Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18,
встановила:
3 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 5073/0/6-18 надійшла скарга судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (далі – рішення Дисциплінарної палати).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Худика М.П.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати подана суддею Уханьовою І.С. з дотриманням вимог та у строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки скарги доповідач дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати (висновок від 16 листопада 2018 року).
Про засідання Вищої ради правосуддя 4 грудня 2018 року, 15 січня 2019 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Уханьова І.С., скаржники Корнієнко М.Ю., заступник прокурора Харківської області Вінда П.В. повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. на рішення Дисциплінарної палати та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Худика М.П., врахувавши пояснення судді та скаржників, дійшла висновку, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати слід змінити, застосувавши до судді Уханьової І.С. інший вид дисциплінарного стягнення, з огляду на таке.
8 та 9 лютого 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли аналогічні за змістом дисциплінарні скарги Корнієнка М.Ю. на дії судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С., в яких зазначалось про порушення вказаною суддею засад гласності і відкритості судового процесу, незабезпечення обвинуваченому права на захист, умисне або у зв’язку із очевидною недбалістю порушення прав людини і основоположних свобод та допущення поведінки, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя.
Зокрема, скаржник вказував, що 14 листопада 2016 року у зв’язку із проведенням ним відеозйомки судового засідання (під головуванням судді Уханьової І.С.) його, громадського діяча, активіста, члена Громадської ради при Харківській обласній державній адміністрації, представника ГО КЦ «Правозахисник», при здійсненні правозахисної діяльності було безпідставно затримано працівниками поліції, складено протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на 15 діб (справа № 617/1546/16-п). Скаржник стверджував, що його арешт був завідомо незаконний та проведений у зв’язку зі здійсненням ним у залі судового засідання дозволеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» відеозйомки за допомогою портативного відеотехнічного засобу (телефона) та що заборону здійснювати відеозйомку на порушення засад гласності і відкритості судового процесу було встановлено суддею Уханьовою І.С. з метою приховання допущених нею порушень закону.
Корнієнко М.Ю. також зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) стосовно нього було складено із порушеннями визначеного законом порядку та без дотримання його прав, у тому числі на отримання правової допомоги, а постанова судді про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить викладу встановлених судом обставин щодо вчиненого правопорушення та доведення вини. При цьому скаржник звертав увагу, що суддею Уханьовою І.С. необґрунтовано накладено на нього найсуворіше адміністративне стягнення – адміністративний арешт.
Скаржник також стверджував, що невиконання суддею Вовчанського районного суду Харківської області суду Уханьовою І.С. покладених на неї професійних обов’язків під час гострого соціального конфлікту в Україні завдало істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави. Допущені суддею Уханьовою І.С. порушення закону, на переконання скаржника, порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов’язків, у чесності та непідкупності судових органів, принижують авторитет судової влади, що свідчить про порушення присяги судді.
13 квітня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга заступника прокурора Харківської області Вінди П.В., в якій також зазначалось про допущення суддею Уханьовою І.С. порушення засад гласності і відкритості судового процесу, умисне порушення прав людини і основоположних свобод та поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя. Зокрема, Вінда П.В. вказував, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, у тому числі за фактом постановлення суддею Уханьовою І.С. завідомо неправосудного рішення, вчиненого в особистих інтересах, встановлено, що в судовому засіданні 14 листопада 2016 року суддя Уханьова І.С. безпідставно заборонила ОСОБА_1, який перебував у залі судового засідання у зв’язку із здійсненням правозахисної діяльності, використовувати портативний записуючий пристрій і здійснювати відеозйомку відкритого судового засідання. У зв’язку із цим, як зазначалось у скарзі, суддя Уханьова І.С. викликала працівників поліції, які безпідставно склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП, а в подальшому, усвідомлюючи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ця суддя притягнула його до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.
У поясненнях, наданих під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг, суддя Уханьова І.С. зазначила, що 14 листопада 2016 року в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи (за обвинуваченням ОСОБА_2) ОСОБА_1 почав бігати по залі судового засідання із увімкненим мобільним телефоном та, незважаючи на зауваження головуючого судді, учасників процесу, голосно розмовляв, кричав, намагаючись зірвати судове засідання, у зв’язку із чим співробітником суду було викликано працівників поліції. У подальшому працівники поліції намагалися встановити особу правопорушника, у відповідь на що він почав їх ображати та відмовився надавати документи, що посвідчують особу, у зв’язку із чим йому було запропоновано пройти до відділу поліції для встановлення особи, на що він виявив явну непокору працівникам поліції.
Як вбачається з пояснень судді Уханьової І.С., цього самого дня до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП, який за результатами автоматизованого розподілу переданий до її провадження (справа № 617/1546/16-п). У вказаний час суддя Уханьова І.С. була єдиною суддею цього суду, яка мала повноваження щодо здійснення правосуддя.
За результатами розгляду вказаного протоколу постановою судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб. За твердженням судді Уханьової І.С., вона не була особисто зацікавлена у результаті розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та, виносячи постанову, діяла законно і справедливо.
У поясненнях суддя Уханьова І.С. також зазначила, що винесена нею постанова була скасована постановою судді апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року з направленням матеріалів справи до Вовчанського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для дооформлення. Після дооформлення вказаних матеріалів у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Уханьової І.С. вони були надіслані для розгляду до Великобурлуцького суду Харківської області.
Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 14 листопада 2016 року Вовчанським районним судом Харківської області під головуванням судді Уханьової І.С. розглядалась у відкритому судовому засіданні кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2.
У судовому засіданні під час розгляду вказаної кримінальної справи був присутній ОСОБА_1, який за допомогою мобільного телефона здійснював відеозапис судового засідання без отримання окремого дозволу суду. Цього дня суддею Уханьовою І.С. не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання будь-кого із присутніх, у тому числі ОСОБА_1, за порушення порядку в залі судового засідання.
Також встановлено, що 14 листопада 2016 року до Вовчанського районного суду Харківської області були викликані працівники Вовчанського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, які фактично виконували вказівку головуючого судді Уханьової І.С. про видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання, після чого стосовно нього цього самого дня було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).
Цього самого дня суддею Вовчанського районного суду Харківської області Уханьовою І.С. за результатами розгляду зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову від 14 листопада 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.
У вказаній постанові при описі обставин, установлених під час розгляду справи, суддею Уханьовою І.С. зазначено лише, що 14 листопада 2016 року в приміщенні Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників поліції, а саме відмовився пройти до Вовчанського районного відділу поліції, чим вчинив правопорушення, за яке передбачено відповідальність статтею 185 КУпАП.
Не погодившись із винесеною постановою, ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги. За результатами апеляційного розгляду справи суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П. 23 листопада 2016 року виніс постанову, якою апеляційні скарги задовольнив частково, постанову судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року скасував, а матеріали справи повернув до Вовчанського відділення поліції ГУ НП в Харківській області для дооформлення. ОСОБА_1 негайно звільнено від подальшого відбування накладеного адміністративного стягнення.
Суддя апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П. дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції не були дотримані у повному обсязі вимоги статті 280 КУпАП щодо обов’язкового з’ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, що призвело до передчасного прийняття рішення стосовно ОСОБА_1, яке містить істотні суперечності. Так, суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 було встановлено, що останній здійснив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції, відмовившись пройти до Вовчанського районного відділу поліції, проте вивченням матеріалів справи встановлено, що саме такі вимоги ОСОБА_1 не ставились. У матеріалах справи наявні рапорти працівників поліції та пояснення судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області Шевченка Ю.А., відповідно до яких ОСОБА_1 було поставлено вимогу залишити залу судових засідань у зв’язку із здійсненням ним відеозапису судового засідання. Суддя суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддею суду першої інстанції достеменно не було встановлено наявності або відсутності об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, не з’ясовано, які саме дії ОСОБА_1 судом встановлені як протиправні, що стало підставою скасування постанови судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року.
У постанові суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2016 року також зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містить опису об’єктивної сторони вчиненого правопорушення, оскільки у ньому не зазначено часу його вчинення, вимог, стосовно яких правопорушником було вчинено непокору та у чому полягає її злісність, а також характеру дій, що розцінюються як непокора, у зв’язку з чим неможливо встановити, чи були дії працівників поліції законними та які правові наслідки подальших дій особи, до якої ці вимоги було висунуто.
Після дооформлення матеріалів вказаної справи про адміністративне правопорушення її було передано на розгляд до Великобурлуцького районного суду Харківської області, за результатами якого суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області Риков М.І. виніс постанову від 3 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, про закриття провадження у справі через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (справа № 617/1678/16-п).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 на законних підставах 14 листопада 2016 року перебував у залі судового засідання під час розгляду зазначеної кримінальної справи, мав право проводити відеофіксування судового засідання і що того дня судом стосовно цієї особи не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання.
У вказаній постанові зазначено, що матеріали справи не містять даних про те, яке саме розпорядження чи вимогу поліцейського відмовився виконувати ОСОБА_1, перебуваючи в залі судового засідання; відсутні дані, що такі вимоги були законними, фабула правопорушення не конкретна, не розкрито її зміст у повному обсязі, фактично відсутній опис саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов’язків. Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б з точки зору їх допустимості та достатності підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суддя Великобурлуцького районного суду Харківської області Риков М.І. вказав про застосування принципу верховенства права та презумпції невинуватості особи, закріпленої у статті 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, як встановлено у рішенні Дисциплінарної палати, обставини справи, достовірність доказів, а також законність і обґрунтованість постанови судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року у справі № 617/1546/16-п були перевірені судом вищої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку. Допущені суддею Уханьовою І.С. порушення вимог КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 стали підставою для скасування винесеної нею постанови. У подальшому судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (№ 617/1546/16-п) суддя Уханьова І.С. допустила дії, які слід кваліфікувати за підпунктом «ґ» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме як умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, умисне незабезпечення обвинуваченому права на захист і допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя (недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Вказаних висновків Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла, врахувавши, зокрема, таке.
Стосовно ОСОБА_1 органом Національної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП (у редакції, чинній станом на 14 листопада 2016 року).
Згідно зі статтею 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи тощо (стаття 268 КУпАП).
Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із приписами статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт є найсуворішим видом адміністративного стягнення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Статтею 62 Конституції України, якою гарантовано дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи та встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 617/1546/16-п не містили належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції. Суддею Уханьовою І.С. не встановлено дій ОСОБА_1, які б свідчили про злісну непокору працівникам поліції, та доказів, якими б це підтверджувалося. Отже, Суддею Уханьовою І.С. не було встановлено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП та його вини у вчиненні цього правопорушення у визначеному законом порядку.
При цьому Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було враховано, що обставини «вчинення ОСОБА_1 злісної непокори вимозі поліцейського» судді Уханьовій І.С. були достеменно відомі, оскільки вона була головуючим суддею в судовому засіданні, в якому відповідні події мали місце, та згідно із доданим до дисциплінарної скарги заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. відеозаписом була присутня в залі судового засідання, коли у ньому з’явилися працівники поліції. З цього відеозапису вбачається, що суддя Уханьова І.С. вказувала працівникам поліції на необхідність видалення ОСОБА_1 із зали судового засідання саме у зв’язку із здійсненням ним відеозапису судового процесу.
Суддя Уханьова І.С. дійшла висновку про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, не з’ясувавши фактичних обставин справи, які їй були достеменно відомі і суперечили кваліфікації його дій, без урахування презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France»).
Також у рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що суддею Уханьовою І.С. не наведено мотивів накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту на максимальний строк – 15 діб, хоча воно є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й накладення інших видів стягнень буде визнано недостатнім.
Згідно з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя невмотивоване, безпідставне та таке, що не відповідає вимогам закону, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту порушує його право на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Під час розгляду дисциплінарної справи також встановлено, що, незважаючи на клопотання ОСОБА_1 про надання йому можливості залучити до участі у справі захисника, справу було розглянуто без участі адвоката, що не відповідає вимогам статті 268 КУпАП та пункту «c» частини третьої статті 6 Конвенції та є істотним порушенням права особи на справедливий суд.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Уханьова І.С. під час здійснення правосуддя у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не виконала покладених на суд завдань та обов’язків, визначених статтями 245, 247, 252, 278, 280 КУпАП.
На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказані вище дії, зокрема порушення презумпції невинуватості особи та права на захист, суддею Уханьовою І.С. вчинено умисно з огляду на те, що провадження стосовно ОСОБА_1 фактично було ініційовано саме нею, а рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнято упереджено у зв’язку з подіями, що мали місце під час розгляду вказаною суддею кримінального провадження, оскільки ОСОБА_1 здійснював відеозйомку судового засідання без дозволу суду.
Також було враховано, що грубі порушення вимог КУпАП та Конвенції спричинили настання істотних негативних наслідків, а саме неправомірне позбавлення ОСОБА_1 волі на 9 діб, оскільки відповідно до ухваленої суддею Уханьовою І.С. постанови з 14 до 23 листопада 2016 року він перебував в ізоляторі тимчасового тримання та був звільнений від подальшого відбування накладеного стягнення 23 листопада 2016 року відповідно до постанови судді апеляційного суду Харківської області.
Перша Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя при застосуванні дисциплінарного стягнення до судді Уханьової І.С. взяла до уваги її позитивну характеристику, високі показники роботи та відсутність дисциплінарних стягнень, проте, враховуючи характер, послідовність та наслідки дій судді, дійшла висновку, що вони порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та є несумісними зі статусом судді, у зв’язку з чим єдино необхідним визнала застосування до вказаної судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Уханьова І.С. зазначила, що при його прийнятті не були враховані всі обставини, які мають суттєве значення для ухвалення законного та об’єктивного рішення, а зроблені у ньому висновки є суперечливими та такими, що не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Суддя Уханьова І.С. вказала, що під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не взято до уваги надані нею письмові пояснення з копіями пояснень працівників поліції та суду, у яких зазначено фактичні, а не надумані скаржниками обставини подій, що відбулись 14 листопада 2016 року.
Зокрема, звернула увагу на те, що в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження невідома на той час особа у залі судового засідання почала бігати із увімкненим мобільним телефоном, голосно розмовляти, кричати, намагаючись зірвати судове засідання, при цьому на зауваження судді, прокурора та інших учасників процесу не реагувала. У зв’язку з такою поведінкою особи, присутньої у залі судового засідання, співробітник суду (а не вона) викликав працівників поліції. У подальшому у відповідь на спроби працівників поліції встановити особу правопорушника вказана особа, відмовляючись надати посвідчення особи, стала їх ображати, а на вимогу пройти до відділу поліції виявила явну непокору, висловлюючи на адресу працівників поліції образи та погрози, при цьому документів, що посвідчують особу, так і не надала та про свій статус громадського діяча і правозахисника не повідомляла.
Також суддя Уханьова І.С. зазначила, що вказана справа про адміністративне правопорушення було розглянута нею відповідно до вимог КУпАП у відкритому судовому засіданні з роз’ясненням правопорушнику його прав та обов’язків, зокрема права на відвід, права мати захисника, але ОСОБА_1 жодних клопотань не заявляв. За твердженням судді Уханьової І.С., нею достеменно було встановлено об’єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, а саме вияв ОСОБА_1 злісної непокори законному розпорядженню працівників поліції надати документи, що посвідчують особу, та пройти до відділення поліції для встановлення особи. Також пояснила, що при накладенні адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на 15 діб нею було враховано, що правопорушник офіційно не працює, зареєстрований у місті Харкові, фактичне місце проживання встановити неможливо, а відповідно до додатково наданої поліцією інформації вказана особа є постійним відвідувачем судових засідань у Харківській області як громадський захисник обвинувачених, переважно громадян циганської національності, при цьому порушує судовий процес та перешкоджає прийняттю законних судових рішень.
Крім цього, суддя Уханьова І.С. зазначила, що, на її думку, 23 листопада 2016 року під час апеляційного перегляду винесеної нею постанови запрошені захисником ОСОБА_1 тележурналісти чинили тиск на суд.
Як зазначено у скарзі, суддя Уханьова І.С. не погоджується із висновком Дисциплінарної палати про умисне порушення нею норм права та неналежне ставлення до службових обов’язків, що призвело до скасування її постанови судом апеляційної інстанції. При цьому вона зазначає, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, а органи, які вирішують питання дисциплінарної відповідальності судді, таким правом не наділені.
Суддя Уханьова І.С. звертає увагу на те, що відповідно Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві (пункт 16); тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66); судді не повинні нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду (пункт 70).
Крім того, у скарзі суддя Уханьова І.С. зазначила, що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя при застосуванні дисциплінарного стягнення не враховано її позитивної характеристики, 15-річного стажу роботи на посаді судді та відсутності дисциплінарних стягнень.
При перевірці доводів скарги в частині невідповідності висновків, викладених у рішенні Дисциплінарної палати, фактичним обставинам встановлено, що рапорти працівників поліції та пояснення діловода – судового розпорядника Вовчанського районного суду Харківської області, на які посилається суддя Уханьова І.С., не містять відомостей, які б спростовували висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження та судом під час апеляційного перегляду постанови судді Уханьової І.С. від 14 листопада 2016 року. Із вказаних документів не вбачається, що ОСОБА_1 проявив злісну непокору законним розпорядженням (вимогам) поліцейського, зокрема надати документи, що посвідчують особу, та пройти до Вовчанського відділення поліції для встановлення його особи, як стверджується у скарзі. Такі вимоги ОСОБА_1 працівниками поліції не ставилися. Отже, доводи скарги в цій частині є необґрунтованими.
Не заслуговують на увагу як необґрунтовані та суб’єктивні і твердження судді Уханьової І.С. про «достеменне» встановлення нею об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 доказів на підтвердження факту вчинення ним зазначеного правопорушення не містили. Не містили вони також доказів, що вказували на неможливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, відмінного від адміністративного арешту, про які зазначено у скарзі судді, при цьому при накладенні адміністративного стягнення суддею Уханьовою І.С. не було встановлено обставин, що обтяжували відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо можливого тиску на суддю апеляційного суду Харківської області Цілюрика В.П. під час апеляційного розгляду ним справи № 617/1546/16-п слід зазначити про відсутність доказів на підтвердження наведеного, при цьому згідно з реєстром повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя не встановлено факту звернення вказаного судді відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з повідомленням про втручання в його діяльність під час розгляду зазначеної справи.
Стосовно тверджень судді Уханьової І.С. про неправомірність здійснення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя оцінки законності та обґрунтованості винесеної нею постанови від 14 листопада 2016 року та притягнення її у зв’язку із цим до дисциплінарної відповідальності слід зазначити, що прийняття рішення Дисциплінарною палатою не пов’язано із скасуванням судом апеляційної інстанції винесеної нею постанови (хоча цей факт враховано під час розгляду дисциплінарної справи) та її оцінкою, а ґрунтується на оцінці дій судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та висновку про невиконання завдань та обов’язків, покладених на неї Конституцією України та КУпАП, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Крім того, слід зазначити, що питання допущення судом помилок щодо фактів та права не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/або не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією.
Першою Дисциплінарною палатою було встановлено, що під час розгляду суддею Уханьовою І.С. справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 мали місце істотні порушення норм процесуального права, характер яких вказує на упередженість (необ’єктивність) судді під час здійснення правосуддя та їх умисне допущення, і доводи скарги зазначених висновків не спростовують.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (аналогічні положення закріплені у Кодексі суддівської етики).
Таким чином, оцінивши у сукупності всі обставини дисциплінарної справи та доводи скарги судді Уханьової І.С., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила умисне допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді неправомірного позбавлення особи волі, умисне незабезпечення обвинуваченому права на захист і допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя (недотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), що становлять об’єктивну сторону дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «ґ» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із тим Вищою радою правосуддя встановлено, що у період з 22 вересня 2016 року до 4 квітня 2017 року, тобто на час розгляду суддею Уханьовою І.С. справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, вказана суддя була єдиною суддею, яка здійснювала правосуддя у Вовчанському районному суді Харківської області, при цьому згідно зі штатним розписом чисельність суддів становила 5 одиниць. Зазначена обставина зумовила надмірне навантаження на суддю Уханьову І.С., що, у свою чергу, вплинуло на якість розгляду нею судових справ, зокрема вказаної. Високий рівень суддівського навантаження підтверджується також даними, наведеними у характеристиці судді Уханьової І.С., наданій головою апеляційного суду Харківської області Колтуновою А.І. При цьому у характеристиці зазначено, що за період роботи у Вовчанському районному суді Харківської області (з 2003 року) суддя Уханьова І.С. зарекомендувала себе як старанна та кваліфікована суддя, яка проявляє професійну компетентність і правову грамотність у справах будь-якої складності, забезпечує своєчасний та якісний їх розгляд, до виконання посадових обов’язків ставиться з почуттям високої відповідальності, приділяє значну увагу підвищенню рівня професійної кваліфікації.
З урахуванням зазначеного та положень статті 109 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вважає за можливе змінити застосоване до судді Уханьової І.С. найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, застосувавши більш м’яке, яке водночас сприятиме підвищенню кваліфікації судді.
Таким чином, за результатами розгляду скарги судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової І.С. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 слід змінити, застосувавши до судді інший вид дисциплінарного стягнення.
Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 109, 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2949/1дп/15-18 про притягнення судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни до дисциплінарної відповідальності;
застосувати до судді Вовчанського районного суду Харківської області Уханьової Ірини Степанівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з курсу суддівської етики, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, практики застосування статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
Н.С. Краснощокова
Т.М. Малашенкова
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
М.П. Худик
Л.А. Швецова
