Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Спірідонової Т.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Кабанця О.О., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Полтавської обласної прокуратури та Маселка Романа Анатолійовича, стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Едуарда Миколайовича (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави),

 

встановила:

 

1. До Вищої ради правосуддя 15 лютого 2022 року за вхідним № 77/0/13-22 надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Полтавської області (нині – Полтавська обласна прокуратура) стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави).

У дисциплінарній скарзі стверджувалося про неналежну поведінку судді Сініцина Е.М.:

– під час розгляду судової справи № 554/4804/21:

ухвалою від 6 серпня 2021 року суддя Сініцин Е.М. необґрунтовано (із формальних підстав – відсутності в тексті повідомлення про підозру посилання на відповідні норми Кримінального процесуального кодексу України) скасував повідомлення про підозру ОСОБА1 у кримінальному провадженні № _________________;

іншою ухвалою від 6 серпня 2021 року в межах цієї ж справи суддя Сініцин Е.М., на порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, виправив описку в ухвалі про скасування повідомлення про підозру, додавши інформацію про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА1, звільнивши останнього з-під варти в залі суду. При цьому вказане питання взагалі не було предметом розгляду в судовому засіданні та окремо не вирішувалось, чим суддя фактично змінив зміст указаного судового рішення, а не усунув його неточності;

указані ухвали були оскаржені в апеляційному порядку та скасовані, а до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставами для скасування цих ухвал стали численні процесуальні порушення, допущені суддею Сініциним Е.М.;

суддя у встановленому законом порядку не повідомив сторону обвинувачення про розгляд на 30 грудня 2021 року клопотання сторони захисту про скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА1, а за наслідками судового розгляду задовольнив вимоги клопотання (із тих самих формальних підстав – відсутності в тексті повідомлення про підозру посилання на відповідні норми КПК України, скасувавши змінену підозру). Через допущення порушень КПК України вказана ухвала також була скасована судом апеляційної інстанції.

• під час розгляду судової справи № 554/8470/21:

21 жовтня 2021 року було змінено підслідність кримінального провадження № _________________ та визначено здійснення досудового розслідування за слідчими відділу поліції № 1 Полтавського РУП, що мало наслідком зміну підсудності справи № 554/8470/21 за Київським районним судом міста Полтави. Однак суддя Сініцин Е.М., будучи достовірно обізнаним про зміну підсудності цієї справи, поза межами своїх повноважень постановив низку ухвал за результатами розгляду клопотань сторони захисту в цій справі, які надійшли до його провадження вже після 21 жовтня 2021 року (зокрема, йдеться про ухвали від 29 жовтня 2021 року, 10 листопада 2021 року, 19 листопада 2021 року та 25 листопада 2021 року).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2025 року № 1888/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) у зв’язку з наявністю в його діях ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

2. До Вищої ради правосуддя 3 грудня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) (вх. № М-5645/10/7-21).

У дисциплінарній скарзі стверджувалось про неналежну поведінку судді Сініцина Е.М. як слідчого судді, а саме:

– 6 серпня 2021 року слідчий суддя Сініцин Е.М. скасував повідомлення про підозру у справі № 554/4804/21 з підстав нібито неналежного суб’єкта його підписання (в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури), у той час як Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає підпису Генерального прокурора на повідомленні про підозру адвокату. Крім того, у повідомленні про підозру нібито були відсутні посилання на конкретні статті Кримінального процесуального кодексу України, які регламентують особливий порядок повідомлення про підозру адвокату;

– цього ж дня слідчий суддя Сініцин Е.М. постановив ухвалу про виправлення описки, у резолютивній частині якої доповнив указане рішення про скасування повідомлення про підозру ще й скасуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

– також суддя тривалий час не надсилав до ЄДРСР для оприлюднення повний текст ухвали від 6 серпня 2021 року у справі № 554/4804/21 про скасування повідомлення про підозру;

– надалі вказані обидві ухвали було скасовано Полтавським апеляційним судом як такі, що постановлені з істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1966/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) у зв’язку з наявністю в його діях ознак складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Цією ж ухвалою вказану справу об’єднано із дисциплінарною справою, відкритою за ухвалою № 1888/2дп/15-25, та доручено проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи дисциплінарному інспектору – доповідачу Кабанцю О.О.

 

3. 2 березня 2026 року дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя – доповідачем Кабанцем О.О. підготовлено проєкт висновку з пропозицією притягнути суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2026 року № 613/2дп/15-26 вказаний висновок повернуто дисциплінарному інспектору – доповідачу Кабанцю О.О. на доопрацювання. 26 травня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшов доопрацюваний проєкт висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Кабанця О.О. з пропозицією притягнути суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

 

4. Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Кабанець О.О. своєчасно й у належний спосіб повідомив суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) та скаржників про дату та час засідання шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржників, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

13 червня 2026 року від судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) надійшла заява, в якій він просив здійснювати розгляд об’єднаної дисциплінарної справи у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 червня 2026 року без його участі.

17 червня 2026 року представник Полтавської обласної прокуратури Москаленко Д.В. взяв участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

 

5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Кабанця О.О., пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., дослідивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, відхилила пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Кабанця О.О. про притягнення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) до дисциплінарної відповідальності та застосовування до нього дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – із позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Сініцина Е.М. (до дисциплінарної відповідальності у виді попередження з огляду на таке.

 

Відомості, установлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи

 

Відомості стосовно справи № 554/4804/21

 

1. Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № _________________ від 24 вересня 2020 року, за частиною другою статті 28, частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА2 щодо неправомірних дій групи осіб, які, діючи шляхом обману, готувалися заволодіти належними йому грошовими коштами у розмірі 200 000 доларів США за вплив на вирішення питання щодо його призначення на посаду керівника Північно-Східного міжрегіонального головного управління Державної інспекції містобудування України (місто Полтава).

27 травня 2021 року ОСОБА1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні за фактом незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою в особливо великому розмірі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Повідомлення про підозру було складено в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури Плескачем О.Ю., який надав доручення про виконання процесуальної дії прокурору Шандибі О.І.

 

2. Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ухвалою від 28 травня 2021 року задовольнив клопотання прокурора у кримінальному провадженні та вирішив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 1 999 870 грн 00 коп.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2021 року апеляційні скарги захисників Амельченка В.О. та Коника Г.В., подані в інтересах підозрюваного ОСОБА1, залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 28 травня 2021 року – без змін.

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ухвалою від 23 липня 2021 року продовжив строк дії запобіжних заходів до 26 серпня 2021 року, у межах строку досудового розслідування.

Указану ухвалу Полтавський апеляційний суд залишив без змін ухвалою від 29 вересня 2021 року.

 

3. 3 серпня 2021 року адвокат Самойленко В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА1 звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави зі скаргою на повідомлення про підозру. Скаргу обґрунтовував тим, що повідомлення про підозру складено, підписано та вручено з порушенням норм процесуального законодавства.

6 серпня 2021 року суддею Сініциним Е.М. здійснювався розгляд вказаної скарги. Зі змісту відповідної ухвали встановлено, що інші питання, зокрема про скасування раніше застосованого до підозрюваного ОСОБА1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про його негайне звільнення, у цьому судовому засіданні не розглядалися, сторони щодо них не висловлювалися. Отже, це питання суддею не вирішувалося та рішення щодо скасування запобіжного заходу у встановленому процесуальним законом порядку суддею не ухвалювалося.

Зі змісту іншої ухвали, постановленої суддею Сініциним Е.М. також 6 серпня 2021 року, встановлено, що під час вирішення питання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА1 суддею нібито допущено описку, яка полягала в незазначенні в тексті ухвали відомостей про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ухвалою від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА1, належить скасувати.

Указані вище ухвали скасовано ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, у якій серед іншого вказано: «…Суперечить вимогам закону і ухвала слідчого судді про виправлення описки…вирішуючи питання про виправлення описки, допущеної у судовому рішенні, слідчий суддя суттєво змінив зміст судового рішення, а не лише усунув його неточності. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі про виправлення описки слідчий суддя вирішив питання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_9. Однак, ці питання взагалі не були предметом розгляду слідчого судді і в ухвалі про скасування підозри не вирішувались. Більше того, вказаною ухвалою слідчий суддя постановив рішення лише про скасування запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 28.05.2021, строк дії якого закінчився 25.07.2021. На час розгляду вказаного питання слідчим суддею щодо ОСОБА_9 вже було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою від 23.07.2021. Не вирішуючи питання щодо цього запобіжного заходу, слідчий суддя безпідставно звільнив підозрюваного з-під варти. За таких обставин, ухвала слідчого судді про виправлення описки є необґрунтованою, ухвалена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню. Враховуючи те, що підстав для звільнення з-під варти ОСОБА_9 не було, запобіжний захід, обраний ухвалою від 23.07.2021, продовжує діяти, підозрюваного необхідно взяти під варту в залі суду…».

 

4. 16 липня 2025 року в порядку статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до Шевченківського районного суду міста Полтави надіслано запит про надання, зокрема (але не виключно), копії журналу судового засідання за 6 серпня 2021 року.

7 серпня 2025 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшов лист-відповідь із додатками.

Так, згідно з копією журналу судового засідання від 6 серпня 2021 року у справі № 554/4804/21, після розгляду скарги по суті суддя Сініцин Е.М. о 12:31 розпочав нове судове засідання з розгляду питання про виправлення описки в раніше постановленому ним у цій справі судовому рішенні. Висловлюючись щодо необхідності виправити описку, прокурор поклався на розсуд суду, а підозрюваний ОСОБА1 підтримав необхідність її виправлення.

За результатами розгляду питання про виправлення описки суддею Сініциним Е.М. постановлено ухвалу від 6 серпня 2021 року, якою суд виправив описку в ухвалі суду, доповнивши її резолютивну частину таким формулюванням: «запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний 28 травня 2021 року ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави (провадження № 1-кс/554/8848/2021), відносно ОСОБА1, _____________ року народження – скасувати. Звільнити ОСОБА1, _____________ року народження, із-під варти із зали суду, негайно».

 

5. Хоча журнал (протокол) судового засідання є офіційним документом, який фіксує хід і результати судового засідання відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, для цілісного розуміння перебігу судового засідання щодо виправлення описки Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя здійснено огляд оптичного диска, який надійшов листом від 7 серпня 2025 року (вхідний № 8499/0/8-25) у відповідь на запит від 16 липня 2025 року № 5924/0/19-25.

Під час огляду відтворено відео- та аудіозаписи, що містяться в папці «20210806101759». Зокрема, з аудіозапису під назвою «20210806-123142», на якому зафіксовано хід судового засідання щодо виправлення описки в ухвалі від 6 серпня 2021 року у справі № 554/4804/21, установлено такі репліки суду та учасників провадження:

Суддя Сініцин Е.М.: «Судове засідання оголошується відкритим, в Октябрьському районному суді міста Полтави, за ініціативою суду, на підставі статті 379 КПК, слушається про скасування запобіжного заходу…оскільки рішенням суду було скасовано повідомлення про підозру. Будь ласка, прокурор, що Ви скажете з цього приводу».

Прокурор: «На розсуд суду».

Захисник: «Підтримую, оскільки захист мав ініціювати питання згідно статті 206 КПК, дане клопотання, тому не заперечуємо, підтримуємо».

Суддя Сініцин Е.М.: «Суд видаляється до нарадчої кімнати».

Натомість під час відтворення іншого відеозапису під назвою «20210806-124752» із цієї самої папки встановлено, що на ньому зафіксовано проголошення суддею Сініциним Е.М. резолютивної частини ухвали. Зокрема, наявне його посилання на статті 379 та 309 Кримінального процесуального кодексу України, а також озвучено суть ухваленого рішення: «виправити описку в ухвалі у справі № 554/4804/21… доповнивши: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний 28 травня 2021 року ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави… щодо ОСОБА1… скасувати, звільнити ОСОБА1 з-під варти в залі суду негайно…».

 

Відомості стосовно судової справи № 554/8470/21

 

1. Відповідно до копії постанови заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Устименка Є.В. про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 21 жовтня 2021 року, було змінено підслідність кримінального провадження № _________________ та доручено здійснення досудового розслідування слідчим відділу поліції № 1 Полтавського РУП.

Згідно з інформацією з офіційного вебсайту Київської районної в місті Полтаві ради, вказаний відділ поліції розташований за адресою: місто Полтава, вул. Решетилівська, 30, а отже, територіально належить саме до Київського району міста Полтави.

 

2. Зі змісту ухвали суду від 29 жовтня 2021 року вбачається, що суддя Сініцин Е.М. ознайомився з постановою від 21 жовтня 2021 року про зміну підслідності кримінального провадження № _________________. Однак суддя зазначив, що, на його переконання, вона є необґрунтованою та винесена виключно з метою зміни підсудності, оскільки ним раніше було розглянуто велику кількість клопотань сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні та в задоволенні багатьох із них відмовлено.

Надалі ухвалою від 10 листопада 2021 року суддя Сініцин Е.М. задовольнив заяву сторони захисту про відвід старшого групи прокурорів – прокурора Осюка О.П. Одним із мотивів встановлення упередженості прокурора суддя визначив саме зміну підслідності кримінального провадження № _________________ із метою зміни підсудності, оскільки прокурора нібито не влаштовували рішення суддів у цій справі.

Зі змісту ухвал від 19 листопада 2021 року вбачається, що інший прокурор, Дяченко С.Г., наголошував на неможливості проведення розгляду справи цим складом суду у зв’язку зі зміною її підсудності. Прокурор заявляв прохання направити справу до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності, що, однак, було цілком проігноровано суддею Сініциним Е.М.

 

3. Полтавський апеляційний суд в ухвалі від 30 листопада 2021 року дійшов висновку, що слідчий суддя Сініцин Е.М. не мав повноважень розглядати заяву про відвід прокурора Осюка О.П., оскільки підсудність кримінального провадження № _________________ належить до юрисдикції Київського районного суду міста Полтави.

 

Зміст наданих пояснень судді Сініцина Е.М.

 

1. 18 липня 2025 року на адресу Вищої ради правосуддя електронною поштою надійшли пояснення судді Сініцина Е.М. Зокрема, він повідомив, що у 2021 році ним до Вищої ради правосуддя двічі подавалися повідомлення про втручання з боку Полтавської обласної прокуратури в його діяльність як судді.

Суддя також стверджує, що жодних із вказаних у дисциплінарній скарзі порушень він не вчиняв. При цьому він зазначив, що у справі № 554/4804/21 за результатами розгляду скарги сторони захисту він дійсно скасував повідомлення про підозру ОСОБА1, про що постановив вмотивовану ухвалу від 6 серпня 2021 року. Також за результатами розгляду іншої скарги сторони захисту ним скасовано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА1, про що постановлено вмотивовану ухвалу від 30 грудня 2021 року.

За твердженням судді Сініцина Е.М., після завершення судового засідання 6 серпня 2021 року, перебуваючи у власному кабінеті, він обдумав проблемну ситуацію, що виникла: оскільки особа, повідомлення про підозру якій скасовано, залишилася під вартою, це очевидно порушувало її права. Надалі, приблизно через десять хвилин, за ініціативою суду було оголошено нове судове засідання про виправлення описки, у якому взяли участь усі учасники справи, які висловлювали власну думку щодо питання про скасування запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА1.

Суддя припускає, що, можливо, він неправильно зазначив назву вказаної ухвали суду («Про виправлення описки»), стверджуючи, що її потрібно було назвати «Про скасування запобіжного заходу». Однак, на переконання судді, це не змінило б суті ухвали.

 

2. Щодо доводів скарги в частині постановлення ним судових рішень у справі № 554/8470/21 суддя Сініцин Е.М. зазначив, що розглянув значну кількість клопотань, у тому числі сторони обвинувачення, у межах цієї справи. Багато з них ним було задоволено, однак у зв’язку з відсутністю доказів у задоволенні деяких клопотань ним було відмовлено. Суддя стверджує, що оскільки він не задовольняв абсолютно всі клопотання сторони обвинувачення, прокурором було прийнято рішення про зміну підслідності та передачу кримінального провадження іншому органу досудового розслідування задля подальшого розгляду клопотань в іншому суді.

