Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Ахмета Пеніч та Президента Національної академії аграрних наук України Гадзала Ярослава Михайловича стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Елеонори Вячеславни,

встановила:

Женеску Елеонора Вячеславна Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 призначена суддею Перевальського районного суду Луганської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 6 червня 2011 року № 644/2011 переведена на посаду судді Ленінського районного суду міста Луганська, Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року обрана суддею Ленінського районного суду міста Луганська безстроково, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 переведена на роботу на посаді судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

До Вищої ради правосуддя 26 вересня 2019 року за вхідним № П-5392/0/7-19 надійшла скарга громадянина Турецької Республіки Ахмета Пеніч на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час розгляду справ № 200/5719/18, № 932/14243/19.

Скаржник стверджує, що суддя із грубим порушенням вимог статей 83, 177, 185, 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відкрила провадження у справі № 200/5719/18 та допустила до участі у справі як представника відповідачів неуповноважену особу, а під час розгляду справи № 932/14243/19 порушила вимоги щодо виключної підсудності та протиправно вжила заходи забезпечення позову.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2019 року матеріали передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2019 року № 2902/3дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. за вчинення дій, які можуть містити ознаки дисциплінарних проступків, наслідком чого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Пояснення судді Женеску Е.В. щодо суті дисциплінарної скарги на запити члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. від 30 вересня 2019 року (вх. № 877/0/19-19) та від 13 листопада 2019 року (вх. 1063/0/19-19) до Вищої ради правосуддя не надходили.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 27 листопада 2019 року. Про засідання Дисциплінарної палати належним чином повідомлено суддю та скаржника. Суддя у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 листопада 2019 року не з’явилася, пояснень щодо суті дисциплінарної справи не надала.

До Вищої ради правосуддя 3 жовтня 2018 року за вхідним № 1021/0/13-18 надійшла скарга Президента Національної академії аграрних наук України Гадзала Я.М. на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час розгляду справи № 200/11689/18.

Скаржник стверджує, що 13 липня 2018 року у справі за позовом Особа 1 до Національної академії аграрних наук України (далі – НААНУ) про оформлення трудових відносин та зобов’язання укласти договір суддя протиправно постановила ухвалу про забезпечення позову.

Автор скарги зазначає, що на порушення вимог ЦПК України суд не повідомив його про постановлення ухвал про відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову. Про наявність зазначених ухвал він дізнався від посадових осіб Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час здійснення ними виконавчих дій, оскільки документи у судовій справі до НААНУ із Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська не надходили.

Скаржник також вказує на несвоєчасне надання суддею Женеску Е.В. копій ухвал про відкриття провадження та забезпечення позову від 13 липня 2018 року для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), а саме 3 вересня 2019 року.

З наведених у скарзі підстав скаржник висловив прохання притягнути суддю Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року матеріали передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2019 року № 3171/3дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. за вчинення дій, які можуть містити ознаки дисциплінарних проступків, наслідком чого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), та об’єднано її з дисциплінарною справою, відкритою 6 листопада 2019 року Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за скаргою А.Пеніч.

Розгляд об’єднаної дисциплінарної справи призначено на 11 грудня 2019 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю та скаржників про дату та час її засідання, а саме шляхом надсилання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення судді Женеску Е.В. дотримання процесуальних гарантій та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копії ухвал про відкриття дисциплінарних справ надсилалась на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднені на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 грудня 2019 року суддя та скаржники не прибули. Суддя повідомила про тимчасову непрацездатність, просила відкласти розгляд дисциплінарної справи. Пояснень щодо суті дисциплінарної справи не надала.

Керуючись статтями 48, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пунктом 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді.

Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., врахувавши характеристику судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Обставини справи № 200/5719/18

30 березня 2018 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява Особа 2 до Особа 1 про стягнення заборгованості за договором позики, якій присвоєно номер 200/5719/18 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 30 березня 2018 року передано для розгляду судді Женеску Е.В.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20 листопада 2012 року між Особа 2 (позикодавець) та Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахметом, Особа 5, Особа 6, Особа 7 (позичальники) укладено договір позики на загальну суму три мільйони доларів США, які мали бути повернуті позивачу до 20 листопада 2017 року.

У позовній заяві позивач просив стягнути суму боргу з Особа 3, який проживає у місті Дніпрі на вулиці ІНФОРМАЦІЯ, що свідчило про підсудність справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська.

До позовної заяви Особа 2 долучив квитанцію про сплату 23 березня 2018 року судового збору за подання позовної заяви до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. від 4 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання на 13 квітня 2018 року.

У судовому засіданні 18 квітня 2018 року суддя Женеску Е.В. протокольною ухвалою задовольнила клопотання представника позивача – адвоката Іващенка Р.В. від 13 квітня 2018 року про залучення до участі у справі співвідповідачів:

Особа 4 (зареєстрований за адресою: місто Стамбул, ІНФОРМАЦІЯ, Туреччина, адреса для листування: 50000, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ);

Пеніч Ахмета (зареєстрований за адресою: місто Стамбул, ІНФОРМАЦІЯ, Туреччина, адреса для листування: 50000, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ);

Особа 5 (місто Стамбул, ІНФОРМАЦІЯ, Туреччина, адреса для листування: 50000, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ);

Особа 6 (зареєстрована за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Бабушкінський район, вулиця ІНФОРМАЦІЯ, квартира 11);

Особа 7 (зареєстрований за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Жовтневий район, ІНФОРМАЦІЯ).

Ухвалою від 18 квітня 2018 року суддя Женеску Е.В. залишила без розгляду уточнену позовну заяву від 13 квітня 2018 року за підписом представника позивача – адвоката Іващенка Р.В. та надала час для усунення недоліків позовної заяви – розбіжностей у прізвищі позивача.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. від 10 травня 2018 року призначено підготовче судове засідання у цивільній справі № 200/5719/18.

12 червня 2018 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла заява про затвердження мирової угоди, згідно з якою відповідачі, які є учасниками ТОВ «ІК АКТИВ», відступали в рахунок визнаної ними заборгованості за договором позики належні їм корпоративні права зазначеного товариства на користь позивача.

У судовому засіданні 12 червня 2018 року до участі у справі як представника відповідачів Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6 допущено Особа 8., повноваження якого підтверджувалися наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О.

Ухвалою від 21 червня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. відмовила в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Женеску Е.В. мотивованої тим, що представники сторін подали до суду мирову угоду, підписану всіма учасниками процесу, однак суд вимагає від сторін надання додаткових доказів у справі, чим порушує частину сьому статті 81 ЦПК України, згідно з якою суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, із власної ініціативи. Водночас суддя задовольнила заяву про самовідвід від розгляду справи з огляду на недовіру позивача. Справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справ між суддями.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 200/5719/18 між суддями від 23 червня 2018 року справу передано судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненку І.Ю.

Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненко І.Ю. ухвалою від 27 червня 2018 року справу № 200/5719/18 прийняв до провадження та призначив її судовий розгляд на 4 липня 2018 року.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненка І.Ю. від 13 липня 2018 року у справі № 200/5719/18 визнано «мирову угоду, укладену сторонами 3 липня 2018 року, за умовами якої: Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 визнають те, що їх солідарна заборгованість перед Особа 2 на момент укладення мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 3000000 (три мільйони) доларів США, що є еквівалентною сумі у національній валюті у розмірі 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень.

По цій мировій угоді Особа 1, передає Особа 2, в рахунок погашення заборгованості кошти у сумі еквівалентній 50000 (п’ятдесяти тисяч) доларів США, що є еквівалентом суми у 1300000 (один мільйон триста тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Особа 3, у вигляді солідарного стягнення з нього боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у розмірі 3000000 доларів США, що є еквівалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, які є позовними вимогами у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення боргу за договором позики.

Особа 4, в рахунок погашення заборгованості передає Особа 2, корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» (код ЄДРПОУ: 36208668) у розмірі 21 (двадцять один) відсоток, що є еквівалентним сумі 326445 (триста двадцять шість тисяч чотириста сорок п’ять) гривень та частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПОУ: 36726560) у розмірі 21 (двадцять один) відсоток, що є еквівалентом сумі у 2100000 (два мільйони сто тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Особа 5, у вигляді солідарного стягнення боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року, у розмірі 3000000 (три мільйони) доларів США, що є еквівалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, яка є предметом позову у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення боргу за договором позики.

Пеніч Ахмет, в рахунок погашення заборгованості передає Особа 2, корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» (код ЄДРПОУ: 36208668) у розмірі 16 (шістнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 248720 (двісті сорок вісім тисяч сімсот двадцять) гривень та частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПОУ: 36726560) у розмірі 16 (шістнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 1600000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Пеніча Ахмет, у вигляді солідарного стягнення боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року, у розмірі 3000000 доларів США (три мільйони), що є еквівалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у розмірі 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, що є предметом позову у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

Особа 5, в рахунок погашення заборгованості передає Особа 2, (рнокпп: номер_2) корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» (код ЄДРПОУ: 36208668) у розмірі 21 (двадцять один) відсоток, що є еквівалентом сумі у 326445 (триста двадцять шість тисяч чотириста сорок п’ять) гривень та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПОУ: 36726560) у розмірі 21 (двадцять один) відсоток, що є еквівалентом сумі у 2100000 (два мільйони сто тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Особа 5, у вигляді солідарного стягнення боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у сумі 3000000 доларів США (три мільйони), що є еквівалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, що є предметом позову у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

Євстаф’єва О.В., в рахунок погашення заборгованості передає Особа 2, корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» (код ЄДРПОУ: 36208668) у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 264265 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят п’ять) гривень та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПОУ: 36726560) у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 1700000 (один мільйон сімсот тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Євстаф’єва О.В., у вигляді солідарного стягнення з неї боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у сумі 3000000 доларів США (три мільйони), що є еквівалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, що є предметом позову у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

Особа 7, в рахунок погашення заборгованості передає Особа 2, корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» (код ЄДРПОУ: 36208668) у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 264265 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят пять) гривень та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПОУ: 36726560) у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків, що є еквівалентом сумі у 1700000 (один мільйон сімсот тисяч) гривень. Особа 2, відмовляється від своїх позовних вимог до Особа 7, у вигляді солідарного стягнення боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у розмірі 3000000 доларів США (три мільйони), що є еквевалентом сумі, на момент звернення до суду з позовною заявою, у розмірі 79470000 (сімдесят дев’ять мільйонів чотириста сімдесят тисяч) гривень, що є предметом позову у цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніч Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

Після передачі грошових коштів у зазначеній вище сумі від Особа 3 до Особа 2, передачі корпоративних прав у вигляді розмірів своїх часток у статутному капіталі у зазначеному вище розмірі від Особа 4 до Особа 2, від Пеніч Ахмет до Особа 2 , від Особа 5до Особа 2, від Особа 6 до Особа 2 та від Особа 7 до Особа 2, кредитор Особа 2 не матиме претензій майнового характеру до позичальників: Особа 3, Особа 4 , Пеніч Ахмета, Особа 5 , Особа 6 та до Особа 7 за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року, що укладений між цими особами, у межах цивільної справи про стягнення боргу за цим договором (справа № 200/5719/18, провадження № 2/200/2367/18).

Строк передачі грошових коштів та корпоративних прав у вигляді часток у статутному капіталі у розмірах, що визначений у цій угоді, складає один календарний місяць, перебіг якого починається з 14 липня 2018 року, тобто з наступного дня після затвердження судом мирової угоди. Будь-які витрати майнового характеру, що можуть виникнути після затвердження цієї Мирової угоди, покладаються на Особа 3, Особа 4 , Пеніч Ахмета, Особа 5 , Особа 6 та до Особа 7 солідарно.

Судові витрати по цивільній справі за позовом Особа 2 до Особа 3, Особа 4, Пеніча Ахмет, Особа 5, Особа 6 та Особа 7 про стягнення заборгованості за договором позики (справа № 200/5719/18, провадження № 2/200/2367/18) у сумі 8810 гривень, що сплачені Особа 2 при подачі позовної заяви, повинні бути сплачені на його користь Особа 3, Особою 4, Пенічем Ахмет, Особою 5, Особа 6 та Особа 7 протягом одного календарного місяця, перебіг якого починається з 14 липня 2018 року, тобто з наступного дня після затвердження судом цієї мирової угоди.

У випадку ухилення Особа 3, Особа 4, Пеніча Ахмет, Особа 5, Особа 6та Особа 7 від виконання умов цієї мирової угоди чи прострочення сплати платежу, передачі часток у корпоративних правах у власність, Особа 2 має право пред’явити ухвалу про затвердження мирової угоди до Державної виконавчої служби для примусового виконання. При пред’явленні ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська про затвердження мирової угоди для примусового виконання, вона буде мати силу виконавчого документу, у відповідності до вимог частини третьої статті 208 ЦПК України, та буде підлягати примусовому виконанню про стягнення з боржників заборгованості, згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Представникам сторін по справі роз’яснено вимоги статті 256 ЦПК України, згідно з якими у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається».

Оцінюючи дії судді Женеску Е.В. як такі, що містять ознаки дисциплінарних проступків, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У наданих представником скаржника до Вищої ради правосуддя фотокопіях матеріалів справи № 200/5719/18 наявна квитанція про сплату судового збору на розрахунковий рахунок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Документа про сплату судового збору за подання позовної заяви до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська матеріали справи не містять, що свідчить про невиконання суддею Женеску Е.В. вимог статі 185 ЦПК України щодо залишення позовної заяви без руху та прийняття нею до свого провадження позовної заяви, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, у матеріалах справи № 200/5719/18 відсутні відомості про надіслання учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження та судових повісток про виклик у підготовче судове засідання, а також інформація про їх вручення, що свідчить про порушення суддею Женеску Е.В. вимог статей 8, 12, 128, 190, 223 ЦПК України з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 190 ЦПК України встановлено обов’язок судді після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Також цією нормою визначено, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

У фотокопії матеріалів справи № 200/5719/18 відсутні відомості про здійснення судом виклику відповідача до суду та надсилання йому копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів. У матеріалах справи також відсутні документи, що підтверджували б отримання відповідачем судових документів та позовної заяви разом із додатками, що призвело до порушення процесуальних прав учасників судового провадження щодо своєчасного подання відповідачем відзиву на позовну заяву разом із доказами, які б підтверджували заперечення проти позову, а позивачем – пояснень та аргументів щодо наведених відповідачами у відзивах заперечень і мотивів їх визнання або відхилення.

За приписами статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Пунктами 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Із протоколу та запису судового засідання від 13 квітня 2018 року вбачається, що питання щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, причини його неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності відповідача суддею Женеску Е.В. не вирішувалося.

Окрім того, суддя Женеску Е.В., дізнавшись у цьому судовому засіданні від представника позивача про те, що прізвище позивача вказано з помилкою, а саме «Бондаренко» замість правильного « Бондаренко», не вчинила жодних дій для з’ясування належності позивача. Натомість за відсутності відповідача, про причини неявки якого не було відомо, без постановлення ухвали про можливість проведення розгляду справи за відсутності відповідача перейшла до вирішення клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, у результаті чого відклала розгляд підготовчого судового засідання для надання позивачу часу на підготовку пакета документів щодо уточнення прізвища позивача та залучення до участі у справі співвідповідачів.

Порушення, що полягали у проведенні судового засідання без повідомлення учасників справи, повторно були допущені суддею Женеску Е.В. в судовому засіданні 18 квітня 2018 року, коли суддя без з’ясування обставин повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, без ухвалення рішення про можливість проведення підготовчого засідання за відсутності відповідача та відомостей про належне повідомлення його про час і місце розгляду справи вирішила питання про залучення до участі у справі співвідповідачів Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6 та Особа 7

Відповідно до частини четвертої статті 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Згідно із частиною третьою статті 198 ЦПК України у зв’язку із заміною неналежного відповідача, залучення співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали.

З наведених статей вбачається обов’язок суду постановити ухвалу про залучення до участі у справі співвідповідачів та забезпечити вручення такої ухвали залученим до участі у справі особам.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) та наданих фотокопіях матеріалів справи ухвала судді Женеску Е.В. про залучення до участі у справі співвідповідачів відсутня, що свідчить про недотримання суддею Женеску Е.В. вимог статей 51, 198 ЦПК України.

Матеріали справи не містять доказів надсилання ухвали про залучення співвідповідачів учасникам справи.

Статтею 498 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі – іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено – Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Аналогічна норма міститься в частині першій статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою встановлено, що у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникає необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Водночас статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач – фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа – відповідач – місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Женеску Е.В., залучаючи до участі у справі співвідповідачів, три з яких є громадянами Турецької Республіки, не з’ясувала питання щодо їхнього місцезнаходження, незважаючи на те, що у договорі позики місцем їхнього проживання вказано Турецьку Республіку, а у заяві про залучення до участі у справі зазначена адреса для листування: 50000, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ. Водночас достовірність вказаних адрес жодним чином не підтверджувалася.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Женеску Е.В. залученням до участі у справі іноземних громадян, зважаючи на відсутність відомостей про наявність у них місця проживання або місцезнаходження в Україні або про те, що за їхньою згодою визначалася підсудність справи за їхньою участю українським судам, порушила вимоги ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Статтями 2, 5 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, положення статті 223 ЦПК України слід тлумачити з урахуванням імперативного припису статті 8 ЦПК України та у світлі норм статей 2, 5 ЦПК України, згідно з якими завданням суду є здійснення правосуддя з метою захисту прав і свобод осіб та надання їм рівних процесуальних можливостей для захисту своїх прав, які повинен забезпечити суд, а обов’язок суду щодо належного повідомлення сторін у справі (стаття 223 ЦПК України) є необхідним процесуальним механізмом забезпечення сторонам обізнаності щодо своєї судової справи та реалізації права на захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення у справі «Beles and others v. the Czech Republic» («Белеш та інші проти Чеської Республіки»), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов’язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» («Шмідт проти Латвії») від 27 квітня 2017 року).

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 200/5719/18 суддя Женеску Е.В. не з’ясувала, чи належним чином повідомлений про судове засідання 13 та 18 квітня 2018 року первинний відповідач у справі, а про судові засідання 12 та 21 червня 2018 року – решта учасників справи, що є порушенням статей 128, 130 ЦПК України. Не з’ясувавши таких обставин, суддя Женеску Е.В. на порушення вимог частин першої, другої статті 223 ЦПК України здійснювала розгляд справи без участі сторін, хоча зобов’язана була відкласти розгляд справи через неявку у судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, внаслідок чого порушено права сторін на справедливий суд.

Частиною другою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників (частина четверта статті 217 ЦПК України).

У наданих представником скаржника фотокопіях матеріалів справи № 200/5719/18 наявні чотири копії довіреностей від імені Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5 та Особа 6(довірителі), посвідчені приватним нотаріусом Тригуб Є.О., якими уповноважено Марчукова Дмитра Вікторовича та Нестеренко Анастасію Миколаївну (повірені) представляти їхні інтереси.

При цьому на всіх копіях довіреностей відсутні підписи довірителів.

Із запису судового засідання 12 червня 2018 року (файл 20180612-111714, 1:46–3:40) вбачається, що судді Женеску Е.В. в судовому засіданні надано нотаріально завірені копії довіреностей, однак оригінали довіреностей представник відповідачів судді не надав, на запитання судді: «Чи є у Вас оригінал довіреності?» представник відповідачів відповів: «Вибачаюсь, Ваша честь, нема».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені обставини свідчать про грубу недбалість судді під час виконання обов’язку щодо належного встановлення особи та перевірки її повноважень здійснювати представництво у судовому засіданні, негативні наслідки чого виявились згодом. Зокрема, 25 липня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. посвідчила заяву Особа 8., в якій він зазначив, що не брав участі у розгляді судової справи № 200/5719/18 у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська як представник Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6 ., а також не подавав до зазначеного суду жодних заяв, у тому числі і мирових угод. Цього самого дня нотаріус Тригуб Є.О. повідомила, що не посвідчувала довіреностей від імені Особа 4, Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 6та їх копій.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, подання позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (стаття 44 ЦПК України).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддею Женеску Е.В. під час розгляду справи № 200/5719/18 не виконано покладеного на неї обов’язку щодо вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, оскільки суддя не звернула уваги на ознаки зловживання позивачем процесуальними правами, яке полягало у штучному створенні видимості підсудності справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська через подання позову до відповідача, що проживає за територіальною юрисдикцією зазначеного суду, а згодом залучила до участі у справі осіб, юрисдикція Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на яких не поширювалася, чим порушила вимоги статей 28, 31, 187 ЦПК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також вважає, що з огляду на очевидне зловживання учасників справи процесуальними правами суддя зобов’язана була припинити такі зловживання із застосуванням відповідних заходів реагування шляхом постановлення відповідних ухвал щодо осіб, які надають суду документи, що містять ознаки підробки, про залишення позову без руху, відмову у задоволенні клопотань тощо. Натомість суддя Женеску Е.В. самоусунулася від розгляду справи шляхом задоволення самовідводу, до того ж без наведення належних мотивів задоволення самовідводу в ухвалі від 21 червня 2018 року, що суперечить обов’язку судді забезпечувати реалізацію завдань цивільного судочинства.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, внаслідок допущення усіх зазначених порушень суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час відкриття провадження у справі та залучення до участі у ній сторін сформувала в інтересах заінтересованих осіб квазісудову справу, на підставі чого суддя цього суду Литвиненко І.Ю. 13 липня 2018 року після повторного авторозподілу цивільної справи у надзвичайно короткі строки прийняв рішення про затвердження мирової угоди, що давало можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами юридичної особи без відома їхніх власників.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 68).

Застосовуючи положення статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що Конвенція вимагає від держав-сторін вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 (пункт 77 рішення у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» від 4 березня 2014 року). Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). Поза всяким сумнівом, право на справедливий судовий розгляд буде тим більше порушено, якщо особа взагалі не була залучена до судового розгляду, в результаті якого було вирішене питання про її права.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Женеску Е.В. щодо порушення статей 44, 51, 62, 175, 177, 185, 197, 198, 217 ЦПК України є настільки очевидно помилковими, що їх не можна кваліфікувати інакше, ніж «явні помилки», тобто помилки, яких не міг би допустити розумний суд, що можна вважати «грубим свавіллям» (рішення від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)», пункт 62), а кількість допущених «помилок» не дає можливості констатувати неупереджене ставлення судді до розгляду справи.

Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддею Женеску Е.В. під час розгляду справи № 200/5719/18 допущено грубі порушення норм та принципів процесуального права, а саме: прийняття до провадження позовної заяви, що не оплачена судовим збором; неповідомлення сторін про час та місце розгляду справи та незабезпечення надіслання їм судових документів; залучення до участі у справі співвідповідачів у не передбачений процесуальним законом спосіб; порушення порядку залучення до участі у справі іноземних громадян; допуск до участі у справі особи, повноваження якої не підтверджені та особа якої не встановлена; необґрунтована відмова від здійснення правосуддя. Такі дії судді Женеску Е.В. суперечать засадам і правилам судочинства, підривають суспільну довіру до суду та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Обставини справи № 932/14243/19

19 вересня 2019 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшли позовна заява Особа 9 до ТОВ «ІК АКТИВ», приватного нотаріуса Павловської Г.О., Особа 7, Особа 6 ., Особа 10 , Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 4, треті особи: Особа 11, AT «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК», ТОВ «ДНІПРООЛІЯ», про визнання дійсними рішення та записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно і визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, а також заява Особа 9 про забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачі не визнають права власності позивача на об’єкти нерухомості:

комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ;

нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ

У позовній заяві позивач просив:

«Визнати дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер № 41836869) від 27 червня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною;

Визнати дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, запис про право власності № 26837341 від 27 червня 2018 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41836869 від 27 червня 2018 року, на комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. ІНФОРМАЦІЯ, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 131059412110, у розмірі 7/100 частки, загальна площа 2189,00 м², зареєстрований за Особа 9 ;

Визнати дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, запис про право власності № 26837379 від 27 червня 2018 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41836869 від 27 червня 2018 року, на комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. ІНФОРМАЦІЯ, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 131059412110, у розмірі 12/100 частки, загальна площа 3986,50 м², зареєстрований за Особа 9 ;

Визнати дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, запис про право власності № 26837479 від 27 червня 2018 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Ганною Олегівною, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41836869 від 27 червня 2018 року, на комплекс будівель та споруд, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. ІНФОРМАЦІЯ, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 131059412110, у розмірі 3/100 частки, загальною площею 979,60 м², зареєстрований за Особа 9 ;

Визнати право власності за Особа 9 на частку у розмірі 7/100 нерухомого майна, запис про право власності № 26837341 від 27 червня 2018 року, а саме: комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 131059412110, загальною площею: 2189,00 м², що складається з: літ. К – будівля котельні твердопаливної № 2 (507,4 м²), літ. П – допоміжна будівля цеху фільтрації (83,0 м²), літ. Р – будівля турбінного відділення (105,0 м²), літ. Т – трансформаторна підстанція (88,6 м²), літ. У – будівля котельні твердопаливної № 1 (375,2 м²), літ. Ш - ємність для збереження лузги (39,0 м²), літ. Щ – екстракційний цех № 2 (505,9 м²), літ. Щ – прибудова (57,7 м²), літ. Ю – будівля пультової біля силосів (14,2 м²), літ. Я-2 – адміністративно-побутовий корпус № 2 (413,0 м²);

Визнати право власності за Особа 9 на частку у розмірі 12/100 нерухомого майна, запис про право власності № 26837379 від 27 червня 2018 року, а саме: комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 131059412110, загальною площею: 3986,50 м², що складається з: літ. «АВ» – склад напідлогового зберігання (1079,5 м²), літ. «VІІ» – силоса зберігання насіння (2702,0 м²), літ. «IX» – резервуарний парк зберігання олії № 2 (205,0 м²);

Визнати право власності за Особа 9 на частку у розмірі 3/100 нерухомого майна, запис про право власності № 26837479 від 27 червня 2018 року, а саме: комплекс будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна № 131059412110, загальною площею: 979,60 м², що складається з: літ. «Ц 1» – КПП (9,1 м²), літ. «Ц 1» – КПП (6,2 м²), літ. «АБ» – будівля прийомного бункера (257,9 м²), літ. «аб» – прибудова (28,2 м²), літ. «АБ¹» – будівля прийомного бункера № 2 (257,9 м²), літ. «АД» – навіс (62,3 м²), літ. «X» – ємність для зберігання олії і проміжних продуктів переробки (323,0 м²), літ. «XI» – димова труба № 1 (2,5 м²), літ. «XII» – димова труба № 2 (2,5 м²), літ. «XIII» – пожрезервуари (30,0 м²);

Визнати право власності за Особа 9 на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. ІНФОРМАЦІЯ(колишня назва – ІНФОРМАЦІЯ), загальною площею 8150 м²;

Витребувати у ТОВ «ІК АКТИВ» та ТОВ «ДНІПРООЛІЯ» (третя особа 3) наступні копії документів та оригінали для огляду в судовому засіданні: всі правочини укладені між вказаними особами та Особа 9, докази виконання вказаних правочинів, а також всі правочини укладені ТОВ «ІК АКТИВ» стосовно нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ(колишня назва – ІНФОРМАЦІЯ),».

19 вересня 2019 року о 09:50 за результатами автоматизованого розподілу справи головуючим суддею у справі № 932/14243/19 визначено суддю Женеску Е.В.

Того самого дня о 11:51 за результатами автоматизованого розподілу головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 932/14243/19 визначено суддю Женеску Е.В.

Суддя Женеску Е.В. 19 вересня 2019 року надіслала до Відділу адресно-довідкової роботи управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області запит про місце реєстрації відповідачів, відповідь на який надійшла на адресу суду того самого дня – 19 вересня 2019 року.

19 вересня 2019 року ухвалою судді Женеску Е.В. у справі № 932/14243/19 відкрито провадження.

Ухвалою судді Женеску Е.В. від 19 вересня 2019 року частково задоволено заяву Особа 9 про забезпечення позову, заборонено ТОВ «ІК АКТИВ» (код ЄДРПОУ 36208668, поштова адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ, будинок 5) відчужувати майно, розміщене за адресою: місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ; заборонено будь-яким іншим особам відчужувати та/або розпоряджатися майном за адресою: місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ, що належить на праві власності ТОВ «ІК АКТИВ» (код ЄДРПОУ 36208668, поштова адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ, будинок 5); заборонено будь-яким особам та/або суб’єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, Міністерству юстиції України та його органам (структурним підрозділам) вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на майно за адресою: місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ, а також приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав та обтяжень.

Клопотання щодо об’єкта нерухомого майна, розміщеного за адресою: місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ (колишня назва – ІНФОРМАЦІЯ), будинок 5, залишено без задоволення, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ (колишня назва – ІНФОРМАЦІЯ), будинок 5, зареєстровано за особою, яка не є стороною в цих спірних правовідносинах, її клопотання щодо залучення до участі у справі до суду не надходили.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 листопада 2019 року у справі № 932/14243/19 ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В своїй ухвалі апеляційний суд зазначив таке:

«Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на обґрунтованість наведених у заяві Особа 9 про вжиття заходів забезпечення позову доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. При цьому, суд зазначив, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, та те що вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту може в подальшому позбавити можливості користування відповідним об`єктом нежитлових приміщень, суд прийшов до висновку, що в цій частині клопотання підлягає частковому задоволенню та доцільним і співмірним вимогам буде застосування запобіжного заходу у вигляді заборони відчуження нерухомих об`єктів, які є предметом позивних вимог.

Як вбачається з позову Особа 9, остання звернулася із позовними вимогами, зокрема, щодо визнання за нею права власності на частку у розмірі 22/100 нерухомого майна, а саме: комплекс будівель і споруд, що розташований за адресою: місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ; а також щодо визнання за нею права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вулиця ІНФОРМАЦІЯ(колишня назва – ІНФОРМАЦІЯ), будинок 5.

Однак, позивачем не було надано суду доказів, а судом першої інстанції не перевірена вартість вищезазначеного майна, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо співмірності заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції не перевірені доводи Особа 9 щодо вчинення відповідачами дій, які спрямовані на відчуження нерухомого майна третім особам, а також не встановлено обставин, які свідчать про наявність між позивачем та відповідачами заборгованості за будь-якими зобов`язаннями, у зв`язку з чим не можливо встановити факт ухилення відповідачами від виконання таких зобов`язань.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. З тексту оскаржуваної ухвали не наведено жодного доказу існування реального ризику невиконання рішення.

Отже, суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали не встановив дійсні обставини справи, які мають істотне значення, не вирішив питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, а також докази на їх підтвердження чи спростування.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач визнає, що 78/100 часток нерухомого майна, РНОНМ 131059412110, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, ІНФОРМАЦІЯ, належить ТОВ «ІК АКТИВ».

Однак, суд першої інстанції на вищезазначене не звернув уваги та застосував заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна, яке не є предметом спору, не перевірив співмірність ціни такого майна до ціни позову.

У зв`язку з вищезазначеним, оскаржувана ухвала перешкоджає ТОВ «ІК АКТИВ» веденню господарської діяльності останнього, у тому числі здійснювати основний вид своєї господарської діяльності надання в оренду власного нерухомого майна.

Таким чином, колегія судів прийшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, адекватності та обґрунтованості, судом не мотивовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не забезпечено збалансованості інтересів сторін та вжито засоби забезпечення за відсутності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року про забезпечення позову не можна визнати обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви Особа 9 про вжиття заходів забезпечення позову».

Крім того, ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі 932/14243/19 прийнято відмову Особа 9 від позову до ТОВ «ІК АКТИВ», приватного нотаріуса Павловської Г.О., Особа 7, Особа 6 ., Особа 10 , Пеніч Ахмета, Особа 5, Особа 4, треті особи: Особа 11, AT «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК», ТОВ «ДНІПРООЛІЯ», про визнання дійсним рішення та записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна. Ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2019 року про відкриття провадження у зазначеній справі визнано нечинною. Провадження у справі закрито.

Оцінюючи дії судді Женеску Е.В. як такі, що містять ознаки дисциплінарних проступків, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір – це платіж, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлені, зокрема, загальні правила, види та стандарти розрахунків клієнтів банків, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до вказаної Інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Одним із реквізитів є «призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації з урахуванням вимог законодавства визначає платник, який відповідає за дані, зазначені в цьому реквізиті.

У платіжному дорученні, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «Призначення платежу» мають бути вказані відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 905/1057/18.

У наданих скаржником копіях матеріалів справи № 932/14243/19 наявна роздруківка дубліката квитанції (а. с. 8) інтернет-банку «Приват24» та роздруківки з веб-порталу «Судова влада України» (http://court.gov.ua/) (а. с. 9 – 11) про сплату Особа 9 18 вересня 2019 року судового збору за подання позову до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Вказані роздруківки не відповідають вимогам до документа, що підтверджує сплату судового збору, однак зазначене не стало для судді Женеску Е.В. підставою діяти у єдиновизначений законодавцем спосіб – залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків поданої позовної заяви, що є свідченням недбалості судді під час здійснення нею підготовчих дій для призначення справи до розгляду та недотримання вимог статті 185 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина десята статті 153 ЦПК України).

У наданих скаржником копіях матеріалів справи № 932/14243/19 наявна роздруківка з веб-порталу «Судова влада України» (http://court.gov.ua/) (а. с. 66) про сплату Особа 9 18 вересня 2019 року судового збору за подання позову до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Вказана роздруківка не відповідає нормативним вимогам до документа, що підтверджує сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, однак це не стало для судді Женеску Е.В. підставою для повернення заяви (стаття 153 ЦПК України), що свідчить про грубу недбалість судді під час прийняття до розгляду заяви про забезпечення позову.

У довідці Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, наданій на запит члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. щодо надходження на розрахунковий рахунок судового збору у справі № 932/14243/19, вказано, що «відповідно до обліково-статистичної картки по цивільній справі підтверджень платежів з казначейства знайдено не було».

За загальними правилами цивільного судочинства забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

Відповідно до статті 260 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно з абзацом третім пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 роз’яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність заявленим вимогам, повинні бути викладені в ухвалі суду про забезпечення позову.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов’язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).

Зі змісту заяви про забезпечення позову від 18 вересня 2019 року вбачається, що в ній відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності забезпечення позову, з приводу чого звертався до суду позивач.

Зі змісту ухвали судді Женеску Е.В. від 19 вересня 2019 року про забезпечення позову не вбачається, чим керувалася суддя Женеску Е.В., окрім посилань на норми законодавства, при задоволенні клопотання про забезпечення позову, а також у чому конкретно суддя вбачала достатні підстави вважати, що невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Водночас зазначена ухвала не містить жодних мотивів, тобто суджень і пояснень суду про наявність чи відсутність фактів, які стали основою для рішення, в ній також відсутні пояснення судді, чому нею винесено саме таке рішення, чому вона погодилась з одними та відкинула інші доводи. Відсутність належних мотивів в ухвалі про забезпечення позову встановлено також постановою апеляційного суду, якою ухвалу судді Женеску Е.В. від 19 вересня 2019 року про застосування заходів забезпечення позову скасовано.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був перевірити: наявність зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час розгляду та задоволення заяви про забезпечення позову суддя Женеску Е.В. не дотрималась зазначених вимог, оскільки в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову відсутні відповідні висновки суду щодо таких обставин.

Під час розгляду дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що у позовній заяві порушено питання щодо визнання права власності на нерухоме майно у місті Кривому Розі. Лише три абзаци із дев’яти сторінок позовної заяви стосуються нерухомого майна у місті Дніпрі, при цьому зі змісту позовної заяви в цій частині неможливо встановити, у чому полягає суть спору і хто є власником майна. Позивач лише зазначив загальну площу вказаної будівлі (8150 м²), що не підтверджувалося жодним доказом із долучених до позовної заяви документів.

Відповідно до статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, суддя Женеску Е.В. не виконала вимог ЦПК України щодо виключної підсудності.

Згідно з пунктом 4 частини другої та частиною четвертою статті 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що судді Женеску Е.В. вже під час постановлення ухвали про забезпечення позову було достеменно відомо, що до предмета позову входить лише майно, яке розташоване у місті Кривому Розі, оскільки ще до винесення ухвали про забезпечення позову суддя встановила, що вимоги щодо майна, яке розташоване у місті Дніпрі на вулиці ІНФОРМАЦІЯ, 5, не є предметом розгляду у цій справі, з огляду на те, що власник зазначеного майна – ТОВ «ГАРІ» не є стороною у цій справі і позовні вимоги щодо нерухомості у місті Дніпрі та його власника позивачем жодним чином не обґрунтовані.

Зважаючи на вказане, а також на те, що питання щодо відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову суддею вирішувалися в один день і в короткий проміжок часу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за таких обставин суддя зобов’язана була усвідомлювати, що справа не належить до підсудності Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Не може вплинути на висновок дисциплінарного органу про недотримання суддею вимог щодо виключної підсудності справи наявність у позовній заяві клопотання позивача про витребування у відповідача документів щодо нерухомого майна, розташованого у місті Дніпрі, що в подальшому могло б підтвердити правильність рішення судді щодо визначення підсудності справи, оскільки це суперечить нормі закону стосовно того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З ухвали про відкриття провадження не вбачається, яких заходів вжито суддею для перевірки того, що позовна заява підлягає розгляду у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська і що позивачем не допущено дій, віднесених пунктом 4 частини другої статті 44 ЦПК України до зловживань, що, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призвело до порушення вимог статей 30, 31, 44 ЦПК України.

Водночас з огляду на вимоги положень статті 498 ЦПК України, статей 76, 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді щодо відкриття провадження у справі з іноземним елементом, зважаючи на відсутність в ухвалі про відкриття провадження відповідних мотивів судді щодо правового регулювання зазначених статей, суддя Женеску Е.В. діяла у спосіб, не передбачений законодавством України, що не відповідає положенням статті 6 Конвенції щодо «суду, встановленого законом».

Відповідно до відомостей, наданих Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська, 19 вересня 2019 року суддею Женеску Е.В. призначено до розгляду в судовому засіданні у період з 08:00 до 16:00 16 справ.

На підставі звіту про автоматичний розподіл судових справ між суддями у справі № 932/14243/19, який було проведено о 09:50:09, доповідачем у вказаній справі визначено суддю Женеску Е.В.

19 вересня 2019 року суддя Женеску Е.В. надіслала до Відділу адресно-довідкової роботи Управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Дніпропетровській області запити щодо доступу до персональних даних, на які 19 вересня 2019 року отримала відповіді.

У фотокопії матеріалів справи міститься заява Особа 9 на ім’я судді Женеску Е.В. від 19 вересня 2019 року з проханням повідомити, чи перебуває у провадженні судді справа за позовом Особа 9 Суддя Женеску Е.В. цього самого дня, 19 вересня 2019 року, надала письмову відповідь на зазначену заяву, до якої долучила ухвалу про відкриття провадження у справі.

На підставі звіту про передачу судової справи раніше визначеному складу суду № 932/14243/19, провадження № 2-з/932/154/19 (заява про вжиття заходів забезпечення позову), який було проведено о 11:51:10, заяву Особа 9 передано судді Женеску Е.В.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, поспіх у діях судді щодо відкриття провадження та спілкування з позивачем протягом одного дня, з огляду на кількість призначених справ у цей день та загальне навантаження судді, свідчить про її винятково упереджене ставлення до позивача у цій справі, що є порушенням засад рівності сторін та безсторонності суду як складових права на справедливий суд.

Поведінка судді Женеску Е.В. щодо поспішного відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову суперечні позиції судді Женеску Е.В. під час розгляду справи № 200/5719/18, оскільки склад учасників у справі № 932/14243/19 подібний до складу учасників у справі № 200/5719/18, від розгляду якої суддя Женеску Е.В. заявила самовідвід. У зазначених справах подібна також і суть позовних вимог – майно та майнові права ТОВ «ІК АКТИВ».

Не зважаючи на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, їх відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті можна розмежувати суб’єктивний підхід, що відображає особисті переконання конкретного судді у конкретній справі, і об’єктивний підхід, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення у справі «П’єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, заява № 8692/79, пункт 30).

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, поведінка судді Женеску Е.В. під час розгляду справи № 932/14243/19 викликає обґрунтовані сумніви в безсторонності судді.

У відкритому доступі в мережі інтернет розміщені такі статті:

1) «Рейдери з Туреччини відбирають компанію «Дніпроолія» у її засновника» (матеріал від 28 грудня 2017 року, https://zrada.today/reidery-z-turechchyny-vidbyraiut-kompaniiu-dniprooli...);

2) «Нардеп Дейдей закликав прокуратуру і поліцію захистити від рейдерів підприємство «Дніпроолія» (матеріал від 16 січня 2018 року, https://gordonua.com/ukr/news/localnews/nardep-dejdej-zaklikav-prokuratu...);

3) «Інвестори з Туреччини просять владу захистити їхні права в Україні» (матеріал від 22 серпня 2019 року, (https://espreso.tv/news/2019/08/22/investory_z_ turechchyny_prosyat_vladu_zakhystyty_yikh_prava_v_ukrayini);

4) «Днипроолия» заявляет о рейдерском захвате завода турецкими инвесторами» (матеріал від 28 серпня 2019 року, https://ukranews.com/news/650354-dniprooliya-zayavlyaet-o-rejderskom-zah...);

5) «Чорні реєстратори та рейдерство: як український завод став майданчиком міжнародного бізнес-конфлікту» (матеріал від 8 жовтня 2019 року, https://novavlada.info/biznes/stati/zashchita-biznesa/chorni-reiestrator...).

У Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні рішення в таких справах:

справа № 201/5359/18 (Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська) за позовом Царан І. до Тарасова Ю.І., ТОВ «Дніпроолія», Особа 7, Особа 6 ., Особа 10 , Особа 5, Особа 4, Пеніч Ахмета про стягнення заборгованості;

справа № 904/114/18 (господарський суд Дніпропетровської області) за позовом Особа 7 до ТОВ «ІК Актив», Особа 4, Пеніч Ахмета, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, треті особи: приватний нотаріус міста Дніпра Батова Л.Г., державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Особа 6., Особа 8, Особа 5, про усунення перешкод; про зобов’язання вчинити дії; про визнання недійсною заяву; про визнання рішення загальних зборів недійсним; про скасування зміни до відомостей про юридичну особу; про визнання права власності; про зобов’язання вчинити дії, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

У вказаних статтях та рішень у судових справах можливо встановити наявність корпоративного конфлікту між засновниками підприємств ТОВ «ІК Актив» та ТОВ «Дніпроолія», інформаційне висвітлення якого розпочалось у 2017 року, а з огляду на склад учасників і коло задіяних у спорі осіб очевидно, що зазначений конфлікт має розголос у суспільстві, тому якість розгляду справ, пов’язаних із цим спором, безумовно впливає на авторитет правосуддя не тільки в Україні, а й за її межами.

Водночас, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, досліджуючи добросовісність виконання суддею Женеску Е.В. покладених на неї обов’язків, звертає увагу, що в ухвалі про застосування заходів забезпечення позову суддя самоусунулася від виконання обов’язку щодо дослідження наявності підстав для задоволення клопотання, а також від обов’язку мотивувати судове рішення, на що у своїй постанові звернув увагу і суд апеляційної інстанції, зазначивши, що «суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи…, вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, адекватності та обґрунтованості, судом не мотивовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не забезпечено збалансованості інтересів сторін та вжито заходи забезпечення за відсутності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову».

При цьому наслідком зазначених грубих порушень закону стало порушення права особи на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Володіння нерухомим майном ТОВ «ІК АКТИВ», яке є власником принаймні частини об’єктів нерухомості, щодо яких суддею допущено втручання, підпадає під гарантії, встановлені цією статтею, що і було підтверджено судом апеляційної інстанції, який констатував, що суддя Женеску Е.В. прийняттям ухвали від 19 вересня 2019 року здійснила втручання у господарську діяльність ТОВ «ІК АКТИВ», пов’язану із використанням належного на праві власності товариству нерухомого майна.

Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим. Лише в такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії. Для досягнення цих цілей необхідне виконання низки вимог (пункт 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд інстанцією вищого рівня. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, пункт 30).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із того, що поняття «основоположні права людини», яке використовується у пункті 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинно тлумачитися у розумінні, загальноприйнятому у механізмі захисту основоположних прав людини відповідно до Конвенції. У свою чергу, згідно з усталеним тлумаченням Конвенції під основоположними правами людини, що нею гарантуються, розуміються, у тому числі, права юридичних осіб (пункт 98 рішення «Совтрансавто-Холдинг проти України», яким констатовано, що спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справ, призвів до порушення права заявника, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що при постановленні ухвал про забезпечення позову та відкриття провадження у справі з істотним порушенням статей 30, 31, 44, 149, 151, 153, 260 ЦПК України суддя Женеску Е.В. вчинила дії, що не відповідають критеріям «суду, встановленого законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Таке розуміння положень статті 6 Конвенції та змісту права на справедливий суд підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Женеску Е.В. під час здійснення правосуддя у справі № 932/14243/19 допустила дисциплінарні проступки, наслідком чого є притягнення судді до відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права на справедливий суд та права власності.

Враховуючи, що під час розгляду дисциплінарної справи доказів умисності вчинення суддею Женеску Е.В. зазначених проступків не здобуто, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, виходячи із встановлених обставин, вважає, що такі обставини мали бути очевидними для судді відразу після отримання позовної заяви, а тому допущені нею порушення основоположних прав і свобод мали місце внаслідок грубої недбалості.

Більше того, обраний суддею спосіб і порядок дій під час відкриття провадження у справі № 932/14243/19 та вжиття в ній заходів забезпечення позову, а саме: самоусунення від виконання обов’язку щодо дослідження наявності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, а також від обов’язку мотивувати судове рішення; прийняття до провадження позовної заяви та заяви про забезпечення позову без доказів сплати судового збору; невчинення дій з метою дослідження доказів та невитребування доказів у позивача для прийняття обґрунтованих рішень про відкриття провадження та забезпечення позову; неврахування балансу інтересів, прав відповідачів та третіх осіб в частині заборони їм вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі і реєстраційні; ігнорування відсутності доказів підсудності справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська; недобросовісна оцінка доказів підсудності справи внаслідок припущення, не відповідають положенням пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суперечать засадам і правилам судочинства, руйнують суспільну довіру до суду та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів. Такі дії судді кваліфікуються як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Женеску Е.В. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Обставини дисциплінарної справи за скаргою Президента Національної академії аграрних наук України Гадзала Ярослава Михайловича у справі № 200/11689/18

Ухвалою судді Бабушкіського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі № 200/11689/18 за позовом Особа 1 до Національної академії аграрних наук України (далі – НААНУ) про оформлення трудових відносин та зобов’язання укласти договір. Розгляд справи судом вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 11:00 27 липня 2018 року. Зазначена ухвала надіслана до ЄДРСР 3 вересня 2018 року.

Ухвалою судді Бабушкіського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. від 13 липня 2018 року у справі № 200/11689/18 заяву позивача про забезпечення позову задоволено та заборонено:

НААНУ (код ЄДРПОУ 00024360, 01010, м. Київ, вул. Суворова (вул. Михайла Омеляновича-Павленка), буд. 9) в особі її органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії проводити конкурс на заміщення вакантної посади директора державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586), дату початку проведення якого призначено на 17 липня 2018 року о 10:00 за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9 (Національна академія аграрних наук України), оприлюднювати та затверджувати його результати до набрання законної сили рішенням у цій справі;

НААНУ (код ЄДРПОУ 00024360, 01010, м. Київ, вул. Суворова (вул. Михайла Омеляновича-Павленка), буд. 9) в особі її органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії вчиняти будь-які дії щодо призначення на посаду директора державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586) до набрання законної сили рішенням у цій справі, в тому числі, але не виключно: видавати наказ про призначення директора державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586), оголошувати та проводити нові конкурси на заміщення вакантної посади директора державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586), укладати контракт з новим директором державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586);

НААНУ (код ЄДРПОУ 00024360, 01010, м. Київ, вул. Суворова (вул. Михайла Омеляновича-Павленка), буд. 9) в особі її органів та посадових осіб призначати будь-яку особу на посаду виконувача обов’язків директора державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586) та укладати контракт із такою особою до набрання законної сили рішенням у цій справі;

державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань і нотаріусам вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо державного підприємства «Дослідне господарство «Городецьке» Інституту агроекології і природокористування НААН» (код ЄДРПОУ 00729586), зокрема стосовно щодо керівника підприємства, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

16 липня 2018 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2018 року у справі № 200/11689/18.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2018 року, постановленою під головуванням судді Женеску Е.В., до участі у справі залучено виконувача обов’язків директора Інституту агроекології і природокористування як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача – НААНУ.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 жовтня 2018 року, постановленою під головуванням судді Женеску Е.В., зупинено провадження у справі до вирішення питання про її відвід.

Ухвалою цього суду від 30 жовтня 2018 року суддя Татарчук Л.О. заяву про відвід судді Женеску Е.В. залишено без задоволення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року, постановленою під головуванням судді Женеску Е.В., відновлено провадження у справі.

21 січня 2019 року ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (суддя Женеску Е.В.) заяву позивача про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову задоволено лише в частині залишення позовної заяви без розгляду, в задоволенні клопотання в частині скасування заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що виділені матеріали справи з оригіналом ухвали про забезпечення позову перебувають на розгляді у Дніпровському апеляційному суді.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу НААНУ задоволено та скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведена наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, що дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Апеляційний суд із вказаними висновками не погодився, зважаючи на таке.

Як убачається із заяви про забезпечення позову, позивач не зазначає, яким чином може бути ускладнене та унеможливлене виконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення його позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо: забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, задля забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом з урахуванням, зокрема, співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, й інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак на порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував підстав застосування саме такого виду забезпечення позову. Суд взагалі не навів доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення, що заявником доведена наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Водночас колегія суддів звернула увагу, що у разі можливого задоволення рішенням суду позовних вимог реалізація трудових прав позивачем не буде ускладнена наявністю на посаді директора іншого працівника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Оцінюючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Оцінка дій судді здійснюється в світлі положень статті 6 Конвенції, підпунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 149–153, 260 ЦПК України, пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», пунктів 34–36, 40 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року; у справі «Бендерський проти України», пункт 42; у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність заявленим вимогам, повинні бути викладені в ухвалі суду.

З ухвали про забезпечення позову не вбачається, чим керувалася суддя Женеску Е.В., задовольняючи зазначену заяву, оскільки в ухвалі не наведено та не конкретизовано «наступних підстав», як зазначила суддя в ухвалі, з яких вона вважала можливим вжиття заходів забезпечення позову.

Суддя Женеску Е.В. в ухвалі не мотивувала висновку про обґрунтованість припущення стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Посилань на статті ЦПК України та постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недостатньо для вмотивованого висновку про необхідність забезпечення позову без відповідних висновків суду щодо наявності дійсного спору між сторонами, наявності зв’язку між заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, суддя Женеску Е.В. в ухвалі не мотивувала співмірності обраного способу забезпечення позову позовним вимогам, не надала належної оцінки доводам позивача щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову.

При цьому очевидно, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя Женеску Е.В. взяла до уваги лише інтереси позивача, не звернула увагу на те, що, заборонивши відповідачу вчиняти організаційно-розпорядчі функції, вона фактично свавільно втрутилася в діяльність НААНУ.

Такі дії судді Женеску Е.В. не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову та призвели до непропорційного втручання у організаційно-розпорядчі права юридичної особи.

У зв’язку із наведеним Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Женеску Е.В. щодо невиконання обов’язків обґрунтувати та належним чином мотивувати ухвалюване рішення, встановити наявність дійсного спору між сторонами, виявити зв’язок між заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, встановити реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, дотримуватися балансу інтересів сторін та співмірності заходів втручання, що загалом спричинило необгрунтоване втручання в господарсько-розпорядчі функції НААНУ та призвело до порушення права на справедливий судовий розгляд, наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За приписами частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Пунктом 13 вказаного Порядку визначено, що електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За приписами частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (стаття 190 ЦПК України).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначені цією статтею для негайного виконання (стаття 272 ЦПК України).

За даними ЄДРСР, ухвали судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. від 13 липня 2018 року про відкриття провадження у справі та забезпечення позову, надіслані судом до ЄДРСР 3 вересня 2018 року, що свідчить про порушення строків надання суддею копій рішень для внесення до ЄДРСР.

З наданої скаржником довідки вбачається, що у період з 15 липня 2018 року по 16 серпня 2018 року до апарату Президії НААНУ не надходили документи (рішення суду, ухвали, позовні заяви та інші листи) із Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 200/11689/18, хоча розгляд зазначеної справи після відкриття провадження призначався суддею на 27 липня 2018 року.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини невід’ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справах «Екбатані проти Швеції» від 26 травня 1988 року, номер заяви 10563/83, пункти 24–33); право на ефективну участь рішення у справі «T. та V. проти Сполученого Королівства» від 16 грудня 1999 року, номери заяв 24724/94; 24888/94, пункти 83–89).

Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і в кримінальних провадженнях (рішення у справі «Фелдбрюгге проти Нідерландів», § 44).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів», §33.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Суду у справі «Гурепка проти України (№ 2)» наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Наведене свідчить про наявність у діях судді Женеску Е.В. щодо неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, ненаправлення йому копії позовної заяви, ухвал про відкриття провадження у справі та про вжиття заходів забезпечення позову всупереч однозначно сформульованим вимогам статей 28, 178, 190, 272 ЦПК України складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Враховуючи явну невмотивованість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені суддею Женеску Е.В. порушення не мають характеру простої суддівської помилки, оскільки відсутній предмет того, в чому суддя могла б помилитися, натомість дії судді свідчать про допущену нею грубу недбалість. Доказів умисності дій судді під час дисциплінарного провадження не здобуто.

Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду справи № 200/11689/18 суддя Женеску Е.В. допустила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Узагальнюючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає доведеним факт вчинення суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час розгляду справ №№ 200/5719/18, 932/14243/19, 200/11689/18 істотного порушення вимог статей 30, 31, 44, 51, 62, 149, 151, 153, 175, 177, 185, 198, 217, 260 ЦПК України, статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 41 Конституції України, статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: прийняття до розгляду позовної заяви, що не оплачена судовим збором; залучення до участі у справі співвідповідачів у не передбачений законом спосіб; допущення до участі у справі представника відповідачів без встановлення даних про його особу та перевірки наявності повноважень на здійснення представництва; неповідомлення сторін про час та місце розгляду справи; неналежне виконання обов’язку щодо запобігання зловживанням сторін у справі процесуальними правами; сприяння зловживанням та маніпуляції щодо підсудності справ; ухвалення невмотивованих рішень; недотримання балансу інтересів сторін; порушення прав особи на мирне володіння майном; порушення прав особи на справедливий суд; безпідставне самоусунення від розгляду справи; невжиття заходів щодо своєчасного розгляду справи та порушення строків надання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР, і, як наслідок, підрив авторитету правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Таким чином, суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. допущено дії, наслідком яких є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Вирішуючи питання про притягнення судді Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності та визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).

Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Як зазначалося вище, за результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. під час розгляду справ №№ 200/5719/18, 932/14243/19, 200/11689/18 допустила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вступаючи на посаду, суддя бере на себе зобов’язання об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено, що суддя Женеску Е.В. під час здійснення правосуддя неналежно поставилася до виконання обов’язків судді та через грубу недбалість допустила істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції, порушення прав людини і основоположних свобод, грубого порушення закону та мало істотні негативні наслідки і викликало обґрунтований сумнів у здійсненні суддею правосуддя безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо. Зазначене, у свою чергу, не підвищує рівня довіри до суду, а навпаки, підриває авторитет правосуддя. При цьому вказані дії судді мали істотні негативні наслідки для фізичних та юридичних осіб, зокрема ТОВ «ІК АКТИВ», якого було позбавлено права мирно володіти своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, розгляд суддею Женеску Е.В. справ №№ 200/5719/18, 932/14243/19, 200/11689/18 мав формальний характер та не був спрямований на справедливий їх розгляд з метою забезпечення завдань цивільного судочинства та верховенства права. Ухвали про відкриття провадження та вжиття заходів забезпечення позову постановлені суддею Женеску Е.В. із грубим порушенням вимог процесуального закону щодо вмотивованості, підсудності, рівності сторін, дотримання основоположних прав і свобод людини.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, допущені суддею Женеску Е.В. грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду та є несумісними зі статусом судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що груба недбалість судді під час виконання обов’язків щодо організації розгляду позовних заяв відповідно до вимог закону сприяла недобросовісним сторонам у зловживанні наданими їм процесуальними правами та уможливила протиправне вирішення питань про права і обов’язки осіб щодо майна особливо значної вартості або виконання важливих організаційних функцій, що не може бути оцінено дисциплінарним органом інакше, ніж прояв суддівської сваволі, яка є несумісною із самим поняттям «правосуддя» та статусом судді.

Враховуючи очевидність зазначених порушень, допущених суддею Женеску Е.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а містять ознаки грубої недбалості та є підставою для встановлення факту вчинення суддею Женеску Е.В. істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії судді Женеску Е.В. слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді і підриває суспільну довіру до суду.

Щодо строків притягнення судді Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності слід зазначити таке.

Передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк притягнення судді Женеску Е.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, в тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з характеристикою, підписаною головою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Литвиненком І.Ю., суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Е.В. є кваліфікованим та грамотним юристом, досвідченою суддею, сумлінно ставиться до виконання своїх обов’язків та дотримується правил суддівської етики, систематично розвиває професійні навички та уміння, вимоглива до себе, самокритична, відповідальна, у спілкуванні толерантна і тактовна.

Із наданих Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська відомостей щодо навантаження судді Женеску Е.В. вбачається, що у 2018 році у провадженні судді перебувала 3731 справа, з яких 2441 справа розглянута нею.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Враховуючи, з одного боку, позитивну характеристику судді, а з іншого – характер грубих порушень, допущених суддею Женеску Е.В., які свідчать про необ’єктивне та несправедливе здійснення нею правосуддя у низці справ, у яких, зокрема, без належних підстав та з грубим порушенням норм законодавства допущено втручання в основоположні права людини, беручи до уваги, що дії судді є настільки свавільними, що вже самим фактом їх вчинення підривають суспільну довіру до суду, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Женеску Е.В. дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус

суддів» та пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

притягнути суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Женеску Елеонору Вячеславну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше десяти днів з дня його ухвалення.

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя            В.І. Говоруха

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя            П.М. Гречківський

 

Л.Б. Іванова

 

В.В. Матвійчук