До Вищої ради правосуддя 1 лютого 2021 року надійшов проєкт Порядку здійснення моніторингу способу життя судді (далі – проєкт Порядку), підготовлений Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК, Національне агентство) на виконання вимог статті 522 Закону України «Про запобігання корупції» (далі також – Закон № 1700-VII), пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» (далі також – Закон № 1079-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2020 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2021 року № 281/0/15-21 Національному агентству було надано зауваження і пропозиції до проєкту Порядку та запропоновано надати для погодження в межах строків, визначених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції», доопрацьований проєкт такого Порядку.
У вказаному рішенні та доданій до нього таблиці були викладені зауваження і пропозиції Вищої ради правосуддя до проєкту з наведенням відповідного обґрунтування, а також зазначені ризики, які несе в собі затвердження Порядку в запропонованій для погодження редакції.
Разом із тим 25 лютого 2021 року з НАЗК до Вищої ради правосуддя надійшов оновлений проєкт Порядку здійснення моніторингу способу життя судді. Під час розроблення вказаного документа лише частково враховано три пропозиції, не враховано п’ять істотних зауважень із наведених Вищою радою правосуддя у рішенні від 9 лютого 2021 року № 281/0/15-21 (див. Додаток до зазначеного рішення).
Характер взаємодії Вищої ради правосуддя та Національного агентства з питань запобігання корупції у процесі визначення порядку здійснення моніторингу способу життя судді визначений у частині першій статті 522 Закону № 1700-VII та пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1079-ІХ.
Вказані норми передбачають обов’язкове погодження Вищою радою правосуддя розробленого НАЗК проєкту Порядку, що вказує на необхідність побудови конструктивного діалогу між цими органами у процесі узгодження порядку здійснення моніторингу способу життя судді з метою напрацювання таких положень, які гарантували б виключення будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання у діяльність судді під час моніторингу способу життя.
Натомість Національне агентство з питань запобігання корупції, не врахувавши більшість істотних зауважень і пропозицій Вищої ради правосуддя до раніше підготовленого проєкту Порядку, надаючи оновлений проєкт Порядку, не вказало на причини відхилення цих зауважень, так само не запропонувало альтернативні шляхи узгодження спірних пунктів Порядку.
У рішенні Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2021 року № 281/0/15-21 було наголошено на необхідності визначення чітких та зрозумілих підстав для проведення моніторингу, а також порядку перевірки наявності таких підстав (зокрема, шляхом наділення саме Голови Національного агентства або його заступника повноваженнями приймати рішення про початок моніторингу або ж принаймні повноваженнями погоджувати таке рішення) і повідомлення судді про початок проведення моніторингу способу його життя, що безпосередньо пов’язано з реалізацією суддею права на захист своїх інтересів, а також можливістю виконання ним обов’язку, передбаченого статтею 522 Закону № 1700-VII.
Такі зауваження не були враховані Національним агентством з питань запобігання корупції під час підготовки нового проєкту Порядку.
Так само, як і попередній проєкт Порядку, надісланий до Вищої ради правосуддя 25 лютого 2021 року, документ не повною мірою визначає механізм (чіткий алгоритм дій) фактичного здійснення моніторингу способу життя. Не врегульованими залишилися, зокрема, такі питання:
у який спосіб, якими засобами, за яким критерієм, ким саме (усіма без винятку уповноваженими особами Національного агентства з питань запобігання корупції чи певним колом таких осіб, які об’єднані в окремий структурний підрозділ), з якою періодичністю аналізується інформація із засобів масової інформації чи інших відкритих джерел на предмет виявлення такої, що свідчить про невідповідність способу життя судді;
порядок дій уповноваженої особи у разі невиявлення підстав для проведення моніторингу способу життя (чинна редакція проєкту передбачає повідомлення про вказану обставину лише фізичних чи юридичних осіб, за зверненням яких проводилася перевірка, та не визначає способу фіксації результатів перевірки інформації із засобів масової інформації, інших відкритих джерел інформації);
у якій саме формі здійснюється погодження службової записки (накладення резолюції чи прийняття розпорядчого документа), що створює ризики виникнення непорозумінь та перекладання відповідальності у разі встановлення факту безпідставного початку здійснення моніторингу способу життя;
як визначається уповноважена особа, яка проводить моніторинг (уповноважена особа, яка готувала службову записку про наявність підстав для початку моніторингу, чи інша уповноважена особа, визначена шляхом автоматизованого розподілу чи призначена особою, яка прийняла рішення про погодження службової записки).
