Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Бойчука Андрія Юрійовича з посади судді Приморського районного суду місту Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України,

встановила:

до Вищої ради правосуддя (вх. № 3290/0/8-25) надійшло подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 26 березня 2025 року № 21-1930/25 з рекомендацією від 24 лютого 2025 року № 25/ко-25 про звільнення Бойчука А.Ю. з посади судді Приморського районного суду міста Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене подання з рекомендацією визначено члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О.

Суддю Бойчука А.Ю. повідомлено про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя шляхом надсилання запрошення на адресу особистої електронної пошти та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали подання ВККСУ, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., суддю Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. встановила таке.

Бойчук Андрій Юрійович, 1985 року народження, Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 призначений на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда строком на п’ять років, Указом Президента України від 16 грудня 2015 року № 707/2015 переведений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси в межах п’ятирічного строку.

Згідно з пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність.

Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Частиною першою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Згідно із частиною третьою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частин дев’ятої, десятої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Частиною п’ятою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 у редакції, чинній на час проведення кваліфікаційного оцінювання щодо судді (далі – Положення), відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Ці показники оцінюються на підставі результатів складення анонімного тестування під час іспиту (рівень знань у сфері права), виконання практичного завдання під час іспиту (рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні), дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (ефективність здійснення правосуддя та діяльність щодо підвищення фахового рівня).

Відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 6 глави 2 розділу ІІ Положення).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 7 глави 2 розділу ІІ Положення).

Згідно з пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; інших даних, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення визначено, що відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Зазначені показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади; 2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності); 4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді; 5) результатів регулярного оцінювання; 6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності); 7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності); 8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Главою 5 розділу ІІ Положення передбачено, що застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання відповідно до статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюється за рішенням ВККСУ про проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Іншими засобами встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання є, зокрема: дослідження копій окремих судових рішень, технічних записів фіксування судового засідання та журналу або протоколу судового засідання; опитування сторін, представників сторін у справах, розглянутих суддею одноосібно або у складі колегії суддів; відвідування інспектором ВККСУ відкритого судового засідання; регулярне оцінювання судді; опитування суддів суду, в якому суддя обіймає посаду, суддів судів, які переглядали рішення, винесені цим суддею, суддів судів, рішення яких переглядав цей суддя. Застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється з урахуванням усього періоду здійснення правосуддя суддею, який підлягає оцінюванню.

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККСУ за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Згідно з пунктом 10 розділу V Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді ВККСУ ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Пунктом 11 розділу V Положення передбачено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.

Пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) оцінюється ВККСУ у 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права − 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні − 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня − 10 балів; особиста компетентність − 100 балів, соціальна компетентність − 100 балів. Критерій професійної етики − максимально 250 балів, з яких: морально-психологічні якості − 100 балів, інші показники − 150 балів. У Положенні зауважено, що цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики. Водночас відповідно до вимог пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких: інтегративність − 100 балів, інші показники − 150 балів. Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності.

ВККСУ рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю.

Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККСУ рішеннями від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 та від 20 червня 2018 року № 145/зп-18 призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Бойчук А.Ю. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 58,5 бала. За результатами виконаного практичного завдання Бойчук А.Ю. набрав 79 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 137,5 бала.

Бойчук А.Ю. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок і визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

ВККСУ рішенням від 7 червня 2018 року № 130/зп-18 визначила результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Бойчука А.Ю. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

До ВККСУ 30 травня 2019 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 29 травня 2019 року.

ВККСУ у складі колегії рішенням від 4 липня 2019 року № 566/ко-19 визначила, що суддя Приморського районного суду міста Одеси Бойчук А.Ю. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 709 балів; визнала його таким, що відповідає займаній посаді. ВККСУ вказала, що це рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в редакції, чинній на дату його ухвалення (далі − Регламент).

ВККСУ рішенням від 7 серпня 2019 року № 731/ко-19 виправила описку в тексті рішення від 4 липня 2019 року № 566/ко-19: слова та цифри «підпункту 4.10.8» замінено словами та цифрами «підпункту 4.10.5».

1 жовтня 2020 року ВККСУ надіслала до Вищої ради правосуддя копії рішень колегії ВККСУ про визнання 46 суддів, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням строку, на який їх було призначено, такими, що відповідають займаним посадам, зокрема стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю.

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 7 листопада 2019 року) повноваження членів ВККСУ припинено.

Повноважний склад ВККСУ сформовано 1 червня 2023 року.

З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ВККСУ рішенням від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснила повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККСУ стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегії ВККСУ визнали такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд ВККСУ у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.

Вища рада правосуддя ухвалою від 18 липня 2023 року № 727/0/15-23 залишила без розгляду та повернула матеріали щодо внесення Президентові України подання про призначення Бойчука А.Ю. на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси до ВККСУ.

13 січня 2025 року до ВККСУ надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Бойчука А.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 10 січня 2025 року.

ВККСУ у пленарному складі 24 лютого 2025 року продовжила співбесіду із суддею, під час якої обговорила рішення ВККСУ, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Бойчука А.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики.

Під час співбесіди було досліджено обставини, викладені у висновку ГРД, зокрема щодо рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2019 року № 966/3дп/15-19, згідно з яким суддю Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарного провадження, відкритого за дисциплінарною скаргою Пленського В.В. у зв’язку з розглядом справи № 522/541/18 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів.

У межах цієї справи суддя ухвалив заочне рішення про повне задоволення позовних вимог. Надалі апеляційний суд скасував рішення в частині позбавлення батьківських прав, указавши на недостатність доказів для застосування такого заходу, а також зменшив розмір аліментів. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи було порушено принципи справедливості, змагальності сторін та право на доступ до правосуддя, що було розцінено як грубі процесуальні порушення, які негативно впливають на авторитет судової влади. За результатами розгляду до судді було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу строком на три місяці.

ГРД також звернула увагу на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2020 року № 3083/3дп/15-20, яким було відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із закінченням строків притягнення, хоча дисциплінарний орган констатував наявність ознак дисциплінарного проступку.

За інформацією ГРД, підставою для дисциплінарного провадження стала дисциплінарна скарга Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві щодо дій судді під час розгляду справи № 522/23012/16-ц. У дисциплінарній скарзі було зазначено, що суддя допустив істотні порушення процесуального права, зокрема, об’єднав вимоги, які підлягали розгляду в різних видах судочинства, прийняв до спільного розгляду зустрічний позов, що належав до юрисдикції господарського суду, а також ухвалив заочне рішення про визнання недійсним договору іпотеки між банком та юридичною особою, що унеможливило звернення стягнення на заставне майно.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що суддя порушив правила визначення юрисдикції спору, оскільки первісний позов підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, тоді як зустрічний позов стосувався господарських правовідносин між юридичними особами та мав його розглядати господарський суд. Крім того, було встановлено порушення правил об’єднання позовів, оскільки первісний і зустрічний позови не були взаємопов’язаними за предметом і підставами.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя допустив грубу недбалість під час застосування процесуальних норм, які не допускають неоднозначного тлумачення, хоча доказів умисного характеру його дій не встановлено; наголошено, що ухвалене рішення спричинило виключення запису про обтяження з Державного реєстру іпотек, що фактично унеможливило виконання рішення господарського суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, ГРД зазначила, що у двох справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) суддя закрив провадження до фактичного спливу строків накладення адміністративного стягнення. Ідеться про справи № 522/9773/18, № 522/9389/18, у яких провадження було закрито з підстав закінчення тримісячного строку, хоча за змістом самих постанов строки ще не сплинули.

Щодо справи № 522/9773/18 суддя зазначив, що справа надійшла до нього за три дні до закінчення строку притягнення до відповідальності, тобто фактично строк ще тривав. Водночас у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) відсутні відомості про виправлення описки в постанові. Аналогічні обставини наведено стосовно справи № 522/9389/18.

ГРД наголошує, що в низці аналогічних справ суддя повертав матеріали на доопрацювання з однакових підстав – через нечіткий друк даних приладу «Драгер» або відсутність відомостей про його калібрування. Надалі такі провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ГРД у висновку звернула увагу на питання, пов’язані з майновим станом судді та джерелами походження коштів його сім’ї; проаналізувала придбання батьком судді квартири в місті Івано-Франківську у 2015 році за ціною близько 150 тисяч гривень, що на той момент становило приблизно 5200 доларів США. ГРД наголосила, що така вартість значно нижча за ринкову – 18 000–20 000 тисяч доларів США.

У висновку ГРД окремо акцентує, що сума договору фактично збігалася з порогом фінансового моніторингу готівкових операцій, який діяв у той період. ГРД послалася на журналістські розслідування, де описано практику штучного заниження вартості майна в договорах для уникнення фінансового контролю.

Суддя пояснив, що вартість квартири відповідала офіційній оцінці майна, а джерелом коштів були заощадження батьків, доходи від роботи та продажу земельних ділянок. Він також надав довідки про доходи та власні розрахунки сімейних доходів. Однак ГРД зазначила, що навіть з урахуванням цих пояснень залишаються сумніви як щодо реальної вартості квартири, так і щодо достатності доходів сім’ї для такої покупки з урахуванням повсякденних витрат та утримання інших членів родини.

ГРД надала інформацію, яка не стала самостійною підставою для негативного висновку, але потребує пояснень. Ідеться про отримання суддею виплат, пов’язаних із проходженням військової служби, а також про його переведення до іншого суду ще до складення присяги. Зазначила, що позитивна характеристика щодо професійних якостей судді була надана в період, коли він фактично не здійснював правосуддя.

ВККСУ, ухвалюючи рішення стосовно судді Бойчука А.Ю., керувалася результатами його кваліфікаційного оцінювання, матеріалами суддівського досьє, висновком ГРД, поясненнями судді та іншими зібраними матеріалами. За результатами оцінювання колегія ВККСУ у 2019 році дійшла висновку, що суддя набрав достатню кількість балів і загалом відповідає займаній посаді. Водночас у межах пленарного розгляду ВККСУ повторно проаналізувала обставини, які викликали сумніви щодо його доброчесності та професійної етики.

Щодо розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП ВККСУ врахувала зауваження ГРД, що в окремих справах провадження було закрито у зв’язку із нібито спливом строків накладення адміністративного стягнення, хоча фактично вони ще тривали, звернула увагу також на випадки повернення матеріалів поліції на доопрацювання через недоліки, пов’язані з використанням приладу «Драгер».

Суддя пояснив, що в окремих постановах було допущено технічні описки щодо дат, а повернення матеріалів було зумовлене недотриманням поліцейськими вимог до оформлення доказів.

ВККСУ врахувала пояснення судді, відсутність можливості дослідити матеріали справ через закінчення строків їх зберігання, а також неоднозначність судової практики щодо допустимості використання окремих технічних приладів та дійшла висновку, що наявних матеріалів недостатньо для твердження про свавільну поведінку судді чи його грубу недбалість.

ВККСУ проаналізувала питання придбання батьком судді квартири в місті Івано-Франківську у 2015 році. ГРД висловлювала сумніви щодо заниження вартості нерухомості та фінансової спроможності сім’ї здійснити таку покупку. Суддя пояснив, що квартира у старому гуртожитку була в незадовільному стані, придбавалася без ремонту й комунальних зручностей. На підтвердження своїх пояснень він надав документи про оцінку майна, доходи батьків і продаж земельних ділянок. Після аналізу наданих матеріалів ВККСУ дійшла висновку, що доходи батьків були достатніми для придбання квартири, а доказів неправомірності правочину або використання суддею цього майна не встановлено. Тому підстав для сумнівів у доброчесності судді у зв’язку із цими обставинами ВККСУ не встановила.

Щодо питання отримання суддею доходів не за основним місцем роботи встановлено, що в різні роки він отримував грошове забезпечення у зв’язку із проходженням військової служби та роботою у структурах Міністерства оборони України. Суддя надав пояснення і документи щодо підстав таких виплат, а ВККСУ не виявила порушень чи ознак недоброчесності у зв’язку з отриманням цих доходів.

ВККСУ перевірила інформацію й щодо характеристики, наданої Бойчуку А.Ю. у 2014 році виконувачем обов’язків голови Кіровського районного суду міста Кіровограда. ГРД звертала увагу, що на момент отримання характеристики суддя ще не здійснював правосуддя, оскільки не склав присяги судді.

Суддя Бойчук А.Ю. пояснив, що характеристика була потрібна для процедури переведення до іншого суду та містила лише загальні відомості про його професійні якості. ВККСУ погодилася, що сам факт отримання такої характеристики не може свідчити про порушення критеріїв професійної етики чи доброчесності.

Найбільше уваги ВККСУ приділила дисциплінарним провадженням стосовно судді. Зазначила, що оцінювання дисциплінарних рішень у межах кваліфікаційної процедури не є повторним притягненням до відповідальності, оскільки кваліфікаційне оцінювання має іншу мету – встановлення здатності особи надалі здійснювати правосуддя відповідно до стандартів доброчесності та професійної етики. ВККСУ послалася на законодавство, практику Верховного Суду та міжнародні стандарти, які дозволяють враховувати факти дисциплінарної відповідальності під час оцінювання судді.

У межах кваліфікаційного оцінювання ВККСУ дослідила обставини справи про позбавлення батьківських прав, за результатами якої суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. ВККСУ встановила, що під час розгляду справи суддя допустив численні порушення процесуального законодавства: не забезпечив належного повідомлення відповідача, фактично усунув його від участі у процесі, не перевірив належним чином докази, проігнорував ознаки можливого підроблення документів та ухвалив заочне рішення без належного обґрунтування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення, а дисциплінарний орган визнав дії судді проявом грубої недбалості, що призвела до порушення прав особи на справедливий суд та повагу до сімейного життя.

За встановлених обставин ВККСУ дійшла висновку, що такі порушення свідчать про нездатність судді Бойчука А.Ю. справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил цивільного судочинства.

ВККСУ під час проведення співбесіди з Бойчуком А.Ю. також аналізувала інше дисциплінарне провадження, що стосувалося справи № 522/23012/16-ц щодо корпоративного спору, договорів іпотеки та нерухомого майна.

ВККСУ під час кваліфікаційного оцінювання та Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 11 листопада 2020 року № 3083/3дп/15-20 «Про відмову у притягненні судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. до дисциплінарної відповідальності» встановили, що суддя об’єднав у межах одного провадження вимоги, які не були взаємопов’язаними та належали до різних юрисдикцій. Зокрема, зустрічний позов фактично стосувався господарських правовідносин між юридичними особами, однак був розглянутий у цивільному процесі. Крім того, суд допустив порушення під час повідомлення учасників справи, наявні сумніви щодо належності доказів вручення кореспонденції, а заочне рішення було ухвалене за відсутності належного забезпечення процесуальних прав сторін. ВККСУ звернула увагу, що суддя не зміг переконливо пояснити обставини використання кур’єрської доставки документів від імені суду.

На переконання ВККСУ, сукупність цих обставин свідчить про допущення суддею істотних порушень правил судочинства, які виходять за межі простої суддівської помилки і свідчать про грубу недбалість під час застосування норм процесуального закону, свавільне тлумачення норм окремих інститутів цивільного процесуального права.

Під час співбесіди ВККСУ звернула увагу на непослідовність і нечіткість позиції судді щодо допущених ним порушень, їх характеру та наслідків.

ВККСУ зазначила, що характер і кількість установлених процесуальних порушень свідчать про формальний підхід судді до здійснення правосуддя та створення лише зовнішньої видимості судового процесу. У зв’язку із цим ВККСУ дійшла висновку, що поведінка судді під час виконання професійних обов’язків підриває довіру до судової влади та є підставою для висновку про його невідповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

ВККСУ рішенням від 24 лютого 2025 року № 25/ко-25 визнала суддю Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. таким, що не відповідає займаній посаді, та вирішила внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення його із займаної посади судді.

Вища рада правосуддя, оцінюючи рішення ВККСУ від 24 лютого 2025 року № 25/ко-25, дійшла таких висновків.

Зазначеним рішенням ВККСУ, оцінюючи поведінку судді Бойчука А.Ю. під час виконання ним професійних обов’язків, яка вже була предметом розгляду дисциплінарного органу та стала підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дійшла висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у його здатності безсторонньо здійснювати правосуддя та про заподіяння шкоди авторитету судової влади. З огляду на це ВККСУ визнала зазначені обставини підставою для висновку про невідповідність судді займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Відповідно до статей 3, 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя належить здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Зазначене положення перебуває в логічному взаємозв’язку із частиною п’ятою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою у разі виявлення під час проведення кваліфікаційного оцінювання фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може звернутися до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 вказала, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею.

Отже, хоча кваліфікаційне оцінювання і не є дисциплінарним провадженням та допускає врахування фактів, які були предметом дисциплінарного розгляду, ВККСУ, ухвалюючи рішення про невідповідність судді займаній посаді, повинна була навести переконливі мотиви, чому саме встановлені дисциплінарним органом порушення свідчать про системну нездатність судді здійснювати правосуддя відповідно до критеріїв професійної етики та доброчесності. Водночас із рішення ВККСУ не вбачається встановлення нових обставин або належного обґрунтування того, чому вже оцінені дисциплінарним органом факти є достатніми для висновку про професійну непридатність судді.

Факти порушень, установлені під час розгляду цивільних справ № 522/541/18, № 522/23012/16-ц, не свідчать про системний характер нездатності судді здійснювати правосуддя. Ці факти є одиничними або поодинокими і стосуються різних часових інтервалів; за одним із них суддя вже поніс дисциплінарну відповідальність і стягнення є відбутим; у другому – дисциплінарне стягнення не було накладено через сплив строків.

За таких умов використання під час кваліфікаційного оцінювання обставин, пов’язаних зі здійсненням суддею правосуддя, має бути особливо виваженим і не може підміняти собою дисциплінарне провадження або судовий контроль за законністю й обґрунтованістю судових рішень. Інакше це створювало б ризик втручання в незалежність судді та суперечило б конституційній гарантії, за якою суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене рішення, крім випадків вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Сам собою факт допущення суддею процесуальних порушень, зокрема таких, що стали підставою для дисциплінарної відповідальності, не є достатнім для висновку про його професійну непридатність. Інакше будь-яке дисциплінарне стягнення автоматично трансформувалося б у підставу для звільнення судді, що суперечить самій природі дисциплінарної відповідальності та принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя вважає, що ВККСУ не навела відомостей, які свідчили б про системний характер недотримання суддею вимог закону, повторюваність аналогічних порушень у значній кількості справ або стійку модель поведінки, несумісну зі статусом судді. Висновок про невідповідність займаній посаді фактично ґрунтується на оцінці окремих епізодів, що самі собою не можуть свідчити про нездатність особи здійснювати правосуддя.

З огляду на конституційний статус судді та незворотність наслідків звільнення, рішення про невідповідність займаній посаді має ґрунтуватися на особливо переконливих, чітких і достатніх мотивах. Водночас у рішенні ВККСУ відсутнє належне обґрунтування, чому встановлені порушення свідчать саме про нездатність судді надалі здійснювати правосуддя.

Використання тих самих обставин, які вже були предметом дисциплінарного провадження та отримали остаточну правову оцінку як самостійної і достатньої підстави для висновку про професійну непридатність судді створює ризик порушення принципу правової визначеності та ставить під сумнів передбачуваність правових наслідків дисциплінарної відповідальності.

ВККСУ не навела переконливого обґрунтування, чому обставини, які існували та були відомі ВККСУ ще під час оцінювання у 2019 році, за відсутності істотно нових даних стали достатньою підставою для кардинально протилежного висновку у 2025 році.

Інакший підхід фактично створював би ситуацію, за якої будь-яке процесуальне порушення, навіть таке, що вже отримало оцінку в дисциплінарному порядку, потенційно могло б бути повторно використане для звільнення судді, що суперечило б гарантіям незалежності судової влади.

Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», положення яких є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цими законами, зокрема, передбачено можливість звільнення судді у випадку, коли об’єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні. Таку правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 9901/349/20.

ВККСУ не довела існування об’єктивних і переконливих даних, які свідчили б про стійку неспроможність судді Бойчука А.Ю. здійснювати правосуддя відповідно до вимог професійної етики та доброчесності. Натомість рішення ВККСУ фактично ґрунтується на повторному використанні обставин, які вже були предметом дисциплінарної оцінки, без належного обґрунтування того, чому саме ці обставини свідчать про професійну непридатність судді та виправдовують звільнення з посади.

Ураховуючи викладене, використання ВККСУ виключно тих обставин, які вже було покладено в основу дисциплінарної відповідальності судді, без наведення додаткових об’єктивних даних щодо його нездатності здійснювати правосуддя, не може саме собою вважатися достатнім і належним обґрунтуванням висновку про невідповідність судді займаній посаді.

Відповідно до пункту 20¹ розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді у зв’язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в пленарному складі із стадії, що визначена Вищою радою правосуддя у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

відмовити в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 лютого 2025 року № 25/ко-25 про звільнення Бойчука Андрія Юрійовича з посади судді Приморського районного суду міста Одеси на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Визначити, що Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у пленарному складі необхідно продовжити оцінювання судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука Андрія Юрійовича на відповідність займаній посаді з другої стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя