X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
15.11.2019
3002/1дп/15-19
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко О.Л.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів  Краснощокової Н.С., Шелест С.Б.,  розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами адвоката Толкачова Дмитра Ігоровича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» та народного депутата України Геращенка Антона Юрійовича  стосовно судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко Олени Леонідівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги на дії судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко О.Л. під час здійснення правосуддя у справі № 355/771/19, а саме: 6 червня 2019 року –   адвоката Толкачова Д.І., подана в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (далі – ТОВ «Авіакомпанія Скайап»)  (єдиний унікальний номер 668/0/13-19), 15 липня 2019 року – народного депутата України Геращенка А.Ю. (єдиний унікальний номер 124/0/5-19).

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 червня та 15 липня  2019 року дисциплінарні скарги передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя  Шапрану В.В. для попередньої перевірки.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 липня 2019 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко О.Л.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю та скаржників  про дату та час її засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Литвиненко О.Л. та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи  надіслано на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Суддя Литвиненко О.Л. на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 30 серпня 2019 року не прибула, розгляд дисциплінарної справи було відкладено.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 вересня 2019 року № 2526/1дп/15-19 продовжено строк розгляду дисциплінарної справи на тридцять днів.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 листопада 2019 року суддя Литвиненко О.Л. не прибула, проте з метою забезпечення судді можливості реалізації права на захист розгляд дисциплінарної справи було відкладено.

15 листопада 2019 року у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Литвиненко О.Л. не прибула, надіслала письмові пояснення, в яких зазначила, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І.В. від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 355/771/19, остаточне рішення на цей час не ухвалено, а тому не можна говорити про надмірність заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року. Також просила врахувати те, що вона тривалий час була єдиною суддею, яка здійснювала правосуддя у суді, мала надмірне навантаження, а тому, можливо, допустила недосконалу перевірку матеріалів цивільної справи та заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

24 травня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА-1  до ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2019 року матеріали справи № 355/771/19 передано судді Литвиненко О.Л.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області (суддя Литвиненко О.Л.) від 24 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання у загальному позовному провадженні на 24 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 6 червня 2019 року).

Адвокат Толкачов Д.І. у дисциплінарній скарзі зазначає, що суддя Литвиненко О.Л., постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі № 355/771/19, грубо порушила норми територіальної юрисдикції (підсудності), визначені § 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Попередньою перевіркою встановлено, що ОСОБА-1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із позовом до ТОВ «Авіакомпанія Скайап»  про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов’язку в натурі. У прохальній частині позовної заяви ОСОБА-1 просила суд припинити дії ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров’ю пасажирів і порушують права ОСОБА-1 на якісну продукцію та обслуговування, а також зобов’язати відповідача утримуватись від вчинення дій, які порушують умови ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів.

Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач не була задоволена роботою перевізника – ТОВ «Авіакомпанія Скайап», вважала, що він неналежним чином виконує свої зобов’язання, зокрема щодо виконання польотів з перевезення пасажирів, стверджувала, що пілоти авіакомпанії мають низький рівень підготовки, що в цілому впливає на рівень обслуговування та безпеку пасажирів, які користуються послугами цієї авіакомпанії. 

Також у позовній заяві наведено аргументи щодо територіальної юрисдикції цього позову. Позивач, посилаючись на статті 27, 28 ЦПК України, вважає, що правовідносини, які виникли між нею та перевізником – ТОВ «Авіакомпанія Скайап», регулюються саме Законом України «Про захист прав споживачів», а тому визначила територіальну юрисдикцію спору за загальними правилами.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Питання територіальної юрисдикції (підсудності) цивільних справ врегульовано § 3 ЦПК України.

Підсудністьце сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається, з одного боку, нормами права, які визначають повноваження конкретного суду, а з іншого –  характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

Умовно територіальна юрисдикція поділяється на загальну, альтернативну, виключну.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Виключна підсудність – особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудності пов’язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Стаття 30 ЦПК України регулює питання виключної юрисдикції цивільних справ.

Так, відповідно до частини четвертої цієї статті позови до перевізників, що виникають із договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред’являються за місцезнаходженням перевізника.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлюються Повітряним кодексом України (далі – ПК України).

Згідно зі статтею 101 ПК України уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб’єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.

Дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Під час відкриття провадження у справі суддя зобов’язаний перевірити, чи при поданні позовної заяви додержано вимоги статей 19, 26–30, 175–177 ЦПК України.

Відповідно до статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

У постановленій 24 травня 2019 року ухвалі суддя Литвиненко О.Л. зазначила, що позовна заява підсудна Баришівському районному суду Київської області.

При цьому суддею Литвиненко О.Л. не було належним чином досліджено позовну заяву та додані до неї документи, не встановлено природу правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, не враховано специфіку заявлених позовних вимог на предмет вирішення питання підсудності позовної заяви саме Баришівському районному суду Київської області, проігноровано імперативну норму ЦПК України, що регулює питання виключної підсудності  цивільних справ, зокрема які стосуються договорів перевезення.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження перевізника – ТОВ «Авіакомпанія Скайап», до якого пред’явлений позов у справі № 335/771/19, –  ІНФОРМАЦІЯ-1.

Таким чином, суддею Литвиненко О.Л. не перевірено позовну заяву ОСОБА-1 на відповідність вимогам, визначеним § 3 ЦПК України (статті 27 – 30), та не виконано вимог частин першої, третьої статті 31 цього Кодексу.

Оцінюючи дії судді Литвиненко О.Л., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 6 Конституції України носіями судової влади в Україні є професійні судді.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD(2011)003rev), вказано, що Rule of Law («верховенство права») є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень
(пункт 52).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року № 7360/76 у справі «Лео Занд проти Австрії» зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій                    статті 6 Конвенції охоплює усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 68). З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом», орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що суд, який без жодних пояснень перевищує звичайні межі повноважень своєї юрисдикції, що є умисним порушенням закону, не є «судом, встановленим на законних підставах», у провадженнях, що розглядаються судом (пункти 27–28).

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Литвиненко О.Л., прийнявши до провадження вказаний позов та розглянувши заяву про забезпечення позову  з порушенням правил територіальної юрисдикції, не виконала обов’язку, передбаченого статтею 31 ЦПК України (не передала справу на розгляд іншому суду як таку, що належить до територіальної юрисдикції такого суду), у зв’язку із чим не було забезпечено розгляд справи «судом, встановленим законом».

Крім того, у дисциплінарних скаргах адвокат  Толкачов Д.І. та народний депутат України Геращенко А.Ю. зазначили, що суддя Литвиненко О.Л. під час розгляду справи № 355/771/19 постановила ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, виданої ТОВ «Авіакомпанія Скайап», чим допустила грубе порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до негативних наслідків, оскільки фактично було здійснено втручання у господарську діяльність товариства, що заборонено законодавством України.  

Суддя Литвиненко О.Л. надала письмові пояснення та зазначила, що ухвала про забезпечення позову постановлена на підставі повного, всебічного, об’єктивного дослідження наявних матеріалів справи, внутрішнього переконання судді та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 24 травня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області одночасно із позовною заявою ОСОБА-1 надійшла її заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом та заборони ТОВ «Авіакомпанія Скайап»  до вирішення спору по суті здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року (суддя Литвиненко О.Л.) заяву про забезпечення позову задоволено частково.  Зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, виданої ТОВ «Авіакомпанія Скайап»  на підставі наказу Державної авіаційної служби України від 18 травня 2018 року № 454 «Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом», до вирішення цього позову по суті.   

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»  визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з  урахуванням  доказів,  наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,  пересвідчитися,  зокрема,  в тому, що між сторонами дійсно виник  спір  та  існує  реальна  загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних  вимог,  дані  про  особу  відповідача,  а  також
відповідність виду забезпечення позову,  який просить  застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що  вжиті  заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги  інтереси  не  тільки позивача,  а й інших осіб,  права яких можуть  бути  порушені  у  зв’язку  із  застосуванням  відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 259 ЦПК України, і відповідно до вимог статті 260 ЦПК України повинна включати мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Тобто суд має обґрунтувати припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення та навести посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

З мотивувальної частини ухвали суду про забезпечення позову від 24 травня 2019 року вбачається, що суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, виданої ТОВ «Авіакомпанія Скайап», зменшить ризик порушення прав громадян-споживачів внаслідок неналежної діяльності авіакомпанії до закінчення розгляду справи щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров’ю пасажирів і порушують їхні конституційні права. Крім того, вжиття судом такого заходу забезпечення позову не вплине на можливість реалізації товариством своєї діяльності на підставі ліцензії після розгляду справи по суті. Застосований захід забезпечення позову має тимчасовий характер, не скасовує чинності ліцензії, не змінює обсягу прав та обов’язків сторін у спорі та не є втручанням у діяльність відповідача, а лише запровадить дії, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог та усунути зазначені недоліки в наданні послуг до вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія – запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб’єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно зі статтею 7 цього Закону ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб –  підприємців та громадських формувань, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» здійснює такі види діяльності (згідно з класифікацією видів економічної діяльності): пасажирський авіаційний транспорт; вантажний авіаційний транспорт; допоміжне обслуговування авіаційного транспорту; надання послуг бронювання та пов’язана із цим діяльність; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Отже, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» здійснює господарську діяльність, яка підлягає обов’язковому ліцензуванню (отримання дозволу), здійснення такої діяльності без відповідного дозволу є порушенням законодавства України.

Застосовуючи такий захід забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії, суддя Литвиненко О.Л. фактично зупинила господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап», що є втручанням у діяльність товариства та  заборонено законом, зокрема нормами ЦПК України, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини ухвали суду від 24 травня 2019 року, суддя Литвиненко О.Л. розуміла, що зупинення дії ліцензії є саме втручанням (тимчасовим) у діяльність товариства, оскільки зазначила, що «вжиття судом такого заходу забезпечення позову не вплине на можливість реалізації товариством своєї діяльності на підставі ліцензії після розгляду справи по суті».

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суддя Литвиненко О.Л. взяла до уваги лише доводи позивача. Інтереси відповідача, інших осіб (пасажирів, пілотів тощо), права яких можуть бути порушені у зв’язку із зупиненням господарської діяльності ТОВ «Авіакомпанія Скайап», залишені суддею поза увагою.

Оскільки однією із позовних вимог ОСОБА-1 є припинення дій ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, суддя Литвиненко О.Л., зупиняючи дію ліцензії, яка надавала ТОВ «Авіакомпанія Скайап» право на виконання польотів з перевезення пасажирів,  фактично вирішила спір по суті.

 Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як убачається з ухвали суду про забезпечення позову від 24 травня 2019 року, суддя Литвиненко О.Л. під час вивчення матеріалів позову та заяви дійшла висновку, що відповідач –  ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на цей час вчиняє дії, що порушують права громадян-споживачів, а саме неналежно здійснює діяльність щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров’ю пасажирів і порушують їхні конституційні права. При цьому суддя не врахувала специфіку правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, та, як наслідок, залишила поза увагою положення спеціального законодавства у цій галузі, а саме норми ПК України.

Згідно зі статтею 126 ПК України за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 128 цього Кодексу визначено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова.

За змістом статті 127 вказаного Кодексу за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб – суб’єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, застосування такого виду санкцій, як зупинення дії ліцензії, зазначеною статтею не передбачено.

Крім того, відповідно до приписів статті 239 Господарського кодексу України зупинення дії ліцензії – це вид адміністративно-господарської санкції, яка застосовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, до суб’єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже, суддя Литвиненко О.Л. перебрала на себе функції та повноваження інших органів державної влади у сфері контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання та вчинила дії (зупинила дію ліцензії), які не належать до компетенції судового органу.

Крім того, очевидно, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З огляду на наведене застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову, а саме зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, є неспівмірними та не відповідають принципу верховенства права і меті застосування правового інституту забезпечення позову, більш того, ці заходи забезпечення позову застосовані з грубим порушенням норм закону (статті 149, 150 ЦПК України, стаття 128 ПК України).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Зі змісту позовної заяви та доказів, долучених до неї, встановлено, що суддя Литвиненко О.Л. не переконалась, що між сторонами дійсно існує спір та не вчинила жодних дій для встановлення відповідності заявлених позовних вимог виду забезпечення позову, про який просила позивач.

Суддею Литвиненко О.Л. допущено порушення чітких, зрозумілих за змістом імперативних норм процесуального законодавства, які регулюють питання виключної підсудності цивільних спорів та вжиття заходів забезпечення позову. Вказані приписи не допускають розширеного тлумачення чи можливості застосування альтернативних норм.

Враховуючи всі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, а також мотиви, з яких виходив суд під час постановлення ухвали про забезпечення позову, вид забезпечення позову, застосований судом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені порушення не є простою суддівською помилкою.

Водночас Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з урахуванням усіх зібраних матеріалів та доказів встановлено обставини, які  свідчать, що зазначені порушення суддя Литвиненко О.Л. вчинила умисно.

Так, 5 червня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшли заяви ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про скасування заходів забезпечення позову, про роз’яснення ухвали суду від 24 травня 2019 року, а 25 червня 2019 року – заява ОСОБА-1 про відмову від позову. Вказані заяви суддею Литвиненко О.Л. не розглянуті.

Відповідно до довідки про рух справи, наданої головою Баришівського районного суду Київської області,  заяви про скасування заходів забезпечення позову та про роз’яснення ухвали суду  були призначені до розгляду суддею на 24 липня 2019 року, проте були зняті з розгляду, оскільки 24 липня 2019 року цивільна справа № 355/771/19 направлена до Київського апеляційного суду на  запит цього суду.

Водночас 23 липня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла заява громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вступ у справу як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА-1. Зазначена заява була  розглянута суддею Литвиненко О.Л. та ухвалою суду від 24 липня 2019 року задоволена. Залучено до участі у справі  № 355/771/19 як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА-1 громадську організацію «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів».

З урахуванням черговості надходження заяв від учасників судового процесу у цивільній справі № 355/771/19 (до направлення її 24 липня 2019 року до Київського апеляційного суду) встановлено, що суддею Литвиненко О.Л.  вибірково здійснювався розгляд таких заяв (на власний розсуд), без дотримання вимог ЦПК України.

Таким чином, наявність фактів вибірковості розгляду суддею Литвиненко О.Л. у справі заяв у сукупності із встановленими вище допущеними нею порушеннями статей 31, 150 ЦПК України під час розгляду справи № 355/771/19 є підставами для висновку, що всі дії суддею вчинені умисно. 

Також під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що, не погоджуючись із постановленою ухвалою, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» звернулась із відповідною апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Авіакомпанія Скайап» задоволено. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА-1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

У мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції  констатував, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду відповідачем з огляду на категорію спору та характер заявлених позовних вимог, а застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову жодним чином не захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на її користь та суперечить  частині десятій статті 150 ЦПК України, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги було встановлено, що 25 червня 2019 року  ОСОБА-1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із власноручно написаною заявою про відмову від позову у зв’язку з тим, що між нею та ТОВ «Авіакомпанія Скайап» жодних правовідносин не було і немає, вона ніколи не була клієнтом авіакомпанії. У зв’язку з відсутністю вимог до відповідача позивач просила суд закрити провадження у справі.

У підсумку Київський апеляційний суд констатував, що ухвала суду першої інстанції в частині зупинення дії ліцензії ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що суддею прийнято до провадження позовну заяву та розглянуто заяву про забезпечення позову з порушенням правил територіальної юрисдикції, враховуючи очевидну неналежність та непропорційність застосованих заходів забезпечення позову, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Литвиненко О.Л. вчинила дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції, та умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що полягає у втручанні у здійснення господарської діяльності).

Згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

З урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Баришівського районного суду Київської області Литвиненко О.Л.   містять ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки суддя Литвиненко О.Л. всупереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не зважаючи на цілі, визначені статтями 2, 5 ЦПК України, грубо порушила обов’язки судді, а також порушила правила щодо юрисдикції (статті 19, 20 ЦПК України), приписи статей 149–153, 260 ЦПК України, внаслідок чого вжила заходів забезпечення позову безпідставно та у спосіб, не передбачений законом, вийшовши за межі наданих суду повноважень; не дотрималась вимог статті 19 Конституції України, оскільки діяла не в межах та не у спосіб, передбачений законодавством, перебрала на себе повноваження інших державних органів, чим допустила грубе порушення закону, втрутившись у господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап». Такі дії судді Литвиненко О.Л. кваліфіковано як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас ці дії судді є підставою для встановлення факту вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

 Строк застосування до судді Литвиненко О.Л. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади не закінчився.

Як встановлено частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Литвиненко Олена Леонідівна рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1992 року обрана суддею Баришівського районного суду Київської області,  Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2003 року № 643-IV  призначена на посаду судді Баришівського районного суду Київської області безстроково.

Відповідно до характеристики, підписаної головою Баришівського районного суду Київської області, суддя Литвиненко О.Л.  має стаж роботи на посаді судді майже 27 років, характеризується позитивно, зарекомендувала себе як освічений та кваліфікований юрист, дисциплінований та врівноважений працівник, неодноразово заохочувалась подяками органів юстиції, за час роботи на посаді судді до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

За даними офіційних веб-сайтів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя Литвиненко О.Л. до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

З огляду на характер грубих порушень, допущених суддею Литвиненко О.Л., які свідчать про необ’єктивне та несправедливе здійснення правосуддя, враховуючи позитивну характеристику судді Литвиненко О.Л., а також що раніше суддя не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, значний стаж роботи на посаді судді, який становить майже 27 років, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Баришівського районного суду Київської області Литвиненко Олену Леонідівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                   О.В. Маловацький                    

 

Члени Першої Дисциплінарної                                           

палати Вищої ради правосуддя                                   Н.С. Краснощокова

                                                                                           С.Б. Шелест