При цьому суддя вказує, що постанова про зміну підслідності від 21 жовтня 2021 року належним чином не мотивована, а в групі слідчих була змінена лише одна особа. Винесення ним судових рішень після зміни підсудності суддя мотивує тим, що інкримінований ОСОБА1 злочин було вчинено на території саме Октябрського (Шевченківського) району міста Полтави, надалі досудове розслідування фактично продовжив здійснювати той самий слідчий, а всі попередні судові рішення, у тому числі про застосування заходів забезпечення, ухвалювалися саме ним. Тому суддя не бачив перешкод для розгляду відповідних клопотань сторони захисту, за наслідками розгляду яких ним постановлено низку судових рішень.

Також суддя Сініцин Е.М. заперечив допущення ним грубого порушення закону, що призвело б до істотних негативних наслідків (які, за його словами, у скарзі не зазначені), а також заявив про нібито сплив строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

 

3. 6 квітня 2026 року на адресу Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшла заява судді Сініцина Е.М., у якій він стверджує, що розгляд питання про скасування запобіжного заходу насправді відбувся, що нібито підтверджується технічним записом судового засідання.

Суддя наголошує, що після скасування повідомлення про підозру він діяв відповідно до частини п’ятої статті 206 Кримінального процесуального кодексу України та керуючись «здоровим глуздом», оскільки тримання особи під вартою за відсутності статусу підозрюваного було б незаконним. На думку судді Сініцина Е.М., його дії не призвели до жодних істотних негативних наслідків, оскільки ОСОБА1 особисто з’явився до суду 11 серпня 2021 року для отримання ухвал, а 18 серпня 2021 року прибув до апеляційного суду, де його знову було взято під варту.

 

4. Щодо розгляду справи № 554/8470/21 суддя Сініцин Е.М. зазначає, що постанова прокурора про зміну підслідності була невмотивованою (містила лише сім рядків про «неефективність») і мала на меті виключно зміну підсудності та усунення його як слідчого судді, тоді як досудове розслідування фактично продовжували здійснювати ті самі особи за місцем вчинення злочину. Крім того, інші судді Октябрського районного суду міста Полтави, розглядаючи клопотання про його відвід із підстав зміни підсудності, відмовляли в їх задоволенні, чим, на думку судді, фактично визнавали законність його повноважень.

Щодо суті розглянутих клопотань суддя повідомив, що вирішував питання, зокрема, про повернення надміру сплаченої застави, розмір якої він сам же і встановлював раніше, а тому не вбачав жодних перешкод для їх вирішення.

Підсумовуючи, суддя Сініцин Е.М. стверджує, що в його діях немає ознак умислу чи грубої недбалості, а також відсутнє «інше грубе порушення закону», яке б призвело до настання негативних наслідків.

 

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

 

Щодо справи № 554/4804/21

 

1. Відповідно до частини першої статті 379 Кримінального процесуального кодексу України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Усталеною правовою позицією є підхід, за яким у розумінні процесуального закону описка – це зроблена судом механічна чи граматична помилка в рішенні, допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє змісту рішення (неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо). Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації та має вплив на зміст судового рішення і його виконання.

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать помилки у написанні прізвищ та імен, адрес, зазначенні дат та строків тощо.

Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року (справа № 904/10956/16), від 11 січня 2022 року (справа № 921/730/13-г), від 23 березня 2023 року (справа № 990/106/22), від 26 квітня 2023 року (справа № 522/22473/15-ц) та від 9 травня 2023 року (справа № 522/22473/15-ц).

 

2. Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли під час виготовлення тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається виключно тоді, коли при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (пункти 17–21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23).

 

3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що питання застосування запобіжних заходів та їх скасування за своєю правовою природою є самостійним предметом, порядок розгляду та вирішення якого регламентується спеціальними процесуальними нормами (статті 193, 194, 201¹, 202 Кримінального процесуального кодексу України) та оформлюється окремим судовим рішенням із визначеним нормативним змістом (стаття 197 Кримінального процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, вирішення цього питання ухвалою про виправлення описки за відповідною процедурою, без його предметного розгляду в судовому засіданні та без наведення мотивів прийнятого рішення є очевидним виходом за межі повноважень слідчого судді та прямим порушенням перелічених норм процесуального законодавства.

 

4. Ураховуючи наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініциним Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) не було дотримано чітко регламентованого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку вирішення питання про скасування застосованого до особи запобіжного заходу.

Вирішивши це питання шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, суддя Сініцин Е.М. допустив процесуальну помилку, оскільки фактично змінив суть судового рішення, а не усунув технічну неточність. Зазначене свідчить про грубе порушення норм процесуального закону та відступ від встановленої процедури предметного розгляду таких питань.

Підтвердженням того, що таке порушення є грубим, є, зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 9 червня 2022 року у справі № 990/582/25 (провадження № 11-471сап25). У цій постанові Велика Палата зазначила, що зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає в необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом. Помилки, допущені судом під час ухвалення та виготовлення судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій щодо їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством. У протилежному випадку правосуддя втрачає ознаки легітимності як процесуальна діяльність.

 

5. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У постановах від 21 січня 2021 року (провадження № 11-260сап20) та від 17 лютого 2022 року (провадження № 11-97сап21) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що поставлене Вищою радою правосуддя судді за провину дисциплінарне правопорушення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», має не формальний, а матеріальний склад (якщо застосувати аналогію класифікації складів злочинів). Обов’язковими елементами об’єктивної сторони такого проступку є: 1)порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону; 2) істотні негативні наслідки; 3) причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями і наслідками.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала, що «істотні негативні наслідки» мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок сам по собі.

Таким чином, наявність істотних негативних наслідків є одним з обов’язкових елементів об’єктивної сторони дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

6. У цьому випадку постановлення суддею Сініциним Е.М. внаслідок грубої недбалості ухвали про виправлення описки, якою фактично було скасовано застосований до особи запобіжний захід, безпосередньо призвело до настання істотних негативних наслідків. Вони виразилися у безпідставному звільненні з-під варти особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Це, своєю чергою, призвело до втрати органом досудового розслідування процесуального контролю над підозрюваним та створило реальні ризики для подальшого перебігу слідства.

Таким чином, між допущеним суддею грубим порушенням норм процесуального права та настанням реальної шкоди у вигляді нівелювання завдань кримінального провадження існує прямий причинно-наслідковий зв’язок. Це свідчить про наявність у діях судді повного об’єктивного (матеріального) складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

 

 

 

Щодо справи № 554/8470/21

 

1. Згідно з правовим висновком, сформульованим у постанові Об’єднаної палати Верховного Суду від 24 травня 2025 року у справі № 640/5023/19, установлено таке: «Змістом частини п’ятої статті 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених частиною п’ятою статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, яка містить такі елементи: а) належний суб’єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні – постанові; г) вмотивованість такої постанови».

Обов’язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених частиною п’ятою статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, є оцінка ефективності роботи органу досудового розслідування, встановленого статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України, та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Наявність відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження щодо його неефективності, відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якому етапі досудового розслідування, у тому числі й на його початку, та бути підставою для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог частини п’ятої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні – постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка повинна відповідати вимогам статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, бути вмотивованою та надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вказує, що надання оцінки ефективності досудового розслідування та прийняття рішення про доручення його здійснення іншому органу (на підставі частини п’ятої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України) є дискреційними повноваженнями відповідного керівника прокуратури.

 

2. Відповідно до наявної в матеріалах об’єднаної дисциплінарної справи копії постанови від 21 жовтня 2021 року за підписом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Устименка Є.В., у кримінальному провадженні № _________________ було змінено підслідність та доручено здійснення подальшого досудового розслідування слідчим відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП у Полтавській області.

Прокурором було встановлено, що попереднім органом досудового розслідування не було вжито всіх заходів для виконання завдань кримінального провадження, зокрема: не проведено необхідних допитів із метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, не забезпечено своєчасне виконання ухвал слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваних. Це свідчить про неефективність досудового розслідування. Отже, у цьому випадку вимоги частини п’ятої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України було виконано належним чином.

 

3. Частиною третьою статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що територіальна юрисдикція суду визначається з урахуванням принципу територіальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що системний аналіз положень частин сьомої статті 100, частини другої статті 132, частини першої статті 184, частини першої статті 192, частини другої статті 199, частини першої статті 201, частини третьої статті 244, частини десятої статті 290 Кримінального процесуального кодексу України дає змогу дійти однозначного висновку: судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний орган досудового розслідування.

Таким чином, розгляд клопотань у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП у Полтавській області, а також здійснення судового контролю в них, є виключною підсудністю саме Київського районного суду міста Полтави, яка у справі № 554/8470/21 виникла починаючи з 21 жовтня 2021 року.

 

4. Діючи поза межами своїх процесуальних повноважень у кримінальному провадженні № _________________ суддя Сініцин Е.М. внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків, вдався до фактичної імітації судового контролю. На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вчинені суддею дії кваліфікуються як умисне інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що безпосередньо призвело до порушення правил щодо юрисдикції. Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наявність такого порушення є самостійною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

 

Загальні висновки

 

1. Сініцин Едуард Миколайович призначений на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області Указом Президента України від 2 червня 2007 року № 485/2007 строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4855-VI обраний на цю саму посаду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 березня 2021 року № 522/0/15-21 переведений на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Рішенням Голови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 527/0/149-22 відряджений до Октябрського районного суду міста Полтави для здійснення правосуддя з 21 листопада 2022 року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ найменування Сєвєродонецького міського суду Луганської області змінено на Сіверськодонецький міський суд Луганської області, а Октябрського районного суду міста Полтави — на Шевченківський районний суд міста Полтави.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Згідно з характеристикою, наданою головою Шевченківського районного суду міста Полтави Микитенком В.М., суддя Сініцин Е.М. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе з позитивної сторони як грамотний, працелюбний, старанний, принциповий та наполегливий працівник. Станом на дату надання характеристики останній спеціалізується на розгляді цивільних та адміністративних справ. Суддя Сініцин Е.М. у передбачені законом строки призначає справи до розгляду. Судові документи складає юридично грамотно, у судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи в обґрунтування прийнятого рішення. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, ввічливий із працівниками суду, тактовний, у колективі користується повагою та авторитетом. За період роботи на посаді судді на дії судді Сініцина Е.М. обґрунтовані скарги, звернення від громадян до суду та органів суддівського самоврядування не надходили.

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

 

2. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні прослідковуються у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24.

Із дисциплінарною скаргою виконувач обов’язків керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Вищої ради правосуддя 15 лютого 2022 року, дисциплінарну справу відкрито 10 вересня 2025 року.

Водночас, скаржник Маселко Р.А. подав власну дисциплінарну скаргу 3 грудня 2021 року, дисциплінарну справу відкрито 17 вересня 2025 року.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції чинній на день звернення з дисциплінарними скаргами) дисциплінарне провадження розпочиналося, серед іншого, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та включало попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

У роз’ясненні щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, наданому Комітетом Верховної Ради України із питань правової політики вказано, що дисциплінарне провадження щодо судді починається із дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися із дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що з урахуванням дат вчинення суддею Сініциним Е.М. інкримінованих йому дисциплінарних проступків (6 серпня 2021 року та період із 29 жовтня 2021 року до 19 листопада 2021 року), дат фактичного отримання Вищою радою правосуддя відповідних дисциплінарних скарг (скарга № 77/0/13-22 – 15 лютого 2022 року; скарга № М-5645/10/7-21 – 3 грудня 2021 року) та дат відкриття Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарних справ, немає нормативних та фактичних підстав вважати, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущено.

 

3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що матеріалами об’єднаної дисциплінарної справи цілком підтверджено наявність у діях судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Е.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Полтави) дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим Дисциплінарною палатою не здобуто відомостей, які б підтверджували наявність у діях судді Сініцина Е.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

 

4. Чинна редакція частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлює, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді Сініцина Е.М. до дисциплінарної відповідальності відповідно до вказаних вище кваліфікацій його дій.

Надані суддею пояснення хоч і приймаються до уваги Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, проте не спростовують та не виправдовують вчинення відповідних дій.

 

5. Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у цій об’єднаній дисциплінарній справі, з урахуванням принципу пропорційності та характеру встановлених у діях судді Сініцина Е.М. дисциплінарних проступків, ступеня його вини, особи судді та тривалого перебування на посаді, а також з огляду на письмові пояснення судді Сініцина Е.М. і його позитивну характеристику, застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

6. На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Сініцина Едуарда Миколайовича (відряджений до Шевченківського районного суду міста Полтави) та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя