Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Юрія Федоровича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 10 травня 2019 року (вх. № 2081/0/6-19) надійшла скарга судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Ю.Ф. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 травня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Говоруху В.І.

Скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 квітня 2019 року суддя Шофаренко Ю.Ф. подав у строки, визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Член Вищої ради правосуддя Говоруха В.І. за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про необхідність скасування рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19.

Суддя Шофаренко Ю.Ф. та скаржник Дубіневич В.Л. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Шофаренко Ю.Ф., який підтримав скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19, та скаржник Дубіневич В.Л., який заперечував проти задоволення скарги.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Говоруху В.І., суддю Шофаренка Ю.Ф., скаржника Дубіневича В.Л., дійшла висновку, що рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 слід скасувати з огляду на таке.

Шофаренко Юрій Федорович Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначений на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 20 жовтня 2005 року № 3017-ІV обраний суддею безстроково. Указом Президента України від 19 травня 2010 року № 630/2010 переведений на посаду судді Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 133/2013 переведений на посаду судді Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим. Указом Президента України від 23 квітня 2014 року № 430/2014 переведений на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 липня 2017 року № 2281/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Ю.Ф.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 суддю Шофаренка Ю.Ф. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Суддя Шофаренко Ю.Ф. вважає рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 незаконним, тому просить його скасувати, а дисциплінарне провадження закрити.

Як вбачається зі скарги, суддя Шофаренко Ю.Ф. стверджує, що під час вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення Друга Дисциплінарна палата не повною мірою з’ясувала обставини справи, а зібраним у справі доказам надала неправильну юридичну оцінку, внаслідок чого дійшла помилкового висновку про наявність у його діях вини у формі недбалості.

Встановлено, що 2 жовтня 2015 року суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці. Зазначена ухвала до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр) не була надіслана, оскільки на той час Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська вносив до ЄДРСР лише остаточні судові рішення про вирішення справи по суті згідно з переліком, затвердженим Радою суддів України 17 лютого 2012 року, до якого не входили рішення про продовження дії запобіжних заходів.

Порядок доступу до судових рішень врегульований Законом України «Про доступ до судових рішень», згідно зі статтею 3 якого суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (норма у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Водночас вказаним Законом у редакції, чинній з 13 листопада 2011 року до 28 березня 2015 року, було встановлено, що перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, які підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Такий перелік був затверджений Радою суддів України 17 лютого 2012 року і втратив чинність 2 червня 2015 року.

22 липня 2015 року Рада суддів України ухвалила рішення, в якому зазначила, що логічною є вимога щодо надсилання до ЄДРСР текстів лише остаточних судових рішень, якими справу вирішено по суті. Надсилання до ЄДРСР великого обсягу ухвал про відкриття провадження, призначення справ до розгляду та з інших процесуальних питань не має сенсу через втрату актуальності такими судовими рішеннями. Цим самим рішенням Рада суддів України ініціювала звернутися до суб’єкта законодавчої ініціативи.

Таким чином, на думку судді Шофаренка Ю.Ф., на той час існувала невизначеність щодо того, які рішення вносити до ЄДРСР: остаточні чи проміжні. Тільки в середині 2016 року стало зрозуміло, що до ЄДРСР вносяться всі рішення.

Суддя зазначив, що на цей час він розуміє, що ухвала від 2 жовтня 2015 року про продовження на два місяці обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягала внесенню до Реєстру.

Вказав, що як головуючий суддя виконав усі дії, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 в порядку статті 128 КПК України не пред’являвся.

Зобов’язання головуючого судді з’ясувати питання щодо наявності цивільного позову в рамках кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання, оскільки на цьому наголошував захисник обвинуваченого, вважає «рудиментом радянського кодексу».

Суддя Шофаренко Ю.Ф. у скарзі стверджує, що строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності сплинув.

З оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

Із відомостей, які містяться в ЄДРСР, вбачається, що ухвала Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року про продовження на два місяці обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою була надіслана судом до ЄДРСР лише 6 вересня 2017 року, тобто майже через два роки після її постановлення.

Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі – Закон № 3262-IV) визначено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні.

Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному Законом № 3262-IV. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 3 Закону № 3262-IV суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення й окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено несвоєчасне надання суддею копії судового рішення від 2 жовтня 2015 року для його внесення до ЄДРСР, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Стосовно скарги у частині притягнення судді Шофаренка Ю.Ф. до дисциплінарної відповідальності за невирішення судом під його головуванням цивільного позову Дубіневича В.Л. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила таке.

Вперше обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 надійшов до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська 1 квітня 2015 року та перебував у провадженні судді Ігнатенко В.В. (справа № 202/2904/15-к).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2015 року (додана Дубіневичем В.Л. до скарги, але відсутня в ЄДРСР) до матеріалів кримінального провадження долучено позовну заяву потерпілого ОСОБА_2. Вказане підтверджується також журналом підготовчого судового засідання від 15 квітня 2015 року та описом справи, де зазначено, що цивільний позов знаходиться на арк. 28 (том 3) у справі № 202/2904/15-к.

24 квітня 2015 року ухвалою суду обвинувальний акт з додатками повернуто прокурору для усунення недоліків. Вказана ухвала залишена без змін судом апеляційної інстанції.

14 липня 2015 року після усунення недоліків прокуратура повторно подала обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, який на підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд колегії у такому складі: головуючий суддя (доповідач) Шофаренко Ю.Г., судді Марченко Н.Ю., Волошин Є.В. (справа № 202/5869/15-к).

У вказаному обвинувальному акті (а. с. 4, том 1) зазначено, що «під час досудового розслідування цивільний позов не заявлено. Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі ____________ гривень під час судового розгляду».

Проте в копії матеріалів справи № 202/5869/15-к вказаний цивільний позов відсутній. Не зазначено про нього і в реєстрі матеріалів досудового розслідування (а. с. 6–8, том 1).

Член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. для з’ясування вказаної інформації витребовував копію кримінальної справи № 202/2904/15-к, яка перебувала у провадженні судді Ігнатенко В.В.

У листі, що надійшов до Вищої ради правосуддя 25 лютого 2019 року, суддя Шофаренко Ю.Ф. повідомив про неможливість надання копії вказаної справи, оскільки обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 після апеляційного розгляду був повернутий прокурору.

Суддя наголосив, що при повторному зверненні прокуратури з обвинувальним актом цивільного позову до нього додано не було. Під час розгляду справи під його головуванням потерпілий Дубіневич В.Л. цивільний позов у порядку статті 128 КПК України не заявляв.

Наявність у кримінальному провадженні цивільного позову та обвинувального акта, який суд Індустріального району міста Дніпропетровська під головуванням судді Ігнатенко В.В. повернув прокурору, пояснюється тим, що прокурор під час судового розгляду заявив клопотання про приєднання до кримінального провадження всіх матеріалів, зібраних органами досудового розслідування, з дослідженням конкретних доказів, що мають значення для справи.

Клопотання було задоволено, проте судом не досліджувались всі приєднані до кримінального провадження матеріали досудового розслідування. Цивільний позов та повернутий обвинувальний акт судом не досліджувалися.

Суддя Шофаренко Ю.Ф. надав копію технічного запису судового засідання від 24 вересня 2015 року, при прослуховуванні якого встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_2 наголошує, що в матеріалах кримінального провадження наявний цивільний позов, який також необхідно розглянути у цьому процесі (15:25 запису).

Крім того, як убачається із запису, суддя Шофаренко Ю.Ф. неодноразово зазначав: «ми дійсно пропустили цивільний позов, оголосіть його, коротко» (15:48); «суд не бачить цивільного позову…» (19:50); «зайшов інший обвинувальний акт і в цьому обвинувальному акті немає цивільного позову… Сторона обвинувачення повинна була приєднати його… Ви мали можливість до судового розгляду заявити цивільний позов…» (19:58).

Із журналу судового засідання від 24 вересня 2015 року (а.с. 48–50, том 1) вбачається, що суд, спілкуючись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого про долучення цивільного позову на стадії судового розгляду.

За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що висловлювання судді Шофаренка Ю.Ф. у судовому засіданні (15:48 запису) свідчать, що йому відомо про подання ОСОБА_2 цивільного позову у межах кримінального провадження.

Про заявлений цивільний позов потерпілий зазначив в обвинувальному акті, складеному 13 липня 2015 року, який надійшов до провадження судді Шофаренка Ю.Ф., що зобов’язувало суддю з’ясувати усі обставини, пов’язані із вказаним позовом, на стадії підготовчого судового засідання. Оскільки суддя цього не зробив, ОСОБА_2 не зміг реалізувати свої права.

Окрім того, з ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2015 року, якою кримінальне провадження призначено до судового розгляду, вбачається, що захисником обвинуваченого було заявлене клопотання про повернення обвинувального акта у зв’язку з невідповідністю його вимогам статті 291 КПК України, зокрема через наявність в акті посилання на цивільний позов, який не заявлений потерпілим. Проте суд в ухвалі зазначив, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані недоліки не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Таким чином, головуючий суддя Шофаренко Ю.Ф. зобов’язаний був з’ясувати питання щодо наявності цивільного позову в рамках кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання, оскільки захисник на цьому наголошував.

Частиною першою статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

ОСОБА_2, скориставшись таким правом, до початку судового розгляду заявив цивільний позов до обвинуваченого, який ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2015 року був долучений до матеріалів кримінального провадження та повинен був розглядатися по суті разом із кримінальним провадженням.

Відповідно до частини першої статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддею Шофаренком Ю.Ф. порушено право потерпілого ОСОБА_2 на розгляд його цивільного позову разом із кримінальним провадженням.

Частиною другою статті 315 КПК України визначено, що з метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.

Як встановлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення пункту 1 статті 6 вказаної Конвенції передбачають, що суд має бути безстороннім. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, пункт 26; рішення у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, пункт 53).

Тобто суддя має забезпечити відсутність будь-яких сумнівів у його необ’єктивності.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначене порушення вчинене суддею Шофаренком Ю.Ф. внаслідок недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час проведення перевірки та розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Таким чином, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренко Ю.Ф. внаслідок недбалості допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також несвоєчасно надав копію судового рішення для її внесення до ЄДРСР, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час розгляду суддею справи).

Аналогічні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності містить підпункт «а» пункту 1, пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції.

Під час перевірки дисциплінарної справи встановлено, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені достатньо повно і підтверджують вчинення суддею Шофаренком Ю.Ф. дисциплінарного проступку, а наведені у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19.

Разом із тим Вища рада правосуддя бере до уваги, що відповідно до вимог частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Частиною одинадцятою статті 109 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Положення цього Закону щодо застосування строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, на думку Вищої ради правосуддя, погіршує становище судді порівняно із нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), тому в силу положень статті 58 Конституції України має бути застосована стаття 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), якою передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Отже, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності – це передбачений законодавством певний проміжок часу з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня закінчення дисциплінарного провадження (без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці), результатом якого є ухвалення дисциплінарним органом рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Із дня вчинення суддею Шофаренком Ю.Ф. дисциплінарних проступків, без урахування часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці, минуло більше трьох років.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Ю.Ф. дійшла висновку, що на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження.

Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Вища рада правосуддя ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2019 року № 1168/2дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Юрія Федоровича та закрити дисциплінарне провадження.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                   В.І. Говоруха