Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Ярослава Васильовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20,
встановила:
на електронну пошту Вищої ради правосуддя 30 червня 2020 року за вхідними №№ К-3861/0/7-20, К-3861/1/7-20 надійшла скарга судді Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Я.В., подана через адвоката Кравця Р.Ю. та скріплена його електронним цифровим підписом, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та заява судді про поновлення строку для оскарження цього рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 червня 2020 року члена Вищої ради правосуддя Худика М.П. визначено доповідачем у цій справі.
Крім того, 1 липня 2020 року засобами поштового зв’язку надійшли оригінали вказаних скарги та заяви, датовані та надіслані на адресу Вищої ради правосуддя 26 червня 2020 року (згідно з результатами трекінгу поштового відправлення).
У скарзі суддя Орос Я.В. висловив незгоду з рішенням Дисциплінарної палати, зазначивши, що висновки Першої Дисциплінарної палати є необґрунтованими, допущене ним порушення норм процесуального права є добросовісною суддівською помилкою, яка не спричинила кричущих негативних наслідків.
Суддю Ороса Я.В., скаржників Габор Н.М., Габора В.І. належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду зазначеної скарги. Вказану інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засіданні Вищої ради правосуддя представник судді Ороса Я.В. – адвокат Кравець Р.Ю. підтримав подану скаргу та просив її задовольнити. Скаржники Габор Н.М., Габор В.І. чи їхні представники у засідання Вищої ради правосуддя не з’явились, надіслали лист, яким просили розгляд скарги здійснювати за їхньої відсутності.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Худика М.П., представника судді Ороса Я.В. – адвоката Кравця Р.В. вважає, що скарга судді Ороса Я.В. є частково обґрунтованою з огляду на таке.
Орос Ярослав Васильович, РІК_1 року народження, Указом Президента України від 29 вересня 2010 року № 922/2010 призначений на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області.
Відповідно до наданої головою Хустського районного суду Закарпатської області характеристики Орос Я.В. за час роботи на посаді судді Хустського районного суду Закарпатської області зарекомендував себе позитивно, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, бере участь у суддівському самоврядуванні, у спілкуванні стриманий та тактовний, сумлінно ставиться до виконання своїх професійних обов’язків. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що 3 лютого 2020 року за вхідним № КО-811/0/7-20 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Габор Н.М., Габора В.І. на дії судді Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Я.В. під час розгляду справи № 307/572/19.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що у справі № 307/572/19 (провадження № 1-кс/309/968/19) слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В. постановив ухвалу, якою призначив будівельно-технічну експертизу.
Скаржники вважають, що вказана ухвала постановлена із порушенням їхніх прав, зокрема права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, а також із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Крім того, скаржники зазначили, що на підставі ухвали, постановленої суддею Хустського районного суду Закарпатської області Оросом Я.В., на земельній ділянці в зоні першого пояса, де законодавством України заборонено проводити будь-які земельні роботи, в нічний час без залучення власника земельної ділянки та представників Тереблянської сільської ради здійснено роботи, пов’язані із проведенням будівельно-технічної експертизи. Вказаними роботами, проведеними на земельній ділянці із застосуванням екскаватора, пошкоджено свердловину (глибина пошкодження близько 4–5 метрів). При цьому скаржники зазначили, що такі роботи було проведено після накладення арешту на земельну ділянку.
У дисциплінарній скарзі та додаткових поясненнях скаржники також послалися на те, що у зв’язку із проведенням вказаної експертизи у нічний час із застосуванням екскаватора було розпочато роботи на земельній ділянці, яка належить їм на праві власності, та пошкоджено їхнє майно. Крім того, вказано, що на той момент на відповідну земельну ділянку було накладено арешт.
Ухвалою від 13 березня 2020 року № 754/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, в тому числі, відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ороса Я.В. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод та/або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
За результатами розгляду дисциплінарної справи рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 суддю Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Я.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу України для слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Зокрема, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було встановлено, що ухвалою від 23 жовтня 2019 року слідчий суддя Орос Я.В. задовольнив клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Плиски С.В. про призначення експертизи. Доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз провести судову будівельно-технічну експертизу для з’ясування таких питань:
1) чи наявні на глибині 3 метрів та в радіусі 3 метрів навколо свердловини № 12 (АДРЕСА_1) інші інженерно-геологічні об’єкти;
2) якщо є, то які саме і чи є серед них свердловина діаметром 168 мм.
Експертам направлено ухвалу про призначення будівельно-технічної експертизи, а за необхідності при погодженні зі слідчим – матеріали кримінального провадження № НОМЕР_1.
Також у своїй ухвалі слідчий суддя вказав, що з метою належного проведення експертизи згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 69 КПК України експертам надано дозвіл на повне або часткове знищення об’єкта експертизи, якщо таке передбачено методикою. Для дослідження експерту направлено матеріали кримінального провадження № НОМЕР_1.
Вказана ухвала слідчого судді мотивована тим, що 15 березня 2018 року набрали чинності зміни до КПК України, відповідно до яких (стаття 242 КПК України) експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, або якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Також слідчий суддя вказав, що відповідно до частини першої статті 244 КПК України у разі, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, сторони кримінального провадження мають право звернутися з клопотанням про проведення експертизи до слідчого судді, відповідно до частини шостої статті 244 КПК України слідчий суддя задовольняє клопотання, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта.
З матеріалів клопотання, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № НОМЕР_1 від ДАТА_1 слідчим суддею встановлено, що Рак Г.С. звернулася із заявою про злочин, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності громадянку ОСОБА_1, яка використовує підроблений паспорт на свердловину № 12 в селі Тереблі на вулиці Лікувальній, який був виготовлений в 1999 році МП «Гідрогеолог» в особі керівника ОСОБА_2. Згідно з паспортом на свердловину № 12-Д Теребля від 2000 року розвідувально-експлуатаційна свердловина «споруджена відновлена по результатам свердловини № 12», пробурена на абсолютній відмітці 260 метрів. Свердловина належить ПП ОСОБА_1. З акта передачі свердловини № 12 у селі Тереблі Тячівського району Закарпатської області від 24 листопада 1999 року вбачається, що відповідно до договору від 21 жовтня 1999 року № 4/10 МП «Гідрогеолог» виконано відновлення свердловини № 12 на Тереблянському родовищі мінеральних вод. Свердловина глибиною 509,6 м пробурена в 1950 році при пошуках газу. В інтервалі глибини 50–90 м свердловиною розкриті сірководневі мінеральні води. У 1999 році МП «Гідрогеолог» відновлено (перебурено) свердловину до глибини 110 м на відстані 1,5 м від раніше пробуреної свердловини. Реконструкція свердловини після перебурки така: 00.0–2.0 м–d 168 мм, 0.0–110 м–d 127 мм.
З урахуванням вимог КПК України, з метою встановлення істини, об’єктивності, усунення всякого роду протиріч, як вказав слідчий суддя Орос Я.В., клопотання слідчого слід задовольнити та доручити експерту провести будівельно-технічну експертизу.
Надаючи оцінку діям судді Ороса Я.В., Перша Дисциплінарна палата зазначила, що, отримавши до свого провадження клопотання, розгляд якого не віднесено до повноважень слідчого судді, та розглянувши його на порушення вимог частини четвертої статті 244 КПК України, слідчий суддя Орос Я.В. вийшов за межі повноважень, наданих слідчому судді, та допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції.
На думку Першої Дисциплінарної палати, вказані порушення норм процесуального права, допущені суддею Оросом Я.В. як слідчим суддею у зв’язку з вирішенням клопотання слідчого про призначення експертизи, є істотними, оскільки прийняття слідчим суддею рішення з питання, не віднесеного до його повноважень, не може вважатись дією, спрямованою на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Призначаючи у кримінальному провадженні (справа № 307/572/19) експертизу із порушенням вимог статей 242–244 КПК України, суддя Орос Я.В. вирішив питання, яке процесуальним законом не віднесено до повноважень слідчого судді, чим фактично виключив можливість здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні із дотриманням процедури, встановленої законом, що, безумовно, унеможливило реалізацію учасниками процесу наданих прав та виконання обов’язків, а саме: вчиняти дії, пов’язані із призначенням у кримінальному провадженні експертизи у чіткій відповідності із нормами КПК України.
З огляду на вказане Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено обставини, які свідчать, що, призначаючи у справі № 307/572/19 (провадження № 1-кс/309/968/19) експертизу на підставі клопотання слідчого, слідчий суддя Орос Я.В. допустив внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції, тобто дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Врахувавши дані, що містяться на відеозаписах щодо виконання постановленої слідчим суддею Оросом Я.В. ухвали від 23 жовтня 2019 року у справі № 307/572/19 (провадження № 1-кс/309/968/19), Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що є доведеним факт фізичного впливу на відповідний об’єкт (земельна ділянка/родовище), що порушило його попередній стан, а тому за результатами розгляду дисциплінарної справи підтвердився факт, що допущене суддею Оросом Я.В. внаслідок недбалості грубе порушення закону призвело до істотних негативних наслідків, тобто суддею допущено дисциплінарний проступок, який кваліфіковано як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
При цьому Перша Дисциплінарна палата зазначила, що не має істотного значення для розгляду та прийняття рішення у дисциплінарній справі, кому належить вказаний об’єкт на праві власності.
У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Орос Я.В. зазначає, що призначення та проведення експертизи в цьому кримінальному провадженні було незворотним явищем, яке все одно настало б, незважаючи на наявність чи відсутність судового рішення, в силу законодавчих змін, які відбулися в жовтні 2019 року.
Звертає увагу, що внесені зміни не передбачали порядок дій слідчого судді щодо вирішення питання за клопотанням слідчого, яке на момент його подання відповідало вимогам законодавства, з одного боку – частина друга статті 242 КПК України встановлювала необхідність проведення експертизи, а з іншого – стаття 244 КПК України не передбачала можливість розгляду клопотання про проведення експертизи за зверненням слідчого.
На думку Ороса Я.В., Дисциплінарна палата стверджує про порушення ним вимог частини четвертої статті 244 КПК України, однак ця норма передбачала порядок дій судді при вирішенні клопотання сторони захисту про проведення експертизи, а не клопотання слідчого, що, на його погляд, свідчить про неправильну кваліфікацію порушень, які нібито ним були допущені.
Суддя Орос Я.В. вважає, що в цьому випадку мала місце добросовісна суддівська помилка, зумовлена відсутністю якісного перехідного процесуального законодавства при введенні змін щодо вирішення питання про призначення експертизи в кримінальному провадженні.
Вказана помилка, як зазначено у скарзі, не спричинила непоправних чи кричущих наслідків. Крім того, Перша Дисциплінарна палата в оскаржуваному рішенні не навела жодного мотиву та доказу з приводу того, що вказані дії судді унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, тим більше, зважаючи на те, що скаржники не набули жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні.
Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата не встановила та не перевірила коло учасників процесу, станом на момент винесення суддею ухвали, не встановила, якими правами вони були наділені відповідно до свого статусу та чи могли бути порушені суддею їхні права внаслідок постановлення вказаної ухвали.
А тому суддя Орос Я.В. вважає, що висновки Дисциплінарної палати, що суддею вчинено істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, є необґрунтованими.
На переконання судді Ороса Я.В., ним було розглянуто клопотання в кримінальному провадженні, яке згідно зі статтею 33 КПК України підпадає під юрисдикцію кримінального суду, територіальна юрисдикція якого в порядку статті 34 КПК України була визначена апеляційним судом, та згідно зі статтею 33-1 КПК України за предметною підсудністю не могла належати іншому суду.
З огляду на зазначене суддя Орос Я.В. вважає, що висновки Дисциплінарної палати щодо вчинення ним істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції, є недоведеними, оскільки Першою Дисциплінарною палатою не встановлено, який вид юрисдикції було порушено та яка юрисдикція мала б бути.
З-поміж іншого, суддя Орос Я.В. зазначає, що Перша Дисциплінарна палата, встановлюючи «факт фізичного впливу на відповідний об’єкт» та кваліфікуючи це як втручання в майнові права, проявила упереджене ставлення до судді, не взяла до уваги той факт, що втручання в майнові права відбулося зі згоди його власника із здійсненням дослідження з використанням методики неруйнівних методів дослідження, а сам по собі факт «фізичного впливу» не може свідчити про втручання в права, якими власник вільно розпорядився. Крім того Дисциплінарна палата не встановила, хто був власником та чи відбулося втручання саме у його власність.
Аналізуючи доводи скарги судді Ороса Я.В., пояснення його представника, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що клопотання слідчого про проведення експертизи надійшло до провадження судді Ороса Я.В. 21 жовтня 2019 року.
Згідно із частиною першою статті 223 КПК України (тут і далі – в редакції, чинній станом на день надходження до провадження судді Ороса Я.В. клопотання про проведення експертизи та постановлення за результатами його розгляду ухвали від 23 жовтня 2019 року) слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Порядок проведення слідчих (розшукових) дій визначений главою 20 КПК України. З метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування окремі слідчі (розшукові) дії можуть бути здійснені за клопотанням сторони лише на підставі ухвали слідчого судді.
Зокрема, до таких слідчих (розшукових) дій КПК відносить: 1) допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні за наявності обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань (стаття 225 КПК України); 2) проникнення до житла або іншого володіння особи (стаття 233 КПК України); 3) обшук, у тому числі житла або іншого володіння особи (статті 234, 235 КПК України); 4) огляд, у тому числі житла або іншого володіння особи (стаття 237 КПК України); 5) огляд трупа, поєднаний з оглядом житла або іншого володіння особи (стаття 238 КПК України); 6) слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи (стаття 240 КПК України); 7) примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (стаття 242 КПК України); 8) призначення експертизи за клопотанням сторони захисту у разі відмови слідчого, прокурора у задоволенні такого клопотання (стаття 244 КПК України); 9) примусове відбирання біологічних зразків у особи для проведення експертизи (стаття 245 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.
Частиною першою статті 243 КПК України встановлено, що експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, що передбачені статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 КПК України встановлено, що сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
Відповідно до частини третьої статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу положень статей 243, 244 КПК України вбачається, що право звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення експертизи надається виключно стороні захисту, до якої відносяться підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Згідно із частиною четвертою статті 244 КПК України у разі встановлення слідчим суддею, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, слідчий суддя повертає таке клопотання особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, станом на день надходження до провадження слідчого судді Ороса Я.В. КПК України не містив норм, що регламентують можливість та порядок звернення слідчого із клопотанням про призначення експертизи та розгляд слідчим суддею такого клопотання.
Вирішення слідчим суддею вказаного вище клопотання не охоплюється його повноваженнями, визначеними КПК України, які мають реалізовуватися у суворій відповідності і порядку, що передбачені процесуальним законодавством.
З огляду на встановлені обставини Вища рада правосуддя дійшла висновку, що, розглянувши та задовольнивши клопотання органу досудового розслідування про призначення експертизи, що не належить до повноважень слідчого судді відповідно до статті 242 КПК України (в редакції, чинній на час його надходження до провадження судді Ороса Я.В.), не повернувши його відповідно до вимог статті 244 вказаного Кодексу, слідчий суддя Орос Я.В. вийшов за межі наданих йому повноважень, чим допустив істотне порушення норм процесуального права.
При цьому, як встановлено Першою Дисциплінарною палатою та не спростовано суддею Оросом Я.В., допущене суддею істотне порушенням норм процесуального права призвело до того, що на окремий об’єкт власності було здійснено фізичний вплив, що порушило його попередній стан.
Як зазначалось вище, вказані дії судді Ороса Я.В. кваліфіковано Першою Дисциплінарною палатою як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок недбалості допущення суддею істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, та істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил юрисдикції, а також внаслідок недбалості грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
При цьому відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, в тому числі, в порядку дисциплінарного провадження з підстав істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Судова юрисдикція — це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і видів судочинства — цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Визначити підсудність означає вказати, який суд буде розглядати цю справу.
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими визначено предметну та суб’єктну юрисдикцію кримінальних, господарських, цивільних та адміністративних справ, зокрема статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, перш ніж визначити юрисдикцію, слід визначити, чи взагалі розгляд цього питання віднесено до повноважень суду (слідчого судді).
При цьому станом на 21 жовтня 2019 року (день надходження вказаного клопотання до слідчого судді Ороса Я.В.) чинним процесуальним законодавством не було віднесено до компетенції суду (слідчого судді) розгляд клопотань слідчого про проведення експертизи в рамках досудового розслідування кримінального провадження, оскільки змінами, внесеними Законом України від 4 жовтня 2019 року № 187-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», повноваження щодо розгляду вказаного питання було віднесено до безпосередньої компетенції слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, а до повноважень суду віднесено лише розгляд клопотання сторони захисту у випадках та порядку, що передбачені статтею 244 КПК України.
З огляду на наведене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що, розглянувши питання, яке не належить до повноважень суду (слідчого судді), а отже, не могло бути предметом судового розгляду, слідчий суддя Орос Я.В. допустив грубе порушення норм КПК України, однак вказаними діями суддя не міг втрутитись у компетенцію жодного іншого суду, судді, оскільки розгляд цього питання не було віднесено до їх компетенції, а тому в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції).
На думку Вищої ради правосуддя, помилковим є висновок Першої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді Ороса Я.В. дисциплінарного проступку, а саме істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, зокрема вчиняти дії, пов’язані із призначенням у кримінальному провадженні експертизи у чіткій відповідності із нормами КПК України.
Як зазначалось вище, ухвалою від 23 жовтня 2019 року слідчий суддя Орос Я.В. задовольнив клопотання слідчого СВ Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Плиски С.В. про призначення експертизи в рамках досудового розслідування кримінального провадження.
Проте таке рішення судді не позбавляло слідчого можливості прийняти рішення про призначення експертизи чи сторону кримінального провадження звернутися до слідчого, слідчого судді із клопотанням про призначення експертизи.
З матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що скаржники не мають жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні та у вказаній справі, а тому у разі визнання їх учасником кримінального провадження та за необхідності вони не позбавлені права звернутись до слідчого, суду із клопотанням про проведення експертизи відповідно до статті 242 КПК України.
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата дійшла помилкового висновку щодо наявності у діях судді Ороса Я.В., в тому числі, складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду), доводи скарги судді Ороса Я.В. є обґрунтованими.
На думку Вищої ради правосуддя, вказані вище дії судді Ороса Я.В. охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), та не потребують додаткової кваліфікації.
Інші доводи скарги судді Ороса Я.В. не спростовують висновків та встановлених дисциплінарним органом обставин про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Надаючи оцінку твердженням судді, що порушення у застосуванні норм процесуального права під час постановлення вказаної вище ухвали допущені ним внаслідок суддівської помилки, а не в результаті грубої недбалості, слід зазначити, що в цьому випадку важливим аргументом для кваліфікації суб’єктивної сторони проступку є очевидність (безспірність) допущених суддею порушень.
Судова помилка має зовнішні ознаки правопорушення, однак для її констатації має бути відсутня вина судді у скоєному. У разі судової помилки суддя не може передбачити настання шкідливих наслідків, у випадку ж недбалості суддя не передбачає настання суспільно шкідливих наслідків, хоча повинен був їх передбачити з огляду на професійні та службові обов’язки судді.
Твердження судді, що допущені порушення є наслідком помилки, є необґрунтованими, оскільки з огляду на очевидність та зрозумілість правових норм, що підлягали застосуванню до вказаних правовідносин, його значний досвід роботи у галузі права та на посаді судді, його дії свідчать про грубу недбалість під час здійснення судочинства, такі його дії не можна вважати простою суддівською помилкою.
Доводи судді Ороса Я.В. про відсутність негативних наслідків його дій спростовуються встановленими під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою обставинами та наданими скаржниками доказами (відеозаписами).
Першою Дисциплінарною палатою під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховано відомості про особу судді Ороса Я.В., в тому числі дані, які характеризують суддю, взято до уваги характер вчиненого дисциплінарного проступку та його негативні наслідки, ступінь вини судді та відсутність у нього дисциплінарних стягнень.
Водночас Вища рада правосуддя вважає, що зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку є підставою, у тому числі, для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Першою Дисциплінарною палатою.
З огляду на наведене застосоване Першою Дисциплінарною палатою щодо судді Ороса Я.В. дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу України для слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не відповідає принципу пропорційності вчиненому, тому до судді Ороса Я.В. має бути застосований менш суворий вид дисциплінарного стягнення – у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Саме такий вид стягнення достатній і пропорційний виду та характеру вчиненого ним дисциплінарного проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.1–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Ярослава Васильовича до дисциплінарної відповідальності змінити.
Застосувати до судді Хустського районного суду Закарпатської області Ороса Ярослава Васильовича дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене у порядку та строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова
Вищої ради правосуддя А.А. Овсієнко
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
О.Є. Блажівська
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
В.К. Грищук
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
О.В. Прудивус
М.П. Худик
Л.А. Швецова
