Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка Віктора Петровича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

1. Загальні відомості про дисциплінарне провадження

До Вищої ради правосуддя через систему «Електронний суд» надійшла скарга судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка Віктора Петровича (вх. № 2382/0/6-25 від 2 червня 2025 року) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

6 червня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя (далі – дисциплінарний інспектор) Плескач В.Ю. підготував висновок за результатами опрацювання скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 із пропозицією залишити вказане рішення без змін.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 червня 2025 року доповідачем для розгляду Вищою радою правосуддя висновку дисциплінарного інспектора Плескача В.Ю. за скаргою на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 визначено члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.

1 грудня 2025 року дисциплінарний інспектор Плескач В.Ю. за результатами опрацювання скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 підготував оновлений висновок із пропозицією залишити зазначене рішення без змін.

Суддю Шулежка В.П. своєчасно та належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду його скарги шляхом надіслання письмового запрошення для участі в засіданні на електронну адресу судді та оприлюднення відповідного запрошення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 30 червня 2026 року суддя Шулежко В.П. не з’явився.

За наведених обставин Вища рада правосуддя вважала за можливе розглядати скаргу судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності судді.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П., заслухавши дисциплінарного інспектора – доповідача Плескача В.Ю., який запропонував залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 повністю та закриття дисциплінарного провадження з огляду на таке.

2. Відомості про суддю

Шулежко Віктор Петрович Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначений на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду строком на п’ять років, Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 переведений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, Указом Президента України від 17 травня 2019 року № 238/2019 призначений на посаду судді цього суду.

3. Стислий зміст дисциплінарної скарги

До Вищої ради правосуддя 28 квітня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга Ратушного Р.Т. (вх. № Р-942/2/7-21) на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П.

У дисциплінарній скарзі Ратушний Р.Т. повідомив, що із травня 2019 року місцева громада бореться проти незаконної забудови багатоповерхівками парку у Протасовому Яру. Земельну ділянку, на якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайтона Груп» (далі – TOB «Дайтона Груп») мало здійснювати будівництво, було виведено із земель зеленої зони, передано в оренду з порушенням законодавства та всупереч інтересам місцевої громади. З метою повернення громаді міста Києва зони зелених насаджень, збереження пам’ятки культурної спадщини, історичного ареалу міста Києва та облаштування парку «Протасів Яр» Київська міська рада ухвалила рішення від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» та № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру».

Однак 26 листопада 2020 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П. постановив незаконну ухвалу про задоволення заяви TOB «Дайтона груп» про забезпечення позову у справі № 160/8226/20 шляхом зупинення дії вказаних рішень Київської міської ради.

Ратушний Р.Т. зауважив, що зазначену ухвалу суддя Шулежко В.П. мотивував тим, що «оскільки, як підтверджується поданими матеріалами, останнім [TOB “Дайтона Груп”] здійснено значну роботу по залученню інвесторів, підготовку дозвільної, експертної, проектувальної документації для будівництва, підготовки будівельного майданчику для будівництва, значних витрат щонайменше 30,5 млн грн. Внаслідок реалізації оскаржуваних рішень зміниться цільове призначення земельної ділянки, позивач буде позбавлений можливості здійснювати будівництво, а припинення будівництва негативно вплине на права та інтереси інвесторів, якими вкладені кошти в будівництво і залишаться без об’єктів нерухомого майна».

На думку Ратушного Р.Т., наведені мотиви не є обставинами, які вказували б на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «Дайтона Груп», які унеможливили б захист його прав, свобод та інтересів без ужиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Скаржник зауважив, що чинність рішень Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 та № 60/9139 протягом строку розгляду справи не матиме для позивача незворотних наслідків у вигляді неможливості будівництва на земельній ділянці надалі (після задоволення позовних вимог і скасування цих рішень). Натомість у випадку продовження будівельних робіт протягом строку розгляду справи та подальшої відмови в задоволенні позову дії позивача матимуть незворотні наслідки (знищення рослинності на ділянці та втрата нею рекреаційних властивостей; значні витрати з місцевого бюджету для відновлення ландшафту, зелених насаджень, ґрунту, демонтаж будівлі, проведення інших робіт із відновлення ландшафту).

