Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Блажівської О.Є., Грищука В.К., Прудивуса О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Львівської міської ради стосовно судді Личаківського районного суду міста Львова Грицка Романа Романовича,
встановила:
на електронну пошту Вищої ради правосуддя – СЕВ (система електронної взаємодії органів виконавчої влади) 5 січня 2021 року за вх. № 13/0/13-21 надійшла дисциплінарна скарга Львівської міської ради в особі міського голови Садового А.І. на неналежну поведінку судді Личаківського районного суду міста Львова Грицка Р.Р., яка, як стверджує скаржник, полягала у безпідставному затягуванні розгляду справи за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл», ОСОБА1, ОСОБА2, треті особи державний реєстратор Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишин Н.-П.А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мішакова С.Ф., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. про скасування рішень державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів (справа № 463/3887/19).
18 січня 2021 року за вх. № 13/1/13-21 до Вищої ради правосуддя засобами поштового зв’язку надійшла аналогічна за змістом дисциплінарна скарга Львівської міської ради в особі міського голови Садового А.І.
У скаргах Садовий А.І. зазначає, що із вказаним позовом вони звернулись до суду 14 травня 2019 року. Ухвалою судді Грицка Р.Р. від 15 травня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження.
Після апеляційного перегляду такої ухвали, за наслідками розгляду якої апеляційний суд залишив її без змін, справа повернулась до суду першої інстанції у листопаді 2019 року.
Як наголосив автор скарг, відповідно до статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Проте, як наголосив Садовий А.І., після тривалого перебування у провадженні судді справи на розгляді, суддя Грицко Р.Р. постановив ухвалу про закриття провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатись господарським судом.
На переконання автора скарг, ні за суб’єктним складом, ні за предметом спору та характером спірних правовідносин, вказаний спір не може розглядатись у господарському суді, а є справою цивільної юрисдикції, тому ухвала про закриття провадження у справі обмежує їм доступ до правосуддя.
Крім того, вважає, що в діях судді є ознаки безпідставного затягування розгляду вказаної справи, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки, за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. склав вмотивований висновок, яким запропонував залишити скарги Львівської міської ради без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки дисциплінарні скарги ґрунтуються на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
В провадженні судді Грицка Р.Р. на розгляді перебувала справа № 463/3887/19, у якій ухвалою суду від 15 травня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 13 червня 2019 року.
Ухвалою суду від 23 травня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на об’єкт нерухомого майна – приміщення кафе-бару загальною площею 18,5 кв. м. АДРЕСА1.
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 9 грудня 2020 року закрито провадження у справі. Роз’яснено позивачу, що розгляд цього спору відноситься до компетенції господарського суду. Скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою суду від 23 травня 2019 року.
У дисциплінарних скаргах голова Львівської міської ради Садовий А.І. висловлює незгоду із ухвалою суду про закриття провадження у справі, оскільки, на його переконання, вказаний спір повинен розглядатися за правилами цивільної юрисдикції. Також зазначає, що суддею Грицком Р.Р. допущено безпідставне затягування розгляду справи № 463/3887/19, оскільки провадження у справі було відкрито 15 травня 2019 року, а ухвала про закриття провадження у справі датована 9 грудня 2020 року.
У поясненнях на скаргу суддя Грицко Р.Р. зазначив, що дійсно у його провадженні на розгляді перебувала вказана справа, у якій ухвалою суду від 15 травня 2019 року відкрито провадження.
12 червня 2019 року відповідачем ОСОБА2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року. Відповідач вважав, що справа не підсудна Личаківському районному суду міста Львова, оскільки жоден з відповідачів не зареєстрований на території Личаківського району міста Львова.
13 червня 2019 року справу направлено до Львівського апеляційного суду у зв’язку з цим судове засідання, яке було призначено на 13 червня 2019 року не проводилося.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року залишено без змін.
Справа надійшла до суду 18 грудня 2019 року та була призначена до судового розгляду на 15 січня 2020 року.
В судовому засіданні 15 січня 2020 року представником відповідача ОСОБА3 було заявлено клопотання, яке підтримане представником позивача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що відповідачем не отримано копію позовної заяви з додатками та необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися. У зв’язку з наведеним розгляд справи було відкладено на 18 лютого 2020 року.
18 лютого 2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17 березня 2020 року у зв’язку з тим, що від відповідачів та частини третіх осіб повернулися поштові відправлення «без вручення», останніми не отримано копії позовної заяви з додатками та судові повістки про виклик до суду.
17 березня, 29 квітня, 26 травня 2020 року судові засідання не відбулися у зв’язку із встановленням особливого режиму роботи Личаківського районного суду міста Львова, відповідно до наказу голови суду від 16 березня 2020 року.
Крім цього, як зазначив суддя, рішенням зборів суддів Личаківського районного суду міста Львова від 17 березня 2020 року вирішено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України СОVID-19», тимчасово з 17 березня по 3 квітня 2020 року не проводити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судового засідання. Зазначені обмеження не стосувалися клопотань органів досудового розслідування, адміністративних матеріалів, в яких закінчуються строки, передбачені статтею 38 КУпАП, кримінальних проваджень, обвинуваченим в яких обрано запобіжні заходи тримання під вартою, а також справ, які підлягають негайному розгляду в порядку ЦПК і КАС України. Також було роз’яснено учасникам процесу, що розгляд справ буде проводитися за наявності заяв, які подаються до суду про розгляд справи без їх участі, в іншому випадку розгляд таких справ буде відкладено.
У подальшому, як просив звернути увагу суддя, рішенням зборів Личаківського районного суду міста Львова від 3 квітня 2020 року продовжено дію рішення зборів суддів на термін дії карантину на території України, запровадженого відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Рішеннями зборів Личаківського районного суду міста Львова від 9 червня 2020 року та 22 червня 2020 року тимчасово вирішено не проводити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судового засідання у зв’язку із захворюванням трьох суддів (в тому числі і судді Грицка Р.Р.) та п’ятьох працівників апарату суду.
Судове засідання, яке було призначено на 25 червня 2020 року, відкладено на 22 вересня 2020 року у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Грицка Р.Р. (з 16 червня по 7 липня 2020 року), а також у зв’язку із перебуванням судді у щорічній основній відпустці (з 27 липня по 2 вересня 2020 року).
22 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 2 листопада 2020 року (9 жовтня, з 26 по 28 жовтня 2020 року суддя перебував у відпустці, 29 – 30 жовтня 2020 року – дні відпочинку, за відпрацьовані робочі дні у вихідні дні) у зв’язку з тим, що від відповідачів та третіх осіб повернулися рекомендовані повідомлення про неможливість вручення судової повістки.
Як вказав суддя, 2 листопада 2020 року, незважаючи на повторну неявку відповідачів та третіх осіб, судом проведено по суті засідання за участі представника позивача та було оголошено перерву до 9 грудня 2020 року, оскільки йому необхідно було взяти участь у розгляді кримінальної справи, яка розглядалась колегіально за обвинуваченням особи у вчиненні особливо тяжкого злочину.
9 грудня 2020 року у справі поставлено ухвалу, повний текст якої було проголошено цього ж дня та вручено представнику позивача і представнику відповідача, які були присутні в судовому засіданні. Іншим учасникам процесу копія ухвали скеровувалася поштовим відправленням.
Суддя просив звернути увагу, що всі судові засідання, призначались за погодженням між учасниками процесу та з врахуванням відпусток.
Суддя зауважив, що під час розгляду справи ним вживались всі можливі заходи як для найбільш повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин у справі. Розгляд справи призначався в найбільш можливі короткі строки. Для розгляду справи по суті на кожне судове засідання передбачалось не менше однієї години. Судом вживалися всі необхідні заходи для забезпечення участі усіх учасників процесу в судовому засіданні, при цьому, в судових засіданнях оголошувалася перерва з поважних причин, оскільки більша частина відповідачів та третіх осіб не отримували документів та судових повісток, поштові відправлення поверталися на адресу суду без вручення відповідному адресату.
Суддя також зауважив, що знаючи те, що Львівська міська рада, в особі міського голови Садового А.І., при ухваленні рішення не на її користь, у багатьох випадках за результатами розгляду справ у Личаківському районному суді міста Львова та в інших судах міста Львова, подавала дисциплінарні скарги на дії суддів, ним докладалось максимум зусиль для якнайшвидшого вирішення спору.
Ніхто не був обмежений під час розгляду справи подати всі докази в обґрунтування та заперечення позовних вимог, чи надати всі необхідні пояснення. Судом не допускались будь-які дії, які б викликали в учасників процесу сумніви в об’єктивності суду.
Постановляючи ухвалу суду про закриття провадження у справі, як зазначив суддя, ним проаналізовано та надано відповіді на всі аргументи сторін, враховано позиції Великої Палати Верховного Суду та обґрунтовано висновки, які викладені у судовому рішенні.
Також суддя просив врахувати, що у 2019 – 2020 роках та станом на 5 лютого 2021 року, у судді Грицка Р.Р. одне з найбільших навантажень по кількості надходження справ в суді. Крім того, 15 березня 2019 року зборами суддів Личаківського районного суду міста Львова прийнято рішення, відповідно до якого у період часу з 18 березня по 18 квітня 2019 року виключно суддям Грицку Р.Р. та Головатому Р.Я. здійснювався розподіл усіх справ. В той час як іншим семи суддям здійснювався автоматизований розподіл лише судових справ наступних категорій: справи про адміністративні правопорушення; цивільні справи, які розглядаються в порядку наказного провадження; клопотання та інші матеріали, які підлягають розгляду слідчим суддею у відповідності до вимог КПК України; кримінальні провадження, які підлягають розгляду колегіальним складом суду; адміністративні справи, пов’язані із проведенням чергових виборів Президента України.
Водночас, як зауважив суддя, у період часу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року він брав участь у колегіальному розгляді п’ятнадцяти кримінальних справ, на сьогоднішній день бере участь у колегіальному розгляді тринадцяти кримінальних справ.
Також суддя зауважив, що на території Личаківського району міста Львова знаходиться Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, яке поширює свою юрисдикцію на п’ять областей західного регіону, у зв’язку з чим більше як вдвічі у 2019 – 2020 роках зросло навантаження на слідчих суддів суду, якими обрані всі вісім суддів, з десяти по штатній кількості (дві вакантні посади).
На сьогоднішній день на території Личаківського району міста Львова також знаходиться новостворений (реорганізований) орган досудового розслідування – Львівське районне УП ГУ НП у Львівській області, який поширює свою діяльність на два райони міста Львова, що в свою чергу збільшує навантаження на суддів. Категорія справ, які розглядаються слідчими суддями, обмежена короткими процесуальними строками, при цьому, як наголосив суддя, жодне засідання у справі № 463/3887/19 не було відкладено з вини суду.
Також суддя звернув увагу, що при поставленні ухвали про закриття провадження у справі ним враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 920/447/18. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач обґрунтовує його тим, що оспорюваний правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи місцевого самоврядування, спрямований на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель комунальної власності та порушує права та охоронювані законом інтереси власника землі – територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради.
Тобто, предметом спору у цій справі є порушене право землекористування позивача, а саме – розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, яка не виділялась для такої мети відповідачам, а натомість, була передана за волевиявленням власника у користування ФОП ОСОБА4 для ведення ним підприємницької діяльності та розміщення кафе-бару.
Як на момент надання земельної ділянки, так і на цей час така використовується для ведення підприємницької діяльності, а відтак, відповідно до змісту правовідносин та незалежно від суб’єктного складу, спір має ознаки господарського-правового та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Суддя підкреслив, що вказані висновки суду відповідають згаданій вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду і в такому випадку, правовий статус відповідачів ОСОБА1 та ОСОБА2 при укладенні ними оспорюваних договорів купівлі-продажу, не впливає на юрисдикцію їх спору з Львівською міською радою щодо звільнення земельної ділянки, яка на цей час використовується ТзОВ «Петрушевич Холл» у господарській діяльності.
На підтвердження вказаних обставин суддею надано копії відповідних документів.
Що стосується посилання скаржника на безпідставне затягування суддею розгляду справи, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту першого частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до вимог частини першої статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи положення ЦПК України, а також те, що справу № 463/3887/19 до провадження судді передано 14 травня 2019 року, а ухвала про закриття провадження у справі датована 9 грудня 2020 року, суддею Грицком Р.Р. допущено порушення строків розгляду цивільної справи, визначені нормами процесуального права, разом з тим недотримання вказаним суддею встановлених законом строків розгляду цивільної справи обумовлено об’єктивними причинами, а саме поведінкою учасників судового процесу, зокрема, поданням клопотання про відкладення розгляду справи, неналежним повідомленням учасників судового розгляду про дату, час і місце розгляду справи, встановленням особливого режиму роботи Личаківського районного суду міста Львова, надмірного навантаження на суддю, що вказує на відсутність його вини у формі умислу або недбалості як необхідного елементу складу дисциплінарного проступку.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Положення цієї норми закону вказують, що визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставне недотримання строків розгляду заяви, скарги чи справи.
Виявлення лише факту недотримання передбаченого законом строку розгляду заяви, скарги чи справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
У рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
У пункті 116 рішення у справі «Вергельський проти України» зазначено, що «Суд зауважує, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів».
Отже, попередньою перевіркою встановлено недотримання суддею Грицком Р.Р. вимог процесуального закону щодо строків розгляду справи № 463/3887/19, проте таке порушення не є наслідком безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду цієї справи протягом строку, встановленого законом, оскільки недотримання строків розгляду справи обумовлено об’єктивними причинами.
Важливим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Попередньою перевіркою не встановлено відомостей, про наявність у поведінці судді Грицка Р.Р. ознак дисциплінарного проступку, що полягає у безпідставному затягування або невжитті заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, а встановлені факти вказують на відсутність у його діях вини у формі умислу або недбалості як необхідного елементу складу дисциплінарного проступку.
Що стосується незгоди скаржника з ухвалою суду про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.
Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, при цьому зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення у частині свавілля, недбалості чи інших порушень, які тягнуть за собою відповідальність судді, визначену законом.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Під час попередньої перевірки не встановлено грубої недбалості чи навмисного порушення закону суддею під час здійснення правосуддя.
Попередньою перевіркою встановлено, що скаржник висловлює незгоду з мотивами та доводами судді під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі № 463/3887/19 та процесуальними діями судді під час здійснення правосуддя, що не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур, а дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватись на зміст їхніх рішень. Якщо сторона не задоволена результатами судового розгляду, єдиним належним шляхом є оскарження цього рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Водночас, встановлено, що, не погоджуючись із ухвалою суду Личаківського районного суду міста Львова від 9 грудня 2020 року, Львівською міською радою подана апеляційна скарга.
На сьогодні справа перебуває на розгляді у Львівському апеляційному суді, яким і буде надана належна оцінка обставинам, викладеним у скаргах.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що дисциплінарні скарги Львівської міської ради ґрунтуються лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції, у цьому випадку – Львівським апеляційним судом, де наразі знаходиться вказана справа.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарні скарги Львівської міської ради стосовно судді Личаківського районного суду міста Львова Грицка Романа Романовича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя М.П. Худик
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
В.К. Грищук
О.В. Прудивус
