Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Тамари Василівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 17 серпня 2018 року за вхідним № 4268/0/6-18 надійшла скарга судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (далі – рішення від 20 липня 2018 року).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2018 року № 3499/0/15-18 залишено без розгляду скаргу судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року адміністративну справу за позовом Шевцової Т.В. до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2018 року № 3499/0/15-18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року скаргу Шевцової Т.В. задоволено. Скасовано ухвалу Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2018 року № 3499/0/15-18 «Про залишення без розгляду скарги судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності» та повернуто скаргу Шевцової Т.В. на розгляд до Вищої ради правосуддя.
Частиною восьмою статті 266 КАС України передбачено, що у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 червня 2019 року за вхідним № 4324/0/8-19 доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А.
Скарга судді Шевцової Т.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року подана з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддю Шевцову Т.В. та приватне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – ПАТ «Таскомбанк»), за скаргою якого розглянуто дисциплінарну справу, належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя суддя Шевцова Т.В. не прибула, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду скарги від судді не надходили.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули представник судді Шевцової Т.В. – адвокат Гончарова О.В. та представник ПАТ «Таскомбанк» – адвокат Святюк С.П.
Вища рада правосуддя вирішила розглянути скаргу за відсутності судді Шевцової Т.В., однак за участі її повноважного представника – адвоката Гончарової О.В. та представника ПАТ «Таскомбанк» – адвоката Святюк С.П.
Представник судді Шевцової Т.В. – адвокат Гончарова О.В. підтримала подану суддею скаргу в повному обсязі, просила задовольнити скаргу судді.
Представник ПАТ «Таскомбанк» – адвокат Святюк С.П. заперечив проти задоволення скарги та просив залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року.
Вища рада правосуддя, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А., пояснення представника судді Шевцової Т.В. – адвоката Гончарової О.В., представника ПАТ «Таскомбанк» – адвоката Святюка С.П., встановила таке.
Шевцова Тамара Василівна, _____ року народження, Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007 призначена на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI обрана суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2018 року № 3306/0/15-18 звільнена з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
До Вищої ради правосуддя 25 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга ПАТ «Таскомбанк», подана адвокатом Захаровою О.О., на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В.
У скарзі ПАТ «Таскомбанк» зазначено про порушення суддею Шевцовою Т.В. під час розгляду справи № 200/3026/17-ц процесуальних прав скаржника, що, на його думку, відповідно до підпунктів «а», «в», «г» пункту 1, пунктів 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Ухвалою від 16 квітня 2018 року № 1122/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцову Т.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання іпотечних договорів недійсними, припинення іпотеки та вилучення записів про заборону відчуження об’єктів обтяження, посилаючись на те, що 9 вересня 2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з однієї сторони, та ПАТ «Таскомбанк», з іншої сторони, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № ____, предметом іпотеки за яким є домоволодіння, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Також 9 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та іпотекодержателем був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліничем С.А. за реєстровим № ___, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка, кадастровий № ______________, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.
Вказана справа надійшла до провадження судді Шевцової Т.В. 22 лютого 2017 року (справа № 200/3026/17-ц, провадження № 2/200/2212/17).
Ухвалою від 24 лютого 2017 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду на 16 березня 2017 року. У фотокопіях матеріалів справи міститься супровідний лист про надіслання сторонам у справі судових повісток, однак відомості про їх вручення відсутні.
У березні 2017 року ОСОБА_3 (третя особа за первісним позовом) звернулась до суду із самостійними вимогами.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що, крім зазначених вище іпотечних договорів, 9 вересня 2013 року між нею та іпотекодержателем був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліничем С.А. за реєстровим № ___, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка, кадастровий № ________________, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2. Просила суд визнати недійсними іпотечні договори, припинити іпотеку та вилучити записи про заборону відчуження об’єктів обтяження.
16 березня 2017 року секретарем судового засідання було складено довідку про те, що фіксування судового процесу не здійснювалось; розгляд справи відкладено у зв’язку із прийняттям позову третьої особи. Того самого дня суддею Шевцовою Т.В. було постановлено ухвалу про прийняття до спільного розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ПАТ «Таскомбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А., товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4», про визнання іпотечних договорів недійсними. Також у відповідних копіях матеріалів містяться супровідний лист про надіслання сторонам у справі судових повісток щодо розгляду справи 27 березня 2017 року, відомості про вручення яких відсутні; довідка секретаря судового засідання про те, що відповідно до частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Крім того, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 27 березня 2017 року (без відмітки суду про її отримання через канцелярію суду), у якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, розгляд справи просить здійснювати без фіксації технічними засобами. Також у матеріалах справи міститься аналогічна заява ОСОБА_3 від 27 березня 2017 року за підписом представника «ОСОБА_4», який, як зазначено у заяві, діє за довіреністю від 27 березня 2017 року, однак відповідна довіреність у матеріалах справи відсутня.
27 березня 2017 року суддя Шевцова Т.В. ухвалила заочне рішення у справі № 200/3026/17-ц. У фотокопіях матеріалів справи міститься супровідний лист від 27 березня 2017 року про надіслання його копій сторонам у справі, однак відомості про їх вручення відсутні.
19 липня 2017 року до суду надійшла заява ПАТ «Таскомбанк» про перегляд заочного рішення. У фотокопіях матеріалів справи містяться: супровідний лист від 21 липня 2017 року про направлення сторонам у справі судових повісток на 1 серпня 2017 року, однак відсутні відомості про їх вручення; довідка секретаря судового засідання від 1 серпня 2017 року про те, що відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Ухвалою від 1 серпня 2017 року суддя Шевцова Т.В. залишила без задоволення заяву ПАТ «Таскомбанк».
Також Першою Дисциплінарною палатою було встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 200/3026/17-ц від 24 лютого 2017 року судом надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 1 липня 2017 року, заочне рішення від 27 березня 2017 року – 27 квітня 2017 року, ухвалу від 1 серпня 2017 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення – 1 вересня 2017 року. При цьому в ЄДРСР відсутня ухвала про прийняття судом зустрічного позову від 16 березня 2017 року.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що «суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцовою Т.В. під час розгляду справи № 200/3026/17-ц не забезпечено виконання та порушено принцип здійснення правосуддя, закріплений статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також вимоги статей 74, 127, 169, 224, 250 УПК України, чим допущено суддею дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, якими визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод».
При цьому Перша Дисциплінарна палата з урахуванням досліджених обставин встановила, що такі дії суддею Шевцовою Т.В. допущені умисно.
Також Перша Дисциплінарна палата зазначила, що суддя Шевцова Т.В. вчинила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, наслідком яких стало порушення процесуальних прав ПАТ «Таскомбанк» та його права володіти своїм майном (реалізувати можливість щодо звернення стягнення на відповідне майно), чим допустила істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.
У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Шевцова Т.В. висловила незгоду із рішенням Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року, зазначила, що вказане рішення вважає невмотивованим та постановленим за відсутності беззаперечних доказів невиконання нею вимог цивільного процесуального законодавства України, а застосоване до неї дисциплінарне стягнення непропорційним, а також вказала таке:
висновки щодо порушення вимог статей 74, 127 ЦПК України є невмотивованими, оскільки нею належним чином забезпечено дотримання норм закону щодо перевірки відомостей про надіслання всім учасникам справи та отримання ними процесуальних документів і судових повісток;
висновок про наявність у її діях порушення вимог статті 250 УПК України не підтвердився та не був предметом розгляду дисциплінарної скарги;
висновки щодо неможливості ПАТ «Таскомбанк» звернути стягнення на нерухоме майно у зв’язку з розглядом цивільної справи № 200/3026/17-ц та постановленням нею судових рішень у зазначеній справі прямо суперечать об’єктивно наявним обставинам справи, а тому є хибними;
висновок про умисність дій судді під час розгляду справи № 200/3026/17-ц є передчасним та необґрунтованим;
висновки про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зроблено без урахування дійсних наявних об’єктивних обставин, оскільки в матеріалах дисциплінарного провадження відсутні докази умисності її дій, спрямованих на несвоєчасне внесення рішень до ЄДРСР, з огляду на те, що шкоди правам та інтересам ПАТ «Таскомбанк» не спричинено;
висновок, наведений у рішенні Першої Дисциплінарної палати щодо розгляду справи № 200/3026/17 «протягом такого строку», тобто занадто швидко, є передчасним, оскільки розгляд справи під її головуванням відбувся у строки та з дотриманням вимог, що визначені статтею 157 ЦПК України;
висновки про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку є невмотивованими, оскільки у рішенні Першої Дисциплінарної палати не вказано, який саме його вид із зазначеного у частині дев’ятій статті 109 Закону № 1402-VIII переліку, було вчинено суддею.
Крім того, суддя зазначила, що Перша Дисциплінарна палата фактично вдалась до перевірки змісту постановленого судового рішення у справі (ухвали від 1 серпня 2017 року), що є компетенцією виключно суду апеляційної інстанції, а тому такі дії дисциплінарного органу прямо суперечать вимогам закону і свідчать про порушення гарантій незалежності судді.
У зв’язку із цим суддя Шевцова Т.В. просила рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року скасувати, а дисциплінарне провадження стосовно неї закрити.
За результатами перевірки доводів скарги судді Шевцової Т.В., рішення Першої Дисциплінарної палати та матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата правильно встановила фактичні обставини дисциплінарної справи, надала їм належну правову оцінку, а наведені у скарзі доводи не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення чи його зміни з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 6 ЦПК України розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.
Статтею 74 ЦПК України встановлено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їхньої адреси, судова повістка надсилається, зокрема, юридичним особам та фізичним особам – підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Частиною першою статті 169 ЦПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
За приписами статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням наведених норм проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності умов, визначених у статті 224 ЦПК України. Законодавець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Заочний розгляд справ можливий лише за наявності усіх зазначених умов.
Відповідно до статті 230 ЦПК України, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.
Таким чином, на суд покладено обов’язок встановити, чи були сторони, в тому числі відповідач, належним чином повідомлені про судове засідання, чи надходили від них клопотання, а також встановити причини неявки сторін.
Перша Дисциплінарна палата у цьому дисциплінарному провадженні дійшла висновку, що поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду є однією із суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі. З цією метою законодавець передбачив різні форми повідомлення особи про час і місце судового засідання та способи їх доставки: поштою – рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через кур’єрів, через сторону або її представника, безпосередньо в суді, телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, через оголошення в пресі.
Водночас дисциплінарний орган, вивчивши надані копії матеріалів справи № 200/3026/17-ц, встановив, що згідно із супровідними листами про надіслання сторонам у справі судових повісток, повідомлень про перегляд заочного рішення, копії заочного рішення суду, а також ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, всі зазначені документи було надіслано ПАТ «Таскомбанк» на адресу: вул. Куренівська, буд. 15А, м. Київ, 04070, яка була вказана у матеріалах, доданих третьою особою до зустрічного позову, як адреса місцезнаходження ПАТ «Таскомбанк», зокрема у кредитному договорі від 9 вересня 2013 року та іпотечному договорі від цієї самої дати.
Разом з тим у вказаних документах – кредитному та іпотечному договорах, крім адреси місцезнаходження ПАТ «Таскомбанк», чітко зазначено його поштову адресу: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032.
І саме ця адреса місцезнаходження ПАТ «Таскомбанк» зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Крім того, при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ПАТ «Таскомбанк» зазначив таку свою адресу: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032, проте суддя Шевцова Т.В. продовжувала надсилати повідомлення (про розгляд заяви про перегляд заочного рішення) та копії судових рішень (ухвали від 1 серпня 2017 року) за адресою: вул. Куренівська, буд. 15А, м. Київ, 04070.
За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що Першою Дисциплінарною палатою правильно встановлено, що ПАТ «Таскомбанк» не було повідомлено про перебування у провадженні судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. справи № 200/3026/17-ц, про призначення її до розгляду та розгляд по суті, товариству не надсилалися на належну поштову адресу ухвалені у справі судові рішення, розгляд справи здійснено та ухвалено заочне рішення у справі за відсутності відомостей про повідомлення ПАТ «Таскомбанк», а також не повідомлено вказане товариство про розгляд заяви про перегляд заочного рішення, не надіслано на вказану ним у заяві поштову адресу копію відповідної ухвали.
Також слід зазначити, що Першою Дисциплінарною палатою надано належну оцінку доводам, на які посилалась представник судді, зокрема стосовно того, що вказані повідомлення відповідачу надсилалися через кур’єра, а також що повістки для вручення відповідачу отримував позивач, що відповідає вимогам процесуального закону. Водночас доказів, які б підтверджували такі доводи, в тому числі доказів вручення цих документів за результатами вчинення відповідних дій, суддею та її представником надано не було. Не містять таких доказів і матеріали цивільної справи № 200/3026/17-ц.
Отже, Перша Дисциплінарна палата, належним чином вмотивувавши своє рішення в цій частині, дійшла обґрунтованого висновку, що суддя Шевцова Т.В. під час розгляду справи № 200/3026/17-ц не виконала вимог статті 127 ЦПК України, згідно з якою суд після відкриття провадження у справі невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а також не виконала вимог статті 74 ЦПК України щодо виклику у встановленому законом порядку та спосіб сторін. При цьому виконання зазначеного обов’язку суду безпосередньо суддею полягає не в тому, що суддя повинен особисто вчинити такі дії, а повинен перевірити на підставі належних доказів, чи їх було здійснено у визначеному процесуальним законом порядку, що випливає з аналізу статті 224 ЦПК України.
Крім того, зазначені обставини, встановлені дисциплінарним органом, жодним чином також не спростовані суддею Шевцовою Т.В. і в поданій до Вищої ради правосуддя скарзі та доданих до неї матеріалах.
Таким чином, доводи скарги стосовно невмотивованості висновків щодо допущення суддею Щевцовою Т.В. порушень вимог статей 74, 127 ЦПК України не заслуговують на увагу.
Стосовно посилання судді Шевцової Т.В. на непідтвердження висновку про наявність у її діях порушення вимог «статті 250 УПК України», який не був предметом розгляду дисциплінарної скарги, встановлено таке.
Як убачається з рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року, дисциплінарним органом було встановлено, що суддею Шевцовою Т.В. під час розгляду справи № 200/3026/17-ц допущено порушення норм процесуального закону, зокрема вимог статті 230 ЦПК України, відповідно до якої при прийнятті належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.
При цьому, як правильно зазначено у рішенні, таке порушення позбавило відповідача у цій справі – ПАТ «Таскомбанк» можливості особисто брати участь у справі та реалізувати надані процесуальним законом права і виконати відповідні обов’язки.
Встановлено також, що у рішенні Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року (сторінка 9, абзац четвертий рішення) дійсно зазначено про порушення суддею Шевцовою Т.В. під час розгляду справи № 200/3026/17-ц вимог «статті 250 УПК України».
Однак зі змісту мотивувальної частини рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року вбачається, що дисциплінарним органом перевірялося дотримання суддею Шевцовою Т.В., з-поміж іншого, саме вимог статті 230 ЦПК України під час розгляду справи № 200/3026/17-ц, зміст якої було розкрито та розтлумачено, а в подальшому констатовано як порушення суддею вимог саме цієї статті (сторінка 8, абзац п’ятий рішення).
Посилання у рішенні Першої Дисциплінарної палати на норму «статті 250 УПК України» слід вважати помилковим і таким, що жодним чином не позначилось на результатах розгляду дисциплінарної справи.
Отже, за вказаних обставин Вища рада правосуддя вважає зазначену помилку такою, що не впливає на правильність висновків, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи та ухвалення 20 липня 2018 року Першою Дисциплінарною палатою рішення.
Щодо посилання судді Шевцової Т.В. на хибність висновків про неможливість ПАТ «Таскомбанк» звернути стягнення на нерухоме майно у зв’язку з розглядом нею цивільної справи № 200/3026/17-ц необхідно зазначити таке.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою було встановлено, що 21 вересня 2017 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві підполковник поліції Гончарук А.П. вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ПАТ «Таскомбанк» відомості щодо наявності в діях ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 ознак кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, та що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № ______________.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мала місце змова ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, спрямована на протиправне «виведення» майна з іпотеки з метою ухилення від виконання зобов’язань за кредитним договором № _____ від 9 вересня 2013 року та договорами іпотеки № ___, № ____ та № ___ від 9 вересня 2013 року. Неодноразове переоформлення майна в такий стислий строк свідчить, що його метою було недопущення повернення іпотечного майна первісним іпотекодавцям та подальше звернення стягнення на іпотечне майно. Внаслідок вчинення низки реєстраційних дій банку було завдано збитки на суму 1 030 304,00 дол. США.
З урахуванням встановлених обставин дисциплінарний орган дійшов висновку, що внаслідок вчинення суддею дисциплінарного проступку майно, передане в іпотеку ПАТ «Таскомбанк», після ухвалення суддею Шевцовою Т.В. заочного рішення було відчужене, в результаті чого ПАТ «Таскомбанк» як цивільний позивач у кримінальному провадженні не має можливості звернути стягнення на предмет іпотеки.
За наведених обставин доводи судді Шевцової Т.В. у цій частині є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження, яким надана належна оцінка у рішенні Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року.
Посилання судді Шевцової Т.В. на передчасність та необґрунтованість висновку про умисність її дій під час розгляду справи № 200/3026/17-ц також не можуть бути взяті до уваги, з огляду на таке.
Перша Дисциплінарна палата в оскаржуваному суддею Шевцовою Т.В. рішенні, визнавши допущення суддею порушень, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, дійшла висновку, що такі дії нею допущено умисно. Свідченням цього є обставини прийняття судом до розгляду позовної заяви та зустрічного позову; неповідомлення відповідача про розгляд справи та невжиття суддею заходів з метою встановлення, чи дійсно всі сторони були повідомлені про судовий розгляд справи належним чином; період, протягом якого судом здійснено розгляд справи (24 лютого – 27 березня 2017 року); направлення судових рішень до ЄДРСР із значним запізненням – більшим, ніж суду знадобилося часу для розгляду справи по суті, а інколи і взагалі їх ненадіслання, надсилання судом документів за підписом судді Шевцової Т.В. на неналежну адресу навіть за наявності у заяві про перегляд заочного рішення правильної поштової адреси ПАТ «Таскомбанк».
Крім того, додатковим підтвердженням умисності дій судді Шевцової Т.В. є зазначення нею в ухвалі від 1 серпня 2017 року, що «… суд встановив, що незгода Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» з винесеним заочним рішенням полягає у поважності неявки в судове засідання представника у зв’язку з неналежним повідомленням про день, час та місце розгляду справи, що відповідає матеріалам справи…». Проте після визнання відповідного факту копію цієї ухвали за підписом судді знову було надіслано ПАТ «Таскомбанк» на адресу: вул. Куренівська, буд. 15А, м. Київ, 04070.
Також дисциплінарним органом встановлено, що до матеріалів справи були долучені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 березня 2017 року, останню з яких подано особою, повноваження якої не підтверджено матеріалами справи, оскільки вони не містять відміток про їх отримання ні судом (якщо їх було подано через канцелярію суду), ні суддею (якщо їх було отримано в судовому засіданні під час розгляду справи).
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що слід погодитись із викладеними висновками Першої Дисциплінарної палати, які належним чином підтверджені зібраними під час дисциплінарного провадження матеріалами та яким надано відповідну оцінку.
Слід також зазначити, що суддею Шевцовою Т.В. у скарзі та доданих до неї матеріалах не наведено переконливих доводів стосовно передчасності та необґрунтованості висновку про умисність її дій під час розгляду справи № 200/3026/17-ц.
Стосовно доводів судді Шевцової Т.В. про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Вищою радою правосуддя встановлено таке.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За приписами частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.
Пунктом 13 вказаного Порядку визначено, що електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.
Так, у рішенні Першої Дисциплінарної палати зазначено, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 200/3026/17-ц від 24 лютого 2017 року судом надіслано до ЄДРСР 1 липня 2017 року, заочне рішення від 27 березня 2017 року – 27 квітня 2017 року, ухвалу від 1 серпня 2017 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення – 1 вересня 2017 року. При цьому в ЄДРСР взагалі відсутня ухвала про прийняття судом зустрічного позову від 16 березня 2017 року.
Отже, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено факт несвоєчасного надсилання суддею Шевцовою Т.В. електронних копій рішень у зазначеній справі для їх внесення до ЄДРСР. Крім того, ухвала суду від 16 березня 2017 року взагалі не надіслана до ЄДРСР.
Тому твердження судді Шевцової Т.В. про відсутність доказів умисності її дій, спрямованих на несвоєчасне внесення рішень до ЄДРСР, при тому, що шкоди правам та інтересам ПАТ «Таскомбанк» не спричинено, не можуть бути взяті до уваги, оскільки підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.
Несвоєчасне надіслання судових рішень до ЄДРСР у цій справі, з огляду на відсутність доказів належного повідомлення сторін про день та час розгляду справи, безперечно, вплинуло на процесуальні права сторін у справі, визначені нормами процесуального законодавства, у тому числі щодо своєчасного оскарження ПАТ «Таскомбанк» в апеляційному порядку ухвалених суддею Шевцовою Т.В. судових рішень.
Таким чином, Дисциплінарною палатою правильно встановлено, що суддя Шевцова Т.В. не вжила належних заходів для виконання вимог чинного на час розгляду справи № 200/3026/17-ц законодавства щодо строків надіслання судових рішень до ЄДРСР, і ця обставина підтвердилася під час попередньої перевірки скарги на рішення дисциплінарного органу.
Наведені у скарзі доводи про передчасність наведеного у рішенні Першої Дисциплінарної палати висновку щодо розгляду справи № 200/3026/17-ц «протягом такого строку», тобто занадто швидко, що свідчить про умисність її дій, не може бути взятий до уваги, оскільки періоду, протягом якого судом здійснено розгляд зазначеної справи (24 лютого – 27 березня 2017 року), дисциплінарним органом надавалася оцінка у сукупності з іншими обставинами, які давали підстави вважати, що суддею Шевцовою Т.В. були умисно допущені порушення, кваліфіковані за підпунктами «а», «г» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Стосовно доводів скарги щодо невмотивованості висновків палати про вчинення суддею Шевцовою Т.В. істотного дисциплінарного проступку, оскільки в оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати не вказано, який саме його вид із зазначеного у частині дев’ятій статті 109 Закону № 1402-VIII переліку було вчинено суддею, Вища рада правосуддя встановила таке.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та частиною першою статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
У рішенні Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року зазначено, що суддя Шевцова Т.В., не виконавши покладених на суд обов’язків, зокрема вимог закону щодо повідомлення ПАТ «Таскомбанк», з’ясування в судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів обставин щодо повідомлення відповідача про наявність у провадженні суду відповідного спору та про безпосередній розгляд справи, допустила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що мало наслідком порушення процесуальних прав ПАТ «Таскомбанк» та його права володіти своїм майном (реалізувати можливість щодо звернення стягнення на відповідне майно), що кваліфіковано як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Вища рада правосуддя погоджується із правильністю зазначеного висновку, який підтверджується сукупністю всіх встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин та вважає правильною кваліфікацію дій судді Шевцової Т.В., а саме вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Водночас незазначення в оскаржуваному рішенні конкретного виду істотного дисциплінарного проступку відповідно до частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, на що вказує суддя Шевцова Т.В. у своїй скарзі, не впливає на встановлені Першою Дисциплінарною палатою обставини, кваліфікацію дій судді та наявність підстав для застосування до судді найсуворішого виду стягнення – внесення подання про звільнення судді з посади.
Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Характер порушень, допущених суддею Шевцовою Т.В. за встановлених Першою Дисциплінарною палатою обставин безумовно свідчить про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку у розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, оскільки допущені суддею грубі порушення закону під час розгляду справи № 200/3026/17-ц підривають суспільну довіру до суду.
Водночас такі дії судді Шевцової Т.В. при виконанні професійних обов’язків під час розгляду справи № 200/3026/17-ц викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо та належним чином виконувати свої функції, а отже, порочать звання судді та підривають суспільну довіру до суду.
Доводи судді Шевцової Т.В. про те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, встановивши в її діях склад дисциплінарних проступків, вдалася до перевірки змісту постановленої ухвали від 1 серпня 2017 року про відмову в перегляді заочного рішення, що не належить до компетенції дисциплінарного органу, підлягають відхиленню, оскільки висновки, яких дійшла Перша Дисциплінарна палата, стосуються не законності чи обґрунтованості судового рішення, а безпосередньої оцінки процесуальних дій судді під час розгляду заяви ПАТ «Таскомбанк» про скасування заочного рішення від 27 березня 2017 року.
Так, Перша Дисциплінарна палата, не вдаючись жодним чином до оцінки законності та обґрунтованості постановленої суддею ухвали від 1 серпня 2017 року, дійшла висновку про невиконання суддею обов’язків, покладених на неї Конституцією України та процесуальним законом, що мало наслідком порушення процесуальних прав ПАТ «Таскомбанк» та його права мирно володіти майном (реалізувати можливість щодо звернення стягнення на відповідне майно).
Таким чином, Перша Дисциплінарна палата, перевіряючи дотримання суддею вимог чинного законодавства під час розгляду справи та встановлюючи наявність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, діяла в межах повноважень, наданих дисциплінарному органу.
Інших тверджень, які б могли слугувати підставою для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати від 20 липня 2018 року, суддею Шевцовою Т.В. у скарзі не наведено.
Крім того, оцінюючи встановлені під час попередньої перевірки обставини в сукупності, Вища рада правосуддя вважає правильною кваліфікацію дій судді Шевцової Т.В. за підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, які відповідно до пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII є істотним дисциплінарним проступком, що є несумісним зі статусом судді.
Відповідно до частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата дійшла правильного та обґрунтованого висновку про необхідність застосування до судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. найбільш суворого дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Зокрема, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що суддя Шевцова Т.В. характеризується позитивно, вважається такою, що не має дисциплінарного стягнення, однак з огляду на характер і наслідки вказаних дисциплінарних проступків, ступінь її вини, вважала пропорційним та єдино необхідним застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Таким чином, враховуючи всі досліджені обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування Дисциплінарною палатою до судді Шевцової Т.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
За наведених обставин Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Т.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності дійшла висновку про необхідність залишення вказаного рішення без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 липня 2018 року № 2344/1дп/15-18 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Шевцової Тамари Василівни до дисциплінарної відповідальності.
Головуючий на засіданні
Вищої ради правосуддя В.К. Грищук
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
В.В. Матвійчук
А.А. Овсієнко
О.В. Прудивус
І.Ю. Фомін
М.П. Худик
Л.А. Швецова
С.Б. Шелест
