Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки скарги адвоката Зайця Андрія Вікторовича, поданої в інтересах Вовка П.В., на дії судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (за дії, вчинені на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва) Фоміна Віктора Анатолійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 серпня 2018 року за вхідним № З-1144/5/7-18 надійшла скарга адвоката Зайця А.В., подана в інтересах ОСОБА_1, на дії судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (за дії, вчинені на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва) Фоміна В.А. під час розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О., погодженого прокурором Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Макаром О.І., про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках матеріалів досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1 від ДАТА_1, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1, частиною другою статті 368-2 Кримінального кодексу України.
Зокрема, у скарзі зазначено, що суддя Фомін В.А. 27 лютого 2018 року постановив ухвалу, якою задовольнив вказане клопотання. При цьому слідчий суддя не вмотивував причин задоволення клопотання детектива та значення отримання вказаної інформації для розслідування кримінального провадження. Натомість ухвала мала «шаблонний необґрунтований текст» з відсутністю аналізу доказів, наданих сторонами. За твердженням скаржника, вказаною ухвалою необґрунтовано надано дозвіл на отримання інформації щодо трафіку з номерів мобільних телефонів, які, за твердженням органу досудового розслідування, належать стороннім особам, а не ОСОБА_1 Надання дозволу на такого роду втручання скаржник вважає невиправданим у вказаному випадку. Необхідність надання дозволу на отримання трафіку з номерів мобільних телефонів працівників окружного адміністративного суду міста Києва та інших номерів, які не належать самому ОСОБА_1, і даних на підтвердження їх належності будь-яким особам слідчому судді взагалі не було надано, а тому автор вважає дії судді необґрунтованими та такими, що грубо порушують конституційні права цих осіб.
Крім цього, наголошено, що вказаною ухвалою слідчий суддя надав дозвіл детективам отримати інформацію, яка захищена законом, та порушити конституційні права невичерпного кола невідомих осіб, надавши дозвіл на отримання відомостей про всіх абонентів (користувачів відповідної мережі оператора мобільного зв’язку) за певний період часу у певних місцях (з прив’язкою до місцевості). Вважає надання такого дозволу свідомим ігноруванням норм Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та норм Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
За твердженням скаржника, суддею також проігноровано та не враховано роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) № 1375 від 8 грудня 2017 року щодо безпідставності здійснення досудового розслідування кримінального провадження за статтями 366-1, 368-2 Кримінального кодексу України без висновку НАЗК про встановлення фактів вказаних кримінальних правопорушень під час проведення перевірки. На момент постановлення вказаної ухвали судді Фоміну В.А. було відомо про існування висновків НАЗК №№ 199, 200 від 9 лютого 2018 року про проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2015 – 2016 роки та встановлення відсутності ознак вказаних кримінальних правопорушень.
У скарзі наголошено, що суддею Фоміним В.А. проігноровано листи та пояснення представника ОСОБА_1 та інших учасників процесу про врахування порушень, допущених при розслідуванні вказаного кримінального провадження, незаконності його розслідування та вимог органу досудового розслідування, зловживання детективами своїми службовими обов’язками з метою тиску на окружний адміністративний суд міста Києва, а також здійснення повідомлення про розгляд будь-яких клопотань в рамках кримінального провадження НОМЕР_1 для забезпечення змагальності сторін. У вказаних ухвалах суддя навіть не надав значення та не проаналізував докази, надані скаржником.
В ухвалі слідчий суддя Фомін В.А. надав дозвіл на отримання трафіку з номерів мобільних телефонів за період часу з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, не врахувавши те, що під час досудового розслідування перевіряється період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Крім того, у скарзі зауважено, що суддею на час подання скарги безпідставно не внесено вказану ухвалу до Єдиного державного реєстру судових рішень та відмовлено у наданні її копії чи відомостей про результати розгляду клопотань представнику ОСОБА_1 на порушення статті 27 КПК України, якою передбачено право особи на отримання відомостей про результати судового розгляду незалежно від того, чи його було проведено в закритому судовому засіданні. При цьому суддею свідомо не враховано, що досудове розслідування цього кримінального провадження проводиться більше року. За весь час розслідування жодній особі не повідомлено про підозру.
На підставі автоматизованого розподілу скаргу адвоката Зайця А.В. в інтересах ОСОБА_1 передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківським П.М. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміна В.А. з огляду на таке.
Фомін Віктор Анатолійович Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-VI обраний на посаду судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області безстроково, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 443/2017 переведений шляхом відрядження строком до шести місяців на роботу на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва.
