X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
02.02.2021
195/0/15-21
Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 «Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності»

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти Костянтина Валерійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 27 вересня 2020 року за вхідним № 4462/0/6-20 надійшла скарга судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата, дисциплінарний орган) від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2020 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Грищука В.К.

12 жовтня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло доповнення до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20.

Скарга судді Шалоти К.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року подана з дотриманням вимог та у строки, визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддю Шалоту К.В., Управління Служби безпеки України в Житомирській області належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Шалота К.В., його представники – адвокати Руденко В.О. та Яковлєв А.В., які підтримали доводи скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року в повному обсязі, просили їх задовольнити та повністю скасувати рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Також у засідання Вищої ради правосуддя прибув представник Управління Служби безпеки України в Житомирській області – слідчий Коршак Ю.А., який надав пояснення, аналогічні викладеним у скарзі, просив рішення залишити без змін.

Вища рада правосуддя, дослідивши подану скаргу та доповнення до неї, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Грищука В.К., слідчого Коршака Ю.А., суддю Шалоту К.В. та його представників, встановила таке.

Шалота Костянтин Валерійович, ____ року народження, Указом Президента України від 12 жовтня 2012 року № 597/2012 призначений на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира строком на п’ять років. Указом Президента України від 17 вересня 2019 року № 698/2019 призначений на посаду судді Корольовського районного суду міста Житомира.

До Вищої ради правосуддя 31 січня 2020 року за вхідним № 94/0/13-20 надійшла дисциплінарна скарга Управління Служби безпеки України в Житомирській області на дії судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. під час розгляду справи № 296/10789/19.

У скарзі зазначено, що слідчий суддя Шалота К.В. ухвалою від 28 листопада 2019 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, поданого з метою збереження речових доказів (в тому числі грошових коштів, які були предметом контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки).

Про неправомірність дій судді, на думку скаржника, свідчить те, що 11 грудня 2019 року ухвалою Житомирського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на блокнот зеленого кольору з чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору з чорновими записами; мобільний телефон марки «IPhone X» із          sim-карткою та грошові кошти, а саме: 144 купюри номіналом 500 гривень та 20 купюр номіналом 200 гривень, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та у цій частині постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого Коршака Ю.А. задоволено, накладено арешт на вказане майно. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 червня 2020 року № 1733/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу за скаргою Управління Служби безпеки України в Житомирській області стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 суддю Корольовського районного суду міста Житомира Шалоту К.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що 6 листопада 2019 року слідчий за погодженням із прокурором звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, а саме: блокнот зеленого кольору з чорновими записами, зошит «Copybook» та блокнот коричневого кольору з чорновими записами; документація ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс»; предмети, схожі на грошові кошти: 623621 гривня, 5200 доларів США (зі слів ОСОБА2, не використовуються в обігу через зношений стан), 9160 доларів США, 915800 російських рублів, 3205 євро, 36220 польських злотих, 49000 датських крон, 370 канадських доларів, 470 швейцарських франків, 20 англійських фунтів, 12600 чеських крон; мобільний телефон марки «IPhone X» із sim-картою, який належить ОСОБА2.

Відповідно до вказаного клопотання фізична особа – підприємець ОСОБА1, діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із касирами пункту обміну валюти, що розташований за адресою: АДРЕСА1, ОСОБА2 та ОСОБА3, упродовж   2018–2019 років умисно ухилялись від сплати податків, проводили обмінно-валютні операції, які не відображали у податковій звітності, ухиляючись тим самим від сплати податків в особливо великих розмірах. Вказані обставини органом досудового розслідування попередньо кваліфіковані за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Подане клопотання про арешт майна обґрунтовувалось тим, що предмети, вилучені під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 4 листопада 2019 року, є доказами злочину та містять ознаки речових доказів у кримінальному провадженні, мають суттєве значення для встановлення обставин у ньому, а також тим, що накладення арешту дасть можливість запобігти їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню та відчуженню.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року  відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршака Ю.А. про арешт майна у кримінальному провадженні № ____ від 11 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України. Вказано, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна має наслідком негайне повернення особі (особам), відповідно, всього тимчасово вилученого майна. Також зазначено, що копію ухвали після її оголошення потрібно негайно вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали представникам власників майна – адвокатам Захарченку В.П., Кузьміну Д.Л. та Новіку Л.В., а у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали – надіслати їм копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. Відповідно до  частини третьої статті 169 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) слідчий, прокурор після отримання ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, повинні негайно вжити заходів щодо виконання цієї ухвали та направити повідомлення про її виконання слідчому судді.

