Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Спірідонової Т.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького Олега Романовича, відкриту за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,

 

встановила:

 

дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач (далі – дисциплінарний інспектор) Дробчак Наталія Володимирівна під час підготовки до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. (за дисциплінарними скаргами Берези Марти Володимирівни [вх. № Б-36/28/7-24], Буртник Христини Василівни [вх. № Б-12/45/7-24]) встановила нові обставини, які вказували на наявність у поведінці суддів Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського Валерія Вікторовича, Іваницького Олега Романовича, Чорної Валентини Гнатівни ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись частиною десятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ухвалою від 25 лютого 2026 року № 264/2дп/15-26 за власною ініціативою відкрила дисциплінарні справи стосовно суддів Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурського В.В., Іваницького О.Р., Чорної В.Г., підготовку до розгляду яких доручила дисциплінарному інспектору Дробчак Н.В. (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57496).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, зокрема, обставини, які вказували, що зазначені судді Зборівського районного суду Тернопільської області здійснювали розгляд справ про визнання фізичних осіб недієздатними та призначення опікунів без належної перевірки доказів щодо права заявників на звернення до суду, відповідності кандидатів в опікуни вимогам, установленим законом для призначення особи опікуном, тощо та ухвалювали в цих справах судові рішення, які викликали сумніви щодо їхньої обґрунтованості та дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.

Згідно із приписами частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. 9 липня 2026 року склала висновок, копію якого надіслала судді Іваницькому О.Р. (лист від 9 липня 2026 року № 4845/0/19-26).

Відповідно до цього висновку дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. встановила наявність у поведінці судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. складів дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку із чим запропонувала притягнути суддю Іваницького О.Р. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

9 липня 2026 року зазначений висновок разом із матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Іваницького О.Р. дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В. передала для розгляду Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя. Питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р., відкритої за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, включено до проєкту порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, запланованого на 22 липня 2026 року.

10 липня 2026 року суддю Іваницького О.Р. у встановленому законом порядку повідомлено про розгляд зазначеної дисциплінарної справи.

22 липня 2026 року суддя Іваницький О.Р. взяв участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду дисциплінарної справи в режимі відеоконференції.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В., суддю Іваницького О.Р., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши надані суддею усні та письмові пояснення, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Нормативно-правове регулювання у спірних правовідносинах

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється в момент її смерті. Згідно із частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Частиною другою статті 30 ЦК України встановлено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із приписами статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України). Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).

Статтею 56 ЦК України передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов’язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування (далі – Правила опіки та піклування).

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки та піклування.

Статтею 58 ЦК України закріплено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частинами другою – п’ятою статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені, та/або поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).

Статтею 67 ЦК України визначено права та обов’язки опікуна, зокрема:

1. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

4. Опікун зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України встановлено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Розгляд таких справ відповідно до частини четвертої статті 293 ЦПК України проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Законом України від 10 квітня 2023 року № 3022-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги» (далі – Закон № 3022-IX), який набрав чинності 3 серпня 2023 року, статтю 293 ЦПК України доповнено частиною п’ятою такого змісту:

«5. У випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.».

Статтею 294 ЦПК України регламентовано загальний порядок розгляду справ окремого провадження. Зокрема, встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Права та обов’язки учасників справи визначені статтею 43 цього Кодексу. Зокрема, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною другою статті 214 ЦПК України визначено, що головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України).

Частиною другою статті 13 ЦПК України визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи регламентовано главою 2 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України (статті 295–300 ЦПК України).

Згідно із приписами частини першої статті 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом із надання психіатричної допомоги. Зміст такої заяви визначено частиною третьою статті 297 ЦПК України: заява має містити виклад обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною першою статті 298 ЦПК України встановлено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною визначено статтею 299 ЦПК України.

Зокрема, абзацом першим частини першої статті 299 ЦПК України (у редакції Закону № 3022-IX) установлено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування (до 3 серпня 2023 року участь адвоката у справах цієї категорії не була обов’язковою).

Абзацом першим частини першої статті 299 ЦПК України також визначено, що з урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися в режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з абзацами другим, третім частини першої статті 299 ЦПК України питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку та за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, може звільнити таку особу від повноважень піклувальника або опікуна і призначити за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 300 ЦПК України). У разі видужання або значного поліпшення психічного стану фізичної особи, яка визнана недієздатною, суд може скасувати рішення суду про визнання такої особи недієздатною та поновити її цивільну дієздатність на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування, такої особи, визнаної недієздатною, або її адвоката (частина четверта статті 300 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 30 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Розділом 3 Правил опіки та піклування регламентовано процедуру призначення опікунів (піклувальників). Зокрема, пунктом 3.1 Правил опіки та піклування встановлено, що «при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов’язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб». Пунктом 3.2 Правил опіки та піклування визначено, що опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

У пункті 3.3 Правил опіки та піклування визначено документи, за наявності яких органи опіки та піклування призначають опікуна, зокрема: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, – рішення суду про визнання особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров’я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов’язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов’язки; довідка лікувальної установи про відсутність у сім’ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно з абзацом п’ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» членами сім’ї є, зокрема, особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв’язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов’язковими умовами для визнання їх членами сім’ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Статтею 25¹ Кодексу законів про працю України визначено, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 7 «Право на справедливий суд» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплює, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.

Частиною п’ятою статті 4 ЦПК України передбачено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. установлено, що в його провадженні як головуючого перебували справи про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, розгляд яких здійснювався в порядку окремого провадження. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала оцінку поведінці судді Іваницького О.Р. під час розгляду 15 справ зазначеної категорії, зокрема 2 справи (№ 599/1193/22, № 599/1381/22), розглянуті у 2022 році; 6 справ (№№ 599/159/23, 599/161/23, 599/462/23, 599/1313/23, 599/1517/23, 599/2509/22), розглянутих у 2023 році; 5 справ (№№ 599/1030/24, 599/1202/24, 599/1398/24, 599/1531/24, 599/1029/24), розглянутих у 2024 році; 2 справи (№ 599/586/25, № 599/640/25), розглянуті у 2025 році.

1. Справа № 599/1193/22 (за заявою ОСОБА1)

22 липня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА1 про визнання недієздатним ОСОБА2, ____ року народження, встановлення над ним опіки та призначення заявника опікуном.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 22 липня 2022 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Смакулу І.Ю., Антонів Г.Я.

У заяві ОСОБА1 зазначив, що ОСОБА2 є його сусідом та проживає за адресою: АДРЕСА1, тоді як сам заявник проживає за адресою: АДРЕСА2. Заявник вказував, що тривалий час здійснює догляд за ОСОБА2, забезпечує його побутові потреби та лікування, оскільки через ІНФОРМАЦІЯ1.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): довідку медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) серії ТЕР № ____ від 27 квітня 2004 року про встановлення ОСОБА2 ІНФОРМАЦІЯ2, виписку з акта огляду МСЕК серії ТЕР № ____ від 5 вересня 2011 року про підтвердження ІНФОРМАЦІЯ3 та потребу в постійному сторонньому догляді, виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 17 травня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА2 страждає на ІНФОРМАЦІЯ4, копію паспорта ОСОБА2, копію реєстрації місця проживання ОСОБА2, акт обстеження матеріально-побутових умов, складений Залозецькою селищною радою, копію паспорта заявника, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків заявника.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 22 липня 2022 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 28 липня 2022 року о 10:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 28 липня 2022 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА2, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України» (далі – Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України»). На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 15 вересня 2022 року (вих. № 360) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № 369 від 13 вересня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА2 «ІНФОРМАЦІЯ5», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

19 вересня 2022 року ОСОБА1 подав до Зборівського районного суду Тернопільської області доповнення до заяви про визнання особи недієздатною, у якій просив долучити до матеріалів справи копію рішення виконавчого комітету від 9 вересня 2022 року та копію висновку лікарської комісії від 12 вересня 2022 року.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № ____ від 12 вересня 2022 року хворий ОСОБА2 за рівнем обмеження життєдіяльності потребує постійного стороннього догляду.

Виконавчий комітет Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області рішенням від 9 вересня 2022 року № 74 вирішив затвердити висновок про доцільність встановлення опіки над ОСОБА2 та клопотати перед Зборівським районним судом Тернопільської області, у разі визнання ОСОБА2 недієздатним – про призначення йому опікуна ОСОБА1.

За результатами судового засідання, яке відбулося 20 вересня 2022 року за участю заявника, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Смакули І.Ю., Антонів Г.Я., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА1. Визнано ОСОБА2 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106320756).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним ОСОБА2. Заявник посилається на те, що ОСОБА2 є ІНФОРМАЦІЯ2, регулярно проходить лікування та реабілітації в закладах охорони здоров’я, в зв’язку з чим він не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує опіки.

В судовому засіданні заявник заяву підтримав та послався на викладені в ній обставини.

Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Судом встановлено, що згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 369 від 13 вересня 2022 року ОСОБА2 виявляє ІНФОРМАЦІЯ5, тому він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА2 недієздатним.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування Залозецької селищної ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА2, ОСОБА1».

2. Справа № 599/1381/22 (за заявою ОСОБА3)

16 серпня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА3 про визнання недієздатною ОСОБА4, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 16 серпня 2022 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Смакулу І.Ю., Антонів Г.Я.

Заявниця зазначала, що ОСОБА4 є ІНФОРМАЦІЯ6, часто хворіє, через ІНФОРМАЦІЯ7. Внаслідок ІНФОРМАЦІЯ7 ОСОБА4 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує встановлення опіки над нею. На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА4.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА3, свідоцтво про народження заявниці, паспорт ОСОБА4, довідку про реєстрацію її місця проживання, посвідчення ІНФОРМАЦІЯ6, довідку до акта огляду МСЕК, довідку про склад сім’ї.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 16 серпня 2022 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 25 серпня 2022 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 25 серпня 2022 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА4, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 7 вересня 2022 року (вих. № 337) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 6 вересня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА4 «ІНФОРМАЦІЯ8».

15 вересня 2022 року ОСОБА3 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, у якій просила суд призначити опікуном ОСОБА4 онука заявниці – ОСОБА5.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 9 вересня 2022 року № 230 виконавчий комітет Зборівської міської ради вирішив затвердити висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА5 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА4.

За результатами судового засідання, яке відбулося 19 вересня 2022 року за участю представника заявника, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Смакули І.Ю., Антонів Г.Я., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА3. Визнано ОСОБА4 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА5 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106296583).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № ___ від 06 вересня 2022 року ОСОБА4 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ9.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА4 недієздатною.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА4, її племінника ОСОБА5».

3. Справа № 599/159/23 (за заявою ОСОБА6)

26 січня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА6 про визнання недієздатним ОСОБА7 та призначення його опікуном ОСОБА8.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 26 січня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявниця зазначала, що вона є матір’ю ОСОБА7 та проживає з ним однією сім’єю. Її син є ІНФОРМАЦІЯ10 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА7.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): копію паспорта заявниці, довідку про реєстрацію її місця проживання, виписку до акта огляду МСЕК серії АВ № ____ від 23 січня 2018 року, індивідуальну програму реабілітації інваліда, паспорт кандидата в опікуни ОСОБА8.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 26 січня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 2 лютого 2023 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 2 лютого 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА7, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 10 лютого 2023 року (вих. № 85) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № __ від 7 лютого 2023 року, відповідно до якого ОСОБА7 «ІНФОРМАЦІЯ11», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

20 лютого 2023 року ОСОБА6 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, у якій підтримала подану нею заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна, просила суд слухати справу за її відсутності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 3 лютого 2023 року № 21 виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вирішив погодити подання органу опіки та піклування щодо можливості призначення ОСОБА8 опікуном ОСОБА7.

За результатами судового засідання, яке відбулося 21 лютого 2023 року за участю ОСОБА8, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА6. Визнано ОСОБА7 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА8. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109095293).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № __ від 07 лютого 2023 року ОСОБА7 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ12. Виходячи з вищевказаного ОСОБА7 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА7 недієздатним.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Озернянської сільської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА7 – ОСОБА8».

4. Справа № 599/161/23 (за заявою ОСОБА9 та ОСОБА10)

27 січня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА9 та ОСОБА10 про визнання недієздатним ОСОБА11, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА10.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 27 січня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Барановського В.В., Теслюк Г.П.

Заявники зазначали, що ОСОБА11 є ІНФОРМАЦІЯ13 та 31 серпня 1992 року йому довічно встановлено ІІ групу інвалідності. Унаслідок ІНФОРМАЦІЯ14, а тому потребує постійного стороннього догляду.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорти ОСОБА9, ОСОБА11 та ОСОБА10. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, документи про інвалідність ОСОБА11.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 27 січня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 31 січня 2023 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 31 січня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА11, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Окремою ухвалою від цього ж дня Зборівський районний суд Тернопільської області зобов’язав орган опіки та піклування Залозецької селищної ради направити висновок з приводу призначення ОСОБА10 опікуном ОСОБА11.

Виконавчий комітет Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області рішенням від 17 лютого 2023 року № 16 вирішив затвердити висновок про доцільність призначення опікуна ОСОБА11, який було направлено до Зборівського районного суду Тернопільської області.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 6 березня 2023 року (вих. № 144) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № 106 від 28 лютого 2023 року, відповідно до якого ОСОБА11 «страждає на ІНФОРМАЦІЯ15», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

За результатами судового засідання, яке відбулося 21 березня 2023 року за участю представника заявників, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Барановського В.В., Теслюк Г.П., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА9 та ОСОБА10. Визнано ОСОБА11 недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА10. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109668468).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 28 лютого 2023 року ОСОБА11 страждає на ІНФОРМАЦІЯ15. Внаслідок свого ІНФОРМАЦІЯ15 ОСОБА11 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА11 недієздатним.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Залозецької селищної ради звернувся з клопотанням про призначенням опікуном ОСОБА11 – ОСОБА10.

Представник ОСОБА10 в судовому засіданні подання підтримав».

5. Справа № 599/462/23 (за заявою ОСОБА12)

27 лютого 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА12 про визнання недієздатною її доньки ОСОБА13 та призначення її опікуном ОСОБА14.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 27 лютого 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Смакулу І.Ю., Антонів Г.Я.

Заявниця зазначала, що вона є матір’ю ОСОБА13 та проживає разом з нею. У її доньки є ІНФОРМАЦІЯ16. У неї також діагностовано ІНФОРМАЦІЯ17. На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА13.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт ОСОБА12, витяг із реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації ОСОБА12, паспорт ОСОБА13, витяг з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації ОСОБА13, виписку з акта огляду МСЕК про встановлення ІНФОРМАЦІЯ18, паспорт ОСОБА14.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 27 лютого 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 1 березня 2023 року о 09:00.

1 березня 2023 року суддя Іваницький О.Р. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» амбулаторну карту ОСОБА13.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 1 березня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА13, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

20 березня 2023 року ОСОБА12 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, у якій підтримала подану нею заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна, просила суд слухати справу за її відсутності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 2 березня 2023 року № 30 виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вирішив погодити подання органу опіки та піклування щодо можливості призначення ОСОБА14 опікуном ОСОБА13.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 14 березня 2023 року (вих. № 158) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 7 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА13 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ19», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

За результатами судового засідання, яке відбулося 21 березня 2023 року за участю ОСОБА14, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Смакули І.Ю., Антонів Г.Я., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА12. Визнано ОСОБА13 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА14. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109668476).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 07 березня 2023 року ОСОБА13 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ19. Виходячи з вищевказаного ОСОБА13 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА13 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Озернянської сільської ради звернувся з клопотанням про призначенням опікуном ОСОБА13 – ОСОБА14.

ОСОБА14 в судовому засіданні подання підтримав».

6. Справа № 599/1313/23 (за заявою ОСОБА15)

6 червня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА15 про визнання недієздатним ОСОБА16, встановлення над ним опіки та призначення опікуном заявника.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 6 червня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Василика С.М., Гнатів М.І.

Заявник зазначив, що проживає в одному домі разом із ОСОБА16, який є ІНФОРМАЦІЯ20. ОСОБА16 часто хворіє та через ІНФОРМАЦІЯ21. Внаслідок хвороби ОСОБА16 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує встановлення опіки над ним не може себе самостійно обслужити, потребує стороннього догляду та піклування.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА16, пенсійне посвідчення ОСОБА16, довідку МСЕК, медичні документи щодо стану здоров’я ОСОБА16.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 6 червня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 27 червня 2023 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 27 червня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА16, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

27 червня 2023 року суддя Іваницький О.Р. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» амбулаторну карту ОСОБА16.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 24 серпня 2023 року за вих. № 718 надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 22 серпня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА16 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ22», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 21 вересня 2023 року № 66 виконавчий комітет Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області вирішив затвердити висновок про доцільність призначення опікуна ОСОБА16.

За результатами судового засідання, яке відбулося 26 вересня 2023 року за участю заявника ОСОБА15, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Василика С.М., Гнатів М.І., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА15. Визнано ОСОБА16 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА15. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113704234).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 22 серпня 2023 року ОСОБА16 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ22.

Враховуючи вищевказане ОСОБА16 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА16 недієздатним.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Опікунська рада Залозецької селищної ради звернувся з клопотанням про призначенням опікуном ОСОБА16 – ОСОБА15».

7. Справа № 599/1517/23 (за заявою ОСОБА17)

27 червня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА17 про визнання недієздатним її сина ОСОБА18, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА19.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 27 червня 2023 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Багрій У.П., Василика С.М.

Заявниця зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА18. Її син має ІНФОРМАЦІЯ23. На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА18.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт ОСОБА17, довідку до акта огляду МСЕК про встановлення ІНФОРМАЦІЯ24, витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, паспорт ОСОБА19, витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, амбулаторну карту ОСОБА18.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 28 червня 2023 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 11 липня 2023 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 11 липня 2023 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА18, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 24 липня 2023 року (вих. № 603) надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 20 липня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА18 «страждає на ІНФОРМАЦІЯ25», у зв’язку з чим «не може внаслідок захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними».

З наявного в матеріалах справи рішення від 15 серпня 2023 року № 136 вбачається, що виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок про можливість призначення ОСОБА19 опікуном повнолітньої особи – ОСОБА18.

16 серпня 2023 року ОСОБА17 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, в якій вказала, що подану нею заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна підтримує повністю, просила суд слухати справу без її участі.

За результатами судового засідання, яке відбулося 16 серпня 2023 року за відсутності учасників справи, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Багрій У.П., Василика С.М., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА17. Визнано ОСОБА18 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА19. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112853973).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 20 липня 2023 року ОСОБА18 страждає на ІНФОРМАЦІЯ25. Виходячи з вищевказаного ОСОБА18 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА18 недієздатним.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначенням опікуном ОСОБА18 ОСОБА19.

ОСОБА19 подання підтримав, про що подав відповідну заяву».

8. Справа № 599/2509/22 (за заявою ОСОБА20)

23 грудня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА20 про визнання недієздатним її сина ОСОБА21, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА22.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 23 грудня 2022 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Багрій У.П., Василика С.М.

Заявниця зазначила, що є матір’ю ОСОБА21, з яким проживає разом. Її син є ІНФОРМАЦІЯ26. Причиною його інвалідності є захворювання, яке призводить до того, що він має ІНФОРМАЦІЯ27. ОСОБА21 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА21.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків заявниці, паспорт і документи щодо місця проживання ОСОБА21, довідку МСЕК про встановлення ІНФОРМАЦІЯ26, індивідуальну програму реабілітації, довідку лікаря-психіатра, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА22.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 23 грудня 2022 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 28 грудня 2022 року о 09:30.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 29 грудня 2022 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА21, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Тернопільська філія судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 30 грудня 2022 року надіслала на адресу Зборівського районного суду Тернопільської області висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 29 грудня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА21 «ІНФОРМАЦІЯ28», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 26 грудня 2022 року № 320 виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА22 опікуном повнолітньої особи – ОСОБА21.

12 січня 2023 року ОСОБА20 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, в якій вказала, що подану нею заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна підтримує повністю, просила суд слухати справу без її участі.

За результатами судового засідання, яке відбулося 24 січня 2023 року за відсутності учасників справи, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Багрій У.П., Василика С.М., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА20. Визнано ОСОБА21 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108548054).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № ___ від 29 грудня 2022 року ОСОБА21 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ28. Виходячи з вищевказаного ОСОБА21 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА21 недієздатним.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА21 – ОСОБА22.

ОСОБА22 клопотання підтримав, про що подав відповідну заяву».

9. Справа № 599/1030/24 (за заявою ОСОБА23)

3 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА23 про визнання недієздатною ОСОБА24, встановлення над нею опіки та призначення її опікуном ОСОБА25.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 3 травня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. і присяжних Теслюк Г.П., Смакула І.Ю.

Заявниця зазначила, що є донькою ОСОБА24. Її мати має ІНФОРМАЦІЯ29. ОСОБА24 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. На підтвердження родинного зв’язку з особою, стосовно якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА23.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА23, витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, паспорт ОСОБА24, виписка з медичної карти стаціонарного хворого, паспорт ОСОБА25, акт про встановлення фактичного місця проживання.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 3 травня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 10 травня 2024 року о 09:00.

8 травня 2024 року суддя Іваницький О.Р. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» амбулаторну карту ОСОБА24.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 10 травня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА24, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я України» (далі – Тернопільська філія судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України»). На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Згідно із протоколом автоматичного визначення присяжних від 5 липня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено присяжних Теслюк Г.П., Гнатів М.І.

3 липня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області від Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 4 червня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА24 «страждає на ІНФОРМАЦІЯ30», внаслідок чого «не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 24 травня 2024 року № 92 виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА25 опікуном над повнолітньою особою – ОСОБА24.

За результатами судового засідання, яке відбулося 5 липня 2024 року за участю заявниці ОСОБА23, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Теслюк Г.П., Гнатів М.І., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА23. Визнано ОСОБА24 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА25. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120191327).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 04 червня 2024 року ОСОБА24 страждає на ІНФОРМАЦІЯ30. Враховуючи вищевказане ОСОБА24 не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА24 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА24 її родича ОСОБА25.

ОСОБА25 подання підтримав, про що подав відповідну заяву».

10. Справа № 599/1202/24 (за заявою ОСОБА26)

28 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА26 про визнання недієздатним ОСОБА27, встановлення над ним опіки та призначення заявника його опікуном.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 28 травня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. і присяжних Ладанівську М.С., Савків О.М.

Заявник зазначив, що він є родичем ОСОБА27, з яким вони проживають разом. ОСОБА27 має ІНФОРМАЦІЯ31. ОСОБА27 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт заявника, витяг з Реєстру територіальної громади щодо місця проживання заявника, посвідчення помічника фізичної дієздатної особи, паспорт ОСОБА27, витяг з Реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА27, документи про встановлення ОСОБА27 ІНФОРМАЦІЯ32.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 29 травня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 3 червня 2024 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 3 червня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА27, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Із наявного в матеріалах справи висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 1 серпня 2024 року, вбачається, що ОСОБА27 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ33», внаслідок чого «не може розуміти значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 24 травня 2024 року № 93 виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА26 опікуном повнолітньої особи ОСОБА27.

12 січня 2023 року ОСОБА26 подав до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, в якій вказав, що подану ним заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна підтримує повністю, просив суд розглядати справу без його участі.

За результатами судового засідання, яке відбулося 4 жовтня 2024 року без участі учасників справи, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Ладанівської М.С., Савків О.М., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА26. Визнано ОСОБА27 недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА26. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122072846).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 01 серпня 2024 року ОСОБА27 на теперішній час виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ33. ОСОБА27 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА27 недієздатним.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА27 ОСОБА26».

11. Справа № 599/1398/24 (за заявою ОСОБА28)

25 червня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА28 про визнання недієздатною його родички ОСОБА29, встановлення над нею опіки та призначення заявника її опікуном.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 25 червня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. і присяжних Кузняк Л.М., Ладанівську М.С.

Заявник зазначив, що він є родичем ОСОБА29, з якою вони проживають разом, здійснює за нею догляд, оскільки вона є ІНФОРМАЦІЯ34 вона не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, потребує постійного нагляду та сторонньої допомоги.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника, паспорт ОСОБА29, акт про встановлення факту спільного проживання та здійснення догляду, довідку Озернянської сільської ради про здійснення догляду, висновок лікарсько-консультативної комісії, довідку МСЕК, медичні документи, а також інші документи щодо стану здоров’я особи, стосовно якої подано заяву.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 26 червня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 9 липня 2024 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 9 липня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА29, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

9 липня 2024 року суддя Іваницький О.Р. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» амбулаторну карту ОСОБА29.

19 серпня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області від Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 18 липня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА29 «хворіє ІНФОРМАЦІЯ35», внаслідок чого «в силу даного захворювання не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 9 липня 2024 року № 125 виконавчий комітет Озернянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області затвердив висновок опікунської ради виконавчого комітету про доцільність призначення ОСОБА28 опікуном ОСОБА29.

За результатами судового засідання, яке відбулося 3 вересня 2024 року без участі учасників справи, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Кузняк Л.М., Ладанівської М.С., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА28. Визнано ОСОБА29 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА28. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121333523).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 18 липня 2024 року ОСОБА29 хворіє ІНФОРМАЦІЯ35. ОСОБА29 в силу даного захворювання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА29 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Озернянської сільської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА29 – її родича ОСОБА28.

ОСОБА28 подання підтримав, про що подав заяву».

12. Справа № 599/1531/24 (за заявою ОСОБА30)

9 липня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА30 про визнання недієздатною його баби ОСОБА31 та призначення заявника її опікуном.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 9 липня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С.