Суддя Фомін В.А. під час перебування на посаді судді Солом’янського районного суду міста Києва 27 лютого 2018 року у закритому судовому засіданні розглянув клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О., погоджене прокурором Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Макаром О.І., про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках матеріалів досудового розслідування у об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за _НОМЕР_1 від ДАТА_1, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1, частиною другою статті 368-2 Кримінального кодексу України (справа № 760/4392/18).
Цього дня суддею постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено, надано старшому детективу – керівнику Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Павлущику В.В. та іншим зазначеним в ухвалі службовим особам тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», з можливістю вилучення їх копій (здійснити виїмку), а саме до усієї наявної інформації щодо:
а) 15 визначених у клопотанні абонентських номерів телефону (MSISDN); 13 абонентських номерів із використанням IMEІ, мобільного терміналу систем зв’язку, за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, із зазначенням типу з’єднань, дати, часу, тривалості вхідних та вихідних телефонних з’єднань, у тому числі з’єднання нульової тривалості, маршрутів передавання, SMS, MMS, переадресації, надання послуг всесвітньої системи загального доступу інтернет (GPRS-трафік, 3G-трафік), із зазначенням виділених ІР-адрес, які використовувались, ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання абонента (IMSІ, IMEІ), у т.ч. дати та часу використання IMEІ мобільного терміналу зв’язку разом з тим чи іншим MSISDN і навпаки, абонентських номерів, з якими відбувались з’єднання як абонента «А», так і абонента «Б», адрес їх місцеперебування в момент кожного з’єднання, (як абонента «А», так і абонента «Б»), з посиланням на прив’язку до базових станцій та їх точних адрес розташування (із зазначенням географічних координат їх місця положення) й азимутів ретрансляційних антен (із обов’язковим зазначенням LAC та CID) тощо, форми та способу оплати за користування послугами мобільного зв’язку (із зазначенням усіх наявних даних про спосіб, час і точне місце проведення оплати тощо), а також за наявності контрактної угоди або відповідної реєстрації надати відомості про конкретних осіб – власників абонентських номерів, що використовували зазначені IMEІ/ MSISDN тощо;
б) усіх з’єднань абонентських номерів SIM-карток, що здійснені через вежі (базові станції) у місті Києві, Київській, Одеській областях (всього 33 адреси веж із зазначенням азимутів), у визначені у клопотанні періоди та дати з 00:00 до 24:00 кожного вказаного дня (тобто цілодобово щодо всіх наведених базових станціях) із зазначенням адреси розташування та номера кожної конкретної базової станції, які забезпечували зв’язок (із обов’язковим зазначенням LAC та CID), типу з’єднань, дати, часу, тривалості вхідних і вихідних телефонних з’єднань, у т.ч. з’єднання нульової тривалості, маршрутів передавання, SMS, MMS, переадресації, надання послуг всесвітньої системи загального доступу інтернет (GPRS-трафік, 3G-трафік), із зазначенням виділених ІР-адрес, які використовувались, ідентифікаційних ознак кінцевого обладнання абонента (IMSІ, IMEІ), у т.ч. дати та часу використання IMEІ мобільного терміналу зв’язку разом з тим чи іншим MSISDN і навпаки, абонентських номерів, з якими відбувались з’єднання як абонента «А», так і абонента «Б», адрес їх місцеперебування в момент кожного з’єднання (як абонента «А», так і абонента «Б»), з посиланням на прив’язку до базових станцій та їх точних адрес розташування (із зазначенням географічних координат їх місця положення) й азимутів ретрансляційних антен (LAC та CID) тощо.
Строк дії ухвали визначено тривалістю протягом одного місяця з дня її постановлення.
Як зазначено у тексті клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1, з метою підтвердження або спростування фактів, які перевіряються в рамках цього кримінального провадження, для здійснення повного, об’єктивного та всебічного досудового розслідування необхідним є отримання відомостей від ПрАТ «ВФ Україна» про з’єднання та місцеперебування абонентських номерів мобільних телефонів, які перебували у користуванні ОСОБА_1 та його близьких і пов’язаних осіб, з метою встановлення місця постійного проживання декларанта у звітних періодах і його спільних зв’язків з ОСОБА_2 та іншими близькими особами.
Також вказано, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Букіної О.М. від 9 листопада 2017 року надано дозвіл на отримання доступу до інформації за номером мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_1, проте її володільцем (ПрАТ «ВФ Україна») не надано цю інформацію під час здійснення тимчасового доступу, а тому орган досудового розслідування повторно звертається з відповідним клопотанням. Аналогічними є підстави для повторного отримання тимчасового доступу до інформації щодо іншого ІМЕІ, який перебував у користуванні ОСОБА_1, та доступ до якої не надано ПрАТ «ВФ Україна».
Крім того, ухвалами слідчих суддів Солом’янського районного суду міста Києва надавались тимчасові доступи до інформації щодо чотирьох номерів мобільних телефонів, які могли перебувати у користуванні ОСОБА_1 або членів його родини (з огляду на місце перебування абонентів протягом строку дії SIM-карток та абонентів, з якими вони зв’язувались). Під час огляду даних за цими номерами встановлено, що вони працювали з мобільними пристроями, які мали 10 вказаних у клопотанні ІМЕІ, а тому необхідним є отримання подальшої інформації за цим ІМЕІ від оператора ПрАТ «ВФ Україна», з SIM-картками якого вони могли використовуватись та які могли перебувати у користуванні ОСОБА_3 і його близьких осіб.
Під час огляду вказаних даних також встановлено, що ОСОБА_1 використовувала ІМЕІ, доступ до інформації щодо якого вже надавався ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва. Під час огляду усіх даних від операторів телекомунікаційних послуг встановлено номери мобільних телефонів, що належать ПрАТ «ВФ Україна», та ІМЕІ, які могли перебувати у користуванні ОСОБА_1 і членів його родини.
Під час допиту двох працівників окружного адміністративного суду міста Києва, які контактують з ОСОБА_1, встановлено, що ці особи не надають номери мобільних телефонів ОСОБА_1, що може вказувати на їх намагання сховати важливу для слідства інформацію з огляду на особисті та службові відносини з головою суду. Враховуючи, що вказані особи могли постійно контактувати з ОСОБА_1 у 2015–2016 роках, для встановлення його номерів телефону необхідним є отримання даних за зазначеними номерами телефонів цих осіб для подальшого зіставлення та аналізу із уже отриманими даними з метою пошуку телефонів ОСОБА_1.
Незважаючи на законодавчу вимогу надавати правдиві та повні свідчення органу досудового розслідування, під час допитів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їхніми рідними і пов’язаними особами не надано відомості про номери мобільних телефонів, які перебували у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших осіб у 2015–2016 роках, що призводить до необхідності здійснення інших слідчих та процесуальних дій задля пошуку та встановлення необхідних слідству відомостей.
У клопотанні наголошено, що для досягнення цілей кримінального провадження необхідним є встановлення вказаних даних, а тому виникла необхідність в отриманні інформації про телефонні дзвінки абонентських номерів SIM-карток, які здійснені через вежі мобільного оператора «ВФ Україна», що розташовані в місцях спільного перебування ОСОБА_1 та його близьких і пов’язаних осіб.
Також зазначено, що в подальшому шляхом зіставлення даних з усіх веж можливо встановити номери мобільних телефонів ОСОБА_1, які останній переховує та які мають велике значення для встановлення всіх обставин у кримінальному провадженні.
Водночас у клопотанні вказано: «Враховуючи вищенаведені обставини виникла необхідність у здійсненні тимчасового доступу до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ «ВФ Україна» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) щодо вказаних абонентських номерів телефонів та ІМЕІ.
Інформація, що зберігається в оператора мобільного зв’язку, допоможе встановити місце перебування ОСОБА_1, ОСОБА_2, та інших близьких і пов’язаних осіб, що є необхідним для підтвердження або спростування факту спільності проживання ОСОБА_1 з іншими особами та ведення спільного з ними побуту, спільного використання грошей та майна, спільних подорожей та проведеного дозвілля, що у своїй сукупності є необхідним для доведення або спростування фактів, які перевіряються в цьому кримінальному провадженні».
Отже, у клопотанні підсумовано, що іншими засобами довести обставини, які передбачається довести за допомогою запитуваних речей і документів, неможливо, оскільки зазначена інформація може містити дані щодо конкретних дат і часу телефонних розмов, приблизне місце розташування абонентів, узагальнені дані, які відсутні в органу досудового розслідування і мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Крім того, в черговий раз наголошено, що іншим чином встановити необхідні для досудового розслідування відомості (номери мобільних телефонів) не вбачається за можливе.
Також у клопотанні висловлено прохання розглянути його без участі представника ПрАТ «ВФ України» (оскільки завчасне повідомлення про намір тимчасового доступу до вказаної документації та її вилучення, на думку органу досудового розслідування, може призвести до знищення чи підміни цих документів), а також на підставі пункту 4 частини другої статті 27 КПК України висловлено прохання розглянути подане клопотання у закритому судовому засіданні з метою уникнення розголошення таємниці, що охороняється законом (щодо персональних даних особи). Орган досудового розслідування просив врахувати, що оскільки ОСОБА_1 як суддя може мати повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень України, отримання ним інформації про вказане клопотання може зашкодити здійсненню досудового розслідування та призвести до розголошення таємниці його проведення.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (стаття 8 цього Кодексу).
Як встановлено частиною першою статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з частиною першою статті 131 цього Кодексу заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.
Відповідно до частини п’ятої 5 статті163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (частина шоста цієї статті).
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому ухвала слідчого судді Фоміна В.А. 27 лютого 2018 року не містить мотивів, з яких суддя виходив при наданні дозволу на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», з можливістю вилучення їх копій (здійснити виїмку), а саме до усієї наявної інформації щодо 15 визначених у клопотанні абонентських номерів телефону (MSISDN); 13 абонентських номерів із використанням IMEІ, мобільного терміналу систем зв’язку, за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року включно (що виходить за межі періоду, щодо якого проводиться досудове розслідування, на один рік).
Крім того, особливої уваги заслуговує відсутність мотивів для надання такого дозволу щодо з’єднань абонентських номерів SIM-карток, які здійснені через вежі (базові станції) у місті Києві, Київській, Одеській областях (всього 33 адреси веж із зазначенням азимутів) у визначені у клопотанні періоди та дати. Таким чином, дозвіл надано щодо невизначеної кількості осіб, які не мають жодного стосунку до розслідування, таємниця телефонних розмов і листування яких гарантована Конституцією та законами України.
Натомість у мотивувальній частині ухвали слідчий суддя Фомін В.А. виклав зміст клопотання, навів положення статей 131, 132, 159, 162, 163 КПК України та зазначив, що, враховуючи викладені обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень та правове обґрунтування клопотання, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази щодо наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки стороною обвинувачення була доведена мета отримання доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», у зв’язку з тим, що відомості, які містяться в документах, про доступ до яких йдеться у клопотанні, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.
Отже, суддя Фомін В.А. не зазначив в судовому рішенні мотивів його прийняття, в тому числі і надання дозволу на отримання інформації щодо телефонних розмов невичерпного кола осіб, а саме – що такий ступінь втручання є виправданим у цьому кримінальному провадженні.
Право на мотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на мотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, судові рішення повинні в достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються (справа «Бочан проти України», параграф 78).
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний обґрунтувати свої дії, вказуючи мотиви своїх рішень («Суомінен проти Фінляндії», § 36).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень вказано, що чіткі вмотивованість та обґрунтування є основними вимогами до судових рішень та важливим елементом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та однозначний спосіб (пункт 3).
Судові рішення повинні бути вмотивовані. Якість судового рішення залежить від якості його вмотивованості. Належна вмотивованість є обов’язковою вимогою, якою не можна нехтувати в інтересах швидкого розгляду справи. Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимності рішень. Мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперчливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення) (пункти 34–37).
Пунктом 49 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, визначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.
Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності (пункт 50 вказаного Висновку).
У письмових поясненнях суддя Фомін В.А. навів відомості, зазначені у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та зауважив, що, враховуючи всі вказані обставини, які він проаналізував при розгляді клопотання та надав їм належну правову оцінку, 27 лютого 2018 року він як слідчий суддя відповідно до вимог частини другої статті 163 КПК України розглянув це клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться документи, що підлягали вилученню, та виніс вмотивовану ухвалу.
Суддя пояснив, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність в задоволенні або відмовити в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Зауважив, що під час розгляду клопотання ним вивчалися підстави надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме – ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Бобровника О.В. від 29 листопада 2017 року (провадження № 1-кс760/16985/17, справа № 760/26279/17, провадження №1-кс/760/16984/17, справа №760/26277/17) та слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сергієнко Г.Л. від 26 лютого 2018 року (провадження №1-кс/760/2944/18, справа 760/4388/18), відповідно до змісту яких слідчі судді дійшли переконання про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у цьому кримінальному провадженні.
Суддя наголосив, що ним ретельно перевірялися всі докази, на які посилався детектив НАБУ під час розгляду клопотання (номери мобільних телефонів, ІМЕІ телефонів, ІР-адреси, кому вони належать, базові станції та їх точна адреса розташування тощо).
На думку судді, твердження скаржника про ігнорування ним роз’яснення НАЗК № 1375 від 8 грудня 2017 року є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам КПК України. Згідно з частиною другою статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, суддя звернув увагу на недопустимість доказів, на які посилається у своїй скарзі адвокат Заяць А.В., оскільки ним на порушення вимог чинного законодавства отримано повний доступ до всіх судових справ Солом’янського районного суду міста Києва щодо розгляду клопотань органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження НОМЕР_1.
Оскільки ухвала слідчого Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року, на підставі якої адвокату було надано доступ до цих матеріалів, була скасована ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2018 року та у задоволенні клопотання адвоката Зайця А.В. щодо повного доступу до всіх судових справ Солом’янського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1 від ДАТА_1, відмовлено. При цьому колегія суддів дійшла висновку, що отримання тимчасового доступу до матеріалів, які перебувають у володінні Солом’янського районного суду міста Києва, особою, щодо дій якої воно фактично й розслідується, нанесе невідворотної шкоди ефективності його проведення з огляду на те, що у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від ДАТА_1 збираються докази та надається належна правова оцінка можливим протиправним діям ОСОБА_1, а отримання його представником – адвокатом Зайцем А.В. тимчасового доступу до всіх матеріалів цього кримінального провадження призведе до порушення таємниці досудового розслідування, яка охороняється законом, згідно із вимогами статті 222 КПК України.
Враховуючи викладені обставини, суддя Фомін В.А. вважає прийняте ним рішення у формі ухвали слідчого судді від 27 лютого 2018 року у цьому кримінальному провадженні вмотивованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та міжнародно-правовим актам, тому, на його переконання, у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.
Суддя Фомін В.А. зазначив, що вважає подання скарги адвоката Зайця А.В. зловживанням правом на звернення до Вищої ради правосуддя, намаганням вплинути на суддю та має на меті дискредитувати його як суддю з 30-річним стажем.
Під час проведення перевірки твердження скаржника про порушення, допущені суддею у зв’язку з неповідомленням його про розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, не підтвердилися з огляду на таке.
Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадку, зокрема, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження (частини перша, друга, четверта статті 27 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 134 цього Кодексу слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.
Як встановлено частиною першою статті 163 КПК України, після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті.
Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться (частина друга статті 163 вказаного Кодексу).
Відповідно до частини четвертої цієї статті слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
Враховуючи наведене, порушення вимог процесуального закону щодо повідомлення учасників кримінального провадження про розгляд клопотання суддею Фоміним В.А. не підтвердились.
Твердження скаржника про безпідставне невнесення до Єдиного державного реєстру судових рішень вказаної ухвали суддею Фоміним В.А. спростовано за результатами попередньої перевірки, виходячи з такого.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення (частина четверта статті 4 цього Закону).
У текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не може бути розголошена інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні (пункт 4 частини першої статті 7 вказаного Закону).
Як встановлено перевіркою, за даними вказаного реєстру (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72486870) ухвалу слідчого судді від 27 лютого 208 року надіслано судом 28 лютого 2018 року, проте замість тексту ухвали зазначено, що інформація заборонена для оприлюднення згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» (пункт 4 статті 7).
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи дії судді Фоміна В.А. при постановленні ухвали та виконанні обов’язків слідчого судді, покладених на нього кримінальним процесуальним законом, не здійснюючи оцінку законності ухвали слідчого судді, дійшла висновку, що наведені дії судді містять ознаки недбалого ставлення до своїх службових обов’язків, а тому у цих діях вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів його ухвалення, а також пунктом 4 частини першої вказаної статті – умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Крім того, 23 жовтня 2019 року ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою Таранова М.А. (єдиний унікальний номер Т-10/0/7-19) відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміна В.А. та встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні.
Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про об’єднання дисциплінарної справи за скаргою адвоката Зайця А.В, поданою в інтересах Вовка П.В. (єдиний унікальний номер З-1144/5/7-18), із дисциплінарною справою, відкритою за скаргою Таранова М.А. (єдиний унікальний номер Т-10/0/7-19), в одну дисциплінарну справу.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи зазначене, керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фоміна Віктора Анатолійовича.
Обʼєднати дисциплінарну справу за скаргою адвоката Зайця А.В, поданою в інтересах Вовка П.В. (єдиний унікальний номер З-1144/5/7-18), із дисциплінарною справою, відкритою за скаргою Таранова М.А. (єдиний унікальний номер Т-10/0/7-19), в одну дисциплінарну справу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