Ухвалу слідчого судді Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року було скасовано ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору із чорновими записами; мобільний телефон марки        «IPhone X» із sim-карткою та грошові кошти, а саме: 144 купюри номіналом 500 гривень та 20 купюр номіналом 200 гривень, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. У цій частині постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого Коршака Ю.А. задоволено частково та накладено арешт на вказане майно. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін.

В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що вилучені під час проведення обшуку блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook» та блокнот коричневого кольору із чорновими записами, мобільний телефон марки «IPhone X» мають визначені у статті 98 КПК України ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, яке здійснюється щодо злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, та потребують експертного дослідження. Згідно з постановою слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 5 листопада 2019 року це майно визнано речовим доказом.

Крім того, відповідно до протоколу позначення та вручення грошових коштів від 4 листопада 2019 року 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень були залучені та використані на підставі постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 4 листопада 2019 року № 20-1796т-19.

Колегія суддів погодилася з висновками слідчого судді про недоведення слідчим та прокурором того, які ознаки речового доказу мають вилучена під час обшуку в межах вказаного кримінального провадження документація TOB «Фінансова компанія «А Фінанс» та предмети, схожі на грошові кошти (крім 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень).

Дисциплінарний орган на підставі листів Прокуратури Житомирської області та Управління Служби безпеки України в Житомирській області під час здійснення дисциплінарного провадження встановив, що постановлення слідчим суддею Шалотою К.В. ухвали від 28 листопада 2019 року призвело до істотних негативних наслідків.

Так, у листі Прокуратури Житомирської області від 28 липня 2020 року № 04/5-881-19 (вх. № 7082/0/8-20 від 5 серпня 2020 року) зазначено, що ухвала слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19 негативно вплинула на хід досудового розслідування, призвела до втрати здобутої під час обшуку доказової бази, унеможливила доведення вини у вчиненні злочину у сфері оподаткування та, як наслідок, зумовила необхідність перекваліфікації кримінального правопорушення.

Управління Служби безпеки України в Житомирській області листом від 31 липня 2020 року № 57/6/2600 (вх. № 7262/0/8-20 від 7 серпня 2020 року) повідомило, що прийняте слідчим суддею Шалотою К.В. судове рішення у кримінальному провадженні № ____ від 11 липня 2019 року (справа № 296/10789/19, провадження № 1-кс/2965699/19) про ненакладення арешту на предмети та грошові кошти (в тому числі грошові кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки) негативно вплинуло на подальше розслідування зазначеного кримінального провадження. Вказане судове рішення призвело до затягування строків досудового розслідування та втрати доказової бази, що виразилося у неможливості встановлення вилученого майна як доказової бази (речових доказів), а також відобразилося на повноті, всебічності та об’єктивності досудового розслідування і, відповідно, призвело до порушення вимог статті 2 КПК України, що, у свою чергу, унеможливило прийняття кінцевого процесуального рішення у цьому провадженні.

Крім того, Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що суддя Шалота К.В. фактично зобов’язав слідчого повернути належні державі кошти особі, у якої вони вилучені та їй не належать.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Шалота К.В. при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року не зазначив належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів ухвалення судового рішення, відхилив доводи сторони кримінального провадження без зазначення у судовому рішенні підстав для цього, а також не здійснив відповідно до норм процесуального закону оцінки матеріалів, переданих на розгляд слідчому судді, що вказує на те, що під час здійснення правосуддя суддя неналежно поставився до виконання своїх обов’язків та не зазначив у судовому рішенні мотивів відхилення аргументів однієї зі сторін, що призвело до істотних негативних наслідків.

