X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
17.03.2021
646/1дп/15-21
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Розваляєвої Т.С., членів Краснощокової Н.С., Шелест С.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами адвоката Вітюка Василя Вікторовича в інтересах Келеберди Володимира Івановича, адвоката Мартиненка Івана Олександровича в інтересах Погрібніченка Ігоря Миколайовича, адвоката Глотова Юрія Олександровича в інтересах Саніна Богдана Володимировича, Огурцова Олексія Петровича, Качура Анатолія Миколайовича на дії судді Вищого антикорупційного суду Біцюка Андрія Володимировича,

 

встановила:

 

 

Біцюк Андрій Володимирович Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначений на посаду судді Казанківського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 листопада 2013 року № 675-VII обраний суддею цього суду безстроково, Указом Президента України від 6 листопада 2014 року № 853/2014 переведений на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Миколаєва, Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до наданої головою Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В. характеристики за час роботи на посаді судді Біцюк А.В. зарекомендував себе кваліфікованим юристом, сумлінним, принциповим суддею. Належним чином виконує обов’язки зі здійснення правосуддя, уживає всіх необхідних заходів із забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ. У професійній діяльності дотримується принципів верховенства права й поваги до людської гідності. Успішно застосовує набуті фахові знання в практичній діяльності. Постійно удосконалює і підтримує професійний рівень. Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, здійснює належний контроль за роботою помічників та секретаря судового засідання. За діловими якостями відповідальний, дисциплінований, вимогливий до себе. За характером урівноважений та доброзичливий. З колегами має гарні стосунки, користується повагою у колективі. За час роботи в суді до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

До Вищої ради правосуддя 22, 23, 24, 25 вересня та 2 грудня 2020 року за вхідними №№ В-5194/0/7-20, М-5222/0/7-20, Г-5247/0/7-20, 4415/0/6-20, К-5262/0/7-20, М-5222/1/7-20 надійшли дисциплінарні скарги адвоката Вітюка В.В. в інтересах Келеберди В.І., адвоката Мартиненка І.О. в інтересах Погрібніченка І.М., адвоката Глотова Ю.О. в інтересах Саніна Б.В., Огурцова О.П., Качура А.М. на дії судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. під час розгляду справ №№ 991/7266/20, 991/7518/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 22 вересня 2020 року № В-5194/0/7-20 та протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 23, 24 та 25 вересня 2020 року №№ М-5222/0/7-20, Г-5247/0/7-20, 4415/0/6-20, К-5262/0/7-20, а також від 2 грудня 2020 року № М-5222/1/7-20 вказані скарги передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

Скаржники просили притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із допущенням ним під час розгляду справ №№ 991/7266/20, 991/7518/20 низки дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами попередньої перевірки скарг член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

Ухвалою від 9 грудня 2020 року № 2750/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В.

Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 24 лютого 2021 року шляхом надіслання відповідного повідомлення поштою, розміщення його на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, запропоновано їм взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

23 лютого 2021 року суддя Біцюк А.В. повідомив Вищу раду правосуддя про відсутність можливості взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 24 лютого 2021 року, оскільки у період з 23 по 26 лютого 2021 року проходив обов’язкове щорічне підвищення кваліфікації.

У засіданні 24 лютого 2021 року розгляд дисциплінарної справи відкладено.

Суддя та заявники повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 17 березня 2021 року шляхом надіслання відповідного повідомлення поштою, розміщення його на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, запропоновано їм взяти участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. складу дисциплінарних проступків та запропонував прийняти рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в», «г», «д» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; порушення правил щодо відводу (самовідводу); умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Стосовно обставин, які Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя визнано такими, що можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, скаржники у дисциплінарних скаргах посилалися на таке.

У дисциплінарній скарзі, поданій в інтересах Келеберди В.І., адвокат Вітюк В.В., зокрема, зазначав, що 31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Національного антикорупційного бюро України, погоджене керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (справа № 991/7266/20).

Разом із тим, як вказав скаржник, зі звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями вбачається, що 31 серпня 2020 року автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 не здійснювався, оскільки ця справа поєднана зі справою № 991/4939/20. На думку скаржника, така помилкова позиція суду призвела до того, що автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 від 31 серпня 2020 року відбувся із грубим порушенням положень статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Зокрема, зазначено, що 17 червня 2020 року в день розподілу справи № 991/4939/20 в досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження № ____ від 25 лютого 2014 року. З інформації на вебпорталі «Судова влада України», як вказав скаржник, вбачається, що за результатами розгляду справи № 991/4939/20 суддя Біцюк А.В. виніс рішення, яке станом на 23 червня 2020 року набрало законної сили.

Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. від 17 липня 2020 року із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування, яким присвоєно № ____ від 17 липня 2020 року. Також із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року були виділені матеріали досудового розслідування, яким присвоєно № ____ від 17 липня 2020 року. Матеріали досудових розслідувань № ____ від 17 липня 2020 року та № ____ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження № ____.

Постановою начальника управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганя А.І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № ____ від 21 червня 2019 року та № ____ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне кримінальне провадження, якому присвоєно № ____.

При цьому скаржник зауважив, що, як вбачається з матеріалів справи № 991/7266/20, клопотання Національного антикорупційного бюро України, погоджене керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування було подане саме у кримінальному провадженні № ____, а не у кримінальному провадженні
№ ____.

 

 

За таких обставин та беручи до уваги той факт, що раніше у кримінальному провадженні № ____ суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. не здійснював судовий контроль, він не міг не усвідомлювати, що автоматизований розподіл справи № 991/7266/20 від 31 серпня 2020 року був проведений із грубим порушенням норм процесуального права.

Адвокат Вітюк В.В. також посилається на те, що в період із 14 по 17 вересня 2020 року суддя Біцюк А.В. здійснював розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування без будь-яких викликів та повідомлень учасника кримінального провадження № ____ ОСОБА1 та його адвокатів. Як вказав скаржник, після того, як адвокати ОСОБА1 випадково із сторонніх джерел дізнались про судовий розгляд клопотання, вони прибули до суду для ознайомлення з матеріалами клопотання та участі у судовому розгляді, однак суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. відмовив їм у наданні для ознайомлення матеріалів клопотання та у розгляді поданих ними клопотань, повідомивши, що на стадії розгляду клопотання сторони обвинувачення адвокати не мають права заявляти будь-які клопотання. При цьому скаржник зазначив, що, незважаючи на відмову у розгляді клопотань адвокатів ОСОБА1, суддя Біцюк А.В. розглядав та позитивно вирішував клопотання сторони обвинувачення та засобів масової інформації.

Скаржник наголосив, що ОСОБА1 також подавав до суду клопотання про повернення без розгляду клопотання сторони обвинувачення та про особисту участь у судовому розгляді справи № 991/7266/20, однак зазначені клопотання суд залишив без розгляду.

Скаржник повідомив, що, зважаючи на такі обставини, адвокати ОСОБА1 та ОСОБА1 особисто заявили відводи судді Вищого антикорупційного суду Біцюку А.В., проте суд також залишив їх без розгляду.

Також скаржник зазначив, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування не надав належної оцінки статусу ОСОБА1, який бере участь у кримінальному провадженні № ____, оскільки на час розгляду клопотання ОСОБА1 не набув статусу підозрюваного, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20. Однак слідчий суддя Біцюк А.В. залишив поза увагою висловлювання та промови сторони обвинувачення, твердження про те, що ОСОБА1 є підозрюваним, а його адвокати – захисниками підозрюваного.

У дисциплінарних скаргах, поданих в інтересах Погрібніченка І.М., адвокат Мартиненко І.О., зокрема, зазначив, що слідчий суддя Біцюк А.В. під час розгляду справи № 991/7266/20 грубо порушив частину восьму статті 135 КПК України, якою визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Так, скаржник вказує, що судові засідання з розгляду клопотання Національного антикорупційного бюро України, погодженого керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року було призначено на 10, 14, 15, 16 та «ймовірно» на 17 вересня 2020 року. Про дату, час і місце вказаних судових засідань (крім судового засідання, призначеного на 17 вересня 2020 року) скаржника повідомляли співробітники суду засобами телефонного зв’язку та шляхом надсилання відповідних повідомлень на його офіційну електронну адресу. Разом із тим вказав, що 23 вересня 2020 року після ознайомлення з матеріалами клопотання встановив, що згідно з телефонограмою від 31 серпня 2020 року за вих. № 991/7266/20/20530/2020, складеною секретарем судового засідання Волощенко С.В., учасники розгляду клопотання повідомлялись про судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року, проте насправді ні його, ні ОСОБА2 про вказане судове засідання, зокрема телефонограмою, повідомлено не було.

Також наголосив, що його підзахисний ОСОБА2, який є суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, завчасно повідомлявся судом про судові засідання, призначені в межах розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, лише один раз – про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року.

У заяві від 9 вересня 2020 року ОСОБА2 просив суд перенести розгляд вказаного клопотання сторони обвинувачення на іншу дату у зв’язку з тим, що він як суддя на 10 вересня 2020 року призначив слухання адміністративних справ. Крім того, у цій заяві він висловив бажання бути особисто присутнім під час розгляду судом вказаного клопотання сторони обвинувачення. Однак, незважаючи на вказану заяву, суддя Біцюк А.В. на порушення приписів частини третьої статті 295-1 КПК України розгляд клопотання проводив без участі ОСОБА2 та без належного його повідомлення про проведення судових засідань.

Адвокат Мартиненко І.О. також зазначив, що в судовому засіданні, яке відбулося 14 вересня 2020 року, слідчий суддя Біцюк А.В. необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про оголошення перерви у справі № 991/7266/20 у зв’язку з неналежним викликом в судове засідання ОСОБА2. Зокрема, повідомив, що виклик ОСОБА2 у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, здійснювався шляхом надсилання електронного письмового повідомлення на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. Однак вказане повідомлення не могло бути опрацьоване, оскільки надійшло у позаробочий час, та електронним листом заступника керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва його повернено без вручення ОСОБА2 у зв’язку з тим, що на порушення підпункту 2 пункту 22 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами між місцевими та апеляційними судами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15 листопада 2016 року № 231, надіслані документи не були засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису. Водночас Вищому антикорупційному суду було повідомлено про необхідність надіслання нового листа, підписаного належним чином, однак повторно жодних листів на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва про виклик ОСОБА2 у судові засідання, призначені у справі № 991/7266/20, не надходили, а отже, про проведення судових засідань ОСОБА2 не був повідомлений завчасно.

Також повідомлялося, що адвокат Мартиненко І.О., зважаючи на грубі порушення суддею Біцюком А.В. його прав як захисника, подав до канцелярії суду заяву про відвід судді Біцюка А.В., проте на порушення вимог статті 81 КПК України ця заява не була передана в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України, для розгляду іншому судді цього суду. Про дату, час та місце проведення наступних судових засідань з розгляду клопотання сторони обвинувачення, за словами скаржника, ні його, ні ОСОБА2 суд не повідомляв, що є порушенням прав підзахисного – ОСОБА2.

У дисциплінарній скарзі, поданій в інтересах Саніна Б.В., адвокат Глотов Ю.О., зокрема, зазначав, що ні його, ні ОСОБА3 суд не повідомив про час та місце судового розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування у строки, визначені КПК України, а саме: про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, він та його підзахисний ОСОБА3 були повідомлені 9 вересня 2020 року; про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, скаржника було повідомлено 12 вересня 2020 року, а ОСОБА3 – 13 вересня 2020 року.

Вказував, що у судове засідання, призначене на 17 вересня 2020 року, в якому слідчим суддею Біцюком А.В. було проголошено текст судового рішення про продовження строків досудового розслідування, ні його, ні ОСОБА3 судом викликано не було.

Також скаржник зазначав, що 14 вересня 2020 року захисниками ОСОБА3 на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України було заявлено відвід слідчому судді Біцюку А.В. Натомість 15 вересня 2020 року слідчий суддя без заслуховування думки інших учасників справи на підставі частини четвертої статті 81 КПК України залишив без розгляду вказану заяву, аргументуючи це тим, що викладені у заяві про відвід підстави є аналогічними підставам, викладеним ОСОБА4 у його заяві про відвід, поданій 11 вересня 2020 року. Разом із тим адвокат Глотов Ю.О. наголосив, що не лише підстави для заявлених відводів були кардинально різними, але й особи, які заявили відводи, були абсолютно різними, а отже, положення частини четвертої статті 81 КПК України не підлягали застосуванню.

Адвокат Глотов Ю.О. також вказував, що під час судового розгляду слідчим суддею не встановлювалась відповідність клопотання вимогам частини другої статті 295-2 КПК України, а оскільки, на переконання захисника, клопотання не відповідало цим вимогам, слідчий суддя зобов’язаний був повернути його.

Огурцов О.П. у дисциплінарній скарзі зазначав про недотримання слідчим суддею Біцюком А.В. таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, диспозитивність, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів, а також про невідповідність судового процесу завданням кримінального провадження в частині забезпечення застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури. Зокрема, Огурцов О.П. посилався на те, що: слідчий суддя Біцюк А.В. не повідомив скаржника про судові засідання у справі № 991/7266/20, призначені на 10, 14, 15, 16 та 17 вересня 2020 року; 10 вересня 2020 року слідчий суддя Біцюк А.В. всупереч положенням частини третьої статті 295-1 КПК України провів судове засідання без участі скаржника, не врахувавши подане ним клопотання про відкладення судового засідання; слідчий суддя Біцюк А.В. 17 вересня 2020 року не розглянув заяву скаржника про відвід судді та цього самого дня проголосив ухвалу про часткове задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування.

Стосовно вказаних вище обставин, які повідомлялися скаржниками у дисциплінарних скаргах та стали підставою для відкриття дисциплінарної справи, суддя Біцюк А.В. під час попередньої перевірки пояснень не надав.

22 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Біцюка А.В., в яких щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, зокрема, суддя зазначив, що, встановивши необхідність продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до дванадцяти місяців внаслідок виняткової складності провадження, детектив Національного антикорупційного бюро за погодженням із заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Під час розгляду клопотання детективом доведено обґрунтованість заявленого клопотання та слідчим суддею не встановлена його протиправність, при цьому за результатами аналізу положень кримінального процесуального законодавства, обставин клопотання та доданих до нього доказів суддя дійшов висновку, що виконання всіх необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року потребувало додаткового часу, якого у детектива немає внаслідок закінчення строку досудового розслідування, встановленого пунктом 4 частини третьої статті 219 КПК України.

Додатково суддя повідомив, що у кримінальному провадженні № ____ детектив звертався до заступника Генерального прокурора – керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. із клопотанням про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, після чого у кримінальному провадженні у зв’язку із винятковою складністю було прийнято рішення звернутись до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування одразу до 12 місяців, що не суперечить вимогам КПК України.

При цьому суддя підтвердив, що і у Вищому антикорупційному суді існують різні правові позиції з приводу того, чи можливо без продовження строку досудового розслідування прокурором до трьох місяців одразу продовжувати строк досудового розслідування до шести (дванадцяти місяців), але такі правові позиції ґрунтуються на різних підходах до тлумачення положень частин третьої та четвертої статті 294 КПК України у їх взаємозв’язку, проте незгода з правовою позицією, висловленою слідчим суддею під час розгляду справи в умовах різних підходів до тлумачення норм КПК України, не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Щодо оцінки статусу ОСОБА1 у кримінальному провадженні суддя у поясненнях вказав, що вважає хибними твердження скаржників, що у кримінальному провадженні № ____ ОСОБА1 та інші підозрювані у справі фактично не є підозрюваними, оскільки їм не вручені повідомлення про підозру у провадженні саме із таким номером.

На переконання судді, такі доводи спростовуються приписами КПК України, оскільки положення статей 276–279 КПК України до підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри не відносять зміну номера кримінального провадження у разі об’єднання / виділення матеріалів досудового розслідування. Також процесуальний закон не передбачає обов’язку повторного чи будь-якого іншого повідомлення про підозру у разі зміни номера кримінального провадження.

При цьому, як вказав суддя Біцюк А.В., після виділення із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року матеріалів за підозрою ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12 та об’єднання із кримінальним провадженням № ____ від 21 червня 2019 року вказані матеріали стали частиною кримінального провадження № ____, а тому в ухвалі зазначено, що у цьому кримінальному провадженні особам повідомлено про підозру.

Зазначив, що за результатами дослідження клопотання про продовження строку досудового розслідування та доданих до нього матеріалів слідчий суддя зробив висновок, що повідомлення про підозру ОСОБА1 як процесуальний документ було складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення ОСОБА1 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Вказане, як вважає суддя, свідчить, що ОСОБА1 є підозрюваним у кримінальному провадженні № ____ в розумінні положень частини першої статті 42 КПК України.

Також суддя вказав, що чинний КПК України не передбачає такої підстави для відмови у продовженні строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, як безпосереднє неотримання особою повідомлення про підозру в день його складання.

Щодо вирішення заяв про відвід суддя Біцюк А.В. у поясненнях зазначив, що частина третя статті 81 КПК України регулює порядок вирішення питання про відвід по суті іншим суддею (в разі одноособового розгляду кримінального провадження), а частина четверта регулює питання залишення суддею, який здійснює розгляд кримінального провадження, без розгляду заявленого повторно відводу, який має ознаки зловживання правом на відвід. У свою чергу, системний аналіз положень КПК України дає підстави зробити висновок, що питання про відвід потребує вирішення в нарадчій кімнаті лише у випадку розгляду його по суті (частина третя статті 371, частина третя статті 81 КПК України).

Щодо порядку здійснення автоматизованого розподілу судової справи № 991/7266/20 (провадження № 1-кс/991/7465/20) суддя пояснив, що перші матеріали в межах кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року надійшли до суду 17 червня 2020 року (клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю). Номер кримінального провадження ____ зазначений у тексті клопотання, на підтвердження того, що матеріали подані саме в кримінальному провадженні № ____, до клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів доданий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № ____ від 21 червня 2019 року.

Справа була зареєстрована за № 991/4939/20, провадження № 1-кс/991/5091/20, здійснено автоматизований розподіл та протоколом автоматичного визначення слідчого судді справа розподілена слідчому судді Біцюку А.В.

Звіт про автоматизований розподіл вказаної справи від 17 червня 2020 року свідчить про те, що слідчого суддю Біцюка А.В. обрано автоматизованою системою документообігу суду за випадковим числом.

31 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року. Справа була зареєстрована за № 991/7266/20, провадження № 1-кс/991/7465/20. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду автоматизованою системою документообігу для розгляду вказаного клопотання визначено слідчого суддю Біцюка А.В.

Звіт про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року свідчить про те, що обліково-статистична картка справи № 991/7266/20 поєднана зі справою № 991/4939/20 за типом поєднання «Подання (клопотання, скарга) по кримінальній справі (кримінальному провадженню)», що відповідає порядку автоматизованого розподілу.

 

У додаткових поясненнях, які надійшли на електронну пошту Вищої ради правосуддя 23 лютого 2021 року, суддя Біцюк А.В. щодо неналежного повідомлення сторони захисту про судові засідання вказав, що розгляд клопотання фактично відбувався 14 та 16 вересня 2020 року. 10 та 15 вересня 2020 року розгляд не відбувся у зв’язку із заявленими відводами. 17 вересня 2020 року розгляд не відбувався, о 15 годині було оголошено прийняте рішення за результатами розгляду клопотання. До оголошення слідчий суддя перебував у нарадчій кімнаті з вечора 16 вересня 2020 року.

Також суддя зазначив, що:

адвокат Мартиненко І.О. брав участь у судових засіданнях 14, 15, 16 вересня 2020 року, що підтверджується відповідними журналами судових засідань, а тому відсутні підстави стверджувати, що він не був обізнаний про вказані судові засідання;

ОСОБА2 повідомлення про судові засідання надсилались на адресу електронної пошти керівника Окружного адміністративного суду міста Києва та його заступників: про судове засідання 14 вересня 2020 року – повідомлення від 12 вересня 2020 року, про судове засідання 15 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року, про судове засідання 16 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року;

ОСОБА1 повідомлення про судові засідання надсилались на адресу електронної пошти, зазначену на сайті Окружного адміністративного суду міста Києва, та на адресу електронної пошти, зазначену при поданні декларації: про судове засідання 14 вересня 2020 року – повідомлення від 12 вересня 2020 року, про судове засідання 15 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року, про судове засідання 16 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року;

ОСОБА7 повідомлення про судові засідання надсилались на адреси електронної пошти керівника Окружного адміністративного суду міста Києва та його заступників, а також на адресу електронної пошти, зазначену при поданні декларації: про судове засідання 14 вересня 2020 року – повідомлення від 12 вересня 2020 року, про судове засідання 15 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року, про судове засідання 16 вересня 2020 року – повідомлення від 14 вересня 2020 року.

З огляду на вказане суддя Біцюк А.В. вважає, що він як слідчий суддя, з урахуванням наявних контактних даних осіб, зробив все, щоб вони були обізнані про дату, час та місце судових засідань, в яких розглядалось клопотання.

Також суддя зазначив, що сканкопія повідомлення про судові засідання надсилалась на адреси електронної пошти керівника та заступників керівника Окружного адміністративного суду міста Києва. Вказані посадові особи не повідомляли про неможливість ознайомлення ОСОБА2, ОСОБА7 зі змістом надісланих повідомлень. Крім того, електронна пошта, на яку надіслано сканкопію повідомлення про судове засідання, є офіційною електронною поштою ОСОБА1, що підтверджується інформацією із сайту Окружного адміністративного суду міста Києва.

Також суддя Біцюк А.В. зауважив, що в листі заступника керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва не зазначалось, що саме перешкоджає роздрукувати та передати відповідним суддям сканкопію повідомлення про судове засідання 14 вересня 2020 року. Від керівників Окружного адміністративного суду міста Києва, на адреси електронної пошти яких надсилались сканкопії повідомлень про судові засідання, не надходило повідомлень про відсутність можливості передати інформацію про судові засідання відповідним суддям.

Крім того, ОСОБА7, ОСОБА1, ОСОБА2 надсилались сканкопії повідомлень про інші судові засідання (15 та 16 вересня 2020 року) на адреси електронної пошти керівників Окружного адміністративного суду міста Києва.

Також ОСОБА1 та ОСОБА7 надсилались сканкопії повідомлень про судові засідання на адреси електронної пошти, зазначені ними при поданні щорічної декларації, інформацію про які надано детективами (на підтвердження до пояснень додано копії загальних відомостей з реєстру декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції, які підтверджують належність електронної пошти ОСОБА7 та ОСОБА1).

Щодо неповідомлення підозрюваних та їхніх захисників про дату та час оголошення рішення за результатами розгляду клопотання, що відбулось о 15 годині 17 вересня 2020 року, суддя Біцюк А.В. вказав, що оголошення судового рішення є частиною судового засідання, в якому слідчий суддя 16 вересня 2020 року ввечері видалився до нарадчої кімнати, яке не закривалось, перерва в якому не оголошувалась, тому у слідчого судді був відсутній обов’язок додатково повідомляти осіб, які на час виходу до нарадчої кімнати не були присутні в судовому засіданні, про те, коли відбудеться таке оголошення. Крім того, всім, хто був присутній у судовому засіданні на час видалення до нарадчої кімнати, повідомлено орієнтовний час оголошення рішення – о 13 годині 17 вересня 2020 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно обставин, які давали підстави для висновку про наявність у діях судді Біцюка А.В. ознак дисциплінарних проступків, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено таке.

Попередньою перевіркою Дисциплінарної палати встановлено, що, розглянувши та вирішивши по суті клопотання про продовження строку досудового розслідування, що включає повноваження, віднесені нормою процесуального закону до виключної компетенції прокурора, слідчий суддя Біцюк А.В. допустив дії, які можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

 

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини не дають підстав для обґрунтованого твердження про допущення суддею Біцюком А.В. відповідного дисциплінарного проступку з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною третьою статті 294 КПК України встановлена чітка послідовність дій стосовно продовження строків досудового розслідування при завершенні двомісячного строку досудового розслідування.

Так, вказана норма передбачає, що якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Частиною другою статті 295-1 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов’язані зазначити у клопотанні найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

Пунктом 21 частини першої статті 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Згідно із частинами першою, другою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Із вказаного слід зробити висновок, що законодавцем чітко визначено порядок, тобто послідовність та уповноважені суб’єкти для прийняття рішення про продовження строків, а саме спочатку прокурором – до трьох місяців задля забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування. Водночас продовження цього строку із порушенням послідовності до шести місяців, минаючи його продовження до трьох місяців, або одразу вирішення слідчим суддею питання про продовження строків до дванадцяти місяців, без попереднього розгляду питання про продовження такого строку до шести місяців, може призвести до затягування досудового розслідування, що є недопустимим.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що до Вищого антикорупційного суду 31 серпня 2020 року надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, в якому із дня «повідомлення особам про підозру» рішення про продовження строку досудового розслідування не приймалося.

Разом із тим, звертаючись із клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року до дванадцяти місяців, детектив відповідно до частини четвертої статті 294 КПК України посилався на виняткову складність провадження. Це клопотання було погоджено заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І.

Відповідно до частини першої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, прокурор уповноважений, зокрема: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання (пункти 9, 10 частини другої статті 36 КПК України).

Враховуючи наведене, а саме що процесуальний закон як вимагає дотримання засад розумності строку кримінального провадження та передбачає можливість продовження строків досудового розслідування із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину у межах шести- та дванадцятимісячного строку до трьох, шести та дванадцяти місяців, так і визначає самостійність процесуальної діяльності прокурора та вимагає зазначення слідчим, прокурором у відповідному клопотанні найкоротшого строку, достатнього для потреб досудового розслідування, що передбачає «обґрунтовану процесуальну самостійність» слідчого, прокурора, підстави для твердження, що, приймаючи до розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В. про продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців, суддя Біцюк А.В. діяв всупереч вимогам статті 295-1 КПК України, відсутні. Ці обставини виключають наявність у діях судді дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку з розглядом та вирішенням по суті клопотання про продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців, в якому такий строк не продовжувався до трьох та шести місяців.

Також за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Біцюка А.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу) у зв’язку із залишенням без розгляду відводів.

Так, із копій матеріалів справи № 991/7266/20 Дисциплінарною палатою встановлено, що захисником Глотовим Ю.О. до Вищого антикорупційного суду було подано заяву, датовану 14 вересня 2020 року, про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Як встановлено із журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року, слідчий суддя Біцюк А.В. вказану заяву адвоката Глотова Ю.О. протокольною ухвалою залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 81 КПК України.

Також встановлено, що 16 вересня 2020 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшли заяви адвоката Вітюка В.В. та ОСОБА2 про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Згідно із журналом судового засідання від 16 вересня 2020 року протокольними ухвалами слідчого судді Біцюка А.В. вказані заяви було залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 81 КПК України.

Крім того, матеріали справи № 991/7266/20 відповідно до журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року містять інформацію, що заяви адвоката Глотова Ю.О. про відвід слідчий суддя Біцюк А.В. залишив без розгляду (на місці ухвалив залишити заяву про відвід без розгляду з посиланням на відповідну норму КПК України). Окремого процесуального рішення за результатами розгляду цього питання слідчий суддя не прийняв.

Відповідно до частин першої, другої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. З таких самих підстав їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим (частини третя, п’ята статті 80 КПК України).

Згідно із частиною першою статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (частини третя, четверта статті 81 КПК України).

Зазначена норма не має прямої вказівки як на наявність, так і на відсутність у слідчого судді повноважень для прийняття рішення за наслідками вирішення питання про повторно заявлений відвід без виходу до нарадчої кімнати та, відповідно, прийняття без виходу до нарадчої кімнати відповідного процесуального рішення навіть у випадку залишення заявленого відводу без розгляду.

Так, крім вказаних вище правил щодо вирішення відводу в нарадчій кімнаті (частина третя статті 81 КПК України), процесуальний закон (в частині вирішення судом питань про відводи) прямо визначає, що без виходу до нарадчої кімнати вирішуються лише питання, пов’язані зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних (частина п’ята статті 387 КПК України).

Водночас, вирішуючи питання про те, чи порушено суддею Біцюком А.В. правила розгляду відводів (у зв’язку з вирішенням відводів, заявлених адвокатами Глотовим Ю.О. та Вітюком В.В., а також ОСОБА2, без виходу до нарадчої кімнати шляхом ухвалення протокольних рішень про залишення заяв без розгляду із занесенням в журнал судового засідання), слід виходити з того, що процесуальний закон не містить чіткого переліку питань, з яких суд (слідчий суддя) може ухвалити протокольні рішення без виходу до нарадчої кімнати із занесенням в журнал судового засідання, а частина четверта статті 81 КПК України не містить прямої вказівки щодо порядку прийняття рішень, визначених цією нормою.

В аспекті наведеного необхідно звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово вказував, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ… або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19).

Враховуючи вказане, а також те, що слідчим суддею Біцюком А.В. під час прийняття зазначених ухвал відповідно до статті 372 КПК України оголошувався висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, відомості про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу) у зв’язку із залишенням без розгляду відводів, під час розгляду дисциплінарної справи не підтвердились.

Крім того, з наданих Вищим антикорупційним судом копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що 31 серпня 2020 року до суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Шмітька В.В., погоджене заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднане із кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, яке виділено в окреме провадження із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року), в якому просив продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року до дванадцяти місяців, тобто до 17 липня 2021 року включно.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року вказане клопотання (справа № 991/7266/20) передано для розгляду слідчому судді Біцюку А.В.

Частиною третьою статті 35 КПК України передбачено, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 35 КПК України порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Згідно з пунктом 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 15 вересня 2016 року визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Відповідно до пункту 2.3.45 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 15 вересня 2016 року клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

У пункті 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2019 року № 4, зазначено, що передача судової справи раніше визначеному слідчому судді проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню. У випадку неможливості передати процесуальні документи слідчому судді, який раніше визначений АСДС, такі заяви, клопотання, скарги по одному кримінальному провадженню розподіляються АСДС на іншого слідчого суддю із збереженням принципу передачі справ раніше визначеному слідчому судді.

У свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя зобов’язаний заявити самовідвід.

З копій матеріалів справи № 991/7266/20 встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора Любович А.О. від 17 липня 2020 року із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12 у вчиненні інкримінованих зазначеним особам діянь виділено в окреме провадження, якому присвоєно № ____ від 17 липня 2020 року.

Із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року виділено матеріали досудового розслідування за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 344, частиною першою статті 369-2, частиною другою статті 369-2, частиною першою статті 351-2, частиною першою статті 109, частиною другою статті 375, частиною другою статті 343, частиною першою статті 369, частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 190 КК України, в окреме провадження, якому присвоєно № ____ від 17 липня 2020 року.

Матеріали досудових розслідувань № ____ від 17 липня 2020 року та № ____ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження за № ____.

Постановою начальника управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганя А.І. від 12 серпня 2020 року матеріали досудових розслідувань № ____ від 21 червня 2019 року та № ____ від 17 липня 2020 року об’єднано в одне провадження, якому присвоєно № ____.

У дисциплінарній скарзі адвокат Вітюк В.В. вказував, що судовий контроль у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року (справа № 991/4939/20) здійснював слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. Аналогічні доводи скаржника викладені і у його заявах про відвід слідчого судді Біцюка А.В., які містяться в матеріалах справи № 991/7266/20.

Зі звіту про автоматизований розподіл від 17 червня 2020 року, розміщеного на офіційному вебпорталі «Судова влада України», було встановлено, що справу № 991/4939/20 (клопотання, скаргу, заяву) передано на розгляд слідчому судді Біцюку А.В. Також з інформації на вебпорталі встановлено, що 23 червня 2020 року слідчим суддею Біцюком А.В. за результатами розгляду цієї справи було прийнято судове рішення.

З відомостей, наявних у розпорядженні Вищої ради правосуддя на момент проведення попередньої перевірки, було встановлено, що слідчий суддя Біцюк А.В. на стадії досудового розслідування брав участь у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року, зокрема розглядав клопотання, скаргу, заяву, та 23 червня 2020 року за результатами розгляду ухвалив судове рішення в межах кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року, у зв’язку із чим зроблено висновок, що визначення слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. для розгляду кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року є таким, що не відповідає вимогам частини третьої статті 35 КПК України, та було підставою для самовідводу слідчого судді згідно з пунктом 5 частини першої статті 75 КПК України.

Водночас із доданих до пояснень судді Біцюка А.В. документів встановлено, що звіт про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2020 року свідчить про те, що обліково-статистична картка справи № 991/7266/20 поєднана зі справою № 991/4939/20 за типом поєднання «Подання (клопотання, скарга) по кримінальній справі (кримінальному провадженню)», а зі звіту про автоматизоване визначення слідчого судді від 17 червня 2020 року у справі № 991/4939/20, провадження № 1-кс/991/5091/20, – що автоматизований розподіл у цій справі стосувався номера провадження слідчих органів ____, а тому визначення слідчого судді для розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування (справа № 991/7266/20, провадження № 1-кс/991/7465/20) відповідає нормам КПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду.

Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо допущення слідчим суддею Біцюком А.В. під час прийняття до розгляду та розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування (справа № 991/7266/20, провадження № 1-кс/991/7465/20) порушень вимог статей 35, 75, 80 КПК України не підтвердились, відповідно, у діях судді щодо вказаних обставин не встановлено дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо обставин надання слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. оцінки статусу ОСОБА1 у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, оскільки на час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування він не набув статусу підозрюваного, що підтверджується ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20, Першою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

Предметом судового розгляду у справі № 991/7266/20 було передане на вирішення слідчого судді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року.

Разом із тим матеріали вказаного клопотання не містять даних, що у кримінальному провадженні № ____ здійснено повідомлення про підозру будь-якій особі. Так, у матеріалах клопотання містяться повідомлення про підозру особам від 17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року.

Як звертав увагу скаржник – адвокат Вітюк В.В., ухвалою Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року № 2519/0/15-20 повернуто Генеральному прокурору Венедіктовій І.В. клопотання про тимчасове відсторонення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 від здійснення правосуддя, оскільки він не набув процесуального статусу підозрюваного.

Водночас у постановленій за результатами розгляду клопотання ухвалі слідчий суддя Біцюк А.В. зазначив, що, «як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому кримінальному провадженні 17 липня 2020 року складено та підписано повідомлення про підозру таким особам: судді… ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених… судді… ОСОБА1…». Це не відповідає дійсності, оскільки, як зазначалося, відповідні повідомлення про підозру було складено та підписано у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року.

Крім того, слідчий суддя Біцюк А.В. у постановленій ухвалі зазначив, що «слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування вирішує питання передбачені частинами 4 та 5 статті 295-1 КПК України, які не покладають на слідчого суддю обов’язку вирішувати питання про обґрунтованість підозри та належного вручення повідомлення про підозру, а за такого не приймаються до уваги висновки Вищої ради правосуддя щодо невручення повідомлення про підозру та необґрунтованості підозри, висловлені за результатами розгляду клопотань прокурора про відсторонення суддів Окружного адміністративного суду Києва від посади в даному кримінальному провадженні».

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею врегульовано статтею 295-1 КПК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру зазначаються:

1) найменування (номер) кримінального провадження;

2) всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження;

3) обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше;

4) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

5) інші відомості, що обґрунтовують необхідність продовження строку досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;

2) найменування (номер) кримінального провадження;

3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;

5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;

7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Тобто кримінальний процесуальний закон вимагає, щоб у клопотанні про продовження строку досудового розслідування, в якому особі повідомлено про підозру, було зазначено, зокрема, найменування (номер) кримінального провадження, суть повідомленої підозри, посилання на докази, якими обґрунтовується підозра, та процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу. При цьому, як вбачається, всі зазначені дані повинні стосуватися того кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 295-1 КПК України).

Частина третя вказаної норми встановлює, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (стаття 42 КПК України).

У свою чергу, статтею 277 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

За приписами статті 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Отже, якщо особі повідомлено про підозру в одному кримінальному провадженні, після чого виникли підстави для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, до яких, певна річ, необхідно віднести зміст підозри, тобто будь-які відомості, які процесуальним законом визначаються як обов’язкові щодо змісту письмового повідомлення про підозру, такій особі для визначення її статусу підозрюваного у кримінальному провадженні має бути вручено відповідне письмове повідомлення про підозру згідно зі статтею 278 КПК України.

Системний аналіз вказаних приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що факт повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину у відповідному кримінальному провадженні впливає на зміст клопотання про продовження строку досудового розслідування та порядок його розгляду, а отже, визначення процесуального статусу осіб у кримінальному провадженні, тобто перевірка факту повідомлення особі про підозру у ньому є необхідною дією, яку слідчий суддя повинен здійснити в межах перевірки клопотання про продовження строку досудового розслідування на відповідність вимогам статті 295-1 КПК України, що, в свою чергу, впливає на прийняття слідчим суддею до розгляду такого клопотання.

Як встановлено під час розгляду дисциплінарної справи та не заперечував у своїх поясненнях суддя Біцюк А.В., після виділення з кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року матеріалів за підозрою ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12 та об’єднання із кримінальним провадженням № ____ від 21 червня 2019 року вказані матеріали стали частиною кримінального провадження № ____.

Зазначене, на переконання Дисциплінарної палати, є додатковим підтвердженням того, що передані для розгляду слідчого судді матеріали не давали підстав для висновку, що у кримінальному провадженні № ____ повідомлено про підозру, зокрема, ОСОБА1, оскільки найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення про підозру, та найменування (номер) кримінального провадження, у якому подано клопотання про продовження строку досудового розслідування, є обов’язковими відомостями, що зазначаються у змісті підозри та клопотанні, відповідно, які з огляду на положення статей 277 та 295-1 КПК України мали би бути ідентичними.

Крім того, встановлення слідчим суддею обставин, що особам було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № ____, не давало підстав для висновку, що таке повідомлення здійснено у кримінальному провадженні № ____, яке є частиною (сформувалося із частини) провадження № ____, оскільки об’єднання / виділення матеріалів досудового розслідування у цьому випадку нерозривно пов’язувалося із «обсягом підозри», який слід розуміти як увесь зміст письмового повідомлення про підозру, що відповідно до статті 277 КПК України має містити найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення.

З огляду на вказане твердження слідчого судді Біцюка А.В., зазначені в ухвалі від 17 вересня 2020 року у справі № 991/7266/20, про те, що у цьому кримінальному провадженні 17 липня 2020 року складено та підписано повідомлення про підозру певним особам (який не відповідає матеріалам клопотання), а також що слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування не зобов’язаний вирішувати питання про належне вручення повідомлення про підозру, слідчим суддею Біцюком А.В. зроблено через невиконання вимог статей 276–279 та 295-1 КПК України, адже невідповідність клопотання вимогам статті 295-1 КПК України є підставою для його повернення. У свою чергу, зазначена обставина у випадку звернення із клопотанням про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру вимагає виконання слідчим суддею, зокрема, обов’язків, передбачених статтями 276–279 КПК України, із урахуванням приписів статті 42 КПК України.

Пояснення судді, надані під час дисциплінарного провадження, не спростовують вказаного висновку, оскільки їх сприйняття означало б визнання можливості виділення із кримінального провадження, у якому особі начебто повідомлено про підозру, частини матеріалів провадження та інтегрування їх в інше кримінальне провадження при кожному наступному закінченні строків досудового розслідування та при цьому застосування до особи у наступному провадженні без вручення та/чи зміни підозри процедури як до підозрюваного саме у цьому провадженні. Більше того, допустимість таких дій нівелює норми процесуального закону, які визначають порядок вирішення питання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а також потенційно надає можливість продовження досудового розслідування на невизначені строки після відповідної відмови слідчим суддею, а відтак надає можливість здійснення досудового розслідування у необмежені строки.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

 

Права судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. До обов’язків судді належить, крім іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частини перша та сьома статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий суд. В аспекті цієї норми Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) вважає, що у кожній справі першочерговим завданням Суду є оцінка загальної справедливості кримінального провадження. Дотримання вимог справедливого судового розгляду повинне розглядатися в кожній справі з урахуванням розвитку провадження в цілому, а не на основі окремого розгляду одного конкретного аспекту або одного конкретного інциденту. Проте неможливо виключати, що конкретний фактор може бути настільки вирішальним для того, щоб дозволити оцінити справедливість судового розгляду на більш ранньому етапі провадження (Ібрагім та інші проти Сполученого Королівства [ВП], § 250). Крім того, сукупний ефект різних процесуальних недоліків може викликати порушення статті 6 Конвенції, навіть якщо кожен недолік, взятий окремо, не переконав Суд у тому, що провадження було несправедливим (Мірілашвілі проти Росії, § 165).

ЄСПЛ дотримується позиції, що з точки зору Конвенції поняття «обвинувачення» можна визначити як «офіційне повідомлення відповідного державного органу, яке висловлює підозру у скоєнні кримінального правопорушення»; це визначення залежить також від наявності чи відсутності «важливих наслідків для становища [підозрюваного]» (Deweer проти Бельгії, §§ 42 і 46; Eckle проти Німеччини, § 73).

Що стосується досудової стадії провадження (дізнання, слідство), то Суд розглядає кримінальне провадження в цілому та неодноразово вказував, що певні вимоги статті 6 Конвенції, такі як розумний строк або право на захист, можуть застосовуватись і до цієї стадії провадження тією мірою, якою нехтування цими обов’язковими вимогами на початку процесу може згубно вплинути на законність судового розгляду (Imbrioscia проти Швейцарії, § 36). Хоча слідчий не має постановляти рішення про обґрунтованість «кримінального обвинувачення», вчинені ним дії безпосередньо впливають на перебіг і законність наступних стадій провадження, включно з самим судовим розглядом. Тому стаття 6 § 1 Конвенції може бути визнана такою, що застосовується до стадії досудового слідства, яке провадить слідчий чи слідчий суддя, незважаючи на те, що деякі процесуальні гарантії, передбачені статтею 6 § 1 Конвенції, можуть не застосовуватись (Vera Fernández-Huidobro проти Іспанії, §§ 108–114). У свою чергу, право кожного обвинуваченого мати дієвий захист адвоката фігурує поміж основоположними складовими справедливого судового розгляду (Salduz проти Туреччини [ВП], § 51).

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за відповідних обставин невиконання слідчим суддею під час вирішення питання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні вимог статей 276–279 та 295-1 КПК України із урахуванням приписів статті 42 КПК України впливає на обсяг та спосіб реалізації учасниками кримінального провадження своїх прав і обов’язків, а також порядок розгляду відповідного клопотання до такої міри, що наявність факту допущення відповідних порушень нівелює гарантоване статтею 6 Конвенції право на справедливий суд.

З огляду на вказане встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо невиконання слідчим суддею Біцюком А.В. вимог статей 276–279 та 295-1 КПК України із урахуванням приписів статті 42 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року свідчать про допущення слідчим суддею порушення гарантованого статтею 6 Конвенції права «підозрюваних» на справедливий суд, оскільки саме належним виконанням слідчим суддею вказаних вимог процесуального закону унеможливлюється необґрунтований процесуальий примус, а також забезпечується застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, зокрема надання особі можливості реалізувати права і обов’язки, які виникають у зв’язку із набуттям процесуального статусу підозрюваного.

При цьому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказане порушення суддею Біцюком А.В. допущено внаслідок грубої недбалості, про що, зокрема, свідчать здійснені у прийнятій ним як слідчим суддею ухвалі посилання, що у цьому кримінальному провадженні складено та підписано повідомлення про підозру певним особам, а також що слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строків досудового розслідування не зобов’язаний вирішувати питання про належне вручення повідомлення про підозру, оскільки, будучи суддею вищого спеціалізованого суду та діючи як слідчий суддя, тобто виконуючи повноваження щодо здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, суддя Біцюк А.В. повинен був розуміти важливість виконання покладених на нього обов’язків та передбачати наслідки їх невиконання для відповідного кримінального провадження та прав осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено обставини, які свідчать, що, не виконавши під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року вимог статей 276–279 та 295-1 КПК України із урахуванням приписів статті 42 КПК України, суддя Біцюк А.В. допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод (гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд).

Щодо обставин повідомлення учасників провадження про дати судових засідань з розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено таке.

З телефонограми від 31 серпня 2020 року, складеної секретарем судового засідання Волощенко С.В., встановлено, що ні адвокат Мартиненко І.О., ні ОСОБА2 не повідомлялися про судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року.

Як вбачається з довідки суду від 7 вересня 2020 року, судове засідання, призначене на 2 вересня 2020 року, не відбулось у зв’язку з перебуванням слідчого судді Біцюка А.В. на лікарняному в період із 1 вересня 2020 року по 4 вересня 2020 року включно.

Про наступне судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, адвокат Мартиненко І.О. був повідомлений шляхом надсилання 8 вересня 2020 року повістки про виклик на електронну адресу, вказану у профайлі адвоката. ОСОБА2, ОСОБА3 та ОСОБА7 про судове засідання 10 вересня 2020 року були повідомлені шляхом надсилання судових повісток на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. У свою чергу, адвокат Глотов Ю.О. про судове засідання, призначене на 10 вересня 2020 року, був повідомлений телефонограмою, датованою 7 вересня 2020 року.

9 вересня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА2 про відкладення судового засідання, призначеного на 10 вересня 2020 року, у зв’язку із тим, що він як суддя здійснюватиме розгляд адміністративних справ, судові засідання в яких було призначено заздалегідь. При цьому у вказаному клопотанні ОСОБА2 висловив бажання взяти участь у розгляді клопотання сторони обвинувачення особисто. Аналогічні підстави для відкладення судового засідання, призначеного на 10 вересня 2020 року, були зазначені в заяві ОСОБА7, яка надійшла до Вищого антикорупційного суду в день засідання (10 вересня 2020 року).

Із журналу судового засідання від 10 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА2 та ОСОБА7 у судове засідання не з’явилися. Також із вказаного журналу судового засідання встановлено, що клопотання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею Біцюком А.В. по суті не розглядалось, а судове засідання було закінчено у зв’язку з необхідністю вирішення заяви про відвід слідчого судді Біцюка А.В.

Як вбачається з копій матеріалів справи № 991/7266/20, на початку розгляду суддею Біцюком А.В. клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року про судові засідання як захисник ОСОБА1 повідомлявся адвокат Денисюк Р.Б. (аркуш справи 5, том 9 копій матеріалів справи № 991/7266/20).

Із копій повісток про виклик на 13:00 14 вересня 2020 року вбачається, що їх було сформовано в автоматизованій системі документообігу суду у вихідний день – 12 вересня 2020 року (субота). Так, захиснику ОСОБА1 – адвокату Денисюку Р.Б. судова повістка відповідно до вказаного документа надсилалася поштою за місцезнаходженням адвокатського об’єднання «АК «ЛОКАРТ»: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 49, оф. 30 (зворот аркуша 112, том 9 копій матеріалів справи № 991/7266/20). При цьому ні аркуш 112, ані зворотна сторінка аркуша 113 вказаних матеріалів справи не містять відомостей про те, що в суботу (12 вересня 2020 року) суд з метою пришвидшення отримання судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на понеділок (14 вересня 2020 року), надсилав її на електронну адресу адвоката Денисюка Р.Б.

У свою чергу, адвоката Глотова Ю.О. про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, було повідомлено 12 вересня 2020 року шляхом надсилання повістки про виклик на електронну адресу, вказану у профайлі адвоката, а ОСОБА3 про судове засідання було повідомлено шляхом надсилання 12 вересня 2020 року як sms-повідомлення, яке було доставлено адресату о 12:52:00, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання Волощенко С.В., так і повістки про виклик на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва. Разом із тим ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 судові повістки про виклик на 14 вересня 2020 року, датовані 12 вересня 2020 року, були надіслані на офіційну електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва.

Також у копіях матеріалів справи № 991/7266/20 наявна інформація, що 12 вересня 2020 року секретар судового засідання Волощенко С.В. телефонограмою повідомляла учасників судового розгляду про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року. Водночас цією телефонограмою повідомлялись не всі учасники судового процесу, а виключно детектив Шмітько В.В. та окремі захисники. Вказана телефонограма не містить будь-яких даних про те, що про судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, суд повідомив захисника ОСОБА1 – адвоката Денисюка Р.Б.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва) становить 3 дні без урахування дня відправлення (для пріоритетної – 2 дні без урахування дня відправлення), при цьому для рекомендованої письмової кореспонденції такий строк збільшується на 1 день. З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що навіть у разі фактичного надсилання адвокату Денисюку Р.Б. (місто Київ) судової повістки у день її формування – 12 вересня 2020 року (доказів цього копії матеріалів справи не містять) можливість завчасного її отримання адресатом для прибуття у судове засідання до Вищого антикорупційного суду (14 вересня 2020 року на 13:00) є досить сумнівною.

Сумнівним також є факт отримання судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, ОСОБА2, оскільки її було надіслано лише на електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва у вихідний день (12 вересня 2020 року), що унеможливлює опрацювання у цей день вхідної кореспонденції відповідним структурним підрозділом апарату цього суду. При цьому ОСОБА1 та ОСОБА7 повідомлялися про вказане судове засідання шляхом надсилання їм повісток про виклик у судове засідання, призначене на 14 вересня 2020 року, на електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва та на електронні адреси, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Водночас будь-яких даних, що підтверджують факт отримання цих викликів, матеріали справи не містять.

Більше того, в копіях матеріалів справи № 991/7266/20 наявний лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року за підписом заступника керівника апарату суду Мельниченко Н.В., яким повідомлено про неможливість опрацювання надісланих до суду Вищим антикорупційним судом у позаробочий час документів внаслідок нескріплення їх відповідним електронним ключем електронного цифрового підпису. У листі повідомляється про необхідність надіслання нового листа, підписаного належним чином. На зворотному боці вказаного листа зазначено, що він надійшов на електронну адресу секретаря судового засідання Волощенко С.В. 14 вересня 2020 року о 10:05, тобто до початку судового засідання.

Із журналу судового засідання від 14 вересня 2020 року вбачається, що розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування здійснювався суддею Біцюком А.В. за відсутності адвоката Денисюка Р.Б. та його підзахисного ОСОБА1, а також ОСОБА2 та ОСОБА7. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання повісток про виклик на 14 вересня 2020 року як адвокатом Денисюком Р.Б., так і ОСОБА1, а також ОСОБА2 та ОСОБА7.

Із вказаного журналу судового засідання також встановлено, що 14 вересня 2020 року за результатами розгляду суддею Біцюком А.В. було оголошено перерву до 13:00 15 вересня 2020 року.

Копії матеріалів справи містять інформацію про те, що 14 вересня 2020 року адвокат Денисюк Р.Б. повідомлявся про виклик у судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, телефонограмою та повісткою про виклик, датованою 14 вересня 2020 року, адвокати Глотов Ю.О. і Мартиненко І.О. були повідомлені про дату та час наступного судового засідання 14 вересня 2020 року під розписку. Чи повідомлявся ОСОБА3 про призначене на 15 вересня 2020 року судове засідання, з розписки в копіях матеріалів справи № 991/7266/20 не вбачається, однак попередньою перевіркою встановлено, що він був присутній у судовому засіданні 14 вересня 2020 року. У свою чергу, ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 повідомлялись про судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, шляхом надіслання повісток про виклик на електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва о 20:37, 20:33 та 20:34 відповідно, а ОСОБА1 та ОСОБА7 – також на електронні адреси, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Разом із тим будь-яких доказів, що ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 були належним чином повідомлені (отримали відповідні повідомлення) про судове засідання, призначене на 15 вересня 2020 року, копії матеріалів справи № 991/7266/20 не містять.

Із журналу судового засідання від 15 вересня 2020 року вбачається, що в судове засідання адвокат Денисюк Р.Б., а також ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 не з’явились. Разом із тим встановлено, що у судове засідання прибув захисник ОСОБА1 – адвокат Волинець Р.А. (у матеріалах справи № 991/7266/20 наявні ордер серії КС № 713664, виданий 15 вересня 2020 року, та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1864/10 від 25 січня 2001 року). Також з’явились ОСОБА3 та адвокати Глотов Ю.О. і Мартиненко І.О.

Про дату, час та місце судового розгляду справи № 991/7266/20 (16 вересня 2020 року о 09:00) адвокати Волинець Р.А., Глотов Ю.О. були повідомлені під розписку. У свою чергу, ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 повідомлялись про судове засідання, призначене на 16 вересня 2020 року на 09:00 та 13:00, шляхом надіслання 14 вересня 2020 року повісток про виклик на електронну адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, а ОСОБА1 та ОСОБА7 – також на електронні адреси, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження. Разом із тим будь-яких доказів, що ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 16 вересня 2020 року (отримали відповідні повідомлення), копії матеріалів справи № 991/7266/20 не містять. Крім того, копії матеріалів справи не містять повідомлень про виклик на 16 вересня 2020 року адвоката Мартиненка І.О., який брав участь у судовому засіданні 15 вересня 2020 року.

16 вересня 2020 року, як встановлено із журналу судового засідання за відповідну дату, участь у судовому засіданні брав захисник ОСОБА1 – адвокат Вітюк В.В., повноваження якого підтверджені наявними в матеріалах справи ордером серії КС № 713661 від 16 вересня 2020 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2975/10 від 27 жовтня 2005 року, захисник ОСОБА3 – адвокат Мендрин А.В., захисник ОСОБА2 – адвокат Мартиненко І.О., захисник ОСОБА7 – адвокат Костенок А.М. У судовому засіданні ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7 участі не брали. Цього самого дня за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ слідчий суддя Біцюк А.В. вийшов до нарадчої кімнати.

Ухвалою слідчого судді Біцюка А.В. від 17 вересня 2020 року клопотання про продовження строків досудового розслідування задоволено частково. Продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 21 червня 2019 року за підозрою ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12, до 17 січня 2021 року включно.

Відповідно до частини першої статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Частиною восьмою статті 135 КПК України визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

За приписами частини першої статті 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру (частина третя статті 295-1 КПК України).

Отже, відповідно до вимог кримінального процесуального закону розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування здійснюється за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника (якщо питання вирішується після повідомлення особі про підозру). Доказами належного повідомлення особи про виклик до суду щодо розгляду клопотання можуть бути, зокрема, підпис такої особи у розписці, поштовому повідомленні, лист електронної пошти про підтвердження отримання особою судової повістки на електронну пошту тощо. За відсутності таких доказів відсутні підстави для висновку, що особа була повідомлена про виклик до суду належним чином.

З урахуванням викладеного під час розгляду дисциплінарної справи підтвердилось, що матеріали справи № 991/7266/20 не місять відомостей про те, що ОСОБА1 було належним чином повідомлено про судові засідання 14, 15, 16 вересня 2020 року, ОСОБА2 – про судові засідання 2, 14, 15, 16 вересня 2020 року, ОСОБА7 – про судові засідання, призначені на 14, 15, 16 вересня 2020 року.

Поряд із цим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає обґрунтованими посилання судді Біцюка А.В., що оголошення судового рішення, що відбулося 17 вересня 2020 року, є частиною судового засідання, в якому слідчий суддя 16 вересня 2020 року вийшов до нарадчої кімнати, яке не закривалось, перерва не оголошувалась, а тому у слідчого судді був відсутній обов’язок додатково повідомляти осіб, які не були присутні в судовому засіданні на час виходу до нарадчої кімнати, про те, коли відбудеться таке оголошення.

Водночас Дисциплінарна палата звертає увагу на безпідставність тверджень судді Біцюка А.В., що 10 та 15 вересня 2020 року розгляд клопотання не відбувався у зв’язку із заявленими відводами, оскільки відповідно до журналів судового засідання від вказаних дат такі судові засідання щодо його розгляду було розпочато.

Також Дисциплінарна палата вважає необґрунтованими посилання судді Біцюка А.В. на те, що ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА7 були належним чином повідомлені про судові засідання, зокрема, 14, 15 та 16 вересня 2020 року, оскільки керівник та заступник керівника Окружного адміністративного суду міста Києва не повідомляли суд про неможливість ознайомлення ОСОБА2 та ОСОБА7 зі змістом надісланих повідомлень, а відповідна адреса електронної пошти є офіційною адресою електронної пошти ОСОБА1 з огляду на те, що, як встановлено, стосовно засідання 14 вересня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва було повідомлено про неможливість опрацювання надісланих до цього суду Вищим антикорупційним судом у позаробочий час документів внаслідок нескріплення їх відповідним електронним ключем електронного цифрового підпису, а крім того, матеріали судової справи не місять звітів про отримання адресатами чи про доставку жодного із вказаних повідомлень (як надісланих на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, так і тих, що надсилалися ОСОБА1 та ОСОБА7 на адреси електронної пошти, надані детективом Національного антикорупційного бюро України Є.Панайотовим як такі, що наявні в матеріалах кримінального провадження).

Статтею 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (частина перша).

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених пунктом 15 частини першої статті 7 та частинами першою, другою статті 22 КПК України, є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, за змістом яких кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (частина шоста статті 22 КПК України).

За приписами статті 27 КПК України учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом (частина перша статті 27 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 295-1 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що, встановлюючи правило щодо розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника (стосується питань після повідомлення особі про підозру), законодавець визнав за необхідне створення на стадії досудового розслідування (під час вирішення питання про продовження його строків) умов, за яких учасники провадження, беручи участь у судовому засіданні, однаковою мірою будуть мати можливість надати слідчому судді речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, зможуть реалізувати інші процесуальні права, враховуючи стадію кримінального процесу і обставини, які їй відповідають (неможливість завершення досудового розслідування у визначені КПК України строки та факт повідомлення особі про підозру). Тобто у цьому випадку дотримання засад кримінального провадження, визначених статтями 7, 22, 27 КПК України, та забезпечення можливості реалізації учасниками процесу своїх прав під час розгляду відповідного клопотання втілюється, зокрема, через виконання судом (слідчим суддею) вимог закону щодо його розгляду за участю всіх осіб, визначених статтею 295-1 КПК України, а отже, недотримання слідчим суддею цих вимог слід визначати як істотне порушення норм процесуального права. При цьому виконання слідчим суддею вимог статей 135, 136 КПК України розглядається через належне встановлення обставин того, чи дійсно певний учасник був викликаний до слідчого судді та чи здійснено відповідний виклик із дотриманням правил процесуального закону.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівнянно з опонентом.

У зв’язку із вказаним Дисциплінарна палата доходить висновку, що під час розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 21 червня 2019 року, суддя Біцюк А.В. допустив порушення норм процесуального права, а саме зазначених вище приписів статей 7, 22, 27, 295-1 КПК України та статей 135, 136 КПК України (у зв’язку із невиконанням обов’язку щодо встановлення дійсних обставин щодо належного виклику певних учасників до слідчого судді та, чи здійснено такі виклики із дотриманням правил процесуального закону; дати та обставини неповідомлення встановлено вище).

Поряд із цим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що у судових засіданнях щодо розгляду клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 21 червня 2019 року, брали участь представники ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7, на що, в тому числі, звертала увагу у засіданні Дисциплінарної палати 17 березня 2021 року представник судді Біцюка А.В. – адвокат Ковалевська К.М., а тому твердження, що у цьому випадку порушення суддею норм процесуального права мало наслідком унеможливлення реалізації прав і обов’язків ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА7, буде необґрунтованим. Їх реалізація була забезпечена через участь у засіданнях захисників.

Крім того, Дисциплінарна палата взяла до уваги, що стаття 295-1 КПК України, зокрема, передбачає, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, який у цьому провадженні спливав 17 вересня 2020 року.

З огляду на вказане Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що порушення суддею Біцюком А.В. вказаних приписів статей 7, 22, 27, 135, 136, 295-1 КПК України під час здійснення правосуддя як слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 21 червня 2019 року, у цьому випадку не формує складу дисциплінарного проступку судді, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підсумувавши наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено обставини, які свідчать, що під час розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 21 червня 2019 року, суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. (як слідчий суддя), не виконавши вимог статей 276–279 та 295-1 КПК України із урахуванням приписів статті 42 КПК України, допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод (гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд).

Допущення суддею Вищого антикорупційного суду Біцюком А.В. вказаного дисциплінарного проступку є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи питання про притягнення судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Строк притягнення судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. до дисциплінарної відповідальності відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не закінчився, оскільки дії, які містять склад дисциплінарного проступку, допущено суддею у вересні 2020 року.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Необхідність врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування Європейським судом з прав людини. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (пункт 74), шкала санкцій, які можуть застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Отже, визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В., слід врахувати позитивну характеристику судді, допущення ним проступку внаслідок грубої недбалості, те, що суддя раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Врахувавши характер дисциплінарного проступку, допущеного суддею Біцюком А.В., його наслідки, особу судді, ступінь його вини, застосувавши принцип пропорційності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пропорційним і достатнім буде застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.

З огляду на викладене, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49–51 Закону України «Про Вищу раду

 

правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Вищого антикорупційного суду Біцюка Андрія Володимировича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                     Т.С. Розваляєва

 

Члени Першої Дисциплінарної                                               

палати Вищої ради правосуддя                                       Н.С. Краснощокова

 

 

                                                                                                 С.Б. Шелест