Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Махінчука В.М., Мороза М.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєвої О.Є. за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Саніна Богдана Володимировича за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 17 травня 2022 року (вх. № М-6/22/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) Саніна Б.В. з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Інформація стосовно судді

Санін Богдан Володимирович Указом Президента України від 12 травня 2010 року № 601/2010 призначений на посаду судді Фастівського міськрайонного суду Київської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046/2010 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

26 липня 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) на офіційному Youtube-каналі оприлюднило відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва», в якому містяться аудіозаписи розмов, які здійснювалися в кабінеті голови ОАСК ОСОБА2 під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) у межах кримінального провадження.

На відео, зокрема, йшлося про існування схеми (плану дій) зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК шляхом подання замовних позовів до цього ж суду проти окремих членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ). У такий спосіб голова ОАСК ОСОБА2 та причетні до цього судді намагалися заблокувати діяльність ВККСУ та надалі зупинити повноваження окремих членів ВККСУ шляхом прийняття судом ухвали про забезпечення позову.

Як зазначає Маселко Р.А., запис розмови від 15 лютого 2019 року між головою ОАСК ОСОБА2 та іншими суддями ОАСК підтверджує, що судді розробили певну схему для усунення «неугодних» членів ВККСУ від здійснення їх повноважень з метою недопущення проведення кваліфікаційного оцінювання. У цій розмові суддя ОСОБА3 «висловив жаль» щодо відсутності у нього повноважень судді, завдяки яким він міг би впливати на членів ВККСУ. Вказана розмова свідчить про обізнаність та причетність судді ОСОБА3 до цієї схеми.

Скаржник також стверджує, що фрагмент розмови від 14 березня 2019 року свідчить про те, що суддя ОСОБА3 за вказівкою голови ОАСК ОСОБА2 здійснював організацію подання штучно створених позовів до ОАСК, у яких відповідачами були члени ВККСУ. Зокрема на плівках зафіксовано розмову судді ОСОБА3 з головою ОАСК ОСОБА2, у якій вони обговорюють можливість повторного звернення до адвоката ОСОБА1, який міг би організувати подання позовів від тих осіб, що раніше проходили оцінювання чи конкурси у ВККСУ і є суб’єктами на звернення з позовом до ВККСУ. На початку березня 2019 року саме за участі адвоката ОСОБА1 до ОАСК було подано ряд позовних заяв проти членів ВККСУ, у яких адвокат від свого імені оскаржував виставлені йому бали за результатами конкурсу на посаду судді Верховного Суду.

У розмові з головою ОАСК ОСОБА2 суддя ОСОБА3. обіцяє поговорити з адвокатом ОСОБА1 щодо пошуку «незадоволених» рішеннями ВККСУ осіб та організації подання ними позовів до ОАСК проти членів ВККСУ.

Розмова, що відбулася 1 квітня 2019 року між головою ОАСК ОСОБА2 та суддею ОСОБА3, підтверджує, що ОСОБА3 «виконав свою обіцянку» та переконав адвоката ОСОБА1 подати позови до ОАСК проти «непідконтрольних» членів ВККСУ. Формулювання «він мені пообіцяв» (йдеться про ОСОБА1) свідчить про те, що саме ОСОБА3 організував та контролював подачу замовних позовів проти ВККСУ.

Скаржник зазначає, що вказані розмови свідчать про те, що суддя ОСОБА3, діючи разом із головою ОАСК ОСОБА2, брав активну участь у реалізації плану щодо штучного створення ситуації конфлікту інтересів та спробі незаконно чинити тиск на членів ВККСУ з використанням службового становища. Ці розмови свідчать про те, що саме ОСОБА3 був відповідальним за домовленість та співпрацю з адвокатом ОСОБА1, який звертався з адміністративними позовами до ОАСК, судді якого ухвалювали рішення про зупинення повноважень «неугодних» членів ВККСУ.

Надалі ці факти стали однією з підстав для повідомлення ОСОБА3 підозри у кримінальному провадженні № ___ від 21 червня 2019 року.

Маселко Р.А. у скарзі повідомляє, що суддя ОСОБА3 є одним із підозрюваних у справі про створення злочинної організації та захоплення влади головою ОАСК ОСОБА2 у змові з іншими суддями. В межах кримінального провадження № ___ від 21 червня 2019 року органом досудового розслідування обґрунтовано було встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² Кримінального кодексу України (далі – КК України). Судді ОАСК, з-поміж яких фігурує і суддя ОСОБА3, та інші службові особи чинили перешкоди в роботі ВККСУ, а саме створили штучні перешкоди у діяльності ВККСУ та її членів, а також у період лютого – липня 2019 року у складі злочинної організації вчинили незаконні дії, спрямовані на встановлення контролю над ВККСУ та Вищою радою правосуддя шляхом умисного свавільного зловживання повноваженнями судді для призначення підконтрольних злочинній організації осіб до складу цих державних органів.

Також Маселко Р.А. зазначив, що в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2021 року, залишеній без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (справа № 991/9323/20), зазначено, що відповідно до протоколу огляду від 2 листопада 2020 року, складеного за результатами огляду матеріальних носіїв інформації – карт пам’яті, які є додатками до протоколів НСРД, проведених стосовно голови ОАСК ОСОБА2 (а. с. 16 – 229, том 8), а саме аудіоконтроль ОСОБА2 у приміщенні службового кабінету голови ОАСК, що розташований за адресою: вул. Болбочана Петра, буд. 8, корпус 1, фіксація розмов осіб у приміщенні службового кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва (а. с. 22, 29–23, 47–48, 52–55, 57–58, 64–65, 77, 79–82, 88–89, 106–107, 125, 145–147, 202–204, 215–217, том 8), з відповідної стенограми вбачається ймовірне позапроцесуальне спілкування голови ОАСК ОСОБА2 із суддею ОАСК ОСОБА3, а також ОСОБА3 з іншими суддями ОАСК щодо створення штучного конфлікту інтересів між ВККСУ та ОАСК шляхом подання адміністративних позовів стосовно членів ВККСУ з метою створення штучних перешкод в діяльності ВККСУ та її членів, позбавлення їх повноважень та організації надалі призначення в протизаконний спосіб на посади членів ВККСУ інших осіб з метою встановлення контролю над ВККСУ шляхом введення «своїх» людей замість діючих членів ВККСУ, щодо яких за результатами розгляду відповідних позовів сторонніх осіб будуть встановлені факти відсутності повноважень.

Таким чином, як наголосив автор скарги, докази, які свідчать про причетність судді ОСОБА3 до діяльності злочинної організації, в ухвалах Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду визнано належними. Суд узяв до розгляду результати експертизи, яка доводить, що зафіксовані в наведених у скаргах записах розмови відбувалися за участю судді ОСОБА3., а самі записи не мають ознак монтажу.

Така поведінка судді ОСОБА3, як зазначив скаржник, свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дії судді є несумісними зі статусом судді, однозначно підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а отже, свідчать про вчинення суддею ОСОБА3 істотного дисциплінарного проступку та грубого нехтування обов’язками судді, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

 

Рух дисциплінарної справи

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема, в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

З моменту набрання чинності цим законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Вища рада правосуддя 19 жовтня 2023 року ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 22 січня 2025 року вказану дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Тегляєвій О.Є. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. 16 травня 2025 року (вх. № 2446/0/24-25) до Вищої ради правосуддя надійшов висновок дисциплінарного інспектора Тегляєвої О.Є. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОАСК ОСОБА3.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 2 червня 2025 року № 1166/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОАСК ОСОБА3, оскільки обставини, викладені у скарзі Маселка Р.А., можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. підготувала та передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 30 січня 2026 року, яким запропонувала притягнути суддю ОСОБА3 до дисциплінарної відповідальності. Надіслала такий висновок також судді й скаржнику та повідомила їх про можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Розгляд цієї дисциплінарної справи вперше було призначено на 23 лютого 2026 року.

Суддю ОАСК ОСОБА3 та скаржника Маселка Р.А. повідомлено про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова ліквідаційної комісії О. Прокопенко листом від 13 лютого 2026 року повідомив, що суддя ОСОБА3 з 2 до 15 лютого 2026 року перебуває у щорічній основній відпустці, що унеможливлює його повідомлення про засідання Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя призначене на 23 лютого 2026 року, як і унеможливлює повідомлення судді ОСОБА3 про висновок дисциплінарного інспектора, який надійшов на адресу ОАСК.

Вдруге розгляд цієї дисциплінарної справи було призначено на 1 червня 2026 року.

Голова ліквідаційної комісії О. Прокопенко листом від 26 травня 2026 року повідомив, що суддя ОСОБА3 з 20 травня до 8 червня 2026 року перебуває у щорічній основній відпустці, що унеможливлює його повідомлення про засідання Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя призначене на 1 червня 2026 року.

Крім того, 31 травня 2026 року суддя ОСОБА3 надіслав до Вищої ради правосуддя клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку із його перебуванням у щорічній відпустці. Також повідомив, що йому не було надано увесь обсяг матеріалів дисциплінарної справи для ознайомлення. Зауважив, що лише 30 травня 2026 року він уклав угоду із захисником про представлення його інтересів у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, тому захиснику потрібен час для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

30 травня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді ОСОБА3 – адвоката ОСОБА4 про відкладення засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та надання їй часу для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

З метою дотримання права судді ОСОБА3 на захист, розгляд дисциплінарної справи вирішено перенести на 15 червня 2025 року.

Суддю ОСОБА3 та скаржника Маселка Р.А. повідомлено про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

4 червня 2026 року Вища рада правосуддя листами повідомила суддю ОСОБА3 та адвоката ОСОБА4 про можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та надала гіперпосилання на такі матеріали.

15 червня 2026 року у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяли участь суддя ОСОБА3, його представник – адвокат ОСОБА4. Скаржник Маселко Р.А. у засідання не з’явився, причини неявки не повідомив.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в засіданні 15 червня 2026 року розглянула клопотання ОСОБА3, які надійшли до Вищої ради правосуддя у липні 2025 року, зокрема, про витребування додаткових документів від третіх осіб; про виклик свідків; про недопустимість врахування долучених документів; про припинення провадження у справі у зв’язку із закінченням встановленого законом строку для застосування до судді дисциплінарного стягнення, – та відмовила в їх задоволенні.

У розгляді дисциплінарної справи оголошено перерву до 22 червня 2026 року, оскільки як суддя ОСОБА3, так і його представник – адвокат ОСОБА4 наголошували на неможливості ознайомитися із матеріалами дисциплінарної справи через гіперпосилання у зв’язку з технічними обмеженнями «хмарного середовища». Також суддя ОСОБА3 просив надати додаткових строк для підготовки низки клопотань.

17 червня 2026 року адвокат ОСОБА4 у повному обсязі ознайомилась із матеріалами дисциплінарної справи, а також отримала на флеш носій інформацію, яку було надано НАБУ (237 Гб), про що було складено відповідний акт.

18, 19 та 22 червня 2026 року у Вищій раді правосуддя зареєстровано низку клопотань судді ОСОБА3 та адвоката ОСОБА4, зокрема, про відкладення розгляду дисциплінарної справи та надання часу на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи; про зупинення провадження (чотири клопотання); про повернення висновку дисциплінарному інспектору на доопрацювання (три клопотання); про припинення провадження у справі; про виклик свідків (два клопотання); про витребування додаткових документів від третіх осіб (три клопотання); про недопустимість врахування долучених документів (два клопотання); про витребування додаткової інформації від НАБУ; про виклик скаржника на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя; про закриття провадження у дисциплінарній справі.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 22 червня 2026 року суддя ОСОБА3., адвокат ОСОБА4 та скаржник Маселко Р.А. не з’явились.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 13.30 Регламенту Вищої ради правосуддя неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість продовження розгляду дисциплінарної справи без участі судді ОСОБА3., його представника – адвоката ОСОБА4. та скаржника Маселка Р.А.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у засіданні 22 червня 2026 року розглянула заяви судді ОСОБА3 про відвід членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та відмовила у задоволенні заяв про відвід членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Мороза М.В. Заяву про відвід члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Махінчука В.М. – залишила без розгляду.

 

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула зареєстровані у Вищій раді правосуддя 18, 19 та 22 червня 2026 року клопотання судді ОСОБА3 і адвоката ОСОБА4 та відмовила у їх задоволенні.

 

Фактичні обставини

Оскільки в дисциплінарній скарзі зазначалося про кримінальне провадження № ____ від 21 червня 2019 року, у якому судді ОСОБА3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України, дисциплінарний інспектор зробила запит до НАБУ з метою отримання окремих матеріалів кримінального провадження.

Листом від 4 березня 2025 року (вих. № 512-303/6563) керівник Другого підрозділу детективів В. Шмітько повідомив, що затребувані матеріали вже перебувають у розпорядженні Вищої ради правосуддя, оскільки їх було передано листом від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190.

Зазначеним листом до Вищої ради правосуддя надіслано копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, зокрема, протоколи зі стенограмами зафіксованих під час проведення у 2019 році НСРД розмов суддів ОАСК та інших осіб, копії матеріалів судових експертиз звукозапису, карти пам’яті з наявними копіями таких розсекречених матеріалів НСРД, а також скановані копії матеріалів кримінального провадження № ____ у 220 томах.

Крім того, листом НАБУ від 23 травня 2024 року (вих. № 512-303/14723) надіслано на адресу Вищої ради правосуддя карту пам’яті 128 Gb з наявними копіями розсекречених матеріалів НСРД стосовно ОСОБА2., зокрема, аудіозаписів з додаткового мікрофона зі службового кабінету голови ОАСК за 2019 рік.

У вказаному листі зазначено, що 17 березня 2021 року детективами НАБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП), завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднаного з кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, раніше виділеного із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року), за підозрою, зокрема, судді ОАСК ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України.

Водночас 17 березня 2021 року із кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року прокурори САП виділили матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 17 березня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених частиною другою статті 344, частиною першою статті 109, статтями 369², 369 та іншими статтями КК України в окреме провадження, яке надалі відповідними постановами прокурорів САП об’єднано з іншими кримінальними провадженнями, у тому числі №_____ від 23 липня 2020 року. Нині досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває, і здійснюється детективами НАБУ.

17 червня 2022 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора в порядку статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) направила до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____від 21 червня 2019 року за обвинуваченням, зокрема, судді ОАСК ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2024 року вказаний обвинувальний акт призначено до судового розгляду. На сьогодні судовий розгляд триває (справа № 991/2030/22, провадження № 1-кп/991/31/22).

У межах здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № ____ від 25 лютого 2014 року, № ____ від 5 серпня 2019 року, № ____ від 17 липня 2020 року, № ____ від 21 червня 2019 року за підозрою ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 КК України та інших осіб, у тому числі за фактами, за версією слідства, втручання в діяльність державних діячів (членів ВККСУ), захоплення державної влади, зокрема, у ВККСУ, Вищої ради правосуддя, а також перешкоджання діяльності ВККСУ та її членів тощо, під час проведення у 2019 році детективами НАБУ НСРД стосовно суддів ОАСК ОСОБА2., ОСОБА5 на підставі відповідних судових рішень в установленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації ряд розмов ОСОБА2, ОСОБА5, більшості суддів ОАСК, у тому числі ОСОБА3 та інших осіб у службових кабінетах суддів ОАСК ОСОБА2, ОСОБА5 та інших місцях, зі змісту яких вбачається планування та подальше вчинення неправомірних дій та відповідних кримінальних правопорушень суддями ОАСК.

Так, під час досудового розслідування наведених вище кримінальних проваджень детективами НАБУ в порядку статей 266, 237 КПК України здійснено дослідження та огляд матеріалів НСРД (розсекречених носіїв інформації – карток пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення важливих розмов складено відповідні протоколи огляду, у тому числі від 5–6 березня 2021 року, від 7–8 березня 2021 року, від 22 жовтня 2020 року, від 2 листопада 2022 року, від 3 листопада 2020 року, від 25 червня 2020 року, від 12 липня 2022 року, від 29 червня – 2 липня 2020 року, від 11 липня 2022 року.

Зокрема, в наведених протоколах огляду відображено стенограми розмов, у тому числі ОСОБА3., а також інших осіб – відвідувачів службових кабінетів ОАСК у 2019 році, яким повідомлено про фактичні обставини неправомірних дій керівництва ОАСК та окремих суддів ОАСК, залучених осіб стосовно ВККСУ та її членів, а саме створення штучних перешкод у їх діяльності, що виразилось у поданні підконтрольними та іншими особами позовів до ОАСК про нібито відсутність повноважень у членів ВККСУ, за якими, за версією слідства, за вказівками керівництва та окремих суддів ОАСК, відкривалися судові провадження з метою подальшого ухвалення суддями ОАСК відповідних судових рішень, у тому числі ухвал про забезпечення позовів, не на користь членів ВККСУ, щоб заблокувати таким чином можливість проведення кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК у 2019 році у ВККСУ, через штучне створення ймовірного конфлікту інтересів у діях членів ВККСУ щодо кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК унаслідок наявності великої кількості нерозглянутих судових справ у суддів ОАСК стосовно членів ВККСУ тощо, при цьому судді ОАСК були обізнані щодо злочинного плану блокування роботи ВККСУ, затягування розгляду відповідних справ проти ВККСУ, а так само і щодо завчасного спланованого спільного плану щодо ухилення більшості суддів ОАСК від явки у квітні – травні 2019 року до ВККСУ на кваліфікаційне оцінювання під приводом тимчасової непрацездатності.

Таким чином, зазначеним вище особам могли бути відомі відомості про кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони надалі підозрювалися (обвинувачувалися), зокрема, суддя ОСОБА3., стосовно членів ВККСУ, проте незважаючи на це у 2019 році судді ОАСК за незаконними вказівками керівництва цього суду внаслідок втручання в діяльність суддів ухвалювалися судові рішення, а самі судді ОАСК, маючи зацікавленість у результатах розгляду таких судових справ, а так само будучи зацікавленими в блокуванні проведення їх кваліфікаційного оцінювання, не повідомляли Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора України про такі випадки втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя.

Вказано також, що відсутність монтажу та автентичність вищезазначених розмов, зафіксованих у 2019 році під час проведення НСРД у службових кабінетах ОСОБА2., ОСОБА5, підтверджено численними судовими експертизами звукозаписів, проведеними під час досудового розслідування вищенаведених кримінальних проваджень за підозрою ОСОБА2 та інших осіб.

У листі також зазначено, що розголошення таких відомостей досудового розслідування, наявних у відповідних документах кримінального провадження і наданих на адресу Вищої ради правосуддя, не зашкодить досудовому розслідуванню.

Статтею 222 КПК України («Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування») передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

На підставі статей 40, 222 КПК України НАБУ надало дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування вищевказаних кримінальних проваджень (інформації та всіх копій документів), надісланих на адресу Вищої ради правосуддя у межах відповідних процедур у Вищій раді правосуддя.

Оскільки, як зазначено в листі керівника Другого підрозділу детективів В. Шмітька, копії матеріалів кримінального провадження вже було надіслано до Вищої ради правосуддя, то дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. витребувала з Вищої ради правосуддя копії листів НАБУ від 13 лютого 2024 року (№ 0412-303/4190), від 23 травня 2024 року (вих. № 512-303/14723) та копії додатків, зазначених у цих листах.

Вища рада правосуддя у листі від 12 березня 2025 року (№ 4593/0/9-25) повідомила, що листами від 17 лютого 2025 року (вих. №№ 2845/0/9-25, 2847/0/9-25, 2855/0/9-25) надала дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Гурі О.П. копії листів НАБУ від 13 лютого 2024 року (вих. № 0412-303/4190) та від 23 травня 2024 року (вих. № 512-303/14723) із флешносіями, які містять копії процесуальних документів у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднане з кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, яке раніше виділено із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року). Зазначено, що надана інформація та копії документів можуть бути використані під час проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. на дії судді ОАСК ОСОБА3.

17 березня 2025 року відповідні матеріали було отримано від дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Гури О.П.

 

Пояснення судді ОАСК ОСОБА3., які надано під час проведення попередньої перевірки скарги

Суддя стверджував, що жодних вказаних скаржником протиправних дій не вчиняв. Зауважив, що оскільки першочергово під час вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження з’ясовується дотримання строків, а, на переконання судді, встановлений законом строк для застосування до нього дисциплінарного стягнення закінчився, то у відкритті дисциплінарного провадження має бути відмовлено.

Суддя наголосив, що відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Таким чином, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності не може становити понад три роки, водночас початок обрахунку строку притягнення до дисциплінарної відповідальності законодавець пов’язує з моментом можливого вчинення проступку, а під час обрахунку строку не враховуються такі періоди: час тимчасової непрацездатності судді; час перебування судді у відпустках; час здійснення дисциплінарного провадження.

У поясненнях суддя зазначив про періоди тимчасової непрацездатності та перебування у відпустках з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.

Як вбачається зі змісту скарги, вона стосується подій, які, на думку скаржника, відбувалися 15 лютого та 14 березня 2019 року.

17 вересня 2023 року набрав чинності, а 19 жовтня 2023 року був введений в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів». Скарга була розподілена між членами Вищої ради правосуддя 15 листопада 2023 року.

Отже, з урахуванням днів відпустки та тимчасової непрацездатності, суддя ОСОБА3 уважає, що строк притягнення його до відповідальності закінчився.

Проте скаржник посилається на положення абзацу другого частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній на момент подання скарги) та стверджує, що дисциплінарне провадження за його скаргою вважається розпочатим у момент надходження скарги до Вищої ради правосуддя – 17 травня 2022 року, отже, на думку скаржника, трирічний строк притягнення судді до відповідальності не закінчився.

Суддя розцінює таку правову позицію скаржника як помилкову та таку, що не ґрунтується на міжнародних стандартах щодо дисциплінарного провадження стосовно суддів, не відповідає принципу верховенства права, не враховує чинного українського законодавства та є такою, що не може бути застосована у цьому дисциплінарному провадженні.

Суддя ОСОБА3 у поясненнях покликається на міжнародні акти (наводить їх приклади), якими передбачено порядок дисциплінарних проваджень щодо суддів, а також акти декларативного характеру («м’яке право»), які хоч і не є обов’язковими в юридичному значенні, але встановлюють стандарти, які визнаються в демократіях в широкому змісті.

На думку судді, з 14 липня 2021 року до 19 жовтня 2023 року в чинному законодавстві були відсутні норми, які передбачали б, що моментом початку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є саме дата надходження скарги до Вищої ради правосуддя (як юридичної особи). І лише з 19 жовтня 2023 року відбулось поєднання двох етапів: надходження скарги до Вищої ради правосуддя та початок здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді.

Суддя ОСОБА3 переконаний, що станом на дату надходження скарги до Вищої ради правосуддя не існувало чіткого нормативного визначення, що саме із дня надходження дисциплінарної скарги на суддю до Вищої ради правосуддя (юридичної особи) відраховується перебіг дисциплінарного провадження, беручи до уваги відсутність будь-яких приписів щодо ретроспективності положень нової редакції частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» на правовідносини, які виникли до внесення змін, можливо вказати, що початком дисциплінарного провадження за скаргою є саме 19 жовтня 2023 року, а не 17 травня 2022 року (дата надходження скарги до Вищої ради правосуддя як до юридичної особи), як зазначає скаржник.

З огляду на зазначене, як вважає суддя ОСОБА3, правова позиція скаржника, що датою початку дисциплінарного провадження є саме дата надходження скарги до Вищої ради правосуддя (як юридичної особи), не ґрунтується ні на міжнародних стандартах, ні на приписах чинного законодавства України.

На підставі викладеного суддя ОСОБА3 просив відмовити у відкритті дисциплінарної справи, оскільки, на його переконання, минув трирічний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

 

Стислий зміст пояснень судді ОСОБА3 після відкриття дисциплінарної справи

У додаткових поясненнях суддя ОСОБА3 знову наголошує на закінченні строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Стверджує також, що висновки скаржника ґрунтуються на припущеннях, доводи скарги не доводять його участі в розмовах 15 лютого, 14 березня та 1 квітня 2019 року, не доводять факту вчинення ним будь-яких протиправних дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Наведені розмови не свідчать про залучення ним адвоката ОСОБА1 для подання адміністративних позовів проти членів ВККСУ.

Розміщення на сайті НАБУ публікації «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адміністративному суді» не є ні письмовою підозрою особі, ні обвинувальним актом, ні обвинувальним вироком. Публікація є компіляцією незрозумілих діалогів, які було розміщено з метою пояснення процесуальних дій детективів НАБУ, а саме обшуків в ОАСК. ОСОБА3 уважає, що розміщене на сайті НАБУ відео не є належним та допустим фактом його участі у певних розмовах, оскільки є лише припущенням одного із працівників центрального органу державної влади.

ОСОБА3 заперечує факт своєї участі у будь-якій протиправній діяльності, про яку зазначає скаржник, у тому числі й щодо створення штучних перешкод у діяльності членів ВККСУ.

Зазначає також, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя без проведення належної правової процедури, отримання його пояснень, доказів на спростування припущень скаржника, без аналізу належності та допустимості доказів, не в змагальному процесі дійшла висновку про вчинення ним дисциплінарного порушення.

Суддя ОСОБА3 зауважує, що скаржник не додав до скарги належних доказів (зокрема висновку судового експерта) який би підтвердив, що опубліковані фонограми зміні не піддавались, не здійснювався монтаж опублікованих розмов та голос на плівках належить саме йому.

Стверджує, що матеріали кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року не містять жодних висновків експертів, які встановили б факт його участі в опублікованих на відео розмовах.

ОСОБА3 наполягає, що у вказаному кримінальному провадженні детективи НАБУ в протоколах огляду фактично вийшли за межі своїх повноважень, самостійно визначили не лише «зміст діалогів» та «чиї голоси зафіксовані», а й безпідставно вказали на його нібито участь у цих розмовах. На думку судді, ці твердження є суб’єктивними міркуваннями, припущеннями та інтерпретаціями, а не встановленими фактами. Зазначене не є належним і допустим доказом участі судді ОСОБА3 у цих діалогах.

Наголосив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які висновки експертів, які підтверджували б, що на записаних плівках саме його голос.

Також у поясненнях суддя ОСОБА3 зазначає про неможливість використання протоколів НСРД у межах дисциплінарного провадження.

На переконання судді, використання матеріалів НСРД як доказів його «вини» у дисциплінарному проступку поза межами незавершеного кримінального провадження є прямим порушенням принципу презумпції невинуватості. Допоки допустимість, належність та достовірність цих матеріалів не буде оцінена судом у кримінальному провадженні, вони не можуть уважатися встановленими фактами і використовуватися для обґрунтування дисциплінарної відповідальності судді.

З огляду на правові норми щодо презумпції невинуватості за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, у тому числі на стадії його судового розгляду не породжує правових наслідків для юридичної оцінки діяльності особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі доказування, відповідно до частини першої статті 93 КПК України.

Крім того, ОСОБА3 зауважив, що в матеріалах дисциплінарного провадження відсутній будь-який належний процесуальний документ (ухвала слідчого судді), який підтверджував би, що стосовно нього було надано дозвіл на втручання в його приватне та сімейне життя, а також що саме він був об’єктом дозволу на вчинення таких дій.

За сталою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду використання матеріалів НСРД, проведених щодо третьої особи без отримання відповідної ухвали слідчого судді безпосередньо стосовно особи, яка є суб’єктом перевірки, є недопустимим доказом. Це є грубим порушенням фундаментальних гарантій, закріплених у статтях 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Суддя також наполягає, що ні 14 березня 2019 року, ні у квітні 2019 року, ні в інші дати він не вчиняв жодних дій щодо «залучення» адвоката ОСОБА1 для подання ним «штучних» позовів до ОАСК, не здійснював будь-якої координації його діяльності, а зазначені скріншоти відео не доводять його участі у наведених розмовах. Натомість адвокат ОСОБА1 системно та послідовно протягом трьох років досудового розслідування та трьох з половиною років судового провадження підтверджує, що це була саме його ініціатива – подавати позови до ОАСК, жодних розмов з адвокатом ОСОБА1 він не мав, а метою подання таких позовів було захист його прав та інтересів, які були порушені під час проведення членами ВККСУ конкурсу на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Крім того, ОСОБА3 звертає увагу, що в скарзі не наведено будь-якого обґрунтування впливу його дій на зниження авторитету судової влади, а також значного суспільного резонансу.

Суддя ОСОБА3 переконаний, що інформація скаржника про присутність ОСОБА3 під час розмов 15 лютого, 14 березня, 1 квітня 2019 року в приміщенні кабінету голови ОАСК ОСОБА2, а так само про те, що він нібито залучав адвоката ОСОБА1 для подання будь-яких позовів до ОАСК щодо членів ВККСУ, є надуманою, неправдивою, необґрунтованою та недоведеною. Ця інформація не підтверджена жодними належними та достовірними доказами, тому не може братися до уваги під час прийняття рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На підставі зазначених пояснень суддя ОСОБА3 просив відмовити в задоволенні скарги Маселка Р.А.

 

Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи до розгляду

З матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях вбачається, що голова ОАСК ОСОБА2 з метою встановлення контролю над ВККСУ організував численні звернення до ОАСК із адміністративними позовами до членів ВККСУ, тривалий розгляд відповідних справ суддями, що унеможливлювало проведення кваліфікаційного оцінювання щодо нього та інших суддів ОАСК, подальший розгляд відповідних справ і постановлення внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями, під виглядом виконання вимог закону, судових рішень (ухвал, рішень) з метою встановлення відсутності повноважень у членів ВККСУ, призначених (обраних) у 2014 році, встановлення бездіяльності голови ВККСУ та зобов’язання відповідних членів ВККСУ утриматись від виконання ними своїх повноважень, подальшого використання встановлених таким чином фактів для оголошення відповідних конкурсів та призначення у майбутньому на посади членів ВККСУ підконтрольних ОСОБА2 осіб, зокрема, з метою зайняття ними надалі керівних посад у ВККСУ.

За вказівкою голови ОАСК ОСОБА2 деякі судді ОАСК, зокрема ОСОБА3., підшукували представників позивачів та позивачів серед учасників конкурсів на посади суддів, а також суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання визнані ВККСУ такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

Під час розгляду дисциплінарної справи досліджено копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, зокрема протоколи зі стенограмами зафіксованих під час проведення у 2019 році НСРД розмов суддів ОАСК та інших осіб, карти пам’яті з наявними копіями таких розсекречених матеріалів НСРД, а також скановані копії матеріалів кримінального провадження № ____ у 220 томах, з яких Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

У вказаних матеріалах міститься протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, у якому зазначено, що у зв’язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Шмітьком В.В. проведено огляд речей та документів (у тому числі в електронному вигляді, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених картах пам’яті (оригінали), зокрема таких: карті пам’яті SP microSD 8 Gb № 3892m від 27 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА2 у службовому кабінеті голови ОАСК), № 19/4179 від 25 червня 2019 року; карті пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859т від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА2 у службовому кабінеті голови ОАСК), № 19/3342т від 27 травня 2019 року.

Із зазначеного вище протоколу огляду встановлено, що 15 лютого 2019 року з 11:01:20 до 11:03:30 між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА8, ОСОБА5, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11 відбулась розмова такого змісту (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

«ОСОБА2 – <…> Нет. Они не будут звонить, они будут думать, что мы дураки, [ненормативна лексика] и никогда их не вжарим. Ну, они ж не понимают, что может быть критическая ситуация, при которой нам будет [ненормативна лексика] реакция тех, кто их гладит по головке.

ОСОБА3 – Понятно, ну, понятно.

ОСОБА2 – И считает, что, и говорит, что “какие вы [ненормативна лексика]”.

ОСОБА8. – Ну, это до первого обеспечения.

ОСОБА3 – Жалко, что, [ненормативна лексика], полномочий нет. Можно было и [ненормативна лексика] всех их.

ОСОБА11. – Если бы у тебя были полномочия, у тебя бы не было такого желания (сміються).

ОСОБА3 – Головняка (сміються).

ОСОБА5 – Я бы [ненормативна лексика], это всё, если бы мне зашло.

ОСОБА3 – Ну, так потому что, ну.

ОСОБА5 – Я знаю, что.

ОСОБА3 – Я видел.

ОСОБА5 – Если бы я [ненормативна лексика] забезпечення.

ОСОБА3 – Я просто видел кому оно зашло.

ОСОБА5 – Меня бы эта квалифкомиссия больше никогда бы не могла меня оценивать, никогда».

Вказана розмова підтверджується оприлюдненим НАБУ на офіційному Youtube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» (https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg), починаючи з 6:18.

Зазначений діалог між суддями свідчить про розроблення / створення схеми щодо усунення незручних членів ВККСУ від здійснення повноважень з метою недопущення кваліфікаційного оцінювання. У наведеній розмові суддя ОСОБА3. висловлює «жаль» стосовно відсутності у нього повноважень судді, завдяки яким він міг би впливати на членів ВККСУ.

 

14 березня 2019 року з 11:52:51 до 11:58:12 зафіксовано продовження розмови між суддями ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА3 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

«ОСОБА2 – <…> Смотри, нам не хватает вот этих исков.

<…>

ОСОБА2 – Смотри, ну, а мы ОСОБА1 можем уговорить податься?

ОСОБА3 – Та ОСОБА1.

ОСОБА2 – Ему [ненормативна лексика]?

ОСОБА3 – Ему [ненормативна лексика].

ОСОБА2 – Смотри, потому что он, смотри: у него порушено, он участвовал.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Фактически в отношении него принимало три человека, [ненормативна лексика], непонятное решение.

ОСОБА3 – Да, так он и подался же. А ещё новый?

ОСОБА2 – Он подался по чему там? По тестам? Чи по какой-то [ненормативна лексика]?

ОСОБА3. – По тестам.

ОСОБА2 – А задублироваться с этими про відсутність повноважень?

ОСОБА3 – Всё, я понял. Хорошо.

ОСОБА2 – Потому что если завтра нас будут вызывать?

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Нам надо быть готовым, чтоб ушло от ОСОБА17, переподачу их.

ОСОБА3 – Всё, я понял, я понял, я понял.

ОСОБА2 – И будет от него три, иски ещё по ВККС. Потом нам надо будет кого-то, [ненормативна лексика].

ОСОБА3 – Хорошо, хорошо, я понял.

ОСОБА2 – А мы не сможем…

ОСОБА3 – Я понял, я понял. Есть.

ОСОБА2 – Они ж этого пока не знают, но они боятся уже, нам надо вот эти иски.

ОСОБА3 – Всё, сейчас.

ОСОБА2 – Подпиши, потом (1 сл.) закинь.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Потому что (2 сл.).

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Просто, чтоб не было.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Потом смотри, если ОСОБА12 «вышел» надо ещё подписывать.

ОСОБА3 – Давай окремо тогда надо ж, чтоб нарушенное право.

ОСОБА2 – Нам бы, нам бы желательно, чтоб было нарушенное право.

ОСОБА3 – Да.

ОСОБА2 – Тут [ненормативна лексика] нарушено право.

ОСОБА3 – Да.

ОСОБА2 – Он участвовал. ОСОБА1 – [ненормативна лексика] нарушено право.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Я не знаю, красиво было б из судей.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Но нам бы вот кого-то, кого кинули ещё.

ОСОБА3. – Я 60 человек нашёл. А я им пишу в группу. Я им даже проект скинул. Говорю: “[ненормативна лексика] ну, вы подайте иски!” [ненормативна лексика] кто, блин.

ОСОБА2 – А у ОСОБА12 никто не подался, кого кинули?

ОСОБА3 – У него ж этот только на Верховный Суд шло? И оно вроде ж, как бы, позакрывалось.

ОСОБА2 – А, погоди, а кто на Верховный шёл?

ОСОБА3 – А эта, как её? Как её?

ОСОБА2 – Проиграла?

ОСОБА3 – Она ж, по-моему, да, её ж не допустили. Как её?

ОСОБА2 – Было ли по ком-то из его людей принято решение, вот когда позаканчивались полномочия у членов?

ОСОБА3 – Нет, там было всё до, как бы, по всем, полностью до, которые, это ещё с первого конкурса там. На второй конкурс они не подавались. Второй конкурс он не сопровождал. Я могу поговорить с ОСОБА1, пускай он найдет тех, кто в конкурсе, кого сбили тоже.

ОСОБА2 – Та ОСОБА1, он, как бы, ты ОСОБА1, кстати, у него единственное, что есть, ты говори: “Смотри, мы ж для тебя пиар. Мы, мы подсвечиваем и так далее. Тебе какая разница?”.

ОСОБА3 – ОСОБА1 – это, мне с ним сложно.

ОСОБА2 – Не, но для него это пиар, что?

ОСОБА3 – Сложно. Он, он у меня каждый день сейчас сидит. Он мне уже говорит: “Дай иск”. Говорю: “ОСОБА1, ты не [ненормативна лексика]?”. Говорит: “Не, ну, а тебе что жалко?”. Говорю: “[ненормативна лексика], ну, ОСОБА1, я сижу, пишу, а тебе дай иск”.

ОСОБА2 – Ты ж понимаешь, в данной ситуации он, как бы, тоже сейчас же делает нам одолжение, что пытается подать.

ОСОБА3 – Не-е, иск мой, который я, который подавал, то есть то, что я писал. Не вот эти иски.

ОСОБА2 – А-а, что он, кого-то представляет?

ОСОБА3 – Кого-то представляет. Говорю: “ ОСОБА1, ты, ну, [ненормативна лексика], бабки на этом зарабатываешь, а потом это”.

ОСОБА2 – Ну, короче, сделай, чтоб он переподал.

ОСОБА3 – Хорошо. Есть.

ОСОБА2 – И госпошлину там дай ему.

ОСОБА3 – Ну, всё, хорошо, я понял, хорошо.

ОСОБА2 – Всё сделаем.

ОСОБА3 – Хорошо.

ОСОБА2 – Вот. Если, если кого-то ещё найдёшь, да? Потому что желательно, чтоб, чтоб до выборов, понимаешь?

ОСОБА3 – Угу. Ну, я.

ОСОБА2 – По чуть-чуть поменяй там местами, чтоб оно.

ОСОБА3 – Та, я ему сброшу. Пускай, скажу, чтоб он поменял.

ОСОБА2 – Он [ненормативна лексика] не поменяет. Это самому надо сесть, [ненормативна лексика] потратить несколько часов, поменять.

ОСОБА3 – Угу, хорошо.

ОСОБА2 – Вот. Взять. Подписать. Что там? Заплатить госпошлину, и так далее, отдать, чтоб никому не досталось. Вот.

ОСОБА3 – Хорошо. Угу.

ОСОБА2 – Потом посмотрим ещё может от кого-то сделаем.

ОСОБА3 – Угу. А можно попросить вот этих, которая у ОСОБА13 вот этих девочек, которые, ОСОБА14, потом эта, ОСОБА15? Эта, из-под Печерского, ну, они ж тоже.

ОСОБА2 – Ну, они пострадали от какого состава комиссии?

ОСОБА3 – А-а, тут же можно привязаться от того, что они все принимали решения в целом по ним. Там же было, которое утверждалось решение? Было утверждалось решение по всем, всем. Пускай. Есть решения, которые принимались по (н/д).

ОСОБА2 – ОСОБА16, [ненормативна лексика], кинули. Не хочешь с ним?

ОСОБА3 – А это по новой подаёт. Честно говоря, я его, ну, позвоню, скажу, что.

ОСОБА2 – Окей, смотри, ты же только, смотри, информация, что их будут увольнять, ты говори, что.

ОСОБА3 – Не, я скажу, что мне дали проект, у меня.

ОСОБА2 – Не-не, тебе не надо это. Ты говори, что, во-первых, тебе надо какую-то создать красивую историю “[ненормативна лексика] оно тебе надо, вот, [ненормативна лексика] оно тебе надо?”.

ОСОБА3 – А потому что Верховный Суд [ненормативна лексика] вам не поможет, а у вас единственный способ, вообще, у вас единственный способ.

ОСОБА2 – Смотри, ты сложно говоришь. Вот, смотри: суд просто так надеется, ни на что нельзя. Ты, вот, общаешься со всеми, кто недоволен и есть надежда это “раскачать” ситуацию для того, чтобы их [ненормативна лексика] оттуда выкинуть и привести своих в состав. Пойдёт ли Окружной суд? Неизвестно, но чем будет больше, тем больше шансов будет.

ОСОБА3 – Угу. Ну, понятно.

ОСОБА2 – Что и так далее, и так далее, понял? То есть, показывая просто им… ОСОБА3 – Я понял, я понял.

ОСОБА2 – Если, смотри, твоя, скажем так, уже роль в том: ты тоже недоволен, [ненормативна лексика], всех [ненормативна лексика], и так далее.

ОСОБА3 – Понятно.

ОСОБА2 – Я бы сам подал, но, [ненормативна лексика], оно пойдёт к вам, оно [ненормативна лексика] не даст, [ненормативна лексика].

ОСОБА3 – И [ненормативна лексика] не сделают».

Ця розмова підтверджує участь судді ОСОБА3 у пошуку осіб (суб’єктів звернення), які раніше проходили оцінювання чи конкурси до ВККСУ та могли б подати позови до ОАСК проти членів ВККСУ, про що свідчить репліка «Я 60 человек нашёл. А я им пишу в группу. Я им даже проект скинул…». Крім того, голова ОАСК ОСОБА2 висловлює подальшу ціль щодо усунення незручних членів ВККСУ, про що свідчить репліка «выкинуть и привести своих в состав». Суддя ОСОБА3 погоджується з таким замислом, на що зазначає: «Угу. Ну, понятно».

 

14 березня 2019 року з 11:58:12 до 11:59:50 зафіксовано продовження розмови між суддями ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА3 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

«ОСОБА2 – Кинули и кинули, подай! Как бы тебя всё равно эта Комиссия уже не достанет, и так далее.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Ну, а с другой стороны, в следующий раз, допустим, зная, что, ты допустим, серьёзный чувак, может тебя не кинуть? Если будет ещё.

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Знаешь, как бы? У каждого, [ненормативна лексика] своё виденье, как делать. Смотри, если он завтра кому-то что-то расскажет, потом сказать: “ ОСОБА3 сошёл с ума. [ненормативна лексика], он, [ненормативна лексика] хочет ВККС [ненормативна лексика]”. Вот, и ищёт себе сторонников. Но в это все поверят, а в плане, что знаешь там, уже, будут относиться по-другому.

ОСОБА3 – Та я думаю, что они и так уже думают, что это мы.

ОСОБА2 – Не, я думаю, они тупые все. Короче, сделай, от этих, что (2-3 сл.), чтоб у нас выпало исков, потому что (2 сл.) не сильно я уверен в этих.

ОСОБА3 – Угу. Хорошо, хорошо, сделаю.

ОСОБА2 – Вот и вот эти (2 сл.).

ОСОБА3 – Хорошо, я сделаю, есть.

ОСОБА2 – Если кого-то ещё найдешь, то хорошо было бы, то, что просто адвокаты по таким искам слабенько выглядит, конечно.

ОСОБА3 – Боятся. Все [ненормативна лексика]. Я, я просто не понимаю людей, которые вот, их уже сбили, они всё равно (1 сл.).

ОСОБА2 – Спроси у ОСОБА17 может у них, кто из адвокатов не подавался?

ОСОБА3 – Угу.

ОСОБА2 – Потому что не только, во-первых.

ОСОБА3 – Та я его сейчас найду.

ОСОБА2 – Где его на подачу, на переподачу иск? Это раз. А во-вторых, может быть, там кто-то следующий подавался на участие?

ОСОБА3 – Угу. Я сейчас спрошу, может он знает, кто бы ещё подался?

ОСОБА2 – Да-да-да, потому что, если нет (1 сл.) и тоже, кто ещё мог подался, главное, чтоб это было.

ОСОБА3 – Всё, я понял.

ОСОБА2 – Много пиара, для того чтобы, [ненормативна лексика].

ОСОБА3 – Я, всё, я понял.

ОСОБА2 – Ущербники.

ОСОБА3 – Хорошо, добро».

19 березня 2019 року з 16:34:18 до 16:35:30 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА3, ОСОБА8, ОСОБА9 та адвокатом ОСОБА1 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища співрозмовників):

«ОСОБА2 – Привет, ОСОБА8.

ОСОБА8. – Привет.

ОСОБА2 – Кажи.

ОСОБА3 – Так вот.

ОСОБА1. – Что там надо иски поподавать?

ОСОБА2 – Чем больше, тем лучше.

ОСОБА1– На всех этих товарищей?

ОСОБА2 – На всех, да, надо подавать. Создавай конфликт интересов в наших действиях с ними.

ОСОБА1– Ну, чтоб важно, оценивание?

ОСОБА2 – И в ихних, в ихних с нами.

ОСОБА1– Чтоб оценивание, да?

ОСОБА2 – Ну, [ненормативна лексика] его знает. По крайней мере, может, лишний раз задумаются, надо ли нас туда тянуть на оценивание, кстати.

ОСОБА1– Чисто перспективы в плане, неизвестно, да? По вам.

ОСОБА2 – Ну, сейчас точно тебе никто не скажет. Ситуация поменяется с 31-го числа, может быть, мы и как-то “откосим”.

ОСОБА1– А-а, то есть пока что оно вот так по вам бьёт? Понятно. Ясно. Ну, хорошо, добре. Пошли мы, тогда я не буду отвлекать. Всё, счастливо.

ОСОБА9. – ОСОБА1, счастливо.

ОСОБА3 – Та я знаю.

ОСОБА2 – Держмито мы платим, тем более.

ОСОБА3 – Да-да-да. Да?

ОСОБА2 – Да.

ОСОБА3 А, ну, всё.

ОСОБА2 – Скажи, да.

ОСОБА3 – Всё, хорошо.

ОСОБА2 – Пусть посчитает сколько по держмиту там, всё, что вы “напрацюєте”, а потом придёшь скажешь мне, хорошо?

ОСОБА3 – Да, потому что, он по этому вопросу и пришёл, он хотел платить со своих.

ОСОБА2 – Ну, держмито всё, сейчас решим.

ОСОБА3 – Всё, ну, хорошо.

ОСОБА2 – Занимайся.

ОСОБА3: – Угу».

Зазначена розмова також підтверджується оприлюдненим НАБУ на офіційному Youtube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» (https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg), починаючи з 8:45.

Встановлено також, що в провадженні ОАСК перебувала справа за позовом ОСОБА18 до Голови ВККСУ, членів ВККСУ ОСОБА19, ОСОБА20, треті особи – Голова Державної судової адміністрації України, ВККСУ, про визнання протиправною з 5 грудня 2018 року бездіяльності Голови ВККСУ ОСОБА19 – щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККСУ; визнання з 5 грудня 2018 року протиправними дії члена ВККСУ ОСОБА20 щодо здійснення повноважень члена ВККСУ; визнання відсутності повноважень члена ВККСУ у ОСОБА20 з 5 грудня 2018 року та зобов’язання ОСОБА20 утриматись від здійснення повноважень члена ВККСУ (справа № 640/2620/19).

Рішенням судді ОАСК ОСОБА21 від 25 березня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА18.

Дізнавшись про це рішення, деякі судді ОАСК були не задоволені таким рішенням та обговорювали наступні свої кроки, що підтверджується викладеною нижче розмовою.

 

25 березня 2019 року з 12:57:13 до 13:01:03 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА3 та ОСОБА9 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

«ОСОБА2 – О-о-о, прочитал, да? Что там?

ОСОБА3 – [ненормативна лексика], и что теперь делать, а?

ОСОБА2 – Ну, [ненормативна лексика], что сделаешь?

ОСОБА3 – Ну, я просто теперь думаю, мне уже все пишут, говорят: “Ну, это [ненормативна лексика], вы, [ненормативна лексика], ты просишь”.

ОСОБА2. – Я это понимаю, но что я тебе сделаю? Ну, [ненормативна лексика]. Просили открыться, [ненормативна лексика] и не торопиться, [ненормативна лексика].

ОСОБА3 – Вот мне сейчас пишут, говорят: “Та [ненормативна лексика] ты надо тогда?!”.

ОСОБА2 – Ну, [ненормативна лексика].

ОСОБА3 – Я говорю: “[ненормативна лексика] я надо? Я и сам не знаю”.

ОСОБА2 – Причём, я, самое главное, думаю, что никто его не просил, ты понимаешь? С другой стороны, думаю, что это он думал таким образом выслужиться, [ненормативна лексика].

ОСОБА3. – Я теперь не могу вообще [ненормативна лексика]. Мне пишут: “Мы [ненормативна лексика] подавать не будем”, – говорит. – “Извини, вы такие же, как и все остальные”. Я говорю: “Я не могу теперь ничего тебе объяснить”.

ОСОБА2 – Ну, пусть сидят. Раз не могут подавать, пусть сидят, думают, когда их выгонят, да и всё. Ничё страшного. У нас вариантов нема. Спутал он нам, конечно, карты немножко. Ну, он, в принципе, изначально и был слабым местом, если честно говоря.

ОСОБА3 – Просто я теперь не понимаю, что дальше делать? Вот реально руки опускаются. Вот смотришь на это всё. Сейчас ОСОБА22 такое самое [ненормативна лексика], потому что посмотрит, такое же самое будет по нём.

ОСОБА2 – Успокойся! ОСОБА21 был с самого начала слабым местом.

ОСОБА3 – Если он ещё напишет такое, что у него полномочия не закончились.

ОСОБА2 – Мы сейчас попросим, чтоб, чтоб, чтобы не писал.

ОСОБА3 – Одно дело непорушенное право, это такое там, а если он …

ОСОБА2 – Я, я поговорю с ним, чтоб подписал он так.

ОСОБА3 – Сейчас даст оценку – это будет вообще [ненормативна лексика].

ОСОБА2 – У него ума не хватит дать оценку. Давай начнём с конца, но я думаю, что Женя думает, что его кто-то попросил. Думаю, что никто его не просил. Во-первых, у ВККС нет такого, кого просить, они считают, что “мощные” ребята. Просто, что он нам бы реально портит картину, по поводу что немножко наши козыря выбивает – раз! И плюс сейчас Уполномоченный, ой не Уполномоченный, а сейчас глава ДСА скажет: “Иди [ненормативна лексика], я отменю конкурс, вы ж, [ненормативна лексика]”. [Ненормативна лексика]!

ОСОБА3 – И Уполномоченный, то же самое.

ОСОБА2 – Уполномоченный – не, там другая история, получается, у нас ещё направление ещё одно не закрыто, то есть, его надо же терміново кто-то подал кучу новых. ОСОБА21 делает всё, чтобы наши проблемы были исключительно нашими, а он, [ненормативна лексика], был немножко в стороне. Это всё ж поправимо. Ладно, не расстраивайся, всё нормально.

ОСОБА3 – Я не расстраиваюсь, просто сейчас сидишь и думаешь, [ненормативна лексика].

ОСОБА2 – Ну, не хотят, тогда скажи: “Ну, не хотите – идите [ненормативна лексика]!”.

ОСОБА3 – Не, не тоже. Все сказали, ну, [ненормативна лексика]...

ОСОБА2 – Вопросов нема. Пусть сидят, [ненормативна лексика], и ждут, когда их ВРП выгонит, тут же дело такое.

ОСОБА3 – Да, ну это ихние проблемы. А что ж теперь, себе делать? Потому что мне ж надо было зацепиться на них. Сейчас бы мы поддержали - они бы подали.

ОСОБА2 – Слышишь, надо терміново, чтоб кто-то подал ещё. Подал против ОСОБА20 и открыться. То есть, мы же исходим из реалий. Терміново надо подать против ОСОБА20, чтобы открылись и терміново надо, чтобы этот, [ненормативна лексика], проект он не всунул туда, [ненормативна лексика], в оценку доказательств.

ОСОБА3 – [ненормативна лексика].

ОСОБА2 – Самое главное, он же думает, что это ему зачтётся, вот, никуда оно не зачтётся».

Автентичність цієї розмови (фрагменти фонограм № 30, № 31, файли: «20190325_125303_9FF4_ACCC8EA9B080.mkv»; «20190325_125803_7AD7_ACCC8EA9B080.mkv») – підтверджується висновком експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 27 грудня 2022 року № 9271/34722-35302 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, об’єднаному з кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року. Цим висновком підтверджено, що слова (фрази, репліки) в розмові, на фрагментах фонограм № 30, № 31, позначені як «Невід.1», належать ОСОБА2.

Слід зазначити, що вказаний епізод розмови міститься й у висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису № 23078/3434-3436 у кримінальному провадженні № ____ від 8 серпня 2019 року, який складено 14 лютого 2020 року (фонограма № 33, файл «20190325_125803_7AD7_ACCC8EA9B080.mkv»). Для виконання експертизи експерту надано, зокрема карту пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859т від 13 травня 2019 року.

На вирішення експерта було, зокрема, поставлено питання, чи проводився запис фонограм безперервно? Чи зазнавали змін надані фонограми?

У вказаному експертному висновку зазначено: «Оскільки відеозображення файлів – це зображення чорного екрану із супровідним написом: “No video”, подальше дослідження буде проведено стосовно звукових доріжок. Загальним та роздільним аналізом фонограм №№ 1–86, засобами, які знаходяться в розпорядженні експерта, встановлено:

ознаки, характерні для електронного монтажу запису звуку (різкі зміни в семантичному вмісті мовлення, зміни темпу мовлення, різкі зміни фону звукозапису, клацання, фрагменти з відсутністю мовних сигналів тощо) на досліджуємих записах не виявлено;

ознак переривань, змін не виявлено.

Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні фонограм №№ 1–86, ознак монтажу, переривань, змін – не встановлено».

Крім того, ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» на виконання постанови старшого детектива НАБУ Денисюка А.В. від 3 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № ____ від 17 липня 2020 року про призначення комп’ютерно-технічної експертизи матеріалів цифрового відеозвукозапису надало висновок № 14985 від 24 грудня 2020 року.

Згідно із зазначеним висновком експерт мав з’ясувати таке питання, зокрема: чи зазнавало змін інформаційне наповнення (файли) на наданих на дослідження, зокрема на карті пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859 від 13 травня 2019 року, з моменту створення.

У висновку № 14985 експерт повідомив, що інформаційне наповнення наданої для дослідження, зокрема карти пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859 від 13 травня 2019 року з моменту створення змін не зазнавало за винятком окремих метаданих та об’єктів, зазначених у дослідницькій частині цього висновку.

Наведені обставини свідчать про те, що опубліковані фонограми зміні не піддавалися, як і не здійснювався монтаж опублікованих розмов.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що Дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінальних проваджень, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Законодавство, яке регламентує порядок здійснення дисциплінарного провадження, не передбачає вимог щодо належності та допустимості доказів, як і будь-яких вимог щодо джерел таких доказів. Указані питання є виключною компетенцією дисциплінарного органу, який самостійно вирішує, які дані фактично вважаються достовірними для встановлення обставин, що мають значення для справи.

 

1 квітня 2019 року з 12:42:30 до 12:43:24 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА2 і ОСОБА3 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

«<…> ОСОБА2 – Где?

ОСОБА3 – Кто?

ОСОБА2 – Иски.

ОСОБА3 – ОСОБА1 вчера подал, вернее, сегодня подал уже. Он мне обещал в понедельник подать два или три.

ОСОБА2 – Угу.

ОСОБА3 – Больше нет.

ОСОБА2 – Отлично. Хорошо, хорошо. Ты что-то из тех глобальных что-то придумал чё-то? Или пока [ненормативна лексика] не придумал?

ОСОБА3 – Глобальных по?

ОСОБА2 – Мы с тобой говорили как-то по компетенции, что ещё.

ОСОБА3 – Так они ж, вроде, только позаходили.

ОСОБА2 – Нет, это по членам, а я тебе говорю по этих глобальных, мы как-то говорили с тобой что-то подумать.

ОСОБА3 – Нет, эти что ты писал, глобальных пока ничего не писал.

ОСОБА2 – Садись что-то думай интересное.

ОСОБА3 – А надо сейчас с учётом всех раскладов?

ОСОБА2 – А чё не надо? Они на нас наступают, мы на них нападаем».

Вказана розмова також підтверджується оприлюдненим НАБУ на офіційному Youtube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» (https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg), починаючи з 9:35.

Зазначена вище розмова свідчить, що саме суддя ОСОБА3 контролював подання замовних позовів проти членів ВККСУ.

Водночас установлено, що 1 квітня 2019 року ОСОБА1 подав позов до ОАСК стосовно члена ВККСУ ОСОБА19, третя особа – ВККСУ, про визнання протиправними дій, зобов’язати вчинити дії та встановлення відсутності повноважень (справа № 640/5499/19), що підтверджує вказану розмову.

Крім того, встановлено, що адвокат ОСОБА1подав такі позови до ОАСК стосовно:

члена ВККСУ ОСОБА23 – про визнання протиправними дій (справа № 640/3768/19);

члена ВККСУ ОСОБА24 – про визнання протиправними дій (справа № 640/3770/19);

члена ВККСУ ОСОБА19 – про визнання протиправними дій (справа № 640/3769/19);

члена ВККСУ ОСОБА20 – про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії (справа № 640/5501/19);

члена ВККСУ ОСОБА20 – про визнання протиправними дій та встановлення відсутності повноважень (справа № 640/5743/19).

З огляду на зазначене можна виснувати, що суддя ОСОБА3 діючи спільно з головою суду ОАСК ОСОБА2., брав активну участь у реалізації планів щодо штучного створення конфлікту інтересів та спробі незаконно чинити тиск на членів ВККСУ з використанням службового становища. Викладена вище розмова підтверджує, що саме суддя ОСОБА3 був відповідальним за домовленість і співпрацю з адвокатом ОСОБА1, який виконав обіцянку і звернувся з позовами до членів ВККСУ.

 

2 квітня 2019 року із 10:38:28 до 10:49:23 зафіксовано розмову між головою ОАСК ОСОБА2 і суддями ОАСК ОСОБА3., ОСОБА6, ОСОБА7 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувалися прізвища суддів):

<…>

«ОСОБА2 – Подал? Ты не смотрел, как оно разошлось? Говорит, что подал.

ОСОБА3. – Да, подал вчера, в понедельник, только два подал иска.

ОСОБА2 – Сейчас смотрим.

ОСОБА3 – ОСОБА1. Там ОСОБА25, я ОСОБА25 сказал зайти.

ОСОБА2 – ОСОБА25? Какая?

ОСОБА3. – ОСОБА25. После того, как лупанул ОСОБА21, она тоже говорит: “Так, я тоже откажу”. Я говорю: “ ОСОБА25, ты чё, [ненормативна лексика]?”. Говорю: “Ты лучше зайди посоветуйся”. – “Так, а что советоваться? Это, наверное, команда ж пошла отказывать”».

Зміст цих розмов знайшов своє підтвердження та відповідає прослуханим аудіофайлам:

20190314_114856_ D060_ACCC8EА9В080.mkv;

20190314_115356_ EC18_ACCC8EА9В080.mkv;

20190314_115856_ 486C_ACCC8EА9В080.mkv;

20190319_163435_ 0F0A_ACCC8EА9В080.mkv;

20190325_125759_ AA31_ACCC8EА9В080.mkv;

20190401_124036_ 2D47_ACCC8EА9В080.mkv;

20190402_103405_ 49FF_ACCC8EА9В080.mkv;

а також оприлюдненому НАБУ на офіційному Youtube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» (https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg).

Крім того, під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду було досліджено протокол допиту члена ВККСУ ОСОБА19.

У своїх свідченнях член ВККСУ ОСОБА19 (протокол допиту потерпілого від 31 липня 2020 року в межах кримінального провадження № ____ від 17 липня 2020 року) повідомив: «В липні 2020 року НАБУ оприлюднено нову частину аудіопрослуховування кабінетів суддів ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА5, ознайомившись з якою я чітко усвідомлюю, що злочинні дії щодо перешкоджання діяльності ВККС та захоплення державної влади в особі ВККС України були організовані ОСОБА2 та залученими ним особами».

 

Надання оцінки діям судді ОСОБА3.

Оцінюючи дії судді ОАСК ОСОБА3 під час розгляду дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи огляду інформації, що містяться на картах пам’яті, які є додатками до протоколів про результати проведення НСРД, прослухавши та дослідивши окремі епізоди звукозапису за участю судді ОСОБА3 з іншими суддями ОАСК, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 11-275сап25), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення зазначеної особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що під час розгляду дисциплінарної справи не досліджувалося питання наявності або відсутності вини судді ОАСК Саніна Б.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок і кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), в яких Велика Палата наголосила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Подібний висновок зробила Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії ухвалила Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, згідно з пунктом 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватися для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли в кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді ОАСК ОСОБА3, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінальних проваджень, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 11-275сап25), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 і № 9901/728/18, відповідно), що спростовує твердження судді ОСОБА3 про неможливість використання протоколів НСРД у межах дисциплінарного провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарний орган лише перевіряє викладені в дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, які встановлюються до суддів, і наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, та не вирішує питання про наявність у діях судді складу іншого правопорушення.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення лише для ухвалення рішень дисциплінарним органом у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особу у кримінальному провадженні було виправдано (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ у справі «Ringvold v. Norway» від 11 лютого 2003 року, заява № 34964/97). Отже, зазначену гарантію не може бути поширено на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме таку правову позицію висловлено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24).

Щодо доводів судді ОСОБА3 про відсутність окремого судового рішення стосовно проведення щодо нього НСРД Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує таке.

З огляду на викладене варто враховувати практику Верховного Суду, зокрема постанову від 11 жовтня 2021 року у справі № 554/5163/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100359503), якою залишено у силі вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2020 року у вказаній справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92782247), у якому суд дійшов такого висновку. За обставин, коли сторона обвинувачення з дозволу суду проводить НСРД і здійснює втручання у спілкування конкретних осіб, визначених в ухвалі суду, фіксування усіх бесід, які проводяться такими особами, є санкціонованими. Під час здійснення таких дій неможливо передбачити коло всіх учасників розмов і вчасно отримати дозвіл слідчого судді. Таким чином, наведені захистом обставини не є підставою для визнання протоколів НСРД і додатків до них недопустимими доказами.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Олійник О.В. від 16 січня 2021 року (справа № 991/253/21, провадження № 1-кс/991/261/21) надано дозвіл на використання результатів НСРД, отриманих у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року, як доказів у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, в якому станом на надання дозволу ОСОБА3 мав статус підозрюваного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України.

В ухвалі суду зазначено, що інформація, отримана в результаті проведення НСРД під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ і зафіксована на вказаних вище матеріальних носіях інформації, була отримання законно, так як було здійснено судовий контроль та постановлено відповідні ухвали слідчих суддів, якими дозволено проведення таких дій.

Отже, використання зазначених доказів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА3 здійснено відповідно до процесуального закону.

Крім того, Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень в адміністративній справі № 640/7008/20, у постанові від 9 лютого 2023 року, оцінюючи близькі за змістом правовідносини (дисциплінарна відповідальність прокурора при вчиненні дисциплінарного проступку), наголосив, що хоча оскаржуване рішення комісії про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності і ухвалено з використанням відомостей з матеріалів кримінального провадження, порушеного не стосовно позивачки, воно ґрунтується на самостійних правових підставах. Комісія не вирішувала питань у межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, вимогам Закону України «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики, а тому немає підстав вважати, що вказані матеріали використані комісією у спосіб, не передбачений законом.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і ЄСПЛ не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, в який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, ЄСПЛ не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, може бути прийнято до розгляду. Національний суд має оцінити представлені докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак ЄСПЛ має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

Під час вирішення питання щодо застосування до доказів вимог, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, потрібно керуватися «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерланді»в, 8 червня 1976 р., § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади, вочевидь, не є кримінальним. Подібного висновку дійшов ЄСПЛ у рішенні у справі «CAVCA проти Республіки Молдова» від 9 січня 2025 року (пункти 31-36). Отже немає підстав оцінювати докази з точки зору їх допустимості та належності у кримінально-правовому аспекті.

Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ навіть встановлення ЄСПЛ порушення статті 8 Конвенції у процесі збирання доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумнівів щодо їх надійності та точності, а особі було забезпечено право на захист і надано можливість оскаржити достовірність доказів і заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачарік проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52–58).

У цій дисциплінарній справі судді ОСОБА3 надано можливість реалізувати своє право на захист, а спосіб отримання і представлення доказів відповідає національному законодавству і є справедливим у розумінні статті 6 Конвенції. Отже докази, отримані з матеріалів кримінального провадження та перевірені під час дисциплінарного провадження, можуть бути використані в процесі доказування.

Стосовно доводів ОСОБА3 про відсутність у матеріалах кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року жодних висновків експертів щодо встановлення факту його участі в опублікованих на відео розмовах Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.

З висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 19861/17855-17887 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису від 16 липня 2021 року вбачається, що експерт мав з’ясувати питання чи брав участь ОСОБА3. у розмовах (фонограмах) зафіксованих на карту пам’яті SP microSD 8 Gb № 3892m від 27 травня 2019 року, за період з 15 лютого по 18 лютого 2019 року. У висновку експерт зауважив, що при порівнянні на рівні слухової перцепції було встановлено аудитивну схожість диктора, позначеного в додатку А як «Невід.6», із мовленням ОСОБА3. Водночас експертом встановити у категоричній формі (підтвердити / спростувати), чи міститься у розмовах голос ОСОБА3., не представилось можливим.

Аналогічних висновків дійшов експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 9271/34722-35302 за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису від 27 грудня 2022 року (досліджувалися розмови, зафіксовані на карту пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859т від 13 травня 2019 року). У висновку експерта вказано, що під час порівняння на рівні слухової перцепції було встановлено аудитивну схожість диктора, позначеного в додатку А як «Невід.4», із мовленням ОСОБА3 Водночас установити, чи належить зафіксоване усне мовлення, зокрема, ОСОБА3, не представилось можливим з причин, наведених у дослідженні.

Відсутність експертного підтвердження належності голосу на записах НСРД ОСОБА3, на що він сам посилається, не є визначальним фактором у межах цієї дисциплінарної справи. Слід зауважити, що проведення фоноскопічного дослідження не є обов’язковим у всіх без винятку провадженнях, у яких використовуються НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вбачала доцільності для проведення такої експертизи і вважала, що зібраних доказів у цьому провадженні достатньо, то сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно ініціювати проведення відповідної експертизи з метою підтвердження своєї позиції. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2025 року під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 233/4222/17. Тотожна позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 359/10291/19.

У зв’язку із цим, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що постановою заступника керівника САП Офісу Генерального прокурора М. Грищука від 5 серпня 2020 року про відібрання зразків для проведення експертизи було постановлено відібрати експериментальні зразки голосу (усного мовлення у формі бесіди (монологу) підозрюваного ОСОБА3 для проведення криміналістичної експертизи звукозапису та інших судових експертиз. Водночас ОСОБА3 відповідно до протоколу відмови надати зразки для експертизи від 6 серпня 2020 року відмовився надати експериментальні зразки власного голосу, зазначивши (дослівно): «На підставі ст. 63 КУ, ч. 2 ст. 42 КПК України відмовляюся надати зразки голосу». Відмова ОСОБА3 надати зразки голосу виключала можливість вказаної ідентифікації.

Слід наголосити, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надає оцінки достовірності належності голосу ОСОБА3, який зафіксовано на картах пам’яті, що є додатками до протоколів про результати проведення НСРД дій – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА2 у службовому кабінеті голови ОАСК), оскільки наведеним доказам може бути надана оцінка виключно судом. Вказана інформація зазначається виключно в контексті того, що суддя ОСОБА3, не надаючи зразків голосу для проведення експертизи, стверджував, що за результатами проведення певних експертиз не підтверджено його участі в розмовах.

Щодо строку притягнення судді Саніна Б.В. до дисциплінарної відповідальності Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує таке.

Релевантними джерелами права й актами їх застосування при обчисленні строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Згідно з частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції, чинній станом на дату подання дисциплінарної скарги – 17 травня 2022 року) було передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Комітет з питань правової політики Верховної Ради України 21 липня 2023 року надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, наголошуючи, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції, чинній на сьогодні, передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статтю 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» було викладено в такій редакції згідно із Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі – Закон № 3304-IX).

У пояснювальній записці до проєкту Закону № 3304-IX зазначено, що виходячи з системного та комплексного аналізу положень законодавства (зокрема щодо стадій дисциплінарного провадження), автори проєкту Закону вважають, що дисциплінарне провадження розпочинає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що потребує уточнення в законі для однозначного розуміння.

З наведеного вбачається, що Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX не було запроваджено нової норми щодо початку здійснення дисциплінарного провадження, а було лише уточнено наявні положення статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Отже, системний аналіз вказаної норми, у тому числі в різних редакціях, свідчить, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема отримання скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується в день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Саніна Б.В. розпочато після отримання Вищою радою правосуддя скарги Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 17 травня 2022 року.

Саме такий висновок щодо застосування до судді дисциплінарного стягнення в межах передбаченого законом трирічного строку, з урахуванням положень частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24.

Зокрема, в абзацах 156–159 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Щодо доводів судді про те, що, на її думку, Дисциплінарна палата на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній на день постановлення ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку, Вища рада правосуддя правильно зазначила таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” (у редакції, чинній на день звернення скаржника із дисциплінарною скаргою – 7 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” дисциплінарне провадження щодо судді розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 7 квітня 2020 року».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 липня 2025 року у справі № 990SCGC/19/25 (провадження № 11-155сап25) підтвердила зазначену позицію. Зокрема, у пунктах 69–70 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зауважила «Ретроспективний аналіз статті 42 Закону № 1798-VIII, необхідність якого в цій справі обумовлена з огляду на час вчинення дисциплінарного проступку, який ставиться скаржниці за провину (постанови про закриття провадження у перелічених вище справах про адміністративні правопорушення суддею ОСОБА_1 ухвалені з 05.11.2018 по 27.03.2020), та дату отримання ВРП дисциплінарної скарги щодо судді (22.10.2020), свідчить, що, незважаючи на викладені вище зміни до неї, визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним – з дня отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги, що, в підсумку, було чітко закріплено в діючій редакції цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, в разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою на суддю часові рамки дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до ВРП та датою ухвалення Дисциплінарною палатою рішення за такою скаргою».

Події, про які вказано у дисциплінарній скарзі, мали місце 15 лютого, 14 березня, 25 березня, 1 квітня 2019 року, а також 19 березня та 2 квітня 2019 року.

Як було зазначено, дисциплінарну скаргу Маселко Р.А. стосовно вказаних обставин подав 17 травня 2022 року.

У поясненнях на скаргу суддя ОСОБА3 надав інформацію щодо перебування у відпустках і періоди тимчасової непрацездатності.

З 15 лютого 2019 року до 17 травня 2022 року суддя перебував у відпустках 121 день, періоди тимчасової непрацездатності – 63 дні. Загалом 184 дні, що становить понад шість місяців.

Отже, оскільки події, викладені у скарзі, відбувалися з 15 лютого 2019 року, скаргу подано до Вищої ради правосуддя 17 травня 2022 року, враховуючи перебування судді ОСОБА3 упродовж вказаного часу у відпустках і періоди тимчасової непрацездатності судді, що в сукупності становить понад шість місяців, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення судді Саніна Б.В. до дисциплінарної відповідальності за скаргою Маселка Р.А. не закінчився.

Інші доводи судді ОСОБА3., викладені у поясненнях, не спростовують висновків, яких дійшла Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи.

 

Правове регулювання

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статей 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинного на день вчинення суддею ОСОБА3 дисциплінарного проступку), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Складаючи присягу, суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 зауважено: «Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги – його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді».

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

Суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, і за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, його поведінка має відповідати високому статусу його посади.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, установлено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів та є одним із принципів етичної поведінки суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Зокрема, суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів).

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що не слід використовувати чи намагатися використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

Згідно з нормами суддівської етики до поведінки судді висуваються ще вищі вимоги, отже встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про неналежну поведінку судді ОАСК ОСОБА3 та є грубим порушенням норм суддівської етики.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради Європейських судів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, наголошено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Стосовно правил поведінки кожного судді Консультативна рада Європейських судів вважає, що кожен суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та індивідуальному рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 вказаного Висновку).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (чинний під час вчинення суддею дисциплінарного проступку)).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (м. Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів і дисциплінарних проступків.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» зауважено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді.

Компетентність, етичність, доброчесність, нульова толерантність до корупції, недопущення зовнішнього або внутрішнього втручання, відмова від особистих зв’язків, непрозорих процедур та телефонного права – це стовпи, на яких будується справедливий суд.

Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення.

Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності.

Суди відіграють ключову роль у питанні боротьби зі злочинністю, оскільки закон покладає на них обов’язок з відправлення правосуддя, починаючи від судового контролю за здійсненням досудового розслідування і завершуючи розглядом справ по суті в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою, реалізовуючи повноваження із забезпечення незалежності та відповідальності судової влади, вважає за необхідне висловити свою позапроцесуальну позицію щодо ситуації з публікацією Національним антикорупційним бюро України записів, зроблених, за інформацією НАБУ, у кабінеті голови Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду.

Однак Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів з підвищення довіри громадян до суду.

У ситуації, що склалася, Пленум Верховного Суду закликає всіх суддів усіма своїми діями та вчинками як у судовому процесі, так і поза його межами демонструвати високі стандарти правосуддя та етичної поведінки, незалежність і неупередженість у прийнятті рішень, підтверджуючи таким чином вірність присязі судді».

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєву О.Є., врахувавши письмові пояснення судді Саніна Б.В., дослідивши протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, прослухавши епізоди розмов судді ОАСК ОСОБА3., зокрема з іншими суддями ОАСК, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Санін Б.В., діючи спільно з головою суду ОАСК Вовком П.В., брав активну участь у реалізації планів щодо штучного створення конфлікту інтересів та спробі незаконно чинити тиск на членів ВККСУ з використанням службового становища, брав участь у пошуку осіб (суб’єктів звернення), які раніше проходили оцінювання чи конкурси до ВККСУ та які могли б подати позови до ОАСК проти членів ВККСУ.

Суддя ОСОБА3., як випливає з тексту розмов, діяв свідомо, упереджено, умисно, переслідуючи власні корисливі цілі, оскільки не міг не розуміти неправомірності своїх дій, що не сприяло забезпеченню суспільної довіри до суду. Суддя ОСОБА3 брав активну участь у реалізації схеми тиску на «непідконтрольних» членів ВККСУ з метою припинення їх повноважень і можливого призначення «лояльних» членів. Із запису розмов чітко зрозуміло, що саме суддя ОСОБА3 відповідав за належну організацію подання позовів проти «непідконтрольних» членів ВККСУ з метою блокування роботи ВККСУ, що є очевидним, грубим і свідомим порушенням стандартів незалежності суддів та етичних норм поведінки судді.

Оприлюднене НАБУ на офіційному Youtube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» мало великий суспільний резонанс і набуло широкого розголосу в медіа, що викликало негативну оцінку з боку громадськості, зокрема:

https://texty.org.ua/fragments/101480/suddyu-vovka-ta-joho-oask-pidozryu... («Суддю ОСОБА2 та його ОАСК підозрюють у спробі захоплення влади (+аудіо»);

https://lb.ua/pravo/2021/04/22/483028_suddi_saninu_z_oask_priznachili.html («Судді ОСОБА3 з ОАСК призначили заставу 227 тисяч гривень»);

https://glavcom.ua/country/politics/sprava-pro-plivki-oask-rishennja-pec... (ОСОБА2 і ще 11 осіб підозрюють у тому, що вони «діяли у межах злочинної організації, яка мала на меті захоплення державної влади»);

https://dejure.foundation/48-vovk-friends/ («48 друзів ОСОБА2: хто працює в ОАСК, який вирішив ліквідувати Президент»);

https://suspilne.media/251951-spravu-pro-plivki-golovi-oask-vovka-pereda... (Справу про «плівки голови ОАСК ОСОБА2» передали до суду);

https://www.radiosvoboda.org/a/oask-plivky-vovka-rozghin-maidanu-i-seify... («ОАСК, «плівки ОСОБА2», розгін Майдану і сейфи грошей: що відомо про суд, який хоче ліквідувати Зеленський?»);

https://24tv.ua/suddya-oasku-bogdan-sanin-otrimav-zapobizhniy-zahid_n160... («Суддя-спікер Окружного адмінсуду ОСОБА3 отримав запобіжний захід у вигляді застави. Він є одним із фігурантів “плівок ОСОБА2 ”»).

https://babel.ua/news/80225-plivki-oask-nabu-skeruvalo-do-sudu-spravu-pr... (“Плівки ОАСК”: НАБУ скерувало до суду справу проти суддів Окружного адмінсуду»);

https://www.slovoidilo.ua/2020/08/06/novyna/pravo/plivky-vovka-dvoye-sud... («Судді Окружного адміністративного суду Києва ОСОБА3 і ОСОБА5 сьогодні вранці, 6 серпня, прийшли на допити до Національного антикорупційного бюро»);

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3067384-nabu-pisla-obsukiv-v-oas... («НАБУ після обшуків в ОАСК викликає на допити 10 підозрюваних»);

https://www.deadlawyers.org/plivky-vovka-vkks-ksu-vol-3/ («Нові “плівки ОСОБА2 ”: КСУ і ВККС»).

Крім того, у 2020 році понад 25000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742).

Президент України, реагуючи на петицію, вніс до Верховної Ради України як невідкладний проєкт Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва». Пояснюючи причину внесення цього проєкту, Президент України зазначив: «Сьогодні я вношу до парламенту законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва. Суду, який так і не зміг повернути довіру до себе, але впорався з поверненням скандалів і дивних рішень, далеких від розуміння справедливості. Досить сейфів, набитих мільйонами готівки, у пов’язаних із керівництвом суду осіб або очікування чергових записів скандальних розмов з кабінетів суддів, які думають, що переважують усе в нашій країні. Суд, одним рішенням якого може бути поставлений хрест на будь-якому досягненні держави, будь-якій реформі, буде ліквідований. Сприймайте це як сигнал до будь-якого суду, який зрадив повазі до закону» (доступно за посиланням: https://bit.ly/3y1MuBi).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Наведена інформація підриває суспільну довіру до суду, авторитет судової влади та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи обставини не залишають сумніву щодо допущення суддею Саніним Б.В. поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час розгляду дисциплінарної справи було отримано чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про вчинення суддею ОСОБА3 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються в разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відповідні аудіозаписи розмов, окремі матеріали кримінального провадження, а також інші матеріали дисциплінарного провадження в сукупності свідчать: про умисні дії судді ОСОБА3., які полягають в активній участі у реалізації планів щодо штучного створення конфлікту інтересів і спробі незаконно чинити тиск на членів ВККСУ з використанням службового становища, участі у пошуку осіб (суб’єктів звернення), які раніше проходили оцінювання чи конкурси до ВККСУ та які могли б подати позови до ОАСК проти членів ВККСУ; і про те, що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя.

Установлені обставини свідчать про вчинення суддею ОСОБА3 істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи, що на сьогодні в ОАСК триває ліквідаційна процедура, отримати характеристику судді ОАСК Саніна Б.В. не вбачається за можливе.

Відповідно до відомостей із офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя ОАСК Санін Б.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Отже, зважаючи на умисний характер дій судді Саніна Б.В., характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

З огляду на зазначене, за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пропорційним та необхідним є застосування до судді ОАСК Саніна Б.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Саніна Богдана Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

 

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя