Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко Анжеліки Едуардівни, Шкирі Віри Миколаївни, судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна Олександра Анатолійовича, адвоката Тірзікян Сусанни Григорівни, поданої в інтересах судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Людмили Миколаївни, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

Дідоренко Анжеліка Едуардівна Указом Президента України від 17 березня 2007 року № 212/2007 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду міста Луганська строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2012 року № 4577-VI обрана на посаду судді Жовтневого районного суду міста Луганська безстроково, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 переведена на роботу на посаді судді Марківського районного суду Луганської області.

Шкиря Віра Миколаївна Указом Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013 призначена на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 переведена у межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Марківського районного суду Луганської області, Указом Президента України від 12 грудня 2019 року № 899/2019 призначена на посаду судді Марківського районного суду Луганської області.

Осіпенко Людмила Миколаївна Указом Президента України від 31 липня 2000 року № 936/2000 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду міста Луганська строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 8 липня 2005 року № 2788-IV обрана на посаду судді Жовтневого районного суду міста Луганська безстроково, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 переведена на роботу на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області.

Воронкін Олександр Анатолійович Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 320/2009 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області.

До Вищої ради правосуддя 28 січня 2021 року (за вхідним № Т-593/0/7-21) надійшла скарга адвоката Тірзікян С.Г., подана в інтересах судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 29 січня 2021 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

1 та 2 лютого 2021 року (за вхідними №№ 500/0/6-21, 501/0/6-21, 535/0/6-21) надійшли скарги суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 1 та 2 лютого 2021 року скарги передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

Зазначені вище скарги суддів та адвоката Тірзікян С.Г. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 подані з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Також 1 березня 2021 року від суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е. та Шкирі В.М. надійшли уточнені скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 4 березня 2021 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд скарг на рішення Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21, суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирю В.М., суддю Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А., суддю Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., її представника – адвоката Тірзікян С.Г., Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (далі – САП) повідомлено шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Вищої ради правосуддя. Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

На підставі клопотань, поданих суддею Осіпенко Л.М., її представником – адвокатом Штомпелем В.О., адвокатом Березовським Ю.В. в інтересах судді Воронкіна О.А., розгляд скарг суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 було відкладено.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 1 квітня 2021 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд скарг на рішення Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21, суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирю В.М., суддю Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А., суддю Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., її представника – адвоката Тірзікян С.Г., Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (далі – САП) повідомлено шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Вищої ради правосуддя. Роз’яснено учасникам можливість проведення засідання Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запропоновано подати відповідні клопотання.

У засідання Вищої ради правосуддя судді Дідоренко А.Е., Шкиря В.М. не прибули, надіслали заяви про розгляд скарг без їхньої участі та просили скасувати повністю рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 і закрити дисциплінарне провадження.

Представник САП у засідання Вищої ради правосуддя не прибув, будь-яких заяв, клопотань не надсилав.

Вища рада правосуддя вирішила розглянути скаргу за їхньої відсутності.

Суддя Воронкін О.А. взяв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Надав пояснення, якими підтримав доводи скарги та додатково обґрунтував свою позицію щодо необхідності скасування рішення дисциплінарного органу стосовно нього та закриття дисциплінарного провадження.

У засіданні Вищої ради правосуддя взяли участь суддя Осіпенко Л.М., її представники – адвокати Тірзікян С.Г., Готін О.М. та представник судді Воронкіна О.А. – адвокат Березовський Ю.В., які в повному обсязі підтримали доводи поданих скарг та доповнень до них і просили скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року та закрити дисциплінарне провадження.

24 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. про роз’єднання скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21, мотивоване недотриманням Вищою радою правосуддя положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Регламенту Вищої ради правосуддя.

Оскільки Законом України «Про Вищу раду правосуддя», Регламентом Вищої ради правосуддя та Положенням про автоматизовану систему розподілу справ (визначення члена Вищої ради правосуддя – доповідача) не передбачено роз’єднання скарг на рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Вища рада правосуддя, дослідивши подані скарги, матеріали дисциплінарної справи, рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., суддів Осіпенко Л.М., Воронкіна О.А., їхніх представників – адвокатів Тірзікян С.Г., Готіна О.М., Березовського Ю.В., встановила таке.

До Вищої ради правосуддя 18 вересня 2018 року за вхідним № 7871/0/8-18 надійшла дисциплінарна скарга Генеральної прокуратури України за підписом заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. (далі – керівник САП) на дії судді Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіної Н.В., суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А.

Автор скарги зазначив, що 13 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № ____ внесено відомості про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, у якому 1 липня 2017 року повідомлено про підозру: ОСОБА1 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та ОСОБА2 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 7 лютого 2017 року № 258цт надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) стосовно ОСОБА1.

За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ прокурором групи прокурорів 30 травня 2018 року винесено постанову про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваних ОСОБА1 та ОСОБА2 у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення їхньої винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати, а також про закриття вказаного кримінального провадження за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 369 КК України, у зв’язку із встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень.

Разом із тим автор скарги зазначив, що в матеріалах досудового розслідування містяться фактичні дані про непоодинокі випадки вчинення суддею Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіною Н.В. та іншими суддями дій, які мають ознаки істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Враховуючи викладене, скаржник просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів Крівоклякіну Н.В., Дідоренко А.Е., Шкирю В.М., Осіпенко Л.М. та Воронкіна О.А.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 17 квітня 2019 року № 1177/2дп/15-19 за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги керівника САП відкрито дисциплінарну справу стосовно вказаних суддів у зв’язку з можливою наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата встановила у діях:

судді Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е. склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;

суддів Марківського районного суду Луганської області Шкирі В.М. та судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М. склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирю В.М., суддю Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., суддю Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. та застосовано дисциплінарні стягнення:

до суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. – у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

до судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М. – у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Дисциплінарну справу стосовно судді Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіної Н.В. закрито у зв’язку зі смертю судді 29 червня 2019 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою встановлено таке.

Справа № 433/478/17 за позовом ОСОБА3, інтереси якого представляє Самольотов І.І., до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про поновлення на роботі (разом із заявою про забезпечення позову)

До провадження судді Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіної Н.В. 13 березня 2017 року надійшла позовна заява ОСОБА3 до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про поновлення на роботі.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 15 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА3 залишено без руху, оскільки позовна заява та її копія не підписані ні позивачем, ні його представником.

20 березня 2017 року на виконання вимог ухвали від 15 березня 2017 року представник позивача ОСОБА3 – Самольотов І.І. подав позовну заяву, яка містить його підпис.

Цього самого дня, 20 березня 2017 року, ухвалою Троїцького районного суду Луганської області (суддя Крівоклякіна Н.В.) відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА3, справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 29 березня 2017 року.

Крім того, 20 березня 2017 року представником позивача також була подана заява про забезпечення позову, яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 березня 2017 року була передана для розгляду судді Крівоклякіній Н.В.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 20 березня 2017 року (суддя Крівоклякіна Н.В.) заяву ОСОБА3 про забезпечення позову задоволено; копію вказаної ухвали видано представнику позивача.

Тобто в один і той самий день, а саме 20 березня 2017 року, до суду надійшов підписаний позов, заява про забезпечення позову; здійснено автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову; суддею Крівоклякіною Н.В. відкрито провадження у справі; постановлено ухвалу про забезпечення позову; видано копію ухвали представнику позивача.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 серпня 2017 року вказану справу розподілено для розгляду судді Певній О.С.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 3 серпня 2017 року (суддя Певна О.С.) позовну заяву ОСОБА3 залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору за позовні вимоги немайнового характеру.

7 вересня 2017 року до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову у зв’язку із тим, що позивача було допущено до роботи на посаді «Директора Генерального» ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського». Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 11 вересня 2017 року (суддя Певна О.С.) провадження у вказаній справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Також до матеріалів дисциплінарної скарги долучено звіт про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 10 березня 2017 року (тобто до надходження вказаної справи в провадження судді Крівоклякіної Н.В.), з якого вбачається, що для розгляду справи, в якій «позивач ОСОБА3, представник позивача Самольотов І.І., відповідач ПАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», визначено суддю Суського О.І. (справа № 433/471/17). Цього самого дня представник ОСОБА3 звернувся до суду із заявою про повернення позову до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року (суддя Суський О.І.) позовну заяву ОСОБА3 до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про поновлення на роботі (справа № 433/471/17) повернуто позивачу разом із заявою про забезпечення позову та усіма доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини третьої статті 121 ЦПК України, оскільки до відкриття провадження у справі подано заяву про її повернення.

З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр) вбачається, що судові рішення у вказаній справі в апеляційному порядку не переглядалися (http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Крім того, до дисциплінарної скарги долучено копію рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року, з якого вбачається, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА3 до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» про поновлення на роботі відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що вимога про поновлення позивача на посаді є передчасною через відсутність самого факту звільнення.

Вказане рішення 19 січня 2017 року скасовано Апеляційним судом Київської області, провадження у справі закрито у зв’язку із прийняттям відмови ОСОБА3 від позову.

Із долученої ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 6 грудня 2016 року вбачається, що в задоволенні заяви ОСОБА3 про забезпечення позову відмовлено, оскільки зазначений у заяві спосіб забезпечення позову не співмірний із заявленою позивачем вимогою.

Із вказаної ухвали вбачається, що вимоги, які висувалися ОСОБА3 у заяві до Ірпінського міського суду Київської області, є ідентичними вимогам, зазначеним у заяві, поданій до Троїцького районного суду Луганської області.

Із долучених до скарги протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж вбачається, що телефонні розмови зафіксовані за відповідними номерами телефонів. Як вбачається з долучених до скарги протоколів допитів свідків ОСОБА4 та ОСОБА5, зазначені номери телефонів належать вказаним суддям.

Із телефонної розмови від 13 березня 2017 року (10:28, 11:20) вбачається, що ОСОБА1 повідомила ОСОБА4, що їй електронною поштою надійшли [документи], але без підпису, при цьому забезпечення позову, яке треба зразу [вирішити], у неї лише три дні для вирішення питання відкриття, а до відкриття вона забезпечити не може. В іншій розмові цього дня (11:25) ОСОБА4 пропонувала ОСОБА1: «что нужно, напишешь мне и все». ОСОБА1 при цьому зазначила, що їй спочатку необхідно зустрітися із «цією людиною», а також з’ясовувала питання вартості книг. Після цього зазначила, що в Ірпінському міському суді Київської області було таке саме рішення, а також «забезпечення позову». ОСОБА1 уточнила, що вона зранку передивилася, була така сама справа, з тими самими підставами і «там відмовили. В касації він сам, на букву «М», наш, відмовився від позову, відмову прийнято». Також зазначила, що «потом получится, те ответчики дадут мне вступившее в законную силу и я буду просто обязана его прекратить. Какой им от этого? Я хотела просто поговорить. Может что-то по-другому. Какие-то основания…». Також ОСОБА1 зауважила, що вона може «закрыть глаза, но те, кто получит копию иска…, дадут мне ту ухвалу, вступившую в силу. И будет потом не очень хорошо… мне ничего не останется делать… или пусть что-то изменят, уточнят… нужно просто поговорить с людьми, чтобы они как-то уточнили другие основания… хоть бы за что-то зацепка была».

У наступній розмові цього дня (11:39) йшлося про приїзд представника. При цьому ОСОБА4 зазначила: «Их все устраивает. Им это надо. И сказали, сколько килограмм, и все».

Крім того, ОСОБА4 вказала, що, як вона зрозуміла, питання першочергове. Також зазначила, що про те, скільки пропонують, не йдеться, натомість треба написати їй і все.

Цього самого дня (18:46) ОСОБА1 телефонувала судді ОСОБА5. Нагадала співрозмовниці, чи пам’ятає вона, що «я тебе говорила, что она меня просила». Зазначила, що сьогодні їй подали документи без підпису у двох екземплярах. Описуючи розмову із невстановленою особою, зазначила, що вказала цій особі, що документам без підпису вона не може давати рух, треба обговорити, оскільки «вже є таке рішення». Також зазначила, що ця особа її запитувала: «Ты скажи, сколько всего?», «Там спрашивают», «…они ждут, сколько ты...». Надалі ОСОБА1 пояснила, що «ціна позову – поновлення на роботі», а також є забезпечення позову, «который не нужно забезпечувати. Оно 100% отмена», про особу як генерального директора за контрактом, що «це – акціонерні товариства, наглядова рада», «це – в Луганську, Монятовського». Крім того, обговорювалося питання ризику подальшого скасування забезпечення позову, чи згодна ОСОБА1 на скасування та певні суми грошових коштів.

При цьому ОСОБА5 пропонувала ОСОБА1 прорахувати ризики прийняття відповідного рішення та радила, з чого виходити, називаючи певну суму.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що подальша розмова вказує на те, що суддя ОСОБА1 розмовляла саме із суддею ОСОБА5, оскільки із вказаної телефонної розмови вбачається, що ОСОБА1 називала співрозмовницю «Верка», «Вер». Із протоколу допиту ОСОБА5, як свідка, вбачається, що зазначений у протоколі НСРД номер мобільного телефону належить саме ОСОБА5 Надалі співрозмовниця повідомила про надходження їй справ, а також про те, що «Анжела идет в отпуск, а Черник уже в отпуске» (з вебпорталу «Судова влада України» встановлено, що ОСОБА5, ОСОБА4, ОСОБА6 є суддями Марківського районного суду Луганської області).

У наступній розмові цього дня (19:05) ОСОБА4 повідомила ОСОБА1, що вона напряму з «М» не спілкується, а через іншу людину. Також зазначила про приїзд представника, якому вона зауважила: «едь и разговаривай, что вы меня… вы попросили. Едь напрямую и разговаривайте с человеком, зачем это по телефону обсуждать?». Також співрозмовники обговорили, що у вказаній справі вже була «відмова». У подальшому розмова відбувалася щодо справи стосовно заборгованості і поруки.

При цьому співрозмовниця ОСОБА1, описуючи свою розмову з іншою особою, зазначила, що ця особа зверталася до неї «Анжеліка Едуардівна».

Під час ще однієї телефонної розмови (19:34) ОСОБА4 повідомила ОСОБА1 про неможливість розмовляти про книги із представником і зазначила, що коли вони обговорять юридичні питання та дійдуть консенсусу, то потім розберуться із книгами, обговорять комерційне питання.

У телефонній розмові від 17 березня 2017 року (11:38) ОСОБА4 повідомила ОСОБА1, що «меня мучают и я». Також ОСОБА1 запевнила співрозмовницю, що в понеділок вона підготує ухвалу.

У телефонній розмові від 19 березня 2017 року (12:04) ОСОБА1 та ОСОБА4 обговорили приїзд «на завтра» представника, надання зранку документів та готовність ухвали. ОСОБА1 запевнила, що вона ухвалу «уже набрала», у відповідь ОСОБА4 сказала: «Хорошо. А я тебе книгу, кодекс, уже вышлю».

20 березня 2017 року ОСОБА1 зателефонувала ОСОБА4 та повідомила: «Я им все отдала», на що ОСОБА4 відповіла, що вона знає, оскільки зустрічалася (з невстановленими особами). Обговоривши, що певним особам далеко їхати, ОСОБА4 запропонувала: «Давай, в книгу положу, упакую и все. Ничего страшного. Сегодня не успею… Завтра с утра».

21 березня 2017 року ОСОБА4 зателефонувала ОСОБА1 та повідомила: «Я книжку отправила…. Гражданско-процессуальный кодекс».

У подальшому, 24 березня 2017 року (11:42), в розмові зі своїм чоловіком, ОСОБА7 (його номер телефону зафіксовано у протоколі допиту ОСОБА7 як свідка) ОСОБА1 з’ясовувала питання, «чи надійшло», а також сварилася, що вона не могла підтвердити людині надходження, оскільки не знала про це.

Цього самого дня (11:55) ОСОБА1 повідомила ОСОБА4, що «все на месте».

Також до скарги долучено копію експрес-накладної № ___ ТОВ «Нова Пошта», з якої вбачається, що 22 березня 2017 року ОСОБА4 здійснила надсилання документів на ім’я ОСОБА7, яке отримано ним 24 березня 2017 року.

Із долучених до скарги копій протоколів допиту свідка вбачається таке.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА4 остання повідомила, що кілька разів спілкувалася з ОСОБА1 телефоном; номер телефону ОСОБА1 сказати не може, оскільки він у неї в телефоні не записаний; упродовж 2017 року спілкувалася із ОСОБА1 лише з приводу цивільної справи щодо стягнення заборгованості за кредитом, в якій вона та її чоловік є відповідачами; з приводу інших справ, які перебувають на розгляді у судді ОСОБА1, з нею не спілкувалася; щодо справи, де стороною є ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» або працівники цієї юридичної особи, їй нічого не відомо, до неї ніхто не звертався, також вона не зверталася до ОСОБА1 стосовно вказаної справи; про факти вимагання або одержання неправомірної вигоди суддею ОСОБА1 їй нічого не відомо; вона особисто ніколи не пропонувала і не надавала ОСОБА1 неправомірну вигоду в будь-якому вигляді.

Після пред’явлення свідку ОСОБА4 протоколів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та аудіофайлів з оптичних дисків вказаний свідок зазначила, що вона не пригадує і не пам’ятає, про що велися телефонні розмови із ОСОБА1. На інші запитання стверджувала, що йшлося виключно про цивільну справу, де вона та її чоловік є відповідачами; із книгою надсилалися заперечення на цивільний позов стосовно неї.

Згідно із протоколом допиту свідка ОСОБА5 остання повідомила, що із суддею ОСОБА1 знайома з 2013 року, перебуває з нею у дружніх стосунках, часто спілкуються телефоном, особисто зустрічалися під час робочих семінарів, спільних відряджень, нарад. Також пояснила, що із суддею ОСОБА4 знайома з 2015 року, між ними звичайні робочі стосунки. Їй відомо, що ОСОБА1 та ОСОБА4 знайомі, проте невідомо, чи вони спілкуються між собою та в яких відносинах перебувають. Спільних зустрічей з ними не мала.

Суддя ОСОБА5 також зазначила, що із ОСОБА2 не знайома. На питання, чи часто з нею радяться, консультуються судді щодо отримання неправомірної вигоди (щодо справ, які перебувають у цих суддів на розгляді), ОСОБА5 зазначила, що ніхто, у тому числі і судді, з нею з таких питань не радиться і не консультується.

На питання, чи радилася з нею ОСОБА1 щодо пропонування суми неправомірної вигоди за ухвалення відповідного рішення у справі за позовом до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», ОСОБА5 відмовилася надавати відповідь, посилаючись на статтю 63 Конституції України та статтю 18 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). У подальшому суддя ОСОБА4 вказала, що про вказану цивільну справу вона не чула, обставини телефонної розмови із ОСОБА1, запис якої їй пред’явлено, не пригадує, до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення або підготовку суддею ОСОБА1 вчинення кримінального правопорушення не зверталася.

Згідно із протоколом допиту свідка ОСОБА1 вказаний свідок відмовився надавати показання на підставі статті 63 Конституції України, оскільки ОСОБА1 є його дружиною.

На переконання Другої Дисциплінарної палати, встановлені обставини у сукупності з розмовами суддів ОСОБА4 та ОСОБА5 із ОСОБА1 свідчать про те, що ці розмови щодо певної справи (ціна позову – поновлення на роботі», «це – в Луганську, Монятовського», «наш, на букву М») співпадають із датою надходження позову ОСОБА3 та його заяви про забезпечення позову; при цьому обговорювалися ті самі недоліки, які були виявлені під час подання вказаного позову; саме 20 березня 2017 року (у понеділок) надійшла заява ОСОБА3 про забезпечення позову і саме цього дня були здійснені усі процесуальні дії щодо її розгляду, зокрема автоматизований розподіл заяви, відкриття провадження у справі, постановлення ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову та видача представнику позивача копії вказаної ухвали.

Аналізуючи в сукупності вказані розмови, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що саме суддя ОСОБА4 виступила посередником між суддею ОСОБА1 та невстановленими особами, спонукала її написати, «что нужно», а також саме у відповідь на те, що ОСОБА1 «все отдала» зазначила, що книгу вона відправила.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА4, виконуючи роль посередника між суддею ОСОБА1 та невстановленими особами, зацікавлювала вказану суддю у прийнятті відповідного рішення, незважаючи на те, що суддя ОСОБА1 була поінформована про наявність такого самого рішення у справі та такої самої ухвали про забезпечення позову. При цьому надсилання «запакованої» книги у відповідь на запевнення, що «все отдала», на думку Дисциплінарної палати, може розцінюватися саме як передання неправомірної вигоди завуальованим способом за постановлення ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову.

Також наведені розмови вказують на те, що судді ОСОБА1 та ОСОБА5 обговорювали процесуальні питання у справі про поновлення особи на роботі на підприємстві «Монятовського», при цьому ОСОБА1, називаючи певні суми, з’ясовувала ціну ризику прийняття відповідного судового рішення, а суддя ОСОБА5 надавала поради судді ОСОБА1 щодо врахування важливості вирішення позову та його забезпечення для певної особи, а також ризиків, які стоять перед самою суддею.

Такі дії суддів кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Водночас дії судді Дідоренко А.Е. також кваліфіковані за пунктом 8 частини першої статті 106 вказаного Закону, а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Разом із тим Дисциплінарна палата дійшла висновку про відсутність у діях судді Шкирі В.М. під час розгляду вказаної справи складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Справа № 433/261/17 за позовом ОСОБА8 до Громадської організації «Луганський регіональний житловий фонд» про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та вилучення запису з Реєстру іпотек

Відповідно до звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 9 лютого 2017 року вказана справа розподілена для розгляду судді Крівоклякіній Н.В. (справа № 433/261/17).

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 13 лютого 2017 року (суддя Крівоклякіна Н.В.) у вказаній справі відкрито провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 22 лютого 2017 року.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22 лютого 2017 року (суддя Крівоклякіна Н.В.) справу за позовом ОСОБА8 до ГО «Луганський регіональний житловий фонд» про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та вилучення запису з Реєстру іпотек призначено до розгляду на 1 березня 2017 року.

30 березня 2017 року у вказаній справі ухвалено рішення (суддя Крівоклякіна Н.В.), яким позовні вимоги ОСОБА8 задоволено у повному обсязі.

З Реєстру вбачається, що вказане рішення від 30 березня 2017 року не оскаржувалося (http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Відповідно до протоколу допиту судді ОСОБА9 як свідка від 29 травня 2018 року номер телефону, який вона зазначила як контактний номер, співпадає із номером телефону, зафіксованим у протоколі НСРД.

Згідно із протоколом за результатами проведення ОТЗ-12 від 10 квітня 2017 року (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) 16 лютого 2017 року (14:31) судді ОСОБА1 зателефонувала суддя Сватівського районного суду Луганської області ОСОБА9, яка, зазначивши про питання, про яке вони розмовляли, вказала суму «четыре». У відповідь суддя ОСОБА1 надала згоду і пообіцяла, що «хорошенько глянет», оскільки «я просто не знаю как, у меня таких не было».

З подальшої розмови вбачається, що суддя ОСОБА9 вказала про наявність позитивної практики вирішення подібних справ (йшлося про виключення об’єкта з Реєстру іпотек). Також ОСОБА1 та ОСОБА9 обговорили можливість виклику відповідача в судове засідання через оголошення у пресі, зважаючи на те, що відповідачем у справі є «громадський контроль», з яким був укладений договір про купівлю житла.

На твердження ОСОБА1 щодо неможливості виконання рішення ОСОБА9 зауважила, що це питання не повинно її турбувати, а в рішенні необхідно зазначити так, як просили у позовній заяві, за інших обставин – звертатися з іншим позовом.

Подальша розмова стосувалася погоди, самопочуття, дій апеляційного суду щодо перегляду рішень, ухвалених судами першої інстанції, приїзду судді ОСОБА9. На закінчення розмови ОСОБА1 підтвердила: «давай, я тебе сказала, что согласна».

29 березня 2017 року (20:21) відбулася телефонна розмова ОСОБА1 з ОСОБА9, під час якої вони обговорювали, що невстановлені особи думають написати у квитанції, оскільки у місті Луганську отримати відомості неможливо. На довід ОСОБА1 «мне завтра последний день» (30 березня 2017 року) ОСОБА9 пообіцяла: «Я завтра перезвоню. Спрошу, что они там придумали или нет с квитанцией». Також ОСОБА9 зазначила, що «заяву отправили без них. Смотри. И сегодня моя помощница скинула первый лист ухвалы, этого иска. На электронке на своей смотри». У подальшому домовилися, що якщо нічого [невстановлені особи] не придумають, то ОСОБА1 відкладе [розгляд справи].

При цьому ОСОБА1 називала співрозмовницю «Люд».

Встановлено, що в ЄДРСР відповідно до параметрів пошуку за контекстом «до громадської організації, Луганська область, Троїцький районний суд, суддя Крівоклякіна, період ухвалення (постановлення) рішення з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, цивільна форма судочинства» наявні судові рішення лише в одній справі, а саме за позовом ОСОБА8 до ГО «Луганський регіональний житловий фонд» про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та вилучення запису з Реєстру іпотек (№ 433/261/17).

В описовій частині рішення, ухваленого у вказаній справі 30 березня 2017 року, зазначено, що між сторонами на виконання договору про підбір та надання житла був укладений договір купівлі-продажу відповідної квартири, згідно з умовами якого підтвердженням сплати кожного платежу є квитанція. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань між сторонами укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого в іпотеку передано спірну квартиру.

У зв’язку із тим, що відповідач не надавав позивачу довідку про повний розрахунок за квартиру та не звернувся до органів державної реєстрації із заявами про виключення записів про обтяження на квартиру, позивач змушена була звернутися до суду.

Також щодо прибуття / неявки сторін у судове засідання у рішенні зазначено, що «позивач не з’явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність. Відповідач не направив до суду свого представника, про судові засідання у даній справі повідомлявся належним чином шляхом розміщення викликів на офіційному вебсайті Троїцького районного суду Луганської області та розміщення виклику у газеті «Урядовий кур’єр».

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суддя Крівоклякіна Н.В. як підставу припинення договору іпотеки вказала факт виконання позивачем основного зобов’язання, що підтверджується квитанціями, які видані відповідачем позивачу.

Оцінюючи зміст телефонних розмов суддів Крівоклякіної Н.В. та Осіпенко Л.М. у сукупності із встановленими обставинами, Друга Дисциплінарна палата звернула увагу, що обговорення суддями справи про виключення об’єкта з Реєстру іпотек співпало у часі з надходженням до провадження судді Крівоклякіної Н.В. справи за позовом ОСОБА8 про припинення іпотеки, зняття заборони відчуження та вилучення запису з Реєстру іпотек, де відповідачем заявлено громадську організацію.

На переконання Другої Дисциплінарної палати, наведені розмови вказаних суддів свідчать, що суддя Осіпенко Л.М. була зацікавлена у прийнятті відповідного судового рішення у зазначеній справі, знала про надсилання заяви щодо розгляду справи за відсутності позивача, тобто діяла в інтересах цього позивача; крім того, вказувала на можливість виклику відповідача через оголошення; обіцяла з’ясувати, що вирішили (невстановлені особи) з квитанцією.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що контекст вказаних розмов, у тому числі з’ясування питань щодо справ про виключення (майна) з Реєстру іпотек, виклику представників громадського контролю через оголошення у пресі, надання позивачем квитанції з відповідною інформацією, розгляду справи за відсутності позивача (Осіпенко Л.М. повідомила про заяву «без них»), а також згода Крівоклякіної Н.В. з імовірною сумою – «четыре», вказують, що такі розмови суддів ОСОБА1 та ОСОБА9 не мають характеру лише приватних розмов, а є такими, що, на думку пересічного громадянина, свідчать про зацікавленість суддів у прийнятті відповідного рішення у вказаній справі.

Такі дії судді Осіпенко Л.М. під час розгляду суддею Крівоклякіною Н.В. справи № 433/261/17 кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Справа № 433/416/17 за позовом ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА10 та ОСОБА4 (суддя Марківського районного суду Луганської області) про стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 28 лютого 2017 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Крівоклякіну Н.В.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 23 березня 2017 року (суддя Крівоклякіна Н.В.) відкрито провадження у вказаній справі, призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 31 березня 2017 року.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 31 березня 2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 7 квітня 2017 року.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року судове засідання у вказаній справі відкладено на 17 травня 2017 року у зв’язку із витребуванням у позивача належним чином завіреного примірника розрахунку заборгованості за кредитним договором.

2 червня 2017 року суддею Крівоклякіною Н.В. постановлено ухвалу про витребування у позивача додаткових доказів.

12 вересня 2017 року Троїцький районний суд Луганської області (суддя Певна О.С.) ухвалив рішення у вказаній справі, яким позовні вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія» задовольнив частково, стягнув із ОСОБА10 суму заборгованості за кредитним договором та відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА4.

Як вбачається з Реєстру, вказана справа в апеляційному порядку не переглядалася.

До скарги долучено протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, якими зафіксовано телефонні розмови відповідних осіб.

У телефонній розмові від 13 березня 2017 року (19:05) ОСОБА4 зауважила ОСОБА1, що вона їй особисто «зробить банк», і обговорювалися питання пропуску позивачами строку позовної давності, можливість витребування з банку оригіналів документів та судову практику з такого питання.

Під час телефонної розмови 17 травня 2017 року (11:53) судді ОСОБА4 та ОСОБА1 обговорювали підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у справі «щодо банку», зокрема пропуск строку позовної давності, відсутність права передачі боргових зобов’язань.

23 травня 2017 року у телефонній розмові (10:23) ОСОБА1 повідомила ОСОБА1, що треба розмовляти «на пантомімах», оскільки в неї «прослушка».

