Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Матвійчука В.В., залученого із Другої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Андрієвської Людмили Михайлівни стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського Максима Дмитровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя надійшли 2 травня 2019 року та 11 травня 2019 року за вхідними №№ 531/0/13-19, 531/1/13-19 скарги Андрієвської Л.М. на дії судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д., вчинені під час розгляду справи № 237/5244/18 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, ОСОБА3 про стягнення заборгованості, які, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У скаргах зазначено, що суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д. розглянув цивільну справу № 237/5244/18 без повідомлення сторін, не надіслав копію ухвали про відкриття провадження, чим фактично позбавив відповідача ОСОБА3 можливості захистити свої права. Крім того, під час розгляду вказаної справи суддя неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими обставини, які були недоведеними.
Крім того, скаржник зазначає, що суддею Мар’їнського районного суду Донецької області Медведським М.Д. 14 лютого 2019 року на порушення вимог статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) постановлена неправомірна ухвала про затвердження мирової угоди між сторонами за клопотанням Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області, укладеної між ОСОБА2, ОСОБА1 та ОСОБА3, яка є похідною від оскаржуваного рішення від 18 грудня 2018 року і стосувалася грошових відносин, внаслідок чого скаржника свавільно позбавлено корпоративних прав.
З урахуванням викладеного скаржник Андрієвська Л.М. вважає, що в діях судді містяться ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому просить притягнути суддю Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справ між членами Вищої ради правосуддя від 2 травня 2019 року № 531/0/13-19 та від 11 травня 2019 року № 531/1/13-19 дисциплінарні скарги передані для розгляду члену Вищої ради правосуддя Фоміну І.Ю.
У зв’язку зі звільненням Фоміна І.Ю. з посади члена Вищої ради правосуддя матеріали із зазначеними дисциплінарними скаргами перерозподілено системою автоматизованого розподілу та відповідно до протоколів від 5 листопада 2019 року передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 липня 2020 року № 2147/3дп/15-20 стосовно судді Медведського М.Д. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з можливою наявністю в його поведінці ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Вища рада правосуддя рішенням від 26 березня 2020 року № 880/0/15-20 на виконання повноважень, передбачених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», рекомендувала судам неухильно дотримуватися приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19. Зокрема, рекомендовано безперервно здійснювати судочинство у невідкладних справах, які визначені процесуальними кодексами та судами (суддями), з дотриманням балансу між правом на безпечне довкілля для суддів, сторін у справах та правом доступу до правосуддя; за можливості проводити судові засідання в режимі реального часу через інтернет; обмежити доступ у судові засідання осіб, які не є учасниками проваджень, тощо.
Таким чином, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам справи запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та завчасно подати до Вищої ради правосуддя відповідне клопотання, а також роз’яснено їхні права та обов’язки як учасників дисциплінарної справи.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 25 листопада, 9 грудня, 23 грудня 2020 року, 13 січня, 31 березня 2021 року, суддя Медведський М.Д., скаржник Андрієвська Л.М. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Засідання, призначені на 25 листопада, 9 грудня, 23 грудня 2020 року, 13 січня, 31 березня 2021 року, були відкладені з визначених Третьою Дисциплінарною палатою обґрунтованих підстав (хвороба судді Медведського М.Д., додаткове витребування та дослідження матеріалів дисциплінарної справи). Зокрема, 8 грудня 2020 року від судді Медведського М.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 9 грудня 2020 року, у зв’язку тимчасово непрацездатністю судді.
18 грудня 2020 року та 29 березня 2021 року від судді Медведського М.Д. надійшли додаткові письмові пояснення.
У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 23 грудня 2020 року та 13 січня 2021 року, прибув суддя Медведський М.Д., який надав усні пояснення стосовно дисциплінарної скарги Андрієвської Л.М.
15 березня 2021 року на запит Третьої Дисциплінарної палати надійшов лист з Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби з копією заяви ОСОБА1 про відкриття виконавчого провадження, сканкопії виконавчого листа, сканкопії посвідчення про інвалідність ОСОБА1, копії постанов про відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження, копії сторінки журналу вихідної кореспонденції.
