Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Грищука В.К., члена Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 березня 2019 року № 35/ко-19 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської Олени Володимирівни,
встановила:
4 квітня 2019 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 3599/0/8-19 надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 березня 2019 року № 35/ко-19 (далі – рішення № 35/ко-19), яким зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. та вирішено звернутися до Вищої ради правосуддя щодо вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті стосовно вказаної судді.
Як вбачається зі змісту рішення № 35/ко-19, під час кваліфікаційного оцінювання судді Лісовської О.В., призначеного на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, виявлено, що у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік суддя підтвердила, що нею не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
При цьому у матеріалах суддівського досьє міститься інформація про постановлення суддею Лісовською О.В. 30 січня 2014 року рішення у справі № 754/534/14-п, яким особу притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та застосовано покарання у вигляді штрафу, а також судового рішення від 7 лютого 2014 року у справі № 754/1130/14-п, яким особу притягнуто до адміністративної відповідальності за тією самою нормою вказаного Кодексу та застосовано покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на три місяці.
Зазначена інформація підтверджується рішеннями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнями:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/45002052,
http://revestr.court.gov.ua/Review/45002064.
У рішенні № 35/ко-19 також зазначено, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) вказані обставини можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя 4 квітня 2019 року рішення № 35/ко-19 передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», підпункту 12.1.1 пункту 12.1 Регламенту Вищої ради правосуддя доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку інформації, викладеної в рішенні № 35/ко-19, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 травня 2019 року № 1361/2дп/15-19 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. відкрито дисциплінарну справу.
Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали викладені в рішенні № 35/ко-19 обставини, що вказували на можливий допущений суддею Лісовською О.В. дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
Доповідач на підставі статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» запропонував судді Лісовській О.В. надати пояснення з приводу обставин, викладених у рішенні № 35/ко-19.
У наданих поясненнях суддя Лісовська О.В. зазначила, що 30 січня 2014 року дійсно прийняла постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосувала до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн, а також 7 лютого 2014 року прийняла постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП та застосувала до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Зазначила, що у подальшому її постановами від 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були звільнені від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Разом із тим у 2016 році декларація доброчесності судді подавалась нею вперше, на момент заповнення декларації були відсутні чіткі роз’яснення щодо відображення твердження у пункті 17 декларації.
У зв’язку із цим при заповненні декларації, як зазначає суддя Лісовська О.В., вона взяла до уваги те, що під час розгляду зазначених судових справ правопорушники не заявляли, що були учасниками масових акцій протесту, не зверталися до Тимчасової слідчої комісії із заявами щодо проведення стосовно неї відповідної перевірки з посиланням на те, що були учасниками масових акцій протесту, судові рішення не оскаржували, зі скаргами на дії судді чи прийняті рішення не зверталися, в подальшому їх було звільнено від адміністративної відповідальності.
У поясненнях суддя Лісовська О.В. також звертає увагу на те, що вказані рішення були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що також свідчить про відсутність у неї умислу приховати будь-які відомості про постановлені судові рішення.
Більш того, суддя Лісовська О.В. зазначає, що пройшла спеціальну перевірку, передбачену Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у зв’язку із прийняттям вказаних рішень, за результатами якої не встановлено фактів, які б свідчили про порушення нею присяги судді, та підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
За наведених обставин суддя Лісовська О.В. дійшла висновку про відсутність підстав для декларування відомостей, що нею одноособово або у складі колегії суддів приймались рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у зв’язку із чим у пункті 17 розділу II декларації доброчесності судді підтвердила, що вказаних рішень не приймала, однак таке твердження виявилось помилковим.
Таким чином, на думку судді Лісовської О.В., незазначення повних відомостей у декларації доброчесності судді за 2015 рік є наслідком неправильного тлумачення нею норм нового на той час Закону № 1402-VІІІ, а не умисного приховування інформації чи допущення грубої недбалості.
Аналогічні пояснення суддя Лісовська О.В. надала і Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 8 липня 2019 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Лісовська О.В. підтримала надані пояснення та просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, пояснення судді, дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Лісовська Олена Володимирівна Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 обрана на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2007 року № 1115-V призначена на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В.
Колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час засідання 18 березня 2019 року провела співбесіду із суддею Лісовською О.В. та обговорила питання щодо показників її роботи за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. Вища кваліфікаційна комісія суддів України 18 березня 2019 року ухвалила рішення № 35/ко-19 про його зупинення.
Підставою прийняття такого рішення стало встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України факту незазначення Лісовською О.В. у декларації доброчесності судді за 2015 рік відомостей про ухвалення рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
Обов’язок судді щорічно до 1 лютого подавати декларацію доброчесності шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за формою, що визначається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виник із прийняттям та набранням чинності Законом № 1402-VІІІ (тобто з 29 вересня 2016 року) та передбачений статтею 62 цього Закону.
Водночас відповідно до пункту 42 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ судді зобов’язані подати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зв’язків судді та декларацію доброчесності судді:
1) судді Верховного Суду України, судді вищих спеціалізованих судів – протягом шістдесяти днів з дня набрання чинності цим Законом;
2) судді апеляційних судів – протягом дев’яноста днів з дня набрання чинності цим Законом;
3) судді місцевих судів – протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 4 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 31 жовтня 2016 року, у декларації доброчесності судді заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації доброчесності судді вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
На виконання вимог пункту 42 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ суддею Лісовською О.В. подано до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за 2015 рік у встановлений законодавством строк.
Проте у поданій вперше декларації доброчесності судді за 2015 рік Лісовською О.В. дійсно не зазначено відомостей про ухвалення рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», а саме рішень від 30 січня 2014 року у справі № 754/534/14-п та від 7 лютого 2014 року у справі № 754/1130/14-п.
Ця обставина свідчить, що суддею Лісовською О.В. не виконані вимоги статті 62 Закону № 1402-VІІІ щодо заповнення поданої вперше декларації доброчесності судді із зазначенням обставин, які мали місце упродовж усього її життя.
Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Оскільки відповідальність, передбачена пунктом 19 частини першої статті 106 вказаного Закону, настає виключно у разі декларування суддею завідомо недостовірних відомостей, слід зазначити, що обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є наявність умислу на допущення порушення, проте наявності умислу у поведінці судді Лісовської О.В не встановлено з огляду на таке.
Оцінюючи обставини, встановлені під час перевірки відомостей, викладених у рішенні № 35/ко-19, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Лісовською О.В. не зазначено вказаних відомостей у декларації доброчесності судді за 2015 рік у зв’язку з неправильним тлумаченням нею норм нового на той час Закону № 1402-VІІІ, що не було наслідком умислу або недбалості в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів.
На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, незазначення у декларації доброчесності судді за 2015 рік відомостей про ухвалення рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», зумовлене неправильним тлумаченням суддею Лісовською О.В. норм Закону № 1402-VІІІ та необізнаністю.
Про те, що суддя Лісовська О.В. помилково тлумачила положення нового законодавства, можуть свідчити її пояснення, надані Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Вищій раді правосуддя, в яких підтверджено вказані обставини та додатково зазначено, що Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції перевірка стосовно неї не проводилася, скарги на її дії не надходили, у зв’язку із чим суддя вважала, що при заповненні декларації доброчесності не повинна відображати в пункті 17 відомості щодо прийняття вказаних рішень.
На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час заповнення декларації доброчесності суддя Лісовська О.В. не мала на меті приховати вказані відомості, а зазначену неточність допустила внаслідок помилкового тлумачення положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
За таких обставин у притягненні судді Лісовської О.В. до дисциплінарної відповідальності має бути відмовлено, а дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.38, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської Олени Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської Олени Володимирівни припинити.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.К. Грищук
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Прудивус
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя С.Б. Шелест