Надалі співрозмовники обговорили пропозицію ОСОБА4 про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що «вона не встигає», на що ОСОБА1 порадила ОСОБА4 подати клопотання, щоб перенесли «для підготовки». У подальшій розмові ОСОБА1 запевнила ОСОБА4, що вона з якоїсь підстави потім відкладе.

30 травня 2017 року (17:39) у телефонній розмові ОСОБА4 повідомила ОСОБА1 про заборону адміністративним судом продажу факторинговим компаніям боргів клієнтів банків та зазначила, що тепер їй не треба писати заперечення, вказала, що ОСОБА1 під час ухвалення рішення може на це посилатися. У зв’язку із зазначеним ОСОБА1 погодилася на рішення, вказавши, що позивачі неналежні, тобто про відсутність саме у ТОВ «Українська факторингова компанія» права на стягнення заборгованості за зобов’язаннями, які виникли у відповідачів перед банківською установою. Погодили, що треба знайти вказане рішення адміністративного суду та висновок Верховного Суду, після чого ОСОБА1 сказала, що вона краще відкладе та зробить довідку про перебування в нарадчій кімнаті.

Під час телефонної розмови 1 червня 2017 року (15:57) ОСОБА4 зазначила, що вона надішле клопотання про відкладення судового розгляду в «її справі» з огляду на те, що про розгляд справи вона начебто дізналася лише з офіційного вебсайту суду. Також вказала, що зазначить прохання про надсилання на її електронну адресу копії позовної заяви із усіма доданими документами, пославшись на невизначеність місця її проживання. Крім того, ОСОБА4 запевнила ОСОБА1, що «розпише» статтю з клопотанням витребувати у позивача оригінали документів відповідно до додатка, зазначеного у позовній заяві. Також запевнила, що вона підготувала і заперечення, і зустрічний позов, а в кінці буде прохання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА4 також вказала, що вона звернеться із зустрічним позовом після того, як нададуть оригінали документів.

ОСОБА1 у відповідь запевнила, що вона усе витребує та відкладе розгляд справи.

У подальшому, під час розгляду зазначеної справи, суддя Крівоклякіна Н.В. ухвалою від 2 червня 2017 року задовольнила клопотання відповідача ОСОБА4 про витребування оригіналів документів відповідно до додатка до позовної заяви та постановила ухвалу про витребування у позивача додаткових доказів, відклала судовий розгляд до 23 червня 2017 року.

Під час телефонної розмови 23 червня 2017 року (10:33) ОСОБА1 зазначила ОСОБА4, що «сегодня ж твое, на 10», та повідомила про ненадання позивачем витребуваних документів та наявність клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Також співрозмовники обговорили пропозицію ОСОБА4 щодо подання зустрічного позову та погодили відкладення розгляду справи, після чого вирішили, що «будуть думати».

Із долучених до скарги протоколів допиту свідка ОСОБА4 вбачається, що ОСОБА10 є її чоловіком. З ОСОБА1 телефоном вона спілкувалася виключно щодо справи, в якій вона та її чоловік є відповідачами.

Оцінюючи зміст телефонних розмов суддів Крівоклякіної Н.В. і Дідоренко А.Е. та рух справи, а саме запевнення Дідоренко А.Е., що «мне ты лично сделаешь банк», обговорення ними строків договору поруки та платежів за кредитним зобов’язанням, намагання віднайти підстави для ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову, погодження із Дідоренко А.Е. додаткових клопотань у справі, відкладення суддею Крівоклякіною Н.В. розгляду справи у зв’язку із витребуванням додаткових документів щонайменше два рази, Друга Дисциплінарна палата вважала, що наведене вказує на те, що суддя Крівоклякіна Н.В., враховуючи інтереси судді Дідоренко А.Е., затягувала ухвалення рішення у вказаній справі.

Водночас Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Дідоренко А.Е. цікавилася ходом розгляду вказаної справи, намагалася допомогти судді Крівоклякіній Н.В. знайти підстави для відмови у позові (справа, в якій ОСОБА4 та її чоловік є відповідачами), заохочувала суддю Крівоклякіну Н.В. відкладати розгляд справи з метою затягування, що свідчить про те, що суддя Дідоренко А.Е., безумовно, була зацікавлена у кінцевому позитивному для неї результаті, при цьому вчиняла активні дії для отримання такого результату.

Такі дії судді Дідоренко А.Е. під час розгляду справи № 433/416/17 кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою за пунктами 3, 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.

Справа № 433/812/17 за заявою ОСОБА11, заінтересована особа – Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Луганській області, про встановлення факту родинних відносин та реєстрації шлюбу

У долученій до скарги копії матеріалів судової справи наявний звіт про автоматизований розподіл справ між суддями від 4 травня 2017 року, з якого вбачається, що справу за заявою ОСОБА11 розподілено для розгляду судді Крівоклякіній Н.В.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області (суддя Крівоклякіна Н.В.) від 10 травня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17 травня 2017 року.

17 травня 2017 року суддя Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіна Н.В. ухвалила рішення, яким заяву ОСОБА11 задовольнила у повному обсязі, встановивши низку фактів, що мають юридичне значення. У кінці вказаного рішення міститься примітка, що «повний текст рішення виготовлено 23.05.2017 року». Справа була розглянута за відсутності сторін.

Тобто з моменту надходження заяви до суду до моменту ухвалення судового рішення пройшло тринадцять днів.

Із Реєстру (http://reyestr.court.gov.ua/) вбачається, що судове рішення у вказаній справі в апеляційному порядку не переглядалося.

На підтвердження викладеного у скарзі скаржник долучив протоколи про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та копії оптичних дисків, якими зафіксовано телефонні розмови між суддею ОСОБА1 та відповідними особами.

Як вбачається з долученого протоколу, телефонна розмова 16 травня 2017 року (11:47) між ОСОБА4 та ОСОБА1 стосувалася саме справи «на букву «Я», яка призначена до розгляду наступного дня (17 травня 2017 року). При цьому ОСОБА4 цікавилася: «Слушай, вот это на букву «Я» на завтра. Поняла?» Суддя ОСОБА1 повідомила, що «оно» завтра, потім є ще десять днів, поки «вступить в силу», а коли вона побачить, що воно набрало (законної сили), тоді вона зателефонує ОСОБА4, щоб уточнити, куди їй надіслати. ОСОБА4 запропонувала: «Почтой мне вышлешь, а я потом в Киев отправлю». Водночас зазначила: «А я завтра отправлю. Мне сегодня привезут, а я завтра отправлю». У наступній розмові того самого дня (12:04) ці співрозмовниці обговорили питання передання певного предмета («Я тогда тебе передам, а ты мне передашь. Ладно?») через знайому ОСОБА1 і остання запропонувала запакувати «такой внушительный вклад, книгу».

Під час телефонної розмови 19 травня 2017 року (16:52) судді ОСОБА4 та ОСОБА1 обговорили строки виготовлення судового рішення у вказаній справі, суддя ОСОБА1 повідомила, що рішення «будет набирать помощник». Суддя ОСОБА4 зауважила, що його треба уважно перевірити, тому що воно йде в посольство.

26 травня 2017 року (09:10) судді ОСОБА1 та ОСОБА4 у телефонній розмові обговорювали питання надсилання «этим, которые на «Я» напряму та домовилися надсилати у відділення «Нової пошти». При цьому ОСОБА1 зауважила: «Ты же понимаешь, оно же вступит, еще ж для него 10 дней, считая с сегодняшнего дня», а ОСОБА4 запевнила: «Хорошо, она просто, пока апостиль поставят, это еще пока оно дойдет».

3 червня 2017 року (10:14) суддя ОСОБА4 зателефонувала судді ОСОБА1 і повідомила про відмову в проставленні апостиля на рішення у справі за заявою ОСОБА11, оскільки не співпадають печатка і підпис судді. При цьому співрозмовники домовилися про виготовлення ще одного рішення у цій справі.

На переконання Другої Дисциплінарної палати, зміст телефонних розмов суддів Крівоклякіної Н.В. та Дідоренко А.Е. свідчить, що суддя Крівоклякіна Н.В., враховуючи звернення до неї Дідоренко А.Е., вважала за можливе вирішити питання щодо якнайшвидшого розгляду саме вказаної справи за заявою ОСОБА4. При цьому суддя Дідоренко А.Е. цікавилася вирішенням справи за заявою ОСОБА11, виготовленням тексту рішення, обговорювала питання щодо якнайшвидшого надіслання його зацікавленій особі. Водночас зміст вказаних розмов свідчить, що саме за те, що Крівоклякіна Н.В., не чекаючи поки рішення вступить у законну силу, якнайшвидше надішле його самій Дідоренко А.Е. або напряму зацікавленій особі, Дідоренко А.Е. пообіцяла їй певний пакунок (при цьому знову йшлося про книги).

Враховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Дідоренко А.Е. не тільки цікавилася рухом вказаної справи за заявою ОСОБА11, а й заохочувала суддю Крівоклякіну Н.В. швидко виготовити повний текст рішення та надіслати його заінтересованим особам або їй, запевняючи суддю Крівоклякіну Н.В., що поки рішення набуде законної сили, зацікавлені особи лише проставлять апостиль.

У подальшому суддя Дідоренко А.Е. також спонукала суддю Крівоклякіну Н.В. виготовити ще одне рішення, посилаючись на те, що у виданому рішенні не співпали печатка судді та її підпис.

Такі дії судді Дідоренко А.Е. під час розгляду справи № 433/812/17 кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою за пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Справа № 409/2318/16 за обвинуваченням ОСОБА12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 309, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 187 КК України

Справа за обвинуваченням ОСОБА12 надійшла на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області 21 квітня 2017 року.

У долучених до скарги копіях матеріалів міститься звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями від 21 квітня 2017 року, з якого вбачається, що для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Крівоклякіної Н.В. та суддів Певної О.С., Ляшенка М.А.

Із Реєстру (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/66177463) вбачається, що ухвалою судді Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіної Н.В. від 26 квітня 2017 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА12 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 11 травня 2017 року, яке визначено проводити у складі трьох професійних суддів.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою; у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовлено; задоволено клопотання захисника обвинуваченого про надіслання до Апеляційного суду Луганської області подання щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження для розгляду до Лисичанського міського суду Луганської області; ухвалено надіслати вказане кримінальне провадження до Апеляційного суду Луганської області для вирішення питання про його розгляд іншим судом.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19 травня 2017 року подання Троїцького районного суду Луганської області залишено без задоволення; ухвалено повернути вказане кримінальне провадження до Троїцького районного суду Луганської області.

Після визначення підсудності вдруге справа надійшла до вказаного суду 24 травня 2017 року і призначена до розгляду в судовому засіданні 5 липня 2017 року на 10:00.

Відповідно до звіту про повторний автоматичний розподіл справ між суддями від 30 травня 2017 року суддя Ляшенко М.А. виключений зі складу колегії у зв’язку зі звільненням з посади. Для розгляду справи визначено суддю Суського О.І.

Також у копії матеріалів судової справи міститься звіт від 4 липня 2017 року про неможливість розподілу справи між суддями Троїцького районного суду Луганської області.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2017 року задоволено подання голови Троїцького районного суду Луганської області, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА12 передано на розгляд до Лисичанського міського суду Луганської області.

У заяві судді Воронкіна О.А. від 25 травня 2018 року про неможливість прибути на допит як свідка, долученій до матеріалів дисциплінарної скарги, суддя вказав свій номер телефону.

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (від 24 червня 2017 року) 21 червня 2017 року відбулася телефонна розмова (15:25) судді ОСОБА1 із суддею ОСОБА13. Із вказаної розмови вбачається, що ОСОБА1 попередила ОСОБА13, щоб він не називав прізвищ, у відповідь на що ОСОБА13 зазначив: «Три тонны, или три вагона есть. Минимум, что можно сделать. По минимуму, такая цена будет, и все». Також суддя ОСОБА1 з’ясовувала, з яким питанням це буде пов’язано – зі зміною запобіжного заходу чи по суті.

ОСОБА13 у розмові зазначив, що певні особи хочуть «мінімум по 75-тій чи 69-ій», оскільки «он там сколько уже сидит». Доповнив: «…В общем, минимум надо, три вагона яблок есть». На зауваження ОСОБА1, що «оно ж пойдет в апеллячку», ОСОБА13 вказав: «Ну, сколько там еще, может, они добавят… ну, посмотри, и созвонимся, Наташ, хорошо? Что там и как? Посмотри, подумай, а потом скажешь мне».

Крім того, співрозмовники обговорили можливість застосування «69-ої» та перерахунку відповідного строку «день за два» та домовилися, що треба ще порадитися, після чого вони ще раз зв’яжуться телефоном.

Із телефонної розмови від 22 червня 2017 року (19:39) між суддями ОСОБА13 та ОСОБА1 вбачається, що суддя ОСОБА13 цікавився, «дивилася вона чи ні», а ОСОБА1 зазначила, що не може визначитися, як їй діяти, оскільки в неї «тройка». Далі обговорили недоцільність зміни запобіжного заходу задля можливості застосування закону щодо перерахунку «день за два».

ОСОБА13 запевнив ОСОБА1: «Я поговорю тогда, чтобы они эти ходатайства все отменили».

Крім того, вказані судді обговорювали питання «визнання» відповідної особи винною за трьома статтями із застосуванням «69-ої». У подальшому вирішили, що ОСОБА1 піде до колег, а ОСОБА13 з’ясує питання, щоб не заявляли клопотання про зміну запобіжного заходу. Домовилися про телефонний дзвінок наступного дня.

Оцінюючи зміст вказаних телефонних розмов, Друга Дисциплінарна палата вважала, що ці розмови вказують на обговорення суддями Крівоклякіною Н.В. та Воронкіним О.А. відповідної кримінальної справи, яка перебувала у провадженні судді Крівоклякіної Н.В., з дотриманням певних умовних назв і без зазначення прізвищ.

При цьому суддя Воронкін О.А. діяв в інтересах невстановлених осіб, просив суддю Крівоклякіну Н.В. подивитися, подумати, а потім йому сказати; вказував, що особа перебуває під вартою з 2015 року, та цікавився можливістю призначення мінімального покарання («надо минимум») з перерахунком строку тримання під вартою («день за два»), посилаючись на те, що «три вагона яблок есть (такая цена будет)».

Натомість суддя Крівоклякіна Н.В. вказала, що повинна узгоджувати зазначене питання з колегами (оскільки справа слухалася колегією у складі трьох суддів).

Друга Дисциплінарна палата вказала на неможливість визначити, про яку саме конкретну справу йшлося, однак дійшла висновку, що дії судді Воронкіна О.А. свідчать про наявність у нього інтересу щодо позитивного вирішення справи для особи, яка перебуває під вартою (із застосуванням «69-ої» та перерахунку відповідного строку «день за два»).

При цьому запевнення судді Воронкіна О.А., що він поговорить із зацікавленими особами щодо вчинення певних процесуальних дій, його повідомлення про наявність певної кількості певного продукту дають підстави стверджувати, що така зацікавленість судді Воронкіна О.А. та його посилання на «три тонны, три вагона» в сукупності із розмовами щодо ціни та визначення мінімального покарання для особи, яка перебуває під вартою, свідчать, що суддя Воронкін О.А., діючи в інтересах певних осіб, під час розмов із суддею Крівоклякіною Н.В. впливав на неї з метою вирішення певних питань під час розгляду кримінальної справи.

Такі дії судді Воронкіна О.А. під час розгляду суддею Крівоклякіною Н.В. кримінальної справи кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою за пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

За висновком Другої Дисциплінарної палати зазначені судді під час зазначених телефонних розмов діяли свідомо, упереджено, оскільки не могли не розуміти неправомірності своїх дій, що не сприяло забезпеченню суспільної довіри до суду.

З урахуванням наведених обставин Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначених суддів.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата не встановила складу дисциплінарних проступків у діях суддів Дідоренко А.Е. та Осіпенко Л.М. при розгляді суддею Крівоклякіною Н.В. справи № 418/167/17 за обвинуваченням ОСОБА14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 305, частиною третьою статті 307 КК України (кримінальне провадження № ____ від 10 січня 2017 року), а також дійшла висновку про відсутність у діях судді Осіпенко Л.М. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при розгляді суддею Осіпенко Л.М. справи № 426/7311/17 за позовом ОСОБА15 до Луганської міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, представник судді та судді подали до Вищої ради правосуддя скарги на таке рішення.

У скарзі, поданій в інтересах судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М., адвокат Тірзікян С.Г. зазначає, що матеріали оперативно-технічних заходів (далі – ОТЗ) та НСРД не можуть бути належними доказами в дисциплінарному провадженні стосовно судді, матеріали якого не містять судових рішень, на підставі яких проводилося прослуховування суддів ОСОБА9 та ОСОБА1. Більше того, з постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2018 року вбачається, що Апеляційним судом Луганської області було відмовлено прокурору у розсекречуванні ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів. Таким чином, відсутня можливість перевірити правові підстави для проведення НСРД, а отже, відсутня можливість перевірити дотримання скаржником вимог частини дев’ятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

Також адвокат звертає увагу на порушення вимог КПК України щодо недопустимості копіювання матеріалів НСРД та використання їх в інших цілях, окрім як лише в тому кримінальному провадженні, де такі матеріали НСРД отримані. Зазначає, що такої позиції дотримувалась Вища рада правосуддя у своїх рішеннях від 13 лютого 2018 року у справі № 461/0/15-18, від 12 квітня 2018 року у справі № 1096/0/15-18, а також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішеннях від 10 квітня 2019 року № 1108/3дп/15-19 та № 1106/3дп/15-19.

Адвокат вказує, що, як вбачається зі змісту протоколів ОТЗ та НСРД, записи зазнали певного монтажу або зовнішнього втручання (коригування); в матеріалах дисциплінарної справи немає висновків експертизи відеозвукозапису про відсутність монтажу аудіозаписів, а отже, відсутні підстави стверджувати, що записи не були змонтовані. Окрім того, адвокат вважає, що не можуть використовуватись у дисциплінарній справі як належні докази неоригінальні аудіозаписи як носії інформації.

Адвокат зазначає, що оскільки Крівоклякіна Н.В. на порушення статті 253 КПК України не повідомлялась про тимчасове обмеження її конституційних прав під час проведення НСРД, протоколи НСРД не можуть бути допустимими доказами в рамках не лише кримінального, а й дисциплінарного провадження.

На переконання адвоката, протоколи допиту свідків та інші матеріали дисциплінарної справи не є матеріалами, які містять відомості про вчинення суддею Осіпенко Л.М. дисциплінарного проступку.

Адвокат у скарзі зазначає, що суддя Осіпенко Л.М. заперечує факти розмов із Крівоклякіною Н.В. про обставини судових справ, які перебували у провадженні судді Крівоклякіної Н.В., та заперечує вчинення нею дій, які могли б стати підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У свою чергу, адвокат вважає, що висновки Дисциплінарної палати ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки матеріали дисциплінарної справи не містять належних та допустимих доказів.

Суддя Марківського районного суду Луганської області Шкиря В.М. у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати зазначає, що розмови про можливість отримання неправомірної вигоди суддею Крівоклякіною Н.В. у цивільній справі № 433/478/17 не вела, її пособником чи підбурювачем до вчинення злочину не визнавалася, а була лише свідком у справі щодо притягнення ОСОБА1 до кримінальної відповідальності, а отже, в її діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку. Суддя не заперечує, що досить часто розмовляла з Крівоклякіною Н.В. по телефону на різні теми, в тому числі і про особисте, оскільки підтримувала з нею дружні стосунки. Вважає, що правоохоронні органи мали можливість «вирвати слова з контексту» та змоделювати будь-яку розмову.

Суддя зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи наголошувала, що фоноскопічна експертиза для ідентифікації осіб та мови з метою встановлення, кому належать голоси, які звучать на записі (копії оптичного диска № 4188 від 10 квітня 2017 року), а також чи не зазнавав він змін (його автентичність), не проводилася, свідчень у справі суддя ОСОБА1 на підставі статті 63 Конституції України не надавала, а суддя Шкиря В.М. під час допиту її як свідка у кримінальному провадженні не підтверджувала наявність відповідної розмови.

На переконання судді Шкирі В.М., використання як доказів матеріалів НСРД за відсутності інших доказів, а також відсутність відповідних експертиз у кримінальному провадженні № ____ стосовно судді ОСОБА1 ставить під сумнів доводи скаржника про наявність у діях судді Шкирі В.М. ознак дисциплінарного проступку, що безпідставно не було враховано Другою Дисциплінарною палатою.

Суддя Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е. у скарзі зазначає, що не допускала поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, як і не допускала втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Суддя Дідоренко А.Е. не заперечує, що розмовляла з Крівоклякіною Н.В. по телефону на різні теми, в тому числі і про особисте, оскільки підтримувала з нею дружні стосунки, тому вважає, що правоохоронні органи мали можливість змоделювати будь-яку розмову.

Як і суддя Шкиря В.М., суддя Дідоренко А.Е. у скарзі зазначає про недопустимість використання як доказів матеріалів НСРД та непроведення фоноскопічної експертизи для ідентифікації осіб та мови з метою встановлення, кому належать голоси, які звучать на записі.

Суддя Старобільського районного суду Луганської області Воронкін О.А. у поданій скарзі зазначив, що протокол про проведення НСРД, наданий скаржником, не може бути допустимим доказом ні в рамках кримінального провадження, ні в рамках дисциплінарного провадження, оскільки його було отримано у спосіб, не передбачений законом. Зазначає, що на підтвердження законності проведення НСРД скаржником не надано ухвалу Апеляційного суду Луганської області, на яку є посилання у відповідному протоколі НСРД.

Наголошує на порушенні вимог КПК України щодо копіювання матеріалів НСРД та використання їх в інших цілях, окрім як застосування в рамках кримінального провадження. Зазначає про відсутність підстави стверджувати, що голоси на дисках належать йому, а також що записи не зазнали монтажу або зовнішнього втручання. Вважає, що відповідний висновок може надати лише фоноскопічна експертиза, відомості про проведення якої в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні.

Також посилається на те, що всупереч вимогам статті 253 КПК України органом досудового розслідування його не було повідомлено про тимчасове обмеження його прав під час проведення НСРД.

Суддя наполягає, що скаржником не надано жодних доказів, які б свідчили про законність проведення НСРД оперуповноваженим в особливо важливих справах 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Луганській області Єгоровим Є.В. Також до скарги не додані доручення на його ім’я на проведення НСРД.

Таким чином, на переконання судді, відсутні докази, що НСРД стосовно нього проводилися у законний спосіб.

Суддя Воронкін О.А. заперечує факт розмови із Крівоклякіною Н.В. такого змісту, як зазначено у дисциплінарній скарзі.

У поданих уточнених скаргах судді Дідоренко А.Е. та Шкиря В.М. додатково зазначили, що під час допиту як свідків їм пред’являлися протоколи за результатами проведення ОТЗ-12, а саме за результатами зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж з аудіофайлами розмови, проте не було надано можливості прослухати аудіодиски із записом розмов, що нібито відбувалися між ними та суддею Крівоклякіною Н.В.

Судді були ознайомлені із письмовими стенограмами (протоколами), водночас у протоколах допиту відсутні відомості щодо прослуховування ними аудіозаписів, у зв’язку із чим вони не могли внести зауваження до протоколу щодо неналежності їм голосів на відповідних записах.

На переконання суддів, їхні аргументи не були розглянуті Дисциплінарною палатою, а рішення дисциплінарного органу належним чином не обґрунтоване, оскільки не зазначені підстави для визнання неприйнятними пояснень суддів щодо монтажу розмов, позаяк надано перевагу доказам скаржника, походження яких судді ставлять під сумнів.

За наведених обставин судді Дідоренко А.Е., Шкиря В.М., Осіпенко Л.М. та Воронкін О.А. просили скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-20 та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами перевірки доводів скарг суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Воронкіна О.А. та адвоката Тірзікян С.Г. в інтересах судді Осіпенко Л.М., аналізу змісту оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року та матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя вважає, що доводи суддів не спростовують обґрунтованість висновків дисциплінарного органу про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначених суддів.

Стосовно викладених у скаргах доводів про неможливість використання даних, здобутих в результаті негласних оперативно-розшукових заходів за відсутності в матеріалах дисциплінарного провадження судового рішення, на підставі якого вони здійснювались, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини перша та друга статті 32 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Стаття 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначає, що оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних, та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: кримінальні правопорушення, що готуються, осіб, які готують вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини дев’ятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитись лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

Як правильно установлено Другою Дисциплінарною палатою, правовою підставою для проведення оперативно-розшукових заходів слугувала ухвала слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 7 лютого 2017 року № 258цт, якою надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА1.

З постанови Генеральної прокуратури України від 30 травня 2018 року про закриття кримінального провадження № ____, відомості про яке внесено до ЄРДР 13 квітня 2017 року, вбачається, що Апеляційним судом Луганської області (акт № 42 від 9 листопада 2017 року) було відмовлено прокурору у розсекреченні ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів.

Зазначена постанова не скасована і є чинною, а отже, викладені у ній відомості можуть використовуватись у сукупності з іншими доказами при наданні оцінки діям суддів під час здійснення дисциплінарного провадження.

Як вбачається з рапорту заступника начальника 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Луганській області Д.Кривоберця від 11 квітня 2017 року, долученого до дисциплінарної скарги, саме цим органом і саме у встановленому законом порядку отримано дані про вимагання неправомірної вигоди від мешканців регіону суддею Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА1.

Нерозсекречення такого процесуального документа, як ухвала слідчого судді апеляційного суду, якою надано дозвіл на проведення НСРД стосовно судді ОСОБА1, на час звернення прокурора з дисциплінарною скаргою та відсутність такої ухвали суду в матеріалах цього дисциплінарного провадження не змінює встановлених Другою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи обставин щодо порушення суддями Дідоренко А.Е., Шкирею В.М., Осіпенко Л.М., Воронкіним О.А. норм суддівської етики та стандартів поведінки судді, про які зазначено вище.

Наведені суддями у скаргах та їх представниками у засіданні доводи, що Другою Дисциплінарною палатою не надано оцінки законності судового рішення, на підставі якого здійснювались НСРД через призму гарантій судді, що передбачені законом, не заслуговують на увагу, оскільки оцінка судового рішення на предмет його законності не є повноваженням дисциплінарного органу.

При цьому слід наголосити, що дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості в розумінні кримінально-процесуального закону, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Окрім того, слід зазначити, що рішення Другої Дисциплінарної палати про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності хоча і прийнято на підставі відомостей, здобутих в результаті НСРД, проте ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

Так, оцінивши в сукупності встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, зафіксовані у протоколах НСРД телефонні розмови, протоколи допиту суддів, належність зазначених номерів телефонів суддям Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Осіпенко Л.М., Воронкіну О.А., і те, що саме вказані судді вели розмови із зазначених телефонів із суддею Крівоклякіною Н.В. стосовно обставин відповідних судових справ, що розглядались нею, зміст таких розмов у зіставленні з конкретними обставинами у конкретних справах, а також іншими доказами, про які зазначено вище, Друга Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки судді.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що відсутність у матеріалах дисциплінарного провадження судового рішення, на підставі якого здійснювались НСРД, а саме ухвали слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 7 лютого 2017 року № 258цт, а також інших доказів, які б свідчили про законність проведення НСРД, не може бути підставою для скасування рішення дисциплінарного органу, обґрунтованого самостійними правовими підставами.

Венеціанська комісія у Консультативному висновку для Конституційного Суду Республіки Молдова щодо кримінальної відповідальності суддів № 880/2017 CDL-AD (2017) 002, ухваленому Венеціанською Комісією на 110-му пленарному засіданні (Венеція, 10–11 березня 2017 року), зазначила, що на відміну від кримінальної відповідальності дисциплінарна відповідальність має інші складові частини і застосовує різні стандарти доказування. Однак слід зазначити, що кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними. Дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком. Крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість установити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності. Якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді. Проте кримінальне провадження не враховує конкретний дисциплінарний аспект неправомірної поведінки, а лише вину у вчиненні злочину (пункти 18, 53 Висновку).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 18 червня 2019 року у справі № 9901/699/18, від 2 вересня 2020 року у справі № 9901/213/19 дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

У постановах Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Крім того, у постанові від 29 січня 2019 року (справа № 9901/728/18) Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи особи на спростування вчинення нею дисциплінарного проступку у зв’язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, вказавши, що суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики. Крім того, суд вказав, що закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення у зв’язку з відсутністю складу цього проступку не означає, що фактичні обставини діяння не містять ознак іншого виду правопорушення взагалі.

Таким чином, Друга Дисциплінарна палата з урахуванням практики ЄСПЛ, практики Великої Палати Верховного Суду правильно зазначила, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями, питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення не є предметом дослідження в дисциплінарній процедурі, а перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому дисциплінарний орган обґрунтовано виснував, що процедура доказування в рамках дисциплінарного провадження щодо суддів визначається спеціальним законодавством, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, отриманих внаслідок НСРД.

Викладеним спростовуються зазначені суддями та адвокатом у скаргах та їх представниками у засіданні Вищої ради правосуддя доводи з приводу недопустимості використання отриманих в результаті НСРД матеріалів в рамках дисциплінарного провадження з посиланням, з поміж іншого, на практику Вищої ради правосуддя у дисциплінарних справах (рішення Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2018 року у справі № 461/0/15-18, від 12 квітня 2018 року у справі № 1096/0/15-18, рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2019 року у справах № 1108/3дп/15-19 та № 1106/3дп/15-19), що передувала судовій практиці Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 256 КПК України протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Розділом V Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, визначено порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до пунктів 5.24, 5.25 вказаної Інструкції в органах прокуратури скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД здійснюється в тій прокуратурі, де засекречено такий матеріальний носій інформації, у порядку, передбаченому цією Інструкцією. Скасування грифів секретності здійснюється працівниками РСО шляхом закреслення однією тонкою лінією попереднього грифа секретності та написання знизу або поруч позначки «Не таємно». Такі виправлення із зазначенням дати засвідчуються підписом начальника РСО або його заступника та скріплюються печаткою РСО.

Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що з доданих до дисциплінарної скарги протоколів за результатами проведення НСРД вбачається, що вони мали гриф «цілком таємно». Тобто відомості, зафіксовані у вказаних протоколах, були засекречені відповідними уповноваженими особами органу досудового розслідування.

Водночас встановлено, що гриф секретності на всіх доданих протоколах закреслений, поруч наявна позначка «не таємно», зазначено реквізити акта, яким знято гриф секретності, наявний підпис посадової особи та печатка Служби безпеки України.

Наведене свідчить про те, що із засекречених протоколів про результати проведення НСРД було знято гриф секретності відповідно до Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

З урахуванням цього Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку з посиланням на норми законодавства про те, що оскільки протоколи про результати проведення НСРД розсекречені на законних підставах, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані протоколи та надавати оцінку викладеним у них відомостям у рамках дисциплінарного провадження на предмет наявності або відсутності у діях судді складу дисциплінарного проступку, надаючи при цьому самостійну оцінку таким діям та обставинам справи саме у світлі дотримання суддями правил службової та професійної етики.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що доводи скарг у частині неможливості використання у дисциплінарному провадженні здобутих у рамках кримінального провадження доказів на увагу не заслуговують.

Друга Дисциплінарна палата при ухваленні рішення про притягнення суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Осіпенко Л.М., Воронкіна О.А. до дисциплінарної відповідальності на підставі наявних матеріалів в їх сукупності, зокрема копій постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2018 року, протоколів за результатами проведення ОТЗ-12 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10 квітня 2017 року, про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 1 червня 2017 року, про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 1 червня 2017 року, про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23 червня 2017 року, про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24 червня 2017 року (які містять надписи «не таємно» та «розсекречено») встановила, що під час телефонних розмов із суддею Крівоклякіною Н.В. вказані судді обговорювали справи, що перебували у її провадженні, а характер таких розмов свідчив про використання знайомства із суддею з метою вирішення певних питань у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб. Водночас характер деяких розмов свідчив про обговорення питання отримання неправомірної вигоди суддею Крівоклякіною Н.В., а у випадку розгляду справи № 433/416/17 вигоду мала отримати суддя ОСОБА4 у виді ухвалення рішення про відмову в задоволенні пред’явлених до неї вимог кредитного характеру.

Поряд із матеріалами НСРД Другою Дисциплінарною палатою надано оцінку відомостям викладеним: у постанові від 30 травня 2018 року про закриття кримінального провадження № ____; у протоколах допиту як свідків суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М. та Осіпенко Л.М. Другою Дисциплінарною палатою на підставі аналізу таких відомостей в їх сукупності з аналізом копій матеріалів судових справ № 433/478/17, № 433/261/17, 433/416/17, 433/812/17, які перебували в провадженні судді Крівоклякіної Н.В., а також відомостей з ЄДРСР було установлено, що зміст телефонних розмов суддів відповідав фактичним обставинам, що мали місце у цих справах. А у випадку справи № 433/478/17 суддя Дідоренко А.Е., обговоривши із суддею Крівоклякіною Н.В. обставини у цій справі, зазначивши, що певним особам далеко їхати, запропонувавши «Давай, в книгу положу, упакую и все. Ничего страшного. Сегодня не успею… Завтра с утра», суддя Дідоренко А.Е. особисто здійснила поштове відправлення, що підтверджується копією експрес-накладної № ___ ТОВ «Нова Пошта», з якої вбачається, що 22 березня 2017 року Дідоренко А.Е. здійснила надсилання документів на ім’я Крівоклякіна В.М., яке отримано ним 24 березня 2017 року. Слід також зазначити, що факт надсилання судді Крівоклякіній Н.В книги суддя ОСОБА4 підтвердила на допиті, як і підтвердила факт спілкування телефоном із Крівоклякіною Н.В. щодо справи № 433/416/17, в якій вона та її чоловік є відповідачами, що підтверджується протоколом допиту судді ОСОБА4.

Отже, висновки Другої Дисциплінарної палати ґрунтуються не лише на матеріалах НСРД, але й на самостійних правових підставах, оцінка яких в їх сукупності та взаємозв’язку дала змогу зробити висновок про наявність у діях суддів складів дисциплінарних проступків.

Посилання у скаргах на відсутність фоноскопічної експертизи, яка б підтвердила належність голосів саме суддям, а також відсутність зовнішнього втручання (монтажу) в аудіозаписи не спростовує встановлених Другою Дисциплінарною палатою обставин при розгляді дисциплінарної справи з огляду на таке.

Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що у роздруківці телефонних розмов Крівоклякіної Н.В. з певними особами зафіксовані номери телефонів, з яких/на які здійснювалися телефонні дзвінки.

З долучених до дисциплінарної скарги протоколів допиту суддів як свідків вбачається: телефон № 1 належить судді Дідоренко А.Е.; телефон № 2 – судді Шкирі В.М.; телефон № 3 – судді Осіпенко Л.М. Із заяви судді Воронкіна О.А. про неможливість прибути на допит його як свідка вбачається, що телефон № 4 належить саме йому.

Крім того, дисциплінарний орган дійшов висновку, що із цих розмов зрозуміло, що суддя Крівоклякіна Н.В., звертаючись до зазначених вище співрозмовників, називає саме тих осіб, яким належать указані номери телефонів.

Зокрема, у телефонній розмові (зафіксовано Телефон № 2) від 13 березня 2017 року (18:46) Крівоклякіна Н.В. називає співрозмовника «Верка». При цьому вказаний співрозмовник згадує, що «Анжела идет в отпуск, а Черник уже в отпуске». Наведене, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказує на суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирю В.М., Чернік А.П., що підтверджується відомостями із сайту цього суду.

У телефонній розмові (зафіксовано Телефон № 1) від 13 березня 2017 року (19:05) співрозмовник зауважує судді Крівоклякіній Н.В., що «мне ты лично сделаешь банк», крім того, описуючи розмову з невстановленою особою, вказаний співрозмовник зазначає, що ця невстановлена особа зверталася до неї «Анжелика Эдуардовна».

У телефонній розмові (зафіксовано Телефон № 1) від 24 березня 2017 року (11:38) суддя Крівоклякіна Н.В. звертається до співрозмовника «Слушай, Анжел». Так само суддя Крівоклякіна Н.В. звертається до співрозмовника у телефонній розмові 17 травня 2017 року (17:08), 29 травня 2017 року (17:19), 3 червня 2017 року (10:14).

Крім того, у телефонній розмові (зафіксовано Телефон № 1) від 15 травня 2017 року (8:32) співрозмовник називає суддю Крівоклякіну Н.В.; суддя у подальшій розмові, запитуючи, називає співрозмовника головою суду.

Разом із тим у розмові (зафіксовано Телефон № 1) від 17 травня 2017 року (11:53) співрозмовники обговорюють справу стосовно банку, що з огляду на пояснення судді Дідоренко А.Е. свідчить, що обговорення стосувалося саме тієї справи, де суддя ОСОБА4 була відповідачем.

У телефонних розмовах (зафіксовано Телефон № 3) від 29 березня 2017 року (20:21), від 8 червня 2017 року (13:22) суддя Крівоклякіна Н.В. звертається до співрозмовника «Люд».

Водночас із протоколу допиту свідка від 11 липня 2017 року вбачається, що судді ОСОБА4 пред’являвся протокол за результатами проведення ОТЗ-12 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10 квітня 2017 року з аудіофайлами та ставилися запитання стосовно розмов, які були зафіксовані за результатами проведення НСРД. При цьому Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що у вказаному протоколі допиту свідка відсутні записи про зауваження до протоколу або незгоду судді Дідоренко А.Е. із текстом зафіксованих телефонних розмов.

Також із протоколу допиту судді ОСОБА5 як свідка від 28 липня 2017 року вбачається, що їй також пред’являвся протокол за результатами проведення ОТЗ-12 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10 квітня 2017 року з аудіофайлом розмови між нею та суддею ОСОБА1. При цьому суддя ОСОБА5, зазначивши, що не пам’ятає про таку розмову, водночас не вказувала, що голос у зафіксованій розмові їй не належить, і не внесла таке зауваження до протоколу.

Таким чином, оцінивши в сукупності встановлені обставини та телефонні розмови, зафіксовані у протоколах НСРД, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказаний Телефон № 1 належить судді Дідоренко А.Е., Телефон № 2 належить судді Шкирі В.М., Телефон № 3 належить судді Осіпенко Л.М., телефон № 4 належить судді Воронкіну О.А. і саме вказані судді вели розмови із зазначених телефонів із суддею Крівоклякіною Н.В. стосовно обставин відповідних судових справ.

З урахуванням наведеного Друга Дисциплінарна палата обґрунтовано відхилила доводи суддів про недоведеність приналежності голосів на записах телефонних розмов (зафіксованих у протоколах НСРД) через відсутність фоноскопічної експертизи.

Таким чином, висновки Другої Дисциплінарної палати про належність голосів на записах зазначених телефонних розмов саме вказаним суддям відповідають матеріалам дисциплінарної справи, а доводи скарг у цій частині є необґрунтованими, оскільки не спростовують встановлених Другою Дисциплінарною палатою обставин на підставі аналізу матеріалів дисциплінарної справи.

Щодо доводів про неповідомлення суддів про обмеження їх конституційних прав та порушення вимог статті 253 КПК України слід зазначити, що Другою Дисциплінарною палатою надано оцінку вказаним обставинам, з якою слід погодитися, враховуючи таке.

Відповідно до статті 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Зі змісту наведеної норми слідує, що про обмеження своїх конституційних прав повинні бути обізнані саме особи, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії. При цьому прокурор (або за його дорученням слідчий) повинен врахувати умови, визначені частиною другою цієї статті. Разом із тим вказаною нормою визначено строк для здійснення такого повідомлення протягом дванадцяти місяців із дня припинення негласних слідчих (розшукових) дій, однак не пізніше, ніж до суду буде направлений обвинувальний акт.

Із матеріалів дисциплінарної скарги вбачається, що негласні слідчі (розшукові) дії проводилися в межах досудового розслідування кримінального провадження виключно стосовно судді ОСОБА1, а отже, саме цю особу з урахуванням вимог статті 253 КПК України був зобов’язаний повідомити прокурор (або за його дорученням слідчий) про обмеження її конституційних прав.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи суддів про порушення їхніх конституційних прав, визначених статтею 31 Конституції України, підлягають відхиленню з огляду на те, що кримінальне провадження здійснювалось саме стосовно судді ОСОБА1, а особи, з якими вона спілкувалася телефоном, встановлювалися у подальшому процесі досудового розслідування.

Вища рада правосуддя вважає наведені дисциплінарним органом обґрунтування відсутності порушень вимог статті 253 КПК України та, як наслідок, обмеження конституційних прав суддів такими, що заслуговують на увагу, а доводи скарг в цій частині такими, що не спростовують висновків Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях суддів складу дисциплінарних проступків.

Крім того, невиконання, неналежне виконання чи порушення вимог статті 253 КПК України може бути предметом оцінки (судового контролю) щодо дотримання процесуальних прав осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування виключно в рамках відповідного кримінального провадження, і тому жодним чином не може вплинути на наявність підстав для притягнення суддів до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Надаючи оцінку доводам скарг стосовно ненадання суддям для прослуховування аудіозаписів та, як наслідок, неможливості внесення ними зауважень щодо неналежності їм голосів на відповідних записах, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Частиною першою статті 66 КПК України передбачено, що свідок, зокрема, має право знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується, користуватись під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, ознайомлюватись з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження тощо.

Як убачається із протоколу допиту як свідка від 11 липня 2017 року, судді ОСОБА4 після роз’яснення прав, передбачених статтею 66 КПК України, в присутності її захисника – адвоката Вельможного С.А. пред’являвся протокол за результатами проведення ОТЗ-12 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10 квітня 2017 року з аудіофайлами та ставилися запитання стосовно розмов, які були зафіксовані за результатами проведення таких НСРД.

Разом із тим у вказаному протоколі допиту свідка відсутні будь-які записи про внесення до нього змін, доповнень і зауважень або про незгоду судді ОСОБА4 із текстом зафіксованих телефонних розмов, натомість нею власноручно зазначено, що протокол нею прочитаний та з її слів записаний правильно.

Із протоколу допиту як свідка від 28 липня 2017 року судді ОСОБА5 після роз’яснення прав, передбачених статтею 66 КПК України, пред’являвся протокол за результатами проведення ОТЗ-12 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10 квітня 2017 року з аудіофайлами та ставилися запитання стосовно розмов, які були зафіксовані за результатами проведення НСРД.

Водночас у вказаному протоколі допиту свідка також відсутні будь-які записи про внесення до нього змін, доповнень і зауважень або незгоду судді ОСОБА5 із текстом зафіксованих телефонних розмов, натомість нею власноручно зазначено, що з її слів текст надруковано правильно, з протоколом допиту від 28 липня 2017 року вона ознайомлена. Зауважень та доповнень у неї не має.

Слід зазначити, що вказаним обставинам надано оцінку і у рішенні Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року, якою з урахуванням дослідження відомостей, зафіксованих у протоколах допитів суддів як свідків, відхилено доводи про недоведеність приналежності голосів на записах телефонних розмов.

Враховуючи викладене, доводи суддів про відсутність можливості надати свої заперечення під час здійснення процесуальних дій і ненадання оцінки таким фактам дисциплінарним органом не підтвердились.

Інших доводів, які могли б слугувати підставою для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати від 18 січня 2021 року, суддями Дідоренко А.Е., Шкирею В.М., Воронкіним О.А. та адвокатом Тірзікян С.Г. у скаргах та у засіданні Вищої ради правосуддя не наведено.

Надаючи правову кваліфікацію діям суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Воронкіна О.А., Осіпенко Л.М., з огляду на встановлені дисциплінарним органом у дисциплінарній справі обставини та з урахуванням наведених доводів у скаргах на рішення Другої Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів визначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя.

Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) (далі – Висновок № 1 КРЄС) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю та об’єктивною неупередженістю. З цієї причини ЄСПЛ зазвичай розглядає ці дві вимоги разом (рішення у справі «Фіндлі проти Сполученого Королівства», пункт 73).

У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Частиною першою статті 57 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що присяга судді зобов’язує його об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до статті 58 вказаного Закону питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики), визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтями 2, 3 вказаного Кодексу суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Статтею 6 вказаного Кодексу визначено, що суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, встановлено, що суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2); суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача; спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2).

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадської певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включать в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об’єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи.

Особливості поведінки судді полягають у тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому.

З огляду на зазначені міжнародні стандарти, які пред’являються до суддів, норми національного законодавства, що стосуються суддівської діяльності і вимог до етичних та професійних якостей судді, Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими висновки Другої Дисциплінарної палати про те, що наведені розмови суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Осіпенко Л.М., Воронкіна О.А. із суддею Крівоклякіною Н.В. вказують, з точки зору розсудливого спостерігача, на використання цими суддями знайомства із суддею Крівоклякіною Н.В. для вирішення певних питань у своїх інтересах або в інтересах невстановлених осіб. При цьому деякі розмови свідчать про те, що цими суддями обговорювалися й питання неправомірної вигоди, яку мала отримати суддя Крівоклякіна Н.В. за результатами розгляду певних справ, також відповідну вигоду мала отримати суддя ОСОБА4 у виді ухвалення рішення про відмову в задоволенні пред’явлених їй позовних вимог кредитного характеру.

Також Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що судді Дідоренко А.Е., Шкиря В.М., Осіпенко Л.М., Воронкін О.А. під час зазначених телефонних розмов діяли свідомо, упереджено та умисно, оскільки вони не могли не розуміти неправомірності своїх дій, що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Ураховуючи викладене, матеріалами дисциплінарної справи повністю підтверджуються висновки Другої Дисциплінарної палати про те, що вказані судді не дотрималися норм, встановлених Конвенцією, Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, Висновками КРЄС щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів, дії цих суддів не відповідають принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості, чим було завдано істотної шкоди авторитету правосуддя.

З урахуванням встановлених під час дисциплінарного провадження обставин Друга Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала:

дії судді Дідоренко А.Е. як дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 3, 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (справи №№ 433/478/17, 433/416/17, 433/812/17); втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями (справи №№ 433/478/17, 433/416/17, 433/812/17); використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку (справа № 433/416/17);

дії судді Марківського районного суду Луганської області Шкирі В.М. як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (справа № 433/478/17);

дії судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М. як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (справа № 433/261/17);

дії судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. як дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Та обставина, що Друга Дисциплінарна палата встановила, що відсутність можливості визначити, про яку саме конкретну справу йшлося під час телефонних розмов судді Воронкіна О.А. із суддею Крівоклякіною Н.В., не впливає сама по собі на правильність кваліфікації Дисциплінарною палатою дій судді Воронкіна О.А. під час таких розмов, що свідчили про наявність у нього інтересу щодо позитивного вирішення справи для особи, яка перебуває під вартою (із застосуванням «69-ої» та перерахунком відповідного строку «день за два»). При цьому запевнення судді Воронкіна О.А., що він поговорить із зацікавленими особами щодо вчинення певних процесуальних дій, його повідомлення про наявність певної кількості певного продукту дають підстави стверджувати, що така зацікавленість судді Воронкіна О.А. та його посилання на «три тонны, три вагона» в сукупності із розмовами щодо ціни та визначення мінімального покарання для особи, яка перебуває під вартою, свідчать, що суддя Воронкін О.А., діючи в інтересах певних осіб, під час розмов із суддею Крівоклякіною Н.В. впливав на неї з метою вирішення певних питань під час розгляду кримінальної справи.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку про необхідність застосування дисциплінарного стягнення до суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна О.А. – у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; до судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М. – у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Так, згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Необхідність застосування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення випливає із конституційного принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також зі статті 8 Конвенції, яка згідно з практикою Європейського суду з прав людини поширюється і на професійні відносини судді (пункт 165 рішення у справі «Олександр Волков проти України»).

Частиною другою статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика суду застосовуються в Україні як джерело права.

З огляду на позитивні характеристики суддів, відсутність дисциплінарних стягнень, характер та наслідки допущених дисциплінарних проступків, ступінь вини суддів Друга Дисциплінарна палата вважала пропорційним і достатнім застосування до них саме таких видів дисциплінарних стягнень.

З огляду на установлені обставини Вища рада правосуддя вважає, що застосування Другою Дисциплінарною палатою до суддів Дідоренко А.Е., Шкирі В.М., Воронкіна О.А. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, судді Осіпенко Л.М. – у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Пунктом 5 частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України,

статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 січня 2021 року № 60/2дп/15-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Марківського районного суду Луганської області Дідоренко Анжеліки Едуардівни, Шкирі Віри Миколаївни, судді Старобільського районного суду Луганської області Воронкіна Олександра Анатолійовича, судді Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Людмили Миколаївни, закриття дисциплінарної справи стосовно судді Троїцького районного суду Луганської області Крівоклякіної Наталії Віталіївни.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

В. о. Голови Вищої ради правосуддя                                                                                                                               О.В. Маловацький

Члени Вищої ради правосуддя                                                                                                                                          О.Є. Блажівська

                                                                                                                                                                                                 С.М. Болотін

                                                                                                                                                                                                 П.М. Гречківський

                                                                                                                                                                                                 В.І. Данішевська

                                                                                                                                                                                                 Н.С. Краснощокова

                                                                                                                                                                                                 В.В. Матвійчук

                                                                                                                                                                                                 І.Б. Плахтій

                                                                                                                                                                                                 Т.С. Розваляєва

                                                                                                                                                                                                 В.В. Саліхов

                                                                                                                                                                                                 В.Г. Суховий

                                                                                                                                                                                                Л.А. Швецова

                                                                                                                                                                                                 С.Б. Шелест