30 березня 2021 року з Мар’їнського районного суду Донецької області надійшов лист із затребуваною Дисциплінарною палатою інформацією.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 31 березня 2021 року, суддя, скаржник повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У судове засідання, призначене на 31 березня 2021 року, прибув суддя Медведський М.Д., який надав усні пояснення.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, суддю Медведського М.Д., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку, що дії судді Медведського М.Д. під час розгляду справи № 237/5244/18 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, ОСОБА3 про стягнення заборгованості супроводжувалися грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, а сам судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер та не мав на меті об’єктивне з’ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору з огляду на таке.
Медведський Максим Дмитрович Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 призначений на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області строком на п’ять років. Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 березня 2019 року № 753/0/15-19 Медведського М.Д. відряджено для здійснення правосуддя до Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на шість місяців із 29 березня 2019 року, рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2019 року № 2541/0/15-19 продовжено з 29 вересня 2019 року строк відрядження як тимчасового переведення до Києво-Святошинського районного суду Київської області на шість місяців для здійснення правосуддя.
26 жовтня 2018 року ОСОБА1 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА2, ОСОБА3 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2012 року між ОСОБА1 та ОСОБА3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА1 передав їй грошові кошти в розмірі 10000000 грн, які вона зобов’язалася повернути до 1 липня 2018 року. Також 17 січня 2012 року між ОСОБА1, ОСОБА3 та ОСОБА2 був укладений договір поруки, за яким ОСОБА2 поручився за своєчасне виконання ОСОБА3 зобов’язань за договором позики.
У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору позики та закінченням строку повернення суми позики просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 10000000 грн, проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за весь час користування позикою з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 284383 грн 56 коп., три проценти річних від простроченої суми позики за весь час прострочення з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 24658 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 8810 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2018 року у справі № 237/5244/18 головуючим суддею визначено Медведського М.Д.
Ухвалою судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д. від 31 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із дня отримання ухвали.
Разом із тим 31 жовтня 2018 року суддею Медведським М.Д. сформовано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області щодо отримання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА2.
12 листопада 2018 року суддею Медведським М.Д. сформовано вказаний запит повторно.
31 жовтня 2018 року суддею Медведським М.Д. сформовано запит до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання суду інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА3.
Копії матеріалів вказаної справи не містять інформації стосовно надіслання вказаних запитів адресатам.
27 листопада 2018 року до Мар’їнського районного суду Донецької області надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, разом із копіями та додатками для всіх учасників, копією паспорта ОСОБА3.
Ухвалою судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д. від 27 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання на 13:00 10 грудня 2018 року.
Копії матеріалів справи № 237/5244/18 не містять інформації стосовно надіслання копії ухвали Мар’їнського районного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року сторонам у справі, копії позовної заяви разом із копіями доданих до неї документів – відповідачам у справі, повідомлень про дату та час призначеного підготовчого засідання у справі.
Матеріали справи не містять інформації про засідання, призначене суддею Медведським М.Д. на 10 грудня 2018 року.
Відповідно до копій матеріалів справи № 237/5244/18 на аркушах справи 18–20 містяться заяви ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3 про проведення розгляду справи без їхньої участі (без зазначення дати подання та з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції 18 грудня 2018 року).
Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА2 та ОСОБА3 на користь ОСОБА1 заборгованість за договором позики в розмірі 10000000 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА2 та ОСОБА3 на користь ОСОБА1 проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за весь час користування позикою з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року у сумі 10000000 грн, три відсотки річних від простроченої суми позики за весь час прострочення з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 24658 грн, всього 10008810 гривень.
Відповідно до протоколу судового засідання від 18 грудня 2019 року учасники судового процесу у судове засідання не з’явились, у зв’язку із чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу секретарем судового засідання не здійснювалось.
Разом із тим матеріали справи містять вступну та резолютивну частини рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 18 грудня 2018 року.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр) вступна та резолютивна частини вказаного рішення були надіслані судом до Реєстру 22 грудня 2018 року, зареєстровані 26 грудня 2018 року та оприлюднені 27 грудня 2018 року.
Копії матеріалів справи також не містять повідомлень про призначення засідання та надсилання сторонам у справі копії ухваленого по суті судового рішення.
18 грудня 2018 року суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д. видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА3 на користь ОСОБА1 заборгованості за договором позики в розмірі 10000000 грн, стягнення солідарно з ОСОБА3 на користь ОСОБА1 процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за час користування позикою з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року у сумі 10000000 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми позики за весь час прострочення з 1 липня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 24658 грн, всього 10008810 гривень.
При цьому до ЄДРСР повний текст судового рішення був надісланий судом лише 11 березня 2019 року, зареєстрований 12 березня 2019 року та оприлюднений 13 березня 2019 року.
25 лютого 2019 року ухвалою Мар’їнського районного суду Донецької області виправлено описку в тексті ухвали про залишення позовної заяви без руху від 31 жовтня 2018 року, ухвали про відкриття провадження від 27 листопада 2018 року та вступної і резолютивної частин рішення від 18 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, ОСОБА3 про стягнення заборгованості та визнано вважати правильним прізвище відповідача «ОСОБА3». Відповідно до протоколу судового засідання учасники судового засідання до суду не з’явились.
5 лютого 2019 року до Мар’їнського районного суду Донецької області надійшло клопотання Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про розгляд мирової угоди, укладеної 12 січня 2019 року між поручителем ОСОБА2, кредитором ОСОБА1 та позичальником ОСОБА3.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 5 лютого 2019 року вказану мирову угоду передано судді Медведському М.Д.
Відповідно до копії матеріалів справи № 237/5244/18 на аркуші справи 33 міститься заява ОСОБА3 про проведення розгляду справи без її участі із проханням затвердити мирову угоду.
Ухвалою судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д. від 14 лютого 2019 року задоволено клопотання Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА2, ОСОБА1 та ОСОБА3, в редакції, поданій до суду: «встановити спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання за ОСОБА1 (ІПН ІНФОРМАЦІЯ1) права власності на належну ОСОБА3 (ІПН ІНФОРМАЦІЯ2) частку в розмірі 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (ЄДРПОУ 25391763)».
Не погоджуючись із рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 18 грудня 2018 року та ухвалою цього суду від 14 лютого 2019 року, відповідач ОСОБА3 подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість судових рішень, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди.
На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА3 вказала, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, про розгляд справи вона не була повідомлена належним чином, у зв’язку із чим позбавлена можливості захистити свої права. Зазначала, що їй не було відомо про існування вказаної справи, із ОСОБА1 і ОСОБА2 вона не знайома, ніколи не була у місті Сніжному Донецької області, де нібито укладались договори позики та поруки, ніколи ні в кого не позичала 10000000 гривень, з ОСОБА4, який нібито був її представником в судовому засіданні та копія довіреності на ім’я якого міститься в матеріалах справи, вона також не знайома, ніколи з ним не зустрічалась, цієї довіреності не видавала. Стверджувала, що усі документи, копії яких є в матеріалах справи, в яких зазначено її прізвище та наявні її підписи, видані від її імені є сфальсифікованими і не відповідають дійсності. Також вказувала, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження оформлення та видачі виконавчого листа. Згідно з відміткою суду на копії рішення воно набрало законної сили 11 березня 2019 року, проте з відомостей Державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що 1 лютого 2019 року Мар’їнським РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області вже було відкрите виконавче провадження за оскаржуваним рішенням суду та 14 лютого 2019 року, тобто до набрання судовим рішенням законної сили, суд постановив ухвалу про затвердження мирової угоди.
Постановою Донецького апеляційного суду від 4 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА3 задоволено. Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 18 грудня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА1 до ОСОБА2 та ОСОБА3 про стягнення заборгованості відмовлено. Ухвалу Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2019 року скасовано. Стягнуто із ОСОБА1 у дохід держави судовий збір у сумі 13599 грн 20 копійок.
Постановляючи таке рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ОСОБА1 на обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду належні та допустимі докази укладення ним договору позики з відповідачем, а суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі недопустимого та недостовірного доказу. У зв’язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції ухвала Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 лютого 2019 року про затвердження мирової угоди, постановлена в межах процедури його примусового виконання, також підлягає скасуванню.
У письмових поясненнях, надісланих на адресу Вищої ради правосуддя, суддя Медведський М.Д., обґрунтовуючи виконання судом вимог статей 128, 190 ЦПК України, зазначив, що в матеріалах справи наявні листи про направлення ухвали Мар’їнського районного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року про відкриття провадження у справі учасникам справи. У подальшому під час розгляду справи в судовому засіданні 18 грудня 2018 року відповідно до журналу судового засідання брав участь представник ОСОБА3 – ОСОБА4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, яка підтверджувала наявність у нього повноважень представника, оригінал якої був оглянутий судом, а копія долучена до матеріалів справи.
У поясненнях у засіданні Дисциплінарної палати суддя Медведський М.Д. зазначив, що до його повноважень не належить контроль за надсиланням поштової кореспонденції, вказані обов’язки покладені на секретаря судового засідання. Також зауважив, що за наявності заяв від сторін він не перевірив повноваження представника ОСОБА3, оскільки до матеріалів справи була долучена довіреність, видана в 2005 році, з необмеженим строком дії.
Крім того, суддя зазначив, що до матеріалів були долучені копії довіреності та договору поруки, оригінали яких він не оглядав та не долучав до матеріалів справи.
Вказані твердження судді не узгоджуються з матеріалами справи та вимогами законодавства.
Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вимоги частин першої – четвертої статті 128 ЦПК встановлюють, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов’язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Частиною шостою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Статтею 190 ЦПК України встановлено обов’язок судді після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Також цією нормою визначено, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Із наданої на запит Третьої Дисциплінарної палати Мар’їнським районним судом Донецької області інформації вбачається: «в АСДС «Д-3» є запит від 31 жовтня 2018 року до Печерської районної державної адміністрації про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА3, з датою корегування від 14 січня 2019 року. Реєстраційна картка вихідного документу вищевказаного запиту в АСДС відсутня».
Крім того, у наданих копіях матеріалів справи № 237/5244/18 відсутні відомості про здійснення судом виклику сторін у справі до суду та надсилання їм ухвал про залишення позовної заяви без руху, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, а також ухвали про виправлення описки.
Вказане підтверджується описом документів у справі, який міститься на аркушах 1–2 справи № 237/5244/18: «1. квитанція, 2. позовна заява, 3. к. договір позики, 4. к. договору поруки, 5. к. довіреності, 6. к. паспорту, 7. протокол розгляду, 8. ухвала, 9. запити, 10. заяви, 11. к. ухвали, 13. заяви, 14 протокол сз., 15. рішення, 16. протокол сз., 17. ухвала, 18. клопотання, 19. мирова угода, 20. протокол розпод., 21. заява, 22. ордер, 23. к. свідоцтва, 24. к. посвідчення, 25. випис., 26. заява, 27. протокол сз, 28. ухвала, 29. розписка, 30. листи, 31. лист, 32. лист., 33. конверт, 34. заява, 35. заява, 36. ордер, 37. договір, 38. запит».
У матеріалах справи також відсутні документи, що підтверджували б отримання відповідачами документів у вказаній цивільній справі, що призвело до порушення процесуальних прав учасників судового провадження.
Мар’їнський районний суд Донецької області також повідомив, що «в АСДС відсутній супровідний лист про направлення ухвали про відкриття провадження та пакету документів для відповідачів та реєстраційна картка його відправлення».
Матеріали вказаної справи не містять відомостей про надіслання учасникам справи судових повісток про виклик у підготовче судове засідання, а також інформації про їх вручення, що свідчить про порушення суддею Медведським М.Д. вимог статей 8, 12, 128, 190, 223 ЦПК України з огляду на таке.
За приписами статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Із протоколів судових засідань від 18 грудня 2018 року (у справі зазначено «18 грудня 2019 року»), 25 лютого 2019 року вбачається, що питання щодо повідомлення сторін у справі про час і місце розгляду справи, причини їх неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності сторін відповідно до вимог ЦПК України суддею Медведським М.Д. не вирішувались.
Відповідно до протоколу судового засідання від 14 лютого 2019 року у судовому засіданні брав участь представник відповідача ОСОБА5, суддею Медведським М.Д. порушувалось питання стосовно неявки в судове засідання інших учасників. Зазначено, що інші учасники в судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином.
Однак матеріали справи не містять інформації про направлення повісток, телефонограм тощо про дату, час і місце розгляду справи, призначеного на 14 лютого 2019 року.
Статтями 2, 5 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Таким чином, положення статті 223 ЦПК України слід тлумачити з урахуванням імперативного припису статті 8 ЦПК України та норм статей 2, 5 ЦПК України, згідно з якими завданням суду є здійснення правосуддя з метою захисту прав і свобод осіб та надання їм рівних процесуальних можливостей для захисту своїх прав, які повинен забезпечити суд, а обов’язок суду щодо належного повідомлення сторін у справі (стаття 223 ЦПК України) є необхідним процесуальним механізмом забезпечення сторонам обізнаності щодо своєї судової справи та реалізації права на захист.
Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що незабезпечення суддею Медведським М.Д. повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляд справи за відсутності належного підтвердження про повідомлення сторін про час і місце розгляду справи свідчать про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).
Фіктивність судового розгляду у цій справі підтверджується також таким.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 196 ЦПК України).
Як вбачається з ухвали судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського М.Д. від 27 листопада 2018 року, справа № 237/5244/18 була призначена до розгляду в підготовчому засіданні на 10 грудня 2018 року о 13:00.
Відповідно до статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Суд з’ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
Із копій матеріалів справи вбачається, що справа призначена суддею Медведським М.Д. до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 10 грудня 2018 року, однак таке засідання суддею не проводилося, рішення за результатами його проведення не приймалося, сторонам не надавалася можливість скористатися правами, наданими статтями 191, 192 ЦПК України, справа не призначалася до розгляду у відкритому судовому засіданні, що свідчить про істотне порушення суддею Медведським М.Д. вимоги статей 189, 200 ЦПК України.
Твердження судді про участь у засіданні 18 грудня 2018 року представника ОСОБА3 – ОСОБА4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, оригінал якої був оглянутий судом на підтвердження повноваження представника, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до протоколу судового засідання учасники судового процесу у судове засідання не прибули.
Наданий суддею диск звукозапису судового засідання не містить аудіозаписів судових засідань від 18 грудня 2018 року та 25 лютого 2019 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи. Зокрема, докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України) та в сукупності – достатніми (стаття 80 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини четвертої статті 217 ЦПК України головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
Частиною другою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Виходячи із характеру спірних правовідносин, у вказаній справі підлягало встановленню насамперед те, чи підписувала відповідач ОСОБА3 договір позики.
Суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д., відкривши провадження у справі № 237/5244/18 та розглядаючи вказану справу, виходив із наданих позивачем копій договорів позики та поруки.
Крім того, з копій матеріалів справи вбачається, що на аркуші справи 7 міститься копія довіреності від 11 травня 2005 року, укладеної між ОСОБА3 та ОСОБА4, яка, як зазначено, «видана без права передоручення повноважень іншим особам», «без встановленого строку та дійсна до припинення її дії».
Також на аркуші справи 34 наявний ордер серії ДН № 058757, виданий від імені ОСОБА3 (особа, якій надається правова допомога), яким уповноважено ОСОБА5 (адвокат, який надає правову допомогу) представляти її інтереси.
Однак скаржник ОСОБА3 стверджує, що ніколи не укладала з ОСОБА5 жодних договорів про надання правової допомоги і не доручала йому представляти її права та інтереси у будь-яких судах.
Також підписи ОСОБА3 на заявах про розгляд справи без її участі від 18 грудня 2018 року, 14 лютого 2019 року та на копії паспорта візуально відрізняються.
Відповідно до статті 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.
Частиною п’ятою статті 95 ЦПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.
Згідно із частиною шостою статті 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги.
Твердження судді Медведського М.Д. на те, що представники ОСОБА3 – ОСОБА4 та адвокат ОСОБА5 брали участь у судових засіданнях, призначених на 18 грудня 2018 року та 14 лютого 2019 року, жодного разу не заперечували чинність договору позики, а тому у судді не було об’єктивних підстав для сумніву у чинності нотаріального посвідченого договору позики, спростовується матеріалами справи.
Копії матеріалів справи не містять інформації про участь представників ОСОБА3 – ОСОБА4 та адвоката ОСОБА5 у судових засіданнях, призначених на 18 грудня 2018 року та 14 лютого 2019 року.
Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Медведський М.Д., відкриваючи провадження у справі, не пересвідчився у справжності поданих доказів, а саме: договору позики 17 січня 2012 року, договору поруки від 17 січня 2012 року та довіреності від 11 травня 2005 року, укладеної між ОСОБА3 та ОСОБА4.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, подання позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб; умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (стаття 44 ЦПК України).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені обставини свідчать про грубу недбалість судді Медведського М.Д. під час виконання ним обов’язку щодо належного встановлення осіб представника ОСОБА3 – ОСОБА4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності та представника ОСОБА3 – ОСОБА5 на підставі ордера щодо перевірки наявності в них повноважень здійснювати представництво ОСОБА3, негативні наслідки чого виявились під час розгляду справи та затвердження мирової угоди.
На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, внаслідок допущення зазначених порушень суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д. у надзвичайно короткий строк (9 днів) під час першого судового засідання 14 лютого 2019 року року прийняв рішення про затвердження мирової угоди, що надавало можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами юридичної особи без відома її власників.
Застосовуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово вказував, що Конвенція вимагає від держав-сторін вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 (пункт 77 рішення у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» від 4 березня 2014 року). Поза сумнівом, право на справедливий судовий розгляд порушується, якщо особа взагалі не була залучена до судового розгляду, в результаті якого було вирішене питання про її права.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Медведського М.Д., а саме порушення вимог статей 44, 62, 175, 177, 185, 197, 198, 217 ЦПК України, не можна кваліфікувати інакше, ніж «явні помилки», тобто помилки, яких не міг би допустити розумний суд, що можна вважати «грубим свавіллям» (рішення від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)», пункт 62), а кількість допущених «помилок» не дає можливості констатувати неупереджене ставлення судді до розгляду справи.
Зважаючи на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Медведський М.Д. під час розгляду справи № 237/5244/18 допустив грубі порушення норм та принципів процесуального права, а саме: допустив до участі у справі осіб, повноваження яких не підтверджені та не встановлені; порушив порядок проведення підготовчого судового засідання, що свідчить про порушення прав сторін у справі на справедливий розгляд справи судом, встановленим законом, оскільки більшість дій судді під час розгляду справи суперечила чітким вимогам закону, що вказує на наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Затверджуючи мирову угоду у справі, суд першої інстанції виходив із наданих позивачем копій договорів позики та поруки. Суд першої інстанції не встановив, чи підписувала відповідач договір позики, а без встановлення цієї обставини рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, як про це також зазначив апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалу про затвердження мирової угоди.
Відповідно до статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.
Тобто мирова угода – це досягнута між сторонами під час судового розгляду і під контролем суду, заснована на взаємних поступках угода, яка по-новому визначає їхні суб’єктивні права та обов’язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій не вирішено долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов’язані зі спірними правовідносинами, оскільки така угода не призведе до усунення конфлікту.
При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов’язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди, а також роз’яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 207 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, з огляду на зміст статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов’язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом відповідно до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.
Визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА1 частку у статутному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд», які не входили до предмета спору, суд здійснив втручання у права власності власників корпоративних прав, при чому без детального з’ясування, чи відповідає мирова угода вимогам закону, зокрема положенням статті 207 ЦПК України, чи стосується вона прав та обов’язків сторін, що випливають із договору позики і самого предмета позову, чи пов’язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідачі в розумінні положень статей 1046, 1049 ЦК України, укладаючи мирову угоду щодо корпоративних прав у вигляді часток у статутному капіталі ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» шляхом передання її 50% частки у власність позивача, виконали взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу та чи є такі зобов’язання співмірними із сумою боргу за договором позики і чи укладався такий договір позики взагалі, зважаючи, що примітивність його змісту унеможливлює реальне надання позики в такому особливо великому розмірі.
Зазначене, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з огляду на швидкість розгляду справи про затвердження мирової угоди (9 днів), кількість порушень норм процесуального права, відсутність законного обґрунтування обраного судом способу втручання у право власності непоінформованих про розгляд справи власників, призвело до втручання у право осіб на вільне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що при встановленні в діях судді Медведського М.Д. ознак втручання у право власності застосовується категоричний підхід, який не залежить від фактичного настання наслідків у виді фактичного позбавлення особи права власності.
У цьому випадку суддя Медведський М.Д. здійснив усі залежні від нього дії з метою створення для недобросовісних сторін умов для отримання повноцінної можливості заволодіти майном інших осіб, а тому оцінку дій судді через консеквенціалістичний підхід (наявність чи відсутність наслідків) Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає неприпустимою, оскільки суддя несе персональну відповідальність за свої дії незалежно від випадку.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що не існує жодного володіння власністю доти, доки особа не може заявити про своє право власності. «Заявлення права» може означати «володіння майном», про яке йдеться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку. Для того щоб довести, що втручання у право власності відбулося, необхідно довести, що гарантії захисту, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, було порушено. Як свідчить аналіз практики ЄСПЛ, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді – органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як стаття 1 Першого протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Медведський М.Д. внаслідок грубої недбалості допустив істотне порушення закону, а саме вимог статті 207 ЦПК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України, стосовно права власності ОСОБА3, а тому в його діях наявні ознаки дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені вище порушення закону, які полягають в істотному порушенні процесуальних прав сторін, допущені суддею внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків судді (недбалості). Натомість порушення прав власників майна на мирне володіння майном (з огляду на очевидну непропорційність, незаконність, необґрунтованість прийнятого рішення та велику кількість, системність порушень) допущено внаслідок грубої недбалості. Доказів умисного вчинення суддею проступків під час розгляду дисциплінарної справи не здобуто.
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Медведського М.Д. під час розгляду ним справи № 237/5244/18 містять ознаки дисциплінарних проступків, які можуть мати наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (незабезпечення суддею повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та здійснення розгляду справи за відсутності належного підтвердження про повідомлення сторін про час і місце розгляду справи); внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (допущення суддею до участі у справі осіб, повноваження яких не підтверджені та не встановлені; порушення порядку проведення підготовчого судового засідання); внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (допущення суддею порушення права власності).
Така поведінка судді Медведського М.Д. при виконанні професійних обов’язків викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції та підриває суспільну довіру до суду.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаного судді не закінчився.
Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною другою вказаної норми цього Закону та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із наданої головою Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанським С.М. характеристики вбачається, що Медведський М.Д. працює суддею з 20 жовтня 2016 року. З 29 березня 2019 року по 31 березня 2020 року був відряджений для здійснення правосуддя до Києво-Святошинського районного суду Київської області. За час роботи в суді зарекомендував себе кваліфікованим юристом, спрямовує свою роботу на забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ, заяв та скарг громадян, захист їхніх прав і свобод. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Поважно ставиться до громадян та співробітників, додержується високої культури спілкування, не допускає дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суду або негативно вплинути на репутацію судді, користується повагою та авторитетом у колективі, принциповий, самокритичний. Судові справи розглядає своєчасно, при здійсненні правосуддя правильно та кваліфіковано застосовує норми матеріального та процесуального законодавства України. За період роботи у суді розглянув 1036 кримінальних справ, 1421 цивільну справу, 49 адміністративних справ та 11446 матеріалів про адміністративні правопорушення, з яких скасовано 13 кримінальних справ, 19 цивільних справ, 4 справи адміністративного судочинства, 3 матеріали про адміністративні правопорушення, змінено 1 кримінальну справу, 1 рішення у цивільній справі та 1 постанову в адміністративній справі.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Медведського М.Д., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, незначний досвід роботи на посаді судді, відсутність дисциплінарних стягнень, а також допущення ним проступку внаслідок грубої недбалості, характер дисциплінарного проступку, численні порушення норм процесуального права, форму вини.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Медведського М.Д. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського Максима Дмитровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Надати скаржнику Андрієвській Людмилі Михайлівні згоду на оскарження вказаного рішення.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею та скаржником до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
В.В. Матвійчук
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя С.М. Болотін
