X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
17.06.2021
1407/0/15-21
Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В.»

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Ганни В’ячеславівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 11 березня 2021 року (вх. № 1179/0/6-21) надійшла скарга судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 березня 2021 року вказана скарга передана члену Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для проведення перевірки.

Скарга судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Андрієнко Г.В., Кулій В.М., Прокуратура Полтавської області повідомлені про дати, час і місце засідань Вищої ради правосуддя, призначених на 22 квітня, 20 травня, 17 червня 2021 року, в установленому законом порядку, у тому числі шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи скаржнику, судді запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції та подати відповідні клопотання.

22 квітня 2021 року засідання Вищої ради правосуддя відкладено у зв’язку із надходженням заяви судді Андрієнко Г.В. про відкладення розгляду її скарги через запровадження карантинних обмежень на території Полтавської області.

У засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 20 травня 2021 року, з’явилися суддя Андрієнко Г.В. та її представник – адвокат Вилков С.В. Засідання відкладено у зв’язку з усним клопотанням адвоката Вилкова С.В., який покинув залу засідання через погане самопочуття. Зазначене клопотання було підтримано суддею Андрієнко Г.В.

17 червня 2021 року в засідання Вищої ради правосуддя взяли участь суддя Андрієнко Г.В. та її представник – адвокат Вилков С.В., які підтримали скаргу судді на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., суддю Андрієнко Г.В. та її представника, встановила таке.

До Вищої ради правосуддя 18 лютого 2019 року за вх. № К-1207/0/7-19 надійшла дисциплінарна скарга Кулія В.М. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. за дії, вчинені під час розгляду справи № 554/10688/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр плюс» (далі – ТОВ «Аукціонний центр плюс») до ОСОБА1 про спонукання до виконання умов договору про надання юридичних послуг. При цьому 31 жовтня 2019 року за вх. № К-1207/2/7-19 надійшли доповнення до вказаної скарги.

Крім того, 26 березня 2019 року до Вищої ради правосуддя за вх. № 391/0/13-19 надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Полтавської області в особі в. о. прокурора Полтавської області Глушка А.М., яка також стосується неналежної поведінки судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. під час розгляду вказаної справи.

Автори скарг зазначали, що суддя Андрієнко Г.В. під час розгляду справи № 554/10688/16-ц постановила незаконні ухвали: від 23 лютого 2017 року – про затвердження мирової угоди, від 19 січня 2018 року – про виправлення описки, від 26 лютого 2018 року – про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди.

З огляду на викладене у скаргах висловлено прохання притягнути суддю Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до вказаного рішення суддя Андрієнко Г.В., постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди у справі № 554/10688/16-ц та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, вийшла за межі позовних вимог, оскільки спір між сторонами стосувався виключно виконання чи невиконання умов договору про надання юридичних послуг, а не вирішення питання щодо визнання права власності на нерухоме майно. При цьому суддя не залучила до участі у справі Відкрите акціонерне товариство «БК «Букрос» (далі – ВАТ «БК «Букрос»), за яким було зареєстровано право власності на зазначене в мировій угоді нерухоме майно.

Водночас Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Андрієнко Г.В., постановляючи ухвалу про виправлення описки в ухвалі про затвердження мирової угоди, необґрунтовано збільшила площу об’єктів нерухомості, а ухвалою про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди зобов’язала органи державної реєстрації, нотаріусів, інших акредитованих осіб, які не були учасниками справи, внести відмітки до записів про обтяження нерухомого майна, хоча такі питання не порушувались ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи. Разом із тим суддя не звернула увагу, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна вчинено на підставі арешту, накладеного слідчим, а тому питання щодо скасування арешту мають вирішуватись у порядку, визначеному КПК України.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що суддя Андрієнко Г.В., здійснюючи правосуддя у справі № 554/10688/16-ц, не мала на меті забезпечити виконання завдань цивільного судочинства та вчинила дії, які свідчать про формальний характер судового розгляду, що не забезпечило об’єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення. У зв’язку із цим Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність у діях вказаної судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Дисциплінарної палати, суддя Андрієнко Г.В. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою на це рішення, яку в подальшому доповнила.

У скарзі суддя Андрієнко Г.В. зазначила, що в цьому випадку має місце добросовісна суддівська помилка, яка була виправлена судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку.

При цьому суддя вказала, що в Октябрському районному суді міста Полтави із 17 посад суддів, передбачених штатним розписом, 2 посади є вакантними, а два судді не здійснюють повноважень у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку призначення на посаду. Тому її тривале відсторонення від здійснення правосуддя збільшить навантаження інших суддів суду, яке є найвищим в області, та негативно вплине на доступ громадян до правосуддя.

Крім того, суддя Андрієнко Г.В. зауважила, що виконує обов’язки заступника голови суду та у випадку відсутності голови суду також виконує його обов’язки, є суддею-спікером, а тому її відсторонення від здійснення правосуддя та адміністративних повноважень на тривалий час ускладнить організаційну роботу суду.

У доповненнях до скарги суддя Андрієнко Г.В. зазначила про невмотивованість висновку Дисциплінарної палати про те, що вона допустила поведінку, яка підриває авторитет правосуддя, та вказала, що в її діях відсутній склад зазначеного дисциплінарного проступку, оскільки справа не мала суспільного резонансу, а в результаті її дій не настало негативних наслідків.

З огляду на викладене суддя Андрієнко Г.В. стверджувала, що Дисциплінарна палата неправильно кваліфікувала її дії, внаслідок чого застосувала до неї найсуворіше дисциплінарне стягнення.

Крім того, суддя Андрієнко Г.В. посилалася на практику Вищої ради правосуддя щодо застосування дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у порушенні суддями норм процесуального права під час затвердження мирових угод. Зокрема, суддя зазначила, що Вища рада правосуддя за результатами розгляду дисциплінарних справ аналогічної категорії застосовувала до суддів більш м’які покарання.

Також суддя Андрієнко Г.В. звернула увагу на практику Вищої ради правосуддя щодо застосування більш м’якого дисциплінарного стягнення, ніж передбачено законом, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв’язку з викладеним суддя Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. просила змінити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року про притягнення її до відповідальності та застосувати більш м’який вид дисциплінарного стягнення.

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Андрієнко Г.В. Дисциплінарною палатою встановлено такі обставини.

У провадженні судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. перебувала цивільна справа № 554/10688/16-ц за позовом ТОВ «Аукціонний центр плюс» до ОСОБА1 про спонукання до виконання умов, передбачених договором про надання юридичних послуг.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31 січня 2017 року.

31 січня 2017 року до суду надійшла заява ТОВ «Аукціонний центр плюс» про визнання мирової угоди.

Ухвалою судді Андрієнко Г.В. від 23 лютого 2017 року визнано та затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у справі, на умовах: за ТОВ «Аукціонний центр плюс» визнається право власності на нерухоме майно, а саме:

комплекс будівель та споруд: адміністративна будівля, літ. А-1-2, площею 1493,7 кв. м; профілакторій, літ. Б-1-2, площею 850,7 кв. м; дефектоскопія, літ. В-1, площею 213,8 кв. м; трубний цех, літ. Г-1-3, площею 609,8 кв. м; цех РНТ, літ. Д-1, площею 742,9 кв. м; склад кисневих балонів, літ. Е-1, площею 27,1 кв. м; цех ПВО, літ. Ж-1, площею 259,2 кв. м; електроцех, літ. 3-1, площею 648,5 кв. м; ПРЦ, літ. И-1, площею 1126,8 кв. м; турбінний цех, літ. К-1, площею 920,2 кв. м; насосна, літ. Л-1, площею 56,6 кв. м; «столярка», літ. М-1, площею 193,3 кв. м; «будинок связистів», літ. Н-1, площею 213,8 кв. м; ангар, літ. 0-1, площею 195,7 кв. м; ангар, літ. П-1 площею 135,2 кв. м; ангар, літ. Р-1, площею 462,3 кв. м; навіс, літ. С, площею 86,3 кв. м; котельня, літ. Т-2, площею 184,9 кв. м; навіс, літ. Щ, площею 43,7 кв. м; центральний склад, літ. Ш-1-2, площею 1022,5 кв. м; насосна, літ. Я-1, площею 6,2 кв. м; прохідна, літ. Ф-1, площею 23,7 кв. м; склад, літ. Ц-1, площею 1258,8 кв. м; незакінчене будівництво, літ. Ю, площею 54,6 кв. м; погріб, літ. 4-1, площею 70,9 кв. м; зварювальний цех, літ. Х-1, площею 621,6 кв. м; склад, літ. Б-1, площею 4,8 кв. м; № 1 – огорожа з/б; № 4 – огорожа цегляна; № 1-11 – ворота металеві; № 12-22 – крани; № 26, 27 – «з/д колія», що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 88/1, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 5310136400:13:002:0058;

квартиру № 193 загальною площею 67 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63;

квартиру № 195 загальною площею 65,6 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63;

квартиру № 205 загальною площею 36,6 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63.

ТОВ «Аукціонний центр плюс» відмовляється від будь-яких претензій до ОСОБА1 у зв’язку з невиконанням нею умов договору про надання юридичних послуг; права та обов’язки за договором про надання послуг від 16 травня 2016 року, укладеним між ТОВ «Аукціонний центр плюс» та ОСОБА1, припиняються.

Провадження у справі закрито. Вказано, що право власності на зазначене нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

У подальшому ухвалою судді Андрієнко Г.В. від 19 січня 2018 року в ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 23 лютого 2017 року виправлено описку щодо площі нерухомого майна, а саме збільшено загальну площу комплексу будівель та споруд з 11527,6 кв. м до 12230,6 кв. метрів.

Ухвалою судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. від 26 лютого 2018 року задоволено заяву ТОВ «Аукціонний центр плюс» про роз’яснення ухвали суду.

Роз’яснено, що у зв’язку з визнанням за ТОВ «Аукціонний центр плюс» права власності на нерухоме майно – квартири №№ 193, 195, 205 на вулиці Героїв АТО (колишня Красіна), 63 в місті Полтаві Полтавської області органи державної реєстрації, приватні та державні нотаріуси, інші акредитовані особи повинні внести відмітки про припинення (скасування та погашення) записів про обтяження, арешти нерухомого майна шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо таких об’єктів нерухомого майна:

«номер запису про обтяження 24253125; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н,

31.12.2010,         слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий Бредун О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 195;

номер запису про обтяження 24253192; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н,

31.12.2010,         слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий Бредун О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 205;

номер запису про обтяження 24253041; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н;

31.12.2010,         слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий Бредун О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 193;

номер запису про обтяження 24252976; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № 529381; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець Величко О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 193;

номер запису про обтяження 24253108; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № 529384; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець Величко О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 193;

номер запису про обтяження 24253181; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № 529384; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець Величко О.В.; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв АТО (Красіна), будинок 63, квартира № 205».

Не погоджуючись із вказаними ухвалами, Прокуратура Полтавської області, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, до яких приєдналось ПАТ «БК «Букрос», подали апеляційні скарги.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 23 лютого 2017 року, 19 січня 2018 року та 26 лютого 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвали суду від 23 лютого 2017 року про затвердження мирової угоди, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета позову, оскільки підставою звернення ТОВ «Аукціонний центр плюс» з позовом стало невиконання умов договору про надання послуг, а вказаною ухвалою було визнано право власності на нерухоме майно та вирішено питання щодо його державної реєстрації. При цьому, визнавши право власності на нерухоме майно шляхом затвердження мирової угоди, районний суд порушив процедуру, передбачену для реєстрації права власності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не звернувши увагу на те, що згідно з укладеним 24 квітня 2016 року договором купівлі-продажу з ПАТ «Веселка» позивач набув право на майнові права, а не на об’єкти нерухомості, права покупця на отримання у власність об’єктів нерухомості виникають після державної реєстрації права власності на них за покупцем.

Стосовно ухвали від 19 січня 2018 року про виправлення описки апеляційний суд зазначив, що ТОВ «Аукціонний центр плюс» жодним доказом не підтвердило збільшення площі приміщень, а суд першої інстанції цю обставину не перевірив та необґрунтовано збільшив площу об’єктів нерухомості.

Скасовуючи ухвалу від 26 лютого 2018 року про роз’яснення ухвали, апеляційний суд вказав, що роз’яснення ухвали шляхом зобов’язання органів державної реєстрації, нотаріусів, інших акредитованих осіб внести відмітки до записів про обтяження нерухомого майна суперечить приписам статей 13, 271 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), оскільки стосується питань, які не заявлялись ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції. Більш того, зобов’язавши зазначені органи вчиняти певні дії щодо реєстрації майна, право власності на яке визнано за позивачем, районний суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не залучались до розгляду справи, шляхом роз’яснення постановленої ухвали про затвердження мирової угоди, також вийшовши за межі заявлених позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно з державною реєстрацією обтяжень в Єдиному реєстрі заборон, вчинені 4 січня 2011 року на підставі арешту слідчого Бредун О.В., мають вирішуватись на підставі положень статей 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою статті 175 ЦПК України в редакції, чинній станом на дату визнання мирової угоди (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

У частині п’ятій вказаної статті ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Правовий аналіз зазначених норм ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) свідчить про те, що мирова угода може стосуватися виключно прав, обов’язків сторін та предмета позову, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача; мирова угода, умови якої не пов’язані зі спірними правовідносинами, не може бути визнана судом. При вирішенні питання про визнання мирової угоди суд зобов’язаний перевірити, чи не суперечать її умови закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

З матеріалів справи № 554/10688/16-ц вбачається, що ТОВ «Аукціонний центр плюс» в позовній заяві просило зобов’язати ОСОБА1 виконати належним чином зобов’язання, передбачені договором від 16 травня 2016 року про надання послуг щодо впорядкування, оформлення та реєстрації прав власності на нерухоме майно, зазначене в додатку до цього договору.

Тобто предметом позову в зазначеній справі є вимога про належне виконання відповідачем зобов’язань за укладеним із позивачем правочином, а не про визнання права власності на нерухоме майно.

Затверджуючи мирову угоду між ТОВ «Аукціонний центр плюс» та ОСОБА1 шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суддя Андрієнко Г.В. не перевірила відповідність умов цієї мирової угоди вимогам закону, зокрема не врахувала, що такі умови не стосуються предмета позову.

Також суддя Андрієнко Г.В. не перевірила, чи не порушують умови мирової угоди права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема ВАТ «БК «Букрос», за яким було зареєстровано право власності на зазначене в мировій угоді нерухоме майно.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Андрієнко Г.В. зазначила, що під час затвердження мирової угоди у справі № 554/10688/16-ц у неї не було підстав вважати, що в цьому випадку порушуються права ВАТ «БК «Букрос», оскільки це товариство відчужило зазначене в угоді нерухоме майно на аукціонах, переможцем яких стало Публічне акціонерне товариство «Веселка» (далі – ПАТ «Веселка»), яке, у свою чергу, сплатило на користь ВАТ «БК «Букрос» кошти за це майно.

Однак зазначені доводи скарги не спростовують допущених суддею Андрієнко Г.В. грубих порушень ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) з огляду на визначений статтею 175 цього Кодексу обов’язок суду відмовити у визнанні мирової угоди, умови якої не стосуються предмета позову.

При цьому з приводу доводів судді Андрієнко Г.В. про відсутність у неї підстав вважати, що затвердженням мирової угоди порушуються права ВАТ «БК «Букрос», необхідно зазначити таке.

Статтею 657 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зокрема, передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 334 ЦК України визначено момент набуття права власності за договором. Зокрема відповідно до частини четвертої цієї статті права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Крім того, згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню; право власності, що виникає на підставі такого договору, підлягає обов’язковій державній реєстрації, а моментом набуття права власності на таке майно є день державної реєстрації права власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати та матеріалів дисциплінарної справи, суддя Андрієнко Г.В. у своїх поясненнях зазначала, що 12 липня 2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ «БК «Букрос», переможцем яких стало ПАТ «Веселка».

16 липня 2013 року між ВАТ «БК «Букрос» та ПАТ «Веселка» укладено чотири договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ «БК «Букрос» на аукціоні. Як зазначено в договорах (розділ 1 договору), метою договору є оформлення результатів продажу майна ВАТ «БК «Букрос» на аукціоні, що відбувся 12 липня 2013 року. Ціна продажу була визначена згідно із протоколами проведення аукціону з продажу майна.

Цього самого дня на виконання вимог вказаних договорів сторонами підписано акти прийому-передачі майна ВАТ «БК «Букрос» ПАТ «Веселка», а саме: квартир №№ 193, 195, 205 на вул. Героїв АТО (попередня назва – Красіна), 63 у місті Полтаві та нежитлових приміщень, розташованих на вул. Половка, 88/1 в місті Полтаві.

Суддя зазначила, що через неплатоспроможність ВАТ «БК «Букрос» та відсутність коштів сторонами не було досягнуто згоди стосовно нотаріального посвідчення договору.

Надалі, 24 квітня 2016 року, ПАТ «Веселка» та ТОВ «Аукціонний центр плюс» уклали договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого ТОВ «Аукціонний центр плюс» придбало майнові права на зазначене вище нерухоме майно.

Крім того, з копії матеріалів справи № 554/10688/16-ц вбачається, що ТОВ «Аукціонний центр плюс» на підтвердження наявності у нього прав на визначене у мировій угоді нерухоме майно, зокрема, надано копії договорів (біржових контрактів) купівлі-продажу майна ВАТ «БК «Букрос» на аукціоні від 16 липня 2013 року, укладених між представником ВАТ «БК «Букрос» та ПАТ «Веселка».

Відповідно до пункту 2.3 зазначених догорів право власності на нерухоме майно переходить до Покупця після державної реєстрації права власності на нього за Покупцем та підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна.

З огляду на зазначені обставини, умови біржових контрактів від 16 липня 2013 року та положення статей 182, 334, 657 ЦК України щодо обов’язкових нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нерухоме майно доводи судді Андрієнко Г.В. про відсутність у неї підстав вважати, що затвердженням мирової угоди порушуються права ВАТ «БК «Букрос», є безпідставними.

Стосовно постановленої суддею Андрієнко Г.В. ухвали від 19 січня 2018 року про виправлення описки в судовому рішенні необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описка – це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер.

З копії матеріалів справи № 554/10688/16-ц вбачається, що 16 січня 2018 року ТОВ «Аукціонний центр плюс» звернулося до суду із заявою про виправлення описок, допущених в ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 23 лютого 2017 року, в частині зазначення площі нежитлових приміщень, право власності на які визнано за цим товариством. При цьому посилань на документи чи обставини, які б свідчили про допущення суддею Андрієнко Г.В. описки, заява не містить. Також до заяви не додано жодних доказів на підтвердження факту допущення суддею Андрієнко Г.В. описки в ухвалі від 23 лютого 2017 року.

В ухвалі від 19 січня 2018 року про задоволення вказаної заяви суддя Андрієнко Г.В. зазначила про надходження до суду заяви ТОВ «Аукціонний центр плюс» про виправлення описки, виклавши короткий її зміст, та з посиланням на статтю 269 ЦПК України вказала про необхідність виправлення допущеної описки. При цьому будь-яких посилань на документи, з яких встановлено площу нежитлових приміщень, ухвала не містить.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Андрієнко Г.В. пояснила, що під час виправлення описки в ухвалі від 23 лютого 2017 року керувалася відомостями щодо площі нежитлових приміщень, зазначеними в технічному паспорті таких приміщень. Однак ухвала про виправлення описки зазначеного обґрунтування не містить, у зв’язку із чим у стороннього спостерігача може виникнути сумнів щодо об’єктивності судді у вирішенні цього питання.

Стосовно постановленої суддею Андрієнко Г.В. ухвали від 26 лютого 2018 року про роз’яснення судового рішення необхідно зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Роз’яснення судового рішення – це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз’яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз’яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до суті рішення та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових відомостей, або про роз’яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання, суд відмовляє у роз’ясненні рішення (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 9 липня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 14 травня 2019 року у справі № 904/2529/18).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суддя Андрієнко Г.В. усупереч вимогам статей 13, 271 ЦПК України постановила ухвалу від 26 лютого 2018 року про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди, якою встановила обов’язок органів державної реєстрації, приватних та державних нотаріусів, інших акредитованих осіб внести відмітки про припинення (скасування та погашення) записів про обтяження, арешти нерухомого майна шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначене не порушувалося ТОВ «Аукціонний центр плюс» в позовній заяві та під час розгляду справи, при цьому суддею Андрієнко Г.В. фактично вирішено питання щодо прав та обов’язків осіб, які не залучені до участі у справі.

Крім того, як уже зазначалося, ухвалою про роз’яснення судового рішення встановлено обов’язок уповноважених осіб, зокрема, скасувати арешт на нерухоме майно, накладений постановою слідчого від 31 грудня 2010 року у межах кримінальної справи, тобто суддею Андрієнко Г.В. вирішено питання, що підлягає розгляду виключно в порядку кримінального судочинства.

Водночас суддею Андрієнко Г.В. встановлено обов’язок уповноважених осіб щодо припинення обтяжень нерухомого майна, накладених Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Полтавської області, який не був учасником справи № 554/10688/16-ц.

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Андрієнко Г.В. вказала, що під час постановлення ухвали від 26 лютого 2018 року про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди взяла до уваги постанову Господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2012 року у справі № 18/257, відповідно до якої ВАТ «БК «Букрос» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи будь-які інші обмеження щодо розпорядження майном.

Однак зазначені доводи судді Андрієнко Г.В. не спростовують допущених нею порушень норм процесуального права, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 19 березня 2013 року постанову Господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2012 року, на яку посилалася суддя, скасовано. Зазначена постанова Вищого господарського суду України з 29 березня 2013 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним.

У пункті 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до статті 1 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У параграфі 5 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів, що стосуються Правил етичної поведінки суддів, їх застосування й дотримання (2004 року), зазначено, що етичні принципи існують для того, щоб поставити суддів вище будь-яких підозр, щоб заохотити досягнення найвищих стандартів.

Суддя як правник-професіонал і людина, яка має самоповагу, усвідомлює власну відповідальність перед людьми за кожний вирішений спір.

Впевненість громадськості в судовій владі підривається, якщо прийняття рішення суддею створює враження такого, що було прийнято під стороннім впливом. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін у розгляді конкретної справи, але й з боку суспільства у цілому.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв’язку, упередженості або впливу, але й вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Допущені суддею Андрієнко Г.В. під час розгляду справи № 554/10688/16-ц грубі порушення норм процесуального права та зміст постановлених суддею ухвал в цій справі, зокрема про затвердження мирової угоди, виправлення описки в ухвалі та роз’яснення ухвали, викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об’єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду. Зазначене, у свою чергу, підриває авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Таким чином, з огляду на встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, доводи та мотиви скарги судді висновки Дисциплінарної палати про наявність у діях вказаної судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обґрунтованими.

Доводи, викладені у скарзі судді Андрієнко Г.В., зокрема про неправильну кваліфікацію Дисциплінарною палатою її дій, не спростовують правильність зазначених висновків.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати доводи судді Андрієнко Г.В. про те, що допущені нею порушення є добросовісною суддівською помилкою, з огляду на таке.

На добросовісність суддівської помилки може вказувати те, що суддя діяла сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків встановила фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінила докази та тлумачила закон, але припустилася помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

З огляду на закріплений у статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) обов’язок судді відмовити в затвердженні мирової угоди, умови якої не стосуються предмета позову, допущені суддею Андрієнко Г.В. помилки є очевидними та однозначними. При цьому порушення, допущені суддею під час постановлення у справі № 354/10688/16-ц ухвал про виправлення описки в судовому рішенні та його роз’яснення, також є очевидними та однозначними.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи вид стягнення, який мав бути застосований до судді Андрієнко Г.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінила дії судді в сукупності, зокрема характер, чисельність та системність допущених нею істотних порушень норм процесуального закону, та врахувала її характеристику.

За встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, з огляду на те, що дисциплінарний проступок вчинено під час здійснення правосуддя, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є пропорційним вчиненому проступку.

Посилання судді Андрієнко Г.В. на практику Вищої ради правосуддя щодо застосування дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у порушенні суддями норм процесуального права під час затвердження мирових угод, а також застосування більш м’якого дисциплінарного стягнення, ніж передбачено законом, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може бути підставою для зміни оскаржуваного рішення, оскільки обставини дисциплінарних справ, на які посилається суддя, не є тотожними обставинам цієї справи.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення

Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2021 року № 496/2дп/15-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Ганни В’ячеславівни.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

В. о. Голови

Вищої ради правосуддя                                           О.В. Маловацький

 

Члени Вищої ради правосуддя                               С.М. Болотін

 

                                                                                     В.І. Говоруха

 

                                                                                     П.М. Гречківський

 

                                                                                      В.І. Данішевська

 

                                                                                     Л.Б. Іванова

 

                                                                                    Н.С. Краснощокова

 

                                                                                   В.В. Матвійчук

 

                                                                                     І.Б. Плахтій

 

                                                                                     Т.С. Розваляєва

 

                                                                                     В.В. Саліхов

 

                                                                                      В.Г. Суховий

 

                                                                                     С.Б. Шелест

 

                                                                                      Л.А. Швецова

Примітки: 

Ухвала Вищої ради правосуддя від 16.11.2021 № 2228/0/15-21 про виправлення описки