Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Людмили Павлівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 листопада 2018 року за вхідним № 5836/0/6-18 надійшла скарга судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Комкова В.К.

Скарга судді Саранюк Л.П. подана з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П., адвокат Григорів В.Б., скаржник Тимошенко В.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник судді Саранюк Л.П. – адвокат Григорів В.Б., який підтримав доводи скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18.

Від судді Саранюк Л.П. надійшло клопотання про розгляд скарги за участю її представника, у якому зазначено про підтримку скарги та висловлено прохання її задовольнити.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Комкова В.К., представника судді – адвоката Григоріва В.Б., врахувавши письмові пояснення судді Саранюк Л.П., дійшла висновку, що скаргу судді Саранюк Л.П. на рішення Другої Дисциплінарної палати слід відхилити, а оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати – залишити без змін з огляду на таке.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 16 липня 2018 року № 2276/2дп/15-18 за скаргою Тимошенка В.В. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18 за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Тимошенка В.В., суддю Саранюк Л.П. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставою притягнення судді Саранюк Л.П. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Другою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про вчинення внаслідок недбалості суддею Саранюк Л.П. дій (бездіяльності), передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – незазначення у судовому рішенні від 15 лютого 2017 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 367/9204/16-ц, мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Суддя Саранюк Л.П. не погоджується із рішенням Другої Дисциплінарної палати від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18 та просить скасувати його у зв’язку з відсутністю у її діях складу дисциплінарного проступку.

При цьому суддя зазначає, що Другою Дисциплінарною палатою застосовано до неї надто суворе стягнення, не враховано її бездоганну роботу суддею протягом майже 30 років, відсутність у неї дисциплінарних проступків і стягнень, найбільше навантаження порівняно з іншими суддями Ірпінського міського суду Київської області, виконання нею адміністративних обов’язків голови цього суду протягом майже 20 років, а також не враховано підстав скасування апеляційним судом ухваленого нею рішення та його наслідків.

Оскаржуючи рішення дисциплінарного органу, суддя Саранюк Л.П. вказала, що в інших подібних справах існує протилежна судова практика, коли апеляційний суд скасовував рішення про відмову у задоволенні аналогічних позовних вимог. Зазначає, що в результаті скасування апеляційним судом ухваленого нею рішення до Державного бюджету України не було повернуто понад 9 тисяч гривень, нарахованих ОСОБА_1.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 19 грудня 2016 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Ірпінського міського центру зайнятості (далі – Ірпінський МЦЗ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю в сумі 9625,05 гривні.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 13 січня 2015 року ОСОБА_1 надано статус безробітного, 20 січня 2015 року призначено допомогу по безробіттю. За результатами обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України перевірені особи, які перебувають на обліку у базових центрах зайнятості, у тому числі Ірпінському МЦЗ, були зареєстровані як безробітні, отримували допомогу по безробіттю і одночасно перебували у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Віадук Компані» з 22 січня 2014 року на момент отримання статусу безробітного та безпідставне отримання в результаті цього допомоги по безробіттю в сумі 9625,05 гривні, про що складено акт від 30 березня 2016 року № 60. На наказ Ірпінського МЦЗ від 20 квітня 2016 року № 50/01-32 та претензію від 20 квітня 2016 року № 363/02/01-13 про повернення коштів, отриманих у період з 20 січня 2015 року по 17 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 не відреагував.

До позову додано копію заяви від 19 жовтня 2015 року, яку ОСОБА_1 подав до Ірпінського МЦЗ, з проханням зняти його з обліку з 19 жовтня 2015 року у зв’язку з відмовою від послуг служби зайнятості.

22 грудня 2016 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. у справі № 367/9204/16-ц постановила ухвалу, якою залишено без руху позовну заяву Ірпінського МЦЗ до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

26 грудня 2016 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. у справі № 367/9204/16-ц (провадження № 2/367/3453/2016) постановила ухвалу, якою відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 19 січня 2017 року.

15 лютого 2017 року Ірпінський міський суд Київської області під головуванням судді Саранюк Л.П. у справі № 367/9204/16-ц (провадження № 2/367/3453/2016) ухвалив рішення, яким позов Ірпінського МЦЗ задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 9625,05 гривні безпідставно виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю.

Таке рішення суд обґрунтував наданими позивачем документами про перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Віадук Компані» під час перебування на обліку в службі зайнятості як безробітного та отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти позову, посилався на звільнення його з посади директора ТОВ «Віадук Компані» з 5 січня 2015 року. Зазначав про свою необізнаність стосовно внесення відомостей про зміну керівника підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, стверджував, що після звільнення з посади директора цим питанням не цікавився.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, до якої додав копію адресованого Ірпінському МЦЗ листа-претензії від 29 грудня 2015 року з проханням роз’яснити причини неотримання нарахованої матеріальної допомоги по безробіттю в сумі 9625,05 гривні. Вказав, що у судовому рішенні не зазначено мотивів відхилення його аргументів про звільнення з роботи у ТОВ «Віадук Компані» на час звернення до Ірпінського МЦЗ щодо отримання статусу безробітного та матеріальної допомоги.

11 квітня 2017 року до апеляційного суду Київської області відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання до справи письмових доказів, а саме: відомостей з Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про те, що він не отримував будь-якої заробітної плати та інших доходів у період з 13 січня 2015 року по 19 жовтня 2015 року; відомостей з Центру обслуговування платників Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ про те, що він не отримував будь-якої заробітної плати та інших доходів, крім нарахування допомоги по безробіттю, у період з 13 січня 2015 року по 19 жовтня 2015 року; відомостей з ТОВ «Віадук Компані» про те, що він там не працював та не отримував заробітної плати у період з 13 січня 2015 року по 19 жовтня 2015 року.

12 квітня 2017 року апеляційний суд Київської області ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ірпінського МЦЗ до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю відмовлено.

При цьому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на невідповідність оскарженого судового рішення вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд у своєму рішенні послався на лист ТОВ «Віадук Компані» від 1 лютого 2017 року № 02/01-17, згідно з яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Віадук Компані», проте відповідальною особою невчасно подано на розгляд державному реєстратору документи про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та зазначив, що суд не може покладати відповідальність на відповідача за неналежне виконання своїх обов’язків посадовими особами ТОВ «Віадук Компані» щодо невчасного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

З огляду на те, що дії ОСОБА_1 щодо отримання грошової допомоги не містять ознак недобросовісності, відсутні докази його винної та протиправної поведінки, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення отриманих коштів.

Встановлені Другою Дисциплінарною палатою обставини свідчать про те, що під час ухвалення рішення у справі № 367/9204/16-ц суддя Саранюк Л.П. допустила дії, які містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами дисциплінарного провадження дійшла висновку про те, що дії (бездіяльність) судді Саранюк Л.П. свідчать про її неналежне ставлення до службових обов’язків.

За наявності підстав, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності. Зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Визначаючи вид стягнення, застосованого до судді Саранюк Л.П., Друга Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику судді, її навантаження, досвід роботи на посаді судді, який становить понад 28 років, допущення проступку внаслідок недбалості та те, що раніше до дисциплінарної відповідальності вона не притягувалась.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати, що дії (бездіяльність) судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. під час розгляду справи № 367/9204/16-ц та ухвалення рішення від 15 лютого 2018 року є підставою для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки у вказаному судовому рішенні не зазначено мотивів відхилення аргументів відповідача щодо суті спору, що свідчить про неналежне ставлення судді Саранюк Л.П. до службових обов’язків.

На переконання Вищої ради правосуддя, не може бути підставою для скасування рішення дисциплінарного органу стосовно судді Саранюк Л.П. її бездоганна тривала робота на посаді судді.

Значний рівень навантаження не перешкодив розгляду суддею Саранюк Л.П. справи № 367/9204/16-ц та ухваленню у ній рішення в межах розумних строків. Таким чином, вказані доводи судді є безпідставними.

Підстави скасування апеляційним судом ухваленого суддею Саранюк Л.П. рішення у справі № 367/9204/16-ц, протилежна судова практика у інших подібних справах, результати апеляційного перегляду справи також не є підставами скасування рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18.

Інших тверджень, які б могли слугувати підставою для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18, скарга судді Саранюк Л.П. не містить.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень і так само загальновизнаних моральних вимог.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейський суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість та вказаний проступок спричинив серйозні наслідки. Разом з тим суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості, що не спричинила настання серйозних наслідків.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя дійшла висновку, що допущене суддею Саранюк Л.П. порушення виправдовує дисциплінарне провадження, а наслідки порушення потребують накладення дисциплінарного стягнення.

Таким чином, за результатами розгляду скарги судді Саранюк Л.П. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку про залишення вказаного рішення без змін.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про

Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року № 3186/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Людмили Павлівни.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                    І.М. Бенедисюк