Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Гудименка Володимира Геннадійовича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року № 144дп-19 про притягнення прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельника Олександра Григоровича до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани та закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 червня 2019 року (вх. № Г-3561/0/7-19) надійшла скарга адвоката Гудименка В.Г. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – Комісія, КДКП) від 16 травня 2019 року № 144дп-19 про притягнення прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельника О.Г. до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани та закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. (далі – рішення Комісії).
Скаргу на рішення Комісії від 16 травня 2019 року адвокатом Гудименком В.Г. подано з дотриманням вимог, визначених законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про прокуратуру».
У скарзі на рішення Комісії адвокат Гудименко В.Г. вказує на порушення Комісією вимог частин третьої, п’ятої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» та пунктів 3.1, 13 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн «Про організацію діяльності прокурора у кримінальному провадженні», статті 25 Модельного кодексу поведінки державних службовців. Зокрема, скаржник не погоджується із рішенням Комісії в частині притягнення прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельника О.Г. до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, вважаючи, що він заслуговує на більш суворе стягнення, а також із рішенням про закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. Адвокат Гудименко В.Г. просить змінити рішення Комісії та притягнути прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельника О.Г. до дисциплінарної відповідальності і накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, а також притягнути до дисциплінарної відповідальності керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О. і застосувати до нього аналогічне дисциплінарне стягнення.
У засідання Вищої ради правосуддя 22 серпня 2019 року прибув адвокат Гудименко В.Г. Прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельник О.Г. та керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенко А.О. поінформували, що ними отримано повідомлення Вищої ради правосуддя про розгляд скарги 22 серпня 2019 року, просили вказане засідання проводити за їхньої відсутності та скаргу адвоката Гудименка В.Г. залишити без задоволення. Крім того, керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенком А.О. направлено на адресу Вищої ради правосуддя письмові пояснення.
22 серпня 2019 року Вищою радою правосуддя розпочато розгляд скарги адвоката Гудименка В.Г. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року № 144дп-19, зокрема заслухано доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., пояснення адвоката Гудименка В.Г., який підтримав доводи скарги, надав додаткові пояснення і просив задовольнити його скаргу, а також письмові пояснення керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка А.О.
Наступне засідання щодо розгляду вказаної скарги призначено на 10 вересня 2019 року.
У засідання Вищої ради правосуддя 10 вересня 2019 року прибув адвокат Гудименко В.Г., який у засіданні надав додаткові пояснення. Прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельник О.Г. та керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенко А.О. поінформували, що ними отримано повідомлення Вищої ради правосуддя про розгляд скарги 10 вересня 2019 року, просили вказане засідання проводити за їхньої відсутності та скаргу адвоката Гудименка В.Г. залишити без задоволення.
Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали скарги та дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., пояснення осіб, які з’явилися у засідання Вищої ради правосуддя, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Мельник Олександр Григорович, ____ року народження, в органах прокуратури працює з липня 2006 року. На займану посаду прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області призначений з 15 грудня 2015 року наказом прокурора області від 14 грудня 2015 року № 2499к.
Зі службової характеристики, наданої прокурором Дніпропетровської області В.Матвійчуком, вбачається, що за час роботи Мельник О.Г. зарекомендував себе задовільно. Має заохочення прокурора області. Дисциплінарних стягнень не має.
Носенко Артем Олександрович, ____ року народження, в органах прокуратури працює із квітня 2008 року. На займану посаду керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області призначений з 15 грудня 2015 року наказом Генерального прокурора України від 9 грудня 2015 року № 812к.
Зі службової характеристики, наданої прокурором Дніпропетровської області В.Матвійчуком, вбачається, що за час роботи Носенко А.О. зарекомендував себе задовільно. Має заохочення прокурора області. Наказом прокурора області від 8 січня 2019 року № 1-дк на нього накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
28 січня 2019 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга адвоката Гудименка В.Г. про вчинення прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельником О.Г. та керівником цієї прокуратури Носенком А.О. дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
Як убачається із дисциплінарної скарги адвоката Гудименка В.Г., у провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – Новомосковський ВП ГУ НП в Дніпропетровській області) перебуває кримінальне провадження, внесене ДАТА_1 до ЄРДР за № НОМЕР_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України), потерпілою у якому є ОСОБА_1. Це кримінальне провадження виділене з кримінального провадження № НОМЕР_2.
Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні на момент звернення зі скаргою був прокурор Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2.
У скарзі до КДКП адвокат зазначив, що прокурором ОСОБА_2 не вчинено жодної дії, направленої на проведення досудового розслідування та ефективного захисту порушених прав потерпілої. Навпаки, прокурор умисно не виконує судові рішення, займається умисним приховуванням злочинної діяльності осіб, які вчинили особливо тяжкі кримінальні правопорушення щодо потерпілої.
Так, 30 серпня 2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід прокурора ОСОБА_4 задоволено.
11 жовтня 2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу (справа № 183/6229/17, провадження № 1-р/183/9/18) про роз’яснення судового рішення, а саме ухвали слідчого судді від 27 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/878/18), якою встановлено: ухвала слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/878/18) про скасування постанови прокурора ОСОБА_4 від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № НОМЕР_2 від ДАТА_2 стосовно підозрюваного ОСОБА_5, повинна бути виконана прокурором, який зобов’язаний відновити досудове розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 та належним чином організувати проведення досудового розслідування. Після винесення ухвали слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року ОСОБА_5 має кримінальний процесуальний статус підозрюваного.
У зв’язку із цим 17 жовтня 2018 року заявник звернуся до прокурора ОСОБА_2 із клопотанням про виконання рішення суду – ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року з урахуванням ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року про роз’яснення судового рішення.
Проте замість виконання судового рішення прокурор ОСОБА_2 виніс постанову від 22 жовтня 2018 року про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, мотивуючи її тим, що він звернувся до слідчого судді за роз’ясненням вказаного судового рішення. Тобто така постанова не може бути остаточною, а питання повинно бути вирішене після постановлення відповідної ухвали.
Окрім цього, адвокат ОСОБА_3 17 жовтня 2018 року звернувся зі скаргою в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) до керівника прокуратури ОСОБА_6, в якій, у тому числі, просив надати прокурору ОСОБА_2 вказівки щодо виконання зазначеного рішення суду.
Замість надання законних вказівок ОСОБА_6 повідомив, що прокурором ОСОБА_2 законно не виконуються судові рішення, оскільки ініційовано роз’яснення ухвали суду від 11 жовтня 2018 року.
30 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні заяви прокурора ОСОБА_2 про роз’яснення судового рішення, оскільки суд вважає ухвалу від 11 жовтня 2018 року ясною та зрозумілою, а посилання прокурора на те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрито, стосується злочину за статтею 125 КК України та не стосується кримінального провадження щодо потерпілої ОСОБА_1.
Незважаючи на це, прокурор ОСОБА_2 продовжував ігнорувати доказову базу та умисно не виконував судові рішення.
У зв’язку із такою бездіяльністю ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до слідчого судді та 2 листопада 2018 року було постановлено ухвалу, якою скасовано постанову прокурора ОСОБА_2 від 22 жовтня 2018 року та зобов’язано його вчинити процесуальні дії, вказані в ухвалі від 11 жовтня 2018 року, у визначений КПК України строк.
Замість виконання чергової ухвали, з метою приховування злочинної діяльності ОСОБА_5 прокурор ОСОБА_2 взагалі не вчинив жодної дії, вказаної в ухвалі від 2 листопада 2018 року.
Окрім цього, керівник прокуратури ОСОБА_6 своєю бездіяльністю, яка полягає в невиконанні вимог статті 308 КПК України, змусив адвоката тричі звертатись зі скаргами до слідчого судді: 2 листопада 2018 року, 13 та 27 грудня 2018 року. При цьому керівник прокуратури ОСОБА_6 замість того, щоб з’явитись у судові засідання, близько десяти разів проігнорував судові виклики. Замість себе у судові засідання направляв прокурора ОСОБА_2, стосовно якого були подані скарги в порядку статті 308 КПК України. У результаті слідчі судді були змушені неодноразово відкладати судовий розгляд, а у подальшому приймати рішення на підставі наданих прокурором ОСОБА_2 пояснень. Остання скарга адвоката від 27 грудня 2018 року не була розглянута на момент звернення адвоката до КДКП у зв’язку з тим, що керівник прокуратури ОСОБА_6 продовжує ігнорувати судові виклики.
Як вважає скаржник, керівник прокуратури ОСОБА_6, на якого законом покладено обов’язок наглядати за дотриманням підлеглими розумних строків досудового розслідуваня, не лише не реагує на порушення з боку підлеглого прокурора ОСОБА_2, а й сам умисно затягує судовий розгляд з метою порушення розумних строків та подальшого порушення прав потерпілої ОСОБА_1.
Також 3 січня 2019 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до прокурора ОСОБА_2 із клопотанням в порядку статті 220 КПК України, але прокурор виніс постанову від 4 січня 2019 року про відмову у його задоволенні.
9 січня 2019 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до керівника прокуратури ОСОБА_6 зі скаргою в порядку статті 308 КПК України, у якій просив, у тому числі, надати прокурору ОСОБА_2, який умисно порушує розумні строки, обов’язкові для виконання письмові вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, направлених на виконання судових рішень щодо відновлення статусу підозрюваного – повідомлення про підозру ОСОБА_5.
Зазначену скаргу проігноровано керівником прокуратури ОСОБА_6.
На переконання адвоката ОСОБА_3, прокурор ОСОБА_2 та керівник прокуратури ОСОБА_6 розуміють, як саме потрібно було виконати незаконну ухвалу слідчого судді від 25 липня 2018 року, у якій слідчий суддя, зобов’язавши прокурора закрити кримінальне провадження з підстав відсутності події у кримінальному провадженні, про яке не йдеться, вийшов за межі своєї компетенції.
Тобто керівник прокуратури ОСОБА_6 разом із підлеглим йому прокурором ОСОБА_2 приховують злочинну діяльність ОСОБА_5. Вказане, на переконання скаржника, свідчить про незаконний вплив керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на прокурора цієї прокуратури ОСОБА_2.
Рішенням члена КДКП від 8 лютого 2019 року № 113дс-19 відкрито дисциплінарне провадження стосовно прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 та керівника цієї прокуратури ОСОБА_6.
26 березня 2019 року рішенням № 83дп-19 у цій справі Комісія продовжила строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
2 квітня 2019 року членом КДКП С.Костенко складено висновок № 11/2/4-113дс-31дп-19 про наявність дисциплінарного проступку прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 та відсутність дисциплінарного проступку керівника цієї прокуратури ОСОБА_6, який призначено до розгляду Комісії 16 травня 2019 року.
За результатами розгляду вказаного висновку Комісія прийняла оскаржуване рішення. Рішення було прийнято з окремою думкою.
Комісією було встановлено таке.
13 жовтня 2017 року слідчим відділом Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом заволодіння шляхом обману АДРЕСА_1, чим завдано збитків потерпілій ОСОБА_1 на суму СУМА_1 гривень.
Також ДАТА_3 слідчим відділом Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від ДАТА_3 за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України та частиною четвертою статті 358 КК України відповідно за фактом використання в березні 2015 року ОСОБА_5 завідомо підробленого документа та за фактом замаху ОСОБА_5 за попередньою змовою з групою осіб на заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_1.
Крім того, 6 червня 2018 року слідчим відділом Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_7 внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_5 за частиною першою статті 125 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень заявнику.
Вказані провадження 9 січня 2018 року та 12 липня 2018 року об’єднано в одне кримінальне провадження за № НОМЕР_2. Це провадження було приєднано до провадження № НОМЕР_1.
Слідчим СВ Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 за погодженням із процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 5 січня 2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України.
13 липня 2018 року прокурором Новомосковської місцевої прокуратури винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України у зв’язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати, тобто на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України.
Того самого дня слідчим СВ Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № НОМЕР_2 за частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України у зв’язку з тим, що встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
За результатами прийнятих рішень відповідні відомості внесено до ЄРДР.
Також обвинувальний акт у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 від ДАТА_2за частиною першою статті 125 КК України стосовно ОСОБА_5 13 липня 2018 року направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті, 19 липня 2018 року розглянуто судом та ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
30 липня 2018 року на адресу Новомосковської місцевої прокуратури з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла ухвала слідчого судді у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 за частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України від 25 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс183/835/18) та ухвала слідчого судді у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 від ДАТА_2 за частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України від 27 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/878/18).
Зі змісту першої ухвали слідчого судді від 25 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/835/18) встановлено, що до суду звернулася як заявник адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 зі скаргою на постанову прокурора Новомосковської місцевої прокуратури від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_5. На думку ОСОБА_9, кримінальне провадження мало бути закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутності події кримінального правопорушення.
За результатами розгляду вказаної скарги адвоката ОСОБА_9 слідчий суддя постановив скаргу задовольнити та скасувати постанову прокурора Новомосковської місцевої прокуратури від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № НОМЕР_2 від ДАТА_2. Крім того, вказаним рішенням суду прокурора Новомосковської місцевої прокуратури зобов’язано винести постанову про закриття кримінального провадження № НОМЕР_2 від ДАТА_2 за підозрою ОСОБА_5 за частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України за відсутністю події кримінального правопорушення.
Зі змісту другої ухвали слідчого судді від 27 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/878/18) встановлено, що до суду звернувся як заявник адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_1 зі скаргою про скасування постанови щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_5, яку 13 липня 2018 року винесено прокурором Новомосковської місцевої прокуратури. На думку адвоката ОСОБА_3, кримінальне провадження закрито незаконно, а постанова прокурора підлягає скасуванню, оскільки під час досудового розслідування не виконано всіх необхідних дій, які потрібно було здійснити.
За результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 слідчий суддя постановив задовольнити її частково та скасувати постанову прокурора Новомосковської місцевої прокуратури від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № НОМЕР_2 від ДАТА_2.
З метою виконання ухвали слідчого судді Новомосковською місцевою прокуратурою 3 серпня 2018 року внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № НОМЕР_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України, та долучено до матеріалів вказаного кримінального провадження матеріали кримінального провадження № НОМЕР_2 від ДАТА_2 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України.
Також на виконання ухвали слідчого судді від 25 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/835/18) 6 серпня 2018 року прокурором Новомосковської місцевої прокуратури винесено постанову про закриття кримінального провадження № НОМЕР_1 від ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України, на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України.
22 серпня 2018 року за скаргою адвоката ОСОБА_3 – представника потерпілої ОСОБА_1 слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області скасовано постанову про закриття кримінального провадження № НОМЕР_1 від ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України, частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України.
Заступником прокурора Дніпропетровської області 23 січня 2019 року здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено Павлоградському ВП ГУ НП в Дніпропетровській області. На момент прийняття рішення КДКП досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало.
Вказуючи про наявність підстав для закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6, КДКП зазначила, що рішенням Комісії від 13 лютого 2019 року № 44дп-18 накладено на прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення та закрито дисциплінарне провадження щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6. Вивченням вказаного рішення встановлено, що воно винесено у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-1493дс-258дп-18, відкритому за скаргою про вчинення дисциплінарного проступку керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та прокурором цієї прокуратури ОСОБА_4 за аналогічних обставин, про які йдеться у скарзі адвоката ОСОБА_3, за якою здійснюється це дисциплінарне провадження. Як зазначено Комісією, з аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги вбачається, що вони фактично зводяться до порушення розумних строків та неефективності досудового розслідування кримінального провадження, незгоди із процесуальними рішеннями прокурора ОСОБА_4, які скасовані судом. Щодо доводів скаржника про неналежний контроль з боку керівника Новомосковської місцевої прокуратури за роботою підлеглого прокурора ОСОБА_4. Комісією зазначено таке: «дійсно, керівник несе відповідальність за роботу підпорядкованих йому працівників. Проте частиною першою статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Так, чинне законодавство надає прокурору повноваження, у здійсненні яких він є самостійним і відповідно несе відповідальність за вчинені дії. Не беруться до уваги доводи скарги щодо фальсифікації ОСОБА_6 матеріалів кримінального провадження, розголошення прокурорами стороні захисту підозрюваного відомостей досудового розслідування, приховування підозри ОСОБА_5 та надання керівником місцевої прокуратури усних вказівок прокурору ОСОБА_4 щодо непроведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки вказане не підтверджено документально».
Таким чином, було зроблено висновок, що Комісією питання про відсутність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності вже вирішено. Під час вивчення дисциплінарної скарги та під час її перевірки інші доводи скаржника ОСОБА_3 щодо вчинення вказаним прокурором дисциплінарних проступків також не знайшли свого підтвердження, оскільки ґрунтуються на незгоді із процесуальними рішеннями, діями та бездіяльністю прокурора, за результатами оскарження яких згідно із КПК України не вбачається порушення прокурором закону та прав осіб, які можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Попри це, як вбачається з постанови про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 23 січня 2019 року, яку винесено заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування проводиться неефективно, дотепер не виконано всіх слідчих (розшукових) дій, необхідних для всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування. Слідчим і процесуальним керівником під час досудового розслідування не забезпечено виконання вимог статей 9, 91–93 КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню.
З огляду на вказане Комісія дійшла висновку, що процесуальним рішенням, прийнятим згідно із КПК України, встановлено порушення прокурором ОСОБА_2 вимог закону.
Крім того, керівником місцевої прокуратури ОСОБА_6 22 жовтня 2018 року розглянуто скаргу адвоката ОСОБА_3 щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № НОМЕР_1. За результатами розгляду скаргу задоволено та з метою активізації досудового слідства прокурору ОСОБА_2 надані вказівки керівником прокуратури 22 жовтня 2018 року в порядку статті 308 КПК України. Тільки після отримання цих вказівок прокурор ОСОБА_2 здійснив свої повноваження згідно зі статтею 36 КПК України та надав слідчому вказівки, ідентичні тим, які він отримав від керівника. У зв’язку з тим, що досудове розслідування й надалі здійснювалося на неналежному рівні та з боку прокурора – процесуального керівника не вживались будь-які заходи для забезпечення розумних строків розслідування та виконання раніше наданих вказівок, 9 січня 2019 року адвокат ОСОБА_3 повторно подав скаргу керівнику Новомосковської місцевої прокуратури в порядку статті 308 КПК України, яким її розгляд згідно зі статтею 17 Закону України «Про прокуратуру» було доручено заступнику керівника цієї прокуратури ОСОБА_11.
За результатами розгляду повторна скарга 11 січня 2019 року задоволена та прокурору ОСОБА_2 знову надані вказівки в порядку статті 308 КПК України, аналогічні тим, які надавались 22 жовтня 2018 року та які не були виконані. Прокурор ОСОБА_2, у свою чергу, 11 січня 2019 року продублював ці вказівки слідчому в порядку статті 36 КПК України.
З огляду на вказане КДКП дійшла висновку, що прокурором ОСОБА_2 не виконано службовий обов’язок, передбачений статтею 28 КПК України, за якою проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. У подальшому, в тому числі через протиправну бездіяльність прокурора ОСОБА_2, надходження із цього приводу обґрунтованих скарг адвоката ОСОБА_3, 23 січня 2019 року прокуратурою області досудове розслідування кримінального провадження № НОМЕР_1 доручено іншому органу досудового розслідування.
Згідно з рішенням Комісії порушення законодавства, допущені прокурором ОСОБА_2, містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме невиконання та неналежне виконання прокурором службових обов’язків.
Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, та встановлено наявність підстав для накладення на прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді догани.
Наказом Прокуратури Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року № 690к до прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
У скарзі на рішення Комісії адвокат ОСОБА_3 вказав, що деяким фактам КДКП надала неправильну оцінку, а більшості фактів, які підтверджуються наданими документами та матеріалами дисциплінарного провадження, взагалі жодної оцінки не надано.
Зокрема, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні прокурор і керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області докладали значних зусиль для звільнення підозрюваного ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а його довірительку – потерпілу ОСОБА_1 було повністю позбавлено можливості користуватись правом на ефективний захист у кримінальному провадженні, оскільки не застосовано жодного встановленого КПК України заходу забезпечення у кримінальному провадженні. Прокурором ОСОБА_2 та його керівником ОСОБА_6 проігноровані клопотання та скарги потерпілої сторони щодо необхідності застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного та необхідності арешту майна, яке не тільки підлягає поверненню потерпілій стороні, але й підлягає обов’язковій конфіскації за санкцією частини четвертої статті 190 КК України.
Також у скарзі зазначено про обставини провадження, про допит свідків та оформлення вказаної процесуальної дії, про надання оцінки показанням свідків та окремим доказам.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 вказав, що КДКП залишено поза увагою той факт, що прокурор ОСОБА_2 та його керівник ОСОБА_6 у своїх відповідях та постановах про відмову виконувати судові рішення як на законну підставу вчинення ними дисциплінарних проступків посилались на ухвалу слідчого судді від 25 липня 2018 року (справа № 183/6229/18, провадження № 1-кс/183/835/18). Не взято до уваги також той факт, що цією ухвалою слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, що встановлено постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року № 183/6229/18 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 1 березня 2019 року № 183/6229/18, а прокурор ОСОБА_2 та його керівник ОСОБА_6 не здійснили жодної спроби оскаржити незаконну ухвалу. Тобто прокурор ОСОБА_2 та його керівник ОСОБА_6, посилаючись на завідомо незаконне рішення суду, вказували, що їм не зрозуміло, як відновити статус підозрюваного після скасування постанови про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_5.
У скарзі вказано також про інші обставини, які, на переконання скаржника, свідчать про упередженість керівника прокуратури ОСОБА_6 та які мали місце до 6 серпня 2018 року.
Крім того, вказано, що в оскаржуваному рішенні проігноровано підтверджений факт, що потерпіла сторона у своїх скаргах ставила до відома керівника прокуратури ОСОБА_6 про всі порушення кримінального процесуального закону у цьому кримінальному провадженні. Потерпіла сторона у кожній скарзі просила керівника прокуратури ОСОБА_6 усунути порушення закону з боку його підлеглих. Але замість виконання обов’язків керівника місцевої прокуратури – прокурора вищого рівня, замість ініціювання перед КДКП порушення дисциплінарного провадження щодо «прокурора-порушника» та надання вказівок, направлених на виконання судових рішень, керівник прокуратури ОСОБА_6 створив імунітет для підлеглих, яких змусив виконувати незаконні вказівки.
Так, 11 жовтня 2018 року слідчим суддею винесено ухвалу (у справі № 183/6229/17) про роз’яснення судового рішення, а саме ухвали слідчого судді від 27 липня 2018 року (у справі № 183/6229/18), якою встановлено, що ухвала про скасування постанови прокурора від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № НОМЕР_2 стосовно підозрюваного ОСОБА_5 повинна бути виконана прокурором, який зобов’язаний відновити досудове розслідування стосовно підозрюваного. Після постановлення ухвали від 27 липня 2018 року у справі № 183/6229/17, ОСОБА_5 має процесуальний статус підозрюваного.
У зв’язку із цим 17 жовтня 2018 року скаржник звернуся до прокурора ОСОБА_2 із клопотанням про виконання зазначеного рішення суду. Але замість виконання судового рішення прокурор виніс постанову від 22 жовтня 2018 року про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, мотивуючи її тим, що він звернувся до слідчого судді за роз’ясненням вказаного судового рішення. Тобто така постанова не може бути остаточною, а питання має бути вирішено після постановлення відповідної ухвали.
Окрім цього, 17 жовтня 2018 року скаржник звернувся зі скаргою в порядку статті 308 КПК України до керівника прокуратури ОСОБА_6, у якій, в тому числі, просив надати прокурору ОСОБА_2 вказівки щодо виконання зазначеного рішення суду. Але замість надання відповідних вказівок керівник прокуратури ОСОБА_6 повідомив, що прокурор ОСОБА_2 цілком законно не виконує судові рішення та що він (ОСОБА_2) ініціював роз’яснення судового рішення.
30 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні заяви прокурора ОСОБА_2 про роз’яснення судового рішення. Незважаючи на це, прокурор ОСОБА_2 продовжував ігнорувати доказову базу, яка значно збільшилась після повідомлення 5 січня 2018 року ОСОБА_5 про підозру. У зв’язку із цим скаржник звернувся зі скаргою до слідчого судді та 2 листопада 2018 року було постановлено ухвалу, якою скасовано постанову прокурора ОСОБА_2 від 22 жовтня 2018 року та зобов’язано його здійснити процесуальні дії, вказані у ухвалі від 11 жовтня 2018 року, у визначений КПК України строк. Але замість виконання чергової ухвали з метою приховування злочинної діяльності ОСОБА_5 прокурор ОСОБА_2 взагалі не здійснив жодної дії, вказаної в ухвалі від 2 листопада 2018 року. Навіть не надав відповіді.
Після системного невиконання прокурором ОСОБА_2 судових рішень керівник прокуратури ОСОБА_6 своєю бездіяльністю, яка полягає в невиконанні вимог статті 308 КПК України, фактично змусив скаржника тричі звернутись зі скаргами до слідчого судді, а саме 2 листопада, 13 та 27 грудня 2018 року (справа № 183/4835/18), проте керівник прокуратури ОСОБА_6 не з’являвся у судові засідання, близько десяти разів проігнорував судові виклики. Натомість постійно направляв у судові засідання прокурора ОСОБА_2, стосовно якого і були подані скарги в порядку статті 308 КПК України. У результаті слідчі судді були змушені неодноразово відкладати судовий розгляд. Останню скаргу не було розглянуто на момент звернення адвоката зі скаргою, оскільки керівник прокуратури ОСОБА_6 вкотре проігнорував судовий виклик.
Таким чином, керівник прокуратури ОСОБА_6, на якого законом покладено обов’язок наглядати за дотриманням підлеглими вимог кримінального процесуального закону та розумних строків, не лише не реагував на порушення підлеглого прокурора ОСОБА_2, а й сам умисно затягував судовий розгляд з метою порушення розумних строків та подальшого порушення прав потерпілої ОСОБА_1.
3 січня 2019 року скаржник звернувся до прокурора ОСОБА_2 з клопотанням в порядку статті 220 КПК України, проте замість виконання рішення суду прокурор ОСОБА_2 виніс постанову від 4 січня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання від 3 січня 2019 року, мотивуючи її тим, що під час розгляду його заяви про роз’яснення судового рішення скаржник заперечував проти вказаного у клопотанні, чим унеможливив виконання судового рішення. При цьому як керівник ОСОБА_6 у зазначених відповідях, так і прокурор ОСОБА_2 у вказаних постановах детально розповідають про схему, за якою ще прокурором ОСОБА_4 на підставі неправосудного рішення було звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_5.
9 січня 2019 року скаржник звернувся до керівника прокуратури ОСОБА_6 зі скаргою в порядку статті 308 КПК України, у якій просив, у тому числі, надати прокурору ОСОБА_2, який умисно порушує розумні строки, обов’язкові для виконання письмові вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, направлених на виконання судових рішень щодо відновлення статусу підозрюваного, – повідомлення про підозру ОСОБА_5, але керівник прокуратури ОСОБА_6 ігнорував зазначену скаргу.
Таким чином, як стверджує адвокат ОСОБА_3, прокурору ОСОБА_2 та керівнику прокуратури ОСОБА_6 цілком зрозуміло, яким чином потрібно було виконати явно незаконну ухвалу слідчого судді від 25 липня 2018 року, у якій слідчий суддя вийшов за межі своєї компетенції, але вказаним особам не зрозуміло, у який спосіб має бути відновлено досудове розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5. Тобто керівник прокуратури ОСОБА_6 разом із підлеглим йому прокурором ОСОБА_2 приховали злочинну діяльність ОСОБА_5.
Під час розгляду скарги адвоката Гудименка В.Г. слід виходити із такого.
Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається Вищою радою правосуддя у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.
Згідно із пунктами 108–110 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Повноваження члена Комісії під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону України «Про прокуратуру» та цим Положенням. За результатами перевірки член Комісії складає висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. При встановленні у ході перевірки обставин, що не знайшли відображення у дисциплінарній скарзі, але таких, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії.
Як вбачається зі скарги, поданої адвокатом ОСОБА_3 до КДКП, а також висновку члена КДКП від 2 квітня 2019 року № 11/2/4-113дс-31дп-19, обставини, про які скаржник зазначав у поданій до Вищої ради правосуддя скарзі, а саме що прокурором ОСОБА_2 та його керівником ОСОБА_6 проігноровані клопотання та скарги потерпілої сторони стосовно необхідності застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного та необхідності арешту майна, про обставини провадження, зокрема про допит свідків та оформлення вказаної процесуальної дії, про надання оцінки показанням свідків та окремим доказам, не були предметом розгляду КДКП згідно із пунктом 108 Положення про порядок роботи КДКП (в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі) чи відповідно до його пункту 110 як обставини, що не знайшли відображення у дисциплінарній скарзі, проте були встановлені під час встановлення обставин дисциплінарного провадження та складення висновку членом Комісії як такі, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на вказане слід дійти висновку, що відповідні доводи скарги адвоката ОСОБА_3 не можуть входити до предмета перегляду оскаржуваного рішення КДКП, під час прийняття якого Комісією відповідні обставини не досліджувалися та не бралися до уваги, в першу чергу, з тих підстав, що не були повідомлені в дисциплінарній скарзі. Ці обставини встановлювалися Комісією лише в межах обставин провадження щодо повідомленої ОСОБА_5 підозри та прийняття постанови прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року про закриття кримінального провадження.
Щодо доводів скарги про дії прокурора ОСОБА_4, а також керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6, які мали місце до моменту надання ОСОБА_6 відповіді, датованої 3 серпня 2018 року, встановлено, що такі обставини були предметом перевірки та розгляду в межах дисциплінарного провадження № 11/2/4-1493дс-258дп-18, рішення у якому за результатами розгляду висновку члена Комісії, зокрема в частині закриття дисциплінарного провадження щодо керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6, не оскаржено.
Щодо решти доводів дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА_3 щодо дій керівника прокуратури ОСОБА_6 встановлено, що у наданій 22 жовтня 2018 року відповіді щодо клопотання адвоката від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_6 повідомив адвокату ОСОБА_3, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні ініційовано питання про роз’яснення ухвали суду та що з метою активізації досудового розслідування процесуальному керівнику надано вказівки в порядку частини другої статті 308 КПК України зі строком виконання до 29 жовтня 2018 року. Надання відповідних вказівок прокурору ОСОБА_2 підтверджується матеріалами провадження, а також було встановлено ухвалою слідчого судді від 20 грудня 2018 року у справі № 183/4835/18.
Щодо скарги адвоката від 9 січня 2019 року, поданої керівнику Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6, встановлено, що 11 січня 2019 року на неї надано відповідь, у якій, зокрема, повідомлено, що процесуальному керівнику у згаданому кримінальному провадженні надано відповідні вказівки зі строком виконання до 15 лютого 2019 року. Цього самого дня ОСОБА_6 звернувся до заступника прокурора Дніпропетровської області щодо вирішення питання про доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження іншому органу досудового розслідування.
З огляду на вказане, керуючись частиною першою статті 36 КПК України, відповідно до якої прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, слід погодитись із відповідними висновками Комісії про відсутність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності. Оскільки прокурором ОСОБА_6 процесуальному керівнику надано вказівки згідно із частиною другою статті 308 КПК України в порядку реагування на скарги від 17 жовтня 2018 року та від 9 січня 2019 року, про що скаржнику повідомлено, відсутні підстави, які б свідчили про порушення прокурором закону та прав осіб, які, в свою чергу, можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Щодо обраного прокурору ОСОБА_2 виду дисциплінарного стягнення встановлено, що під час його обрання Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, та зроблено висновок про наявність підстав для накладення на прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді догани.
Матеріали дисциплінарного провадження та доводи скарги адвоката ОСОБА_3 не дають підстав для висновку, що вказане стягнення застосовано до прокурора ОСОБА_2 із порушенням вимог частини третьої статті 48 та статті 49 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини п’ятої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право, зокрема, залишити рішення відповідного органу без змін.
Таким чином, Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в межах викладених у ній доводів та відповідного дисциплінарного провадження, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3, з огляду на що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року № 144дп-19 про притягнення прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани та закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 вирішила залишити без змін.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.2–14.14 Регламенту Вищої ради правосуддя, статтею 43 Закону України «Про прокуратуру»,
вирішила:
залишити без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16 травня 2019 року № 144дп-19 про притягнення прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Мельника Олександра Григоровича до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани та закриття дисциплінарного провадження стосовно керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Носенка Артема Олександровича.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня його ухвалення з підстав, передбачених статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
В.К. Грищук
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
А.А. Овсієнко
О.В. Прудивус
І.Ю. Фомін
Л.А. Швецова
С.Б. Шелест
