X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
15.11.2019
3003/1дп/15-19
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., Шелест С.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Сисоєвої Інни Вікторівни стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни,

 

встановила:

 

Федулеєва Юлія Олександрівна Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначена на посаду судді Київського районного суду міста Одеси строком на п’ять років. Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 272/2018 (відповідно до частини п’ятої статті 126, частини першої статті 128 та підпункту 2 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, частини шостої статті 147, абзацу першого пункту 3, пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів») призначена на посаду судді Київського районного суду міста Одеси.

Згідно із характеристикою за підписом голови суду Чванкіна С.А.  Федулеєва Ю.О. за час роботи у Київському районному суді міста Одеси зарекомендувала себе як відповідальна та сумлінна, розсудлива суддя з високою емоційною стабільністю. Володіє глибокими та всебічними знаннями, гнучким мисленням та наполегливістю. Має високі якісні характеристики розгляду справ з огляду на одну з найменших серед суддів Київського районного суду міста Одеси кількість скасованих судових рішень.

До Вищої ради правосуддя 2 липня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга Сисоєвої І.В. (вх. № С-3908/0/7-19) на дії судді Федулеєвої Ю.О. під час здійснення правосуддя у справі № 520/13138/19  (провадження № 1-кс/520/6945/19).

У дисциплінарній скарзі висловлено прохання притягнути суддю Федулеєву Ю.О. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 2 липня 2019 року вказану дисциплінарну скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В.

Ухвалою від 16 серпня 2019 року № 2180/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О.

Відкриваючи дисциплінарну справу, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що викладені у дисциплінарній скарзі Сисоєвої І.В. відомості та встановлені під час попередньої перевірки скарги обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Федулеєва Ю.О. та її представник – адвокат Самборський Т.М., скаржник Сисоєва І.В. повідомлені про розгляд дисциплінарної справи
15 листопада 2019 року шляхом надіслання їм відповідного запрошення поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя Федулеєва Ю.О. просила розглядати дисциплінарну справу за її відсутності за участю її представника – адвоката Самборського Т.М.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила заходів з метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи було надіслано на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 листопада 2019 року скаржник, суддя та її представник були повідомлені у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Скаржник у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 листопада 2019 року не прибув.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Розгляд дисциплінарної справи відбувся за присутності представника судді – адвоката  Самборського Т.М., який надав пояснення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., врахувавши письмові пояснення судді Федулеєвої Ю.О. та усні пояснення її представника – адвоката
Самборського Т.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

У дисциплінарній скарзі вказано, що суддя Київського районного суду міста Одеси Федулеєва Ю.О. під час здійснення правосуддя  у справі № 520/13138/19  (провадження № 1-кс/520/6945/19) допустила дисциплінарний проступок з ознаками умисного допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Зокрема, скаржник зазначає, що наведені дисциплінарні проступки вчинено суддею під час розгляду клопотання слідчого про застосування в рамках кримінального провадження НОМЕР_1 від 24 квітня
2017 року запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно
Сисоєвої І.В., підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У дисциплінарній скарзі Сисоєва І.В. вказує, що постановленням ухвали від 7 червня 2019 року про застосування до неї цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю строком на два місяці замість вжиття передбачених законом заходів, з огляду на ступінь ризиків у кримінальному провадженні, суддя Федулеєва Ю.О. фактично поставила під загрозу життя її неповнолітньої доньки.

Автор скарги наголошує, що суддя Федулеєва Ю.О., незважаючи на її участь у справі як слідчого судді і обов’язок бути неупередженою, стояти на захисті прав і свобод особи, розмістила на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook статтю під назвою «ОПГ в белых халатах. В Одессе судят врачей Интосаны».

Сисоєва І.В. також зазначає, що згідно з ухвалою від 7 червня 2019 року слідчий суддя Федулеєва Ю.О. однозначно констатувала факт винуватості підозрюваної у скоєнні злочину, чим порушила засади презумпції невинуватості особи та принцип забезпечення доведеності її вини.

З-поміж іншого, автор скарги вказує і на факт скасування ухвали слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від 7 червня 2019 року судом апеляційної інстанції.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

Ухвалою від 7 червня 2019 року, постановленою слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси Федулеєвою Ю.О. за результатами розгляду погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2 про застосування в рамках кримінального провадження НОМЕР_1 від 24 квітня 2017 року запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно Сисоєвої І.В., підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України (справа № 520/13138/19), вказане клопотання  задоволено, постановлено застосувати до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов’язавши її цілодобово не залишати місце проживання за відповідною адресою, строком до 7 серпня 2019 року, в межах строку досудового розслідування.

На підозрювану Сисоєву І.В. покладено такі обов’язки:

прибувати за викликом до слідчого, процесуального керівника, суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою уникнення впливу на зазначених осіб з приводу зміни свідчень;

носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної Сисоєвої І.В. покладено на співробітників Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник підозрюваної Сисоєвої І.В. – ОСОБА_6 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вказану апеляційну скаргу задоволено, ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 7 червня 2019 року про застосування до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту скасовано, постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено клопотання слідчого і застосовано до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за відповідною адресою строком до 7 липня 2019 року.

На підозрювану Сисоєву І.В. покладено обов’язки:

прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду;

не відлучатися з місця проживання цілодобово, за винятком залишення житла з дозволу слідчого та прокурора з метою забезпечення створення умов піклування про неповнолітніх дітей та інших членів родини, які потребують догляду та піклування;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

не відвідувати ТОВ «Медичний Центр «Медікап», який надає послуги під торговою маркою «INTO-SANA».

Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної Сисоєвої І.В. покладено на співробітників Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, згодом до провадження слідчого судді Федулеєвої Ю.О. надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної Сисоєвої І.В., в межах якого прокурор просив також продовжити строк дії обов’язків, покладених на Сисоєву І.В. ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.

Ухвалою від 5 липня 2019 року, постановленою слідчим суддею
Федулеєвою Ю.О., в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Вирішено застосувати до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання із покладенням таких обов’язків:

прибувати до слідчого кожного понеділка та середи о 14:30;

не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСМОБА_9, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, іншими підозрюваними – ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з метою уникнення впливу на зазначених осіб з приводу зміни свідчень;

не відвідувати заклади охорони здоров’я (крім випадків звернення як пацієнта для отримання медичної допомоги);

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Підозрюваній Сисоєвій І.В. роз’яснено, що відповідно до частини другої статті 179 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) у разі невиконання покладених на неї обов’язків до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням наведеної ухвали покладено на старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2.

У дисциплінарній скарзі Сисоєва І.В., підозрювана у кримінальному провадженні НОМЕР_1, зокрема, вказує, що постановленням ухвали від 7 червня 2019 року про застосування до неї цілодобового домашнього арешту за умови, що суду було відомо про двох неповнолітніх дітей та батька, хворого на онкологічне захворювання, які перебувають на її утриманні, суддя Федулеєва Ю.О. наразила на небезпеку життя її доньки, ___  року народження.

Так, вказуючи на негативні наслідки для здоров’я її доньки через застосування суддею Федулеєвою Ю.О. запобіжного заходу, Сисоєва І.В. зазначає, що 8 червня 2019 року, коли її донька занедужала, через заборону покидати місце проживання вона не мала можливості відвезти доньку до лікарні для встановлення діагнозу.

До лікарні Сисоєва І.В. з донькою (через загострення хвороби) потрапила в ніч із 19 на 20 червня 2019 року, тобто фактично після зміни апеляційним судом запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт без зобов’язання носити електронний засіб контролю та з можливістю залишення житла з дозволу слідчого та прокурора.

Доньку Сисоєвої І.В. тієї ночі було прооперовано (лапароскопічна апендектомія із санацією черевної порожнини під інтубаційним наркозом).

З приводу наведеного суддя Федулеєва Ю.О. (під час розгляду дисциплінарної справи) надала пояснення.

Як вбачається із пояснень судді, 5 липня 2019 року слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_15 розглядалася заява захисника підозрюваної у кримінальному провадженні НОМЕР_1 Сисоєвої І.В. – адвоката ОСОБА_6 про відвід слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваній Сисоєвій І.В. (справа № 520/13138/19, провадження № 1-кс/520/8271/19).

Суддя Федулеєва Ю.О. зазначила, що підозрювана Сисоєва І.В. у вказаному судовому засіданні підтвердила, що з 8 червня 2019 року вона надавала допомогу своїй доньці самостійно. Суддя у своїх поясненнях наголосила: «Більше того, взагалі незрозуміло, що позбавляло можливості скаржника викликати медичну допомогу за адресою свого проживання, у випадку дійсності наявності необхідності в її наданні».

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя надано оцінку вказаним поясненням судді, проте вони, на переконання Палати, не містять аргументів, якими може бути спростовано настання негативних наслідків для неповнолітньої доньки Сисоєвої І.В. внаслідок постановлення ухвали від 7 червня 2019 року.

Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.

Разом із тим право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.

Забезпечення  законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження є одним із основних призначень слідчого судді, якому слід враховувати, що запобіжні заходи в кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу й особисту недоторканність, гарантовані статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

 Згідно із частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)  вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)  вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4)  міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Статтею 194 КПК України визначено обов’язок слідчого судді, суду під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)     наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)   недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на викладені норми процесуального закону вбачається, що один лише факт наявності обґрунтованої  підозри не може виправдати застосування запобіжного заходу, спрямованого на обмеження вільного
пересування/перебування особи, оскільки слідчий суддя в межах своїх повноважень повинен встановити законність, виправданість та співмірність запобіжного заходу, запропонованого органом досудового розслідування, із характером протиправних дій, зокрема інкримінованих підозрюваному у кримінальному провадженні, особою підозрюваного, наявністю у нього родини та утриманців, можливими ризиками вчинення підозрюваним протиправної поведінки, що може зашкодити меті досудового розслідування.

Щодо застосування до підозрюваної виду запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю на строк до 7 серпня 2019 року суддя Федулеєва Ю.О. пояснила, що Сисоєву І.В. 7 червня 2019 року було повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 Кримінального кодексу України, за такими кваліфікуючими ознаками, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого до них ставлення, яке спричинило тяжкі наслідки.

Федулеєва Ю.О. зазначила, що оскільки під час розгляду клопотання про застосування до вказаної підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту нею як слідчим суддею було встановлено наявність обґрунтованої підозри та відповідних ризиків, застосування до підозрюваної Сисоєвої І.В. саме такого запобіжного заходу, на переконання судді, є цілком виправданим.

В ухвалі Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, постановленій за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 7 червня 2019 року, якою, зокрема, вказану ухвалу скасовано, зазначено, що прийняте оскаржуване рішення про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя мотивувала наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні Сисоєвою І.В. кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України. Разом із тим під час ухвалення нового рішення щодо застосування до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжного заходу апеляційний суд вважав за необхідне врахувати дані про особу підозрюваної Сисоєвої І.В. та її сімейний стан, зокрема перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей, яких вона виховує самостійно, оскільки розлучена, а також інформацію про те, що у підозрюваної є батько похилого віку, який потребує постійного догляду у зв’язку із хворобою.

Згідно із частиною другою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Так, не надаючи оцінку скасованому судом апеляційної інстанції судовому рішенню, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

 Слідчим суддею відповідно до пункту 18  частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. 

На виконання вказаних завдань слідчий суддя, зокрема при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зобов’язаний, крім наявності обґрунтованої підозри та ризиків, зазначених у  статті 177  КПК України, оцінити обставини застосування заходу забезпечення кримінального провадження в їх сукупності.

Як вбачається з результатів розгляду дисциплінарної справи, під час розгляду клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2, погодженого прокурором, про застосування до Сисоєвої І.В. запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із обов’язком постійно носити електронний засіб контролю слідчий суддя Федулеєва Ю.О., порушуючи вимоги  забезпечення  законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження, зокрема, не врахувала особу підозрюваної та міцні важелі її соціального стримування, що полягають у необхідності опікуватися двома неповнолітніми дітьми та батьком похилого віку, хворим на онкологічне захворювання.

У свою чергу, це спричинило негативні наслідки у виді несвоєчасного надання медичної допомоги доньці підозрюваної, що призвело до оперативного втручання.

Сисоєва І.В. у дисциплінарній скарзі зазначає, що згідно з ухвалою від
7 червня 2019 року слідчий суддя Федулеєва Ю.О. однозначно констатувала факт вини підозрюваної у скоєнні злочину, чим порушила принцип презумпції невинуватості.

Так, у вказаній ухвалі про застосування до підозрюваної Сисоєвої І.В. запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням засобу електронного контролю суддя Федулеєва Ю.О. зазначила: «Беручи до уваги, що виключно обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить призупинення підозрюваною Сисоєвою І.В. лікувальної практики, яка вже призвела до тяжких наслідків для пацієнта через злочинну самовпевненість та недбале ставлення до професійних обов’язків, що за такого ставлення у майбутньому може свідчити про наявність ризику у вигляді можливого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень щодо інших пацієнтів, тобто ризику передбаченого п. 5 ч. 1
ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам можливого шляхом застосування виключно запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України за класифікацію належить до злочину невеликої тяжкості».

Пояснюючи викладене в ухвалі, суддя Федулеєва Ю.О. вказала, що в діях підозрюваної Сисоєвої І.В. вона встановила наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України, за кваліфікуючою ознакою – неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого до них ставлення, яке спричинило тяжкі наслідки, отже, обґрунтовуючи рішення слідчого судді, вона послалася на встановлені під час розгляду клопотання на стадії досудового розслідування обставини.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини визнається однією з основоположних засад кримінального судочинства в правовій державі. Водночас цей принцип є важливим елементом права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо судове рішення стосовно особи відображає думку, що вона винна, але ця думка сформована до того, як було доведено її вину відповідно до закону, це рішення порушує вимогу пункту 2 статті 6 вказаної Конвенції. Таке порушення має місце навіть за умови відсутності формальних заяв щодо вини особи, але коли є підстави говорити, що національний суд вважає людину винною. Така позиція Європейського суду з прав людини закріплена в низці вердиктів, зокрема, в рішеннях у справах «Девєєр проти Бельгії (Deweer v. Belgium)», «Мінеллі проти Швейцарії (Minelli v. Switzerland)» і «Аллене де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France)».

У рішенні у справі «Грабчук проти України» наголошувалось, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.

Стаття 17 КПК України та стаття 62 Конституції України визначають, що кожна людина є невинуватою, поки її вина не буде доведена обвинувальним вироком, який набув законної сили.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддею
Федулеєвою Ю.О. в ухвалі від 7 червня 2019 року застосовано саме «обвинувальний» підхід до підозрюваної у кримінальному провадженні. Проте до повноважень слідчого судді не віднесено встановлення винуватості особи.

Зокрема, це проявляється у твердженнях, що лікувальна практика, здійснювана підозрюваною Сисоєвою І.В., «вже призвела до тяжких наслідків для пацієнта через злочинну самовпевненість та недбале ставлення до професійних обов’язків».

Одеський апеляційний суд під час надання оцінки ухвалі слідчого судді Федулеєвої Ю.О. від 7 червня 2019 року у справі № 520/13138/19 (провадження № 1-кс/520/6945/19) визначив, що слідчий суддя дійшла правильного висновку про обґрунтованість підозри, що давало підстави для застосування до Сисоєвої І.В. запобіжного заходу.

Проте апеляційний суд встановив, що слідчий суддя помилково визнала ризиком продовження здійснення підозрюваною медичної практики через можливість вчинення нею нового злочину, безпідставно послалася в оскаржуваній ухвалі на існування такого ризику.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю, який брав участь в ухваленні судового рішення, зокрема, може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення ним порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О., оцінюючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час постановлення ухвали від 7 червня 2019 року у справі № 520/13138/19 вказана суддя вийшла за межі повноважень слідчого судді, надала неналежну оцінку сукупності обставин щодо запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу до підозрюваної у кримінальному провадженні, що спричинило негативні наслідки, тобто не дотрималася встановлених статтею 2, пунктом 18 частини першої статті 3, статтею 178 КПК України вимог; порушила передбачений статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 КПК України обов’язок (зокрема слідчого судді) дотримуватися принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини у кримінальному провадженні і реалізації права особи на справедливий суд.

Вказане свідчить про неналежне виконання суддею Федулеєвою Ю.О. своїх професійних обов’язків.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у діях судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. міститься склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків).

Щодо доводів скаржника про розміщення суддею Федулеєвою Ю.О. на її особистій сторінці у соціальній мережі Facebook статті під назвою «ОПГ в белых халатах. В Одессе судят врачей Интосаны» та порушення у такий спосіб вказаною суддею загальних засад кримінального провадження та прав, закріплених у Конституції України, суддя Федулеєва Ю.О. у своїх поясненнях зазначила, що ніколи за час своєї діяльності не вчиняла жодних дій, спрямованих на коментування чи поширення не лише інформації, яка стосується кримінального провадження НОМЕР_1 від 24 квітня 2017 року й про яку йдеться у скарзі, але будь-якої інформації з приводу справ, які перебували у її провадженні.

Федулеєва Ю.О. стверджує, що вказані у дисциплінарній скарзі доводи скаржника є цілком необґрунтованими, голослівними та такими, що не можуть бути підтверджені жодними доказами.

Слід зазначити, що доданий Сисоєвою І.В. до дисциплінарної скарги  скриншот, яким, на переконання скаржника, підтверджується факт розміщення суддею на її особистій сторінці у мережі Facebook статті під назвою «ОПГ в белых халатах. В Одессе судят врачей Интосаны», містить посилання на статтю під іншою назвою «Врачи «Инто-Саны» арестованы по подозрению в смерти двух пациентов».

Разом із тим Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, всупереч аргументам судді Федулеєвої Ю.О. щодо відсутності доказів розміщення нею на особистій сторінці у Facebook статті під назвою «ОПГ в белых халатах. В Одессе  судят  врачей  Интосаны», за посиланнями у мережі інтернет https://odessamedia.net/news/v-dele-odesskih-vrachei-obnarujili-priznaki..., http://www.trust.ua/news/172974-delo-doktorov-iz-into-sany-ocenka-uristo... та https://reporter.com.ua/articles/je8223/ виявлено інформацію щодо розміщення суддею Федулеєвою Ю.О. на її сторінці у соціальній мережі Facebook статті під назвою  «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны».

Так, у статті інформаційного агентства «Одесса Медиа» від 17 червня 2019 року під назвою «В деле одесских врачей обнаружили признаки фальсификации», крім зазначення інформації про розміщення суддею Федулеєвою Ю.О. вказаної статті на особистій сторінці у Facebook, викладено відповідний скриншот особистої сторінки користувача «Юлия Федулеева».

Аналогічна інформація (із викладенням скриншота) наведена також  інформаційним агентством «Репортер» 17 червня 2019 року у статті «У справі одеських лікарів виявили ознаки фальшування».

24 червня 2019 року у статті інтернет-джерела «trust.ua» під назвою «Дело докторов из «Инто-Саны»: оценка юристов без эмоций» зазначено: «Однако следственный судья Федулеева Ю. на следующий же день после судебного заседания по избранию меры пресечения подозреваемым на своей страничке в социальной сети Фейсбук размещает статью под названием «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны».

Про викладення статті під назвою  «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны» на сторінці судді в мережі Facebook свідчить також відеорепортаж  телеканала  «5 канал»  від  23 червня  2019  року   «Інто-Сана: лікарі вимагають звільнити безпідставно звинувачених колег» (зокрема, мітки часу з 1:17 по 1:22 трансляції, https://www.youtube.com/watch?v=oarhaQ4llEs).

Отже, хоча суддя Федулеєва Ю.О. і заперечує факт розміщення нею публікацій, його широко висвітлено у засобах масової інформації.

Під час надання оцінки діям судді Федулеєвої Ю.О. слід зауважити, що стосовно визнання в засобах масової інформації факту розміщення нею статті «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны» суддя не зверталась до суду із відповідним позовом до авторів публікацій та видань, що таку інформацію розмістили, або із заявою про спростування інформації. Зокрема, про це свідчать результати пошукових запитів, здійснених через офіційний
веб-портал «Судова влада України» та у мережі інтернет.

Слід також зазначити, що за результатами перегляду у соціальній мережі Facebook сторінки користувача «Юлия Федулеева» (із зазначенням місця роботи та посади «Судья Киевский районный суд г. Одессы») виявлено, що наразі вона не містить публікацій стосовно лікарів клініки «Інто-Сана».

Водночас на розміщення суддею Федулеєвою Ю.О. на її сторінці у Facebook як статті «Врачи «Инто-Саны» арестованы по подозрению в смерти двух пациентов», так і статті «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны», крім наведеного, вказує одне й те саме фото особистого профілю Федулеєвої Ю.О. на скриншотах вказаних публікацій (зазначене фото й досі наявне на сторінці судді у Facebook).

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя при здійсненні правосуддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Це положення повинно тлумачитися з урахуванням загальноприйнятих міжнародних етичних стандартів поведінки судді.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя дотримується етичних норм, не
допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, віросповідання, участі в зібраннях та асоціаціях, однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.

Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

У своєму блозі або на особистій сторінці в соцмережі суддя має бути таким же стриманим та коректним, як, скажімо, в залі засідань.

У тому числі очевидною є неможливість розміщення суддею в соціальних мережах, інтернет-форумах тощо коментарів щодо справ, які перебувають як у нього в провадженні, так і в провадженні суду, обговорювати рішення у справах, а також оприлюднювати інформацію, що стала йому відома у зв’язку з розглядом справи. Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

З огляду на наведене неприпустимим виявляється і розміщення суддею на особистій сторінці у Facebook публікацій стосовно судових справ, що перебувають у його провадженні.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя уважно вивчила зміст статей «Врачи «Инто-Саны» арестованы по подозрению в смерти двух пациентов» та «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны» та, зокрема, дійшла таких висновків.

Стаття «Врачи «Инто-Саны» арестованы по подозрению в смерти двух пациентов» містить загальну інформацію про обрання запобіжного заходу стосовно чотирьох лікарів «Інто-Сани», яких підозрюють у смерті двох пацієнтів.

У статті «ОПГ в белых халатах: в Одессе судят врачей «Инто-Саны» розміщені фото із судових засідань за участю судді Федулеєвої Ю.О. щодо вирішення питання про застосування до підозрюваних ОСМОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та Сисоєвої І.В. відповідних запобіжних заходів, причому під кожним фото зазначені їхні прізвища.

Сама стаття містить критичну оцінку дій вказаних лікарів та «Інто-Сани» як медичного закладу.

Так, у публікації вказано: «На страницах уголовного производства судьба двух мужчин – Олега Крашунского и Сергея Крыжановского. Диагнозы разные, но подход к псевдолечению и трагический результат один — смерть пациентов.

Это могло бы лечь в основу криминального триллера, но, увы, это реальность, с которой почти два года живут семьи умерших. Согласно собранным материалам имело место все: от халатного отношения к пациентам, ошибочных диагнозов и тактики лечения до назначения неоправданно дорогостоящих препаратов. Позже это подтвердила независимая комиссия врачей.

Также имеет место подделка, уничтожение и сокрытие врачебной документации со стороны персонала клиники. Предполагается, что врачей возглавил один из руководителей «Инто-саны». С целью скрыть непрофессиональные действия, врачи подделали документацию, после чего результаты и даты проведенных анализов перестали сходиться с тем, что записывалось изначально. В клинике провели ряд следственных действий в том числе и обыск, изъяли документацию и медицинские карты потерпевших. В настоящий момент проводятся дополнительные экспертизы, по результатам которых, врачам может быть предъявлена еще одна статья.

За всё время расследования, администрация частной клиники «Инто-сана», всячески пыталась скрыть преступления своих врачей, тем самым подвергая смертельной опасности жизни других пациентов. И кто знает, сколько ещё пострадало пациентов от лечения этих врачей пока шло двухлетнее расследование. Отметим, что все это время — эти так называемые врачи не были отстранены от работы.

Более того, администрация частной клиники утверждала, что провела внутреннюю проверку и не выявила нарушений в «лечении» умерших пациентов.

Предать дело огласке и довести его до суда помогла настойчивость родственников. Своей ключевой задачей они ставят привлечь «убийц» к ответственности по закону, отстранить от врачебной практики навсегда, тем самым спасти жизни другим ни о чем не подозревающим пациентам
«Инто-саны».

З урахуванням викладеного, за обставин конкретної ситуації Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що розповсюдження (розміщення на особистій сторінці у мережі Facebook) суддею Федулеєвою Ю.О. публікацій щодо дій підозрюваних у кримінальному провадженні, в межах якого вона як слідчий суддя вирішувала питання про обрання стосовно них запобіжного заходу, явно вийшло за межі права на свободу поширювати інформацію та ідеї і становить порушення норм суддівської етики.

Вказані дії судді Федулеєвої Ю.О. підривають авторитет правосуддя, особливо з огляду на те, що вони вчинені суддею стосовно резонансної судової справи, у якій вона здійснювала правосуддя як слідчий суддя.

Підсумовуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила допущення суддею Федулеєвою Ю.О. поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема, у зв’язку з порушенням нею вимог статей 1, 20 Кодексу суддівської етики щодо дотримання суддею високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у неупередженість та справедливість суду, можливості судді розміщувати та коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

Отже, надаючи правову кваліфікацію вказаним діям судді Федулеєвої Ю.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вони також утворюють дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З урахуванням наведеного строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Федулеєвої Ю.О. не сплинув.

Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до судді, передбачено частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Стаж роботи Федулеєвої Ю.О. на посаді судді становить 7 років 9 місяців.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала позитивну характеристику судді. З іншого боку, підлягає врахуванню факт вчинення суддею Федулеєвою Ю.О. дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним застосування до судді  Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Ю.О. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для

проходження курсу підвищення кваліфікації із питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу України для слідчих суддів і з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Київського районного суду міста Одеси Федулеєву Юлію Олександрівну.

Застосувати до судді Київського районного суду міста Одеси Федулеєвої Юлії Олександрівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу України для слідчих суддів і з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                   О.В. Маловацький

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                   Н.С. Краснощокова

 

                                                                                             С.Б. Шелест