Заявник зазначив, що ОСОБА31 є його бабою. ОСОБА31 встановлено діагноз – ІНФОРМАЦІЯ36. Отже, ОСОБА31 не здатна до самообслуговування через ІНФОРМАЦІЯ37, тому потребує постійного стороннього догляду. Через стійке захворювання не розуміє значення своїх дій, не може керувати ними та потребує опіки: постійно перебуває під наглядом, не здатна до будь-якого самообслуговування.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА31, рішення лікарсько-консультативної комісії від 28.06.2023 № __, виписку із медичної карти від 13.07.2023, свідоцтво про народження та укладення шлюбу матері заявника, свідоцтво про народження заявника, довідку про склад сім’ї заявника, паспорт заявника, витяг з реєстру територіальної громади.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 9 липня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 22 липня 2024 року о 09:00.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 22 липня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА31, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

6 вересня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області від Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 8 серпня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА31 «ІНФОРМАЦІЯ36», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 11 липня 2024 року № 79 виконавчий комітет Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області затвердив висновок про доцільність призначення опікуна ОСОБА31.

За результатами судового засідання, яке відбулося 10 вересня 2024 року за участю представника заявника, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Савків О.М., Тригуб Г.С., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА30. Визнано ОСОБА31 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА30. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121484490).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 08 серпня 2024 року ОСОБА31 виявляє розлади ІНФОРМАЦІЯ36. Враховуючи викладене ОСОБА31 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА31 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Залозецької селищної ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА31 її внука ОСОБА30.

Представник ОСОБА30 подання підтримав».

13. Справа № 599/1029/24 (за заявою ОСОБА32)

3 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА32 про визнання її сестри ОСОБА33 недієздатною та призначення її опікуном ОСОБА34.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 3 травня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Тригуб Г.С., Барановського В.В.

Заявниця зазначила, що ОСОБА33 є її сестрою та проживає разом із нею. ОСОБА33 має ІНФОРМАЦІЯ38.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА33, пенсійне посвідчення ОСОБА33, довідка до акта огляду МСЕК, свідоцтво про народження ОСОБА33, паспорт заявника, свідоцтва про народження та про одруження заявника, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА34.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 3 травня 2024 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 10 травня 2024 року о 09:00.

8 травня 2024 року суддя Іваницький О.Р. витребував у Комунального некомерційного підприємства «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» амбулаторну карту ОСОБА33.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 10 травня 2024 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА33, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

30 травня 2024 року до Зборівського районного суду Тернопільської області від Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 28 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА33 «хворіє ІНФОРМАЦІЯ39», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Згідно із протоколом автоматичного визначення присяжних від 30 травня 2024 року для розгляду вказаної заяви визначено присяжних Тригуб Г.С., Теслюк Г.П.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 24 травня 2024 року № 97 виконавчий комітет Зборівської міської ради вирішив затвердити висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА34 опікуном повнолітньої особи – ОСОБА33.

За результатами судового засідання, яке відбулося 3 червня 2024 року за участю ОСОБА34, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Тригуб Г.С., Теслюк Г.П., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА32. Визнано ОСОБА33 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА34 Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119453535).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 28 травня 2024 року ОСОБА33 на теперішній час хворіє ІНФОРМАЦІЯ39. Дане захворювання є ІНФОРМАЦІЯ40. Враховуючи вищевказане ОСОБА33 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА33 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА33 її родича ОСОБА34.

ОСОБА34 подання підтримав».

14. Справа № 599/586/25 (за заявою ОСОБА35)

14 квітня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА35 про визнання недієздатною її дочки ОСОБА36 та призначення її опікуном ОСОБА37.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 14 квітня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Багрій У.П., Василика С.М.

Заявниця зазначила, що ОСОБА36 є її дочкою, проживає разом із нею. ОСОБА36 має ІНФОРМАЦІЯ41. На підтвердження родинного зв’язку з особою, щодо якої порушено питання про визнання недієздатною, до заяви долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА36.

До заяви також долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт ОСОБА35, витяг із реєстру територіальної громади щодо місця проживання заявника, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА36, витяг із реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА36, довідку до акта огляду МСЕК, висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 12 березня 2023 року, паспорт ОСОБА37, витяг із реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА37.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 14 квітня 2025 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 30 квітня 2025 року о 09:00.

Згідно із протоколом автоматичного визначення присяжних від 29 квітня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено присяжних Василика С.М., Тригуб Г.С.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 12 березня 2024 року, долученого заявницею до заяви, ОСОБА36 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ42», внаслідок чого «не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 25 квітня 2025 року № 95 виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА37 опікуном повнолітньої особи – ОСОБА36.

30 квітня 2025 року ОСОБА35 подала до Зборівського районного суду Тернопільської області заяву, в якій вказала, що подану нею заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна підтримує повністю, просила суд слухати справу без її участі.

За результатами судового засідання, яке відбулося 30 квітня 2025 року, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Василика С.М., Тригуб Г.С., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА35. Визнано ОСОБА36 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА37. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126971091).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 12 березня 2024 року ОСОБА36 виявляє ІНФОРМАЦІЯ42. Враховуючи вищевказане ОСОБА36 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА36 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА36 ОСОБА37.

ОСОБА37 подання підтримав, про що свідчить подана заява».

15. Справа № 599/640/25 (за заявою ОСОБА38)

25 квітня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА38 про визнання недієздатною його тітки ОСОБА39 та призначення заявника її опікуном.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями та автоматичного визначення присяжних від 25 квітня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Іваницького О.Р. та присяжних Кузняк Л.М., Савків О.М.

Заявник зазначив, що є племінником ОСОБА39, яка фактично проживає разом із ним. ОСОБА39 має ІНФОРМАЦІЯ43.

На підтвердження викладених обставин до заяви долучено такі документи (оригінали або їхні копії): паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА38, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА39, витяг із реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА39, акт про встановлення фактичного місця проживання ОСОБА39, висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 25 квітня 2025 року за вказаною заявою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 2 травня 2025 року о 09:45.

Зборівський районний суд Тернопільської області ухвалою від 2 травня 2025 року у справі призначив судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА39, проведення якої доручив експертам Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

23 липня 2025 року до Зборівського районного суду Тернопільської області від Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта № ___ від 12 червня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА39 «виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ44», внаслідок чого «не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Згідно із протоколом автоматичного визначення присяжних від 30 липня 2025 року для розгляду вказаної заяви визначено присяжних Кузняк Л.М., Смакулу І.Ю.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення від 25 липня 2025 року № 157 виконавчий комітет Зборівської міської ради затвердив висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА38 опікуном повнолітньої особи – ОСОБА39.

За результатами судового засідання, яке відбулося 31 липня 2025 року за участю заявника, Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючого – судді Іваницького О.Р., присяжних Кузняк Л.М., Смакули І.Ю., ухвалив рішення про задоволення заяви ОСОБА38. Визнано ОСОБА39 недієздатною і призначено її опікуном ОСОБА38. Установлено строк дії судового рішення – два роки з дня набрання ним законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129205167).

На обґрунтування рішення суду зазначено, зокрема, таке:

«Судом встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № ___ від 12 червня 2025 року ОСОБА39 виявляє ознаки ІНФОРМАЦІЯ45. Враховуючи вказане, ОСОБА39 не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При таких обставинах суд вважає, що є достатньо підстав для визнання ОСОБА39 недієздатною.

Правилами ст. 41 ЦК України визначені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК України).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради звернувся з клопотанням про призначення опікуном ОСОБА39 ОСОБА38.

ОСОБА38 подання підтримав».

Пояснення судді Іваницького О.Р.

У письмових поясненнях суддя Іваницький О.Р. зазначив, що не погоджується з висновками дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В., оскільки всі справи було розглянуто відповідно до вимог ЦПК України за участю присяжних, а рішення ухвалено виключно на підставі належних доказів, зокрема висновків судово-психіатричних експертиз і подань органів опіки та піклування стосовно кандидатур опікунів. На підтвердження своєї позиції суддя навів обставини кожної з досліджених справ, наголосивши на наявності родинних зв’язків або фактичного догляду кандидатів за підопічними та відповідних висновків органів опіки та піклування. На думку судді, усі рішення ухвалено з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, а підстав для іншого вирішення справ не існувало.

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Підстави дисциплінарної відповідальності судді

Частиною четвертою статті 126 Конституції України встановлено, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Аналогічне положення містить частина перша статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підставою дисциплінарної відповідальності судді є допущення ним поведінки, яка пунктами 1–19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначена як дисциплінарний проступок.

Дисциплінарний проступок судді – це винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Вирішуючи під час дисциплінарного провадження питання щодо кваліфікації поведінки судді за частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно, зокрема, визначити ті дії та/або бездіяльність, які становлять об’єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що кваліфікація діяння – це правова оцінка конкретного вчинку, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення.

Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Склад дисциплінарного проступку судді – це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку повинні бути встановлені та можуть бути поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками є причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SСGС/12/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 990SСGС/25/24).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності є умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Наведена норма визначає два дисциплінарних проступки, відмінні за своїм складом: 1) умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; 2) умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Настання істотних негативних наслідків стосується лише другого із вказаних складів («інше грубе порушення закону»).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 3 лютого 2022 року (провадження № 11-40сап21), допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. дійшла висновку, що зазначений суддя, який брав участь (як головуючий) в ухваленні судових рішень у наведених вище справах про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, внаслідок грубої недбалості допустив порушення прав людини і основоположних свобод, а саме права на справедливий суд.

Із досліджених під час розгляду дисциплінарної справи матеріалів убачається, що розгляд усіх наведених судових справ суд здійснив за відсутності осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, а також доказів їх належного повідомлення про відкриття провадження у справі та про виклик у судові засідання, хоча відповідно до абзацу першого частини першої статті 299 ЦПК України справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю такої особи. Водночас судові рішення, ухвалені у вказаних справах, не містять жодних висновків суду щодо вирішення питання про виклик до суду особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, зокрема висновків, що з урахуванням відомостей щодо стану здоров’я такої особи її виклик до суду неможливий чи недоцільний, хоча відповідно до абзацу третього частини першої статті 299 ЦПК України для визначення фактичної можливості зазначеної особи з’явитися в судове засідання, а також можливості особисто дати пояснення по суті справи в разі необхідності суд наділений правом призначити відповідну експертизу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що під час розгляду справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 68 рішення від 27 березня 2008 року № 44009/05 у справі «Штукатуров проти Росії» в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ЄСПЛ виходив із того, що у справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть використовувати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров’я відповідної особи тощо. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 вказаної Конвенції. Під час оцінки того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, ЄСПЛ бере до уваги всі відповідні чинники, такі як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участю тощо. У пункті 71 цього рішення зазначено, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах її життя. ЄСПЛ у цій справі зауважив, що, незважаючи на розумові розлади, особа залишалася відносно самостійною. У таких умовах суд повинен був мати як мінімум короткий візуальний контакт з особою, а краще – опитати її. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особи, національний суд порушив право особи на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 73 вказаного рішення).

Про необхідність надання відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод доступу до суду навіть особам, яких уже визнано недієздатними, наголошено в пункті 33 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі № 49069/11 «Наталія Михайленко проти України».

Згідно з висновками Верховного Суду особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз’яснено її права, вона повинна мати можливість за бажанням скористатися безоплатною правовою допомогою та брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи в розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен принаймні мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності – дистанційно, у режимі відеоконференції) (постанови від 7 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц, від 27 червня 2022 року у справі № 754/6831/17).

Наведені висновки Верховний Суд виклав задовго до розгляду суддею Іваницьким О.Р. справ, які є предметом дослідження в цій дисциплінарній справі.

Частина п’ята статті 4 ЦПК України гарантує, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що, усупереч приписам статті 299 ЦПК України, розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною суд фактично здійснив без забезпечення однієї з фундаментальних процесуальних гарантій, а саме участі особи у справі, яка стосується її прав та обов’язків, з можливістю бути вислуханою судом перед ухваленням рішення, яке, зокрема, безпосередньо впливає на обсяг її дієздатності. Водночас суд не вирішував питання щодо фактичної можливості особи, стосовно якої розглядалася справа, з’явитися в судове засідання, а також можливості особисто дати пояснення по суті справи.

Суд, не повідомивши особу, стосовно якої слухалася справа про визнання її недієздатною, про розгляд такої справи, фактично позбавив її усіх процесуальних прав, якими вона наділена законом як учасник справи відповідно до статті 43 ЦПК України (подавати докази; брати участь у судових засіданнях та в дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення тощо).

Забезпечення особистої присутності в судовому засіданні особи, дієздатність якої ставиться під сумнів, не є формальною вимогою закону. У разі присутності такої особи суд, зокрема, може скласти власне враження про здатність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Згідно із частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За наявності відповідних підстав суд має право поставити під сумнів висновок експерта, відхилити його та призначити повторну експертизу.

Відповідно до наведених процесуальних норм навіть у разі участі у справі адвоката, який представляє фізичну особу, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, обов’язок суду забезпечити участь у справі самої особи залишається незмінним, що слугує додатковою процесуальною гарантією реалізації її права на захист.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що розгляд справ №№ 599/1193/22, 599/1381/22, 599/159/23, 599/161/23, 599/462/23, 599/1313/23, 599/1517/23, 599/2509/22, 599/1030/24, 599/1202/24, 599/1398/24, 599/1531/24, 599/1029/24, 599/586/25, № 599/640/25 суд здійснив за відсутності осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, а також доказів їх належного повідомлення про відкриття провадження у справі та про виклик у судові засіданні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначає, що Законом України від 10 квітня 2023 року № 3022-IX, який набрав чинності 3 серпня 2023 року, статтю 293 ЦПК України доповнено частиною п’ятою, відповідно до якої розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що розгляд справ, провадження у яких суд відкрив після 3 серпня 2023 року (дата набрання чинності Законом № 3022-IX), а саме №№ 599/1030/24, 599/1202/24, 599/1398/24, 599/1531/24, 599/1029/24, 599/586/25, 599/640/25, відбувався без участі адвоката особи, стосовно якої вирішувалося питання про визнання її недієздатною, хоча участь адвоката такої особи, як і самої особи була спеціально передбачена законом з метою гарантування захисту її прав і законних інтересів. Через вади здоров’я такі особи особливо потребували представництва своїх інтересів у справі, за результатами розгляду якої могли бути позбавлені цивільної дієздатності й надалі могли реалізовувати та захищати свої права лише через опікуна, призначеного судом.

Досліджені матеріали судових справ, що перебували у провадженні судді Іваницького О.Р., не містять жодних відомостей про залучення адвоката за договором чи на підставі відповідної ухвали суду, про направлення до центру з надання безоплатної правничої допомоги доручення щодо призначення адвоката, а також про будь-які інші процесуальні дії, спрямовані на забезпечення реалізації права особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, на професійну правничу допомогу.

Суддя Іваницький О.Р. допустив грубе порушення частини першої статті 299 ЦПК України, а також частини п’ятої статті 293 ЦПК України, якою встановлено, що розгляд справи про визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.

Внаслідок такої бездіяльності судді Іваницького О.Р. особи, стосовно яких розглядалися справи про визнання їх недієздатними, зазнали порушень їхнього права на справедливий судовий розгляд.

Суддя Іваницький О.Р. у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя фактично визнав факт допущення зазначених порушень і пояснив, що припустився помилки та визнає це, оскільки статтю 293 ЦПК України було доповнено частиною п’ятою лише у 2022 році, а до того не було вимоги про проведення судом розгляду справи про визнання фізичної особи недієздатною за обов’язковою участю адвоката особи. Проте Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює такі пояснення судді критично, адже провадження у справах №№ 599/1030/24, 599/1202/24, 599/1398/24, 599/1531/24, 599/1029/24, 599/586/25, 599/640/25 було відкрито більше ніж через дев’ять місяців після набрання чинності Законом № 3022-IX. Водночас вказаний Закон стосувався забезпечення реалізації, зокрема в умовах воєнного стану, прав соціально вразливих категорій громадян, у тому числі дітей, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, на отримання безоплатної правової допомоги шляхом спрощення механізму організації надання такої допомоги. Отже, його незастосування суддею під час здійснення правосуддя у справах відповідних категорій протягом такого тривалого часу, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є грубою недбалістю.

Внаслідок допущення суддею Іваницьким О.Р. порушень норм закону, які стосувалися фундаментальних процесуальних гарантій осіб, стосовно яких розглядалися справи про визнання їх недієздатними, такі особи були позбавлені і права на доступ до суду, і права на безоплатну професійну правничу допомогу, які гарантовано Конституцією та законами України. Таким чином, суд не забезпечив гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права таких осіб на справедливий суд.

Право на справедливий судовий розгляд є основоположним правом людини, яке забезпечує реалізацію та захист інших гарантованих державою прав і свобод, а також має власну самодостатню цінність як складова частина принципу верховенства права.

Ратифікувавши Конвенцію про права осіб з інвалідністю, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити особам з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя (стаття 13 цієї Конвенції), зокрема, шляхом корегування відповідних процесуальних норм для полегшення здійснення ними прав та обов’язків прямих чи опосередкованих учасників на всіх стадіях юридичного процесу. Водночас усі запроваджені процесуальні механізми може бути повністю нівельовано в разі порушення державними органами, зокрема судом, норм щодо їх застосування.

У справі, яка стосується прав людини й основоположних свобод, конституційних прав особи, суд є тією інституцією держави, на яку покладено обов’язок перевірити законність обмеження чи втручання в права особи та вжити, в разі потреби, необхідних заходів для їх захисту чи поновлення, при цьому забезпечити під час здійснення судочинства дотримання конституційних засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом, права на правову допомогу тощо.

Визнання рішенням суду фізичної особи недієздатною є одним із найбільш інтенсивних видів втручання держави у сферу приватної автономії людини як права та здатності самостійно ухвалювати рішення щодо свого життя, керуватися власними цінностями та діяти без зайвого втручання з боку держави чи інших людей. Таке рішення суду кардинально змінює цивільно-правовий статус особи та обмежує можливість самостійно реалізовувати належні їй права. Зокрема, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-який правочин, правочини від її імені та в її інтересах має право вчиняти її опікун. Отже, особа, визнана судом недієздатною, втрачає можливість самостійно набувати цивільних прав та обов’язків, розпоряджатися належним їй майном і фактично ставиться у повну правову залежність від призначеного судом опікуна. Саме тому законодавець установив підвищені процесуальні гарантії розгляду судом справ такої категорії.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що в матеріалах деяких справ, зокрема №№ 599/640/25, 599/1398/24, 599/1202/24, які всупереч закону було розглянуто не лише без участі особи, стосовно якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, а й без участі адвоката такої особи, відсутні будь-які докази, які підтверджували б, що заявник у справі є членом сім’ї чи близьким родичем особи, стосовно якої він звернувся із заявою про визнання її недієздатною, отже, наділений правом на подання такої заяви (такі докази відсутні і в матеріалах судових справ №№ 599/1193/22, 599/1313/23, 599/161/23). Отже, питання належності заявника та прийнятності поданої ним заяви, які є визначальними у справах про визнання фізичної особи недієздатною, суд у належний спосіб не вирішував. Окрім того, у справах №№ 599/640/25, 599/1398/24, 599/1202/24, 599/1193/22, 599/1313/23 заявник і майбутній опікун були однією й тією самою особою, до того ж жодні документи, долучені заявниками до заяви, не свідчили про дійсне існування сімейних чи родинних відносин із особою, визнаною судом недієздатною. У справах №№ 599/640/25, 599/1398/24, 599/1202/24 були наявні лише документи, що підтверджували спільне проживання зазначених осіб, тривалість якого була або невідомою, або вкрай незначною, у справі № 599/1193/22 заявник був лише сусідом особи, визнаної судом недієздатною, а в справі № 599/1313/23 не було навіть документів, які підтверджували б стверджуване заявником спільне проживання. Попри відсутність у матеріалах судових справ, зокрема № 599/1398/24, № 599/1202/24, зазначених доказів, необхідних для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ, суд розглянув ці справи за відсутності всіх учасників, що вочевидь не сприяло здійсненню та охороні гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод чи інтересів осіб, як передбачено статтею 294 ЦПК України. Суд також не скористався своїм правом у справах окремого провадження за власною ініціативою витребувати необхідні докази з метою з’ясування юридично значущих обставин справи.

Досліджені матеріали судових справ свідчать, що суд фактично обмежився формальним прийняттям тверджень заявників про існування між ними та особами, стосовно яких було подано заяви про визнання їх недієздатними, родинних або сімейних відносин, не вимагаючи відповідних доказів цього. Згідно із чинним законодавством України для визнання особи членом сім’ї, якщо це не один із подружжя чи їхня неповнолітня дитина, недостатньо лише факту спільного проживання відповідних осіб, необхідно встановити наявність у них спільного побуту, а також взаємних прав та обов’язків як членів однієї сім’ї. Твердження про належність особи до категорії «близький родич» також має ґрунтуватися на належних доказах. Відсутність доказів на підтвердження зазначених обставин або наявність доказів, які містили суперечливі відомості, не перешкодило суду ні відкрити провадження у справах, ні ухвалити рішення про визнання осіб недієздатними.

У разі забезпечення судом участі в розгляді справ осіб, стосовно яких вирішувалося питання про визнання їх недієздатними, та/або їхніх адвокатів, як того вимагав закон, такі особи могли порушити перед судом низку питань щодо обставин, які належать до предмета доказування в цій категорії справ, що вимагало б від суду їх всебічного, повного та об’єктивного з’ясування для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, зокрема щодо права заявника на звернення до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, щодо обґрунтованості висновку експерта, а також щодо відповідності запропонованого органом опіки та піклування кандидата в опікуни вимогам, які закон висуває до опікуна, та найкращим інтересам недієздатної особи тощо.

Суд є тією державною інституцією, яка має гарантувати особі недопущення свавільного позбавлення її відповідних прав, натомість у низці наведених справ, які розглянуто під головуванням судді Іваницького О.Р., суд фактично функцій державного гаранта не виконав, формально поставившись до дотримання відповідних процесуальних норм і перевірки юридично значущих обставин, хоча справи стосувалися найбільш уразливої категорії фізичних осіб.

Конституційний Суд України в пункті 2.2 Рішення від 1 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 виснував, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров’я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов’язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України, частини першої статті 300 ЦПК України у разі визнання фізичної особи недієздатною суд встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Обов’язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24.

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України). Подібні положення містять Правила опіки та піклування.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 та від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24, призначення судом конкретної особи опікуном можливе лише за умови існування належним чином обґрунтованого подання органу опіки та піклування, яке повинно ґрунтуватися на повній перевірці особи кандидата, його сімейних або родинних зв’язків із підопічним, можливості виконувати обов’язки опікуна та відповідності такого призначення найкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Верховний Суд в постанові від 19 травня 2026 року у справі № 676/3830/25 зазначив: «Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд має перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами».

За результатами дослідження судових справ, які перебували у провадженні судді Іваницького О.Р., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що надані суду органами опіки та піклування подання (висновки) не містили всіх необхідних відомостей для вирішення питання про призначення опікуна недієздатній особі, що визначені статтями 63, 64 ЦК України, пунктами 3.1– 3.3 Правил опіки та піклування.

Зокрема, у поданнях були відсутні відомості про характер особистих стосунків між майбутніми опікунами та їхніми підопічними (тривалість спілкування / догляду, ступінь взаємної довіри, наявність особистої прихильності тощо), можливості кандидатів виконувати обов’язки опікуна (окрім тверджень про таку можливість з огляду на стан здоров’я), а також посилання на будь-які документи, у яких такі відомості могли міститися, зокрема ті, наявність яких передбачена пунктом 3.3 Правил опіки та піклування для вирішення питання про призначення опікуна (довідка про стан здоров’я майбутнього опікуна, акт перевірки умов його життя, висновок від органу опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов’язки; довідка лікувальної установи про відсутність у сім’ї майбутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки, тощо). Жодне подання (висновок) не містило відомостей, що кандидат в опікуни не належить до осіб, які не можуть бути опікунами відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування, зокрема не перебуває на обліку чи лікуванні в психоневрологічних і наркологічних закладах.

Надані суду органами опіки та піклування подання (висновки) переважно містили лише загальні твердження про доцільність призначення конкретної особи опікуном без наведення фактичних даних і долучення документів, на яких вони ґрунтувалися. У справі № 599/1313/23 відповідно до висновку опікунської ради Залозецької селищної ради про доцільність призначення опікуна ОСОБА16 взагалі не визначено конкретну особу, яку доцільно призначити опікуном недієздатної особи, а лише вказано, що в разі визнання судом ОСОБА16 недієздатним опікунська рада Залозецької селищної ради вважає за доцільне встановлення опіки та призначення опікуном над ОСОБА16 фізичної особи з повною цивільною дієздатністю або осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

Оскільки до обов’язків опікуна відповідно до статті 67 ЦК України належить піклування про підопічного, створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, висновок органу опіки та піклування про можливість кандидата виконувати обов’язки опікуна за станом здоров’я вочевидь є недостатнім для ухвалення судом рішення про призначення його опікуном. Водночас згідно зі статтею 294 ЦПК України у справах окремого провадження, зокрема про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, суд зобов’язаний вживати заходів щодо всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та наділений правом за власною ініціативою витребувати необхідні докази, щоб забезпечити охорону гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод чи законних інтересів особи.

За таких обставин суд, який є відповідальним за призначення опікуна недієздатній особі, відповідно до приписів статей 63, 64, 67 ЦК України, пунктів 3.1–3.3 Правил опіки та піклування, статей 265, 300 ЦПК України та правових висновків Верховного Суду був зобов’язаний самостійно встановити зазначені обставини та навести їх в ухваленому рішенні на обґрунтування висновку щодо відповідності призначуваного судом опікуна вимогам закону та найкращим інтересам особи, яку визнав суд недієздатною. Проте ухвалені судові рішення відповідних мотивів не містять, хоча відповідність опікуна вимогам, які до нього висуває законодавець, є юридично значимою. Фактично суд керувався лише наявністю згоди майбутнього опікуна й поданням органу опіки та піклування, яке не містило необхідних обґрунтованих відомостей щодо кандидата для призначення його опікуном.

Такий підхід під час розгляду справ зазначеної категорії створює ризики для досягнення завдань інституту опіки – призначення опікуном особи, яка з огляду на характер особистих взаємин із підопічним, власні фізичні, моральні та матеріальні можливості забезпечить своєму підопічному належні догляд, лікування, створить йому необхідні побутові умови і буде діяти виключно в його інтересах, дбати про захист його майнових і немайнових прав.

Верховний Суд у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 зазначив, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується виключно з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов’язку діяти виключно в інтересах підопічного, забезпечуючи належні умови життя, догляд та представництво її прав.

Отже, саме з огляду на винятковий характер такого заходу суд зобов’язаний навести у своєму рішенні належні мотиви його ухвалення, зокрема на обґрунтування висновку про відповідність запропонованого органом опіки та піклування кандидата вимогам закону та інтересам недієздатної особи.

Ненаведення суддею в ухваленому судовому рішенні зазначених мотивів, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, також свідчить про допущення ним грубої недбалості та порушення права людини на справедливий суд у частині права особи на отримання вмотивованого судового рішення, що стосується надважливих питань її подальшого існування. Адже таке рішення суду створює триваючий правовий стан перебування особи у статусі недієздатної, за якого фактично всі рішення щодо її життя ухвалює опікун.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Належне обґрунтування є імперативом, яким не можна нехтувати в інтересах швидкості судового розгляду. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов’язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених ЄСПЛ, а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд.

Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на вмотивоване судове рішення є складовою загального права людини на справедливий судовий розгляд. Гарантії пункту 1 статті 6 вказаної Конвенції згідно зі сталою практикою цього суду включають зобов’язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень, навівши обґрунтування в рішенні, що відображає принцип належного здійснення правосуддя в контексті вказаної норми. ЄСПЛ неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі. Очікуваний обсяг обґрунтування судового рішення залежить від різних обставин, а також від різних правових положень, звичаїв і доктринальних принципів, проте, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, кожне судове рішення потребує наведення судом достатніх мотивів його ухвалення, щоб відмежувати справедливе рішення від свавільного, а тим більше те рішення, яке стосується таких важливих питань, як визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна.

Таким чином, установлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення, які суддя Іваницький О.Р. допустив внаслідок грубої недбалості, а саме розгляд справ про визнання фізичних осіб недієздатними без повідомлення та участі таких осіб та їхніх представників / адвокатів про судові засідання, без всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ та витребування необхідних доказів (як у частині перевірки права заявників на звернення до суду, так і в частині призначення опікунів), ненаведення належних мотивів в ухвалених судових рішеннях, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, сукупно становлять порушення прав людини й основоположних свобод, а саме права на справедливий суд осіб, стосовно яких розглядалися зазначені справи, що свідчить про вчинення суддею Іваницьким О.Р. дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначені діяння судді сукупно перебувають у прямому причиново-наслідковому зв’язку з порушенням права особи на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цьому випадку йдеться не про фактичний результат розгляду справи, а саме про процесуальні гарантії справедливого суду – право особи, стосовно якої розглядається справа, бути повідомленою про судовий розгляд, брати в ньому участь особисто або через адвоката, бути вислуханою судом та отримати вмотивоване рішення. Ці гарантії мають власну самодостатню цінність як складова частина принципу верховенства права і не поставлені законодавцем у залежність від того, чи настали внаслідок їх недотримання додаткові несприятливі для особи обставини. Отже, зазначений дисциплінарний проступок має ознаки формального складу: він є закінченим уже в момент розгляду судом справи про визнання фізичної особи недієздатною без забезпечення участі самої особи та її адвоката та без наведення в рішенні належних мотивів, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, констатуючи вчинення суддею Іваницьким О.Р. зазначеного дисциплінарного проступку, взяла до уваги, що наведені вище порушення були допущені ним у справах окремого провадження, які стосувалися однієї з найбільш соціально вразливої категорії населення – осіб із психічними розладами та інвалідністю, щодо яких вирішувалося питання про повне позбавлення їх цивільної дієздатності (розгляд таких справ істотно відрізняється від розгляду справ щодо приватноправових спорів між рівними учасниками судового процесу, який здійснюється на засадах змагальності). Такі особи внаслідок незадовільного стану свого здоров’я, зокрема психічного, інших об’єктивних обставин не можуть повною мірою та в належний спосіб самостійно захищати свої права чи законні інтереси, а тому їх захист залежить від належного виконання державою своїх позитивних зобов’язань, зокрема забезпечення допомоги у сфері психічного здоров’я та ефективного судового захисту, а також належного виконання своїх обов’язків державними органами, у тому числі органами опіки та піклування, медичними, експертними установами, судами, та їх посадовими особами.

Саме тому у справах такої категорії суд не може ігнорувати жодних процесуальних вимог або виконувати їх формально. Суд виступає гарантом прав осіб, стосовно яких розглядає справи про визнання їх недієздатними, і не може без належної перевірки відповідних обставин ґрунтувати рішення суду на доводах заявників, кандидатів в опікуни чи навіть органів опіки та піклування, оскільки вони не завжди можуть діяти в інтересах зазначених осіб.

Суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницький О.Р., маючи тривалий стаж роботи на посаді судді, достеменно знав, що справи про визнання фізичних осіб недієздатними безпосередньо стосуються прав людини й основоположних свобод, а також порядок їх розгляду судом, і не міг не розуміти, що його поведінка не відповідає повною мірою вимогам процесуального закону та міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини, зокрема осіб з інвалідністю.

Беручи до уваги взаємопов’язаність допущених суддею Іваницьким О.Р. порушень, які кваліфіковано за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як порушення прав людини й основоположних свобод, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для додаткової кваліфікації поведінки судді в частині ненаведення в судових рішеннях належних мотивів їх ухвалення за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи особливості формулювання об’єктивної сторони цього дисциплінарного проступку (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Подібний підхід Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати вже застосовували у своїй дисциплінарній практиці, і Велика Палата Верховного Суду за результатами перегляду рішень щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не знайшла підстав для їх скасування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 11-420сап20).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також дійшла висновку, що поведінка судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р., яка стала предметом оцінки в цій дисциплінарній справі, не містить складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Такого висновку Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до переліку обов’язків судді, які наведено в пунктах 1–10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10). Положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, які передбачені частиною першою статті 106 зазначеного Закону, – за порушення суддею певного обов’язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності. Зокрема, у разі порушення зобов’язання «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за кількома підставами, а саме за пунктами 1 (із підпунктами), 2 та 4 частини першої статті 106 названого Закону, які містять широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків. На відміну від цього положенням пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не зобов’язання судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язки дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язані з високим статусом судді (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56), про що свідчить буквальний зміст пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У Кодексі суддівської етики визначено і стандарти поведінки судді під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), і стандарти його позасудової поведінки (розділ ІІІ). Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням правосуддя, вчиняється суддею під час розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: «вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо».

У пункті 143 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. «Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту “стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду”)».

Відповідно до пунктів 145–147 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості. Отже, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень. За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із приписами частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Під час дисциплінарного провадження стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького О.Р. у частині можливого вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не здобула чітких і переконливих доказів на підтвердження існування обставин, що становлять склад дисциплінарного проступку, для притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності із цієї підстави.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила допущення суддею Іваницьким О.Р. ні неетичної поведінки поза межами судової діяльності, ні «етичного проступку» під час здійснення правосуддя, який не пов’язаний із застосуванням норм права під час ухвалення судових рішень.

Водночас неналежна поведінка судді Іваницького О.Р. під час розгляду справ про визнання особи недієздатною, кваліфікована за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судових рішень, порушення прав людини й основоположних свобод, а саме права людини на справедливий суд, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не була зумовлена відвертим нехтуванням суддею нормами права, яке ставить під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя та/або компрометує весь суддівський корпус чи підриває довіру громадян до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності та справедливості.

Відхиляючи відповідні доводи дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зауважити, що чинне законодавство України не забороняє призначення опікуном особи, яка не належить до числа родичів особи, визнаної судом недієздатною, чи близьких їй осіб, а лише встановлює, що таким рідним чи близьким особам надається перевага перед іншими особами під час вирішення питання про призначення опікуна, якщо вони виявили таке бажання та відповідають вимогам, що висуваються законом до кандидатури опікуна. Вирішальне значення для розв’язання цього питання мають можливості особи виконувати опікунські обов’язки, характер її стосунків із особою, визнаною судом недієздатною, а також добровільна згода особи на призначення її опікуном. Згідно із чинним законодавством особі, яка виявила бажання стати опікуном та відповідає встановленим для цього вимогам, не може бути відмовлено в такому призначенні через наявність у недієздатної особи родичів вищого ступеня споріднення чи осіб, які є для неї більш близькими, однак не виявили бажання стати її опікунами.

Місця проживання / реєстрації особи, стосовно якої вирішується питання про її недієздатність, та її майбутнього опікуна мають значення лише з огляду на можливість опікуна належно виконувати свої обов’язки стосовно підопічного та не повинні в обов’язковому порядку збігатися. У разі спільного проживання вказаних осіб тривалість такого проживання сама собою не є визначальним критерієм під час вирішення питання про призначення опікуна недієздатній особі. Думка недієздатної особи щодо майбутнього опікуна також не має обов’язкового значення для вирішення зазначеного питання і має бути оцінена органом опіки та піклування чи судом сукупно з іншими обставинами справи з дотриманням принципу забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Іваницького О.Р. не містять доказів, що опікуни, призначені згідно з рішеннями суду в наведених вище справах, не відповідали встановленим до них законом вимогам. Під час дисциплінарного провадження також не встановлено, що після ухвалення відповідних судових рішень щодо призначення опікунів особам, визнаним судом недієздатними, орган опіки та піклування встановлював факти неналежного виконання такими опікунами покладених на них обов’язків стосовно підопічних, порушення їхніх прав чи законних інтересів та/або ініціював перед судом питання про звільнення призначених опікунів від виконання їхніх повноважень. Протилежні доводи дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В. за браком відповідних доказів залишилися лише припущеннями.

Водночас зазначене не змінює висновку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про обов’язок судді Іваницького О.Р. як головуючого у справах належним чином перевірити відповідність кандидатур опікунів, визначених органами опіки та піклування, вимогам закону на підставі відповідних доказів та належно мотивувати в цій частині ухвалені рішення.

Під час вирішення питання щодо кваліфікації поведінки судді Іваницького О.Р. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги, що визнання судом фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не є незворотним правовим наслідком, оскільки законодавець у частинах другій, четвертій, шостій статті 300 ЦПК України передбачив відповідні процесуальні механізми, які в разі допущення судом помилок в оцінці кандидатури опікуна та/або здатності фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними надають можливість у судовому порядку усунути такі помилки без збереження їх наслідків на невизначений строк. По-перше, суд за заявою органу опіки та піклування може звільнити призначеного опікуна від виконання його повноважень і за поданням вказаного органу призначити опікуном іншу особу. По-друге, суд може скасувати рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновити цивільну дієздатність фізичної особи в разі її видужання або значного поліпшення психічного стану (на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи) – за заявою опікуна, органу опіки та піклування, особи, визнаної недієздатною, або членів її сім’ї чи її адвоката. По-третє, рішення про визнання особи недієздатною не є безстроковим, строк його дії не може перевищувати двох років, тобто підлягає перегляду.

Щодо обставин, які підлягають урахуванню під час обрання виду стягнення

Частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:

1) попередження;

2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Аналогічні положення щодо обрання виду дисциплінарного стягнення містить частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Законодавчі приписи щодо необхідності врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідають конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці її застосування ЄСПЛ.

Застосування принципу пропорційності під час визначення дисциплінарного стягнення вимагає зіставлення характеру дисциплінарного проступку, його наслідків, даних, які характеризують особу судді, ступінь його вини тощо, з видом дисциплінарного стягнення, необхідного (без невиправданого тиску) для забезпечення досягнення цілей дисциплінарної відповідальності суддів, серед яких підтримання суспільної довіри до суду, утвердження невідворотності відповідальності суддів за грубе порушення закону чи поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків як суддею, до якого застосовується дисциплінарне стягнення, так і іншими суддями.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 27 (2024) зазначила, що дисциплінарна відповідальність суддів – «це засіб, за допомогою якого суспільство може гарантувати, що судова влада виконує свої функції належним чином, тим самим зміцнюючи довіру громадськості до правосуддя» (пункт 2 розділу І “Вступ”). Дисциплінарна відповідальність суддів має важливе значення для забезпечення належного здійснення правосуддя відповідно до принципу верховенства права та необхідна для підтримки довіри до судової влади (пункт 3 розділу VIII “Рекомендації”). Відповідно до пунктів 40–42 розділу VII “Дисциплінарні санкції щодо суддів“ цього Висновку про дисциплінарну відповідальність суддів принцип пропорційності, яким необхідно керуватися під час прийняття рішення, «вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого. Усі пом’якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний “охолоджуючий ефект”, який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів».

Іваницький О.Р. Указом Президента України від 15 січня 2001 року № 12/2001 призначений на посаду судді Зборівського районного суду Тернопільської області, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2006 року № 3329-IV обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Відповідно до характеристики, яку надав голова Зборівського районного суду Тернопільської області Валерій Снігурський, «Іваницький Олег Романович за своїми діловими якостями ініціативний, компетентний, вимогливий до себе, дисциплінований, енергійний, здатний приймати виважені рішення, відповідальний, є прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримується високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Забезпечує безперешкодний доступ до правосуддя.

У своїй діяльності керується принципами неупередженості, справедливості та об’єктивності.

Поведінка його професійна та бездоганна. Уважний до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі та на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримує баланс між сторонами та забезпечує чесний розгляд для кожної зі сторін. Здатний зміцнювати довіру громадян до суду.

За час роботи суддею зарекомендував себе з позитивної сторони, грамотним і кваліфікованим юристом, фахівцем, який глибоко знає чинне законодавство та вміє застосовувати його на практиці. Доброчесно і сумлінно виконує посадові обов’язки. Постійно працює над вдосконаленням свого професійного рівня, бере участь у семінарах та тренінгах для суддів, дисциплінований. Має авторитет серед колег, зберігає доброзичливі та ділові стосунки в колективі. Критично сприймає зауваження і вживає заходів щодо усунення недоліків у своїй роботі.

За характером врівноважений та доброзичливий, тактовний, толерантний, самокритичний.

Під час розгляду справ дотримується процесуальних строків, вміє організовувати роботу так, щоб забезпечити ефективність та якість правосуддя. Судові справи розглядає у розумні строки, процесуальні документи складає грамотно, юридично обґрунтовано.

Відповідно до звернення Ради суддів України прийняв активну участь щодо перерахування суддівської винагороди Збройним силам України.

Досвід роботи з Іваницьким О.Р. дозволяє визнати його гідним обіймати посаду судді, здатний і надалі ефективно здійснювати правосуддя».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що характеристика судді Іваницького О.Р. є позитивною, водночас зазначає, що, ураховуючи такий тривалий стаж роботи на посаді судді, а також чітке правове регулювання у спірних правовідносинах, порушення, які суддя Іваницький О.Р. допускав під час розгляду зазначених справ, не могли не бути очевидними для нього, він міг і повинен був це усвідомлювати.

Отже, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосоване до судді Іваницького О.Р. за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги встановлені законом критерії, зокрема допущені суддею порушення закону та характер дисциплінарного проступку (порушення прав людини і основоположних свобод), вину судді у формі грубої недбалості, особу судді, який характеризується позитивно та не має дисциплінарних стягнень, у зв’язку із чим доходить висновку, що пропорційним, необхідним і достатнім заходом дисциплінарного впливу, який відповідатиме меті притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є застосування до судді Іваницького О.Р. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дисциплінарне стягнення у виді суворої догани відповідатиме як превентивній, так і виховній функціям дисциплінарної відповідальності суддів.

Застосування до судді Іваницького О.Р. дисциплінарного стягнення у виді попередження або догани, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не відповідало б характеру вчиненого ним дисциплінарного проступку та принципу пропорційності. Застосування до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, яке запропонувала дисциплінарний інспектор Дробчак Н.В., також не буде пропорційним, беручи до уваги, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила умисного характеру дій судді, а також наявності в поведінці судді складу дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницького Олега Романовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя 

 

 

 

 

На підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя рішення виготовив член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю.