Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Спірідонової Т.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського Валерія Вікторовича, відкриту за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,

 

встановила:

 

дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач (далі – дисциплінарний інспектор) Дробчак Наталія Володимирівна під час підготовки до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. (за дисциплінарними скаргами Берези Марти Володимирівни [вх. № Б-36/28/7-24], Буртник Христини Василівни [вх. № Б-12/45/7-24]) встановила нові обставини, які вказували на наявність у поведінці суддів Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського Валерія Вікторовича, Іваницького Олега Романовича, Чорної Валентини Гнатівни ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ухвалою від 25 лютого 2026 року № 264/2дп/15-26 за власною ініціативою відкрила дисциплінарні справи стосовно суддів Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В., Іваницького О.Р., Чорної В.Г., підготовку до розгляду яких доручила дисциплінарному інспектору Дробчак Н.В. (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57496).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, зокрема, обставини, які вказували, що зазначені судді Зборівського районного суду Тернопільської області здійснювали розгляд справ про визнання фізичних осіб недієздатними та призначення опікунів без належної перевірки доказів щодо права заявників на звернення до суду, відповідності кандидатів в опікуни вимогам, установленим законом для призначення особи опікуном, тощо, та ухвалювали в цих справах судові рішення, які викликали сумніви щодо їхньої обґрунтованості та дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.

Згідно із приписами частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. 9 липня 2026 року склала висновок, копію якого надіслала судді Снігурському В.В. (лист від 9 липня 2026 року № 4846/0/19-26).

Відповідно до цього висновку дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. встановила наявність у поведінці судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. складів дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку із чим запропонувала притягнути суддю Снігурського В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

9 липня 2026 року зазначений висновок разом із матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Снігурського В.В. дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. передала для розгляду Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя. Того самого дня питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В., відкритої за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, включено до проєкту порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, запланованого на 22 липня 2026 року.

10 липня 2026 року суддю Снігурського В.В. у встановленому законом порядку повідомлено про розгляд зазначеної дисциплінарної справи.

22 липня 2026 року суддя Снігурський В.В. взяв участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду дисциплінарної справи в режимі відеоконференції.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В., суддю Снігурського В.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши надані суддею усні та письмові пояснення, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Нормативно-правове регулювання у спірних правовідносинах

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється в момент її смерті. Згідно із частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Частиною другою статті 30 ЦК України встановлено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України). Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).

Стаття 56 ЦК України встановлює, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов’язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки та піклування.

Статтею 58 ЦК України закріплено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частинами другою – п’ятою статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені, та/або поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).

Статтею 67 ЦК України визначено права та обов’язки опікуна, зокрема:

1. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

4. Опікун зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України встановлено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Розгляд таких справ відповідно до частини четвертої статті 293 ЦПК України проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Законом України від 10 квітня 2023 року № 3022-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги» (далі – Закон № 3022-IX) , який набрав чинності 3 серпня 2023 року, статтю 293 ЦПК України доповнено частиною п’ятою такого змісту:

«5. У випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.».

Статтею 294 ЦПК України регламентовано загальний порядок розгляду справ окремого провадження. Зокрема, встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Права та обов’язки учасників справи визначені статтею 43 цього Кодексу. Зокрема, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною другою статті 214 ЦПК України визначено, що головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України).

Частиною другою статті 13 ЦПК України визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи регламентовано главою 2 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України (статті 295–300 ЦПК України).

Згідно із приписами частини першої статті 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом із надання психіатричної допомоги. Зміст такої заяви визначено частиною третьою статті 297 ЦПК України: заява має містити виклад обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною першою статті 298 ЦПК України встановлено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною визначено статтею 299 ЦПК України.

Зокрема, абзацом першим частини першої статті 299 ЦПК України (у редакції Закону № 3022-IX) установлено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування (до 3 серпня 2023 року участь адвоката у справах цієї категорії не була обов’язковою).

Абзацом першим частини першої статті 299 ЦПК України також визначено, що з урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися в режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з абзацами другим, третім частини першої статті 299 ЦПК України питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, може звільнити таку особу від повноважень піклувальника або опікуна і призначити за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 300 ЦПК України). У разі видужання або значного поліпшення психічного стану фізичної особи, яка визнана недієздатною, суд може скасувати рішення суду про визнання такої особи недієздатною та поновити її цивільну дієздатність на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування, такої особи, визнаної недієздатною, або її адвоката (частина четверта статті 300 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 30 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Розділом 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі – Правила опіки та піклування), регламентовано процедуру призначення опікунів (піклувальників). Зокрема, пунктом 3.1 Правил опіки та піклування встановлено, що «при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов’язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб». Пунктом 3.2 Правил опіки та піклування визначено, що опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

У пункті 3.3 Правил опіки та піклування визначено документи, за наявності яких органи опіки та піклування призначають опікуна, зокрема: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, – рішення суду про визнання особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров’я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов’язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов’язки; довідка лікувальної установи про відсутність у сім’ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно з абзацом п’ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» членами сім’ї є, зокрема особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв’язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов’язковими умовами для визнання їх членами сім’ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Статтею 25-1 Кодексу законів про працю України визначено, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 7 «Право на справедливий суд» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплює, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.

Частиною п’ятою статті 4 ЦПК України передбачено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. установлено, що в його провадженні як головуючого перебували справи про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, розгляд яких здійснювався в порядку окремого провадження. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала оцінку поведінці судді Снігурського В.В. під час розгляду 13 справ зазначеної категорії, зокрема в 1 справі (№ 599/2049/22), розглянутій у 2022 році; в 4 справах (№№ 599/2416/22, 599/545/23, 599/1272/23, 599/1625/23), розглянутих у 2023 році; у 6 справах (№№ 599/407/24, 599/923/24, 599/959/24, 599/985/24, 599/1876/24, 599/2155/24), розглянутих у 2024 році; у 2 справах (№ 599/743/25, № 599/1261/25), розглянутих у 2025 році.

1. Справа № 599/2049/22 (за заявою ОСОБА1)

31 жовтня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА1 про визнання її сина, ОСОБА2, недієздатним та призначення його опікуном родича ОСОБА3 з урахуванням подання органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 31 жовтня 2022 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Тригуб Г.С., Барановського В.В.

Заявниця зазначала, що її син є особою ІНФОРМАЦІЯ1, потребує медичного нагляду, лікування та постійного стороннього догляду, який вона не може забезпечити через свій вік і стан здоров’я. На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА2.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України та картки фізичних осіб – платників податків заявниці, ОСОБА2, ОСОБА3, довідка Озерянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (щодо місця проживання заявника), витяг із Реєстру територіальної громади (щодо місця проживання ОСОБА2), індивідуальна програма реабілітації інваліда від 1 липня 2011 року № 1165, видана Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 31 жовтня 2022 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 15 листопада 2022 року о 10:00 із викликом учасників справи (заявниця – ОСОБА1, заінтересовані особи – ОСОБА3, Виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області). Зобов’язав Виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надати письмовий висновок щодо призначення ОСОБА2 опікуна.

31 жовтня 2022 року суддя Снігурський В.В. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня» амбулаторну карту ОСОБА2 (амбулаторну карту повернуто володільцю 29 листопада 2022 року).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 15 листопада 2022 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА2, проведення якої доручив експертам Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

28 листопада 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 499 від 22 листопада 2022 року стосовно ОСОБА2, у зв’язку із чим ухвалою суду від 28 листопада 2022 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 8 грудня 2022 року о 10:00. Зобов’язано Озернянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення ОСОБА2 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА2 «виявляє ознаки інтелектуального недорозвитку у вигляді помірної розумової відсталості», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

30 листопада 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області Тернопільського району Тернопільської області від 22 листопада 2022 року № 141, згідно з яким, зокрема, з урахуванням протоколу засідання опікунської ради Тернопільського району Тернопільської області при Виконавчому комітеті Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Тернопільського району Тернопільської області № 2 від 21 листопада 2022 року погоджено подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо можливості призначення ОСОБА3 опікуном над повнолітнім громадянином ОСОБА2 та доручено опікунській ради Тернопільського району Тернопільської області надати подання Зборівському районному суду Тернопільської області.

У вказаному поданні, яке надійшло до Зборівського районного суду Тернопільської області 6 грудня 2022 року, зазначено, зокрема, що ОСОБА3 здійснює догляд за ОСОБА2, бажає бути його опікуном та за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна.

6 грудня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання вимог ОСОБА1 та проведення розгляду справи без участі представника органу опіки піклування.

Відповідно до заяв від 5 грудня 2022 року ОСОБА1 та ОСОБА3 просили суд розглядати справу за їхньої відсутності, заяву підтримали.

За результатами судового засідання, яке відбулося 8 грудня 2022 року за відсутності учасників справи, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Тригуб Г.С., Барановського В.В., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА1. Визнано ОСОБА2 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА3. Установлено термін дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107770945).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«ОСОБА2 – ____ року народження, проживає за адресою:АДРЕСА1, є особою ІНФОРМАЦІЯ2, потребує стороннього догляду, що засвідчує довідка МСЕК.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 499 від 22 листопада 2022 року встановлено, що ОСОБА2 внаслідок ІНФОРМАЦІЯ3.

Заявниця ОСОБА1 вказала, що вона не може здійснювати належний догляд за сином у зв’язку зі станом здоров’я. Фактично догляд за ОСОБА2 здійснює ОСОБА3.

Орган опіки виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вважає за доцільне призначити опікуном над ОСОБА2 ОСОБА3, що засвідчує письмове подання органу опіки і піклування до суду, затверджене рішенням Виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 141 від 22 листопада 2022 року.

Заявниця заперечень щодо призначення опікуна не має.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи подання Органу опіки і піклування Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, опікуном ОСОБА2 слід призначити ОСОБА1».

2. Справа № 599/2416/22 (за заявою ОСОБА4)

9 грудня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА4 про визнання ОСОБА5 (рідна сестра його дружини) недієздатною та призначення його її опікуном з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 9 грудня 2022 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Барановського В.В., Теслюк Г.П.

Заявник зазначив, що «внаслідок ІНФОРМАЦІЯ4 ОСОБА5 неадекватно сприймає навколишній світ, не може висловлювати свої думки, надати оцінку своїм діям та діям оточуючих осіб, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї. Крім того, не орієнтується та неправильно оцінює прості життєві ситуації, суть власного життя, не може себе обслуговувати (не здатна самостійно одягатися, готувати їжу, здійснювати покупки та взагалі виходити з дому без стороннього нагляду». На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, ОСОБА4 надав довідку Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 392 від 26 грудня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА5 є своячкою заявника (сестра дружини).

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України, картки фізичної особи – платника податків заявника та ОСОБА5, рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 95 від 5 грудня 2022 року (про призначення ОСОБА4 опікуном ОСОБА5 у разі визнання судом її недієздатною), довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0026356 від 18 серпня 2011 року (щодо встановлення ОСОБА5 ІНФОРМАЦІЯ5), індивідуальна програма реабілітації інваліда № 1035 від 18 серпня 2011 року, висновки консультантів Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні від 13 грудня та 15 грудня 2004 року стосовно ОСОБА5, витяг про реєстрацію місця проживання № 13379/28-03 від 5 грудня 2022 року (щодо реєстрації місця проживання ОСОБА4), акт про встановлення факту проживання від 9 грудня 2022 року (щодо фактичного місця проживання ОСОБА4).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 9 грудня 2022 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду 21 грудня 2022 року на 09:15 із викликом учасників справи (заявник – ОСОБА4, заінтересована особа – орган опіки та піклування Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 21 грудня 2022 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА5, проведення якої доручив Комунальному некомерційному підприємству «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

9 січня 2023 року ОСОБА4 уклав договір про надання професійної правничої допомоги у цивільному процесі з адвокатом ОСОБА47.

12 січня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 3 від 3 січня 2023 року стосовно ОСОБА5, у зв’язку із чим ухвалою суду від 12 січня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 17 січня 2023 року о 09:30. Зобов’язано Залозецьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення ОСОБА5 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА5 «ІНФОРМАЦІЯ6».

17 січня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок опікунської ради Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про доцільність призначення опікуна ОСОБА5, затверджений рішенням Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 95 від 5 грудня 2022 року.

У висновку зазначено, що «догляд за ОСОБА5 фактично здійснює її швагро (чоловік сестри) ОСОБА4, ____ року народження, так як з кола близьких родичів здійснювати догляд фізично не може ніхто, мати ОСОБА5, ОСОБА6, ____ року народження, пенсіонерка, за станом здоров’я не може доглядати за дочкою, перенесла операцію, почала часто хворіти, батько ОСОБА7, ____ року народження, пенсіонер, ІНФОРМАЦІЯ7. ОСОБА4 проживає у приватному будинку по АДРЕСА2, разом із ОСОБА5, створює необхідні побутові умови, здійснює належний догляд, у необхідних випадках забезпечує доведення до закладів лікування. Виходячи з наведеного, з метою захисту особистих немайнових і майнових прав ОСОБА5, ____ року народження, що за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки, а також для піклування і створення їй необхідних побутових умов, здійснення за нею належного догляду, забезпечення їй лікування, опікунська рада вважає за доцільне встановити опіку над повнолітньою ОСОБА5, ____ року народження, жителькою АДРЕСА2, призначивши опікуном ОСОБА4, ____ року народження, який зареєстрований по АДРЕСА3, проживає АДРЕСА2, за місцем проживання характеризується позитивно, за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна».

Відповідно до довідки Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 392 від 26 грудня 2022 року склад сім’ї ОСОБА4, який проживає за адресою: АДРЕСА2, такий: ОСОБА7 – тесть, ОСОБА6 – теща, ОСОБА9 – сестра дружини, ОСОБА10 – бабуся дружини.

Крім того, у матеріалах справи містяться письмові заяви ОСОБА4 від 20 грудня 2022 року та 17 січня 2023 року про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

За результатами судового засідання, яке відбулося 17 січня 2023 року, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Барановського В.В., Теслюк Г.П., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА4. Визнано ОСОБА5 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА4. Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108433711).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА5, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА2, є особою з ІНФОРМАЦІЯ8, потребує стороннього догляду, що засвідчує довідка МСЕК.

ОСОБА5 є своячкою заявника ОСОБА4, ____ року народження, який проживає разом з нею в селі АДРЕСА2, що стверджується актом обстеження місця проживання від 09.12.2022 та довідкою з місця проживання № 392 від 26.12.2022.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 03 від 3 січня 2023 року встановлено, що ОСОБА5 внаслідок ІНФОРМАЦІЯ8 не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Фактично догляд за ОСОБА5 здійснює ОСОБА4, заперечень щодо призначення його опікуном немає, що він підтвердив особистою заявою.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Залозецької селищної ради № 95 від 5 грудня 2022 року та висновком опікунської ради Залозецької селищної ради, Орган опіки і піклування Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області вважає за доцільне призначити ОСОБА4 опікуном над ОСОБА5, оскільки вона потребує стороннього догляду та нагляду. Догляд за ОСОБА5 фактично здійснює ОСОБА4, який проживає з нею, так як інші члени сім’ї не можуть здійснювати догляд за ОСОБА5 у зв’язку зі станом здоров’я.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи подання Органу опіки і піклування Залозецької селищної ради, опікуном ОСОБА5 слід призначити ОСОБА4».

3. Справа № 599/545/23 (за заявою ОСОБА11)

7 березня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА11 про визнання її дочки, ОСОБА12, недієздатною та призначення її опікуном ОСОБА13 з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 7 березня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявниця зазначила, що «її дочка є особою ІНФОРМАЦІЯ9, яке призводить до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у неї діагностовано ІНФОРМАЦІЯ10, що призводить до того, що вона не може керувати своїми діями, не орієнтується в часі і просторі, не пам’ятає своїх родичів та не розуміє, де вона проживає. Дочка не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю». На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено довідку Білоголівського старостинського округу Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про склад сім’ї № 59 від 2 березня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА12 є дочкою ОСОБА11.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України та картки фізичної особи – платника податків заявниці та ОСОБА12, виписка з акта огляду № 057382 від 23 травня 1991 року (щодо встановлення ОСОБА12 ІНФОРМАЦІЯ11), паспорт громадянина України та картка платника податків ОСОБА13.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 7 березня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 16 березня 2023 року о 09:30 із викликом учасників справи (заявник – ОСОБА11, заінтересовані особи – ОСОБА12, ОСОБА13, орган опіки та піклування Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 16 березня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА12, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

28 березня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 1130 від 23 березня 2023 року стосовно ОСОБА12, у зв’язку із чим ухвалою суду від 28 березня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 4 квітня 2023 року о 09:00. Зобов’язано орган опіки та піклування Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про можливість призначення ОСОБА13 опікуном ОСОБА12.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА12 «страждає на ІНФОРМАЦІЯ12», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

До Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 23 березня 2023 року № 22, згідно з яким затверджено висновок про можливість призначення опікуна ОСОБА12 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «22 березня 2023 року члени опікунської ради Тернопільського району Тернопільської області здійснили виїзд та склали акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА12 ОСОБА12 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА4, під час спілкування на контакт не йшла, погано розмовляє, не розуміє обставин, що відбуваються навколо, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих. Вона проживає з мамою пенсійного віку, сестрою, яка є особою з інвалідністю та її чоловіком, який також є особою з інвалідністю, однак в силу своїх років та фізичного здоров’я, вони не мають можливості піклуватися про неї. Кандидат в опікуни ОСОБА13 під час відвідування за вказаною адресою був присутній та здійснював догляд за ОСОБА12».

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА13 від 28 березня 2023 року про підтримання заявлених вимог і розгляд справи за його відсутності.

За результатами судового засідання, яке відбулося 4 квітня 2023 року за участю ОСОБА11, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА11 Визнано ОСОБА12 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА13. Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109985068).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА12, ____ року народження, проживає у селі АДРЕСА4, є донькою ОСОБА11, є особою ІНФОРМАЦІЯ13, що засвідчує висновок МСЕК ВТЄ № 057382.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 156 від 23 березня 2023 року встановлено, що ОСОБА12 страждає на ІНФОРМАЦІЯ13, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Заявниця ОСОБА11, ____ року народження, вказала, що у зв’язку з похилим віком і станом здоров’я не може здійснювати догляд за хворою донькою, однак її опікуном бажає бути племінник ОСОБА13, який проживає з ними.

Опікунська рада Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області надала письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 22 від 23 березня 2023 року. Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА12, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА4, є особою з ІНФОРМАЦІЯ14.

Опікунською радою 22 березня 2023 року здійснено виїзд за вказаною адресою та складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА12 та встановлено, що вона не розуміє обставин, що відбуваються, погано розмовляє. Проживає з матір’ю похилого віку, сестрою, яка є особою з інвалідністю та її чоловіком, який також є особою з інвалідністю і в силу своїх років та фізичного стану не можуть піклуватися про недієздатну. Кандидат в опікуни ОСОБА13 був присутній за вказаною адресою та здійснював догляд за ОСОБА12.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області вважає за доцільне призначити ОСОБА13, ____ року народження, опікуном ОСОБА12.

ОСОБА13 не заперечує щодо призначення його опікуном та бажає виконувати обов’язки опікуна своєї тітки ОСОБА12, так як вони проживають спільно, про що надав суду письмову заяву. Заявниця не заперечує щодо призначення його опікуном.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради Залозецької селищної ради, опікуном ОСОБА12 слід призначити ОСОБА13».

4. Справа № 599/1272/23 (за заявою ОСОБА14)

30 травня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА14 про визнання його матері, ОСОБА5, недієздатною та призначення її опікуном ОСОБА15, який є її племінником, з урахуванням висновку органу опіку та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 30 травня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Антонів Я.А., Багрій У.П.

Заявник зазначив, що його мати внаслідок ІНФОРМАЦІЯ15, не орієнтується в часі та просторі, не пам’ятає родичів, не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та перебуває під наглядом лікарів. На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено свідоцтво про народження заявника.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника та ОСОБА5, витяг із Реєстру територіальної громади (щодо місця проживання ОСОБА5), висновки лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Зборівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 233 від 25 квітня 2023 року (щодо потреби ОСОБА5 у постійному сторонньому догляді), № 234 від 25 квітня 2023 року (щодо нездатності ОСОБА5 до пересування), № 241 від 25 квітня 2023 року (щодо необхідності надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи), довідка Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 15 травня 2023 року № 146 (щодо непроживання дітей ОСОБА5 за місцем її реєстрації, нездійснення ними догляду за матір’ю), довідка Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 15 травня 2023 року № 143 (щодо складу сім’ї ОСОБА15, до якої належить ОСОБА5), паспорт громадянина України ОСОБА15, картка платника податків ОСОБА15, рішення Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 19 травня 2023 року № 92 (про затвердження висновку опікунської ради), висновок опікунської ради при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області (щодо рекомендування суду призначити ОСОБА15 опікуном ОСОБА5).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 30 травня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 9 червня 2023 року о 09:00 із викликом учасників справи (заявник – ОСОБА14, заінтересовані особи – ОСОБА5, ОСОБА15, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 8 червня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА5, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

19 червня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 342 від 13 червня 2023 року стосовно ОСОБА5, у зв’язку із чим ухвалою суду від 3 липня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 13 липня 2023 року о 09:00.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА5 «ІНФОРМАЦІЯ16», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

За результатами судового засідання, яке відбулося 13 липня 2023 року за участю ОСОБА14 та ОСОБА15, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Антонів Я.А., Багрій У.П. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА14. Визнано ОСОБА5 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА15. Установлено термін дії рішення суду – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112158927).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА5 – ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА5, є матір’ю заявника ОСОБА14, має хронічні ІНФОРМАЦІЯ17, потребує стороннього догляду, що засвідчує висновок ЛКК КНП Зборівський ПМСЦ № 241 від 25 квітня 2023 року.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 527 від 13 червня 2023 року встановлено, що ОСОБА5 виявляє ІНФОРМАЦІЯ17, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Заявник ОСОБА14 вказав, що він проживає та працює в іншій області, перебуває у постійних відрядженнях, тому не може здійснювати догляд за хворою матір’ю. Його брат ОСОБА7 проживає у м. Львів, страждає тяжкою хворобою, не може виконувати обов’язки опікуна. Однак опікуном ОСОБА5 бажає бути племінник ОСОБА15, який зареєстрований та проживає з хворою ОСОБА5, тому він просить призначити опікуном ОСОБА15.

Згідно з довідкою Оліївського старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 146 від 25 травня 2023 року діти ОСОБА5, ____ року народження, з матір’ю не зареєстровані і не проживають, догляду не здійснюють.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 92 від 19 травня 2023 року. Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА5 – ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА5.

Кандидатом в опікуни ОСОБА5 є її племінник ОСОБА15, який бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА15 опікуном ОСОБА5.

Згідно з довідкою Оліївського старостинського округу Зборівської міської ради № 143 від 15 травня 2023 року ОСОБА15 – ____ року народження, зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА5, членом його сім’ї також є тітка ОСОБА5 – ____ року народження.

ОСОБА15 у судовому засіданні не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна своєї тітки ОСОБА5, так як вони проживають спільно в одній сім’ї, інших осіб, які б здійснювали опіку немає, щодо вказаних обставин надав суду також письмову заяву.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Органу опіки виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області опікуном ОСОБА5 слід призначити ОСОБА15».

5. Справа № 599/1625/23 (за заявою ОСОБА16)

6 липня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА16 про визнання його дружини, ОСОБА17, недієздатною та призначення її опікуном ОСОБА18 з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 7 липня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявник зазначив, що «його дружина після ІНФОРМАЦІЯ18, що призводить до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у неї діагностовано ІНФОРМАЦІЯ19, що призводить до того, що вона не може керувати своїми діями, не орієнтується в часі і просторі, не пам’ятає своїх родичів та не розуміє, де вона проживає. ОСОБА17 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги та контролю».

На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА16 та ОСОБА17 (серія __ № ____) від 17 січня 1987 року.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України, картки фізичної особи – платника податків, пенсійні посвідчення заявника та ОСОБА17, паспорт громадянина України та картка фізичної особи – платника податків ОСОБА18, витяги з Реєстру територіальної громади (щодо місця проживання ОСОБА18 і ОСОБА17), виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 472797 від 15 березня 2019 року (щодо встановлення ОСОБА17 ІНФОРМАЦІЯ20 довічно).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 7 липня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 17 липня 2023 року о 09:15 із викликом учасників справи (заявник – ОСОБА16, заінтересовані особи – ОСОБА17, ОСОБА18, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 17 липня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА17, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

20 липня 2023 року суддя Снігурський В.В. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня» амбулаторну карту ОСОБА17.

26 липня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 430 від 20 липня 2023 року стосовно ОСОБА17, у зв’язку із чим ухвалою суду від 26 липня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 14 серпня 2023 року о 09:20. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення ОСОБА17 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА17 «ІНФОРМАЦІЯ21», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

16 серпня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 15 серпня 2023 року № 138, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА18 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА17 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА17 проживає у приміщенні з належними умовами для перебування спільно із ОСОБА18 за адресою: АДРЕСА6. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА17 є родич ОСОБА18. ОСОБА18 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду за нею та її утримання. За станом здоров’я ОСОБА18 може виконувати обов’язки опікуна».

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА18 від 23 серпня 2023 року про підтримання заявлених вимог.

За результатами судового засідання, яке відбулося 23 серпня 2023 року за участю ОСОБА16 та ОСОБА18, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА16. Визнано ОСОБА17 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА18. Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112986782).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА17, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА6, є дружиною заявника ОСОБА16, має хронічні захворювання ІНФОРМАЦІЯ22.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 430 від 20 липня 2023 року встановлено, що ОСОБА17 страждає на ІНФОРМАЦІЯ23, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Заявник ОСОБА16 вказав, що він проживає у с. Млинівці, Тернопільського району, за станом свого здоров’я та віком не може здійснювати догляд за хворою дружиною. Однак її опікуном бажає бути племінник ОСОБА18, який проживає з хворою ОСОБА17 за адресою: АДРЕСА6, тому він просить призначити опікуном ОСОБА18.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 138 від 15 серпня 2023 року. Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА17, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА6.

Кандидатом в опікуни ОСОБА17 є її родич ОСОБА18, який бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА18 опікуном ОСОБА17.

ОСОБА18 у судовому засіданні не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна щодо ОСОБА17, так як вони проживають спільно в одній сім’ї, інших осіб, які б могли здійснювати опіку немає, щодо вказаних обставин надав суду також письмову заяву.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради опікуном ОСОБА17 слід призначити ОСОБА18».

6. Справа № 599/407/24 (за заявою ОСОБА19)

23 лютого 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА19 про визнання його родича, ОСОБА20, недієздатним та призначення його опікуном ОСОБА19 з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 23 лютого 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Барановського В.В., Тригуб Г.С.

Заявник зазначив, що «його родич має хронічні захворювання ІНФОРМАЦІЯ24, яке призводить до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у нього діагностовано ІНФОРМАЦІЯ25, що призводить до того, що він не може керувати своїми діями, не орієнтується в часі і просторі, не пам’ятає своїх родичів, не розуміє де він проживає та потребує постійного стороннього догляду за ним, у зв’язку з чим йому встановлено ІНФОРМАЦІЯ26. ОСОБА20 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю».

Водночас доказів, які б належним чином підтверджували родинні зв’язки з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, заявник не надав.

До заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України, картки фізичної особи – платника податків заявника та ОСОБА20, довідка серії ЗАК-Р-82 № 00200 (щодо встановлення ОСОБА20 ІНФОРМАЦІЯ26), пенсійне посвідчення ОСОБА20 серії __ № ___ від 6 січня 2011 року, витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб № 143/04-19 від 8 лютого 2024 року, витяг з Реєстру територіальної громади (щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА20).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 23 лютого 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 29 лютого 2024 року о 09:30 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА19, заінтересовані особи – ОСОБА20, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 29 лютого 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА20, проведення якої доручено Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

12 березня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 142 від 5 березня 2024 року стосовно ОСОБА20, у зв’язку із чим ухвалою суду від 13 березня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 26 березня 2024 року о 09:00. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення опікуна для ОСОБА20.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА20 «ІНФОРМАЦІЯ27», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

26 березня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 22 березня 2024 року № 54, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА19 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА20 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА20 проживає у приміщенні з належними умовами для перебування спільно з родичем ОСОБА19 за адресою: АДРЕСА7. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА20 є родич ОСОБА19. ОСОБА19 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду за ним та її утримання. За станом здоров’я ОСОБА19 може виконувати обов’язки опікуна».

У матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА19 від 26 березня 2024 року про підтримання заявлених вимог.

За результатами судового засідання, яке відбулося 26 березня 2024 року за участю ОСОБА19, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Барановського В.В., Тригуб Г.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА19 Визнано ОСОБА20 недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА19 Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117893662).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА20, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА7, що засвідчує довідка з місця проживання та витяг з Реєстру Зборівської територіальної громади.

Згідно з довідкою ЗАК-Р-82 № 00296 з акту освідчення ОСОБА20 є особою з ІНФОРМАЦІЯ26, непрацездатним. Дані факти також засвідчує його пенсійне посвідчення __ № ____1.

Заявник ОСОБА19, ____ року народження, зареєстрований та проживає разом з ОСОБА20 в АДРЕСА7, що стверджується довідкою Зборівської міської ради від 8 лютого 2024 року № 143/04-19 про зареєстрованих у житловому будинку осіб.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 142 від 05 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА20 страждає на ІНФОРМАЦІЯ28.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА20 проживає у селі Красна Зборівської територіальної громади Тернопільського району, його мати та тітка померли, батька не знає, школи не закінчив, не працював, трудові навички відсутні.

Рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради № 54 від 22 березня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Зборівської міської ради, яким встановлено, що умови проживання ОСОБА20 в селі Красна Тернопільського район, де він проживає з родичем ОСОБА19 належні. ОСОБА19 бажає бути його опікуном та здійснювати відповідні обов’язки опікуна, за станом здоров’я може виконувати такі обов’язки.

Оскільки опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків та можливості виконувати обов’язки опікуна, орган опіки вважає за доцільне призначити ОСОБА19 опікуном ОСОБА20, оскільки останній потребує стороннього догляду та нагляду.

Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Заявник ОСОБА19 заперечень щодо призначення його опікуном не має, так як він фактично здійснює догляд за ОСОБА20, що він стверджує особистою заявою.

Згідно з частиною першою статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи подання Органу опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради, опікуном ОСОБА20 слід призначити ОСОБА19».

7. Справа № 599/923/24 (за заявою ОСОБА21)

23 квітня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА21 про визнання її сина, ОСОБА22, недієздатним та призначення його опікуном ОСОБА23 з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 23 квітня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявниця зазначила, що «її син має хронічні захворювання ІНФОРМАЦІЯ29, які призводять до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, орієнтації в просторі, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності, а також у нього діагностовано розлади особистості та поведінки, що призводить до того, що він не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду. Син не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю». На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА22 серії ___ № ___ від ____ року.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України заявниці та ОСОБА22, картка платника податків заявниці, довідка Кабарівецького старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 137 від 19 квітня 2024 року (щодо складу сім’ї ОСОБА21, до якої належить син ОСОБА22), довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 9031443 від 31 серпня 2011 року (щодо встановлення ОСОБА22 ІНФОРМАЦІЯ30), паспорт громадянина України ОСОБА23, довідка про присвоєння ОСОБА23 ідентифікаційного номера; довідка Кабарівецького старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 136 від 19 квітня 2024 року (щодо місця проживання ОСОБА23 (без реєстрації місця проживання)), витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА23.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 23 квітня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 30 квітня 2024 року о 09:45 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА21, заінтересовані особи – ОСОБА23, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 30 квітня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА22, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

28 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 332 від 14 травня 2024 року стосовно ОСОБА22, у зв’язку із чим ухвалою суду від 28 травня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 5 червня 2024 року о 09:00. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення для ОСОБА22 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА22 «страждає на ІНФОРМАЦІЯ31», унаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

28 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 травня 2024 року № 106, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА23 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА22 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА22 проживає у приміщенні з належними умовами для перебування (спільно із ОСОБА23) за адресою: АДРЕСА8. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА22 є родич ОСОБА23. ОСОБА23 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та його утримання. За станом здоров’я ОСОБА23 може виконувати обов’язки опікуна».

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА21 від 5 червня 2024 року, адресована Зборівському районному суду Тернопільської області, про розгляд справи за її відсутності. ОСОБА21 у заяві також зазначила, що не може виконувати обов’язки опікуна ОСОБА22 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, а тому просила призначити опікуном її зятя – ОСОБА23, який проживає спільно з ними та допомагає здійснювати догляд за ОСОБА22.

5 червня 2024 року ОСОБА23 подав до Зборівського районного суду Тернопільської області письмову заяву, у якій підтримав заявлені вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

За результатами судового засідання, яке відбулося 5 червня 2024 року, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА21. Визнано ОСОБА22 недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА23. Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119508039).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА22, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА8, є сином заявниці ОСОБА21, має ІНФОРМАЦІЯ32, потребує постійного стороннього догляду, що стверджується довідкою до акту огляду МСЕК.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 332 від 14 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА22 страждає на ІНФОРМАЦІЯ33.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Заявниця ОСОБА21 вказала, що вона за станом свого здоров’я та віком не може здійснювати догляд за хворим сином. Однак фактично догляд за хворим здійснює ОСОБА23, який є членом їх сім’ї, тому вона просить призначити його опікуном над ОСОБА22.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 106 від 24 травня 2024 року. Згідно вказаного висновку встановлено, що ОСОБА22, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА8.

Кандидатом в опікуни ОСОБА22 є ОСОБА23, який бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна.

Згідно з довідкою, виданою Кабарівецьким старостинським округом Зборівської міської ради від 19 квітня 2024 року, ОСОБА23 проживає разом з ОСОБА22 у АДРЕСА8.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА23 опікуном ОСОБА22.

Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

ОСОБА23 не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна щодо ОСОБА22, щодо вказаних обставин надав суду також письмову заяву.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради опікуном ОСОБА22 слід призначити ОСОБА23».

8. Справа № 599/959/24 (за заявою ОСОБА24)

25 квітня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА24 про визнання її сина, ОСОБА25, недієздатним та призначення його опікуном ОСОБА26 з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 25 квітня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Кузняк Л.М., Ладанівську Л.С.

Заявниця зазначила, що «її син має ІНФОРМАЦІЯ34, які призводять до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, спілкування, контролю над своєю поведінкою, трудової діяльності, що призводить до того, що він не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду, внаслідок чого йому було встановлено ІНФОРМАЦІЯ35. Син не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю».

На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтво про народження ОСОБА26 серії ___ № ____ від ____ року.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України, картки фізичної особи – платника податків заявниці, ОСОБА26, паспорт громадянина України ОСОБА25, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА25, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0034571 від 2 вересня 2011 року (щодо встановлення ОСОБА25 ІНФОРМАЦІЯ35), довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0036145 від 1 жовтня 2014 року (щодо встановлення ОСОБА25 ІНФОРМАЦІЯ35), довідка Пліснянського старостинського округу Зборівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 160 від 24 квітня 2024 року (щодо зареєстрованого та фактичного місця проживання ОСОБА25), акт від 24 квітня 2024 року, складений комісією Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, щодо встановлення фактичного місця проживання ОСОБА26, свідоцтво про народження ОСОБА26 серії ____ № ____ від ____ року; свідоцтво про народження ОСОБА26 серії ___ № ____ від ____ року; свідоцтво про народження ОСОБА27 серії __ № ____ від ____ року; посвідчення тракториста-машиніста серії А № 588009, видане на ім’я ОСОБА27 14 березня 1972 року, свідоцтво про смерть ОСОБА25 серії ____ № ____ від 14 березня 1983 року; свідоцтво про смерть ОСОБА28 серії ____ № ____ від 15 грудня 1990 року.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 26 квітня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 1 травня 2024 року о 09:15 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА24, заінтересовані особи – ОСОБА25, ОСОБА26, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

29 квітня 2024 року суддя Снігурський В.В. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня» амбулаторну карту ОСОБА25.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 1 травня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА25, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

13 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 297 від 2 травня 2024 року щодо ОСОБА25, у зв’язку із чим ухвалою суду від 13 травня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 27 травня 2024 року о 09:00. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення для ОСОБА25 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА25 «ІНФОРМАЦІЯ36».

27 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 травня 2024 року № 91, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА26 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА25 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА25 проживає у приміщенні з належними умовами для перебування за адресою: АДРЕСА9 спільно з родичем ОСОБА26. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА25 є родич ОСОБА26. ОСОБА26 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та його утримання. За станом здоров’я ОСОБА26 може виконувати обов’язки опікуна».

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА26 від 27 травня 2024 року про підтримання заявлених вимог та прохання розглядати справу за його відсутності.

За результатами судового засідання, яке відбулося 27 травня 2024 року, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Кузняк Л.М., Ладанівської М.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА24. Визнано ОСОБА25 недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА26. Установлено термін дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119291724).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА25, ____ року народження, проживає за адресою:АДРЕСА9, є сином заявника ОСОБА24, має хронічні захворювання центральної нервової системи, є особою з інвалідністю другої групи з дитинства.

Висновком судово-психіатричної експертизи №297 від 02 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА25 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ36.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Заявник ОСОБА24 вказала, що вона проживає у селі АДРЕСА9, за станом свого здоров’я та віком не може здійснювати догляд за хворим сином. Однак його опікуном бажає бути племінник ОСОБА26, який фактично здійснює догляд за хворим ОСОБА25, тому вона просить призначити його опікуном над ОСОБА25.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 91 від 24 травня 2024 року. Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА25, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА9.

Кандидатом в опікуни ОСОБА25 є його родич ОСОБА26, який бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, за станом здоров’я може виконувати обов’язки опікуна.

Згідно з актом комісії Зборівської міської ради від 24 квітня 2024 року, ОСОБА26 проживає разом з ОСОБА25 у селі АДРЕСА9.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА26 опікуном ОСОБА25.

ОСОБА26 не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна щодо ОСОБА25, щодо вказаних обставин надав суду також письмову заяву.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічними, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради опікуном ОСОБА25 слід призначити ОСОБА26».

9. Справа № 599/985/24 (за заявою ОСОБА29)

29 квітня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА29 про визнання недієздатною його родички, ОСОБА30, та призначення ОСОБА29 її опікуном з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 29 квітня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Барановського В.В., Теслюк Г.П. Надалі відповідно до протоколу автоматичного визначення присяжних від 25 травня 2024 року для розгляду заяви ОСОБА29 визначено присяжних Антонів Т.Я., Теслюк Г.П.

Заявник зазначив, що «його родичка має хронічні захворювання ІНФОРМАЦІЯ37, які призводять до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації у просторі, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у неї діагностовано ІНФОРМАЦІЯ38, що призводить до того, що вона не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду, внаслідок чого їй було встановлено ІНФОРМАЦІЯ39. Родичка не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю».

До заяви не було долучено доказів наявності родинного зв’язку між заявником та ОСОБА30.

До заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України, картки фізичної особи – платника податків заявника та ОСОБА30, довідка Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 160 від 25 квітня 2024 року (щодо здійснення ОСОБА29 догляду за ОСОБА30 та спільного проживання з нею), виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 110204 від 3 серпня 2006 року (щодо встановлення ОСОБА30 ІНФОРМАЦІЯ39), довідка Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 161 від 25 квітня 2024 року (про те, що ОСОБА30 є одинокою особою та не має близьких родичів, зобов’язаних здійснювати за нею догляд та опіку), довідка Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 162 від 25 квітня 2024 року (про те, що ОСОБА30 є особою з ІНФОРМАЦІЯ39 та потребує стороннього догляду).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 29 квітня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 1 травня 2024 року о 09:45 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА29, заінтересовані особи – ОСОБА30, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 1 травня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА30, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

9 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 298 від 2 травня 2024 року стосовно ОСОБА30, у зв’язку із чим ухвалою суду від 9 травня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 20 травня 2024 року о 09:15. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення для ОСОБА30 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА30 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ40».

27 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 травня 2024 року № 100, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА29 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА30 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА30 проживає у приміщенні з належними умовами для перебування за адресою: АДРЕСА10 спільно з родичем ОСОБА29. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА30 є родич ОСОБА29. ОСОБА29 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та її утримання. За станом здоров’я ОСОБА29 може виконувати обов’язки опікуна».

Крім того, у матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА29 від 27 травня 2024 року про підтримання заявлених вимог та прохання розглядати справу за його відсутності.

За результатами судового засідання, яке відбулося 27 травня 2024 року, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Антонів Т.Я., Теслюк Г.П. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА29. Визнано ОСОБА30 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА29. Установлено термін дії рішення – два роки із дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119291720).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА30, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА10, що засвідчує довідка з місця проживання.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК № 110204 ОСОБА30 є особою з ІНФОРМАЦІЯ39.

Заявник ОСОБА29, ____ року народження, проживає разом з ОСОБА30 в селі АДРЕСА10, що стверджується довідкою Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 25.04.2024 року № 160.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 298 від 02травня 2024 року встановлено, що ОСОБА30 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ40.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА30 проживає у селі АДРЕСА10, є одинокою особою, не має близьких родичів зобов’язаних за нею доглядати.

Рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради № 100 від 24 травня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Зборівської міської ради, яким встановлено, що умови проживання ОСОБА30 в селі АДРЕСА10, де вона проживає з ОСОБА29, належні. ОСОБА29 бажає бути її опікуном та здійснювати відповідні обов’язки опікуна, за станом здоров’я може виконувати такі обов’язки.

Оскільки опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків та можливості виконувати обов’язки опікуна, орган опіки вважає за доцільне призначити ОСОБА29 опікуном ОСОБА30, оскільки остання потребує стороннього догляду та нагляду.

Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Заявник ОСОБА29 заперечень щодо призначення його опікуном не має, так як він фактично здійснює догляд за ОСОБА30, що він стверджує письмовою заявою.

Згідно з частиною першою статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи подання Органу опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради, опікуном ОСОБА30 слід призначити ОСОБА29».

10. Справа № 599/1876/24 (за заявою ОСОБА31)

27 серпня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА31 про визнання недієздатною її дочки, ОСОБА32, та призначення ОСОБА33 її опікуном з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 27 серпня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Гнатів М.І., Кузняк Л.М.

Заявниця зазначила, що «її дочка має ІНФОРМАЦІЯ41, які призводять до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації у просторі, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у неї діагностовано ІНФОРМАЦІЯ42, що призводить до того, що вона не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду, внаслідок чого їй було встановлено ІНФОРМАЦІЯ43. Дочка не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю».

До заяви не було долучено доказів наявності родинного зв’язку між заявником і ОСОБА32.

До заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера заявниці, паспорти громадянина України та картки фізичної особи – платника податків ОСОБА32, ОСОБА33, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0031498 від 31 серпня 2011 року (щодо встановлення ОСОБА32 ІНФОРМАЦІЯ43).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 27 серпня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 10 вересня 2024 року о 09:00 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА31, заінтересовані особи – ОСОБА32, ОСОБА33, орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 10 вересня 2024 року залучив адвоката «з числа адвокатів Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для представництва інтересів ОСОБА32». Доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити участь адвоката в судовому засіданні, яке призначене на 16 вересня 2024 року о 10:00.

Відповідно до доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 017/05.2-7/8971 від 11 вересня 2024 року Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА34 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги (здійснення представництва інтересів у суді) ОСОБА32.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 16 вересня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА32, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

24 жовтня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 767 від 1 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА32, у зв’язку із чим ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 6 листопада 2024 року о 09:00. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про призначення для ОСОБА32 опікуна.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА32 «ІНФОРМАЦІЯ44».

1 листопада 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 25 жовтня 2024 року № 195 про затвердження висновку опікунської ради про можливість призначення ОСОБА33 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА32 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «до органу опіки та піклування звернувся гр ОСОБА33, ____ року народження, із відповідною заявою, житель м. Зборова, про призначення його опікуном повнолітньої особи – ОСОБА32, ____ року народження, яка є особою з інвалідністю І групи з дитинства. Також до органу опіки та піклування надійшла заява ОСОБА31 про неможливість бути опікуном через стан здоров’я. Оскільки опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, кандидатом в опікуни ОСОБА30 є ОСОБА33. ОСОБА33 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та її утримання».

За результатами судового засідання, яке відбулося 6 листопада 2024 року за участю заявника ОСОБА31, заінтересованої особи ОСОБА33, адвоката особи, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА34, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Гнатів М.І., Кузняк Л.М. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА31. Визнано ОСОБА32 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА33. Установлено термін дії рішення – два роки із дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122852467).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА32, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА11, є дочкою заявника ОСОБА31, ____ року народження, має хронічні захворювання центральної нервової системи, є особою з ІНФОРМАЦІЯ43.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 767 від 01 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА32 страждає на ІНФОРМАЦІЯ44.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Орган опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівського міської ради № 195 від 25 жовтня 2024 року.

Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА32, ____ року народження , проживає за адресою: АДРЕСА11, потребує стороннього догляду, не може керувати своїми діями.

Її мати ОСОБА31 звернулася з заявою про неможливість бути опікуном через стан здоров’я.

Кандидатом в опікуни є ОСОБА33, який бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, може виконувати обов’язки опікуна.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА33 опікуном ОСОБА32.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

ОСОБА33 не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна щодо ОСОБА32, перебуває в родинних відносинах з підопічною особою.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради опікуном ОСОБА32 необхідно призначити ОСОБА33».

11. Справа № 599/2155/24 (за заявою ОСОБА35)

8 жовтня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА35 про визнання недієздатним її сина, ОСОБА36, та призначення ОСОБА37 його опікуном з урахуванням подання органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 8 жовтня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявниця зазначила, що «її син має хронічні захворювання ІНФОРМАЦІЯ45, які призводять до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації у просторі, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у нього діагностовано ІНФОРМАЦІЯ46, що призводить до того, що він не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду, внаслідок чого йому було встановлено ІНФОРМАЦІЯ47. Син не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю».

На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА36 серії ___ № ____ від 4 лютого 1997 року.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти громадянина України та картки фізичної особи – платника податків заявниці та ОСОБА36, паспорт громадянина України ОСОБА37, витяги з Реєстру територіальної громади (щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА36 та ОСОБА37), довідка Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 169 від 18 вересня 2024 року (щодо складу сім’ї ОСОБА36, до якої належить ОСОБА38 (баба)), довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0340662 від 13 січня 2013 року (щодо встановлення ОСОБА36 ІНФОРМАЦІЯ47), індивідуальна програма реабілітації інваліда № 8 від 13 січня 2015 року.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 9 жовтня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 23 жовтня 2024 року о 10:00 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА35, заінтересовані особи – ОСОБА36, ОСОБА37, Виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 9 жовтня 2024 року залучив «адвоката з числа адвокатів Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для представництва інтересів ОСОБА36». Доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити участь адвоката в судовому засіданні, яке призначене на 23 жовтня 2024 року о 10:00.

Відповідно до доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 017/05.2-7/10149 від 10 жовтня 2024 року Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА34 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги (здійснення представництва інтересів у суді) ОСОБА36.

17 жовтня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про розгляд справи без участі представника.

23 жовтня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА35, у якій вона просила судове засідання, призначене на 23 жовтня 2024 року, проводити за її відсутності, а також призначити у справі судово-психіатричну експертизу.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 23 жовтня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА36, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

10 грудня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 1000 від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА36, у зв’язку із чим ухвалою суду від 10 грудня 2024 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 18 грудня 2024 року о 09:10. Зобов’язано Озернянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про можливість призначення опікуна ОСОБА36.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА36 «ІНФОРМАЦІЯ48», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

12 грудня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 25 листопада 2024 року № 172, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА37 опікуном над братом – ОСОБА36. Цього самого дня до суду надійшло подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 1032 від 26 листопада 2024 року щодо доцільності призначення ОСОБА37 опікуном над братом ОСОБА36.

У поданні зазначено, що «орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Озернянської сільської ради, розглянувши надані документи, вважає за доцільне рекомендувати Зборівському районному суду Тернопільської області призначити ОСОБА37 опікуном над братом ОСОБА36».

За результатами судового засідання, яке відбулося 23 грудня 2024 року за участю заявниці ОСОБА35, заінтересованої особи ОСОБА37, адвоката особи, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА34, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА35. Визнано ОСОБА36 недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА37. Установлено термін дії рішення – два роки із дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123961770).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА36, ____ року народження, проживає за адресою:АДРЕСА12, є сином заявниці ОСОБА35, ____ року народження, має хронічні захворювання центральної нервової системи, є особою з інвалідністю першої групи з дитинства.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 868 від 14 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА36 страждає на ІНФОРМАЦІЯ48.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Орган опіки Виконавчого комітету Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Озернянської сільської ради № 172 від 25 листопада 2024 року.

Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА36, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА12, потребує стороннього догляду, не може керувати своїми діями.

Кандидатом в опікуни є ОСОБА37, який звернувся до органу опіки Виконавчого комітету Озернянської сільської ради з відповідною заявою, бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, може виконувати обов’язки опікуна.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Озернянської сільської ради вважає за доцільне призначити ОСОБА37 опікуном його брата ОСОБА36.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

ОСОБА37 не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна ОСОБА36, перебуває в родинних відносинах з підопічною особою.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок опікунської ради при Виконавчому комітеті Озернянської сільської ради опікуном ОСОБА36 слід призначити ОСОБА37».

12. Справа № 599/743/25 (за заявою органу опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області)

16 травня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява органу опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання недієздатним ОСОБА39 та призначення ОСОБА40 його опікуном з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 16 травня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Антонів Г.Я., Василика С.М.

Заявник зазначив, що «ОСОБА39 через свій психологічний стан постійно потребує стороннього догляду. Він є особою з ІНФОРМАЦІЯ49. Розлад його здоров’я носить ІНФОРМАЦІЯ49».

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 93 від 25 квітня 2025 року (щодо затвердження висновку опікунської ради про можливість призначення ОСОБА40 опікуном над ОСОБА39) та висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА40 опікуном над ОСОБА39, паспорт громадянина України та картка платника податків ОСОБА40, паспорт громадянина України та картка фізичної особи – платника податків ОСОБА39, пенсійне посвідчення ОСОБА39 серії __ № ____ від 10 квітня 2003 року, довідка Кабарівецького старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 71 від 24 березня 2025 року (щодо місця проживання та складу сім’ї ОСОБА39), довідка Кабарівецького старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 72 від 24 березня 2025 року (про спільне проживання ОСОБА39 із сином ОСОБА41 та ОСОБА40, а також про здійснення ОСОБА40 догляду за ОСОБА39), довідка Кабарівецького старостинського округу Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області № 73 від 24 березня 2025 року (про спільне проживання ОСОБА40 із ОСОБА39 та надання йому допомоги).

Виконавчий комітет восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області рішенням від 25 квітня 2025 року № 93 затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА40 опікуном над повнолітньою особою ОСОБА39.

У висновку зазначено, що «ОСОБА39 через свій психологічний стан постійно потребує стороннього догляду. Він є особою з ІНФОРМАЦІЯ49. ОСОБА40 є його родичем, проживає (без реєстрації) спільно із ОСОБА39, має можливість дбати про нього, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та піклуванням. ОСОБА40 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та його утримання. ОСОБА40 може виконувати обов’язки опікуна».

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 16 травня 2025 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 26 травня 2025 року о 09:00 з викликом учасників справи (заявник – орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, заінтересовані особи – ОСОБА39, ОСОБА40).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 16 травня 2025 року залучив «адвоката з числа адвокатів Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для представництва інтересів ОСОБА39». Доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити участь адвоката судовому засіданні, яке призначене на 09:00 26 травня 2025 року.

Відповідно до доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 017/05.2-7/4563 від 16 травня 2025 року Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА41 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги (здійснення представництва інтересів усуді) ОСОБА39.

26 травня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло клопотання ОСОБА40 про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 26 травня 2025 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА39, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

24 липня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 1050 від 1 липня 2025 року стосовно ОСОБА39, у зв’язку із чим ухвалою суду від 24 липня 2025 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 5 серпня 2025 року о 09:00. Зобов’язано орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про можливість призначення опікуна ОСОБА39.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА39 «ІНФОРМАЦІЯ50».

4 серпня 2025 року ОСОБА40 подав до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, у якій просив призначити його опікуном ОСОБА39.

За результатами судового засідання, яке відбулося 4 серпня 2025 року за участю представника заявника ОСОБА42, заінтересованої особи ОСОБА40, адвоката особи, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА41. Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Антонів Г.Я., Василик С.М. ухвалив рішення про задоволення заяви органу опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області. Визнано ОСОБА39 недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА40. Установлено термін дії рішення – два роки із дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129275136).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА39, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА13, разом із своїм сином ОСОБА39, який також є особою ІНФОРМАЦІЯ39, є недієздатним та перебуває під опікою, а також з ними проживає ОСОБА40, який фактично здійснює догляд за ОСОБА39. Згідно з посвідченням серії __ № ____ ОСОБА39 є особою з інвалідністю другої групи довічно.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 535 від 1 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА39 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ41.

ОСОБА40, ____ року народження, проживає разом з ОСОБА39 у селі АДРЕСА13, що стверджується довідкою Зборівської міської ради від 24.03.2025 № 72.

Висновком Органу опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради встановлено, що ОСОБА39 проживає у АДРЕСА13 разом із недієздатним сином ОСОБА39, який перебуває під опікою та родичем ОСОБА40 (довідка № 274 від 03.10.2024), який фактично здійснює догляд за ОСОБА39.

ОСОБА40 бажає бути його опікуном та здійснювати відповідні обов’язки опікуна, за станом здоров’я може виконувати такі обов’язки, алкогольними напоями чи наркотичними засобами не зловживає, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має можливість дбати про ОСОБА39, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та піклуванням.

У відповідності до пункту 3.1 Правил опіки та піклування при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов’язки, стосунки між ним та підопічним. Оскільки опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків та можливості виконувати обов’язки опікуна, орган опіки вважає за доцільне призначити ОСОБА40 опікуном ОСОБА39, оскільки останній потребує стороннього догляду та нагляду.

Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

ОСОБА40 у судовому засіданні заперечень щодо призначення його опікуном не має, так як він фактично здійснює догляд за ОСОБА39, що він стверджує особистою заявою, бажає виконувати обов’язки опікуна.

Згідно з частиною першою статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи подання органу опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради, опікуном ОСОБА39 слід призначити ОСОБА40».

13. Справа № 599/1261/25 (за заявою ОСОБА43)

7 серпня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА43 про визнання недієздатною її матері, ОСОБА44, та призначення ОСОБА45 її опікуном з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 7 серпня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Снігурського В.В. та присяжних Антонів Г.Я., Багрій У.П.

Заявниця зазначила, що «її мати має ІНФОРМАЦІЯ42, які призводять до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, а також у неї діагностовано ІНФОРМАЦІЯ43, що досягає вираженого недоумства, що призводить до того, що вона не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду. Мати не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги та контролю».

На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА43 серії __ № ____ від ____ року.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт громадянина України та картка платника податків заявниці, свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА46 та ОСОБА44 серії ___ № ____ від 14 липня 1984 року, паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА44, витяги з Реєстру територіальної громади (щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА44 та ОСОБА45), висновок судово-психіатричного експерта № 195 від 11 квітня 2023 року стосовно ОСОБА44, паспорт громадянина України та картка платника податків ОСОБА45.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 7 серпня 2025 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 19 серпня 2025 року о 09:00 з викликом учасників справи (заявник – ОСОБА43, заінтересовані особи – ОСОБА44, ОСОБА45, Виконавчий комітет Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 7 серпня 2025 року залучив «адвоката з числа адвокатів Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для представництва інтересів ОСОБА44». Доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечити участь адвоката судовому засіданні, яке призначене на 09:00 19 серпня 2025 року.

Відповідно до доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 017/05.2-7/7231 від 8 серпня 2025 року Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА34 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги (здійснення представництва інтересів у суді) ОСОБА44.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 20 серпня 2025 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА44, проведення якої доручив Тернопільській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

15 жовтня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 1200 від 16 вересня 2025 року стосовно ОСОБА44, у зв’язку із чим ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 24 жовтня 2025 року о 09:00. Зобов’язано Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області надати висновок (подання) про можливість призначення опікуна ОСОБА44.

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА44 «ІНФОРМАЦІЯ43», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

27 жовтня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшло рішення Виконавчого комітету восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року № 256, згідно з яким затверджено висновок опікунської ради Тернопільського району Тернопільської області про можливість призначення ОСОБА45 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА44 (висновок долучено до вказаного рішення).

У висновку зазначено, що «ОСОБА44 ІНФОРМАЦІЯ44 вона не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного нагляду та сторонньої допомоги. ОСОБА45 є її родичем, проживає спільно із ОСОБА44, має можливість дбати про неї, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та піклуванням. ОСОБА45 бажає бути опікуном та здійснювати обов’язки опікуна по догляду та її утримання. За станом здоров’я ОСОБА45 може виконувати обов’язки опікуна».

За результатами судового засідання, яке відбулося 30 жовтня 2025 року за участю заявника ОСОБА43, заінтересованої особи ОСОБА45, представника особи, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, адвоката ОСОБА34. Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Снігурського В.В., присяжних Антонів Г.Я., Багрій У.П. ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА43. Визнано ОСОБА44 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА45. Установлено термін дії рішення – два роки із дня набрання рішенням суду законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131414710).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що ОСОБА44, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА14, є матір’ю заявниці ОСОБА43, ____ року народження, має ІНФОРМАЦІЯ42.

За вказаною адресою проживає також ОСОБА45, що стверджується витягами з Реєстру Зборівської територіальної громади.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 725 від 16 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА44 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ44, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Орган опіки виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області надав письмовий висновок щодо призначення опікуна, затверджений рішенням Виконавчого комітету Зборівської міської ради № 256 від 24 жовтня 2025 року.

Згідно з вказаним висновком встановлено, що ОСОБА44, ____ року народження, проживає за адресою: АДРЕСА14, потребує стороннього догляду, не може керувати своїми діями. Кандидатом в опікуни є ОСОБА45, який звернувся до органу опіки Виконавчого комітету Зборівської міської ради з відповідною заявою, перебуває в родинних відносинах з ОСОБА44, проживає з нею, бажає бути опікуном та здійснювати відповідні обов’язки, може виконувати обов’язки опікуна.

Опікунська рада при Виконавчому комітеті Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області вважає за доцільне призначити ОСОБА45 опікуном ОСОБА44.

Згідно частинами третьою, четвертою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

ОСОБА45 не заперечує щодо призначення його опікуном, бажає виконувати обов’язки опікуна ОСОБА44, перебуває у сімейних відносинах з підопічною особою.

В силу частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Враховуючи висновок Опікунської ради Тернопільського району Тернопільської області при виконавчому комітеті Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області опікуном ОСОБА44 слід призначити ОСОБА45».

Пояснення судді

У письмових поясненнях суддя Снігурський В.В. зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 664/2дп/15-26 від 25 лютого 2026 року, про недостатню вмотивованість судових рішень, формальний підхід до здійснення правосуддя, порушення прав людини та відсутність неупередженості, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справ.

Суддя зауважив, що всі справи про визнання фізичних осіб недієздатними надійшли до його провадження відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судових справ. Розгляд цих справ здійснювався судом за участю двох присяжних, яких також було визначено шляхом автоматизованого розподілу. З огляду на це суддя вважає безпідставними сумніви в його неупередженості.

На переконання судді Снігурського В.В., твердження про формальний розгляд справ, порушення прав людини, упередженість суду та можливе використання заявниками судових рішень для отримання відстрочки від мобілізації ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджуються матеріалами судових справ.

Суддя зауважив, що в окремому провадженні вимоги процесуального закону щодо змагальності не застосовуються, тому посилання на порушення ним цього принципу є безпідставними.

Снігурський В.В. також зазначив, що із заявами про визнання фізичних осіб недієздатними до суду зверталися їхні близькі родичі або члени сім’ї для захисту прав та законних інтересів таких осіб і забезпечення належного здійснення їхніх прав. У зв’язку із чим суддя вважає необґрунтованими твердження, що заявники та інші заінтересовані особи повністю визнавали заявлені вимоги та не вчиняли процесуальних дій, спрямованих на захист прав і законних інтересів осіб, щодо яких розглядалися відповідні заяви.

Суддя вказав, що в усіх справах інтереси осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, представляли адвокати, а тому, на його думку, твердження про порушення їхніх прав є безпідставним.

Окрім цього, Снігурський В.В. зазначив, що в жодній із розглянутих справ не було порушено правил територіальної підсудності, оскільки всі особи, щодо яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, були зареєстровані

та проживали в межах територіальної юрисдикції Зборівського районного суду Тернопільської області.

Суддя Снігурський В.В. наголосив, що в кожній справі про визнання фізичної особи недієздатною були наявні висновки судово-психіатричної експертизи, проведеної компетентним експертом, а також висновки органу опіки та піклування щодо кандидатури опікуна. Суддя звернув увагу, що відповідно до статей 56, 60, 63 ЦК України саме на орган опіки та піклування покладено повноваження щодо перевірки кандидатури особи, яка може бути призначена опікуном.

Суддя також пояснив, що однаковість (текстів) судових рішень і процесуальних документів у зазначеній категорії справ зумовлена їх однорідністю та типовістю, а ухвалені судові рішення відповідали вимогам ЦПК України.

Щодо тверджень про те, що справи могли бути ініційовані з метою отримання формального судового рішення для відстрочки від мобілізації, суддя Снігурський В.В. зазначив, що питання визначення кандидатури опікуна належить передусім до повноважень органу опіки та піклування. Саме цей орган здійснює перевірку кандидатури особи, яка бажає бути призначеною опікуном, та подає до суду відповідний висновок. Зауважив, що кандидатури опікунів визначалися не судом, а органами опіки та піклування, та затверджувалися рішеннями виконавчих комітетів відповідних місцевих рад. Снігурський В.В. також указав, що обов’язковою умовою для призначення особи опікуном є її заява та бажання виконувати обов’язки опікуна. Орган опіки не може виносити подання про призначення опікуном особи, яка не бажає цього. З огляду на наведене в суду не було будь-яких сумнівів щодо обґрунтованості та доцільності висновків органу опіки та піклування щодо кандидатур опікунів.

Суддя також навів пояснення щодо розгляду кожної з наведених вище справ, зазначивши, що призначення опікунами інших осіб було зумовлено похилим віком або станом здоров’я близьких родичів підопічних, фактичним здійсненням догляду кандидатами в опікуни та відповідними висновками органів опіки та піклування.

На переконання судді Снігурського В.В., усі рішення він ухвалив після повного та всебічного дослідження доказів відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, підстави для відмови в задоволенні заяв чи для закриття проваджень у справах були відсутні.

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Підстави дисциплінарної відповідальності судді

Частиною четвертою статті 126 Конституції України встановлено, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Аналогічне положення містить частина перша статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підставою дисциплінарної відповідальності судді є допущення ним поведінки, яка пунктами 1–19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначена як дисциплінарний проступок.

Дисциплінарний проступок судді – це винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Вирішуючи під час дисциплінарного провадження питання щодо кваліфікації поведінки судді за частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно, зокрема, визначити ті дії та/або бездіяльність, які становлять об’єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що кваліфікація діяння – це правова оцінка конкретного вчинку, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення.

Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Склад дисциплінарного проступку судді – це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку повинні бути встановлені та можуть бути поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками є причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SСGС/12/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 990SСGС/25/24).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності є умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Наведена норма визначає два дисциплінарних проступки, відмінних за своїм складом: 1) умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод; 2) умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Настання істотних негативних наслідків» стосується лише другого із вказаних складів («інше грубе порушення закону»).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 3 лютого 2022 року (провадження № 11-40сап21), допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення правил людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений суддя, який брав участь (як головуючий) в ухваленні судових рішень у наведених вище справах про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, внаслідок грубої недбалості допустив порушення прав людини й основоположних свобод, а саме права на справедливий суд.

Із досліджених під час розгляду дисциплінарної справи матеріалів убачається, що розгляд усіх наведених судових справ суд здійснив за відсутності осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, а також доказів їх належного повідомлення про відкриття провадження у справі та про виклик у судові засіданні, хоча відповідно до абзацу першого частини першої статті 299 ЦПК України справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю такої особи. Водночас судові рішення, ухвалені у вказаних справах, не містять жодних висновків суду щодо вирішення питання про виклик до суду особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, зокрема висновків, що з урахуванням відомостей щодо стану здоров’я такої особи її виклик до суду неможливий чи недоцільний, хоча відповідно до абзацу третього частини першої статті 299 ЦПК України для визначення фактичної можливості зазначеної особи з’явитися в судове засідання, а також можливості особисто дати пояснення по суті справи в разі необхідності суд наділений правом призначити відповідну експертизу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» під час розгляду справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У пункті 68 рішення Європейського суду з прав людини від 27 березня 2008 року № 44009/05 у справі «Штукатуров проти Росії» в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виходив із того, що у справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть використовувати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров’я відповідної особи тощо. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 вказаної Конвенції. Під час оцінки того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, Європейський суд з прав людини бере до уваги всі відповідні чинники, такі як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участю тощо. У пункті 71 цього рішення зазначено, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах її життя. Європейський суд з прав людини у цій справі зауважив, що, незважаючи на розумові розлади, особа залишалася відносно самостійною. У таких умовах суд повинен був мати як мінімум короткий візуальний контакт з особою, а краще – опитати її. Таким чином, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, національний суд порушив право особи на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 73 вказаного рішення).

Про необхідність надання відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, наголошено в пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі № 49069/11 «Наталія Михайленко проти України».

Відповідно до висновків Верховного Суду особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз’яснено її права, вона повинна мати можливість за бажанням скористатися безоплатною правовою допомогою та брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи в розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен принаймні мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності – дистанційно, у режимі відеоконференції) (постанови від 7 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц, від 27 червня 2022 року у справі № 754/6831/17).

Наведені висновки Верховний Суд були виклав задовго до розгляду суддею Снігурським В.В. справ, які є предметом дослідження в цій дисциплінарній справі.

Частина п’ята статті 4 ЦПК України гарантує, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що всупереч приписам статті 299 ЦПК України розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною суд фактично здійснив без забезпечення однієї з фундаментальних процесуальних гарантій, а саме участі особи у справі, яка стосується її прав та обов’язків, з можливістю бути вислуханою судом перед ухваленням рішення, яке, зокрема, безпосередньо впливає на обсяг її дієздатності. Водночас суд не вирішував питання щодо фактичної можливості особи, стосовно якої розглядалася справа, з’явитися в судове засідання, а також можливості особисто дати пояснення по суті справи.

Суд, не повідомивши особу, стосовно якої слухалася справа про визнання її недієздатною, про розгляд такої справи, фактично позбавив таку особу усіх процесуальних прав, якими вона наділена законом як учасник справи відповідно до статті 43 ЦПК України (подавати докази; брати участь у судових засіданнях та в дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення тощо).

Забезпечення особистої присутності в судовому засіданні особи, дієздатність якої ставиться під сумнів, не є формальною вимогою закону. У разі присутності такої особи суд, зокрема, може скласти власне враження про здатність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Згідно із частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За наявності відповідних підстав суд вправі поставити під сумнів висновки експерта, відхилити його та призначити повторну експертизу.

Відповідно до наведених процесуальних норм навіть у разі участі у справі адвоката, який представляє фізичну особу, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, обов’язок суду забезпечити участь у справі самої такої особи залишається незмінним, що слугує додатковою процесуальною гарантією реалізації її права на захист. Водночас до 3 серпня 2023 року участь адвоката у справах такої категорії не була визначена законом, і суд не залучав такого учасника до розгляду справи, отже, особа, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, була позбавлена можливості взяти участь у справі як безпосередньо, так і через представника, зокрема у справах №№ 599/2049/22, 599/2416/22, 599/545/23, 599/1272/23, 599/1625/23, до того ж справи № 599/2049/22, № 599/2416/22 суд розглянув за відсутності всіх інших учасників (подано заяви про розгляд справи без їхньої участі).

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що розгляд справ, провадження суд відкрив після 3 серпня 2023 року (дата набрання чинності Законом № 3022-IX), а саме №№ 599/407/24, 599/923/24, 599/959/24, 599/985/24, також відбувався без участі адвоката особи, стосовно якої вирішувалося питання про визнання її недієздатною, хоча участь адвоката такої особи, як і самої особи була спеціально передбачена законом з метою гарантування захисту її прав і законних інтересів. Через вади здоров’я такі особи особливо потребували представництва своїх інтересів у справі, за результатами розгляду якої могли бути позбавлені цивільної дієздатності й надалі могли реалізовувати та захищати свої права лише через опікуна, призначеного судом.

Досліджені матеріали судових справ, що перебували у провадженні судді Снігурського В.В., не містять жодних відомостей про залучення адвоката за договором чи на підставі відповідної ухвали суду, про направлення до центру з надання безоплатної правничої допомоги доручення щодо призначення адвоката, а також про будь-які інші процесуальні дії, спрямовані на забезпечення реалізації права особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, на професійну правничу допомогу.

Суддя Снігурський В.В. допустив грубе порушення частини першої статті 299 ЦПК України, а також частини п’ятої статті 293 ЦПК України, якою встановлено, що розгляд справи про визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.

Внаслідок такої бездіяльності судді Снігурського В.В. особи, стосовно яких розглядалися справи про визнання їх недієздатними, зазнали порушень їхнього права на справедливий судовий розгляд.

Суддя Снігурський В.В. фактично визнав факт допущення зазначених порушень і пояснив, що не звернув своєчасно уваги на внесення до ЦПК України та інших законів України відповідних законодавчих змін, проте Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює такі пояснення судді критично, оскільки провадження у справі № 599/407/24 було відкрито через більше ніж шість місяців після набрання чинності Законом № 3022-IX, а у справах №№ 599/923/24, 599/959/24, 599/985/24 – через більше ніж вісім місяців. Водночас вказаний закон стосувався забезпечення реалізації, зокрема в умовах воєнного стану, прав соціально-вразливих категорій громадян, у тому числі дітей, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, на отримання безоплатної правової допомоги шляхом спрощення механізму організації надання такої допомоги. Отже, його незастосування суддею під час здійснення правосуддя у справах відповідних категорій протягом такого тривалого часу, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є грубою недбалістю.

Внаслідок допущення суддею Снігурським В.В. порушень норм закону, які стосувалися фундаментальних процесуальних гарантій осіб, стосовно яких розглядалися справи про визнання їх недієздатними, такі особи були позбавлені і права на доступ до суду, і права на безоплатну професійну правничу допомогу, які гарантовано Конституцією та законами України. Таким чином, суд не забезпечив гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права таких осіб на справедливий суд.

Право на справедливий судовий розгляд є основоположним правом людини, яке забезпечує реалізацію та захист інших гарантованих державою прав і свобод, а також має власну самодостатню цінність як складова частина принципу верховенства права.

Ратифікувавши Конвенцію про права осіб з інвалідністю, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити особам з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя (стаття 13 Конвенції), зокрема, шляхом корегування відповідних процесуальних норм для полегшення здійснення ними прав та обов’язків прямих чи опосередкованих учасників на всіх стадіях юридичного процесу. Водночас усі запроваджені процесуальні механізми може бути повністю нівельовано в разі порушення державними органами, зокрема судом, норм щодо їх застосування.

У справі, яка стосується прав людини й основоположних свобод, конституційних прав особи, суд є тією інституцією держави, на яку покладено обов’язок перевірити законність обмеження чи втручання в права особи та вжити, в разі потреби, необхідних заходів для їх захисту чи поновлення, при цьому забезпечити під час здійснення судочинства дотримання конституційних засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом, права на правову допомогу тощо.

Визнання рішенням суду фізичної особи недієздатною є одним із найбільш інтенсивних видів втручання держави у сферу приватної автономії людини як права та здатності самостійно ухвалювати рішення щодо свого життя, керуватися власними цінностями та діяти без зайвого втручання з боку держави чи інших людей. Таке рішення суду кардинально змінює цивільно-правовий статус особи та обмежує можливість самостійно реалізовувати належні їй права. Зокрема, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, правочини від її імені та в її інтересах має право вчиняти її опікун. Отже, особа, визнана судом недієздатною, втрачає можливість самостійно набувати цивільних прав та обов’язків, розпоряджатися належним їй майном, і фактично ставиться у повну правову залежність від призначеного судом опікуна. Саме тому законодавець встановив підвищені процесуальні гарантії розгляду судом справ такої категорії.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що в матеріалах деяких справ, зокрема № 599/407/24, №599/985/24, які всупереч закону було розглянуто не лише без участі особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, а й без участі адвоката такої особи, відсутні будь-які докази, які підтверджували б, що заявник у справі є членом сім’ї чи близьким родичем особи, стосовно якої він звернувся із заявою про визнання її недієздатною, отже, наділений правом на подання такої заяви (такі докази відсутні і в матеріалах судових справ №№ 599/1625/23, 599/923/24, 599/959/24). Отже, питання належності заявника та прийнятності поданої ним заяви, які є визначальними у справах про визнання фізичної особи недієздатною, суд належним чином не вирішував. Окрім цього, у справах № 599/407/24, № 599/985/24 заявник і майбутній опікун були однією і тією самою особою, до того ж жодні документи не вказували на дійсне існування сімейних чи родинних відносин із особою, визнаною судом недієздатною, були наявні лише документи, що підтверджували спільне проживання зазначених осіб, тривалість якого була або невідомою, або вкрай незначною. Попри відсутність у матеріалах судових справ, зокрема №№ 599/923/24, 599/959/24, 599/985/24, зазначених доказів, необхідних для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ, суд розглянув ці справи за відсутності всіх учасників, які подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, що вочевидь не сприяло здійсненню та охороні гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод чи інтересів осіб, як передбачено статтею 294 ЦПК України. Суд також не скористався своїм правом у справах окремого провадження за власною ініціативою витребувати необхідні докази з метою з’ясування юридично значимих обставин справи.

Досліджені матеріали судових справ свідчать, що суд фактично обмежився формальним прийняттям тверджень заявників про існування між ними та особами, стосовно яких було подано заяви про визнання їх недієздатними, родинних або сімейних відносин, не вимагаючи відповідних доказів цього. Згідно із чинним законодавством України для визнання особи членом сім’ї, якщо це не один із подружжя чи їхня неповнолітня дитина, недостатньо лише факту спільного проживання відповідних осіб, необхідно встановити наявність у них спільного побуту, а також взаємних прав та обов’язків як членів однієї сім’ї. Твердження про належність особи до категорії «близький родич» також має ґрунтуватися на належних доказах. Відсутність доказів на підтвердження зазначених обставин або наявність доказів, які містили суперечливі відомості, не перешкодило суду ні відкрити провадження у справах, ні ухвалити рішення про визнання осіб недієздатними.

У разі забезпечення судом участі в розгляді справ осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, та/або їхніх адвокатів, як того вимагав закон, такі особи могли порушити перед судом низку питань щодо обставин, які належать до предмета доказування в цій категорії справ, що вимагало б від суду їх всебічного, повного та об’єктивного з’ясування для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, зокрема щодо права заявника на звернення до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, щодо обґрунтованості висновку експерта, а також щодо відповідності запропонованого органом опіки та піклування кандидата в опікуни вимогам, які закон висуває до опікуна, та найкращим інтересам недієздатної особи тощо.

Суд є тією державною інституцією, яка має гарантувати особі недопущення свавільного позбавлення її відповідних прав, натомість у низці наведених справ, які розглянуто під головуванням судді Снігурського В.В., суд фактично функцій державного гаранта не виконав, формально поставившись до дотримання відповідних процесуальних норм і перевірки юридично значущих обставин, хоча справи стосувалися найбільш уразливої категорії фізичних осіб.

Конституційний Суд України в пункті 2.2 Рішення від 1 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 виснував, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров’я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов’язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України у разі визнання фізичної особи недієздатною суд встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Обов’язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України). Подібні положення містять Правила опіки та піклування.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 та від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24, призначення судом конкретної особи опікуном можливе лише за умови існування належним чином обґрунтованого подання органу опіки та піклування, яке повинно ґрунтуватися на повній перевірці особи кандидата, його сімейних або родинних зв’язків із підопічним, можливості виконувати обов’язки опікуна та відповідності такого призначення найкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 676/3830/25 зазначив: «Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд має перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами».

За результатами дослідження судових справ, які перебували у провадженні судді Снігурського В.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що надані суду органами опіки та піклування подання (висновки) не містили всіх необхідних відомостей для вирішення питання про призначення опікуна недієздатній особі, що визначені статтями 63, 64 ЦК України, пунктами 3.1– 3.3 Правил опіки та піклування.

Зокрема, у поданнях були відсутні відомості про характер особистих стосунків між майбутніми опікунами та їхніми підопічними (тривалість спілкування / догляду, ступінь взаємної довіри, наявність особистої прихильності тощо), можливості кандидатів виконувати обов’язки опікуна (окрім тверджень про таку можливість з огляду на стан здоров’я), а також посилання на будь-які документи, у яких такі відомості могли міститися, зокрема ті, наявність яких передбачена пунктом 3.3 Правил опіки та піклування для вирішення питання про призначення опікуна (довідка про стан здоров’я майбутнього опікуна, акт перевірки умов його життя, висновок від органу опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов’язки; довідка лікувальної установи про відсутність у сім’ї майбутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки тощо). Жодне подання (висновок) не містило відомостей, що кандидат в опікуни не належить до осіб, які не можуть бути опікунами відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування, зокрема, не перебуває на обліку чи лікуванні в психоневрологічних і наркологічних закладах.

Надані суду органами опіки та піклування подання (висновки) переважно містили лише загальні твердження про доцільність призначення конкретної особи опікуном без наведення фактичних даних і долучення документів, на яких вони ґрунтувалися, наприклад у справах №№ 599/2049/22, 599/1272/23, 599/1625/23, 599/407/24, 599/923/24, 599/2155/24 (більш повними можна вважати висновки у справах №№ 599/2416/22, 599/545/23, 599/1261/25).

Оскільки до обов’язків опікуна відповідно до статті 67 ЦК України належить піклування про підопічного, створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, висновок органу опіки та піклування про можливість кандидата виконувати обов’язки опікуна за станом здоров’я вочевидь є недостатнім для ухвалення судом рішення про призначення опікуна. Водночас відповідно до статті 294 ЦПК України у справах окремого провадження, зокрема про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, суд зобов’язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та наділений правом за власною ініціативою витребувати необхідні докази, щоб забезпечити охорону гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод чи законних інтересів особи.

За таких обставин суд, який є відповідальним за призначення опікуна недієздатній особі, відповідно до приписів статей 63, 64, 67 ЦК України, пунктів 3.1–3.3 Правил опіки та піклування, статей 265, 300 ЦПК України та правових висновків Верховного Суду був зобов’язаний самостійно встановити зазначені обставини та навести їх в ухваленому рішенні на обґрунтування висновку щодо відповідності призначуваного судом опікуна вимогам закону та найкращим інтересам особи, що визнавалася судом недієздатною. Проте ухвалені судові рішення відповідних мотивів не містять, хоча відповідність опікуна вимогам, які до нього висуває законодавець, є юридично значимою. Фактично суд керувався лише наявністю згоди майбутнього опікуна та подання органу опіки та піклування, яке не містило необхідних обґрунтованих відомостей щодо кандидата для призначення його опікуном.

Такий підхід під час розгляду справ зазначеної категорії створює ризики для досягнення завдань інституту опіки – призначення опікуном особи, яка з огляду на характер особистих взаємин із підопічним, власні фізичні, моральні та матеріальні можливості забезпечить своєму підопічному належні догляд, лікування, створить йому необхідні побутові умови і буде діяти виключно в його інтересах, дбати про захист його майнових і немайнових прав.

Верховний Суд у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 зазначив, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується виключно з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов’язку діяти виключно в інтересах підопічного, забезпечуючи належні умови життя, догляд та представництво її прав.

Отже, саме з огляду на винятковий характер такого заходу суд зобов’язаний навести у своєму рішенні належні мотиви його ухвалення, зокрема на обґрунтування висновку про відповідність запропонованого органом опіки та піклування кандидата вимогам закону та інтересам недієздатної особи.

Ненаведення суддею в ухваленому судовому рішенні зазначених мотивів, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, також свідчить про допущення ним грубої недбалості та порушення права людини на справедливий суд у частині права особи на отримання вмотивованого судового рішення, що стосується надважливих питань її подальшого існування. Адже таке рішення суду створює триваючий правовий стан перебування особи у статусі недієздатної, за якого фактично всі рішення щодо її життя ухвалює опікун.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Належне обґрунтування є імперативом, яким не можна нехтувати в інтересах швидкості судового розгляду. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов’язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини, а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на вмотивоване судове рішення є складовою загального права людини на справедливий судовий розгляд. Гарантії пункту 1 статті 6 вказаної Конвенції згідно зі сталою практикою цього суду включають зобов’язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень, виправдати свої дії, навівши обґрунтування в рішенні, що відображає принцип належного здійснення правосуддя в контексті вказаної норми. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі. Очікуваний обсяг обґрунтування судового рішення залежить від різних обставин, а також від різних правових положень, звичаїв і доктринальних принципів, проте, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, кожне судове рішення потребує наведення судом достатніх мотивів його ухвалення, щоб відмежувати справедливе рішення від свавільного, а тим більше те рішення, яке стосується таких важливих питань, як визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна.

Таким чином, установлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення, які суддя Снігурським В.В. допустив внаслідок грубої недбалості, а саме розгляд справ про визнання фізичних осіб недієздатними без повідомлення та участі таких осіб та їхніх представників / адвокатів про судові засідання, без всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ та витребування необхідних доказів (як у частині перевірки права заявників на звернення до суду, так і в частині призначення опікунів), ненаведення належних мотивів в ухвалених судових рішеннях, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, сукупно становлять порушення прав людини й основоположних свобод, а саме права на справедливий суд осіб, стосовно яких розглядалися зазначені справи, що свідчить про вчинення суддею Снігурським В.В. дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначені діяння судді сукупно перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з порушенням права особи на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цьому випадку йдеться не про фактичний результат розгляду справи, а саме про процесуальні гарантії справедливого суду – право особи, стосовно якої розглядається справа, бути повідомленою про судовий розгляд, брати в ньому участь особисто або через адвоката, бути вислуханою судом та отримати вмотивоване рішення. Ці гарантії мають власну самодостатню цінність як складова частина принципу верховенства права і не поставлені законодавцем у залежність від того, чи настали внаслідок їх недотримання додаткові несприятливі для особи обставини. Отже, зазначений дисциплінарний проступок має ознаки формального складу: він є закінченим уже в момент розгляду судом справи про визнання фізичної особи недієздатною без забезпечення участі самої особи та її адвоката та без наведення в рішенні належних мотивів, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, констатуючи вчинення суддею Снігурським В.В. зазначеного дисциплінарного проступку, взяла до уваги, що наведені вище порушення були допущені ним у справах окремого провадження, які стосувалися однієї з найбільш соціально вразливої категорії населення – осіб із психічними розладами та інвалідністю, щодо яких вирішувалося питання про повне позбавлення їх цивільної дієздатності (розгляд таких справ істотно відрізняється від розгляду справ щодо приватноправових спорів між рівними учасниками судового процесу, який здійснюється на засадах змагальності). Такі особи внаслідок незадовільного стану свого здоров’я, зокрема психічного, інших об’єктивних обставин не можуть повною мірою та належним чином самостійно захищати свої права чи законні інтереси, а тому їх захист залежить від належного виконання державою своїх позитивних зобов’язань, зокрема забезпечення допомоги у сфері психічного здоров’я та ефективного судового захисту, а також належного виконання своїх обов’язків державними органами, зокрема органами опіки та піклування, медичними, експертними установами, судами, та їх посадовими особами.

Саме тому у справах такої категорії суд не може ігнорувати жодних процесуальних вимог або виконувати їх формально. Суд виступає гарантом прав осіб, стосовно яких розглядає справи про визнання їх недієздатними, і не може без належної перевірки відповідних обставин ґрунтувати рішення суду на доводах заявників, кандидатів в опікуни чи навіть органів опіки та піклування, оскільки вони не завжди можуть діяти в інтересах зазначених осіб.

Суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурський В.В., маючи тривалий стаж роботи на посаді судді, достеменно знав, що справи про визнання фізичних осіб недієздатними безпосередньо стосуються прав людини й основоположних свобод, а також порядок їх розгляду судом, і не міг не розуміти, що його поведінка не відповідає повною мірою вимогам процесуального закону та міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини, зокрема осіб з інвалідністю.

Беручи до уваги взаємопов’язаність допущених суддею Снігурським В.В. порушень, які кваліфіковано за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як порушення прав людини й основоположних свобод, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для додаткової кваліфікації поведінки судді в частині ненаведення в судових рішеннях належних мотивів їх ухвалення за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи особливості формулювання об’єктивної сторони цього дисциплінарного проступку (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Подібний підхід Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати вже застосовували у своїй дисциплінарній практиці, і Велика Палата Верховного Суду за результатами перегляду рішень щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не знайшла підстав для їх скасування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду 20 травня 2021 року у справі № 11-420сап20).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також дійшла висновку, що поведінка судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В., яка стала предметом оцінки у цій дисциплінарній справі, не містить складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Такого висновку Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до переліку обов’язків судді, які наведено в пунктах 1–10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10). Положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, які передбачені частиною першою статті 106 зазначеного Закону, – за порушення суддею певного обов’язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності. Зокрема, у разі порушення зобов’язання «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за кількома підставами, а саме за пунктами 1 (із підпунктами), 2 та 4 частини першої статті 106 названого Закону, які містять широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків. На відміну від цього положенням пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не зобов’язання судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язки дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язані з високим статусом судді (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56), про що свідчить буквальний зміст пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У Кодексі суддівської етики визначено і стандарти поведінки судді під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), і стандарти його позасудової поведінки (розділ ІІІ). Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням правосуддя, вчиняється суддею під час розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: «вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо».

У пункті 143 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. «Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту “стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду”)».

Відповідно до пунктів 145–147 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості. Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень. За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із приписами частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Під час дисциплінарного провадження стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В. у частині можливого вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не здобула чітких і переконливих доказів на підтвердження існування обставин, що становлять склад дисциплінарного проступку, для притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності із цієї підстави.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила допущення суддею Снігурським В.В. ні неетичної поведінки поза межами судової діяльності, ні «етичного проступку» під час здійснення правосуддя, який не пов’язаний із застосуванням норм права під час ухвалення судових рішень.

Водночас неналежна поведінка судді Снігурського В.В. під час розгляду справ про визнання особи недієздатною, кваліфікована за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь ухваленні судових рішень, порушення прав людини й основоположних свобод, а саме права людини на справедливий суд, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не була зумовлена відвертим нехтуванням суддею нормами права, яке ставить під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя та/або компрометує весь суддівський корпус чи підриває довіру громадян до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності та справедливості.

Відхиляючи відповідні доводи дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зауважити, що чинне законодавство України не забороняє призначення опікуном особи, яка не належить до числа родичів особи, визнаної судом недієздатною, чи близьких їй осіб, а лише встановлює, що таким рідним чи близьким особам надається перевага перед іншими особами під час вирішення питання про призначення опікуна, якщо вони виявили таке бажання та відповідають вимогам, що висуваються законом до кандидатури опікуна. Вирішальне значення для розв’язання цього питання мають можливості особи виконувати опікунські обов’язки, характер її стосунків із особою, визнаною судом недієздатною, а також добровільна згода особи на призначення її опікуном. Згідно із чинним законодавством особі, яка виявила бажання стати опікуном та відповідає встановленим для цього вимогам, не може бути відмовлено в такому призначенні через наявність у недієздатної особи родичів вищого ступеня споріднення чи осіб, які є для неї більш близькими, однак не виявили бажання стати її опікунами.

Місця проживання / реєстрації особи, стосовно якої вирішується питання про її недієздатність, та її майбутнього опікуна мають значення лише з огляду на можливість опікуна належно виконувати свої обов’язки стосовно підопічного та не повинні в обов’язковому порядку збігатися. У разі спільного проживання вказаних осіб тривалість такого проживання сама собою не є визначальним критерієм під час вирішення питання про призначення опікуна недієздатній особі. Думка недієздатної особи щодо майбутнього опікуна також не має обов’язкового значення для вирішення зазначеного питання і має бути оцінена органом опіки та піклування чи судом сукупно з іншими обставинами справи з дотриманням принципу забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Снігурського В.В. не містять доказів, що опікуни, призначені згідно з рішеннями суду в наведених вище справах, не відповідали встановленим до них законом вимогам. Під час дисциплінарного провадження також не встановлено, що після ухвалення відповідних судових рішень щодо призначення опікунів особам, визнаним судом недієздатними, орган опіки та піклування встановлював факти неналежного виконання такими опікунами покладених на них обов’язків стосовно підопічних, порушення їхніх прав чи законних інтересів та/або ініціював перед судом питання про звільнення призначених опікунів від виконання їхніх повноважень. Протилежні доводи дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В. за браком відповідних доказів залишилися лише припущеннями. Жодне з рішень, ухвалених у зазначених справах, зокрема тих, що були розглянуті за участю адвокатів осіб, стосовно яких розглядалися справи про визнання їх недієздатними, не було оскаржено в апеляційному порядку.

Водночас зазначене не змінює висновку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про обов’язок судді Снігурського В.В. як головуючого у справах належним чином перевірити відповідність кандидатур опікунів, визначених органами опіки та піклування, вимогам закону на підставі відповідних доказів та належно мотивувати в цій частині ухвалені рішення.

Під час вирішення питання щодо кваліфікації поведінки судді Снігурського В.В. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги, що визнання судом фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не є незворотним правовим наслідком, оскільки законодавець у частинах другій, четвертій, шостій статті 300 ЦПК України передбачив відповідні процесуальні механізми, які у разі допущення судом помилок в оцінці кандидатури опікуна та/або здатності фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними надають можливість у судовому порядку усунути такі помилки без збереження їх наслідків на невизначений строк. По-перше, суд за заявою органу опіки та піклування може звільнити призначеного опікуна від виконання його повноважень і за поданням вказаного органу призначити опікуном іншу особу. По-друге, суд може скасувати рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновити цивільну дієздатність фізичної особи у разі її видужання або значного поліпшення психічного стану (на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи) – за заявою опікуна, органу опіки та піклування, особи, визнаної недієздатною, або членів її сім’ї чи її адвоката. По-третє, рішення про визнання особи недієздатною не є безстроковим, строк його дії не може перевищувати двох років, тобто підлягає перегляду.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла також до уваги, що в подальшій своїй практиці у 2024 році суддя Снігурський В.В. урахував внесення змін до частини п’ятої статті 293, частини першої статті 299 ЦПК України щодо обов’язкової участі адвоката особи, стосовно якої розглядається справа, зокрема про визнання її недієздатною.

Щодо обставин, які підлягають врахуванню під час обрання виду стягнення

Частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:

1) попередження;

2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Аналогічні положення щодо обрання виду дисциплінарного стягнення містить частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Законодавчі приписи щодо необхідності врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідають конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України),

а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці її застосування Європейським судом з прав людини.

Застосування принципу пропорційності під час визначення дисциплінарного стягнення вимагає зіставлення характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, даних, які характеризують особу судді, ступінь його вини тощо, з видом дисциплінарного стягнення, необхідного (без невиправданого тиску) для забезпечення досягнення цілей дисциплінарної відповідальності суддів, серед яких підтримання суспільної довіри до суду, утвердження невідворотності відповідальності суддів за грубе порушення закону чи поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків як суддею, до якого застосовується дисциплінарне стягнення, так і іншими суддями.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 27 (2024) зазначила, що дисциплінарна відповідальність суддів – «це засіб, за допомогою якого суспільство може гарантувати, що судова влада виконує свої функції належним чином, тим самим зміцнюючи довіру громадськості до правосуддя» (пункт 2 розділу І “Вступ”). Дисциплінарна відповідальність суддів має важливе значення для забезпечення належного здійснення правосуддя відповідно до принципу верховенства права та необхідна для підтримки довіри до судової влади (пункт 3 розділу VIII “Рекомендації”). Відповідно до пунктів 40–42 розділу VII “Дисциплінарні санкції щодо суддів“ цього Висновку про дисциплінарну відповідальність суддів принцип пропорційності, яким необхідно керуватися під час прийняття рішення, «вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого. Усі пом’якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний “охолоджуючий ефект”, який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів».

Указом Президента України від 7 жовтня 2005 року № 1429/2005 Снігурського В.В. призначено на посаду судді Зборівського районного суду Тернопільської області. Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2759-VI обрано на посаду судді цього суду безстроково.

Відповідно до характеристики, наданої виконувачем голови Зборівського районного суду Тернопільської області Олегом Іваницьким, «Снігурський В.В. за своїми діловими якостями ініціативний, чесний, компетентний, вимогливий до себе, дисциплінований, здатний приймати виважені рішення, є прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, правил суддівської етики. Вміє чітко розставляти пріоритети в роботі та ефективно планувати свій робочий час. Забезпечує безперешкодний доступ до правосуддя.

Його професійна поведінка є взірцевою та бездоганною. Він виявляє глибоку увагу до всіх учасників судового процесу, а також осіб, на яких цей процес чинить вплив. Завдяки неупередженому й рівноправному ставленню до сторін, він майстерно підтримує баланс інтересів і гарантує чесний та об’єктивний розгляд справи для кожного. Його діяльність та високі моральні стандарти суттєво сприяють зміцненню довіри громадян до судової влади.

За час роботи суддею зарекомендував себе з позитивної сторони, компетентний, чесний, справедливий та відповідальний судовий адміністратор і суддя, який на високому професійному рівні здійснює правосуддя. Вміє всебічно аналізувати обставини справ, приймати виважені та законні рішення, дотримуючись норм чинного законодавства та засад суддівської етики. Гідно, доброчесно і сумлінно виконує посадові обов’язки. Має високий рівень правової культури, постійно вдосконалює свої професійні знання, бере участь у семінарах та тренінгах для суддів, вивчає нове законодавство та судову практику. Своєю працею демонструє відданість обраній професії та бездоганну репутацію. Користується авторитетом серед колег і працівників суду, проявляє повагу до працівників і відвідувачів суду, вирізняється тактовністю, доброзичливістю та комунікабельністю.

За характером врівноважений та доброзичливий, тактовний, толерантний, самокритичний.

Під час розгляду справ відповідально ставиться до виконання службових обов’язків і демонструє відданість принципам правосуддя. Забезпечує належну якість розгляду судових справ, чітко дотримуючись вимог чинного матеріального та процесуального законодавства України. Судові справи розглядає у встановлені законом процесуальні строки. Судові рішення складає грамотно, обґрунтовано, мотивовано.

За час роботи суддею суддя Снігурський В.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що характеристика судді Снігурського В.В. є позитивною, водночас зазначає, що, ураховуючи такий тривалий стаж роботи на посаді судді, виконання обов’язків голови суду, а також чітке правове регулювання у спірних правовідносинах, порушення, які суддя Снігурський В.В. допускав під час розгляду зазначених справ, не могли не бути очевидними для нього, він міг і повинен був це усвідомлювати.

Отже, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосоване до судді Снігурського В.В. за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги встановлені законом критерії, зокрема допущені суддею порушення закону та характер дисциплінарного проступку (порушення прав людини й основоположних свобод), вину судді у формі грубої недбалості, особу судді, який характеризується позитивно та не має дисциплінарних стягнень, у зв’язку із чим доходить висновку, що пропорційним, необхідним і достатнім заходом дисциплінарного впливу, який відповідатиме меті притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є застосування до судді Снігурського В.В. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани із позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дисциплінарне стягнення у виді суворої догани відповідатиме як превентивній, так і виховній функціям дисциплінарної відповідальності суддів.

Застосування до судді Снігурського В.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження або догани, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не відповідало б характеру вчиненого ним дисциплінарного проступку та принципу пропорційності. Застосування до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, яке запропонувала дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В., також не буде пропорційним, беручи до уваги, що Друга Дисциплінарна палала Вищої ради правосуддя не встановила умисного характеру дій судді, а також наявності в поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського Валерія Вікторовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя