X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
05.07.2021
1454/2дп/15-21
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М. та залученого із Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Говорухи В.І., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В. за результатами попередньої перевірки скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 22 березня 2021 року за вхідним № М-1674/6/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. від 19 березня 2021 року на дії судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О., вчинені під час розгляду справ №№ 520/3399/19, 520/9080/19, 520/956/19, 947/24041/19, 947/31188/19, 947/3639/20, 947/8914/20, 647/9900/20, 647/13711/20, 947/17712/20, 647/19089/20, 947/19062/20, 947/19600/20.

У скарзі Маселка Р.А. зазначено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. ухвалила тринадцять постанов про закриття справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У вказаних справах про адміністративні правопорушення, як зазначає автор скарги, протоколи про адміністративні правопорушення були розподілені судді Федулеєвій Ю.О. не меш ніж за два місяці до закінчення строку притягнення до відповідальності.

Скаржник також зауважує, що у постановах про закриття провадження в цих справах відсутні посилання на обставини, які б вказували на неможливість розгляду справ у визначений законодавством строк.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, на думку Маселка Р.А., порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, негативно впливає на ефективність правосуддя, на авторитет судової влади.

Призначаючи справи про адміністративні правопорушення до розгляду поза межами строків, передбачених статтями 38, 277 КУпАП, як зауважує скаржник, суддя Федулеєва Ю.О. не могла не усвідомлювати, що наслідком цього буде затягування розгляду справи та закриття адміністративного провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене Маселко Р.А. просить притягнути суддю Київського районного суду міста Одеси Федулеєву Ю.О. до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, та допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 22 березня 2021 року вказану дисциплінарну скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Прудивусу О.В.

Статтею 108 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 травня 2021 року № 1473-IX (далі – Закон № 1402-VIII), встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивусом О.В. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., вивчивши його висновок та матеріали перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. з огляду на таке.

Здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як передбачено підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Як наголошено у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 7, www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011740-14).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту (пункт 3 постанови), при цьому строки розгляду справ не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через призначення судових засідань із великими інтервалами, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків (пункт 7 постанови).

У пункті 11 вказаної вище постанови Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судам слід дотримуватись вимог статей 277, 2772, 278 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення та враховувати, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 цього Кодексу, не можуть бути продовжені, у зв’язку із чим підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно починати у найкоротші терміни після надходження до провадження судді протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також звернув увагу судів, що у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обчислюється, починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні – з дня його виявлення), і можливості зупинення цього строку не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП (пункт 12 постанови).

Крім того, системний аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» свідчить, що в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» суд роз’яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків (www.ips.ligazakon.net/document/SO0662).

Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно із частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.

Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Продовження строків накладення адміністративних стягнень КУпАП не передбачено, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку, яка є джерелом серйозної потенційної небезпеки для життя та здоров’я учасників дорожнього руху, установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, отже, не виконуються завдання цього Кодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій, зокрема суду.

Таким чином, з огляду на наведене слід зробити висновок, що питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення. Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Таким чином, відкладаючи розгляд адміністративної справи за клопотанням учасників процесу, суддя має враховувати визначені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.

Аналіз вказаних положень закону свідчить, що підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно починати у найкоротший термін після надходження до судді протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Як убачається з дисциплінарної скарги Маселка Р.А., справа № 520/3399/19 розглянута суддею Київського районного суду міста Одеси Федулеєвою Ю.О. через 96 днів з моменту надходження до суду, справа № 520/9080/19 – через 70 днів, справа № 520/9856/19 – через 87 днів, справа № 947/24041/19 – через 82 дні, справа № 947/31188/19 – через 78 днів, справа № 947/3639/20 – через 84 дні, справа № 947/8914/20 – через 75 днів, справа № 947/9900/20 – через 88 днів, справа № 947/13711/20 – через 80 днів, справа № 947/17712/20 – через 65 днів, справа № 947/19089/20 – через 77 днів, справа № 947/19062/20 – через 77 днів, справа № 947/19600/20 – через 79 днів.

Зважаючи на чітко регламентований КУпАП порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. мала врахувати, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справ з дотриманням вимог закону, та повинна була вжити всіх заходів для вирішення справ у строк, визначений КУпАП, з урахуванням правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

На пропозицію члена Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В. суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що дисциплінарне правопорушення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 11 -260сап20, має не формальний, а матеріальний склад (якщо застосувати аналогію класифікації складів злочинів). Обов’язковими елементами об’єктивної сторони такого проступку є: 1) порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону; 2) істотні негативні наслідки; 3) причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями і наслідками.

Істотні негативні наслідки мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

У пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Відтак слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.

Важливим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви (скарги), не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді. При цьому розумність тривалості судового провадження має оцінюватись з урахуванням, у тому числі, стану перенавантаження судової системи.

Для визначення бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17)).

Під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган, як вважає суддя, мають проаналізувати доводи судді, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у провадженні судді, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу) суддя об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, що, у свою чергу, виключає наявність складу дисциплінарного проступку судді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Системне тлумачення положень статті 106 Закону № 1402-VIII, в яких йдеться про умисел та недбалість судді щодо деяких складів дисциплінарних проступків суддів (пункт 1 частини першої), як зазначає суддя, дає підстави стверджувати, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення як обов’язкової ознаки складу дисциплінарного проступку є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є явно непропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.

Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

По суті, зазначені у дисциплінарній скарзі судові справи за результатами аналізу їх фактичних обставин та підстав для прийняття кінцевих процесуальних рішень про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна, як зазначила у поясненнях суддя, умовно розділити на певні категорії, які зводяться до: 1) необхідності неодноразового відкладення справ про адміністративні правопорушення з огляду на відсутність належного підтвердження вручення особі, відносно якої складено протокол, повідомлення про дату та час судового засідання; 2) виклику до суду учасників справ про адміністративні правопорушення (свідків, інспекторів); 3) надання достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справ, а також часу для залучення захисника; 4) гарантування права на захист; 5) перебування судді у відпустці; 6) перебування особи, відносно якої складено протокол у медичному закладі; 7) діючого на території України карантину; 8) відсутності фізичної можливості викликати особу в судове засідання з огляду на відсутність марок; 9) сукупності вказаних обставин.

Щодо необхідності неодноразового відкладення справ про адміністративні правопорушення з огляду на відсутність належного підтвердження вручення особі, стосовно якої складено протокол, повідомлення про дату та час судового засідання суддя Федулеєва Ю.О. звернула увагу на таке.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791–2794 цього Кодексу.

У поясненнях суддя Федулеєва Ю.О. зауважила, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17 (адміністративне провадження № К/9901/38702/18) та у № 308/12552/16-а (адміністративне провадження № К/9901/32526/18) вказано, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав – на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Обов’язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи закон покладає на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов’язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише повідомлення, без підтвердження його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, спрямовані на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень. Зокрема, передбачено що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснюється лише у разі наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов’язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Доказувати цю обставину має уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечити участь особи в розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Цей висновок, на думку судді, узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 6 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Суддя Федулеєва Ю.О. у поясненнях також зазначила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108цс19) зазначено, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16- ц, у пунктах 47–48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).

У справах про адміністративні правопорушення №№ 947/17712/20, 947/9900/20, 947/31188/19, 947/24041/19, 520/9856/19, 520/3399/19, як зазначила суддя Федулеєва Ю.О., були відсутні відомості про належне сповіщення особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, про дату та час судового засідання, тому розгляд справи відкладався.

В інших справах про адміністративні правопорушення, як повідомила Федулеєва Ю.О., розгляд справ відкладався з таких підстав: надання часу для ознайомлення з матеріалами справ, а також часу для залучення захисника (справи №№ 947/19600/20, 947/19089/20); виклик до суду учасників справ про адміністративні правопорушення (свідків, інспекторів) (справи №№ 947/19062/20, 520/9080/19); карантинні заходи на території України (справи №№ 947/3639/20, 947/8914/20); відсутність можливості викликати особу в судове засідання через відсутність поштових марок у судді; хвороба особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення (справа № 947/13711/20).

Під час вирішення питання про наявність / відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження за скаргою Маселка Р.А. суддя Федулеєва Ю.О. просить врахувати рішення Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20, яким рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Відповідно до вказаних показників, як зазначає суддя, середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ, становить: у кримінальних провадженнях – 547 хвилин; досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хвилину; адміністративного судочинства – 379 хвилин; цивільного судочинства – 287 хвилин; адміністративних правопорушень – 130 хвилин; окремих процесуальних питань – 99 хвилин.

З огляду на викладене суддя зазначає, що за 2018 рік нею розглянуто 8 кримінальних проваджень по суті, 588 клопотань слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій, скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора, під час проведення досудового розслідування, 65 справ про адміністративні правопорушення, з яких 15 справ за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, з яких жодної не скасовано, та з підстав, передбачених статтею 38 та пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, закрито провадження в одній справі.

За 2019 рік розглянуто 33 кримінальних провадження по суті, 4075 клопотань слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій, скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора, під час проведення досудового розслідування, 452 справи про адміністративні правопорушення, з них 116 справ за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, з яких скасовано 4 справи, та з підстав, передбачених статтею 38 та пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, закрито провадження у 8 справах.

За 2020 рік розглянуто по суті 32 кримінальних проваджень, 5831 клопотання слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій, скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора під час проведення досудового розслідування, 165 справ про адміністративні правопорушення, з яких 60 справ за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, з яких жодної не скасовано, та з підстав, передбачених статтею 38 та пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, закрито провадження у 12 справах.

З 1 січня по 26 квітня 2021 року розглянуто 2 кримінальних провадження по суті, 1482 клопотання слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій, скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора, під час проведення досудового розслідування, 6 справ у порядку виконання вироку суду, 29 справ про адміністративні правопорушення, з яких 2 справи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, з яких жодної не скасовано та в жодній не закрито провадження.

Важливо наголосити, що оцінка впливу такого навантаження судді на розгляд справ, можливість призначення розгляду справ, про які йдеться у скаргах Маселка Р.А., та розгляду їх у строки, визначені КУпАП, враховуючи вказане навантаження, може бути надана під час розгляду дисциплінарної справи.

Крім цього, суддя Федулеєва Ю.О. просить врахувати практику Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя з розгляду аналогічних скарг, а саме: ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2020 року № 1423/3дп/15-20, рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2020 року № 2772/2дп/15-20, ухвалу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2021 року № 389/1дп/15-21, ухвалу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2021 року № 215/1дп/15-21, ухвалу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 березня 2021 року № 553/1дп/15-21, ухвалу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 березня 2021 року № 553/1дп/15-21, рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 лютого 2021 року № 454/3дп/15-21, та відмовити у відкритті дисциплінарного провадження, оскільки зміст цієї скарги зводиться виключно до незгоди з постановленими суддею рішеннями.

Згідно із приписами частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наведені вище обставини, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, можуть свідчити про наявність у діях судді Федулеєвої Ю.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Разом із тим Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що попередньою перевіркою скарги не встановлено обставин, які б свідчили, що суддею Федулеєвою Ю.О. під час здійснення правосуддя у справах №№ 520/3399/19, 520/9080/19, 520/956/19, 947/24041/19, 947/31188/19, 947/3639/20, 947/8914/20, 647/9900/20, 647/13711/20, 947/17712/20, 647/19089/20, 947/19062/20, 947/19600/20 допущено поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

При цьому Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                               В.В. Саліхов

 

Член Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                               С.М. Болотін

 

Член Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                              В.І. Говоруха