Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Стана Дениса Васильовича стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Лариси Василівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 27 березня 2026 року надійшла дисциплінарна скарга Стана Д.В. (№ С-2116/0/7-26) стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 27 березня 2026 року скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ковальчук А.В. для проведення попередньої перевірки.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Скаржник зазначає, що під час розгляду кримінальної справи № 127/25557/21 суддею Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В. було істотно порушено ОСОБА1 право на захист.

Вказує, що після укладення договору з адвокатом ОСОБА2 та подання останнім ордера і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю головуюча суддя без постановлення будь-якої процесуальної ухвали усно заборонила адвокату брати участь у справі як захиснику обвинуваченого ОСОБА1. Підставою для цього суддя назвала «нібито наявний конфлікт інтересів» через одночасний захист адвокатом іншого обвинуваченого у справі, хоча самі обвинувачені заперечували існування такого конфлікту, а матеріали справи не містили ознак його наявності чи потенційності.

Скаржник наголошує, що суддя не ухвалила жодного рішення про відвід захисника у передбаченому законом порядку та не забезпечила йому належної реалізації права на безоплатну правову допомогу.

На думку скаржника, такі дії призвели до фактичного позбавлення професійного правового захисту, порушення вимог статті 20 Кримінального кодексу України (далі – КПК України), статті 59 Конституції України та гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник також зазначив, що через відсутність належного захисту він не мав можливості повноцінно реалізувати свої процесуальні права, узгоджувати правову позицію із захисником та надавати пояснення, які могли вплинути на оцінку обставин справи судом.

У скарзі вказано, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року вирок було скасовано, а справу направлено на новий розгляд у зв’язку з істотним порушенням права ОСОБА1 на вільний вибір захисника. Апеляційний суд погодився з доводами захисту про незаконне усунення адвоката ОСОБА2 без належного процесуального рішення та визнав таке порушення безумовною підставою для скасування вироку відповідно до статті 412 КПК України.

На переконання скаржника, дії головуючої судді призвели до порушення його фундаментального права на захист, що у свою чергу спричинило необґрунтоване затягування розгляду справи та порушення розумних строків судового провадження.

У скарзі висловлено прохання притягнути суддю Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу).

 

Фактичні обставини, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

За інформацією, отриманою з вебпорталу «Судова влада України», Єдиного державного реєстру судових рішень, а також із письмових пояснень судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В., установлено таке.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В. від 24 вересня 2021 року призначено підготовче судове засідання у кримінальній справі № 127/25557/21.

Ухвалою від 24 листопада 2021 року призначено судовий розгляд.

1 лютого 2023 року суддя Ковальчук Л.В. ухвалила здійснити привід з доставкою до суду у супроводі особи, яка виконує ухвалу, в судове засідання, яке відбудеться о 14:30 год 16 березня 2023 року в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, зал № 10, обвинувачених: ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА1. Виконання ухвали доручено начальнику Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Контроль за виконанням приводу поклала на прокурора Березюка М.А.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В. від 14 листопада 2023 року на ОСОБА3 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі одна тисяча триста сорок дві гривні, які постановлено стягнути в дохід держави.

На ОСОБА4 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі одна тисяча триста сорок дві гривні, які постановлено стягнути в дохід держави.

На ОСОБА1 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі одна тисяча триста сорок дві гривні, які постановлено стягнути в дохід держави.

Виконання ухвали доручено начальнику Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Березюку М.А.

Ухвалою від 20 травня 2024 року в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА3 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України – відмовлено.

Ухвалою судді Ковальчук Л.В. від 13 червня 2024 року на ОСОБА3 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі одна тисяча п’ятсот чотирнадцять гривень, які постановлено стягнути в дохід держави.

Іншою ухвалою суду від 13 червня 2024 року на ОСОБА4 накладено грошове стягнення в розмірі 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі одна тисяча п’ятсот чотирнадцять гривень, які постановлено стягнути в дохід держави.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В. від 12 грудня 2024 року здійснено привід з доставкою до суду у супроводі особи, яка виконує ухвалу, в судове засідання, яке відбудеться о 15:00 год 27 січня 2025 року в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, зал № 10, обвинуваченого ОСОБА4.

Ухвалою від 27 січня 2025 року суддя Ковальчук Л.В. витребувала з Військової частини А3880 інформацію про те, чи був мобілізований до Збройних Сил України ОСОБА4, чи перебуває він на військовій службі у Військовій частині А3880 та чи може останній на даний час відвідувати судові засідання.

Ухвалою суду від 3 квітня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 204, частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 204, частиною другою статті 209 КК України виділено в окреме провадження, яке зупинено до звільнення ОСОБА4 з військової служби.

Продовжено розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 204, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 204, частиною другою статті 209 КК України; щодо ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 204, частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 204 КК України.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року ОСОБА3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 204 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі вісімдесят п’ять тисяч гривень в дохід держави з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Відповідно до статті 49, частини п’ятої статті 74 КК України ОСОБА3 звільнено від покарання в зв’язку із закінченням строків давності.

ОСОБА3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 204, частиною другою статті 209 КК України, та призначено йому покарання:

– за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 204 КК України – у вигляді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, придбаних товарів, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення;

– за частиною другою статті 209 КК України – у вигляді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами на строк три роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

На підставі частини першої статті 70 КК України ОСОБА3 визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого та призначено остаточне покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, придбаних товарів, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов’язаною з роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами на строк три роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Строк відбування основного покарання ОСОБА ухвалено рахувати з моменту набуття вироком законної сили та фактичного затримання ОСОБА3 на виконання вироку суду.

ОСОБА1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 204 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі вісімдесят п’ять тисяч гривень в дохід держави з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Відповідно до статті 49, частини п’ятої статті 74 КК України ОСОБА1 звільнено від покарання в зв’язку із закінченням строків давності.

ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 204 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, придбаних товарів, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення.

Строк відбування основного покарання ОСОБА1 ухвалено рахувати з моменту набуття вироком законної сили та фактичного затримання ОСОБА1 на виконання вироку суду.

Ухвалено стягнути в рівних долях з ОСОБА3, ОСОБА1 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 6619,70 гривень на користь держави.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА3 – задоволено частково.

Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА6 з поданими доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА1 – задоволено частково.

Апеляційну скаргу прокурора Вінницької обласної прокуратури Багрія Є.А. – задоволено частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року стосовно обвинувачених ОСОБА3 та ОСОБА1 – скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В. від 22 січня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні № 127/25557/21 призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року кримінальне провадження № 127/25557/21 призначено до судового розгляду.

Розгляд кримінальної справи № 127/25557/21 Вінницьким міським судом Вінницької області не завершено, остаточного судового рішення у справі не ухвалено.

 

Стислий зміст пояснень судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В.

Суддя Ковальчук Л.В. у наданих поясненнях зазначила, що в її провадженні перебувало кримінальне провадження № 127/25557/21 за обвинуваченням ОСОБА3 за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28 частинами першою та другою статті 204, частиною другою статті 209 КК України, ОСОБА4 за частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частинами першою та другою статті 204, частиною другою статті 209 КК України, ОСОБА1 за частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частинами першою та другою статті 204 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

В підготовчому судовому засіданні було з’ясовано, що інтереси всіх трьох обвинувачених має намір захищати один адвокат ОСОБА2, який надав три ордера та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Суддя зазначила, що з огляду на складність кримінального провадження, тяжкість інкримінованих злочинів та ризик суворого покарання у разі визнання обвинувачених винуватими, вона вбачала потенційний конфлікт інтересів між адвокатом та обвинуваченими, який міг перерости у реальний.

На думку судді, одночасний захист кількох осіб, обвинувачених у спільному вчиненні злочинів, міг призвести до неефективного захисту, оскільки адвокат не вправі використовувати показання одного клієнта на шкоду іншому та володіє конфіденційною інформацією щодо кожного з них.

Також суддя послалась на положення Правил адвокатської етики щодо необхідності письмової згоди клієнтів у разі конфлікту інтересів, зазначивши, що такого погодження суду не було надано. Враховуючи, що обвинувачені не є фахівцями у галузі права та можуть не усвідомлювати відповідних ризиків, суддя вважала за необхідне забезпечити кожному з них реальне та ефективне право на захист і запобігти виникненню конфлікту інтересів.

Суддя зазначила, що з метою запобігання конфлікту інтересів у підготовчому судовому засіданні уточнила в адвоката ОСОБА2, кого саме він захищає у кримінальному провадженні. У відповідь адвокат повідомив, що цього дня представляє інтереси всіх трьох обвинувачених, а надалі їх захищатимуть інші адвокати. Суддя сприйняла це як підтвердження того, що під час подальшого судового розгляду кожен обвинувачений матиме окремого захисника, здатного забезпечити ефективну правову допомогу без конфлікту інтересів.

Крім того, суддя заперечила доводи ОСОБА1 про нероз’яснення йому права на захисника за рахунок держави або права самостійно обрати захисника, зазначивши, що такі твердження не відповідають дійсності.

Також зазначила, що перед підготовчим судовим засіданням 24 листопада 2021 року та перед початком судового розгляду 20 липня 2022 року ОСОБА1 було вручено пам’ятки про права та обов’язки обвинуваченого, що підтверджується його розписками у матеріалах справи. У пам’ятках, зокрема, було зазначено право на захисника, у тому числі за рахунок держави.

За словами судді, у судових засіданнях вона також уточнювала, чи отримав обвинувачений пам’ятку, чи ознайомився з нею та чи зрозумілі йому права, на що отримала ствердні відповіді.

Стверджує, що доводи ОСОБА1 про нероз’яснення права на безоплатного захисника спростовуються звукозаписами судових засідань та відповідними розписками.

Суддя вказала, що пояснила учасникам кримінального провадження причини неможливості здійснення одним із адвокатів захисту кількох обвинувачених у цій справі та з’ясувала, що адвокат ОСОБА2 представлятиме лише ОСОБА4. Після цього іншим обвинуваченим було роз’яснено право самостійно обрати захисника або отримати захисника за рахунок держави.

Надалі ОСОБА самостійно залучив адвоката ОСОБА5, тоді як ОСОБА1 заявив про намір здійснювати захист без адвоката, що було зафіксовано у журналі судового засідання, як того вимагає стаття 54 КПК України. Клопотань про призначення захисника за рахунок держави він не подавав.

Суддя просила врахувати, що участь захисника у цьому кримінальному провадженні не була обов’язковою, тому підстав для самостійного призначення захисника суд не мав.

Твердження ОСОБА1 про відсутність процесуального рішення щодо відводу або усунення адвоката ОСОБА2, на переконання судді, є безпідставними, оскільки відвід захиснику ніхто не заявляв.

Наголосила, що КПК України не передбачає ухвалення судом окремих рішень про допуск чи усунення захисника, а механізмами припинення участі захисника є його відвід, відмова від нього або заміна. При цьому рішення про відмову від захисника чи його заміну приймає сам обвинувачений, а відповідна інформація фіксується у журналі судового засідання.

Як зазначено суддею, 14 вересня 2022 року перед початком дослідження доказів ОСОБА1 повідомив, що братиме участь у судовому засіданні без захисника, що було відображено у журналі судового засідання.

Суддя вважає, що право ОСОБА1 на захист порушено не було, оскільки йому неодноразово роз’яснювалося право мати як обраного самостійно захисника, так і захисника за рахунок держави, однак він цим правом не скористався. Суд зобов’язаний забезпечити можливість реалізації права на захист, але не може примушувати особу користуватися ним.

Також зазначила, що вжила всіх необхідних заходів для забезпечення ефективної реалізації цього права, що підтверджується звукозаписами судових засідань.

Крім того, суддя Ковальчук Л.В. зазначила, що адвокат ОСОБА2 здійснював захист лише ОСОБА4 Ухвалою від 3 квітня 2025 року кримінальне провадження щодо ОСОБА4 було виділено в окреме провадження та зупинено у зв’язку з проходженням ним військової служби.

З моменту надходження кримінального провадження до суду (23 вересня 2021 року) до винесення вищевказаної ухвали у вказаному кримінальному провадженні (3 квітня 2025 року) було призначено сорок вісім судових засідань.

Захисник ОСОБА2 був присутній лише у чотирнадцяти судових засіданнях. Натомість, в матеріалах справи наявні дев’ять клопотань захисника ОСОБА2 про відкладення розгляду справи. Починаючи з 4 березня 2024 року і до винесення ухвали суду про зупинення кримінального провадження відносно ОСОБА4 з зв’язку з його мобілізацією до Збройних Сил України (03.04.2025) захисник ОСОБА2 в судові засідання не з’являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх обов’язків.

Крім того, суддя вказала, що у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання адвоката, пов’язані з дослідженням доказів чи розглядом справи по суті, окрім заяв про відкладення. Також адвокат не звертався з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи.

На думку судді, така поведінка свідчила про формальний підхід адвоката до виконання своїх обов’язків та відсутність ефективного захисту обвинуваченого.

Суддя також пояснила, що тривалий розгляд кримінального провадження був зумовлений не діями суду, а систематичним відкладенням судових засідань через неявку учасників кримінального провадження. Дати судових засідань узгоджувалися з урахуванням можливості участі всіх сторін, однак 20 судових засідань було відкладено через неявку захисників або обвинувачених. Зокрема, адвокат ОСОБА2 дев’ять разів подавав клопотання про відкладення розгляду справи, адвокат ОСОБА5 – тричі, а в інших випадках не з’являлися самі обвинувачені.

Також суддя вказала, що за наявності підстав суд застосовував передбачені КПК України заходи процесуального примусу, зокрема привід обвинувачених та накладення грошових стягнень.

Просила відмовити у відкритті дисциплінарної справи.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід’ємною складовою закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що при розгляді кримінального провадження № 127/25557/21 суддею Ковальчук Л.В. право обвинуваченого ОСОБА1 на вільний вибір захисника не було дотримано.

Так, у підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА2 надав суду ордери на представництво інтересів трьох обвинувачених, у тому числі ОСОБА1, а також документи, що підтверджували його повноваження як захисника.

Зі змісту ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року вбачається, що: «обвинувачений ОСОБА1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА2, який надав суду ордер про надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак у судовому засіданні головуюча суддя без ухвалення будь-якого процесуального рішення заборонила адвокату ОСОБА2 здійснювати захист обвинуваченого ОСОБА1, оскільки даний захисник є одночасно захисником обвинуваченого ОСОБА4, тому, на її переконання, наявний конфлікт інтересів.

Відповідно до статті 9 Правил адвокатської етики під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 9 Правил адвокатської етики адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм правову допомогу.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта.

Адвокат не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому правову допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначаються обставини, за наявності яких адвокат не має права прийняти на себе функції захисту чи представництва особи у кримінальному провадженні, або йому може бути заявлено відвід.

Так, частиною першою статті 46 КПК України передбачено, що захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

Разом з тим, жодних ознак як з матеріалів справи, так і з поведінки обвинувачених ОСОБА4 та ОСОБА1 та їх пояснень під час розгляду кримінального провадження, які б вказували на наявність конфлікту інтересів чи його потенційність, не вбачалося.

Водночас суддя не ініціювала вирішення питання про відвід захисника у встановленому законом порядку та не ухвалила відповідного процесуального рішення, яке могло б бути предметом перевірки вищою судовою інстанцією.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА1 фактично залишився без належного професійного правового захисту, маючи договір з адвокатом, який не був усунутий від участі в справі у процесуальний спосіб.

Фактично суддя одноосібно обмежила участь обраного обвинуваченим захисника у кримінальному провадженні поза межами передбаченої законом процедури. Такий підхід не узгоджується із засадами кримінального провадження та суперечить принципу свободи особи у виборі захисника.

Таким рішенням суд першої інстанції порушив гарантоване державою та встановлене статтею 63 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право обвинуваченого ОСОБА1 відповідно до статті 20 КПК України мати захисника, вибраного на власний розсуд.

За змістом частини першої статті 412 КПК України обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення».

Сам по собі факт скасування судового рішення судом апеляційної інстанції не свідчить автоматично про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, оскільки перегляд судових рішень є процесуальним механізмом виправлення судових помилок.

Водночас Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя установлено обставини, які можуть свідчити не лише про неправильне застосування суддею норм кримінального процесуального закону, а й про можливе допущення дисциплінарного проступку. Такі обставини полягають у тому, що суддею фактично було обмежено реалізацію гарантованого законом права обвинуваченого на користування правничою допомогою обраного ним захисника без застосування передбаченої законом процесуальної процедури, без ухвалення відповідного процесуального рішення та без існування встановлених законом підстав для такого обмеження та, як наслідок стали підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Як убачається з ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року було скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий розгляд саме через істотне порушення права ОСОБА1 на вільний вибір захисника.

Апеляційний суд дійшов висновку, що обмеження права обвинуваченого на захист відбулося без належного процесуального оформлення та без установлення передбачених законом підстав для усунення адвоката від участі у справі. Внаслідок цього право ОСОБА1 на захист за допомогою обраного ним захисника не було забезпечено в повному обсязі.

Особливого значення набуває те, що виявлене порушення було визнано апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до статті 412 КПК України стало безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду справи.

Таким чином, наслідком допущених суддею процесуальних порушень стало не лише обмеження процесуальних прав учасника провадження, а й нівелювання результатів багаторічного судового розгляду та необхідність повторного розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.

Наведені у поясненнях судді доводи про те, що ОСОБА1 було роз’яснено право залучити іншого захисника або отримати безоплатну правову допомогу, самі по собі не спростовують установленого факту порушення права на захист. Право на захист передбачає не лише можливість мати будь-якого захисника, а насамперед право особи користуватися правовою допомогою саме того захисника, якого вона вільно обрала, якщо відсутні визначені законом підстави для обмеження такого права.

Не можуть бути визнані переконливими доводи судді про добровільну відмову ОСОБА1 від участі захисника. Як убачається із установлених обставин, така відмова була заявлена вже після того, як головуюча суддя фактично не допустила до участі у кримінальному провадженні адвоката, якого обвинувачений самостійно обрав для здійснення свого захисту. За таких обставин подальша відмова особи від участі захисника не може розглядатися ізольовано від попередніх процесуальних дій суду та сама по собі не свідчить про добровільну відмову від реалізації права на правничу допомогу саме обраного нею адвоката.

Так само не можуть бути визнані переконливими посилання судді на необхідність запобігання потенційному конфлікту інтересів, оскільки навіть за наявності сумнівів щодо можливості одночасного здійснення захисту кількох обвинувачених суд зобов’язаний діяти виключно у процесуальний спосіб та приймати відповідні рішення у формі, передбаченій кримінальним процесуальним законом.

Поклилання судді на подальшу поведінку адвоката ОСОБА2, його неявки у судові засідання, подання клопотань про відкладення розгляду справи чи неналежне виконання професійних обов’язків не спростовують встановлених під час попередньої перевірки обставин. Зазначені події відбувалися вже після того, як адвокат фактично не був допущений до здійснення захисту ОСОБА1, а тому не можуть бути використані як обґрунтування правомірності первинного обмеження права обвинуваченого на вільний вибір захисника.

Навіть за умови виникнення у суду сумнівів щодо можливого конфлікту інтересів між кількома обвинуваченими та одним захисником такі сумніви самі по собі не наділяють суд повноваженнями одноосібно заборонити адвокату здійснювати захист одного з клієнтів поза межами передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає підстави та порядок вирішення питання про відвід захисника, а також випадки, коли адвокат не вправі здійснювати захист особи. Водночас кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості фактичного усунення захисника від участі у справі шляхом усного розпорядження головуючого без ухвалення відповідного процесуального рішення. Отже, навіть якщо суддя діяла з метою запобігання потенційному конфлікту інтересів, реалізація такого наміру мала здійснюватися виключно способами, визначеними законом.

Право обвинуваченого користуватися правничою допомогою захисника, обраного на власний розсуд, є одним із ключових елементів гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що будь-яке втручання держави у реалізацію цього права повинно бути належним чином обґрунтованим, переслідувати легітимну мету та здійснюватися виключно у спосіб, встановлений законом. Саме тому навіть за наявності підстав для сумнівів щодо можливості здійснення адвокатом захисту кількох осіб відповідне втручання має відбуватися лише із додержанням процесуальної процедури та належним процесуальним оформленням.

Обмеження участі у кримінальному провадженні захисника, якого обвинувачений обрав для представництва своїх інтересів, вплинуло не лише на реалізацію права на захист, а й на забезпечення принципу змагальності сторін. Саме сторона захисту визначає обсяг та способи здійснення захисту, обирає захисника та формує власну процесуальну позицію.

Фактичне позбавлення сторони захисту можливості користуватися правничою допомогою обраного адвоката без передбачених законом підстав об’єктивно звузило її процесуальні можливості порівняно зі стороною обвинувачення, що може свідчити про наявність ознак порушення засад змагальності сторін та свободи у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Стана Д.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що обставини, викладені у скарзі містять відомості, які можуть свідчити про наявність у діях судді Ковальчук Л.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» та «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу.

Наведені вище обставини підлягають повному з’ясуванню та кваліфікації в порядку дисциплінарного провадження після відкриття дисциплінарної справи та здійснення відповідної правової оцінки Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Керуючись статтею 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Лариси Василівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя