Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Розваляєвої Т.С., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Сухового В.Г., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кудрявцева Миколи Дмитровича стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди Володимира Івановича,
встановила:
16 березня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № К-1653/0/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Кудрявцева М.Д. стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І.
У скарзі викладено прохання притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберду В.І. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям заходів щодо розгляду справи № 640/19138/19 протягом строку, встановленого законом, зволіканням з виготовленням вмотивованого судового рішення, незаконною відмовою в доступі до правосуддя, порушенням засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 березня 2021 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. для проведення попередньої перевірки.
Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 24 березня 2021 року скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Краснощоковій Н.С.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. проведено попередню перевірку, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І., оскільки в діях судді не міститься ознак дисциплінарних проступків, які відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. з огляду на таке.
Як вбачається з довідки про рух справи № 640/19138/19, наданої на запит члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., 7 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 жовтня 2019 року головуючим у справі визначено суддю Келеберду В.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
6 листопада 2019 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА2.
20 листопада 2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
20 грудня 2019 року від ОСОБА2 надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА2 про залучення її до участі у справі як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
4 березня 2020 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
11 березня 2020 року від відповідача – Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції надійшов відзив на позов.
17 липня 2020 року від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
6 серпня 2020 року від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
18 вересня 2020 року від позивача надійшли заяви про відшкодування витрат та про прискорення розгляду справи.
22 жовтня 2020 року від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА1 відмовлено.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що копія рішення від 25 березня 2021 року у справі № 640/19138/19 надіслана до Реєстру того самого дня.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., суддя Келеберда В.І. зазначив, що скаржник вважає, що він, як суддя вчинив умисне дисциплінарне порушення у вигляді «безпідставного затягування та невжиття заходів щодо розгляду справи № 640/19138/19, а також зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення». Також, Кудрявцев М.Д. у скарзі посилається на те, що ним як суддею вчинено умисне дисциплінарне порушення у вигляді «незаконної відмови в доступі до правосуддя, чим порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості» та «перешкоджанні реалізації прав інших учасників судового процесу».
Суддя Келеберда В.І. зауважив, що не погоджується зі вказаними твердженнями скаржника з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України закріплено принцип незалежності суддів та підкорення їх виключно закону. Основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.
При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Разом із тим, виходячи зі змісту вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, суддя за межами суддівства не повинен звітувати та давати пояснення з приводу судових справ, піддаватись критиці за позицію в них та притягатися за неї до відповідальності, крім випадків, прямо передбачених законом. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
Суддя Келеберда В.І. звертав увагу, що побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб’єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.
Так, незалежність суддів є невід’ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.
Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною судцям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Більш того, як зауважив суддя Келеберда В.І., незалежність суддів, відсутність будь-якого тиску, втручання у їх діяльність під час здійснення ними правосуддя покликане насамперед забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Таким чином будь-які втручання у здійснення суддею правосуддя ставлять під загрозу забезпечення права на судовий захист будь-якій особі, яка вважає, що її права, законні інтереси порушені, який гарантований Конституцією України.
Поряд із цим, в рішенні «Олександр Волков проти України» Європейським судом з прав людини наведена доповідь Комісара з прав людини Ради Європи, в якій зазначено, що незалежність судової системи, що також передбачає незалежність кожного окремого судді, повинна бути захищена як на законодавчому, так і на практичному рівні. Судді не захищені від зовнішнього тиску, в тому числі й політичного. Для усунення тих чинників, які роблять суддів вразливими і послаблюють їхню незалежність, необхідні рішучі дії в кількох напрямках. Комісар закликає українську владу повною мірою виконувати рекомендації Венеціанської комісії щодо необхідності впорядкувати та уточнити процедури і критерії, пов’язані з призначенням і звільнення суддів, а також застосуванням дисциплінарних заходів. Важливо встановити відповідні гарантії для забезпечення справедливості й виключення ризику політизації під час застосування дисциплінарних процедур.
Правовий механізм притягнення судді до дисциплінарної відповідальності чітко врегульований приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який містить вичерпний перелік підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів з посади.
Разом із цим, Конституційний суд України у Рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна та касаційна інстанції при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійсненні правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.
Суддя Келеберда В.І. зазначив що станом на дату подання Кудрявцевим М.Д. скарги до Вищої ради правосуддя, остаточне рішення у справі № 640/19138/19 прийнято не було.
Відтак, на думку судді Келеберди В.І., враховуючи подання скарги до винесення рішення по суті, у цьому випадку має місце намагання скаржника втрутитись у здійснення правосуддя під час розгляду справи з метою досягнення для себе позитивного рішення.
Крім того, у висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Суддя Келеберда В.І. вважав за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (чинний з 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумний строк – найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 11 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суддя Келеберда В.І. вважав за необхідне зазначити, що відсутність повноважень у багатьох суддів Окружного адміністративного суду міста Києва призвела до того, що за період з 1 січня по 31 грудня 2019 року в його провадженні перебувало 1722 справи і матеріали; за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року – 1842 справи і матеріали; за період з 1 січня по 31 березня 2021 року – 1435 справ і матеріалів.
Суддя Келеберда В.І. пояснив, що вирішення кожної справи по суті вимагає від суду ґрунтовного вивчення обставин, надання правової оцінки кожному доводу та доказу, наданого сторонами або особами, які беруть участь у справі під час судового розгляду справи для встановлення істини.
Суддя Келеберда В.І. повідомив, що за вказані періоди ним розглянуто 845 справ і матеріалів (з 1 січня по 31 грудня 2019 року; 725 справ та матеріалів (з 1 січня по 31 грудня 2020 року); 299 справ і матеріалів (з 1 січня по 31 березня 2021 року).
Як вказав суддя Келеберда В.І., перебування такої великої кількості справ одночасно у провадженні практично позбавляє суддю фізичної можливості розгляду справи та прийняття судового рішення в максимально короткий строк.
Суддя Келеберда В.І. зауважив, що скаржник у своїй скарзі на підтвердження порушення приписів процесуального законодавства зазначає, що судом безпідставно не дотримано розумних строків для вирішення адміністративної справи. Однак, недотримання процесуального строку розгляду адміністративної справи не є умисним порушенням при здійснені судових функцій, а обумовлено надмірним навантаженням суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Крім того, як повідомив суддя Келеберда В.І., 25 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 640/19138/19.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією з основних засад судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що провадження в адміністративній справі № 640/19138/19 відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11 листопада 2019 року. Рішення у вказаній справі ухвалено 25 березня 2021 року.
Отже, справа № 640/19138/19 перебувала в провадженні судді Келеберди В.І. протягом 1 року 4 місяців 14 днів, що свідчить про порушення суддею строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Разом із тим встановлено, що порушення строку розгляду справи обумовлено об’єктивною причиною, а саме значним навантаженням судді Келеберди В.І., що не є наслідком безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду цієї справи протягом строку, встановленого законом.
Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду окружними адміністративними судами судових справ і матеріалів становить: адміністративного судочинства – 597 хв., окремі процесуальні питання – 197 хв.
З інформації про основні показники здійснення судочинства судді Келеберди В.І., наданої Окружним адміністративним судом міста Києва на запит члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., вбачається таке:
за 2019 рік – перебувало на розгляді справ і матеріалів – 1722, із них надійшло у звітному періоді – 1072, розглянуто справ і матеріалів – 845, не розглянуто справ і матеріалів на кінець звітного періоду – 877, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що надійшла до судді, – 127, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 98;
за 2020 рік – перебувало на розгляді справ і матеріалів – 1842, із них надійшло у звітному періоді – 970, розглянуто справ і матеріалів – 725, не розглянуто справ і матеріалів на кінець звітного періоду – 1117, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що надійшла до судді, – 102, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 76;
за січень – березень 2021 року– перебувало на розгляді справ і матеріалів – 1435, із них надійшло у звітному періоді – 299, розглянуто справ і матеріалів – 105, не розглянуто справ і матеріалів на кінець звітного періоду – 1330, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що надійшла до судді, – 125, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 44.
Враховуючи вказані показники середньої тривалості розгляду справ та показники роботи, суддя Келеберда В.І. має значне судове навантаження, що вплинуло на тривалість строків розгляду справи № 640/19138/19.
Слід зауважити, що важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено обставин, які безумовно свідчили б про безпідставне затягування або не вжиття суддею Келебердою В.І. заходів щодо розгляду справи № 640/19138/19 протягом строку, встановленого законом.
З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Келеберди В.І. не міститься ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Інші доводи скарги Кудрявцева М.Д., а саме про вчинення суддею Келебердою В.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не підтвердились, спростовуються письмовими поясненнями судді та іншими матеріалами перевірки.
Згідно з частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на наведене, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди Володимира Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.С. Розваляєва
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Б. Плахтій
В.Г. Суховий
С.Б. Шелест
