Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєвої Т.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Мартиненка Сергія Віталійовича стосовно судді Херсонського окружного адміністративного суду Войтовича Івана Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 27 квітня 2020 року за вхідним № М-2714/2/7-20 надійшла дисциплінарна скарга Мартиненка С.В. на дії судді Херсонського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. під час здійснення правосуддя у справі № _________.
Скаржник просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2020 року дисциплінарну скаргу Мартиненка С.В. передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Розваляєвій Т.С.
За результатами попередньої перевірки скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєва Т.С. запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Херсонського окружного адміністративного суду Войтовича І.І.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєву Т.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погодилась із пропозицією доповідача з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 1–5 частини першої статті 44 цього Закону, – повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки установлено таке.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в складі головуючого-судді Войтовича І.І. від 13 березня 2020 року адміністративний позов Мартиненка С.В. до Військової частини А1604 задоволено частково: зобов`язано Військову частину А1604 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 2019 рік, з врахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення; стягнуто з Військової частини А1604 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі _____ грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено..
Вважаючи судове рішення таким, яке постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, скаржник подав дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, скаржник вказує, що судом не надано відповіді на всі аргументи сторін у справі.
За результатами вивчення та перевірки дисциплінарної скарги на відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення її без розгляду чи відмови у відкритті дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як вбачається з відомостей офіційного веб-сайту «Судової влади України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржником реалізовано надане процесуальним законодавством право на апеляційне оскарження рішення суду.
Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу Мартиненка С.В. на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року залишено без руху.
Таким чином на день розгляду дисциплінарної скарги розгляд справи № _____________ у апеляційному порядку не завершений.
Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені у статті 316 КАС України.
Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначені у статті 317 КАС України.
Підстави для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю визначені у статті 318 КАС України.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині визначені у статті 319 КАС України.
Підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у статті 320 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст, а відтак виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Отже, дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Разом з цим слід зазначити, що, приймаючи рішення у справі, судом надавалася оцінка доказам, аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, з тлумаченням норм права і посиланням на практику Верховного Суду.
Таким чином дисциплінарна скарга ґрунтується на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції.
Враховуючи, що на день розгляду дисциплінарної скарги розгляд справи № _________ в апеляційному порядку не завершений, доводи, які викладені Мартиненком С.В. у дисциплінарній скарзі, можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Разом з тим Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя звертає увагу, що для встановлення конкретних ознак (критеріїв) вмотивованості судового рішення необхідно звернутися до аналізу практики національних судів та Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ).
Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії вмотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Оскільки дисциплінарна скарга ґрунтується на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя вважає, що дисциплінарна скарга стосовно вказаного судді має бути залишена без розгляду та повернута скаржнику.
З приводу незгоди скаржника з діями судді під час постановлення ухвал про залишення позовної заяви без руху та про залишення без задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, то попередньою перевіркою не встановлено відомостей, які вказували б на підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарна скарга Мартиненка С.В. підлягає залишенню без розгляду та поверненню скаржнику на підставі пункту 6 частини першої статті 44 Закону України « Про Вищу раду правосуддя».
Керуючись статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Мартиненка Сергія Віталійовича стосовно судді Херсонського окружного адміністративного суду Войтовича Івана Івановича залишити без розгляду та повернути її скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Н.С. Краснощокова
С.Б. Шелест
