Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Гречківського П.М., Матвійчука В.В. та залученого із Другої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Парохонька Андрія Миколайовича на дії судді Деснянського районного суду міста Чернігова Логвіної Таїсії Валентинівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 9 березня 2021 року (вх. № П-1465/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Парохонька А.М. на дії суддіДеснянського районного суду міста Чернігова Логвіної Т.В. під час розгляду справи № 750/8718/20.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 березня 2021 року вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорусі В.І.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Третьої Дисциплінарної палати Говоруха В.І. вніс пропозицію залишити її без розгляду та повернути скаржниці.
Здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Говоруху В.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1–5 частини першої статті 44 цього Закону, – повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що предметом судового розгляду, з врахуванням уточненої позовної заяви, був спір ОСОБА1 із ОСОБА2 щодо визначення місця проживання дитини – ОСОБА3, разом з матір’ю та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн.
Суддею Логвіною Г.В. позов було задоволено частково, а саме визначено місце проживання ОСОБА3 разом з його матір’ю ОСОБА1, а також вирішено стягнути з ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Під час судового розгляду відповідачем, наводилася аргументація (доводи) щодо недоведеності позивачем ОСОБА1 порушення її права на визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА3 з нею та на стягнення на її користь аліментів на дитину, а тому було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав визначених пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки між сторонами укладено договір, що врегулював спірні питання. Однак, вказане клопотання було залишено без задоволення, з посиланням судді Логвінової Т.В. на те, що питання наявності чи відсутності спору залежить від волі позивача, а представник ОСОБА1 вказує про наявність предмету спору.
На думку скаржника, суддею Логвіною Т.В. під час розгляду справи не було взято до уваги договір про встановлення місця проживання дитини, в якому також було визначено і розмір аліментів, які зобов’язався сплатити батько на утримання малолітньої дитини, а також суддею не було наведено мотивів відхилення аргументів відповідача.
Парохонько А.М. вважає, що постановлене судове рішення є незаконним та невмотивованим, а суддею Логвіною Т.В. умисно були допущенні процесуальні порушення під час розгляду зазначеної справи, а тому просить притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Логвину Т.В.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Зокрема, таке право передбачене і ЦПК України.
Слід зазначити, що у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
До того ж, Вища рада правосуддя не уповноважена оцінювати ані те, у який спосіб суддя використовує власний суддівський розсуд під час розгляду справи, ані те, яким чином він робить висновки з питань фактів і з питань права. До повноважень Ради не належить перегляд судових рішень (включаючи процесуальні рішення) і процесу їх ухвалення. Цю функцію зазвичай здійснює суд апеляційної інстанції.
Як вбачається із тексту дисциплінарної скарги, фактично Парохонько А.М. не погоджується з рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 2 лютого 2021 року у цивільній справі №750/8718/20, яким позов було задоволено частково, а саме визначено місце проживання ОСОБА3 разом з його матір’ю ОСОБА1, а також вирішено стягнути з ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Встановлені попередньою перевіркою обставини дають підстави для висновку, що доводи скарги щодо порушення суддею Логвіною Т.В. норм процесуального права, не надання оцінки доказів наданих відповідачем, невмотивованість судового рішення та інші процесуальні порушення, які на думку Парохонька А.М. були допущенні суддею при прийнятті рішення від 2 лютого 2021 року можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до інформації з вебсайту «Судова влада України» 17 березня 2021 року була розподілена апеляційна скарга на судове рішення від 2 лютого 2021 року, а 12 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою та призначено справу до розгляду.
У пункті 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дисциплінарну скаргу Парохонька А.М. на дії судді Деснянського районного суду міста Чернігова Логвіної Т.В. слід залишити без розгляду та повернути скаржниці.
Третя Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя, керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Парохонька Андрія Миколайовича на дії судді Деснянського районного суду міста Чернігова Логвіної Таїсії Валентинівни залишити без розгляду та повернути скаржниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
В.В. Матвійчук
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Саліхов
