Вища рада правосуддя за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник Ірини Ігорівни про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 серпня 2026 року (вх. № 2607/0/6-26) надійшло повідомлення судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. для проведення перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні зазначено, що у провадженні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. перебуває об’єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною першою статті 222, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною першою статті 306, частиною другою статті 306, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною другою статті 306, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311 КК України; ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311 КК України; ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України (справа № 345/1239/22, провадження № 1-кп/345/36/2025).
Суддя Сухарник І.І. наголосила, що розгляд цієї справи триває, у справі беруть участь 7 обвинувачених і 7 захисників. Розгляд справи неодноразово відкладався за заявами захисників обвинувачених, а також у зв’язку з поданням обвинуваченими та їхніми захисниками заяв про відвід судді, у задоволенні яких було відмовлено.
Крім того, суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. ухвалою від 19 грудня 2025 року залишила без розгляду заяву захисника обвинуваченого ОСОБА1 – адвоката ОСОБА8, про відвід судді Сухарник І.І., оскільки повторно заявлений відвід мав ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження (перешкоджання розгляду клопотань про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою).
Суддя Сухарник І.І. також зазначила, що з публікації «Фундація DEJURE» від 18 серпня 2026 року в соціальній мережі Facebook їй стало відомо, що в публікаціях і відеоматеріалах «Слідство.Інфо», зокрема на сторінці «Слідство.Інфо» в соціальній мережі Facebook, «однобоко» висвітлювались обставини розгляду зазначеного кримінального провадження, акцентовано переважно на одному з обвинувачених. Особливе занепокоєння викликає те, що після публікації відеоматеріалу в коментарях користувачі почали масово висловлювати образливі та принизливі судження на адресу судді, яка здійснює розгляд справи, зокрема щодо її зовнішності, зайвої ваги, а також безпідставно поширювати твердження про нібито отримання суддею неправомірної вигоди.
Суддя Сухарник І.І. вважає, що такі висловлювання не мають стосунку до предмета судового розгляду, принижують честь і гідність судді, підривають авторитет правосуддя та можуть створити атмосферу суспільного тиску на суд під час розгляду цього кримінального провадження.
На думку судді Сухарник І.І., поширення таких матеріалів під час незавершеного судового розгляду формує в суспільстві упереджене ставлення до учасників судового провадження, створює атмосферу суспільного тиску навколо справи та ставить під сумнів забезпечення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв’язку із чим суддя просила Вищу раду правосуддя вжити відповідних заходів реагування.
Під час перевірки член Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. надіслала запит судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. із проханням повідомити, чи зверталася вона з відповідним повідомленням до Генерального прокурора, а також запит до Офісу Генерального прокурора із проханням надати відомості щодо дій, вчинених за результатами розгляду повідомлення судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. в разі його надходження.
Офіс Генерального прокурора листом від 28 серпня 2026 року № 09/1/2-88038ВИХ-26 поінформував, що згідно з даними інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» повідомлення судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя в Офісі Генерального прокурора не зареєстровано.
У відповідь на запит члена Вищої ради правосуддя суддя Сухарник І.І. листом від 31 серпня 2026 року (вх. № 2658/0/6-26 від 31 серпня 2026 року) повідомила, що до Генерального прокурора повідомлення про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя не надсилала.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Реалізація зазначених гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій щодо забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження й забезпечення яких є головним обов’язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).
За юридичною позицією Конституційного Суду України, висловленою в рішеннях від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 12 липня 2011 року № 8-рп/2011, конституційну гарантію суддівської незалежності щодо заборони впливу на суддів у будь-який спосіб потрібно розуміти як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Під втручанням у діяльність судових органів потрібно розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Суддя Сухарник І.І. пов’язує втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з розміщенням у мережі Інтернет, зокрема в соціальній мережі Facebook, публікацій і відеоматеріалів щодо розгляду кримінального провадження, під якими користувачі залишають коментарі, що містять образливі та принизливі висловлювання стосовно неї.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України» у провадженні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. перебуває об’єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною першою статті 222, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною першою статті 306, частиною другою статті 306, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною другою статті 306, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 305, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311 КК України; ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311 КК України; ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України; ОСОБА7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України (справа № 345/1239/22, провадження № 1-кп/345/36/2025).
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 22 серпня 2023 року (суддя Онушканич В.В.) відмовив у задоволенні заяви обвинувачених ОСОБА9, ОСОБА1, ОСОБА2 про відвід головуючого судді Сухарник І.І.
31 липня 2024 року та 6 березня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА1 – адвокат ОСОБА8, подав заяви про відвід головуючого судді Сухарник І.І. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалами від 31 липня 2024 року та від 7 березня 2025 року (суддя Мигович О.М.) відмовив у задоволенні заяв адвоката ОСОБА8. В ухвалі від 7 березня 2026 року суд, зокрема, зазначив про зловживання правом на відвід.
7 березня 2025 року під час судового засідання адвокат ОСОБА8 усно заявив відвід головуючому судді Сухарник І.І. Цю заяву було передано на розгляд судді Онушканичу В.В., який ухвалою від 28 березня 2025 року відмовив у її задоволенні.
Крім того, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 19 грудня 2025 року (суддя Сухарник І.І.) заяву захисника обвинуваченого ОСОБА1 – адвоката ОСОБА8, про відвід судді Сухарник І.І. залишив без розгляду, оскільки повторно заявлений відвід мав ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження (перешкоджання розгляду клопотань про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою). Розгляд справи триває.
Щодо відводу (самовідводу) судді
Право на розгляд справи безстороннім судом, установленим законом, гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді в ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або в інший спосіб упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи та не може розцінюватися як втручання в діяльність судді зі здійснення судочинства чи намір схилити суддю до ухвалення певного судового рішення або вчинення певних дій.
Статтею 80 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм можуть заявити відвід особи, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Особа, яка бере участь у справі та в якої є сумніви щодо об’єктивності та неупередженості судді, має право заявити відвід судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Відвід повинен бути вмотивованим. Оцінку мотивів заявленого відводу судді, що наводяться на обґрунтування таких заяв, здійснює суд під час розгляду заяви про відвід.
Заявлення відводу судді в судовому засіданні є процесуальним правом учасників справи. Доводи, що наводяться на обґрунтування таких заяв, відповідають правовій позиції особи стосовно питань, пов’язаних із розглядом справи, і не можуть бути підставою для вжиття Вищою радою правосуддя заходів щодо забезпечення суддівської незалежності. Заявлення судді невмотивованих і надуманих відводів може свідчити про зловживання процесуальними правами, а не про вчинення тиску на суд. Суд має реагувати на такі випадки самостійно в порядку, визначеному процесуальним законом.
Отже, заявлення учасником справи або його адвокатом заяви про відвід судді від розгляду справи не суперечить положенням процесуального законодавства та є формою реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.
Щодо публікацій та відеоматеріалів у мережі Інтернет та в соціальній мережі Facebook
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, оціночними судженнями фактично є висновок особи про ту чи іншу подію, ситуацію або особу, який не містить фактичних тверджень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Аvstrіа, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46) визначено, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти (рішення у справі Karpyuk and others v. Ukraine, від 6 жовтня 2015 року, № 30582/04, 32152/04, § 188).
Водночас Європейський суд з прав людини звертає увагу, що не можна посилатися на незнання принципу свободи вираження поглядів відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції, якщо за своїм змістом та наслідками тексти (висловлювання) «викликають почуття неприйняття або ворожості, ненависті або насильства щодо групи осіб чи особи». Крім того, сприяти реалізації та захисту прав на свободу поглядів і їх вільне вираження потрібно, зокрема, через визначення того, «чи є висловлювання підбурюванням до ненависті: реальна й неминуча небезпека насильства внаслідок висловлювань; намір того, хто їх здійснює, підбурювати до дискримінації, ворожнечі або насильства; і контекст, у якому ці висловлювання здійснюються». Європейський суд з прав людини також зауважує, що «власник облікового запису в соціальній мережі і його користувач спільно несуть відповідальність» (рішення у справі Sanchez v. France від 2 вересня 2021 року, № 45581/15, § 24, § 35, § 98).
Судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, пункт 20).
Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом.
У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя та суспільство зазначено, що суди існують та сприймаються загалом громадськістю як належне місце для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних з цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та вірить у здатність судів здійснювати цю функцію.
Авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету державної влади.
Перевіркою встановлено, що на сторінці «Фундація DEJURE» в соціальній мережі Facebook (https://www.facebook.com/dejurefoundation/?locale=uk_UA) 18 серпня 2026 року розміщено публікацію, у якій, зокрема, йдеться про тривалий розгляд справи про виготовлення та збут наркотиків, а також про з’ясування журналістами «Слідство.Інфо» наявності особистих і майнових зв’язків між суддею та родичами одного з обвинувачених.
Крім того, на сайті «Слідство.Інфо» 30 липня 2026 року опубліковано статтю під назвою: «Я на суді почув, що вони дружили: що повʼязує суддю у справі про наркотики з родичами обвинуваченого» та міститься відео (https://www.slidstvo.info/news/vvazhaie-sebe-neuperedzhenoiu-suddi-4-raz...), а також відповідну публікацію розміщено на сторінці «Слідство.Інфо» в соціальній мережі Facebook 3 серпня 2026 року.
Зі змісту зазначених публікацій убачається, що їхні автори висловлюють власну оцінку процесуальних дій судді щодо розгляду справи. Зазначені висловлювання мають негативне емоційне забарвлення та певний провокативний характер, однак загалом відображають особисте ставлення автора до перебігу судового розгляду.
Водночас у коментарях до публікацій містяться образливі висловлювання користувачів із ознаками погроз, зокрема: ОСОБА10: «Судью зарезать по тихому…», «Свиня… Таку вже різати треба», ОСОБА11: «Суддю на мило», ОСОБА12: «Лише розстріл за корупцію може спасти нашу країну», ОСОБА13: «Та повісити с**у а потім розберемся із родичами. Думаю самі все віддадуть жити хочуть», ОСОБА14: «Повиздихайте гниди усі разом», ОСОБА15: «Зарити пі**рів в асвальт і їхні родини», ОСОБА16: «За таке суддівство її потрібно розстріляти от і всі діла», ОСОБА17: «Стриляти потрібно Крис Стриляти. І тіки так. По іншому ніяк. Звіти не повертаються. Ухилянти. Ненавиджу.», Сірий Мандрівник: «так в чому проблема, вбийте с**у і все зміниться», ОСОБА18: «Для таких потвор виключно суд Лінча!», ОСОБА19: «Звільнити арештувати конфіскувати все награбоване віддати на ЗСУ. Розстріляти», ОСОБА20: «Ростріляти і», ОСОБА21: «Лише лінчування наведе порядок в Україні…», ОСОБА22: «Тільки фізична ліквідація цієї с****и по всій Україні…», ОСОБА23: «Відбити морду об асфальт і викинути в Дністер і буде спокій на землі».
Такі висловлювання можуть викликати в судді обґрунтоване занепокоєння щодо можливих ризиків для власної безпеки судді та безпеки членів її родини, а також створювати загрозу належному забезпеченню незалежності суду та здійсненню правосуддя.
До повноважень Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» належить вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування положень статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є оцінним. У кожному конкретному випадку за результатами розгляду повідомлення судді Вища рада правосуддя пленарним складом ухвалює рішення про наявність чи відсутність ознак втручання. Водночас Вища рада правосуддя аналізує, чи створюють повідомлені суддею факти реальні ризики для незалежності судді під час здійснення правосуддя, чи може суддя за їх наявності залишатися неупередженим, чи існує дійсна загроза ухваленню суддею справедливого та безстороннього рішення.
Вища рада правосуддя встановлює наявність або відсутність ознак втручання в діяльність судді в аспекті необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюється правоохоронними органами, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.
Вища рада правосуддя встановила, що уповноважені державні органи не здійснюють відповідної перевірки фактів, викладених у повідомленні судді Сухарник І.І., на наявність ознак втручання в діяльність судових органів.
Обставини, про які повідомила суддя Сухарник І.І., мають наслідком порушення основних засад судочинства та завдань суду, встановлених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та становлять загрозу авторитету правосуддя, а тому повинні бути перевірені правоохоронними органами в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Ураховуючи, що безпеку суддів визначено як одну з основних гарантій незалежності суддів, а також беручи до уваги обставини, викладені в повідомленні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І., Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України, обставин, зазначених у повідомленні судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник Ірини Ігорівни, наявності ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.
Голова Вищої ради правосуддя