Також дисциплінарний орган дійшов висновку, що зазначені порушення допущені суддею Шалотою К.В. внаслідок недбалості, а обставин, які б вказували на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено не було.

Перша Дисциплінарна палата дії судді Шалоти К.В. кваліфікувала як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також допущення іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2019 року № 2658/1дп/15-20 суддя Шалота К.В. вказав, що вважає його незаконним та таким, що ухвалене із грубим порушенням його процесуальних прав, у зв’язку із чим просить рішення скасувати, а дисциплінарне провадження стосовно нього закрити з огляду на таке:

дисциплінарним органом під час розгляду дисциплінарної справи порушене право судді на справедливий суд, принципи рівності та змагальності, оскільки Першою Дисциплінарною палатою розглянуто дисциплінарну справу за відсутності судді, що позбавляло його можливості реалізувати право на захист, надати пояснення, заявляти клопотання та користуватися іншими процесуальними правами;

у діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, оскільки при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року суддя врахував всі аргументи учасників кримінального провадження; на доводи про наявність певних документів, доданих до клопотання про накладення арешту в частині щодо 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень сторона обвинувачення усно чи письмово не посилалася;

у діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки вилучені під час обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, грошові кошти – 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень (були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки) не мають статусу тимчасово вилученого майна, оскільки їх власником є держава, а не особа, у якої їх було вилучено, а тому вони в жодному разі не підлягали поверненню будь-якій особі;

висновок Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя ухвалою від 28 листопада 2019 року зобов’язав слідчого повернути належні державі кошти особі, у якої вони вилучені та їй не належать, є помилковим, оскільки в пункті 2 резолютивної частини ухвали слідчого судді дослівно процитовано положення частини третьої статті 173 КПК України, а не дано вказівку повернути особі кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;

висновок дисциплінарного органу про наявність негативних наслідків є хибним, оскільки грошові кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, нікому не поверталися та не могли бути повернені, адже не мають статусу тимчасово вилученого майна, ухвала слідчого судді від 28 листопада 2019 року виконана так і не була, а висновок про наявність у діях судді грубого порушення закону, що призвело до негативних наслідків, ґрунтується лише на інформації, викладеній у листах Прокуратури Житомирської області від 28 липня 2020 року № 04/5-881-19 та Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 липня 2020 року № 57/6/2600.

Також суддя Шалота К.В. зазначив, що при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року враховував практику суду апеляційної інстанції, оскільки колегією суддів Житомирського апеляційного суду вже розглядалося питання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №____  та ухвалою від 22 листопада 2019 року у справі № 296/10788/19  відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, що було вилучене 4 листопада 2019 року у приміщенні за адресою:АДРЕСА1. Копія вказаної ухвали була приєднана до матеріалів справи № 296/10789/19 та враховувалася слідчим суддею під час розгляду справи.

Враховуючи наведене суддя просить рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку.

Вивчивши та перевіривши доводи скарги, матеріали дисциплінарного провадження та рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року, Вища рада правосуддя вважає, що його слід змінити з огляду на таке.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) як невід’ємні частини «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справі «Екбатані проти Швеції», пункти 24–33).

Зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства відповідно до статті 129 Конституції України. Змагальність виявляється у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції, реалізується шляхом доказування, можливістю сторін ознайомлюватися з матеріалами справи та надавати суду відповідні докази, висловлювати свої зауваження.

ЄСПЛ виходить із того, що у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції принцип рівності та принцип змагальності є важливими елементами більш широкого поняття справедливого судового розгляду (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», пункт 63). Разом із тим рівність сторін має реалізовуватися в змагальному процесі, у якому сторони мають право знайомитись з усіма доказами або запереченнями, що долучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та відповідний час, у разі необхідності – у письмовій формі та заздалегідь.

Також Суд зазначає, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення у справах «Надточій проти України», пункт 26; «Гурепка проти України (№ 2)», пункт 23).

Відповідно до статті 108 Закону № 1402-VIII  дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.  

Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Порядок підготовки та розгляду дисциплінарної справи регламентований статтями 47–49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя повинен бути належним чином повідомлений про засідання Дисциплінарної палати шляхом надіслання такого повідомлення на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а також шляхом розміщення повідомлення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Частиною другою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника.

Згідно з пунктом 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

Вища рада правосуддя зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що участь у засіданні дисциплінарного органу є правом учасника дисциплінарної справи, а не обов’язком.

Зі змісту рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року та матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що розгляд дисциплінарної справи вперше призначено на 28 серпня 2020 року.

Суддю та скаржника повідомлено про розгляд дисциплінарної справи 28 серпня 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також шляхом розміщення на вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати.

Водночас роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

До Вищої ради правосуддя 28 серпня 2020 року (вх. № 1763/1/6-20) надійшла заява судді Шалоти К.В., в якій вказано про неможливість взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати у зв’язку із перебуванням у щорічній відпустці з 21 серпня по 7 вересня 2020 року, а також висловлено прохання не розглядати дисциплінарну справу за його відсутності.

Розгляд дисциплінарної справи було відкладено на 18 вересня 2020 року.

Суддя та скаржник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 18 вересня 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати.

При цьому роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

До Вищої ради правосуддя 18 вересня 2020 року (вх. № 1763/2/6-20) надійшла заява судді Шалоти К.В., в якій він повідомив про неможливість участі у засіданні Першої Дисциплінарної палати у зв’язку з проходженням із 14 по 25 вересня 2020 року онлайн-навчання з питань правової охорони інтелектуальної власності в Європейському Союзі та інших провідних юрисдикціях, організованою за підтримки Проєкту Університету Квін Мері в Лондоні «Надання технічної допомоги у створенні Вищого суду з питань інтелектуальної власності в Україні». У заяві суддя Шалота К.В. також просив не розглядати дисциплінарну справу за його відсутності та відкласти її розгляд.

У засідання Першої Дисциплінарної палати 18 вересня 2020 року прибув представник Управління Служби безпеки України в Житомирській області – слідчий Коршак Ю.А. Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Шалота К.В. у засідання не прибув.

Враховуючи, що суддя Корольовського районного суду міста Житомира Шалота К.В. вдруге не з’явився в засідання, Перша Дисциплінарна палата вирішила розглянути дисциплінарну справу за його відсутності.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата вжила всіх можливих заходів задля забезпечення судді Шалоті К.В. права на захист, зокрема йому було запропоновано надати пояснення, надіслано копії рішень, прийнятих дисциплінарним органом стосовно нього. Крім того, вся інформація про рух дисциплінарної справи оприлюднена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З огляду на зазначені обставини Вища рада правосуддя вважає, що суддю Шалоту К.В. належним чином було повідомлено про засідання дисциплінарного органу. Крім того, йому роз’яснювалася можливість взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, проте наданим правом він не скористався, у засідання Першої Дисциплінарної палати повторно не прибув, участь свого представника не забезпечив, письмових пояснень завчасно не надав, а тому доводи скарги про порушення його прав в частині розгляду дисциплінарної справи без його участі, рівності та змагальності сторін свого підтвердження не знайшли.

Стосовно доводів скарги про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із частиною третьою статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею (частина перша статті 172 КПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Зокрема, у доповненнях до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 18 вересня 2020 року суддя Шалота К.В. зазначив, що клопотання слідчого про арешт майна не містило жодного аргументу щодо фактичних або правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, а саме 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень, а також посилання на те, що вказані кошти були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Крім того, суддя зауважує, що слідчий та прокурор, надаючи у судовому засіданні усні пояснення та обґрунтовуючи подане клопотання, не посилалися на будь-які аргументи, що стосуються накладення арешту на 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень, а наявність у матеріалах, доданих до клопотання, певних документів без жодного усного чи письмового посилання на ці документи не може підмінювати собою надання відповідних аргументів учасником кримінального провадження.

Проте Вища рада правосуддя з такими твердженнями скаржника не погоджується з огляду на таке.

Із копій матеріалів судової справи № 296/10789/19 вбачається, що 6 листопада 2019 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршака Ю.А. про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою:АДРЕСА1, а саме: блокнота зеленого кольору із чорновими записами, зошита «Copybook» та блокнота коричневого кольору із чорновими записами; документації ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс»; предмети, схожі на грошові кошти: 623621 гривня, 5200 доларів США (зі слів ОСОБА2, не використовуються в обігу через зношений стан), 9160 доларів США, 915800 російських рублів, 3205 євро, 36220 польських злотих, 49000 датських крон, 370 канадських доларів, 470 швейцарських франків, 20 англійських фунтів, 12600 чеських крон; мобільного телефона марки «IPhone X» із sim-картою, який належить ОСОБА2.

До вказаного клопотання було долучено, зокрема, протокол огляду, позначення та вручення грошових коштів від 4 листопада 2019 року із зазначенням серій та номерів 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень, призначених для проведення негласної слідчої (розшукової) дії, та постанову від 5 листопада 2019 року про визнання речовими доказами 144 купюр номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень.

Із копії технічного запису судового засідання від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19 вбачається, що у судовому засіданні слідчий Управління Служби безпеки України в Житомирській області Коршак Ю.А., обґрунтовуючи заявлене клопотання про арешт майна, повідомив, що під час огляду вилучених грошових коштів виявлено грошові кошти, які були використані для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Аналогічні відомості повідомив прокурор, який зазначив, що слідчим був проведений контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки із застосуванням засобів аудіо- та відеофіксації.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. від 28 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення 4 листопада 2019 року обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА1.

При цьому в ухвалі від 28 листопада 2019 року не наведено жодних мотивів відмови у накладенні арешту на майно, а саме: 144 купюри номіналом по 500 гривень та 20 купюр номіналом по 200 гривень (які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки), блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору із чорновими записами, мобільний телефон марки «IPhone X» із sim-карткою, а лише констатовано недоведеність слідчим необхідності у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на тимчасово вилучене майно.   

Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що на момент розгляду 28 листопада 2019 року слідчим суддею Шалотою К.В. клопотання про арешт майна у його розпорядженні були документи, які підтверджували, що частина грошових коштів, щодо яких подано клопотання, були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та які визнано речовими доказом.

Однак у постановленій слідчим суддею Шалотою К.В. ухвалі від 28 листопада 2019 року не надавалася оцінка вказаним обставинам. Мотивів відмови у задоволенні клопотання в цій частині судове рішення не містить.

Таким чином, дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя не зазначив належних, співвідносних із положеннями процесуального закону мотивів ухвалення судового рішення, відхилив доводи сторони кримінального провадження, не вказавши при цьому у судовому рішенні підстав для цього, не здійснив відповідно до норм процесуального закону належної оцінки матеріалів, переданих йому на розгляд та, як наслідок. під час здійснення правосуддя неналежно поставився до виконання своїх обов’язків, а саме не зазначив у судовому рішенні мотивів відхилення аргументів однієї зі сторін.

Вища рада правосуддя наголошує, що вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Як вказує ЄСПЛ, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», пункт 23).

За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді Шалоти К.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, і вважає висновки дисциплінарного органу обґрунтованими та такими, що не спростовуються доводами скарги.

Також Вища рада правосуддя вважає неспроможними доводи судді Шалоти К.В. про те, що при постановленні ухвали від 28 листопада 2019 року він враховував практику Житомирського апеляційного суду, а саме ухвалу суду від 22 листопада 2019 року у справі № 296/10788/19.

Зі змісту ухвали Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року вбачається, що предметом розгляду апеляційної інстанції була ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 7 листопада 2019 року (слідчий суддя Шалота К.В.), якою за клопотанням слідчого-криміналіста слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області Сороки М.М., погодженим прокурором прокуратури Житомирської області Левченком Р.Ю., накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 4 листопада 2019 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА1, а саме: «системний блок ПЕОМ чорного кольору марки «Vinga» з наклейкою «Microsoft Windows 7 Pro CIS and GE s/n 00180-914-022-490»; журнал використання РРО зав. № ВБ 3001016989, на 40 арк.; журнал використання РРО зав. № ВБ 3001018161 від 1 березня 2019 року на 40 арк.; реєстраційне посвідчення № 106526 від 16 липня 2019 року, на 1 арк.; довідка про опломбування РРО від 24 жовтня 2019 року № 184593/У, на 1 арк.; копія паспорта на РРО зав. № ВБ 3001018161, на 1 арк.; копія акту № 162982/У від 28 лютого 2019 року та довідки про опломбування РРО зав. № ВБ 3001018161 від 28 лютого 2019 року № 162982/У, на 1 арк.; копія реєстраційного посвідчення № 30005/5764 від 4 березня 2019 року, на 1 арк.; договір про матеріальну відповідальність ОСОБА4 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; посадова інструкція касира ОСОБА4 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; договір про матеріальну відповідальністьОСОБА2 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; посадова інструкція касира ОСОБА3 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; договір про матеріальну відповідальність ОСОБА3 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; посадова інструкція касира ОСОБА3 від 1 березня 2019 року, на 1 арк.; грошові кошти загальною сумою 151184 гривень; грошові кошти загальною сумою 568400 російських рублів; грошові кошти загальною сумою 21 570 польських злотих; грошові кошти загальною сумою 8896 доларів США; грошові кошти загальною сумою 7380 євро; грошові кошти загальною сумою 300 британських фунтів стерлінгів; грошові кошти загальною сумою 460 швейцарських франків; реєстратор розрахункових операцій РЕЗОНАНС КСТ-В1 зав.№ ВБ 3001016989 з пошкодженим засобом контролю ЕГ 248441; реєстратор розрахункових операцій РЕЗОНАНС КСТ-В1 зав. № ВБ3001018161 з засобом контролю ЕВ 503162; мобільний телефон «Samsung DUOS» синього кольору з сім-карткою з номером телефону 068-673-4903; блокнот з чорновими записами формату А6 на пружині; два аркуші з рукописними записами; жорсткий диск TOSHIBA s/n 96L8B7EASTZ5; Digital Video Recorder MHK чорного кольору моделі MHK-№1012D з зарядним пристроєм до нього». 

Ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 7 листопада 2019 року про накладення арешту на майно скасована апеляційною інстанцією. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № ____, яке було тимчасово вилучено 4 листопада 2019 року під час обшуку у приміщенні ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс» на вулиці АДРЕСА1.

У вказаній ухвалі апеляційного суду зазначено, що згідно з поясненнями представників ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс» це товариство має ліцензію на здійснення валютних операцій та здійснює законну господарську діяльність; представники товариства заперечують факти здійснення обмінно-валютних операцій в пункті обміну на вулиці АДРЕСА1 без використання реєстратора розрахункових операцій та видачі фіскальних чеків протягом 2018–2019 років; застосуванням тимчасового вилучення та арешту всіх реєстраторів розрахункових операцій та іншого вказаного майна, у тому числі грошових коштів, фактично паралізована робота легального пункту обміну валют, внаслідок чого підприємство несе матеріальні збитки. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведена виправданість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вказане тимчасово вилучене майно, що може призвести до припинення законної підприємницької діяльності у приміщенні обмінного пункту ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс» на вулиці Небесної Сотні, 4 у місті Житомирі.

Із клопотань слідчих слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Житомирській області, які розглядалися слідчим суддею Корольовського районного суду міста Житомира Шалотою К.В. у справах № 296/10788/19 та № 296/10789/19, вбачається, що зазначене майно, яке підлягало арешту, належить різним особам, а тому твердження судді Шалоти К.В. про врахування практики суду апеляційної інстанції у справі № 296/10788/19 при вирішенні клопотання слідчого у справі № 296/10789/19 не заслуговують на увагу.

Водночас Вища рада правосуддя вважає необґрунтованим висновок Першої Дисциплінарної палати, що у діях судді Шалоти К.В. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, з огляду на таке.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Перша Дисциплінарна палата на підставі листів Прокуратури Житомирської області від 28 липня 2020 року № 04/5-881-19 та Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 липня 2020 року № 57/6/2600 встановила, що постановлення ухвали від 28 листопада 2019 року у справі № 296/10789/19 негативно вплинуло на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, а саме призвело до затягування строків розслідування, втрати здобутої під час обшуку доказової бази, що унеможливило доведення вини у вчиненні злочину у сфері оподаткування та, як наслідок, зумовило необхідність перекваліфікації кримінального правопорушення, а також відобразилося на повноті, всебічності та об’єктивності досудового розслідування.

Також у рішенні дисциплінарного органу зазначено, що суддя Шалота К.В. фактично зобов’язав слідчого повернути належні державі кошти особі, у якої вони вилучені та які їй не належать.

Суддя Шалота К.В. не погоджується з такими висновками дисциплінарного органу, при цьому зазначає, що постановлена ним ухвала від 28 листопада 2019 року виконана не була, грошові кошти, які були предметом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, нікому не поверталися, а отже, за результатами прийняття такого рішення не настало будь-яких негативних наслідків, а тому вважає хибними висновки Першої Дисциплінарної палати в цій частині.

Також суддя Шалота К.В. вказує на те, що резолютивна частина постановленої ним ухвали від 28 листопада 2019 року не містить жодних вказівок про необхідність повернення коштів, а містить лише посилання на вимоги частини третьої статті 173 КПК України.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що висновки Першої Дисциплінарної палати про вчинення суддею Шалотою К.В. грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, ґрунтуються лише на твердженнях, що містяться у листах Прокуратури Житомирської області та Управління Служби безпеки України в Житомирській області (скаржник у дисциплінарній справі), та не підтверджені жодними доказами.

Крім того, у рішенні дисциплінарного органу не зазначено, яку саме норму закону було грубо порушено суддею Шалотою К.В. та, відповідно, до яких істотних негативних наслідків це призвело.

Як убачається з копії відповіді ОСОБА2 (особи, майно якої було вилучено), наданої представниками судді Шалоти К.В. під час засідання Вищої ради правосуддя, вилучені під час обшуку 4 листопада 2019 року речі були частково повернуто їй у кілька етапів:

в кінці лютого 2020 року повернуто грошові кошти, а саме 551621 гривня, 5200 доларів США (не використовуються в обігу через зношений стан), 9160 доларів США, 915800 російських рублів, 3205 євро, 36220 польських злотих, 49000 датських крон, 370 канадських доларів, 470 швейцарських франків, 20 англійських фунтів, 12600 чеських крон;

25 вересня 2020 року повернуто блокнот зеленого кольору із чорновими записами, зошит «Copybook», блокнот коричневого кольору із чорновими записами, мобільний телефон марки «IPhone X» із sim-картою, 72000 гривень;

документацію ТОВ «Фінансова компанія «А Фінанс» не повернено до цього часу.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата дійшла помилкових висновків про наявний у діях судді Шалоти К.В. склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Таким чином, оцінюючи всі встановлені під час розгляду скарги судді обставини в їх сукупності, Вища рада правосуддя вважає остаточною та правильною кваліфікацію дій судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Так, при обранні виду стягнення, який був застосований до судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала кількість та характер дисциплінарних проступків, вчинених внаслідок недбалості, які призвели до негативних наслідків для сторони кримінального провадження, позитивну характеристику судді та вважала пропорційним і достатнім застосувати до судді Шалоти К.В. дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Водночас Вища рада правосуддя, здійснивши розгляд скарги судді на рішення дисциплінарного органу, врахувавши характер допущеного суддею Шалотою К.В. проступку, його наслідки, ступінь його вини, той факт, що раніше суддя притягувався до дисциплінарної відповідальності, але вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, особу судді, досвід його роботи на посаді, його позитивну характеристику, дійшла висновку, що пропорційним та достатнім буде застосування до судді Шалоти К.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1) змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2020 року № 2658/1дп/15-20 «Про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. до дисциплінарної відповідальності»;

2) застосувати до судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти Костянтина Валерійовича дисциплінарне стягнення у виді попередження.

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                                          А.А. Овсієнко

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

І.А. Артеменко

 

О.Є. Блажівська

 

В.І. Говоруха

 

П.М. Гречківський

 

В.К. Грищук

 

Л.Б. Іванова

 

В.В. Матвійчук

 

О.В. Прудивус

 

Т.С. Розваляєва

 

М.П. Худик

 

Л.А. Швецова