Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Бутко Катерини Тарасівни стосовно судді Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверхої Оксани Олександрівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 03 липня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга Бутко Катерини Тарасівни (реєстраційний номер Б-1079/6/7-25) стосовно судді Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверхої Оксани Олександрівни.

За наслідками автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя протоколом від 03 липня 2025 року вказана скарга передана дисциплінарному інспектору Осєтрову В.М. для проведення попередньої перевірки.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Скаржниця зазначає, що дії судді містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підтвердження наявності вказаних порушень скаржниця зазначає, що протягом 2023 – 2025 років суддя Золотоверха О.О. систематично ухвалювала рішення у справах про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де визнавала осіб винними, але свідомо не застосовувала обов'язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У скарзі наведено 10 конкретних справ (№ 636/7977/24, № 636/4845/24, № 636/508/25, № 636/10433/24, № 636/10206/24, № 636/9211/24, № 636/3367/23, № 636/1123/22, № 636/3383/24, № 636/3396/24), у яких суддя обмежилася лише штрафом у 17 000,00 гривень.

Скаржниця зазначає, що суддя Золотоверха О.О. мотивувала свої рішення відсутністю в Кодексі України про адміністративні правопорушення статті, яка б дозволяла призначати м'якше покарання, ніж передбачено законом, але попри це, вона вважала за можливе застосувати за аналогією норми Кримінального кодексу України (стаття 69), що прямо заборонено законом у справах про адміністративні правопорушення.

Санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є безальтернативною та кумулятивною — вона передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування.

Скаржниця зазначає, що звільнення від додаткового покарання з мотивів «служби в ЗСУ», «професійної необхідності» (водій, тракторист) або «сімейних обставин» суперечить закону та усталеній практиці Верховного Суду та апеляційних судів.

У постановах суддя апелює до принципів справедливості та пропорційності, фактично підміняючи ними імперативну норму закону, що в очах суспільства виглядає як «безкарність» та сприяє підтриманню корупційних ризиків.

На думку скаржниці, така регулярна практика свідчить про умисний характер дій судді, спрямований на непризначення повного покарання, що підриває принцип правової визначеності та авторитет судової влади.

Скаржниця просить Вищу раду правосуддя відкрити дисциплінарне провадження та притягнути суддю Золотоверху О.О. до дисциплінарної відповідальності, застосувавши стягнення, яке відповідає тяжкості вчинених проступків.

Позиція судді, стосовно якої подана дисциплінарна скарга

На запит дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя суддя Золотоверха О.О. надала пояснення стосовно суті дисциплінарної скарги.

Суддя вважає доводи скарги безпідставними та такими, що зводяться до незгоди з судовими рішеннями.

Вона наголошує, що дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень, а Вища рада правосуддя не має повноважень перевіряти їхній правовий зміст.

Суддя Золотоверха О.О. стверджує, що діяла в межах добросовісного суддівського розсуду, враховуючи конкретні обставини кожної справи.

Суддя пояснює, що в адміністративних справах за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення вона свідомо не застосовувала позбавлення права керування, виходячи з принципів справедливості, пропорційності та індивідуалізації відповідальності.

Суддя визнає, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми про призначення м’якшого покарання, ніж передбачено законом, однак, посилаючись на Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини, суддя вважає за можливе застосовувати за аналогією статтю 69 Кримінального кодексу України, оскільки адміністративна відповідальність у таких випадках має «кримінальний» характер у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суддя Золотоверха О.О. стверджує, що принцип індивідуалізації покарання (частина друга статті 61 Конституції України) має вищу силу над імперативними санкціями Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо їх застосування призведе до «надмірного індивідуального тягаря» для особи.

Суддя детально роз’яснює обставини, які спонукали її до пом’якшення стягнення у наведених у скарзі справах.

У справах стосовно військовослужбовців (ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8) суддя враховувала, що особи займають посади водіїв, механіків-водіїв або санітарів-евакуаторів. Позбавлення їх прав унеможливило б виконання бойових завдань та обов'язків з оборони України.

У справі щодо ОСОБА9 – громадянина Палестини, суддя врахувала, що він є єдиним опікуном недієздатної доньки-інваліда; керування автомобілем є єдиним джерелом доходу для забезпечення її життєдіяльності. У справі щодо ОСОБА10 суддя взяла до уваги, що він є єдиним трактористом у господарстві в районі бойових дій, де спостерігається гострий дефіцит кадрів.

Суддя наводить дані, щоб спростувати твердження про «систематичність» порушень.

Так, за період з листопада 2022 року нею розглянуто 476 матеріалів за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Лише в 11 справах (що становить незначну частину від загальної кількості) було прийнято рішення про накладення штрафу без позбавлення права керування.

Суддя наголошує, що Чугуївський міський суд Харківської області працює в зоні активних бойових дій у безпосередній близькості до лінії зіткнення, що зумовлює велику кількість справ за участю військових та специфічні умови розгляду (нестача кадрів, необхідність мобільності військ).

Суддя Золотоверха О.О. підсумовує, що її рішення були вмотивованими, а посилання скаржниці на корупційні ризики є голослівними, і просить залишити скаргу без розгляду та повернути її скаржниці.

Обставини та факти, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

Справа № 636/7977/24

23 вересня 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА8 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

За матеріалами справи 10 вересня 2024 року по автодорозі Чугуїв – Мілове 8 км в Чугуївському районі Харківської області ОСОБА8 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 29 січня 2025 року ОСОБА8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів мінімумів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова у частині призначення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами мотивована, зокрема тим, що ОСОБА8 є військовослужбовцем, займає посаду водія-заправника, за час проходження служби зарекомендував себе з доброї сторони, обов’язки виконує відповідально, вимоги військових статутів знає та виконує, за характером спокійний та врівноважений, зібраний, організований, вміє швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній обстановці, до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або військового правопорушення не притягався.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА8 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати обов’язок із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА8, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суд не встановив.

Справа № 636/4845/24

24 червня 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА4 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2024 року на 1 км автошляху Чугуїв – Чкаловське водій ОСОБА4 керував мотоциклом з явними ознаками алкогольного сп’яніння: порушення координації рухів, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 02 грудня 2024 року ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частини першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Судове рішення в частині накладення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами мотивоване, зокрема тим, що ОСОБА4 є військовослужбовцем, займає посаду механіка-водія евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку, зразково виконує військовий обов’язок військові статути знає та керується ними в практичній діяльності.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА4 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування, крім того перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА4, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлено.

Справа № 636/508/25

17 січня 2025 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА2 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

Суд під час розгляду справи встановив, що 25 грудня 2024 року в смт Старий Салтів по вул. Світлій Чугуївського району Харківської області, ОСОБА2 керував транспортним засобом з іноземною реєстрацією, був зупинений згідно з пунктом 2 частини другої статті 35 Закону України «Про національну поліцію» для перевірки документів.

В ході перевірки документів були виявлені ознаки алкогольного сп’яніння водія: запах алкоголю з порожнини рота, невпевнена хода, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі ОСОБА2 відмовився.

Постановою суду від 20 травня 2025 року ОСОБА2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Призначаючи стягнення, суддя виходила з того, що ОСОБА2 є військовослужбовцем на посаді командира 3 мінометного відділення мінометного взводу, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони, користується авторитетом серед військовослужбовців, бере активну участь в забезпеченні життєдіяльності підрозділу, демонструючи водійські навички в умовах бойових дій.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА2 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати борг із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА2, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Справа № 636/10433/24

27 листопада 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА6 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

За матеріалами справи 10 листопада 2024 року в м. Чугуїв по вул. Харківській, 2 ОСОБА6 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 03 квітня 2025 року ОСОБА6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова в частині призначеного стягнення мотивована тим, що ОСОБА6 є військовослужбовцем, займає посаду гранатометника, за час проходження служби зарекомендував себе з доброї сторони, обов’язки виконує відповідально, вимоги військових статутів знає та виконує, за характером спокійний та врівноважений, зібраний, організований, користується авторитетом серед військовослужбовців.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА6 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати борг із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА6, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Справа № 636/10206/24

20 листопада 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА7 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал переданий судді Золотоверхій О.О.

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2024 року за адресою: м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 75 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови), від проходження медичного огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився.

Постановою суду від 17 березня 2025 року ОСОБА7 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Призначаючи стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, суддя виходила з того, що ОСОБА7 є військовослужбовцем, займає посаду водія-санітара евакуаційного відділення медичної роти, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони, обов’язки виконує відповідально, вимоги військових статутів знає та виконує, за характером спокійний та врівноважений, зібраний, організований, вміє швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній обстановці, до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або військового правопорушення не притягався.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА7 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати борг із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА7, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Справа № 636/9211/24

23 жовтня 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА5 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2024 року в Чугуївському районі ОСОБА5 керував транспортним засобом, рухаючись по автодорозі Чугуїв – Мілове, з ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 11 лютого 2025 року ОСОБА5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова в частині призначеного стягнення мотивована тим, що ОСОБА5 є військовослужбовцем, займає посаду стрільця – помічника гранатометника, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку як дисциплінований військовослужбовець, обов’язки виконує відповідально, вимоги військових статутів знає та виконує, за характером спокійний та врівноважений, зібраний, організований, вміє швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній обстановці, до адміністративної відповідальності не притягався, сумлінно виконує позаштатні завдання пов’язані з логістикою.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА5 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати борг із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА5 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

 

 

Справа № 636/3367/23

13 липня 2023 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

За матеріалами справи 06 липня 2023 року на автошляху Чугуїв – Мілове 3 км водій ОСОБА1 керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, огляд на стан сп’яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер Алкотест, відповідно до тесту результат огляду позитивний – 1,28%.

Постановою від 10 жовтня 2023 року ОСОБА1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова в частині призначеного стягнення мотивована тим, що ОСОБА1 проходить військову службу за мобілізацією, обіймає посаду водія взводу МТЗ, за час проходження служби характеризується позитивно, відповідає займаній посаді, вказані обставини підтверджуються наданим ним доказами, а саме копією військового квитка, характеристикою тощо.

Так, на думку суду, позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати обов'язки військової служби.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА1, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Справа № 636/1123/22

22 грудня 2022 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА9 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

Суд, розглядаючи справу, встановив, що 01 грудня 2022 року водій ОСОБА9 керував автомобілем по вул. Кожедуба, 19 в м. Чугуєві Харківської області з ознаками алкогольного сп’яніння – поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з ротової порожнини, водію запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер, результат 0,4 ‰.

Постановою від 07 квітня 2023 року ОСОБА9 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова в частині призначеного стягнення мотивована тим, що ОСОБА9 є батьком ОСОБА11, яка є інвалідом, потребує постійної сторонньої допомоги, перебуває під постійним опікунством рідного батька, мешкає в Палестині.

Крім того, як стверджував захисник у своєму клопотанні, і даний факт підтвердив ОСОБА9, джерелом його доходу у місці постійного мешкання в Палестині є перевезення людей на належному йому автомобілі, тобто керування автомобілем, фактично є єдиним джерелом його існування. Вказані обставини підтверджуються наданими ним доказами, а саме копією свідоцтва про народження, медичного висновку, тощо.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА9 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА9, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлено.

Справа № 636/3383/24

16 травня 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА3 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал передано судді Золотоверхій О.О.

Відповідно до встановлених у справі обставин 07 травня 2024 року в Чугуївському районі Харківської області ОСОБА3 керував автомобілем, рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 546 км з явними ознаками алкогольного сп’яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 17 жовтня 2024 року ОСОБА3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд, призначаючи стягнення, виходив з того, що ОСОБА3 є військовослужбовцем, займає посаду старшого водія розвідувальної роти розвідувального батальйону, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку, з 15 березня 2019 року безпосередньо приймає участь в бойових діях здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території Харківської, Донецької та Луганської областей, в колективі користується заслуженим авторитетом та повагою, обов’язки виконує відповідально, якісно і вчасно, до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або військового правопорушення не притягався.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА3 права керування транспортним засобом позбавить його можливості на належному рівні виконувати борг із захисту вітчизни, перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при проходженні ним військової служби та участі в обороні територіальної цілісності та незалежності України.

Також суддя врахувала, що дії, вчинені ОСОБА3, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Справа № 636/3396/24

16 травня 2024 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА10 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той же день матеріал переданий судді Золотоверхій О.О.

З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2024 року по вул. Молодіжній в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області водій ОСОБА10 керував колісним трактором з явними ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер та у медичному закладі відмовився.

Постановою суду від 16 жовтня 2024 року ОСОБА10 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постанова мотивована, зокрема тим, що ОСОБА10 працює на посаді тракториста – машиніста з 2007 року по теперішній час, зарекомендував себе позитивно як відмінний фахівець, професійно та якісно виконує свої обов’язки, скарг на нього не находило, в колективі користується повагою та авторитетом, нагороджений відзнаками за сумлінну працю, приймав активну участь у відбудові господарства після бойових дій на території с. Мосьпанове.

Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА10 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування, крім того перешкоджатиме йому виконувати свої службові обов’язки, які мають безпосереднє значення при здійсненні трудової діяльності на займаній посаді.

Також суддя врахувала що дії, вчинені ОСОБА10, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлено.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу, зокрема, є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а тому на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя пішоходів та цілісність майна інших громадян.

У рішенні у справі «O’Halloran and Francis v. the United Kingdom» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що володіння або керування автомобілями визнаються такими, що можуть потенційно завдати серйозної шкоди; ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов’язки як частину режиму регулювання, що застосовується до автомобільного транспорту.

Санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Системний аналіз приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується значною суспільною небезпечністю, оскільки санкції частин цієї статті передбачають застосування до правопорушника суворого адміністративного стягнення.

З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від кримінального правопорушення.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння.

Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас наслідком вчинення дій, які вже утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або його смерті.

За приписами статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, санкцією частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено обов’язковий вид стягнення, а саме штраф у відповідному розмірі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк від одного року.

Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

У частині другій статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, водночас стаття 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Разом із тим статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Натомість, при ухваленні постанов у справах, наведених у дисциплінарній скарзі, мотивом рішень, у яких суд відступив від прямих та однозначних вимог законодавства у сфері адміністративної відповідальності, суддя Золотоверха О.О. визначала врахування ознак особистих характеристик осіб, які ґрунтувалися на констатації факту про використання права на керування транспортними засобами для оборони держави або ж для утримання сім’ї як єдиного джерела доходу, власна оцінка мети та пропорційності стягнень, що прямо суперечить імперативним приписам законодавства України.

У практиці дисциплінарного органу сформульована правозастосовча позиція, відповідно до якої статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік завдань проваджень у справах про адміністративні правопорушення, для вирішення яких статтею 280 цього Кодексу на уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення орган або посадову особу покладено обов’язок з’ясування всіх необхідних обставин справ. Уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення є суд.

Поєднання статей 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення наділяє суд обов’язком вжити всіх можливих заходів для встановлення істини у справі, усунення можливих сумнівів у справедливості судового розгляду, зміцнення суспільної довіри до суду.

Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з дотриманням визначених цим Кодексом положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий.

Водночас порушення призначення адміністративного стягнення в межах санкції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недотримання суддею встановлених цим Кодексом правил щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення (щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи та встановлення істини у справі, зміцнення суспільної довіри до суду) має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення у майбутньому.

Здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і неупередженим судом. Безпідставне звільнення від покарання є грубим порушенням закону, що свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З аналізу постанов у справах № 636/7977/24, № 636/4845/24, № 636/508/25, № 636/10433/24, № 636/10206/24, № 636/9211/24, № 636/3367/23, № 636/1123/22, № 636/3383/24, № 636/3396/24 убачається, що на час їх винесення суддя Золотоверха О.О. достеменно знала про безальтернативний характер санкції, передбаченої статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У власних поясненнях вона констатувала відсутність у Кодексу України про адміністративні правопорушення положень, які дозволяли б призначення більш м’якого виду адміністративного стягнення, ніж передбачено законом.

Незважаючи на це суддя, посилаючись на власні висновки і позапроцесуальні критерії, застосовувала інший підхід та фактично пом’якшила покарання винним особам, що містить ознаки порушення імперативної заборони, встановленої статтею 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, покликаючись на суб’єктивну незгоду з приписом норми.

Щодо кваліфікації описаних у скарзі та встановлених в ході попередньої перевірки фактів щодо поведінки судді Золотоверхої О.О. як таких, що охоплюються пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід відзначити, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що на відміну від кваліфікації процесуальних порушень положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов’язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язками дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 цього ж Закону), про що вказує буквальний зміст цієї норми.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (пункти 137, 142, 143, 145 – 147 постанови від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24).

Наведені в дисциплінарній скарзі відомості та встановлені під час попередньої перевірки обставини не свідчать про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так само не містить дисциплінарна скарга і відомостей та фактичних даних для висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2026 року у справі № 990SCGC/33/25 зазначила, що Вища рада правосуддя не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Проте відсутність будь-яких мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони судового процесу безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством загалом як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що дисциплінарна відповідальність судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» настає не за самий факт помилки в оцінці доказів, не за неправильність висновків і не за переоцінку фактичних обставин справи, а винятково за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Ця підстава є суто процесуальною, формальною за своєю природою, спрямована на забезпечення мінімальних стандартів якості судового акта як офіційного документа, що підлягає публічному сприйняттю, розумінню, виконанню та контролю з боку суспільства. Ненаведення такого мотивування перетворює судове рішення на декларативний акт, позбавлений логічного зв`язку між доказами, фактами та правовою кваліфікацією.

Разом з тим, мета, мотив, порядок, грубість допущених процесуальних порушень встановлюватиметься під час підготовки справи до розгляду по суті, що впливатиме на підсумкову кваліфікацію та призначення стягнення, в разі доведеності наявності складів відповідних проступків у поведінці судді.

У Висновку № 27 (2024) Консультативна рада європейський суддів звертає увагу, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги встановлена відсутність підстав для залишення без розгляду та повернення скарги або для відмови у відкритті дисциплінарної справи, передбачених частиною першою статті 44 та частиною першої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Осєтрова В.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверхої О.О. під час розгляду справ № 636/7977/24, № 636/4845/24, № 636/508/25, № 636/10433/24, № 636/10206/24, № 636/9211/24, № 636/3367/23, № 636/1123/22, № 636/3383/24, № 636/3396/24 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Перевірка та дослідження наведених обставин буде здійснюватися дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверхої Оксани Олександрівни за дисциплінарною скаргою Бутко Катерини Тарасівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя