту є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами. З огляду на наведене, беручи до уваги наявність позову про стягнення боргу, враховуючи, що невжиття такого заходу може ускладнити виконання рішення суду, суд вважав заяву про забезпечення позову такою, що підлягає частковому задоволенню.
Постановою Луганського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА3 задоволено. Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА3 про постановлення окремої ухвали про порушення норм матеріального і процесуального права суддею Старобільського районного суду Луганської області Колядовим В.Ю.
У постанові апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з’ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась із такою заявою, із позовними вимогами, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а послався лише на загальні норми процесуального права.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не вказано, що існують обставини, які свідчать про можливе ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення.
Крім того, суд першої інстанції на порушення вимог ЦПК України вийшов за межі вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову, та наклав арешт не тільки на врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках, а й на орендовані земельні ділянки.
Суд першої інстанції не перевірив, чи будуть порушуватися права інших осіб при вжитті заходів забезпечення позову.
Суд наклав арешт на земельні ділянки, які перебувають у суборенді відповідача, чим порушив права власників земельних ділянок, які перебувають в оренді (суборенді) ТОВ «Босфора Агро», одним із власників яких є Мосьпан Л.В., тобто наклав арешт на майно, яке не належить відповідачу.
Апеляційний суд вважав, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.
Під час апеляційного розгляду скаржник заявив клопотання про винесення окремої ухвали про порушення норм матеріального і процесуального права суддею Колядовим В.Ю. Апеляційний суд вважав, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки скаржник вказав про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА1 про стягнення боргу та під час розгляду вказаної справи. Суд апеляційної інстанції розглядав справу за апеляційною скаргою на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року про забезпечення позову, справа по суті судом апеляційної інстанції не переглядалася, тому клопотання не підлягає задоволенню.
18 вересня 2019 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА1 про забезпечення позову. ОСОБА1 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, у тому числі на рухоме та нерухоме, врожай сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках (культури, ділянки), на грошові кошти на рахунках банківських установ, грошові кошти, що знаходяться в касі ТОВ «Босфора Агро», в межах суми стягнення, яка становить 1 754 000 грн, заборонити використання такого майна та передати врожай сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках на відповідальне зберігання шляхом зібрання ОСОБА1. Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 18 вересня 2019 року вказану заяву передано на розгляд судді Колядову В.Ю. (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/18/19).
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, у тому числі на рухоме та нерухоме, врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках (культури, ділянки), на грошові кошти на рахунках банківських установ, грошові кошти, що знаходяться в касі ТОВ «Босфора Агро», в межах суми стягнення, яка становить 1 754 000 грн, заборонено використання такого майна та передано врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках на відповідальне зберігання шляхом зібрання ОСОБА1.
У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що у провадженні Старобільського районного суду Луганської області перебуває цивільна справа № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу.
Заявник зазначив, що відповідач – ТОВ «Босфора Агро» здійснює дії, спрямовані на відчуження майна ТОВ «Босфора Агро», у зв’язку із чим існує потреба у накладенні заборони вчиняти дії щодо всього майна ТОВ «Босфора Агро» із забороною його використання та передачею на відповідальне зберігання позивачу ОСОБА1. Невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо відповідача – ТОВ «Босфора Агро» у подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому заявник вважає, що слід вжити заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду та з метою забезпечення позову заборонити ТОВ «Босфора Агро» в межах позовних вимог здійснювати будь-які дії.
Задовольняючи заяву ОСОБА1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення.
Постановою Луганського апеляційного суду від 6 березня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА4. Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуваною ухвалою суду порушуються права скаржника з підстав, аналогічних тим, що викладені в постанові Луганського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року, прийнятій за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА4 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/13/19).
Крім того, апеляційний суд зазначив, що, як вбачається з матеріалів справ № 431/4804/19 та № 431/5316/19, копії яких надіслані до суду апеляційної інстанції, позовна заява про стягнення боргу за договором позики № 2 від 20 травня 2019 року у розмірі 600000 грн, суми винагороди за використання позики у розмірі 50000 грн, 600000 грн суми 100 % штрафу від суми заборгованості станом на 1 серпня 2019 року, та 504000 грн суми 3 % пені за кожен день прострочення від суми заборгованості, всього – 1 754 000 грн, зареєстрована за № 431/5316/19 та прийнята до провадження суддею Старобільського районного суду Луганської області Пелихом О.О. ухвалою від 10 вересня 2019 року.
12 вересня 2019 року ухвалою Старобільського районного суду Луганської області (суддя Пелих О.О.) вказану цивільну справу № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу передано на розгляд судді Колядову В.Ю. для вирішення питання про об’єднання в одне провадження зі справою № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року в межах провадження у справі № 431/5316/19 (суддя Колядов В.Ю.) відмовлено в об’єднанні в одне провадження цивільних справ № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу із цивільною справою № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову, вона прийнята в межах цивільної справи № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 у межах суми стягнення, що становить 1 754 000 гривень.
Отже, на момент прийняття судом вказаної оскаржуваної ухвали від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову в межах суми стягнення, що становить 1 754 000 грн, питання щодо об’єднання справ № 431/5316/19 та № 431/4804/19 вирішено не було, а тому суддя Колядов В.Ю. не мав правових підстав для винесення ухвали про забезпечення позову в межах цієї суми, тобто ухвала постановлена неповноважним складом суду, що, враховуючи положення пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
6 березня 2020 року Луганським апеляційним судом постановлено окрему ухвалу щодо виявлених процесуальних порушень ЦПК України суддею Колядовим В.Ю. під час розгляду заяви про забезпечення позову та скеровано її голові Старобільського районного суду Луганської області з метою запобігання допущенню аналогічних порушень у майбутньому, що впливає на порушення прав сторін у цивільних справах.
18 вересня 2019 року до Старобільського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА1 про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 18 вересня 2019 року вказану заяву передано на розгляд судді Колядову В.Ю. (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/19/19).
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року задоволено заяву ОСОБА1 про забезпечення позову. Заборонено державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», та будь-яким іншим посадовим особам і нотаріусам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», щодо ТОВ «Босфора Агро», в тому числі, але не виключно, реєстрацію внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться у вказаному Реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу та часток учасників товариства, розмірів статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, яка уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження юридичної особи в межах заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА2 у розмірі 30000 гривень.
У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що у провадженні Старобільського районного суду Луганської області перебуває цивільна справа № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу.
Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій вказав, що відповідачі – ТОВ «Босфора Агро» та ОСОБА2 намагаються внести зміни до статуту ТОВ «Босфора Агро» з метою подальшого продажу часток статутного капіталу, у зв’язку із чим наявна потреба у накладенні заборони вчиняти дії щодо корпоративних прав товариства. Невжиття заходів забезпечення позовних вимог до відповідачів у подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому заявник вважає, що слід вжити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, та з метою забезпечення позову необхідно заборонити вносити зміни до статуту та до статутного капіталу ТОВ «Босфора Агро» в межах позовних вимог.
Задовольняючи заяву ОСОБА1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що «невжиття заходів із забезпечення вимог з цієї заяви може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду».
Постановою Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА4 задоволено. Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА4 про постановлення окремої ухвали про порушення норм матеріального і процесуального права суддею Старобільського районного суду Луганської області Колядовим В.Ю.
Апеляційний суд встановив, що оскаржуваною ухвалою суду порушуються права скаржника як власника корпоративних прав ТОВ «Босфора Агро» з підстав, аналогічних тим, що викладені в постанові Луганського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року, прийнятій за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА4 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року (справа № 431/4804/19, провадження № 2-з/431/13/19).
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з’ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а послався лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
Крім того, позивач не долучив до заяви про забезпечення позову доказів, які б свідчили, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тоді як відповідно до вимог чинного законодавства обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення.
Матеріали справи також не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що відповідачі на час звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову мають намір внести зміни до статуту ТОВ «Босфора Агро» чи здійснюють будь-які дії з продажу часток статутного капіталу, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів наявності підстав, передбачених статтею 149 ЦПК України, та належного обгрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.
Апеляційний суд також зазначив, що не вирішував спору по суті, а розглядав справу за апеляційною скаргою скаржника на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову, тому клопотання про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Також встановлено, що ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 2 грудня 2019 року закрито провадження за заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 2 грудня 2019 року скасовано ухвалу про забезпечення позову Старобільського районного суду Луганської області від 2 вересня 2019 року.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 6 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року позов ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року відмовлено в об’єднанні в одне провадження цивільної справи № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу із цивільною справою № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу. Повернено цивільну справу № 431/5316/19 для продовження розгляду.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА3 залишено без задоволення, а ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року про залишення без розгляду позову ОСОБА1 – без змін.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., суддя Колядов В.Ю. зазначив, що в його провадженні перебувала цивільна справа № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу.
На думку судді Колядова В.Ю., у поданій скарзі Жученко М.М. аналізує його дії як головуючого у цивільній справі і наводить згідно з нормами ЦПК України розрахунки строку отримання сторонами ухвали про відкриття провадження у справі як ТОВ «Босфор Агро», так і ОСОБА2, хоча не є стороною у справі. Скаржник також вказує про нібито позбавлення ТОВ «Босфор Агро» права подавати заяви та інші клопотання під час проведення підготовчого судового засідання, хоча не є стороною в цивільній справі № 431/4804/19. Скаржник як стороння особа аналізує дії судді, а також звіти автоматизованого розподілу судових справ у Старобільському районному суді Луганської області без урахування навантаження судових справ у певні дні (2, 3 вересня 2019 року), специфіки роботи канцелярії суду та судового процесу за наявності заяв сторін про відкладення розгляду справи тощо.
Скаржник неодноразово вказував про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та що суд не визначив співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. При цьому, як зазначає суддя Колядов В.Ю., скаржник не враховує положення частини другої статті 149 ЦПК України, а саме що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суддя Колядов В.Ю. вказує, що, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, керувався виключно положеннями 149, 150 ЦПК України. Ухвалою суду від 6 грудня 2019 року (провадження № 2-з/431/25/19, справа № 431/4804/19) відмовив у задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позовних вимог.
Стосовно твердження скаржника про порушення, допущене суддею під час розгляду заяви ОСОБА3 про залучення її до справи як третьої особи, і нерозгляд її заяви про відвід судді суддя Колядов В.Ю. зазначив, що такі твердження спростовуються записами на дисках з технічною фіксацією судового процесу, згідно з якими для вирішення питання про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА3 суд виходив до нарадчої кімнати. Під час судового засідання і прийняття ухвали з цього приводу представник ТОВ «Босфора Агро» – Журавльов Ю.М. не надав документів на підтвердження його повноважень для ведення справи в суді. Суддя Колядов В.Ю. пояснив, що, повернувшись із нарадчої кімнати до зали судових засідань, він з’ясував, що сторони залишили приміщення суду, призначив нову дату судового засідання та завершив процес того дня без ухвалення судового рішення із вказаних підстав.
У судове засідання 27 січня 2020 року ОСОБА3 не прибула. Представник Холодов Л.Ю., ОСОБА4 не наполягали на відводі судді, не підтримали заяву ОСОБА3 про відвід суді, а тому це питання було вирішено протокольно. Наполягали на першочерговому розгляді їхньої заяви про залишення позову без розгляду.
Щодо об’єднання справ № 431/4804/19 та № 431/5316/19 в одне провадження суддя Колядов В.Ю. пояснив, що не допустив порушення закону та вирішив у справі № 431/5316/19 тільки процедурні питання.
Суддя Колядов В.Ю. також вказав, що прийняті ним ухвали про забезпечення позову дублювали ухвалу слідчого судді про арешт майна від 14 травня 2019 року в межах кримінального провадження, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ТОВ «Босфора Агро», ухвалу Господарського суду Луганської області від 16 травня 2019 року, якою заборонено загальним зборам ТОВ «Босфор Агро» приймати рішення про зміну складу учасників товариства, заборонено державним реєстраторам здійснювати реєстрацію, внесення змін до установчих документів ТОВ «Босфор Агро» тощо.
Ухвалою суду від 2 грудня 2019 року за заявою ОСОБА4 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 2 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 27 січня 2020 року позов ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро» (СТОВ «Агрофірма Лугань»), ОСОБА2 про стягнення боргу залишено без розгляду у зв’язку з неодноразовими неявками сторін у судові засідання. Постановою Луганського апеляційного суду від 12 травня 2020 року ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року залишено без змін.
З огляду на наведене суддя Колядов В.Ю. вважає, що скарга ОСОБА4 є безпідставною та необґрунтованою.
Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України (в редакції, чинній на час прийняття ухвал) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктами 1, 2, 7 частини першої, частинами другою, третьою статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на час прийняття ухвал) визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз’яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 259 ЦПК України, і відповідно до вимог статті 260 ЦПК України повинна включати мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Тобто суд має обґрунтувати припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, та навести посилання на закон, яким керувався при постановленні ухвали.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Суддя Колядов В.Ю. вказаних вимог не дотримався.
З ухвал Старобільського районного суду Луганської області від 2, 3, 18 вересня 2019 року у справі № 431/4804/19 не вбачається, із чого саме виходив суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову. Будь-яких мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті питання, яке вирішувалося, в ухвалах не наведено. Вказані ухвали містять описову частину, посилання на норми закону, який регулює вирішення питання про забезпечення позову, та загальну фразу про необхідність задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.
З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. можуть міститись ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).
Таким чином, незазначення належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, призводить до порушення основоположного права на справедливий суд.
Крім того, суддя Колядов Ю.В. постановив ухвалу від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову у справі № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу, яка не перебувала в його провадженні, тобто ухвала постановлена неповноважним складом суду.
У провадженні судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова Ю.В. перебувала справа № 431/4804/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу в сумі 131000 гривень. У провадженні судді цього суду Пелиха О.О. перебувала справа № 431/5316/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Босфора Агро», ОСОБА2 про стягнення боргу в сумі 1 754 000 гривень.
Ухвалою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. від 12 вересня 2019 року справу № 431/5316/19 передано на розгляд судді Колядову В.Ю. для вирішення питання про об’єднання в одне провадження зі справою № 431/4804/19.
Відповідно до частини сьомої статті 188 ЦПК України про об’єднання справ в одне провадження, відмову в об’єднанні справ в одне провадження суд постановляє ухвалу.
27 січня 2020 року суддя Колядов В.Ю. постановив ухвалу про відмову в об’єднанні в одне провадження цивільних справ № 431/5316/19 та № 431/4804/19.
Отже, у період з 12 вересня 2019 року до 27 січня 2020 року, тобто протягом чотирьох із половиною місяців, суддя Колядов В.Ю. не вирішував питання про об’єднання цивільних справ в одне провадження.
При цьому 18 вересня 2019 року суддя Колядов В.Ю. розглянув заяву про забезпечення позову у справі № 431/5316/19, яка фактично не перебувала у його провадженні.
Наведені обставини дають підстави для висновку, що суддя Колядов Ю.В. порушив вимогу щодо загальної справедливості судового процесу, тому суд під його головуванням не діяв як «суд, встановлений законом», в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, чим було порушено право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею. Таке розуміння положень статті 6 Конвенції та, відповідно, змісту права на справедливий суд підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко та Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначено, що «суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що зазначалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Крім того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Луганський апеляційний суд у постановах від 2 грудня 2019 року, 20 лютого 2020 року, 6 березня 2020 року зазначив, що ухвалами Старобільського районного суду Луганської області від 2 та 18 вересня 2020 року про забезпечення позову порушуються права Жученка М.М. як власника корпоративних прав ТОВ «Босфора Агро» (СТОВ «Агрофірма Лугань»).
У постанові Луганського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року вказано, що ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 3 вересня 2019 року про забезпечення позову порушено права Мосьпан Л.В. як власника земельної ділянки. Зокрема, суд першої інстанції наклав арешт на земельні ділянки, які перебувають у суборенді відповідача, чим порушив права власників земельних ділянок, які перебувають в оренді (суборенді) ТОВ «Босфора Агро», одним із власників яких є Мосьпан Л.В., тобто суд наклав арешт на майно, яке не належить відповідачу.
Крім того, ухвалами Старобільського районного суду Луганської області від 3 та 18 вересня 2019 року суддя Колядов В.Ю. наклав арешт на майно, у тому числі на рухоме та нерухоме, врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках (культури, ділянки), грошові кошти на рахунках банківських установ, грошові кошти, що знаходяться в касі ТОВ «Босфора Агро», в межах сум стягнень, які становлять 131000 грн та 1 754 000 грн, та заборонив використовувати таке майно, чим унеможливив господарську діяльність товариства, а також зобов’язав передати врожай сільгоспкультур на орендованих земельних ділянках на відповідальне зберігання позивачу Журавльову Ю.М., хоча такий вид забезпечення позову не передбачений статтею 150 ЦПК України.
Ухвалою від 3 вересня 2019 року суд зобов’язав здійснити передання вказаного врожаю на відповідальне зберігання позивачу Журавльову Ю.М. шляхом зібрання, хоча позивач у заяві про забезпечення позову не вказував такого способу передання на зберігання.
Отже, такими діями суддя Колядов В.Ю. порушив право відповідачів на мирне володіння майном.
Суддя Колядов В.Ю., вирішуючи питання про забезпечення позову, взяв до уваги лише інтереси позивача, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є очевидно неспівмірними із позовними вимогами.
Вказані дії судді не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову та призвели до непропорційного втручання у право власності як основоположне право людини.
Враховуючи наведене, зважаючи на очевидну непропорційність застосованих заходів забезпечення позову, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Колядова В.Ю. можуть міститись ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права на справедливий суд, права власності)).
Наведені обставини свідчать про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. в цій частині.
Доводи скарги ОСОБА4 про те, що під час відкриття провадження у справі, призначення та проведення підготовчого судового засідання суддя Колядов В.Ю. порушив норми процесуального права, не виконав завдання підготовчого засідання, встановлені статтею 189 ЦПК України, а саме не з’ясував заперечень проти позовних вимог, не визначив обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, не визначив порядку розгляду справи та не вчинив інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, свідчать про незгоду з процесуальними діями судді Колядова В.Ю. під час здійснення правосуддя у справі № 431/4804/19.
Фактична незгода особи, яка бере участь у справі, із процесуальними діями головуючого судді у справі під час здійснення правосуддя не є тією підставою, з якою закон пов’язує можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Доводи скарги ОСОБА4 про те, що суддя Колядов В.Ю., не розглянувши заяви ОСОБА3 про її залучення до участі у справі як третьої особи та про відвід головуючого судді у справі і ухвалою від 27 січня 2020 року залишив позов без розгляду, не підтвердились, спростовуються письмовими поясненнями судді, доданими до них документами та іншими матеріалами перевірки.
Згідно із частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
За наведених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. в цій частині.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова Віталія Юрійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Т.С. Розваляєва
С.Б. Шелест
