Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй Зоряни Богданівни та прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Богдана Богдановича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 квітня 2026 року (вх. № 6/0/11-26) надійшла скарга Никеруй З.Б. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП) від 18 березня 2026 року № 143дп-26 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1127дс-398дп-25, зокрема, про притягнення заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2026 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сав’юку М.І. для здійснення перевірки.

Крім того, 29 квітня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшла (вх. № 7/0/11-26) скарга Максимціва Б.Б. на рішення КДКП від 18 березня 2026 року № 143дп-26 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1127дс-398дп-25, зокрема, про притягнення прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б. до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 29 квітня 2026 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сав’юку М.І. для здійснення перевірки. Справи № 6/0/11-26 від 27 квітня 2026 року та № 7/0/11-26 від 29 квітня 2026 року об’єднано в одне провадження.

Скарги на рішення КДКП подано з дотриманням вимог Закону України від 21 грудня 2026 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) та Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII).

Відомості про діяльність заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б.

Никеруй Зоряна Богданівна в органах прокуратури працює із квітня 2012 року, з 1 грудня 2022 року обіймає посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

Присягу прокурора склала 15 січня 2013 року. З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс) була ознайомлена 30 квітня 2021 року.

На день розгляду КДПК дисциплінарного провадження прокурор Никеруй З.Б. не мала дисциплінарних стягнень, за місцем роботи характеризувалася позитивно.

Відомості про діяльність прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б.

Максимців Богдан Богданович в органах прокуратури працює з вересня 2013 року, з 15 березня 2021 року обіймає посаду прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

Присягу прокурора склав 31 березня 2014 року. З положеннями Кодексу був ознайомлений 28 квітня 2021 року.

На день розгляду КДПК дисциплінарного провадження прокурор Максимців Б.Б. не мав дисциплінарних стягнень, за місцем роботи характеризувався позитивно.

Стислий зміст дисциплінарної скарги стосовно прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б.

До КДКП 22 жовтня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Курача О.П. (далі – скаржник) щодо вчинення прокурорами Максимцівим Б.Б. та Никеруй З.Б. дисциплінарного проступку.

Цього ж дня для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження через автоматизовану систему зазначену дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП Мавроді В.В.; за результатами її вивчення 31 жовтня 2025 року ухвалено рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-1127дс-398дп-25.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що відповідно до постанови заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Дубаса В.В. від 9 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № ____ визначено групу прокурорів у складі Никеруй З.Б. (старша групи) та прокурорів Максимціва Б.Б. і Котовської І.А. Досудовим розслідуванням кримінального провадження № ____ від 9 серпня 2022 року встановлено, що ОСОБА1, обіймаючи посаду інженера з охорони навколишнього середовища ТзОВ «Барком», яке здійснює свою діяльність у селі Підбірці Львівського району Львівської області, не забезпечив оформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внаслідок чого субʼєкт господарювання здійснив незаконне видобування підземних вод, які є корисною копалиною загальнодержавного значення. Розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 257 388,95 гривні.

13 січня 2023 року ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Максимцівим Б.Б. і підозрюваним, яку разом з обвинувальним актом заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. скерувала для розгляду до Личаківського районного суду міста Львова.

Личаківський районний суд міста Львова ухвалою від 24 березня 2023 року кримінальне провадження надіслав до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності, який рішенням від 10 квітня 2023 року підсудність цього кримінального провадження визначив за Пустомитівським районним судом Львівської області, що, на думку скаржника, свідчить про порушення правил територіальної підсудності.

Через понад два роки з дня скерування 13 січня 2023 року обвинувального акта з угодою про визнання винуватості до суду Пустомитівський районний суд Львівської області вироком від 25 лютого 2025 року, за участю прокурора Максимціва Б.Б., угоду про визнання винуватості затвердив і призначив ОСОБА1 узгоджене між прокурором і обвинуваченим покарання за частиною другою статті 240 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ), що становить 51 000 гривень.

За апеляційною скаргою заступника керівника обласної прокуратури Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2025 року вирок Пустомитівського районного суду Львівської області стосовно ОСОБА1 скасував і призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції, оскільки умови угоди в частині призначення покарання не відповідали вимогам закону України про кримінальну відповідальність. Судовий розгляд справи наразі триває.

Скаржник стверджував, що укладена прокурором угода про визнання винуватості не відповідала вимогам закону України про кримінальну відповідальність з огляду на невідповідність заподіяної шкоди та узгодженого розміру штрафу.

Скаржник також зазначав про порушення вимог Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12 лютого 2019 року № 27 (далі – Інструкція), оскільки листи, які прокурор Максимців Б.Б. надсилав слідчій (щодо інформування сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів), не були зареєстровані в системі електронного документообігу органів прокуратури (ІС «СЕД»).

Указував, що прокурор Максимців Б.Б. без поважних причин систематично не з’являвся в судові засідання, зокрема 22 червня, 13 липня 2023 року та 26 лютого, 5 квітня, 20 травня, 8 серпня, 17 вересня і 4 грудня 2024 року.

З огляду на викладене скаржник вважав, що в діях прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, тобто неналежного виконання службових обов’язків.

Обставини, які встановила Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідно до постанови заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Дубаса В.В. від 9 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № ____ визначено групу прокурорів у складі Никеруй З.Б. (старша групи) та прокурорів Максимціва Б.Б. і Котовської І.А.

З 1 грудня 2022 року Никеруй З.Б. призначено на адміністративну посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області.

Згідно з листом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Кулинич Ю.М. від 18 вересня 2025 року у зв’язку з призначенням Никеруй З.Б. на адміністративну посаду та звільненням 6 червня 2024 року з органів прокуратури Котовської І.А. питання щодо ухвалення рішення про зміну групи прокурорів не вирішувалося, оскільки Максимців Б.Б. продовжував обіймати посаду прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області та мав можливість і надалі здійснювати повноваження прокурора в цьому кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження № ____ установлено, що ОСОБА1, обіймаючи посаду інженера з охорони навколишнього середовища ТзОВ «Барком», яке здійснює свою діяльність у селі Підбірці Львівського району Львівської області, не забезпечив оформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внаслідок чого субʼєкт господарювання здійснив незаконне видобування підземних вод, які є корисною копалиною загальнодержавного значення. За результатами досудового розслідування 13 січня 2023 року ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України.

13 січня 2023 року між прокурором Максимцівим Б.Б. та підозрюваним ОСОБА1 укладено угоду про визнання винуватості, яку разом з обвинувальним актом супровідним листом за підписом заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. скеровано для розгляду по суті до Личаківського районного суду міста Львова.

Личаківський районний суд міста Львова ухвалою від 24 березня 2023 року кримінальне провадження з відповідним поданням скерував до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності з тих підстав, що кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив на території, яка відноситься до юрисдикції іншого суду – Пустомитівського районного суду Львівської області. Апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2023 року підсудність у кримінальному провадженні змінив та визначив її за Пустомитівським районним судом Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року визначено головуючого суддю у справі.

Установлено також, що підготовчі судові засідання, призначені на 22 червня, 13 липня 2023 року, 26 лютого, 5 квітня, 20 травня, 8 серпня, 17 вересня та 4 грудня 2024 року, було відкладено за клопотанням захисника у зв’язку з його відпусткою, зайнятістю в іншому судовому процесі, виробничою зайнятістю обвинуваченого та його перебуванням на лікуванні. Зважаючи на ці обставини, прокурор Максимців Б.Б. у зазначені судові засідання також не з’являвся. Водночас матеріали дисциплінарного провадження не містять судових рішень щодо неприбуття прокурора до суду з неповажних причин.

Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 4 грудня 2024 року застосував до ОСОБА1 примусовий привід у судове засідання, призначене на 25 лютого 2025 року.

Згідно з вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 січня 2023 року між прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимцівим Б.Б. та обвинувачуваним ОСОБА1 у кримінальному провадженні № ____. ОСОБА1 визнано винним у пред’явленому йому обвинуваченні за частиною другою статті 240 КК України та призначено угоджене між сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 гривень.

Це рішення оскаржив 24 березня 2025 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури Шаравара І.В. в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині визначеного сторонами угоди та призначеного судом покарання.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2025 року апеляційну скаргу задовольнив, вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року, яким затверджено наведену вище угоду про визнання винуватості, скасував та призначив новий судовий розгляд.

Під час скасування вироку апеляційний суд зазначив, що під час затвердження угоди суд першої інстанції не враховував її умов у частині призначення покарання, які не відповідали вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 53 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Наведена норма КК України є імперативною та підлягала неухильному застосуванню, незважаючи на обставини, що пом’якшують покарання, зокрема повне або часткове відшкодування шкоди. Водночас згідно з пунктом 1 частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Санкцією частини другої статті 240 КК України передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від 3000 до 5000 НМДГ або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Отже, з урахуванням вимог частини другої статті 53 КК України ОСОБА1 необхідно було призначити штраф у розмірі, не меншому за 257 388,95 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди).

Під час вирішення питання про затвердження угоди про визнання винуватості в цьому провадженні суд зазначених вище вимог закону України про кримінальну відповідальність не врахував, затвердив угоду та призначив ОСОБА1 покарання, яке суперечить вимогам закону.

Прокурор Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимців Б.Б. під час розгляду судом питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості повинен був поінформувати суд про наявність обставин, які вказували на те, що укладення угоди про визнання винуватості прокурора з обвинуваченим не відповідає вимогам закону та інтересам суспільства.

Натомість прокурор Максимців Б.Б., усупереч пункту 25.10 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі – Наказ № 309), орієнтував суд на затвердження угоди про визнання винуватості, у якій узгоджене покарання не відповідало вимогам частини другої статті 53 КК України, та своїм правом, визначеним частиною восьмою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), на ініціювання змін до укладеної угоди до моменту видалення суду до нарадчої кімнати не скористався.

Крім того, установлено, що наявні у кримінальному провадженні листи від 13 січня 2023 року, адресовані прокурором Максимцівим Б.Б. слідчій, щодо здійснення інформування підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування і надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування, а також повідомлення їм про завершення досудового розслідування та відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування, не зареєстровано в системі електронного документообігу органів прокуратури.

Пояснення прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б.

Прокурори Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. надали схожі за змістом пояснення щодо доводів дисциплінарної скарги про можливе вчинення ними дисциплінарного проступку під час організації та здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № ____.

З доводами дисциплінарної скарги вони не погодилися, вважають їх безпідставними та такими, що не містять обставин, які свідчили б про наявність у їхніх діях дисциплінарного проступку.

Зокрема, у поясненнях вказано, що 9 серпня 2022 року заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Дубас В.В. визначив групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні у складі Никеруй З.Б. як старшої групи, Максимціва Б.Б. та Котовської І.А., а кримінальне провадження перебувало у провадженні слідчого відділу Львівського РУП № 1 у Львівській області за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення ТзОВ «Барком».

Зазначено, що Котовська І.А. фактично процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні не здійснювала, оскільки її основним напрямом роботи було представництво інтересів громадян та держави в суді, а включення її до групи прокурорів мало на меті вивчення питання про наявність підстав для пред’явлення позову в інтересах держави.

Прокурори Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. також зауважили, що після призначення 1 грудня 2022 року Никеруй З.Б. на посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області вона набула статусу керівника органу прокуратури та фактично припинила здійснювати повноваження прокурора в розумінні статті 36 КПК України в цьому кримінальному провадженні.

13 січня 2023 року прокурор Максимців Б.Б. установив достатність доказів для повідомлення ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України. Цього ж дня він погодив повідомлення про підозру, складене слідчим, яке вручено підозрюваному. Надалі цього ж дня укладено угоду про визнання винуватості, обвинувальний акт з угодою скеровано до суду.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2023 року обвинувальний акт разом з угодою скерував до Пустомитівського районного суду Львівської області. Пустомитівський районний суд Львівської області вироком від 25 лютого 2025 року угоду затвердив і призначив узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 гривень. Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2025 року за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури цей вирок скасував і призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції, який наразі триває.

Щодо доводів скарги про порушення правил підсудності у зв’язку зі скеруванням обвинувального акта до Личаківського районного суду міста Львова прокурори Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. пояснили, що таке рішення ґрунтувалося на адміністративно-територіальних змінах та віднесенні села Підбірці до Львівської міської територіальної громади і до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Наголосили також, що місцем вчинення кримінального правопорушення є село Підбірці Львівського району Львівської області.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 12 червня 2020 року № 718р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» затвердив остаточний список населених пунктів, які увійшли до складу новостворених об’єднаних територіальних громад Львівської області, включно із Львівською міською об’єднаною територіальною громадою, до якої увійшли населені пункти, які раніше належали до Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, у тому числі й село Підбірці.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Львівський район (з адміністративним центром у місті Львові) у складі територій Бібрської міської, Великолюбінської селищної, Глинянської міської, Городоцької міської, Давидівської сільської, Добросинсько-Магерівської селищної, Жовківської міської, Жовтанецької сільської, Зимноводівської сільської, Кам’янка-Бузької міської, Комарнівської міської, Куликівської селищної, Львівської міської, Мурованської сільської, Новояричівської селищної, Оброшинської сільської, Перемишлянської міської, Підберізцівської сільської, Пустомитівської міської, Рава-Руської міської, Сокільницької сільської, Солонківської сільської, Щирецької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Львівська міська рада ухвалою від 29 грудня 2020 року № 6 «Про визначення адміністративних районів на території Львівської міської територіальної громади» віднесла село Підбірці до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Ураховуючи наведене й те, що місцем вчинення кримінального правопорушення є село Підбірці Львівського району Львівської області, на який поширюється юрисдикція слідчого відділу Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні було скеровано до Личаківського районного суду міста Львова разом з угодою про визнання винуватості для швидкого судового розгляду. Зазначено, що такі дії не мали на меті затягування розгляду чи спричинення будь-яких негативних наслідків, а порушення розумних строків розгляду справи в суді не допущено.

Щодо доводів дисциплінарної скарги про неприбуття без поважних причин прокурора в судові засідання та неініціювання приводу обвинуваченого вказано, що працівники Пустомитівського районного суду Львівської області завчасно повідомляли в телефонному режимі про наявність клопотань сторони захисту про відкладення судових засідань і про те, що такі засідання фактично не відбуватимуться.

Зважаючи на значні часові витрати для прибуття до суду, які, за наведеними поясненнями, могли становити близько однієї години в один бік із урахуванням дорожньої ситуації та паркування, прибуття до суду в таких випадках вважалося недоцільним. Зазначено також, що причини неявок захисника й обвинуваченого суд визнавав поважними. Наголошено, що в цьому кримінальному провадженні не було випадків відкладення судових засідань з ініціативи прокурора, жодне судове засідання не було відкладено через неявку прокурора. Окремо вказано, що провадження не мало особливої складності чи значного суспільного резонансу, у зв’язку із чим не вимагало особистої участі керівника або заступника керівника окружної прокуратури, зважаючи на досвід Максимціва Б.Б.

Щодо доводів про нереєстрацію в ІС «СЕД» листів стосовно повідомлення сторін про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування прокурори Никеруй З.Б. та Максимців Б.Б. зазначили, що КПК України не передбачає порядку реєстрації таких процесуальних документів в ІС «СЕД» чи в інший спосіб, та вказали, що Інструкція поширюється на процесуальні документи лише в частині загальних принципів роботи з ними та підготовки до передання в архівний фонд, а отже, доводи скаржника про порушення вимог діловодства вважають необґрунтованими.

Щодо доводів про укладення угоди про визнання винуватості з порушенням вимог частини другої статті 53 КК України прокурори пояснили, що дії ОСОБА1 було кваліфіковано за частиною другою статті 240 КК України. Розмір збитків визначено актом Державної екологічної інспекції у Львівській області як розрахунок за методикою. Будь-якої екологічної чи іншої експертизи на визначення суми майнової шкоди в межах кримінального провадження не було призначено, зокрема з огляду на тривалість її проведення та ризик затягування досудового розслідування з урахуванням строків давності.

У поясненнях прокурори зазначили, що з урахуванням суспільного інтересу в забезпеченні швидкого провадження було укладено угоду й узгоджено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 гривень. Наголосили також, що факт укладення угоди не приховували, про нього поінформували відповідні підрозділи Львівської обласної прокуратури, а наглядове провадження разом з обвинувальним актом та угодою неодноразово скеровували для вивчення та повертали без зауважень, зокрема щодо угоди та визначеного в ній покарання.

Крім того, прокурори пояснили, що не згодні з визначеним у дисциплінарній скарзі періодом вчинення дисциплінарного проступку (зокрема й датою його завершення – 3 червня 2025 року), оскільки після ухвалення вироку на підставі угоди від 25 лютого 2025 року про результати судового розгляду в суді першої інстанції обласну прокуратуру було поінформовано шляхом надсилання відповідної довідки 28 лютого 2025 року. Отже, прокурори переконані, що саме 28 лютого 2025 року потрібно вважати кінцевою датою вчинення дисциплінарного проступку.

У поясненнях також викладено позицію про відсутність складу дисциплінарного проступку, оскільки, на думку прокурорів, негативні та невідворотні наслідки не настали, вирок не набрав законної сили та був скасований апеляційним судом, строки притягнення до кримінальної відповідальності не спливли, а під час нового розгляду справи прокурор орієнтуватиме суд на ухвалення законного та мотивованого рішення.

Крім того, зазначили, що в наведених у дисциплінарній скарзі обставинах вбачаються ознаки малозначності та ненавмисності допущених дій, що, на їхнє переконання, підтверджується також тим, що обласна прокуратура неодноразово (тричі) перевіряла та повертала без зауважень матеріали наглядового провадження, а комісія Львівської обласної прокуратури у висновку службового розслідування від 25 вересня 2025 року встановила відсутність будь-яких негативних наслідків за результатами дій Максимціва Б.Б.

Прокурор Максимців Б.Б. додатково повідомив, що він погоджується із зазначеними у висновку члена КДКП Мавроді В.В. твердженнями, що всі інші порушення є малозначними та такими, що не призвели до негативних наслідків, крім недотримання вимог частини другої статті 53 КК України, також погодився із порушенням ним правил територіальної підсудності, оскільки «не догледів», але затягування процесу на меті в нього не було.

Щодо доводів про недотримання вимог частини другої статті 53 КК України прокурор зазначив, що укладення угоди про визнання винуватості було зумовлене необхідністю забезпечення оперативності судового розгляду. За його словами, кримінальні провадження цієї категорії є тривалими в розслідуванні та судовому розгляді, зокрема у зв’язку з необхідністю збирання доказів і проведення відповідних експертиз, виконання яких потребує значного часу через завантаженість експертних установ.

Прокурор наголосив, що під час укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА1 не мав наміру сприяти уникненню обвинуваченим кримінальної відповідальності. Зазначив також, що проєкт цієї угоди був погоджений із заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б.

Прокурор Максимців Б.Б. зазначив, що за результатами службового розслідування стосовно нього не знайшли підтвердження відомості про вчинення дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, зокрема щодо використання ним у кримінальному провадженні № ____ службових повноважень і пов’язаних із цим можливостей в інтересах власної вигоди або в інтересах третіх осіб. Повідомив також, що Львівська обласна прокуратура не встановила підстав для скерування щодо нього дисциплінарної скарги. Водночас, за його словами, виявлені недоліки в роботі підлягали врахуванню під час преміювання та щорічного оцінювання службової діяльності, за результатами якого він отримав оцінку «задовільно» з урахуванням висновку службового розслідування.

Максимців Б.Б. погодився, що в його діях мали місце окремі недоліки, однак просив урахувати, що вони не призвели до негативних наслідків, оскільки вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року не набрав законної сили, а Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2025 року його скасував із призначенням нового судового розгляду, який наразі триває.

Никеруй З.Б. повідомила, що з моменту створення Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області і до 1 грудня 2022 року обіймала посаду прокурора цієї окружної прокуратури. До призначення на посаду заступника керівника окружної прокуратури вона була старшою групи прокурорів і здійснювала повноваження прокурора у кримінальному провадженні № ____. До складу цієї групи також входили прокурори Максимців Б.Б. та Котовська І.А. Пояснила, що з моменту призначення на адміністративну посаду характер її службових повноважень змінився, а відповідно до розподілу обов’язків її було закріплено за Личаківським районом міста Львова.

Зауважила, що у зв’язку із цим у розумінні статті 36 КПК України вона більше не була процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні. Крім того, Никеруй З.Б. наголосила, що із дня призначення на посаду заступника керівника окружної прокуратури жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні № ____ не вчиняла. Після укладення угоди про визнання винуватості Никеруй З.Б. як заступник керівника прокуратури інформувала Спеціалізовану екологічну прокуратуру (на правах відділу) Львівської обласної прокуратури про укладення такої угоди та підписувала супровідні листи щодо скерування матеріалів кримінального провадження до Львівської обласної прокуратури для вивчення, діючи виключно в межах адміністративних повноважень.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26

КДКП рішенням від 18 березня 2026 року № 143дп-26 заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б., кожного окремо, притягнула до дисциплінарної відповідальності та наклала на них дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурори обіймають посади.

Надаючи оцінку діям прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б., КДКП зважала на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 131¹ Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII установлено, що, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Пунктами 1, 3 Керівних принципів щодо ролі державних обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 7 вересня 1990 року), передбачено, що особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, як найважливіші представники системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до статті 5 Кодексу професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень прокурор зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

У статті 15 Кодексу закріплено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обовʼязковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Стаття 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У статті 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений, серед іншого, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до частини першої статті 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями частини другої статті 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Порядок кримінального провадження на підставі угод регламентовано главою 35 КПК України.

Статтею 470 КПК України визначено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобовʼязаний враховувати такі обставини: ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обовʼязки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно з пунктами 26.9, 26.10 Наказу № 309 прокурори у підготовчому судовому засіданні відповідно до вимог законодавства: надають для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обовʼязків проєкт угоди про визнання винуватості, опрацьовують пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладають угоду, забезпечують під час розгляду угоди про визнання винуватості доведення перед судом наявності обставин, які без сумніву вказують на те, що укладення угоди прокурора з обвинуваченим відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує прав учасників кримінального провадження, можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобовʼязань щодо співпраці у викритті вчиненого іншою особою.

КДКП встановила, що прокурор Максимців Б.Б. 13 січня 2023 року уклав угоду про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА1, проєкт якої погодила Никеруй З.Б., у кримінальному провадженні № ____ за частиною другою статті 240 КК України.

Однак умови угоди в частині узгодженого покарання не забезпечували відповідності імперативним вимогам частини другої статті 53 КК України, згідно з якою у разі призначення штрафу понад 3000 НМДГ його розмір не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого доходу. Незважаючи на встановлений у матеріалах провадження розмір шкоди – 257 388,95 грн, сторони узгодили штраф у розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн, а прокурор, підтримуючи угоду під час її розгляду судом, не ініціював приведення її умов у відповідність до вимог закону та не скористався передбаченим частиною восьмою статті 474 КПК України правом порушити питання про зміну умов угоди до видалення суду до нарадчої кімнати.

Неправильність застосування частини другої статті 53 КК України та невідповідність узгодженого покарання вимогам закону підтверджено ухвалою Львівського апеляційного суду у справі № ____ від 3 червня 2025 року, якою вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року про затвердження угоди скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (розгляд триває).

Крім того, під час реалізації процесуальних повноважень прокурор Максимців Б.Б. не забезпечив дотримання правил територіальної підсудності, визначених статтею 32 КПК України, відповідно до якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

З матеріалів провадження убачається, що обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. скерувала 13 січня 2023 року до Личаківського районного суду міста Львова, що зумовило необхідність вирішення питання щодо зміни підсудності ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року. Відповідний супровідний лист від 13 січня 2023 року готував прокурор Максимців Б.Б. Наведене свідчить про недотримання прокурорами вимог статті 32 КПК України.

Вказані обставини в сукупності свідчать про неналежне виконання прокурором Максимцівим Б.Б. службових обов’язків під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у частині забезпечення законності умов угоди про визнання винуватості та дотримання вимог кримінального і кримінального процесуального закону під час скерування матеріалів кримінального провадження до суду.

Проте КДКП вважає, що доводи дисциплінарної скарги про нездійснення Максимцівим Б.Б. реєстрації в системі електронного документообігу органів прокуратури листів від 13 січня 2023 року, адресованих слідчій (щодо інформування підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів), формально вказує на недотримання ним вимог діловодства, однак саме собою не свідчить про вчинення ним діяння, яке є настільки суспільно шкідливим, що потребує застосування до прокурора заходів дисциплінарного впливу.

Вказаний факт не призвів до негативних наслідків для перебігу досудового розслідування чи судового розгляду, не вплинув на реалізацію процесуальних прав сторін і не створив загрози виконанню завдань кримінального провадження. За таких умов зазначене порушення має оцінюватися з урахуванням його характеру та наслідків як формальне та таке, що не є визначальним.

Щодо аргументів дисциплінарної скарги про неявку прокурора Максимціва Б.Б. в підготовчі судові засідання, призначені судом, КДКП зауважила, що ці засідання було відкладено за клопотанням захисника у зв’язку з його відпусткою, зайнятістю в іншому судовому процесі, виробничою зайнятістю обвинуваченого та його перебуванням на лікуванні, проте прокурор у ці дні до суду не прибував.

Водночас КДКП врахувала пояснення прокурорів, що працівники Пустомитівського районного суду Львівської області завчасно повідомляли в телефонному режимі про подані стороною захисту клопотання щодо відкладення розгляду справи, а також про те, що судові засідання фактично не відбудуться.

Крім того, під час дисциплінарного провадження КДКП не здобула достатніх відомостей, зокрема судових рішень, згідно з якими причини неприбуття прокурора Максимціва Б.Б. можна визнати неповажними. Дані щодо ініціювання судом питання про притягнення прокурора до відповідальності у зв’язку з його неявкою в судові засідання також відсутні.

Згідно зі статтею 324 КПК України порушення питання про відповідальність прокурора можливе за умови звернення суду як спеціального суб’єкта та попереднього встановлення судом неповажності причин неприбуття прокурора, однак такі обставини під час перевірки не підтвердилися.

За наведених обставин та з огляду на відсутність належних даних, що підтверджують неповажність причин неприбуття прокурора до суду, а також ураховуючи, що суд не ініціював питання про його притягнення до відповідальності, КДКП встановила, що в цій частині доводи дисциплінарної скарги не підтвердилися.

КДКП також зазначила, що заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. відповідно до постанови про призначення групи прокурорів від 9 серпня 2022 року є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № ____.

Вказана постанова була чинною як на момент укладення угоди, так і станом на час розгляду дисциплінарного провадження.

КДКП критично оцінила пояснення Никеруй З.Б. у частині того, що після призначення на адміністративну посаду заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області вона перестала бути старшим групи прокурорів та не ухвалювала жодних процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні. У рішенні КДКП зазначила, що Никеруй З.Б. фактично самоусунулася від виконання повноважень старшого групи прокурорів.

Водночас КДКП звернула увагу, що сам собою факт призначення Никеруй З.Б. на адміністративну посаду не знімав із неї відповідальності здійснювати повноваження старшого групи прокурорів, зокрема щодо належної організації процесуального керівництва, координації дій прокурорів групи та забезпечення швидкого, повного й неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____.

КДКП зауважила, що Никеруй З.Б. як старший групи прокурорів, з урахуванням положень частини першої статті 37 КПК України та пункту 22.1 Наказу № 309, була зобов’язана організовувати роботу групи прокурорів, керувати діями інших прокурорів та забезпечувати належне здійснення процесуального керівництва в цьому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених перевіркою порушень під час укладення та підтримання угоди про визнання винуватості, а також під час направлення матеріалів кримінального провадження до суду, у діях прокурорів Никеруй З.Б. і Максимціва Б.Б. КДКП встановила порушення вимог частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, частини другої статті 53, статті 65 КК України, статей 2, 7, 9, 28, 32, 470, 472, 474 КПК України, пунктів 25.9, 25.10 Наказу № 309 (у редакції, яка діяла на момент укладення угоди).

Сукупність вказаних дій прокурорів, на переконання КДКП, свідчить про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, що полягає в неналежному виконанні службових обов’язків.

Вчинення прокурорами Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дисциплінарного проступку підтверджено:

– відомостями, викладеними в дисциплінарній скарзі та додатках до неї;

– постановою заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Дубаса В.В. від 9 серпня 2022 року;

– матеріалами службового розслідування, розпочатого відповідно до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 22 липня 2025 року № 61;

– вироком Пустомитівського районного суду від 25 лютого 2025 року;

– ухвалою Львівського апеляційного суду від 3 червня 2025 року.

Під час вирішення питання щодо часу вчинення прокурорами Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дисциплінарного проступку КДКП взяла до уваги таке.

Об’єктивно вчинений прокурорами дисциплінарний проступок має складну структуру та утворюється з низки однорідних дій, бездіяльності, вчинених у різний час, охоплених єдиним наміром. Оцінивши діяльність прокурора на предмет відповідності цим вимогам, КДКП дійшла висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства, які мають форму триваючого дисциплінарного проступку.

Ураховуючи положення частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII, якою визначено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора має бути прийняте не пізніше ніж через один рік із дня вчинення дисциплінарного проступку, без урахування періодів тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, КДКП зазначила, що встановлений законодавством строк для прийняття рішення про притягнення прокурорів Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б., КДКП зважила на їхню позитивну характеристику, характер проступку, ступінь вини, яка залежала виключно від їхніх діянь та умислу.

КДКП також взяла до уваги, що виявлені порушення не спричинили настання конкретних негативних наслідків, зокрема набрання законної сили вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року, оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 3 червня 2025 року його було скасовано із призначенням нового судового розгляду, який наразі триває.

З огляду на зазначене пропорційним, достатнім і справедливим учиненому Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дисциплінарному проступку КДКП визнала накладення на них, кожного окремо, дисциплінарного стягнення у виді заборони на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Узагальнені доводи скарги Никеруй З.Б. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26

У скарзі Никеруй З.Б. зазначила, що вважає рішення КДКП незаконним, необґрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження.

Зауважила, що КДКП не взяла до уваги результатів офіційного розслідування, проведеного на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 16 червня 2021 року № 202, відповідно до якого відомості щодо можливого вчинення прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимцівим Б.Б. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, зокрема про використання прокурором у кримінальному провадженні своїх службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, не знайшли свого підтвердження, а також що будь-яких порушень у діях Никеруй З.Б. не встановлено.

Спростовуючи висновки КДКП про неналежне виконання службових обов’язків, Никеруй З.Б., зокрема, вказала, що вже після скерування обвинувального акта до суду матеріали кримінального провадження декілька разів (тричі) було скеровано до Львівської обласної прокуратури. Крім того, листом від 13 січня 2023 року № 14.50/99-470ВИХ-23 за її підписом Спеціалізовану екологічну прокуратуру Львівської області поінформовано про укладення угоди про визнання винуватості в цьому кримінальному провадженні. Щоразу матеріали провадження поверталися без жодних вказівок чи зауважень.

Прокурор зазначила, що КДКП у своєму рішенні не конкретизувала прямих порушень норм законодавства в її діях, що свідчить про невідповідність викладених у рішенні висновків КДКП фактичним обставинам справи.

Никеруй З.Б. стверджувала, що висновки КДКП про те, що вона нібито «самоусунулася» від виконання службових обов’язків процесуального керівника у кримінальному провадженні, є надуманими й такими, що не відповідають вимогам закону та матеріалам справи, оскільки на той час Никеруй З.Б. вже обіймала посаду заступника керівника прокуратури і не здійснювала процесуального керівництва в зазначеному кримінальному провадженні.

Никеруй З.Б. зауважила, що, перебуваючи на адміністративній посаді, вона не могла здійснювати повноваження керівника групи прокурорів, оскільки мала інші повноваження, визначені галузевим законом та наказами Генерального прокурора.

На її переконання, оскільки вона особисто не ухвалювала оскаржуваних рішень, не підписувала угоди та не підтримувала обвинувачення в суді, її притягнення до дисциплінарної відповідальності лише за фактом наявності її прізвища в постанові про створення групи прокурорів (яку з не залежних від неї причин не приведено у відповідність до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 25 листопада 2022 року № 1605) суперечить принципу індивідуальної вини.

Никеруй З.Б. стверджувала, що підстава притягнення її до відповідальності –візування проєкту угоди – є елементом внутрішнього адміністративного контролю, а не процесуальним актом ухвалення рішення в розумінні КПК України. Водночас зауважила, що за зміст угоди та дотримання норм матеріального права (стаття 53 КК України) відповідальність несе безпосередній прокурор (виконавець), який її підписав, та суд, що її затвердив. Оскільки суд першої інстанції не виявив порушень під час затвердження угоди, це підтверджує відсутність порушення закону на етапі візування проєкту угоди.

Никеруй З.Б. зазначила, що, оскільки суд апеляційної інстанції скасував вирок, будь-які негативні наслідки для державних інтересів чи інтересів правосуддя було вчасно усунуто. Такі обставини, на її переконання, свідчать, що застосування до неї дисциплінарної санкції за помилку, яку допустила не вона та яку було виправлено процесуальним шляхом до настання незворотних наслідків, є надмірним і непропорційним заходом.

Крім того, наголосила, що в оскаржуваному рішенні відсутні всі чотири елементи складу дисциплінарного проступку (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона), зокрема КДКП констатувала відсутність негативних наслідків за результатами вчиненого діяння, що унеможливлює притягнення до відповідальності.

Наголосила, що її дії мали одноразовий характер і не призвели до будь-яких шкідливих наслідків, що свідчить про відсутність ознак триваючого правопорушення.

З огляду на викладене Никеруй З.Б. просила скасувати рішення КДКП в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Узагальнені доводи скарги Максимціва Б.Б. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26

Доводи прокурора Максимціва Б.Б. здебільшого аналогічні доводам прокурора Никеруй З.Б.

Водночас Максимців Б.Б. наголосив, що склад злочину, який був інкримінований обвинуваченому в цьому кримінальному провадженні, є формальним (частина друга статті 240 КК України), а єдиним законним засобом доказування розміру майнової шкоди довкіллю є висновок відповідної екологічної експертизи. У межах цього кримінального провадження було здобуто достатньо доказів, які підтверджували факт незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, тому екологічну експертизу не проводили, а отже, відповідний висновок експерта відсутній.

Підставою для початку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні став акт Державної екологічної інспекції у Львівській області від 2 червня 2021 року № 336/04/523, згідно з яким здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, проте цей акт не є висновком експерта в розумінні статті 242 КПК України та не може вважатися законним засобом доказування розміру майнової шкоди, завданої довкіллю.

На переконання прокурора Максимціва Б.Б., такі обставини свідчать, що неможливо стверджувати про заподіяння ОСОБА1 у межах цього кримінального провадження шкоди довкіллю на суму 247 389 грн, що виключає наявність у його діях ознак порушення вимог частини другої статті 53 та статті 65 КК України під час укладення угоди.

Прокурор також стверджував, що в нього не було жодних підстав ініціювати зміни до укладеної угоди з обвинуваченим до моменту виходу суду до нарадчої кімнати на підставі частини восьмої статті 474 КПК України.

Щодо порушення правил підсудності кримінального провадження Максимців Б.Б. зауважив, що під час скерування обвинувального акта до суду він помилково не врахував положень пунктів 3, 3¹ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте такі дії не мали на меті спричинити затягування чи будь-які інші негативні наслідки для кримінального провадження та не призвели до порушень розумних строків розгляду справи в суді.

Зазначив, що твердження КДКП в рішенні про те, що дисциплінарний проступок тривав до моменту ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, є протиправним і спробою штучного поновлення строків.

На переконання прокурора, ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції не може бути завершенням його особистого проступку, цей акт стороннього органу ухвалено без його участі.

Максимців Б.Б. наголосив, що, оскільки матеріали кримінального провадження тричі перебували на розгляді у Львівській обласній прокуратурі до моменту затвердження угоди, строк обізнаності органу контролю розпочався ще 13 січня 2023 року.

На його думку, вказане свідчить, що на момент скасування судового рішення судом апеляційної інстанції (3 червня 2025 року) встановлений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII річний строк притягнення до відповідальності вже сплинув, оскільки судове рішення є лише наслідком, а не моментом вчинення чи завершення проступку.

З огляду на викладене Максимців Б.Б. просив скасувати рішення КДКП в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами перевірки скарг Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 131¹ Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права й обов’язки прокурора визначено Законом № 1697-VII.

Пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII установлено, що прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII передбачено, що, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов’язків прокурорів, прокурори зобов’язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Статтею 5 Кодексу встановлено, що професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень він зобов’язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

Згідно зі статтею 15 Кодексу прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обовʼязковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи.

Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений, серед іншого, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Вища рада правосуддя зазначає, що КДКП встановила, а також це підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження, що заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурор Максимців Б.Б. вчинили дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, – неналежне виконання службових обов’язків.

Неналежне виконання ними службових обов’язків полягає у скеруванні до суду заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. (яка відповідно до постанови про визначення групи прокурорів була старшою у кримінальному провадження № ____) угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимцівим Б.Б. і ОСОБА1.

Водночас умови угоди в частині узгодженого покарання не забезпечували відповідності імперативним вимогам частини другої статті 53 КК України, згідно з якою у разі призначення штрафу понад 3000 НМДГ його розмір не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого доходу. Незважаючи на встановлений у матеріалах провадження розмір шкоди 257 388,95 грн, сторони узгодили штраф у розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн, а прокурор, підтримуючи угоду під час її розгляду судом, не ініціював приведення її умов у відповідність до вимог закону та не скористався передбаченим частиною восьмою статті 474 КПК України правом порушити питання про зміну умов угоди до виходу суду до нарадчої кімнати.

Неправильне застосування частини другої статті 53 КК України та невідповідність узгодженого покарання вимогам закону підтверджено ухвалою Львівського апеляційного суду від 3 червня 2025 року у кримінальному провадженні № ____, якою вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року про затвердження угоди скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

З огляду на викладені обставини доводи прокурора Максимціва Б.Б. щодо неможливості стверджувати про заподіяння ОСОБА1 у межах цього кримінального провадження шкоди довкіллю на суму 247 389 грн, що виключає порушення ним вимог частини другої статті 53 та статті 65 КК України під час укладення угоди, спростовано, оскільки судовим рішенням установлено невідповідність умов угоди в частині призначення покарання вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Щодо тверджень Максимціва Б.Б., що в нього не було жодних підстав ініціювати зміни до укладеної угоди з обвинуваченим до моменту виходу суду до нарадчої кімнати на підставі частини восьмої статті 474 КПК України, КДКП зауважила, що такі твердження прокурора нічим не обґрунтовані.

Навіть більше, прокурор мав можливість і зобов’язаний був ретельно перевірити умови укладеної угоди до моменту виходу суду до нарадчої кімнати, чого не зробив із невідомих причин. За період із 13 січня 2023 року до 25 лютого 2025 року часу було вдосталь.

Зазначені вище обставини свідчать про недотримання прокурором Максимцівим Б.Б. положень статті 472 КПК України щодо визначення розміру покарання.

Крім того, покликання прокурора Максимціва Б.Б. на те, що він помилково не врахував положень пунктів 3, 3¹ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час скерування обвинувального акта до суду, що такі дії не мали на меті спричинити затягування чи будь-які інші негативні наслідки для кримінального провадження та не призвели до порушення розумних строків розгляду справи у суді, також не знайшли підтвердження з огляду на таке.

Частиною першою статті 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною п’ятою статті 28 КПК України встановлено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Водночас направлення прокурором обвинувального акта до іншого суду свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов’язків, позаяк дії прокурора не були спрямовані на якомога швидший розгляд кримінального провадження.

Щодо покликань заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. на те, що КДКП не взяла до уваги результатів офіційного розслідування, проведеного на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 16 червня 2021 року № 202, відповідно до якого відомості щодо можливого вчинення прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимцівим Б.Б. дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, зокрема використання прокурором у кримінальному провадженні своїх службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, не знайшли підтвердження, що будь-яких порушень у діях Никеруй З.Б. не встановлено, КДКП зазначила, що результати службового розслідування не мають преюдиційного значення для проведення дисциплінарного провадження КДКП. Зміст такого розслідування свідчить про встановлення обставин, тоді як його висновки є результатом їх аналізу та не впливають на рішення КДКП у дисциплінарному провадженні.

Крім того, твердження Никеруй З.Б., що вона, перебуваючи на адміністративній посаді, не могла здійснювати повноваження керівника групи прокурорів, оскільки мала інші повноваження, «визначені галузевим Законом та наказами Генерального прокурора», не здійснювала процесуального керівництва в зазначеному кримінальному провадженні, є необґрунтованими й такими, що суперечать пункту 22.1 Наказу № 309, згідно з яким старший групи прокурорів повинен, зокрема, організовувати та координувати діяльність прокурорів групи, узгоджувати їхні процесуальні позиції.

Водночас доводи Никеруй З.Б., що вона особисто не ухвалювала оскаржуваних рішень, не підписувала угоди та не підтримувала обвинувачення в суді, тому її притягнення до дисциплінарної відповідальності лише за фактом наявності її прізвища в постанові про створення групи прокурорів (яку з не залежних від неї причин не приведено у відповідність до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 25 листопада 2022 року № 1605) суперечить принципу індивідуальної вини, не знайшли підтвердження.

З матеріалів дисциплінарного провадження Вища рада правосуддя установила, що на момент візування угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № ____ Никеруй З.Б. була обізнана про своє перебування у групі прокурорів і про те, що її визначено старшою групи прокурорів. Водночас, усвідомлюючи, що, «перебуваючи на адміністративній посаді, не могла здійснювати повноваження керівника групи прокурорів, оскільки мала інші повноваження, визначені галузевим Законом та наказами Генерального прокурора», прокурор не вчинила дій для виключення її із групи з метою запобігання неналежному виконанню своїх службових обов’язків.

Вища рада правосуддя акцентує, що призначення прокурора Никеруй З.Б. на адміністративну посаду не свідчить про припинення виконання нею обов’язків прокурора та відсутність у неї процесуальних повноважень у кримінальних провадженнях, до яких вона входила як прокурор групи прокурорів.

Крім того, твердження Никеруй З.Б., що за зміст угоди та дотримання норм матеріального права (стаття 53 КК України) відповідальність несе безпосередній прокурор (виконавець), який її підписав, і суд, що її затвердив, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 11.11 Наказу № 309 прийняття цього процесуального рішення (укладення угоди про визнання винуватості) було узгоджено з нею як зі старшою групи прокурорів.

Викладене свідчить, що заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, – неналежне виконання службових обов’язків, що встановлено рішенням КДКП та виключає твердження Никеруй З.Б. про те, що КДКП не конкретизувала прямих порушень законодавства в її діях.

Стосовно тверджень заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурора Максимціва Б.Б. щодо порушення КДКП строків притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя зауважує таке.

Перевіряючи обґрунтованість ухваленого КДКП рішення від 18 березня 2026 року, Вища рада правосуддя керується частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII, якою визначено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. Зазначена норма також свідчить про те, що початок перебігу річного строку для притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності пов'язується з днем вчинення проступку, а не з днем його виявлення.

Водночас Вища рада правосуддя погоджується з висновками КДКП про те, що вчинені Никеруй З.Б. та Максимцівим Б.Б. дії утворюють склад триваючого правопорушення, проте вважає правильним інший строк: день початку вчинення дисциплінарного проступку – 13 січня 2023 року (дата затвердження обвинувального акта, укладення і підписання Максимцівим Б.Б. та погодження Никеруй З.Б. угоди про визнання винуватості), а завершення – 25 лютого 2025 року (дата постановлення вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2025 року, яким було затверджено угоду).

Дисциплінарний проступок, який учинили заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурор Максимців Б.Б., розпочався 13 січня 2023 року, тобто з моменту укладення угоди про визнання винуватості та направлення до суду обвинувального акта з умовами, які не відповідали вимогам частини другої статті 53 КК України.

Датою завершення цього дисциплінарного проступку необхідно вважати 25 лютого 2025 року – дату ухвалення вироку Пустомитівським районним судом Львівської області, яким затверджено укладену угоду, оскільки саме до моменту ухвалення судового рішення у прокурорів на підставі частини восьмої статті 474 КПК України була можливість ініціювати зміни до укладеної угоди з обвинуваченим до моменту видалення суду до нарадчої кімнати.

Крім того, Вища рада правосуддя акцентує, що, незважаючи на перебування Никеруй З.Б. у період вчинення триваючого правопорушення на посаді заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області, вона обіймала посаду прокурора та була включена до групи прокурорів як старша групи.

Статтею 15 Закону № 1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є, зокрема, заступник керівника окружної прокуратури.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення (частина друга статті 37 КПК України).

Виключні випадки неможливості здійснення прокурором своїх повноважень у кримінальному провадженні визначено частиною третьою статті 37 КПК України, а саме: через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. Або ж у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Доказів щодо неможливості здійснення Никеруй З.Б. своїх повноважень у кримінальному провадженні не надано.

Викладене вище спростовує твердження заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б., що після призначення її на адміністративну посаду вона втратила повноваження здійснювати функції прокурора у кримінальному провадженні, що свідчить про існування в неї права ініціювання змін до укладеної угоди, яка не відповідала вимогам частини другої статті 53 КК України до моменту видалення суду до нарадчої кімнати.

Тобто заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурор Максимців Б.Б., не вчиняючи дій щодо ініціювання змін до укладеної угоди, перебували у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків, тому таке правопорушення є триваючим.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення Никеруй З.Б. та Максимціва Б.Б. до дисциплінарної відповідальності дотримано. Як раніше установлено, неналежне виконання ними обов’язків тривало із 13 січня 2023 року до 25 лютого 2025 року, а оскільки Никеруй З.Б. перебувала у щорічних відпустках та була тимчасово непрацездатною (загальна тривалість – 29 календарних днів), то строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності розпочався із 25 лютого 2025 року та сплинув 26 березня 2026 року, а оскільки Максимців Б.Б. перебував у щорічних відпустках (загальна тривалість – 23 календарних дні), то строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності розпочався із 25 лютого 2025 року та сплинув 20 березня 2026 року, тоді як КДПК рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності ухвалила 18 березня 2026 року.

Таке обчислення строку триваючого правопорушення повністю відповідає висновкам, викладеним у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 9901/196/19 та від 30 січня 2019 року у справі № 9901/921/18, у яких роз’яснено, що триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний із тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється, або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що КДКП правильно кваліфікувала дії заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б. за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, – неналежне виконання службових обов’язків, та дійшла обґрунтованого висновку про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності й накладення дисциплінарного стягнення.

Рішення КДКП від 18 березня 2026 року № 143дп-26 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1127дс-398дп-25 про притягнення заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй З.Б. та прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Б.Б. до дисциплінарної відповідальності та накладення на них, кожного окремо, дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, є вмотивованим, містить належну правову кваліфікацію дій прокурорів, конкретні підстави для застосування до них дисциплінарних стягнень.

Отже, у задоволенні скарг Никеруй З.Б., Максимціва Б.Б. необхідно відмовити, а оскаржуване рішення КДКП – залишити без змін.

Згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право залишити рішення відповідного органу без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 березня 2026 року № 143дп-26 про притягнення заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Никеруй Зоряни Богданівни та прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Максимціва Богдана Богдановича до дисциплінарної відповідальності та накладення на них, кожного окремо, дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

В. О. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя