Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шелест С.Б., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Розваляєвої Т.С., Сухового В.Г., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Коломойця Володимира Костянтиновича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни,
встановила:
6 квітня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № К-2036/0/7-21 надійшла скарга Коломойця В.К. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. під час здійснення правосуддя у справі № 757/25585/19-ц за позовом ОСОБА1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі – ТОВ «ФК «Фагор»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі – ТОВ «ФК «Плеяда»), про стягнення суми боргу.
У скарзі викладено прохання притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям заходів щодо розгляду вказаної справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 квітня 2021 року вказану дисциплінарну скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Краснощоковій Н.С. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. проведено попередню перевірку, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В., оскільки в діях судді не міститься ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. з огляду на таке.
Як вбачається з довідки про рух справи № 757/25585/19-ц, письмових пояснень судді Григоренко І.В., наданих на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., 21 травня 2019 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА1 до ТОВ «ФК «Фагор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ТОВ «ФК «Плеяда», про стягнення суми боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2019 року справу передано до провадження судді Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 11 вересня 2019 року.
6 вересня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА1 про розгляд справи за його відсутності.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, на підставі пункту 1 частини другої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) розгляд справи відкладено до 11 грудня 2019 року.
29 листопада 2019 року до суду від ОСОБА1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 11 грудня 2019 року, в режимі відеоконференції.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА1 про розгляд справи в режимі відеоконференції, у зв’язку із чим розгляд справи відкладено до 6 квітня 2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 6 квітня 2020 року у зв’язку із виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 3 частини другої статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 13 серпня 2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у зв’язку з неявкою учасників справи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту першого частини другої статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 2 грудня 2020 року.
25 серпня 2020 року до суду від ОСОБА1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 2 грудня 2020 року, в режимі відеоконференції, в якому був відсутній підпис позивача, про що було складено відповідний акт.
20 жовтня 2020 року до суду від ОСОБА1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 2 грудня 2020 року, в режимі відеоконференції.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА1 про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 2 грудня 2020 року у зв’язку із виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 3 частини другої статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 23 березня 2021 року.
26 лютого 2021 року на електронну адресу суду від ОСОБА1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 23 березня 2021 року, в режимі відеоконференції, яке не було скріплено електронним цифровим підписом позивача.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року в задоволені клопотання ОСОБА1 про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у зв’язку з неявкою позивача, повідомленого про дату, час і місце судового засідання, а також представників відповідача та третьої особи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України розгляд справи відкладено до 6 липня 2021 року.
2 квітня 2021 року на електронну адресу суду від ОСОБА1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 23 березня 2021 року, в режимі відеоконференції, яке не було скріплено електронним цифровим підписом позивача.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 5 квітня 2021 року клопотання ОСОБА1 про розгляд справи в режимі відеоконференції повернуто позивачу без розгляду.
У письмових поясненнях суддя Григоренко І.В. звертала увагу, що в Печерському районному суді міста Києва обладнано лише три зали для проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Проте, у цих залах також здійснюється розгляд кримінальних справ, де підозрювані чи обвинувачені перебувають під вартою. Крім того, зали судових засідань, в тому числі зали для проведення судових засідань в режимі відеоконференції, закріплені за певними суддями, які щоденно розглядають справи. Суддя Григоренко І.В. пояснила, що за нею закріплено зал судових засідань, який не обладнано технічними засобами для проведення відеоконференцій. За наведених обставин можливість провести розгляд цієї цивільної справи в режимі відеоконференції в передбачені ЦПК України строки є ускладненою.
Враховуючи викладене, суддя Григоренко І.В. вважає, що під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА1 до ТОВ «ФК «Фагор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ТОВ «ФК «Плеяда», про стягнення суми боргу, вона діяла відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням об’єктивних обставин, жодних порушень у своїх діях не вбачає.
Суддя Григоренко І.В. вважала за необхідне зазначити, що загальновідомим є факт, що судове навантаження на суддів Печерського районного суду міста Києва вже декілька років є безпрецедентним серед місцевих судів загальної юрисдикції і фактично в процентному співвідношенні до науково-обґрунтованих показників становить майже 1000 % навантаження.
Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів (відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з довідкою Начальника відділу кадрової роботи та управління персоналом Єрмакової Г.В. в Печерському районному суді міста Києва з 36 штатних посад суддів у 2019 році фактично здійснювали повноваження 14 суддів, з них 3 суддів, що займають адміністративні посади. При цьому, коефіцієнт навантаження у голови суду Козлова Р.Ю. – 0,4 %, у заступників голови суду Літвінової І.В. та Білоцерківця О.А. – 0,6 %.
Суддя Григоренко І.В. повідомила, що відповідно до рішення Зборів суддів, вона включена до колегії суддів з розгляду судових справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, є слідчим суддею, а також бере участь у колегіальному розгляді кримінальних проваджень в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) під головуванням суддів кримінальної колегії. При цьому, юрисдикція Печерського районного суду міста Києва поширюється на територію, на якій знаходиться понад 10 органів досудового розслідування, серед яких Офіс Генерального прокурора, Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, Головне слідче управління Національної поліції України, Печерська окружна прокуратура міста Києва, Київська міська прокуратура, Київська обласна прокуратура, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, прокуратура Автономної республіки Крим, центральні органи державної влади, що зумовлює надзвичайну велику кількість надходження на розгляд заяв у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування, з невідкладними та скороченими строками розгляду.
Суддя Григоренко І.В. звертала увагу, що у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, зважаючи також на те, що за нормами КПК України для вирішення певних питань установлено скорочені строки.
У звіті «Дослідження для судової системи України: визначення коефіцієнтів навантаження на суддів», який здійснено Державною судовою адміністрацією України за підтримки Проекту USAID «Справедливе правосуддя» та схвалено рішенням Ради суддів України від 12 червня 2014 року № 37, описано методологію дослідження, його часові межі, етапи та проміжні результати. Із застосуванням відповідних коефіцієнтів до зведених результатів визначено остаточні часові показники тривалості розгляду середньостатистичних справ кожного типу. Також проведено дослідження щодо оцінки витрат часу на розгляд справ різних категорій серед суддів місцевих спеціалізованих та апеляційних судів, методика якого передбачала опитування суддів місцевих спеціалізованих та апеляційних судів, а також аналіз даних автоматизованої системи документообігу суду. За результатами досліджень складено звіт щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ спеціалізованих судів та судів апеляційної інстанції, підтверджений науковим експертним висновком Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України. Відповідно до Положення про порядок планування видатків судів на основі очікуваного результату, рекомендованого рішенням Ради суддів України від 16 вересня 2016 року № 61 та затвердженого Головою Державної судової адміністрації України, модельна справа – це судова справа з умовним строком її розгляду протягом 8-годинного робочого дня. Щорічно на основі вибіркових статистичних досліджень за звітний рік визначається середньостатистична тривалість роботи суддів. Результативний показник для планування на основі результату видатків споживання на 2017 рік «Модельне навантаження на суддю» становить 183 модельні справи на 1 суддю на рік. Шляхом ділення запланованої кількості вирішених модельних справ на показник «Модельне навантаження на суддю» визначається оптимальна (нормативна, модельна) кількість суддів для кожного суду.
Рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року № 46 схвалено результати проведеного проектом USAID «Справедливе правосуддя» дослідження, підтверджені науковим експертним висновком Інституту економіко-правових досліджень НАН України, – Звіт «Основні методологічні підходи та результати дослідження щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ спеціалізованих судів та судів апеляційної інстанції»; затверджено Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями; рекомендовано ДСА України при ухваленні управлінських рішень застосувати ці показники.
Вказаним рішенням Ради суддів України визнанні науково обґрунтованими та затверджені рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ за категоріями у місцевих загальних судах, відповідно до яких рекомендована кількість годин для розгляду клопотань правоохоронних органів в порядку КПК України протягом 1 години, для розгляду скарг на їх дії та рішення – 3 години, для розгляду спорів в порядку цивільного та адміністративного судочинства – від 1 до 13 годин залежно від категорії спору.
Рішенням Ради суддів України від 5 червня 2020 року № 31 схвалено з застереженням результати дослідження проекту USAID «Справедливе правосуддя» від 3 березня 2020 року – «Звіт за результатами оцінювання середніх витрат часу на розгляд справ для визначення коефіцієнтів навантаження на суддів».
Як зазначила суддя Григоренко І.В., враховуючи науково обґрунтовані у загаданих Звітах та рекомендовані показники середньої витрати часу на розгляд означених категорій справ, середня кількість справ в місцевих судах загальної юрисдикції протягом року становить до 600 справ всіх категорій.
Відповідно до даних, обрахованих шляхом складення в автоматизованій системі документообігу суду «Діловодство-З» звіту за статистичною формою 1-мзс «Звіт місцевих загальних судів про розгляд судових справ», який містить дані про кількість справ в провадженні судді та їх розгляд суддею за видами судочинства відповідно до спеціалізації судді, у період з 10 липня 2018 року по 17 грудня 2020 року в її провадженні перебувало 8519 справ в порядку кримінального судочинства (розглянуто 8203 справи), 90 справ в порядку адміністративного судочинства (розглянуто 48 справ), 1738 справ в порядку цивільного судочинства (розглянуто 895 справ).
Вказане судове навантаження виключає навіть можливість використання витрат часу, рекомендованих Радою суддів України та Вищою радою правосуддя на розгляд відповідної категорії судових справ, зводячи час до мінімуму, необхідного для дотримання процесуальних вимог їх розгляду. У зв’язку з чим, є очевидним, що зазначені показники вказують на наявність надмірного, а в певні робочі дні – непосильного судового навантаження.
Суддя Григоренко І.В. зазначила, що за такого величезного навантаження за період з 21 травня 2019 року по 17 травня 2021 року при надходженні до її провадження 7743 справ усіх видів судочинства та наявності надзвичайно обмеженої кількості робочих годин для їх розгляду, вона розглянула 6075 справ, що прямо вказує на належне виконання нею своїх обов’язків у складних умовах роботи надмірного судового навантаження та вжиття нею усіх можливих заходів, спрямованих для розгляду якомога більшої кількості справ за максимально розумні строки.
При цьому, протягом зазначеного періоду вона перебувала і у відпустках і на лікарняних, що також впливає на кількість відпрацьованих робочих годин.
Суддя Григренко І.В. вказала, що при такому значному судовому навантаженні передбачена законом тривалість розгляду має наслідком недотримання завдань цивільного судочинства, визначених ЦПК України, оскільки науково обґрунтовано, що передбачені ЦПК України завдання можливо досягнути безумовно виключно за наявності належного рівня навантаження та вільного від розгляду інших судових справ часу, об’єктивно необхідного при такому навантаженні для вчинення процесуальних дій у передбачені ЦПК України строки.
Так, на думку судді Григоренко І.В., з вищевикладеного очевидно, що у цьому випадку вона не могла вплинути на кількість справ, які надходять до її провадження, і відповідно не могла вплинути на скорочення строків їх розгляду, оскільки це фізично неможливо, адже кожна заява, скарга разом із доказами потребує повного, всебічного, об’єктивного та безпосереднього дослідження для того аби прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Такі високі показники судового навантаження самі по собі вже вказують на об’єктивну можливість помилок судді в організації розгляду численної кількості судових справ, організації їх рівномірного призначення, порушення строків виготовлення та направлення до ЄДРСР копій судових рішень тощо, рівномірного розподілу обов’язків між секретарем та помічником, а також здійснення контролю за їх виконанням, оскільки прямим обов’язком судді є відправлення правосуддя у судових справах.
В умовах роботи при такому надмірному навантаженні ускладнюється реалізація та контроль процесуальних дій, вчинення яких залежить не тільки від судді, а від сукупності дій помічника, секретаря, працівника канцелярії, відповідального за направлення пошти тощо.
Суддя Григоренко І.В. пояснила, що у 2019 році вона працювала з одним помічником та одним секретарем судових засідань. Також, суттєве значення для ускладнення організації роботи має те, що навантаження не є однорідним за категоріями судових справ. Як вже було зазначено, вона розглядає справи як в порядку цивільного та адміністративного судочинства з більш тривалими строками розгляду, так і є слідчим суддею, який розглядає справи зі скороченими та невідкладними строками розгляду, а також бере участь у розгляді кримінальних проваджень по суті, розгляд яких може зайняти і цілий робочий день.
При цьому, суддя не забезпечений будь-якими додатковими технічними засобами організації та контролю за станом розгляду численної кількості судових справ, наприклад, розподілу та призначення справ автоматичною системою документообігу суду, нагадування щодо закінчення процесуальних строків розгляду чи строків виготовлення судових рішень тощо.
Суддя Григоренко І.В. зазначила, що кожного дня вона по мірі навантаження вживає заходи щодо контролю за призначенням судових справ, належного виклику учасників судового засідання та оформлення матеріалів судових справ з урахуванням процесуальних строків їх розгляду.
При зазначеному надмірному навантаженні, кожного робочого дня протягом 2019 – 2021 років здійснювався розгляд в судових засіданнях в середньому 20 – 40 справ різних проваджень, а іноді 60 – 70 справ.
Фактично при такому надмірному навантаженні, значну частину якого становлять справи в порядку КПК України, які мають невідкладні або скорочені строки розгляду, термін призначення судових засідань в середньому становить щонайменше декілька місяців.
Суддя Григоренко І.В. зауважила, що за таких обставин, враховуючи надмірне навантаження, всі процесуальні дії та рішення нею вчинялись об’єктивно по мірі можливості з дотриманням засад розумності строків їх вчинення і недопущення порушення прав та інтересів сторін і інших осіб у справах. Неефективного та несумлінного використання процесуальних повноважень вона не допускала. Крім того, вона постійно вживає заходи щодо організації роботи шляхом понаднормової роботи після закінчення робочого часу та у вихідні дні, роботи під час відпусток. При надмірному навантаженні можуть мати місце помилки та інші недоліки в роботі за об’єктивних причин, які обов’язково усуваються в подальшому. Безумовно, що судові помилки є неприпустимими, однак в умовах такого високого судового навантаження судові помилки є неминучими, оскільки неминучим є професійне, моральне та фізичне виснаження як судді, так і інших працівників суду.
Суддя Григоренко І.В. вказала, що Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).
Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначила суддя Григоренко І.В., на її особисте переконання, в умовах такого значного судового навантаження не можливо стверджувати про недбалість судді, який понаднормово зайнятий в розгляді судових справ і в робочий, і в неробочий час, якщо про зволікання судді не має прямих даних та доказів в їх сукупності, навіть тоді, коли помилка здається абсолютно очевидною.
Згідно з пунктом 5 Резолюції Європейської асоціації суддів від 27 вересня 2007 року відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.
Суддя Григоренко І.В. просила взяти до уваги наведені нею обставини, судове навантаження суду, що, на думку судді, свідчить про відсутність в її діях умислу, недбалості чи неналежного виконання функціональних обов’язків судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією з основних засад судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що спрощене позовне провадження у справі № 757/25585/19-ц відкрито 24 травня 2019 року, розгляд справи не завершено. З інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі «Судова влада України», а також отриманої з Печерського районного суду міста Києва, вбачається, що справу призначено до розгляду на 6 липня 2021 року.
Отже справа № 757/25585/19-ц перебуває в провадженні судді Григоренко І.В. протягом двох років, що свідчить про порушення суддею строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлених ЦПК України.
Разом із тим встановлено, що порушення строків розгляду справи обумовлено об’єктивною причиною, а саме значним навантаженням судді Григоренко І.В., що не є наслідком безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду цієї справи протягом строку, встановленого законом.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ становить: кримінальні провадження – 547 хв., досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хв., адміністративного судочинства – 379 хв., цивільного судочинства – 287 хв., адміністративні правопорушення – 130 хв., окремі процесуальні питання – 99 хв.
З інформації, наданої Печерським районним судом міста Києва на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., вбачається, що:
за період з 21 травня 2019 року по 19 квітня 2021 року до провадження судді Григоренко І.В. надійшло 6534 справи всіх категорій, а саме: в порядку КПК України – 5154 справи, в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) – 39 справ, в порядку ЦПК України – 1341 справа;
за період з 21 травня 2019 року по 19 квітня 2021 року розглянуто 6057 справ всіх категорій, а саме: в порядку КПК України – 5325 справ, в порядку КАС України – 20 справ, в порядку ЦПК України – 712 справ;
залишок нерозглянутих справ станом на 21 травня 2019 року становив 1157 справ всіх категорій, а саме: в порядку КПК України – 671 справа, в порядку КАС України – 24 справи, в порядку ЦПК України – 462 справи.
Враховуючи вказані показники середньої тривалості розгляду справ та показники роботи, суддя Григоренко І.В. має значне судове навантаження, що впливає на тривалість строків розгляду справи № 757/25585/19-ц.
Слід зауважити, що важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено обставин, які безумовно свідчили б про безпідставне затягування або не вжиття суддею Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. заходів щодо розгляду справи № 757/25585/19-ц протягом строку, встановленого законом.
Враховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. не міститься ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на наведене, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя С.Б. Шелест
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Б. Плахтій
Т.С. Розваляєва
В.Г. Суховий
