Вища рада правосуддя, розглянувши подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Іванісової Лідії Олександрівни з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова,
встановила:
22 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 22 жовтня 2018 року № 21-5604/18 з рекомендацією від 21 вересня 2018 року № 1660/ко-18 про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Іванісова Лідія Олександрівна Указом Президента України від 22 грудня 2009 року № 1091/2009 призначена на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова строком на п’ять років.
Вища рада правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю Іванісову Л.О. про дату і час засідання Вищої ради правосуддя з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні на адресу суду, де суддя працює, та оприлюднення відповідного запрошення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. та її представник – адвокат Лясковець О.В.
Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали подання з рекомендацією Комісії, врахувавши інформацію, що міститься в копії суддівського досьє, копії запису співбесіди колегії Комісії із суддею, що відбулася 13 липня 2018 року, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., суддю Іванісову Л.О. та її представника – адвоката Лясковця О.В., дійшла висновку про відмову у задоволенні подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Згідно з пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Комісії в порядку, визначеному цим Законом.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання Іванісова Л.О. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 73,375 бала. За результатами виконання практичного завдання Іванісова Л.О. набрала 84,5 бала. Загальний результат складеного суддею Іванісовою Л.О. іспиту становить 159,875 бала.
Іванісова Л.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 23 квітня 2018 року № 91/зп-18 Іванісову Л.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Комісією 13 липня 2018 року проведено співбесіду із суддею, під час якої було обговорено дані щодо її відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.
За результатами дослідження суддівського досьє та наданих суддею Іванісовою Л.О. пояснень Комісія дійшла таких висновків.
За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. набрала 346,875 бала.
При цьому за критерієм професійної компетентності Іванісову Л.О. оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1–5 глави 2 розділу Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).
За критеріями особистої та соціальної компетентності Іванісову Л.О. оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6–7 глави 2 розділу II Положення.
За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 115 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 95 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. набрала 556,875 бала, що становить менше ніж 67 % від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Рішенням Комісії від 13 липня 2018 року № 1175/ко-18 суддю Ленінського районного суду міста Харкова Іванісову Л.О. визнано такою, що не відповідає займаній посаді, у зв’язку із чим рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення її з посади судді.
Відповідно до абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням від 21 вересня 2018 року № 1660/ко-18 Комісія внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова.
У серпні 2018 року Іванісова Л.О. звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 липня 2018 року № 1175/ко-18.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 9901/734/18 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу Іванісової Л.О. задоволено частково, скасовано рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року в частині позовних вимог Іванісової Л.О. про визнання незаконним і скасування рішення Комісії від 13 липня 2018 року № 1175/ко-18 у частині надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова, провадження у справі в цій частині закрито.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Комісії від 13 липня 2018 року у частині рекомендації про звільнення позивача з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова має рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки Вища рада правосуддя не прийме відповідне рішення за результатами розгляду цієї рекомендації.
За результатами розгляду вказаного подання з рекомендацією Комісії про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова, з урахуванням інформації, що міститься в копії суддівського досьє, із запису співбесіди колегії Комісії із суддею, що відбулась 13 липня 2018 року, пояснень судді Іванісової Л.О., встановлено таке.
Згідно з Основним Законом України незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 6 статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» саме Вища рада правосуддя наділена повноваженнями ухвалювати рішення про звільнення судді з посади.
Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» (справа про повноваження державних органів у сфері судоустрою) від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 зазначив, що надходження до Вищої ради юстиції рекомендації Комісії не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. Вища рада юстиції здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складення кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Комісії, Вища рада юстиції може і не погодитися з таким рішенням.
Комісія при наданні рекомендацій як про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді за результатами конкурсу, так і про звільнення судді з посади у зв’язку з визнанням його таким, що не відповідає займаній посаді, спирається на результати кваліфікаційного оцінювання. У цьому аспекті правовідносини щодо надання рекомендацій про звільнення подібні до правовідносин щодо надання рекомендацій про призначення.
За результатами проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія встановлює наявність у кандидата на посаду судді належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки, проводить спеціальну перевірку, іспити, перевіряє відповідність кандидата на посаду судді критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), професійної етики, доброчесності та ухвалює відповідне рішення.
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддів Комісією встановлюється здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відповідність критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), професійної етики, доброчесності та ухвалюється рішення про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді.
Головним завданням при проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади судді та кваліфікаційного оцінювання суддів є формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.
Отже, правовий висновок, що міститься у наведеному Рішенні Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011, є прийнятним при визначенні компетенції Вищої ради правосуддя і у процедурах звільнення судді на підставі рекомендації Комісії.
Тобто метою кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді є формування якісного суддівського корпусу, якому довіряє суспільство, тому рішення щодо відповідності судді займаній посаді повинно не тільки бути мотивованим, а й обов’язково відповідати критеріям зрозумілості та обґрунтованості для можливості надання такому рішенню оцінки.
Згідно із частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, а частиною п’ятою вказаної статті цього Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Частиною другою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом, а відповідно до частини першої статті 88 цього Закону ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Отже, імперативні приписи частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимагають наявності у рішеннях, ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання, мотивів як обов’язкової складової таких рішень і гарантії дотримання прав особи, щодо якої воно проводиться.
Оцінюючи у сукупності зміст вказаного рішення Комісії, копію запису співбесіди із суддею Іванісовою Л.О. та суддівське досьє, Вища рада правосуддя доходить висновку, що виражена Комісією в балах оцінка судді за критеріями кваліфікаційного оцінювання, особливо професійної етики та доброчесності, за відсутності фактичних даних та мотивів такої оцінки, посилання на відповідні докази, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень цих характеристик судді Іванісової Л.О.
Відповідно до пункту 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0 (пункт 11). Отже, очевидно, що вирішальним у визнанні судді Іванісової Л.О. такою, що не відповідає займаній посаді, слугували відомості, що містяться у її суддівському досьє, та оцінка членами Комісії результатів проведеної з нею співбесіди.
Водночас у рішенні відсутня будь-яка інформація, яка давала б можливість зрозуміти, що саме було враховано Комісією при виставленні балів за критеріями кваліфікаційного оцінювання, зокрема за критеріями доброчесності, професійної етики і компетентності, та стало підставою для висновку Комісії про невідповідність судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. займаній посаді.
Визначені Положенням показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання та чіткий алгоритм дій Комісії під час проведення кваліфікаційного оцінювання, дотримання яких покликано виключити будь-які сумніви в об’єктивності його результатів, втрачають цінність у разі, якщо зміст мотивувальної частини рішення Комісії за результатами оцінювання судді на відповідність займаній посаді зводиться виключно до зазначення (констатації) балів за оцінювання відповідних критеріїв, загальної кількості балів за результатами кваліфікаційного оцінювання без зазначення підстав та мотивів, з яких Комісія дійшла таких висновків.
Відсутність у рішенні мотивів, незазначення конкретних обставин, за яких суддя не відповідає займаній посаді, не дають підстав для задоволення подання про звільнення судді з посади на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Належна мотивація такого рішення дає можливість перевірити, як саме відбувалася процедура оцінювання, чи дотримана процедура ухвалення рішення Комісією. Обсяг і ступінь відображення мотивації залежать від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому разі мають демонструвати, що пояснення судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія при оцінюванні судді, виставленні певної кількості балів, тобто мають давати можливість зрозуміти мотиви ухваленого рішення. Обґрунтованість та вмотивованість рішення особливо важливі, коли йдеться про невідповідність судді займаній посаді, з огляду на наслідки, які це матиме.
Водночас будь-яке рішення суб’єкта владних повноважень, зокрема й Комісії, як зазначалося, має бути мотивованим і ґрунтуватись на достовірних і перевірених обставинах, тобто підтверджуватись відповідними доказами.
Мотивування прийнятого рішення лише дискреційністю повноважень не може бути визнане законним, оскільки таке рішення повинно бути об’єктивним, справедливим, висвітлювати достовірну та правдиву інформацію, зокрема щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з пунктом 39 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 17 (2014) про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними; особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів.
Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, які мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у главі ІІ Положення питань; наявні посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; містяться посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його доброчесності та професійної етики, отже, його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
У рішенні Комісії вказані бали, якими оцінено суддю Іванісову Л.О. за кожним із критеріїв, однак відсутні мотиви прийняття рішення щодо кожного із вказаних критеріїв та аргументи Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів судді та виставлення саме такої кількості балів.
Оцінюючи в сукупності наведені у рішенні Комісії від 21 вересня 2018 року № 1660/ко-18 факти та обставини, а також копію запису співбесіди із суддею Іванісовою Л.О., інформацію з копії суддівського досьє, Вища рада правосуддя доходить висновку, що виражена в балах оцінка судді Іванісової Л.О. за критеріями професійної етики та доброчесності, зазначена в рішенні Комісії, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень цих характеристик судді Іванісової Л.О. У рішенні вказані бали, якими оцінено суддю Іванісову Л.О. за кожним із критеріїв, однак відсутні будь-які доводи та аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.
Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що орган державної влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивованість рішень державних органів є запобіжником, необхідним для захисту особи від сваволі. Вмотивоване рішення також демонструє особі, чи була вона почута, дає можливість у подальшому висувати заперечення проти нього.
Отже, рішення Комісії повинно бути об’єктивним і повною мірою висвітлювати інформацію та висновки щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, дотримання/недотримання ним вимог професійної етики та доброчесності.
Пунктами 29 і 44 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2014 року) визначено, що незадовільні результати оцінювання не мають призводити до звільнення з посади (окрім виняткових обставин). Це може відбутися лише в разі серйозного порушення дисциплінарних правил або кримінального законодавства, або якщо об’єктивний висновок, отриманий в результаті оцінювання, однозначно підтверджує нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні. Ці об’єктивні висновки повинні надаватися за належною процедурою і ґрунтуватися на достовірних доказах.
Посилань на виняткові обставини та об’єктивних висновків, які б підтверджували нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні, рішення Комісії не містить.
Рішення, відповідно до якого суддю може бути звільнено з посади, повинно бути, перш за все, об’єктивним та повною мірою висвітлювати інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня, а також щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.
Такий висновок підтверджується і Рекомендаціями щодо ефективного впровадження Основних принципів щодо незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1889 року), в пункті 7.1 яких вказано, що особливо пильно та уважно слід ставитися до формулювання умов, за наявності яких припиняється перебування судді на посаді. Важливо мати вичерпний перелік підстав для засвідчення нездатності судді продовжувати роботу на посаді.
Як зазначено у пункті 58 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватись на об’єктивних критеріях.
Подібні за змістом положення закріплені і в §§ 31–35 Висновку Консультативної ради європейських суддів від 24 жовтня 2014 року № 17 щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади (далі – Висновок), в якому зазначено, що оцінювання судді має бути засноване на об’єктивних критеріях. Такі критерії повинні в основному складатись з якісних показників, але, крім того, можуть складатися і з кількісних показників. У кожному випадку показники, які використовуються, повинні надавати оцінювачам змогу розглянути всі аспекти, з яких складається належна продуктивність суддів. Дуже важливо, щоб в усіх елементах індивідуального оцінювання була присутня процедурна справедливість (§ 41 Висновку). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб’єкта владних повноважень.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що орган державної влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 1 липня 2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 3780001/97, пункт 36).
Наведення мотивів ухваленого рішення є об’єктивною і формальною гарантією, якої вимагають Висновки Консультативної ради європейських суддів, згідно з якими шляхи досягнення балансу між незалежністю судової системи з будь-яким процесом індивідуального оцінювання суддів включають таке: повинні існувати прості й прозорі норми щодо процедур, критеріїв і наслідків оцінювання; суддя, що проходить оцінювання, повинен мати право бути вислуханим у ході процесу, а також оскаржити незадовільну оцінку, в тому числі мати право на негайний доступ до матеріалів, які стосуються оцінювання; оцінювання не повинно ґрунтуватися тільки на кількості розглянутих справ, має передусім зосереджуватися на якості рішень судді, а також його роботи в цілому; деяких наслідків, таких як звільнення з посади через негативну оцінку, слід уникати щодо всіх суддів, які постійно перебувають на посаді, крім виняткових обставин.
Враховуючи наведене, рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити висновок про те, за яким саме критерієм (компетентності, професійної етики або доброчесності) суддя не відповідає займаній посаді, оскільки суддя підлягає звільненню із займаної посади виключно у випадку, якщо він не відповідає займаній посаді хоча б за одним із вказаних критеріїв і згідно з висновком за результатами оцінювання не здатний здійснювати правосуддя на об’єктивно визначеному мінімально прийнятному рівні.
Беззаперечно, оцінювання відповідності судді займаній посаді є дискреційним повноваженням Комісії. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю.
Належна мотивація рішення як форми зовнішнього вираження дискреційних повноважень Комісії дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) здійснювалось оцінювання і чи була дотримана процедура ухвалення рішення. Її обсяг і ступінь залежать від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку мають показувати, приміром, що доводи/пояснення судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала суддю, виставляючи певну кількість балів, тобто відображати мотиви ухваленого рішення. Особливо виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про невідповідність судді займаній посаді, з огляду на наслідки, які матиме таке рішення.
Загальне посилання Комісії лише на кількість балів, якими оцінено суддю Іванісову Л.О. за кожним із критеріїв (компетентність, професійна етика та доброчесність), не дає змоги встановити, за яким саме критерієм вона не відповідає займаній посаді, як і не дає можливості встановити дійсних мотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.
Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції Вищої ради правосуддя.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя після розгляду на її засіданні подання Комісії про звільнення судді. За результатами розгляду такого подання Вища рада правосуддя приймає вмотивоване рішення, яким остаточно вирішує питання щодо кар’єри судді, яке є обов’язковим для виконання, зумовлює відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання (стаття 88).
При цьому рішення Комісії про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання Комісії про звільнення судді Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком Комісії.
З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у Комісії) і застосування наслідків (рішення Вищої ради правосуддя) є стадіями єдиного провадження, рішення Комісії про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією Вищої ради правосуддя. У межах «кваліфікаційного» провадження Вища рада правосуддя має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення Комісії. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, які, зокрема, вплинули на об’єктивність оцінювання, Вища рада правосуддя не лише має право, а й зобов’язана запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб Вища рада правосуддя забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення Комісії про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Оскільки рішення Комісії від 21 вересня 2018 року № 1660/ко-18 не містить достатнього обґрунтування висновку про невідповідність судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. займаній посаді, Вища рада правосуддя відмовляє у задоволенні подання про звільнення вказаної судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131, підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, абзацом другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
відмовити у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Іванісової Лідії Олександрівни з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Голова Вищої ради правосуддя А.А. Овсієнко
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
О.В. Маловацький
О.Є. Блажівська
В.В. Матвійчук
В.І. Говоруха
Т.С. Розваляєва
П.М. Гречківський
М.П. Худик
В.К. Грищук
В.В. Шапран
Л.Б. Іванова
Л.А. Швецова
Н.С. Краснощокова
С.Б. Шелест
