Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Наталі Юльянівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 11 жовтня 2018 року (вх. № 5225/0/6-18) надійшла скарга судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – також Дисциплінарна палата) від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, яким до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

У скарзі суддя Вікторович Н.Ю. висловила незгоду із вказаним рішенням та вважає, що Дисциплінарна палата вийшла за межі скарги Сливки Н.В., оскільки на час відкриття дисциплінарного провадження закінчився строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначених у скарзі дій, та в цілому надала оцінку розгляду цивільної справи, у якій остаточного рішення судом не прийнято.

Як зазначила суддя, наведений у рішенні висновок щодо вчинення нею дій, що утворюють триваючий дисциплінарний проступок, під час розгляду цивільної справи № 408/6954/12 (провадження № 2/210/67/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розподіл майна подружжя є недостатньо мотивованим.

У скарзі суддя Вікторович Н.Ю. просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю, а дисциплінарне провадження стосовно неї закрити.

Скарга на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18 подана суддею Вікторович Н.Ю. з дотриманням вимог та у строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 жовтня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А.

За результатами перевірки скарги судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. член Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18.

Суддя Вікторович Н.Ю., особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, – Сливка Н.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 15 січня 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. та особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо вказаної судді, – Сливка Н.В. не прибули.

Також суддя Вікторович Н.Ю. не прибула в засідання Вищої ради правосуддя 20 грудня 2018 року, про дату, час і місце розгляду її скарги була повідомлена належним чином.

Відповідно до частини дев’ятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Частиною четвертою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., який запропонував залишити без змін рішення Дисциплінарної палати, врахувавши письмові пояснення судді, дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Вікторович Наталя Юльянівна Указом Президента України від 11 січня 2012 року № 7/2012 переведена на роботу на посаді судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно з характеристикою, підписаною в.о. голови апеляційного суду Дніпропетровської області Живоглядовою І.К. (вх. № 7205/0/8-18 від 21 серпня 2018 року), суддя Вікторович Н.Ю. до виконання своїх обов’язків ставиться відповідально, приділяє увагу поліпшенню професійних знань і підвищенню кваліфікації, вивченню нових законодавчих та нормативних актів. Має великий досвід роботи суддею, однак при здійсненні правосуддя не застосовує кваліфіковано норми матеріального та процесуального законодавства: за період з 2015 року по 2017 рік та перше півріччя 2018 року скасовано 52 судових рішення, змінено 27 судових рішень та ухвал у порядку цивільного судочинства; скасовано щодо 24 осіб, змінено щодо 7 осіб вироки та ухвали у порядку кримінального судочинства.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 лютого 2014 року № 608/дп-14 суддю Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани (за систематичні порушення норм процесуального права під час розгляду подань адміністрації Криворізької виправної колонії № 80 щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким).

До Вищої ради правосуддя 7 червня 2018 року за вх. № 5253/0/20-18 надійшла скарга Сливки Н.В., передана Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на дії судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. під час здійснення правосуддя у цивільній справі № 408/6954/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розподіл майна подружжя.

Автор скарги зазначила, що суддя Вікторович Н.Ю. порушила встановлений статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) строк розгляду цивільної справи, яка перебувала в її провадженні з 28 вересня 2012 року. У скарзі, що надійшла до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 25 лютого 2015 року, зазначено, що суддя Вікторович Н.Ю. за 29 місяців розгляду справи так і не прийняла рішення у справі. Справа призначається до слухання з інтервалом майже один раз у два місяці. Так, 21 листопада 2013 року розгляд справи було призначено на 8 квітня 2014 року, а 22 грудня 2014 року – на 3 лютого 2015 року. Призначивши розгляд справи на 3 лютого 2015 року, суддя Вікторович Н.Ю. знала, що в зазначений день буде перебувати у відрядженні в апеляційному суді Дніпропетровської області на заняттях голів судів. Розгляд справи було З 3 лютого 2015 року відкладено на 12 березня 2015 року.

З урахуванням викладених обставин Сливка Н.В. просила притягнути суддю Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2018 року № 2616/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-17 суддю Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що розгляд цивільної справи № 408/6954/12 під головуванням судді Вікторович Н.Ю. тривав близько п’яти років і завершений не був. Розгляд справи по суті розпочався приблизно через два роки після відкриття провадження у справі (провадження відкрито 26 вересня 2012 року, розгляд справи по суті розпочався 21 серпня 2014 року). Інтервали між судовими засіданнями становили від одного до двох місяців, один раз розгляд справи відкладався через перебування судді у відрядженні, три рази – через участь судді в інших судових процесах, чотири рази – через перебування судді у відпустці.

Розгляд справи відкладався переважно у зв’язку з неявкою сторін у справі в судові засідання або за їхніми клопотаннями про ознайомлення з поданими документами, уточненими позовними заявами, через витребування доказів, направлення запитів, залучення третіх осіб, проведення експертизи, затвердження мирової угоди. Зазначені клопотання сторін про відкладення розгляду справи суддею Вікторович Н.Ю. задовольнялись, хоча з урахуванням конкретних обставин вони могли бути вирішені в інший спосіб. Розгляд справи по суті з ухваленням відповідного судового рішення завершений не був. Майже через п’ять років перебування справи у провадженні судді Вікторович Н.Ю. вона заявила самовідвід, який задовольнила ухвалою суду від 4 вересня 2017 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя при ухваленні рішення про притягнення судді Вікторович Н.Ю. до дисциплінарної відповідальності взяла до уваги пояснення судді щодо її значного навантаження, відзначивши, що таке навантаження не може бути виправданням систематичного відкладення розгляду справи за відсутності для цього поважних причин. Крім того, зазначила, що безпідставне відкладення розгляду справ спричиняє їх накопичення та збільшення навантаження судді.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, цивільне процесуальне законодавство, чинне на час перебування справи у провадженні судді Вікторович Н.Ю., надавало процесуальні можливості для розгляду справи у більш стислий строк.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що строк розгляду справи є вочевидь надмірним. При цьому дії судді Вікторович Н.Ю. стосовно недотримання розумних строків розгляду судової справи свідчать про явно недбале ставлення до службових обов’язків, а також що допущена суддею недбалість є грубою.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя при ухваленні рішення про притягнення судді Вікторович Н.Ю. до дисциплінарної відповідальності взяла до уваги грубий характер недбалості, допущеної суддею Вікторович Н.Ю., яка призвела до того, що спір, який не належить до категорії особливо складних, не був вирішений нею протягом п’яти років, незважаючи на проведення шістдесяти п’яти засідань у справі. Внаслідок дій судді Вікторович Н.Ю. не лише було порушено право сторін на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, але й нераціонально витрачено значні часові та матеріальні ресурси суду.

Зважаючи, з одного боку, на значне навантаження судді, неумисний характер допущеного порушення, з іншого – на грубий характер допущеної суддею недбалості, а також на факт притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у минулому, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала пропорційним і достатнім застосування до судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Не погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року, суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій зазначила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вийшла за межі скарги Сливки Н.В., оскільки на час відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді закінчився строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначених у скарзі дій, та в цілому надала оцінку розгляду цивільної справи, у якій остаточного рішення судом не прийнято.

Як зазначила суддя, зроблений у рішенні Дисциплінарної палати висновок щодо вчинення нею дій, що утворюють триваючий дисциплінарний проступок, під час розгляду цивільної справи № 408/6954/12 (провадження № 2/210/67/17), є недостатньо мотивованим. Скаржник Сливка Н.В. скаржиться на тривалий строк розгляду цивільної справи за її позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, вказуючи на значні інтервали між призначенням дат слухання справи, а саме перенесення розгляду справи з 21 листопада 2013 року на 8 квітня 2014 року, з 22 грудня 2014 року на 3 лютого 2015 року, з 3 лютого 2015 року на 12 березня 2015 року, що, на думку скаржника, порушило її право на розумний строк розгляду справи.

Із таким твердженням автора скарги суддя Вікторович Н.Ю. не погодилася, оскільки, як вона зазначила, причиною значного інтервалу між призначеними датами слухання справи (з 21 листопада 2013 року по 8 квітня 2014 року) стало оскарження представниками позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції ухвали суду від 21 листопада 2013 року про призначення товарознавчої експертизи в частині зупинення провадження у справі. Після розгляду апеляційним судом апеляційної скарги справу 3 березня 2014 року повернуто до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та призначено до розгляду на 8 квітня 2014 року.

Стосовно наведених доводів судді Вікторович Н.Ю. слід зазначити таке.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року, постановленою під головуванням судді Вікторович Н.Ю., задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 та призначено у вказаній цивільній справі судово-товарознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року в частині зупинення провадження у справі скасовано. Справу направлено до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду по суті відповідно до вимог ЦПК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд в мотивувальній частині ухвали зазначив, що постановлення оскаржуваної ухвали суду з порушенням норм процесуального права мало наслідком порушення приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 202 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи (пункт 2 частини першої статті 203 ЦПК України).

Випадки обов’язкового зупинення провадження у справі передбачено статтею 201 ЦПК України, і цей перелік є вичерпним.

Оскільки питання про зупинення провадження у справі на час проведення експертизи законодавцем залишено на розсуд суду, останній у кожному конкретному випадку повинен вмотивовано вирішувати питання щодо необхідності такого зупинення та щодо можливості подальшого розгляду справи.

При постановленні оскаржуваної ухвали від 21 листопада 2013 року судом не враховано положень статті 202 ЦПК України та не взято до уваги таке.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Процесуальний закон установлює граничні строки розгляду цивільних справ: загальний – не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі, спеціальний – не більше одного місяця (справи про поновлення на роботі та стягнення аліментів).

Апеляційний суд Дніпропетровської області вказав, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відкрито 28 вересня 2012 року, зустрічний позов ОСОБА_2 подано 12 лютого 2013 року, однак станом на лютий 2014 року (тобто більше ніж через рік) справа не розглянута.

Зважаючи на те, що вирішення питання щодо дійсної ринкової вартості рухомого майна, що є предметом спору, не перешкоджає суду проводити інші процесуальні дії (розгляд заяв і клопотань осіб, які беруть участь у розгляді справи, допит свідків, дослідження матеріалів справи тощо), а зупинення провадження у справі, розгляд якої триває понад строки, встановлені ЦПК України, є порушенням прав особи, встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду в частині зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду по суті відповідно до вимог ЦПК України.

Отже, апеляційним судом Дніпропетровської області ще в лютому 2014 року було зазначено, що розгляд цивільної справи № 408/6954/12 триває понад строки, встановлені ЦПК України.

У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. зазначила, що причиною оголошення перерви в судовому засіданні з 22 грудня 2014 року по 3 лютого 2015 року було клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про ознайомлення з наданими в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_6 доказами. Наступна дата слухання справи узгоджувалася з представниками сторін.

Твердження позивача ОСОБА_1 про проведення занять для голів судів кожного першого вівторка місяця в апеляційному суді Дніпропетровської області про яке, на думку позивача, вона заздалегідь знала і у зв’язку із чим судове засідання було відкладене з 3 лютого 2015 року на 12 березня 2015 року, є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки збори голів судів скликаються головою апеляційного суду Дніпропетровської області залежно від виробничої потреби.

Інші її дії як судді позивачем ОСОБА_1 та її представниками не оскаржувалися, а також не оскаржувалися відповідачем та його представником. Як зазначила суддя Вікторович Н.Ю., вказане свідчить, що Дисциплінарна палата під час розгляду заявленої Сливкою Н.В. скарги вийшла за її межі.

Як зазначила суддя Вікторович Н.Ю., цивільна справа № 408/6954/12 (провадження № 2/210/67/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розподіл майна подружжя перебувала в її провадженні з 26 вересня 2012 року по 4 вересня 2017 року (4 вересня 2017 року суддя Вікторович Н.Ю. постановила ухвалу про самовідвід).

Вказана цивільна справа розглядалася відповідно до норм ЦПК України в редакції 2004 року.

За весь період слухання справи позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 особисто участі в розгляді справи не брали, користуючись правом на представництво.

Як зазначила суддя Вікторович Н.Ю., судові засідання відкладалися, оголошувалася перерва з таких причин (відповідно до довідки про рух справи):

у зв’язку з неявкою сторін та їхніх представників – 6 разів;

у зв’язку з неявкою представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – 3 рази;

у зв’язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 – 3 рази;

за клопотанням відповідача ОСОБА_2 – 2 рази;

у зв’язку з неявкою представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 – 5 разів;

у зв’язку з неявкою третіх осіб – 2 рази;

за клопотанням представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – 16 разів;

за клопотанням представника відповідача ОСОБА_8 – 15 разів.

Слухання справи відкладалося з інших причин чотири рази у зв’язку із зайнятістю судді в інших судових процесах, зокрема кримінальних провадженнях, які розглядалися колегіально, за вчинення особами, що перебувають під вартою, тяжких та особливо тяжких злочинів.

Розгляд справи призначався судом щомісяця з урахуванням навантаження суду, графіка робочого часу, графіка щорічних відпусток судді, зайнятості представників сторін в інших судових засіданнях, що підтверджує намагання суду розглянути справу. Дати судових засідань призначалися судом з обов’язковим узгодженням із представниками сторін, що також свідчить про намагання суду розглянути справу.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року).

Суддя Вікторович Н.Ю. зазначила, що вказана цивільна справа, на її думку, складна, потребувала значної досудової підготовки щодо вивчення позовних вимог та заперечень, витребування доказів за клопотанням представників сторін щодо встановлення майна, придбаного сторонами за час шлюбу, встановлення місцезнаходження цього майна, отримання судом доказів, надання їм правової оцінки, призначення та проведення товарознавчих експертиз з метою встановлення вартісної оцінки майна, що підлягало поділу, об’єктивного та всебічного дослідження доказів у справі, що, у свою чергу, потребувало значного часу.

Складність справи також безпосередньо залежала від поведінки учасників процесу (рішення у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Теліга та інші проти України» від 21 грудня 2006 року), які, як вбачається з матеріалів справи, не були зацікавлені в розгляді справи, зловживаючи своїми правами, передбаченими статтею 27 ЦПК України (в редакції ЦПК України 2004 року).

Так, в період з 26 вересня 2012 року до 21 серпня 2014 року представники сторін неодноразово та систематично по черзі подавали клопотання про забезпечення позову та заяви про витребування доказів щодо наявності банківських рахунків як в національній, так і в іноземній валюті, встановлення нерухомого та рухомого майна, придбаного сторонами в період шлюбу, яке знаходилось не тільки в місті Кривому Розі, й поза його межами, зокрема на території Закарпатської області.

Крім того, представники сторін неодноразово уточнювали позовні вимоги (як первісні, так і зустрічні), що відповідно до вимог ЦПК України автоматично зумовлювало оголошення перерв у розгляді справи для надання усних та письмових заперечень; подавали клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб (при цьому інша сторона відразу заявляла клопотання про оголошення перерв із цих самих підстав для підготовки узгодженої з довірителем правової позиції щодо заявленого клопотання); з метою встановлення вартості майна, що підлягало поділу, заявляли клопотання про призначення товарознавчих та автотоварознавчих експертиз.

Суддя Вікторович Н.Ю. зазначила, що, на її думку, суд не мав підстав для відмови в задоволенні клопотань представників сторін, цим самим порушуючи їхні права. Крім того, представники сторін всіляко не бажали переходити до розгляду справи по суті, оскільки в такому разі вони не змогли б скористатися своїм правом щодо зміни предмета або підстави позову, а відмова суду в задоволенні клопотань слугувала б у подальшому підставою для скасування рішення судом апеляційної інстанції.

На неодноразові зауваження суду щодо зловживання процесуальними правами представники сторін не реагували. Натомість зазначали про своє право на звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргами щодо тиску судді на учасників процесу.

Слухання справи по суті розпочалося 21 серпня 2014 року та тривало до 8 травня 2015 року, після чого судом у судовому засіданні оголошено перерву до 28 травня 2015 року для підготовки сторін до судових дебатів. У подальшому, як вбачається з письмових та усних клопотань представників сторін, останні виявили бажання закінчити розгляд справи не рішенням суду, а затвердженням мирової угоди і почали пропонувати одна одній варіанти такої угоди.

Суддя стверджує, що під час розгляду вказаної цивільної справи вона дійшла висновку, що сторони та їхні представники не зацікавлені в розгляді справи та кінцевому результаті поділу майна, оскільки ні одна зі сторін нагальної потреби в майні, яке підлягало поділу, не мала. На підтвердження цього сторони протягом 2016 та 2017 років висловлювали бажання вирішити справу шляхом укладення мирової угоди. Редакції мирової угоди представники сторін неодноразово змінювали та постійно узгоджували зі своїми довірителями.

Суд, керуючись статтею 10 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснював особам, які брали участь у справі, їхні права та обов’язки, попереджав про наслідки вчинення чи невчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суддя Вікторович Н.Ю. вважає, що проведення нею 65 судових засідань є намаганням суду розглянути справу і не може свідчити про грубий характер її недбалості як судді.

Також суддя звернула увагу, що тривалий розгляд вказаної справи не спричинив негативних наслідків для сторін. Справа до цього часу перебуває в у провадженні суду.

Крім того, суддя просила Вищу раду правосуддя взяти до уваги її навантаження, спричинене неукомплектованістю штату суддів Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Зазначила, що у 2012 році до її провадження надійшло 1356 справ та матеріалів, 1258 із яких розглянуто, нерозглянутими залишилися 98 справ; у 2013 році надійшло 1793 справи та матеріали, розглянуто 1845, залишок нерозглянутих справ становив 57 справ; у 2014 році надійшло 1885 справ та матеріалів, розглянуто 1787, залишок нерозглянутих справ становив 163 справи; у 2015 році надійшло 1646 справ та матеріалів, розглянуто 1653, залишок нерозглянутих справ становив 156 справ; у 2016 році надійшло 1430 справ та матеріалів, 1367 з яких розглянуто, нерозглянутими залишилась 241 справа; у 2017 році в її провадженні перебувало 1593 справи та матеріали, з яких 1356 надійшли у звітному періоді, розглянуто 1377 справ; за перше півріччя 2018 року в її провадженні перебувало 866 справ та матеріалів, 651 з яких надійшла у звітному періоді, розглянуто 667 справ.

Враховуючи, що за період з 2015 року по 2017 рік та перше півріччя 2018 року скасовано 52, змінено 27 судових рішень та ухвал в порядку цивільного судочинства, скасовано щодо 24 осіб, змінено щодо 7 осіб вироки та ухвали в порядку кримінального судочинства, від загальної кількості розглянутих нею справ за вказаний період у процентному відношенні кількість скасованих рішень у цивільних справах становить 1,3 відсотка, кількість змінених судових рішень – 0,53 відсотка, кількість скасованих вироків та ухвал в порядку кримінального судочинства – 0,47 відсотка, кількість змінених вироків та ухвал в порядку кримінального судочинства – 0,14 відсотка.

Відомості, викладені у скарзі Сливки Н.В., стосуються поведінки судді, яка мала місце як під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», так і під час дії Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а також під час дії Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною першою статті 157 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року).

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк.

Відповідно до пункту 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було встановлено, що суддею Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. не було дотримано вказаних вимог законодавства, строк розгляду справи є вочевидь надмірним. Дії судді Вікторович Н.Ю. стосовно недотримання розумних строків розгляду судової справи свідчать про явно недбале ставлення до службових обов’язків, при цьому допущена недбалість є грубою.

Крім того, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлено обставини, що свідчать про наявність у діях судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Вища рада правосуддя встановила, що доводи скарги судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. стосовно того, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вийшла за межі скарги Сливки Н.В., оскільки на час відкриття дисциплінарного провадження закінчився строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначених у скарзі дій, та в цілому надала оцінку розгляду цивільної справи, у якій остаточного рішення судом не прийнято, не заслуговують на увагу з огляду на те, що суддею Вікторович Н.Ю. допущено порушення норм ЦПК України щодо строків розгляду справи (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Так, суддею Вікторович Н.Ю. 26 вересня 2012 року було відкрито провадження у цивільній справі № 408/6954/12 і на час заявлення нею самовідводу у справі (4 вересня 2017 року) її розгляд не було завершено. З моменту відкриття провадження у справі минуло майже п’ять років.

З огляду на викладене такі дії судді Вікторович Н.Ю. мають триваючий характер дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З огляду на наведене строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаної судді не закінчився.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

За інформацією, наданою Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (лист від 21 серпня 2018 року № 1021/0/9-18), рішенням Комісії від 27 лютого 2014 року № 608/дп-14 суддю Вікторович Н.Ю. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани.

На цей час відповідно до положень статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для цілей кваліфікації, вчинених Вікторович Н.Ю. дисциплінарних проступків, вона вважається такою, що не має дисциплінарного стягнення. Отже, посилання в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на притягнення судді Вікторович Н.Ю. до дисциплінарної відповідальності у минулому не може враховуватись при обранні їй виду дисциплінарного стягнення.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені обставини, які свідчать про невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, застосування до судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2018 року № 2870/3дп/15-18 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Наталі Юльянівни до дисциплінарної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                  І.М. Бенедисюк