Окремо Вища рада правосуддя наголошувала, що запорукою здійснення моніторингу саме з метою, яка проголошена Законом, а не як засобу впливу на суддю, є встановлення виважених та розумних строків проведення моніторингу, що має бути здійснене також із метою дотримання принципу правової визначеності та надання суб’єкту декларування можливості в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Згідно з пунктом 11 розділу ІІ оновленого проєкту Порядку моніторинг способу життя здійснюється в розумні строки, але не більше строку давності притягнення судді до відповідальності за декларування недостовірної інформації.
Разом із тим доповнення проєкту Порядку нормою такого змісту не усуває ризиків, зазначених під час опрацювання попередньої редакції проєкту Порядку.
Враховуючи, що встановлення граничного строку проведення моніторингу є способом захисту судді від використання такого інструменту як засобу впливу і тиску на нього, Порядок має чітко визначати кількість робочих днів з моменту початку здійснення моніторингу, протягом яких уповноважена особа зобов’язана завершити його та скласти відповідну довідку, а також строк, протягом якого Голова Національного агентства або його заступник зобов’язані вирішити питання про погодження такої довідки.
Також нова редакція проєкту Порядку не враховує зауважень Вищої ради правосуддя стосовно того, що згідно із частиною першою статті 514 Закону № 1700-VII Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя саме суб’єктів декларування, а не членів їхніх сімей.
Незважаючи на те, що законом не передбачено проведення перевірки відповідності або невідповідності рівня життя (моніторингу способу життя) членів сім’ї судді, проєкт Порядку передбачає встановлення фактичних витрат членів сім’ї судді, що виходить за межі предмета моніторингу.
До запропонованого проєкту Порядку так і не включено визначення таких понять, як «моніторинг», «спосіб життя», «рівень життя» тощо, що позбавляє можливості встановити зміст, який закладено у ці поняття. Така ситуація може мати наслідком перевищення повноважень уповноваженими особами НАЗК під час здійснення заходів, передбачених проєктом Порядку.
Насамкінець, НАЗК не врахувало, що особливості моніторингу способу життя судді визначаються не лише Законом № 1700-VII, а й статтею 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не внесло відповідних доповнень до пункту 1 розділу І проєкту Порядку і не передбачило обов’язку щодо невідкладного інформування про результати моніторингу як органів суддівського врядування – Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, так і судді.
Не передбачено новим проєктом Порядку також і можливості та процедури оскарження дій Національного агентства з питань запобігання корупції та його рішень, прийнятих під час здійснення моніторингу.
Передбачений статтею 522 Закону № 1700-VII особливий порядок здійснення повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суддів, у тому числі недопущення будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання у діяльність судді під час повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя, а також залучення до зазначеного процесу Вищої ради правосуддя, є однією із складових гарантії незалежності суддів.
Отже, погодження Вищою радою правосуддя проєкту Порядку, розробленого НАЗК, передбачене вимогами статті 522 Закону № 1700-VII та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1079-ІХ, не може носити формальний характер, а позиція Вищої ради правосуддя із зазначеного питання підлягає розгляду та врахуванню.
Враховуючи, що проєкт Порядку має відповідати міжнародним стандартам, конституційним приписам і нормам законодавства, які визначають принципи та стандарти суддівської незалежності, беручи до уваги невиконання Національним агентством з питань запобігання корупції вимог Закону № 1079-ІХ у межах строку, визначеного пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, Вища рада правосуддя
вирішила:
1. Відмовити Національному агентству з питань запобігання корупції в погодженні проєкту Порядку здійснення моніторингу способу життя судді.
2. Запропонувати Національному агентству з питань запобігання корупції надати Вищій раді правосуддя для погодження проєкт Порядку здійснення моніторингу способу життя судді, розроблений з урахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2021 року № 281/0/15-21 і цього рішення.
Голова Вищої ради правосуддя А.А. Овсієнко
