Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохіна Віталія В’ячеславовича, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 30 травня 2022 року надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на неналежну поведінку суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) Вовка П.В., Амельохіна В.В. (вх. № М-999/0/7-22).

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів. З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів було зупинено. У зв’язку з прийняттям Законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» та від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» 19 жовтня 2023 року дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. для проведення попередньої перевірки.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 серпня 2024 року № 2484/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів ОАСК Вовка П.В., Амельохіна В.В., оскільки наведені в дисциплінарній скарзі відомості та встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях зазначених суддів ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 серпня 2024 року № 2491/3дп/15-24 роз’єднала дисциплінарну справу стосовно суддів ОАСК Вовка П.В. та Амельохіна В.В. в окремі дисциплінарні справи щодо кожного судді. Проведення підготовки до розгляду дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А. стосовно судді ОАСК Амельохіна В.В. доручено члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В.

Пунктом 23⁶ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Згідно з пунктом 23⁹ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні, та вчиняє інші дії, необхідні для розгляду справи Дисциплінарною палатою.

Про час і місце засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначеного на 12 серпня 2026 року, суддю Амельохіна В.В., представника судді – адвоката Вознюк Н.А. та скаржника Маселка Р.А. повідомлено своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

22 липня 2026 року суддя Амельохін В.В. приймав участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, 12 серпня 2026 року скаржник, суддя та його представник у засідання не з’явились.

Суддя та скаржник реалізували своє право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, зокрема, 21 липня 2026 року судді Амельохіну В.В., а також його представнику – адвокату Вознюк Н.А. надано в електронному вигляді для ознайомлення матеріали дисциплінарного справи (у тому числі копії матеріалів кримінального провадження), які безпосередньо пов’язані з дисциплінарною скаргою Маселка Р.А. щодо судді ОАСК Амельохіна В.В. (вх. № М-999/0/7-22 від 30 травня 2022 року). Також 4 серпня 2026 року представником судді – адвокатом Вознюк Н.А. реалізовано право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження у паперовому вигляді, у тому числі надано флеш-носій з окремими матеріалами дисциплінарного провадження, які безпосередньо пов’язані з дисциплінарною скаргою (про що складено акт передачі флеш-носія від 4 серпня 2026 року).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – Лук’янова Д.В., суддю Амельохіна В.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила таке.

Зміст дисциплінарної скарги в частині стосовно судді Амельохіна В.В.

У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. зазначив, що 26 липня 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) оприлюднило на своєму офіційному YouTube-каналі відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва» (https://nabu.gov.ua/news/novyny-rozyasnennya-shchodo-obshukiv-v-okruzhno...), на якому містяться аудіозаписи частини розмов (далі – «плівки ОАСК»), які здійснено в кабінеті голови ОАСК ОСОБА1 у межах проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) – аудіозаписів розмов у кримінальному провадженні.

Скаржник вказував, що у «плівках ОАСК» містяться розмови, які вказують на причетність судді ОСОБА1 та інших суддів ОАСК до розроблення та реалізації плану із зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК і блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ, Комісія) шляхом подання замовних позовів до ОАСК стосовно окремих членів ВККСУ та в подальшому звільнення нелояльних до голови ОАСК членів ВККСУ та призначення наперед узгоджених кандидатів на ці посади. Реалізація цього плану відбувалася у тому числі шляхом залучення Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) для тиску на членів ВККСУ. Зокрема, у «плівках ОАСК» містяться розмови, які вказують на те, що голова ОАСК ОСОБА1 використовував свій статус та здійснював вплив на суддю ОАСК Амельохіна В.В. з метою сприяння в реалізації вказаного плану.

На думку скаржника, із цих аудіозаписів розмов убачається, що голова ОАСК ОСОБА1 впливав на суддю ОАСК Амельохіна В.В. з метою змусити його допомогти в реалізації схеми шляхом складення плану допиту члена ВККСУ та плану слідчих дій у ДБР для подальшої передачі та виконання для тиску на членів ВККСУ. Амельохін В.В. піддався впливу голови ОАСК і підтвердив, що виконає вказівки ОСОБА1 та підготує матеріали для допиту члена ВККСУ у ДБР з метою тиску на нього. Скаржник наводить у дисциплінарній скарзі посилання на відео, розміщене на офіційному YouTube-каналі НАБУ із «плівками ОАСК», з яких убачається, що ОСОБА1 просить суддю ОАСК Амельохіна В.В. скласти план допиту та план слідчих дій щодо кримінального провадження, яке розслідує ДБР для подальшої передачі та виконання (https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg&t=1660s).

На підставі цих записів розмов 17 липня 2020 року НАБУ у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____, голові ОАСК ОСОБА1 та суддям ОАСК ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (згодом матеріали стосовно цих осіб виділено у кримінальне провадження № ____).

На переконання скаржника, суддя Амельохін В.В., діючи спільно з головою ОАСК ОСОБА1, брав активну участь у реалізації плану щодо незаконного чинення тиску на членів ВККСУ з використанням свого службового становища. Зміст цієї розмови свідчить про обізнаність Амельохіна В.В. щодо незаконного впливу на членів ВККСУ, а також про його активну участь у реалізації цього плану. Зокрема, Амельохін В.В. погодився скласти план допиту та план слідчих дій для подальшої передачі та виконання. Маселко Р.А. стверджував, що всі епізоди, які містяться на «плівках ОАСК» вказують на те, що голова ОАСК ОСОБА1, діючи спільно із суддею Амельохіним В.В., використовував свій статус для реалізації плану щодо незаконного чинення тиску на членів ВККСУ. Автор скарги також вказував, що відомості, зазначені в його дисциплінарній скарзі, було поширено в медіа та викликало неабиякий розголос у суспільстві (зокрема: https://on.ft.com/3khzDTD).

Скаржник поінформував, що 18 вересня 2020 року Пленум Верховного Суду ухвалив заяву щодо оприлюднених записів НАБУ, де зазначив, що «Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів з підвищення довіри громадян до суду».

Маселко Р.А. повідомив, що Європейська комісія за демократію через право (далі – Венеціанська комісія) у Висновку щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування, прийнятого на 121-му пленарному засіданні (Венеція, 6–7 грудня 2019 року), зробила застереження щодо розгляду справ нереформованим ОАСК. У дисциплінарній скарзі також акцентовано, що з огляду на зазначені вище факти у 2020 році понад 25 000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742). Крім того, автор скарги зазначив, що надання головою ОАСК ОСОБА1 судді цього суду Амельохіну В.В. вказівок щодо складення плану допиту та слідчих дій слідчим ДБР із метою тиску на членів ВККСУ є грубим порушенням пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1–3, 14 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

З огляду на правові позиції, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року № 800/454/17, автор скарги зауважив про можливість використання в дисциплінарній справі фактів, які встановлені під час розслідування кримінальної справи, навіть у випадку невстановлення у кримінальному провадженні достатніх доказів для доведення вини та незалежно від наявності вироку суду.

На підставі вказаних обставин Маселко Р.А. просив притягнути суддю Амельохіна В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

На запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. НАБУ листом (вх. № 6484/0/8-26 від 25 червня 2026 року) повідомило, що на виконання попередніх запитів Вищої ради правосуддя щодо надання інформації (документів) стосовно суддів ОАСК було надано відповіді (листи НАБУ з додатками від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190, від 29 січня 2025 року № 512-303/2489), у яких на підставі статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) надано дозвіл на розголошення (використання) наданих відомостей досудового розслідування відповідних кримінальних проваджень (інформації та копій певних процесуальних документів, зокрема копій розсекречених матеріалів НСРД стосовно суддів ОАСК ОСОБА1, ОСОБА6, серед яких і копій аудіозаписів за лютий – липень 2019 року зі службового кабінету голови ОАСК ОСОБА1, копій аудіозаписів за лютий – липень 2019 року зі службового кабінету заступника голови ОАСК ОСОБА6, а також копій протоколів за результатами проведення НСРД, копій протоколів оглядів розсекречених карт пам’яті (із наявними аудіозаписами зафіксованих розмов суддів ОАСК у вигляді стенограм), які є додатками до протоколів за результатами проведення НСРД, – аудіоконтроль особи ОСОБА1, аудіоконтроль особи ОСОБА6 тощо) в межах відповідних процедур у Вищій раді правосуддя та під час подальших судових процесів у всіх судових інстанціях України та Європейському суді з прав людини (далі – ЄСПЛ).

НАБУ також повідомило, що листом від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190 скеровано на адресу Вищої ради правосуддя як один із додатків до цього листа карту пам’яті з копіями вказаних аудіозаписів розсекречених матеріалів НСРД, а також з наявними сканованими копіями матеріалів кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року у 220 томах, де, серед іншого, наявна і копія протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА6 у службовому кабінеті заступника голови ОАСК) № 19/4178т від 25 червня 2019 року (том № 68, арк. 53–95), у якому на аркуші 31 міститься текст стенограми розмови між суддями ОАСК ОСОБА1, ОСОБА8, що відбулася 28 травня 2019 року о 16:40 (додаток до цього протоколу НСРД – карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900т від 6 червня 2019 року).

Таким чином, одним із додатків, скерованих на адресу Вищої ради правосуддя листом НАБУ від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190, є карта пам’яті з наявними копіями, зокрема, аудіозаписів за лютий – липень 2019 року зі службового кабінету заступника голови ОАСК ОСОБА6, яка містить копію аудіофайлу 20190528_163832_C7BA_ACCC8E9FAFC6 із зафіксованою під час проведення таких НСРД розмовою між суддями ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА8, яка відбулася 28 травня 2019 року о 16:40 (таймінг 2:02–2:22).

Оригінал аудіофайлу 20190528_163832_C7BA_ACCC8E9FAFC6 міститься на карті пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900т від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА6 у службовому кабінеті заступника голови ОАСК) № 19/4178т від 25 червня 2019 року.

НАБУ повідомило, що в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 23 липня 2020 року, яке натепер розслідують детективи НАБУ, зокрема старший слідчої групи в цьому кримінальному провадженні Шмітько В.В., наявні раніше виділені копії всіх матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року, серед іншого, і копії розсекречених матеріалів НСРД стосовно судді ОАСК ОСОБА6, а саме копії аудіозаписів за лютий – липень 2019 року зі службового кабінету заступника голови ОАСК ОСОБА6, зокрема копія згаданого вище аудіофайлу та копія протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА6 у службовому кабінеті заступника голови ОАСК) № 19/4178т від 25 червня 2019 року тощо.

НАБУ також поінформувало, що у зв’язку з наявністю в цьому листі та в додатку до нього (копія протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи № 19/4178т від 25 червня 2019 року на 43 арк.) відповідних відомостей досудового розслідування, розголошення таких відомостей досудового розслідування не зашкодить розслідуванню.

На підставі статей 40, 222 КПК України НАБУ надано дозвіл на розголошення (використання, ознайомлення) наданих цим листом відомостей матеріалів досудового розслідування кримінальних проваджень судді ОАСК ОСОБА8, уповноваженим особам Вищої ради правосуддя, але виключно в рамках відповідних процедур у Вищій раді правосуддя, а так само у подальших судових процесах у всіх судових інстанціях України та ЄСПЛ.

До цього листа НАБУ додано копію протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи (стосовно ОСОБА6 у службовому кабінеті заступника голови ОАСК) № 19/4178т від 25 червня 2019 року на 43 аркушах.

Згідно із протоколом про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи від 25 червня 2019 року старший детектив НАБУ другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Шмітько В.В. у службовому кабінеті НАБУ (місто Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3) у зв’язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 24 лютого 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 27, частинами першою та третьою статті 365, частиною третьою статті 28, статтею 340, частиною другою статті 375, частиною другою статті 376, частиною другою статті 376¹, частиною четвертою статті 369 та іншими статтями КК України, на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду Шахової О.Г. від 2 квітня 2019 року № 1102, ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду Салай Г.А. від 29 травня 2019 року № 1883т та про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА6, а також на підставі доручень старшого детектива НАБУ Денисюка А.В. від 25 лютого 2019 року № 04/2788-04, 27 травня 2019 року № 04/8492-04 з дотриманням вимог статей 40, 99, 104, 105, 246, 252, 258, 260, 267 КПК України, Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні, в період із 12 травня 2019 року до 5 червня 2019 року за результатами проведення в порядку статті 260 КПК України НСРД стосовно ОСОБА6 – аудіоконтроль особи в місці тимчасового перебування, а саме в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: вулиця Петра Болбочана, будинок 8, корпус 1, місто Київ, складено цей протокол про те, що в ході проведення НСРД отримано фактичні дані, які згідно зі статтями 84, 256 КПК України можуть бути використані як докази.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 99, статей 104, 105, 252 КПК України за результатами проведення НСРД застосовувалися технічні та інші засоби Оперативно-технічного управління НАБУ, на яких зафіксовано та збережено відповідні дані, одержані внаслідок проведення НСРД, а саме: відтворювані аудіозаписи на флешкарту пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900т від 6 червня 2019 року, гриф секретності «таємно», що є невід’ємним додатком до цього протоколу.

Унаслідок проведення НСРД одержано дані, які містяться на відтворюваних аудіозаписах, наявних на відповідному носії інформації під час складення протоколу зроблено стенограми розмов, які можуть мати доказове значення для кримінального провадження, а також самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть свідчити про вчинення ОСОБА6 та іншим особами кримінальних правопорушень.

У цьому протоколі відтворено стенограми текстів розмов, які відбувались у службовому кабінеті заступника голови ОАСК ОСОБА6, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8, корпус 1, зокрема відтворено стенограму тексту розмови, яка відбулася 28 травня 2019 року (16:37–16:41) ймовірно між суддями ОАСК ОСОБА1, ОСОБА8, ОСОБА9 та іншими особами такого змісту:

«…ОСОБА1: – А что за слідчий?

ОСОБА8: – (нерозбірливо).

ОСОБА1: – ДБР, да?

ОСОБА8: – Да.

ОСОБА1: – Центральный аппарат?

ОСОБА8: – Ну, да.

ОСОБА1: – Составь сам план допроса, я передам.

ОСОБА8: – Хорошо.

ОСОБА1: – План допроса и план следственных действий...

... (надалі присутні особи спілкуються на різні теми)...».

Зазначена розмова знайшла своє підтвердження та відповідає прослуханому аудіофайлу 20190528_163832_С7ВА_АССС8Е9FAFC6.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики. Цей документ має обов’язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на 28 травня 2019 року) закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, одним з основних принципів етичної поведінки суддів є незалежність.

Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу (пункт 1.3 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Крім того, одним із принципів етичної поведінки суддів, закріплених у Бангалорських принципах поведінки суддів, є дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм, які є невід'ємною частиною діяльності суддів.

Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів).

Як зазначено у Коментарі до Бангалорських принципів, не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

З наведеного вище вбачається, що матеріалами кримінального провадження № ____, а саме протоколом про результати проведення НСРД – аудіоконтроль особи від 25 червня 2019 року, додатком до якого є аудіозаписи на флешкарті пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900т від 6 червня 2019 року, зафіксовано факт і зміст розмови між головою ОАСК ОСОБА1 та суддею цього суду ОСОБА8, яка мала місце 28 травня 2019 року.

Із цієї розмови встановлено, що голова ОАСК ОСОБА1 надає вказівки судді цього суду ОСОБА8 скласти план допиту та план слідчих дій щодо кримінального провадження, яке розслідується в ДБР, для подальшої їх передачі та виконання. Суддя ОСОБА8 позитивно реагує на уточнюючі запитання судді ОСОБА1 щодо правоохоронного органу, в якому працює слідчий, а також погоджується на пропозицію судді ОСОБА1 скласти план допиту та слідчих дій.

Частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що докази, які містять зазначені вище матеріали кримінального провадження, з точки зору звичайної розсудливої людини є чіткими та переконливими щодо встановлених обставин, а саме щодо підтверджених наведеною вище стенограмою розмов фактів спілкування судді ОАСК ОСОБА8 з головою цього суду ОСОБА1 з метою узгодження порядку складання плану допиту та слідчих дій у кримінальному провадженні, яке розслідується в ДБР, для подальшої їх передачі суддею ОСОБА1.

З наведеної стенограми розмов від 28 травня 2019 року вбачається, що голова ОАСК ОСОБА1 дає вказівки на вчинення певних дій судді ОСОБА8, які суддя ОСОБА8 погоджується виконувати та на пропозицію судді ОСОБА1: «Составь сам план допроса, я передам», ОСОБА8 позитивно реагує та відповідає: «Хорошо».

У Коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

Статтями 2 та 3 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на 28 травня 2019 року) визначено, зокрема, що суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Установлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду обставини свідчать про вчинення суддею Амельохіним В.В. дій, які свідчать про його згоду та намір виконати вказівки голови ОАСК ОСОБА1 зі складання плану допиту та слідчих дій для подальшої їх передачі та виконання.

Така поведінка судді Амельохіна В.В. порушує положення статей 2 та 3 Кодексу суддівської етики, а також порушує визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів принципи незалежності та дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів, і свідчить також про невиконання обов’язку не використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини поведінка судді була бездоганною.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Порушення правил етичної поведінки, встановлених Кодексом суддівської етики, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини (стаття 4 Кодексу суддівської етики в редакції, чинній на 28 травня 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) зауважила, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Категорію «авторитет правосуддя» було розкрито в рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року (заява № 29369/10), у якому, зокрема, вказано, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, належать до сфери суспільного інтересу. Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції. Йдеться, зокрема, про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві у громадськості в цілому (пункти 128–130 зазначеного рішення).

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду. Має бути не тільки реально вільним від будь-якого впливу, але й вільним від цього в очах розумного спостерігача.

У іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Гарантії судової незалежності та безсторонності суду вимагають, щоб окремі судді були незалежними від надмірного впливу не лише ззовні, а й зсередини самої судової влади. Така внутрішня незалежність суддів вимагає, щоб вони були вільними від вказівок і тиску їхніх колег-суддів або тих, хто здійснює в суді адміністративні повноваження, наприклад, голови суду. Відсутність достатніх гарантій, що забезпечують незалежність суддів усередині судової системи, може бути достатньою підставою, щоб дійти висновку, що сумніви щодо незалежності і безсторонності суду можна вважати об’єктивно обґрунтованими (пункт 137 рішення ЄСПЛ від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України», заява № 23465/03).

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Отже, положення міжнародних документів і законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ).

Положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують його обов’язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга № М-999/0/7-22 стосовно суддів ОАСК Вовка П.В. та Амельохіна В.В., ухвалами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за цією скаргою було відкрито дисциплінарну справу та роз’єднано цю справу в окремі дисциплінарні справи стосовно кожного судді.

Під час розгляду дисциплінарної справи було проаналізовано ті самі обставини дисциплінарної справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОАСК Вовка П.В., які є предметом розгляду цієї дисциплінарної справи стосовно судді Амельохіна В.В.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 13 листопада 2024 року № 3300/3дп/15-24 притягнула суддю ОАСК Вовка П.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Предметом розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді ОАСК Вовка П.В. були, зокрема, обставини, повідомлені скаржником у дисциплінарній скарзі (вх. № М-999/0/7-22), а саме дії голови ОАСК Вовка П.В., який надавав вказівки судді цього суду Амельохіну В.В. щодо складення плану допиту та слідчих дій щодо члена ВККСУ ОСОБА10 для подальшого його передання слідчому на виконання.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи (у частині розгляду дисциплінарної скарги № М-999/0/7-22) Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя ОАСК Вовк П.В., обіймаючи посаду голови ОАСК, використовував своє службове становище для вирішення питань із установлення контролю над ВККСУ та її членами, зокрема над членом ВККСУ ОСОБА10, а також для призначення лояльних до нього членів ВККСУ.

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала окремі матеріали кримінального провадження, у тому числі протокол про результати НСРД – аудіоконтроль особи від 25 червня 2019 року № 19/4178, та встановила, що 28 травня 2019 року із 16:37 до 16:41 зафіксовано розмову, ймовірно, між суддями ОАСК ОСОБА1, ОСОБА8, ОСОБА9 та іншими особами такого змісту:

«ОСОБА1: – А что за слідчий?

ОСОБА8: – (нерозбірливо).

ОСОБА1: – ДБР, да?

ОСОБА8: – Да.

ОСОБА1: – Центральный аппарат?

ОСОБА8: – Ну, да.

ОСОБА1: – Составь сам план допроса, я передам.

ОСОБА8: – Хорошо.

ОСОБА1: – План допроса и план следственных действий…».

Із цієї розмови Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що голова ОАСК ОСОБА1 надавав вказівки Амельохіну В.В. щодо складення плану допиту та слідчих дій для подальшого його передання на виконання.

Вища рада правосуддя рішенням від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2024 року № 3300/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОАСК Вовка П.В.

Після цього ОСОБА1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25.

Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду встановила, що предметом аналізу Вищої ради правосуддя та Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарної скарги (вх. № М-999/0/7-22) були обставини, які вказують на причетність судді ОАСК ОСОБА1 та інших суддів ОАСК до розроблення та реалізації плану із зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК і блокування роботи ВККСУ шляхом подання замовних позовів до ОАСК стосовно окремих членів ВККСУ та в подальшому звільнення нелояльних до голови ОАСК ОСОБА1 членів ВККСУ і призначення на ці посади попередньо узгоджених кандидатів.

З окремих матеріалів кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року, а саме протоколу огляду від 2 листопада 2020 року карти пам’яті Kingston microSD 128 Gb від 6 червня 2019 року № 3899m, який є додатком до протоколу НСРД – аудіоконтролю особи від 25 червня 2019 року № 19/4179т, встановлено фіксацію телефонних розмов судді ОАСК ОСОБА1, які відбулися 23 травня 2019 року, автентичність яких підтверджено висновком експертів від 27 грудня 2022 року № 9271/34722-35302 у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року.

Згідно із протоколом огляду від 2 листопада 2020 року органи досудового розслідування зафіксували телефонну розмову голови ОАСК ОСОБА1 із ОСОБА11, яка відбулася 28 травня 2019 року, під час якої суддя ОАСК Вовк П.В. вирішував питання щодо вчинення тиску на члена ВККСУ ОСОБА10 шляхом його допиту слідчим ДБР та надавав вказівки ОСОБА11 контролювати це питання та з’ясувати дати, коли відбудеться допит члена ВККСУ ОСОБА10. Автентичність цієї розмови також підтверджено вказаним висновком експертів.

Факт виклику члена ВККСУ ОСОБА10 до ДБР для допиту підтверджує стенограма показань свідка ОСОБА10, що є додатком до протоколу його допиту як свідка від 24 листопада 2020 року із застосуванням відеозапису, який провів старший детектив НАБУ Шмітько В.В., та який дослідили члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

За інформацією Офісу Генерального прокурора (лист від 26 вересня 2024 року № 11544/0/6-24), ДБР та його територіальні управління, а також Печерське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві розслідували 7 кримінальних проваджень, у яких перевіряли можливі неправомірні дії службових осіб ВККСУ, зокрема члена ВККСУ ОСОБА10. За результатами розслідування 6 кримінальних проваджень закрито, 1 кримінальне провадження перебуває у провадженні.

За інформацією керівника Управління Головного слідчого управління ДБР О. Діденко (лист від 25 вересня 2024 року № 30734-24/10-2-04-01-12247/24), слідчі Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 18 травня 2017 року за частиною другою статті 375 КК України. У цьому кримінальному провадженні було перевірено можливі неправомірні дії судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА10.

23 вересня 2020 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

За результатами розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Вищої ради правосуддя та Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що зазначені вище обставини свідчать про вчинення суддею ОАСК ОСОБА1, за сприяння окремих невстановлених службових осіб правоохоронних органів, дій, спрямованих на вчинення тиску, зокрема, на члена ВККСУ ОСОБА10, що підтверджують розмови, які відбулися 23 та 28 травня 2019 року між головою ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА12; ОСОБА1 та ОСОБА11; ОСОБА1 та ОСОБА8, з яких установлено, що суддя ОАСК ОСОБА1 надавав відповідні вказівки зазначеним особам, зокрема ОСОБА12, щодо подання до ДБР заяви про вчинення злочину та клопотання про тимчасове вилучення оригіналів документів з огляду на невиконання судового рішення членом ВККСУ ОСОБА10, надавав вказівки ОСОБА11 щодо здійснення контролю питання виклику слідчим члена ВККСУ ОСОБА10 на допит, а також ОСОБА8 щодо складення плану допиту та слідчих дій для подальшого їх передання на виконання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суддя ОАСК ОСОБА1, обіймаючи посаду голови ОАСК, використовував своє службове становище для вирішення питань з установлення контролю над ВККСУ та її членами, зокрема над членом ВККСУ ОСОБА10, а також призначення лояльних до нього членів ВККСУ.

Поведінка судді ОАСК ОСОБА1 порушує визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів засади незалежності та дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів, а також свідчить про невиконання обов’язку не використовувати своє службове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та докладати всіх зусиль до того, щоб на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Велика Палата Верховного Суду розглянула скаргу судді ОАСК ОСОБА1 та встановила, що Вища рада правосуддя належно оцінила чіткість та переконливість усіх наявних доказів і дійшла правильного висновку, що в діях судді є склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строки притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплинули, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

За результатами розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду констатувала, що оскаржуване рішення є вмотивованим, не є свавільним чи протиправним, адже ухвалено на підставі закону, з урахуванням принципу пропорційності та з дотриманням права судді на справедливий розгляд справи стосовно нього.

Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила визначених статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» обов’язкових підстав для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, яка натомість діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Велика Палата Верховного Суду постановою від 18 червня 2026 року № 990SCGC/21/25 залишила без змін рішення Вищої ради правосуддя від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25 у справі № 990SCGC/21/25.

Під час розгляду дисциплінарної справи також досліджено доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, у тому числі посилання скаржника на відео, опубліковане на офіційному YouТube-каналі НАБУ за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=bWWfx8wg9yg&t=1660s.

За результатами ознайомлення із вказаною вище інформацією, яка стала доступна широкому колу користувачів мережі Інтернет та викликала значний суспільний резонанс, матеріалами кримінального провадження, які надало НАБУ, наведеною вище постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 990SCGC/21/25 необхідно зазначити про обґрунтованість доводів дисциплінарної скарги про те, що суддя ОАСК ОСОБА8, використовуючи свої службові повноваження, брав активну участь у створеній головою цього суду ОСОБА1 схемі впливу на членів ВККСУ, не вживав будь-яких заходів, доступних йому, аби перешкодити таким планам, та за вказівками голови суду ОСОБА1 узгоджував план подальших дій, які має вчинити – скласти план допиту та план слідчих дій щодо кримінального провадження, яке розслідується в ДБР для подальшої їх передачі та виконання.

Публікації, на які посилається Маселко Р.А. в дисциплінарній скарзі, було оприлюднено в мережі Інтернет, вони стали доступними для необмеженого кола користувачів і мали широкий розголос у суспільстві.

Отже, події, які стали предметом розгляду дисциплінарної справи, мали негативний вплив не лише на авторитет ОАСК, а й, поза сумнівами, чинять негативний вплив на авторитет судової системи загалом.

Контекст зазначеної вище розмови між суддею Амельохіним В.В. та головою ОАСК ОСОБА1 свідчить, що вона не є лише приватною, а є такою, що на думку звичайної розсудливої людини свідчить про зацікавленість судді ОАСК Амельохіна В.В. у необхідному вирішенні питання, яке він обговорював.

Під час цієї розмови суддя ОАСК Амельохін В.В. діяв умисно та упереджено, оскільки не міг не розуміти, що його неправомірні дії підривають суспільну довіру до судової гілки влади та завдають шкоди авторитету правосуддя.

За таких обставин установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини не залишають сумніву, що така умисна поведінка судді ОАСК Амельохіна В.В. порушує стандарти незалежності судових органів та безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Отже, під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді ОАСК Амельохіна В.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Пояснення, надані суддею Амельохіним В.В., не спростовують наявних у дисциплінарній скарзі відомостей і встановлених під розгляду дисциплінарної справи обставин.

Суддя Амельохін В.В. у поясненнях зазначив, що за відсутності будь-яких процесуальних документів, висновків експертів, судових рішень, які підтверджували б сам факт розмов певних осіб та за відсутності висновків експертів щодо належності певних голосів певним особам, відео, розміщене на офіційному YouTube-каналі НАБУ, не є належним і допустимим доказом на підтвердження наведених у дисциплінарній скарзі обставин.

Крім того, суддя Амельохін В.В. зауважив, що з огляду на положення статей 14, 255, 258 КПК України єдиним підтвердженням обставин, зафіксованих за результатами проведення НСРД (чи їх спростуванням), на які посилається Маселко Р.А. як на підставу притягнення судді Амельохіна В.В. до дисциплінарної відповідальності, може бути лише вирок чи інше судове рішення у відповідних кримінальних провадженнях. Оскільки скаржник не надав вироку або іншого судового рішення, ухваленого за результатами судового розгляду кримінальних проваджень, у нього відсутні будь-які підстави посилатися на відомості, отримані за результатами проведення НСРД як доказів у дисциплінарній скарзі.

Суддя Амельохін В.В. також зауважив щодо неможливості надання Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя оцінки скриншотам або копіям процесуальних документів із матеріалів кримінальної справи в дисциплінарному провадженні (протоколи за результатами проведення НСРД тощо), перш ніж таку оцінку надасть суд у передбаченому КПК України порядку.

Суддя Амельохін В.В. у поясненнях посилається на Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, в абзаці другому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини якого зазначено, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалося кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв’язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.

На переконання судді Амельохіна В.В., скаржник свідомо створює ситуацію, яка дає змогу констатувати значну небезпеку порушення принципу презумпції невинуватості по відношенню до судді, оскільки хоче щоб Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя презюмувала фактичні обставини, які становлять зміст обвинувачення, у межах якого відбуватиметься судовий розгляд кримінальної справи щодо судді. Таке рішення, хоч і не маючи преюдиційного значення, здатне у майбутньому створювати вплив на суд під час судового розгляду кримінального провадження по відношенню до нього, що безумовно буде порушувати його право на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов’язані з розглядом його справи в суді.

Стосовно цих доводів необхідно зазначити, що на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. НАБУ в листі (вх. № 1058/0/8-25 від 29 січня 2025 року) повідомило, що під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях (номери яких наведено в листі НАБУ) детективи НАБУ в порядку статей 266, 237 КПК України здійснили дослідження та огляд матеріалів НСРД (розсекречені носії інформації – карти пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення розмов склали відповідні протоколи оглядів, зокрема від 25 червня 2019 року.

У листі НАБУ зазначило, що у протоколах оглядів відображено стенограми розмов голови ОАСК ОСОБА1, заступника голови ОАСК ОСОБА6 та більшості суддів цього суду, зокрема судді ОСОБА8, а також інших осіб – відвідувачів службових кабінетів ОАСК, у 2019 році, яким повідомлено про фактичні обставини неправомірних дій керівництва ОАСК та окремих суддів цього суду, залучених осіб стосовно діяльності ВККСУ та її членів, а саме створення штучних перешкод у їхній діяльності, зокрема, з метою блокування в такий спосіб можливості проведення кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК у 2019 році.

Цей лист НАБУ містить твердження, що відсутність монтажу та автентичність розмов суддів ОСОБА1, ОСОБА6 та інших осіб (належність і відповідність їхніх голосів), зафіксованих у 2019 році під час проведення НСРД у службових кабінетах ОСОБА1, ОСОБА6, підтверджено численними судовими експертизами звукозаписів, проведеними під час досудового розслідування у вказаних у листі кримінальних провадженнях.

У листі НАБУ також зазначено, що під час досудового розслідування з урахуванням зібраних доказів здобуто відомості, що мають значний суспільний інтерес і свідчать відповідно до наведеної в листі НАБУ інформації про системні факти можливого вчинення згаданими суддями ОАСК як кримінальних, так і дисциплінарних правопорушень, які потребують належного реагування та надання відповідної правової оцінки з боку Вищої ради правосуддя.

