Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Печерського районного суду міста Києва Писанця Віталія Анатолійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 17 жовтня 2018 року (вх. № 5289/0/6-18) надійшла скарга судді Печерського районного суду міста Києва Писанця В.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2018 року зазначену скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б. для проведення перевірки.

Скарга судді Печерського районного суду міста Києва Писанця В.А. подана з дотриманням визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» вимог.

Суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А. про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, у засідання не прибув, надіслав заяву, в якій просив розгляд скарги проводити за його відсутності з участю його представника.

У засіданні Вищої ради правосуддя була присутня представник судді Писанця В.А. – адвокат Суліма О.О., яка доводи скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 підтримала.

Особи, які подали дисциплінарні скарги на дії судді Писанця В.А., – Качоренко С.В., Рибушкіна О.М., Олексієнко Т.С. у засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Інформацію про дату, час і місце розгляду скарги судді Писанця В.А. також оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., дійшла висновку, що скарга судді Писанця В.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 задоволенню не підлягає, а вказане рішення слід залишити без змін з огляду на таке.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Писанця В.А. за скаргами Качоренка С.В., Рибушкіної О.М., Олексієнко Т.С., суддю Писанця В.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

З оскаржуваного рішення вбачається, що слідчий суддя Писанець В.А. під час розгляду клопотань прокурора у справах №№ 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к про арешт майна, вилученого під час проведення обшуків 20 січня та 18 лютого 2016 року, прийняв рішення про розгляд вказаних клопотань без повідомлення власників майна, жодним чином не мотивувавши таке своє рішення. Таким чином, розгляд клопотань було проведено з порушенням прав власників майна на захист.

Крім того, у матеріалах справ за клопотаннями прокурора про арешт майна відсутні підтвердження виконання суддею Писанцем В.А. вимог частини сьомої статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) стосовно надсилання особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, постановленої ухвали (згідно із вказаною нормою ухвала повинна бути надіслана не пізніше наступного робочого дня після її постановлення).

За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Писанець В.А. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків), що відповідає проступку, передбаченому підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Писанцем В.А. допущено проступок внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків.

При цьому Дисциплінарна палата під час розгляду питання про відкриття дисциплінарної справи в цьому дисциплінарному провадженні дійшла висновку про необґрунтованість доводів скарг в частині допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод.

У своїй скарзі суддя Писанець В.А. вказав на необґрунтованість оскаржуваного рішення та відсутність в його діях складу вказаного у рішенні дисциплінарного проступку у вигляді істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, з огляду на успішне оскарження заявниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 постановлених ним ухвал про накладення арешту на майно та їх скасування апеляційним судом міста Києва (ухвали від 16 червня 2016 року).

Крім цього, суддя Писанець В.А. зазначив про відсутність в його діях щодо розгляду клопотань прокурора за відсутності власників майна грубої недбалості з огляду на передбачене КПК України право судді приймати рішення щодо залучення або незалучення до участі у справі таких осіб; проте наявність саме грубої (очевидної), а не звичайної недбалості є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно з актами міжнародних організацій, зокрема Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року; спільним висновком Венеціанської комісії й директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права ради Європи від 23 березня 2015 року № 801/2015 «Щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції»; висновком ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року.

Недотримання норм КПК України в частині строків направлення власникам майна копії ухвали про накладення арешту на таке майно суддя Писанець В.А. пояснив існуванням об’єктивних, незалежних від нього обставин, а саме надмірним навантаженням суддів Печерського районного суду міста Києва, зокрема його навантаженням, яке за перше півріччя 2016 року в середньому становило 322 справи на місяць та, відповідно, 20 справ на день.

Водночас недотримання ним таких строків, на думку судді Писанця В.А., не створило жодних серйозних наслідків для жодної особи, враховуючи, що копії ухвал про накладення арешту на майно від 11 квітня 2016 року ним було в той самий день підписано електронним цифровим підписом та направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень, тобто в день їх постановлення вони були оприлюднені, перебували у вільному доступі (вказані відомості підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та скріншотами з автоматизованої системи документообігу Печерського районного суду міста Києва «Д-3»).

Крім цього, у скарзі суддя вказав на перевищення дисциплінарним органом своїх повноважень шляхом надання оцінки законності ухваленого ним судового рішення.

Із вказаними доводами скарги Вища рада правосуддя не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження 8 квітня 2016 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло 3 (три) клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 22 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Вказані клопотання подані прокурором до суду повторно, з порушенням строків, визначених статтею 171 КПК України, правові підстави арешту вказаного майна вже були предметом перевірки слідчого судді та апеляційного суду (ухвалою апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року скасовано, постановлено нову – про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно).

Справам присвоєно єдині унікальні номери 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к та передано їх на розгляд судді Печерського районного суду міста Києва Писанця В.А.

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Писанця В.А. від 11 квітня 2016 року у вказаних справах задоволені клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про арешт майна. Накладено арешт на майно (жіночий одяг, взуття, аксесуари), вилучене під час проведення обшуків 20 січня та 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазинів, розташованих за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3.

Слідчий суддя виходив з того, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з фізичними особами – підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та невстановленою групою осіб протягом 2014–2015 років здійснювала фінансово-господарську діяльність, пов’язану з роздрібною торгівлею одягом та аксесуарами відомих європейських брендів через мережу магазинів «Symbol», розташованих у місті Києві та Київській області, містах Харкові, Одесі та Дніпропетровську.

Для організації діяльності мережі магазинів «Symbol» ОСОБА_5 зареєструвала низку юридичних осіб на підставних осіб та разом із не встановленими слідством особами використовувала їхні реквізити з метою формування податкового кредиту. ОСОБА_5 з метою мінімізації податкового навантаження змусила своїх підлеглих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 зареєструватися фізичними особами – підприємцями. Після цього підлеглі переоформили договори оренди на приміщення, де розташовані магазини мережі «Symbol», а також переоформили трудові відносини з персоналом. Усі магазини мережі «Symbol» зареєстровані на фізичних осіб – підприємців, хоча насправді вони належать ОСОБА_5, яка контролює усю діяльність мережі магазинів «Symbol». З метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та ухилятися від сплати податків шляхом реєстрації працівників мережі магазинів «Symbol» фізичними особами – підприємцями. 4 січня та 17 лютого 2016 року слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва Шапутько С.В. та Литвиновою І.В. винесено ухвали про дозвіл на проведення обшуків в нежитлових приміщеннях, де знаходяться магазини мережі «Symbol». Після проведення обшуків у вказаних магазинах слідчими слідчої групи ГСУ НП України були вилучені речі, документи, одяг та аксесуари, які мають значення для розслідування кримінального провадження. Заступником начальника відділу ГСУ НП України майором поліції ОСОБА_12 було винесено постанову про визнання і долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) у зв’язку з тим, що лише на одязі та аксесуарах, вилучених під час обшуків, містяться ідентифікуючі артикули, за якими можливо відслідкувати походження, транспортування та переміщення товару з моменту його виготовлення до кінцевої реалізації. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Бабенко С.Ш. від 10 березня 2016 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт вилученого майна у зв’язку із тим, що воно, на думку судді, не мало статусу тимчасово вилученого. При цьому до Печерського районного суду міста Києва представниками фізичних осіб – підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_11 було надано документи, згідно з якими ними нібито було придбано майно, яке вилучалось під час обшуків у вказаних магазинах, а саме: платіжні доручення, відповідно до яких фізичними особами – підприємцями були перераховані кошти ТОВ «Самсел», договори на поставку товарів з ТОВ «Самсел», накладні на поставку товару ТОВ «Самсел». Досудовим розслідуванням встановлено, що керівником та головним бухгалтером ТОВ «Самсел» є ОСОБА_13. Допитаний як свідок ОСОБА_13 пояснив, що він не реєстрував ТОВ «Самсел» та не має відношення до здійснення підприємницької діяльності, а також не підписував договорів на поставку товару, накладних на поставки товару з фізичними особами – підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та іншими фізичними особами – підприємцями. Хто саме від його імені проставляв ці підписи, йому не відомо. Висновками товарознавчої експертизи Київського НІСЕ та Харківського НІСЕ імені Бокаріуса встановлено ринкову вартість частини вилученого під час обшуків в магазинах мережі «Symbol» майна, яка є суттєво більшою та відрізняється від цін, зазначених у накладних на поставку товару від ТОВ «Самсел» та які надавалися до Печерського районного суду міста Києва. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, надані фізичними особами – підприємцями до Печерського районного суду міста Києва, які підтверджують походження товару, що був вилучений під час проведення обшуків, є підробними.

Слідчий суддя Писанець В.А., проаналізувавши вказані обставини, дійшов висновку, що вилучене майно містить інформацію про вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, може свідчити про незаконну фінансово-господарську діяльність ОСОБА_5, фізичних осіб – підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_1, а тому на це майно необхідно накласти арешт.

Копії ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно від 11 квітня 2016 року власникам майна не направлялися, проте 20 квітня 2016 року були отримані в суді представником власника майна – ОСОБА_14 (як вказано у розписках, а. с. 98 справа № 757/16351/16-к, а. с. 47 справа № 757/16343/16-к, а. с. 175 справа № 757/16346/16-к).

Ухвалами апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року у справах №№ 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к було задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року скасовано. Постановлено нові ухвали про відмову у задоволенні клопотань прокурора ОСОБА_4 про арешт майна, яке вилучено під час проведення 18 лютого 2016 року обшуку нежитлових приміщень магазинів, розташованих за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3.

Апеляційний суд виходив, зокрема, із того, що слідчим суддею під час розгляду цих клопотань прокурора було порушено право власника майна на захист з огляду на прийняття суддею немотивованого рішення про необхідність розгляду клопотань про арешт майна без повідомлення власників такого майна. При цьому апеляційним судом міста Києва зазначено, що в матеріалах справи «жодних даних про причетність фізичних осіб – підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення не міститься навіть у доданих до клопотання прокурора витягах із Єдиного реєстру досудових розслідувань. У матеріалах за клопотанням прокурора відсутні будь-які документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту, або конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном» (с. 4 ухвали апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року у справі № 757/16346/16-к).

Як вбачається із вказаних обставин справи, суддею Писанцем В.А. на порушення вимог частини першої статті 172 КПК України не було вчинено жодних дій щодо встановлення та залучення власників тимчасово вилученого майна до розгляду клопотання про арешт такого майна, що призвело до неповного дослідження обставин справи, порушення прав власників вилученого майна надавати слідчому судді свої аргументи та заперечення проти накладення арешту на таке майно, а також до ухвалення незаконного рішення, скасованого судом апеляційної інстанції, про що правильно зазначено в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

При цьому, якщо, пояснюючи порушення приписів частини сьомої статті 173 КПК України щодо строків надіслання власникам арештованого майна копій відповідних ухвал, суддя Писанець В.А. у скарзі послався на високий рівень навантаження суддів Печерського районного суду міста Києва, то пояснень причин порушення вимог частини першої статті 172 КПК України щодо незалучення до участі у розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно його власників суддя не надав. Посилання судді Писанця В.А. на право, а не обов’язок слідчого судді залучати до участі у справі власника майна не узгоджується із вимогами статті 172 КПК України, якою передбачено таке право слідчого судді щодо розгляду питання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучено у власника, та встановлено обов’язок слідчого судді повідомити власника тимчасово вилученого майна про час та місце розгляду клопотання про накладення арешту на таке майно.

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» зазначено, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути, зокрема, вчинене умисно або внаслідок недбалості істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

Отже, закон не вимагає кваліфікації дій судді саме як грубої недбалості, як про це зазначив суддя Писанець В.А. у скарзі.

Разом із тим з огляду на пряме порушення суддею Писанцем В.А. простих за викладенням та однозначно зрозумілих за змістом приписів частини першої статті 172 КПК України така поведінка свідчить про допущення досвідченим суддею, яким є Писанець В.А. (у період, що перевірявся, мав вісімнадцятирічний досвід роботи на посаді судді), грубої недбалості у розумінні, зокрема, Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року.

Також помилковими є доводи судді Писанця В.А. про те, що оскарження заявниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 постановлених ним ухвал про накладення арешту на майно та їх скасування апеляційним судом міста Києва свідчить про відсутність порушення процесуальних прав вказаних осіб, навіть незважаючи на те, що їх не було залучено до участі у справі.

Так, апеляційний суд, відновлюючи порушені слідчим суддею права осіб, вказав, з-поміж іншого, на порушення слідчим суддею прав власника майна на захист з огляду на прийняття суддею немотивованого рішення про необхідність розгляду клопотань про арешт майна без повідомлення власників такого майна.

З огляду на викладене поведінка судді Писанця В.А. під час розгляду клопотань прокурора про накладення арешту на майно у справах №№ 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к свідчить про неналежне виконання ним покладених законом на слідчого суддю функцій судового контролю за дотриманням прав особи під час досудового кримінального провадження, а висновки, яких дійшла в оскаржуваному рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, стосуються оцінки таких дій судді, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку щодо вчинення суддею Писанцем В.А. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Писанця Віталія Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                 І.М. Бенедисюк