Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва Олега Юрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 18 травня 2026 року (вх. № 1458/0/6-26) на електронну пошту надійшла скарга судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 18 травня 2026 року вказану скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Плескачу В.Ю. для розгляду.

26 травня 2026 року за результатами розгляду вказаної скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Плескач В.Ю. склав висновок про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 26 травня 2026 року висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя передано члену Вищої ради правосуддя Котелевець А.В.

Скаргу судді Васильєва О.Ю. подано з дотриманням вимог, установлених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддю Васильєва О.Ю. та скаржника – адвоката ОСОБА1, яка діє в інтересах Приватного підприємства «Сармат» (далі – ПП «Сармат»), повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У вказаному засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяли участь суддя Васильєв О.Ю., адвокат ОСОБА1, яка діє в інтересах ПП «Сармат» (далі – скаржник, автор скарги).

Васильєв Олег Юрійович Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначений на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 237-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Стислий зміст дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА1, яка діє в інтересах ПП «Сармат». Підстави відкриття дисциплінарної справи

Автор скарги зазначив, що Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Васильєва О.Ю. ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрив провадження в господарській справі № 904/4870/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіклакіфлоу» (далі – ТОВ «Логістіклакіфлоу») до ПП «Сармат» про стягнення 2 449 492,23 гривні.

19 грудня 2024 року відбулося чергове підготовче засідання у справі, у якому представник позивача – адвокат ОСОБА3, заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з поданням представником відповідача заперечень, доводи в яких не були раніше відомі позивачу, тому йому потрібен час для підготовки додаткових пояснень. Представник відповідача заперечив щодо цього клопотання.

У відповідь на заперечення представника відповідача суддя зазначив: «Шановні, давайте так, дивіться. Я завжди намагаюсь роз’яснити сторонам, що я не відношусь до формалістів, які оцей кодекс <нерозбірливо> якщо ми його будемо виконувати, ми далеко не зайдемо. Ви ж знаєте кодекс, який він в одній статті одне, а в іншій інше. Тому я завжди намагаюсь надати можливість обом сторонам надати всі докази, які вони мають, надати, щоб висловити все, що вони вважають за необхідне…».

На думку скаржника, такі висловлювання судді свідчать про зневажливе ставлення до законодавства України, адже його норми суперечать одна одній.

Подібна ситуація сталася в судовому засіданні 14 січня 2025 року. Не дослухавши представника відповідача, суддя Васильєв О.Ю. висловився щодо його клопотання про прийняття заперечень так: «Я почув. Давайте зразу домовимося що оці всі, що одна сторона, що інша: прийняти, відмовити в задоволенні, залученні доказів, відмовити в залученні заперечень на докази. Оце все забуваємо і слушаєм, слухаєм справу по суті, для того щоб встановити фактичні обставини. А не один одному якісь там… Приймаю все, що одна сторона надає, друга сторона надає, надаю можливість надати все…».

У дисциплінарній скарзі зазначено додаткові епізоди, на думку скаржника, неетичного з боку судді спілкування під час розгляду господарської справи № 904/4870/24.

Скаржник стверджував, що такі дії судді підривають авторитет правосуддя і, на погляд стороннього спостерігача, можуть сформувати думку, що Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України) настільки недосконалий, що навіть судді відмовляються слідувати його приписам.

У дисциплінарній скарзі вказано, що в судовому засіданні 14 січня 2025 року представник відповідача усно заявив відвід судді Васильєву О.Ю. через сумніви в його неупередженості та об’єктивності. Проте суддя наполіг на поданні відводу в письмовій формі та для його підготовки оголосив перерву в судовому засіданні. Водночас, незважаючи на заявлений відвід та оголошену перерву, суддя розглянув клопотання відповідача про колегіальній розгляд справи та ухвалою від 14 січня 2025 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Автор скарги вважає, що суддя Васильєв О.Ю. не мав права розглядати будь-які процесуальні питанні до вирішення питання про відвід. Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 2-18/11, від 25 травня 2022 року у справі № 160/7060/21, від 8 липня 2020 року в справі № 495/11830/18), згідно з якою до вирішення заяви про відвід суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов’язаних із рухом справи.

Крім того, скаржник повідомив, що в ухвалі від 20 січня 2025 року про визнання необґрунтованим відводу судді Васильєва О.Ю. були описки, і заяву про їх виправлення представник відповідача подав до суду 22 січня 2025 року. Станом на дату подання дисциплінарної скарги минуло 72 дні з дати подання цієї заяви і її дотепер не розглянуто.

Скаржник зауважив, що невжиття суддею Васильєвим О.Ю. заходів із розгляду заяви про виправлення описок шкодить ефективності правосуддя та підриває авторитет судової влади, порушує право відповідача на доступ до правосуддя.

Щодо ухваленого у справі рішення суду скаржник вказав, що правова позиція відповідача у справі полягала в тому, що умовами договору не було встановлено строку здійснення оплати за надані послуги, що виключає можливість застосування штрафних санкцій. Відповідач також надавав обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру штрафу. Аналіз прийнятого рішення від 20 лютого 2025 року вказує, що воно не містить чіткої мотивації, чому суддя відхилив певні аргументи відповідача. У мотивувальній частині рішення лише поверхово і в окремих випадках вказано, що доводи відповідача було враховано, однак без конкретизації, у який спосіб це відбулося та на які саме доводи суддя звернув увагу, а які відхилив.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву від 26 листопада 2024 року відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру штрафу у зв’язку зі: 1) складним фінансовим станом підприємства; 2) відсутністю збитків у позивача; 3) погашенням більшої частини боргу до відкриття провадження; 4) неспівмірністю розміру штрафу. Розглядаючи це клопотання, суддя в рішенні дійшов висновку про його необґрунтованість через відсутність доказів фінансових труднощів відповідача. Водночас рішення не містить оцінки решти аргументів відповідача, які мали не меншу юридичну вагу, а саме щодо відсутності збитків у позивача, погашення більшої частини боргу до відкриття провадження, неспівмірність розміру штрафу. Суддя не навів мотивів, чому ці доводи відповідача є юридично неспроможними та не врахованими ним під час ухвалення рішення, навіть не згадав про ці аргументи.

Ураховуючи наведене, автор скарги просив притягнути суддю Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 3 квітня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Плескачу В.Ю. для попередньої перевірки.

5 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшов висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Плескача В.Ю. із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21 січня 2026 року № 88/3дп/15-26 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарна скарга ПП «Сармат», в інтересах якого діяв адвокат ОСОБА1, не містить відомостей про ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Щодо наявності в діях судді Васильєва О.Ю. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зазначила, що дисциплінарна скарга представника ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА1, у цій частині зводиться до незгоди із судовим рішенням, оцінка обґрунтованості якого належить до виключної компетенції суду як органу який здійснює правосуддя.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

ТОВ «Логістіклакіфлоу» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП «Сармат» про стягнення 2 449 492,23 гривні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 листопада 2024 року суддю Васильєва О.Ю. визначено для розгляду господарської справи № 904/4870/24.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрив провадження за позовом ТОВ «Логістіклакіфлоу» до ПП «Сармат» про стягнення 2 449 492,23 грн за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 28 листопада 2024 року.

28 листопада 2024 року судове засідання в господарській справі № 904/4870/24 відкладено на 10 грудня 2024 року у зв’язку з неявкою представника ТОВ «Логістіклакіфлоу».

10 та 19 грудня 2024 року в судових засіданнях оголошено перерву до 19 грудня 2024 року та 14 січня 2025 року відповідно.

14 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від ПП «Сармат» надійшло клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24, яке обґрунтовано характером заявлених позовних вимог, неоднозначністю в юридичному тлумаченні договору, відсутністю релевантної судової практики з аналогічних правовідносин, великим обсягом поданих доказів, складністю справи, необхідністю перевірки правильності розрахунку заявлених вимог, наявністю кримінального провадження за фактом можливої підробки додаткової угоди до договору та шахрайства, великим розміром заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Після обговорення цього клопотання в судовому засіданні представник ПП «Сармат» – адвокат ОСОБА2, повідомив, що наступне його клопотання – відвід судді Васильєву О.Ю. У зв’язку із цим у судовому засіданні оголошено перерву до 23 січня 2025 року для надання часу представнику відповідача ПП «Сармат» – адвокату ОСОБА2, для подання відводу в письмовій формі.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14 січня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ПП «Сармат» про призначення колегіального розгляду справи.