Зазначеним листом у порядку, передбаченому статтею 222 КПК України, надано письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування вказаних вище кримінальних проваджень (інформація та всі копії документів), зокрема необхідних для розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Амельохіна В.В.

Ураховуючи зазначене, використання наведених вище матеріалів не суперечить вимогам КПК України, оскільки Вищій раді правосуддя було надано дозвіл на розголошення (використання) відповідних відомостей досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Крім того, НАБУ листом із додатками (вх. № 1058/0/8-25 від 29 січня 2025 року) на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. надало Вищій раді правосуддя копії матеріалів досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях, які стосуються судді ОСОБА8, сформованих у томі 1 на 243 аркушах, які виокремлено з матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, номери яких зазначено в цьому листі.

Ці окремі матеріали досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях містять повістку про виклик ОСОБА8 до НАБУ на 18 серпня 2020 року для участі у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема для допиту як свідка в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 17 липня 2020 року. Повістку, надіслану на адресу ОАСК, отримав уповноважений працівник суду 14 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ці матеріали не містять інформації щодо явки / неявки судді ОСОБА8, проте зазначене підтверджує виклик судді для надання пояснень як свідка.

Практика Вищої ради правосуддя й Великої Палати Верховного Суду є сталою та узгоджується з підходом Європейського суду з прав людини та полягає в тому, що матеріали НСРД можуть використовуватися як докази у дисциплінарних провадженнях щодо суддів за умови їх законного отримання, належного розсекречення та забезпечення судді можливості ефективно заперечити такі докази. Дисциплінарний орган оцінює їх виключно з точки зору наявності дисциплінарного проступку, не вирішуючи питання кримінальної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 11-275сап25) підтвердила сталу позицію щодо можливості використання матеріалів НСРД.

У пунктах 243–246 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «До того ж Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне право є самостійною галуззю законодавства України з визначеною сферою застосування його приписів. КПК України регулює винятково порядок кримінального провадження, про що зазначено в статті 1 цього Кодексу, тому правила КПК України не можуть бути застосовані в контексті заборони використання тих чи інших доказів у дисциплінарному провадженні. Відповідно правила КПК України не є тими правилами, якими має керуватися ВРП у дисциплінарному провадженні, оскільки сфера регулювання дисциплінарного провадження, за визначенням ЄСПЛ, є ближчою до сфери цивільного, а не кримінального права.

Здійснення дисциплінарного провадження є самостійною сферою законодавчого регулювання й до правил його здійснення не можуть бути застосовані заборони, які сформулював законодавець з метою врегулювання порядку притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Процедура доказування в межах дисциплінарного провадження стосовно суддів визначена спеціальним законодавством – Законом № 1402-VIII та Законом № 1798-VIII, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, зокрема й таких доказів, що отримані як результат проведення НСРД.

Тож якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках дисциплінарного провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона через прокурора на підставі закону була передана для використання».

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що з огляду на автономний характер дисциплінарного провадження та відсутність залежності від результатів кримінального переслідування дисциплінарний орган правомірно використовує матеріали НСРД як джерело фактичних даних для оцінки поведінки судді.

Оскільки вказані матеріали було отримано на підставі судових рішень, належним чином розсекречених і наданих у встановленому законом порядку, відсутні підстави ставити під сумнів їх допустимість у дисциплінарному провадженні.

За таких обставин сукупність досліджених доказів, у тому числі матеріалів НСРД, є достатньою для висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Використання таких матеріалів не порушує гарантій справедливого розгляду, оскільки судді було забезпечено можливість ознайомитися з ними та надати свої заперечення.

Аналогічна правова позиція висловлена й у постановах Великої Палати Верховного Суду 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 та від 29 січня 2019 року у справах № 800/454/17 та № 9901/728/18, від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25, що додатково підтверджує послідовність підходу суду щодо допустимості використання протоколів НСРД у дисциплінарних провадженнях.

Крім того, під час вирішення питання щодо наявності підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дисциплінарний орган не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Амельохіна В.В. у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються). Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Під час вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дисциплінарний орган не оцінює докази, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

З наведеного вбачається, що дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані матеріали кримінального провадження, наявні в них протоколи НСРД та надавати оцінку викладеним у них відомостям у межах дисциплінарного провадження на предмет наявності або відсутності у діях судді складу дисциплінарного проступку, надаючи при цьому самостійну оцінку таким діям та обставинам справи саме у світлі дотримання суддею правил службової та професійної етики.

За таких обставин доводи судді Амельохіна В.В. у частині неможливості використання в дисциплінарному провадженні здобутих у межах кримінального провадження доказів є неспроможними.

У своїх поясненнях суддя Амельохін В.В. також посилається на частину одинадцяту статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та вказує на спливання строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки події, зазначені в дисциплінарній скарзі, мали місце у травні 2019 року, і станом на день подання дисциплінарної скарги Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не визначав, що є датою початку дисциплінарного провадження, а лише визначав, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги.

Суддя Амельохін В.В. також зазначив, що станом на травень 2019 року та станом на 30 травня 2022 року (дата подання скарги) з аналізу положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» можна дійти висновку, що дисциплінарне провадження набуває такого статусу (розпочинається перший етап дисциплінарного провадження – попередня перевірка дисциплінарної скарги) з дати автоматизованого розподілу матеріалів та початку їх аналізу (перевірки), а не за фактом реєстрації в канцелярії певної скарги.

Стосовно наданих суддею Амельохіним В.В. пояснень в цій частині Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне врахувати таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день звернення Маселка Р.А. з дисциплінарною скаргою – 30 травня 2022 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку до дати накладення дисциплінарного стягнення (включно), з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні простежуються в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17, від 31 січня 2019 року у справі № 11-988сап18, від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24, від 21 липня 2025 року у справі № 990SCGC/19/25.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Амельохіна В.В. розпочалося після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 30 травня 2022 року.

Оскільки суддя Амельохін В.В. вчинив дисциплінарний проступок 28 травня 2019 року, а 30 травня 2022 року щодо нього розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням часу перебування судді у відпустках та часу тимчасової непрацездатності судді, не закінчився.

Стосовно доводів судді Амельохіна В.В., якими він надає оцінку діям скаржника Маселка Р.А., який, як стверджує суддя, є зацікавленою особою та має приватний інтерес щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зловживає правом на звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, є упередженим стосовно суддів ОАСК, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що предметом розгляду дисциплінарного органу є дисциплінарна справа стосовно судді ОАСК Амельохіна В.В., а отже, дисциплінарний орган надає оцінку діям саме судді, а не скаржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. При цьому жодних обмежень щодо суб’єкта звернення з дисциплінарною скаргою вказаний Закон не містить.

Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачено законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти та обставини неналежної поведінки судді.

Отже, Маселко Р.А. скористався своїм правом, наданим йому статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та з метою інформування про неналежну поведінку судді ОАСК Амсельохіна В.В. звернувся до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою.

Стосовно доводів судді Апельохіна В.В. щодо наявності конфлікту інтересів у члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., то питання щодо врегулювання конфлікту інтересів не стосуються обставин, які розглядаються в зазначеній дисциплінарній справі.

Щодо доводів судді Амельохіна В.В. стосовно невідповідності дисциплінарної скарги вимогам пункту 1 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення у скарзі місця проживання (перебування) заявника, необхідно зазначити таке.

Суддя Амельохін В.В. вважає, що зазначення адреси певного офісу, місцезнаходження певної організації не є виконанням зазначених вимог закону з огляду на положення статей 29, 379 Цивільного кодексу України. На переконання судді Амельохіна В.В., дисциплінарну скаргу відповідно до пункту 1 частини першої статі 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» має бути залишено без розгляду, оскільки подано з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас відповідно до пункту 1 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, відомості щодо місця проживання (перебування) або місцезнаходження скаржника, поштовий індекс, номери засобів зв’язку.

Частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Пунктом 1 частини першої статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дає змогу ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачено законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень і можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

У дисциплінарній скарзі Маселка Р.А. на дії судді ОАСК Амельохіна В.В. (вх. № М-999/0/7-22) зазначено адресу реєстрації скаржника: АДРЕСА1. Крім того, в дисциплінарній скарзі зазначено адресу для кореспонденції: АДРЕСА2. Зазначено також електронну адресу: ____, та номер телефону скаржника.

Отже, у члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, який здійснював попередню перевірку скарги, з урахуванням отриманих від скаржника відомостей, були підстави рекомендувати членам Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкрити дисциплінарну справу щодо судді Амельохіна В.В., на стадії порушення дисциплінарної справи у Дисциплінарної палати не було підстав вважати скаргу анонімною, оскільки вона містила інформацію, що давала змогу ідентифікувати особу заявника: її прізвище, ініціали, підпис, адресу, номер телефону.

Крім того, у поясненнях суддя Амельохін В.В. наголосив, що він не є підозрюваним або обвинуваченим у кримінальному провадженні, та повідомив, що не зазнавав тиску або впливу на себе з боку голови ОАСК Вовка П.В. Дисциплінарна скарга не містить доказів вчинення суддею Амельохіним В.В. тиску на ДБР або члена ВККСУ. З огляду на відсутність будь-яких процесуальних документів, висновків експертів, судових рішень, які підтверджували б сам факт розмов певних осіб, та висновків щодо належності голосів певним особам, дисциплінарна скарга не відповідає пункту 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, а також посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, оскільки відео, розміщене на офіційному YouТube-каналі НАБУ, не є належним і допустимим доказом на підтвердження наведених у дисциплінарній скарзі обставин. Зазначене є підставою для повернення дисциплінарної скарги (пункти 3, 4 частини другої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Стосовно зазначених доводів судді необхідно зазначити таке.

Вимоги щодо форми та змісту дисциплінарної скарги встановлені частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною шостою статті 107 цього Закону передбачена неможливість порушення дисциплінарної справи щодо судді за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Водночас підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не власне дисциплінарна скарга з викладеними в ній мотивами, а факт допущення таким суддею порушення закону чи морально-етичних вимог, що містить склад дисциплінарного проступку. Тому у випадку встановлення таких обставин дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя у процесі розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені в ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункти 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24)).

З рекомендації в пункті 19 Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) від 6 грудня 2024 року вбачається, що особа, яка подала дисциплінарну скаргу стосовно судді, не повинна брати участі в подальшому дисциплінарному провадженні.

Подібні рекомендації надано також у пункті 76 Висновку Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) від 14 жовтня 2025 року № CDL-AD(2025)044, який надано на запит Вищої ради правосуддя і в якому зазначено, що було б надмірним покладати на автора дисциплінарної скарги стосовно судді тягар доказування фактів, покладених в основу скарги. Оскільки скаржник може бути позбавлений достатніх повноважень перевіряти достовірність таких фактів і це може призвести до позбавлення його права на подання скарги взагалі.

Отже, вимоги статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно інтерпретувати так, що на скаржника покладається обов’язок зазначити небезпідставні відомості, які піднімали б обґрунтований спір про допущення суддею дисциплінарного проступку, тоді як подальша їх перевірка є обов’язком дисциплінарних інспекторів та органів Вищої ради правосуддя.

Ціль вимоги щодо вмотивованості дисциплінарної скарги полягає, зокрема, в тому, щоб принаймні у мінімальних рисах окреслити межі потенційної дисциплінарної справи щодо судді і запобігти перебиранню дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя на себе ролі дисциплінарного обвинувачення. Повноваження дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, дисциплінарних інспекторів щодо самостійного збирання, витребування доказів і надання кваліфікації діям судді не повинні використовуватися для повної підміни дисциплінарної ініціативи скаржника та взяття на себе його ролі в дисциплінарному провадженні, яка не має бути цілковито формальною.

Скаржник Маселко Р.А. виконав покладений на нього обов’язок щодо зазначення в дисциплінарній скарзі конкретних відомостей про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, а також зазначив відомості про джерела доказування, за допомогою яких ці факти можуть бути перевірені. Подальші дії доповідача щодо перевірки зазначених фактів і збирання доказів, які сам скаржник безпосередньо до дисциплінарної скарги не долучав, були належною реалізацією покладеної на нього відповідно до статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» функції щодо збирання інформації, документів, інших матеріалів у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Стаття 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає повноваження Вищій раді правосуддя, її органам, членам Вищої ради правосуддя та дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб.

Отже, витребовуючи додаткову інформацію, зокрема матеріали окремих кримінальних проваджень від НАБУ, доповідач діяв у межах, визначених статтею 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За таких обставин під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що наведена вище стенограма розмови від 28 травня 2019 року підтверджує, що суддя Амельохін В.В., використовуючи своє службове становище, брав активну участь у вирішенні питань за вказівками голови суду ОСОБА1 з метою реалізації спланованої головою суду схеми зі складення плану допиту та плану слідчих дій у ДБР для подальшої їх передачі та виконання. Амельохін В.В. піддався впливу голови суду та підтвердив, що виконає вказівки ОСОБА1 та підготує матеріали для допиту члена ВККСУ у ДБР з метою тиску на нього. Водночас, під час розмови суддя Амельохін В.В. проявляє зацікавленість у вирішенні вказаного питання, ставить уточнюючі запитання, позитивно реагує на отриману під час розмови інформацію та погоджується виконувати вказівки голови суду.

Із зафіксованого НАБУ спілкування судді ОАСК ОСОБА8 з головою цього суду ОСОБА1 вбачається, що суддя Амельохін В.В. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Обставини спілкування судді ОАСК Амельохіна В.В. з головою цього суду ОСОБА1, які відтворені на аудіозаписах та розміщені на офіційному YouТube-каналі НАБУ, набули значного суспільного резонансу та розголосу в медіа, викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що призвело до негативної оцінки діяльності ОАСК з боку громадськості і, безумовно, мало негативний вплив на авторитет не лише ОАСК, а й судової системи загалом.

Твердження судді Амельохіна В.В., що на оприлюднених НАБУ аудіозаписах відсутні будь-які відомості, які могли підтвердити належність голосів тим чи іншим особам, спростовано протоколом огляду інформації, отриманої під час застосування технічних засобів за результатами проведення НСРД, що підтверджує розмову судді ОАСК Амельохіна В.В. з головою ОАСК ОСОБА1.

Така поведінка судді Амельохіна В.В. призвела до настання негативних наслідків, зокрема завдала істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді, а отже, свідчить про наявність підстав для притягнення судді ОАСК Амельохіна В.В. до дисциплінарної відповідальності.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду отримано чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про вчинення суддею Амельохіним В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення необхідно врахувати таке.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Амельохін Віталій В’ячеславович Указом Президента України від 27 квітня 2010 року № 578/2010 призначений на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України від 16 липня 2010 року № 770/2010 переведений на посаду судді окружного адміністративного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 297/2017 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно із характеристикою, наданою головою ОАСК Вовком П.В., суддя Амельохін В.В. за час роботи на посаді судді ОАСК зарекомендував себе досвідченим суддею, який на високому рівні володіє теоретичними та практичними знаннями у сфері адміністративної юрисдикції та фахово застосовує їх при здійсненні правосуддя. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, уважно стежить за змінами в чинному законодавстві, приділяє увагу вивченню нового законодавства України. Неодноразово проходив підготовку для підтримання рівня кваліфікації за програмою для суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України, про що отримав відповідні сертифікати. За особистими якостями морально стійкий, наполегливий, врівноважений, з повагою ставиться до керівництва та колег, неухильно дотримується професійної етики судді. Дисциплінарних стягнень не має.

Відповідно до відомостей із офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя ОАСК Амельохін В.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що суддя Амельохін В.В. своїми діями допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема допустив можливість використання наданих йому суддівських повноважень всупереч змісту та цілі інституту суду як такого, а саме для зловживання ними, тиску на інші органи державної влади та посадових осіб, що є одним із найсуворіших порушень, яке може бути допущене суддею.

Зважаючи на умисний характер дій судді Амельохіна В.В., ураховуючи його значний стаж роботи на посаді судді – понад 16 років, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що допущення суддею зазначених вище дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді. Компетентність, етичність, доброчесність, нульова толерантність до корупції, недопущення зовнішнього або внутрішнього втручання, відмова від особистих зв’язків, непрозорих процедур та телефонного права – це стовпи, на яких будується справедливий суд. Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення. Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності.

Суди відіграють ключову роль у питанні боротьби зі злочинністю, оскільки закон покладає на них обов’язок з відправлення правосуддя, починаючи від судового контролю за здійсненням досудового розслідування і завершуючи розглядом справ по суті в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою, реалізовуючи повноваження із забезпечення незалежності та відповідальності судової влади, вважає за необхідне висловити свою позапроцесуальну позицію щодо ситуації з публікацією НАБУ записів, зроблених, за інформацією НАБУ, у кабінеті голови Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правову оцінку цим записам може бути надано тільки у процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду. Однак Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів із підвищення довіри громадян до суду. У ситуації, що склалася, Пленум Верховного Суду закликає всіх суддів усіма своїми діями та вчинками як у судовому процесі, так і поза його межами демонструвати високі стандарти правосуддя та етичної поведінки, незалежність і неупередженість у прийнятті рішень, підтверджуючи таким чином вірність присязі судді».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що у 2020 році понад 25 000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742).

Президент України, реагуючи на петицію, вніс до Парламенту як невідкладний проєкт Закону «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва». Пояснюючи причину внесення цього проєкту, Президент України зазначив: «Сьогодні я вношу до Парламенту законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва. Суду, який так і не зміг повернути довіру до себе, але впорався з поверненням скандалів і дивних рішень, далеких від розуміння справедливості. Досить сейфів, набитих мільйонами готівки, у пов’язаних із керівництвом суду осіб або очікування чергових записів скандальних розмов з кабінетів суддів, які думають, що переважують усе в нашій країні. Суд, одним рішенням якого може бути поставлений хрест на будь-якому досягненні держави, будь-якій реформі, буде ліквідований. Сприймайте це як сигнал до будь-якого суду, який зрадив повазі до закону» (доступно за посиланням https://bit.ly/3y1MuBi).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду». На події довкола поведінки суддів ОАСК, у тому числі і судді Амельохіна В.В., критично відреагували представники майже всіх гілок державної влади в Україні, а також суспільство, шляхом підтримання відповідної електронної петиції.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на суддю покладено обов’язок додержуватися присяги судді, зобов’язання дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Із зафіксованого НАБУ спілкування судді ОАСК Амельохіна В.В. з головою цього суду ОСОБА1 убачається, що суддя Амельохін В.В. не дотримався норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Отже, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини не залишають сумніву, що суддя Амельохін В.В., усвідомлюючи, що він представляє судову гілку влади, допустив поведінку, яка зашкодила авторитету судової влади, вчинив дії, які порушують норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликають обґрунтовані сумніви в його здатності як носія судової влади безсторонньо та незалежно виконувати свої функції, а отже, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Ураховуючи характер дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя ОАСК Амельохін В.В. вчинив істотний дисциплінарний проступок, який є несумісним зі статусом судді, пропорційним є застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 48, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохіна Віталія В’ячеславовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя