X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
06.04.2021
772/0/15-21
Про скасування повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 про притягнення судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького Віталія Вікторовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

Стрельбицький Віталій Вікторович Указом Президента України від 7 жовтня 2005 року № 1429/2005 призначений на посаду судді військового місцевого суду Львівського гарнізону строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2760-V обраний на посаду судді Галицького районного суду міста Львова безстроково.

До Вищої ради правосуддя 3 березня 2021 року (за вхідним № 1071/0/6-21) надійшла скарга судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 березня 2021 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

Скарга судді Стрельбицького В.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року подана з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Також 30 березня 2021 року від судді Стрельбицького В.В. надійшли доповнення до скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 6 квітня 2021 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21, суддю Галицького районного суду міста Львова, Львівську митницю Державної фіскальної служби (далі – Львівська митниця ДФС) повідомлено шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Вищої ради правосуддя. Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

Суддя Стрельбицький В.В. прийняв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Надав пояснення, якими підтримав доводи скарги та додатково обґрунтував свою позицію щодо необхідності скасування рішення дисциплінарного органу стосовно нього та закриття дисциплінарного провадження.

У засідання Вищої ради правосуддя представник Львівської митниці ДФС не прибув, будь-яких клопотань не надсилав.

Вища рада правосуддя, дослідивши подану скаргу, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., суддю Стрельбицького В.В., встановила таке.

До Вищої ради правосуддя 8 серпня 2018 року за вхідним № 498/1/13-18 надійшла скарга Львівської митниці ДФС на дії судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. під час розгляду протоколу про порушення митних правил у справі № 461/3956/17.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 січня 2021 року № 102/2дп/15-21 стосовно судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з можливою наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ), а саме у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 суддю Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що 27 березня 2017 року Львівською митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі – МК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Із вказаного протоколу вбачається, що 18 червня 2016 року водій підприємства-перевізника ФОП ОСОБА_2, який на транспортному засобі прямував у напрямку «в’їзд в Україну», під час проходження митного контролю на митному посту «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС надав товаросупровідні документи на товар «одяг, взуття» в кількості 1038 упаковок вагою 9088,96 кг, згідно з якими відправником товару є компанія ОСОБА_3. Вартість товару – 8474 долари США, отримувач – ОСОБА_4 (керівник організації – ОСОБА_1).

На вказаний товар було оформлено митну декларацію (далі – МД) та направлено його до відділу митного оформлення № 2 Львівської митниці ДФС.

21 червня 2016 року на підставі заяви, поданої ОСОБА_1, Львівською митницею ДФС відповідно до статей 201, 204 МК України було надано дозвіл на розміщення вказаних вище товарів на тимчасове зберігання під митним контролем на складі гуманітарної допомоги до 18 вересня 2016 року, відповідно до заяви керівника ОСОБА_1 продовжено термін зберігання до 18 жовтня 2016 року.

Вказаний товар гуманітарної допомоги було розміщено на складі організації – отримувача гуманітарної допомоги – ОСОБА_4, а саме на складі військової частини 3002 НГ України, на підставі договору складського зберігання, укладеного між ОСОБА_4 та військовою частиною 3002 НГ України.

17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подано МД щодо сплати митних платежів.

5 грудня 2016 року в результаті огляду складу організації – отримувача гуманітарної допомоги – ОСОБА_4 встановлено, що у вказаному складському приміщенні відсутні товари гуманітарної допомоги, які відповідно до вказаної вище заяви ОСОБА_4 були розміщені на тимчасове зберігання на вказаному складі гуманітарної допомоги.

Як наслідок, цього самого дня, 5 грудня 2016 року, стосовно керівника ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 469 МК України (видача без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебували на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складах організації – отримувача гуманітарної допомоги), складено протоколи про порушення митних правил № 5289/20900/16 та № 5290/20900/16.

Відповідно до постанови Львівської митниці ДФС від 28 грудня 2016 року керівника ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 469 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

З метою проведення перевірки законності вказаної зовнішньоекономічної операції Львівська митниця ДФС листом від 13 грудня 2016 року надіслала на адресу Державної фіскальної служби України проєкт запиту до митних органів Республіки Польща. 

15 березня 2017 року на адресу Львівської митниці листом Департаменту організації протидії митним правопорушенням ДФС України від 10 березня 2017 року надійшла відповідь митних органів Республіки Польща.

У наданих митними органами Республіки Польща документах відсутні будь-які записи щодо приналежності вказаного вище товару до гуманітарної допомоги.

Згідно з наданими митними органами Республіки Польща митними деклараціями (MRN) відправником товару «одяг, додатки до одягу, взуття, сумки» є італійська компанія «ОСОБА_5», покупцями (одержувачами) товару заявлено чотири українських підприємства: «ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ _______, АДРЕСА_1; «ОСОБА_7» (код ЄДРПОУ _________, 65026, АДРЕСА_2); ОСОБА_8 (код ЄДРПОУ _____________, АДРЕСА_3); ОСОБА_9 (АДРЕСА_4) (ідентифікувати не виявилось за можливе).

Сумарна вартість товару, заявленого у MRN, становить 353576,65 євро, що станом на день ввезення на митну територію України становить 9839488,51 гривні.

На думку податкового органу, компанія «ОСОБА_3» цілеспрямовано включена керівником Благодійної організації «Волонтерський рух України» до ланцюга поставки товару з метою приховування реальних продавців / експортерів, покупців / отримувачів та вартості ввезених на митну територію України товарів.

Таким чином, на думку податкового органу, громадянин України – керівник ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України та митне оформлення із приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, одержаних незаконним шляхом, а також документів, що містять неправдиві дані щодо відправника, одержувача та вартості товарів.

До протоколу про порушення митних правил було долучено копії МД та інших товаросупровідних документів, а також копії відповідей митних органів Республіки Польща.

7 червня 2017 року до провадження судді Стрельбицького В.В. надійшов вказаний протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 МК України.

Постановою Галицького районного суду міста Львова (суддя Стрельбицький В.В.) від 18 липня 2017 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повернуто до Львівської митниці ДФС для належного оформлення.

Вказана постанова мотивована тим, що протокол про порушення митних правил не відповідає вимогам статті 494 МК України, зокрема, з його змісту не зрозуміло, які саме дії ОСОБА_1 спрямовані на порушення митних правил та підпадають під ознаки діянь, відповідальність за вчинення яких передбачена частиною першою статті 483 МК України. Крім того, додані до справи копії документів, зокрема товаросупровідних, не можуть бути визнані належними доказами у справі про порушення митних правил, оскільки належним чином не завірені та на їх основі неможливо встановити наявність або відсутність порушення митних правил.

Після доопрацювання 28 серпня 2017 року протокол про порушення митних правил знову направлено до Галицького районного суду міста Львова, який судом отримано 30 серпня 2017 року.

Відповідно до протоколу неавтоматизованого розподілу справи від 31 серпня 2017 року протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 знову передано судді Стрельбицькому В.В., який отримав його 12 вересня 2017 року, наступний розгляд призначено на 28 вересня 2017 року.

Постановою Галицького районного суду міста Львова (суддя Стрельбицький В.В.) від 28 вересня 2017 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 483 МК України на підставі пункту 2 частини першої статті 467 МК України (у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень).

У рішенні Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що суддя Стрельбицький В.В. під час розгляду справи № 461/3956/17 допустив дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).

При цьому Друга Дисциплінарна плата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у цьому конкретному випадку несумлінне використання суддею Стрельбицьким В.В. своїх процесуальних повноважень, невжиття ним заходів для забезпечення об’єктивного розгляду справи № 461/3956/17 у строки, визначені статтею 525 МК України, мали наслідком закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати, суддя Стрельбицький В.В. подав до Вищої ради правосуддя скаргу.

Суддя Стрельбицький В.В. вважає, що у рішенні дисциплінарного органу не надано належної оцінки тому, що перерви у розгляді та рішення про відкладення розгляду справи № 461/3956/17 зумовлені об’єктивними факторами, були нетривалими та ухвалювались з дотриманням вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), статті 526 МК України.

При цьому суд враховував обов’язок забезпечення прав учасників справи на подання доказів, надання пояснень та безпосередню участь у судовому засіданні, відкладення розгляду справи здійснювалось не з метою затягування строку розгляду справи і було обумовлено підставами, що прямо передбачені процесуальними нормами.

Другою Дисциплінарною палатою не надано оцінки і тому, що з боку сторони захисту не було зловживань процесуальними правами, спрямованих на затягування строку розгляду справи, обсяг матеріалів справи був достатньо великим, містив багато цифрових показників, а також складених іноземною мовою документів.

На момент прийняття суддею Стрельбицьким В.В. постанови про повернення матеріалів для належного оформлення до закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності залишалось два місяці і у Львівської митниці ДФС було достатньо часу для усунення виявлених судом недоліків та повторного скерування справи до суду.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарна палата надала оцінку доказам, а саме протоколу про порушення митних правил та долученим до нього документам, тобто висловилась з приводу належності і допустимості доказів у справі, що є виключною компетенцією суду.

Суддя не погоджується з висновками дисциплінарного органу про те, що у разі виявлення недоліків у протоколі суд повинен з власної ініціативи витребувати докази чи інформацію на підтвердження або спростування обставин, які доводять факт вчинення правопорушення. Вважає, що недоліки, які були встановлені судом в процесі розгляду справи, були допущені саме митним органом, тому суд самостійно їх усунути не міг.

Другою Дисциплінарною палатою залишено поза увагою той факт, що митний орган без жодних на те об’єктивних причин виправляв зазначені у постанові суду від 18 липня 2017 року недоліки понад місяць, чим самостійно створив штучні перешкоди для розгляду справи в межах шестимісячного строку, який визначений законодавством для можливості вирішення питання про притягнення особи до відповідальності. При цьому суддя звертає увагу на те, що митним органом на виконання постанови суду підготовлено лише лист обсягом три з половиною сторінки, для чого знадобилось більше місяця.

Вказує на те, що дисциплінарний орган, оцінюючи рішення про повернення матеріалів для належного оформлення, фактично перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції.

Натомість постанова суду від 28 вересня 2017 року була оскаржена до Апеляційного суду Львівської області, яким 8 грудня 2017 року ухвалено постанову, якою повністю відхилено доводи апелянта ОСОБА_1 та не встановлено жодних порушень під час розгляду справи у суді першої інстанції, у тому числі щодо прийняття постанови 18 липня 2017 року.

Наведене, на думку судді, свідчить про правомірність постанови суду від 18 липня 2017 року про повернення матеріалів для належного оформлення та, відповідно, помилковість висновків Другої Дисциплінарної палати в цій частині.

Також дисциплінарним органом повністю проігноровано доводи судді щодо ухвалення ним 18 липня 2017 року 43 процесуальних письмових рішень (ухвал, постанов), що безумовно вплинуло на зміст та якість постанови у справі № 461/3956/17.

Не погоджується суддя Стрельбицький В.В. і з висновками Другої Дисциплінарної палати про порушення ним встановленого статтею 525 МК України п’ятнадцятиденного строку розгляду справи про порушення митних правил. Так, на час повернення справи після дооформлення 30 серпня 2017 року він перебував у щорічній основній відпустці. Матеріали справи № 461/3956/17 після закінчення відпустки надійшли до його провадження 12 вересня 2017 року, тобто за два дні до закінчення строку притягнення особи до відповідальності. Розгляд справи він призначив на 28 вересня 2017 року, тобто на п’ятнадцятий день. Таким чином, вважає, що ним дотримано строки розгляду справи, визначені статтею 525 МК України.

Суддя Стрельбицький В.В. вважає необґрунтованою позицію Другої Дисциплінарної палати стосовно відмови у задоволенні його клопотання щодо витребування у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, інформації про проведення у період із 20 вересня 2017 року до 8 серпня 2018 року у кримінальному провадженні стосовно посадових осіб Львівської митниці ДФС слідчих та процесуальних дій. Наведена інформація, на думку судді, могла додатково обґрунтувати факт відсутності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення та довести, що представниками митного органу допущено порушення при складанні протоколу та здійсненні відповідних митних процедур.

Зазначає, що Дисциплінарним органом помилково враховано судове навантаження судді Стрельбицого В.В. лише при визначенні виду стягнення, але не враховано його як обставину, яка об’єктивно вказує на відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Так, не взято до уваги, що за дев’ять місяців 2017 року до його провадження надійшло понад 1400 справ різних категорій без урахування справ, які вже перебували на розгляді. Крім того, на момент розгляду справи № 461/3956/17 він перебував на адміністративній посаді, що також покладало на нього додаткові обов’язки, не пов’язані із безпосереднім здійсненням судочинства.

На підставі викладеного суддя Стрельбицький В.В. просить скасувати повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року та закрити дисциплінарне провадження.

Вища рада правосуддя за результатами перевірки доводів скарги судді Стрельбицького В.В., аналізу змісту оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати та матеріалів дисциплінарної справи вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Cтаттею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основними засадами судочинства є, в тому числі, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист (стаття 129 Конституції України).

Умовою для вчинення відповідних процесуальних дій та прийняття відповідного судового рішення у розумні строки є наявність документів і матеріалів, достатніх для прийняття такого судового рішення.

У пункті 11 Висновків Першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів «Оцінювання роботи суддів» (Сіофок, 1 жовтня 2006 року) зазначено, що для того, щоб ефективно вирішувати справи, суддя має намагатися використати мінімум часу для того, щоб винести правильне, з його точки зору, та обґрунтоване рішення. Але, тим не менш, тривалість винесення рішення щодо окремих справ не може бути критерієм оцінки, за винятком найбільш разючих випадків.

У пункті 26 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено про можливість виникнення суперечностей між швидкістю проведення судового слухання та іншими факторами щодо якості, пов’язаними з правом на справедливий суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції. КРЄС вказує на важливість забезпечення соціальної злагоди та правової визначеності, однак зауважує, що, попри очевидну необхідність враховувати строки розгляду справ, слід також зважати й на інші фактори. При цьому КРЄС посилається на Висновок № 6 (2004), у якому наголошується, що «якість» судочинства не можна ототожнювати з простою «продуктивністю».

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом частини другої статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477–485 цього Кодексу, – не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Згідно зі статтею 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Як убачається з копій матеріалів справи № 461/2513/17, розгляд справи вперше було призначено на 13 червня 2017 року, тобто з дотриманням вимог статті 525 МК України (у п’ятнадцятиденний строк із дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи).

12 червня 2017 року до Галицького районного суду міста Львова надійшла заява ОСОБА_1 та його представника – адвоката ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та хворобою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У зв’язку з неявкою особи, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил, та надходженням клопотання ОСОБА_1 і його захисника – адвоката ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи розгляд справи було відкладено на 27 червня 2017 року, тобто вже поза межами строків, визначених статтею 525 МК України.

27 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 11 липня 2017 року у зв’язку з неявкою особи, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил, та наявністю клопотання захисника ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи через його зайнятість в іншому судовому процесі.

11 липня 2019 року розгляд справи відкладено на 18 липня 2017 року у зв’язку з неявкою особи, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил, та відсутністю відомостей про її належне повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268, частиною шостою статті 294 КУпАП, статтею 526 МК України, не є абсолютним.

Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені статтею 525 МК України, зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених, зокрема, статтею 467 МК України, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 483 МК України, в якій ОСОБА_1 притягався до відповідальності, не належить до цих випадків.

На думку Другої Дисциплінарної палати, суддя Стрельбицький В.В. мав усвідомлювати, що неодноразове відкладення розгляду справи, у свою чергу, могло призвести до пропуску шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, порушення визначених статтею 525 МК України строків розгляду судової справи та свідчити про недотримання суддею необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що повернення протоколу про порушення митних правил для належного оформлення у цій справі не можна визнати обґрунтованим, вказана поведінка судді Стрельбицького В.В. щодо нерозгляду по суті вказаного протоколу у встановлений статтею 525 МК України п’ятнадцятиденний строк, неодноразове відкладення судових засідань у період із 7 червня по 18 липня 2017 року, а також подальше призначення розгляду протоколу після дооформлення 28 вересня 2017 року (з повторним порушенням строку, визначеного статтею 525 МК України для розгляду) та строку накладення адміністративного стягнення (строк закінчився 15 вересня 2017 року) свідчать про безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Разом із тим Вища рада правосуддя вважає такі висновки Другої Дисциплінарної палати помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданнями цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причини та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року у справі № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що дійсно вперше розгляд справи призначався в межах строків, визначених статтею 525 МК України, в подальшому тричі відкладався з урахуванням поданих до суду клопотань сторони захисту та відсутності у суду даних про своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи.

При цьому слід звернути увагу, що розгляд справи відкладався з визначених законом підстав, а саме через відсутність відомостей про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце судового засідання, а також з незначними інтервалами (не більше чотирнадцяти календарних днів), з урахуванням, як зазначає суддя, значної кількості справ, які перебували у його провадженні, та часу, необхідного для їх розгляду.

Щодо висновків Другої Дисциплінарної палати в частині призначення суддею Стрельбицьким В.В. розгляду протоколу після дооформлення на 28 вересня 2017 року (з повторним порушенням строку, визначеного статтею 525 МК України для розгляду) та строку накладення адміністративного стягнення (строк закінчився 15 вересня 2017 року) Вищою радою правосуддя встановлено таке.

Як убачається із рішення дисциплінарного органу та матеріалів дисциплінарної справи, суддя зазначив, що станом на момент повернення справи до суду після доопрацювання (30 серпня 2017 року) він перебував у щорічній основній відпустці з 1 серпня по 8 вересня 2017 року включно, що підтверджується копією наказу № 144/В від 10 липня 2017 року. Матеріали справи йому для розгляду передано наступного робочого дня після виходу з відпустки 12 вересня 2017 року (з урахуванням, що 9 та 10 вересня були вихідними днями). З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, належного оповіщення учасників справи про дату, час та місце судового засідання і виконання вимог частин першої та четвертої статті 526 МК України розгляд справи було призначено на 28 вересня 2017 року. За результатами цього розгляду прийнято остаточне рішення у справі. У цьому конкретному випадку суд не мав об’єктивної можливості призначити розгляд справи в межах строків, визначених, зокрема, статтею 467 МК України.

Водночас рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року не містить будь-яких мотивів щодо оцінки вказаних суддею у цій частині доводів про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів судді Стрельбицького В.В. щодо надання Дисциплінарною палатою оцінки доказам, а саме протоколу про порушення митних правил та долученим до нього документам, що є виключною компетенцією суду, слід зазначити таке.

Згідно із частиною другою статті 494 МК України протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно зі статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.

Відповідно до вимог статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні положення передбачені також статтею 280 КУпАП.

У разі якщо наведені вимоги до протоколу не дотримані, й про це, зокрема, наголосив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення», суд може вмотивованою постановою повернути такий протокол для належного оформлення.

Отже, з урахуванням обставин конкретної справи може бути обґрунтованим винесення суддею вмотивованої постанови про повернення для належного оформлення протоколу про адміністративне чи митне правопорушення лише у випадку, якщо він складений або не уповноваженою на те посадовою особою, або без додержання вимог статті 256 КУпАП чи статті 527 МК України, якими визначено зміст протоколу про адміністративне чи митне правопорушення відповідно.

Як убачається з рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2021 року, дисциплінарний орган, аналізуючи копії матеріалів справи № 461/3956/17, дійшов висновку, що протокол про порушення митних правил від 27 березня 2017 року стосовно ОСОБА_1 був складений відповідно до вказаних вище вимог статті 494 МК України. До вказаного протоколу були долучені зазначені у ньому додатки, які були складені на час його оформлення та містили інформацію про адміністративне правопорушення, що давало підставу суду здійснювати розгляд справи по суті.

На думку Другої Дисциплінарної палати, з винесеної суддею Стрельбицьким В.В. постанови від 18 липня 2017 року у цій справі не вбачається, які саме вимоги, встановлені статтею 494 МК України, порушено під час складання протоколу та які недоліки могли бути усунуті шляхом направлення цього протоколу для належного оформлення, а не, наприклад, шляхом витребування інформації, документів або ж шляхом з’ясування наведених у додаткових поясненнях митного органу обставин під час судового розгляду справи та безпосереднього дослідження доказів.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що повернення протоколу про порушення митних правил для належного оформлення у цьому випадку не можна визнати обґрунтованим, таке повернення суперечить вимогам статті 527 МК України і вказана поведінка судді Стрельбицького В.В. щодо нерозгляду по суті вказаного протоколу у встановлений статтею 525 МК України п’ятнадцятиденний строк також свідчить про безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Із цього приводу слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини судової справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Таке право відповідно до вимог процесуального законодавства надано виключно судам вищестоящих інстанцій.

Так, фактично, надаючи правову оцінку законності та вмотивованості постанови судді Стрельбицького В.В. від 18 липня 2017 року та діям судді під час її прийняття, Друга Дисциплінарна палата залишила поза увагою, що ОСОБА_1, не погоджуючись із постановою Галицького районного суду міста Львова від 28 вересня 2017 року, якою було закрито провадження у справі, оскаржив її в апеляційному порядку.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував, що постанова Галицького районного суду міста Львова від 18 липня 2017 року про направлення справи для доопрацювання митному органу виконана не була, митним органом не здобуто жодних доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

8 грудня 2017 року постановою судді Апеляційного суду Львівської області у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено. Постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 вересня 2017 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення залишено без змін.

У вказаному судовому рішенні, зокрема, зазначено, що твердження скаржника щодо невиконання митним органом постанови суду від 18 липня 2017 року, оскільки до матеріалів справи не долучені оригінали товаросупровідних документів, є необґрунтованими з огляду на відповідь Львівської митниці ДФС України від 28 серпня 2017 року, надану на виконання постанови про направлення справи на доопрацювання.

Також суд апеляційної інстанції, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови Галицького районного суду міста Львова від 29 вересня 2017 року, погодився з висновками судді Стрельбицького В.В. про необхідність закриття провадження у справі на підставі частини другої статті 467 МК України, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції минув шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, який почався з моменту виявлення правопорушення, а саме з 15 березня 2017 року.

При цьому, як убачається з постанови від 8 грудня 2017 року, Апеляційним судом Львівської області не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи № 461/2513/17, у тому числі і при прийнятті постанови від 18 липня 2017 року.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата фактично вдалась до оцінки судового рішення, постановленого 18 липня 2017 року суддею Стрельбицьким В.В., переоцінивши на власний розсуд встановлені ним під розгляду справи № 461/2513/17 факти та обставини, і зробила протилежні висновки щодо належності та допустимості долучених до справи доказів і відповідності протоколу про порушення митних правил вимогам статті 494 МК України.

При цьому, дійшовши висновку про необґрунтоване повернення протоколу про порушення митних правил для належного оформлення, Друга Дисциплінарна палата встановила, що наслідком цього, разом з іншими процесуальними діями судді (неодноразове відкладення розгляду справи), стало вчинення суддею дисциплінарного проступку у виді безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Водночас Другою Дисциплінарною палатою безпідставно не враховано, що сам скаржник, яким складено протокол про порушення митних правил стосовно Кота М.П., надіслав до суду матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності майже через три місяці з дня виявлення правопорушення, що, у свою чергу, виключає висновок про те, що закінчення шестимісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності спричинене саме недбалістю судді, як про це зазначила Друга Дисциплінарна палата.

При цьому слід зазначити, що особи, уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, зобов’язані дотримуватися положень КУпАП, які регламентують як стадію адміністративного розслідування, так і положення загальної частини адміністративно-деліктного провадження у питаннях мети, завдання та принципів регулювання правовідносин, пов’язаних з адміністративною відповідальністю, строку накладення адміністративного стягнення, строків й порядку направлення справи для розгляду до уповноваженого органу і строків розгляду справи таким органом й, зокрема, судом, щодо якої за законом встановлені нетривалі часові рамки їх розгляду.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вважає слушними доводи судді Стрельбицького В.В. про те, що на момент прийняття ним постанови про повернення матеріалів для належного оформлення (18 липня 2017 року) до закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності залишалось ще два місяці, і у Львівської митниці ДФС було достатньо часу для усунення виявлених судом недоліків та повторного направлення справи до суду у більш стислі строки (фактично направлено 30 серпня 2017 року).

З урахуванням наведеного, надаючи оцінку наявності в діях судді Стрельбицького В.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Склад дисциплінарного проступку судді – це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Системне тлумачення положень статті 106 Закону № 1402-VІІІ, в якій йдеться про умисел та недбалість судді, вказує, що наявність умислу та/або недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до відповідальності. За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є непропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження , зокрема, за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Ключовим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя наявності складу дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду справи, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

З урахуванням зазначеного Вища рада правосуддя вважає, що висновки Другої Дисциплінарної палати стосовно несумлінного використання суддею Стрельбицьким В.В. своїх процесуальних повноважень, невжиття ним заходів для забезпечення об’єктивного розгляду справи № 461/3956/17 у строки, визначені статтею 525 МК України, що мало наслідком закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не є обґрунтованими.

Окрім того, слід урахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, зважаючи також на те, що за нормами КПК України для вирішення певних питань установлено скорочені строки.

Так, під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що у 2017 році до провадження судді Стрельбицького В.В. надійшло 57 справ та 1135 матеріалів у порядку кримінального судочинства, 125 справ та 255 матеріалів у порядку цивільного судочинства, 62 адміністративні справи, 412 справ про адміністративне правопорушення.

Зазначивши про надмірне суддівське навантаження судді Стрельбицького В.В., а також що зазначене впливає на строки розгляду справ, Друга Дисциплінарна палата безпідставно не врахувала, що суддя об’єктивно не міг забезпечити розгляд справи № 461/3956/17 у стислі строки.

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що в діях судді Стрельбицького В.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького В.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності дійшла висновку про необхідність скасування повністю вказаного рішення та закриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України,

статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

 

скасувати повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2021 року № 409/2дп/15-21 про притягнення судді Галицького районного суду міста Львова Стрельбицького Віталія Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя                               О.В. Маловацький

 

Члени Вищої ради правосуддя                                          С.М. Болотін

 

                                                                                                 В.І. Говоруха

 

                                                                                                П.М. Гречківський

 

                                                                                                Л.Б. Іванова

 

                                                                                                Н.С. Краснощокова

 

                                                                                                В.В. Матвійчук

 

                                                                                                І.Б. Плахтій

 

                                                                                                Т.С. Розваляєва

 

                                                                                               В.В. Саліхов

 

                                                                                                В.Г. Суховий

 

                                                                                               Л.А. Швецова

 

                                                                                               С.Б. Шелест