Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., члена Краснощокової Н.С. та залученого із Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Говорухи В.І., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Туткалюка Василя Михайловича стосовно судді Тернопільського апеляційного суду Галіян Людмили Євгенівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 грудня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга Туткалюка В.М. від 6 грудня 2019 року (єдиний унікальний номер Т-6679/0/7-19) на дії судді Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. під час здійснення правосуддя у справі № 596/15/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2019 року вказана дисциплінарна скарга передана Шапрану В.В.
Під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено такі обставини.
30 вересня 2019 року постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (вступна та резолютивна частини), постановлено, що повний текст судового рішення буде виготовлено 7 жовтня 2019 року.
7 жовтня 2019 року складено повний текст судового рішення.
8 жовтня 2019 року ОСОБА-2 отримано копію повного тексту судового рішення.
17 жовтня 2019 року ОСОБА-2 подано апеляційну скаргу на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
22 жовтня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказана апеляційна скарга передана Галіян Л.Є.
8 листопада 2019 року постановою Тернопільського апеляційного суду, винесеною суддею Галіян Л.Є., у задоволенні клопотання ОСОБА-2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2019 року відмовлено, апеляційну скаргу – повернуто.
Туткалюк В.М. у дисциплінарній скарзі зазначив, що суддя Галіян Л.Є. протиправно відмовила у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повний текст рішення суду першої інстанції він отримав 8 жовтня 2019 року, що є поважною причиною пропуску строку.
За такі дії автор скарги просить притягнути вказану суддю до дисциплінарної відповідальності за умисну незаконну відмову в доступі до правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих Туткалюку В.М. процесуальних прав.
Оцінюючи дії судді Галіян Л.Є. слід виходити з такого.
Щодо початку обчислення строків на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення слід зазначити, що частиною другою статті 294 КУпАП встановлено десятиденний строк з дня винесення судом першої інстанції постанови.
Відповідно до частини першої статті 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Резолютивна частина рішення оголошена 30 вересня 2019 року й згідно із журналом судового засідання ОСОБА-2 був присутній у судовому засіданні.
Таким чином, дата оголошення резолютивної частини рішення (30 вересня 2019 року) є датою винесення суддею рішення й відповідно датою початку обчислення строків на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі № 596/15/19.
Системне тлумачення положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.
В цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.
Порядок подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі про адміністративне правопорушення регламентовано виключно статтею 294 КУпАП, при цьому конкретних вимог до такої апеляційної скарги законом не встановлено.
Разом із тим, слід врахувати те, що згідно з положеннями процесуальних кодексів України однією з обов’язкових вимог до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є наявність в ній обґрунтування незгоди скаржника із висновками, зробленими в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини другої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Пунктом 4 частини першої статті 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) перебачено, що в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
З огляду на викладене, в КУпАП існує законодавча прогалина щодо встановлення вимог до апеляційної скарги, яка заповнюється в результаті застосування аналогії закону.
Таким чином, для забезпечення гарантованого Основним Законом України права на апеляційний перегляд справи особа має подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк із зазначенням доводів щодо незгоди із встановленими судом обставинами.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 283 КУпАП постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
30 вересня 2019 року у справі № 596/15/19 постановлено «скорочене» судове рішення. У випадках ухвалення судом «скороченого» судового рішення мотивувальна частина суддею не зазначається й відповідно обставини та мотиви, з яких суд дійшов певних висновків, скаржнику відомі бути не можуть.
Таким чином, у разі ухвалення «скороченого» судового рішення 30 вересня 2019 року Туткалюк В.М. фактично був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо встановлених судом обставин й відповідно реалізувати право на апеляційний перегляд судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово підкреслював позицію, згідно з якою право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.
Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Повний текст судового рішення з наведенням суддею мотивів прийняття відповідного рішення виготовлений 7 жовтня 2019 року й отриманий ОСОБА-2 8 жовтня 2019 року.
Відтак, Туткалюк В.М. з моменту отримання повного тексту судового рішення мав усі необхідні засоби для реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга подана ОСОБА-2 17 жовтня 2019 року з клопотанням про поновлення строку, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання ним повного тексту судового рішення.
Положеннями частини другої статті 294 КУпАП у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Проте суддею Галіян Л.Є. встановлено, що отримання повного тексту судового рішення не в день ухвалення рішення не може бути поважною причиною пропуску строку. Суддею відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку, апеляційну скаргу повернуто апелянту.
У поясненнях суддя Галіян Л.Є. вказує, що обчислення десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення слід рахувати з моменту оголошення резолютивної частини судового рішення (з 30 вересня 2019 року), а присутність особи в судовому засіданні під час її оголошення виключає можливість встановлення судом факту неотримання повного тексту судового рішення як поважну причину пропуску строку.
На обґрунтування своєї позиції суддя Галіян Л.Є. наводить позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, згідно з якою, як вказує суддя, коли слідчий суддя з посиланням на частину другу статті 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Щодо вказаних доводів судді Галіян Л.Є. слід зазначити, що за позицією Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду строк на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів обчислюється з моменту оголошення резолютивної частини. Водночас у постанові суду касаційної інстанції зазначено, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною першою статті 117 КПК України.
За результатами розгляду справи суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду апеляційної інстанції. У судовому рішенні Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зазначено, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт, що особа одночасно заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У вказаному клопотанні особа вказала, що до постановлення повного тексту ухвали їй не було відомо мотиви постановленого слідчим суддею рішення, тому у визначений процесуальним законом п’ятиденний строк не змогла навести обґрунтованих доводів щодо незаконності оспорюваної ухвали.
Отже, Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформовано правову позицію, згідно з якою строк на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів обчислюється з моменту оголошення резолютивної частини рішення, проте необізнаність особи з мотивами прийнятого судом рішення (отримання «скороченого» судового рішення) є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того суддя Галіян Л.Є. вказала, що Туткалюк В.М. отримав копію повного тексту судового рішення 8 жовтня 2019 року, тому мав можливість до закінчення строку на апеляційне оскарження – 10 жовтня 2019 року скористатись наданим йому правом.
Визначені законодавцем строки подачі відповідних процесуальних документів обумовлюються необхідністю відповідного часу для їх підготовки.
З урахуванням встановленого десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення посилання судді Галіян Л.Є. на наявність у Туткалюка В.М. таких стислих строків на апеляційне оскарження не заслуговують на увагу.
Також суддя Галіян Л.Є. вказує, що поновлення строку на апеляційне оскарження суперечило б принципам юридичної визначеності та рівності сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 – 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, пункти 37 – 38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року).
Так, за позицією ЄСПЛ має зберігатись баланс між дотриманням принципу остаточності рішень суду та правом іншої сторони на оскарження такого рішення.
Як встановлено попередньою перевіркою строк на оскарження постанови суду першої інстанції закінчився 10 жовтня 2019 року, однак пропуск строку Туткалюком В.М. у зв’язку з необізнаністю його з мотивами прийнятого судом рішення є поважною причиною пропуску цього строку.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисну або внаслідок недбалості незаконну відмова в доступі до правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
З урахуванням встановлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відомості, викладені у дисциплінарній скарзі Туткалюка В.М., можуть свідчити про наявність у діях судді Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене та керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Тернопільського апеляційного суду Галіян Людмили Євгенівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Н.С. Краснощокова
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