16 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, надійшла заява про відвід судді Васильєва О.Ю. від розгляду справи, яка обґрунтована неетичною поведінкою судді, упередженим ставленням судді до представників відповідача.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20 січня 2025 року у складі судді Васильєва О.Ю. визнав необґрунтованим відвід судді та передав господарську справу № 904/4870/24 для вирішення питання про відвід судді Васильєва О.Ю. складом суду, який визначається в порядку статті 32 ГПК України.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 21 січня 2025 року у складі судді Назаренко Н.Г. відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Васильєва О.Ю., оскільки доводи, викладені в заяві, не свідчать про упередженість та необ’єктивність судді Васильєва О.Ю.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 січня 2025 року закрив підготовче провадження в господарській справі № 904/4870/24.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 20 лютого 2025 року частково задовольнив позов ТОВ «Логістіклакіфлоу», з відповідача ПП «Сармат» стягнув на користь позивача – ТОВ «Логістіклакіфлоу»: 1 110 422,78 грн штрафу, 42 619,14 грн 3 % річних, 188 987,72 грн інфляційних втрат, 20 130,45 грн витрат на сплату судового збору та 24 983,36 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20 серпня 2025 року скасував рішення суду першої інстанції від 20 лютого 2025 року та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні позову ТОВ «Логістіклакіфлоу» до ПП «Сармат» про стягнення 2 449 492,23 гривні.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 9 грудня 2025 року відмовив у задоволенні касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року.

Стислий зміст пояснень судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю.

Суддя Васильєв О.Ю. зазначив, що представник відповідача під час судових засідань допускав, на його думку, неетичні висловлювання стосовно судді. Суд зробив йому зауваження та попередив про неприйнятність таких висловлювань, але той продовжував поводитися агресивно, у зв’язку із чим для запобігання подальшому загостренню ситуації суд закрив судове засідання та оголосив перерву в розгляді справи до 14 січня 2025 року.

14 січня 2025 року, після того як суд учергове зробив представнику відповідача зауваження щодо неприйнятності такої поведінки порадив не вдаватися до заперечень будь-яких висловлювань представника позивача та головуючого судді у справі через необхідність судді з’ясувати фактичні обставини справи та правові позиції сторін, представник позивача озвучив бажання заявити відвід головуючому. Суд роз’яснив, що відвід судді має бути подано в письмовій формі та оголосив перерву в судовому засіданні до 23 січня 2025 року для надання часу представнику відповідача для подання такого відводу.

Суддя вважає, що цю скаргу підготовлено з метою помститися за прийняття обґрунтованого й законного рішення та подальшого «тиску» вже на колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду, які розглядатимуть апеляційну скаргу.

У додаткових поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя 26 січня 2026 року, суддя Васильєв О.Ю. повідомив, що на початку засідання 14 січня 2025 року суд з’ясував, чи є у сторін будь-які заяви чи клопотання. Представник позивача не мав заяв чи клопотань, а представник відповідача ОСОБА2 підтримав раніше надіслане клопотання про колегіальний розгляд справи. Це клопотання було обґрунтоване посиланням на характер заявлених позовних вимог, неоднозначність в юридичному тлумаченні договору, відсутність релевантної судової практики з аналогічних правовідносин, великий обсяг поданих доказів, складність справи, необхідність перевірки правильності розрахунку заявлених вимог. Відповідач також вказав на наявність кримінального провадження за фактом можливої підробки додаткової угоди до договору та шахрайства, а також великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій – 1 917 885,38 гривні. Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання про призначення колегіального розгляду, зазначив про відсутність розбіжностей між сторонами про обсяги та вартість наданих за договором послуг, сплату відповідачем після відкриття провадження у справі залишку заборгованості, ненадання відповідачем контррозрахунку стягуваної суми штрафних санкцій тощо.

Під час обговорення цього клопотання суд ставив запитання як представнику позивача, так і представникам відповідача. Представник позивача відповідав, натомість представник відповідача ОСОБА2 сприймав ці запитання як особисту образу та порушення його прав, у результаті чого продовжив некоректно висловлюватися на адресу головуючого й агресивно поводитися.

Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи.

Суддя зазначив, що відповідно до частини другої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

З урахуванням цього положення суд запропонував ОСОБА2 подати заяву про відвід судді в письмовій формі та оголосив перерву в судовому засіданні до 23 січня 2025 року з метою надання часу представнику відповідача для подання такого відводу. Водночас після заявлення усного відводу судді жодних процесуальних рішень у справі не було ухвалено.

16 січня 2025 року на адресу суду від представника відповідача – адвоката ОСОБА2, надійшла заява про відвід судді Васильєва О.Ю. від розгляду справи, обґрунтована посиланням на звукозапис судових засідань у справі, неетичну поведінку судді, побоювання щодо можливого подальшого упередженого ставлення судді до представників відповідача. Водночас заявник вирвав із контексту висловлювання судді та не зазначив, що передувало тим чи іншим словам. Наполягав також на ненаданні суддею представникам відповідача достатнього часу для висловлення своїх клопотань і заяв тощо. За результатами розгляду цієї заяви господарський суд ухвалою від 20 січня 2025 року відвід визнав необґрунтованим, матеріали справи передав для вирішення питання про відвід судді Васильєва О.Ю. складом суду, який визначається в порядку статті 32 ГПК України.

Суддя Назаренко Н.Г. ухвалою від 21 січня 2025 року в задоволенні заяви про відвід судді Васильєва О.Ю. від розгляду господарської справи № 904/4870/24 відмовила.

Отже, суддя Васильєв О.Ю. вважає, що він відповідно до вимог чинного ГПК України надав можливість представнику відповідача викласти письмово з обґрунтуванням доводи стосовно наявності правових підстав для відводу судді. Цю заяву було розглянуто та прийнято мотивовану ухвалу за результатами розгляду відводу. Суддя, який був визначений автоматизованою системою для розгляду заяви про відвід, також розглянув цю заяву та ухвалив рішення про відсутність правових підстав для відводу судді.

Ураховуючи викладені вище фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України, суддя вважає, що процесуальних прав представника відповідача ОСОБА2 під час розгляду його заяви про відвід судді жодним чином не було порушено, натомість суд надав йому додатковий час для підготовки письмового обґрунтування цієї заяви.

Щодо правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 листопада 2024 року у справі № 907/1019/21 суддя Васильєв О.Ю. повідомив, що «обставини цієї справи не є релевантними до обставин господарської справи № 904/4870/24, оскільки у справі № 907/1019/21 апеляційний суд узагалі не розглянув відвід головуючому у справі судді, заявлений представником сторони усно. У господарській справі № 904/4870/24 суд розглянув відвід в установлені законом порядку та строки після надання заявнику можливості викласти його письмово. Водночас жодних процесуальних рішень у період між заявленням відводу в усній формі і до подачі його в письмовому вигляді (крім ухвали про його відхилення) суд не приймав».

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Васильєв О.Ю. під час розгляду господарської справи № 904/4870/24 допустив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що полягав у порушенні правил щодо відводу.

Оскільки суддя Васильєв О.Ю. обмежив представника відповідача в можливості усно заявити відвід судді і вирішив по суті клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24 з постановленням ухвали після заявлення відводу, його дії містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Васильєв О.Ю. недбало поставився до порядку розгляду заявленого йому 14 січня 2025 року відводу, а також не врахував наслідків його заявлення у виді неможливості вчинення інших процесуальних дій у справі до вирішення відводу. Тобто наявна вина у формі недбалості, докази умислу в діях судді відсутні.

Під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася принципом пропорційності, урахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, позитивну характеристику судді, а також те, що раніше до дисциплінарної відповідальності він не притягувався, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що застосування до судді Васильєва О.Ю. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII.

Узагальнені доводи скарги судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю.

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Васильєв О.Ю. подав до Вищої ради правосуддя скаргу, у якій просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

На обґрунтування скарги суддя Васильєв О.Ю. вказав, що твердження представника відповідача стосовно розгляду судом клопотання про призначення колегіального розгляду справи поза межами судового засідання не є правдивими, оскільки розгляд цього клопотання тривав протягом усього судового засідання 14 січня 2025 року за участю представників відповідача й позивача, яким суд надав можливість викласти свої підстави та заперечення стосовно цього клопотання.

Оскільки клопотання суд розглянув до моменту заявлення представником відповідача усного клопотання про відвід судді (що є беззаперечним фактом), виготовлення ухвали за результатами розгляду цього клопотання того самого дня після закінчення судового засідання та до отримання судом письмової заяви представника відповідача про відвід судді не може вважатися істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Надаючи представнику відповідача достатній час для підготовки обґрунтованої письмової заяви про відвід головуючого у справі, суд створив умови для дійсної реалізації його процесуального права, а не порушив його чи унеможливив реалізацію учасником наданих йому процесуальних прав. У разі якби суд розглянув усну заяву про відвід судді, її повинен розглянути безпосередньо суддя, якому заявлено відвід. Натомість унаслідок надання заявнику часу дія виготовлення письмової обґрунтованої заяви про відвід судді, суд забезпечив розгляд цієї заяви апріорі безстороннім суддею, який був визначений автоматичною системою розподілу справ.

Після розгляду заяви про відвід судді відповідач не був позбавлений можливості (за наявності відповідних правових підстав) повторно подати заяву про колегіальний розгляд справи, але не скористався нею (очевидно, не маючи на те достатніх правових підстав). В апеляційній скарзі на рішення, ухвалене за результатами розгляду судом першої інстанції господарської справи № 904/4870/24, відповідач не вказував як підставу його скасування порушення судом першої інстанції процесуального закону під час розгляду його клопотання про колегіальний розгляд справи та про відвід судді.

Суддя Васильєв О.Ю. акцентує на позиції Верховного Суду стосовно розгляду усної заяви про відвід судді, викладеній у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 904/11028/15, у якій, на переконання судді, міститься висновок про можливість і законність вимоги про надання представником сторони письмової заяви про відвід із викладенням у ній підстав і мотивів для відводу зазначених суддів від розгляду цієї справи.

Із покликанням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16 липня 2025 року у справі № 990/215/24, суддя Васильєв О.Ю. вважає, що йдеться лише про те, що, вирішуючи заяву про відвід, він, можливо, припустився суддівської помилки без ознак очевидної недбалості чи умислу, а тому не може бути відповідальним за своє рішення, оскільки воно є результатом помилки у праві.

Єдиний випадок, коли суддя, який нормально і розумно виконує свої функції, несе відповідальність за свої рішення – це груба халатність або допущення поведінки, несумісної зі званням судді.

Позиція Вищої ради правосуддя щодо аргументів скарги судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю.

Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Перевіривши доводи скарги судді Васильєва О.Ю., матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя вважає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-25 підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження закриттю з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у випадку умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Статтею 169 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно із частинами першою, десятою статті 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

У підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи (пункт 17 частини другої статті 182 ГПК України).

Постановлення ухвали із цього питання оформлюється як окремий документ, оскільки воно безпосередньо змінює склад суду та тягне за собою новий автоматизований розподіл справи.

Відповідно до частини другої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною третьою статті 38 ГПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Порядок вирішення заявленого відводу визначено у статті 39 ГПК України, за змістом частин першої – четвертої якої питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно (частина сьома статті 39 ГПК України).

Третя Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя після ознайомлення із фрагментом запису судового засідання, яке відбулося 14 січня 2025 року, встановила, що його перебіг був таким:

10:30 – обговорення клопотання представника відповідача ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, про колегіальний розгляд справи;

11:55 – з’ясування думки представника позивача ТОВ «Логістіклакіфлоу – адвоката ОСОБА3, щодо клопотання про колегіальний розгляд справи;

12:50 – з’ясування думки представника відповідача ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА1, щодо клопотання про колегіальний розгляд справи;

16:45 – репліка представника відповідача ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, на виступ адвоката ОСОБА1;

17:35 – суддя Васильєв О.Ю. зазначив, що йому зрозуміла позиція сторін щодо клопотання про колегіальний розгляд справи і запитав учасників справи щодо наявності інших клопотань;

17:40 – представник відповідача ПП «Сармат» – адвокат ОСОБА2, просить встановити учасникам справи регламент виступів;

20:00 – суддя Васильєв О.Ю. запитує щодо інших клопотань учасників справи. Представник відповідача ПП «Сармат» – адвокат ОСОБА2, зазначив, що його наступне клопотання – заява про відвід судді.

У судовому засіданні оголошено перерву до 23 січня 2025 року для подання представником відповідача ПП «Сармат» – адвокатом ОСОБА2, заяви про відвід судді Васильєва О.Ю. в письмовій формі.

Під час судового засідання, призначеного на 14 січня 2025 року, до заявлення представником відповідача ПП «Сармат» – адвокатом ОСОБА2, відводу судді суд не вирішував навіть усно по суті клопотання про колегіальний розгляд справи, обговорення цього питання завершилося о 17:35. Проте цього ж дня суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи.

Зазначену ухвало було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 15 січня 2025 року. Згідно з даними зі скриншотів із комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» цю ухвалу було створено 15 січня 2025 року о 12:00, останнє коригування – 16:00 цього ж дня, підписання кваліфікованим електронним підписом судді Васильєва О.Ю. – о 16:34 цього ж дня.

16 січня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ПП «Сармат» – адвокат ОСОБА2, подав письмову заяву про відвід судді Васильєва О.Ю.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20 січня 2025 року (суддя Васильєв О.Ю.) визнав необґрунтованим заявлений представником ПП «Сармат» – адвокатом ОСОБА2, відвід судді Васильєва О.Ю. Господарську справу № 904/4870/24 передано для вирішення питання про відвід судді Васильєва О.Ю. для визначення в порядку статті 32 ГПК України.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 21 січня 2025 року (суддя Назаренко Н.Г.) відмовив у задоволенні заяви представника ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, про відвід судді Васильєва О.Ю. від розгляду господарської справи № 904/4870/24.

Суд визнав, що доводи представника ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, викладені в заяві про відвід, є необґрунтованими, оскільки не свідчать про упередженість та необ’єктивність судді Васильєва О.Ю.

Предметом дисциплінарної справи стосовно судді Васильєва О.Ю. є те, що після обговорення клопотання про колегіальний розгляд справи, але до вирішення його по суті, було висловлено намір заявити відвід головуючому – судді Васильєву О.Ю. Суддя Васильєв О.Ю. не дав представнику відповідача ПП «Сармат» – адвокату ОСОБА2, можливості озвучити підстави відводу. Натомість оголосив перерву для надання адвокату ОСОБА2 часу подати заяву про відвід у письмовій формі, а після цього постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ПП «Сармат» про призначення колегіального розгляду господарської справи № 904/4870/24.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Васильєва О.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що суд вирішив по суті клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24 з постановленням ухвали після висловлення представником відповідача ПП «Сармат» – адвокатом ОСОБА2, наміру заявити про відвід судді Васильєва О.Ю. і до вирішення клопотання про колегіальний розгляд справи.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Васильєв О.Ю. зазначив, що клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24 вирішено в судовому засіданні, а після судового засідання виготовлено ухвалу, копію якої він направив до Єдиного державного реєстру судових рішень 15 січня 2025 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя досліджувала запис судового засідання від 14 січня 2025 року і встановила, що останньою реплікою судді Васильєва О.Ю. була: «...давайте трошки скоротим дискусії ці і перейдемо до суті, зрозуміла позиція однієї сторони, зрозуміла суду позиція іншої сторони стосовно цього клопотання про колегіальний розгляд справи. Наступне клопотання...».

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що самого лише завершення обговорення судом клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24 недостатньо, щоб вважати, що воно було вирішено і суд прийняв відповідне процесуальне рішення. Натомість клопотання вважається вирішеним після озвучення судом конкретного процесуального рішення про його задоволення, відмову в задоволенні, часткове задоволення тощо (ухвалення судового рішення у формі окремого документа – якщо це передбачено відповідним процесуальним законом).

Отже, у господарській справі № 904/4870/24 суд не вирішив клопотання про колегіальний розгляд справи в судовому засіданні, оскільки не було озвучено будь-якої позиції суду, з якої можна було б виснувати, задоволено клопотання чи ні. До того ж задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи мало б наслідком перерву в судовому засіданні для визначення колегії суддів для подальшого розгляду справи.

Стосовно твердження судді Васильєва О.Ю., що суд, вказавши представнику відповідача ОСОБА2 на потребу подання заяви про відвід у письмовій формі, навпаки створив умови для дійсної реалізації його процесуального права, Вища рада правосуддя вважає, що такі доводи не мають юридичного значення. Адже Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя і не зазначала, що суддя не мав права вимагати подання заяви про відвід у письмовій формі.

Позиція Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з якою погоджується Вища рада правосуддя, у цій частині полягала в тому, що відповідно до вимог ГПК України відвід може бути заявлений як усно, так і письмово. Сторона може бути зобов’язана оформити усний відвід у письмовій формі на вимогу суду, проте це не означає, що в такому випадку відвід не вважається заявленим.

Суддя має утриматися від вчинення процесуальних дій у справі навіть у випадку заявлення усного відводу судді і сам собою факт того, що заяву про відвід згодом подано в письмовій формі, не означає, що такий відвід не був заявлений під час його усного озвучення.

Вища рада правосуддя констатує, що матеріали дисциплінарної справи не містять чітких і переконливих доказів про обмеження представника відповідача ПП «Сармат» – адвоката ОСОБА2, усно заявити мотивований відвід судді Васильєва О.Ю., а також про порушення норм ГПК України щодо подальшого вирішення клопотання про колегіальний розгляд господарської справи № 904/4870/24 з постановленням ухвали після висловлення наміру про заявлення мотивованого відводу.

З постанов Центрального апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2025 року (господарська справа № 904/4870/24) вбачається, що доводи апеляційної та касаційної скарг не містять посилань на вказані вище порушення норм ГПК України, допущені суддею Васильєвим О.Ю.

До того ж Вища рада правосуддя враховує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року, яким частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Логістіклакіфлоу», скасував Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20 серпня 2025 року. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 9 грудня 2025 року залишив без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 серпня 2025 року.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково визначив предмет спору та предмет доказування в господарській справі № 904/4870/24, неправильно зрозумівши умови укладеного між сторонами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 26 березня 2024 року №26/03-24, зокрема пункту 3.3. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції не було те, що суд відмовив у колегіальному розгляді справи.

Оскільки відсутні чіткі та переконливі докази, які беззаперечно свідчать, що суддя Васильєв О.Ю. вчинив дисциплінарний проступок унаслідок умислу, спрямованого на порушення прав скаржника, або грубої недбалості, відсутня обов’язкова складова частина дисциплінарного проступку.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинено умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав і свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості.

Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Добросовісна суддівська помилка наявна в тому випадку, коли суд припустився помилки, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може базуватися на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад з позиції вищої інстанції, хоча й вмотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує межі допустимого суддівського розсуду.

Вища рада правосуддя зазначає, що порушення норм ГПК України, допущені суддею Васильєвим О.Ю., не вплинули на результат розгляду господарської справи № 904/4870/24, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року скасував суд апеляційної інстанції у зв’язку з неправильним визначенням предмета спору, предмета доказування в цій справі, неправильним визначенням умов укладеного між сторонами договору, допустивши неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) зазначено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. Основою для розслідування не може бути просте недотримання професійних стандартів, викладених у правилах поведінки (пункт 60 Висновку № 3 (2002)).

Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. Водночас форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.

Таким чином, у діях судді Васильєва О.Ю. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Отже, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Васильєва О.Ю., на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва О.Ю. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження стосовно нього.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 травня 2026 року № 844/3дп/15-26 про притягнення судді Господарського суду Дніпропетровської області Васильєва Олега Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя