Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 квітня 2019 року (вх. № 1918/0/6-19) надійшла скарга судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – також Дисциплінарна палата) від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 подана з дотриманням вимог та у строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки скарги член Вищої ради правосуддя Швецова Л.А. склала висновок, у якому викладено факти та обставини, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Розгляд скарги судді Сеніна В.Ю. призначено на 18 червня 2019 року. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У зв’язку із відсутністю кворуму у засіданні Вищої ради правосуддя 18 червня 2019 року питання про розгляд скарги судді Сеніна В.Ю. знято з розгляду порядку денного.
Про засідання Вищої ради правосуддя 10 вересня 2019 року суддя Сенін В.Ю., адвокат Степ’юк В.С., адвокат Кострюкова В.І., адвокат Левіцький Є.В., адвокат Марченко І.В. та адвокат Моісеєнко О.М. повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засіданні Вищої ради правосуддя взяли участь суддя Сенін В.Ю. та адвокат Левіцький Є.В.
Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., суддю Сеніна В.Ю., який повністю підтримав скаргу, врахувавши пояснення адвоката Левіцького Є.В., дійшла висновку, що рішення Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Сенін Вадим Юрійович Указом Президента України від 9 жовтня 2009 року № 814/2009 призначений на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 переведений на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначений на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, ухваленим за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи, відкритої за скаргами адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право», адвокатів Левіцького Є.В., Кострюкова В.І., Марченко І.В., Моісеєнко О.М., суддю Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Підставою для притягнення судді Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності стало вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Сенін В.Ю. не дотримався імперативних вимог положень Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), грубо проігнорував очевидні приписи процесуального законодавства під час розгляду справ №№ 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, допустив поверхневий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективного та сумлінного використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, систематично не дотримувався засад та правил судочинства, які для судді з майже десятирічним стажем роботи мали бути явними та зрозумілими. Допущені порушення мають системний характер, і, як наслідок, призвели до незабезпечення розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні.
Суддя Сенін В.Ю. вважає, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, а встановлені дисциплінарною палатою обставини не свідчать про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, у зв’язку з чим, просив скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 та закрити дисциплінарне провадження.
Із рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 вбачається, що під час розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи стосовно судді Сеніна В.Ю. встановлено таке.
1. До Вищої ради правосуддя 2 березня 2018 року (вхідні №№ М-1559/1/7-18, М-1402/2/7-18) надійшли ідентичні за змістом дисциплінарні скарги адвоката Марченко І.В. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГрупп» (далі – ТОВ «ЕНГрупп») та адвоката Моісеєнко О.М. від 28 лютого 2018 року щодо дисциплінарних проступків, допущених суддею Солом’янського районного суду міста Києва Сеніним В.Ю. під час розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Плюшкіна А.Ю., погодженого прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі – САП ГПУ) Касьян А.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № НОМЕР_1 від ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
У скаргах зазначено, що ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва (слідчий суддя Сенін В.Ю.) від 14 лютого 2018 року детективу НАБУ Плюшкіну А.Ю. безпідставно поновлено процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, вилученого 7 лютого 2018 року, не повідомлено власників майна про розгляд судом клопотання про арешт майна, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою від 28 січня 2019 року № 215/2дп/15-19 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно вказаного судді ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва (слідчий суддя Фомін В.А.) від 1 лютого 2018 року частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі – САП ГПУ) Холодницького Н.І. про проведення обшуку у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № НОМЕР_1 від ДАТА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Вказаним судовим рішенням надано дозвіл детективу Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Бондаренко-Барбулі А.С., який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від ДАТА_1, на проведення обшуку в офісі, в якому здійснює свою адвокатську діяльність Моісеєнко О.М., за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що на праві власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з метою відшукання та вилучення документів згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.
12 лютого 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю., погоджене із прокурором відділу САП ГПУ Касьян А.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № НОМЕР_1 від ДАТА_1. Детектив просив суд поновити процесуальний строк для подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, який був пропущений із поважних причин, а саме через те, що обшук проводився у місті Харкові і закінчився 7 лютого 2018 року о 23:20, час був витрачений на повернення групи слідчих у кримінальному провадженні до міста Києва. Клопотання про накладення арешту на майно було надіслано поштою 9 лютого 2018 року.
Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (суддя Сенін В.Ю., справа № 760/4132/18) поновлено детективу НАБУ Плюшкіну А.Ю. процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна. Вказаним судовим рішенням накладено арешт на майно (згідно з переліком, зазначеним в ухвалі), вилучене під час обшуку 7 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, які використовуються (використовувалися) ОСОБА_4.
Ухвала суду обґрунтована необхідністю збереження речових доказів, вилучених під час обшуку 7 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Як встановлено під час розгляду дисциплінарної справи, ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Водночас із протоколу обшуку від 7 лютого 2018 року, який міститься в матеріалах справи № 760/4132/18, копії яких надіслано Солом’янським районним судом міста Києва, вбачається, що обшук проводився у квартирі № 1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (номер довідки 113872936, яка додана до матеріалів скарги адвоката Марченко І.В.) квартира № 1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, є житловим приміщенням, яке на праві власності належить ОСОБА_5.
Отже, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, суддя не з’ясував ні правової підстави, ні правового статусу цього майна та фактично не досліджував матеріали справи, адже, як зазначено вище, протоколом обшуку підтверджується, що він проводився у квартирі.
Також суддею не надано оцінки запереченням, наведеним у протоколі обшуку, щодо вилучення документів адвоката Марченко І.В. з огляду на приписи статті 23 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI), що свідчить про відсутність правової підстави для арешту цього майна.
Окрім того, поза увагою судді Сеніна В.Ю. залишилась та обставина, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року дозвіл на проведення обшуку надано детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С., а із протоколу обшуку від 7 лютого 2018 року вбачається, що такий обшук проводився детективами НАБУ Плюшкіним А.Ю. та Жуковою В.І. за участю детектива НАБУ Семиволоса І.І. (відсутній у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, що міститься в матеріалах справи).
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відзначено, що такі дії слідчого судді вказують на поверхневий та формальний розгляд клопотання детектива та свідчать про відсутність судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З копії матеріалів справи № 760/4132/18, надісланої на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вбачається, що власників тимчасово вилученого 7 лютого 2018 року майна не було повідомлено про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. проігнорував норму процесуального законодавства щодо обов’язкового виклику в судове засідання вказаних вище осіб, що призвело до порушення їхнього права на справедливий суд.
Отже, власники тимчасово вилученого майна були позбавлені процесуальних прав та можливості висловити свою позицію щодо доцільності накладення арешту на майно, а також заперечити доводи детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. та вказати інші обставини, яким суд мав би надати оцінку, розглядаючи клопотання детектива.
Внаслідок таких дій слідчого судді не було забезпечено дотримання принципу справедливого балансу між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Dombo Beheer B.V.v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, пункт 33; «Ankerl v.Switzerland» від 23 жовтня 1996 року, заява № 17748/91, пункт 38; «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, заява № 7460/03).
Допущене процесуальне порушення перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Перший протокол до Конвенції).
В ухвалі Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року не зазначено аргументів, якими керувався суддя Сенін В.Ю. під час задоволення клопотання детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. про арешт тимчасово вилученого майна, не наведено мотивів пропорційності застосування арешту майна.
Слідчим суддею Сеніним В.Ю. під час розгляду справи № 760/4132/18 поновлено строк для звернення до суду, що суперечить приписам статті 171 КПК України, оскільки зміст вказаної норми закону свідчить, що цей строк є присічним та поновленню не підлягає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, з-поміж іншого, перелік майна, на яке накладено арешт (частина п’ята статті 173 КПК України).
У резолютивній частині ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року слідчим суддею Сеніним В.Ю. вжито слово «тощо», яке згідно з академічним тлумачним словником української мови вживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження.
Таким чином, на підставі вказаної ухвали міг бути накладений арешт на будь-яке майно.
Виготовлення лише вступної і резолютивної частин ухвали приписами процесуального законодавства не передбачено. Суддя Сенін В.Ю., постановляючи ухвалу від 14 лютого 2018 року, зобов’язаний був видати сторонам повний текст рішення. Проте, як пояснив суддя, повний текст ухвали був виготовлений 16 лютого 2018 року та того самого дня надісланий до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).
Як убачається з ЄДРСР, копія вказаної ухвали Солом’янського районного суду міста Києва надіслана судом 16 лютого 2018 року. Водночас у матеріалах справи та в ЄДРСР відсутні копії вступної та резолютивної частин ухвали від 14 лютого 2018 року, а тому в цій частині пояснення судді жодним чином не підтверджуються.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчим суддею Сеніним В.Ю. порушено вимоги статей 3, 21, 171, 172, 173 КПК України.
Вказані дії судді Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/4132/18 в сукупності призвели до прийняття ним очевидно свавільного судового рішення, оскільки фактично він грубо порушив право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), знехтував принципом верховенства права, проігнорував необхідність дотримання принципу рівності сторін та незаконно обмежив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Друга Дисциплінарна палата наголосила, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення безсумнівно вказують на те, що суддя Сенін В.Ю. під час розгляду справи № 760/4132/18 діяв всупереч вимогам КПК України, внаслідок чого не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи.
Матеріали дисциплінарної справи не містять доказів умисності дій судді Сеніна В.Ю., однак характер порушень свідчить про допущену ним грубу недбалість під час розгляду справи № 760/4132/18.
Заперечення судді та його представника щодо залишення ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги, оскільки зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовує висновків, встановлених під час дисциплінарного провадження. Залишення апеляційною інстанцією ухвали в силі не виключає дисциплінарної відповідальності судді за допущені порушення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Солом’янського районного суду міста Києва Сеніним В.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 щодо дисциплінарних скарг адвокатів Марченко І.В., Моісеєнко О.М. (вхідні №№ М-1559/1/7-18, М-1402/2/7-18) суддя Сенін В.Ю. зазначив, що:
висновки Дисциплінарної палати спростовуються матеріалами справи № 760/4132/18, ухвалами слідчого судді та ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, зокрема в ухвалі від 14 лютого 2018 року чітко зазначено, що детективом доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що вилучене майно є доказом та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, а також наявність ризиків передбачених статтею 170 КПК України, тоді як слідчим, під час розгляду клопотання, доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, а відтак, в ухвалі було вказано і правову підставу арешту майна, і статус цього майна;
станом на день подання цієї скарги, адвокати Марченко І.В. та Моісеєнко О.М. неодноразово звертались до Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням про зняття арешту з майна, однак слідчі судді Солом'янського районного суду міста Києва неодноразово розглядали клопотання про скасування арешту з майна в рамках кримінального провадження № НОМЕР_1, проте жодним судовим рішенням не встановлено, що доводи клопотань вказують на необґрунтованість накладення арешту та на те, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба;
висловлені палатою твердження є припущеннями та не підтверджуються належними доказами, тоді як суть дисциплінарних скарг адвокатів Марченко І.В. та Моісеєнко О.М. зводиться до незгоди із ухвалою суду від 14 лютого 2018 року, а метою подання цих скарг було виключно спонукання слідчого судді до ухвалення певного судового рішення на користь скаржників.
За результатами дослідження обставин та матеріалів справи, пояснень судді та з урахуванням кваліфікації Дисциплінарною палатою дій судді Сеніна В.Ю. Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
Зі справ №№ М-1559/1/7-18, М-1402/2/7-18 вбачається, що поновлення ухвалою слідчого судді Сеніна В.Ю. від 14 лютого 2018 року процесуального строку для подання клопотання про арешт майна та накладення арешту на попередньо вилучене під час обшуку 7 лютого 2018 року майно здійснено без дотримання вимог статей 3, 21, 171, 172, 173 КПК України, з порушенням права на справедливий суд, принципу верховенства права, рівності сторін та з незаконним обмеженням права на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Вища рада правосуддя погоджується з висновками Дисциплінарної палати щодо поверхневого та формального розгляду суддею Сеніним В.Ю. клопотання детектива, що свідчить про неналежне здійснення ним функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Надаючи оцінку висновку Дисциплінарної палати про те, що ухвала Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року не містить аргументів, якими керувався суддя Сенін В.Ю. під час задоволення клопотання детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. про арешт тимчасово вилученого майна, та мотивів пропорційності накладення арешту на майно, Вища рада правосуддя зазначає, що у вказаній ухвалі суддею дійсно не наведено мотивів та причин розгляду справи без участі власників майна та мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання детектива, а саме без з’ясування правових підстави для арешту і правового статусу майна, та без надання оцінки запереченням адвоката про вилучення документів адвоката Марченко І.В.
Наведене свідчить про те, що суддя Сенін В.Ю. не здійснював дослідження обставин справи, і відповідно ухвала від 14 лютого 2018 року не містить належного обґрунтування ухваленого процесуального рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 372 КПК України ухвала, яка викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
З ухвали судді Сеніна В.Ю. від 14 лютого 2018 року вбачається, що після слів «Слідчий суддя, заслухавши думку детектива, дослідивши надані матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність у накладенні арешту, прийшов до наступного висновку» суддя процитував статті 98, 117, 170, 171 КПК України, після чого вказав: «У зв’язку із вищенаведеним, слідчий суддя вважає, що детективом доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що вилучене майно є доказом злочину та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, а також наявність ризиків передбачених статтею 170 КПК України».
Гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції включають зобов’язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (пункт 53 рішення у справі «H. v. Belgium»). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхня справа була ретельно розглянута.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов’язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (пункт 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», §§ 29, 30).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.
Вища рада правосуддя, надаючи оцінку поясненням судді стосовно того, що ухвала Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, зазначає, що зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовує висновків, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи, з огляду на те, що Вища рада правосуддя не оцінює законність накладення суддею арешту на майно по суті прийнятого рішення, оскільки надання такої оцінки належить до компетенції суду вищої інстанції, натомість встановлює відповідність дій судді вимогам щодо справедливого, безстороннього та своєчасного розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя погоджується з висновками дисциплінарного органу щодо невідповідності дій судді Сеніна В.Ю. під час розгляду та постановлення 14 лютого 2018 року рішення у справі № 760/4132/18 загальним засадам кримінального провадження щодо його законності, передбаченим статтею 7 КПК України, положенням статей 21, 172 КПК України щодо належного повідомлення особи про судове засідання, а також вимогам щодо вмотивованості судового рішення як складової права на справедливий суд.
Вказані дії судді Сеніна В.Ю. в сукупності під час розгляду справи № 760/4132/18 призвели до прийняття ним очевидно свавільного судового рішення, оскільки фактично він грубо порушив право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, знехтував принципом верховенства права, проігнорував необхідність дотримання принципу рівності сторін та незаконно обмежив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, осіб, яких не стосується кримінальне провадження.
Ураховуючи однозначність та очевидність вимог закону, зазначені порушення допущено суддею Сеніним В.Ю. внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді, що виражається у грубій недбалості.
2. До Вищої ради правосуддя 14 вересня 2018 року (вхідний № Л-5447/0/7-18) надійшла дисциплінарна скарга адвоката Левіцького Є.В.
У скарзі зазначено, що слідчим суддею Сеніним В.Ю. в ухвалі від 10 серпня 2018 року вказав доводи, наведені у клопотанні, але жодним чином не проаналізував їх правомірності та обґрунтованості і не навів власної мотивації постановлення ухвали, а лише частково скопіював текст ухвали від 6 липня 2018 року № 760/17213/18 (суддя Криворот О.О.). Також зазначено, що суддя порушив право на таємницю кореспонденції і телефонних розмов та права на невтручання в особисте життя ОСОБА_6, оскільки надав доступ до документів та інформації стосовно спілкування останньої з невизначеним колом осіб. Крім того, вказаною ухвалою надано доступ до інформації, що становить адвокатську таємницю.
26 листопада 2018 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою адвоката Левіцького Є.В. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. (справа № 760/16141/18) від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю.
Вказаною ухвалою надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора – ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2), юридична адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3, у паперовому та електронному вигляді з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_7 з належним їй абонентським номером у період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року із такими властивостями:
адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент А);
ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: абонентський номер, серійний номер, номер sim-картки, унікальний ідентифікатор sim-картки (IMSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі – ІМЕІ) тощо;
типи з’єднань абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дати, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ абонентських номерів абонентів, з якими здійснювалось з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювалось з’єднання;
ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв’язку абонента А – (абонент В) із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), ІМЕІ, номерів телефону тощо;
адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювалось з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В);
паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб –споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 серпня 2018 року та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, відмовлено.
В ухвалі, окрім іншого, зазначено: «слідчий суддя надав доступ до кореспонденції та інформації щодо особистого життя ОСОБА_7 та невизначеного кола осіб, не вказавши, який саме зв’язок існує між доказами, які могли бути отримані шляхом такого доступу, та конкретними обставинами, які підлягають встановленню у даному кримінальному провадженню. Слідчий суддя не вказав, для встановлення яких саме фактів необхідно надання тимчасового доступу до речей і документів, і які саме докази мають бути отримані шляхом доступу до відповідних речей і документів. Не зазначено який зв’язок існує між тими обставинами, які необхідно дослідити в кримінальному провадженні, та інформацією, що міститься у речах і документах, доступу до яких вимагає детектив. Тому слід зробити висновок, що слідчий суддя постановив ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів без наведення аргументів та мотивів, що порушує вимоги статей 370, 372 КПК України».
Як вбачається з копії матеріалів справи № 760/16141/18, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». Водночас ухвала від 10 серпня 2018 року не містить жодної підстави, яка, на думку судді, могла б вказувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів, що, у свою чергу, могло б давати підстави для здійснення розгляду вказаного клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (ПрАТ «ВФ УКРАЇНА»), доступ до яких надано ухвалою. Зміст ухвали зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без зазначення мотивів, на підставі яких суддя дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. не дотримався приписів частини другої статті 163 КПК України.
Вмотивованою є ухвала, в якій одночасно з наведенням аргументів зазначено мотиви і підстави її прийняття. Мотивувальна частина рішення є визначальною складовою для донесення до сторін доводів, на підставі яких суддя дійшов відповідних висновків. Крім того, у разі розгляду клопотання без участі однієї зі сторін необхідно зазначити підстави, з яких вбачається, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. Однак суддя Сенін В.Ю. цього не зробив.
Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, подане в межах кримінального провадження № НОМЕР_3, стосується надання інформації щодо ОСОБА_7. Як вбачається з тексту ухвали від 10 серпня 2018 року, судді Сеніну В.Ю. було відомо, що ОСОБА_7 здійснює адвокатську діяльність, а також що детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, який зазначений у Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий. Суддя Сенін В.Ю. мав розуміти, що задоволення клопотання може призвести до втручання у спілкування адвоката ОСОБА_7 (абонент А) з клієнтами, однак попри це жодним чином не аргументував, з яких підстав він вважав за можливе надати доступ до інформації про з’єднання з іншими абонентами: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дат, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з’єднання, а також надати паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).
Більше того, суддя Сенін В.Ю. не надав оцінки факту можливого втручання в особисте життя ОСОБА_7 внаслідок задоволення зазначеного клопотання. Таким чином, не навів аргументів та мотивів повного задоволення клопотання детектива про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, а саме не зазначив мотивів доцільності отримання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_7 протягом майже 4 років, та не вказав, що це необхідно для цілей кримінального провадження.
Крім того, в ухвалі від 10 серпня 2018 року та в наданих поясненнях суддя зазначає, що детектив навів достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, а тому розгляд клопотання проводився без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». Водночас ні в ухвалі, ні в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя не навів жодного обґрунтування, в чому саме полягала загроза знищення інформації та які факти дають підстави вважати, що ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» може змінити необхідну інформацію у разі виклику у судове засідання. При цьому, стверджуючи про існування реальної загрози зміни або знищення інформації та висловлюючи прохання проводити розгляд справи без участі ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. у клопотанні послався лише на приписи статті 39 Закону України «Про телекомунікації».
З наведеного вбачається, що слідчий суддя Сенін В.Ю. вчинив дії, які могли призвести до втручання як у приватне спілкування адвоката ОСОБА_7 з клієнтами, так і в її особисте життя.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що не оцінювала питання правомірності задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, водночас зазначила, що надала оцінку діям судді щодо судового контролю за здійсненням захисту основоположних прав людини та дотриманням права на справедливий судовий розгляд.
Отже, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/16141/18 суддя Сенін В.Ю. допустив порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого КПК України, не здійснив виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навів будь-яких аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання та фактично надав доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотримався практики ЄСПЛ.
Істотні порушення процесуального права вчинені суддею Сеніним В.Ю. через грубу недбалість під час виконання професійних обов’язків, а саме: несумлінне використання суддею своїх процесуальних повноважень, порушення норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.
Такі дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/16141/18 кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 щодо дисциплінарної скарги адвоката Левіцького Є.В. (вхідний № Л-5447/0/7-18) суддя Сенін В.Ю. зазначив, що:
дисциплінарна палата здійснила оцінку законності ухвали від 10 серпня 2018 року, що суперечить відповідним положенням законодавства України. Під час розгляду зазначеної скарги члени Другої Дисциплінарної палати Волковицька Н.О. та Малашенкова Т.М. були упередженими, оскільки брали участь у конкурсі до Верховного Суду, а тому мали конфлікт інтересів з огляду на те, що ОСОБА_7 є цивільною дружиною Глави Адміністрації Президента України ОСОБА_8, який здійснював постійний нагляд та контроль за судовою реформою;
у дослідженій Дисциплінарною палатою справі відсутні негативні наслідки для учасників процесу, як про це помилково зазначено в оскаржуваному рішенні.
За результатами дослідження обставин та матеріалів справи, пояснень судді та з урахуванням кваліфікації Дисциплінарною палатою дій судді Сеніна В.Ю. Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
З обставин справи № Л-5447/0/7-18 вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. (справа № 760/16141/18) від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю.
Надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора – ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2), юридична адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3, у паперовому та електронному вигляді з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_7 з належним їй абонентським номером у період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року за визначеними в ухвалі властивостями.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 серпня 2018 року та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, відмовлено.
В ухвалі, окрім іншого, міститься висновок колегії суддів, що слідчий суддя постановив ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів без наведення аргументів та мотивів, що порушує вимоги статей 370, 372 КПК України.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 163 КПК України після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті. Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
Як вбачається з копії матеріалів справи № 760/16141/18, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА».
Водночас ухвала від 10 серпня 2018 року не містить аргументів, які, на думку судді, могли б вказувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів, що, у свою чергу, могло б давати підстави для здійснення розгляду вказаного клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (ПрАТ «ВФ УКРАЇНА»), доступ до яких надано ухвалою. Ухвала не містить жодного обґрунтування, в чому саме полягала загроза знищення інформації, та які факти дають підстави вважати, що ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» може змінити необхідну інформацію у разі виклику у судове засідання.
Зміст ухвали зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без зазначення будь-яких мотивів, на підставі яких суддя дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. не дотримався приписів частини другої статті 163 КПК України.
Згідно із частиною першою статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити виїмку).
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання (частина четверта статті 163 КПК України).
Згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (частина перша статті 162 КПК України).
Відповідно до частини другої статті 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 5076-VI адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.
Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Вища рада правосуддя погоджується також із висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що під час розгляду справи № 760/16141/18 суддя Сенін В.Ю. допустив порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого статтею 163 КПК України, не здійснив виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навів будь-яких аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання, фактично надав доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотримався практики ЄСПЛ.
Водночас істотні порушення процесуального права вчинені суддею Сеніним В.Ю. через грубу недбалість під час виконання професійних обов’язків. Вказаний характер дій проявлявся у несумлінному використанні суддею своїх процесуальних повноважень, порушенні норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.
3. До Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2018 року (вхідний № К-5738/0/7-18) надійшла дисциплінарна скарга адвоката Кострюкова В.І. поданою в інтересах Аділова А.Е.
У скарзі зазначено, що 28 вересня 2018 року йому та його довірителю ОСОБА_9 – замовнику експертизи стало відомо про постановлення 10 вересня 2018 року у справі № 760/21399/18 ухвали, якою задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта Ямненка О.В. При постановленні цієї ухвали слідчий суддя Сенін В.Ю. грубо порушив низку норм КПК України, зокрема зазначив, що заяву про відвід експерта всупереч вимогам статті 81 КПК України було розглянуто без виклику як експерта, якому було заявлено відвід, адвоката Кострюкова В.І., за заявою якого було призначено проведення будівельно-технічної експертизи, а також підозрюваного ОСОБА_9 як замовника експертизи. Окрім того, як вказує адвокат Кострюков В.І., досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 було завершено, а тому у судді Сеніна В.Ю. не було правових підстав вирішувати питання щодо проведення експертизи як слідчої дії після завершення досудового розслідування.
28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою адвоката Кострюкова В.І. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано вказану дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно зазначеного судді ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Сенін В.Ю. та його представник визнали допущені процесуальні порушення під час розгляду справи № 760/21399/18. Суддя також зазначив, що він не переконався у тому, що сторони були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Однак, як стверджує представник судді Сеніна В.Ю., вказані порушення зумовлені істотним навантаженням судді.
Дисциплінарна палата вказала, що з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 17 серпня 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшла заява прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.В. про відвід експерта, подана в межах кримінального провадження № НОМЕР_4.
Із копій журналу судового засідання та повідомлення про виклик, долучених до дисциплінарної скарги, вбачається, що її розгляд було призначено на 11:00 10 вересня 2018 року, про що повідомлено детектива НАБУ Єршова П.А.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта. Відведено експерта Ямненка О.В., штатного працівника ДП «Укрдержбудекспертиза», від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 від ДАТА_2.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу адвоката Кострюкова В.І., скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та призначено новий розгляд справи в Солом’янському районному суді міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Антипової І.Л. від 15 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора у провадженні – прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 від ДАТА_2.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року, колегія суддів Київського апеляційного суду виходила з того, що вказаним суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання сторони захисту про відвід експерта Ямненка О.В. від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 від ДАТА_2 розглянуте за відсутності самого експерта Ямненка О.В. та підозрюваного ОСОБА_10 і його захисника – адвоката Кострюкова В.І., чим порушено порядок вирішення питання про відвід, який регулюється статтею 81 КПК України, внаслідок чого обмежено підозрюваного і його захисника в доступі до правосуддя.
Таким чином, факт допущення суддею Сеніним В.Ю. порушень норм процесуального права під час розгляду кримінального провадження № 760/21399/18, що є істотними та унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, обмеживши у такий спосіб доступ до правосуддя, констатовано судом вищої інстанції.
Дисциплінарною палатою вказано, що суддя Сенін В.Ю. не дотримався імперативних норм, а саме статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 81, 135 КПК України під час розгляду справи. Про розгляд заяви прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.В. сторона захисту та експерт не були повідомлені. Вказані дії призвели до того, що ці особи були позбавлені будь-якої можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі доводів, викладених у заяві прокурора САП ГПУ Макара О.І., чим допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З тексту ухвали від 10 вересня 2018 року вбачається, що суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо необхідного залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись. Зазначене не лише вказує на допущення процесуальних порушень суддею Сеніним В.Ю., а й призводить до неналежного та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_4.
Крім того, суддя не дослідив того факту, що проведення експертизи було доручено штатному працівнику ДП «Укрдержбудекспертиза» – експерту Ямненку О.В., але детективи НАБУ не надали експерту документи на виконання рішення суду, у зв’язку із чим здійснення ним експертизи в рамках кримінального провадження було заблоковано протягом 9 місяців.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановлення слідчим суддею Сеніним В.Ю. ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта допущено порушення норм процесуального права, передбачених статтями 81, 135 КПК України. Зазначені порушення є істотними, адже суддею не надано стороні захисту та експерту можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права, а також проігноровано вимоги щодо залучення іншого експерта та встановлення строку, протягом якого таке залучення має відбутися. Крім того, про істотність процесуальних порушень судді Сеніна В.Ю. зазначає Київський апеляційний суд в ухвалі від 6 листопада 2018 року.
Дії судді під час вчинення вказаних порушень свідчать про його грубу недбалість, адже суддею фактично не виконані обов’язки, покладені на слідчого суддю КПК України.
У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 щодо дисциплінарної скарги адвоката Кострюкова В.І. (вхідний № К-5738/0/7-18) суддя Сенін В.Ю. зазначив, що:
при прийнятті рішення члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не врахували відсутність бажання надавати пояснення будь-кого з учасників кримінального провадження, а також особи, якій заявлено відвід, тоді як, суддя з врахуванням диспозиції статті 28 КПК України, матеріалів, які були долучені до заяви про відвід, та самої заяви, прийняв рішення на власне переконання;
необхідною складовою повного та всебічного розгляду дисциплінарної скарги адвоката Кострюкова В.І. є врахування наслідків прийняття такого рішення, що на переконання членів Другої Дисциплінарної палати є таким, що суперечить вимогам закону. Також, звертає увагу на те, що експертиза в рамках кримінального провадження проведена, що знаходить своє підтвердження, зокрема у запереченнях на відвід експерта поданого адвокатом Кострюковим В.І. від 15 лютого 2019 року та в ухвалі слідчого судді Антипової І.Л. від 15 лютого 2019 року у справі № 760/21399/18;
на його думку, підставою звернення адвоката Кострюкова В.І. з дисциплінарною скаргою є його незгода з процесуальною позицією та прийнятим рішенням. Більше того, захисник, маніпулюючи поданою скаргою неодноразово в рамках даного кримінального провадження заявляв відводи.
За результатами дослідження обставин та матеріалів справи, пояснень судді та з урахуванням кваліфікації Дисциплінарною палатою дій судді Сеніна В.Ю. Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
З обставин справи № К-5738/0/7-18 вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта. Відведено експерта Ямненка О.В., штатного працівника ДП «Укрдержбудекспертиза», від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 від ДАТА_2.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу адвоката Кострюкова В.І., скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та призначено новий розгляд справи в Солом’янському районному суді міста Києва.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року, колегія суддів Київського апеляційного суду виходила з того, що вказаним суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що розгляд клопотання сторони захисту про відвід експерта Ямненка О.В. від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_4 від ДАТА_2 було проведено за відсутності самого експерта Ямненка О.В. та підозрюваного ОСОБА_10 і його захисника – адвоката Кострюкова В.І., чим порушено порядок вирішення питання про відвід, який регулюється статтею 81 КПК України, внаслідок чого обмежено підозрюваного і його захисника в доступі до правосуддя.
Дисциплінарна палата вказала, що суддя Сенін В.Ю. під час розгляду справи не дотримався імперативних норм, а саме статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 81, 135 КПК України. Про розгляд заяви прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.В. сторона захисту та експерт не були повідомлені. Вказані дії призвели до того, що ці особи були позбавлені будь-якої можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі доводів, викладених у заяві прокурора САП ГПУ Макара О.І., чим допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Сенін В.Ю. та його представник визнали допущені процесуальні порушення під час розгляду справи № 760/21399/18. Суддя також зазначив, що він не переконався у тому, що сторони були належним чином повідомлені про проведення судового засідання, однак, на думку представника судді, вказані порушення зумовлені істотним навантаженням судді Сеніна В.Ю.
Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя Сенін В.Ю. під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановлення ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта допустив порушення норм процесуального права, передбачених статтями 81, 135 КПК України, внаслідок чого стороні захисту та експерту не було забезпечено можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права, а також залишено без вирішення вимоги щодо залучення іншого експерта та встановлення строку, протягом якого таке залучення має відбутися. Характер дій під час вчинення вказаних порушень свідчить про грубу недбалість судді, адже ним фактично не виконані обов’язки, покладені на слідчого суддю КПК України.
4. До Вищої ради правосуддя 15 березня 2018 року (вхідний № 117/1/13-18) надійшла дисциплінарна скарга адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка В.С.
У скарзі адвокат Степ’юк В.С. зазначив, що 9 лютого 2018 року суддя Сенін В.Ю. під час розгляду клопотання виконувача обов’язків прокурора Київської області Грабця І.Н. про надання дозволу на проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює свою адвокатську діяльність адвокат Шкабрій М.П., допустив істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, розголошення таємниці, що охороняється законом.
28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка В.С. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
За результатами розгляду зазначеної скарги Дисциплінарна палата дійшла висновку, що встановлені обставини свідчать про відсутність у діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/3908/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вища рада правосуддя погоджується із висновками Другої Дисциплінарної палати у справі № 117/1/13-18, з огляду на те, що встановлені обставини свідчать про відсутність у діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/3908/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зазначені висновки також не оспорюються скаржником, а тому Вища рада правосуддя вважає за можливе обмежитися наведеним без додаткової аргументації.
Надаючи оцінку твердженням судді Сеніна В.Ю. про те, що в оскаржуваному рішенні відсутній підпис члена Другої Дисциплінарної палати Волковицької Н.О., Вища рада правосуддя зазначає таке.
Регламентом Вищої ради правосуддя, зокрема пунктами 12.36., 12.37., 12.39. глави 12 передбачено, що Дисциплінарна палата обговорює результати розгляду дисциплінарної справи та ухвалює рішення у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті). За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Рішення Дисциплінарної палати повинне відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частин третьої, восьмої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач не бере участі в голосуванні під час ухвалення рішення. Рішення Дисциплінарної палати викладається у письмовій формі, підписується членами Дисциплінарної палати, які брали участь у його ухваленні.
З матеріалів справи вбачається, що на звороті останньої сторінки рішення від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 наявний підпис члена Дисциплінарної палати Волковицької Н.О., як це передбачено Регламентом Вищої ради правосуддя та положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і відповідно твердження судді Сеніна В.Ю. не відповідають дійсності.
Під час перевірки доводів судді щодо порушення Дисциплінарною палатою строків розгляду дисциплінарної справи встановлено, що порушення Дисциплінарною палатою строків розгляду не вплинуло на правильність встановлених під час її розгляду обставин і не може бути підставою для скасування рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи твердження судді щодо неналежного його повідомлення про розгляд Дисциплінарною палатою справи за скаргами адвокатів Левицького Є.В. та Кострюкова Д.В., слід звернути увагу, що судді Сеніну В.Ю. заздалегідь надсилалися усі ухвали про відкриття провадження та об’єднання дисциплінарних справ. Під час розгляду справи у засіданні дисциплінарного органу ним не заявлялися клопотання про неготовність до розгляду справи у зв’язку з неповідомленням про засідання. В оскаржуваному рішенні та матеріалах справи наявні пояснення судді за скаргами адвокатів Левицького Є.В. та Кострюкова Д.В. Відомостей про те, що неповідомлення судді про засідання дисциплінарного органу позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, суддею не надано, таких наслідків не встановлено і Вищою радою правосуддя. У поданій скарзі суддя не навів жодних відомостей про те, яким чином його неповідомлення вплинуло на законність процедури вирішення справи, тому підстав для висновку, що обставини, на які посилається суддя, вплинули на результат розгляду справи Дисциплінарною палатою, Вища рада правосуддя не встановила.
Твердження скарги судді Сеніна В.Ю. про те, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях і є невмотивованим, не конкретизоване і фактично є його необґрунтованою оцінкою рішення дисциплінарного органу.
Вищою радою правосуддя під час розгляду скарги судді Сеніна В.Ю. також взято до уваги висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм та положень кримінального права України, виконаної відповідно до звернення громадянина Сеніна В.Ю. на підставі законів України «Про наукову і науково-технічну експертизу» та «Про звернення громадян».
Відповідно до частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про необхідність застосування до судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що суддя Сенін В.Ю. має позитивну характеристику, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Однак з огляду на вчинення суддею Сеніним В.Ю. встановлених дисциплінарним органом дисциплінарних проступків, які розцінено, в тому числі, як дії, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, очевидність та неприпустимість грубих порушень базових засад процесуального законодавства, кількість, вид та характер проступків, які також свідчать про їх системність, є типовими й однаковими, кожен з них окремо містить склад істотного дисциплінарного проступку, що призвело до постановлення формальних, необґрунтованих ухвал (які негативно вплинули на авторитет суду та мали несприятливі наслідки для скаржників), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що ці обставини не можуть бути підставою для пом’якшення стягнення, застосованого до судді.
Систематичне недотримання суддею приписів процесуального законодавства, зокрема під час розгляду справ №№ 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, призвело до істотних негативних наслідків, а саме порушення права на справедливий суд і права власності, принципу верховенства права, та підриває авторитет правосуддя.
За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновком Дисциплінарної палати, про наявність підстав для визнання факту вчинення суддею Сеніним В.Ю. істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з пунктом 1 якої істотним дисциплінарним проступком може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Сенін В.Ю. допустив поверхневий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективного та сумлінного використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Дії судді мають системний характер, і, як наслідок, призвели до незабезпечення розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на однозначність та очевидність вимог закону зазначені дії допущено суддею Сеніним В.Ю. внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді, що виражається у грубій недбалості.
Вища рада правосуддя вказує на правильність здійсненої Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя кваліфікації дій судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. за підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок грубої недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
При цьому висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відповідають встановленим обставинам справи, дії судді кваліфіковано правильно, а при визначенні міри стягнення враховано позитивну характеристику судді, відсутність негативних наслідків його дій та інші обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, враховуючи всі досліджені обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування Дисциплінарною палатою до судді Сеніна В.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам.
За результатами розгляду скарги судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку про залишення вказаного рішення без змін.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 про притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича до дисциплінарної відповідальності залишити без змін.
Голова Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
В.К. Грищук
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
В.В. Матвійчук
А.А. Овсієнко
І.Ю. Фомін
Л.А. Швецова
С.Б. Шелест