Ратушний Р.Т. наголосив, що реалізація будівельного проєкту вимагає значних і постійних капіталовкладень. Якщо позивач і третя особа під час розгляду справи продовжуватимуть фінансувати будівництво та залучати нових інвесторів, а суд відмовить у задоволенні позову, витрати на демонтаж зростуть, багато інвесторів можуть залишитися без обіцяного житла. Отже, забезпечення позову може завдати ще більшої шкоди, ніж та, якій воно покликане запобігти.

Ратушний Р.Т. вважав, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень Київської міської ради виходить за межі підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки суд першої інстанції фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

4. Підстави відкриття дисциплінарної справи, межі дисциплінарного провадження

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 16 січня 2025 року дисциплінарну скаргу Ратушного Р.Т. передано дисциплінарному інспектору Плескачу В.Ю. для попередньої перевірки.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 лютого 2025 року № 333/3дп/15-25 за пропозицією дисциплінарного інспектора Плескача В.Ю. відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

5. Рішення дисциплінарного органу за результатами розгляду дисциплінарної скарги

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду 20 березня 2025 року дисциплінарний інспектор Плескач В.Ю. підготував висновок із пропозицією про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця з підстав наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 2 квітня 2025 року № 693/3дп/15-25 повернула дисциплінарному інспектору на доопрацювання матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П., відкритої за дисциплінарною скаргою Ратушного Р.Т., разом із проєктом висновку.

За результатами доопрацювання матеріалів дисциплінарної справи 8 квітня 2025 року дисциплінарний інспектор підготував оновлений висновок із пропозицією, викладеною раніше в його висновку від 20 березня 2025 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 притягнула суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), та застосувала дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

5.1. Пояснення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П.

У письмових поясненнях, наданих до та після відкриття дисциплінарної справи, суддя Шулежко В.П. зазначив, що апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість постановленої ним ухвали про забезпечення позову та дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суддя наголосив, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 3 березня 2021 року № 561/2дп/15-21 відмовила у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарними скаргами Ратушного Р.Т. на дії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду щодо перегляду ухвали про забезпечення позову, оскільки зміст скарг зводився до незгоди із судовим рішенням.

Суддя Шулежко В.П. вказав, що доводи дисциплінарної скарги Ратушного Р.Т. стосовно нього також зводяться до незгоди з ухвалою про забезпечення адміністративного позову та до суб’єктивної оцінки її обґрунтованості.

Суддя Шулежко В.П. стверджував, що і у висновку від 20 березня 2025 року, і в оновленому висновку дисциплінарного інспектора Плескача В.Ю. від 8 квітня 2025 року викладено суб’єктивні міркування щодо відсутності підстав для забезпечення позову, необґрунтованості відповідної ухвали, отже, фактично здійснено оцінку ухваленого ним судового рішення.

За наведених обставин суддя Шулежко В.П. вважав, що є достатні та беззаперечні підстави для ухвалення рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарної справи.

5.2. Фактичні обставини, які встановила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час здійснення дисциплінарного провадження

У провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. перебувала справа № 160/8226/20 за позовом TOB «Дайтона Груп» до Київської міської ради, третя особа – Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Рочестер”», про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Ухвалою судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року, яку Шостий апеляційний адміністративний залишив без змін постановою суд від 14 січня 2021 року, задоволено заяву TOB «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

Зупинено дію рішень Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» та № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суддя Шулежко В.П. керувався тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а оскаржувані рішення Київської міської ради мають очевидні ознаки протиправності. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, а також інвесторів – фізичних осіб, які інвестували в будівництво.

Суддя Шулежко В.П. урахував те, що внаслідок реалізації оскаржуваних рішень Київської міської ради зміниться цільове призначення земельної ділянки, що унеможливить будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу та паркінгу. Зазначене своєю чергою вплине на права та інтереси інвесторів, які залишаться без об’єктів нерухомості, а також на права та інтереси позивача, який виконав роботу із залучення інвесторів, підготовки відповідної документації та будівельного майданчика, витративши щонайменше 30,5 млн гривень.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову зазначено, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 скасовано рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 503/1164 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бора» земельної ділянки на вулиці Миколи Амосова в Солом’янському районі міста Києва для будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом. Рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 503/1164 було актом одноразового застосування, дія якого закінчилася після укладення договору оренди вказаної земельної ділянки 17 січня 2012 року. З огляду на це, на думку судді Шулежка В.П., оскаржувані рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138, № 60/9139 містять очевидні ознаки протиправності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 4 червня 2021 року касаційну скаргу Київської міської ради задовольнив.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року скасував.

Відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що викладені в заяві про забезпечення позову доводи про протиправність оскаржуваних рішень Київської міської ради потребують доказування у встановленому законом порядку під час розгляду справи, тобто такі рішення не мають очевидних ознак протиправності. Оскаржувані рішення відповідача не містять прямої заборони будівництва, лише можуть бути підставою для подальших дій, що також свідчить про відсутність очевидних ознак протиправності рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П. рішенням від 30 квітня 2021 року адміністративний позов ТОВ «Дайтона Груп» задовольнив повністю.

Визнав протиправними дії Київської міської ради під час прийняття рішень від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» та № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру».

Визнав протиправними і нечинними рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» та № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру».

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2021 року, яку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без змін постановою від 24 грудня 2021 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року скасував та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову ТОВ «Дайтона Груп».

5.3. Стислий зміст доводів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної скарги та застосовані норми права

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікувала дії судді Шулежка В.П. як незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. З огляду на це дисциплінарний орган зауважив, що зазначені дії судді утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що всупереч вимогам статей 151, 154, 242, 248 КАС України ухвала судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі № 160/8226/20 не містить жодного аналізу співмірності вжитого заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, а також оцінки наслідків для сторін та обґрунтування щодо співвідношення інтересів учасників справи, що свідчить про її невідповідність установленим законом критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суддя Шулежко В.П. однобічно зосередився на наявності потенційної загрози порушенню прав, свобод та інтересів виключно позивача, зокрема у вигляді унеможливлення будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу та паркінгу. Водночас суддя не здійснив належної оцінки інтересів відповідача – Київської міської ради, яка діяла в межах своїх повноважень в інтересах територіальної громади міста Києва, – і не обґрунтував, чому обмеження прав та інтересів громади є виправданим, необхідним і співмірним із заявленими вимогами позивача.

Рішення Київської міської ради, дію яких зупинено ухвалою судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року, ухвалено на підставі статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва, збереження території Протасового Яру, створення згодом на цій території регіонального ландшафтного парку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову у справі № 160/8226/20 інтереси позивача, пов’язані з реалізацією проєкту будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу, були протиставлені суспільно значущим інтересам – інтересам жителів територіальної громади міста Києва та його Солом’янського району зокрема, та необхідності збереження природної та історико-культурної спадщини, яку становить територія Протасового Яру.

В ухвалі від 26 листопада 2020 року, крім формального викладення змісту заяви про забезпечення позову та цитування відповідних нормативно-правових актів, суддя Шулежко В.П. не навів обґрунтування, чому обмеження прав та інтересів територіальної громади є виправданим, необхідним і співмірним з вимогами позивача. Більше того, в ухвалі взагалі не зазначено, які саме інтереси є протилежними інтересам позивача, що свідчить про невмотивованість судового рішення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ухвала судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову не дає змоги жителям територіальної громади міста Києва, чиїх інтересів стосувалося вирішення цього питання та які виявляли активний громадський інтерес до розгляду справи, – прослідкувати логіку міркувань, що спонукали суддю до ухвалення відповідного рішення. Зокрема, ухвала не містить аргументів щодо причин надання переваги саме інтересам позивача, а також мотивів необхідності обмеження прав та інтересів територіальної громади на користь забудовника.

В ухвалі відсутнє обґрунтування щодо з’ясування судом, інтереси яких саме заінтересованих осіб були протиставлені інтересам позивача, а також не наведено аналізу можливих наслідків задоволення заяви про забезпечення позову для інших осіб, зокрема для жителів Солом’янського району міста Києва. Крім того, суд не мотивував, чому потенційні негативні наслідки для позивача (забудовника) в разі невжиття заходів забезпечення позову мають переважати можливі негативні наслідки для територіальної громади міста Києва у випадку їх застосування.

Вказаний підхід судді Шулежка В.П. до мотивування ухвали від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову суперечить вимогам статей 151, 154, 242, 248 КАС України та стандартам, установленим у висновках Консультативної ради європейських суддів, а також свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Шулежка В.П. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

6. Стислий зміст скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Не погоджуючись із рішенням про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суддя Шулежко В.П. через систему «Електронний суд» звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою (вх. № 2382/0/6-25 від 2 червня 2025 року), у якій просив скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 та закрити дисциплінарне провадження.

На обґрунтування скарги суддя Шулежко В.П. зазначив, що під час розгляду заяви про забезпечення позову та позовних матеріалів було з’ясовано, що Київська міська рада прийняла рішення від 26 квітня 2007 року № 503/1164 (зі змінами та доповненнями до нього), яким затвердила містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з готелем і паркінгом на вулиці Миколи Амосова в Солом’янському районі міста Києва та внесла зміни до Генерального плану розвитку міста Києва.

На підставі цього рішення Київська міська рада на договірних умовах 17 січня 2012 року передала в оренду земельну ділянку для будівництва зазначеного об’єкта за вказаною адресою.

У зв’язку із цим орендар отримав містобудівні умови та обмеження для проєктування об’єкта «Будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом по вулиці Миколи Амосова у Солом’янському районі міста Києва», які було затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 5 травня 2018 року № 369.

Крім того, орендар водночас уклав договір суборенди з ТОВ «Дайтона Груп» (позивач у справі № 160/8226/20 та заявник щодо забезпечення позову), яким своєю чергою здійснено підготовку будівництва та отримано дозвільну документацію щодо забудови зазначеної земельної ділянки. Зокрема, Державна архітектурно-будівельна інспекція України 19 березня 2019 року надала ТОВ «Дайтона Груп» дозвіл на виконання будівельних робіт. Отримавши необхідні дозвільні документи, ТОВ «Дайтона Груп» для здійснення будівництва та виконання умов договору суборенди залучила значну кількість інвесторів шляхом укладання з ними договорів надання певних послуг. Крім того, ТОВ «Дайтона Груп» уклала інвестиційний договір з АТ «ЗНВКІФ “Рочестер”», яким своєю чергою на виконання цього договору також залучено інвесторів – 44 фізичних особи.

Надалі Київська міська рада 28 липня 2020 року прийняла рішення № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» та № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру», що стали предметом спору у справі № 160/8226/20.

Тому, як зазначив суддя, прийняття Київською міською радою спірних рішень поставило заявника у стан правової невизначеності та, відповідно, на період їх оскарження могло призвести до ускладнення та/або безповоротних негативних наслідків у зв’язку з невиконанням вимог договору суборенди, а також виникли зобов’язання перед фізичними особами – громадянами України, які інвестували свої кошти. Під час розгляду заяви про забезпечення позову враховувалися, зокрема, права та інтереси заінтересованих фізичних осіб – громадян України, які інвестували кошти в будівництво вказаного вище об’єкта.

Суддя Шулежко В.П. зауважив, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги зазначені вище фактичні обставини справи, а сформулювала зазначений в її рішенні висновок на основі оскаржуваних у справі № 160/8226/20 рішень Київської міської ради, які дійсно були спрямовані на збереження території Протасового Яру для облаштування регіонального ландшафтного парку.

Суддя вказав, що, застосовуючи відповідні заходи забезпечення позову, він урахував можливі наслідки їх застосування та співвідношення інтересів інших учасників справи. Зазначене підтверджується тим, що постановлення суддею такої ухвали не призвело до жодних негативних наслідків, а слугувало лише для збереження існуючого на день звернення до суду становища учасників справи до прийняття рішення по суті.

Водночас суддя Шулежко В.П. вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не навела обставин із посиланням на відповідні докази, як ухвала про забезпечення позову порушила чи обмежила права та інтереси територіальної громади міста Києва та його Солом’янського району зокрема та, вдаючись до оцінки судового рішення, не спростувала очевидності ймовірного порушення прав та інтересів інших фізичних осіб – інвесторів будівництва.

Суддя наголосив, що, постановляючи ухвалу про забезпечення позову у справі № 160/8226/20, не мав жодного наміру обмежити чи порушити права та інтереси будь-кого з учасників справи, а також інших заінтересованих осіб чи територіальної громади. Водночас заяву він розглянув виключно у спосіб та в порядку, передбачені процесуальним кодексом, із відповідним мотивуванням і посиланням на подані стороною заявника докази.

Суддя також вважає безпідставними мотиви Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що постановлення ухвали про забезпечення позову від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 набуло так званого «суспільного резонансу», оскільки рішення не містить посилань на підтвердні докази.

Окремо суддя акцентує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала в рішенні оцінки факту відмови у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Ратушного Р.Т. стосовно суддів Шостого апеляційного адміністративного суду щодо перегляду ухвали про забезпечення позову. Підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вказано, що суть скарги зводилася до незгоди із судовим рішенням.

У скарзі суддя Шулежко В.П. також зазначив, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неправильно застосувала норми статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.

Зокрема, суддя вказував, що дисциплінарну скаргу Ратушний Р.Т. подав до Вищої ради правосуддя 28 квітня 2021 року, тобто її повинні були розглянути у строк до 28 червня 2021 року. Однак, порушуючи викладені вище норми закону, член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, не вчинив жодних дій у межах установленого законом строку. Лише після спливу вказаного строку, 8 липня 2021 року, було надіслано запит щодо надання пояснень. Отже, строк розгляду вказаної дисциплінарної скарги сплинув ще в червні 2021 року.

Суддя Шулежко В.П. зауважив, що частина одинадцята статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить чіткий та імперативний припис: «Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження». Ця норма, за його позицією, встановлює абсолютний строк давності для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який становить три роки з дня вчинення проступку. Закон прямо передбачає можливість вирахування певних періодів із цього строку (тимчасова непрацездатність, відпустка, здійснення дисциплінарного провадження), але це не скасовує самого факту існування граничного трирічного строку.

Суддя зазначив, що згідно з відомостями про тимчасову непрацездатність та перебування у відпустках, які надав відділ управління персоналом та антикорупційного моніторингу Окружного адміністративного суду міста Києва, у період із 26 листопада 2020 року до 26 листопада 2023 року він перебував у відпустках 178 календарних днів та 28 днів був тимчасово непрацездатним, що загалом становить 206 календарних днів.

Станом на день звернення скаржника зі скаргою (28 квітня 2021 року) законодавство чітко передбачало визначення дня початку дисциплінарного провадження та строк його здійснення, а саме що згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги, а частина четверта цієї статті передбачала, що строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

Отже, суддя Шулежко В.П. вважає, що в цьому випадку до трирічного строку не входять лише період здійснення дисциплінарного провадження – із 28 квітня 2021 року до 28 червня 2021 року – та вказані вище 206 календарних днів.

Суддя Шулежко В.П. також зауважив, що, на його думку, Вища рада правосуддя, а, як наслідок, і її дисциплінарні органи є неповноважними в нинішньому складі. Частина перша статті 131 Конституції України та стаття 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» чітко визначають умову повноважності Вищої ради правосуддя: «Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п’ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги».

Членство Голови Верховного Суду у Вищій раді правосуддя за посадою є окремою конституційною гарантією (частина третя статті 131 Конституції України), проте воно не змінює вимоги до мінімальної кількості саме обраних (призначених) членів, необхідних для набуття Вищою радою правосуддя повноважності як колегіального органу.

Кількість обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя, що склали присягу, на цей час становить 14 осіб. Ця кількість є меншою за п’ятнадцять, установлених статтею 18 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Отже, Вища рада правосуддя наразі не є повноважною в розумінні статті 18 цього Закону. Це, як зазначив суддя Шулежко В.П., підтверджується і позицією самої Вищої ради правосуддя, висловленою під час засідання 4 березня 2025 року, де обговорювалися питання припинення повноважень двох членів Вищої ради правосуддя та ризик неповноважності органу і де Вища рада правосуддя підкреслила пріоритетність дотримання конституційних норм щодо свого формування.

Керуючись наведеними доводами, суддя Шулежко В.П. просить скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

7. Позиція Вищої ради правосуддя
   7.1. Щодо висновку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Зі змісту оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що фактичною підставою для притягнення судді Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стало те, що під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову у справі № 160/8226/20 суддя Шулежко В.П. в ухвалі від 26 листопада 2020 року не навів обґрунтування, чому обмеження прав та інтересів територіальної громади є виправданим, необхідним і співмірним із вимогами позивача. Дисциплінарний орган також вказав, що в ухвалі взагалі не зазначено, які саме інтереси є протилежними інтересам позивача, що свідчить про невмотивованість судового рішення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 також зазначила, що в ухвалі від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову відсутнє обґрунтування щодо з’ясування судом, інтереси яких саме заінтересованих осіб були протиставлені інтересам позивача, а також не наведено аналізу можливих наслідків задоволення заяви про забезпечення позову для інших осіб, зокрема для жителів Солом’янського району міста Києва. Крім того, суд не мотивував, чому потенційні негативні наслідки для позивача (забудовника) в разі невжиття заходів забезпечення позову мають переважати можливі негативні наслідки для територіальної громади міста Києва у випадку їх застосування.

За висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказаний підхід судді Шулежка В.П. до мотивування ухвали від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову суперечить вимогам статей 151, 154, 242, 248 КАС України та стандартам, установленим у висновках Консультативної ради європейських суддів, а також свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Вища рада правосуддя зазначає, що за приписами підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

З огляду на буквальний зміст цієї норми можна дійти висновку, що підставою дисциплінарної відповідальності судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є не порушення обов’язку викладення мотивів в ухваленому судовому рішенні (невмотивованість судового рішення), а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Водночас аргументи сторін щодо суті спору можна визначити як доводи сторін щодо їхніх прав та обов’язків у спірному правовідношенні, які наводяться суду для вирішення спору по суті.

Як було зазначено вище, суддя Шулежко В.П. ухвалою від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 січня 2021 року залишив без змін, задовольнив заяву TOB «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

З матеріалів дисциплінарної справи відомо, що сторонами в адміністративній справі № 160/8226/20 є TOB «Дайтона Груп» (позивач) та Київська міська рада (відповідач).

Отже, кваліфікуючи дії судді Шулежка В.П. за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні повинна була встановити та зазначити, які саме аргументи щодо суті спору наводили TOB «Дайтона Груп» та Київська міська рада та про мотиви прийняття або відхилення яких із них не зазначено в ухвалі від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20.

Водночас у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не наведено, про мотиви прийняття або відхилення яких саме аргументів щодо суті спору та якої зі сторін не зазначив суддя Шулежко В.П. в ухвалі від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20.

З ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 убачається, що під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суддя Шулежко В.П. врахував аргументи позивача щодо необхідності застосування заходів, викладених у відповідній заяві TOB «Дайтона Груп» від 23 листопада 2020 року, а також навів мотиви прийняття таких аргументів.

Своєю чергою Вища рада правосуддя не встановила та матеріали дисциплінарної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що до Окружного адміністративного суду міста Києва на день постановлення ухвали про забезпечення позову від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 надходили заперечення відповідача, у яких він наводив свої аргументи щодо доцільності застосування заходів забезпечення позову. Зазначене пояснює відсутність в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 мотивів прийняття або відхилення аргументів відповідача щодо застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин Вища рада правосуддя доходить висновку, що встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини про ненаведення суддею Шулежком В.П. в ухвалі від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 обґрунтування, чому обмеження прав та інтересів територіальної громади є виправданим, необхідним і співмірним з вимогами позивача, як і незазначення, які саме інтереси є протилежними інтересам позивача, не свідчать про незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення саме аргументів сторін щодо суті спору. У зв’язку із цим такі дії не можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вища рада правосуддя також зазначає, що використане законодавцем у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формулювання дає змогу стверджувати, що дисциплінарна відповідальність судді за цією підставою може наставати в разі незазначення мотивів не в будь-якому судовому рішенні (наприклад, в ухвалі з окремого процесуального питання), а лише в такому рішенні, де суд повинен надавати оцінку аргументам сторін «по суті спору» (за деякими винятками, це, як правило, рішення за результатами розгляду або перегляду справи по суті). Це обмеження цілком обґрунтоване, оскільки воно є своєрідним фільтром від подання численних скарг на суддю, що може використовуватися як спосіб тиску на нього та водночас може перевантажити Вищу раду правосуддя розглядом скарг, які стосуються «малозначних» питань (іншими словами, це правило надає стороні можливість поскаржитися на невмотивованість лише рішення «по суті спору», а не кожної процесуальної ухвали у справі).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не розкриває поняття «щодо суті спору», яке використовується у кваліфікації цього складу дисциплінарного правопорушення.

Викладаючи положення підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець, очевидно, мав намір обмежити коло судових рішень, за незазначення мотивів у яких може наставати дисциплінарна відповідальність за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону. Про це свідчить формулювання вказаної норми, яка передбачає, що дисциплінарним правопорушенням є не просто «незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття», а «незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору».

З огляду на буквальний зміст цієї норми висновується – вона, безперечно, може бути застосована в разі, коли йдеться про судові рішення, які стосуються вирішення адміністративних, господарських і цивільних справ по суті спору, що розглядався.

Поняття «сторони» і «суть спору», використані в підпункті «б», мають автономне значення і не обов’язково повинні збігатися з термінами, вжитими у відповідному процесуальному законодавстві. Натомість вони мають тлумачитися з урахуванням суті та мети законодавчого положення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте наведене не означає, що ці поняття можуть тлумачитися настільки широко, що зрештою включатимуть усі судові рішення (інакше, як було зазначено вище, законодавцю достатньо було сформулювати цей склад дисциплінарного правопорушення як «незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття»).

Для кваліфікації дій (бездіяльності) судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» недостатньо встановити, що він не навів мотивів у судовому рішенні. Обов’язковою ознакою цього правопорушення є незазначення в судовому рішенні мотивів «прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору». Вказаній ознаці, як правило, відповідатиме ненаведення таких мотивів у судових рішеннях, якими завершується розгляд по суті відповідної справи (адміністративної, цивільної, господарської чи про адміністративні правопорушення) або кримінального провадження в суді відповідної інстанції. Водночас ненаведення мотивів в інших судових рішеннях, наприклад у процесуальних ухвалах суду, слідчого судді, може бути кваліфіковано за підпунктом «б» виключно за умови, якщо буде встановлено, що таке рішення стосується вирішення не просто окремого процесуального питання, а правового спору по суті.

Суть спору можна визначити через його предмет, який правова наука зазвичай визначає як об’єкт правовідношення (право, майно), із приводу якого між його учасниками (сторонами) виник правовий конфлікт (спір).

Під предметом судового спору зазвичай розуміється певна матеріально-правова вимога однієї зі сторін спірного правовідношення до іншої його сторони, вирішення (встановлення правомірності) якої належить до повноважень суду шляхом ухвалення судового рішення, у якому визначаються права та обов’язки сторін.

Згідно з матеріалами дисциплінарної справи предметом судового спору у справі № 160/8226/20 були позовні вимоги TOB «Дайтона Груп» до Київської міської ради, третя особа – Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Рочестер”», про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Водночас, постановляючи ухвалу від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20, суддя Шулежко В.П. спір по суті між сторонами не вирішував, а розглядав заяву TOB «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною третьою статті 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Досліджені Вищою радою правосуддя матеріали адміністративної справи № 160/8226/20 не містять відомостей, які свідчили б, що розгляд заяви TOB «Дайтона Груп» про забезпечення позову Окружний адміністративний суд міста Києва здійснював у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, цю заяву суддя Шулежко В.П. розглядав відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України без повідомлення учасників справи.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що розгляд суддею Шулежком В.П. питання щодо вжиття заходів забезпечення позову не стосувався вирішення спору по суті, тому незазначення в ухвалі про забезпечення позову мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо цього питання, у разі встановлення таких обставин, може розцінюватися як порушення норм процесуального права, а саме недотримання вимог процесуальних норм щодо змісту ухвали суду. Проте такі порушення норм процесуального права не можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З урахуванням викладеного Вища рада правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки не встановлено факту умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Розглядаючи дисциплінарну справу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наведеного вище не врахувала та дійшла помилкового висновку про наявність підстав для притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

1. 7.2. Щодо висновку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність у діях судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Із рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 убачається, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган не встановив у діях судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вища рада правосуддя зазначає, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» поєднує три автономних підстави для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:

незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо);

істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила фактів незаконної відмови в доступі до правосуддя та істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, під час вирішення суддею Шулежком В.П. питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20. Розглядаючи скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не встановила таких фактів і Вища рада правосуддя.

Щодо складу дисциплінарного проступку «істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків» Вища рада правосуддя зазначає таке.

Особливістю кваліфікації дій судді за вказаною підставою є встановлення наявності прямого причиново-наслідкового зв’язку між істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя та унеможливленням реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 червня 2021 року у справі № 11-121сап21).

Отже, кваліфікуючими ознаками складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків), є:

допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя;

унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

причиново-наслідковий зв’язок між допущенням суддею істотного порушення норм процесуального права та унеможливленням реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Дисциплінарна відповідальність судді може мати місце виключно за одночасної наявності перелічених ознак. Відсутність хоча б однієї з наведених кваліфікуючих ознак виключає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цією підставою. Водночас саме собою порушення норм процесуального права, навіть якщо воно є істотним, не може вважатися достатнім для кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку (за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), якщо воно не спричинило неможливості реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які унеможливили реалізацію процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу внаслідок дій судді Шулежка В.П. під час вирішення заяви про забезпечення позову у справі № 160/8226/20. У зв’язку із цим виключена можливість притягнення судді Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя зазначає, що відповідно до цієї норми суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Зазначена норма містить два окремі склади дисциплінарних проступків, кожен з яких може бути самостійною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а саме умисне або внаслідок грубої недбалості:

1) допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

2) інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У випадку встановлення в діях судді складу дисциплінарного проступку у виді «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» необхідно встановити, які саме істотні негативні наслідки мали місце внаслідок грубого порушення суддею закону.

Кваліфікація дій судді як дисциплінарного проступку «допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод» не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21).

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та вважає, що матеріали дисциплінарної справи не містять чітких і переконливих доказів, які свідчили б про порушення суддею Шулежком В.П. прав людини і основоположних свобод під час розгляду ним питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20.

У постановах від 21 січня 2021 року (провадження № 11-260сап20) та від 17 лютого 2022 року (провадження № 11-97сап21) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у випадку кваліфікації дій судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно врахувати, що «істотні негативні наслідки» мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо).

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що внаслідок дій, які вчиняв суддя Шулежко В.П. під час вирішення питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20, настали істотні негативні наслідки. Зокрема, відсутні докази того, що зупинення дії оспорюваних у зазначеній справі рішень Київської міської ради спричинило продовження будівництва на території Протасового Яру, що призвело до завдання реальної, істотної та непоправної шкоди його природному ландшафту. Наведене своєю чергою свідчить про відсутність у діях судді Шулежка В.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Матеріали дисциплінарної справи не містять чітких і переконливих доказів, які спростовували б такий висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та свідчили б про протилежне, тому Вища рада правосуддя вважає його обґрунтованим.

Отже, за результатами розгляду скарги, на думку Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи підтверджують висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність у діях судді Шулежка В.П. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

8. Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 3, частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

За результатами аналізу доводів скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25, оновленого висновку дисциплінарного інспектора Плескача В.Ю. від 1 грудня 2025 року за результатами опрацювання скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25, досліджених доказів Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1083/3дп/15-25 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя

На підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя рішення виготовив член Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю.