Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка Віталія Олександровича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 липня 2026 року (вх. № 7880/0/8-26) надійшло подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

До подання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, а також розписку судді Дудченка В.О. від 23 липня 2026 року про отримання копій подання та долучених до нього матеріалів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 липня 2026 року доповідачем щодо зазначеного клопотання визначено члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В.

Першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С., суддю Дудченка В.О. невідкладно після отримання Вищою радою правосуддя подання про надання згоди на утримання судді під вартою повідомлено про дату, час і місце його розгляду.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник Офісу Генерального прокурора – прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Козіцький Олександр Степанович.

Представник Офісу Генерального прокурора Козіцький О.С. просив задовольнити подання з викладених у ньому підстав, зазначив про наявність обґрунтованої підозри судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та існування ризиків, визначених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

У засіданні Вищої ради правосуддя також узяли участь суддя Берестинського районного суду Харківської області Дудченко В.О., його представник – адвокат Пакін Артем Васильович, які заперечили щодо задоволення подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С.; зазначили, що досудове розслідування здійснює неналежний орган досудового розслідування.

Вища рада правосуддя, дослідивши подання та долучені до нього копії матеріалів, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., представника Офісу Генерального прокурора – прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Козіцького О.С., суддю Дудченка В.О. та його представника – адвоката Пакіна А.В., дійшла висновку, що подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка В.О. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дудченко Віталій Олександрович Указом Президента України від 15 серпня 2008 року № 713/2008 призначений на посаду судді Красноградського районного суду Харківської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 449-VII обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням зборів суддів Красноградського районного суду Харківської області від 7 серпня 2024 року № 9 Дудченко В.О. обраний на адміністративну посаду голови Красноградського районного суду Харківської області із 7 серпня 2024 року строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 26 лютого 2025 року № 4273-IX щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Красноградського районного суду Харківської області змінено на Берестинський районний суд Харківської області.

Статтею 482 КПК України встановлено, що затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною другою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке подання вноситься Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, зокрема тримання під вартою, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Із матеріалів, долучених до подання про надання згоди на утримання судді під вартою, вбачається, що 23 липня 2026 року прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Мельник О.О. (за дорученням) вручив судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА1 складене та підписане того самого дня першим заступником Генерального прокурора Вдовиченко М.С. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року). Факт отримання суддею ОСОБА1 письмового повідомлення про підозру та пам’ятки про права й обов’язки зафіксовано в розписці, яка долучена до матеріалів подання.

Згідно з наданими Вищій раді правосуддя матеріалами суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

У поданні першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. зазначено, що 24 березня 2026 року ОСОБА1, перебуваючи на посаді судді та голови Берестинського районного суду Харківської області, у своєму службовому кабінеті голови Берестинського районного суду Харківської області одержав від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 24 березня 2026 року становило 87 657,6 грн, за створення умов, за яких автоматизований розподіл судової справи за позовною заявою ОСОБА4 про встановлення факту, що має юридичне значення, в обов’язковому порядку буде визначено йому, а також за розгляд та ухвалення позитивного рішення на користь третьої особи – позивача ОСОБА4.

Отже, ОСОБА1 підозрюється у вчиненні злочину, що належить до категорії тяжких, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

У поданні про надання згоди на утримання під вартою судді наведено обставини вчинення ОСОБА1 зазначеного кримінального правопорушення, вказано, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме відомостями, наведеними:

• у заяві ОСОБА3 про вчинення кримінального правопорушення від 25 вересня 2025 року та повідомленні Управління Служби безпеки України в Харківській області від 25 вересня 2025 року, у яких зазначено про вимагання ОСОБА2 неправомірної вигоди за організацію прийняття суддею Берестинського районного суду Харківської області рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю ОСОБА4 та ОСОБА5;
• у заяві ОСОБА4 від 24 листопада 2025 року про вчинення кримінального правопорушення, у якій зазначено про вимагання ОСОБА2 неправомірної вигоди в розмірі 5000 дол. США за вплив на суддю Берестинського районного суду Харківської області щодо ухвалення ним рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю ОСОБА4 та ОСОБА5;
• у показаннях свідка ОСОБА4 від 13 жовтня, 24 листопада 2025 року та 24 березня 2026 року, у яких викладено обставини вимагання ОСОБА2 неправомірної вигоди для можливості подальшого його злочинного впливу на суддю Берестинського районного суду Харківської області та надання йому неправомірної вигоди за прийняття ним рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю ОСОБА4 та ОСОБА5, а також обставини звернення ОСОБА4 з позовною заявою;
• у показаннях свідка ОСОБА3 від 25 вересня, 24 листопада, 11 грудня 2025 року та 24 березня 2026 року, у яких викладено обставини його діяльності в інтересах ОСОБА4, відомості про кримінальне провадження № ____ від 4 вересня 2024 року, розпочате ОСОБА2 за фактом підроблення документів ОСОБА5, а також про обставини вимагання ОСОБА2 неправомірної вигоди;
• у показаннях свідка ОСОБА6 від 23 грудня 2025 року, 24 березня 2026 року, у яких викладено обставини діяльності ОСОБА6 в інтересах ОСОБА4, зокрема щодо підготовки позовної заяви до судді Берестинського районного суду Харківської області про встановлення факту проживання однією сім’єю ОСОБА4 та ОСОБА5, про обставини вимагання ОСОБА2 неправомірної вигоди за вплив на суддю Берестинського районного суду Харківської області, а також обставини надання ОСОБА2 неправомірної вигоди в сумі 2500 дол. США для подальшого надання їх судді Берестинського районного суду Харківської області;
• у протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтролю особи від 24 лютого, 13 березня та 25 березня 2026 року, у яких викладено відомості про зустрічі ОСОБА2 та ОСОБА1 у приміщенні Берестинського районного суду Харківської області, під час яких вони обговорювали обставини, умови та необхідний проміжок часу для подання ОСОБА4 позовної заяви до Берестинського районного суду Харківської області, а також надання ОСОБА1 неправомірної вигоди;
• у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25 березня 2026 року, який підтверджує факт зустрічі 24 березня 2026 року ОСОБА2 та ОСОБА6, під час якої ОСОБА6 передав ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 2500 дол. США, який своєю чергою відвідав Берестинський районний суд Харківської області, повернувся та повідомив ОСОБА6 про надання голові Берестинського районного суду Харківської області грошових коштів за прийняття ним рішення за позовною заявою ОСОБА4;
• у протоколі огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів – грошових коштів від 23 березня 2026 року, який підтверджує факт огляду та вручення ОСОБА6 заздалегідь ідентифікованих засобів – грошових купюр у розмірі 2500 дол. США, з метою подальшої передачі їх на вимогу ОСОБА2;
• у протоколі обшуку службового кабінету голови Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА1 від 24 березня 2026 року, під час якого в коморі виявлено і вилучено грошові кошти – заздалегідь ідентифіковані засоби, у сумі 2000 дол. США;
• у протоколі огляду від 1 квітня 2026 року, який підтверджує факт огляду в тому числі грошових коштів у сумі 2000 дол. США, вилучених під час обшуку за місцем роботи голови Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА1;
• у висновку експерта № СЕ-19/111-26/18309-ДД від 8 квітня 2026 року, який підтверджує справжність грошових коштів, у тому числі в сумі 2000 дол. США, що є предметом неправомірної вигоди;
• у протоколі огляду від 1 квітня 2026 року, який підтверджує факт подання ОСОБА4 позовної заяви до Берестинського районного суду Харківської області 24 березня 2026 року, автоматизований розподіл справи за позовною заявою ОСОБА4 судді Дудченку В.О., перебування інших суддів у відпустці, а також факт відвідування 24 березня 2026 року ОСОБА2 приміщення Берестинського районного суду Харківської області;
• у висновку експерта № 5802/9645 за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису від 1 липня 2026 року, який підтверджує належність голосів у розмовах на фонограмах за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій ОСОБА1 та ОСОБА2.
• у висновку експерта № 5803 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 7 липня 2026 року, який підтверджує, що в розмовах, зафіксованих у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, містяться висловлювання ОСОБА2 щодо його звернення до ОСОБА1 із проханням вирішити певне питання; висловлювання ОСОБА1 щодо його обіцянки ОСОБА2 передивитися надані документи перед офіційним поданням їх до суду, а також рекомендації щодо періоду, в який такі документи мають бути подані; інформація про надання ОСОБА2 неправомірної вигоди ОСОБА1 у вигляді грошових коштів; висловлювання ОСОБА2 щодо можливості вплинути на ОСОБА1 стосовно прийняття ним рішення.

У поданні зазначено, що під час досудового слідства виникла необхідність в обранні судді ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме що він може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА1, є тяжким, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із конфіскацією майна. Дудченко В.О. як суддя усвідомлює, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК України, згідно із приміткою до статті 45 КК України належить до корупційних злочинів, за вчинення яких відповідно до частини першої статті 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само згідно із частиною першою статті 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом.

У Дудченка В.О. також наявні достатні майнові ресурси, а саме в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік Дудченко В.О. вказав про наявність у нього значних заощаджень.

Наявність достатніх майнових ресурсів у судді Дудченка В.О. свідчить про його фінансові спроможності в разі необхідності забезпечити оперативне переміщення та переховування від органів слідства та суду, зокрема до країн, із якими немає міжнародного договору про взаємну правову допомогу у кримінальних провадженнях, або на тимчасово окуповану територію України.

Крім того, встановлено, що суддя Дудченко В.О. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ____, дійсний до 11 січня 2030 року.

Харківська область, у якій постійно проживають і працюють суддя Дудченко В.О. та його близькі особи, межує з двома частинами тимчасово окупованих областей (Донецька та Луганська).

Викладене вище свідчить, що Дудченко В.О., усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Після повідомлення ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні і прав, визначених частиною третьою статті 42 КПК України, серед яких право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема з доданими до подання про надання згоди на утримання під вартою. Отже, підозрюваний отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані стороною обвинувачення як докази.

Ураховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, підозрюваний ОСОБА1, перебуваючи на посаді судді та голови Берестинського районного суду Харківської області, може особисто вживати заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, зокрема тих, що перебувають у володінні Берестинського районного суду Харківської області, перешкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Суддя Дудченко В.О. також може використати набуті службові, професійні та особисті зв’язки, зокрема в Берестинському районному суді Харківської області, у правоохоронних органах та органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а також з іншими особами з метою вжиття ними заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема тих, що перебувають у їхньому володінні, а також перешкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Крім того, необхідно врахувати й той факт, що Дудченко В.О. обіймає посаду голови Берестинського районного суду Харківської області, що дає реальну можливість впливати на працівників цього суду.

Ураховуючи, що досудове розслідування станом на сьогодні не завершено, процес збирання доказів триває, існує вірогідність, що суддя Дудченко В.О., особисто чи доручивши це іншим особам, може знищити або сховати речі та документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також спотворити документи, які внаслідок фальсифікування створюватимуть видимість його непричетності до інкримінованого злочину;

3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Із долучених до подання матеріалів убачається, що 24 лютого та 13 березня 2026 року ОСОБА1 зустрічався із ОСОБА2 у приміщенні Берестинського районного суду Харківської області, де обговорював із ним позовну заяву ОСОБА4 перед офіційним поданням до Берестинського районного суду Харківської області, а також період, коли позовну заяву має бути подано.

Крім того, 24 березня 2026 року ОСОБА1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті голови Берестинського районного суду Харківської області, одержав від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 2000 дол. США.

Вказані вище обставини вчинення ОСОБА1 кримінального правопорушення можуть бути відомі іншим особам, у тому числі свідкам ОСОБА4, ОСОБА6 та ОСОБА3, помічнику судді Дудченка В.О., секретарю суду Самойленко Т.В., керівнику апарату Л. Ткаченко, іншим суддям Берестинського районного суду Харківської області, а також іншим особам, які були присутні у приміщенні Берестинського районного суду Харківської області.

Отже, наявний реальний ризик впливу на свідків у межах кримінального провадження, який існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

4-5) перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

За час перебування на посаді судді (18 років) Дудченко В.О. набув широке коло зв’язків зі службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особистісні та ділові зв’язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який інший спосіб. Відповідні зв’язки Дудченко В.О. може використати для уникнення кримінальної відповідальності, штучного створення доказів захисту, незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилення від виконання покладених на нього обов’язків.

Під час проведення обшуку в Берестинському районному суді Харківської області 24 березня 2026 року, з-поміж іншого, вилучено заяву ОСОБА4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання однією сім’єю з померлим ОСОБА5 (судова справа – № 626/968/26), яку по суті не було розглянуто, оскільки надійшла в день її вилучення.

Водночас Дудченко В.О. як голова Берестинського районного суду Харківської області 18 травня 2026 року до Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань скерував лист, у якому зазначено, що вилучена заява ОСОБА4 непідсудна Берестинському районному суду Харківської області, висловив прохання повернути заяву у зв’язку з тим, що вона підлягає направленню до належного суду відповідно вимог чинного ЦПК України.

Указане свідчить про намагання Дудченка В.О. перешкодити кримінальному провадженню, а саме скерувати заяву ОСОБА4 до іншого суду і тим самим створити хибне уявлення, що він не мав наміру її розглядати та виносити позитивне рішення, що спростовують матеріали кримінального провадження.

Статтею 126 Конституції України визначено, що без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно із частинами другою, третьою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді повинно відповідати вимогам, встановленим КПК України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного КК України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).

Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206², 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366², 366³, 368, 368⁵, 369, 369², 410 КК України, якщо, зокрема, кримінальне правопорушення вчинено суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Тобто вказана норма є безальтернативною.

Вища рада правосуддя зауважує, що кримінальні правопорушення за статтею 368 КК України, вчинені суддею, належать до виключної підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

В абзаці першому частини п’ятої статті 36 КПК України зазначено, що Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов’язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, крім випадків наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану (абзац другий частини п’ятої статті 36 КПК України).

Згідно з матеріалами подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка В.О. органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є Державне бюро розслідувань, а не Національне антикорупційне бюро України. У матеріалах подання відсутні процесуальні рішення Генерального прокурора (особи, яка виконує його обов’язки), його першого заступника чи заступників щодо обґрунтування випадків наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування вказаного кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Отже, провадження № ____ від 25 вересня 2025 року мало бути передано для здійснення досудового розслідування до Національного антикорупційного бюро України з відповідним визначенням групи прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Складання та вручення повідомлення про підозру судді ОСОБА1, звернення до Вищої ради правосуддя з поданням про надання згоди на утримання судді мав здійснювати заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи за його дорученням прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У частині другій статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновку Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19) наслідком недотримання належної правової процедури як складової частини принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних під час досудового розслідування, недопустимими на підставі статті 86, пункту 2 частини третьої статті 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод і має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

На думку Вищої ради правосуддя, подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка В.О. не відповідає вказаним вище вимогам закону.

З метою недопущення порушень гарантій незалежності судді під час розгляду подання Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка В.О.

Вища рада правосуддя, керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтею 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 58–60 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 5.1, 19.1–19.12 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

відмовити в задоволенні подання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни про надання згоди на утримання під вартою судді Берестинського районного суду Харківської області Дудченка Віталія Олександровича.

В. о. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя