X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
19.07.2021
1599/2дп/15-21
Про притягнення судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Блажівської О.Є., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., Грищука В.К., Саліхова В.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука Андрія Євгеновича, відкриту за дисциплінарною скаргою Національного антикорупційного бюро України,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 30 листопада 2018 року за вх. № 10258/0/8-18 надійшла дисциплінарна скарга Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) на дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. під час розгляду справи № 161/19067/17 про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення.

У дисциплінарній скарзі вказано, що суддя Сівчук А.Є. з огляду на втручання в його діяльність судді цього суду Ющука О.С. безпідставно затягував розгляд справи № 161/19067/17 про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, що в подальшому, на момент розгляду вказаної справи, призвело до закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі. При цьому суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики, які забезпечують суспільну довіру до суду. Крім того, про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя суддя Сівчук А.Є. не повідомив Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора упродовж п’яти днів після здійснення суддею Ющуком О.С. такого втручання.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року для розгляду вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бойка А.М.

Протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 5 червня 2019 року для розгляду цієї скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. (у зв’язку із закінченням повноважень члена Вищої ради правосуддя Бойка А.М.).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 січня 2021 року № 3/2дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сівчука А.Є., оскільки відомості, встановлені під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги НАБУ, можуть свідчити про наявність у діях судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

У зв’язку із закінченням повноважень члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., на підставі службової записки від 12 березня 2021 року № 108/0/10-21 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 22 березня 2021 року вказана вище дисциплінарна справа передана члену Вищої ради правосуддя Прудивусу О.В.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 липня 2021 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., відкритої за дисциплінарною скаргою НАБУ, суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибув представник скаржника – детектив П’ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Статів І.І., суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. та його захисник – адвокат Антонюк О.С. взяли участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові та усні пояснення судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., пояснення адвоката Антонюка О.С. та представника НАБУ, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Сівчук Андрій Євгенович Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 призначений на посаду судді Луцького міського суду Волинської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 647-VI обраний на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області безстроково.

Зі змісту характеристики, наданої головою Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюком А.М. Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, вбачається, що за час роботи на посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим працівником. Обізнаний із чинним законодавством та судовою практикою та правильно застосовує їх при розгляді судових справ. Суддя Сівчук А.Є. користується повагою та авторитетом у колективі, із громадянами та колегами по роботі ввічливий, уважний і тактовний. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З офіційного сайту Вищої ради правосуддя (www.hcj.gov.ua) також не вбачається відомостей щодо притягнення судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. до дисциплінарної відповідальності.

Як зазначено у дисциплінарній скарзі НАБУ, 5 грудня 2017 року інспектором СРПП Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області складено протокол стосовно вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

8 грудня 2017 року вказаний протокол надіслано до Луцького міськрайонного суду Волинської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 грудня 2017 року передано для розгляду судді Сівчуку А.Є., справі присвоєно єдиний унікальний номер 161/19067/17.

Як зазначив скаржник, 18 грудня 2017 року суддя цього суду Ющук О.С. під час розмови із ОСОБА1 пообіцяв дізнатися про дату розгляду вказаної справи та прізвище судді, який буде її розглядати. У подальшому, з’ясувавши, що справа стосовно вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення перебуває на розгляді у судді Сівчука А.Є., суддя Ющук О.С. запропонував ОСОБА1 «за отримання неправомірної вигоди у розмірі 15 000 грн здійснити вплив на суддю Сівчука А.Є. щодо затягування строку розгляду вказаної справи для прийняття ним рішення про її закриття у зв’язку зі спливом тримісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності».

21 грудня 2017 року розмір зазначеної неправомірної вигоди суддею Ющуком О.С. був змінений з 15 000 грн на 500 доларів США.

НАБУ стверджує, що з 22 грудня 2017 року по 27 лютого 2018 року за не встановлених слідством обставин, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, суддя Ющук О.С. здійснював вплив на суддю Сівчука А.Є.

Водночас скаржник зазначив, що суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. погодився із пропозицією щодо затягування розгляду справи № 161/19067/17 про адміністративне правопорушення на строк більше трьох місяців із дня його вчинення та прийняття рішення про її закриття у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, скаржник вказав, що 27 лютого 2018 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ющук О.С., перебуваючи у службовому кабінеті судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., повернув попередньо надані йому для ознайомлення матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1, водночас обговорював із суддею Сівчуком А.Є. спосіб розгляду вказаної справи, зокрема питання залучення ОСОБА1 адвоката для участі у справі, та вираховував дату закінчення тримісячного строку притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності – 5 березня 2018 року.

Також у дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що у подальшому суддя Сівчук А.Є. за клопотаннями ОСОБА1 та його адвоката Собковського С.С. безпідставно відкладав судові засідання, призначені у вказаній справі, внаслідок чого строк притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності закінчився.

При цьому, як вважає скаржник, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. порушив вимоги частини другої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов’язковою, та вимоги статті 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої участь адвоката у таких справах також не є обов’язковою.

На думку НАБУ, такі дії судді Сівчука А.Є. свідчать про безпідставне затягування ним розгляду справи № 161/19067/17 на строк більше трьох місяців із дня вчинення адміністративного правопорушення для прийняття в подальшому рішення про її закриття у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також скаржник вважає, що, вчинивши вказані дії, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Разом із тим НАБУ вказано, що суддя Сівчук А.Є. не повідомив Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора упродовж п’яти днів про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя після здійснення суддею Ющуком О.С. такого втручання.

На підтвердження доводів, викладених у дисциплінарній скарзі, НАБУ долучено до дисциплінарної скарги копії таких документів: протоколів допиту свідка ОСОБА1 від 21 грудня 2017 року, 12 березня та 2 липня 2018 року, протоколу допиту свідка ОСОБА2 від 19 березня 2018 року, протоколу огляду відеозапису розмови суддів 27 лютого 2018 року, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року, протоколу огляду матеріалів справ про адміністративні правопорушення від 4 жовтня 2018 року, протоколу обшуку у приміщенні за місцем проживання адвоката Гаврилюка В.В. від 15 березня 2018 року, а також листи Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2018 року та Генеральної прокуратури України від 11 вересня 2018 року про відсутність повідомлень судді Сівчука А.Є. щодо втручання в його діяльність як судді та будь-яких інших звернень судді Сівчука А.Є., компакт-диск із відеозаписом фіксації проведення НСРД.

Як зазначив суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. у письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 31 липня 2020 року за вх. № 3525/0/6-20, 12 грудня 2017 року до його провадження передано справу № 161/19067/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розгляд справи призначений на 09:00 21 грудня 2017 року.

21 грудня 2017 року о 09:00 ОСОБА1 в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність укладення угоди з адвокатом для захисту його прав. Розгляд справи відкладено на 11 січня 2018 року.

11 січня 2018 року в судове засідання прибули ОСОБА1 та адвокат Собковський С.С. ОСОБА1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність ознайомлення його адвоката з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 31 січня 2018 року.

31 січня 2018 року в судове засідання прибули ОСОБА1 та адвокат Собковський С.С. Адвокат подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи та виклик в судове засідання працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справи відкладено на 26 лютого 2018 року.

26 лютого 2018 року судове засідання не відбулося, оскільки 23 лютого 2018 року до суду надійшло письмове клопотання адвоката Собковського С.С. про відкладення розгляду справи у зв’язку з його участю в іншому судовому засіданні в іншому суді. З метою забезпечення ОСОБА1 права на захист розгляд справи відкладено на 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року судове засідання не відбулося у зв’язку з неявкою ОСОБА1 та його адвоката. Розгляд справи відкладено на 5 квітня 2018 року.

Як стверджує суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є., цього самого дня (15 березня 2018 року) близько 16:30 працівники правоохоронних органів провели обшук в його службовому кабінеті.

Суддя Сівчук А.Є. у письмових поясненнях також вказав, що саме під час обшуку від працівників правоохоронних органів йому стало відомо, що ОСОБА1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та за якою розпочато досудове розслідування кримінального провадження. У подальшому він був допитаний як свідок у цьому кримінальному провадженні.

На переконання судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., оскільки прийняття ним будь-яких процесуальних рішень у вказаній справі могло викликати сумнів у його неупередженості, 5 квітня 2018 року він ухвалив постанову про самовідвід від розгляду справи № 161/19067/17.

Цього самого дня, 5 квітня 2018 року, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями матеріали вказаної справи було передано до провадження судді Кирилюк В.Ф.

Суддя Сівчук А.Є. у письмових поясненнях також вказав, що твердження НАБУ про обговорення ним та суддею Ющуком О.С. 27 лютого 2018 року способу розгляду вказаної справи, зокрема залучення адвоката, а також про вираховування дати закінчення тримісячного строку притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності не відповідають дійсності, оскільки договір про надання правової допомоги був укладений між ОСОБА1 та адвокатом Собковським С.С. 10 січня 2018 року, при цьому ОСОБА1 та його адвокат прибули в судове засідання вперше 11 січня 2018 року. Крім того, суддя Сівчук А.Є. зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 судді Ющуку О.С. не надавалися.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. наголосив, що про існування можливих домовленостей між ОСОБА1 та суддею Ющуком О.С., а також про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за письмовою заявою ОСОБА1, йому стало відомо лише 15 березня 2018 року від працівників НАБУ під час проведення обшуку в його службовому кабінеті.

Разом із тим суддя Сівчук А.Є. зауважив, що йому також стало відомо про досудове розслідування кримінального провадження щодо нього як члена колегії суддів, якою розглядалося інше кримінальне провадження. Постановою слідчого вказане досудове розслідування щодо нього було закрито.

Крім того, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. у письмових поясненнях вказав, що не повідомляв Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання у його діяльність як судді, оскільки таке втручання з боку учасників справи, судді Ющука О.С. чи інших осіб не здійснювалося.

Щодо твердження скаржника про безпідставне затягування розгляду справи № 161/19067/17 стосовно притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя Сівчук А.Є. зазначив, що таке твердження є необґрунтованим, оскільки розгляд справи відкладався з метою недопущення порушення права особи на захист і виключно за клопотаннями ОСОБА1 та його захисника.

Стосовно тривалого терміну розгляду справи суддя вказав, що такий термін зумовлений значним судовим навантаженням.

Отже, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. вважає, що обставини, на які посилається НАБУ, є надуманими, безпідставними та не відповідають дійсності.

9 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя за вх. № 573/0/6-21 надійшли додаткові пояснення судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., в яких він зазначив, що повністю підтримує письмові пояснення, надані ним 27 липня 2020 року. Додатково повідомив, що твердження НАБУ є необґрунтованими, надуманими та документально не підтверджені з огляду на таке.

Щодо проступку, передбаченого, на думку скаржника, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Сівчук А.Є. зазначив, що судові засідання у справі № 161/19067/17 відкладалися ним виключно за клопотаннями особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, та її захисника з метою повного, неупередженого та об’єктивного розгляду справи, крім того, забезпечувалися право особи на захист, а також можливість ознайомлення з матеріалами справи. Отже, вважає суддя, він забезпечував рівні умови учасникам процесу, як це передбачено чинним законодавством України.

Стосовно розгляду справи за відсутності особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, та її захисника суддя впевнений, що це є порушенням права на захист особи, наслідком якого є безумовне скасування ухваленого ним судового рішення.

Щодо проступку, передбаченого, на думку скаржника, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. вказав, що діяв виключно в межах правового поля та дотримувався чинного законодавства України, про будь-які відносини між особою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, та суддею Ющуком О.С. йому відомо не було. При цьому будь-яких звинувачень, підозр або інших претензій до нього та його діяльності не було та немає, про що свідчить закрите НАБУ кримінальне провадження щодо нього.

Як вважає суддя, наведене підтверджує, що в його діях не було і не могло бути будь-яких порушень суддівської етики та законодавства України в цілому, ним не допускалася поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності. Зазначене, на думку судді Сівчука А.Є., необхідно розцінювати як додатковий доказ у кримінальному провадженні стосовно судді Ющука О.С., яке перебуває в суді на розгляді по суті.

Щодо проступку, передбаченого, на думку скаржника, пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. у додаткових поясненнях стверджує, що скаржник безпідставно, упереджено, маючи інтерес щодо ухвалення позитивного рішення за його скаргою (оскільки вважає, що суддя Ющук О.С. впливав на нього), таким чином здобуде додатковий доказ у кримінальному провадженні стосовно судді Ющука О.С.

Суддя Сівчук А.Є. зазначив, що доводи НАБУ є надуманими, не мають жодного правдивого, об’єктивного, незацікавленого підґрунтя з огляду на те, що у скарзі не зазначено, яким саме чином здійснювався вплив на нього суддею Ющуком О.С. (психологічний, фізичний, шантаж тощо), як він мав розцінювати, що здійснюється вплив. Натомість скаржник у дисциплінарній скарзі виклав загальні фрази та процитував статтю 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за відсутності конкретних фактів, що свідчить про зацікавленість, упередженість, написання скарги стосовно нього, побудованої на припущеннях, що є недопустимим.

Враховуючи наведене, а також безпідставність дисциплінарної скарги як такої, що ґрунтується лише на припущеннях, упередженість та зацікавленість скаржника в результатах її розгляду, суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. просив залишити дисциплінарну скаргу стосовно нього без задоволення, а провадження закрити у зв’язку з відсутністю будь-яких порушень ним законодавства України, зокрема Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Надаючи оцінку діям судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. щодо наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Щодо затягування суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. строку розгляду справи № 161/19067/17

На запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя до Вищої ради правосуддя, зокрема, надійшли: копія матеріалів судової справи № 161/19067/17, довідка про рух вказаної справи, роздруківка з автоматизованої системи діловодства суду «Д-3» (далі – АСДС «Д-3») з відображенням процесуальних дій у вказаній справі, інформація щодо навантаження судді Сівчука А.Є.

У копії матеріалів судової справи № 161/19067/17 міститься протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2017 року, відповідно до якого адміністративний матеріал щодо вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розподілено для розгляду судді Сівчуку А.Є.

Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 5 грудня 2017 року, він складений стосовно громадянина ОСОБА1, який 5 грудня 2017 року у селі Підгайці Луцького району керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме порушення мови, нестійка хода, запах алкоголю з рота. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, встановлена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. призначив розгляд вказаної справи на 21 грудня 2017 року, що підтверджується копією судового повідомлення від 12 грудня 2017 року № 161/19067/17/53672/2017, адресованого ОСОБА1.

Із роздруківки з АСДС «Д-3» вбачається, що судові засідання призначалися суддею Сівчуком А.Є. на 21 грудня 2017 року, 11 і 31 січня, 26 лютого, 15 березня, 5 квітня 2018 року. При цьому в системі документообігу суду зафіксовано лише три вихідних повідомлення, а саме від 12 грудня 2017 року, 2 лютого і 16 березня 2018 року.

Копією матеріалів справи № 161/19067/17 підтверджуються виклики в судові засідання самого ОСОБА1 від 12 грудня 2017 року на 21 грудня 2017 року, від 16 березня 2018 року на 5 квітня 2018 року, а також виклики від 2 лютого 2018 року в судове засідання на 26 лютого 2018 року відповідних осіб як свідків.

Наведене свідчить, що правопорушника ОСОБА1 викликали лише два рази у судові засідання, призначені на 21 грудня 2017 року і на 5 квітня 2018 року.

При цьому у матеріалах судового провадження відсутні журнали судових засідань, довідки із фіксуванням причин непроведення / відкладення судових засідань, прибуття / неприбуття в судове засідання самого правопорушника, його адвоката, свідків. Також відсутні розписки ОСОБА1 та/або його адвоката щодо повідомлення про призначення наступного судового засідання.

З АСДС «Д-3», із довідки про рух справи № 161/19067/17 вбачається таке: 12 грудня 2017 року – судовий розгляд призначено на 21 грудня 2017 року; 21 грудня 2017 року – судовий розгляд відкладено на 11 січня 2018 року за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; 11 і 31 січня 2018 року – судовий розгляд відкладено за клопотаннями захисника; 26 лютого 2018 року – судовий розгляд відкладено на 15 березня 2018 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; 15 березня 2018 року – судовий розгляд відкладено на 5 квітня 2018 року (причина відкладення не зазначена).

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. від 5 квітня 2018 року вирішено задовольнити заяву про самовідвід головуючого у справі № 161/19067/17 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передати вказану справу для повторного розподілу через автоматизовану систему документообігу суду.

Також встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року (суддя Кирилюк В.Ф.) ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до вказаної вище постанови суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрив провадження у цій справі, оскільки станом на 25 травня 2018 року строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закінчився.

Важливо наголосити, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

У статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, – тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною другою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо справи про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з-поміж яких передбачено право особи при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.

Також вказаною нормою визначено, що під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із частиною другою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.

Статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Продовження строків накладення адміністративних стягнень Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку, яка є джерелом серйозної потенційної небезпеки для життя та здоров’я учасників дорожнього руху, установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, отже, не виконуються завдання цього Кодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій, зокрема суду.

Таким чином, з огляду на наведене слід зробити висновок, що питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, мають бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення. Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА1 5 грудня 2017 року, тобто 5 березня 2018 року закінчувався строк накладення адміністративного стягнення. У провадженні судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. справа № 161/19067/17 перебувала з 12 грудня 2017 року по 5 квітня 2018 року, тобто майже чотири місяці, що перевищує визначений законодавством строк притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. у письмових та усних поясненнях вказав, що розгляд справи № 161/19067/17 відкладав з метою дотримання права ОСОБА1 на захист.

Як встановлено, у копії матеріалів судової справи № 161/19067/17 міститься копія договору від 10 січня 2018 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА1 та Собковським С.С. Наведене свідчить, що вже через місяць після надходження адміністративного матеріалу до суду ОСОБА1 мав можливість користуватися юридичною допомогою.

Також у письмових поясненнях суддя Сівчук А.Є. вказав, що ОСОБА1 тричі з’являвся в судові засідання, а саме у засідання, призначені на 21 грудня 2017 року, 11 і 31 січня 2018 року. З них двічі, 11 і 31 січня 2018 року, ОСОБА1 з’являвся зі своїм захисником – адвокатом Собковським С.С.

Крім того, копія матеріалів судової справи містить заяву адвоката Собковського С.С. від 11 січня 2018 року про надання дозволу на ознайомлення із матеріалами справи № 161/19067/17, клопотання цього адвоката від 31 січня 2018 року про виклик свідків та від 23 лютого 2018 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з його участю у кримінальному провадженні.

Водночас із матеріалів судового провадження вбачається, що із призначених суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. шести судових засідань правопорушник повідомлявся лише про два з них, докази інформування ОСОБА1 про дати інших судових засідань у матеріалах судового провадження відсутні. Також у матеріалах судового провадження відсутня будь-яка інформація щодо призначення судових засідань, їх проведення/непроведення, причин відкладення розгляду справи, викликів учасників провадження на усі призначені судові засідання.

Отже, наявність у копії судового провадження зазначених заяв (клопотань) адвоката Собковського С.С. дає підстави вважати, що і правопорушник ОСОБА1, і адвокат Собковський С.С. як захисник його інтересів знали про судові засідання, призначені на 11 і 31 січня, 26 лютого 2018 року.

Оцінюючи встановлені обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що наявність у матеріалах судової справи № 161/19067/17 протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень правопорушника, прибуття правопорушника в судове засідання двічі свідчать про те, що суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. мав можливість розглянути справу по суті в межах строку накладення адміністративного стягнення. Натомість суддя, тричі задовольняючи клопотання адвоката Собковського С.С. та відкладаючи розгляд справи кожного разу майже на місяць, не звернув увагу, що подання адвокатом різних клопотань має ознаки зловживання наданими учаснику судового провадження процесуальними правами з метою затягування розгляду справи і не вжив заходів для розгляду вказаної справи протягом строку, встановленого законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Як наголошено у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту (пункт 3 постанови), при цьому строки розгляду справ не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через призначення судових засідань із великими інтервалами, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків (пункт 7 постанови).

У пункті 11 вказаної вище постанови Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судам слід дотримуватись вимог статей 277, 2772, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду справ про адміністративні правопорушення та враховувати, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 цього Кодексу, не можуть бути продовжені, у зв’язку із чим підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно починати у найкоротші терміни після надходження до провадження судді протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також звернув увагу судів, що у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обчислюється з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні – з дня його виявлення), можливості зупинення цього строку не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 12 постанови).

Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час здійснення правосуддя у справі № 161/19067/17 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. покладених на нього обов’язків судді належним чином не виконав та не вчинив дій, які вказували б, що він докладав усіх можливих зусиль для їх виконання з урахуванням обставин конкретної справи, а отже, допустив безпідставне затягування розгляду справи про адміністративні правопорушення та не вжив належних та своєчасних заходів для дотримання визначеного законом строку її розгляду, вирішення до закінчення строку накладення стягнення на особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

Разом із тим під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які давали б підстави для обґрунтованого висновку, що поведінка судді Сівчука А.Є. була зумовлена умислом та мала протиправну мету.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом, слід кваліфікувати як дії, вчинені внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків.

Щодо допущення суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народу, у тому числі, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 цього Закону).

Згідно зі статтею 58 вказаного Закону питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Затверджуючи 22 лютого 2013 року Кодекс суддівської етики, положення якого спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді, XI черговий з’їзд суддів України вказав, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Подібні вимоги до поведінки судді закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача; спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів (пункти 3.1, 3.2, www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67).

Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх видах його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлена під сумнів. Суддя повинен завжди прагнути до того, щоб його / її поведінка була гідною суддівської посади та відповідала очікуванням розважливих, законослухняних та добре поінформованих громадян.

Як зазначено НАБУ у дисциплінарній скарзі, саме дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. щодо затягування розгляду справи № 161/19067/17 з метою прийняття рішення про закриття провадження у цій справі та уникнення правопорушником відповідальності свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Разом із тим, як зазначалося вище, під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які давали б підстави для обґрунтованого висновку, що невжиття суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. заходів щодо розгляду справи № 161/19067/17 протягом строку, встановленого законом, було зумовлено умислом та мало протиправну мету.

На підтвердження зазначеного також може свідчити постанова старшого детектива П’ятого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кравчука І.І. від 18 грудня 2018 року, якою закрито кримінальне провадження № ____ від 11 липня 2018 року за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом вимагання неправомірної вигоди суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального кодексу України, тобто у зв’язку із встановленням відсутності в діянні складу вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, у тому числі у випадку допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

Законом не визначається поведінка, допущення якої порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також поняття «авторитет правосуддя» для визначення складу зазначеного дисциплінарного проступку. Такі поняття є оціночними і визначаються суб’єктивно залежно від характеру допущених суддею дій чи його бездіяльності та інших обставин конкретної ситуації, що стала предметом дисциплінарного провадження.

Укладачі Коментаря до Кодексу суддівської етики, спираючись на аналіз положень міжнародних актів, які стосуються базових принципів діяльності судді, а також на національне законодавство (на час затвердження цього Кодексу діяв Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»), спробували сформулювати, зокрема, базові поняття у сфері дисциплінарної відповідальності суддів таким чином.

Систематичне порушення правил суддівської етики – це неодноразове порушення правил поведінки суддею, пов’язане з умисними діями або нехтуванням встановленими правилами, внаслідок якого може бути втрачена довіра до суду як до органу, створеного для захисту прав і свобод громадян у демократичному суспільстві.

Одноразове грубе порушення правил суддівської етики – це настільки серйозне порушення правил поведінки суддею, яке, навіть вчинене одноразово, на думку розсудливого громадянина, може призвести до втрати довіри до суду як органу, створеного для захисту прав і свобод громадян у демократичному суспільстві.

Авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність щодо здійснення правосуддя, а саме таких, як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві.

Дослідивши та проаналізувавши обставини у цій дисциплінарній справі, врахувавши письмові та усні пояснення судді Сівчука А.Є., адвоката Антонюка О.С. та представника скаржника – детектива П’ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Статіва І.І., наведені норми національного законодавства та міжнародні стандарти у сфері суддівської етики та дисциплінарної відповідальності суддів, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у поведінці судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду не здобуто доказів умисного порушення суддею Сівчуком А.Є. норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Щодо неповідомлення суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. Вищій раді правосуддя та Генеральному прокурору упродовж п’яти днів про втручання судді Ющука О.С. в його діяльність

Пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

На підтвердження викладених у дисциплінарній скарзі обставин НАБУ посилається на дані, встановлені під час проведення НСРД та викладені у протоколах за результатами їх проведення.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, зокрема протоколу допиту свідка ОСОБА1 від 21 грудня 2017 року, вказаний свідок зазначив, що суддя Ющук О.С. запропонував йому вплинути на суддю Сівчука А.Є. з метою прийняття цим суддею позитивного для правопорушника рішення.

Такі самі відомості стосовно впливу на суддю Сівчука А.Є. викладені ОСОБА1 у протоколі допиту його як свідка від 12 березня 2018 року.

Відповідно до протоколу допиту адвоката ОСОБА2 як свідка від 19 березня 2018 року вказаний свідок повідомив, що представляв інтереси ОСОБА1 в адміністративній справі № 161/19067/17.

Адвокат ОСОБА2 повідомив, що після прибуття в судове засідання 11 січня 2018 року подав клопотання про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами вказаної адміністративної справи, яке суддя Сівчук А.Є. задовольнив, судове засідання було відкладено на 31 січня 2018 року.

Також адвокат ОСОБА2 наголосив, що з приводу обставин судового розгляду справи № 161/19067/17 та кінцевого рішення він особисто ні з ким не спілкувався, виконував свої обов’язки виключно в межах правового поля та виключно під час судових засідань у цій справі.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за потрібне зазначити, що з аналізу даних отриманих НАБУ під час проведення НСРД, не вбачається за можливе встановити відомості щодо можливого факту вчинення суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчуком А.Є. дисциплінарного проступку.

У постанові старшого детектива П’ятого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кравчука І.І. від 18 грудня 2018 року, якою закрито кримінальне провадження № ____ від 11 липня 2018 року за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, вказано, що у період з 21 грудня 2017 року по 26 лютого 2018 року Ющук О.С. за не встановлених слідством обставин вплинув на суддю Сівчука А.Є., який не був обізнаний із протиправними намірами Ющука О.С.

Аналіз матеріалів дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., не містить будь-яких даних щодо того, яким саме чином здійснювався вплив на суддю Сівчука А.Є., за допомогою яких «прийомів» (психологічних, фізичних тощо), як суддя мав розцінювати такий вплив.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Цей загальновизнаний міжнародний принцип належним чином втілений в українському законодавстві.

Зокрема, незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У пункті 8 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено: якщо судді вважають, що їхня незалежність опинилася під загрозою, вони повинні мати можливість звернутися до ради суддів чи іншого незалежного органу або ж скористатися дієвими засобами правового захисту.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддю зобов’язано звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (статті 48, 56).

При цьому у законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування суддями статей 48, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на викладене можна дійти висновку, що у судді обов’язок звернутись з повідомленням про втручання в його діяльність виникає тоді, коли він, суб’єктивно оцінивши певні обставини щодо дій чи бездіяльності по відношенню до себе, буде вважати їх втручанням.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. у письмових та усних поясненнях вказав, що не повідомляв Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання у його діяльність як судді, оскільки учасники справи, суддя Ющук О.С. чи інші особи не здійснювали таке втручання.

Не здобуто таких даних і під час розгляду дисциплінарної справи.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у поведінці судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналізуючи зібрані матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказує, що під час здійснення правосуддя у справі № 161/19067/17 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. належним чином не виконав покладених на нього обов’язків судді та не вчинив дій, які б вказували, що він докладав усіх можливих зусиль для їх виконання з урахуванням обставин конкретної справи, а отже, допустив безпідставне затягування розгляду справи про адміністративні правопорушення та не вжив належних та своєчасних заходів для дотримання визначеного законом строку її розгляду, вирішення до закінчення строку накладення стягнення на особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З огляду на матеріали дисциплінарної справи та встановлені обставини зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. не сплинув.

Як встановлено частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Необхідність врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування Європейським судом з прав людини. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на позитивну характеристику судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є., допущення ним проступку внаслідок недбалості, інформацію щодо відсутності дисциплінарних стягнень, значний стаж роботи на посаді судді, який становить 18 років, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука А.Є. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 34, 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчука Андрія Євгеновича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                   О.Є. Блажівська

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                    С.М. Болотін

                                                                                             В.К. Грищук

                                                                                             В.В. Саліхов